Правове регулювання пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Володимира Даля

УДК 349.3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

ЛУГАНСЬК - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор Процевський Олександр Іванович, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права.

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор Іншин Микола Іванович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник відділу моніторингу наукового забезпечення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ

кандидат юридичних наук, доцент Жернаков Володимир Володимирович, завідувач кафедри трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

Захист відбудеться «1» лютого 2010 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ вул. Ватутіна 1 (корп. 8).

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний 20-А.

Автореферат розіслано «24» грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шамшина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливим елементом системи конституційних прав і свобод людини й громадянина в Україні є культурні права, серед яких важливе місце посідає право на освіту.

Освіта сьогодні є важливим чинником створення інтелектуального й морального потенціалу нації, формування громадянського суспільства, економічної могутності та політичної незалежності держави й виступає фундаментом національної безпеки України. На жаль, становище в освітянській сфері погіршує велика плинність кадрів, а саме молодих фахівців. Такий стан справ значною мірою пов'язаний із неналежною оплатою праці педагогічних працівників і низьким рівнем їх соціального захисту. Одним зі шляхів подолання окресленої ситуації може стати належне правове забезпечення трудових і пенсійних прав педагогічних працівників.

Конституція України, закріпивши в ст. 46 право громадян на соціальний захист, створила конституційну базу для системи юридичних гарантій у сфері пенсійного забезпечення. У такий спосіб право соціального забезпечення мало б сприяти прогресу педагогічної діяльності в Україні передусім за допомогою оптимального пенсійного забезпечення педагогічних працівників. Утім, економічні перетворення й реформування вітчизняної системи пенсійного забезпечення спричинили виникнення чималої кількості проблем зокрема при реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками. Існування цих проблем і зумовлює необхідність їх наукового осмислення з метою вдосконалення теорії й практики пенсійного забезпечення в цілому, у тім числі й в освітянській сфері.

Варто зазначити, що проблеми пенсійного забезпечення постійно перебували в центрі уваги правової науки, про що свідчить значна кількість науково-теоретичних праць таких дослідників, як: М. Г. Александров, С. С. Алексєєв, В. С.Андрєєв, Є. І. Астрахан, В. А. Ачаркан, М. Й. Бару, К. С. Батигін, Н. М. Бодерскова, Н. Б. Болотіна, Ю. В. Васильєва, В. С. Венедиктов, Г. С. Гончарова, В. Я. Гоц, К. М. Гусов, І. В. Гущін, А. Д. Зайкін, М. Л. Захаров, М. Д. Ждан, В. В. Жернаков, Р. І. Іванова, Л. М. Князькова, Т. А. Коляда, З.А.Кондратьєв, В. В. Лазор, Л. І. Лазор, Р. З. Лівшиць, О. Є. Мачульська, П. Д. Пилипенко, С. М. Прилипко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, С. М. Сивак, І. М. Сирота, А. В. Скоробагатько, Н. М. Стаховська, Б. І. Сташків, В. А. Тарасова, Е. Г. Тучкова, Я. М. Фогель, Р. О. Халфіна, Н.М. Хуторян та ін. Водночас проблема реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками ще не здобулася на всебічне й комплексне наукове вивчення, незважаючи на те, що в праві соціального забезпечення існує ціла низка специфічних правових норм, які регулюють пенсійне забезпечення за вислугу років.

Саме недостатня теоретична розробка специфіки норм права соціального забезпечення в частині правового регулювання пенсійного забезпечення за вислугу років й зумовила вибір теми дисертаційного дослідження. Цей вибір значною мірою зумовлений також тим, що останнім часом істотних змін зазнало визначення ознак пенсій, у зв'язку з чим дослідження проблеми реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками має відбуватися з урахуванням нових підходів до оцінювання трудової й іншої суспільно корисної діяльності, що включається у вислугу років, з детальним аналізом умов надання пенсійного забезпечення, з виявленням механізмів обчислення розмірів пенсій та ін.

Таким чином, існування цілої низки теоретичних і практичних проблем, пов'язаних із реалізацією права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками в умовах докорінних змін в соціально-економічному житті нашого суспільства, зумовлює необхідність поглибленого й комплексного аналізу цих проблем і пошуку шляхів їх розв'язання, чим і визначається виняткова актуальність обраної для дослідження дисертаційної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до положень Урядової програми «Стратегія розвитку пенсійної системи» (на 2006-2016 рр.) від 15 грудня 2005 р., пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на період до 2006 р., встановлених Законом України від 11 липня 2001 р. «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки», планів наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін та трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди в рамках державної наукової програми «Правові засади розбудови державності», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р. № 1716 «Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм із пріоритетних програм розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: вирішення найбільш істотних питань, пов'язаних із реалізацією права на пенсійне забезпечення за вислугу років педагогічними працівниками; вироблення на цій основі теоретичних засад, спрямованих на розвиток теорії права соціального забезпечення; формулювання науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо вдосконалення пенсійного законодавства та правозастосовної практики.

Для досягнення вказаної мети було поставлено такі завдання:

- визначити підстави диференціації законодавства про пенсійне забезпечення;

- розкрити сутність і значення пенсій за вислугу років у пенсійному забезпеченні;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення поняттєвого апарату з пенсійного забезпечення за вислугу років;

- визначити особливості реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками;

- уточнити підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років;

- виявити колізії в правовому регламентуванні пенсійного забезпечення за вислугу років;

- обґрунтувати необхідність збереження особливого порядку пенсійного забезпечення педагогічних працівників;

- виробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Предметом дослідження є система нормативних актів, які регламентують пенсійне забезпечення за вислугу років педагогічних працівників, зокрема умови виникнення права на пенсію за вислугу років, правила обчислення вислуги, порядок визначення розміру пенсії, призначення та виплати пенсії, розгляд спорів із пенсійних питань.

Методи дисертаційного дослідження. У процесі дослідження використано як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження: діалектичний, системно-структурний, історичного та догматичного аналізу, формально-логічний, статистичний, порівняльно-правовий.

Діалектичний метод дозволив розглянути проблеми пенсійного забезпечення за вислугу років у їх розвитку (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3, 3.1). За допомогою системно-структурного методу визначено місце пенсій за вислугу років у системі національного пенсійного забезпечення (підрозділ 1.2). Метод історичного аналізу використовувався під час дослідження історії правового регулювання пенсійного забезпечення за вислугу років та розвитку диференціації пенсійного забезпечення (підрозділи 1.1, 1.3). Догматичний аналіз використано для виявлення недоліків правового забезпечення пенсійних правовідносин педагогічних працівників (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). За допомогою формально-логічного методу вдосконалено поняттєвий апарат права соціального забезпечення і сформульовано висновки та рекомендації щодо вдосконалення інституту пенсійного забезпечення педагогічних працівників (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Застосування статистичного методу дало можливість розкрити причини й закономірності розвитку явищ, на яких базуються виникнення, зміни та припинення правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3, 3.1). Це дозволило провести всебічний якісний аналіз даних явищ у статиці та динаміці. У дисертації також використано порівняльно-правовий метод під час аналізу національного пенсійного законодавства та законодавства зарубіжних країн у цій сфері (підрозділ 1.2). Це дозволило всебічно розглянути й оцінити законодавство щодо пенсійного забезпечення за вислугу років. Зазначені методи наукового дослідження використовувалися у взаємозв'язку.

Основні висновки й положення, що містяться в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства, практики його застосування, досягненнях загальної теорії держави і права, права соціального забезпечення, конституційного, трудового й інших галузей права.

Нормативною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, а також міжнародно-правові акти.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням, присвяченим проблемам реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками, у якому обґрунтовано доцільність збереження цього виду пенсійного забезпечення й розроблено теоретичні напрямки його розвитку, а також запропоновано практичні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання цього інституту.

Відповідно до поставленої мети й завдань у дисертаційному дослідженні розроблено, сформульовано та подано на захист самостійні висновки, положення та пропозиції, які є новими або мають елементи наукової новизни, становлять теоретичний і практичний інтерес, а саме:

- удосконалено поняттєвий апарат, зокрема з урахуванням сучасних економічних умов, що змінилися, і з огляду на значні розходження щодо ознак пенсій запропоновано авторські визначення понять «пенсія», «педагогічний працівник»;

- уперше визначено поняття пенсії за вислугу років педагогічних працівників: «Пенсія за вислугу років педагогічних працівників - це щомісячна грошова виплата з Пенсійного фонду України, що призначається педагогічним працівникам у розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком, за наявності стажу роботи не менше 25 років на посадах, установлених законодавством, незалежно від віку»;

- дістало подальшого розвитку обґрунтування положення про те, що єдність і диференціація соціального забезпечення є одними з галузевих принципів права соціального забезпечення;

- удосконалено систему підстав диференціації пенсійного забезпечення, яку слід розмежувати на два блоки: а) об'єктивні підстави, б) суб'єктивні підстави;

- дістало подальшого розвитку наукове обґрунтування необхідності збереження пенсійного забезпечення за вислугу років при реформуванні пенсійної системи;

- удосконалено перелік ознак правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років, до яких слід віднести: вольові, персоніфіковані, перерозподільні;

- подальшого розвитку набуло положення про доцільність запровадження в Україні професійних пенсійних систем, зокрема для педагогічних працівників;

- сформульовано й аргументовано конкретні пропозиції, засновані на теоретичних висновках дослідження, щодо удосконалення законодавства про пенсійне забезпечення за вислугу років.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що деякі положення роботи, підходи, висновки можуть бути використані для подальших досліджень окремих проблем реалізації права на пенсію за вислугу років у процесі правотворчої, правозастосовної діяльності щодо вдосконалення правового регламентування механізму реалізації права на пенсію, практичній діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також у процесі реформування законодавства про пенсійне забезпечення при підготовці відповідних нормативно-правових актів.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі в юридичних навчальних закладах при викладанні навчальної дисципліни «Право соціального забезпечення», а також при написанні підручників, монографій, науково-практичних і навчальних посібників і розробці відповідних рекомендацій. Результати цього дослідження можуть також використовуватися студентами й аспірантами при виконанні науково-дослідницьких робіт, працівниками кадрових підрозділів навчальних закладів і Пенсійного фонду України.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорено на кафедрі цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (2009 р.).

Авторське бачення окремих аспектів досліджуваної теми оприлюднене у виступах на науково-практичній конференції «Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України» (Київ, 2004 р.), I Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу 2004» (Дніпропетровськ, 2004 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність» (Харків, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «П'яті Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв, 2009р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відбито в десяти публікаціях, з-поміж яких шість наукових статей, які надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і тези чотирьох наукових доповідей, які увійшли до матеріалів науково-практичних конференцій, виданих в Україні.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел (179 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 172 сторінки. Обсяг основного тексту - 157 сторінок.

пенсійний забезпечення законодавство вислуга

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; указано на зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, його нормативну й емпіричну бази, методологічну основу; сформульовано наукову новизну, практичне значення досягнутих результатів, указано на апробацію основних положень і висновків роботи.

Розділ 1 «Загальна характеристика пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Єдність та диференціація законодавства про пенсійне забезпечення» з'ясовано сутність та окреслено різницю між такими юридичними категоріями, як «єдність» і «диференціація», досліджено принципи права соціального забезпечення, розглянуто історію диференціації пенсійного забезпечення й підстави диференціації сучасного пенсійного забезпечення.

Автор підтримує думку науковців стосовно того, що категорії «єдність» і «диференціація» є взаємопов'язаними і взаємозумовленими, оскільки будь-яка держава прагне створити рівні умови для всіх учасників правовідносин. Однак з огляду на певні умови або певних суб'єктів завжди існує необхідність індивідуального підходу до регулювання правовідносин.

Зазначено, що однією з важливих рис сучасного національного пенсійного забезпечення є його єдність. Це свідчить про внутрішній і нерозривний взаємозв'язок усієї сукупності норм, спрямованих на регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення. Єдність правового регулювання виявляється також у загальності його вихідних і ключових положень, взаємозв'язку прав та обов'язків суб'єктів пенсійних правовідносин. Єдність правового регулювання останніх забезпечується нормами Конституції України, законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про недержавне пенсійне забезпечення», що мають загальний характер. Водночас єдине у своїй основі право соціального забезпечення, що регулює зокрема пенсійне забезпечення громадян України та визначає види пенсійних правовідносин, не може бути однаковим за конкретним змістом і характером норм для всього кола своєї дії, не може не враховувати об'єктивні обставини, зумовлені специфікою галузей виробництва, професійними, статевими та віковими особливостями колишніх працівників. Отже, диференціація сприяє соціальній справедливості в праві соціального забезпечення взагалі і пенсійному забезпеченні зокрема.

Обґрунтовано, що сьогодні можна говорити про існування двох блоків підстав диференціації пенсійного забезпечення в Україні. Перший блок - це об'єктивні підстави диференціації, другий - суб'єктивні.

До першого блоку належать такі підстави: 1) характер праці (служби); 2) умови праці; 3) місцевість, де працювала (проходила службу) або проживала особа. Так, історично пенсійне законодавство України встановлювало й установлює значні розходження в умовах набуття права на пенсію різними категоріями працівників. Це проявляється в пониженні пенсійного віку для деяких категорії працівників.

Другий блок підстав диференціації пенсійного забезпечення становлять такі чинники: 1) стать, 2) наявність у громадянина особливих заслуг перед державою, 3) статус ветерана війни, 4) певна хвороба чи розлад функцій організму, 5) багатодітність або виховання дитини-інваліда, 7) рівень соціальної захищеності, 7) застосування до громадян необґрунтованих заходів державного примусу.

Науково-теоретичний аналіз чинного законодавства та поглядів науковців дозволив визначити, що єдність принципів правового регулювання пенсійних правовідносин не виключає диференціації, оскільки диференціація у сфері пенсійного забезпечення є об'єктивно необхідною з огляду на існування в державі різноманітних груп соціально незахищених громадян.

У підрозділі 1.2. «Поняття пенсії за вислугу років педагогічних працівників» проаналізовано зміст понять «пенсія», «пенсії за вислугу років» і розкрито характерні ознаки цих видів пенсій.

У зв'язку з проведенням пенсійної реформи поняття пенсії набуло кардинальних змін, що відображено як в чинному законодавстві, так і в юридичній літературі. Визначення пенсії, закріплене у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є універсальним, оскільки в ньому не передбачено всі види пенсій. У зв'язку з цим пропонується авторське визначення терміна «пенсія».

Акцентовано увагу на важливості для науки, законодавства та правозастосовної практики чіткого й адекватного існуючим умовам життєдіяльності суспільства та держави визначення понять. Зазначено, що поняття «пенсія за вислугу років педагогічних працівників» у пенсійному законодавстві України на сьогодні відсутнє.

На основі проведеного аналізу чинного законодавства були визначені характерні ознаки пенсії за вислугу років, які відокремлюють її від інших видів пенсій. У роботі запропоновано таке визначення: «Пенсія за вислугу років - це щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду України, що призначаються педагогічним працівникам у розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком, за наявності стажу роботи не менше 25 років на посадах, установлених законодавством, незалежно від віку».

Дисертант критично оцінює погляди науковців, які висловлюються щодо недоцільності існування пенсій за вислугу років як окремого різновиду пенсійного забезпечення. Одним із аргументів проти такої позиції зокрема стало те, що в умовах політичної та соціально-економічної нестабільності на тлі інфляційних процесів, низької заробітної плати збереження пенсійного забезпечення за вислугу років для педагогічних працівників є вкрай необхідним. Додатковим аргументом на користь цього є й той факт, що педагогічна діяльність пов'язана з підвищеними моральними, розумовими та фізичними затратами, нервовою напруженістю. Ці особливості педагогічної діяльності доволі часто призводять до втрати професійної працездатності до настання загального пенсійного віку. При цьому втрата професійної працездатності за тривалу вислугу років повинна презюмуватися, а пенсійне забезпечення надаватися незалежно від вікового чинника.

Належне пенсійне забезпечення педагогічних працівників є істотною гарантією для громадян, які певний період свого життя присвятили педагогічній діяльності, адже саме від педагогічних працівників залежить рівень освіти майбутніх поколінь і розвиток держави в цілому.

У дисертаційному дослідженні набуло подальшого розвитку положення про створення в Україні професійних пенсійних систем. Суть професійного пенсійного страхування криється в тому, що для пенсійного забезпечення за вислугу років працівників роботодавець повинен сплачувати додаткові страхові платежі у фонд пенсійного страхування, при цьому підставою для визначення права на таку пенсію та її обчислення є спеціальний страховий стаж.

Запровадження в Україні професійного пенсійного страхування можливе за певних умов: економічної та політичної стабільності, детінізації трудових відносин, високого рівня заробітної плати, належного контролю держави за дотриманням національного законодавства.

У підрозділі 1.3. «Історія розвитку законодавства про пенсійне забезпечення за вислугу років педагогічних працівників» проаналізовано історичний розвиток законодавства про пенсійне забезпечення за вислугу років, виявлено його недоліки та позитивні норми.

Дисертант виділяє шість історичних етапів розвитку пенсійного забезпечення педагогічних працівників: 1) у 1925 р. запроваджено пенсійне забезпечення за вислугу років для працівників освіти у селі; 2) на початку 30-х років ХХ ст. пенсійне забезпечення за вислугу років установлюється для всіх працівників освіти; 3) наприкінці 40-х років ХХ ст. підвищено розміри пенсій за вислугу років учителям, а коло працівників освіти, які мали право на пенсію за вислугу років, звузилося; 4) наприкінці 50-х років ХХ ст. для працівників освіти впорядковано й спрощено обчислення стажу, переглянуто коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років; 5) наприкінці 80-х років ХХ ст. скасовано всі особливості правового регулювання пенсійного забезпечення педагогічних працівників і встановлено для них пенсійне забезпечення на загальних підставах; 6) у 1991 р. Законом України «Про пенсійне забезпечення» відновлено право на пенсію за вислугу років для педагогічних працівників.

Дослідження історичних аспектів сприяло виявленню динаміки розвитку законодавства про пенсійне забезпечення й визначенню основних пріоритетів. Установлення цього виду пенсійного забезпечення пояснювалося тим, що однією з основних умов розвитку справи народної освіти є покращення матеріального положення народних учителів та інших працівників освіти.

Зазначено, що за весь період існування пенсій за вислугу років тривалість спеціального стажу педагогічної роботи (25 років) залишалася незмінною, змінювалися лише порядок його обчислення, перелік посад педагогічних працівників, робота на яких надає право на призначення пенсій за вислугу років, та умови призначення таких пенсій. У цілому ж пенсії за вислугу років працівникам освіти були встановлені двох видів - учителям і прирівняним до них особам та іншим працівникам освіти. Пенсії за вислугу років служили корективом до невисокої заробітної плати працівників освіти і стимулювали до продовження роботи.

Розділ 2 «Правовідносини з пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників» містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Поняття правовідносин з пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників» з'ясовано сутність понять: «правовідносини», «правовідносини з соціального забезпечення», «правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років» і визначено характерні ознаки цих правовідносин.

Запропоновано авторське визначення поняття «правовідносини з пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників»: це врегульовані нормами права соціального забезпечення вольові, персоніфіковані, перерозподільні відносини педагогічного працівника з Пенсійним фондом України, у яких педагогічний працівник наділений правом регулярно в певні строки отримувати пенсію за вислугу років, а Пенсійний фонд України - обов'язком її виплачувати.

Зазначено, що правовідносини з пенсійного забезпечення за вислугу років є, по-перше, вольовими, оскільки для їх виникнення, крім юридичних фактів, необхідним є волевиявлення особи; по-друге, персоніфікованими, бо в цих правовідносинах беруть участь визначені законодавцем особи (педагогічні працівники, які мають 25 років вислуги, і Пенсійний фонд України), наділені конкретними правами й обов'язками; по-третє, перерозподільними, оскільки в юридичній формі закріплюють економічні перерозподільні відносини з витрати коштів Пенсійного фонду України на виплату пенсій за вислугу років.

У підрозділі 2.2. «Склад правовідносин з пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників» досліджено елементи складу правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років.

На основі проведеного дослідження автор зазначає, що суб'єктів пенсійних правовідносин слід розділити на дві категорії: 1) загальні суб'єкти, на яких поширюється загальне пенсійне законодавство; 2) спеціальні суб'єкти, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до спеціальних нормативних актів (педагогічні працівники, державні службовці та ін.).

Дисертант відзначає, що в чинному законодавстві закріплено перелік посад педагогічних працівників, а також перелік закладів та установ освіти, робота на яких дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, а визначення поняття «педагогічний працівник» не міститься. Крім того, у національному законодавстві не існує й чіткого визначення поняття «педагогічна діяльність».

Запропоновано авторське визначення термінів:

- педагогічний працівник - це особа, яка за основним місцем роботи займається професійно педагогічною діяльністю в дошкільних навчальних закладах, середніх навчальних закладах, навчальних закладах для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, позашкільних навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації.

- педагогічна діяльність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на забезпечення оволодіння громадянами знаннями про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво тощо й уміннями та навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, а також виховання загальної й професійної культури.

Відзначено, що суб'єктом матеріальних, процедурних і процесуальних правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років є педагогічний працівник і орган Пенсійного фонду України. У процесуальних правовідносинах суб'єктом може бути також суд.

Об'єктом матеріальних правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років є пенсія за вислугу років. Об'єкт процедурних правовідносин - рішення органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за вислугу років. Об'єкт процесуальних правовідносин - рішення суду по суті справи з приводу пенсійного забезпечення за вислугу років.

Автор підтримує думку вчених і зазначає, що пенсійним правовідносинам властивий нормативно-імперативний характер, оскільки виникають вони винятково за наявності відповідних норм пенсійного законодавства, які містяться в спеціальних галузевих нормативних актах. Імперативний характер зумовлений детальним визначенням прав і обов'язків сторін, підстав виникнення, зміни та припинення правовідносин з пенсійного забезпечення педагогічних працівників за вислугу років.

Зазначено, що права й обов'язки сторін пенсійних правовідносин, закріплені у Законі України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Законі України « Про пенсійне забезпечення», Законі України «Про освіту», Законі України «Про загальну середню освіту», Законі України «Про професійно-технічну освіту», Законі України «Про позашкільну освіту», слід систематизувати.

Обґрунтовано, що змістом матеріальних правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років є суб'єктивне право педагогічного працівника на щомісячне отримання пенсії встановленого розміру, право вибору способу отримання призначеної пенсії й обов'язок Пенсійного фонду України щомісячно виплачувати пенсію у встановленому розмірі.

Змістом процедурних правовідносин є суб'єктивне право педагогічного працівника на процедуру перевірки юридичних фактів і встановлення його права на пенсію за вислугу років і винесення рішення про її призначення. Пенсійний фонд України зобов'язаний провести цю процедуру й призначити пенсію.

Змістом процесуальних правовідносин є процесуальні права й обов'язки суб'єктів щодо розгляду спору стосовно надання пенсійного забезпечення за вислугу років.

Зазначено, що, крім прав у пенсійних правовідносинах, на педагогічного працівника покладено і низку обов'язків процедурного характеру: своєчасно і в повному обсязі надавати необхідні та достовірні докази, що підтверджують певні юридичні факти, а також своєчасно повідомляти органи Пенсійного фонду України про всі обставини, з якими пов'язане зменшення розміру виплачуваної пенсії або її припинення. Цим обов'язкам відповідають права Пенсійного фонду України вимагати виконання цих обов'язків, а в разі їх порушення - застосовувати до громадянина відповідні санкції, передбачені чинним законодавством.

У підрозділі 2.3. «Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин з пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників» проаналізовано категорії «юридичний факт» і «юридичний склад», визначено елементи юридичного складу, які є підставою виникнення правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років, досліджено підстави зміни та припинення правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років.

У роботі наголошується на тому, що більш правильно застосовувати термін «юридичний склад», оскільки він позбавлений зайвих повторень та ускладнень і повністю відображає зміст цієї категорії.

Відзначено, що правовідносини з пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників виникають на підставі юридичного складу, елементами якого є об'єктивні правові підстави пенсійного забезпечення, волевиявлення особи, акт органу Пенсійного фонду про призначення пенсії за вислугу років.

Проаналізовано елементи юридичного складу, а саме: факт-подія (наявність у особи спеціального стажу (25 років) на посадах педагогічних працівників) і факти-дії (заява особи про надання їй пенсії за вислугу років та рішення органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за вислугу років певного розміру).

Зазначено, що під зміною пенсійних правовідносин слід розуміти збільшення чи зменшення обсягу правомочностей суб'єкта пенсійних правовідносин, тобто зміни розміру одержуваної пенсії залежно від відповідного юридичного факту. Такі зміни в пенсійних правовідносинах зумовлюють юридичний факт-подія (збільшення страхового стажу) або юридичні факти-дії (заява особи про перерахунок пенсії та рішення органу Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії).

Для припинення пенсійних правовідносин характерним є також свій юридичний склад, до якого входять як юридичні факти-дії (рішення органу Пенсійного фонду України чи суду про припинення виплати пенсії), так і юридичні факти-події (смерть пенсіонера, перехід його на інший вид пенсії, виявлення недостовірних відомостей у документах, на підставі яких було призначено пенсію, тощо).

Розділ 3 «Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років педагогічним працівникам» містить три підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Зміст юридичних фактів, які зумовлюють призначення пенсії за вислугу років педагогічним працівникам» досліджено реалізацію суб'єктивного права на пенсію, розглянуто порядок звернення за призначенням пенсії за вислугу років, обґрунтовано поширення гарантії практичної реалізації громадянами права на пенсійне забезпечення.

У дисертації набуло подальшого розвитку положення, що на відміну від пенсій за іншими підставами (за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника) пенсії за вислугу років не можуть призначатися при неповному стажі пропорційно наявному стажу. До стажу роботи, що надає право на пенсію за вислугу років, включається робота в установах, організаціях і на посадах, що надають право на цю пенсію, без будь-яких додаткових умов.

З метою упорядкування обчислення вислуги років педагогічним працівникам необхідним є внесення доповнень у пенсійне законодавство такого характеру:

- період навчання в педагогічних вузах III-IV акредитації, слід зараховувати до спеціального стажу, за умови, якщо спеціаліст (магістр) після закінчення ВНЗ працює у сфері освіти;

- період перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-річного віку в період роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років як працівнику освіти, зараховувати до спеціального стажу, а перебування у відпустці більше 3-років до загального стажу.

Оскільки в законодавстві не застережено, що робота на посадах, які надають право на пенсію за вислугу років, має тривати повний робочий день, то робота на 0,5 чи 0,25 ставки зараховується до стажу для призначення пенсії за умови, що це є основним місцем роботи. Робота за сумісництвом права на пенсію за вислугу років не надає.

У підрозділі 3.2. «Доказування юридичних фактів» розкрито умови та порядок доказування спеціального стажу, який є підставою для призначення пенсії за вислугу років.

У результаті дослідження виявлено, що в пенсійному забезпеченні найширше застосовуються такі письмові докази, як документи. Основним документом для доказу стажу роботи за спеціальністю є трудова книжка. У разі її відсутності, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, нормотворець передбачив інші документи-докази (накази, посвідчення, письмові трудові угоди, членські квитки). Досліджено й такий передбачений пенсійним законодавством доказ, як показання свідків у разі відсутності документів і неможливості їх отримання.

Оскільки принцип соціальної справедливості відповідно до норм Конституції України є домінуючим, а судова влада нині є повноцінною гілкою державної влади, яка може приймати рішення обов'язкові до виконання, то питання про вид (тип) установи (організації), тотожність виконуваних особою функцій, умов і характеру діяльності тим роботам (посадам, професіям), які надають право на пенсію за вислугу років, повинні вирішуватися, виходячи з конкретних обставин кожної справи. Захист соціальних прав педагогічних працівників здійснюється в судовому порядку, подача скарги можлива на будь-якій стадії реалізації права на пенсійне забезпечення за вислугу років.

У підрозділі 3.3. «Порядок подання документів для призначення пенсії за вислугу років педагогічним працівникам та її виплата» проаналізовано порядок подання й оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років, досліджено порядок виплати пенсій та випадки, за яких проводяться відрахування з пенсій.

Дослідження проблеми призначення пенсій за вислугу років педагогічним працівникам дозволило зробити висновок про те, що в Україні немає єдиного нормативного акта, який би регулював порядок підготовки й оформлення документів для призначення пенсій за вислугу років певним категоріям громадян. У зв'язку з цим необхідно прийняти Кодекс про соціальне забезпечення, де слід чітко регламентувати порядок звернення та процедуру призначення пенсії за вислугу років. Крім того, доцільно розробити Закон України «Про педагогічну діяльність» з метою усунення прогалин у сфері пенсійного забезпечення - це дозволить залучати висококваліфіковані кадри до освітянських закладів, що в результаті підвищить якість освіти, а разом із цим і трудовий потенціал держави.

Слід зазначити, що розмір пенсії педагогічним працівникам обчислюється на підставі ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Указана стаття закріплює досить складний механізм розрахунку пенсії в порівнянні з іншими. Наприклад, Закон України «Про державну службу», Закон України «Про прокуратуру» встановлюють власні й доволі легкі механізми розрахунку такого ж виду пенсійного забезпечення, при цьому на порядок вищого ніж ті, що передбачені для педагогічних працівників. Таке розходження є недопустимим.

З огляду на зазначене та керуючись тим, що праця педагогічного працівника - це найвідповідальніший та найскладніший вид трудової діяльності, для якого характерними є моральні, розумові, психологічні та фізичні перевантаження, а також зважаючи на сучасний стан соціального та правового захисту педагогічних працівників, є доцільним закріпити спеціальні правила пенсійного забезпечення педагогічних працівників у відповідному законодавчому акті. Таким спеціальним актом може стати Закон України «Про педагогічну діяльність в Україні».

Дисертант відзначає, що механізм перерахунку пенсії є гарантією належного пенсійного забезпечення. У ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок пенсії проводиться через два роки після попереднього перерахунку. Ця норма потребує уточнення, оскільки вона поширюється як на працюючих пенсіонерів, так і на не працюючих. Пенсіонери, які отримують пенсію за вислугу років і не продовжують трудову діяльність, мають право на перерахунок пенсії на загальних підставах, а особи, які отримують пенсію й продовжують працювати на інших посадах - з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Ураховуючи тенденції нестабільної економічної системи в нашій країні, а також з метою захисту пенсіонерів і надання їм належного соціального забезпечення, автор пропонує проводити перерахунки пенсій щорічно.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення й нове наукове розв'язання проблеми пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників, які виявляються в тому, що вироблено теоретичні положення спрямовані на удосконалення поняттєвих категорій і механізму призначення пенсії та сформульовано конкретні науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо правового регулювання пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників в нових соціально-економічних умовах.

1. Установлено, що розвиток законодавства про пенсійне забезпечення педагогічних працівників в історичній ретроспективі характеризується певною динамікою. Дослідження показало, що цей процес включає такі етапи: 1) у 1925 р. запроваджено пенсійне забезпечення за вислугу років для працівників освіти у селі; 2) на початку 30-х років ХХ ст. пенсійне забезпечення за вислугу років установлюється для всіх працівників освіти; 3) наприкінці 40-х років ХХ ст. підвищено розміри пенсій за вислугу років учителям, а коло працівників освіти, що мали право на пенсію за вислугу років, звузилося; 4) наприкінці 50-х років ХХ ст. для працівників освіти впорядковано й спрощено обчислення стажу, переглянуто коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років; 5) наприкінці 80-х років ХХ ст. скасовано всі особливості правового регулювання пенсійного забезпечення педагогічних працівників і встановлено пенсійне забезпечення для них на загальних підставах; 6) у 1991 р. Законом України «Про пенсійне забезпечення» відновлено право на пенсію за вислугу років для педагогічних працівників. Аналіз історичних періодів вказує, що створення відповідного рівня пенсійного забезпечення педагогічних працівників не було одним із пріоритетних завдань держави ні в той період, ні в умовах сьогодення.

2. Виявлено, що поняття пенсії, яке дає законодавець, потребує уточнення. Оскільки система пенсійного забезпечення в Україні поставлена на страхову основу, то, відповідно, змінився зміст ознак пенсій і саме поняття пенсії. У зв'язку з цим у роботі пропонується таке визначення: «Пенсія - це грошова виплата, яка призначається щомісячно чи одноразово з коштів страхових фондів або державного чи інших бюджетів особі з метою її підтримання в разі настання життєво значущих обставин».

3. Запропоновано авторське визначення пенсії за вислугу років педагогічних працівників: «Пенсія за вислугу років педагогічних працівників - це щомісячна грошова виплата з Пенсійного фонду України, що призначається педагогічним працівникам у розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком, за наявності стажу роботи не менше 25 років на посадах, встановлених законодавством, незалежно від віку».

4. Науково обґрунтовано позицію про доцільність збереження пенсійного забезпечення за вислугу років для педагогічних працівників. Оскільки педагогічна діяльність пов'язана з підвищеними моральними, розумовими й фізичними затратами педагогічного працівника, що негативно впливає на його здоров'я та сприяє втраті професійної придатності до настання загального пенсійного віку - пенсійне забезпечення за вислугу років дозволяє враховувати специфіку їх праці та гарантує соціальний захист.

5. Запропоновано закріпити визначення педагогічної діяльності в такому формулюванні: «Педагогічна діяльність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на забезпечення оволодіння громадянами знаннями про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво тощо та уміннями й навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, а також виховання загальної та професійної культури».

6. Визначено поняття «педагогічний працівник» та запропоновано його законодавче закріплення в такій редакції: «Педагогічний працівник - це особа, яка за основним місцем роботи займається професійно педагогічною діяльністю в дошкільних навчальних закладах, середніх навчальних закладах, навчальних закладах для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, позашкільних навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації».

7. Обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення поняття «правовідносини з пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників» та запропоновано таке визначення: «Правовідносини з пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників - це врегульовані нормами права соціального забезпечення вольові, персоніфіковані, перерозподільні відносини педагогічного працівника з Пенсійним фондом України, у яких педагогічний працівник наділений правом регулярно в певні строки отримувати пенсію за вислугу років, а Пенсійний фонд України - обов'язком її виплачувати».

8. З метою упорядкування обчислення вислуги років педагогічним працівникам запропоновано внести доповнення в пенсійне законодавство такого характеру: період навчання в педагогічних ВНЗ III-IV акредитації слід зараховувати до спеціального стажу за умови, що спеціаліст (магістр) після закінчення ВНЗ працює у сфері освіти; період перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-річного віку в період роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років як працівнику освіти враховувати до спеціального стажу, а перебування у відпустці більше 3-років - до загального стажу.

9. Запропоновано розробити Закон України «Про педагогічну діяльність в Україні», у якому закріпити особливості трудових і соціально-забезпечувальних правовідносин педагогічних працівників, з такою структурою: розділ 1 «Загальні положення» (включає: «Основні терміни та їх визначення», «Основні завдання педагогічної діяльності», «Принципи педагогічної діяльності», «Суб'єкти педагогічної діяльності», «Законодавство України про педагогічну діяльність»); розділ 2 «Права та обов'язки педагогічних працівників» (містить: «Права педагогічних працівників», «Обов'язки педагогічних працівників»); розділ 3 «Трудові та соціально-забезпечувальні відносини педагогічних працівників» (включає: «Прийняття на роботу педагогічних працівників», «Атестація педагогічних працівників», «Робочий час та час відпочинку педагогічних працівників», «Відповідальність педагогічних працівників», «Оплата праці педагогічних працівників», «Пенсійне забезпечення та інші заходи соціального захисту педагогічних працівників»); розділ 4 «Прикінцеві положення».

10. Запропоновано доповнити постанову Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» таким видом доказів спеціального стажу, як висновок експерта, що призначається за рішенням судових органів для підтвердження відповідності наданих документів.

11. З метою належного соціального захисту педагогічних працівників запропоновано внести зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме, ст. 53 доповнити нормою такого змісту: «Пенсії за вислугу років призначаються педагогічним працівникам, які мають вислугу 25 років, у розмірі 55 відсотків заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожен повний рік роботи понад 25 років пенсія збільшується на 2 відсотки заробітку, але не менш як на 2 відсотки мінімального розміру пенсії. Максимальний розмір такої пенсії не повинен перевищувати 90 відсотків заробітку».

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Колєснік-Омельченко Т. В. Пенсійне забезпечення працівників органів внутрішніх справ / Т. В. Колєснік-Омельченко // Право і безпека. - 2004. - Т. 3, № 3. - С. 114-116.

2. Колєснік-Омельченко Т. В. Роль трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років / Т. В. Колєснік-Омельченко // Право і безпека. - 2005. - Т. 4, № 3. - С. 120-123.

3. Колєснік-Омельченко Т. В. Докази при обчисленні спеціального стажу / Т. В. Колєснік-Омельченко // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. - Сер. Право. - 2006. - Вип. 7. - С. 81-87.

4. Колєснік-Омельченко Т. В. Розвиток законодавства України про пенсійне забезпечення за вислугу років педагогічних працівників / Т. В. Колєснік-Омельченко // Держава і право: зб. наук. пр.: Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 35. - С. 381-388.

5. Колєснік-Омельченко Т. В. Проблемні питання пенсійного забезпечення / Т. В. Колєснік-Омельченко // Держава і право: зб. наук. пр.: Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 38. - С. 389-395.

6. Колєснік-Омельченко Т. В. Правова сутність пенсійного забезпечення в Україні [Електронний ресурс] / Т. В. Колєснік-Омельченко // Форум права. - 2008. - № 1. - С. 233-239. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08ktvzvu.pdf.

7. Колєснік-Омельченко Т. В. Соціальний захист пенсіонерів / Т. В. Колєснік-Омельченко // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: матер. наук.-практ. конф., 12 березня 2004 р., м. Київ / за ред. О. Ф. Штанька, Н. Б. Болотіної. - К. : КЮІ МВС України, 2004. - Ч. 2. - C. 94-97.

8. Колєснік-Омельченко Т. В. Трудовий стаж і його значення в пенсійному забезпеченні / Т. В. Колєснік-Омельченко // Матер. Першої міжнародної наук.- практ. конф. «Науковий потенціал світу, 2004». - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - Т. 49 ; Право. - C. 12-14.

9. Колєснік-Омельченко Т. В. Пенсійне забезпечення педагогічних працівників: проблеми удосконалення законодавчої регламентації / Т. В. Колєснік-Омельченко // Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність: матер. V Міжнар. наук.- практ. конф., 20-21 трав. 2008 р. : у 2 ч. - Х. : Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2008. - Ч. 1. - C. 424-426.

10. Колєснік-Омельченко Т. В. Поняття, основні риси та види, принципів права соціального забезпечення / Т. В. Колєснік-Омельченко // Держава і право: de lege praeterita, instante, future: тези Міжнародної науково-практичної конференції «П'яті Прибузькі юридичні читання». - Миколаїв: Іліон, 2009. - С. 261-262.

АНОТАЦІЇ

Колєснік-Омельченко Т.В. Правове регулювання пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2009.

Присвячено проблемам правового регулювання пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників. Визначено підстави диференціації сучасного пенсійного забезпечення. Розкрито місце й роль у пенсійному забезпеченні пенсій за вислугу років. Визначено поняття «пенсія», «пенсія за вислугу років педагогічних працівників», «правовідносини з пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників».

Досліджено історію розвитку законодавства про пенсійне забезпечення за вислугу років педагогічних працівників. Проаналізовано складові елементи правовідносин із пенсійного забезпечення за вислугу років. Особливу увагу приділено аналізу підстав виникнення, зміни та припинення правовідносин з пенсійного забезпечення за вислугу років. Схарактеризовано функціонування професійних пенсійних систем зарубіжних країн. Проаналізовано порядок призначення й виплати пенсій за вислугу років. На підставі проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства в сфері пенсійного забезпечення за вислугу років педагогічних працівників.