Адміністративно-правові основи делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Автореферат

Адміністративно - правові основи делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Лісний Дмитро Вячеславович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Класичному приватному університеті, м. Запоріжжя

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор

ПЄТКОВ Сергій Валерійович,

Класичний приватний університет, проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ОСТАПЕНКО Олексій Іванович,

Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративного процесу

кандидат юридичних наук, доцент

ЮНІН Олександр Сергійович,

Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ,

начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах реформування адміністративного законодавства, поширення адміністративних проступків, зміні їх структури і динаміки виникає необхідність предметного дослідження інституту адміністративної відповідальності, зокрема, специфіки відповідальності співробітників правоохоронних органів під час виконання своїх службових обов'язків. Забезпечення належного стану громадської безпеки, реальної безпеки громадян, протидія злочинності є першочерговими завданнями сьогодення. Міцна та надійна громадська безпека є передумовою економічного та соціального розвитку, політичної стабільності в суспільстві. Результати узагальнення практики діяльності правоохоронних органів дозволяють зробити висновки про те, що поліпшення забезпечення громадської безпеки можливе лише на підставі комплексного використання адміністративно-правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України. Крім того, на сьогодні науково обґрунтовані організаційно-правові принципи, шляхи удосконалення форм і методів, делегування повноважень, які мають єдину цільову спрямованість, удосконалення адміністративно-правових основ делегування повноважень в правоохоронних органах при виконанні своїх функціональних обов'язків не досліджувались. Слід зазначити, що ця проблема ще не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо стосовно вивчення адміністративно-правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України.

Науковою основою для проведення дослідження стали праці учених-правознавців у галузі управління правоохоронними органами України: В.Б. Авер'янова, М.І. Ануфрієва, І.В. Арістової, О.М. Бандурки, О.К. Безсмертного, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.С. Венедіктова, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, В.В. Коваленка, Р.А. Калюжного, Д.П. Калоянова, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, В.І. Курила, В.Г. Лукашевича, Н.П. Матюхіної, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, П.І. Орлова, О.І. Остапенка, Т.О. Проценка, В.М. Плішкіна, В.П. Пєткова, С.В. Пєткова, Д.В. Приймаченка, О.П. Рябченко, О.Ю.Синявської, М.М. Тищенка, В.В. Цвєткова, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та інших авторів, які розробили теоретичні та методологічні основи наукової організації управління персоналом і делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України.

Вибір теми дослідження зумовлений такими чинниками, які актуалізують її значення безпосередньо для правоохоронних органів: науковою і практичною важливістю вивчення теми адміністративно-правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України, в їх структурах і підрозділах, з'ясуванні перспектив її подальшої розробки; переглядом наявної практики здійснення адміністративно-правової діяльності правоохоронних органів й обґрунтуванням потреби вдосконалення її відповідно до вимог і критеріїв ефективності; обґрунтуванням заходів, що вдосконалюють подальший розвиток адміністративно-правового забезпечення впровадження делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України.

Вивчення можливостей застосування досягнень адміністративно-правових основ делегування повноважень в структурах і підрозділах правоохоронних органів на сьогодні залишається на недостатньому рівні. Лише за допомогою наукового аналізу ми зможемо адаптувати передові ідеї, які використовують правоохоронні органи західноєвропейських країн, до сучасних реалій Української держави. Сьогодні поняття делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів у ракурсі його ефективності, підвищення якості набуває нового змісту, а тому адміністративно-правові основи делегування повноважень під час здійснення керівництва службами та підрозділами правоохоронних органів України потребують предметного наукового дослідження, пізнання сутності та адміністративно-правового характеру.

Таким чином, тема дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю вирішення завдань, що виникають у ході адміністративної-правової діяльності й формування правової системи суспільства, зокрема, удосконалення правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України. З іншого боку, актуальність дослідження пов'язана з необхідністю теоретичного осмислення сформованої практики делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1767; пп.1.1.29, 1.1.39, 1.1.52 наказу МВС України «Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 рр.» від 05.07.04 № 755; у межах тем науково-дослідної діяльності кафедри конституційного та адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету «Актуальні проблеми організації і функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0105U002565) на 2005-2008 рр., та «Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні» (номер державної реєстрації 0108U008955) на 2009-2014 рр.

Тема дисертації відповідає пріоритетним завданням навчального процесу з підготовки кваліфікованих фахівців для правоохоронних органів України з урахуванням нових вимог щодо сучасних стандартів до професійного рівня керівників структурних підрозділів правоохоронних органів України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає як у всебічному аналізі основних фундаментальних положень сучасних досягнень у галузі правоохоронної діяльності служб та підрозділів правоохоронних органів, України, так і в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо можливості використання технологій делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- здійснити історичне дослідження поняття делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів;

- оцінити наявні теоретичні концепції та позиції науковців стосовно концептуальних основ делегування повноважень;

- розкрити адміністративно-правові основи делегування повноважень як засобу оптимізації раціонального використання персоналу правоохоронних органів України;

- обґрунтувати сучасний стан делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів;

- розглянути види і форми делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України;

- розкрити зміст адміністративного контролю як основного засобу зворотного зв'язку в делегуванні повноважень;

- запропонувати шляхи системного удосконалення організаційних основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів;

- розробити пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів.

Об'єкт дослідження суспільні відносини, що формуються в процесі управління правоохоронними органами.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові основи делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Під час вивчення, аналізу та узагальнення матеріалів, наукового обґрунтування теоретичних положень і висновків, розробки практичних пропозицій та рекомендацій автор керувався методом філософської діалектики як загальним методом пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства та мислення, в руслі якого відбувається розвиток адміністративно-правових основ делегування повноважень як суспільного явища. За допомогою історико-правового методу досліджено генезис поняття делегування повноважень в правоохоронних органах (у висвітленні етапів розвитку певних поглядів на досліджувану проблему) (підрозділ 1.1); методи аналізу і синтезу застосовувались під час усієї роботи над проблемою, починаючи від добору фактичного матеріалу для дисертаційного дослідження, вивчення праць науковців та аналізу нормативної й емпіричної бази (підрозділ 1.2, 1.3); спираючись на основні засади вчення про державу і право, соціологічні та статистичні підходи до досліджуваної проблематики, при аналізові питань, що є предметом дослідження, використовувалися, зокрема, системний підхід під час розгляду певних притаманних делегуванню повноважень рис (підрозділ 2.1, 2.2); структурно-функціональний метод (кожен із виділених елементів адміністративно-правових основ делегування повноважень як характерно-особливий прояв організаційної діяльності, що перебуває у взаємодії з іншими) (підрозділ 2.3); логіко-семантичний метод - внесено пропозиції щодо організаційно-правових напрямів удосконалення повноважень в правоохоронних органах України (підрозділ 3.1, 3.2) та інші методи пізнання суспільних процесів і явищ. Як базовий у роботі використовувався порівняльно-правовий метод, завдяки якому встановлено рівень розвиненості нормативно-правової бази досліджуваної проблеми. Метод моделювання використовувався під час конструювання та вироблення практичних рекомендацій для здійснення делегування повноважень у діяльності правоохоронних органів України. Обрані теоретико-методологічні засади дозволили послідовно дослідити організаційно-правові основи делегування повноважень у діяльності правоохоронних органів України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки, дослідити основні аспекти делегування повноважень від керівника до підлеглого структурного підрозділу правоохоронного органу України. До результатів, які виносяться на захист, що містять наукову новизну, слід віднести такі:

уперше:

- наводиться характеристика етапів становлення поняття делегування повноважень як адміністративно-правової основи діяльності правоохоронних органів;

- сформульовано авторське поняття «делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів»;

- пропонується прийняття нового нормативно-правового акта - Службового кодексу України, в якому слід зазначити порядок проходження служби в правоохоронних органах України, з чітко визначеною адміністративно-правовою основою делегування повноважень в діяльності цих органів;

- обґрунтовано необхідність і значимість дослідження адміністративно-правових основ діяльності керівника правоохоронного органу як самостійного напрямку підвищення ефективності делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів;

- розкрито зміст і сутність делегування повноважень як фактора оптимізації раціонального використання персоналу правоохоронних органів, а отже, і правозастосовну діяльність правоохоронних органів України;

удосконалено:

- правовий статус керівника в делегуванні повноважень в роботі правоохоронних органів України;

- механізм практичного застосування методів делегування повноважень;

дістало подальшого розвитку:

- поняття особистості й основні характеристики статусу особистості в управлінських внутрішньо-системних відносинах;

- пропозиції щодо напрямків удосконалення правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів.

Таким чином, у дисертаційному дослідженні, виконаному на основі чинної нормативно-правової бази, яка регулює організаційну діяльність правоохоронних органів, сформульована низка раніше не захищених положень стосовно делегування повноважень щодо передачі службових обов'язків від керівника до підлеглого структурного підрозділу правоохоронного органу. Дисертація є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням делегування повноважень у ракурсі адміністративно-правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки адміністративно-правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів, а також раціонального використання співробітників правоохоронних органів, що покликані заповнити правовий пробіл у теорії управління правоохоронними органами і юриспруденції, а відповідно вдосконалити нормативно-правову базу щодо делегування повноважень в цих органах. Матеріали дисертації можуть бути відправною основою для подальших досліджень у цій області. Викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись у:

- науково-дослідній сфері - для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань делегування повноважень в правоохоронних органах та при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій з делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України;

- правотворчій сфері - при підготовці проекту Концепції розвитку ОВС України та наказів МВС України, а також використання результатів дослідження сприятиме удосконаленню нормативно-правового регулювання правовідносин у сфері делегування повноважень в правоохоронних органах України;

- правозастосовній діяльності - для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства у сфері делегування повноважень в правоохоронних органах;

- навчально-виховному процесі - у вищих навчальних закладах України під час вивчення дисциплін, пов'язаних з проходженням служби в правоохоронних органах України, організацією діяльності ОВС, діяльності правоохоронних органів. Дисертант брав участь у розробці методичних рекомендацій і програм, спрямованих на підвищення рівня навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України (Акт впровадження від 17 червня 2009 р.);

- практичній діяльності - як напрямок підвищення рівня організаційно-керівної роботи керівників різних підрозділів правоохоронних органів (Акти впровадження у діяльність управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Запорізькій області від 27 травня 2009 р. та відділу кадрового забезпечення Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області від 11 червня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно з використанням останніх досягнень наукового менеджменту, теорії управління, адміністративного права. Положення, що містяться в працях опублікованих у співавторстві, поряд з іншими науковими дослідженнями автора стали основою для викладених у відповідних підрозділах дисертації узагальнень. Персональний внесок до опублікованих колективних наукових праць пропорційний кількості співавторів.

У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались. Одержані наукові результати та висновки щодо адміністративно-правових основ делегування повноважень в правоохоронних органах, що містяться у дисертації, сформульовані та обґрунтовані на базі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, теоретичні та практичні висновки були обговорені на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі й міжнародних: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Запоріжжя, 31 жовтня 2008 р.); Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 27 березня 2009 р.), щорічній Міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 р.). Результати дослідження широко використовуються в навчальному процесі Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ в 2006-2009 роках.

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації знайшли відображення у семи наукових працях, три з яких, опубліковано у фахових юридичних виданнях, тезах доповідей на трьох конференціях та одному навчально-довідковому посібнику.

Структура дисертації обумовлені змістом наукової проблеми та спрямовані на досягнення мети. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновку, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з них - 172 сторінки основного змісту. Список використаних наукових джерел складає 212 найменувань і займає 20 сторінок, додатків - 6.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються предмет та об'єкт, формулюється мета та основні завдання роботи, характеризуються науково-теоретична і методологічна база дослідження, підкреслюється практичне значення одержаних результатів, сформульовані основні положення та позиції, що виносяться на захист, їх наукова новизна, наводяться дані щодо апробації пропонованого дослідження.

Розділ 1 «Делегування повноважень як основа раціонального використання персоналу правоохоронних органів України» складається з трьох підрозділів, які присвячені проблемі теорії і практики делегування повноважень в органах правопорядку в контексті «адміністративно-правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України», аналізу цілого комплексу нових підходів та поглядів на діяльність керівників, підрозділів правоохоронних органів в процесі делегування повноважень.

Підрозділ 1.1 «Ґенеза поняття делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів» присвячений з'ясуванню поняття «делегування повноважень в правоохоронних органах». Підкреслюється, що делегування повноважень, у його сучасному розумінні, до часу свого наукового осмислення, пройшов декілька періодів розвитку. Делегування повноважень розвивається на рівні з розвитком суспільних відносин, зі своїми особливостями, які характеризують сучасний стан управління в правоохоронних органах України.

Творчий доробок основоположників у цій сфері мав величезний вплив на вітчизняних учених радянського періоду - О.К. Гастєва, П.М. Керженцева, М.Д. Кондратьєва, О.В. Чаянова та інших, які перейшли від критики буржуазних учень наукового менеджменту до власних позитивних теоретичних розробок, які сприяли подальшому накопиченню знань у напрямку вивчення делегування повноважень. З початком становлення на межі 30-х pp. ХХ ст. в СРСР адміністративно-командної системи дослідження у галузі теорії управління були поступово згорнуті і не відновлювалися майже до 60-х pp. ХХ ст., коли Ю.А. Тихомиров, В.С. Основін, Г.І. Петров Г.Х. Попов, О.Є. Луньов та інші вчені почали досліджувати організаційну діяльність з адміністративно-правових позицій. Їх послідовники І.Л. Бачило, Г.Г. Зуйков, А.П. Іпакян, О.П. Коренєв, В.Д. Малков, В.А. Озолін, Г.А. Туманов, Н.С. Троїцький та інші в умовах тоталітарної системи закладали підвалини наукової організації керування в правоохоронних органах, а відповідно безпосередньо досліджували питання, пов'язані з делегуванням повноважень.

Автором зазначається, що делегування повноважень у правоохоронних органах це - комплекс відносин, що виражають специфіку управлінської діяльності в системі «керівник - підлеглий». Делегування повноважень залежить від керівника підрозділу правоохоронного органу до підлеглого значною мірою залежить від раціонального розподілу між виконавцями обов'язків і повноважень. Це залежить від:

- сучасної комплексної системи навчання, добору та просування по службі працівників органів внутрішніх справ, що ґрунтується на поєднанні сучасних психологічних та педагогічних технологій, які мають якості, необхідні для найбільш оптимального і досконалого здійснення організаційної діяльності в органах внутрішніх справ;

- ефективної конструкції функціонування організаційно-правової системи забезпечення діяльності персоналу органів внутрішніх справ, що ґрунтується на концепції постійного вдосконалення якості виконання функціональних обов'язків та зростання рівня задоволення соціальних потреб працівників ОВС;

- оптимальної діяльності органів внутрішніх справ України, стосовно якої є стратегія ефективності, спрямована на підвищення якості обслуговування населення, що ґрунтується на передових методах наукового управління, досягнення в інших галузях науки і правових нормах українського законодавства.

Проаналізувавши науково-практичні матеріали автор стверджує, що в сучасних умовах розвитку Української держави використання технологій делегування повноважень, як адміністративно-правової основи діяльності органів внутрішніх справ є не просто необхідним, а життєво важливим. Кожний керівник державної установи повинен пам'ятати, що саме зараз вирішується питання, яке місце посідатиме його організація серед рівних за правовим статусом державних установ. В цьому контексті делегування повноважень в органах внутрішніх справах - це нормативно-врегульований комплекс адміністративно-правових дій спрямованих з боку керівництва на персонал підпорядкованого підрозділу (органу) з метою ефективного виконання завдань, що стоять перед міліцією або вдосконалення та ефективного функціонування системи ОВС, як складового елементу органів державної влади.

У підрозділі 1.2 «Концептуальні основи делегування повноважень в правоохоронних органах» проведений детальний аналіз концептуальних основ делегування повноважень в правоохоронних органах підтвердив, що в контексті адміністративної реформи галузь застосування делегування повноважень практично не має меж. Делегування повноважень застосовується в державних і громадських організаціях, правоохоронних органах і структурах, там, де метою є отримання максимальної ефективності від виконання поставлених завдань при мінімальних витратах. Автор стверджує, що маючи об'єктивний характер, управлінські відносини в той же час суб'єктивні. оскільки переломлюються через свідомість людей і вдосконалюються ними в процесі пізнання об'єктивного світу. Тому основним компонентом будь-якої соціальної системи є людина, котра одночасно виступає як суб'єктом, так і об'єктом управління персоналом, у зв'язку з чим соціально-психологічний аспект управлінської діяльності має важливе значення і максимальний облік його прямо впливає на ефективність діяльності соціальних систем. Суть делегування повноважень пов'язана із психологічним впливом на людей і необхідністю обліку їх вольових, емоційних та інших особистісних особливостей у процесі здійснення управління персоналом.

В підрозділі проаналізовані соціально-психологічні механізми делегування повноважень внутрішньо-системних управлінських відносин в органах внутрішніх справ можуть реалізуватися шляхом використання такого інструментарію:

- персональна спрямованість основних законодавчих і нормативних актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ України;

- формування почуття задоволеності співробітника від усвідомлення своєї причетності до соціально значимої діяльності, пов'язаної із правовиконанням, правозастосуванням, правоохоронною; особистісного й професійного визнання колег, громадян, суспільства в цілому;

- гуманізація внутрішньосистемних управлінських комунікацій через включення індивідуально-особистісних підходів до учасників службових відносин в органах внутрішніх справ, розвитку позитивних способів протидії

конфліктним і кризовим ситуаціям на службі й у побуті.

Делегування повноважень це джерело активності учасників управлінських відносин в органах внутрішніх справ, в основі якого лежить потреби кожної особистості в персональній спрямованості до неї. Це поняття нерозривно пов'язане з поняттям індивідуальності та колективізму.

У підрозділі 1.3 «Правові основи делегування повноважень в правоохоронних органах» дисертант проводить класифікацію нормативних актів, які регламентують порядок організації і діяльності органів правопорядку за окремими напрямами чи питаннями роботи.

Величезним внеском у теорію делегування повноважень, зокрема у вивчення нормативних актів щодо організації діяльності правоохоронних органів України, є дослідження, проведені вченими із наукової школи, очолюваної академіком О.М. Бандуркою.

Нормативною базою дослідження стали нормативно-правові акти, які регулюють діяльність правоохоронних органів в процесі делегування повноважень, зокрема: Конституція України, закони України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією», відомчих нормативно-правових актів.

Делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів вимагає аналізу того, як вони співвідносяться зі змістом найважливіших нормативних актів держави у вигляді реалізації правової політики й правової реформи в Україні, а також поруч із законодавчими і підзаконними актами, що регламентують діяльність органів правопорядку у безпосередньому виконанні всіма учасниками правоохоронної діяльності своїх службових обов'язків в процесі делегування повноважень.

Розділ 2 «Адміністративно-правове регулювання делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України» складається з трьох підрозділів, які присвячені аналізу сучасного стану делегування повноважень, дослідженню видів і форм делегування повноважень в правоохоронних органах та адміністративному контролю як основного засобу зворотного зв'язку в делегуванні повноважень.

Підрозділ 2.1. «Сучасний стан делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів» присвячений аналізу сучасного стану делегування повноважень в правоохоронних органах. Автором доведено, що делегування повноважень у сфері правопорядку нерозривно пов'язано з умінням керівника управляти собою й діяльністю підлеглих, використовуючи рекомендації про наукову організацію управлінської роботи; мати знання нормативних документів, що регламентують діяльність органів правопорядку, основи суспільно-політичних, управлінських, правових, психолого-педагогічних наук; мати вольові якості (наполегливість, завзятість, стійкість до нервово-психічних і фізичних перевантажень).

Так, відповідно до наказів МВС України «Про організацію професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України» від 25 листопада 2003 року № 1444 та «Про затвердження концепції виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України» від 30 листопада 2002 року № 1279, необхідно вдосконалювати виховну роботу та професійну підготовку співробітників органів внутрішніх справ.

Сучасний стан делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів неможливо охарактеризувати без вивчення актів управління адміністративної діяльності підрозділів та служб правоохоронних органів. Акти управління - це правова форма виконавчо-розпорядчої діяльності органів правопорядку. У цих документах відбивається значна частина організаційної діяльності правоохоронних органів, вирішуються численні питання, що виникають у процесі організації й практичного здійснення охорони громадського порядку. Акти управління, що приймаються в процесі адміністративної діяльності, мають односторонній, державно-владний, розпорядчий характер. Вони є обов'язковими до виконання, суворо підзаконними і породжують певні правові наслідки, а також можуть мати деякі специфічні риси, що обумовлено особливостями завдань, які виконуються, і змістом роботи правоохоронних органів.

Підрозділ 2.2 «Види і форми делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України» проведено дослідження видів і форм делегування повноважень з погляду основних цілей і завдань внутрішньосистемних управлінських відносин.

Доведено, що відповідно до правового виховання як одного з головних засобів розвитку й удосконалення правосвідомості співробітників правоохоронних органів, слід виходити з диференційованої структури й чітко представляти, які елементи його утворюють. Під видами делегування повноважень в правоохоронних органах автор вказує, що це система комплексних заходів організаційного характеру, які спрямовують діяльність керівника структурного підрозділу правоохоронного органу на делегування своїх владних повноважень нижчестоящому по посаді співробітнику виконувати функціональні обов'язки старшого начальника.

З метою розмежування цілей і завдань внутрішньосистемних управлінських відносин автор зазначає, що слід визначити поняття особистості й основні характеристики статусу особистості в управлінських внутрішньосистемних відносинах. Внутрішньосистемними відносинами - це конкретні системні відносини між людьми, що встановлюються в процесі їх спільної діяльності з реалізації функцій делегування повноважень. У процесі внутрішньосистемних управлінських відносин його учасники вступають у психолого-педагогічні контакти. Це найбільш чітко проявляється при індивідуально спрямованих управлінських впливах, здійснюваних у системі «начальник - підлеглий».

Делегування повноважень є основою ефективного використання співробітників правоохоронних органів завдяки вмілому особистому плануванню та вмінню навчати ефективно та якісно виконувати службові обов'язки, що делеговані керівником структурного підрозділу підлеглому. Це значно поліпшує якість виконання поставлених завдань в процесі делегування повноважень в службах та підрозділах правоохоронних органів.

Встановлено, що форми делегування повноважень у правоохоронних органах відрізняються від повсякденної діяльності структурних підрозділів органів правопорядку: 1) за характером дій; 2) залежно від умов виконання службових обов'язків; 3) залежно від кількості об'єктів делегування повноважень; 4) залежно від кількості суб'єктів делегування повноважень; 5) залежно від специфічних умов проходження служби в правоохоронних органах. Особливого значення, вміння ефективної організації процесу делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України, набуває у надзвичайних умовах. Знання та використання наукових підходів до прийняття управлінських рішень - запорука правильних дій підрозділу в процесі делегування повноважень. Відповідно до наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок формування в органах внутрішніх справ України резерву кадрів на висунення та організації роботи з ними» від 27 квітня 2001 року № 335 у резерві висунення на керівні посади призначаються співробітники, які певний час виконували обов'язки, що були делеговані їм від старших начальників. Тому, для підвищення ефективності делегування повноважень у правоохоронних органах необхідно відпрацювати певний алгоритм дій в тих або інших ситуаціях. Чим менше часу витрачається керівником та його підлеглими на роздуми щодо прийняття рішення, тим ефективніша робота органу, в тому числі під час виконання обов'язків, які делеговані від керівника структурного підрозділу до підлеглого. делегування повноваження правоохоронний персонал

Підрозділ 2.3 «Адміністративний контроль як основний засіб зворотного зв'язку в делегуванні повноважень» присвячений дослідженню контролю як зворотного засобу зв'язку в делегуванні повноважень.

Зазначається, що адміністративний контроль як основний засіб зворотнього зв'язку в делегуванні повноважень характеризуються спеціалізацією, тобто певні види завдань делегуються конкретним підрозділам організації.

Зміст адміністративного контролю як основного засобу зворотнього зв'язку в делегуванні повноважень полягає у такому: 1) підвищенні службової активності особистості; 2) розвитку в колективі співробітництва, ініціативі та відповідальності; 3) збільшенні творчого потенціалу управлінських працівників; 4) діагностиці причин, що викликають психологічні бар'єри й конфліктні ситуації, особливо викликані реорганізацією; 5) психологічними основами управлінської діяльності.

Специфіка завдань адміністративного контролю як основного засобу зворотного зв'язку, зумовлюється необхідністю тісної взаємодії з усіма суб'єктами системи делегування повноважень правоохоронних органів, що, у свою чергу викликає необхідність правової регламентації цього контролю. Адміністративно-правові засади делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів вперше проаналізовано в динаміці їх розвитку, з огляду на важливість останніх з точки зору забезпечення прав, свобод і законних інтересів співробітників правоохоронних органів як громадян України, які проходять службу в правоохоронних органах. Характеризуючи комплексність правового регулювання державно-службових відносин, дисертант наполягає на тому, що адміністративно-правові основи делегування повноважень в механізмі цього правового регулювання є основними.

Розділ 3 «Організаційно-правові напрями вдосконалення делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України» складається з двох підрозділів, які присвячені дослідженню шляхів удосконалення організаційних основ делегування повноважень та напрямів удосконалення правових основ делегування повноважень у правоохоронних органах України.

У підрозділі 3.1 «Шляхи вдосконалення організаційних основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів» зазначено, що розробка вжиття необхідних заходів організаційного забезпечення делегування повноважень в органах правопорядку з активізації «людського фактора» в системі делегування повноважень має потребу у науковому забезпеченні з визначенням перспектив розвитку. У процесі наукового пошуку не можна обійтися без удосконалення організаційних основ делегування повноважень.

Проблемі делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів приділяється значна увага. Перед наукою стоять три основних завдання. По-перше, розробити наукову методику добору співробітників в керівний апарат. По-друге, поставити на наукову основу підготовку й перепідготовку співробітників. По-третє, за допомогою наукових підходів до організаційної діяльності домогтися найбільш ефективного використання співробітників в процесі делегування повноважень.

Правову основу роботи зі співробітниками правоохоронних органів складають закони України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», «Про боротьбу з корупцією», відомчі нормативно-правові акти. Правову основу роботи з персоналом органів внутрішніх справ України складають накази МВС України: «Про затвердження Положення про Департамент роботи з персоналом Міністерства внутрішніх справ України» від 13 листопада 2003 року № 1372, «Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи» від 25 лютого 2004 року № 190.

Основою адміністративно-правової роботи, спрямованої на підвищення рівня культури у взаємовідносинах між працівниками ОВС, є Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» «Кодекс честі працівника ОВС», затверджений наказом МВС України від 11 січня 1996 року № 18 та «Етичний кодекс працівника ОВС України» затверджений рішенням МВС України від 5 жовтня 2000 року № 7км/8. Відповідно до Директиви «Питання службового етикету працівників ОВС України» від 28 квітня 2004 року № 8, етичне поводження в ОВС відноситься до особливо актуального напряму організаційно-правової роботи з персоналом і заслуговує на постійну увагу з боку керівників ОВС. Відповідно до наказу МВС України «Про покращання виховної роботи з персоналом органів внутрішніх справ України» від 9 квітня 2002 року № 367, в органах внутрішніх справ потрібно постійно проводити роботу щодо підвищення рівня дисципліни.

Організаційні напрями вдосконалення делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів мають свою специфіку, яка відрізняє їх від інших функцій управління. Це дозволяє спеціалізувати на контрольній діяльності окремі підрозділи або конкретних працівників. За своїм змістом контроль включає в себе збирання й переробку інформації про функціонування системи в цілому або окремих виконавців. Проте було б неправильно обмежувати його функції фіксуванням результатів діяльності, він обов'язково передбачає управлінський вплив, метою якого є усунення виявлених недоліків.

У підрозділі 3.2 «Напрями вдосконалення правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів» визначено, що процес делегування повноважень має інтегративний характер, і в ході роботи необхідно виявляти гнучкість при виникненні нових факторів і ситуацій, внаслідок чого проводити переоцінку отриманих результатів, а іноді змінювати й ідеї, які є основою рішення.

Рівень роботи правоохоронних органів недостатньо високий, вони ще не домоглися високої оперативності і наступального характеру своїх дій у боротьбі з правопорушеннями. Змістом організаційної діяльності правоохоронних органів є делегування повноважень. Ефективне виконання службових обов'язків неможливе без високої організованості, що забезпечує тверду дисципліну, правильну оцінку роботи кожного співробітника й усього підрозділу.

Основні напрями удосконалення правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів полягають у поліпшенні діяльності органів правопорядку на місцевому рівні, створенні наукової системи накопичення й аналізу організаційно-керівної інформації, забезпеченні правильного розміщення і використання співробітників, підвищенні рівня планування, якості нормативних актів, удосконалення контролю за виконанням організаційних рішень.

За останні роки правоохоронними органами України здійснено конкретні заходи, які спрямовані на поліпшення адміністративно-правових основ делегування повноважень як в центральних апаратах міністерств та відомств, так і на місцях. Однак, для того, щоб привести делегування повноважень в підрозділах правоохоронних органів у струнку організаційну систему, на думку автора, необхідно розробити нормативно-правовий акт, який би регулював відносини, які виникають в процесі службової діяльності працівників всіх правоохоронних органів України. Цей нормативно-правовий акт повинен мати назву Службовий кодекс України. Пропонований Кодекс допоможе керівникам оптимізувати процес навчання підлеглих, спрямований на формування високих професійних знань і навичок, необхідних для виконання поставлених перед ними завдань. У Кодексі відображені питання, з якими працівник стикається в повсякденній службовій діяльності. Він повинен містити розділи, що регламентують службову діяльність правоохоронних органів: права, обов'язки і відповідальність; присвоєння, зниження та позбавлення спеціальних звань; призначення на посади, переміщення та просування по службі; атестація; відпустки; звільнення з посади; наставництво; професійна підготовка особового складу; робота з резервом кадрів на висунення; порядок проведення службових розслідувань.

Беручи до уваги зміст та цільову спрямованість запропонованого нормативного акту, Кодекс рекомендується застосовувати під час організації й проведення: перепідготовки, стажування середнього і старшого начальницького складу; інспекторських, контрольних і цільових перевірок; перевірки професійної майстерності окремих категорій працівників; самостійної підготовки та ін.

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, проведеного на основі аналізу чинного вітчизняного і зарубіжного законодавства, а також правозастосовної практики, теоретичного осмислення ряду наукових праць правознавців у різних галузях права автором здійснено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у вдосконаленні адміністративно-правових основ делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів України.

Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних авторів щодо адміністративно-правових основ делегування повноважень свідчить, що теоретична розробка питань, пов'язаних з підвищенням ефективності делегування повноважень на всіх етапах розвитку суспільства мала позитивний вплив як на формування та розвиток державних структур, а саме правоохоронних органів України, так і на взаємовідносини в підрозділі органу правопорядку.

На процес впровадження інноваційних ідей делегування повноважень в діяльність правоохоронних органів впливають як політичні, так і соціально-економічні чинники. Цю обставину потрібно враховувати під час формування стратегії розвитку правоохоронних органів, а також у політиці стосовно добору кадрів керівного складу правоохоронного органу.

Запропонована концепція впровадження делегування повноважень в діяльність правоохоронних органів містить у собі практичні напрями реалізації:

- створення науково-практичної лабораторії з вивчення досвіду діяльності поліції у зарубіжних країнах та позитивного досвіду організаційно-керівної роботи в правоохоронних органах;

- вивчення та запровадження технологій делегування повноважень в діяльність правоохоронних органів України.

Професіоналізм, уміння спілкуватися з підлеглими - основні критерії добору керівників органів правопорядку. Керівник - це професіонал, який надає свої послуги організації і досягає поставленої мети за допомогою найбільш ефективних способів, що не суперечать законодавству та нормам моралі.

Керівники структурних підрозділів правоохоронних органів, перебуваючи на різних щаблях влади, сприяють впровадженню інноваційних технологій в діяльність державних органів. Виходячи із зазначеного, нормативно-правові акти правоохоронних органів України, що регламентують діяльність керівників органів правопорядку в процесі делегування повноважень, мають містити в собі:

- критерії добору підлеглих співробітників на керівні посади в правоохоронних органах;

- механізм призначення на керівні посади в правоохоронних органах та просування по службі, що ґрунтуються на демократичних принципах, виражених у конкурентній основі заміщення вакантних керівних посад;

- критерії оцінки роботи керівників правоохоронних органів.

Для здійснення делегування повноважень потрібно, щоб майбутні співробітники протягом усього навчання у вищих навчальних закладах вивчали основи проходження служби в правоохоронних органах України. Слід приділити увагу впровадженню до навчального процесу в навчальних закладах України таких дисциплін, як «Правоохоронна діяльність», «Основи проходження служби в правоохоронних органах України», відповідно до розроблених програм.

Розкриваючи зміст адміністративного контролю як основного засобу зворотного зв'язку в делегуванні повноважень, зазначимо, що для ефективного делегування повноважень керівник повинен володіти таким інструментарієм:

1) психологічними засобами підвищення службової активності особистості;

2)методами розвитку в колективі співробітництва, ініціативи та відповідальності;

3) механізмами збільшення творчого потенціалу управлінських працівників;

4) діагностикою причин, що викликають психологічні бар'єри й конфліктні ситуації, особливо викликані реорганізацією;

5) психологічними основами управлінської діяльності. Специфіка завдань адміністративного контролю як основного засобу зворотного зв'язку зумовлюється необхідністю тісної взаємодії з усіма суб'єктами системи делегування повноважень правоохоронних органів, що, у свою чергу, викликає необхідність правової регламентації цього контролю.

Адміністративно-правові засади делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів вперше проаналізовано в динаміці їх розвитку, з огляду на важливість останніх з точки зору забезпечення прав, свобод і законних інтересів співробітників правоохоронних органів як громадян України, які проходять службу в правоохоронних органах. Характеризуючи комплексність правового регулювання державно-службових відносин, в дисертації обґрунтовується, що адміністративно-правові основи делегування повноважень в механізмі цього правового регулювання є основними.

Керівник, який працює в правоохоронних органах, повинен удосконалювати процес делегування повноважень в правоохоронних органах. Значну допомогу в удосконаленні організаційно-керівної діяльності можуть надати окремі підрозділи правоохоронних органів України. За їх допомогою керівник матиме можливість впливати на організаційно-керівну діяльність.

Сьогодні важливим є зменшення навантаження на співробітників правоохоронних органів за рахунок відмежування від них функціональних обов'язків, які не мають значного позитивного ефекту в правоохоронній галузі, особливо в діяльності адміністративних служб.

У нормативно-правові акти, що регламентують діяльність правоохоронних органів, необхідно внести відповідні зміни:

- провести кодифікацію чинної нормативної бази з метою усунення дублювань норм загальних основ стосовно проходження служби співробітниками правоохоронних органів;

- прийняти Службовий кодекс України, в якому б були використані сучасні підходи до проходження служби співробітниками правоохоронних органів;

- звести до мінімуму кількість положень, Інструкцій, наказів, рішень щодо здійснення організаційно-керівної діяльності співробітників правоохоронних органів.

Наукова організація діяльності та раціональне використання персоналу правоохоронних органів сприятиме кращому виконанню правоохоронних функцій. Навіть у складних, кризових ситуаціях керівник повинен знаходити позитивні сторони і використовувати їх для підвищення продуктивності праці.

Керівник, який не просто виконує організаційні функції, а є професіоналом, з відповідними знаннями, вміннями та навичками, з відповідною юридичною, психологічною та педагогічною підготовкою, може створити команду для досягнення цілей підвищення ефективності діяльності правоохоронного органу та удосконалення делегування повноважень під час виконання службових обов'язків.

Створення команди, в якій всі доповнюють та можуть замінити один одного, є одним із завдань керівника структурного підрозділу. Зрозуміло, що таке гармонічне поєднання різних особистостей надскладне завдання, а тому керівник повинен так спланувати роботу, щоб під час виконання повноважень що були делеговані, підрозділ отримував високі результати від роботи кожного працівника.

Загальнонаукові та спеціальні методи адміністративно-правової діяльності в правоохоронних органів, ґрунтуючись на досягненнях науки та техніки, розвитку інформаційних мереж, є основою для здійснення делегування повноважень.

Слід наголосити, що для здійснення делегування повноважень в діяльності правоохоронних органів необхідно постійно вдосконалювати інформаційне забезпечення керівника. При цьому інформаційне забезпечення має включати не лише комп'ютерне оснащення підрозділів правоохоронних органів і створення інформаційних мереж, а й відповідну підготовку всіх працівників щодо використання новітніх технічних засобів у практичній діяльності.

Внутрішньо та зовнішньоорганізаційні форми делегування повноважень повинні бути регламентовані законодавчими та внутрішньовідомчими нормативними актами, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів в процесі делегування повноважень. Основним критерієм під час розробки нормативно-правових актів, які регламентують повсякденну роботу правоохоронних органів та діяльність під час надзвичайних умов як вираження організаційних рішень, має бути ефективність. Вони мають ґрунтуватись та сприяти виявленню та узагальненню позитивного досвіду роботи в правоохоронних органах.

Таким чином, делегування повноважень в правоохоронних органах - це:

1) сучасна комплексна система навчання, добору та просування по службі співробітників правоохоронних органів, що ґрунтується на поєднанні сучасних правових, психологічних та педагогічних технологій, які мають якості, необхідні для найбільш оптимального й досконалого здійснення організаційної діяльності в органах правопорядку; 2) ефективне функціонування організаційно-правової системи забезпечення діяльності співробітників правоохоронних органів, що ґрунтується на концепції постійного вдосконалення якості виконання функціональних обов'язків в процесі делегування повноважень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лісний Д.В. Правосвідомість працівників органів внутрішніх справ та умови її формування / Д.В. Лісний // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2006. - № 2 (35). - С. 87-92.

2. Лісний Д.В. Правові основи внутрішньосистемних відносин в органах внутрішніх справ України / Д.В. Лісний // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 37. - С. 236-244.

3. Лісний Д.В. Проблеми використання психологічних знань у правовому регулюванні та управлінні діяльності працівників ОВС України / Д.В. Лісний // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 6. - С. 153-160.

4. Лісний Д.В. Ґенеза поняття та методологічні основи управляння персоналом в органах внутрішніх справ / Д.В.Лісний // Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів в сучасних умовах: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції., 31 жовтня 2008 р. - Запоріжжя : у 2 ч. Запоріжжя : Юридичний ін-т ДДУВС, 2008 - Ч.ІІ. - С. 188-191.

5. Лісний Д.В. Концептуальні основи делегування повноважень в діяльності органів внутрішніх справ / Д.В.Лісний // Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції., 27 березня 2009 р. - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - С. 163-165.