Предмет та функції теорії держави і права
Місце держави в політичній системі суспільства. Теорії походження держави, її різновиди. Форми і методи здійснення функцій держави. Форма державного устрою в Україні. Підходи до визначення сутності права (школи права). Визначення норм права та її ознаки.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.02.2016 |
| Размер файла | 75,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Нормативна школа. Відомий лідер цієї школи - Г. Кельзен, який головні свої теоретичні положення виклав у роботі "Чиста теорія права" (1934 р.). Право - це сукупність норм, виражених зовні у законах й інших нормативних актах. Розуміючи під правом юридичні норми, представники цієї теорії розглядали їх у відриві від економіки, політики, соціальної структури суспільства, досягнутого рівня цивілізації та ін. Вони виходили з того, що правові норми зобов'язані своїм виникненням і розвитком не реальним суспільним відносинам, а формальним установленням держави. Дана теорія не вдається до аналізу його походження і суті. Жодне поза правове поняття, в тому числі вчення про справедливість, природні і соціальні фактори не повинні бути критеріями оцінки права. Сучасне розуміння права в рамках цієї теорії можна виразити наступною схемою: а) право - це система взаємозалежних і взаємодіючих норм, викладених у нормативних актах (текстах); б) норми права видаються державою, в них виражається державна воля, зведена в закон; в) норми права регулюють найважливіші суспільні відносини; г) саме право і його реалізація забезпечуються в необхідних випадках примусовою силою держави; ґ) від норм залежить виникнення правовідносин, формування правосвідомості, правове регулювання.
Соціологічний напрямок у правознавстві Походить від англо-американської правової сім'ї. Вони вважають, що не слід змішувати правову можливість з правовою дійсністю. Тільки право в дії є "живим правом", право ж у тексті правових норм "мертве". Зміст права прихильники цієї теорії обумовлюють впливом цілого ряду соціологічних факторів, серед яких і суспільні потреби, і особисті якості правозастосовувача, і його емоції. Право в законі - це лише "можливе", а в практиці - "діюче" право. Закон не може всього передбачити, оскільки лише юридична практика суду та адміністрації здатна наповнити законодавче право конкретним змістом, розкрити і доповнити його, зробити реальним. За основу беруться реальні правові відносини, розвиток яких набагато випереджає розвиток законодавства. Тому законотворчість визнавалась другорядною порівняно з правозастосуванням, спрямованим на індивідуальне регулювання суспільних відносин.
Марксистське вчення про право як сукупність норм (вже потім стали говорити про їх систему), що встановлені або санкціоновані державою, виражають волю панівного класу, виконання яких забезпечується примусовою силою держави з метою охорони, закріплення і розвитку суспільних відносин, що є вигідним для панівного класу. Визначальними рисами такого розуміння права є проголошення верховенства держави над правом, ототожнення права з законодавством, проголошення його повної залежності від держави, обов'язкової класовості і орієнтації на примус у праві, заперечення його загально соціальної цінності. Право виступає інструментом придушення волі підкореного класу. Крізь призму такого уявлення права людини, і все право в цілому, виглядають як продукт діяльності держави, фактично нею "дарований", як такі, що завжди можуть бути нею скасовані.
Поняття та види принципів права
Принципи права - це керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві. Ці норми або прямо сформульовані в законі, або виводяться із загального змісту законодавства. Призначення принципів права полягає в тому, що вони забезпечують однакове формулювання норм права, а також їхній вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання й інших форм правового впливу, визначають шляхи вдосконалення правових норм, виступаючи як провідні ідеї для законодавця.
Принципи права поділяють на соціально-правові (які відображають систему цінностей, притаманних суспільству в цілому: домінування загальнолюдських цінностей, визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, єдність загальних і приватних інтересів) і спеціально-правові (які відображають основні засади формування й дії права як специфічного соціального феномена.
Залежно від сфери дії вони підрозділяються на:
· Загально-правові (загальні чи основні) принципи притаманні всім галузям права, відображають природу права в цілому. До загально-правових принципів, як правило, відносять принципи законності, справедливості, юридичної рівності, соціальної свободи, соціального і громадянського обов'язку, демократизму, національної рівноправності, гуманізму, рівності громадян перед законом, взаємної відповідальності держави й особистості, верховенства права, політичного, ідеологічного й економічного плюралізму, непорушності прав людини.
· Міжгалузеві принципи - принципи, характерні для кількох галузей права: здійснення правосуддя тільки судом, гласність судового розгляду, національна мова судочинства, незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону, принцип змагальності в цивільно-процесуальному та кримінально-процесуальному праві та ін.
· Галузеві принципи визначають специфіку конкретної галузі права (принцип забезпечення свободи праці й зайнятості у трудовому праві, принцип індивідуалізації покарання - у кримінальному, принцип рівноправності всіх форм власності - у цивільному праві та ін.).
· Принципи інститутів права визначають особливості окремих правових інститутів (принцип добровільності укладення цивільно-правових угод).
Функції права та їх класифікація
Функції права - це найбільш істотні напрями і сторони його впливу на суспільні відносини, яких розкривається загальнолюдська і класова природа та соціальне призначення права.
Виділяють загально-соціальні та спеціально-юридичні функції права
Загально-соціальні функції виражають вплив права на суспільство і поділяються на економічну, політичну, культурну, виховну, оціночну, інформаційну, ціннісно-орієнтаційну та ін.
Спеціально-юридичні поділяють на регулятивну й охоронну.
Регулятивно-статична функція спрямована на закріплення в нормах права суспільно корисних відносин, що потребують забезпечення стабільності й непорушності (основи конституційного ладу, народовладдя, форми власності, правовий статус громадян, поділ влади, правові основи різних галузей права, норми-заборони та ін). У цьому полягає одне із завдань правового регулювання. Право насамперед юридично закріплює, зводить у розряд чітко урегульованих ті суспільні відносини, які являють собою основу нормального, стабільного існування суспільства.
Регулятивно-динамічна функція спрямована на забезпечення нормального динамічного розвитку суспільно корисних відносин, процесу досягнення намічених завдань, визначеного запрограмованого результату. Вона спрямована на зміну й удосконалення існуючих, виникнення нових суспільних відносин. Регулятивно-динамічна функція виявляється у впливі права на суспільні відносини шляхом оформлення їхнього руху (динаміки).
Охоронна функція спрямована на забезпечення нормального здійснення регулятивно-статичної і регулятивно-динамічної функцій права, на охорону права від порушень. Відповідно нею охоплюються попередження і припинення правопорушень, відновлення порушеного права, притягнення винної особи до юридичної відповідальності. Право охороняє загальновизнані, фундаментальні суспільні відносини, воно спрямоване на витіснення шкідливих для суспільства відносин. Охороняючи ці відносини, право припиняє, забороняє, карає дії, які порушують умови нормального розвитку, що суперечать інтересам суспільства, держави і громадян і тим самим витісняє їх.
Відповідно до елементів, з яких складається система права, деякі вчені виділяють п'ять груп функцій права: загально-правові (властиві всім галузям права); міжгалузеві (властиві двом і більше галузям права); галузеві (властиві одній галузі права); правових інститутів (властиві конкретному інституту права); норми права (властиві конкретному виду норм права).
3. Сутність права та його соціальна цінність.
Сутність - це внутрішній зміст предмета, який виражається в єдності всіх його багатоманітних властивостей і відносин, це є сенсом, суттю явища. Сутність права - внутрішній зміст права як регулятора суспільних відносин, який виражається в єдності загально-соціальних і вузькокласових групових інтересів:
1) вузько класові - право як система встановлених і гарантованих державою правових норм, що відображають державну волю економічно пануючого класу. Воля пануючого в економіці та політиці класу нав'язується як закон всьому суспільству;
2) загально соціальні - право загальновизнаний компроміс між різними класами, групами та соціальними прошарками для забезпечення потреб та інтересів як громадянського суспільства в цілому, так і окремих його суб'єктів.
В залежності від домінування інтересів більшості в суспільстві чи інтересів правлячої верхівки, що виражені у праві, можна характеризувати державу як правову та демократичну чи як не недемократичну.
Соціальна цінність права проявляється розкритті його позитивної ролі для особистості та суспільства. Полягає в наступному:
за допомогою права забезпечується загальний стабільний порядок у суспільних відносинах, у цьому виявляється його інструментальна цінність;
право, втілюючи спільну (узгоджену) волю учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих із них, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Воно впливає на поводження і діяльність людей за допомогою узгодження їхніх специфічних інтересів;
право забезпечує можливість нормальних активних дій людини, бо воно перешкоджає незаконним втручанням у сферу її правомірної діяльності;
право в цивілізованому суспільстві забезпечує оптимальне поєднання свободи і справедливості;
на правовій основі формуються основні інститути громадянського суспільства: ринкова економіка, багатопартійна політична система, демократична виборча система, вільні засоби масової інформації і правова держава;
право є основою і єдино можливим цивілізованим засобом вирішення проблем міжнародного і міжнаціонального характеру, на основі права формується світовий правопорядок.
Визначення норм права та її ознаки. Місце норм права в системі соціальних норм
Під нормою права розуміється загальнообов'язкове формально визначене правило соціально значущої поведінки, встановлене або санкціоноване державою, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов'язків їх учасників і забезпечене можливістю застосування державного примусу.
Можна виділити наступні істотні ознаки правових норм, що відрізняють їх від інших соціальних норм.
· є мірою свободи волевиявлення і поведінки людини. Найбільша ефективність реалізації правової норми досягається при поєднанні загальнолюдських і соціально-групових, класових інтересів в умовах стабільності суспільних відносин.
· є формою закріплення прав і обов'язків, які визначають поведінку людини у соціальному спілкуванні. Завдяки єдності прав і обов'язків забезпечується стабільність і врівноваженість суспільних відносин, адже право одного індивіда підкріплюється обов'язком іншого.
· являє собою загальнообов'язкове правило поведінки, тобто вона вказує, яким чином, у якому напрямі, протягом якого часу, на якій території необхідно діяти тому чи іншому суб'єкту, носить загальний характер, виступає як рівна, однакова для всіх і кожного, її повинні дотримуватись всі суб'єкти суспільних відносин незалежно від того, громадянин це або посадова особа державного органу.
· це правило поведінки загального характеру, яке адресується не конкретному суб'єкту, а всім учасникам відносин (є неперсоніфікованими), що регулюються цією нормою права. Норма права здійснюється не разово, а завжди, коли виникають для цього підстави.
· походить від держави, гарантується нею, і є офіційним вираженням державної волі. Видається уповноваженими на те органами держави у чітко встановленому порядку та за певною процедурою. Можливість державного примусу у випадках порушення права є однією з важливих гарантій дієвості права.
· є формально визначеним правилом поведінки. Формальна визначеність потребує письмової, документальної форми. Норми права є чинними, коли вони доведені до відома через офіційні письмові джерела.
· є системною, що виявляється у структурній побудові норми, у спеціалізації і кооперації норм різних галузей інститутів права.
Норма права є різновидом соціальних норм, правил поведінки, схвалених суспільством. Можна виокремити такі норми:
Норми моралі регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла, справедливості, гідності, милосердя. Мораль формується в духовній сфері суспільства і невіддільна від суспільної свідомості. Право і мораль розрізняються насамперед за способами їх формування. Норми моралі виникають і розвиваються спонтанно у процесі практичної діяльності людей. На відміну від права, мораль носить неофіційний, суспільний характер.
Звичаї і традиції - правила поведінки, що складались в результаті багаторазового повторення певних дій та увійшли у звичку.
Релігійні норми розповсюджуються на представників тих чи інших віросповідань і містяться в таких джерелах, як Біблія, Коран, Талмуд, Сунна, Священні книги буддизму.
Корпоративні норми - це правила поведінки, по яких живуть і діють різні громадські організації, рухи, об'єднання, асоціації й інші утворення недержавного характеру. Ці правила містяться у відповідних статутах, програмах, інших документах. Та інші.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Загальне поняття та функції науки теорії держави і права. Проблеми теорії держави і права як науки та навчальної дисципліни, її місце і роль в політичній та правовій системах сучасного суспільства. Методологія юридичної науки та її ключові складові.
курсовая работа [37,8 K], добавлен 29.04.2014Юриспруденція та її система. Місце теорії держави і права в сучасній юриспруденції, її роль системоутворюючої дисципліни. Предмет, методологія, принципи, підходи і функції теорії держави і права. Понятійно-категоріальний апарат юриспруденції, його види.
лекция [31,5 K], добавлен 26.02.2014Формування і предмет загальної теорії держави і права як самостійної науки, її функції: онтологічна, методологічна, ідеологічна, політична, практична, прогностична, евристична, комунікативна. Об'єктивні закономірності та ознаки теорії держави і права.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 14.08.2016Аналіз базових підходів у визначенні поняття функцій держави з позицій теорії держави і права, огляд їх основних видів. Висвітлення сутності та змісту такої категорії як "соціальна функція держави". Обґрунтування авторського визначення даного поняття.
статья [28,1 K], добавлен 18.08.2017Поняття типу держави, його місце в теорії держави і права. Відображення сутності держави, яка змінюється; особливості її виникнення. Сутність рабовласницької і феодальної держави. Порівняльна характеристика капіталістичної і соціалістичної держав.
реферат [59,1 K], добавлен 16.02.2011Вивчення основних передумов, причин виникнення та форм держави і права. Відмінні риси теорій походження держави: теологічної, історико-матеріалістичної, органічної, психологічної, теорії насильства та договірного походження держави (природно-правової).
курсовая работа [44,0 K], добавлен 18.11.2010Вивчення процесу походження держави і права. Теологічна, патріархальна, договірна, психологічна, расова, органічна та соціально-економічна теорії виникнення держави. Суспільний поділ праці, виникнення додаткового продукту і приватної власності.
реферат [25,2 K], добавлен 08.12.2010Функції теорії держави та права. Теорії походження держав. Правовий статус особи і громадянина. Класифікація органів держави. Характеристика держав за формою правління. Право та інші соціальні норми. Види правовідносин. Юридична відповідальність.
шпаргалка [119,0 K], добавлен 16.11.2010Форми реалізації функцій держави та їх класифікація. Дотримання принципу верховенства права в діяльності органів державної влади. Економічні, політичні, адміністративні форми здійснення функцій держави. Застосування будь-якого виду державного примусу.
статья [22,1 K], добавлен 10.08.2017Причини і умови виникнення держави і права, теорії їх походження. Юридичні джерела формування права у різних народів світу. Зародження класового устрою в східних слов'ян. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
курсовая работа [68,1 K], добавлен 01.01.2013
