Жіноча злочинність – соціальна проблема сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

НАУКОВА РОБОТА

На тему: «Жіноча злочинність - соціальна проблема сучасності»

Виконав:

Лім В.Ю.

Науковий керівник:

Шапортова Н.І.

Київ - 2015



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗЛОЧИННІСТЬ - СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ

1.1 Злочинність - як глобальна і національна проблема

РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

2.1 Поняття жіночої злочинності

2.2 Причини та умови жіночої злочинності

2.3 Запобігання жіночій злочинності

РОЗДІЛ 3. КРИМІНОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИНІВ

3.1 Відвернення злочинів , що вчиняються жінками

3.2 Припинення злочинів

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДЖЕРЕЛА



ВСТУП

Актуальність теми. Глобальна злочинність -- гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві, та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Злочинність завжди займала одне із перших місць серед найбільш гострих проблем, що турбували громадську думку. У другій половині ХХ сторіччя у різних державах її ставили по значущості на друге-третє місце.

Жіноча злочинність - складова частина всієї злочинності і підкоряється її загальним закономірностям та змінам.

Жіноча злочинність являє собою сукупність злочинів, які вчиняються жінками, хоча у КК України передбачений тільки один склад злочину (ст. 117), спеціальним суб'єктом якого є тільки жінка (вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини).

Багато людей вважають, що побороти злочинність можливо, керуючись лише здоровим глуздом - буденною свідомістю, не вивчаючи та не враховуючи весь накопичений у цій сфері людського досвіду, заперечуючи наукові рекомендації та ігноруючи навіть вимоги закону. У той же час, на зміну затриманим та заарештованим злочинцям приходять нові особи, які знаходяться і діють у тих же соціальних умовах, що і люди, які раніше вчиняли злочини.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є висвітлення питань сутності жіночої. Новизна полягає у новому сприйнятті низки детермінантів цього явища, а також власному визначенні його обсягу за новітніми даними шляхом проведення кримінологічного дослідження. Метою дослідження також є комплексне розв'язання основних проблем щодо злочинів, що вчиняються жінками, а також надання науковому дослідженню теоретико-практичної спрямованості з опрацюванням відповідних рекомендацій щодо профілактики жіночої злочинності.

Наукова робота конкретизується такими дослідницькими завданнями:

- приділити увагу питанням вдосконалення чинного кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за виконання спеціального завдання з попередженням чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

- дати характеристику осіб, що мають правоохоронний статус;

- дослідити поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння;

- проаналізувати зміст ст.46 КК України як обставину, що виключає злочинність діяннясклади злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

По своєй робті

Об'єктом дослідження є кримінально-правові норми щодо виконання спеціального завдання з попередженням чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Предметом дослідження є особливості жіночої злочинності у сучасному суспільстві.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям наукового дослідження стали філософсько-діалектичні закони і категорії теорії пізнання, основні логіко-гносеологічні принципи і прийоми пізнання соціальних явищ і процесів. Крім того у процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи, зокрема, історичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-логічний, а також статистичні та конкретно-соціологічні методи збору, аналізу й узагальнення інформації. Конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення й аналізу статистичної інформації, сприяли всебічному отриманню найбільш повної проблем жіночої злочинності, що позитивно позначилося на обґрунтуванні теоретичних висновків.



РОЗДІЛ 1. ЗЛОЧИННІСТЬ - СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ

1.1 Злочинність - як глобальна і національна проблема

Оскільки злочинність є одним із центральних об'єктів дослідження науки кримінології, важливого й актуального значення набирає питання про визначення поняття “злочинність” у кримінології. Серед вчених-кримінологів як України, так і Росії не існує єдиної думки щодо визначення цього поняття. Розглянемо найпоширеніші з них і аргументи, які наводять для їх обґрунтування.Якщо виключити ідеологічні елементи, то до 90-х років XX ст. за часів існування СРСР тривалий час у радянській кримінології панувало таке визначення поняття злочинності: це соціально-правове явище, яке змінюється й охоплює сукупність злочинів, що вчинені в суспільстві за певний період і характеризуються певними кількісними та якісними показниками. [1, с. 57.].

Піддаючи критиці наведене визначення, А. Зелінський обґрунтовує свою думку так:

1. У наведеному формулюванні визначення злочинності як соціально-правового явища є “логічним монстром”, оскільки словосполучення “соціально-правове явище” позбавлене сенсу через те, що все правове, тобто те, що регулюється правом, є соціальним, бо як правова норма є різновидом соціальних норм. Водночас усі аномалії в житті суспільства (техногенні катастрофи і природні катаклізми) набувають соціального значення і можуть вважатися соціальними явищами.

2. Точнішим буде визначення злочинності не як “сукупності злочинів”, а як системи, що підпорядковується статистичним закономірностям, тобто ймовірнісної системи.

3. Наведене формулювання не розкриває змісту поняття злочинності.

4. Кримінальну злочинність, що складається з діянь, які каралися в усі часи і в усіх країнах, не можна не визнати найнебезпечнішим проявом деструктивних сил людини.

5. Злочинність, що складається з великої кількості різних злочинів, вчинених у суспільстві, є не механічною сумою антисуспільних вчинків, а множиною, якій притаманні ознаки ймовірнісної системи -- певна цілісність, сталість параметрів, взаємодія підсистем, що є складовими цієї множини.

6. Як загальне поняття злочинність існує через окреме, тобто через конкретні вчинки винних осіб. У кожному конкретному випадку виявляються ознаки, що притаманні злочинності, тобто загальному. До цих ознак належать злісність, протиправність, винність, караність. Водночас кожний окремий злочин за змістом має множину ознак, що перебувають за межею загального поняття злочинності. Окремий злочин -- подія завжди випадкова, а злочинність є закономірною й неминучою.

На підставі наведених аргументів А. Зелінський пропонує таке визначення злочинності : це масовий прояв деструктивності в поведінці людей, що виявляється в системі передбачених кримінальним законом діянь, які вчинені на конкретній території або серед членів певних соціальних груп протягом одного року або певної його частини.[7, с.34.].

Відомий вчений-кримінолог Н. Кузнецова пропонує інше визначення злочинності: це соціальне і кримінально-правове явище, що змінюється історично й становить систему злочинів . Це визначення ґрунтується на таких основних положеннях:

1. Історична змінюваність злочинності адекватно простежується у кримінальному законодавстві різних соціально-економічних формацій і режимів. Так, принаймні в Україні протягом XX ст. кримінальне законодавство кардинально змінювалося відповідно до політичних та соціально-економічних революцій, а також режимів влади щонайменше п'ять разів: у період військового комунізму, нової економічної політики, державно-партійного монополізму й тоталітаризму, початку демократизації суспільства у 50-х роках, коли було прийнято Основи законодавства Союзу РСР 1958 року і Кримінальні кодекси республік 1959-1961 pp., і в пострадянський період, коли набрав чинності проект Кримінального кодексу України.

2. Злочинність -- це не механічна множина конкретних злочинів, які входять у неї, а соціальне явище, що як підсистема входить у систему відповідного суспільства і світової спільноти загалом. Злочинність є соціальною за походженням, суб'єктами злочинів, потерпілими громадянами, суспільством і державою, причинами й умовами.

3. Система злочинівяк первинних елементів злочинності зумовлює її кримінально-правовий характер і системну взаємодію всередині кримінальної системи між злочинами (наприклад, між хуліганством і насильницькими діяннями, між кримінальним обігом зброї і насиллям).

4. Кримінально-правова властивість злочинності перешкоджає заміні поняття і явища злочинності на поняття “відхилення у поведінці”, яке часто застосовують у зарубіжній кримінології. Виключно кримінальний закон визначає, що є злочинним. Не існує “власне кримінологічних” понять злочинів, і тому спроби внести кримінологічні категорії у Кримінальний Кодекс не мають перспективи.

Поширене серед кримінологів і таке визначення злочинності: це соціально-правове, відносно стійке антагоністичне явище, що самодетермінуеться й охоплює сукупність злочинів, вчинених у конкретному суспільстві в певний період, що характеризуються кількісними та якісними показниками.[5, с.76.].

Розкриємо детальніше зміст останнього пропонованого визначення поняття злочинності.

1. Згідно з першою соціологічною ознакою злочинність є соціальним явищем, наслідком причин і умов, що мають соціальний характер.

Позиція соціального детермінізму у кримінології зумовлює важливі висновки, основний з яких полягає в тому, що неможливо намагатися вплинути на злочинність, не змінивши соціальних умов, що породжують її. Якщо в основі злочинності лежать об'єктивні фактори, то ні жорстокі покарання, ні найдосконаліше кримінальне законодавство самі по собі не зможуть радикально вплинути на стан злочинності.

Другою соціологічною ознакою є специфічний спосіб посягання на встановлений у суспільстві соціальний порядок. Він охоплює тільки ті дії, що об'єктивно порушують або можуть порушити домінуючі суспільні зв'язки.

Третя соціологічна ознака розкриває особливості суб'єкта суспільно небезпечного діяння.

Отже, злочинність є наслідком конфліктів у суспільстві, соціальних відносин, взаємовідносин людей.

2. Злочинність має також правову характеристику, оскільки коло злочинів, з яких вона складається, визначається чинним кримінальним законодавством. Тому криміналізація або декриміналізація тих чи інших діянь суттєво впливає на всі показники злочинності.

3. Злочинність виявляється в сукупності злочинних діянь, вчинених на конкретній території за певний період. Зміна хоча б одного з аспектів злочинності неминуче спричиниться до зміни інших її аспектів і відповідно злочинності взагалі.

4. Злочинність як соціальне явище характеризується відносною самостійністю, що виявляється насамперед в її походженні.

5. Стан злочинності залежить від загальних закономірностей розвитку суспільства. Але ця залежність не позбавляє злочинність елементів стихійності та сталості.

6. На відміну від окремого злочину злочинності притаманна самодетермінація, тобто самовідтворення, що особливо характерно для злочинності з боку неповнолітніх і рецидивістів.

7. Відносна масовість злочинності означає, що вона виявляється не в окремих ексцесах, а у множині діянь (сукупності), кількість яких постійно змінюється. Тому одиничні ексцеси не можна вважати злочинністю.

8. Сталість як ознака злочинності полягає в тому, що не можна очікувати різкої зміни структури і стану злочинності через невеликі проміжки часу (місяць, квартал, рік). Такі відносні явища не можуть змінюватися дуже швидко. Коливання деяких показників злочинності з великою вірогідністю може свідчити про недоліки в обліку злочинів, ніж про реальні зміни у злочинності.

З наведеного аналізу випливає, що пропоновані найпоширеніші визначення поняття злочинності і аргументи, що їх обґрунтовують, мають багато спільних рис і ознак, проте водночас і суттєві розбіжності.[5, с.73.].



РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

2.1 Поняття жіночої злочинності

Жіноча злочинність являє собою сукупність злочинів, які вчиняються жінками, хоча у КК України передбачений тільки один склад злочину (ст. 117), спеціальним суб'єктом якого є тільки жінка (вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини). Жіноча злочинність - складова частина всієї злочинності і підкоряється її загальним закономірностям та змінам. Традиційне ж у кримінології відокремлення і вивчення жіночої злочинності обумовлено тим, що вона має певні особливості. Останні пов'язані як із біологічними, так і значною мірою із соціальними факторами, які, визначаючи місце жінки в суспільстві, відбиваються на формуванні її свідомості, обмежують коло її зовнішніх зв'язків і життєву активність, тип реагування на криміногенні прояви зовнішнього середовища.

Взагалі жіночій злочинності - порівняно з чоловічою - притаманні такі риси, як більша стабільність її кількісно-якісних показників, певна структурна одноманітність, менші агресивність, жорстокість, вандалізм тощо. Звичайно, історично змінюються соціальні умови, гострота реагування держави на недопустимі форми поведінки, у зв'язку з чим змінюється і кримінологічна характеристика жіночої злочинності.[9, с.38.].

Рівень жіночої злочинності значно нижчий за чоловічу і її питома вага у структурі злочинності в цілому становить приблизно 17 %. Має місце деяке зниження рівня жіночої злочинності: якщо у 1996 р. було виявлено близько 59 тис., у 2000 р. - 46 тис., у 2001 р. - понад 38,5 тис., у 2005 - 2006 pp. відповідно - 33 478 і 28 057, у 2007 р. - 27 256 жінок, які вчинили злочини. Зниження динаміки злочинності жінок пояснюється низкою обставин: скорочення населення, міграція, декриміналізація деяких злочинів та ін. Злочинність дівчат складає до 6 %.

Жіночій злочинності властиві певні особливості, зокрема, переважну частину в її структурі займають такі корисливі злочини, як крадіжка чужого майна, обман покупців та замовників, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Переважна більшість цих злочинів безпосередньо стосується тієї роботи, яку виконують жінки (промисловість, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, освіта, охорона здоров'я, культура, соціальне забезпечення, сільське господарство, підприємницька діяльність тощо).[10, с.45.].

Жінки дедалі впевненіше займають в управлінському апараті, державних установах і організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційних та адміністративно-господарських повноважень, що впливає на рівень, структуру і динаміку злочинності.

Насильницькі злочини не є характерними для жіночої злочинності і найчастіше вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Але останніми роками виявляється негативна тенденція до різкого зростання кількості жінок, які притягаються до кримінальної відповідальності за тяжкі насильницькі злочини проти життя та здоров'я особи, корисливо-насильницькі злочини (грабіж, розбій), за злочини, пов'язані з наркотиками. І хоча питома вага цих злочинів у структурі жіночої злочинності поки що невелика, але за певних умов вона може збільшуватися.[13, с.67.].

В умовах соціально-економічних негараздів, які значною мірою впливають на соціально-психологічний стан сімейно-побутових відносин і виникнення сімейного неблагополуччя, зростають тяжкі насильницькі злочини в сім'ї. Мотивами вбивств і тяжких тілесних ушкоджень стають прагнення вирішити проблемні ситуації, конфлікти; помста, ревнощі, корисливість, страх тощо.

Жертвами сімейно-побутових злочинів стають подружжя, діти, сусіди, співмешканці, родичі, друзі та знайомі. За деякими спостереженнями, в організації вбивств родичів на замовлення, як це не дивно, «пріоритет» належить жінкам.[11, с. 87.].

Жіночий злочинний професіоналізм характерний для таких видів злочинів, як крадіжка, шахрайство, створення або утримання місць розпусти і звідництва та інші. Жінки-злочинниці опановують нові кримінальні професії: торгівля наркотичними засобами, торгівля людьми тощо. Рівень рецидиву злочинів серед жінок - до 10 %.

Питання про місце алкоголю всистемі факторів, що мають помітний зв'язок зі структурою жіночої злочинності, є тепер особливо актуальним, оскільки в алкогольний полон потрапляють дедалі більше жінок. Характеризуючи вплив алкогольної обтяженості на види та форми злочинної поведінки, слід зазначити, що агресивні злочини невластиві жінкам-алкоголічкам.[16, с. 84.].

Дослідженнями виявлена специфіка мотивів, які лежать у генезі кримінальної поведінки. Встановлено, що агресивно-хуліганські мотиви мають невелику питому вагу. Частка вбивств у групі злочинниць-алкоголічок нижча, ніж у злочинниць без таких ознак. Особливе місце серед вбивств при обтяжуючих обставинах, які вчиняють жінки-алкоголічки, посідає вбивство з корисливості. Цільова спрямованість вчинків таких злочинниць - це задоволення потреби в алкоголі. Майно, речі, коштовності йдуть на придбання алкогольних напоїв. Заради алкоголю вчиняються крадіжки, грабежі. Значну групу злочинів, які вчиняють жінки-алкоголічки, становлять крадіжки чужого майна. Тут характерним є ненасильницький спосіб заволодіння ним.

Після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі багато жінок стають соціально неадаптованими, особливо зараз (самотність, відсутність житла і роботи, сімейних і родинних зв'язків, надії на майбутнє). Наслідком цього є рецидив злочинів.[5, с.62.].

Вивчення особи жінки-злочинниці має важливе значення для пізнання причинно-наслідкових зв'язків, які лежать в основі жіночої злочинності і забезпечують застосування відповідних попереджувальних заходів. Даній категорії осіб властиві як деякі загальні для всіх злочинців риси, так і специфічні, що виділяє їх з основної маси правопорушників. На думку дослідників, біологічні особливості жінок, обумовлюючи або в деяких випадках обмежуючи кількісні показники окремих видів злочинів, не виступають головними у поясненні детермінації злочинів. І все ж не можна не враховувати те, що жінки виявляються, наприклад, менш захищеними психологічно від різних ускладнень в їхньому житті. Основну масу злочинниць, які перебувають у місцях позбавлення волі, становлять жінки віком від 20 до 40 років, що пов'язано зі зміною соціального статусу жінок, їх соціальною незахищеністю, безробіттям, посадовим становищем та становищем у сім'ї. Понад третина жінок одружені, інші - незаміжні або вдови. Для жінок-злочинниць характерна середня і середня спеціальна освіта. Зростає кількість злочинниць, які мають вищу освіту. Освітній рівень жінок завжди був вищий за такий у чоловіків, що взагалі характерно для населення нашої країни.

Переважна більшість жінок працездатні. Серед них робітниці і працівниці у галузі сільського господарства становлять близько половини; незначною є кількість службовців і тих, хто навчаються. Збільшується група злочинниць, які працюють у сфері підприємницької діяльності.[12, с.51.].

Серед засуджених збільшується частка іноземок і осіб без громадянства, що пояснюється, зокрема, незаконним проникненням емігрантів в Україну.

Що стосується кримінально-правових рис засуджених жінок, то частка раніше судимих становить переважну більшість. Спеціальний рецидив найбільш поширений серед жінок-алкоголічок. Переважній більшості засуджених призначено покарання у вигляді позбавлення волі від одного до п'яти років.

Одними з найбільш поширених морально-психологічних рис жінок-злочинниць є алкогольна і наркотична залежність, дезадаптованість. Аналіз рецидивної злочинності жінок-алкоголічок і наркоманок свідчить про те, що під впливом алкоголю і наркотиків зростає кількість судимостей, настає соціальна деградація особи, формується стійка психологія паразитизму, яка веде до нових злочинів. Більшість із засуджених, особливо неодноразово, втрачають зв'язок із сім'єю, дітьми, роботою, не мають житла, взагалі засобів до існування. Соціальна доля жінки-злочинниці є драматичною.[15, с.74.].

З найдавніших часів жінка була берегинею домашнього вогнища, а чоловік був мисливцем або рибалкою. Припустимо, що основою такого розподілу соціальних ролей було фізична нерівність, хоча це досить спірно, тому що знає, що існували амазонки, які не поступалися в фізичній силі будь-якого чоловіка. Тому, крім можливого фізичного нерівності, основою поділу функцій на чоловічі і жіночі послужили морально-психологічні відмінності статей. Жінка, як спочатку задумано природою, є матір'ю, відповідно, в ній переважають творчі якості, чоловік ж, як мисливець або рибалка, наділений більше агресивними якостями. Це зовсім не означає, що жінки позбавлені агресії, а чоловіки не здатні до творення. У практиці зустрічаються жінки, які вбивають своїх новонароджених дітей без всякого жалю, і батьки, які з успіхом виховують не тільки своїх, але і прийомних дітей. [3, с. 63.].

Справа в тому, що у більшості жінок переважають ті якості, які перешкоджають скоєння злочинів, так як мотивації жіночої поведінки, як правило, пов'язані з сім'єю. Охорона сім'ї, забезпечення благополуччя, матеріального і психологічного комфорту в сім'ї. При цьому відповідальність за сімома найчастіше також несе жінка. Внаслідок цих причин життя жінка мало сумісна з кримінальною діяльністю, тому що вона усвідомлює свою відповідальність за своїх дітей, за цілісність і благополуччя родини. Відповідно, якщо жінка встає на шлях злочинів, то вона наражає на небезпеку свою сім'ю, тому що дуже велика ймовірність, що вона понесе заслужене покарання у в'язниці, а під час відбування покарання, швидше за все, її сім'я розпадеться, і невідомо, хто буде займатися вихованням і вирощуванням її дітей. [8, с.56.].

У момент здійснення злочину трохи більше половини жінок перебували в шлюбних відносинах. У тих з них, хто в результаті осуду не був покараний до позбавлення волі, сім'я не розпалася. У жінок перебувають у місцях позбавлення волі сім'я збереглася лише у 22.8%. Найменше жінок перебувають у шлюбних відносинах серед злочинниць вчинили вбивство своєї новонародженої дитини. " Вбивство дитини відбувається як правило в результаті несприятливих обставин або ранньої статевого життя, відсутністю чоловіка, матеріальних труднощів, неналежні життєві умови для виховання майбутньої дитини. Всі це сприяє тому, що вагітна жінка намагається зробити аборт, а якщо це не вдається, то робить дітовбивство. На прийняття такого рішення можуть впливати особи від якого жінка перебуває в матеріальній чи іншій залежності: батько майбутньої дитини, батьки, родичі, знайомі. "

У зв'язку з скоєному злочином жінка як правило відчувають почуття провини, стурбовані своїм подальшим існуванням. У період відбування покарання у виправно-трудовій установі їм властиве прагнення змінити існуючий стан (яким вони природно незадоволені) в набагато краще. У жінок-злочинниць сильно підвищена тривожність, відзначається емоційна вразливість. При вивченні насильницьких злочинниць слід зазначити, що у них висока активність і збудливість по порівняно з жінками що скоїли корисливі злочини. [9, с. 76.].

Для злочинної поведінки жінок характерна імпульсивність, вони більш чутливі і менш логічні, ніж чоловіки. Психологічні дослідження засуджених жінок проведені в НДІ МВС, показало, що серед них є значна частка тих, хто має невротичні порушення. Поширені серед них і тривожно депресивні стани, майбутнє малюється їм у похмурому світлі. Тому серед жінок знаходяться в виправно-трудових установах необхідно в процес перевиховання включати серйозні психолого-педагогічні методики, що дозволяють компенсувати важке психологічний стан. Необхідно пам'ятати, що жінки в порівнянні з чоловіками найбільш сугестивності. [16, с. 52.].

Також сімейній людині набагато складніше відхилиться і уникнути покарання, тому що, якщо злочинець вирішить ховатися, змінити місце проживання, то наявність сім'ї ускладнить це бажання. Також сімейній людині важче знайти час для обмірковування і скоєння злочину, так як сімейні турботи забирають досить багато часу. Крім перерахованих причин, існують і інші причини, які не дають жінці стати злочинницею. Саме з більшою прихильністю жінки до сім'ї, ніж чоловіки, пов'язаний той факт, що жертвами насильницьких злочинів, скоєних жінками, як правило, є чоловіки, співмешканці, діти, найближчі родичі. [4, с.11.].

Таким чином природна схильність жінки визначають її соціальну роль у суспільстві, яка, в свою чергу, впливає на рівень злочинності серед жінок. Тому, визначаючи обставини, що призводять до скоєння злочинів, необхідно враховувати характер діяльності жінок у суспільстві, то є всі ситуації, які виникають у зв'язку із зайнятістю жінки на роботі і вдома. Такий самий підхід правомірний і для розгляду чоловічої злочинності. Володіючи від природи якостями завойовника, агресора, чоловік і в соціумі грає відповідну роль, ніж та обґрунтовується перевага чоловічої злочинності над жіночої. Також чоловік зайнятий у більшій кількості сфер життя і більш соціально активний, відповідно, у нього більше умов і провокують конфліктних ситуацій, що спричиняють вчинення злочинів.

В Останніми роками спостерігається стрімке зростання кривої злочинності, в тому числі і жіночого, як однієї з її складових. Дану обставину можна пояснити тим, що зміни в політичному та економічному житті України спричинили зростання соціальної напруги, соціальних конфліктів і протиріч.[9, с. 83.].

Також відбулися зміни в розумінні соціального статусу жінки, що, безумовно, відбилося на жіночої злочинності, як на її кількості, так і на якості.

Наслідками перемінні ситуації в країні, а також більш конкретними і безпосередніми причинами, що впливають на зростання рівня злочинності, є зростання безробіття, зниження реальних до ходів, зростання пияцтва серед жінок, а також зменшення значення сім'ї, тобто зростання кількості розлучень при невисоких показниках кількості укладення шлюбів.

В результаті існує кілька видів злочинів серед жінок, в яких спостерігається особливий зростання. До таких видів злочинів відносяться насильницькі злочини, що здійснюються на сімейно-побутовому ґрунті, корисливі злочини, економічні злочини. [8, с.43.].

Крім кризи в політичному і економічному житті, в Україні спостерігається духовний криза, який пов'язаний з неможливістю людей, в даному випадку жінок, впоратися з труднощами, що виникли у зв'язку із зміною ситуації в країні. Це стало одним із стимулів збільшення рівня пияцтва, що в свою чергу спричинило зростання кількості насильницьких злочині в сім'ї. Конфлікти між родичами, частіше за все між подружжям, що розгорілися в стані сп'яніння, часто закінчуються або вбивством, або нанесенням тілесних ушкоджень різної тяжкості. [5, с. 74.].

Неможливість реалізуватися, безробіття, падіння рівня життя, а також падіння інтересу до сімейних цінностей призводить до того, що жінки нерідко стають на кримінальний шлях, намагаючись добути кошти для існування або засоби для підтримки того рівня життя, який вони вважають гідним для себе, здійснюючи корисливі злочину. Щоправда, жінки-злочинниці частіше обирають такі види злочинів, як вимагання, обман покупців, шахрайство, крадіжки. Набагато рідше жінки беруть участь у розбоях і грабунки, хоча з кожним роком ситуація змінюється і жінки «наздоганяють» чоловіків.

Збільшення останнім часом частки злочинності жінок у загальній злочинності пов'язане, поряд з іншими причинами, з вирівнюванням підлог у правовому, соціальному та інших аспектах. Якщо жінка в суспільстві стає рівною чоловікові, то вона мимоволі переймає чоловічий тип поведінки, який спочатку більш агресивний. Звідси зростання насильницьких злочинів у сім'ї, тому що жінка і вдома починає себе вести більш жорстко. Жінка пробує себе активніше і в корисливих злочини, так як ті природні властивості, які в ній закладені для збереження сім'ї, відходять на другий план. Жінка не прагне тепер брати всю відповідальність за сім'ю на себе, вона ділить відповідальність на двох. Частка відповідальності за сім'ю, як основний стримуючий фактор від кримінальної діяльності, знижується, що веде до зростання злочинів. [3, с. 96.].

Особливо в економічній сфері зрівняння підлог вплинуло на збільшення відсотка жіночої злочинності, так як у жінок з'явилися умови для здійснення даного виду злочинів. Раніше значно менше жінок займалася підприємницькою діяльністю, рідше їх можна було побачити на керівних постах, в основному жінки займали ті посади (робочі місця), які були «не пристосовані» для здійснення економічних злочинів.

Таким чином, змішування соціальних ролей чоловіка та жінки призвело до того, що і жінка, і чоловік потрапляють в різні ситуації, які виникають у зв'язку з їх зайнятістю на роботі і вдома. Тобто, імовірність виникнення, наприклад, конфліктів, які можуть закінчиться злочином, виникнення можливостей для здійснення економічного або корисливого злочину, а й насильницького теж, однакова як для чоловіка, так і для жінки. [7, с.45.].

Природно, не кожна людина, незалежно від статі, зважиться на злочин, навіть якщо виникла така можливість. Однак, якщо раніше жінка мала набором тих морально-психологічних характеристик, які необхідні для здійснення злочину, то в неї не завжди були ті ж можливості, що й у чоловіка, який мав такий же набором. Тепер, оскільки і у чоловіка, і у жінки рівні можливості для реалізації своїх злочинних прагнень, то чому б жінці їх не реалізувати? Це зрівняння підлог можна розглядати як одну з причин збільшення жіночої злочинності по відношенню до чоловічої злочинності.

Близько 2/3 злочинів у сфері економіки вчинено жінками у віці 18-49 років, що пов'язано як із соціальне рольовими характеристиками злочинниць, так і з їхньою десоціализацією.[3, с. 93.].

В цілому по Україні 57 % злочинів вчинені жінками у віці понад ЗО років, близько 60 % жінок злочинниць - безробітні або з частковою зайнятістю, 52 % - зловживали алкоголем, 22 % були пов'язані з незаконним обігом наркотиків, практично більшість з них було соціальне дезорганізована.

Жінки-жертви злочинів частіше стають жертвами статевих злочинів і насильства в родині. За останні роки рівень віктимізації жінок від насильницьких злочинів зріс з 33 % у 1996 до 37 % у 1999 році. Найбільш віктимогенною соціальне демографічною групою були жінки у віці 16-24 року, потім 25-39 років, 14-16 і 40-59 років.[4, с. 48.].

Найбільш розповсюдженими деліктами серед засуджених жінок були дві групи злочинів: злочини проти державної, колективної й індивідуальної власності і злочини проти життя, здоров'я, волі і достоїнства особистості (незважаючи на відносно низьку частку останніх у структурі зареєстрованої жіночої злочинності). В цілому за них відбували покарання 76,4% засуджених жінок. Серед засуджених за крадіжку, грабіж і розбій переважає молодь:

47,9% засуджених за розбій, 35,4% за грабіж, 32,2% за крадіжку були молодше 25 років.

У роботі приведено результати анкетування жінок, що містилися в УВП Одеської області, зроблено висновки про соціальне психологічні характеристики, правосвідомість і установки засуджених злочинниць, жінок -жертв, та жінок-злочинниць у цілому.[10, с. 57.].

2.2 Причини та умови жіночої злочинності

Кримінологічна характеристика жіночої злочинності, її помітні істотні відмінності від чоловічої свідчать про вплив на них явищ біологічного характеру. Щодо ролі біологічних факторів у формуванні особистості людини, в тому числі особи злочинця, висловлюються різні думки. Тому природною є постановка проблеми біологічної відмінності жіночої злочинності від чоловічої. Ще у XIX ст. представники соціологічної школи у кримінології пояснювали менші злочинні прояви у жінок як їх фізичною слабкістю, так і відчуженням від громадського життя, замкненістю у колі сімейних обов'язків. Ясна річ, фізичні можливості для реалізації наміру вчинення, наприклад, насильницького злочину в жінки, як правило, більш обмежені порівняно з чоловіком. У ході сімейно-побутових чи іншої природи суперечностей жінка звичайно не може завдати чоловікові істотної шкоди. Але в той же час не слід забувати про те, що для жінок типовим є вчинення злочинів із заздалегідь обдуманим наміром. Давно було зазначено, що заздалегідь обдумане вбивство припускає відсутність боротьби з боку жертви і тому воно більш легке для фізично слабкішої статі. Що стосується вчинення корисливих злочинів жінками, то тут фізичні можливості істотної ролі не відіграють. жіночий злочинність кримінологічний детермінізм

Певне відокремлення жінки від інтенсивного соціального життя, без сумніву, стимулює зростання жіночої злочинності. Але тенденція до подальшої емансипації жінки, більш активна її участь у матеріальному і духовному процесі життєдіяльності ведуть до соціального «перероблення» жіночої природи, деформації і деморалізації її особи. Жінка стає більш схильною вирішувати життєві проблеми шляхом вчинення злочину.[5, с. 28.].

Прихильники антропологічної школи у кримінології наполягали на тому, що відмінність кримінологічних показників жіночої і чоловічої злочинності обумовлена генетичною природою жінки, певною мірою «біологічною її недорозвиненістю». Зараз, мабуть, ніхто не заперечує, що біологічні і психічні властивості жінки відіграють певну роль у формуванні її особистості. Більшість сучасних дослідників схильні стверджувати, що особистість - це соціально-біологічний продукт епохи. Особистість людини постійно формується (вдосконалюється або деградує) під впливом біологічних, психологічних і соціальних обставин. Суспільство, щоправда, контролює головним чином соціальні реагування людини на зовнішні подразники і віддає пріоритет у причинному комплексі жіночої злочинності соціальним факторам. Дійсно, злочинна поведінка жінки, як і її правомірна поведінка, визначена наперед зрештою не її біологічною статтю, а соціальними умовами. Наше життя зовсім недосконале і сприяє не тільки законослухняній поведінці. Як показують численні приклади, жінка все більше засвоює ті форми суспільної поведінки, котрі раніше були прерогативою чоловіків. Негативні стандарти поведінки, характерні для злочинців-чоловіків (зловживання спиртними напоями, наркотиками, паразитизм, аморальність, бездуховність тощо), стають дедалі частіше притаманними і жінці-злочинниці.[2, с. 28.].

Отже, біологічні особливості жінок (порівняно з чоловіками), визначаючи або у деяких випадках і обмежуючи кількісно-якісні показники окремих видів злочинів, самі по собі не виступають як причина їх вчинення. Розглядати феномен жіночої злочинності, як і її малопоширеність, тільки крізь призму її біологічної обумовленості навряд чи правильно. Це мало що дає для її розуміння і для організації боротьби з цим негативним явищем.

Що стосується природжених або набутих з часом - різних за природою - тілесних і духовних вад, спадкових аномалій і хвороб, деяких акцентуацій особистості, то вони, зрозуміло, обтяжують формування і пристосування до життя особи взагалі і жінки зокрема. Але й вони у більшості самостійно теж не можуть бути «володарями» вибору варіантів її поведінки. Поєднані з несприятливими соціальними умовами виховання та існування, ці аномалії сприяють формуванню таких сталих рис і уявлень особи, які у конкретній ситуації визначають вибір злочинного шляху задоволення потреб і досягнення життєвої мети. Походження жінок-садисток, жорстоких вбивць, особливо небезпечних рецидивісток, свідомість яких знаходиться десь на межі неосудності, є все ж рідким явищем, хоча випадки такі трапляються. Але це винятки.[4, с. 29.].

У кримінологічній літературі зазначається, що головними негативними явищами, з якими пов'язана жіноча злочинність та її різновиди, є:

- зростання напруженості у суспільстві, конфліктності і ворожнечі між людьми;

-поширення таких явищ, як пияцтво, алкоголізм, аморальність, наркоманія, психопатія, проституція, бродяжництво, жебрацтво тощо;

- істотне послаблення основних соціальних інститутів і у першу чергу сім'ї;

- більш інтенсивна участь жінок у суспільному виробництві.[6, с. 94.].

Несприятлива соціально-економічна обстановка в Україні спричинила погіршення морально-психологічного стану суспільства. Жінки набагато вразливіші до цих змін, які безпосередньо негативно впливають на виробничу і сімейно-побутову сфери. Апатія, нігілізм, цинізм, втрата віри у майбутнє превалюють у свідомості більшості людей, сприяють зростанню ворожнечі, обману, користолюбства, виникнення гострих криміногенних ситуацій. Буття і свідомість співвідносяться тут у діалектичній єдності.[16, с.28.].

Споживацтво, інфантильність, аморалізм, проституція, бродяжництво, жебрацтво, психічні і соматичні захворювання та інші негативні явища, на жаль, все більше уражають жінку. Багато жінок-злочинниць вчинили злочини у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. У країні зафіксований факт зростання поширення наркотиків та збільшення кількості їх споживачів. Наркоманки без певних занять створюють велику криміногенну небезпечність, оскільки для задоволення своїх потреб вони не мають інших засобів, крім проституції і злочину. Більше половини з них - це особи, які не працюють і не навчаються.

Кримінологічні дослідження свідчать про те, що поєднання негативних соціальних рис характеру з нервово-психічними захворюваннями (у межах осудності) ускладнюють соціальну адаптацію і можуть сприяти вчиненню злочинів.[1, с. 75.].

Сім'я, сімейно-шлюбні, сімейно-побутові відносини посідають важливе місце у житті жінок. Сім'я глибоко впливає на формування особи жінки, її як позитивної, так і негативної поведінки. У злочинниць чітко простежується зв'язок між сімейним неблагополуччям і анти-суспільними проявами. Сімейне неблагополуччя виявляється перш за все у поєднанні таких обставин, як деформація сімейних зв'язків і стосунків; низький культурний, загальноосвітний і професійний рівень; примітивне коло інтересів, які нерідко стають домінуючими і переходять в антисуспільні; викривлення моральних і правових поглядів тощо. Деякі дослідження свідчать про високу спадковість антисоціальних властивостей. Існує причинна залежність між сімейним неблагополуччям і характеристикою особи майбутніх правопорушниць і злочинниць. Деякі з них у 16-17 років мають тільки кілька класів освіти або лише в колонії навчилися читати.

Насильство у сім'ї притаманне не тільки низьким соціальним верствам населення. Воно має місце і у так званих благополучних сім'ях. Страх перед самітністю, економічна незахищеність - причини того, що сімейне насильство залишається латентним, безкарним, тривалий час і спонукають жінку до насильницької дії.[12, с.92.].

Міцність і стабільність сімейно-побутової сфери є обставинами впливу позитивного характеру на напрям думок і поведінки жінки. Порушення у цій сфері, послаблення контролю, втрата нею регулюючих функцій, сімейний дискомфорт негативно впливають на жінку і ведуть до зміни її ролі і обов'язків у сім'ї. Сьогодні в Україні кожна десята жінка не має сім'ї і живе самотньою; значна частина розлучених або удови. Майже половина неодружених жінок, які живуть окремо від родичів, - віком до 30 років. Третина самотніх жінок мають вік 30-49 років. Такі порушення демографічної структури складу жінок неминуче відображаються на багатьох інших соціальних явищах, у тому числі і на жіночій злочинності. Кримінологи давно зауважили, що злочинна діяльність жінки обумовлюється її найближчим оточенням, особливо близькими їй чоловіками. У бізнесі жінки дуже залежать, від них.[14, с. 92.].

Розпад сім'ї, особливо після засудження жінки до позбавлення волі, - це особиста трагедія, яка часто веде до десоціалізації і деградації жінки. Психічні стереотипи, соціальні зв'язки жінок руйнуються швидше і глибше, ніж у чоловіків. Утрата життєвих стимулів, невіра у краще майбутнє, справедливість, добро призводять до продовження злочинної діяльності.

Емансипація, поступове втілення у життя демократичних принципів та деякі інші соціальні обставини сприяли більш активній участі жінок у виробництві і громадському житті. Як вже зазначалося, у багатьох галузях народного господарства, науки, охорони здоров'я, мистецтва, культури, освіти тощо жінки становлять більшість працюючих. Немало жінок обіймають різні керівні посади, займаються підприємництвом і бізнесом.[13, с. 29.].

Відомо, що соціалізація людини здійснюється через засвоєння нею певних законів, моральних вимог, системи цінностей. В основу певної системи цінностей, з якою зіткнулася сучасна жінка, покладені гроші, особиста вигода, збагачення за будь-яку ціну тощо. Хабарництво, крадіжки, ухилення від сплати податків, приховування валютної виручки, шахрайство з фінансовими ресурсами, корупція стали нормою життя. За цих несприятливих соціально-економічних і психологічних умов виникає безліч криміногенних ситуацій, у яких - зі своєї чи чужої волі - опиняються працюючі на різних посадах жінки. Орієнтація на егоїстично-споживацькі цінності, скрутне матеріальне становище, тривога за майбутнє сім'ї, мінливі перипетії бізнесу, мотиви престижу, бажання розбагатіти, позбавитися обов'язків породжують і сприяють зростанню корисливої, корисливо-насильницької і насильницької злочинності.[11, с. 83.].

Разом з тим багато жінок виконують тяжку і малокваліфіковану роботу. Непрестижність праці, відсутність належної освіти і кваліфікації, недостатній інтелектуальний рівень, соціальна безперспективність, сімейно-побутові негаразди тощо негативно впливають на фізичний і психічний стан жінок. За даними деяких кримінологічних досліджень, більша частина жінок-бродяг раніше були зайняті на тяжких, малокваліфікованих роботах, а п'ята частина жінок, засуджених до позбавлення волі, не мали взагалі будь-якої кваліфікації.

Малозабезпеченість і незабезпеченість сімей, члени яких і самі часто є безробітними, стають провокуючим приводом до вчинення злочинів. Високий рівень поінформованості про наявність престижних речей і коштовностей входить у суперечність з можливістю їх законного придбання. Ця суперечність нерідко вирішується шляхом вчинення корисливих злочинів (крадіжки, шахрайство тощо).[10, с. 20.].

Слід підкреслити: не сама по собі історично обумовлена тенденція більш активної участі жінок у суспільному житті породжує і сприяє зростанню жіночої злочинності. Визначальними при вчиненні злочинів виступають соціальні суперечності і поєднані з ними негативні явища та процеси.

Злочинність жінок обумовлюється:

1) пропагандою у засобах масової інформації культу грошей, багатства, насильства, жорстокості, сексуальної свободи, романтизації злочинного світу;

2) недоглядами в роботі суб'єктів боротьби зі злочинністю;

3) недоліками роботи в системі пенітенціарних установ тощо. За статистичними даними, частина злочинів учиняється саме внаслідок негативного впливу.[8, с. 39.].

2.3 Запобігання жіночій злочинності

Проблеми запобігання жіночої злочинності, без сумніву, є стратегічними напрямками боротьби із злочинністю в будь-якій цивілізованій країні, а отже, є надзвичайно актуальними. Як влучно зазначають вітчизняні вчені, стан жіночої злочинності значною мірою є показником морального здоров'я суспільства, індикатором його духовності, ставлення до основних людських цінностей [1;с.276]. І хоча злочинність серед жінок тісно пов'язана із загальною злочинністю, особливо неповнолітніх, все ж цей вид суспільно небезпечної діяльності має свої особливості, що визначаються соціально-психологічними і біологічними характеристиками жіночої статі. Саме цю обставину слід, на наше переконання, у першу чергу враховувати у ході розробки та обгрунтування гендерних аспектівметодології кримінально-правових наук.[7, с. 36.].

Запобігання жіночій злочинності - невід'ємна частина системи запобігання злочинності взагалі. Вона також здійснюється на двох рівнях: загальносоціальному і спеціально-кримінологічному.

Загальносоціальне запобігання жіночій злочинності - це завдання соціально-економічної та політичної систем країни вжити обґрунтованих, ефективних, комплексних, конкретних, реальних за часом заходів щодо вдосконалення тих відносин, які стосуються проблеми становища жінки у нашому суспільстві.

Спеціально-кримінологічне запобігання жіночій злочинності складається із заходів кримінологічної профілактики, відвернення злочинів та їх припинення.[2, с. 27.].

Не менш важливим фактором при формуванні політики боротьби із жіночою злочинністю є вивчення та встановлення вченими закономірностей розвитку даного явища в Україні. Якщо при цьому застосувати так званий статистичний метод пізнання кримінально-правових явищ [2; с.5-7], то в сучасних умовах для жіночої злочинності характерними є :

- у структурі загальної злочинності даний вид злочинності складає 12,1%, тобто серед всіх засуджених кожна восьма - жінка [3; с.29];

- по зрівнянню з 1990 роком жіноча злочинність зросла вдвічі, чим повністю відтворила аналогічну негативну тенденцію загальної злочинності [4; с.22-23];

- коефіцієнт злочинної активності жінок є значно нижчим, ніж серед чоловіків і всього населення в цілому;

- у структурі жіночої злочинності, як і в загальній злочинності, пальму першості мають крадіжки чужого майна, т.ін.

Науковцями виділяються й інші типові риси даного виду злочинності, що в тій чи іншій мірі відображають кримінально-важливі риси загальної злочинності: середній вік засуджених жінок не перевищує 30 років, великою залишається кількість даної категорії осіб, які вчиняють насильницькі злочини, у співучасті, т. ін. [5; с.103-110].

Тому досить своєчасними та постійно дискутуючими в науці залишаються питання запобігання жіночої злочинності, у тому числі в контексті зміни гендерних аспектів методології кримінально-правових наук. Практично значущою вказана проблема є й тому, що чинне кримінальне та кримінально-виконавче законодавство України закріпило одне із ключових завдань - запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, але, нормативно-правових механізмів реалізації до теперішнього часу не створило.

Так, ні в чинному Кримінальному кодексі України (далі - КК), ні в Кримінально - виконавчому кодексі України (КВК) немає жодної статті, яка б визначала зміст профілактичної функції чи головних напрямків діяльності суб'єктів її виконання, тобто досі цей вид законодавчо закріпленого завдання не забезпечений належними правовими засобами.

Регулювання вказаного питання підзаконними нормативними актами суперечить вимогам статей 19 та 57 Конституції України, відповідно до яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Враховуючи те, що діяльність держави по запобіганню злочинів пов'язана з чітким визначенням прав і обов'язків суб'єктів цих відносин та з їх обмеженнями для засуджених, що витікають з закону та обвинувального вироку суду, актуальність розробки законодавчо закріплених механізмів реалізації даного завдання є очевидною.

Слід зауважити, що в КК України певні аспекти гендерної політики вже тепер мають деякі чітко виражені форми, хоча й потребують більш змістовного навантаження. Так, до окремих категорій жінок не застосовуються певні види кримінальних покарань (громадські роботи - до вагітних жінок (ст.56 КК); виправні роботи - до жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною (ст.57 КК); арешт - до жінок, які мають дітей віком до семи років (ст.60 КК); довічне позбавлення волі - до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку (ст.64 КК).

Обставиною, яка пом'якшує покарання, є вчинення злочину жінкою в стані вагітності (п.4 ч.1 ст.66 КК).

Гуманними та демократичними є інститути КК України, що закріплюють право жінок на звільнення від покарання та його відбування (розділ ХІІ), інші норми кримінального законодавства.

Проте, як вірно зазначає В.Т. Маляренко, нинішній КК України все таки є більш жорстким, ніж КК 1960 року, а отже, об'єктивно створює перешкоди для проведення ефективної профілактичної діяльності в галузі боротьби з жіночою злочинністю:

1) у чинному КК на 15% більше кримінально караних діянь;

2) введено нове поняття - „особливо тяжкі злочини”, яке охоплює і вчинені з необережності суспільно небезпечні діяння;

3) ліквідовано інститут умовного засудження;

4) внесені суттєві обмеження в інститут призначення більш м'якого покарання, т.ін. [6; с.38].

Всі ці та інші особливості нині діючого законодавства необхідно, як нам видається, враховувати при формуванні гендерних аспектів методології кримінально-правових наук, що покликані не тільки супроводжувати законодавчі процеси та практику застосування нормативно-правових актів, але й постійно удосконалювати та впроваджувати у повсякденне життя новітні технології.[2, с. 57.].



РОЗДІЛ 3. КРИМІНОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИНІВ

3.1 Відвернення злочинів , що вчиняються жінками

Важлива роль у радикальному зниженні жіночої злочинності належить передбаченню і своєчасному випередженню виникнення і поширення криміногенних явищ, які можуть детермінувати або детермінують злочинність жінок. Профілактика випередження включає широкий комплекс заходів: соціально-економічних (забезпечення жінки роботою і заробітною платою, під­вищення її освіти і кваліфікації, допомога сім'ї тощо); ідеологічних (захист моральності, гідності і честі жінки, поліпшення адаптаційних можливостей тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі, боротьба з кримінальною субкультурою тощо); соціально-виховних, які перешкоджають виникненню, поширенню і рецидиву криміногенних явищ зовнішнього середовища, де відбувається фізична і моральна деформація жінки (рання сексуальна деморалізація, розпад сім'ї, позашлюбна народжуваність, відмова від виховання дітей, розумова відсталість та ін.); лікувально-профілактичних (наприклад, рання діа­гностика та виправлення різних психічних аномалій, психопатій, вдосконалення системи соціально-трудової адаптації жінок з такими відхиленнями психіки, патронаж тощо). Слід зазначити, що проведення кримінологічної профілактики випередження жіночої злочинності потребує значних матеріальних та інших ресурсних витрат.[1, с.93.].