Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

УДК 342.565.2(477)

Автореферат

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

Спеціальність 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право

ПОРТНОВ Андрій Володимирович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України

Науковий консультант:

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент АПрН України,

Заслужений юрист України

СЕЛІВАНОВ Анатолій Олександрович,

Верховна Рада України, Постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

БАЙМУРАТОВ Михайло Олександрович,

Маріупольський державний

гуманітарний університет,

завідувач кафедри конституційного,

адміністративного та міжнародного права

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент АПрН України

МИРОНЕНКО Наталія Михайлівна,

Київський регіональний центр Академії

правових наук України, начальник відділу

науково-правових експертиз

доктор юридичних наук, професор

ГЕОРГІЦА Аурел Зиновійович,

Чернівецький національний університет,

завідувач кафедри міжнародного права

Захист відбудеться 3 вересня 2009 року о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.867.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора) юридичних наук в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 4.

Автореферат розісланий 31 липня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

АНОТАЦІЯ

Портнов А.В. Становлення і розвиток конституційного судочинства в Україні: теоретичні та практичні проблеми. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено актуальній та недослідженій проблемі визначення тенденцій становлення і розвитку конституційного судочинства в Україні, формування нової моделі конституційного судочинства та її впровадження у чинне законодавство. В ній здійснений аналіз наукових поглядів на конституційне судочинство та визначено його зміст, особливості і види процесуальних форм, а також їх вплив на формування моделі конституційного судочинства. Встановлені особливості конституційних процесуальних відносин у сфері відправлення правосуддя Конституційним Судом України. Визначені ознаки правового спору (конфлікту) як об'єкта конституційних процесуальних відносин та предмета конституційного судочинства, здійснено групування спорів (конфліктів). Визначені види суб'єктів конституційних процесуальних відносин у сфері відправлення правосуддя Конституційним Судом України. Встановлені особливості правосуб'єктності суб'єктів і учасників конституційного судочинства та визначені напрями вдосконалення їх процесуальних повноважень. Сформульовані принципи побудови і формування конституційного судочинства як одного з видів юридичного процесу та окремої процесуальної форми правосуддя. Досліджений генезис наукових поглядів щодо ролі конституційної доктрини у системі права, зміст категорій «доктрина», «конституційна доктрина» та визначено сутність доктрини конституційного судочинства в реаліях забезпечення ефективного правового статусу Конституційного Суду. Виділені чотири етапи становлення і розвитку конституційного судочинства у світі. Надано характеристику сучасного стану правового регулювання відносин у сфері здійснення конституційного судочинства Конституційним Судом України та визначені чинники впливу на розвиток конституційної юрисдикції в Україні. Сформульовано поняття процесуальної форми реалізації конституційного судочинства та виділені види форм конституційного провадження. Визначено поняття актf конституційного судочинства, виділено види актів та здійснено їх систематизацію. Надано обґрунтування запровадження нових інститутів конституційного судочинства. Обґрунтовані стадії судового конституційного провадження, які можуть бути покладені в основу його моделі, спрямованої на гарантування належної реалізації основного завдання діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. Визначено зміст ефективності здійснення конституційного контролю у вимірі процесуальних форм розгляду судових справ та сформульовані критерії ефективності. Надано методологічне обґрунтування моделі правового регулювання конституційного судочинства в Україні та її законодавчих основ.

Ключові слова: конституційне судочинство, конституційний контроль, правосуддя, конституційно-правовий конфлікт, доктрина, процесуальні форми.

АННОТАЦИЯ

Портнов А. В. Становление и развитие конституционного судопроизводства в Украине: теоретические и практические проблемы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право; муниципальное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины - Киев, 2009.

В диссертации исследована актуальная и не изученная проблема определения тенденций становления и развития конституционного судопроизводства в Украине, формирования новой модели конституционного судопроизводства и её реализации в действующем законодательстве. Произведена систематизации научных взглядов на содержание конституционной юрисдикции. Выделены три группы таких взглядов: а) деятельность по защите конституции; б) форма конституционного контроля; в) составляющая конституционной юстиции (правосудия). Выделены признаки конституционного судопроизводства - общие и особенные в отношении форм отправления правосудия. Их наличие позволило сделать вывод о том, что конституционное судопроизводство является отдельной формой отправления правосудия. Данная форма названа аналитической. Аналитическая форма конституционного правосудия не только соединяет в себе отдельные основы существующих форм судопроизводства, но и лишает некоторых принципиальных форм - таких, как состязательность, достаточность процессуального обеспечения прав сторон и участников процесса, что снижает эффективность конституционной формы отправления правосудия.

Конституционное судопроизводство проанализировано с точки зрения его соответствия признакам юридического процесса и доказано, что оно является одним из его видов - конституционный процесс как система взаимосвязанных процессуальных форм деятельности Конституционного Суда Украины: нормоконтрольной, официального толкования Конституции и законов Украины, предварительного рассмотрения изменений к Основному Закону. Проведен анализ особенностей формирования конституционных процессуальных отношений в сфере конституционного судопроизводства, наличие которых позволяет отличать их от иных видов процессуальных отношений - уголовно-процессуальных, гражданских процессуальных, административно-процессуальных, хозяйственных процессуальных. Рассмотрены в системной взаимосвязи материальные и процессуальные нормы, которые регулируют отправление Конституционным Судом Украины правосудия, что позволило обосновать гипотезу самостоятельного существования конституционного судопроизводства. Раскрыта специфика процессуального унитаризма в формировании законодательства в сфере конституционного правосудия в Украине, а также процессуальная природа возникновения по инициативе любой из сторон - участников правового спора (конфликта), судебного дела, предметом которого является спор о праве или конституционный конфликт, когда согласие иной стороны не является обязательным условием их возникновения.

Определены признаки правового спора (конфликта) как объекта конституционных процессуальных отношений и предмета конституционного судопроизводства. Определены стадии судебного конституционного производства, которые представляют процессуальные институты и в совокупности могут быть положены в основу его модели: 1) внесение конституционного обращения; 2) возбуждение конституционного производства или отказ в возбуждении; 3) подготовка дела к судебному рассмотрению; 4) рассмотрение дела по сути; 5) закрытое производство, голосование, принятие, оглашение решения по конкретному делу, опубликование решения; 6) исполнение решения и определения.

Сформулировано понятие эффективности конституционного контроля. Эффективность конституционного контроля - способность конституционного судопроизводства как вида осуществляемой Конституционным Судом Украины конституционной процессуальной формы специфической государственной деятельности по рассмотрению и решению дел конституционной юрисдикции с вынесением по ним законных, обоснованных и справедливых решений обеспечивать при наличии определенных условий достижение социально значимой цели в отношении гарантирования непоколебимости общественного и государственного устройства, стабильности правового статуса личности, неукоснительного исполнения конституционных предписаний. Эффективность осуществления конституционного контроля единым органом конституционной юрисдикции имеет два аспекта - юридический и социальный. Наличие юридического аспекта означает способность конституционного судопроизводства выступать гарантом предупреждения правовых конфликтов и действенным средством защиты конституционно-правовых предписаний. Социальный аспект эффективности состоит в том, что Конституционный Суд способен оперативно прореагировать на возникновение правовых споров в сфере конституционно-правовых отношений, тем самым реализуя своё конституционное назначение по гарантированию конституционного порядка в государстве средствами конституционного судопроизводства.

Обоснованы концептуальные основы формирования новой модели конституционного судопроизводства: а) осуществление на основе общих принципов правосудия путем законодательно определенных специальных процедур, обусловленных стадиями конституционного производства; б) процессуальные отношения, которые обеспечивают реализацию норм материального конституционного права в отношении предмета рассмотрения в Конституционном Суде Украины вопросов, отнесенных к его компетенции, должны носить кодифицированную законодательную форму, что означает необходимость разработки отдельного процессуального закона (кодекса); в) построение нового механизма процессуального обеспечения выявления конституционного содержания по каждому вопросу инициированного субъектами ходатайства; г) создание условий для доведения правовых позиций каждой стороной по делу, а также участниками конституционного производства; д) определение процессуально-правового статуса лиц, которые заявляют ходатайства на предмет конституционного обращения; е) структурное определение «пути» прохождения конституционных обращений с обязательным отображением процедур рассмотрения вопросов в так называемых закрытых (письменных) формах слушания Конституционным Судом Украины дел. Предложена структура процессуального закона (кодекса) о конституционном судопроизводстве.

Ключевые слова: конституционное судопроизводство, конституционный контроль, правосудие, конституционно-правовой конфликт, доктрина, процессуальные формы.

SUMMARY

Portnov A.V. Establishment and development of constitutional legal procedure in Ukraine: theoretical and practical problems. - Мanuscript.

Theses for obtaining the scientific degree of Doctor of Science (Law) on the speciality 12.00.02 - constitutional law; municipal law. - Institute of legislation of Verkhovna Rada of Ukraine - Kyiv, 2009/

The thesis is devoted to the such topical and unexplored problem as defining ways of establishment and development of constitutional legal procedure in Ukraine, creating a new model of constitutional legal procedure and implementation it in legislation. Analysis of scientific points of view on constitutional legal procedure have done, content, specifies and forms of one, their influence on establishment of constitutional legal procedure have been defined in the thesis. Specifies of constitutional legal procedure relationships in sphere of exercise of justice by Constitutional Court of Ukraine are defined. Signs of law controversy (conflict) as object of constitutional legal procedure relationships and subject of constitutional legal procedure are defined, bunching of law controversies (conflicts) have done. Forms of subjects of constitutional legal procedure relationships in sphere of exercise of justice by Constitutional Court of Ukraine are defined. Specifies of legal personality of subjects of constitutional legal procedure and tends of upgrade of their procedural credentials have been established. Principles of creation and forming of constitutional legal procedure as one of forms of law process and separate procedural form of justice have been formulated. Development of scientific points of view relative to role of doctrine in law system, content of definitions «doctrine», «constitutional doctrine» have been explored, content of constitutional legal procedure doctrine for guaranteeing efficiency work of Constitutional Court of Ukraine have been defined. Four phases in establishment and development of constitutional legal procedure in the world have been defined. Modern regulation of relationships in sphere of exercising justice by Constitutional Court of Ukraine have been characterized, influence factors for development of constitutional jurisdiction in Ukraine are defined. Definition of procedural form of realization of constitutional legal procedure have been formulated and types of forms of constitutional procedure have been defined. Definition of act of constitutional legal procedure have been formulated, systematization of one have done and forms of acts have been defined. Ground for implementation a new institutes of constitutional legal procedure have been presented. Stages of constitutional legal procedure, which may be to put in ground for model of one, which tends to ensure due realization of task of activity of single department of constitutional jurisdiction in Ukraine are grounded. Content of efficiency of realization of constitutional control from point of view of procedural forms of deciding cases have been defined and criterions of one have been formulated. Model of law regulation of constitutional legal procedure in Ukraine and law grounds of one have been grounded.

Key words: constitutional legal procedure, constitutional control, justice, constitutional conflict, doctrine, procedural forms.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України виконує в суспільстві унікальну роль як основа побудови національної правової системи, державотворення, водночас здійснюючи охорону соціальних цінностей, прав і свобод людини і громадянина. Поряд з цим Конституція діє в умовах динамічних змін і ускладнення суспільних відносин, що вимагає від усіх суб'єктів права забезпечення її верховенства стосовно законів та інших нормативно-правових актів. Важливо забезпечувати стабільність Конституції України, яка виступає критерієм конституційності законів, інших актів держави, що передбачає однакове розуміння і втілення у практику конституційних положень, а також їх тлумачення поряд з законами, що розкриває зміст цих актів.

Розв'язанню зазначених та інших проблем конституційного контролю та тлумачення норм Конституції і законів України покликаний досягти Конституційний Суд України, що безпосередньо залежить від розширення процесуального спектра правового регулювання, поглиблення регламентації конституційного судочинства. У зв'язку з цим наука конституційного права посилила увагу до теоретичних та прикладних проблем цього виду процесу, що розуміється як загальноправове явище, притаманне всій системі права. Звернення до аналізу теоретичних та практичних проблем механізму правового регулювання конституційно-правових суспільних відносин на основі вивчення сучасного законодавства про конституційну юрисдикцію та його застосування у практичній сфері є дуже актуальним і своєчасним в умовах підвищеної уваги суспільства до конституційного правосуддя. В конституційному судочинстві знаходить реалізацію верховенство права як провідна ідея і важливий конституційний принцип діяльності органів державної влади у демократичній, правовій державі, а отже, процес відправлення конституційного правосуддя набуває особливого значення, оскільки стосується захисту через право конституційного ладу в державі, цінностей демократії, гарантованих Основним Законом України, визначених ним прав і свобод людини і громадянина.

На сучасному етапі розвитку конституційної юрисдикції, важливо дослідити ефективність реалізації повноважень щодо перевірки на відповідність Основному Закону законодавчих норм та інших нормативно-правових актів, коли завдяки контрольній функції Конституційного Суду України забезпечується коригування законодавства через джерело вищого права - Конституцію України.

У наукових дослідженнях вітчизняних вчених на рівні кандидатських дисертацій предметом наукового пошуку були питання становлення та функціонування конституційної юстиції (Гергелійник В. О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції в Україні. - К., 1999), вдосконалення правового становища Конституційного Суду України (Савенко М. Д. Правовий статус Конституційного Суду України. - Х., 2001; Савчин М. В. Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу. - К., 2004), окремі теоретичні питання визначення сутності конституційних правовідносин (Данилюк Ю. В. Теоретичні засади конституційних правовідносин в Україні. - К., 2009). У 2008 році на монографічному рівні була проаналізована проблема конфлікту в конституційному праві (Барабаш Ю. Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права: монографія. - Х., 2008; Єзеров А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні. - Одеса, 2008). У 2001 році М. В. Тесленко опублікувала монографію, присвячену проблемам судового конституційного контролю в Україні. Отже, питання визначення сутності, змісту конституційно-процесуальних норм, виявлення тенденцій формування процесуальних відносин у конституційному правосудді, структурна побудова закону про конституційне судочинство не були предметом спеціального дослідження жодного українського вченого, залишаючись поза увагою і вчених конституціоналістів і взагалі фахівців з процесуального права. У цьому відношенні юридична теорія залишила конституційну правозастосовну практику без наукової опори.

Звернення до існуючих на цей час зарубіжних публікацій (переважно російських вчених) свідчить про те, що теоретичні проблеми формування процесуального права в конституційному правосудді далеко не збігається з законодавством і теоретичними підходами в Україні. Більше того, проблеми формування методології конституційного судочинства як процесуальної форми відправлення правосуддя ще не привертали до себе уваги російських вчених. Так, на рівні докторських дисертацій були опрацьовані проблеми місця судової влади у правовій державі (Ершов В. В. Судебная власть в правовом государстве. - М., 1992); конституційно-правової охорони (Белкин А. А. Теоретические, правотворческие и правоприменительные проблемы конституционной охраны: Обеспечение конституционности юридических актов и юридической практики в России в 80-х - первой половине 90-х гг. - М., 1995); загальні проблеми конституційного процесу з позицій розвитку державотворення (Бородин В. В. Конституционный процесс: сравнительно-правовой анализ. - С-Пб., 2000); розвиток судового конституційного контролю та окремі проблемні питання конституційного правосуддя у зарубіжних країнах (Брежнев О. В. Судебный конституционный контроль в России: проблемы методологии, теории и практики. - М., 2006; Клишас А. А. Конституционный контроль и конституционное правосудие в зарубежных странах. - М., 2007; Овсепян Ж. И. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах. - Ростов-на-Дону, 1994); вдосконалення процесуальних основ конституційного процесу, до якого включено процедури виборів, референдуму, окремі проблемні питання відправлення конституційного судочинства на прикладі Республіки Казахстан (Жакаева Л. С. Конституционный процесс в Республике Казахстан: теоретико-правовые вопросы. - М., 2008); проблеми формування і розвитку конституційної доктрини (Пряхина Т. М. Конституционная доктрина современной России. - Саратов, 2004).

У кандидатських дисертаціях з конституційного права були проаналізовані певні проблемні питання конституційного судочинства. Серед робіт, які стосувались окремих процесуальних аспектів конституційного судочинства, слід відмітити роботи І. С. Назарової, В. В. Цибульського, Р. С. Ярускіна. Досліджуючи питання конституційного судочинства, І. С. Назарова вивчала питання визначення принципів, стадій конституційного процесу, доказування, обґрунтовувала особливості процесуальних правовідносин у конституційному судочинстві (Назарова И. С. Конституционное судопроизводство (на материалах деятельности Конституционного Суда Российской Федерации). - М., 2000). Пізніше, у 2005 році, В. В. Цибульський захистив кандидатську дисертацію з аналогічною темою (Цибульский В. В. Конституционное судопроизводство в Российской Федерации. - М., 2005). Він вивчав склад учасників конституційного судочинства, стадії, процедурні правила та акти. Поза межами наукового пошуку І. С. Назарової, В. В. Цибульського залишились проблеми сутності процесуальних норм та відносин, процесуальних форм та їх динаміки, юридичних фактів, місця конституційного судочинства серед інших форм відправлення правосуддя. Того ж 2005 року захищена кандидатська дисертація Р. С. Ярускіним, присвячена вузькій тематиці процесуальних форм федерального судового конституційного контролю (Ярускин Р. С. Система процессуальных форм федерального судебного конституционного контроля в России. - М., 2005). Інші дослідники вивчали переважно проблеми вдосконалення організації відправлення конституційного судочинства, сутність правових позицій Суду, ефективності використання рішень Суду (Гаврюсов Ю. В. Правовые вопросы организации и деятельности конституционных судов субъектов Российской Федерации. - С.-Пб., 1998; Мурзина Е. А. Конституционное правосудие в республиках Российской Федерации. - М., 2000; Яшникова Т. А. Конституционный Суд Российской Федерации: Анализ деятельности и проблемы. - М., 1994; Сасов К. А. Проблемы реализации полномочий Конституционного Суда Российской Федерации. - М., 2005; Харитонова Н. Н. Правовое регулирование осуществления конституционного контроля в Российской Федерации: системно-функциональные и федеративные аспекты. - М., 2006; Батурин П. В. Правовые позиции в конституционном судопроизводстве и проблемы применения международно-правовых норм. - Челябинск, 2007). Послідовно досліджує зазначені проблеми український вчений-конституціоналіст А.О.Селіванов (Селіванов А.О. Конституційна юрисдикція: поняття, зміст, принцип верховенства права, правові позиції по справах прав людини і конституційних конфліктів у сфері публічної влади. - К. 2008 ; Конституція. Громадянин. Суд. Професійні та суспільні погляди. - К. 2009).

Науковий доробок російських вчених-конституціоналістів стосувався окремих питань формування конституційної юстиції в умовах федеративного устрою. Крім того, предметом пошуку були проблеми розвитку переважно матеріальних відносин. Саме тому напрацювання російських вчених сприйняті з позицій порівняльно-правового аналізу.

Отже, значною мірою актуальність дослідження зумовлена новизною теми. У правовій науці України до цього часу не зверталися до комплексного дослідження теоретичних і практичних проблем конституційно-процесуальних норм і процесуальних відносин, формування моделі конституційного судочинства.

Процесуальне право повинно відображати специфічну роль органів конституційної юрисдикції, яка полягає не лише у правовій охороні Конституції, а значною мірою реалізується також у творчій інтерпретації права відповідно до принципів верховенства права і справедливості, виступаючи тим самим гарантом стабільності системи законодавства, зміцнення конституційно-правової основи діяльності всіх державних органів і посадових осіб.

Основна спрямованість процесуального права полягає у забезпеченні повноважень конституційного правосуддя, що є стрижнем усіх повноважень Конституційного Суду України. Захищаючи Конституцію, в якій відтворені морально-правові цінності, Конституційний Суд захищає право і соціальні пріоритети: народ як джерело влади, права і свободи людини і громадянина, суверенітет і цілісність території, демократичну владу і судовий контроль, рівність кожного громадянина перед законом та інші. У рішеннях Конституційного Суду, заснованих на принципі верховенства права, за змістом мають утверджуватись права людини, зміцнюватись довіра не лише до самого Конституційного Суду, а й, у його особі, до усіх державних інституцій. Саме тому через реалізацію процесуального конституційного судочинства відтворюється призначення Конституційного Суду, знаходить прояв і формуються можливості реалізації прав та обов'язків кожного учасника судового конституційного провадження, допомагаючи тим самим виявляти зміст норм Конституції та законів України.

Виходячи з доктрини позитивної сфери застосування конституційного провадження, вивчення цього явища спрямовувалося на обґрунтування закономірностей та галузевих особливостей розвитку процесуальних явищ (норм і відносин) у конституційному праві, що становить неабиякий науковий інтерес.

Інститут конституційного судочинства в Україні був спрямований у законодавстві порівняно недавно, зазначене зумовило пріоритет спрямування наукового пошуку до вивчення загальних проблем формування і функціонування єдиного органу конституційної юрисдикції.

Багатогранний зміст конституційного судочинства, що піддавався всебічному і повному аналізу проблеми формування і діяльності органів конституційної юрисдикції, поряд із загальними проблемами державотворення на конституційних засадах, стали предметом наукового пошуку автора дисертації.

Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці вчених із загальної теорії держави і права (С. С. Алексєєв, М. С. Кельман, В. В. Лазарєв, О. Г. Мурашин, Н. Г. Хома, М. В. Цвік, В. В. Колісник та інші), юридичної конфліктології (О. В. Бойков, Н. М. Варламова, А. В. Дмитрієв, О. Л. Дубовик та інші). Окрема увага зосереджена на дослідженнях вчених, які обстоювали позицію необхідності формування теорії юридичного процесу (В. М. Горшеньов, Т. М. Добровольська, І. О. Іконицька, В. О. Рязановський та інші), процесуального права (C. Г. Лук'янова), судового права (І. Є. Марочкін, М. М. Марченко, А. О. Селіванов та інші).

Серед наукових досліджень з конституційного права були використані праці вчених щодо зарубіжних країн (О. С. Автономов, М. В. Вітрук., М. С. Горшеньова, Р. В. Єнгібарян, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка, Б. А. Страшун, А. О. Клішас), щодо розбудови конституційного ладу (О. Є. Кутафін, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабінович, Ю. М. Тодика та інші), відносно конституційного процесу (В. В. Бородін, Л. С. Жакаєва), змісту державно-правового конфлікту як категорії конституційного права (Ю. Г. Барабаш) та конституційного конфлікту (А. А. Єзеров)До уваги були прийняті загальні питання конституційної юстиції (С. В. Боботов, М. В. Вітрук, В. О. Гергелійник, О. О. Мироненко та інші), статусу органу конституційної юрисдикції в державному механізмі (Г. Г. Арутюнян, Ю. М. Тодика, О. В. Марцеляк, М. Д. Савенко, М. В. Савчин, Б. С. Ебзеєв, М. І. Козюбра, В. М. Шаповал та інші), конституційного контролю (В. В. Комаров, Ж. І. Овсепян, В. Я. Тацій, Ю. М. Грошевий, Ю. Л. Шульженко, Р. С. Ярускін, В. В. Маклаков, М. В. Тесленко, Ж. В. Нечаєва та інші), формування конституційної доктрини (Т. М. Пряхіна, Т. Я. Харбієва, Т. О. Дураєв, В. О. Лучин та інші), проблеми здійснення конституційного правосуддя (А. О. Селіванов, Б. А. Страшун, І. С. Назарова та інші), конституційного судового процесу (А. П. Воробйов, В. І. Задіора, О. М. Кокотов, М. С. Саліков та інші).

У сучасній конституційно-правовій науці визначилася теоретична позиція, згідно з якою конституційне судочинство врегульоване процесуальним правом, пропонується розглядати як самостійний інститут конституційного процесу. В зв'язку з цим актуальність процесуальних правовідносин у вказаній сфері полягає не тільки у з'ясуванні змісту наукової дефініції, а й у контексті застосування конституційної юрисдикції.

Актуальною проблематикою є визначення сутності конституційного судочинства, особливостей його здійснення Конституційним Судом України, теоретико-методологічна основа побудови моделі ефективного конституційного правосуддя як одного з елементів юридичних гарантій конституційної законності формування правової держави України потребує подальшого наукового опрацювання.

Зазначене зумовило позицію автора щодо необхідності проведення комплексного конституційно-правового дослідження конституційного судочинства в Україні. Це пояснюється тим, що поставлена кінцева мета - дослідити механізм реалізації конституційної юрисдикції за допомогою процесуальних норм - зумовлена і практичним завданням - створення Закону України «Про конституційне судочинство».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у зв'язку з науковою темою Інституту законодавства Верховної Ради України „Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний номер 0103U007975).

Дослідження спрямоване на виконання Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» від 28 квітня 1992 року, Указу Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006, якими схвалено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, Постанови Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан правосуддя в Україні» вiд 27 червня 2007 року № 1245-V, а також Резолюції 1549 (2007) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Функціонування демократичних інституцій в Україні» (п.п. 13, 14).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні тенденцій становлення і розвитку конституційного судочинства в Україні, чинників, які впливають на його формування, виявлення складових функціонування нової моделі самостійного регулювання механізму конституційного судочинства, а також його впровадження шляхом розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення конституційного процесуального законодавства та розробки організаційно-правових форм його практичного втілення в діяльність Конституційного Суду України.

Для досягнення поставленої мети дисертантом застосовано методи при розробці цілісної концепції розуміння конституційного судочинства, яке вимагає вирішення комплексу завдань, у поєднанні теоретичного і практичного підходів до структурування процесуальних відносин. Важливо виділити найбільш суттєві з них, які відображені у дисертації:

- здійснено аналіз наукових поглядів на конституційне судочинство та визначено його зміст, особливості і види процесуальних форм, а також їх вплив на формування моделі конституційного судочинства;

- встановлені особливості конституційних процесуальних відносин у сфері відправлення правосуддя Конституційним Судом України;

- визначені ознаки правового спору (конфлікту) як об'єкта конституційних процесуальних відносин та предмета конституційного судочинства, здійснено групування спорів (конфліктів);

- визначені види суб'єктів конституційних процесуальних відносин у сфері відправлення правосуддя Конституційним Судом України;

- встановлені особливості правосуб'єктності суб'єктів і учасників конституційного судочинства та визначені напрями вдосконалення їх процесуальних повноважень;

- сформульовані принципи побудови і формування конституційного судочинства як одного з видів юридичного процесу та окремої процесуальної форми правосуддя;

- досліджено генезис наукових поглядів щодо ролі конституційної доктрини у системі права, зміст категорій “доктрина», “конституційна доктрина» та визначено сутність доктрини конституційного судочинства в реаліях забезпечення ефективного правового статусу Конституційного Суду;

- виділені етапи становлення і розвитку конституційного судочинства у світі;

- надано характеристику сучасного стану правового регулювання відносин у сфері здійснення конституційного судочинства Конституційним Судом України та визначено чинники впливу на розвиток конституційної юрисдикції в Україні;

- сформульовано поняття процесуальної форми реалізації конституційного судочинства та виділено види форм конституційного провадження;

- визначено поняття акта конституційного судочинства, виділено види актів та здійснено їх систематизацію;

- надано обґрунтування запровадженню нових інститутів конституційного судочинства;

- обґрунтовано стадії судового конституційного провадження, які можуть бути покладені в основу його моделі, спрямованої на гарантування належної реалізації основного завдання діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні;

- визначено зміст ефективності здійснення конституційного контролю у вимірі процесуальних форм розгляду судових справ та сформульовано критерії ефективності;

- надано методологічне обґрунтування моделі правового регулювання конституційного судочинства в Україні та її законодавчих основ.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини у сфері конституційного судочинства, що пов'язано з проблемами теоретичного і практичного функціонування конституційно-правових процесуальних норм, які регулюють суспільні відносини.

Предметом дослідження є методологія становлення і розвитку конституційного судочинства в Україні, практичні проблеми її реалізації у конституційному законодавстві.

Предмет дисертаційного аналізу охоплює сферу конституційного провадження, яке треба розуміти як комплекс процесуальних інститутів та процесуальних дій, які здійснюються органом конституційного контролю - Конституційним Судом України у розв'язанні конкретних правових ситуацій (конституційних справ) щодо спорів про конституційність актів, їх права, а також здійснення тлумачення норм Конституції і законів України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність сучасних методів наукового пізнання, застосування яких ґрунтується на системному та діалектичному підходах. Це дає змогу дослідити сутність конституційного судочинства у процесі аналізу історії його становлення, світового досвіду функціонування.

У роботі застосовуються такі методи наукового пізнання, як: логіко-семантичний - для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.4, 2.2, 2.4); класифікації та групування - для систематизації наукових поглядів щодо змісту конституційної юрисдикції (підрозділ 1.1), групування правових спорів як предмета конституційного судочинства (підрозділ 1.2), визначення видів суб'єктів конституційних процесуальних відносин (підрозділи 1.2, 2.3), класифікації актів конституційного судочинства (підрозділ 2.4); історико-правовий та порівняльно-правовий - для аналізу історії становлення конституційного судочинства, світового досвіду його функціонування, виділення етапів виникнення та становлення (підрозділи 1.1, 2.1); на основі методу правового моделювання, логіко-семантичного методу формулювались положення щодо моделі конституційного судочинства в Україні (підрозділи 1.3, 1.4, 2.2, 2.5; розділ 3). Специфіка завдань даного дисертаційного дослідження зумовила особливе значення системно-структурного методу аналізу при з'ясуванні функцій конституційно-процесуальних норм, які визначають усі стадії конституційного провадження.

Нормативним підґрунтям роботи є Конституція України, Закони України «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України», Регламент Конституційного Суду України, рішення та висновки Конституційного Суду України, конституційне законодавство зарубіжних країн, норми якого регулюють відносини у сфері конституційної юрисдикції. Емпіричну базу дослідження становить судова практика Конституційного Суду України за період з 1997 року до цього часу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській правовій науці проведено комплексне дослідження сучасної проблеми конституційно-правового регулювання процесуальних відносин у сфері застосування конституційного правосуддя з використанням методологічного апарату і оцінки накопиченого і практичного конституційно-правового матеріалу стосовно діяльності Конституційного Суду України. Наукова новизна визначається також досягнутим у процесі вирішення поставлених завдань положеннями, які запропоновані автором особисто і відображають формування концептуальної моделі конституційного судочинства, а саме:

- конституційне судочинство проаналізовано з позицій його відповідності ознакам юридичного процесу і доведено, що воно являє собою один із його видів - конституційний процес як система взаємопов'язаних процесуальних форм діяльності Конституційного Суду України: нормоконтрольної, та офіційного тлумачення норм Конституції і законів України, а також попереднього розгляду змін до Основного Закону України як запобіжного засобу проти обмежень прав і свобод людини, територіальної цілісності держави. Усі процесуальні форми реалізації конституційного судочинства взаємопов'язані загальними процедурами розгляду справ конституційної юрисдикції;

- проведено аналіз особливостей формування конституційних процесуальних відносин у сфері конституційного судочинства, наявність яких дає відрізняти їх від інших видів процесуальних відносин - кримінально-процесуальних, цивільних процесуальних, адміністративно-процесуальних, господарських процесуальних. Розглянуто в системному зв'язку матеріальні і процесуальні норми, які регулюють здійснення Конституційним Судом України правосуддя, що дало змогу обґрунтувати гіпотезу самостійного існування конституційного судочинства. Розкрита специфіка процесуального унітаризму у формуванні законодавства в сфері конституційного правосуддя в Україні, а також процесуальна природа виникнення за ініціативою будь-якої зі сторін - учасників правового спору (конфлікту), судової справи, предметом якої є спір про право або конституційний конфлікт, коли згода іншої сторони не є обов'язковою умовою їх виникнення;

- визначено ознаки правового спору (конфлікту) як об'єкта конституційних процесуальних відносин та предмета конституційного судочинства: наявність конституційно-правового елементу (конституційної норми, конституційного процесуального правовідношення), і розв'язання матеріального спору у юридичний спосіб - шляхом прийняття єдиним органом конституційної юрисдикції висновку або рішення, залежно від категорії правового конфлікту, що передбачає дотримання процесуальної форми вирішення конфлікту - справи конституційної юрисдикції. Правові спори згруповані у п'ять груп: 1) спори про право; 2) власне правовий конфлікт; 3) спір про законність процедури; 4) компетенційні спори суб'єктів права; 5) спори захисту прав і свобод людини і громадянина;

- визначені стадії судового конституційного провадження, які представляють процесуальні інститути і в сукупності мають бути покладені в основу його моделі: 1) внесення конституційного подання, конституційного звернення, 2) порушення конституційного провадження або відмова у його порушенні, 3) підготовка справи до судового розгляду, 4) розгляд справи по суті, 5) закрите провадження, голосування, прийняття, оголошення рішення у конкретній справі, опублікування рішення, 6) виконання обов'язкових рішень та ухвал;

- ефективністю здійснення конституційного контролю визначено здатність конституційного судочинства як виду здійснюваної Конституційним Судом України конституційної процесуальної форми специфічної державної діяльності щодо розгляду і вирішення справ конституційної юрисдикції із винесенням по них законних, обґрунтованих та справедливих рішень, забезпечувати за певних умов досягнення соціально значущої цілі щодо гарантування непохитності суспільного і державного устрою, стабільності правового статусу особи, неухильного виконання конституційних приписів. Ефективність здійснення конституційного контролю єдиним органом конституційної юрисдикції має два аспекти - юридичний та соціальний. Юридичний аспект полягає у відповідності поведінки адресатів конституційно-правової норми тій поведінці, яка вказана у самій нормі. Це означає спроможність конституційного судочинства виступати гарантом запобігання правовим конфліктам та дієвим способом захисту конституційно-правових приписів. Соціальний аспект ефективності полягає у тому, що Конституційний Суд здатний оперативно реагувати на виникнення правових спорів у сфері конституційно-правових відносин, тим самим реалізуючи своє конституційне призначення щодо гарантування конституційного ладу в державі засобами конституційного судочинства. Юридичний і соціальний аспекти ефективності здійснення конституційного контролю єдиним органом конституційної юрисдикції передбачають забезпечення його відповідності таким критеріям: а) доступності правосуддя, здійснюваного Конституційним Судом; б) спроможності досягти мети конституційного судочинства з більшості справ конституційної юрисдикції; в) спроможності запобігати виникненню конституційно-правових конфліктів; г) спрямованості рішень на конституційно-правовий захист прав та свобод, у тому числі соціальних, економічних, культурних, політичних, громадянських; д) безсторонність прийняття рішення, незалежність від будь-якої форми тиску на суддів; е) здійснення конституційного контролю єдиним органом конституційної юрисдикції у межах витрат, передбачених державним бюджетом.

У результаті комплексного дослідження правових основ практики правового забезпечення конституційного судочинства набули подальшого розвитку:

- систематизація наукових поглядів щодо змісту конституційної юрисдикції. У науковій думці виділені три групи поглядів щодо сприйняття конституційної юрисдикції як: а) діяльності щодо захисту конституції; б) форми конституційного контролю; в)складової конституційної юстиції (правосуддя);

- характеристика змісту сучасного стану правового регулювання відносин у сфері здійснення конституційного судочинства Конституційним Судом України та визначення чинників впливу на розвиток конституційної юрисдикції в Україні. Нормами чинного законодавства встановлено зміст діяльності, притаманний єдиному суб'єкту конституційно-правової юрисдикції, що якісно різнить його від обмеженого застосування принципів відправлення конституційного судочинства, характерних для європейських моделей конституційної юстиції. Чинниками, які впливають на розвиток конституційної юрисдикції в Україні, виділені: а) активне формування політичного середовища у зв'язку із демократичними процесами, які відбуваються у суспільстві, і пов'язана із цим підвищена політична активність суб'єктів звернення до Конституційного Суду України; б) становлення судової системи і пов'язана із цим потреба забезпечення незалежності судів і суддів; в) якісне і кількісне зростання масиву законодавчих актів, що зумовлює збільшення кількості питань, які є об'єктами конституційного контролю; г) необхідність реалізації гарантій конституційного ладу, захисту прав і свобод громадян як ознаки демократичної держави за умови введення права громадян на конституційну скаргу;

- положення про принципи побудови і формування конституційного судочинства як про основні ідеї, відтворені у нормах конституційного судового процесу, що визначають природу, сутність та зміст конституційного судочинства;

- положення про сутність процесуальної форми реалізації конституційного судочинства як сукупності визначених нормами конституційного процесуального права однорідних процедурних вимог до дій учасників судового конституційного провадження;

- визначення видів суб'єктів конституційних процесуальних відносин за ознакою місця у судовому конституційному провадженні: 1) Конституційний Суд України як організатор провадження та суб'єкт його здійснення; 2) особи, які мають зацікавленість у розгляді справи Конституційним Судом України, - суб'єкти права на конституційне подання та конституційне звернення, їхні представники, особи, які залучаються Конституційним Судом України до участі у розгляді справи; 3) особи, які залучені до процесу без зацікавленості у розгляді справи: свідки, експерти, перекладачі;

- положення про ознаки конституційного судочинства - спільні та особливі, наявність яких є підставою його визначення окремою формою відправлення правосуддя. Особливими ознаками названі: а) здійснення спеціалізованим органом - Конституційним Судом України, який посідає особливе місце у системі органів судової влади як єдиний орган конституційної юрисдикції; б) специфіка мети і результатів конституційної судово-процесуальної діяльності; в) наявність багатьох видів проваджень, які в окремих випадках позбавлені законодавчої легалізації (так зване письмове провадження справ), або суттєво різняться від інших форм відправлення правосуддя за предметом - певною категорією конституційно-правового спору (конфлікту); г) притаманність провадженню правовстановлюючого характеру; д) здійснення конституційного провадження у особливій процесуальній формі. Головною відмінною від інших форм правосуддя особливістю конституційного судочинства є те, що воно не пов'язане із прийняттям рішення про застосування юридичної відповідальності і має правовстановлюючий характер для всіх державних органів. Рішення і висновки Конституційного Суду України приймаються як результат аналітичної форми судочинства. Аналітична форма конституційного судочинства не тільки поєднує у собі окремі засади існуючих форм судочинства, а й позбавляє деяких принципових форм, зокрема, змагальності, достатнього процесуального забезпечення прав сторін та учасників процесу, що знижує ефективність конституційної форми відправлення правосуддя, які проявляються у наявності двох його аспектів - як політико-юрисдикційного процесу і судової нормотворчості;

- положення щодо сутності доктрини конституційного судочинства, яка є категорією, вужчою за змістом категорії «конституційна доктрина». Доктрину конституційного судочинства в реаліях забезпечення ефективного правового статусу Конституційного Суду визначено як сукупність правових ідей, поглядів, принципів, втілених у правових позиціях Конституційного Суду з метою забезпечення його діяльності як гаранта основ конституційного ладу. Ознаками доктрини конституційного судочинства визначено: а) наявність сукупності ідей, наукових поглядів, принципів щодо процесуальної форми реалізації конституційної доктрини; б) незаперечна (не оскаржувана) державна воля стосовно основ конституційного ладу; в) застосування органом, уповноваженим виражати державну волю - Конституційним Судом через рішення, висновок; г) безпосередній і імперативний вплив на розвиток системи законодавства; д) спрямовуюча визначеність процесуальної форми реалізації юрисдикції через правові позиції Конституційного Суду. Основу доктрини конституційного судочинства становить принцип верховенства права і верховенства Конституції України;

- особлива природа актів конституційного судочинства як офіційних документів, прийнятих Конституційним Судом України, якими закріплюють результати проведеного дослідження і виявлення змісту конституційних норм шляхом процесуальних дій Суду і учасників судового конституційного провадження на кожній його стадії, а також відображають структурну побудову Суду, специфіку предметного розгляду справ у колегіях Суду, підготовчого провадження суддів і порядку їх остаточного прийняття. Виділено чотири групи актів конституційного судочинства залежно від функціонального призначення: а) правореалізаційні акти; б) правозастосовні акти; в) процедурні акти; г) окрема думка судді Конституційного Суду. Найбільшою за кількістю є група процедурних актів. У межах цієї групи виділені такі підгрупи процедурних актів, як: а) процесуальні ухвали та протокольні ухвали; б) акти, пов'язані із забезпеченням судового конституційного провадження доказами; в) інші акти;

- положення про необхідність вдосконалення і набуття у такий спосіб оновленого змісту усіх інститутів конституційного судочинства: а) принципи; б) стадії; в) окремі види провадження. Порівняно із існуючими теоретичними положеннями щодо складу інститутів конституційного судочинства запропоновано конкретизувати статус учасників конституційного судочинства та сторін по справах конституційних спорів. Обґрунтовано напрям розвитку інституту принципів конституційного судочинства - використання усіх загальних принципів судочинства в судовому конституційному процесі. Прагматична дієвість такого підходу ґрунтується на світовому досвіді функціонування конституційного правосуддя, а також тенденціях формування теоретичних основ судового права.

При формуванні перспективних напрямів реформування конституційного судочинства виділено для удосконалення такі сфери:

- виділення етапів становлення і розвитку конституційного судочинства у світі шляхом обґрунтування їх меж, що відповідають світовим тенденціям становлення конституційної юстиції. Виділено чотири етапи. Перший - виникнення конституційного судочинства, який у свою чергу поділено на підетапи. Другий етап - закріплення у законодавстві статусу органу конституційної юрисдикції та початок його функціонування. Третій етап пов'язаний із вдосконаленням законодавчого врегулювання процедур відправлення конституційного судочинства. Четвертий етап - сучасний стан виконання органом конституційної юрисдикції повноважень у сфері відправлення конституційного судочинства та ступінь впливу рішень, прийнятих органом конституційної юрисдикції, на вирішення спірних питань, пов'язаних із функціонуванням державного механізму;