Предмет та функції теорії держави і права
Місце держави в політичній системі суспільства. Теорії походження держави, її різновиди. Форми і методи здійснення функцій держави. Форма державного устрою в Україні. Підходи до визначення сутності права (школи права). Визначення норм права та її ознаки.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.02.2016 |
| Размер файла | 75,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Содержание
- Поняття, структура та функції юридичної науки, місце ТДП в системі юридичних наук
- Предмет та функції теорії держави і права
- Поняття та характеристика методології та система методів теорії держави і права
- Місце держави в політичній системі суспільства
- Виникнення та розвиток держави
- Теорії походження держави, характеристика їх різновидів
- Поняття держави та характеристика її ознак
- Сутність держави. Основні концепції держави
- Соціальне призначення та функції держави
- Форми і методи здійснення функцій держави
- Поняття і структурні елементи форми держави. Особливості форми державного устрою в Україні
- Особливості форми державного устрою в Україні
- Поняття та принципи організації і діяльності механізму держави
- Підходи до визначення сутності права (школи права)
- Поняття та види принципів права
- Функції права та їх класифікація
- Визначення норм права та її ознаки. Місце норм права в системі соціальних норм
Поняття, структура та функції юридичної науки, місце ТДП в системі юридичних наук
Юридична наука, до системи якої входить загальна теорія держави і права, є однією з суспільних наук. Суспільні науки вивчають відносини, які складаються між людьми і їх утвореннями, безпосередньо служать людині.
Юридична наука спрямована на здобування, узагальнення, систематизацію і використання знань про державно-правову дійсність, її особливістю є спільне дослідження права і держави в їх єдності, взаємозв'язку і взаємовпливі. Спільний об'єкт дослідження - право і держава - пов'язує в рамках єдиної юридичної науки спеціалізовані науки, що входять до її складу, кожна з яких водночас має свій власний предмет дослідження. Таким чином складається система юридичних наук, кожна з яких вивчає окремі прояви права і держави.
Юридичні науки за певними ознаками можна поділити на кілька груп:
1. Історико-теоретичні науки (історія держави і права, історія політико-правових вчень, теорія держави і права юридична деонтологія) вивчають найбільш загальні закономірності виникнення держави і права; теоретичні уявлення про сутність цих явищ.
2. Галузеві юридичні науки (конституційне право, цивільне право, кримінальне право та ін.) вивчанні, норми окремих галузей права та суспільні відносини, які регулюються відповідними галузями.
3. Прикладні (спеціальні) юридичні науки (криміналістика, юридична психологія, судова медицина, судова статистика тощо) вивчають можливості використання досягнень неюридичних наук в юридичній практиці.
4. Науки, які вивчають зарубіжні держану і право (конституційне право зарубіжних країн, історія держави і прана зарубіжних країн тощо).
5. Наука міжнародного права. Вивчає правові норми, що склалися в результаті взаємовідносин між країнами світу. (Право Європейського Союзу, Союзу незалежних держав, тощо).
Теорія держави і права посідає чільне місце у системі юридичних наук. Вона дає найширші за обсягом і найглибші за змістом знання про державно-правові явища. Теорія держави і права, вивчаючи та узагальнюючи практику, формулює поняття і визначення державно-правових явищ, виробляє наукові рекомендації та висновки, генерує нові ідеї, які дозволяють не тільки зрозуміти сутність, зміст і форми держави і права, а й вміло застосовувати їх з метою прогресивного розвитку суспільства. Теоретичні положення мають широко використовуватися фахівцями у правотворчій і правозастосовній діяльності, при вирішенні питань вдосконалення правового виховання населення тощо.
Предмет та функції теорії держави і права
Саме предмет визначає самостійність, своєрідність і особливості кожної науки, тобто те, чим вона відрізняється від інших наук.
Предметом теорії держави і права є питання, що мають найбільш загальне, провідне для інших правових наук значення, формулювання головних юридичних понять і їх ознак, встановлення найбільш загальних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права.
Зміст предмета теорії держави і права складають основні і загальні закономірності держави і права, серед яких виділяють:
1) виникнення держави і права;
2) історичні типи держави і права
3) розвиток їх сутності;
4) еволюція форм держави і права
5) здійснення функцій держави і права,
6) побудова системи органів держави
7) розширення та збагачення прав особи, їх захист;
8) зміцнення демократії, законності і правопорядку;
теорія держава право норма
9) розвиток правовідносин і правової культури різних суб'єктів суспільних відносин;
10) реалізація норм права та інші.
Функції теорії держави і права - це основні напрями її дії щодо вирішення завдань, які стоять перед нею.
a. Онтологічна функція (онтологія - вчення про буття) знаходить своє відображення в пізнанні сутності державно-правових явищ, відповідаючи на такі питання, що являють собою держава і Право, як і чому вони виникли, як відбувається процес їх функціонування тощо.
b. Гносеологічна функція (гносеологія - теорія пізнання) теорії держави і права полягає в розробці наукових концепцій, правових понять та категорій способів і прийомів, які допомагають здійснювати пізнання держави і права.
c. Евристична функція (евристика - мистецтво знаходження істини) теорії держави і права полягає в тому, що з її допомогою відкриваються нові закономірності в розвитку державно-правових явищ, зокрема в умовах нових ринкових відносин.
d. Прогностична функція теорії держави і права проявляється в можливості передбачити шляхи розвитку держави і права, визначити тенденції удосконалення державно-правового життя.
e. Ідеологічна функція проявляється в тому, що теорія держави і права зводить в єдину систему ідеї про державу і право, створює наукове підґрунтя для формування правової культури індивідів та суспільства в цілому.
f. Методологічна функція полягає в тому, що теорія держави і права створює систему понять і категорій, які використовують усі інші юридичні науки. Узагальнюючи державно-правову дійсність, теорія держави і права формулює ідеї та висновки принципово важливого значення для всієї юриспруденції.
g. Системотворча функція полягає в тому, що теорія держави і права об'єднує всі юридичні науки в гармонійну пізнавальну систему.
h. Практично-прикладна функція теорії держави і права полягає у впровадженні напрацьованих нею положень та висновків у практику державно-правового будівництва.
i. Комунікативна функція полягає в тому, що теорія держави і права є своєрідною з'єднуючою "ланкою" між юридичними та іншими гуманітарними науками (філософією, загальною історією, соціологією тощо).
Поняття та характеристика методології та система методів теорії держави і права
Під методом науки слід розуміти найбільш загальний підхід до дослідження тих явищ, що становлять його об'єкт і предмет. Метод теорії держави і права полягає в застосуванні для їх дослідження сукупності загальних засобів, прийомів і принципів, за допомогою яких можна досягти бажаних наукових результатів. На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.
Методологія теорії держави і права - це складне утворення яке включає систему різноманітних способів, прийомів, підходів, за допомогою яких вона вивчає свій предмет.
Саме сукупність методів і утворює методологію теорії держави та права.
Методи теорії держави і права - це прийоми і способи, за допомогою яких відбувається процес пізнання предмета процес одержання нових знань та встановлення істини.
Усі методи, які використовує теорія держави і права, можна розподілити на такі групи:
1. Філософські методи - це такі підходи, які виражають найбільш універсальні принципи мислення. Серед них виділяють:
1) метафізику (розглядає державу і право як вічні та незмінні інститути);
2) діалектику (розглядає державу і право як соціальні явища, взяті в динаміці та взаємозв'язку з іншими явищами і процесами).
2. Загальнонаукові методи - це такі прийоми, які не охоплюють усе наукове пізнання, а застосовуються лише на окремих його етапах.
До складу таких методів належать:
1) метод аналізу (розподіл складного державно-правового явища на окремі частини);
2) метод синтезу (умовне об'єднання складових частин явища, яке підлягає вивченню);
3) системний підхід (орієнтується на розкриття цілісності об'єкта та виявлення різноманітних типів зв'язків у ньому);
4) функціональний підхід (дозволяє виявляти форми впливу одних соціальних явищ на інші);
5) метод соціального експерименту (пов'язаний з перевіркою того чи іншого проекту рішення з метою попередження шкоди від помилкових варіантів правового регулювання).
3. Приватно-наукові методи - це такі прийоми, які є наслідком засвоєння теорією держави і права наукових досягнень конкретних, природних, технічних та гуманітарних наук, Серед них виділяють:
1) соціологічний метод (дозволяє за допомогою спостереження, анкетування та інших прийомів одержати дані про поведінку суб'єктів у державно-правовій сфері);
2) статистичний метод (за його допомогою одержують кількісні показники тих чи інших масових державно правових явищ, наприклад правопорушень діяльності органів держави тощо);
3) математичний метод (дає можливість оперувати кількісними показниками в процесі правотворчої діяльності в криміналістиці тощо);
4) кібернетичний метод (використання системи понять, законів і технічних засобів кібернетики у процесі пізнання державно-правових явищ).
4. Приватноправові методи:
1) формально-юридичний метод (дає можливість визначити юридичні поняття, наприклад такі, як юридична особа, важкі тілесні ушкодження тощо, виявляти їх ознаки, провести класифікацію і т.д.);
2) порівняльно-правовий метод (за його допомогою здійснюється процес порівняння різних правових систем або їх окремих елементів з метою виявлення окремих елементів, щоб виділити загальні та індивідуальні властивості).
Досліджуючи державно-правові явища, необхідно застосовувати плюралістичний підхід до вивчення загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави і права. Саме завдяки такому підходу теорія держави і права створює систему знань, у якій знаходять своє відображення об'єктивні дані щодо реальної картини життя в державно-правовій сфері.
1. Поняття та складові елементи політичної системи суспільства. Місце держави в політичній системі суспільства.
Теорію держави та права, предмет якої становлять інституціональні елементи державно-правової організації суспільства, цікавить передусім вузьке поняття політичної системи, що з огляду на попереднє розуміння виокремлює її інституціональний аспект і саме тому його можна назвати політичною організацією суспільства.
Можна вирізнити такі елементи політичної системи суспільства:
· держава в її інституціональному аспекті як орган (система органів) здійснення політичної влади та управління в загальнонаціональному вимірі;
· політичні партії, які акумулюють політичні настрої населення, виробляють програми загальнонаціонального розвитку, беруть участь у виборах і діяльності представницьких органів влади;
· об'єднання (блоки) політичних партій та політичні рухи,
· об'єднання громадян.
В сучасному демократичному суспільстві держава, яка є стрижневим суб'єктом відносин політичної влади, не повинна претендувати на монополію у вирішенні проблем політичного розвитку країни. Недержавні формування, хоча безпосередньо і не здійснюють політичної влади, але беруть участь у боротьбі за прийняття тих чи інших державних рішень, за їх реалізацію або контроль за їх здійсненням, за зміну державної політики.
Місце держави в політичній системі суспільства
Держава є універсальною політичною формою організації суспільства, центральним (але не єдиним) елементом політичної системи, тому що:
В кожній країні може бути багато політичних організацій, а держава існує лише одна;
Лише держава може вирішувати будь - , які загально - суспільні справи, а решта організацій вирішують, як правило, справи, що стосуються лише частини суспільства:
Лише держава має право виступати від імені свого народу;
Лише веління держави, втілені у правові норми, є загальнообов'язковими для всього населення країни і має право легального примусу до порушника.
Виникнення та розвиток держави
Наукою визначено наступні шляхи виникнення держави, як і мають свої особливості, а тому і причини їх виникнення будуть різні.
Розрізняють європейський шлях виникнення держави, який пов'язують з появою приватної власності. Він бере початок з великого розподілу праці (землеробство відокремилось від скотарства, ремесло від землеробства, з'являться торгівля); що призвело до виникнення надлишкового продукту, приватної власності, майнової нерівності та формування купців; так з'являються класи (великі групи людей з протилежними інтересами: ті, що керують і ті, що на них працюють); Це призводить до міжкласових конфліктіві. У зв'язку з необхідністю підтримки в суспільстві порядку, що досягається прийняттям загальнообов'язкових (юридичних) норм та створенням спеціальних груп людей, які професійно здійснюють управління - так виникає держава. Виникнення держави пов'язують із виникненням публічної політичної влади: людей, відокремлених від суспільного виробництва, завданням яких є управління загальнодержавними справами в інтересах громадян.
За східноазіатським шляхом держава виникає у зв'язку з необхідністю організації великомасштабних суспільних робіт та об'єднань з цією метою значної кількості людей. Так, формується група людей (публічна влада) які займаються управлінням іригаційними системами в інтересах спільноти (це перші чиновники). Так виникає держава. Оскільки приватна власність не була цілями управлінців (через складність оброблення земельних ділянок) цей шлях набуває самостійного значення.
Виникнення держави на території сучасної України пов'язують з необхідністю оборони та захисту своєї території. Та ведення нападницьких війон. Так, численні племена, мали у своєму складі професійну військову еліту, для таких цілей, які ззивалися періодично під керівництвом князя. Згодом, з періодичного органу військова знать набуває рис постійно діючого апарату. Так виникає публічна політична влада в Стародавній Русі.
Теорії походження держави, характеристика їх різновидів
Теологічна теорія (XIII ст., Ф. Аквінський) пояснює походження держави волею Бога, відстоює її недоторканність, залежність від релігійних догм, закликає до підкорення всіх державній владі. Теологічна теорія висувала ідеї непорушності і вічності і водночас залежності держави від божественної волі, яка знаходить свій вияв через релігійні організації. Особливого поширення вона набула в епоху середньовіччя для теоретичного обґрунтування необмеженої влади монарха, виправдання того, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкладена в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх.
Патріархальна теорія походження держави (Платон, Аристотель, Фільмер) представляє її продуктом природного розвитку, результатом поступового розростання сім'ї. Державна влада є продовженням батьківської влади в сім'ї, влади господаря. Держава - це найвища форма політичного спілкування людей. Так само як і теологічна, патріархальна теорія була спрямована на обґрунтування необмеженої влади царя, але витоки її вона вбачала в тих формах сім'ї, де існувала необмежена влада глави сім'ї, патріарха.
У XVII - XVIII століттях формується договірна теорія походження держави (Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Лок, Ж. - Ж. Руссо, X. Гольбах, О. Радищев та ін.). Державі передує "природний стан" людей ("природний стан" уявляють як царство необмеженої особистої свободи, загального благоденства або "війни всіх проти всіх"). Кожна людина мала природні, невід'ємні права, але процесі розвитку людства права одних людей вступають у суперечність з правами інших і порядок у суспільстві порушується, виникає насильство. Тому люди домовилися встановити над собою інституцію - державу, яка відповідала б за дотримання порядку, всезагальні інтереси і вимогам якої вони б підкорялися. Держава виникає внаслідок укладення людьми угоди між собою про свідоме самообмеження своєї свободи на користь загальних інтересів, спільного співіснування. Суспільний договір - це згода людей на об'єднання, він має конститутивний характер, оформляє встановлення державно-організованого суспільства. В договірній теорії розрізняють первинний договір (договір-об'єднання) і вторинний договір (договір-підпорядкування народу і державних органів правителям) Таким чином, держава народилася в наслідок розумної волі народу. Мається на увазі не формальне підписання письмового договору, а стан суспільства, коли люди свідомо і добровільно об'єдналися в державу шляхом мовчазного визнання єдиного об'єднуючого всіх центру. Договірна теорія мала демократичний зміст; прихильники цієї теорії використовували її для обґрунтування ідеї народного суверенітету (Ж. - Ж. Руссо, О. Радищев), конституційної монархії (Дж. Локк), природно правової концепції прав людини і громадянина, права народів на насильницьку зміну державного устрою, який порушує природні права. Основні положення договірної теорії дістали закріплення в Декларації незалежності США і конституціях західних країн.
Наприкінці XIX століття для пояснення причин виникнення держави була висунута теорія насильства, в рамках якої розрізняють теорію внутрішнього насильства (Є. Дюрінг): власність, класи і держава виникли внаслідок насильства однієї частини суспільства над іншою. Прихильники теорії зовнішнього насильства (К. Каутський, Л. Гумплович) виокремлювали серед найважливіших чинників державотворення війни і територіальні завоювання. Головна причина виникнення держави - завоювання, насильство, поневолення одних племен іншими. Для закріплення влади переможця над завойованими народами, для насильства над ними і утворюється держава. Насильство розглядається як глобальне, а не локальне явище, яке не тільки породжує правлячих і тих, якими правлять, а й має соціально-економічні наслідки, тобто насильство може привести до рабства, рабство - до виникнення приватної власності, а з приватною власністю пов'язується перехід від кочового до осілого способу життя. При цьому зароджується державна влада, яка спирається на фізичну силу. Це держава племені, основою якої є фізичне переважання одного племені над іншим. З розвитком суспільства держава племені переростає в державу класу.
Ідеї теорії насильства в ХІХ столітті були покладені в обґрунтування расової теорії (Ж.-А. Гобіно, Ф. Ніцше). Поділ суспільства за расовою ознакою вважався основною передумовою виникнення і розвитку держави. У світі існують "вищі" раси, які покликані володарювати, і "нижчі", яким природою призначено бути в підкоренні у "вищих" рас, а виникнення держави необхідне для забезпечення панування одних рас над іншими.
Марксистське розуміння природи держави (класова теорія) було викладене Ф. Енгельсом у роботі "Походження сім'ї, приватної власності і держави" (1884 р.). У ній відстоювалася теза, згідно з якою держава виникла через те, що первіснообщинний лад був підірваний поділом праці та його наслідками - розколом суспільства на класи, тобто обґрунтовувалася ідея про класову природу держави, про боротьбу класів між собою як головну причину її виникнення, рушійну силу її існування. Держава виникла із необхідності стримувати пригнічений клас; вона зробилася знаряддям економічно панівного класу, який за допомогою держави став ще й політично домінуючим у суспільстві.
Автор органічної теорії походження держави Г. Спенсер (XIX ст.) порівнював суспільство з біологічним організмом. У розвитку суспільства проглядаються загальні закономірності, притаманні всім живим організмам (зростання і ускладнення функцій організму, взаємозв'язок їх окремих частин, їх диференціація). У державі всі її частини виконують певні функції: уряд - функції мозку; нижчі класи реалізують внутрішні функції, займаються землеробством, скотарством, забезпечують життєдіяльність суспільства; існує спеціальна розподільча система - торгівля, транспорт, засоби зв'язку; панівні класи відповідають за зовнішні функції (забезпечення оборони). Держава виникає внаслідок наступальних і оборонних війн одних суспільств проти інших. Спочатку обов'язком держави стає захист суспільства від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Потім основне своє завдання влада починає вбачати у забезпеченні благополуччя всього суспільства.
Виникнення держави пояснювалось також психологічними факторами - особливостями людської психіки, зокрема прагненням людей до пошуку авторитету, якому б можна було підкорятися (А. Петражицький). психіка людини, її імпульси та емоції відіграють вирішальну роль не тільки у пристосуванні людини до мінливих умов, а й у виникненні держави і права. взаємовідносинах між людьми найважливішими є вольові якості. На їх основі встановлюються психологічній підпорядкованість між людьми, а також соціальні утворення, одним з яких є д-ва. Однак психологічна теорія не змогла остаточно пояснити роль психіки у виникненні держави і права.
Поняття держави та характеристика її ознак
Держава характеризується як особлива організація суспільства, що відрізняється від суспільства та різних форм державної організації суспільства (недержавних структур) наявністю особливих ознак. Вказані ознаки характеризують особливості держави та поділяються на дві групи:
Серед основних ознак держави називають:
1. політична публічна влада. (група людей, що здійснюють управління державними справами). Політичний характер влади визначає рівень обов`язковості владних рішень, а публічний характер визначає рівень поширеності державних рішень на населення;
2. територія, (сухопутна, морська та повітряний простір).
3. суверенітет, тобто політико-правова характеристика влади, що закріплюється нормативним актом та характеризує державну владу як верховну, незалежну, неподільну та єдину. Існує три різновиди суверенітету:
a. національний суверенітет, тобто реальна можливість нації створювати незалежну державу;
b. народний суверенітет, тобто реальну участь народу у здійсненні влади;
c. державний суверенітет, тобто політико-правова властивість державної влади, що виражається в її незалежності від іншої влади в середині країни та в праві держави самостійно вирішувати свої проблеми на основі принципів міжнародного права
4. система органів та організацій, що створюються державою для виконання її функцій та завдань і охоплюється поняттям механізм держави. Частина органів держави, що створюється для реалізації владних повноважень охоплюється поняттям апарат держави;
5. (національне право) загальнообов`язкові правила поведінки, що визначаються як правові норми. За допомогою права держава визначає зміст прав та обов`язків суб`єктів суспільних відносин, а також забезпечує обов`язковість своїх рішень;
6. можливість самостійно визначати види і розміри податків. Податки - це загальнообов`язкові платежі, що стягуються у населення у сумі чи процентному відношенні на загально-соціальні проблеми (освіта, охорона здоров`я, культура, соціальні виплати тощо).
Серед факультативних ознак держави розрізняють:
наявність Конституції;
наявність державних символів;
наявність громадянства
грошової одиниці;
збройних сил;
участь держави у міжнародних органах і організаціях тощо.
Сутність держави. Основні концепції держави
Сутність кожної конкретної держави визначається тим, кому належить державна публічна влада і в чиїх інтересах вона здійснюється.
Сутність держави - це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загально соціальних і вузько класових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загально соціальні завдання ("спільні справи"), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це - засоби транспорту і зв'язку, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші.
Здебільшого, в державі вбачають механізм забезпечення цілісності суспільства, вирішення загальних справ, соціального компромісу та загальної злагоди.
Держава є багатоаспектним явищем. Це породило різноманіття Концепцій про державу:
Теорія солідаризму розглядає державу як засіб забезпечення соціальної солідарності, досягнення консенсусу на основі узгодження інтересів і потреб всіх соціальних верств. Відкидається ідея класової боротьби, революційного шляху розвитку суспільства.
Ідея держави загального благоденства передбачає активний державний вплив на економічне і соціальне життя, стабілізацію господарських, виробничих і політичних процесів. Згідно з цією концепцією панування приватної власності та вільної конкуренції призводить до різкого майнового і соціального розмежування населення. Держава повинна брати активну участь в регулюванні економічних процесів з метою забезпечення кожному достатнього життєвого рівня.
Теорія плюралістичної демократії. Сучасне розуміння плюралістичної демократії включає в себе права людини, вільну конкуренцію в політичному середовищі, розподіл влади, федералізм. Такі принципи надають гарантії кожній політичній силі, кожному угрупованню спиратися на різні важелі влади. При цьому забезпечується воля більшості при обов'язковому врахуванні інтересів меншості, можливість доведення громадянами своїх потреб до влади з метою їх найповнішого задоволення. Всебічно гарантується право кожного на свободу думки і вільного вибору, свобода створення організацій, існування альтернативних джерел інформації, гарантується опозиція і змагальність у політичній сфері.
Теорія еліт. Прибічники теорії еліт вважають, що народні маси не здатні здійснювати владу, управляти суспільними справами. Ця функція покладається на еліту. Еліта розглядається як меншість суспільства, що являє собою привілейовану групу, наділену особливими психологічними, розумовими, соціальними і політичними якостями, яка безпосередньо бере участь у використанні державної влади або активно впливає на її здійснення. Еліта утворюється в трьох головних сферах суспільного життя - політичній, економічній та інтелектуальній - шляхом висування індивідів, які досягли у своїй справі найбільших успіхів.
Теорія національної держави в сучасній науці розцінюється неоднозначно. Найчастіше вона асоціюється з досить небезпечними ідеями націоналізму, національної винятковості одних націй на противагу іншим. В умовах багатонаціональних держав необхідно обов'язково враховувати інтереси не лише титульної нації, але й національних меншостей.
Теорія соціально-правової держави Соціальна держава - це держава, в якій:
1) громадянам забезпечується гідне людини життя і соціальний захист у цілому;
2) громадянам гарантується особиста свобода;
3) у суспільстві культивується і забезпечується цивілізованими засобами соціальна злагода, мирне вирішення суперечностей, які виникають чи можуть виникнути.
Соціальна держава:
1) зобов'язує індивіда брати участь у вирішенні загальних завдань;
2) є регулятором суспільного життя;
3) здійснює контроль над діяльністю приватного власника та приватного капіталу;
4) досягає дедалі більших успіхів у сфері соціального забезпечення свого народу;
5) стверджує і розширює діяльність вільних профспілок і промислової демократії;
6) здійснює чимало інших демократичних перетворень.
Кінцевою метою соціальної держави є:
1) досягнення соціальної демократії, що полягає в реалізації влади народу і забезпеченні людині й громадянину всіх прав, свобод і законних інтересів та виконання всіма суб'єктами права їхніх обов'язків;
2) ліквідація всіх форм гноблення, дискримінації, расизму, експлуатації людини людиною;
3) гарантування всім людям рівних умов вільного розвитку і розвитку кожної окремої особистості;
4) досягнення цих та інших цілей у мирний спосіб політичними методами;
5) модернізація виробництва і поступовий перехід до ринкових відносин.
Соціальне призначення та функції держави
Функції держави є засобом (інструментом) вирішення завдань та досягнення цілей, що постійно постають перед суспільством.
Функції держави постійно розвиваються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Одні функції виникають, другі змінюються, треті зникають.
Через функції держави розкривається її сутність. Державні функції поділяються на кілька видів.
За ступенем соціальної значущості в суспільному житті функції держави можна поділити на головні і похідні. До головних функцій належать найважливіші напрямки діяльності держави, які мають пріоритетне значення на конкретному етапі розвитку суспільства. Так, головними в умовах сучасної демократичної держави є функції захисту прав і свобод людини, економічна, соціальна функції. Похідні функції - це такі, які мають супроводжувальний, допоміжний або обслуговуючий характер
За часом їх дії функції держави поділяються на постійні і тимчасові. Постійні функції здійснюються державою впродовж тривалого часу і притаманні їй на усіх або більшості етапах її існування, функціонування та розвитку (політична, соціальна, організація оборони країни та ін.). Тимчасові з'являються внаслідок виникнення специфічних умов суспільного розвитку, необхідністю вирішення деяких невідкладних завдань
Спрямованість діяльності держави на вирішення внутрішніх чи зовнішніх завдань служить критерієм поділу функцій на внутрішні і зовнішні. Серед внутрішніх функцій держави важливе місце посідає політична функція - робота по реалізації національної політики. Економічна функція держави спрямована на. забезпечення нормального формування, функціонування та розвитку економіки країни, на захист існуючих форм власності та створення умов для їх розвитку. Соціальна функція спрямована на створення умов, які забезпечують нормальні умови життя людини, її вільний розвиток, створення рівних можливостей для усіх громадян у досягненні суспільного добробуту. Екологічна функція, або функцій охорони природи та раціонального використання природних ресурсів. Найважливішим спрямуванням зовнішньополітичної діяльності держави є її військова функція. (збройний захист цілісності і недоторканності власної території, виконання міжнародних зобов'язань), функція забезпечення миру і підтримки світового порядку - проведення роботи по роззброєнню, нерозповсюдження зброї масового ураження, додержання зобов'язань по забороні ядерних випробувань, поступової ліквідації ядерної зброї, запобігання великих екологічних катастроф, що виходять за межі кордонів однієї держави; інтеграції в європейську та світову економіку. Вона випливає з визнання економічної взаємозалежності держав, що охоплює широке коло відносин - виробничі - , науково-технічні, валютні, кредитні, транспортні, у сфері яких окремі держави доповнюють одна одну на основі розподілу праці, взаємообміну, взаємоузгодження шляхів розвитку і т. ін.
Форми і методи здійснення функцій держави
Правові форми діяльності держави - це визначений законом (юридично оформлений) порядок здійснення компетентними органами і особами юридично значущих дій, спрямованих на здійснення функцій.
Головними правовими формами здійснення функцій держави є такі:
· правотворча діяльність - сукупність дій, спрямованих на розробку, прийняття, зміну та систематизацію нормативних приписів, нормативно-правових актів; за її допомогою держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом закріплення або встановлення нормативно-правової основи їх регулювання;
· правозастосовча діяльність - сукупність юридично значущих дій органів держави, посадових осіб по створенню індивідуально-правових приписів, які є засобом застосування правових норм відповідно до конкретних життєвих ситуацій; через них відбувається індивідуалізація загальних правових правил поведінки;
· правоохоронна діяльність, предметом якої є ті юридичні питання, що пов'язані з можливим або наявним порушенням норм права. Вона спрямована на захист закріплених в нормах права суспільних відносин від усяких посягань, відновлення правового стану у разі нанесення шкоди суб'єктам права, інтересам суспільства, правопорядку;
· контрольно-наглядова діяльність - здійснення дій по нагляду за відповідністю закону змісту правових актів, їх приписів, а також додержанням, виконанням та застосуванням норм права суб'єктами суспільних відносин;
· інтерпретаційно-правова діяльність уповноважених на те державою суб'єктів права по офіційному тлумаченню чинних норм права, результатом чого є видання спеціального інтерпретаційного акта;
· засновницька (установча) діяльність - сукупність юридично значущих дій, спрямованих на створення, формування, перебудову державних органів, їх структурних підрозділів.
При здійсненні своїх функцій держава використовує також різноманітні методи: законності, примусу та інші.
Метод законності, як один із найуніверсальніших методів державного керівництва суспільством, знаходить своє втілення в організації суспільних відносин шляхом видання і неухильного здійснення правових законів, інших правових актів. Метод законності призваний виконувати функцію гаранта від можливих проявів суб'єктивізму, волюнтаризму в діяльності державного механізму, провідника в суспільне життя принципів верховенства права і закону.
Метод інформаційного впливу на суспільство полягає в проведенні через засоби масової інформації роботи по повідомленню населення про прийняті державні та правові рішення, по формуванню суспільної думки, цілеспрямованому регулюванню інформаційних потоків і т. ін.
Метод переконання зводиться до заохочення суб'єктів суспільних відносин до певних дій (поведінки, діяльності), які відповідають їх волі без застосування силового тиску, таким чином забезпечуючи свободу вибору. Переконання в основному здійснюється через такі юридичні засоби, як суб'єктивні права, законні інтереси, пільги і т. ін.
Методи рекомендації і заохочення мають місце тоді, коли держава орієнтує й спонукає суб'єктів суспільних відносин до певного варіанту поведінки, який є бажаним з її точки зору. Використовуючи ці методи, держава може досягти значних успіхів у стимулюванні суспільно корисної діяльності.
Метод примусу застосовується при порушенні правових норм, їх невиконанні. Він виражається в схиленні суб'єктів суспільних відносин до певної поведінки за допомогою силового тиску (супроти волі тих, ким управляють), таким чином обмежуючи свободу їх вибору. Примус може здійснюватись через такі юридичні засоби, як міри припинення здійснення правопорушень, покарання тощо.
Поняття і структурні елементи форми держави. Особливості форми державного устрою в Україні
Форма держави - це її апарат, що виражається в характері політичних взаємовідносин між людьми, між людьми й державою, між державою й людьми в процесі управління ними (політичний режим), в методах організації вищих органів державної влади (форма правління) і в адміністративно - територіальному поділі держави (форма територіального устрою).
Елементи поняття форми держави:
1. Державне правління. Державне правління визначається як спосіб організації вищої державної влади. (монархія та республіка)
2. Державний устрій. Державний устрій - це спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між державою та цими частинами. (унітарна держава, федерація, конфедерація, імперія)
3. Державний режим. Державний режим - порядок здійснення державної влади певними методами й способами. (демократичний, тоталітарний, авторитарний)
Особливості форми державного устрою в Україні
Форма держави - це спосіб або порядок організації та здійснення державної влади. Поняття "форма держави" включає до себе три взаємозв'язаних елементи: форму державного правління, форму державного устрою і форму державного (політичного) режиму.
За формою державного правління Україна є парламентсько-президентською республікою. Ознаками цього є наступне:
Президент України обирається всезагальним голосуванням (у цьому її відмінність від парламентської форми правління, де Президент обирається парламентом); він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод громадин, має право призначати і звільняти деяких посадових осіб);
В Україні поряд з Президентом діє Прем'єр-міністр, уряд, відповідальний перед Президентом та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді (в президентській республіці немає посади прем'єр-міністра і уряд відповідний перед президентом).
За державним устроєм Україна є унітарною державою. Унітарна форма державного устрою для України є найбільш виправданою, оскільки вона відповідає її етнічному складу, історичному минулому, економічним і культурним реаліям,
За формою державного (політичного) режиму Україна є демократичною державою. Конституційний лад України ґрунтується на принципі пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Поняття та принципи організації і діяльності механізму держави
Механізм держави - це сукупність державних органів, установ, підприємств та інших державних інституцій, за посередництвом яких практично здійснюються завдання й функції держави.
Щонайперше, у складі механізму держави слід виокремлювати державні органи як найбільш специфічну і важливу для реалізації функцій держави його частину, про що детальніше йтиметься далі. Водночас разом з державними органами до складу механізму держави входять й інші різні за характером і змістом діяльності державні організації - державні підприємства, державні установи, така специфічна державна інституція, як збройні сили, що мають як вищезгадані спільні з державними органами ознаки, так і певні особливі риси, які не дозволяють вважати їх власне органами державної влади і включати безпосередньо до складу державного апарату.
Під принципами організації і діяльності державного апарату розуміють законодавчо визначені відправні засади, які виступають як регулятивні вимоги щодо основних параметрів його організації і функціонування з метою найбільш ефективного виконання функцій та завдань держави.
До принципів організації і діяльності державного апарату слід віднести:
· поділ влади;
· виборність представницьких органів державної влади; пріоритет прав і свобод людини і громадянина; діяльність у межах компетенції та у спосіб, передбачені законодавством (законність);
· професіоналізм і компетентність;
· обов'язковість рішень, прийнятих вищими державними органами для нижчих державних органів;
· прозорість; підконтрольність; відповідальність;
· ефективність;
· дотримання прав місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, організацій, установ;
· неупередженість здійснення повноважень;
· рівне право громадян на доступ до державної служби;
· стабільність кадрів.
Поняття та структура державного апарату. Класифікація державних органів
Державний апарат покликаний виконувати основні функції держави щодо практичного здійснення державної влади і управління суспільством і є невід'ємним атрибутом як виникнення, так і існування та функціонування держави. Державний апарат - це сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, уповноважених здійснювати державну владу та управління, які спираються у своїй діяльності на можливість застосування примусу.
Залежно від соціальної природи державні органи поділяються на первинні та вторинні. Первинні органи створюються шляхом безпосереднього волевиявлення народу, якщо народ визнається джерелом державної влади, або успадкуванням, якщо джерелом влади вважається монарх. Первинним державним органом за умов республіканського правління є парламент, ним може бути президент, якщо його обирає безпосередньо народ. Вторинні органи утворюються первинними, є похідними від останніх і їм підзвітні.
За територією, на яку поширюються повноваження державних органів, їх поділяють на центральні та місцеві. В Україні, наприклад, до центральних державних органів слід віднести ті, повноваження яких поширюються на всю її територію, - Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України тощо. Місцевими державними органами є місцеві державні адміністрації, місцеві суди і т. ін. За умов федеративного устрою державні органи поділяються на федеральні органи і органи суб'єктів федерації.
За спрямованістю поділяють органи на законодавчі, виконавчі та судові.
Законодавча влада - це відокремлена в умовах поділу влад гілка влади, яка має виняткові повноваження на прийняття законів. Головною функцією законодавчої влади є законодавче регулювання суспільних відносин, тобто прийняття законів. Оскільки парламент є безпосереднім виразником народного суверенітету, народної волі та інтересів, то крім законодавчої він виконує ще дві додаткові функції:
1) установчу;
2) контрольну. Установча функція законодавчої влади полягає в тому, що парламент формує або бере участь у формуванні уряду, обирає або затверджує на посадах керівників уряду, міністерств, відомств, а також інших вищих державних органів. Наприклад, Верховна Рада України дає згоду на призначення Прем'єр-міністра, Генерального прокурора та інших керівників центральних державних органів. Парламент здійснює контроль за діяльністю підзвітних йому державних органів - уряду, міністерств, відомств (контрольна функція). Так, Верховна Рада згідно з нормами Конституції України здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України.
Виконавча влада - це відокремлена в умовах поділу влад гілка влади, яка має прерогативу виконувати прийняті парламентом закони та інші рішення. Основною функцією виконавчої влади є виконання законів. Окрім того, виконавча влада здійснює функцію підзаконного регулювання суспільних відносин, тобто приймає підзаконні нормативно-правові акти. Наприклад, Кабінет Міністрів України приймає на основі Конституції та законів України постанови. Особливими принципами, на яких здійснюється виконавча влада, є: оперативність; організація на основі адміністративної підлеглості; підзаконність; підзвітність перед представницькими органами.
Судова влада - це відокремлена гілка влади, що має виняткові повноваження на здійснення правосуддя.
Для функції правосуддя характерні такі важливі ознаки, як виключність та самостійність. Виключність означає, що ніхто, крім судових органів, не має права здійснювати правосуддя. Так, згідно з Конституцією України правосуддя може здійснюватися тільки судом, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Самостійність означає, що суди при здійсненні правосуддя не залежать від будь-яких органів та осіб, мають керуватися тільки законом.
2. Поняття та ознаки права, його зміст. Співвідношення права і закону.
Право розглядається як соціальне явище (за природно правовим розумінням) та юридична категорія (нормативне розуміння).
У природно-правовому розумінні право - не тексти закону, а система ідей (понять) людей про загальнообов'язкові правила, права і обов'язки, заборони, орієнтовані на моральні цінності. Право виступає як категорія справедливості, свободи. При такому підході право і закон розмежовуються. Закон (нормативно-правовий акт та ін. форми права) надають праву документальної форми. У нормативному розумінні право - це загальнообов'язкова формально виражена система регулювання суспільних відносин, встановлена і забезпечена державою. Являє собою систему норм та принципів, що відображені в законодавстві.
Праву як юридичній категорії притаманні ознаки:
Нормативність. Право має нормативний характер: права й обов'язки, якими володіє кожна людина чи юридична особа, не довільні, а чітко визначені правовими нормами. Нормативність означає, що право представлене нормами (правилами поведінки), що встановлюють права й обов'язки учасників регульованих відносин, їхню відповідальність.
Формальна визначеність. Норми права закріплюються в нормативних актах (законах, підзаконних н-п актах) та інших письмових джерелах, що підлягають виконанню.
Загальнообов'язковість права виявляється неухильному виконанні кожним вимог, які містяться в нормах права. Загальнообов'язковість повинна розповсюджуватись не лише на громадян, їх об'єднання, посадових і службових осіб, але й на державу в цілому: у правовій державі сама держава додержується принципу загальнообов'язковості права. Правові встановлення обов'язкові для усіх, кому вони адресовані.
Забезпеченість можливістю державного примусу. Це ознака права, що відрізняє його від інших засобів соціального регулювання: моралі, звичаїв, корпоративних норм та ін. Держава має законну можливість на притягнення до відповідальності порушника.
Свідомо-вольовий характер права. Право - прояв волі та свідомості людей. У праві виражаються потреби, інтереси, цілі суспільства, окремих осіб і організацій. Право виражає соціальний компроміс на засадах справедливості й розуму.
Системність. Норми права являють собою не просту сукупність, суму, а систему, якій притаманні внутрішня погодженість, упорядкованість, взаємозв'язки складових елементів.
Універсальність - право, здатне регулювати різні за природою суспільні відносини, є універсальним суспільним регулятором.
Підходи до визначення сутності права (школи права)
Праворозуміння - це процес і результат розумової діяльності людини, спрямованої на пізнання права, його сприйняття (оцінку) і відношення до нього як до цілісного соціального явища.
У світі існує безліч наукових ідей і поглядів з приводу того, що є право, в чому його суть.
Школа природного права.
Головна ідея школи - існування права як встановленого державою, так і діючого поза нею (виходить із суспільства), поділу права на природне (негативнее) і позитивне. Позитивне - це право, в якому виражається державна воля. На відміну від позитивного природне право виникає з природи суспільства і людини, людського розуму, загальних моральних принципів. Тому воно розумне і справедливе. Основні ідеї пов'язані з невідчужуваними правами людини, свободою, рівністю, безпекою, опором насильству тощо. До природних прав належить право на життя, право на особисту недоторканність, право на свободу пересування, право на власне майно і т. ін. Але якщо позитивне право відбиває особливості окремих країн, то природні права, що існують в усіх країнах, в усіх народів, є для всіх людей невід'ємними і спільними. Тому позитивне право, що суперечить вимогам природного, повинне бути замінене на таке позитивне право, яке б ґрунтувалося на ідеях і принципах природного права.
Подобные документы
Загальне поняття та функції науки теорії держави і права. Проблеми теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни, її місце і роль в політичній та правовій системах сучасного суспільства. Методологія юридичної науки та її ключові складові.
курсовая работа [37,8 K], добавлен 29.04.2014Юриспруденція та її система. Місце теорії держави і права в сучасній юриспруденції, її роль системоутворюючої дисципліни. Предмет, методологія, принципи, підходи і функції теорії держави і права. Понятійно-категоріальний апарат юриспруденції, його види.
лекция [31,5 K], добавлен 26.02.2014Формування і предмет загальної теорії держави і права як самостійної науки, її функції: онтологічна, методологічна, ідеологічна, політична, практична, прогностична, евристична, комунікативна. Об'єктивні закономірності та ознаки теорії держави і права.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 14.08.2016Аналіз базових підходів у визначенні поняття функцій держави з позицій теорії держави і права, огляд їх основних видів. Висвітлення сутності та змісту такої категорії як "соціальна функція держави". Обґрунтування авторського визначення даного поняття.
статья [28,1 K], добавлен 18.08.2017Поняття типу держави, його місце в теорії держави і права. Відображення сутності держави, яка змінюється; особливості її виникнення. Сутність рабовласницької і феодальної держави. Порівняльна характеристика капіталістичної і соціалістичної держав.
реферат [59,1 K], добавлен 16.02.2011Вивчення основних передумов, причин виникнення та форм держави і права. Відмінні риси теорій походження держави: теологічної, історико-матеріалістичної, органічної, психологічної, теорії насильства та договірного походження держави (природно-правової).
курсовая работа [44,0 K], добавлен 18.11.2010Вивчення процесу походження держави і права. Теологічна, патріархальна, договірна, психологічна, расова, органічна та соціально-економічна теорії виникнення держави. Суспільний поділ праці, виникнення додаткового продукту і приватної власності.
реферат [25,2 K], добавлен 08.12.2010Функції теорії держави та права. Теорії походження держав. Правовий статус особи і громадянина. Класифікація органів держави. Характеристика держав за формою правління. Право та інші соціальні норми. Види правовідносин. Юридична відповідальність.
шпаргалка [119,0 K], добавлен 16.11.2010Форми реалізації функцій держави та їх класифікація. Дотримання принципу верховенства права в діяльності органів державної влади. Економічні, політичні, адміністративні форми здійснення функцій держави. Застосування будь-якого виду державного примусу.
статья [22,1 K], добавлен 10.08.2017Причини і умови виникнення держави і права, теорії їх походження. Юридичні джерела формування права у різних народів світу. Зародження класового устрою в східних слов'ян. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
курсовая работа [68,1 K], добавлен 01.01.2013
