Жіноча злочинність – соціальна проблема сучасності

Ще багато негативних суспільних явищ у сучасному житті не можуть бути усунуті тими заходами, які є зараз у розпорядженні суспільства. Це реальний факт і на нього необхідно зважати. Єдино можливий засіб профілактичного впливу на такі явища - обмеження їх криміногенного впливу. Обмеження криміногенного сімейного неблагополуччя, віктимності, кримінальної субкультури, пияцтва, наркоманії, бездоглядності дітей, бродяжництва, жебрацтва - шлях до скорочення злочинності жінок.[3, с.38.].

За сучасних умов важливого значення набувають питання усунення детермінант злочинної поведінки жінок. До речі, суспільство не може похвалитися успішним знищенням найбільш поширених негативних явищ, що супроводжують людство. Навпаки, все більше жінок уражаються цими антисуспільними явищами.

Криміногенні явища, що детермінують жіночу злочинність, як відомо, розрізняються залежно від соціального рівня суспільних відносин: від недоліків, пов'язаних з порушеннями у сімейно-побутовій сфері конкретних осіб чи груп населення, до криміногенних явищ і процесів, що охоплюють значний прошарок населення.[5, с. 74.].

Отже, компетентні органи повинні максимально конкретизувати заходи щодо профілактики криміногенних явищ у певні строки. Невдачі у проведенні профілактики злочинів, які вчиняють жінки, можуть свідчити як про неадекватність використання засобів, так і про неналежний для цього час. Надати допомогу жінкам, які відбувають строк позбавлення волі, або тим, що вже відбули покарання, або конкретним неблагополучним сім'ям набагато легше, ніж, наприклад, підвищити соціальний контроль за виконанням жінками їх сімейних ролей чи усунути серед них пияцтво, наркоманію, проституцію тощо. Тому напрями запобігання злочинності взагалі потребують розроблення цільових програм щодо запобігання саме жіночій злочинності.

Профілактика захисту ставить за мету створення достатнього захисту і безпеки матеріальних цінностей і особи, а також зовнішні перешкоди для такого посягання (наприклад, введення особливого порядку придбання і реалізації цінностей, усунення віктимного стану певних осіб, негайне реагування на насильство в сім'ї тощо).[10, с.45.].

Головне завдання відвернення злочинів полягає в тому, щоб не допустити їх вчинення з боку певних осіб чи груп, у яких виник чи є вже сталим намір на вчинення злочину, або їх по­ведінка свідчить про можливість такого розвитку подій. Це стосується перш за все тих жінок, у яких склалася несприятлива конкретна життєва ситуація в сім'ї чи на виробництві, або які ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, наркотиками тощо. Крім того, ефект запобігання злочинам може дати тяжка, але необхідна робота з жінками-рецидивістками, бродягами, проститутками та ін. Індивідуальна робота щодо запобігання злочинам з боку жінок по суті не відрізняється від такої ж діяльності серед чоловіків - потенційних злочинців, але й тут є своя специфіка. Робота щодо відвернення жіночої злочинності повинна охоплювати ті сфери життєдіяльності жінок, які формують їх негативні риси і найчастіше викликають намір вчинити злочин. Це сім'я, побут, виробництво. Заходи протидії злочинній мотивації складаються із заходів переорієнтації антисуспільної установки, тобто створення та підтримання на належному рівні спеціальних економічних і соціально-психологічних програм, які розраховані на те, щоб жінка у соціальній групі одержувала б більш-менш повне задоволення необхідних для нормальної життєдіяльності потреб, і заходів активної протидії. Мета останніх - активно протидіяти криміногенній обстановці, ситуаціям, створювати такі умови, які б усували або обмежували поширення тієї чи іншої злочинної мотивації. До заходів індивідуального запобігання злочинам можна віднести заходи переконання, примусу, застереження, допомоги. Ці заходи досить різноманітні і для їх здійснення повинні залучатися різні суб'єкти запобігання злочинності.[16, с. 23.].

3.2 Припинення злочинів

Для запобігання незакінченим злочинам можуть використовуватися заходи спонукання, обережності або активного втручання. Заходи спонукання здійснюються з метою досягнення добровільної відмови від продовження злочинної діяльності (своєчасне виявлення розпочатої злочинної діяльності, спонукання винних до добровільної відмови, проведення органами внутрішніх справ різних оперативних заходів щодо виявлення антигромадських елементів, пропаганда законодавства про добровільну відмову, усунення умов, які безпосередньо сприяють вчиненню злочину, та ін.). Заходи обережності застосовуються для того, щоб створити умови, які виключають саму можливість чи перешкоджають продовженню розпочатої злочинної діяльності (наприклад, посилення патрулювання громадських місць, зміна режиму роботи особи, виклик до міліції з поясненням причин антигромадської поведінки, вирішення міжособистістних стосунків мирним шляхом тощо). Заходи активного втручання - це оперативна робота відповідних державних органів і громадських організацій щодо припинення розпочатого злочину, який не встигли попередити (затримання під час вчинення незаконних дій, притягнення жінок до кримінальної відповідальності за інші закінчені посягання, арешт та ін.).

Зрозуміло, що ефективність заходів припинення злочинів, які вчиняють жінки, потребує наявності добротної оперативної інформації, технічної оснащеності і професіоналізму співробітників правоохорон­них органів і громадських формувань.[9, с. 57.].

ВИСНОВОК

Безсумнівно, поділ злочинності за статевою ознакою має сенс, так як і кількісний, і якісний зміст жіночої злочинності має свої особливості та відмінності від чоловічої.

Своєрідність жіночої злочинності пов'язане з історично обумовленим місцем жінки в системі суспільних відносин, її соціальними ролями та функціями, її біологічної та психологічної специфікою.

Співвідношення рівня злочинів, скоєних жінками, до рівнем злочинів, що здійснюються чоловіками, так само 1:7. І це незважаючи на те, що кількість жінок у країні більше, ніж кількість чоловіків.

Виділяються злочини, в яких відображається стереотип поведінки, що склався під впливом конкретної, характерної саме для жінок мікросередовища або ситуації в певний період .

Незважаючи на відмінності, жіноча злочинність, зрозуміло, відображає загальні закономірності злочинності та її зміни. Вона виступає в якості підсистеми загальної злочинності і органічно з нею взаємопов'язана.

Причини злочинності жінок тісно пов `язані з суперечностями суспільного розвитку. Причини злочинності - це сукупність обставин, що корениться в реально існуючих суспільних відносинах базисного і надбудовних порядку, закономірно породжують та відтворюють злочинність як соціальне явище, а також виступають у якості умов полегшують зародження і функціонування причин.

В основі причин жіночої злочинності закладеніпевні явища і процеси, а саме:

1) активна участь жінок у суспільному виробництві;

2) ослаблення соціальних інститутів, і в першу чергу сім'ї;

3) зросла напруженість у суспільстві, виникнення в ньому конфліктів і ворожості;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Федусик В.В. Окремі політологічні та правові питання жіночої злочинності в Україні) / В.В.Федусик //Актуальні проблеми політики: Зб.наук.пр. - Одеса, 2000. -Вип.8.-С.310-313.

2. Федусик В.В. Жіноча злочинність та її види / В.В.Федусик // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ - Одеса ,2000. - № 4 - С.160-164.

3. Федусик В.В. Характеристика видів жіночої злочинності в Україні / В.В.Федусик // Актуальні проблеми політики: Зб.наук.пр. - Одеса, 2001. - Вип. 10-11.-C.208-213.

4.Міхлін А.С. Загальна характеристика засуджених ». М.,2007.

5.Антонян Ю.М. Роль конкретної життєвій ситуації у скоєнні злочину ». М.,2004.

6.Агеева Ю. «Жіноча злочинність: сучасний стан і причини », Слідчий 2001 № 6, стор 39-40

7. Айдаров І.І. Про профілактичну політику і її роль у боротьбі зі злочинністю.-Вып.47.-М.,2004.-С.106-108.

8. Бандурка А.М., Давиденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. - Х.: Основа, 2003.

9. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений. - М., 2004

10. Костенко О.М. Організована злочинність: Юридична дефініція та модель протидії.// Проблеми боротьби з корупцією і організованою злочинністю.- Т.7.- К.,2001.

11. Лунеев В.В. Преступность в ХХ веке.Мировой криминологический анализ.-М.,2005.

12. Медведовский И.Д., Семьянов П.В. Атака через Internet. М. 2004. - 125с.

13. Фролова О.П. Злочинність і система кримінальних покарань. - Київ, 2005.

14. Міхайліна Т. В. Особливості кваліфікації злочинів, передбачених ст.361-1 Кримінального кодексу України / Т. В. Міхайліна // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право. - 2008. - №2. - С. 459-464.

15. Біленчук П.Д., Романюк Б.В., Цимбалюк В.С. та ін. Жіноча злочинність: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2001. - 240 с.

16. Азаров Д.С. Теоретичні основи розроблення законопроекту, спрямованого на реформування норм про відповідальність за злочини // Наука і правоохорона. - 2008. - № 1. - С. 63-69.

17. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. Юрид. вузів і факультетів / За ред. П. С. Матишевського, П.С. Андрушка, С.Д. Шапченка. - К.: Юрінком-Інтер, 1997. - 512 с.

18. Кримінальний кодекс України - К.: Офіційне видання Міністерства юстиції України, 2001.

19. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп.ред. Кондратьєв Я.Ю.; Наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. - К., Правові джерела, 2002. - 432с.

20.Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. (Посібник для підготовки до іспитів) / (за загальною редакцією Клименка В.А.). - К.: Атіка, 2003. - 288 с.

21. Михайленко П.П. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник. -- К.: РИО МВД Украины,1995. - 249 с.

22. Осадчий В.І., Плугатир В.С., Кузнецов В.В. Кримінальне право України. Тестові завдання з відповіддями: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002. - 216 с.

23. Пинаев А.А.Курс лекций по Общей части уголовного права: Книга первая: «О преступлении». - Харьков: Харьков юридический, 2001. - 289 с.

24.Харченко В.Б. Уголовное право Украины: Общая и Особенная части: Новое законодательство в вопросах и ответах: Конспект лекций. - К.: Атика, 2002. С. 9-142.

25.Микитчик О.В. Філософія злочину : Монографія / МВС України КНУВС. - К., 2006. - 186 с.

26. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов ; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 3-є вид., перероб. і доповн. - К.: Юрінком Інтер, 2007.

Размещено на Allbest.ru