Міжпрофесійна мобільність фахівців у системі державної служби України (на прикладі офіцерів, звільнених у запас)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

УДК 35.085: 355.254 (477)

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Міжпрофесійна мобільність фахівців у системі державної служби України (на прикладі офіцерів, звільнених у запас)

25.00.03 -державна служба

Гусак Олександр Григорович

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий консультант - доктор наук з державного управління, доцент Хаджирадєва Світлана Костянтинівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет, завідувач кафедри загальних дисциплін та управління освітніми закладами.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент Липовська Наталія Анатоліївна, Академія митної служби України, професор кафедри державної служби та митної справи;

Доктор юридичних наук, професор Стрельбицький Микола Павлович, Національна академія Служби безпеки України, головний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії навчально-наукового центру дослідження проблем забезпечення інформаційної безпеки.

Захист відбудеться 16 січня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.08.866.01 у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29, к.104.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29).

Автореферат розісланий 10 грудня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Дрешпак

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Певна втрата чіткості та завершеної окресленості професій в останні десятиріччя активізувала міжгалузеве, внутрішньогалузеве, територіальне переміщення працівників, сприяла змінам у номенклатурі професій і т. ін. За висновками Д. Мунка, на місце стійкої професії приходить динамічна професіональність, де кваліфікація та компетенції не протиставляються одна одній, а представляють собою різні аспекти особистісно-діяльнісного потенціалу. Тимчасовість і нестійкість професій можуть розглядатися як робоча модель майбутнього.

У цих умовах значні кадрові переміщення в інституті державної служби відбуваються і до теперішнього часу. Узагальнено можна виділити три основні причини таких переміщень: соціально-економічні (порівняно з іншими професіями, низька заробітна плата державних службовців, непрестижність професії і т. ін.), політичні (зміна політичної еліти призводить до зміни персоналу в системі державної служби), адміністративні (неефективність механізмів реалізації кадрової політики держави, кадрового менеджменту в системі державної служби і т. ін.).

Практика свідчить, що пошук персоналу для системи державної служби у більшості випадків проводиться поза неї. Фахівцями не враховуються ресурсні можливості системи державної служби, що призводить до економічно необґрунтованих витрат на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації державних службовців. Володіння професійними якостями, здібностями, певними знаннями, досвідом, вміннями, навичками переважною більшістю офіцерів, звільнених у запас, є значним резервом, важливою умовою синергічності, здатності до самовдосконалення всієї системи державного управління. Особливо це стосується залучення до державної служби офіцерів, звільнених у запас, більш молодшого віку, що є важливою умовою міжпрофесійної мобільності.

У галузі державного управління проблема мобільності державних службовців здебільшого досліджувалася в контексті аналізу нормативно-правового регулювання переміщень персоналу в системі державної служби (В. Авер'янов, В. Бакуменко, І. Грицяк, С. Дубенко, В. Мотренко, Н. Нижник, В. Олуйко, М. Стрельбицький та ін.) та ефективності професійної діяльності державних службовців (Т. Гречко, Н. Липовська, О. Оболенський, С. Серьогін та ін.). Також здійснюються дослідження структури професійної мобільності державних службовців (І. Шпекторенко), залежності професійної та міжпрофесійної мобільності державних службовців від рівня їх готовності до професійно-комунікативної (Н. Драгомирецька, С. Хаджирадєва) та аналітичної (Ю. Глущук, О. Валевський, В. Ребкало, Ю. Сурмін та ін.) діяльності, діалогової комунікації (Н. Черненко), адаптивності (Н. Рашитова, В. Каширина, З. Демченко та ін), сформованості професійно важливих особистісних якостей (А. Ананьєв, О. Мельников, О. Чебикін та ін.) і т. ін.

Надбанням сучасної науки є дослідження різних аспектів мобільності персоналу: теоретичні основи професійної мобільності (В. Воронкова, І. Дичківська, Є. Іванченко, Е. Зеєр, Н. Кожемякіна, З. Курлянд, та ін.), види професійної мобільності (Л. Бендикс, А. Кібанова, С. Ліпсет, Р. Ривкіна, П. Сорокін, М. Яценко та ін.), предметна сфера соціальної мобільності (С. Макеєв та ін.), трудова мобільність в умовах регіонального ринку праці (Н. Коваліско та ін.), особливості мобільності різних поколінь (Г. Осипова, М. Яценко та ін.) і т. ін.

Окрему групу складають дослідження присвячені проблемам військовослужбовців, звільнених у запас, а саме: стратегії змін державної політики щодо реформування, модернізації, комплектування Збройних Сил України (А. Бірюченко, Ю. Венскович, В. Гречанінов, О. Заскока, О. Затинайко, А. Іваненко, О. Миленний, Т. Стародуб, В. Шкідченко та ін.), підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації (С. Даниленко, А. Коваленко та ін.), соціальної адаптації та соціально-психологічного супроводження офіцерів, звільнених з військової служби (В. Алещенко, О. Андрюшин, Ю. Венскович, М. Корольчук, В. Крайню, В. Лазарєв та ін.).

При цьому науковцями недостатньо висвітлено специфіку міжпрофесійної мобільності в системі державної служби, зокрема, соціально-психологічну готовність фахівця до професійних змін, інформаційно-методичне супроводження міжпрофесійних переміщень, не чітко визначено структуру, критерії, показники оцінювання міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби і т. ін. Актуальність дослідження посилюється потребою наукового обґрунтування та розробки стратегії сприяння міжпрофесійній мобільності фахівців у системі державної служби України. Отже, обрана тема дисертації є актуальною, а результати досліджень вчасними і практично значимими для їх комплексного застосування в практиці державного управління.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах науково-дослідних робіт Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темами «Модернізація професійного навчання державних службовців як приоритетний напрям професійної державної служби: регіональний аспект» (державний реєстраційний № 0108U001313), а також «Сучасний соціально-політичний та гуманітарний розвиток регіону» (державний реєстраційний № 0107U004691).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення теоретико-методологічної бази для забезпечення міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби України на прикладі офіцерів, звільнених у запас. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати рівень розробленості проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, визначити методологію теоретичного та емпіричного пошуку в контексті предмету дослідження;

- виявити ускладнення функціонування системи державної служби України що обумовлені кадровими та євроінтеграційними процесами;

- уточнити термінологічне визначення сутності понять «кадрові процеси в системі державної служби», «соціальна мобільність», «професійна мобільність», «міжпрофесійна мобільність», подати авторське визначення поняття «міжпрофесійна мобільність офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби»;

- провести експериментальне дослідження в рамках якого, по-перше, визначити критерії і показники оцінювання рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби; по-друге, встановити рівні міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас; по-третє, виявити специфіку працевлаштування та кар'єрного просування офіцерів, звільнених у запас, в органах державної влади;

- науково обґрунтувати доцільність впровадження акмеологічної моделі підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби;

- розробити пропозиції щодо удосконалення механізмів залучення на державну службу офіцерів, звільнених у запас.

Об'єкт дослідження - кадрові процеси в системі державної служби.

Предмет дослідження - міжпрофесійна мобільність фахівців у системі державної служби (на прикладі офіцерів, звільнених у запас).

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що міжпрофесійна мобільність офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби буде більш високою, якщо запровадити акмеологічну модель підвищення рівня їх міжпрофесійної мобільності, в основу якої покладено акмеологічні технології, які визначаються як сукупність засобів, спрямованих на розкриття внутрішнього потенціалу особистості, розвиток властивостей і якостей, що сприяє досягненню високого рівня особистісно-професійного розвитку та професіоналізму.

Методи дослідження. Реалізація мети та завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, насамперед: методів ідентифікації, екстраполяції - під час вивчення можливостей і доцільності імплементації зарубіжного досвіду в систему державного управління України; методів порівняльного аналізу та математичної статистики - з метою характеристики рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас; системно-аналітичного методу - під час визначення сутнісних характеристик ключових понять дослідження, а також під час обґрунтування шляхів підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби України. Методи експерименту й опитування дали можливість визначити критерії і показники оцінювання рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, а також виявити специфіку їх працевлаштування та кар'єрного просування в органах державної влади. Обробка експериментальних даних проводилася за допомогою пакету прикладних програм SPSS з використанням факторного і кореляційного аналізу; математичних і статистичних методів обробки й аналізу даних, їх си-стематизації, шкалювання; методів і прийомів верифікації (індукція, дедукція, графічні методи і т. ін.), що дають змогу перевірити отримані результати; методів моделювання, комплексного аналізу тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові положення, які найбільшою мірою розкривають новизну дослідження, полягають у тому, що в дисертаційній роботі уперше:

­ запропоновано акмеологічну модель підвищення рівня міжпрофесійної мобільності фахівців (на прикладі офіцерів, звільнених у запас) у системі державної служби. Зазначена модель спрямована на успішне проходження офіцерами, звільненими у запас, наступних взаємопов'язаних етапів їх міжпрофесійних переміщень в системі державної служби, зокрема: визнання необхідності професійних змін; внесення змін до конструкту життєвих перспектив; вибір стратегій, методів, форм оволодіння новою професією; нова професійна діяльність, досягнення професіоналізму;

­ визначено та науково обґрунтовано критерії, показники та методи оцінювання рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, що сприятиме удосконаленню механізмів залучення фахівців на державну службу;

удосконалено:

­ підходи до формування та реалізації державної кадрової політики в галузі державного управління, зокрема, визначено напрями роботи та розроблені пропозиції і рекомендації щодо підвищення ефективності залучення фахівців на державну службу;

­ методи аналізу та оцінки процесу працевлаштування і кар'єрного просування в органах державного управління, визначення життєвих перспектив і морально-ціннісних орієнтації офіцерів, звільнених у запас;

­ змістовне наповнення професійних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців;

дістали подальшого розвитку:

- понятійний апарат теорії державного управління, зокрема, уточнено сутність понять «державна служба», «кадрові процеси в системі державної служби», «соціальна мобільність», «професійна мобільність», «міжпрофесійна мобільність» та ін.;

- механізми реалізації на регіональному та місцевому рівнях державних програм соціальної та професійної адаптації звільнених військовослужбовців.

Практичне значення одержаних результатів визначається обґрунтуванням міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби України.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження в практику діяльності органів державного управління підтверджено відповідними довідками: Одеської обласної державної адміністрації (№ 01-40-6571 від 10.10.2008 р.), про доцільність запровадження у навчальний процес центрів зайнятості, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, військових навчальних закладів акмеологічну модуль підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас; Управління особового складу штабу командування Збройних Сил України (№ 154/15/3/3340 від 27.08.2008 р.), де розроблені автором рекомендації включені до переліку основних заходів, які обов'язково проводяться з військовослужбовцями перед звільненням у запас; Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова (№ 624 від 01.09.2008 р.), включено до активного робочого інструментарію методику дослідження об'єктивних умов та факторів кар'єрного просування молоді в органах державного управління та місцевого самоврядування, що дозволяє оцінювати перспективи використання запланованих до звільнення військовослужбовців на державній службі; Центру підвищення кваліфікації державних службовців Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України (№ 01/13/938 від 28.09.2008 р.), де розроблені автором рекомендації впроваджені під час проведення міжнародного науково-практичного семінару «Управління навчальними закладами в контексті модернізації системи професійного навчання».

Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані: в діяльності органів державної влади під час підготовки й прийняття законодавчих і нормативно-правових актів щодо соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас; у процесі діагностики рівня міжпрофесійної мобільності інших фахівців; як дидактичний матеріал у навчальному процесі під час підготовки фахівців у галузі державного управління.

Особистий внесок здобувача. Основні положення та результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно. У дисертації не були використані ідеї та розробки, що належать співавторам публікацій. У тезах доповіді, підготовлених спільно з А. Козіком і С. Хаджирадєвою автором охарактеризовано сучасний стан професіоналізації державної служби в Україні відповідно до формування європейських стандартів; у статті в співавторстві з В. Симоненком розкрито сутність правосвідомості як особистісно-професійної якості державних службовців; у статті в співавторстві із М. Барановим запропоновано критерії і показники оцінювання ціннісних орієнтацій офіцерів Збройних Сил України.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї й положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародному управлінському форумі «Управління сьогодні та завтра» (Хмельницький, 2008), міжнародному науково-практичному семінарі «Управління навчальними закладами в контексті модернізації системи професійного навчання» (Одеса, 2008), всеукраїнській науковій конференції «Соціальні та психологічні аспекти суспільних перетворень» (Запоріжжя, 2007), міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційна модель розвитку промислового регіону: проекти, управління, результати» (Донецьк, 2007); науково-практичній конференції «Державне та муніципальне управління в умовах політико-адміністративної реформи» (Луцьк, 2007); VII Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2007); щорічній загальноінститутській науково-практичній конференції «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (Одеса, 2006),

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри філософських та соціально-політичних наук, а також на міжкафедральному семінарі Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено автором у 10 публікаціях, серед яких 4 - статті у наукових фахових виданнях, 5 - у матеріалах науково-практичних конференцій, 1 стаття в інших наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 233 сторінки, з них 172 сторінки основного тексту. Дисертація містить 11 рисунків, 6 таблиць, 7 додатків. Список використаних літературних джерел складається з 309 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розглянуто її зв'язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методологічну основу дослідження, елементи наукової новизни, особистий внесок здобувача, практичну і теоретичну значимість дослідження, надано інформацію щодо апробації результатів дисертаційної роботи, її структури та кількості наукових публікацій.

У першому розділі - «Кадрові процеси в системі державної служби України як об'єкт наукового дослідження» - подано аналіз літератури за темою дисертації, визначено ступінь досліджуваності проблеми та її джерельну базу. З'ясовано, що питання міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби та пов'язані з ними явища є доволі дискусійними. Зокрема, проаналізовано сучасний стан і перспективи розвитку інституту державної служби в Україні; уточнено термінологічне визначення сутності понять «державна служба», «кадрові процеси в системі державної служби», «соціальна мобільність», «професійна мобільність», «міжпрофесійна мобільність» та ін.; вивчено феноменологію міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби.

Державна служба характеризується з різних аспектів:

у процесуальному розглядається, по-перше, як професійна діяльність працівників державних органів щодо виконання покладених на них функцій; по-друге, як процес функціонування державних органів у межах їх компетенції; по-третє, як здійснення цілей, функцій та законів держави, тобто це об'єктивне суспільне явище, яке не можна розглядати лише як діяльність державних службовців і органів управління;

у структурному - як система органів держави, кожен з яких відповідно до предмета його компетенції може бути названий службою;

в організаційному - являє собою систему державних посад і посад за контрактом, які відрізняються статусом, повноваженнями, підпорядкованістю, кваліфікаційними вимогами тощо, причому державні посади об'єднуються в систему не лише ієрархічними схемами, а й схемами посадового просування;

в інституціональному - це правова, а також етична нормативна система, яка забезпечує реалізацію цілей, функцій, законів держави;

соціальний аспект державної служби є інтегруючим фактором відносно всіх попередніх. Об'єктивна природа державної служби, як соціального інституту, зумовлена зміною призначення нової держави громадянського типу, в якій державна служба - це суттєвий чинник консолідації суспільства. За результатами аналізу доводиться необхідність комплексних змін у системі державної служби.

Досвід провідних країн світу, які здійснюють реформи в системі державної служби, показує, що ці реформи, як правило, мали «гуманістичний зміст», а не організаційний. Експертами OECD-PUMA PS Modernization визнано, що незважаючи на те, що практичні результати в модернізаційних траєкторіях цих країн мали певний позитивний ефект, але вони не стали достатньою умовою для покращення управління. Не було враховано специфіку динамічних змін на ринку праці, стратегій соціально-економічного розвитку, демографічних змін, що відбуваються в останні десятиріччя, наслідків процесу глобалізації і т. ін., що потребує не лише соціальної та професіональної мобільності фахівців, але й міжпрофесійної.

У контексті аналізу кадрових процесів, що відбуваються в системі державної служби України доводиться важливість високого рівня міжпрофесійної мобільності фахівців, які залучаються на державну службу. Феномен міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби аналізується автором з позиції існуючих у сучасній науці підходів щодо визначення сутності понять «соціальна мобільність» (Л. Бендикс, А. Кібанова, С. Липсет, Н. Ляшенко, С. Макєєв, П. Сорокін, А.Шатохін, та ін.), «професійна мобільність» (В. Воронкова, І. Дичківська, Є. Зеєр, Є. Іванченко, Н. Кожемякіна, Т. Осипов, Р. Ривкіна, Є. Сайтфутдінова, І. Шпекторенко та ін.), «трудова мобільність» (Л. Бочкарев, Б. Братусь, С. Дановский, В. Гимпельсон, B. Магун, Е. Литвинов, Н. Коваліско, В. Петров та ін.), «міжпрофесійна мобільність» (Т. Кудрявцев, О. Симончук, Д. С'юпер, Дж. Холланд, В. Шегурова та ін.) і т. ін. Враховуючи те, що особистісні та соціальні компоненти завжди є основою буття людини, при визначені структури міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, були виділені такі головні елементи: особистісні - емоційно-вольова стійкість, пізнавальна активність, адаптивність, особистісні якості; соціальні, які були представлені групою найважливіших компетентностей і компетенцій - соціально-рольова, комунікативна, морально-етична, нормативно-правова та ін.

У розділі описуються п'ять основних етапів міжпрофесійних переміщень офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби. Визнання офіцерами, звільненими у запас, необхідності професійних змін визначається як перший етап міжпрофесійних переміщень. У більшості з них на даному етапі виникають проблеми, що пов'язані з психологічною неготовністю не тільки до професійних, але й до будь-яких змін. На другому етапі - внесення змін до конструкту життєвих перспектив - проблеми пов'язані з неадекватною самооцінкою, що призводить не до конструктивних визначень життєвих перспектив, а перетворюється у мрію, або ілюзію. На третьому етапі - вибір стратегій, методів, форм оволодіння новою професією - проблемою стає низький рівень професійно-гомогенної компетентності офіцерів, звільнених у запас, а також сам процес навчання (відсутність гнучкого графіку навчання, невідповідність змісту навчання потребам тих, хто навчається, необізнаність з основними соціальними компетенціями і т. ін.). На четвертому етапі - нова професійна діяльність - у зв'язку із зміною професійно-рольової поведінки офіцерів, звільнених в запас, та внесенням змін до їх соціального статусу - адаптація стає найголовнішою проблемою. За результатами проведеного аналізу є підстави стверджувати, що офіцери, звільнені в запас, не завжди доходять до четвертого етапу міжпрофесійних переміщень. П'ятий етап, етап професіоналізації характеризується з позицій рівня сформованості нових компетенцій і компетентностей.

У другому розділі - «Методологія дослідження міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби» - подано програму та методику експериментального дослідження, характеристику рівнів готовності офіцерів, звільнених у запас, до міжпрофесійної мобільності, а також специфіку їх працевлаштування і кар'єрного просування в органах державного управління.

Експериментальне дослідження проводилося в три етапи. На першому - когнітивно-пошуковому - етапі проводилася робота щодо відбору методів та інструментарію дослідження відповідно до зазначених критеріїв і показників оцінювання рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби, зокрема, це стосувалося змістовного наповнення анкет і тестових завдань.

На другому - організаційно-діяльнісному - етапі здійснювалася робота щодо підготовки, організації та проведення експериментальної перевірки рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, яка проходила в період з жовтня 2006 по березень 2008 рр. Було використано інформацію про державних службовців, яка міститься в їх особовій картці, що має типову форму П-2ДС і зберігається у відділах кадрів, а також інформацію про офіцерів Збройних Сил України, звільнених у запас, у період з 1996 по 2006 рр., яка представлена в анкетах та опитувальнику. Також використано вторинну інформацію з теми дослідження, а саме: аналітичні звіти органів державного управління та Збройних Сил України, наукові звіти з НДР, нормативно-правові документи (Закони України та інших держав, Укази Президента України, Постанови КМУ, стандарти, нормативні таблиці та ін.), енциклопедії, довідники тощо.

На третьому - підсумковому - етапі експериментального дослідження обробка експериментальних даних проводилася за допомогою пакету прикладних програм SPSS з використанням факторного і кореляційного аналізу, математичних та статистичних методів обробки й аналізу даних, їх си-стематизації, шкалювання і т. ін. Додатково були застосовані методи моделювання, комплексного аналізу, верифікації (індукція, дедукція, графічні методи і т. ін.), що дало змогу перевірити отримані результати.

Науково доведено доцільність оцінювання рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, за такими критеріями: загально соціальні (універсальні) компетенції, професійно важливі якості, адаптивність, морально-ціннісні орієнтації. За результатами експерименту, високий рівень міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, виявлено у 24,5% респондентів, достатній - у 42%, середній - у 27,3%, низький - у 6,2%. Однак, незважаючи на вищеподані дані, майже половина (49,2%) офіцерів, звільнених у запас, до роботи в органах державної влади займали посади, котрі відповідають нижчому командному складу, а ще третина (33.3%) виконувала функції спеціалістів. До кадрового резерву зараховано найменше 27% проти 44,7% (середній показник) в інших групах державних службовців і виключно до 5-6 категорій. Також встановлено, що 80,7% офіцерів, звільнених у запас, працюють в державних органах влади віком до 60 років, з них 31,4% - не старше 50 років. Вони мають достатньо сил, амбіцій, життєвих планів і бажання професійної самореалізації. Як правило, ці люди забезпечені житлом або мають таку перспективу. Практично всі респонденти з досліджуваної групи отримують пенсію, що робить їх певною мірою фінансово забезпеченими.

Специфічними особливостями міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби є те, що вона, як правило, має активний характер; у значній кількості випадків це об'єктивно обумовлена горизонтальна мобільність. Отже, специфіка міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, полягає у збереженні й оптимальному використанню управлінського кадрового потенціалу нашого суспільства що безперервно відтворюється, накопичується у Збройних Силах шляхом його цілеспрямованого оновлення через систему перепідготовки і наступного працевлаштування в умовах здійснення сучасних реформ.

У третьому розділі - «Акмеологічна модель підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби» - презентовано акмеологічну модель підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, а саме: представлено сучасні концепції досягнення «акме», модульну структуру акмеограми фахівця галузі державного управління, а також акмеологічні тренінги розвитку особистісних якостей офіцерів, звільнених у запас, спрямованих на підвищення рівня їх міжпрофесійної мобільності в системі державної служби.

Під акмеологічною моделлю підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби ми розуміємо систему заходів спрямованих на соціально-психологічний та професійний супровід фахівця від етапу визнання ним необхідності професійних змін до етапу набуття професіоналізму в інший професії.

Акмеологічна модель спрямована на досягнення офіцерами, звільненими у запас, етапу професійного розвитку в новій професії - професіоналізму в системі державної служби. На ефективність функціонування вищезазначеної моделі значно впливають такі чинники: об'єктивні (наскільки людина відповідає вимогам, які висуває служба в органах державної влади), суб'єктивні (наскільки професія відповідає вимогам людини, наскільки державний службовець задоволений своєю професією), результативні (чи може державний службовець у своїй роботі досягти передбачених суспільством результатів) та процесуальні (чи використовує фахівець під час досягнення професійних результатів спадкоємні, соціально-послідовні засоби, прийоми, техніки, технології). Особливо слід зазначити роль нормативних чинників - чи засвоїла людина норми, правила, еталони професії та вміє відтворювати високі еталони професії на рівні майстерності; індивідуально-варіативних - чи прагне людина індивідуалізувати свою працю, самореалізувати в ній свої особисті потреби, виявити свою самобутність, сприяти саморозвитку засобами професії; прогностичні - чи має, або шукає фахівець перспективи професійного зростання, яка зона його найближчого розвитку. Також доводиться важливість професійної навченості (чи готовий фахівець до прийняття професійного досвіду колег, чи виявляє професійну відкритість) і креативності (чи прагне фахівець «вийти за межі своєї професії», перетворити її в досвід, збагатити професію своїм особистим творчим внеском, знаходити оптимальний вихід з нестандартних ситуацій). Таким чином, акмеологічні технології спрямовуються на формування професіоналізму державних службовців, розвивають найвищі рівні когнітивної діяльності: аналіз, синтез, оцінювання.

Обґрунтовується ефективність акмеологічних технологій навчання, що дозволяє, по-перше, виділяти офіцера, звільненого у запас, як об'єкт аналізу, (вивчення його особистісного досвіду, сформованості потреб і здібностей, ставлення до навчання тощо); по-друге, конструювати на цій основі системи навчальних цілей щодо розвитку їх потреб і здібностей засобами навчальних дисципліни; по-третє, розробки засобів, що дозволяють досягти цих цілей в умовах післядипломного навчання на основі порівняльного аналізу освітніх парадигм і ефективних акмеологічних технологій навчання.

Основними принципами підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, є: пріоритет самостійного навчання, принцип спільної діяльності, принцип опори на досвід тих, хто навчається, індивідуалізація навчання, системність навчання, конкретність навчання, принцип актуалізації результатів навчання, принцип елективності навчання, принцип розвитку освітніх потреб, принцип усвідомленості навчання.

Отже, запропонована акмеологічна модель підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби є самостійною, науково обґрунтованою розробкою автора, яка пройшла практичну апробацію і може бути застосована в галузі державного управління, зокрема з метою модернізації та удосконаленні системи професійного навчання державних службовців, програм професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, програм залучення, відбору та добору кадрів на державну службу і т. ін.

державний служба офіцер запас

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання щодо обґрунтування міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби України на прикладі офіцерів, звільнених в запас. Результати, отримані у процесі дослідження, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки й запропонувати рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.

1. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури показав, що питання міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби до цього часу вивчалося лише фрагментарно і не було предметом окремого комплексного наукового дослідження. У результаті дослідження встановлено, що на сьогодні не визначено методологію теоретичного та емпіричного пошуку в контексті предмета дослідження, не розроблені конструктивні моделі міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби.

2. Встановлено, що ефективне функціонування системи державної служби України ускладнюється через: а) відсутність чіткої державної кадрової політики та слабкого менеджменту в системі управління персоналом у галузі державного управління; б) недосконалість механізмів професіоналізації державної служби; в) повільне впровадження в органах влади системи управління якістю; г) низький соціальний статус державних службовців та прискорення темпів девальвації моральних цінностей у суспільстві; д) неузгодженість механізмів, зокрема, правових, соціально-економічних, інформаційних і т. ін., щодо впливу на міжпрофесійну мобільність фахівців у системі державної служби та ін.

У такій ситуації необхідне нове розуміння професійної державної служби, що полягає в об'єктивності, справедливості та неупередженості під час підготовки політичних і прийняття адміністративних рішень, під час застосування закону, незалежності професійної позиції державного службовця від впливу політичного чи приватного інтересу, відданості інтересам суспільства, лояльністю до держави та її легітимного політичного керівництва, а також його непідкупності. У даному контексті актуальним є вирішення таких завдань: створення належних умов для повноцінної реалізації громадянами своїх прав і свобод; досягнення цілісності державного механізму і стійкості засад державного управління; забезпечення ефективного функціонування органів влади завдяки вдосконаленню функціонування апарату, впровадженню нових досягнень адміністративно-управлінської науки, сучасних методів державного управління; подальша демократизація діяльності апарату, подолання бюрократизму, корупції, протекціонізму, створення сприятливих соціальних і правових умов для ефективної діяльності державних службовців.

3. У дисертаційній роботі уточнено термінологічне визначення сутності понять «кадрові процеси в системі державної служби», «соціальна мобільність», «професійна мобільність», «міжпрофесійна мобільність». Подано авторське визначення поняття «міжпрофесійна мобільність офіцерів, звільнених в запас, у системі державної служби» як сукупність конкретних специфічних процесів їх переміщення з професійної групи військовослужбовців до професійної групи державних службовців, що передбачає зміну предмету, методів і мети їх діяльності, вимагає динамічної перекваліфікації і набуття нових спеціальних знань і навичок, необхідних для забезпечення наступного професійного, кар'єрного росту в галузі державного управління. Визначено п'ять основних етапів міжпрофесійних переміщень офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби; 1) визнання необхідності професійних змін; 2) внесення змін до конструкту життєвих перспектив; 3) вибір стратегій, методів, форм оволодіння новою професією; 4) нова професійна діяльність, 5) професіоналізація.

4. На основі проведеного експериментального дослідження науково підтверджено доцільність застосування таких базових критеріїв і показників оцінювання рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених в запас, у системі державної служби як: загально соціальні (універсальні) компетенції - показники: інструментальні (когнітивні, методологічні, технологічні та лінгвістичні здібності); міжособистісні (індивідуальні здібності та соціальні навички); системні (здібності, які допомагають системному баченню явищ, виділенню часток цілого, їх зв'язків і єдності); професійно важливі якості - показники: готовність до здійснення управлінської, аналітичної, комунікативної та когнітивної діяльностей; готовність до ділового спілкування; морально-ціннісні орієнтації - показники: стратегії поведінки на ринку праці (пасивні: рефлексивно-затримуюча, помірно-пристосуванська; активні: позитивно-кар'єрна, позитивно-інструментальна); адаптивність - показник: стан організму, який характеризується відносно стійким пристосуванням до умов середовища.

Встановлено рівні міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, та подано їх змістовну характеристику. Показник індексу міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених в запас, дорівнює 3,18 - це відповідає достатньому рівню. Можна констатувати, що більшість офіцерів, звільнених у запас, зможуть достатньо ефективно працювати в системі державної служби. Виявлено, що ефективність залучення офіцерів, звільнених у запас, на державну службу залежить від таких умов: зміна філософії/політики залучення офіцерів, звільнених у запас, на державну службу, запровадження європейських принципів відбору персоналу на державну службу із застосуванням сучасних методів оцінювання персоналу, розвиток кар'єрної моделі державної служби, формування дієвого кадрового резерву, впровадження спеціальних програм перепідготовки, підвищення кваліфікації, стажування для військовослужбовців з різним статусом.

5. Обґрунтовано необхідність впровадження в практику державної служби акмеологічної моделі підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас. Зазначена модель спрямована на досягнення офіцерами, звільненими в запас, професіоналізму в галузі державного управління. Стрижнем даної моделі є акмеологічні технології, які визначаються як сукупність засобів, спрямованих на розкриття внутрішнього потенціалу особистості, розвиток властивостей і якостей, які сприяють досягненню високого рівня особистісно-професійного розвитку та професіоналізму.

Парадигма, яка може бути основою моделювання програм розвитку та підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців полягає в забезпеченні зв'язку таких компонентів освіти і діяльності як: а) відкритість освітнього процесу, що дозволяє офіцерам, звільненим в запас, самостійно формувати освітній шлях у відповідності з особистісними бажаннями і особливостями, який включає рівень і якість вихідної підготовки; б) висока інтелектуальна технологічність навчання на базі нових акмеологічних, андрагогічних, педагогічних інтелектуальних технологій, адаптованих до особливостей дорослих, які навчаються; в) доступність технологій навчання, що досягається застосуванням різних засобів, включаючи персональні ЕОМ, комп'ютерні мережі Інтернет, віртуальні тьюторіали та ін.; г) можливість надавати різні форми навчання: очну (денну, вечірню, вихідного дня і т. п.), очно-заочну, заочну, дистанційну, стажування тощо; д) гнучкість - можливість вільно варіювати тривалість і порядок опанування програми; е) модульність - цілісне уявлення про кожен розділ професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, з яких можна формувати будь-яку різноманітність освітніх програм, що дозволяє організувати навчальний процес за всіма стадіями навчання.

6. Доведено, що сприяння держави на міжпрофесійну мобільність офіцерів, звільнених у запас, має багатовекторний характер і реалізується через організаційні, правові, соціальні, економічні, інформаційні, освітні та ін. державні механізми. Встановлено, що для ефективного функціонування цих механізмів необхідно посилити роботу органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема Центрів зайнятості, перепідготовки та підвищення кваліфікації, навчальних закладів та ін., з метою полишення умов соціально-психологічної адаптації та міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених в запас. Розробити та унормувати відповідно до законодавства України та враховуючи досвід провідних країн світу програму залучення (міжпрофесійного переходу) офіцерів, звільнених у запас, на державну службу. У даному контексті потребує значного доопрацювання процедура направлення та порядок укладання угод з освітніми закладами, в тому числі Національної академії державного управління при Президентові України, щодо професійної перепідготовки запланованих до звільнення військовослужбовців.

Важливою передумовою професіоналізації державної служби є створення регіональних центрів відбору персоналу на державну службу, які здійснюватимуть моніторинг, соціально-психологічну діагностику, консультування, інформаційно-методичне супроводження і т. ін.

Перспективу подальших досліджень вбачаємо у розробці інших моделей міжпрофесійної мобільності фахівців галузі державного управління, зокрема: модель оцінки рівня кореляції професійно важливих якостей державних службовців і фахівців інших галузей, структурно-функціональна модель управління трудовими ресурсами на регіональному рівні та ін.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Гусак О. Світовий досвід вироблення державної політики щодо формування міжпрофесійної мобільності військовослужбовців / Олександр Гусак // Теоретичні та прикладні питання державотворення: Електронне наукове фахове видання. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 2. - Режим доступу : www.oridu.odessa.ua/index.p1?rozd=9. - Назва з екрану.

2. Гусак О. Г. Проблеми міжпрофесійної мобільності в системі державної служби / О. Г. Гусак // Університетські наукові записки : спецвипуск «Управління сьогодні та завтра». - № 3(І). - Хмельницький : ХмельнУУП, 2008. - С. 338-340.

3. Гусак О. Професійна мобільність державних службовців як чинник підвищення ефективності державного управління / Олександр Гусак // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - № 2 (28). - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. - С. 243-249.

4. Гусак О. Г. Правосвідомість як особистісно-професійна якість державних службовців / О. Г. Гусак, В. В. Симоненко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - № 2 (29).: у 2 ч. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. - Ч. 2. - С. 288-296.

5. Гусак О. Г. Значимость величины коэффициента конкордации ценностных ориентаций военной службы разных категорий офицеров (по материалам социологических исследований) / О. Г. Гусак, М. О. Баранов // Зб. наук. пр. СВМІ ім. П. С. Нахімова. - Вип. 1(11). - Севастополь : СВМІ ім. П. С. Нахімова, 2007. - С. 249-254.

6. Гусак О. Методика оцінки ефективності навчально-методичної роботи науково-педагогічних працівників / Олександр Гусак // Управління навчальними закладами в контексті модернізації системи професійного навчання : матер. міжнар. наук.-практ. семінару (1-4 липня 2008 р.). - О. : ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 73-75.

7. Гусак О. Г. Реалізація соціальної політики у Збройних Силах та проблеми соціально-психологічної адаптації військовослужбовців / О. Г. Гусак // Дні науки : зб. тез доповідей: у 3-х т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 11-12 жовтня 2007 р.; ред. кол. В. М. Огаренко та ін. - Запоріжжя, 2007. - Т. 3. - С. 216-218.

8. Гусак О. Г. Сучасний стан професіоналізації державної служби / О. Г. Гусак, А. А. Козік, С. К. Хаджирадєва // Державне та муніципальне управління в умовах політико-адміністративної реформи : матер. наук.-практ. конференції (17-18 травня 2007 р.); відп. ред. В. Я. Малиновський. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2007. - С. 92-93.

9. Гусак О. Г. Професійна мобільність в контексті аналізу інноваційного розвитку регіону / О. Г. Гусак // Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управление, результаты : матер. ІІ межд. начн.-практ. конференции (20-21 квітня 2007 р.) - Донецк : ДонГУУ, 2007. - С. 224-226.

10. Гусак О. Г. Професійна мобільність державних службовців в контексті європейської інтеграції України / О. Г. Гусак // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження : матер. щорічн. загальноінститутської наук.-практ. конф. 31 жовтня 2006 р. - О. : ОРІДУ НАДУ, 2006. - С. 279-281.

Анотації

Гусак О.Г. Міжпрофесійна мобільність фахівців у системі державної служби України (на прикладі офіцерів, звільнених у запас). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління зі спеціальності 25.00.03 - державна служба. - Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Дніпропетровськ, 2008.

У дисертації обґрунтовано міжпрофесійну мобільність фахівців у системі державної служби України на прикладі офіцерів, звільнених в запас. Визначено сутність понять «кадрові процеси в системі державної служби», «соціальна мобільність», «професійна мобільність», «міжпрофесійна мобільність», «міжпрофесійна мобільність офіцерів, звільнених в запас, у системі державної служби». Виявлено специфіку міжпрофесійної мобільності фахівців у системі державної служби в контексті європейської інтеграції України. Представлені результати експериментального дослідження, зокрема, методику оцінювання рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, і специфіку їх працевлаштування та кар'єрного просування в органах державної влади. Розроблені пропозиції щодо підвищення рівня міжпрофесійної мобільності офіцерів, звільнених у запас, у системі державної служби.

Ключові слова: міжпрофесійна мобільність, міжпрофесійна мобільність офіцерів, звільнених у запас, міжпрофесійна мобільність фахівців у системі державної служби.

Гусак А. Г. Межпрофессиональная мобильность специалистов в системе государственной службы Украины (на примере офицеров, уволенных в запас). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.03 - государственная служба. - Днепропетровский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Днепропетровск, 2008.

В диссертации научно и практически обоснована межпрофессиональная мобильность специалистов в системе государственной службы Украины на примере офицеров, уволенных в запас. Определена сущность понятий «кадровые процессы в системе государственной службы», «социальная мобильность», «профессиональная мобильность», «межпрофессиональная мобильность», «межпрофессиональная мобильность офицеров, уволенных в запас, в системе государственной службы». Выявлена специфика межпрофессиональной мобильности специалистов в системе государственной службы в контексте продвижения Украины к европейской интеграции.

Межпрофессиональная мобильность офицеров, уволенных в запас, в системе государственной службы определяется как совокупность конкретных специфических процессов, их перемещения из профессиональной группы военнослужащих в профессиональную группу государственных служащих, что предусматривает смену предмета, методов и цели их деятельности, требует динамичной переквалификации и приобретения новых специальных знаний и навыков необходимых для обеспечения последующего профессионального, карьерного роста в области государственного управления. Выявлено пять основных этапов межпрофессиональных перемещений офицеров, уволенных в запас, в системе государственной службы: 1) признание необходимости профессиональных изменений; 2) внесение изменений в конструкт жизненных перспектив; 3) выбор стратегий, методов, форм овладения новой профессией; 4) новая профессиональная деятельность; 5) профессионализация. Также установлено, что структура межпрофес-сиональной мобильности специалиста имеет две взаимозависимые составляющие: личностную и социальную. Личностная представлена эмоционально-волевой стойкостью, познавательной активностью, адаптивностью, личностными качествами. Социальная - группой важнейших компетентностей и компетенций: социально-ролевой, коммуникативной, морально-этической, нормативно-правовой и т.д.

Доведено, что в государственных программах, призванных обеспечить социальную адаптацию военнослужащих, уволенных в запас, целесообразно предусмотреть: 1) механизмы ориентирования на профессиональную переподготовку офицеров, в течении последнего года службы перед увольнением в запас, по специальностям «государственная служба», «публичное администрирование» и т.д.; 2) процедуру направления на профессиональную переподготовку офицеров Вооруженных Сил Украины, спланированных к увольнению в запас; 3) порядок составления договоров (или иной механизм) с образовательными учреждениями, в том числе с Национальной академией государственного управления по профессиональной переподготовке спланированных к увольнению военнослужащих; 4) систему информирования (в течении последнего года перед увольнением с военной службы) военнослужащих о возможностях их трудоустройства в системе государственной службы; 5) процесс мониторинга, социально-психологической диагностики и консультирования, информационно-методического сопровождения уволенных и спланированных к увольнению офицеров.

Представлены результаты экспериментального исследования, в частности, методика оценки уровня межпрофессиональной мобильности офицеров, уволенных в запас, специфика их трудоустройства и карьерного продвижения в органах государственной власти. Обоснована целесообразность внедрения акмеологической модели повышения уровня межпрофессиональной мобильности офицеров, уволенных в запас, в систему подготовки, переподготовки и повышения квалификации государственных служащих. Успешное прохождение офицерами, уволенными в запас, всех пяти взаимосвязанных этапов межпрофессиональных перемещений (осознание необходимости профессиональных изменений; внесение изменений в конструкт жизненных перспектив; выбор стратегий, методов, форм овладения новой профессией; новая профессиональная деятельность; профессионализация) - свидетельствует об уровне их мотивации до профессионального самосовершенствования, а на третьем, четвертом и пятом этапах - готовность к моделированию программ профессионального развития и обучения. На основе проведенного исследования, разработаны предложения по повышению уровня межпрофессиональной мобильности офицеров, уволенных в запас, в системе государственной службы.