Розвиток механізмів державного управління охороною громадського здоров'я на регіональному рівні

Головна мета організованої системи охорони здоров'я полягає в тому, щоб забезпечити доступ населення до основних послуг. Щоб організувати постачальника медичних послуг, який міг би діяти як сторона контракту, треба гарантувати його операційну автономію шляхом організації некомерційного закладу охорони здоров'я замість традиційного бюджетного. Постачальник повинен бути гнучким, щоб виконувати вимоги замовника й мати змогу збільшувати або зменшувати свої потужності та брати на себе фінансову відповідальність за свою роботу. Нинішня технічна потужність і управлінські навички обох сторін договору вимагають поліпшення. Досвід показує, що ефективне укладання контракту вимагає специфічних навичок (наприклад, для виявлення рентабельності медичних втручань, ведення переговорів і моніторингу роботи постачальника, комунікаційної стратегії і т.д.).

Головна мета контрактування на цій ранній стадії укладання контрактів у сфері охорони здоров'я в Україні полягає в тому, щоб якомога більше підвищити ефективність системи, пропонуючи постачальникам послуг з охорони здоров'я глобальний бюджет (річний бюджет, що базується на певному переліку, обсязі та вартості послуг з охорони здоров'я відповідно до угоди між замовником та постачальником).

Досвід показує, що в умовах перехідної економіки варто віддати перевагу моделі єдиного платника, а значить, і покупця, що дасть змогу перетворити сторону, що фінансує, на раціонального покупця узгоджених обсягів медичної допомоги для забезпечення вибору найбільш ефективних ланок охорони здоров'я. Існування єдиного платника, який об'єднує фінансові потоки з різних стабільних джерел фінансування (державного бюджету, коштів соціального медичного страхування, обов'язкових цільових зборів тощо), видається більш доцільним як з фінансової, так і організаційної точка зору.

Найбільш результативними у контексті асиметричної інформації, яка є причиною надуживання медичних послуг, є стимули й регуляторні заходи соціального маркетингу як механізму державного управління, спрямовані на пропозицію (наприклад методи оплати надавачів). Саме покупці можуть приймати свої рішення щодо розподілу ресурсів відповідно до ефективності надавачів. Такі активні покупці повинні мати відповідні управлінські навички, інформаційні системи, які своєчасно забезпечують інформацією як покупців так і надавачів, і системи використання цієї інформації для поліпшення ефективності.

Таким чином, обґрунтовано необхідність еволюції регіонального управління, а саме органів регіонального управління з охорони здоров'я як розпорядника коштів державного і місцевого бюджетів, від функцій управління та фінансування інфраструктури охорони здоров'я до функції стратегічного замовника послуг відповідно до потреб територіальної громади, діяльність якого спрямована на зменшення захворюваності, інвалідності, смертності та збільшення середньої тривалості життя. Доведено доцільність перебудови організаційно-правових засад закладів охорони здоров'я як виробників послуг в окремі юридичні суб'єкти підприємницької діяльності, що займають проміжний стан між бюджетними закладами державної або комунальної форм власності та приватними установами. Це можуть бути як окремі юридичні особи на певній адміністративній території (центральна територіальна лікарня, центр первинної медико-санітарної допомоги, консультативно-діагностичний центр, служба невідкладної медичної допомоги, параклінічні служби тощо), так і їх кластерні організаційно-правові утворення. Обґрунтовано доцільність запровадження договірних відносин між замовником - органом регіонального управління й виробниками послуг з охорони здоров'я, а саме розмежування управління та фінансування інфраструктури від надання послуг.

У четвертому розділі - “Державне управління міжгалузевою взаємодією з охорони громадського здоров'я на регіональному рівні” - досліджено критерії ефективності впровадження державної політики у сфері охорони здоров'я на регіональному рівні, а також обґрунтовано необхідність розвитку міжгалузевої координації як складової регіонального управління щодо покращення здоров'я територіальної громади.

Аналіз цього стану, а також даних літератури свідчать про те, що державна політика з охорони громадського здоров'я в сучасних умовах повинна базуватися на рівних можливостях щодо охорони здоров'я, залучення громадян до розробки, впровадження та контролю за виконанням управлінських рішень, а також розвитку міжгалузевих взаємозв'язків у державному управлінні охороною громадського здоров'я. Міжгалузеві взаємозв'язки не можуть розвиватися в межах традиційних технологій управління. Потрібні нові функціонально-структурні можливості управління, до яких в першу чергу належать міжгалузеві підходи. Інструментом, що сприяє новій технології управління є реалізація дієвих заходів, спрямованих на підтримку та зміцнення громадського здоров'я, шляхом збереження як довкілля, так і умов праці, проживання та корекції факторів ризику захворювань. Така політика за своєю суттю та масштабами реалізації є міжгалузевою і об'єднуючою за стратегією державного управління суспільним здоров'ям. При цьому дана стратегія не має обмежень щодо розвитку взаємозв'язків “по горизонталі” державного управління та стосується всіх рівнів управління і “по вертикалі” - національного, регіонального та рівня місцевого самоврядування.

Основні засади державної політики та стратегій, що передбачають необхідність нової управлінської технології на основі міжсекторального підходу, необхідно спрямувати на базові соціально-економічні умови, що впливають на стан здоров'я населення. Пріоритетного значення набувають суто політичні аспекти, зокрема такі, як зменшення несправедливості і нерівності в доступі до послуг з охорони здоров'я. Необхідно запроваджувати стратегії, що в процес забезпечення здоров'я населення включають підтримку громадських дій і дій неурядових організацій, окремих рівнів та галузей управління й передбачають необхідність перетворення процесу управління охороною здоров'я на міжгалузеву діяльність.

Можна виділити п'ять стратегій державної політики та дієвих заходів щодо формування та збереження здоров'я населення, зокрема на регіональному рівні:

розробка та впровадження державної політики, яка могла б гарантувати внесок кожної сфери громадського життя в забезпечення реальних умов для збереження, зміцнення та відновлення здоров'я;

створення сприятливих умов навколишнього середовища (техногенних, соціальних, економічних, культурних та духовних), що дасть змогу адаптуватись до трансформаційних суспільних процесів, включаючи галузь нових технологій та організації і безпеки праці (здорові робочі місця, чисте повітря, вода, продукти харчування тощо);

посилення діяльності на рівні територіальних громад, щоб населення окремих адміністративних територій мало можливість визначати пріоритети, а органи місцевого самоврядування - розробляти та схвалювати адекватні управлінські рішення стосовно проблем здоров'я окремої громади;

розвиток індивідуальних навичок та вмінь, необхідних для підтримки здоров'я та самореалізації людини;

переорієнтація самої системи охорони здоров'я на пріоритетне забезпечення запобігання захворюванням та первинної медико-санітарної допомоги, а не тільки на відновлення індивідуального здоров'я.

Аналіз завдань міжгалузевої взаємодії дав змогу класифікувати основні чинники формування громадського здоров'я на національному та регіональному рівнях (рис. 3). Розвиток міжгалузевої співпраці є складним процесом, який повинен базуватися на таких положеннях:

– міжгалузева взаємодія та проведення громадських заходів мають враховувати місцеві умови й забезпечувати участь населення;

– розвиток міжгалузевої взаємодії відбувається завдяки об'єднаним програмам між організаціями, діяльність яких спрямована на вирішення конкретної проблеми;

– для підтримки міжгалузевої взаємодії необхідне розуміння та відданість фахівців різних сфер вказаній співпраці;

– потребне забезпечення взаємодії місцевих неурядових інституцій при прийнятті управлінських рішень щодо покращення стану здоров'я територіальної громади;

– мотивацією для міжгалузевої взаємодії медичних працівників повинно бути збереження здоров'я населення;

– необхідна чітка вертикальна координація міжгалузевої взаємодії на всіх рівнях державного управління, включаючи регіональне управління та місцеве самоврядування, а також ефективне залучення до вищого координаційного органу представників нижчих рівнів.

Обґрунтовано фактори, що впливають на міжгалузеву координацію:

– інституціоналізація державного управління охороною громадського здоров'я, особливо на регіональному рівні;

– наявність економічних стимулів та механізмів їх упровадження;

– розвиток необхідної інфраструктури;

– чітко окреслені відносини між органами виконавчої влади та організаціями, що несуть відповідальність за екологічне здоровя і прийняття політичних рішень на окремих рівнях;

– розвиток систем, що координують, на національному та регіональному рівнях;

– розроблення програм соціально-економічного розвитку із урахуванням стану та ризиків громадського здоров'я;

– встановлення відповідних нормативів та стандартів, проведення наукових досліджень у пріоритетних напрямах;

– забезпечення міжурядової та внутрішньоурядової взаємодії щодо проблем громадського здоровя (міжурядові консультативні ради, координаційні ради з охорони громадського здоров'я тощо);

– встановлення звязків між координаційною діяльністю та проектним плануванням.

Таким чином, для розвитку міжгалузевої взаємодії з охорони громадського здоров'я необхідно сформувати адекватну правову базу та створити відповідні інституції, розподілити повноваження й ресурсні засоби, впровадити заплановані заходи і, нарешті, здійснити контроль за роботою всіх складових системи згідно з визначеними вимогами.

До міжгалузевої кооперації з охорони громадського здоров'я необхідно залучати не лише організації, що несуть пряму відповідальність за стан здоровя населення, але й ті, діяльність яких опосередковано впливає на здоровя людей (наприклад, освітні, екологічні, будівельні, економічні, комерційні, транспортні тощо). Тут виникають управлінські проблеми міжсекторальної кооперації. Інтегруючи цінності та принципи громадського здоровя в систему державного управління й соціального захисту, можна позбутися багатьох проблем (рис. 4).

Вивчення, поширення та сприйняття населенням принципів індивідуального та громадського здоровя, забезпечення законодавчої бази сприятимуть удосконаленню державної політики в цій сфері, чіткому прийняттю управлінських (політичних) рішень, плануванню відповідних програм або проектів.

На наш погляд, основними умовами успішного міжгалузевого інтегрування є громадське схвалення та ефективне регіональне управління; документальне підтвердження відповідної екологічної політики; застосування координаційних механізмів для вирішення питань громадського здоров'я; створення необхідних політичних інституцій та виконавчих структур; визначення основних стратегічних напрямів; технічна готовність; вертикальна координація; ресурсне забезпечення.

Громадське схвалення та регіональне управління. Для впровадження дієвих заходів недостатньо лише констатації проблем громадського здоровя урядовцями та науковцями. Необхідне розуміння і схвалення громади, принаймні її більшості. Громадська підтримка виникає при ознайомленні населення з даними журналістських (наукових) досліджень або проведенні спеціальних освітніх державних програм. У будь-якому разі при розробленні

державної політики (створенні нормативної бази чи запровадженні відповідних управлінських рішень) потрібно враховувати думку територіальних громад щодо питань громадського здоровя.

Впровадження координаційних механізмів міжгалузевої співпраці для вирішення питань громадського здоровя. Неможливо створити одну організацію, яка б вирішувала всі питання громадського здоров'я, оскільки існує багато видів діяльностей, що безпосередньо чи опосередковано впливають на стан здоровя та довкілля.

Створення координаційних політичних інституцій. На національному та регіональному рівнях необхідно створити політичні організації з чіткими функціями та обов'язками. Вони можуть належати до структури Кабінету Міністрів, міжміністерського рівня тощо. Політичні інституції можуть створюватись у межах уже існуючих структур чи бути новоутвореними. Участь у їх діяльності міністерства охорони здоров'я та навколишнього середовища є необхідною. Окрім того, потрібно заснувати секретаріат (координаційну раду), який би координував міжсекторальну взаємодію всіх необхідних галузей.

Заснування необхідних виконавчих структур. Організаціям, залученим до вирішення питань громадського здоров'я, потрібно встановити зв'язки з управлінськими структурами всіх рівнів. Вони виконуватимуть функції секретаріатів чи координаційних рад, відповідатимуть за проведення досліджень, технічне забезпечення й розгляд питань громадського здоров'я при проектному плануванні територіального розвитку тощо. Для успішної роботи виконавчим структурам необхідні стабільні ресурсні засоби.

Визначення основних стратегічних напрямів. При прийнятті політичних та управлінських рішень щодо покращення громадського здоровя великої уваги потребують вивчення існуючих проектів та оцінка стану здоров'я. Керуючись основними політичними пріоритетами, виконавчі структури мають проводити моніторинг, визначати процедури для оцінювання стану громадського здоров'я, надавати рекомендації при плануванні, розвивати інноваційні методи територіального управління тощо. Деякі з цих видів діяльності вимагають законодавчої підтримки на національному та регіональному рівнях.

Технічна готовність. Необхідне інформаційне забезпечення інтегрованого планування, щоб уникнути дублювання на рівні організацій виконавчої влади та скоординованого використання ресурсів усіх галузей. Для цього потрібні значні кошти. Тому, володіючи певними ресурсами, виконавчі установи можуть самостійно проводити деякі дослідження.

Вертикальна управлінська координація. Розширення системи прийняття управлінських рішень щодо міжгалузевої координації заходів з охорони громадського здоров'я призведе до збільшення кількості адміністративних структур: міжурядових політичних організацій, національних та регіональних координаційних інституцій (координаційні ради, робочі й технічні групи, управлінські комісії). Важливо, щоб адміністративні інституції вели активну діяльність, мали законний статус та чітко визначені обов'язки.

Ресурсне забезпечення. Для виконання політичних і управлінських завдань необхідні певні ресурсні засоби. Інформаційне забезпечення, моніторинг стратегічних напрямів та навчання фахівців є пріоритетними. Для забезпечення участі населення (наприклад, проведення семінарів, громадських слухань, надання грантів) також необхідна фінансова підтримка.

У процесі децентралізації державного управління все більшу роль у збереженні та зміцненні громадського здоров'я відіграє система місцевого самоврядування. Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” визнається, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у цій сфері входить управління закладами охорони здоров'я, які належать територіальним громадам або передані їм; організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організація медичного обслуговування в закладах освіти, культури, фізкультури та спорту, оздоровчих установах; забезпечення розвитку всіх видів медичного обслуговування, розвитку та вдосконалення мережі лікувальних закладів усіх форм власності, визначення потреб у підготовці спеціалістів для них, організація роботи з підвищення кваліфікації кадрів; забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення ліками та виробами медичного призначення; реєстрація згідно із законодавством статутів (положень), розміщених на відповідній території установ охорони здоров'я незалежно від форм власності; внесення пропозицій у відповідні органи щодо ліцензування індивідуальної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я.

Таким чином, основними принципами міжгалузевої співпраці з охорони громадського здоров'я на регіональному рівні є забезпечення рівних можливостей у територіальній громаді стосовно доступу до послуг з охорони здоров'я та медичної допомоги, громадська участь у розробці, впровадженні та моніторуванні управлінських рішень, а також ефективна міжгалузева координація взаємодії між окремими сферами державного, регіонального управління й місцевого самоврядування.

П'ятий розділ - “Особливості розвитку компетентно орієнтованої системи підготовки керівників регіонального управління щодо ефективної реалізації державної політики у сфері охорони громадського здоров'я” - присвячено обґрунтуванню необхідності запровадження сучасної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та системи охорони здоров'я щодо істотного підвищення ефективності впровадження державної політики з охорони громадського здоров'я в окремих регіонах і на національному рівні в Україні, а також розробці інноваційної моделі підготовки фахівців за спеціальністю 8.150005 “Державне управління у сфері охорони здоров'я” напряму підготовки 1501 “Державне управління”.

Роль керівника у сфері охорони здоров'я є чи не найскладнішою серед адміністративних посад. Виконання цієї ролі ставатиме ще складнішим у міру того, як керівники будуть намагатись працювати з об'єднаними мережами надання інтегрованих соціальних послуг, за умов автономізації закладів охорони здоров'я, обмежених ресурсів та при зростанні значення технологій збереження здоров'я, у центрі яких - споживач послуг, що надаються з урахуванням новітніх знань та орієнтування на суспільно очікуваний результат. Щоб відповідати новим суспільним тенденціям та вимогам, виконання ролі керівника вимагає нової компетентності, нових знань, навичок та вмінь; визнання того, що пристосування до швидкої зміни зовнішнього оточення організації, а також необхідні межі та обсяги повноважень, необхідних адміністраторам органів управління та закладів охорони здоров'я, не можна забезпечити, тільки обійнявши певну посаду, вони потребують професійної підготовки упродовж цілого життя; урахування того, що вмінням управляти повинні володіти також інші фахівці сфери охорони здоров'я, щоб шляхом встановлення партнерських відносин можна було задовольнити мінливі вимоги майбутнього. Адекватне виконання цієї ролі вимагає нових навичок та компетентності, зокрема вмілого проведення політики організації та політичної далекоглядності, впевненості, забезпечення та контролю якості послуг, уваги до питань підвищення рентабельності, використання досягнень науки і техніки, інновацій та вміння вирішувати поточні і стратегічні проблеми. Зокрема, керівники повинні підтвердити свою готовність завжди бути лідерами, що є основною характеристикою управлінця та потребує вдосконалення вмінь, що сприяють упровадженню змін і забезпеченню гнучкості, здатності діяти у невизначеному і нестабільному оточенні та дійсного визнання того, що в організаціях охорони здоров'я постійними є лише зміни.

По-друге, керівникам необхідні нові знання та компетентність для створення коаліцій і бачення перспектив, які полегшать розбудову кластерних соціальних мереж та їх діяльність. В умовах, коли в інституціях багатопрофільних послуг з охорони здоров'я об'єднані спеціалісти багатьох галузей, керівникам місцевих органів влади та закладів охорони здоров'я для раціонального виконання своєї ролі знадобляться вміння та бачення того, як об'єднати діяльність окремих фахівців та окремі інституції в організацію, котра надаватиме передбачувані та рентабельні послуги з охорони здоров'я. При цьому для виконання ролі управлінця необхідне вміння бути лідером колективу, вміння створювати коаліції, вести переговори, вирішувати конфлікти, а також бачити перспективи для окремої організації чи мережі відповідно до суспільних потреб.

По-третє, необхідна компетентність у сфері політики та відчуття політичної ситуації. Хоча управлінці знають, як покращити поточні справи, їм часто бракує доступу до важелів, з допомогою яких можна змінити систему. Управлінцям вже сьогодні та в недалекому майбутньому знадобляться політичні навички, вміння проводити міжгалузевий аналіз та створювати коаліції, а також розуміння політики різних партій та прогнозування можливих суспільних змін.

Безумовно, у майбутньому забезпечення та підвищення якості послуг з охорони здоров'я в повному обсязі буде основним завданням управлінця. Покупці послуг - окремі споживачі, платники - розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, урядові структури - постійно вимагатимуть від постачальників медичних послуг відповідальності за надані їм інвестиції. Ця відповідальність має бути виражена у показниках, які характеризують результати покращення здоров'я громадян. Управлінці все частіше будуть змушені виявляти своє вміння розпоряджатись наявними ресурсами при обмеженому бюджеті, пошуку та розміщенні ресурсів, керувати в умовах фінансової скрути.

На основі аналізу суспільних потреб щодо послуг з охорони здоров'я обґрунтовано та розроблено основні компетенції для керівників органів місцевої влади та закладів охорони здоров'я: базовий рівень кваліфікації до допуску до спеціальності; компетенція управління (створення професійної команди, ефективне управління людськими ресурсами, управління конфліктними ситуаціями тощо); аналітичне мислення і прийняття управлінських рішень; управління, орієнтоване на результат; вміння працювати в умовах ринкової економіки; управління ризиками; впровадження інноваційних технологій.

Підготовка майбутніх керівників. Керівники органів управління та закладів охорони здоров'я відіграють все більшу роль у всіх складових системи охорони громадського здоров'я. Хоча найбільш поширеною формою підготовки керівників у сфері охорони здоров'я є підготовка на базі магістерської програми з управління охороною здоров'я, керівники можуть здобувати освітньо-кваліфікаційні рівні та наукові ступені і з інших спеціальностей, включаючи магістра державного та публічного адміністрування, магістра управління бізнесом, магістра управління організаціями тощо. Вказане відображає різноманітність освітніх напрямів, для яких розроблені навчальні програми та за якими проводиться підготовка керівників для сфери охорони здоров'я, зокрема державне управління, охорона здоров'я, бізнес-управління, економіка тощо. Саме ці освітні програми покликані задовольняти вимоги і сподівання бажаючих працювати у сфері управління охороною здоров'я. Щоб краще задовольнити сподівання майбутніх керівників місцевих органів влади та сфери охорони здоров'я, необхідні істотні зміни в системі їх підготовки.

Реформа змісту навчальних програм. Необхідно вдосконалювати навчальні програми для керівників місцевих органів влади та системи охорони здоров'я, що передбачають оволодіння новими знаннями у таких сферах, як лідерство, створення коаліцій, політика та політична діяльність, управління закладами охорони здоров'я, підвищення якості послуг з охорони здоров'я, взаємозв'язок вартості та якості, використання результатів наукових досліджень у практичній діяльності та розв'язання ситуаційних вправ. При розробці навчально-методичних матеріалів необхідно приділяти увагу формуванню та розвитку компетенцій, знань, вмінь та навичок щодо управління з урахуванням особливостей сфери охорони здоров'я у майбутньому.

Показано, що в контексті розвитку співпраці між навчальними закладами навчально-дослідницького типу, місцевими органами управління і закладами охорони здоров'я орієнтація на максимальне задоволення суспільних потреб щодо послуг з охорони здоров'я у майбутньому передбачає таке: створення нових за змістом та формами видів навчання, зокрема заочно-дистанційного, систем професійного підвищення кваліфікації тощо; навчальні програми для керівників-практиків окремих служб у сфері охорони здоров'я; короткострокові семінари з питань управління змінами, на які запрошуються керівники місцевих органів влади та багатопрофільних закладів охорони здоров'я з метою підвищення їхньої компетенції; проведення науковцями та працівниками системи охорони здоров'я спільних досліджень, що стосуються проблем виробничої діяльності.

Компетентність, що відповідає певному етапу кар'єри. Перепідготовка керівників закладів охорони здоров'я з питань управління повинна пов'язуватись з їх просуванням службовою драбиною та стосуватись набуття конкретних навичок. За умови динамічного розвитку системи охорони здоров'я управлінцям необхідно постійно поглиблювати свої знання, щоб діяти на рівні, що відповідає організаційній моделі системи та суспільним потребам. Необхідно розвивати нові партнерські відносини та відповідні структури професійного підвищення кваліфікації, до яких слід залучити практиків із професійних асоціацій та викладачів навчальних закладів, що сприятиме підготовці фахівців найвищої якості.

У таблиці 1 наведено сучасні тенденції, що стосуються еволюції ролі керівників органів державного управління, місцевого самоврядування та закладів охорони здоров'я.

Таблиця 1

Еволюція ролі управлінця у сфері охорони здоров'я

Показник	Минуле	Сучасність	Майбутнє
Виконання ролі та переоцінка цінностей	Координація роботи працівників, переважно медичних	Розвиток можливостей для управлінців: досвід у сфері фінансів та стратегічному плануванні	Істотна роль керівників в управлінні людськими, а не лише фінансовими ресурсами
Підготовка майбутніх керівників	Значною мірою ізольована від основних теорій управління та організаційного менеджменту	З'являється інтеграція, яка, однак, відрізняється від управління в промисловості. Орієнтація на діяльність організації	Повністю інтегроване в систему підготовки, безперервне професійне підвищення кваліфікації. Орієнтація на суспільні потреби

Питання якості та ефективності послуг у сфері охорони здоров'я, а також основні моральні та етичні питання справедливого доступу до них та вибору, що раніше розглядалися лише абстрактно, будуть найважливішими в недалекому майбутньому. Можливості та внесок керівників місцевих органів влади та сфери охорони здоров'я в становлення майбутньої моделі надання медичних послуг будуть залежати від поєднання компетентності, вміння, інтуїції та рішучості.

Таким чином, доведено, що відповідність керівників місцевих органів виконавчої влади, посадових осіб місцевого самоврядування та закладів охорони здоров'я новим суспільним тенденціям та вимогам вимагає нової компетентності, нових знань, навичок та вмінь; зокрема пристосування до швидкої зміни зовнішнього оточення організації, а також необхідні межі та обсяги повноважень, необхідних адміністраторам органів управління та закладів охорони здоров'я, не можна забезпечити, тільки обійнявши певну посаду, вони потребують безперервного професійного навчання; урахування того, що вмінням управляти повинні володіти також інші фахівці сфери охорони здоров'я, щоб шляхом встановлення партнерських відносин можна було задовольнити мінливі вимоги майбутнього.

ВИСНОВКИ

У дисертації розроблено наукові положення та отримано результати, які в сукупності розв'язують важливу наукову проблему обґрунтування теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо децентралізації та підвищення ефективності регіонального управління у сфері охорони здоров'я територіальної громади відповідно до сучасних потреб, спрямованих на збільшення середньої очікуваної тривалості життя та регіонального індексу людського потенціалу, що сприятиме покращенню якості трудових ресурсів та територіальному розвитку.

Раніше ця проблема в цілому спеціально не досліджувалась у науковій літературі, хоча управління окремими складовими охорони громадського здоров'я було предметом уваги вітчизняних та зарубіжних учених і практиків.

Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки та внести певні пропозиції.

1. Регіональне управління охороною громадського здоров'я в Україні не відповідає суспільним потребам, на що вказують незадовільний стан здоров'я територіальних громад, неефективність механізмів фінансового захисту громадян на випадок захворювання, низька економічна та медико-соціальна ефективність діяльності галузі, недостатнє задоволення потреб територіальної громади в послугах з охорони здоров'я.

2. Проведений аналіз свідчить про істотні відмінності щодо стану громадського здоров'я в регіонах України. За останні 15 років міжрегіональна стратифікація за показником середньої очікуваної тривалості життя зросла на 133%, природного скорочення населення - на 38%, а смертність від нещасних випадків, отруєнь і травм - на 25%. За даними 2006-2007 рр. різниця середньої очікуваної тривалості життя між окремими регіонами України серед всього населення становить 4,58 років; серед чоловіків - 6,15 років та серед жінок - 4,3 роки. З'ясовано закономірності впливу окремих чинників на стан громадського здоров'я, зокрема соціально-економічних та екологічних особливостей.

3. Не виявлено зв'язку між видатками на охорону здоров'я коштів державного і місцевих бюджетів з розрахунку на одного жителя та середньою очікуваною тривалістю життя в окремих регіонах України. Так, за даними 2007 р., найвищий рівень фінансування охорони здоров'я з розрахунку на одного жителя спостерігався, крім міст Київ і Севастополь, у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Чернігівській, Черкаській, Київській, АР Крим (середній показник 407,66±35,81 грн). Найнижчий рівень видатків на охорону здоров'я з розрахунку на одного жителя - в Рівненській, Закарпатській, Тернопільській, Херсонській, Луганській, Чернівецькій, Волинській областях (середній показник 372,09±18,99 грн). Водночас, показник середньої очікуваної тривалості життя в першій групі областей коливався від 66,66 до 67,06 років, а в другій - від 70,60 до 68,62 (середні значення 66,66±0,25 та 70,00±0,76 відповідно).

4. Обґрунтовано необхідність еволюції регіонального управління, а саме органів регіонального управління з охорони здоров'я як розпорядника коштів державного і місцевого бюджетів, від функцій управління та фінансування інфраструктури охорони здоров'я до функції стратегічного замовника послуг відповідно до потреб територіальної громади, діяльність якого спрямована на зменшення захворюваності, інвалідності, смертності та збільшення середньої тривалості життя.

5. Доведено доцільність перебудови організаційно-правових засад закладів охорони здоров'я, як виробників послуг в окремі юридичні суб'єкти підприємницької діяльності, що займають проміжний стан між бюджетними закладами державної або комунальної форм власності та приватними установами. Це можуть бути як окремі юридичні особи на певній адміністративній території (центральна територіальна лікарня, центр первинної медико-санітарної допомоги, консультативно-діагностичний центр, служба невідкладної медичної допомоги, параклінічні служби тощо), так і їх кластерні організаційно-правові утворення.

6. Обґрунтовано необхідність запровадження договірних відносин між замовником - органом регіонального управління та незалежними в організаційно-правовому відношенні виробниками послуг з охорони здоров'я, а саме розмежування управління та фінансування інфраструктури від надання послуг.

7. Визначено, що державна політика з охорони громадського здоров'я в сучасних умовах повинна базуватись на рівних можливостях щодо охорони здоров'я всіх громадян, їх залученні до розробки, впровадження та контролю за виконанням управлінських рішень, а також розвитку міжгалузевих взаємозв'язків у державному управлінні охороною громадського здоров'я. Міжгалузеві взаємозв'язки не можуть розвиватися в межах традиційних технологій управління. Потрібні нові функціонально-структурні можливості управління, до яких в першу чергу належать міжгалузеві підходи. Інструментом, що сприяє новій технології управління, є реалізація дієвих заходів, спрямованих на підтримку та зміцнення громадського здоров'я, шляхом збереження довкілля, покращення умов праці, проживання, соціального середовища, запобігання та корекції індивідуальних факторів ризику захворювань.

8. Доведено, що при формуванні регіональних програм соціально-економічного розвитку необхідно обґрунтовувати їх вплив на стан громадського здоров'я, покращення якості трудового потенціалу, а не тільки на територіальний розвиток.

9. Доведено, що відповідність керівників місцевих органів виконавчої влади, посадових осіб місцевого самоврядування та закладів охорони здоров'я новим суспільним тенденціям та вимогам вимагає нової компетентності, нових знань, навичок та вмінь; зокрема пристосування до швидкої зміни зовнішнього оточення організації, а також необхідні межі та обсяги повноважень, необхідних адміністраторам органів управління та закладів охорони здоров'я, не можна забезпечити, тільки обійнявши певну посаду, вони потребують безперервного професійного навчання; урахування того, що вмінням управляти повинні володіти також інші фахівці сфери охорони здоров'я, щоб шляхом встановлення партнерських відносин можна було задовольнити мінливі вимоги майбутнього.

10. Розроблено освітньо-кваліфікаційні характеристики для підготовки нової генерації керівників органів державного управління та місцевого самоврядування, а також системи охорони здоров'я, а на їх основі освітньо-професійна програма підготовки фахівців за спеціальністю 8.150105 “Державне управління у сфері охорони здоров'я” напряму підготовки “Державне управління”.

11. На підставі отриманих результатів дослідження сформульовано рекомендації щодо їх практичного використання.

На рівні місцевих органів виконавчої влади

- вивчати потреби територіальної громади щодо покращення стану громадського здоров'я і як розпорядник коштів державного і місцевого бюджетів визначати найбільш ефективних постачальників необхідних послуг з охорони здоров'я;

- сприяти автономізації закладів охорони здоров'я;

- запроваджувати договірні відносини між розпорядником коштів та постачальниками послуг.

На законодавчому рівні:

- необхідно внести зміни до Бюджетного кодексу України, спрямовані на об'єднання фінансових ресурсів охорони здоров'я в сільській місцевості на рівні районних бюджетів, а в перспективі - об'єднання фінансових ресурсів системи охорони здоров'я на регіональному рівні та забезпечення переходу галузі до моделі єдиного платника;

- необхідно внести зміни до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” та спростити порядок погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника та торгів з обмеженою участю, що у зв'язку з особливостями економічних відносин у системі охорони здоров'я та специфічного характеру медичних послуг мають найбільше практичне значення для подальшого запровадження реформ галузі;

- передбачити випадки на виконання ст. 77 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” стосовно пільгового забезпечення медичних працівників у сільській місцевості житлом, телефонним зв'язком та безоплатним користуванням квартирою з опаленням;

- необхідно прискорити прийняття Законів України “Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування”; “Про заклади охорони здоров'я”; “Про захист прав пацієнтів” та “Про лікарське самоврядування”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

Рожкова І. В. Розвиток механізмів державного управління охороною громадського здоров'я на регіональному рівні в Україні: монографія / І. В. Рожкова. К.: Фенікс, 2009. 320 с.

Рожкова І. В. Децентралізація управління у сфері охорони здоров'я на місцевому рівні: монографія / І. В. Рожкова, І. М. Солоненко. К.: Фенікс, 2008. 160 с. Особистий внесок: обґрунтовано та розроблено концептуальну модель розмежування функцій управління та фінансування сфери охорони здоров'я місцевого органу влади, а також запровадження договірних відносин між розпорядником коштів та виробниками послуг.

Рожкова І. В. Державне управління міжгалузевою взаємодією з охорони громадського здоров'я: регіональні аспекти: монографія / І. В. Рожкова, О. І. Мартинюк, І. М. Солоненко. К.: Вид-во НАДУ, 2008. 212 с. Особистий внесок: досліджено стан та значення міжгалузевої взаємодії, як механізму регіонального управління з покращення стану здоров'я територіальної громади.

Солоненко І. М. Управління організаційними змінами у сфері охорони здоров'я: монографія / І. М. Солоненко, І. В. Рожкова. К.: Фенікс, 2008. 275 с.

Особистий внесок: визначено особливості управлінських рішень, планування та впровадження організаційних змін у сфері охорони здоров'я в умовах суспільних трансформацій.

Рожкова І. В. Реформування системи охорони здоров'я на місцевому рівні: кол. монографія / І. В. Рожкова, І. М. Солоненко; під ред. І. М. Солоненка. К.: Вид-во НАДУ, 2009. 140 с. Особистий внесок: розроблено модель еволюції функцій управління та фінансування у сфері охорони здоров'я місцевого органу виконавчої влади.

Статті в наукових фахових виданнях

Рожкова І. В. Правове забезпечення соціальної справедливості та рівності за умов реформи охорони здоров'я в Україні / І. В. Рожкова // Упр. сучас. містом. 2004. № 10-12 (16). С. 17-24.

Рожкова І. В. Cтандартизація надання медичної допомоги як інноваційний аспект в регіональному управлінні охороною здоров'я / І. В. Рожкова // Вісн. НАДУ. 2005. № 2. С. 271-275.

Рожкова І. В. Задоволення потреб громадян в послугах охорони здоров'я на регіональному рівні (на прикладі Дніпропетровської області) / І. В. Рожкова // Зб. наук. пр. НАДУ. 2005. Вип. 2. С. 252-259.

Рожкова І. В. Сучасні механізми управління якістю в системі охорони здоров'я / І. В. Рожкова // Упр. сучас. містом. 2005. № 1-2/1-6 (17-18). С. 126-130.

Рожкова І. В. Регіональний моніторинг в управлінні якістю медичної допомоги / І. В. Рожкова // Вісн. НАДУ. 2005. № 4. С. 270-274.

Рожкова І. В. Державне регулювання розвитку ринкових механізмів в системі охорони здоров'я України / І. В. Рожкова // Державне управління: теорія та практика: електрон. вид. фах. журн. К.: НАДУ, 2005. № 2. - Режим доступу: http: www.nbuv.gov.ua/Articles/Nadupu/2005-2.

Торбас О. М., Рожкова І. В. Еволюція ролі органів місцевого самоврядування щодо покращення послуг територіальній громаді з охорони здоров'я / О. М. Торбас, І. В. Рожкова, І.М. Солоненко // Державне управління: теорія та практика: електрон. вид. фах. журн. К.: НАДУ, 2007. № 2. Режим доступу: http: www.nbuv.gov.ua/Articles/Nadupu/2007-2.

Особистий внесок: обґрунтовано та розроблено модель розмежування функцій управління та фінансування розпорядника коштів державного і місцевого бюджетів у сфері охорони здоров'я.

Рожкова І. В., Солоненко І. М. Демократизація розробки та впровадження державної політики з охорони громадського здоров'я в Україні / І. В. Рожкова, І. М. Солоненко // Вісн. НАДУ. 2007. № 2. С. 263-272.

Особистий внесок: обґрунтовано напрями демократизації формування державної політики у сфері охорони здоров'я, зокрема залучення представників окремих суспільних груп, зацікавлених у змінах.

Рожкова І. В. Договірні відносини як механізм ефективного управління ресурсами у сфері охорони здоров'я на регіональному рівні / І. В. Рожкова // Зб. наук. пр. НАДУ. 2008. № 1. С. 223-230.

Рожкова І. В. Формування майбутнього органу державного управління та закладів охорони здоров'я / І. В. Рожкова // Вісн. НАДУ. 2008. № 4. С. 241 - 248.

Рожкова І. В. Державне регулювання розвитку механізмів фінансування системи охорони здоров'я на засадах суспільної справедливості / І. В. Рожкова // Зб. наук. пр. НАДУ. 2008. Вип. 2. С. 224-233.

Рожкова І. В., Солоненко Н.Д. Удосконалення державного та регіонального управління охороною громадського здоров'я в Україні / І. В. Рожкова, Н. Д. Солоненко // Статистика України. 2008. № 4. С. 67-78.

Особистий внесок: обґрунтовано напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері охорони здоров'я на регіональному рівні.

Рожкова І. В. Особливості планування та впровадження організаційних змін у сфері охорони здоров'я / І. В. Рожкова // Державне управління: теорія та практика електрон. вид. фах. журн. К.: НАДУ, 2008. № 2. - Режим доступу: http: www.nbuv.gov.ua/Articles/Nadupu/2008-2.

Рожкова І. В., Мартинюк О. І. Розвиток регіонального управління щодо міжгалузевої взаємодії з охорони громадського здоров'я / І. В. Рожкова, О. І. Мартинюк // Зб. наук. пр. ДРІДУ НАДУ. 2008. № 4 (34/200). С. 179-186.

Особистий внесок: проведено аналіз місця та ролі регіонального управління у міжгалузевій співпраці щодо покращення стану здоров'я територіальної громади та обґрунтовано напрями його вдосконалення.

Рожкова І. В. Оцінка ефективності державної політики з охорони громадського здоров'я / І. В. Рожкова // Економіка та держава. 2009. № 3. С. 66-68.

Рожкова І. В. Розвиток механізмів формування консолідованого бюджету охорони здоров'я в Україні / І. В. Рожкова // Вісн. НАДУ. 2009. № 1. С. 47-53.

Тези доповідей, матеріали наукових конференцій:

Солоненко І. М., Жаліло Л. І., Рожкова І. В. Система охорони здоров'я як компонент державної соціальної політики: європейські тенденції / І. М. Солоненко, Л. І. Жаліло, І. В. Рожкова // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: Матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 31 травня 2005 р.). К.: Вид-во НАДУ, 2005. Т. 2. С. 297-299.

Особистий внесок: обґрунтовано напрями перебудови управління охороною здоров'я на державному та регіональному рівнях.

Рожкова І. В. Роль держави та ринкових механізмів в реформуванні системи охорони здоров'я в Україні / І. В. Рожкова // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: матеріали наук.-практ. конф. (Львів, 20 січня 2006 р.). К.: Вид-во ЛРІДУ НАДУ, 2006. Ч. 1. С. 356-359.

Рожкова І. В. Державне регулювання забезпечення рівності у сфері охорони здоров'я в умовах суспільної стратифікації / І. В. Рожкова // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 31 травня 2006 р.). К.: Вид-во НАДУ, 2006. Т. 2. С. 432-434.

Жаліло Л. І., Мартинюк О. І., Рожкова І. В., Солоненко І. М. Державне регулювання чинників здоров'я населення в умовах ринкової економіки в Україні / Л. І. Жаліло, О. І. Мартинюк, І. В. Рожкова, І. М. Солоненко // Державне та муніципальне управління в умовах політико-адміністративної реформи: матеріали наук.-практ. конф. (Луцьк, 17-18 травня 2007 р.). Луцьк, 2007. С. 133-135.

Особистий внесок: досліджено значення регіонального управління у покращенні стану здоров'я територіальної громади.

Рожкова І. В., Торбас І. М., Солоненко І. М. Розвиток місцевого самоврядування щодо покращення послуг територіальній громаді / І. В. Рожкова, І. М. Торбас, І. М. Солоненко // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування: матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 31 травня 2007 р.). К.: Вид-во НАДУ, 2007. С. 220-222. Особистий внесок: обґрунтовано алгоритм розвитку організаційно-правових засад закладів охорони здоров'я на регіональному рівні та на рівні місцевого самоврядування.

Жаліло Л. І., Мартинюк О. І., Рожкова І. В. Удосконалення регіонального управління техногенними ризиками стану здоров'я територіальної громади / Л. І. Жаліло, О. І. Мартинюк, І. В. Рожкова // Декларування безпеки об'єктів підвищенної небезпеки як засіб регулювання безпеки регіону (держави): матеріали наук.-метод. семінару (Київ, 3 жовтня 2007 р.). К., 2007. С. 52-53.

Особистий внесок: досліджено роль і місце регіонального управління у зменшенні шкідливого впливу техногенних чинників на стан здоров'я територіальної громади.

Жаліло Л., Мартинюк О., Рожкова І. Вплив Всесвітньої організації охорони здоров'я на формування національної політики з охорони здоров'я в сучасних умовах України / Л. Жаліло, О Мартинюк, І. Рожкова // Всесвітній день здоров'я, захист здоров'я від змін клімату, 60 річчя заснування ВООЗ: матеріали наук.-практ. конф. // Охорона здоров'я України. К.: Вид-во НМУ, 2008. № 1(29). С. 133-134. Особистий внесок: проведено аналіз взаємозв'язку політики Всесвітньої організації охорони здоров'я та державної політики у сфері охорони здоров'я в Україні.

Жаліло Л., Мартинюк О., Рожкова І., Солоненко І. Збереження трудового потенціалу України: аспекти державного управління охороною здоров'я / Л. Жаліло, О. Мартинюк, І. Рожкова, І. Солоненко // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Львів, 4 квіт. 2008 р.). Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2008. С. 497-500. Особистий внесок: проведено аналіз впливу стану громадського здоров'я на якість трудового потенціалу на регіональному рівні.

Рожкова І. В. Формування стратегічного замовника послуг з охорони здоров'я на регіональному рівні в Україні / І. В. Рожкова // Нові тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід: матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 30 травня 2008 р.). К.: Вид-во НАДУ, 2008. Т. 3. С. 42-44.

Рожкова І. В., Солоненко І. М. Еволюція ролі керівників органів управління та закладів охорони здоров'я в сучасних умовах / І. В. Рожкова, І. М. Солоненко // Теорія та практика державної служби: матеріали наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 30 вересня 2008 р.). Д.: Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2008. С. 168-172. Особистий внесок: досліджено сучасні суспільні вимоги до керівників органів управління та закладів охорони здоров'я, а також напрями удосконалення їх підготовки.

Рожкова І. В., Солоненко І. М. Удосконалення державного управління та місцевого самоврядування у сфері послуг територіальній громаді з охорони здоров'я / І. В. Рожкова, І. М. Солоненко // Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської практики: матеріали наук.-практ. конф. (Луцьк, 2-3 жовтня 2008 р.). Луцьк, 2008. С. 7-9. Особистий внесок: обґрунтовано напрями вдосконалення управління на місцевому рівні щодо покращення надання послуг з охорони здоров'я територіальній громаді.

Солоненко І. М., Рожкова І. В. Сучасні суспільні вимоги щодо підготовки керівників у сфері охорони здоров'я в Україні / І. М. Солоненко, І. В. Рожкова // Матеріали ІV з'їзду спеціалістів з соціальної медицини та організаторів охорони здоров'я (Житомир, 23-25 жовтня 2008 р.). Житомир; Київ, 2008. С. 166-168.

Особистий внесок: досліджено сучасні суспільні вимоги до керівників місцевих органів виконавчої влади стосовно сфери охорони здоров'я, а також обґрунтовано доцільність запровадження їх підготовки на основі магістерської програми за спеціальністю 8.150105“Державне управління у сфері охорони здоров'я” напряму підготовки 1501 “Державне управління”.

Cтатті в інших наукових виданнях:

34. Державне управління охороною громадського здоров'я: навч. посіб. / за ред. І. М. Солоненка та Л. І. Жаліло. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 116 с. Особистий внесок: досліджено особливості регіонального управління здоров'ям територіальної громади в сучасних умовах.

35. Законодавче забезпечення протидії тютюнопалінню в Україні: гармонізація вітчизняних та міжнародних правових засад: навч. посіб. / під ред. М. Є. Поліщука та І. М. Солоненка. К.: Дзвін, 2005. 208 с. Особистий внесок: проведено аналіз правового забезпечення зменшення шкідливого впливу тютюнових виробів на стан громадського здоров'я у країнах Європейського Союзу.

36. Реформування системи охорони здоров'я на муніципальному рівні: навч. посіб. / за ред. І. М. Солоненка, О. П. Попова та ін. К.: Вид-во НАДУ, 2007. 256 с. Особистий внесок: обґрунтовано модель органу місцевого самоврядування як розпорядника коштів державного і місцевого бюджетів у сфері охорони здоров'я щодо розмежування функцій управління та фінансування.

37. Оболенський О. Ю., Солоненко І. М., Рожкова І. В. Управління охороною здоров'я на місцевому рівні: національний та зарубіжний досвід [О. Ю. Оболенський, І. М. Солоненко, І. В. Рожкова]: навч. посіб. К.: Вид-во Асоціації міст України та громад, 2007. 237 с. Особистий внесок: досліджено напрями розвитку організаційно-правових засад закладів охорони здоров'я на місцевому рівні та визначено роль органів виконавчої влади у цьому процесі.

38. Солоненко І.М., Рожкова І. В. Удосконалення організаційно-правових засад місцевого самоврядування в галузі охорони здоров'я [І. М. Солоненко, І. В. Рожкова]: методичні рекомендації К.: Вид-во НАДУ, 2008. 40 с. Особистий внесок: обґрунтовано принципи державного регулювання перебудови сфери охорони здоров'я на рівні окремих адміністративних територій.

39. Рожкова І. В., Мартинюк О. І. Розвиток державного управління міжгалузевою взаємодією з охорони громадського здоров'я в Україні / І. В.Рожкова, О. І. Мартинюк // Охорона здоров'я України. 2008. № 4 (32). С. 101-103. Особистий внесок: сформульовано принципи місця та ролі регіонального управління у міжгалузевій співпраці щодо покращення стану здоров'я територіальної громади та обґрунтовано напрями його вдосконалення.