Проблеми правового забезпечення розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 349.422.2:346.27(043.3)

12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право;

природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Проблеми правового забезпечення розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

Масін Віктор Миколайович

Київ - 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України, Заслужений діяч науки і техніки України Погрібний Олексій Олексійович, Академія правових наук України, головний вчений секретар

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Носік Володимир Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, земельного і екологічного права

кандидат юридичних наук, доцент Пащенко Олександр Миколайович, Одеський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права

Захист відбудеться „14” листопада 2008 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, к. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 13, корп. 4, к. 28

Автореферат розісланий „ 10” жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. В. Артеменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення продовольчої безпеки держави безпосередньо пов'язано з нормальним функціонуванням аграрного сектору економіки, ефективним виробництвом сільськогосподарської продукції, відповідно налагодженою системою реалізації цієї продукції та належним рівнем доступу сільськогосподарських товаровиробників до агросервісних послуг. Досвід розвинених країн і власний досвід доколективізаційного періоду розвитку сільського господарства свідчить про те, що найбільш ефективною та невід'ємною ланкою, що об'єднує товаровиробників у їх ринковій діяльності й забезпечує безперервність зазначених процесів є сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

Отже, така форма господарювання як сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи є надзвичайно необхідною і важливою для забезпечення належного розвитку агропромислового комплексу України.

Прийняття Конституції України створило нові правові засади розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як однієї з основних організаційно-правових форм здійснення господарської діяльності в аграрному секторі економіки. У розвиток її положень Верховною Радою України були прийняті Закони України „Про сільськогосподарську кооперацію” та „Про кооперацію”. Але подальше становлення ринкових відносин у сфері сільськогосподарського товарного виробництва лишає проблему належного правового забезпечення діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні відкритою, а отже і надзвичайно актуальною.

Реформування аграрних відносин у нашій країні безпосередньо вплинуло на процес утворення великої кількості малоземельних господарств, що мають невеликі обсяги виробництва товарної продукції та низький рівень спеціалізації праці. Тому все більшої актуальності набуває необхідність здешевлення виробництва продукції, підвищення ефективності її реалізації, покращення окупності засобів виробництва. У вирішенні цих питань важливе значення має відіграти кооперування товаровиробників. Світовий та вітчизняний досвід сільськогосподарської кооперації свідчить про високі потенційні економічні можливості такої співпраці. А тому поширення на селі ефективно діючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів необхідне як для сільськогосподарських виробників, так і для держави загалом.

Комплексного предметного аналізу правових проблем становлення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в умовах ринкових відносин майже не проводилося.

Теорія кооперації будується на працях таких провідних вчених, як: О. Анциферов, С. Бородаєвський, М. Левитський, Б. Мартос, К. Мацієвич, М. Туган-Барановський, В. Чаянов та інші, які дослідили правову та соціально-економічну природу та сутність кооперативних організацій. Еволюцію української кооперації, від першоджерел і до середини ХХ ст. глибоко проаналізовано у фундаментальній монографічній праці І. Витановича. Історико-теоретичним аспектам української сільськогосподарської кооперації присвячено монографію В.І. Марочки.

Серед сучасних наукових досліджень, присвячених окремим проблемам кооперативних відносин та аналізу правового становища сільськогосподарських кооперативів, важливо виділити праці таких українських вчених як: Я. З. Гаєцька-Колотило, О. В. Гафурова, В. П. Жушман, В. М. Єрмоленко, І. І. Каракаш, В. А. Кодавбович, П. Ф. Кулинич, М. А. Мацько, В. В. Носік, Л. О. Панькова, О. О. Погрібний, Т. П. Проценко, А. І. Римарук, В. І. Семчик, О. М. Сонін, Н. І. Титова, В. Ю. Уркевич, В. І. Федорович, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга, В. В. Янчук, В. З. Янчук та інші.

Важливий внесок у розвиток сучасної теорії сільськогосподарської кооперації зроблено відомим українським вченим-економістом В. В. Зіновчуком. Дослідженню економічної сутності кооперативів, у тому числі і сільськогосподарських, та проблем їх становлення та розвитку присвячено праці таких вчених, як: А. П. Апестін, А. В. Балян, В. В. Гончаренко, Ф. В. Горбонос, А. А. Глушецький, А. В. Крисальний, М. Й. Малік, М. І. Михалюк, О. М. Онищенко, Т. І. Чорнопищук та інші.

Правова регламентація окремих сторін кооперативних відносин у сільському господарстві Російської Федерації стала предметом наукових досліджень Т. Є. Абової, А. З. Акежанова, З. С. Бєляєвої, Г. Ю. Бистрова, О. О. Галіновської, Ш. М. Ісмаїлова, М. І. Козиря, І. П. Кузьмича, О. Л. Мініної, Є. І. Павлової, Б. М. Полякова, А. О. Шугаєва та інших вчених.

Проте, більшість наукових робіт спрямовано на вивчення правового становища сільськогосподарських кооперативів взагалі, з'ясування окремих аспектів їх організації та діяльності. Отже виникає нагальна потреба в удосконаленні правового регулювання становища таких суб'єктів аграрного господарювання, як сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Разом з іншими формами господарювання вони повинні стати одними з провідних аграрних господарюючих суб'єктів.

Усі вищенаведені та низка інших проблем, пов'язаних з правовим регулюванням статусу й функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на сучасному етапі розвитку ринкових відносин, потребують нагального аналітичного вивчення. Особливого значення воно набуває на сучасному етапі реформування аграрного сектора економіки України.

Викладені обставини, потреба в удосконаленні правової регламентації діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, у визначенні їх місця у структурі реформованого сільського господарства України, а також відсутність належного опрацювання даних проблем в юридичній науці, роблять тему дослідження актуальною й обумовлюють її вибір.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова: „Майнові та немайнові права особи в умовах побудови правової держави в Україні: проблеми набуття, здійснення та захисту” (державний реєстраційний № 0108U003958).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний теоретичний аналіз проблем правового забезпечення розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, правового становища обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві України, специфіки правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку із створенням, діяльністю та ліквідацією сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, проведення аналізу правозастосовчої практики й визначення основних напрямків підвищення ефективності правового регулювання їх діяльності; на підставі вивчення законодавства та практики діяльності сільськогосподарських кооперативів надати рекомендації, пропозиції щодо внесення необхідних змін до законодавства України, яке регулює діяльність сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі основні завдання:

- здійснити теоретичне дослідження правових аспектів розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні в умовах ринкової економіки;

- здійснити аналіз тенденцій розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

- науково обґрунтувати дефініцію „сільськогосподарський обслуговуючий кооператив” та виокремити його організаційно-правові форми; правозастосовчий сільськогосподарський обслуговуючий кооператив

- здійснити аналіз правових норм щодо статусу окремих суб'єктів аграрного господарювання у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

- опрацювати рекомендації щодо можливості створення аграрних бірж, агроторгових домів та кредитних кооперативів у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

- запропонувати шляхи системного удосконалення законодавства у сфері сільськогосподарської кооперації та надати конкретні пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

- розкрити зміст правосуб'єктності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в умовах ринкової економіки;

- дослідити проблеми розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових суб'єктів аграрного господарювання, а також правовідносини, що виникають у зв'язку з їх оподаткуванням.

Об'єктом дослідження є правовідносини у сфері розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, формування й використання їх майнових ресурсів, з'ясування особливостей правового статусу вказаних суб'єктів.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, норми яких регулюють діяльність обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві України; практика їх застосування; відповідне законодавство зарубіжних країн, зокрема Російської Федерації; науково-теоретичні дослідження у цій галузі.

Методи дослідження. У ході дослідження проблем правового забезпечення розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод системного аналізу, формально-логічний, структурно-функціональний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм).

Історичний метод дозволив визначити основні тенденції розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні (розділ 1; підрозділ 2.2). За допомогою діалектичного методу досліджувався зміст поняття „сільськогосподарський обслуговуючий кооператив” (підрозділ 2.1). Застосування методу системного аналізу дозволило визначити місце і роль сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх об'єднань серед інших організаційно-правових форм здійснення господарської діяльності на селі (підрозділ 2.2; розділ 3). Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися теоретичні та практичні положення про сільськогосподарську обслуговуючу кооперацію та її організаційно-правові форми (розділи: 1; 3). За допомогою порівняльно-правового методу аналізувались міжнародні принципи кооперації, кооперативне законодавство зарубіжних країн, що дозволило сформулювати пропозиції про рецепцію правових ідей і правових рішень у вітчизняне законодавство (підрозділи: 2.1; 3.2; 3.3). Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм (підрозділ 2.1).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що після прийняття Цивільного та Господарського кодексів, а також Закону України „Про кооперацію” одним із перших в українській науці аграрного та кооперативного права на дисертаційному рівні комплексно і всебічно досліджено основні проблеми правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. На основі проведеного дослідження зроблено науково-теоретичні висновки і сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного аграрного та кооперативного законодавства у сфері діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. У межах здійсненого автором дослідження одержано такі результати, які характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:

вперше:

- визначено основні тенденції розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (далі - СГОК), до яких належать: створення та діяльність СГОК на засадах неприбуткового статусу; створення у формі СГОК таких організаційних моделей, як аукціони, аграрні біржі, агроторгові доми, кредитні кооперативи, оптово-продовольчі (гуртові) ринки, заготівельно-збутові та постачальницькі об'єднання тощо; розгалужена та глибока взаємодія СГОК з іншими складовими інфраструктури аграрного ринку (торгові доми, біржі, споживчі товариства, кредитні спілки);

- сформульовано авторське визначення поняття „агроторговий дім у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу”;

- сформульовано авторське визначення поняття „кредитний кооператив у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу”;

- аргументовано висновок, що правовий статус товарної (аграрної) біржі дає можливість утворювати її у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу;

удосконалено:

- понятійний апарат галузевого законодавства, зокрема визначення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як суб'єкта аграрного господарювання;

- механізм правового забезпечення розвитку СГОК, а саме: з метою чіткого визначення та закріплення на законодавчому рівні правового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів запропоновано низку системних змін до Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України „Про кооперацію”, „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, а також проекту Податкового кодексу України;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування висновку, що кооперативне законодавство України має суттєві системні вади, основними з яких є багаторівневість масиву нормативно-правових актів та неузгодженість їх положень; запропоновано шляхи усунення зазначених вад;

- обґрунтування висновку, що Закон України „Про кооперацію” є недосконалим з точки зору юридичної техніки та змісту, фактично виконує тільки формальну функцію, визначаючи на рівні основ галузевого законодавства лише принципові засади діяльності кооперативів. Норми кооперативного законодавства не узгоджуються з приписами Цивільного та Господарського кодексів України;

- обґрунтування висновку, що чинне кооперативне та податкове законодавство не виокремлює особливостей правового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як платників податків. Таким чином, оподаткування прибутку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на загальних підставах та регулювання цього питання на рівні роз'яснень та листів Державної податкової адміністрації України спричиняє невідповідність процедури оподаткування правовому статусу останніх;

- обґрунтування висновку, що порядок ліквідації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, визначений п. 4 ст. 38 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” повністю відповідає особливостям правового статусу сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як неприбуткової організації.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

у наукових дослідженнях - для подальшого опрацювання проблем правового регулювання розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні;

у правотворчості - результати дослідження містять низку пропозицій щодо вдосконалення Цивільного, Господарського, Земельного кодексів України, Законів України „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про кооперацію” та інших нормативно-правових актів, якими регулюються кооперативні відносини;

у правозастосовній діяльності - запропоновані рекомендації можуть бути використані для підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Дисертантом ініційовано заснування та державну реєстрацію сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Овідіопольському районі Одеської області, розроблено Правила внутрішньої господарської діяльності СГОК (Довідка № 02-19/157 від 12.05.2008 р.); за результатами проведеного наукового дослідження дисертантом проведено науково-практичний семінар за участю працівників ПП „Консалтагро”, фермерів і членів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів Великомихайлівського та Овідіопольського районів Одеської області (Довідка № 5 від 25.04.2008 р.);

у навчальному процесі - при викладанні курсів “Аграрне право”, “Земельне право”, “Кооперативне право”, при підготовці підручників і навчальних посібників; окремі положення дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування в навчальному процесі на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (Довідка № 1385-а/2 від 25.04.2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації апробовані при її обговоренні на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І. І.Мечникова, а також в наукових повідомленнях на науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції „Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” (Одеса, 15 травня 2003 р.); 62-й науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів ОНУ ім. І.І. Мечникова (Одеса, 28-30 листопада 2007р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження та відповідно до його змісту всього опубліковано вісім наукових праць, а саме: 4 статті у журналах та збірниках, що входять до Переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України, 2 тези доповідей на науково-практичних конференціях, розділи в 2-х практичних посібниках.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою і завданнями дослідження та відповідають вимогам ВАК України. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків (на 5 сторінках) та списку використаних джерел (181 найменування на 18 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки друкованого тексту.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність та новизна обраної теми, визначаються мета та завдання дослідження, стан наукової розробки проблеми; характеризується об'єкт, предмет та методи дослідження; формулюються основні положення, що відображають зміст та ступінь наукової новизни одержаних результатів; розкривається практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації.

Розділ 1 - „Загальна характеристика законодавства про сільськогосподарську кооперацію” присвячений дослідженню проблем законодавчого забезпечення діяльності сільськогосподарських кооперативів. На основі проведення системного та порівняльного аналізу базових актів кооперативного законодавства автор дійшов обґрунтованих висновків про його безсистемність, яка полягає у формальності його приписів, суперечливості та неузгодженості змісту Цивільного та Господарського кодексів, Законів України „Про кооперацію”, „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про споживчу кооперацію”, як на доктринальному рівні, так і на рівні визначення окремих термінів (термінологічні суперечності). Досліджуючи зазначені проблеми автор висловив низку обґрунтованих пропозицій щодо усунення зазначених вад. Зокрема, щодо уніфікації понятійного апарату Цивільного та Господарського кодексів України та узгодження їх термінології з актами кооперативного законодавства. Окремі пропозиції обґрунтовані та сформульовані щодо концепції кодифікації кооперативного законодавства на основі прийняття відповідних Основ законодавства, а також кодифікації кооперативного законодавства за його окремими інститутами. Зокрема, діяльність окремих видів кооперативів врегулювати у відповідних спеціальних законах.

Розділ 2 - „Правовий статус сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів” містить два підрозділи, присвячені дослідженню особливостей правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та тенденцій розвитку таких підприємств у сучасних економічних умовах.

У підрозділі 2.1. „Особливості правового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів” автор досліджує теоретичні питання ролі і місця сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як невід'ємної складової структури сучасного цивілізованого аграрного ринку.

Аналізуючи роль сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у розвитку ринкових відносин на селі, автор спирається на досвід створення та діяльності таких підприємств у розвинених країнах та власний історичний досвід України. Зокрема відзначається, що сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи знайшли широке розповсюдження на практиці, але змушені здійснювати свою діяльність у вкрай недосконалому правовому полі. Це, безперечно, знижує ефективність їх діяльності, як важливих засобів недержавного регулювання аграрного сектора економіки.

Визначальна роль сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу полягає в тому, що при здійсненні своєї діяльності він вступає у безпосередні зв'язки з сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними підприємствами та іншими суб'єктами, які є його членами, й тим самим створює умови для здійснення ними відповідної господарської діяльності, а отже набуває специфічного виду правосуб'єктності - аграрно-правової, яка має комплексний характер. При цьому, аналізуючи дискусію щодо правового статусу таких кооперативів, автор погоджується з В. І. Семчиком, В. І. Федоровичем, Я. З. Гаєцькою-Колотило та В. Ю. Уркевичем, що така комплексність обумовлена не тільки особливостями діяльності, а й організаційно-правовою формою у якій створюється сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, його спеціалізацією та іншими особливостями.

На підставі викладеного дисертант дійшов висновку про те, що чинне кооперативне та податкове законодавство не виокремлює особливостей правового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як платників податків. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив створюється не для отримання прибутків, як це мають за мету звичайні підприємства, а для забезпечення ефективної роботи господарств його членів-власників. Отже, природно, що останні виступають одночасно і клієнтами такого кооперативу. Статус неприбуткової організації стосується не ефективності роботи обслуговуючого кооперативу, а розподілу коштів, які в інших суб'єктів господарювання вважаються прибутком. Ці кошти у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах повинні розподілятися між його членами пропорційно їх участі у господарській діяльності свого підприємства як кооперативні виплати (надбавки до реалізаційних цін на продукцію або знижки на ціни постачання або послуг). Решта ознак підприємства, таких як участь у процесах обміну, використання найманої праці та її матеріальне заохочення, в обслуговуючих кооперативах залишається незмінною.

Таким чином, оподаткування прибутку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на загальних підставах та регулювання цього питання на рівні роз'яснень та листів спричиняє невідповідність процедури оподаткування правовому статусу останніх.

Аналіз чинного законодавства дав дисертанту всі підстави стверджувати, що порядок ліквідації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, визначений п. 4 ст. 38 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” жодним чином не входить у суперечність з вимогами п. 7.11.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо подальшої долі майна кооперативу, який ліквідується, а також в повній мірі відповідає особливостям правового статусу сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як неприбуткової організації.

З метою чіткого визначення та закріплення на законодавчому рівні неприбуткового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у дисертаційному дослідженні висловлено низку пропозицій щодо змін та доповнень до Господарського та Цивільного кодексів України, Законів України „Про кооперацію”, „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, а також проекту Податкового кодексу.

Зокрема, дисертантом сформульоване авторське визначення поняття сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, який є непідприємницькою юридичною особою, створеною шляхом добровільного об'єднання фізичних та/або юридичних осіб (сільськогосподарських товаровиробників), для надання послуг переважно членам кооперативу з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності та задоволення інших потреб. Зазначене визначення пропонується закріпити у абзаці 5 ст. 1 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію”.

У підрозділі 2.2. „Основні тенденції розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів” аналізуються перспективи розвитку та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у сучасних економічних умовах.

Дисертантом формулюються основні тенденції розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, до яких віднесені наступні: будівництво системи сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на організаційно-економічних засадах, зумовлених міжнародними принципами кооперації; формування на кооперативних засадах альтернативної структури обслуговування агропромислового комплексу з метою активного впливу на встановлення конкурентного середовища та врівноваження аграрного ринку, шляхом сприяння функціонуванню контрольованих сільськогосподарськими товаровиробниками, альтернативних комерційним структурам, маркетингових каналів просування продукції до споживачів; створення та діяльність СГОК на засадах неприбуткового статусу, який є економічною основою для підвищення ефективності діяльності та забезпечення прибутковості членів таких кооперативів (сільськогосподарських товаровиробників); створення у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів таких організаційних моделей, як аукціони, аграрні біржі, агроторгові доми, кредитні кооперативи, оптово-продовольчі (гуртові) ринки, заготівельно-збутові та постачальницькі об'єднання тощо; розгалужена та глибока взаємодія сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з іншими складовими інфраструктури аграрного ринку (торгові доми, біржі, споживчі товариства, кредитні спілки); піднесення ролі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як одного з найважливіших факторів нейтралізації можливих негативних наслідків для сільського населення від вступу України до СОТ.

Розділ 3 - „Правове забезпечення розвитку та функціонування окремих суб'єктів аграрного господарювання у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів”, присвячений дослідженню особливостей правового статусу таких суб'єктів аграрного господарювання, як аграрні біржі, агроторгові доми, кредитні кооперативи, а також можливості та доцільність створення зазначених суб'єктів у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

У підрозділі 3.1. „Особливості правового статусу аграрних бірж у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів” проаналізовано особливості правового статусу товарної (аграрної) біржі й досліджено можливості створення таких бірж у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Автором наводяться специфічні ознаки товарної (аграрної) біржі, які з одного боку дають можливість створювати її у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу: 1) вони не займаються комерційним посередництвом і не мають на меті одержання прибутку; 2) їх членами є юридичні та фізичні особи, що здійснюють виробничу й комерційну діяльність; 3) метою їх діяльності є надання послуг своїм членам, а з іншого - унеможливлюють: 1) легалізація товарної (аграрної) біржі потребує її акредитації (отримання висновку про відповідність), яка є підставою для набуття біржею статусу суб'єкта аграрного ринку; 2) біржа надає послуги виключно своїм членам; 3) члени біржі можуть не мати статусу сільськогосподарських товаровиробників; 4) з 1 січня 2005 року відповідно до положень Закону України „Про державну підтримку сільського господарства” аграрна біржа створюється виключно Кабінетом Міністрів України в особі Аграрного фонду, отже є юридичною особою публічного права й не може створюватись у формі СГОК.

Таким чином, на думку автора, для створення товарної (аграрної) біржі, як непідприємницького товариства у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу необхідно передбачати й закріпити у законодавстві особливий вид обслуговуючого кооперативу - товарна (аграрна) біржа з урахуванням того, що легалізація біржі потребує її акредитації, послуги надаються виключно членам біржі, члени біржі є виключно сільськогосподарськими товаровиробниками. До моменту скасування або внесення відповідних змін до Закону України „Про державну підтримку сільського господарства” товарна біржа у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу не зможе називатися аграрною.

У підрозділі 3.2. „Правовий статус агроторгових домів, створених у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів” на підставі дослідження особливостей правового статусу агроторгових домів дисертант дає визначення агроторгового дому у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, під яким розуміється спеціальний некомерційний суб'єкт господарювання, діяльність якого спрямована на надання послуг своїм членам - сільськогосподарським товаровиробникам - зі створення належних умов для обігу виробленої ними сільгосппродукції, координації їх взаємодії з аграрними біржами, іншими суб'єктами аграрного ринку, а також проведення торговельно-посередницької, організаційно-виробничої, інформаційно-координаційної, аналітико-консультативної, організаційно-виробничої та іншої діяльності у сфері обігу сільськогосподарської продукції.

У підрозділі 3.3. „Особливості правового статусу кредитних кооперативів” наголошується на принципових відмінностях кредитної спілки і кредитного кооперативу (як за суб'єктним складом, так і за економічною природою кредиту, який надається ними своїм членам). Зазначене свідчить про необхідність розвитку та сталого функціонування кредитних кооперативів, зокрема у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, паралельно з кредитними спілками на всіх рівнях системи кредитної кооперації в Україні.

Дисертантом формулюється визначення кредитного кооперативу у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як непідприємницької юридичної особи, створеної шляхом добровільного об'єднання фізичних та/або юридичних осіб (сільськогосподарських товаровиробників), для надання фінансових послуг виключно членам кооперативу з метою захисту їх майнових прав та інтересів і задоволення інших потреб.

Обґрунтовується твердження про те, що Концепція розвитку системи кредитної кооперації повністю ігнорує принципові відмінності у правовому статусі кредитної спілки і кредитного кооперативу, фактично ототожнює правовий статус зазначених різновидів кооперативних структур, а отже потребує суттєвої доробки.



ВИСНОВКИ

За результатами здійсненого дослідження автором викладені найбільш важливі наукові та прикладні результати, отримані в дисертації, а також пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення кооперативного законодавства та практики його застосування.

Особливості правового забезпечення розвитку СГОК на сьогодні ще не здобули комплексного опрацювання в юридичній літературі, що зумовлює необхідність вирішення низки питань теоретичного та практичного значення. Виходячи з викладених у дисертації теоретичних положень та на основі аналізу чинного законодавства і спеціальної літератури щодо правового регулювання діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні, автором сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення окресленого завдання. До головних з них можна віднести такі:

1. Основними тенденціями розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є: будівництво системи СГОК на організаційно-економічних засадах, зумовлених міжнародними принципами кооперації; створення та діяльність СГОК на засадах неприбуткового статусу; створення у формі СГОК таких організаційних моделей, як аукціони, аграрні біржі, агроторгові доми, кредитні кооперативи, оптово-продовольчі (гуртові) ринки, заготівельно-збутові та постачальницькі об'єднання тощо.

2. Запропоновано авторське визначення агроторгового дому у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як спеціального некомерційного суб'єкта господарювання, діяльність якого спрямована на надання послуг своїм членам - сільськогосподарським товаровиробникам - зі створення належних умов для обігу виробленої ними сільгосппродукції, координації їх взаємодії з аграрними біржами, іншими суб'єктами аграрного ринку, а також проведення торговельно-посередницької, організаційно-виробничої, інформаційно-координаційної, аналітико-консультативної, організаційно-виробничої та іншої діяльності у сфері обігу сільськогосподарської продукції.

3. Доведено, що принципова відмінність кредитної спілки і кредитного кооперативу (як за суб'єктним складом, так і за економічною природою кредиту, який надається ними своїм членам) свідчить про необхідність розвитку та сталого функціонування кредитних кооперативів, зокрема у формі СГОК, паралельно з кредитними спілками на всіх рівнях системи кредитної кооперації в Україні.

4. Запропоновано авторське визначення кредитного кооперативу формі СГОК як непідприємницької юридичної особи, створеної шляхом добровільного об'єднання фізичних та/або юридичних осіб (сільськогосподарських товаровиробників), для надання фінансових послуг виключно членам кооперативу з метою захисту їх майнових прав та інтересів і задоволення інших потреб.

5. В процесі проведення наукових досліджень аргументовано висновок, що правовий статус товарної (аграрної) біржі дає можливість утворювати її у формі СГОК. Таким чином, для створення товарної (аграрної) біржі, як непідприємницького товариства у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу необхідно передбачати й закріпити у законодавстві особливий вид обслуговуючого кооперативу - товарна (аграрна) біржа з урахуванням того, що легалізація біржі потребує її акредитації, послуги надаються виключно членам біржі, члени біржі є виключно сільськогосподарськими товаровиробниками. До моменту скасування або внесення відповідних змін до Закону України „Про державну підтримку сільського господарства” товарна біржа у формі СГОК не зможе називатися аграрною.

6. З метою удосконалення понятійного апарату галузевого законодавства запропоновано викласти абзац 5 ст. 1 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” в такій редакції: „сільськогосподарський обслуговуючий кооператив є непідприємницькою юридичною особою, створеною шляхом добровільного об'єднання фізичних та/або юридичних осіб (сільськогосподарських товаровиробників), для надання послуг переважно членам кооперативу з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності та задоволення інших потреб”.

7. Норми кооперативного законодавства не узгоджуються з приписами Цивільного та Господарського кодексів України, що знаходить свій прояв у істотній розбіжності в регулюванні кооперативних відносин. Обидва кодекси також мають істотні розбіжності в регулюванні кооперативних відносин.

З метою усунення таких вад пропонується:

- уніфікувати понятійний апарат обох кодексів, взявши за основу термінологію саме Цивільного кодексу, як базового законодавчого акту, предметом регулювання якого є особисті немайнові та майнові, зокрема господарсько-виробничі, відносини;

- узгодити термінологію Цивільного та Господарського кодексів України з актами кооперативного законодавства.

Узгодження положень господарського, цивільного та кооперативного законодавства щодо правового статусу СГОК потребує внесення наступних змін та доповнень до Господарського кодексу України: 1) визначення та характеристику правового статусу виробничих та споживчих кооперативів виключити з Глави 10 „Підприємства колективної власності” та включити до змісту Глави 11 „Приватні підприємства. Інші види підприємств”; 2) у Главі 11 дати також визначення та характеристику правового статусу обслуговуючих кооперативів, зокрема СГОК, кредитних спілок та житлово-будівельних кооперативів.

8. Сучасне кооперативне законодавство України не є кодифікованим. Це означає, що його найсуттєвішою вадою є безсистемність, яка прямо позначається на ефективності реалізації його норм і пов'язана з цілою низкою об'єктивних факторів. Галузевий Закон України „Про кооперацію” є недосконалим з точки зору юридичної техніки та змісту, що негативним чином позначилося на його ефективності, а отже і можливості впливати на економічну ситуацію в країні. Зміст Законів України „Про споживчу кооперацію” та „Про сільськогосподарську кооперацію” не відповідає сучасним вимогам щодо розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, зокрема вони не містять вказівок щодо специфіки оподаткування та кредитування зазначених кооперативів. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи знайшли широке розповсюдження на практиці, але змушені здійснювати свою діяльність при вкрай недосконалому правовому забезпеченні, що, безперечно, знижує ефективність їх діяльності.

9. Регулювання кооперативних відносин загалом здійснюється указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, відомчими наказами та інструкціями і характеризується відсутністю певної ієрархії нормативних актів, системи супідрядності норм і системи їх взаємодії. Більшість цих актів також не відповідає сучасним вимогам.

10. У співвідношенні актів кооперативного законодавства, які видавалися пізніше, з актами, які видавалися раніше, не спостерігається достатньої наступності, у зв'язку з чим іде процес утворення багаторівневого масиву нормативно-правових актів, часто неузгоджених та таких, що суперечать один одному тощо.

З метою запобігання розвитку негативних тенденцій в правовому забезпеченні діяльності СГОК запропоновано:

- скасувати дію Закону України „Про кооперацію”, зміст якого не відповідає вимогам, що ставляться до загальногалузевого кодифікованого акту;

- в якості концептуального базового акту прийняти Основи кооперативного законодавства України. Головними завданнями такого акта будуть: а) визначення державно-правових, економічних, соціальних та організаційних засад діяльності кооперативів в Україні; б) встановлення єдиних принципів та засад реалізації суб'єктами кооперативних відносин своїх законних прав та обов'язків;

- в умовах фактичної відсутності загальногалузевого кодифікованого акту продовжити кодифікувати кооперативне законодавство за його окремими інститутами. Зокрема, діяльність окремих видів кооперативів врегулювати у відповідних спеціальних законах. Концепція подальшого розвитку і кодифікації кооперативного законодавства повинна визначатися Основами кооперативного законодавства України;

11. При здійсненні своєї діяльності сільськогосподарський обслуговуючий кооператив вступає у безпосередні зв'язки з сільськогосподарськими товаровиробниками, переробними підприємствами та іншими суб'єктами, які є його членами, він тим самим створює умови для здійснення ними відповідної господарської діяльності, а отже набуває специфічного виду правосуб'єктності - аграрно-правової, яка має комплексний характер.

12. Чинне кооперативне та податкове законодавство не виокремлює особливостей правового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як платників податків. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив створюється не для отримання прибутків, а для забезпечення ефективної роботи господарств його членів-власників. Оподаткування прибутку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на загальних підставах та регулювання цього питання на рівні роз'яснень і листів Державної податкової адміністрації України спричиняє невідповідність процедури оподаткування правовому статусу останніх.

13. На основі аналізу галузевого законодавства та практики його застосування аргументовано висновок, що порядок ліквідації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, визначений п. 4 ст. 38 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” жодним чином не входить у суперечність з вимогами п. 7.11.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо подальшої долі майна кооперативу, який ліквідується, а також повністю відповідає особливостям правового статусу сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як неприбуткової організації.

14. З метою чіткого визначення та закріплення на законодавчому рівні неприбуткового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів запропоновано:

а) частину 1 статті 52 Господарського кодексу України викласти у такій редакції: „Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (сільськогосподарські обслуговуючі, споживчі та житлово-будівельні кооперативи, кредитні спілки, об'єднання громадян тощо), спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку”. Статтю 86 Цивільного кодексу України викласти у такій редакції: „Непідприємницькі товариства (сільськогосподарські обслуговуючі, споживчі та житлово-будівельні кооперативи, кредитні спілки, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню”;

б) викласти абзац 3 п. 3 ст. 2 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” в такій редакції: “Обслуговуючий кооператив є неприбутковою організацією”. Частину 1 статті 8 Закону викласти у такій редакції: „Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть обов'язкову участь у господарській діяльності кооперативу відповідно до статті 3 цього Закону”.

в) статтю 6 Закону України „Про кооперацію” доповнити абзацом 3 наступного змісту: „До обслуговуючих кооперативів належать сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кредитні спілки, об'єднання співвласників багатоквартирних житлових будинків та інші види непідприємницьких кооперативів, що визначені законом.

Обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Порядок створення та діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, кредитних спілок, об'єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків встановлюється законом”;

г) внести зміни до ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до яких віднести сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи до неприбуткових установ і організацій з поширенням на них відповідного режиму оподаткування їх доходів. До неоподаткованих доходів зазначених підприємств пропонуємо віднести доходи, отримані у вигляді:

- внесків членів (асоційованих членів) сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, які здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельних ділянок;

- доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу;

- доходів, отриманих від надання послуг не членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту цього кооперативу.

У підпункті 7.11.8 пункту 7.11 статті 7 Закону необхідно чітко визначити статус майна неподільного фонду сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, як такого, що не підлягає поділу між його членами і у разі ліквідації передається іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям), яка має статус неприбуткової відповідно до вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому у рішенні про передачу майна мають бути визначені напрями використання зазначеного майна.

Запропоновано абзац „є” підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону викласти у такій редакції „сільськогосподарськими обслуговуючими та житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, створеними у порядку, визначеному спеціальним законодавством”. Включити діяльність сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу з сприяння провадження сільськогосподарської діяльності своїми членами до змісту „основної діяльності” неприбуткових організацій, визначення якої дається у підпункті 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 Закону. Також віднести до „основної діяльності” надання послуг не членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту такого кооперативу;

ґ) пункт „в” частини 1 статті 2058 проекту Податкового кодексу викласти у наступній редакції: „сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами та кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом, для надання послуг переважно членам кооперативу виключно з метою задоволення матеріальних, соціальних, культурних та інших потреб, а також захисту їх інтересів”. Частину 4 статті 2058 проекту доповнити пунктом „в”: „майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельних ділянок, які надходять до сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у вигляді членських внесків”, а також пунктом „г”: „доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, а також отриманих від надання послуг не членам кооперативу, в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту цього кооперативу”;



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Масін В. М. Правові проблеми сільськогосподарської кооперації в Україні / В.М. Масін // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2005. - № 4. - Ч.1. - С. 97-99.

2. Масін В. М. Проблеми правового забезпечення розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації / В.М. Масін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 1. - С. 105-107.

3. Масін В. М. Правові проблеми реструктуризації та банкрутства сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / В.М. Масін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 3. - С. 74-76.

4. Масін В. М. Проблеми правового статусу сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу як неприбуткової організації / В.М. Масін // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 4. - С. 128-129.

Матеріали наукових конференцій:

5. Масін В. М. Правові проблеми фермерської кооперації в Україні / В. М. Масін // Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Одеса, 15 травня 2003 р.) / М-во освіти і науки України, Одеськ. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова. - Одеса: Астропринт , 2003. - С. 64-67.

6. Масін В. М. Особливості правового статусу кредитних кооперативів / В. М. Масін // Материалы 62-й научной конференции профессорско-преподавательского состава и аспирантов ОНУ им. И.И. Мечникова (г. Одесса, 28-30 ноября 2007 г.) / М-во освіти і науки України, Одеськ. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова. - Одеса: „Студія „Негоціант”, 2007. - С. 116-117.

7. Інші публікації, що додатково висвітлюють основний зміст дисертації:

8. Масін В. М. Правила внутрішньої господарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого багатофункціонального кооперативу / О. И. Кичук, Брайан Морган, В. Н. Масин [и др.] // Руководство по созданию и развитию сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов. Пособие. - Одеса: ”Автограф”, 2001. - С. 135-157.

9. Масін В. М. Реорганізація та реструктуризація сільськогосподарських підприємств з метою їх фінансового оздоровлення / Бобік В. М., Дзюба М.О., Масін В. М. [та ін.] // Реструктуризація та фінансове оздоровлення сільськогосподарських підприємств: Посібник. - К.: Програма підвищення рівня життя сільського населення, 2005. - С. 24-42.



Масін В.М. Проблеми правового забезпечення розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06. - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню окремих питань становлення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в умовах ринкової економіки України. Аналізуються проблеми законодавчого забезпечення розвитку обслуговуючої кооперації в сільському господарстві, визначаються поняття “сільськогосподарський обслуговуючий кооператив”, “аграрна біржа у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу”, “агроторговий дім у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу”, “кредитний кооператив у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу” тощо. Досліджуються питання правосуб'єктності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх окремих форм за сучасних умов. Особлива увага приділена вивченню питань неприбутковості сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, а також сучасних тенденцій розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації.

Ключові слова: сільськогосподарський кооператив, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, неприбутковий статус, аграрна біржа, агроторговий дім, кредитний кооператив.



Масин В.Н. Проблемы правового обеспечения развития сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06. - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсовое право. - Национальный аграрный университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию отдельных вопросов становления сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов в условиях рыночной экономики Украины. Анализируются проблемы законодательного обеспечения обслуживающей кооперации в сельском хозяйстве. Установлено, что современное законодательство в Украине не является кодифицированным. Это означает, что его существенным недостатком является бессистемность, которая прямо отражается на эффективности реализации его норм и связана с целым рядом объективных факторов.