Правове регулювання діяльності по реалізації арештованого майна

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність 12.00.04 - господарське право,

господарсько-процесуальне право

УДК 346.5:347.952

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правове регулювання діяльності

ПО реалізації арештованого майна

Павлюченко Юлія Миколаївна

Донецьк 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік НАН України Мамутов Валентин Карлович, Інститут економіко-правових

досліджень НАН України, директор (м. Донецьк)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Вінник Оксана Мар'янівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри господарського права (м. Київ)

кандидат юридичних наук Деревянко Богдан Володимирович, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри екологічного і господарського права (м. Донецьк).

Захист відбудеться “23” грудня 2008 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “21” листопада 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиГрудницька С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

арештований майно реалізація

Актуальність теми. Серед нових видів господарської діяльності, які з'явились останнім часом, слід виділити діяльність з реалізації арештованого майна. Це зумовлено тим, що примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як правило, здійснюється шляхом звернення стягнення на майно та його реалізації, яку провадять спеціалізовані організації - суб'єкти господарювання, залучені у виконавче провадження на підставі договору. Отже, від успішного здійснення діяльності з реалізації арештованого майна значно залежить виконання виконавчого документу, яке є важливою гарантією прав і законних інтересів громадян і організацій, показником ефективності правозахисної функції держави.

Така господарська діяльність набирає обертів із року у рік, про що свідчать економічні показники її здійснення. Так, у 2006 р. у цій сфері діяло 3 спеціалізовані організації, яким на реалізацію було передано арештованого майна на загальну суму 583,5 млн.грн., а у 2007 р. діяло вже 6 організацій при обсязі переданого їм майна 746,3 млн.грн. Аналітиками прогнозується зростання обсягів цього ринку до 1,5-2 млрд.грн. за умови зняття мораторію на звернення стягнення на майно підприємств, у яких частка державної власності становить 25 і більше відсотків, узгодження питань виконавчого провадження і податкової застави, банкрутства тощо. Разом з тим показник реалізованого спеціалізованими організаціями майна складає приблизно половину від вартості переданого. Однією з причин низької ефективності цієї діяльності є недосконалість її правового регулювання, неврахування особливостей здійснення господарської діяльності у рамках виконавчого провадження.

Зазначена діяльність регламентується господарським законодавством з питань провадження господарської діяльності, а також спеціальним законодавством. До останнього відносяться Закон України “Про виконавче провадження”, Інструкція про проведення виконавчих дій, Порядок реалізації арештованого майна, Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна тощо. При цьому застосування загального законодавства не дозволяє враховувати особливості здійснення господарської діяльності у рамках виконавчого провадження, тоді як спеціальне законодавство містить низку прогалин, колізій, спірних положень, на що вказує аналіз практики його застосування. Недоліки законодавчого регулювання діяльності з реалізації арештованого майна ускладнюють її здійснення, негативно позначаються на результатах діяльності суб'єктів господарювання та виконавчого провадження.

У науковій літературі дослідження питань діяльності з реалізації арештованого майна, як правило, відбувається опосередковано - при дослідженні проблем виконавчого провадження. Зокрема, реалізація арештованого майна, як стадія виконавчого провадження, була предметом розгляду Б.М. Бачука, Ю.В. Білоусова, О.Р. Кузя, С.Я. Фурси, М. Й. Штефана, М.М. Шупені, С.В. Щербак та інших. З аналогічної позиції Н.В. Герасименком досліджено правовий статус спеціалізованої організації, Л.О. Новосьоловою - питання визнання прилюдних торгів недійсними. А.В. Казаковою проведено аналіз правової природи договору між органом примусового виконання та спеціалізованою організацією. Разом з тим комплексного дослідження питань діяльності з реалізації арештованого майна, як різновиду господарської, дотепер не було.

Викладене свідчить про актуальність обраної теми наукової роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету МОН України за темою “Господарське-правове забезпечення стабілізації і розвитку економіки України (державна реєстрація № Г- 0101U005732)” та “Господарське-правове забезпечення розвитку економіки України (державна реєстрація № 0108U003267)”, в межах якої авторкою проведено самостійний аналіз питань діяльності з реалізації арештованого майна, визначено напрями удосконалення її правового регулювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень щодо удосконалення правового регулювання діяльності по реалізації арештованого майна, підготовка пропозицій щодо змін та доповнень відповідного законодавства.

Для реалізації зазначеної мети у роботі вирішувалися такі завдання:

аналіз ознак діяльності з реалізації арештованого майна, визначення поняття цієї діяльності;

аналіз та систематизація умов здійснення діяльності з реалізації арештованого майна;

дослідження правового статусу спеціалізованої організації з реалізації арештованого майна;

аналіз договірних правовідносин між спеціалізованими організаціями та органами державної виконавчої служби (далі за текстом - орган ДВС), визначення виду договорів, їх змісту, порядку укладання та припинення;

дослідження порядку реалізації арештованого майна, виявлення проблемних питань і підготовка пропозицій по його вдосконаленню;

аналіз питань, пов'язаних з підставами і наслідками визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними;

дослідження питань підстав та форм відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна з підготовкою пропозицій з їх конкретизації.

Об'єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, пов'язаних із організацією та здійсненням діяльності з реалізації арештованого майна.

Предметом дослідження є правове регулювання діяльності з реалізації арештованого майна як різновиду господарської діяльності.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять формально-логічний, історичний, системно-структурний методи, а також метод аналізу і синтезу та порівняльно-правовий. За допомогою формально-логічного методу проводився аналіз нормативно-правових актів, якими регулюються питання діяльності з реалізації арештованого майна. Із застосуванням історичного методу велося дослідження етапів розвитку законодавства України щодо здійснення виконавчого провадження і реалізації арештованого майна. Системно-структурний метод застосовувався для виділення та аналізу певних характеристик діяльності з реалізації арештованого майна. Розробка пропозицій з удосконалення нормативно-правової бази, яка регулює здійснення діяльності з реалізації арештованого майна відбувалася за допомогою методу аналізу і синтезу. Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні вітчизняного й зарубіжного законодавства, яке регулює звернення стягнення на майно та його примусову реалізацію.

Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на наукових досягненнях українських і російських вчених в галузі загальної теорії права, господарського, цивільного права, виконавчого провадження, зокрема: М.І. Брагінського, О.А. Беляневич, А.Г. Бобкової, С.М. Братуся, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, Б.В. Деревянка, О.В. Дзери, Г.Л. Знаменського, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.С. Мартем'янова, О.П. Подцерковного, Н.О. Саніахметової, О.Ф. Скакун, К.І. Скловського, А.М. Треушникова, В.С. Щербини, В.Ф. Хропанюка та інших дослідників.

Нормативно-правову базу роботи складають Господарський та Цивільний кодекси України, закони, акти Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України. У процесі дослідження також використано законодавство Російської Федерації, Республіки Білорусь, Казахстану, Молдови, Узбекистану, інших країн. Емпіричну основу склала практика здійснення діяльності з реалізації арештованого майна спеціалізованими організаціями в Донецькій області і в Україні, а також судова практика.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі вперше проведеного в Україні дослідження правового регулювання діяльності по реалізації арештованого майна, обґрунтовано нові теоретичні положення щодо правових аспектів такої діяльності як виду господарської, розроблені пропозиції з удосконалення законодавства, яке регулює її здійснення.

Уперше:

запропоновано визначення діяльності з реалізації арештованого майна як господарської діяльності спеціалізованих організацій, спрямованої на надання оплатних послуг з підготовки та проведення прилюдних торгів/аукціонів з продажу арештованого майна, яка здійснюється з метою забезпечення виконання рішень судових і несудових органів (посадових осіб) та отримання прибутку;

надано визначення поняттю порушення порядку реалізації арештованого майна як протиправного діяння спеціалізованої організації - організатора прилюдних торгів/аукціону, яке полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх обов'язків при підготовці та проведенні прилюдних торгів/аукціону, спричиняє порушення прав і законних інтересів учасників виконавчого провадження, органу ДВС, переможця або учасників прилюдних торгів/аукціону;

аргументована господарсько-правова природа генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, та його належність до організаційно-господарських договорів;

обґрунтована господарсько-правова природа договору про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна, який укладається між органом ДВС і спеціалізованою організацією, як посередницького;

запропоновано підстави застосування до спеціалізованої організації та види оперативно-господарських й адміністративно-господарських санкцій за порушення у сфері реалізації арештованого майна.

Удосконалено положення щодо:

обов'язків продавця арештованого майна шляхом уточнення, що такі обов'язки перед переможцем прилюдних торгів/аукціону поділяють між собою спеціалізована організація (оформлення протоколу та інших передбачених законодавством документів з продажу арештованого майна, передавання арештованого рухомого майна) та орган ДВС (складання акта про проведені прилюдні торги/аукціони, передавання майна набувачу);

способів реалізації арештованого майна шляхом запровадження комісійної торгівлі арештованим майном замість проведення аукціону, у разі, якщо продаж майна на аукціоні є економічно невигідним; конкурсного продажу арештованих цілісних майнових комплексів або земельних ділянок замість прилюдних торгів, з метою збереження цільового призначення вказаних об'єктів;

підстав визнання прилюдних торгів недійсними шляхом виключення з переліку цих підстав порушень державного виконавця при вчиненні ним виконавчих дій, оскільки дотримання черговості стягнення, накладення арешту на майно, проведення оцінки не відносяться до правил (порядку) проведення прилюдних торгів/аукціону і мають самостійний спосіб оскарження, передбачений Законом України “Про виконавче провадження”, а також уточнення переліку цих підстав.

Дістало подальший розвиток положення щодо:

систематизації умов здійснення діяльності з реалізації арештованого майна шляхом виокремлення трьох груп, конкретизацією і уточненням їх змісту, а саме: організаційні, які представляють собою загальні вимоги до здійснення саме цієї діяльності; кваліфікаційні, тобто вимоги до наявності фахівців з певною освітою, знаннями та досвідом роботи; технічні, тобто вимоги до матеріально-технічної бази;

визначення поняття спеціалізованої організації з реалізації арештованого майна як господарської організації будь-якої форми власності, яка здійснює діяльність з продажу майна шляхом проведення прилюдних торгів/аукціонів і (або) операції з нерухомістю, наділена господарською компетенцією з реалізації арештованого майна, має мережу філій у більшості областей України, ліцензії, які надають право на реалізацію більшості майна, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у порядку, визначеному законом;

вибору спеціалізованих організацій для реалізації арештованого майна на тендері (конкурсі) шляхом доповнення переліку критеріїв вибору переможців тендера критерієм оцінки ефективності діяльності спеціалізованих організацій у попередньому році та обґрунтування необхідності встановлення максимальної кількості його переможців;

договору про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна через обґрунтування доцільності визначення його істотних умов, встановлення строку розгляду спеціалізованою організацією проекту договору і доданих до нього документів, доповнення підстав припинення цього договору;

вимог до засобу масової інформації, в якому розміщуються повідомлення щодо реалізації нерухомого майна, зокрема, обґрунтована необхідність: конкретизації статусу ЗМІ, його тиражу, терміну “за місцем знаходження майна”, кількості разів виходу повідомлення; надання права вибору ЗМІ (друковані, телебачення, радіо) спеціалізованій організації при розміщенні повідомлення з реалізації рухомого майна;

порядку реалізації арештованого майна шляхом аргументації доцільності закріплення меж кроку прилюдних торгів/аукціону та запровадження постійно діючого аукціону з продажу рухомого майна;

визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними через обґрунтування наслідків, якими має бути повернення покупцю коштів, а спеціалізованій організації майна для підготовки нового торгу, окрім випадків наявності обставин, які виключають подальше звернення стягнення на це майно, й уточнення кола осіб, які мають право ініціювати визнання їх недійсними;

підстав відповідальності спеціалізованої організації та органу ДВС за порушення у сфері реалізації арештованого майна шляхом проведення класифікації цих підстав залежно від різних критеріїв, конкретизації договірних та позадоговірних підстав відповідальності у названій сфері;

форм господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна, зокрема, розроблено пропозиції щодо визначення суми збитків, доопрацьовано підстави застосування штрафних санкцій до спеціалізованої організації та органу ДВС.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані висновки та пропозиції доповнюють теорію господарського права щодо особливостей правового регулювання окремих видів господарської діяльності, можуть бути використані у практичній діяльності спеціалізованих організацій з реалізації арештованого майна. Матеріал дисертації може бути використано при подальшій розробці та удосконаленні законодавства, яким регулюються питання діяльності з реалізації арештованого майна.

Дискусійні дисертаційні положення та висновки можуть стати підґрунтям для подальших наукових досліджень.

Окремі положення результатів дисертаційної роботи використовуються при викладанні навчальної дисципліни “Господарське право” (загальна частина) в Донецькому національному університеті МОН України (довідка № 876/01-27/6.8.0 від 02.10.2008 р.).

Результати дослідження використані при підготовці нової редакції Положення про відділ реалізації Донецької філії ТОВ “Мультисервіс” (довідка № 715 від 20.10.2008 р.) та впроваджені у діяльність Донецької філії ТОВ “Гаста” (довідка № 21/08 від 03.10.2008 р.). Розроблені пропозиції по внесенню змін та доповнень до законодавства, яке регулює здійснення діяльності з реалізації арештованого майна взяті до уваги Центром законодавчих ініціатив при Донецькій обласній раді (довідка № 117 від 14.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувачки. Основні результати отримані авторкою самостійно на основі аналізу матеріалів наукових та періодичних публікацій, законодавства України та інших держав, правозастосовчої діяльності у сфері реалізації арештованого майна. Особистий внесок у публікацію, виконану у співавторстві, зазначено у списку праць, опублікованих за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2004); IX Міжнародно-практичній конференції “Наука та освіта - ?2006” (Дніпропетровськ, 2006); III Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки - 2007” (Дніпропетровськ, 2007); підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2005-2006 рр. (Донецьк, 2007).

Публікації. За темою дисертації авторкою підготовлено 8 публікацій, з яких 5 - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, загальним обсягом 3,3 д.а., з яких особисто здобувачці належать 3,0 д.а.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки комп'ютерного тексту. Робота містить також список джерел із 268 найменувань та додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Правова характеристика діяльності по реалізації арештованого майна містить три підрозділи, які присвячені дослідженню питань поняття, ознак діяльності з реалізації арештованого майна, умов її здійснення, а також огляду законодавства, яким регулюється ця діяльність.

У підрозділі 1.1. “Поняття діяльності по реалізації арештованого майна” проведено комплексний аналіз ознак цієї діяльності та конкретизовано визначення такої діяльності.

У роботі виявлено ознаки реалізації арештованого майна як виду господарювання (зокрема, ознаки господарсько-торгівельної діяльності та комерційного посередництва), а також специфічні ознаки, обумовлені її здійсненням у виконавчому проваджені, як то: суб'єкт - спеціалізована організація, об'єкт - арештоване майно, тобто майно зі спеціальним правовим режимом; здійснення єдиним способом - шляхом надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону; обмеження прав спеціалізованої організації через регламентацію порядку та строків продажу майна.

Аргументовано, що діяльність з реалізації арештованого майна - це господарська діяльність спеціалізованих організацій, спрямована на надання оплатних послуг з підготовки та проведення прилюдних торгів/аукціонів з продажу арештованого майна, яка здійснюється з метою забезпечення виконання рішень судових і несудових органів (посадових осіб) та отримання прибутку.

У підрозділі 1.2. “Умови здійснення діяльності по реалізації арештованого майна” розглянуто умови, які висуваються до здійснення цієї діяльності, проведено їх систематизацію та конкретизацію.

Дослідження умов здійснення реалізації арештованого майна, що є обов'язковими на сьогодні, та виявлених раніш ознак цієї діяльності дало можливість запропонувати систематизацію таких умов з виокремленням трьох груп: організаційні, кваліфікаційні та технічні. Обґрунтовано, що до організаційних умов потрібно відносити наступні: здійснення такої діяльності тільки суб'єктами господарювання, які стали переможцями тендеру з визначення спеціалізованих організацій; дотримання спеціального порядку передавання майна на реалізацію; обов'язкове укладання договору про надання послуг з реалізації арештованого майна між органом ДВС та спеціалізованою організацією; обов'язкове дотримання встановленого законодавством порядку реалізації арештованого майна; наявність працівників з належним рівнем кваліфікації та матеріально-технічної бази для забезпечення зберігання та реалізації арештованого майна.

Конкретизовано кваліфікаційні умови, до яких потрібно відносити наявність кваліфікованих спеціалістів, тобто осіб, які мають досвід роботи у відповідній сфері не менше двох років або пройшли професійну підготовку, що підтверджується документально, з питань процедури реалізації арештованого майна, продажу рухомого, нерухомого майна, транспорту, іншого майна; товарознавства та маркетингу; фахівців з ведення спеціалізованого бухгалтерського обліку майна; ліцитаторів.

Уточнено перелік технічних умов, до яких входять умови щодо наявності складських та офісних приміщень, які відповідають технологічним, санітарно-гігієнічним і протипожежним нормам, оргтехніки та засобів зв'язку (телефонні номери, комп'ютери, принтери, факсові апарати тощо), у тому числі з виходу до мережі Інтернет, власного сайта, необхідної кількості транспортних засобів (у тому числі вантажних).

У підрозділі 1.3. “Законодавство щодо здійснення діяльності по реалізації арештованого майна” аналізуються нормативно-правові акти, якими регулюється здійснення цієї діяльності, та пропонуються напрямки їх удосконалення.

Аналіз законодавства щодо здійснення діяльності з реалізації арештованого майна дозволив дійти висновку, що правова основа зазначеної діяльності представлена переважно загальними нормами господарського законодавства та спеціальними нормами щодо виконавчого провадження.

На основі дослідження стану законодавства, яким регулюється діяльність з реалізації арештованого майна, запропоновано до основних напрямів удосконалення такого законодавства віднести: усунення неузгодженостей між різними нормативно-правовими актами; конкретизація норм щодо поняття спеціалізованої організації, договірних засад здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, порядку реалізації арештованого майна і повноважень спеціалізованої організації у цій сфері; доопрацювання положень щодо відповідальності за порушення при реалізації арештованого майна; доповнення законодавства нормами щодо підстав та наслідків визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними.

Розділ 2. Суб'єкти і порядок здійснення діяльності по реалізації арештованого майна складається з трьох підрозділів, присвячених правовому статусу спеціалізованих організацій, договірним засадам здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, порядку реалізації такого майна.

У підрозділі 2.1. “Суб'єкти здійснення діяльності по реалізації арештованого майна” досліджено правовий статус спеціалізованої організації з реалізації арештованого майна, питання тендерних засад вибору суб'єктів господарювання та обґрунтовано відповідні пропозиції.

На підставі аналізу правового положення спеціалізованих організацій з реалізації арештованого майна виявлено особливі ознаки таких суб'єктів, а саме: безпосереднє здійснення діяльності з надання послуг по проведенню прилюдних торгів/аукціонів з продажу арештованого майна або здійснення діяльності в аналогічній сфері; обмеженість організаційно-правової форми лише господарськими організаціями; наявність філій у більшості областей України; ліцензій, які б забезпечували найбільш повний комплекс послуг з реалізації арештованого майна; наявність господарської компетенції з реалізації арештованого майна; обмеження відповідальності, зумовлені здійсненням діяльності у виконавчому провадженні.

З урахуванням цього уточнено визначення спеціалізованої організації як господарської організації будь-якої форми власності, яка здійснює діяльність з продажу майна шляхом проведення прилюдних торгів/аукціонів і (або) операції з нерухомістю, має господарську компетенцію з реалізації арештованого майна, мережу філій у більшості областей України, ліцензії, що надають право на реалізацію більшості майна, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у порядку, визначеному законом.

Конкретизовано перелік критеріїв вибору переможців тендера, до яких варто віднести: відповідність організаційним, кваліфікаційним та технічним умовам здійснення діяльності з реалізації арештованого майна; готовність приймати на реалізацію неліквідне майно, спрямовувати частину винагороди за послуги з реалізації майна, інформація про яке включена до Єдиної інформаційної системи, на фінансування робіт зі створення та супроводження цієї системи, пропонувати низький розмір винагороди за надані послуги. Обґрунтована доцільність введення додаткового критерію - оцінки ефективності діяльності спеціалізованих організацій у попередньому році за показниками співвідношення переданого, реалізованого та повернутого майна, реалізованого з перших/повторних торгів/аукціону, реалізованого низьколіквідного майна. Вказується на необхідність встановлення максимальної кількості переможців тендеру як засобу об'єктивізації та захисту його результатів.

У підрозділі 2.2. “Договори про реалізацію арештованого майна” розглянуто питання правової природи генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернене стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, та договору про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна, а також внесено пропозиції щодо удосконалення зазначених договірних відносин.

На підставі аналізу прояву у вказаних договорах ознак господарського договору та притаманності їм рис договорів певних видів обґрунтовується їх господарсько-правова природа. Аргументовано, що генеральний договір має характер організаційно-господарського, а договір про надання послуг - змішаного посередницького з елементами надання послуг, комісії, агентського договору.

Вивчення договору про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна дозволило визначити його істотні умови: предмет як дії з організації і проведення прилюдних торгів/аукціону, найменування, кількість, опис майна, яке передається на реалізацію; ціну як вартість послуг спеціалізованої організації, що відноситься до державно регульованих цін; строк дії договору як час, протягом якого договір підлягає виконанню у повному обсязі, що конкретизується строками виконання частин договору. Обґрунтовано доцільність встановлення триденного строку розгляду спеціалізованою організацією проекту договору і доданих до нього документів, а також доцільність включення до підстав його припинення: закінчення й зупинення (якщо строк зупинення перевищує строк реалізації арештованого майна або в інших випадках за рішенням органу ДВС) виконавчого провадження.

У підрозділі 2.3. “Порядок реалізації арештованого майна” проаналізовано порядок організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації різних видів арештованого майна, запропоновано напрями удосконалення порядку реалізації арештованого майна.

У результаті проведеного дослідження додатково обґрунтовано, що інформаційне повідомлення про арештоване майно представляє собою публічну пропозицію укласти договір про проведення прилюдних торгів/аукціону, зроблено висновок, що зобов'язання продавця перед переможцем прилюдних торгів/аукціону поділяють спеціалізована організація та орган ДВС, який передав майно на реалізацію.

На підставі проведеного дослідження законодавства, яким регулюється порядок реалізації арештованого рухомого та нерухомого майна, та практики його застосування обґрунтовано: необхідність конкретизації вимог до засобу масової інформації, в якому розміщується повідомлення про реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме: його статусу, тиражу, терміну “за місцем знаходження майна”, а також кількості разів виходу повідомлення, доцільність надання спеціалізованій організації права вибору ЗМІ (друковані ЗМІ, телебачення, радіо) при реалізації рухомого майна, можливість використання ресурсів Інтернет для сповіщення про арештоване майно.

Розроблено пропозиції з удосконалення порядку і способів реалізації арештованого майна, зокрема, пропонується: закріплення мінімальних та максимальних меж кроку прилюдних торгів/аукціону та наділення спеціалізованої організації правом визначати такий крок при реалізації конкретного майна; можливості визначення іншого покупця арештованого майна без проведення нового торгу, якщо переможець прилюдних торгів/аукціону відмовився від підписання протоколу або не вніс усієї належної суми протягом встановленого строку, запровадження конкурсних засад продажу цілісних майнових комплексів та земельних ділянок з метою збереження їх цільового призначення, постійно діючого аукціону з реалізації рухомого майна як засобу ефективного використання наданого законом часу для реалізації, а також комісійних засад реалізації рухомого майна, продаж якого на аукціоні є економічно невигідним, з метою мінімізації витрат виконавчого провадження.

Розділ 3. Правові наслідки порушень у сфері реалізації арештованого майна містить три підрозділи, в яких досліджено та конкретизовано можливі наслідки таких порушень.

У підрозділі 3.1. “Визнання результатів прилюдних торгів/аукціону недійсними” проведено аналіз і доопрацювання підстав та наслідків визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними, визначення кола осіб, які можуть ініціювати визнання їх недійсними.

На підставі аналізу чинного законодавства, судової практики, наукової літератури з зазначених питань, конкретизовано підстави визнання прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна недійсними шляхом віднесення до них порушень правил проведення прилюдних торгів/аукціону (порушення строків і вимог розміщення інформаційного оголошення, відсутність у ньому передбачених законодавством відомостей; неповідомлення державного виконавця, боржника чи стягувача про дату, час та місце проведення торгів, стартову ціну майна; створення спеціалізованою організацією перешкод для участі у прилюдних торгах/аукціоні; порушення встановленого порядку проведення прилюдних торгів/аукціону), які є суттєвими і вплинули на формування результатів торгів, а також продаж майна, на яке відповідно до чинного законодавства не може бути звернене стягнення.

При цьому наголошується, що порушення державного виконавця, допущені ним при виявленні, арешті та оцінці майна не відносяться до таких підстав, оскільки дотримання черговості стягнення, накладення арешту на майно, проведення його оцінки виходять за межі правил проведення прилюдних торгів/аукціону і мають самостійний, передбачений Законом України “Про виконавче провадження” порядок оскарження.

Запропоновано перелік осіб, які мають право ініціювати визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними: орган ДВС, боржник, стягувач, спеціалізована організація, переможець та учасники прилюдних торгів/аукціону, особи, незаконно недопущені до участі у них. Обґрунтовано, що наслідками визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними має бути повернення переможцю торгів сплачених коштів, а спеціалізованій організації майна для підготовки нового торгу, окрім випадків наявності обставин, які виключають подальше звернення стягнення на це майно (майно, обмежене або виключене з обігу, витребуване для повернення власнику, виконавче провадження закінчене).

У підрозділі 3.2. “Сутність та підстави відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна” розглянуто ознаки та підстави відповідальності спеціалізованої організації й органу ДВС за порушення у цій сфері, підготовлено відповідні пропозиції.

На підставі аналізу ознак відповідальності спеціалізованої організації та органу ДВС зроблено висновок щодо господарсько-правового характеру їх відповідальності один перед одним. Проведено класифікацію підстав відповідальності на договірні та позадоговірні залежно від підстав виникнення, за суб'єктом - на порушення, допущені спеціалізованою організацією та органом ДВС, за потерпілою стороною - на порушення спеціалізованої організації та органу ДВС один перед одним, перед учасниками/переможцями прилюдних торгів/аукціону.

Конкретизовано договірні підстави відповідальності спеціалізованої організації, до яких потрібно відносити: порушення обов'язку по зберіганню аукціонного майна, невідповідність майна характеристикам, зазначеним в інформаційній картці, порушення встановленого законом порядку реалізації арештованого майна, несвоєчасне проведення розрахунків з органом ДВС, несвоєчасне повернення гарантійного внеску учаснику прилюдних торгів/аукціону, порушення обов'язків по передаванню майна покупцю. Також конкретизовано перелік договірних підстав відповідальності органу ДВС, а саме: несвоєчасне відшкодування витрат спеціалізованої організації при реалізації арештованого майна, неправильне оформлення документів при передаванні майна на реалізацію, несвоєчасне направлення документів про зупинення або закінчення виконавчого провадження.

Запропоновано визначення поняття “порушення порядку реалізації арештованого майна” як протиправного діяння спеціалізованої організації - організатора прилюдних торгів/аукціону, яке полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх обов'язків при підготовці та проведенні прилюдних торгів/аукціону, що спричиняє порушення прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження, переможця або учасників прилюдних торгів/аукціону, чи органу ДВС.

Обґрунтовано, що порушення спеціалізованою організацією умов здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, а саме: порушення встановлених законодавством вимог щодо договірного оформлення залучення спеціалізованої організації до реалізації арештованого майна, продажу майна без проведення прилюдних торгів/аукціону або після сплину строку реалізації, або у разі відкладення, зупинення, закінчення виконавчого провадження, є підставами її позадоговірної відповідальності.

У підрозділі 3.3. “Форми відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна” досліджено форми господарсько-правової відповідальності за порушення у цій сфері та зроблено пропозиції по їх застосуванню.

На підставі проведеного аналізу уточнено, що склад збитків, спричинених спеціалізованою організацією, варто визначати з урахуванням наступного: вартість знищеного, втраченого чи пошкодженого арештованого майна, переданого на реалізацію, яка визначається за оціночною вартістю, встановленою державним виконавцем самостійно або із залученням оцінювача; додаткові витрати - це витрати, пов'язані із повторним залученням оцінювача, транспортними витратами, зменшенням вартості арештованого майна, більшим розміром винагороди тощо; упущеною вигодою може виступати встановлений крок прилюдних торгів/аукціону.

Обґрунтовано доцільність розширення підстав застосування штрафних санкцій до спеціалізованої організації, а саме: прострочення повернення гарантійного внеску учаснику прилюдних торгів/аукціону для нарахування пені, порушення строків підготовки торгів/аукціону, строків оформлення їх результатів і передавання відповідних документів (майна) покупцю чи органу ДВС для застосування штрафу; до органу ДВС - порушення обов'язку щодо належного оформлення заявки та документів до неї або порушення строків подання копії постанови про зупинення чи закінчення виконавчого провадження для застосування штрафних санкцій у певній грошовій сумі.

Аргументовано доцільність застосування оперативно-господарських санкцій до спеціалізованої організації, а саме: відмови від оплати неналежно виконаного зобов'язання та переходу на післяоплату послуг спеціалізованої організації, за умови закріплення у генеральному договорі цих оперативно-господарських санкцій і підстав їх застосування, та наділення органу ДВС правом передбачати певні санкції з цього переліку у договорах про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна.

Запропоновано застосування адміністративно-господарського штрафу до спеціалізованої організації за продаж арештованого майна без проведення прилюдних торгів/аукціону або до укладання договору про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна, після закінчення строку реалізації, під час відкладення/зупинення або закінчення виконавчого провадження.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні напрямів розвитку правових засад здійснення діяльності по реалізації арештованого майна. Дисертанткою обґрунтовано нові наукові положення щодо нормативно-правового врегулювання діяльності по реалізації арештованого майна як різновиду господарської діяльності з метою підвищення ефективності її здійснення, стабільності її результатів, вирішення багатьох спірних питань, пов'язаних з залученням суб'єктів господарювання до продажу арештованого майна. У ході проведеного дослідження отримано такі основні результати:

1. Запропоновано визначення діяльності з реалізації арештованого майна, як господарської діяльності спеціалізованих організацій, спрямованої на надання оплатних послуг з підготовки та проведення прилюдних торгів/аукціонів з продажу арештованого майна, яка здійснюється з метою забезпечення виконання рішень судових і несудових органів (посадових осіб) та отримання прибутку.

Обґрунтовано, що умови провадження діяльності з реалізації арештованого майна можна об'єднати у три групи: організаційні, кваліфікаційні та технічні. Конкретизовано зміст кваліфікаційних, уточнено перелік технічних умов, запропоновано перелік організаційних умов провадження діяльності з реалізації арештованого майна.

2. Уточнено визначення спеціалізованої організації з реалізації арештованого майна, а саме: спеціалізована організація - це господарська організація будь-якої форми власності, яка здійснює діяльність з продажу майна шляхом проведення прилюдних торгів/аукціонів і (або) операції з нерухомістю, має господарську компетенцію з реалізації арештованого майна, мережу філій у більшості областей України, ліцензії, які надають право на реалізацію більшості майна, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у порядку, визначеному законом.

Аргументовано необхідність визначення максимальної кількості переможців та більш чіткого визначення критеріїв вибору на тендерній основі спеціалізованих організацій для реалізації арештованого майна; конкретизовано перелік критеріїв вибору переможців тендеру.

3. Доводиться господарська-правова природа договорів, які укладаються зі спеціалізованими організаціями у рамках виконавчого провадження з уточненням, що генеральний договір про реалізацію арештованого майна, на яке звернене стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, відноситься до організаційно-господарських договорів, а договір про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна - до змішаних посередницьких, що містить елементи надання послуг, комісії та агентського договору.

Конкретизовано істотні умови договору про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна, запропоновано триденний строк розгляду спеціалізованою організацією проекту договору і доданих до нього документів та додаткові підстави припинення цього договору.

4. Обґрунтовано, що в результаті продажу майна з прилюдних торгів/аукціону зобов'язання продавця перед переможцем прилюдних торгів/аукціону поділяють спеціалізована організація та орган ДВС, який передав майно на реалізацію. Додатково обґрунтовано, що інформаційне повідомлення про арештоване майно представляє собою публічну пропозицію укласти договір про проведення прилюдних торгів/аукціону.

Розроблено та аргументовано напрями удосконалення порядку реалізації арештованого майна, зокрема, обґрунтовано доцільність закріплення у законодавстві мінімальних та максимальних меж кроку прилюдних торгів/аукціону, надання спеціалізованій організації права визначати крок прилюдних торгів/аукціону з продажу конкретного арештованого майна, запровадження можливості визначення іншого покупця арештованого майна, якщо переможець прилюдних торгів/аукціону відмовився від підписання протоколу або сплати за майно, введення постійно діючого аукціону з продажу арештованого рухомого майна, реалізації арештованого майна на комісійних засадах, продаж якого на аукціоні є економічно невигідним, реалізації арештованих цілісних майнових комплексів або земельних ділянок з метою збереження їх цільового призначення - на конкурсі.

Уточнено підстави та наслідки визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними, коло осіб, які мають право ініціювати визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними.

5. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення відповідальності за порушення законодавства та договірних зобов'язань при реалізації арештованого майна, зокрема: запропоновано визначення поняття “порушення порядку реалізації арештованого майна”; класифіковано та конкретизовано перелік підстав відповідальності спеціалізованої організації та органу ДВС за порушення у сфері реалізації арештованого майна; уточнено склад збитків, аргументовано розширення підстав застосування до спеціалізованої організації та органу ДВС штрафних санкцій; запропоновано у генеральному договорі закріплювати підстави та види оперативно-господарських санкцій і наділити орган ДВС правом передбачати певні з них у договорах про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів/аукціону з реалізації арештованого майна; обґрунтовано доцільність та запропоновано підстави застосування адміністративно-господарського штрафу.

6. Запропоновано основні напрями удосконалення законодавства, яке регулює здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, а саме: усунення неузгодженостей між різними нормативно-правовими актами; конкретизація норм щодо поняття спеціалізованої організації, договірних засад здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, порядку реалізації арештованого майна і повноважень спеціалізованої організації у цій сфері; доопрацювання положень щодо відповідальності за порушення при реалізації арештованого майна; доповнення законодавства нормами щодо підстав та наслідків визнання прилюдних торгів/аукціону недійсними.

Здійснене дисертаційне дослідження дозволило розробити пропозиції по внесенню змін і доповнень до чинного законодавства, а саме:

з метою врахування особливостей не лише укладання, а й виконання, розірвання, визнання недійсними договорів, які укладаються на аукціонах і прилюдних торгах, пропонується главу 22 ГК України “Виконання господарських зобов'язань. Припинення зобов'язань” доповнити статтею 208¹ “Особливості виконання, розірвання, визнання недійсними господарських договорів, укладених на публічних торгах” наступного змісту: “До виконання, розірвання, визнання недійсними господарських договорів, укладених на публічних торгах, застосовуються загальні правила, встановлені до договорів, укладених на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється проведення публічних торгів”;

з метою зменшення вірогідності реалізації арештованого майна без законних підстав пропонується ч. 2 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” доповнити словами “спеціалізованій організації, якій майно було передане на реалізацію”;

для більш чіткого врегулювання питань договірних відносин у сфері реалізації арештованого майна запропоновано ч. 1 ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” викласти в наступній редакції: “Реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями - переможницями тендеру (конкурсу), з якими укладено генеральний договір про реалізацію арештованого майна, на яке звернене стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень. Реалізація арештованого майна, на яке звернене стягнення у відкритому виконавчому провадженні, шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах, здійснюється спеціалізованою організацією, з якою органом державної виконавчої служби, укладається договір про надання послуг з реалізації відповідного арештованого майна”;

з метою конкретизації правової регламентації питань господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері реалізації арештованого майна главу 10 Закону України “Про виконавче провадження” доповнити наступними статтями.

Стаття 88¹. Відповідальність за порушення у сфері реалізації арештованого майна. За порушення у сфері реалізації арештованого майна спеціалізована організація та орган державної виконавчої служби несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Стаття 88². Відшкодування збитків за порушення у сфері реалізації арештованого майна. Орган державної виконавчої служби при порушенні зобов'язання перед спеціалізованою організацію або спеціалізована організація при порушенні зобов'язання у сфері реалізації арештованого майна чи встановлених вимог до здійснення діяльності з реалізації арештованого майна, повинні відшкодувати спричинені цим збитки у повному обсязі.

Стаття 88³. Склад збитків. До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка порушила зобов'язання у сфері реалізації арештованого майна, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена за оціночною вартістю, встановленою державним виконавцем самостійно або із залученням оцінювача;

додаткові витрати, тобто це витрати, пов'язані із повторним залученням оцінювача, транспортними витратами, зменшенням вартості арештованого майна, більшим розміром винагороди тощо;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (встановлений крок прилюдних торгів або аукціону, винагорода спеціалізованої організації та ін.).

Стаття 88⁴. Адміністративно-господарські санкції За вчинення спеціалізованою організацією таких правопорушень, як продаж арештованого майна без проведення прилюдних торгів/аукціону або до укладання договору про надання послуг з реалізації арештованого майна, після закінчення строку реалізації, під час відкладення, зупинення або закінчення виконавчого провадження, з неї стягується штраф у двократному розмірі отриманої за реалізацію винагороди.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павлюченко Ю.М. Умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого майна державними виконавцями / Ю.М. Павлюченко // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; редкол.: Мамутов В.К. (отв.ред.) и др. - Донецк: ООО “Юго-Восток ЛТД”, 2005. - С. 256-261.

2. Павлюченко Ю.М. Щодо правової природи діяльності з реалізації арештованого майна / Ю.М. Павлюченко // Економіка і право. - 2006. - № 1. - С. 29-33.

3. Павлюченко Ю. Визначення поняття спеціалізованої організації з реалізації арештованого майна / Ю. Павлюченко // Правничий часопис Донецького університету. - 2006. - № 2 (16). - С. 77-83.

4. Павлюченко Ю. Відповідальність за порушення у сфері здійснення діяльності з реалізації арештованого майна / Ю. Павлюченко // Правничий часопис Донецького національного університету. - 2007. - № 2 (18). - С. 282-286.

5. Павлюченко Ю. Щодо правової природи договорів на реалізацію арештованого майна / А. Бобкова, Ю. Павлюченко / Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 4. - С. 3-6. (Особистий внесок здобувачки - конкретизація правової природи договорів на реалізацію арештованого майна).

6. Павлюченко Ю.М. Щодо ознак діяльності з реалізації арештованого майна як різновиду господарської діяльності / Ю.М. Павлюченко // Наука та освіта - ?2006: матеріали IX Міжнар. наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 23-31 січня 2006 р. - Т. 5: Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 14-16.

7. Павлюченко Ю.М. Істотні умови договору про надання послуг з реалізації арештованого майна / Ю.М. Павлюченко // Дни науки - 2007: материалы III Междунар. науч.-практ. конф., Днепропетровск, 1-15 апреля 2007 г. - Т. 7: Право. Политология. Государственное управление. Философия. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007.- С. 39-42.

8. Павлюченко Ю.М. Щодо порядку реалізації арештованого майна / Ю.М. Павлюченко // Проблемы и перспективы развития юридической науки в Украине: материалы итог. науч. конф. Донецкого нац. ун-та за период 2005-2006 гг.: Правоведение, Донецк, апрель 2007 г. / М-во образования и науки Украины, Донецкий нац. ун-т. - Донецк: “Юго-Восток, Лтд”, 2007. - С. 235-238.

АНОТАЦІЯ

Павлюченко Ю.М. Правове регулювання діяльності по реалізації арештованого майна. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2008.