Державне регулювання сталого розвитку регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

УДК 351.82:332.12

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державне регулювання сталого розвитку регіону

25.00.02 - механізми державного управління

Гриджук Ірина Анатоліївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор Корецький Микола Христофорович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідуючий відділом інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Пепа Тарас Вадимович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу комплексного розвитку продуктивних сил

кандидат наук з державного управління, доцент Ульянченко Юрій Олександрович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної політики

Захист відбудеться 26 червня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.03 в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 60, к. 302.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 60, к. 202.

Автореферат розісланий 23 травня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат наук з державного управління, старший науковий співробітник І.О. Драган

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний період розвитку України характеризується намаганням стабілізувати економіку, локалізувати та по можливості нейтралізувати наслідки помилок, виявлених на перших етапах реформування, а саме: спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя населення, погіршення фінансового становища, загострення екологічних проблем. Значною мірою це обумовлено зниженням та невикористанням регіональних потенціалів розвитку з причини неефективного застосування наявних ресурсів і недосконалості заходів державного регулювання. Тому проблеми підвищення економічної та соціальної стабільності, фінансової стійкості й економічної безпеки регіонів є особливо актуальними та важливими. Це і обумовлює необхідність вирішення в комплексі завдань, спрямованих на забезпечення сталого розвитку регіонів, шляхом ефективної державної політики. Перехід регіону до сталого розвитку повинен відбуватися в рамках раціонального поєднання ефективного функціонування ринкової системи та державного регулювання економіки.

Теоретичні і практичні аспекти розв'язання проблем сталого розвитку і гарантування економічної безпеки розглядаються в працях І.К. Бистрякова, О.О. Веклич, В.М. Гейця, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Доро-гунцова, А.С. Лисецького, Л.Г. Мельника, В.С. Міщенка, В.В. Микитенко, Т.В. Пепи, А.В. Степаненка, М.А. Хвесика, Є.В. Хлобистова та ін. Істотний внесок у розвиток теорії державного регулювання розвитку регіонів зробили такі вітчизняні вчені, як О.Ю. Амосов, С.О. Біла, В.Г. Бодров, М.П. Бутко, В.Є. Воротін, О.І. Дацій, А.О. Дєгтяр, М.Х. Корецький, В.М. Мартиненко, Ю.О. Ульянченко та інші.

Доцільно підкреслити, що у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі розкрито різнопланові питання щодо теоретичних основ й узагальнення досвіду сталого розвитку регіонів, обґрунтовано підходи до розв'язання проблем сталого регіонального розвитку. Проте існуючі наукові розробки не охоплюють всього комплексу методологічних та практичних завдань щодо питань державного регулювання регіонів, які необхідно вирішити на основі забезпечення їх сталого розвитку. Саме ці складові визначили актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах науково-дослідної теми Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193), в рамках якої дисертантом розроблено напрями вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо державного регулювання сталого розвитку регіону. Відповідно до мети в роботі поставлено такі завдання:

- дослідити та розвинути теоретичні підходи до сталого розвитку регіонів і необхідності його державного регулювання;

- узагальнити теоретичні засади державного регулювання сталого розвитку регіону;

- удосконалити класифікацію загроз фінансової безпеки регіону для прийняття ефективних управлінських рішень;

- проаналізувати сучасний стан державного регулювання сталого розвитку регіонів в Україні;

- удосконалити методичні підходи до оцінки рівня сталого розвитку регіону з метою визначення цільових орієнтирів державного управління;

- запропонувати нову систему моніторингу сталого розвитку регіону з метою інформаційного забезпечення та чіткого виконання функцій органів державного управління;

- розвинути науково-методичні підходи до побудови, визначення, формування моделі сталого розвитку регіону як комплексної процедури державного управління;

- удосконалити організаційну структуру державного управління сталим розвитком регіону на основі створення організаційно-управлінської вертикалі;

- визначити основні напрями та заходи державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіону.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання сталого розвитку регіону.

Предметом дослідження є механізми, методи, сукупність організаційних та економічних відносин щодо вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону у взаємодії з природними механізмами саморегуляції сприятиме підвищенню рівня життя населення, раціональному використанню регіонального потенціалу, поліпшенню природокористування та охорони довкілля.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: абстрактно-логічний (узагальнення теоретичних засад державного регулювання сталого розвитку регіону), аналізу і синтезу (обґрунтування нової системи моніторингу сталого розвитку регіону), логічний (створення взаємозв'язку ринкового і державного механізмів регулювання сталого розвитку регіону), системного аналізу функцій державного управління (аналіз сучасного стану державного регулювання сталого розвитку регіонів), розрахунково-конструктивний (удосконалення організаційної структури забезпечення сталого розвитку регіону), експериментальний (розробка основних напрямів і заходів державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіону) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні науково-практичного завдання щодо вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону. Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається у таких положеннях:

вперше запропоновано систему моніторингу сталого соціально-економічного розвитку різних регіонів з метою інформаційного забезпечення та чіткого виконання функцій органів державного управління, яка базується на поєднанні двох підходів: територіально-диференційованого та прояву загальних тенденцій розвитку економіки на рівні регіону, використовуючи показники загроз та кількісні параметри граничних значень сталого розвитку;

удосконалено:

- класифікацію загроз фінансової безпеки регіонів для прийняття ефективних управлінських рішень щодо забезпечення динамічного відтворювального процесу, в основу якої, на відміну від діючої, покладені не тільки розподіл їх за групами, але й підпорядкованість цих груп за їхньою значимістю для розвитку економіки за ознаками: реальність загроз, рівень загроз, характер впливу;

- методичні підходи до оцінки рівня сталого розвитку регіону через дослідження окремих напрямів (соціальних, економічних, екологічних) на основі визначення інтегрального показника у відповідних сферах, що дозволяє класифікувати регіони за характером проблемності: з середнім, високим рівнем проблемності та кризовим станом з метою визначення цільових орієнтирів системи державного управління;

- організаційну структуру державного управління сталим розвитком регіону на основі створення організаційно-управлінської вертикалі, шляхом введення у структурі обласної державної адміністрації Ради сталого розвитку регіону та Управління сталого розвитку;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні підходи до формування системи державного управління регіонами за напрямами сталого й безпечного розвитку, які базуються на комплексній оцінці наявного потенціалу та спрямовані на відродження вітчизняної економіки в новому техніко-технологічному й організаційному вигляді;

- зміст поняття державне регулювання сталого розвитку регіону як діяльності суб'єктів управління щодо реалізації збалансованої стратегії за соціальним, економічним, екологічним напрямами шляхом застосування системи заходів та інструментів, що спрямована на одночасне досягнення підвищення рівня життя населення, раціонального використання регіонального потенціалу, регулювання природокористування та охорони довкілля;

- науково-методичні підходи до формування моделі сталого розвитку регіону як комплексної процедури державного управління у вигляді системи функціонально-орієнтовних блоків (концептуально-аналітичний; балансово-ресурсний; виявлення пріоритетів сталого розвитку та самозабезпечення; управління сталим розвитком регіону; формування стратегії сталого розвитку).

Практичне значення одержаних результатів полягає в підготовці рекомендацій Міністерству промислової політики України щодо вдосконалення методики оцінки рівня сталого розвитку регіону через дослідження окремих напрямів (дов. № 04-78/285 від 8.10.2008 р.). Розробки автора щодо вдосконалення механізмів державного регулювання сталого розвитку регіону використані в роботі Черкаської обласної державної адміністрації (дов. № 15/01-46 від 13.01.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Державної академії житлово-комунального господарства при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Роль державного управління та місцевого самоврядування у розвитку ЖКГ”, “Актуальні питання реформування та розвитку ЖКГ” (дов. № 3/331 від 15.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що опубліковані в одноосібних наукових працях. У дисертації з надрукованої статті у співавторстві використані лише власні ідеї та розробки автора.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: “Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації” (м. Київ, 2005), “Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті“ (м. Київ, 2005), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 2007 р.), “Стратегии развития Украины в глобальной среде” (м. Сімферополь, 2007 р.), “Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м. Київ, 2007), “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008), “Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (м. Київ, 2008).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць (5 - у фахових виданнях) загальним обсягом 5,7 друкованих аркушів.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, що викладені на 187 сторінках. Матеріали містять 10 рисунків та 7 таблиць, які розташовані на 13 сторінках. Список використаних джерел складається з 173 найменувань, які наведено на 19 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретичні основи державного регулювання сталого розвитку регіону” виявлено, що в сучасних умовах неминучим є оновлення форм та методів управління економікою, особливо на регіональному рівні. Одним з нових підходів у регіональному управлінні та здійсненні економічної політики визначено орієнтування на сталий та безпечний розвиток. Недостатнє використання потенційних ресурсних можливостей країни та регіонів обумовлено перш за все недосконалістю організаційно-фінансового механізму управління ресурсним потенціалом, що склався, невідповідністю існуючої законодавчої та нормативно-правової бази для забезпечення ресурсно-інвестиційного процесу. Подібна ситуація обумовлює необхідність пошуку шляхів ефективного державного регулювання сталого та безпечного розвитку економіки країни та її регіонів. Один з можливих шляхів вирішень цієї проблеми полягає в науково обґрунтованому підході до реалізації схеми стійкого розвитку регіонів та вдосконаленні заходів управління, заснованих на комплексній оцінці наявного потенціалу та спрямованих на відродження вітчизняної економіки в новому техніко-технологічному й організаційному вигляді. Ми пропонуємо дві принципові моделі переходу до сталого розвитку в умовах недостатності коштів на ці цілі: а) за рахунок розвитку фінансового сектору - сфери обороту капіталу, що, як відомо зі світового та вітчизняного досвіду, зовсім не сприяє зростанню економіки країни та розквіту її населення; б) за рахунок розвитку реального сектору економіки - сфери виробництва товарів та послуг при відповідному стабільному промисловому відродженні. Тому необхідною є розробка рекомендацій щодо свідомого забезпечення сталого розвитку господарської системи на основі залучення до вирішення цього завдання усіх наявних ресурсів розвитку регіонів шляхом обліку перспектив реалізації економічних програм.

В економічній літературі питання сталого або стійкого розвитку останнім часом аналізуються досить активно. Про це свідчать фундаментальні праці таких науковців, як О.О. Веклич, М.І. Долішній, Б.М. Данилишин, Л.Г. Мельник, Т.В. Пепа, Є.В. Хлобистов та ін., однак окремі аспекти висвітлені недостатньо широко. У зв'язку з цим представляється важливим зупинитися на деяких теоретичних та практичних аспектах поняття сталості, його взаємозв'язку з іншими ключовими категоріями розвитку, в тому числі безпеки. До основних складових економічної сталості цих системних ознак можна віднести наступні: фінансову, організаційну сталість, відтворювальну комплексність. У зв'язку з цим виникає необхідність аналізу категорії сталість у комплексі з компенсуючою категорією стабільність. Остання (від латинського stabilis) означає міцність, незмінність, приведення у постійний, сталий стан або підтримку цього стану, а також власне стан сталості, стійкості. Цю категорію можна визначити двома аспектами: по-перше, як здатність системи при незначному впливі з боку зовнішнього середовища повертатися у стан рівноваги за рахунок зміни параметрів внутрішнього середовища; по-друге, як здатність системи при незначному впливі з боку зовнішнього середовища повертатися на траєкторію свого руху або займати новий стан рівноваги. З огляду на зазначене сталий розвиток регіону можна трактувати як соціально, економічно й екологічно збалансований розвиток суб'єкта держави, спрямований на створення їх економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища на основі раціонального використання ресурсів, відтворення і реструктуризації підприємств, удосконалення інфраструктури, поліпшення умов життя збереження та збагачення біологічного різноманіття й культурної спадщини.

Протягом останніх років теоретико-методологічні та методичні розробки в Україні були направлені на розробку та вибір різних стратегій розвитку держави, регіонів, галузей. Різним аспектам даної проблеми присвячені праці відомих вчених-економістів: О.І. Амоші, О.М. Алимова, О.О. Веклич, В.М. Гейця, М.А. Павловського, В.М. Трегобчука та ін. Вивченню чинників забезпечення соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації світової економіки присвячені наукові дослідження М.Я. Азарова, Ф.О. Ярошенка, С.І. Дорогунцова, Б.Є. Кваснюка та ін.

Проблеми державного регулювання розвитку регіонів розглядали в своїх працях такі вчені, як О.Ю. Амосов, М.П. Бутко, В.Є. Воротін, Б.М. Данилишин, О.І. Дацій, А.О. Дєгтяр, М.Х. Корецький, Ю.О. Ульянченко та інші. В більшості публікацій з цієї теми розвивається ідея щодо активізації ролі держави, здатної забезпечити баланс інтересів у цих сферах. Під регулюванням прийнято розглядати дію з боку якогось активного начала стосовно певних об'єктів або з боку суб'єкта регулювання стосовно об'єкта регулювання. Державне регулювання сталого розвитку регіону - це діяльність суб'єктів управління щодо реалізації стратегії збалансованого соціально-економічного й екобезпечного розвитку відповідного регіону. Вона здійснюється шляхом застосування складної системи заходів та інструментів, які спрямовані на одночасне досягнення підвищення рівня життя населення, поліпшення раціонального використання регіонального потенціалу, регулювання природокористування та охорони довкілля.

Визначено, що економічна безпека регіону безпосередньо пов'язана з його фінансово-економічною стійкістю, становить базу економічного благополуччя регіону. Одним з головних факторів фінансової нестабільності економіки є розрив у русі фінансово-грошових та товарних потоків. У таких умовах очевидно, що усунення й нейтралізація дії загроз національним інтересам засобами створення умов забезпечення динамічного відтворювального процесу на регіональному рівні слугують визначальними факторами забезпечення цілісності соціально-економічного простору України, її безпеки та розвитку як складної міжрегіональної системи. Концептуально загрози економічної безпеки та сталого розвитку пов'язані з наступними елементами: виявленням та оцінкою загроз і визначенням механізмів їхньої нейтралізації.

Різноманітність видів загроз фінансової безпеки обумовлює доцільність їхньої класифікації за різними ознаками. Доцільним вбачається доповнити вже існуючі в літературі класифікації загроз такими ознаками, як реальність загроз, рівень небезпек, характер впливу. Перший рівень класифікації (реальність загроз) пов'язаний з їх розподілом з погляду оцінки ймовірності появи небезпеки. Друга група - ранжування загроз залежно від їхньої значимості: глобальні, загальнодержавні, регіональні, локальні. В основу групування покладений масштаб наслідків (рівень збитків), який несуть ці загрози. Третя група - прямі та опосередковані загрози, пов'язані з характером її впливу на економіку та нанесення їй збитків. Четверта група - первинні, вторинні, пов'язані з виділенням загроз залежно від характеру причинно-наслідкових зв'язків між ними та збитку, нанесеного первинною загрозою. П'ята група - суб'єктивні, об'єктивні впливи, розподіл негативних впливів з причини їхнього виникнення.

В основу уточненої та доповненої класифікації загроз фінансової безпеки покладені не тільки розподіл їх за групами залежно від різних ознак, але й підпорядкованість цих груп за їхньою значимістю для розвитку економіки. Даний підхід дозволяє виділити найсуттєвіші небезпеки для економічної системи. Використання такої класифікації дозволить здійснювати ранжування загроз, що має величезне практичне значення для органів управління з позиції виявлення та знешкодження причин найбільш шкідливих небезпек.

У другому розділі “Аналіз державного регулювання сталого розвитку регіону” виявлено, що на сьогодні розвиток регіонів України характеризується значними відмінностями в рівнях їх соціально-економічного розвитку, неузгодженістю низки законодавчих та нормативно-правових актів з містобудівним законодавством, недостатньо чітко визначеною загальнодержавною стратегією. Шляхи забезпечення сталого розвитку регіону, утвердження інноваційних технологій розвитку та соціальної переорієнтації економічної політики визначені у Посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002?2011 роки” (червень 2002 року) і Стратегії економічного та соціального розвитку України (2004?2015 роки) “Шляхом європейської інтеграції”, схваленої Указом Президента України від 28.04.2004 р. № 493/2004.

Спостерігається надмірна концентрація населення і виробництва у великих містах, неефективний, уповільнений розвиток більшості середніх і малих міст, селищ і сіл. Це є наслідком надмірного втручання держави в регіональну політику протягом довготривалого періоду, що призвело до значних територіальних диспропорцій економічного розвитку країни. Зазначене спричинило погіршення демографічної ситуації в країні, стану зайнятості, зниження якості життя населення, певною мірою зумовило занепад сільської місцевості. Ефективність дії сучасних механізмів державного регулювання регіонального розвитку, стримується внаслідок: недосконалості нормативно-правової та інституційної бази державної регіональної політики, що обумовлює несистемність її реалізації і неузгодженість дій владних структур; відсутності на даному етапі належних механізмів координації; невідповідності фінансових й економічних можливостей цілям розвитку, що і в подальшому спричинятиме територіальне розпорошення державних та регіональних ресурсів, їх неефективне використання; невизначеності механізму формування місцевих бюджетів на основі гарантованих державою соціальних стандартів надання послуг населенню незалежно від місця його проживання. Оцінюючи якість нормативно-правової бази системи регіонального й територіального управління за повнотою охоплення проблематики соціально-економічних відносин, наявністю та узгодженістю повноважень і функцій місцевих органів управління, відзначимо, що за своєю інституційною будовою вони не відповідають рівню сучасних вимог, проте відбуваються помітні кардинальні зрушення в чинному законодавстві, що мають позитивні тенденції в розвитку регіонів. Вважаємо також за необхідне внести до згаданих законів суттєві зміни та доповнення, що знайшло відображення у Концепції державної регіональної політики щодо внесення змін до законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, схваленої розпорядженням Прем'єр-міністра України від 25.05.2001 р. № 341/2001. Необхідність внесення змін до зазначених законів пов'язана також з проведенням адміністративної реформи, змінами у міжбюджетних відносинах, формуванням ефективної державної регіональної політики.

Робота зі стратегічного соціально-економічного планування та прогнозування в регіоні розпочинається з прийняття постанови Кабінету Міністрів України щодо організації роботи з відповідними дорученнями усім регіональним органам. Так, відповідно до статті 3 Закону України “Про стимулювання розвитку регіонів” Кабінет Міністрів України постановою від 21 липня 2006 р. № 1001 затвердив “Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2015 року”. Одним з найважливіших етапів дослідження економічної системи є діагностика її стану, яка здійснюється шляхом порівняння поточних значень індикаторів, що характеризують систему, з певними нормативними, базовими чи пороговими величинами, які відображають відповідно розрахунковий, початковий чи критичний стан цієї системи. При цьому показники сталого економічного розвитку повинні характеризувати як структуру, рівень і темпи розвитку економіки, так і стан соціальної сфери суспільства та навколишнього середовища. На основі цього нами вдосконалено методику оцінки рівня сталого розвитку регіону через дослідження окремих напрямів (соціальних, економічних, екологічних) розвитку регіону, що дає можливість визначати інтегральний рівень розвитку у відповідних сферах та класифікувати регіони за характером проблемності (економічно, соціально та екологічно проблемні) на регіони середнього, високого рівня проблемності та території кризового стану з метою визначення цільових орієнтирів державного управління. Окрім загальноприйнятих показників оцінки економічного розвитку, для розрахунку інтегрального показника економічного розвитку регіону рекомендуємо застосовувати ще низку показників, які є статистичними даними і дозволяють дати більш об'єктивну оцінку економічного розвитку регіону. Останнє пропонуємо здійснювати за такими групами: показники, що характеризують стан ринку праці в регіоні; інтегральний показник, який визначає соціальну забезпеченість населення регіону; інтегральний показник, що характеризує демографічну ситуацію в регіоні. Така методика дає можливість визначити рівень розвитку кожного регіону, його потенційні можливості зростання і на основі цих даних сформувати для кожного типу території цільові орієнтири регіональної політики сталого розвитку. Запропонований механізм оцінки розвитку регіонів дозволяє виявити причини та встановити рівень проблемності їх розвитку.

Найважливішими елементами регулювання сталого розвитку є моніторинг та прогнозування факторів, що визначають загрози сталого розвитку. Моніторинг як оперативна інформаційно-аналітична система нагляду за динамікою показників сталого розвитку має особливе значення для сучасного стану економіки за наявності серйозних міжгалузевих диспропорцій та гострої нестачі ресурсів, сильної рухливості і нестійкості соціально-економічних індикаторів. Пропонуємо моніторинг сталого розвитку різних регіонів базувати на поєднанні двох підходів: територіально-диференційованого та прояву загальних тенденцій розвитку регіону, використовуючи показники загроз сталого розвитку та кількісних параметрів граничних значень. Отже, моніторинг факторів, які викликають загрози сталого розвитку та кризову ситуацію в регіоні, слід здійснювати, використовуючи досить широке коло показників. Однак це коло необхідно звести до необхідної та достатньої кількості показників, згрупувавши їх за видами діяльності. Відповідно до цього для моніторингу загроз сталого розвитку показники доцільно розподілити за наступними значними групами проблем: 1) ті, які характеризують загальний економічний потенціал; 2) ті, що визначають здатність економіки регіону до самодостатнього розвитку; 3) показники рівня життя населення; 4) показники безпеки фінансової системи, що відображають ймовірність наступу кризових ситуацій в бюджетній та грошово-кредитній сферах; 5) ті, що характеризують зовнішньоекономічну безпеку; 6) показники, які визначають якість управління економічним розвитком, контрольованість економічних процесів, ефективність регулювання економіки. Здійснення моніторингу факторів, що викликають загрози сталого розвитку, за допомогою наведених вище показників та кількісних параметрів граничних значень дозволять виявити ймовірність настання кризових ситуацій в економіці регіону, а також оцінити можливий збиток від цього. Пропонується розширити існуючий перелік граничних значень сталого розвитку регіону, доповнивши його новими показниками. В цьому випадку є можливість здійснити зіставлення граничних значень сталого розвитку з показниками прогнозу соціально-економічного розвитку, що дасть змогу виявити тим самим реальні загрози національним інтересам у галузі економіки та розробити заходи щодо запобігання їм. Порівняння кількісних параметрів граничних значень сталого розвитку з фактичними та прогнозними параметрами соціально-економічного розвитку регіону дозволяє встановити ступінь його захищеності від зовнішніх та внутрішніх загроз. фінансовий управлінський сталий державний

У третьому розділі “Шляхи удосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону” виявлено, що в Україні та її регіонах може бути відпрацьована й реалізована власна модель економічного розвитку, яка здатна врахувати національні, етнічні, культурні та географічні особливості регіонів. Така модель повинна забезпечувати стабільний розвиток економічних суб'єктів, захищати економічні інтереси регіонів, сприяти вирішенню національних цілей та завдань, володіти необхідною ефективністю для відтворення, реінвестування й рефінансування капіталу. Реалізація моделі сталого розвитку регіону вимагає серйозної науково-методичної та практичної роботи, налагодження систем й механізмів, орієнтованих на вирішення цього завдання. Пропонуємо модель сталого розвитку розглядати як комплексну процедуру державного управління у вигляді системи функціонально-орієнтовних блоків, що реалізуються в певній поетапності:

Блок І. Концептуально-аналітичний: аналіз регіональних ресурсів, що впливають на економічну сталість.

Блок ІІ. Балансово-ресурсний: а) оцінка місцевих ресурсів з позиції участі у відтворювальному процесі; б) складання ресурсних балансів регіонального розвитку.

Блок ІІІ. Виявлення пріоритетів сталого розвитку та самозабезпечення: оцінка динамічного потенціалу сталого розвитку.

Блок ІV. Управління сталим розвитком регіону: розробка заходів управління сталим розвитком.

Блок V. Блок формування стратегії сталого розвитку: розробка довготермінової стратегії стійкого розвитку економіки, а саме визначення критеріїв сталого економічного зростання; обґрунтування системи показників (прогнозних та планових); трендові прогнозування.

Однією з основних методологічних проблем реалізації стратегії сталого розвитку регіону є наукове обґрунтування критеріїв та системи показників, що достатньою мірою характеризують можливість отримання довготермінового соціально-економічного ефекту. Пропонуємо в систему показників включити наступні блоки: соціально-економічні, соціально-демографічні, фінансово-виробничі. Загальна схема формування моделі сталого розвитку з урахуванням вирішення проблем економічної безпеки регіону представлена на рисунок 1.

Запропонована модель сталого розвитку регіону з позиції розширеного відтворення дає можливість формування таких співвідношень та пропорцій між окремими елементами соціально-економічного комплексу, які б утворювали умови для ефективного включення регіону в територіальне розселення праці та розширення регіональних проблем, що забезпечують поступове просування в соціальній сфері, забезпечення зростання рівня якості життя населення.

Нами розроблено структурно-логічну схему побудови механізму державного управління сталим розвитком регіону. Сутність цього механізму полягає в забезпеченні сталого розвитку регіону, органічному його вбудовуванні в звичайну роботу з визначення стратегії та прогнозування соціально-економічного розвитку регіону, організації виконання цієї стратегії, а також прийнятті рішення з господарських та фінансових питань. Структурно-логічна схема побудови системи державного управління сталим розвитком регіону представлена на рисунок 2.

Рис. 2. Структурно-логічна схема побудови системи державного управління сталого розвитку регіону

Перш за все діяльність по захисту сталого розвитку економіки регіону необхідно забезпечити організаційно. Вважаємо за доцільне створення в адміністрації регіону спеціального органу для роботи з проблем сталого розвитку - Ради сталого розвитку регіону, у складі якої повинно бути Управління сталого розвитку. Існуючі методи управління сталим розвитком як на державному, так й на регіональному рівнях виступають причиною подальшого поглиблення кризи розвитку регіонів та гальмування реалізації реальних дійових реформ в Україні. Побудова постійно діючого механізму захисту національних інтересів регіону у сфері економіки повинна передбачити постійну роботу з проблем сталого розвитку. На нашу думку, ця організаційно-управлінська вертикаль має включати:

1. Апарат Ради сталого розвитку регіону, що не є управлінським органом. До його завдання повинні входити: моніторинг, оцінка, контроль, дорадництво, забезпечення інформацією керівних органів регіону та пропозиції з питань забезпечення сталого розвитку регіону.

2. Управління сталим розвитком регіону. Ця структурна одиниця повинна бути визнана головною, що координує роботу усіх інших регіональних органів виконавчої влади. Головним завданням її повинно бути органічне включення проблем сталого розвитку до процедур соціально-економічного прогнозування та відповідальність за організаційне й методичне забезпечення обліку проблем сталого розвитку в прогнозах та основних напрямах соціально-економічного розвитку регіону.

Принципову схему організаційної структури державного управління сталим розвитком регіону зображено на рисунку 3.

Рис. 3.5. Схема організаційної структури державного управління сталим розвитком регіону

Як уже зазначалося в Україні не існує єдиного нормативного документа, що визначає основні напрями державної політики стосовно забезпечення сталого розвитку регіонів і на основі якого розробляються відповідні нормативно-правові акти та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів, забезпечується скоординована діяльність органів центральної та регіональної влади з розв'язання практичних завдань на державному, регіональному і місцевому рівні. Таким документом може стати Концепція сталого розвитку регіонів, розроблена на засадах Конституції України стосовно адміністративно-територіального устрою України, повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, прав громадян з урахуванням Концепції державної регіональної політики, Концепції державної житлової політики, Концепції державної промислової політики, Концепції соціального забезпечення населення України, а також відповідно до законодавства і з урахуванням умов соціально-економічного розвитку, історичних, санітарно-гігієнічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей регіонів України. Метою Концепції сталого розвитку регіону є забезпечення виходу з кризи і створення умов для сталого регіонального розвитку.

Пропонуємо керуватись Концепцією сталого розвитку регіонів Кабінету Міністрів України, центральним і регіональним органам виконавчої влади при здійсненні практичної діяльності щодо планування та забудови територій, вирішення інших питань розвитку регіонів України. В межах даної Концепції визначено основні напрями та заходи державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіону.

Висновки

У дисертації наведені теоретичні положення та напрями вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій стосовно вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону. Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, які мають наукове й практичне значення.

1. Одним з нових підходів у державному управлінні регіонами та здійсненні відповідної економічної політики визначено орієнтування на сталий та безпечний розвиток. Подібна ситуація обумовлює необхідність пошуку шляхів ефективного державного регулювання сталого та безпечного розвитку регіонів. Вирішення цієї проблеми полягає в науково обґрунтованому підході до реалізації схеми стійкого розвитку регіонів та удосконаленні заходів державного управління, заснованих на комплексній оцінці наявного потенціалу та спрямованих на відродження вітчизняної економіки в новому техніко-технологічному та організаційному вигляді. Це дозволить виявити пропорційність, відповідність між множинністю елементів та сторін сталого розвитку. Такий розвиток передбачає прискорене оновлення та відтворення всіх складових елементів регіонів України, які повинні забезпечити потреби внутрішнього й зовнішнього ринків у продукції з найменшими сукупними витратами.

2. За результатами проведених досліджень запропоновано трактувати сталий розвиток регіону як соціально, економічно й екологічно збалансований розвиток суб'єкта держави, спрямований на створення їх економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища на основі раціонального використання ресурсів, відтворення і реструктуризації підприємств, удосконалення інфраструктури, поліпшення умов життя, збереження та збагачення біологічного різноманіття й культурної спадщини. Виявлено, що проблеми сталості досліджуються стосовно економічних суб'єктів. Однак потреби практики обумовили необхідність поширення цього поняття на такі складні системи, якими є також регіональні фінансово-економічні системи. Виходячи з цього, пропонуємо державне регулювання сталого розвитку регіону розглядати як діяльність суб'єктів регулювання щодо реалізації стратегії збалансованого соціально-економічного та екобезпечного розвитку відповідного регіону, що здійснюється шляхом застосування складної системи заходів та інструментів, які спрямовані на одночасне досягнення підвищення рівня життя населення, поліпшення раціонального використання регіонального потенціалу, регулювання природокористування та охорони довкілля.

3. Визначено, що економічна безпека регіону безпосередньо пов'язана з його фінансово-економічною стійкістю, служить базою економічного благополуччя регіону. Виявлено, що необхідний ретельний аналіз та контроль за потенційними загрозами для прийняття ефективних управлінських рішень щодо забезпечення динамічного відтворювального процесу. Різноманітність видів загроз фінансової безпеки обумовлює доцільність їхньої класифікації за різними ознаками. На нашу думку, варто доповнити існуючу в літературі класифікацію загроз такими ознаками, як реальність загроз, рівень небезпек, характер впливу. В основу уточненої та доповненої класифікації загроз фінансової безпеки запропоновано покласти не тільки розподіл їх за групами залежно від різних ознак, але й підпорядкованість цих груп за їхньою значимістю для розвитку економіки. Використання запропонованої класифікації дозволить здійснювати ранжування загроз, що має величезне практичне значення для органів управління з позиції виявлення та знешкодження причин найбільш шкідливих загроз.

4. Виявлено, що на сьогодні розвиток регіонів України характеризується значними відмінностями в рівнях їх соціально-економічного розвитку, неузгодженістю низки законодавчих та нормативно-правових актів з містобудівним законодавством, недостатньо чітко визначеною загальнодержавною стратегією. Основними причинами, що перешкоджають забезпеченню збалансованого сталого розвитку регіонів, є нестабільність соціально-економічних умов у державі на перехідному етапі, відсутність науково обґрунтованої, чітко визначеної стратегії її сталого розвитку, ефективного реформування економіки та її державного регулювання, недосконалість законодавчого і нормативного забезпечення формування адекватного умовам ринку фінансового, правового, інформаційно-комунікаційного простору, недосконалість правових, організаційних, економічних засад діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб щодо формування повноцінного життєвого середовища.

5. Визначено, що показники для оцінки сталого розвитку регіону повинні характеризувати як структуру, рівень і темпи розвитку економіки, так і стан соціальної сфери суспільства та навколишнього середовища. На основі цього нами вдосконалено методичні підходи до оцінки рівня сталого розвитку регіону через дослідження окремих напрямів (соціальних, економічних, екологічних) розвитку регіону, що дає можливість визначати інтегральний рівень розвитку у відповідних сферах та класифікувати їх за характером проблемності (економічно, соціально та екологічно проблемні) на регіони середнього, високого рівня проблемності та регіони кризового стану з метою визначення цільових орієнтирів системи державного управління. Дана методика дозволяє виявити рівень розвитку кожного регіону, його потенційні можливості зростання і на основі цих даних сформувати для кожного типу території цільові орієнтири регіональної політики сталого розвитку.

6. Найважливішими елементами регулювання сталого розвитку є моніторинг та прогнозування факторів, що визначають загрози сталого розвитку. Пропонуємо моніторинг сталого соціально-економічного розвитку різних регіонів базувати на поєднанні двох підходів: територіально-диференційованого та прояву загальних тенденцій розвитку національної економіки на рівні регіону, використовуючи показники загроз сталого розвитку та кількісних параметрів граничних значень. Мета моніторингу - інформаційне забезпечення чіткого виконання функцій органів державного управління. Відповідно нами запропоновано перелік показників для моніторингу загроз сталого розвитку, що дозволяє здійснювати моніторинг рівня сталого розвитку та визначати ймовірність виникнення кризових ситуацій не тільки в цілому по економіці регіону, але й по окремих сферах. Також розширено існуючий перелік граничних значень сталого розвитку регіону за рахунок нових показників. Моніторинг факторів, що викликають загрози сталого розвитку, за допомогою наведених вище показників та кількісних параметрів граничних значень дозволить не тільки виявити ймовірність настання кризових ситуацій в економіці регіону, а й оцінити можливий збиток від цього.

7. Виявлено, що в Україні та її регіонах може бути відпрацьована та реалізована власна модель економічного розвитку, яка здатна врахувати національні, етнічні, культурні й географічні особливості регіонів. Пропонуємо модель сталого розвитку розглядати як комплексну процедуру державного управління у вигляді системи функціонально-орієнтовних блоків, що реалізуються в певній поетапності: 1) концептуально-аналітичний; 2) балансово-ресурсний; 3) виявлення пріоритетів сталого розвитку та самозабезпечення; 4) управління сталим розвитком регіону; 5) формування стратегії сталого розвитку. Запропонована модель сталого розвитку регіону з позиції розширеного відтворення дає можливість формування таких співвідношень та пропорцій між окремими елементами соціально-економічного комплексу, які б створювали умови для ефективного включення регіону в територіальне розселення праці та розширення регіональних проблем, що забезпечують поступове просування в соціальній сфері, забезпечення зростання рівня якості життя населення.

8. Нами розроблено структурно-логічну схему побудови механізму державного регулювання сталого розвитку регіону. Сутність цього механізму полягає в забезпеченні сталого розвитку регіону, органічному його вбудовуванні в звичайну роботу з визначення стратегії та прогнозування соціально-економічного розвитку регіону, організації виконання цієї стратегії, а також прийнятті рішення з господарських та фінансових питань. Ми пропонуємо в організаційну структуру державного управління сталим розвитком регіону включити спеціальні органи для роботи з проблем сталого розвитку - Раду сталого розвитку регіону та Управління сталого розвитку. Перевагою такої структури є можливість органічного включення проблем сталого розвитку до процедур соціально-економічного прогнозування та відповідальність за все організаційне й методичне забезпечення обліку проблем сталого розвитку в прогнозах та основних напрямах сталого розвитку регіону.

9. Виявлено, що досі не існує єдиного нормативного документа, який визначає основні напрями державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіонів і на основі якого розробляють відповідні нормативно-правові акти та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів, забезпечується скоординована діяльність органів центральної та регіональної влади з розв'язання практичних завдань на державному, регіональному і місцевому рівні. Визначено, що в сучасних умовах необхідне прийняття Концепції сталого розвитку регіонів, яка б визначала основні напрями державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіонів і на основі якої можливо готувати відповідні нормативно-правові акти і програми соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечувати скоординовану діяльність органів центральної та регіональної влади з розв'язання практичних завдань на державному, регіональному і місцевому рівнях. Визначено основні напрями та заходи державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіону, що можуть лягти в основну вищезгаданої Концепції.

Список опублікованих автором робіт за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Гриджук І.А. Ефективне використання енергетичних ресурсів в житлово-комунальному господарстві регіону як вирішальний фактор сталого розвитку / І.А. Гриджук, В.П. Замичковський // Науковий вісник Академії муніципального управління/ Серія: Управління. Вип.2(4). Державне та муніципального управління / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2008. - С.186?192 (Особистий внесок: визначено основні фактори сталого розвитку регіону).

2. Гриджук І.А. Модель сталого розвитку регіону як комплексна процедура державного управління / І.А. Гриджук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - № 4. - С. 36?40.

3. Гриджук І.А. Обумовленість державного регулювання сталого розвитку регіону / І.А. Гриджук // [зб. наук. пр. Донецького державного університету управління]: Серія: Державне управління. Т. ІХ; вип. 112. - Донецьк, ДонДУУ, 2008. - С. 12?18.

4. Гриджук І.А. Організаційна структура державного регулювання сталого розвитку регіону / І.А. Гриджук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - № 1. - С. 46?51.

5. Гриджук І.А. Формування стійкого розвитку регіонів / І.А. Гриджук // Економіка та держава. - 2008. - № 1. - С. 37?39.

Статті в інших виданнях, матеріали конференцій, тези доповідей

6. Гриджук І.А. Енергозбереження як фактор комплексного забезпечення економічної безпеки регіонів / І.А. Гриджук // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы градоведения: [сб. науч. тр.] / НАН Украины; Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО „Юго-Восток, ЛТД”. - Т. 1. - 2007. - С. 237?242.

7. Гриджук І.А. Соціальні аспекти розвитку економіки України / І.А. Гриджук // Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації: міжнарод. наук. конф., 9 лютого 2005 р.: тези допов. - К.: НАУ, 2005. - С. 165-167.

8. Гриджук І.А. Теоретичні основи продовольчої безпеки України / І.А. Гриджук // Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті: 71 наук. конф. молодих учених, аспірантів і студентів, 18-19 квітня 2005 р.: тези допов. - К.: НУХТ, 2005. - С. 29-30.

9. Гриджук І.А. Нова фінансово-економічна політика для ефективного управління регіональним розвитком / І.А. Гриджук // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: щорічна міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовтня 2007 року: матер. допов.: [у 2-х т.]. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т.2. ? С. 173?175.

10. Гриджук І.А. Стійкий розвиток регіонів - стратегічний пріоритет економічної безпеки держави / І.А. Гриджук // Стратегии развития Украины в глобальной среде: / международ. науч.-практ. конф. 26-28 октября 2007 г.: матер. докл. Симферополь: Издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. - С. 163?164.

11. Гриджук І.А. Реформування житлово-комунального господарства регіону /І.А. Гриджук // Стратегія забезпечення сталого розвитку України // міжнар. наук.-практ. конф., 20 травня 2008 р.: матер. допов.: [у 3-х Ч.]. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.2. - С. 182?185.

12. Гриджук І.А. Стійка регіональна політика в умовах платіжної кризи/ І.А. Гриджук // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р.: матер. допов.: [у 3-х Ч.]. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.3. - С. 111?112.

Анотація

Гриджук І.А. Державне регулювання сталого розвитку регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо державного регулювання сталого розвитку регіону. Досліджено та розвинуто теоретичні підходи до сталого розвитку регіонів та необхідності його державного регулювання. Узагальнено теоретичні засади державного регулювання сталого розвитку регіону. Удосконалено класифікацію загроз фінансової безпеки регіону для прийняття ефективних управлінських рішень. Проаналізовано сучасний стан державного регулювання сталого розвитку регіонів в Україні. Удосконалено методичні підходи до оцінки рівня сталого регіонального розвитку з метою визначення цільових орієнтирів державного управління. Запропоновано систему моніторингу сталого розвитку регіону з метою інформаційного забезпечення та чіткого виконання функцій органів державного управління. Поглиблено науково-методичні підходи до побудови, визначення, формування моделі сталого розвитку регіону як комплексної процедури державного управління. Удосконалено організаційну структуру державного управління сталим регіональним розвитком на основі створення організаційно-управлінської вертикалі. Визначено основні напрями та заходи державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіону.

Ключові слова: сталий розвиток, державне регулювання, регіон, моніторинг, загрози, організаційна структура, модель, державна політика.

Аннотация

Гриджук И.А. Государственное регулирование устойчивого развития региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методических основ и разработке практических предложений относительно государственного регулирования устойчивого развития региона. Развиты теоретические подходы к системе государственного управления регионами в направлениях устойчивого и безопасного развития, которые основаны на комплексной оценке имеющегося потенциала и направлены на возрождение отечественной экономики в новом технико-технологическом и организационном виде.