Фінансово-правовий примус в Україні: проблеми та перспективи розвитку

Виділено такі види податково-правового примусу, які уповноважені застосовувати органи державної податкової служби України, як: 1) запобіжні заходи; 2) заходи припинення; 3) відновлювальні заходи; 4) заходи юридичної відповідальності.

У підрозділі 3.3 “Податкові правопорушення як підстава застосування податково-правового примусу” роглянуто поняття податкового правопорушення, наведено його види. Відповідно до ст. 109 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податкові правопорушення розглядаються в юридичній науці як різновид фінансових правопорушень. Застосування будь-якого виду державного примусу передбачає обов'язкове визначення та закріплення підстав його застосування. Згідно з Конституцією України та відповідно до теорії права, в законі має бути описаний склад певного правопорушення. Якщо немає складу, то немає й правопорушення. Така позиція висловлена Конституційним Судом України в рішенні “Справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів” від 09 лютого 1999 р. № 1-рп//99.

Підтримано погляди науковців щодо існування єдиної підстави для застосування податково-правового примусу за вчинені податкові правопорушення, яка об'єднує їх фактичну та юридичну сторони. Фактичною стороною є вчинення в реальній дійсності суспільно шкідливого діяння, а юридичною стороною є передбаченість ознак такого діяння в чинному законодавстві. Тоді підставою для застосування податково-правового примусу є встановлення органом державної влади фактичної і юридичної сторін вчиненого податкового правопорушення. Відсутність такої відповідності свідчить і про відсутність підстави для застосування податково-правового примусу. Якщо так розглядати підставу для застосування податково-правового примусу, то можна стверджувати, що його правовою підставою є наявність чинного нормативно-правового акта, в якому міститься склад податкового правопорушення. Відповідно, фактичною підставою потрібно визнати вчинення суб'єктом податкових правовідносин суспільно шкідливого діяння. Отже, податкове правопорушення, будучи суспільно небезпечним діянням, яке впливає на економічну безпеку держави, є підставою для застосування податково-правового примусу.

У підрозділі 3.4 “Особливості застосування заходів податково-правового примусу” наголошено, що державному примусу в податковому праві властиві всі ознаки фінансово-правового примусу, що є одним з найважливіших аспектів функціонування фінансового права. Державний примус у податковому праві - це спосіб забезпечення фінансових інтересів держави, що охороняються податковим законодавством, який застосовується відповідно до норм податкового законодавства шляхом прийняття нормативно-правових актів, які надають можливість застосувати право до конкретних суб'єктів податкових правовідносин у зв'язку з їх неправомірними діями.

Аналіз податкового законодавства України дав можливість виділити такі заходи податково-правового примусу: заходи запобіжного впливу, запобіжні, заходи захисту (відновлювальні), а також заходи юридичної відповідальності.

Заходи запобіжного впливу призначені для запобігання можливим правопорушенням. До таких заходів можна віднести перевірку податковими органами грошових документів, бухгалтерських книг, планів, звітів, платежів до бюджету, довідок, кошторисів тощо. Оцінюючи перелік вказаних заходів, необхідно вказати, що, з одного боку, вони несуть запобіжне навантаження, спонукаючи платників податків під загрозою постійного контролю з боку податкових органів дотримуватися податкового законодавства, правильно обчислювати, повністю й своєчасно вносити до відповідного бюджету податки та інші платежі, а з іншого - ці заходи є інструментом контрольно-перевірочної функції податкових органів, забезпечуючи виявлення податкових правопорушень і податкових злочинів.

Запобіжні (перевентивні) заходи як різновид заходів державного примусу в податковому праві застосовуються для припинення протиправних дій або для запобігання їх шкідливим наслідкам. Включення їх до групи заходів державного примусу у сфері податків і зборів зумовлено встановленням податковими органами відповідного правопорушення. Так, у ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” вказано, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право під час проведення перевірок вилучати в підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських і бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів).

Що стосується заходів захисту (відновлювальних заходів), то тут потрібно зазначити таке. У ч. 2 ст. 11 згаданого вище Закону представлено заходи державного примусу у формі стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягнення до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені. До заходів захисту можна також віднести подання органами державної податкової служби України до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ч. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

Дотримання норм податкового права забезпечується можливістю держави застосовувати заходи примусу за порушення обов'язків, передбачених законодавством про податки й збори, у формі податкової відповідальності. Податкова відповідальність є видом юридичної відповідальності нашої держави, що є сукупністю та взаємодією норм, інститутів і окремих її видів, дотримання яких забезпечує правопорядок, а її застосування при здійсненні правопорушення відновлює правопорядок. Податкова відповідальність є комплексним міжгалузевим правовим інститутом. Встановлено, що фінансово-правову й податкову відповідальності об'єднує сфера застосування, оскільки фінансово-правова відповідальність є юридичною відповідальністю правопоновлювального характеру, про що свідчать її заходи за порушення бюджетного законодавства, а податкова відповідальність є юридичною відповідальністю виключно карального (штрафного) характеру.

Четвертий розділ “Розвиток чинного законодавства України щодо фінансово-правового примусу” включає три підрозділи.

У підрозділі 4.1 “Фінансово-правова відповідальність як окремий самостійний вид юридичної відповідальності” обґрунтовано, що юридична відповідальність є одним з видів соціальної відповідальності як явища, суть якого полягає в охороні суспільних відносин та реакції з боку суспільства на порушення правових норм, які встановлені державою, і стимулюванні правомірної поведінки суб'єктів суспільних відносин, а також у сприянні формуванню в населення поваги до закону та права. Юридична відповідальність є однією з форм державного примусу, який реалізується державними органами до винної особи незалежно від її волі та бажання, оскільки держава застосовує до неї такий вплив, який підкоряє її волю й поведінку інтересам суспільства та держави.

Процес виділення фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності супроводжується рядом невизначеностей. Віднесення санкцій до тієї чи іншої галузі права має залежити не від їх назви або порядку (способу) застосування, а від того, виконання норми якої галузі права (кримінальної, цивільної, адміністративної, фінансової) вони безпосередньо забезпечують. Отже, фінансово-правова відповідальність є окремим самостійним видом юридичної відповідальності.

Органи державної влади при здійсненні фінансової діяльності вимушені вдаватися до державного примусу. Він застосовується для припинення фінансових правопорушень, запобігання неправомірним діям у сфері фінансової діяльності держави. Завдання примусу полягає в тому, щоб знову ввести поведінку в установлені для неї рамки або, якщо це неможливо, шляхом покладання на порушника нового обов'язку зупинити відхилення поведінки від норми як самим порушником, так і іншими членами суспільства. Більшість заходів, які вживаються органами державної влади, є заходами юридичної відповідальності. Не викликає сумніву можливість застосування у фінансовій сфері санкцій дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру. Проте в основному повноваження органів державної влади, що здійснюють фінансову діяльність, у сфері державного примусу мають виражений фінансово-правовий характер.

До основних ознак фінансово-правової відповідальності віднесено такі: є засобом охорони фінансового правопорядку; встановлена нормами фінансового права; підставою для притягнення є фінансове правопорушення; пов'язана із застосуванням фінансово-правових санкцій; реалізує охоронні норми фінансового правовідношення; застосовується уповноваженими суб'єктами. Цілі фінансово-правової відповідальності в законодавстві прямо не вказані, хоча виводяться із цілей і завдань внутрішньогалузевих нормативно-правових актів. Будучи різновидом юридичної відповідальності, фінансово-правова відповідальність виконує регулятивну, превентивну, каральну, відновлювальну й виховну функції.

Фінансово-правова відповідальність застосовується уповноваженими на те суб'єктами влади. Такими суб'єктами є, наприклад, податкові органи, органи Державної казначейської служби України, Державної фінансової інспекції України, митної служби України. Фінансово-правова відповідальність забезпечується заходами державного примусу, яка виражається в тому, що притягнення до відповідальності не залежить від волі та бажання суб'єкта фінансового правопорушення й застосовується у вигляді штрафу та/чи пені. Так, відповідно до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Фінансово-правова відповідальність настає за фінансове правопорушення, встановлена державою у фінансово-правових нормах, які є охоронними й містять у своїй структурі фінансово-правові санкції. Фінансово-правова відповідальність передбачає для правопорушника певні негативні наслідки, зокрема позбавлення майнового характеру. Формально це зумовлено специфікою фінансово-правових санкцій, що мають майновий характер, і особливостями впливу правопорушників на економічні інтереси. По суті, це визначено прагненням держави, насамперед, отримати відшкодування фінансового збитку, заподіяного йому фінансовим правопорушенням, а також покарати правопорушника, але у формі, властивій сфері фінансово-правового регулювання, тобто в грошовій. Фінансово-правова відповідальність реалізується в специфічній процесуальній формі. Так, застосування до організацій правопоновлюваних фінансово-правових санкцій у вигляді пені за невчасну сплату податку або збору здійснюється й у рамках податково-процесуального провадження. Фінансово-правову відповідальність визначено як форму державного примусу у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, що полягає в застосуванні компетентними органами державної влади до правопорушника обтяжень майнового характеру у вигляді штрафу та/або пені. Фінансово-правова відповідальність є юридичною відповідальністю й має всі ознаки останньої.

Для успішного та ефективного вирішення актуальних проблем у сфері фінансово-правового примусу запропоновано розробити Закон України “Про фінансову відповідальність”. Цей Закон має стати основним нормативно-правовим актом, що базується на принципах законності у фінансових правовідносинах, захисту інтересів держави й суспільства, зміцнення фінансової дисципліни з боку суб'єктів фінансової діяльності держави. Закон України “Про фінансову відповідальність” у контексті ефективності має відображати: правильність, обґрунтованість застосування заходів фінансово-правової відповідальності з урахування потреб суспільного розвитку, закріплення в нормах фінансово-правової відповідальності оптимальних варіантів поведінки; соціальні наслідки, реальні зміни, які відбуваються в житті суспільства й конкретного індивіда в результаті реалізації санкцій охоронних норм фінансового права; співвідношення між результатом впливу правової норми та тією метою, заради якої вона прийнята; оптимальне досягнення цілей, закладених у нормах, з максимальною економією матеріальних, духовних засобів, людської енергії й часу.

У підрозділі 4.2 “Розвиток чинного законодавства України в сфері державного фінансового контролю” зазначено, що фінансове законодавство у сфері державного фінансового контролю гостро потребує впорядкування й кодифікування значного масиву правових норм, що деколи суперечать одна одній, нерідко залишають значні прогалини в чинному законодавстві. Разом з тим при розробці будь-якого законопроекту необхідно, щоб він: відповідав принципам регулювання цього типу правовідносин, встановленим Конституцією України; не входив у принципові суперечності з іншими законодавчими актами, тобто був максимально інтегрованим у загальну законодавчу базу цієї галузі права й не створював додаткових колізій; відображав стратегічні установки вищого політичного керівництва країни щодо перетворення суспільних відносин у сфері економіки та управління; враховував і закріплював позитивний досвід, накопичений реальною практикою діяльності суб'єктів регульованих правовідносин.

Запропоновано розробити Закон України “Про державний фінансовий контроль”, в якому потрібно закріпити такі положення: основні поняття, що використовуються при організації та проведенні державного фінансового контролю; цілі, завдання й принципи державного фінансового контролю; рамки функціонування єдиної системи державного фінансового контролю; правовий статус органів і агентів державного фінансового контролю; регламентування заходів фінансово-правового примусу.

У Законі України “Про державний фінансовий контроль”, перш за все, необхідно визначити становище Рахункової палати як незалежного органу з особливим статусом, що не входить до жодної з трьох гілок державної влади. До виняткової компетенції Рахункової палати необхідно віднести контроль і нагляд за утворенням, розподілом і використанням грошових фондів держави та органів місцевого самоврядування. З питань, віднесених до компетенції Рахункової палати, вона повинна мати право приймати нормативно-правові акти, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, всіма юридичними і фізичними особами.

Вдосконалення системи управління державним фінансовим контролем України має передбачати зміну функціонування як фінансової системи, так і системи використання державних коштів, забезпечення прозорості фінансових потоків держави, оперативної та адресної доставки державних коштів. Система управління фінансовим контролем держави має охоплювати управління не тільки державними коштами, а й коштами юридичних і фізичних осіб, оскільки існує податкове, митне, валютне, банківське законодавство, що регламентує відносини вказаних осіб з державою.

Практична реалізація функцій суб'єктом контролю, дієвість контролю залежать від безлічі факторів організаційного, законодавчого й методичного характеру, серед яких одне з найважливіших місць посідає проблема повноважень органів державного фінансового контролю, що охоплює такі моменти: право здійснення контрольних функцій; перевірку відповідних документів і матеріальних цінностей; форми перевірки окремих питань; відносини фахівців контролюючого суб'єкта з посадовими особами перевіряючого суб'єкта; наявні заходи адміністративного впливу, можливість практичної реалізації матеріалів перевірки тощо. Від того, наскільки існуючі права контролюючого суб'єкта є дієвими, залежить і ефективність контрольних заходів. Найважливішою обставиною при цьому вважається можливість контролюючого суб'єкта приймати й реалізовувати рішення, обов'язкові для виконання суб'єктом, що перевіряється. Можливість реалізації адекватних рішень справляє значний вплив на зменшення порушень.

Створення ефективної системи державного фінансового контролю дасть змогу зменшити негативні моменти, пов'язані з функціонуванням тіньової економіки, нецільовим використанням бюджетних коштів, зменшенням збору податків, вивозом капіталу за межі країни та зростанням економічних злочинів, що має знайти відображення в Законі України “Про державний фінансовий контроль”.

У підрозіділі 4.3 “Особливості фінансово-процесуального примусу” обґрунтовано, що фінансово-процесуальний примус можна визначити як регламентований нормами фінансового права вплив державних та спеціально уповноважених органів державної влади на поведінку суб'єктів фінансово-правових відносин шляхом застосування до них у встановленому процесуальному порядку примусових заходів організаційного характеру, пов'язаних з настанням для них негативних наслідків, з метою припинення, недопущення та запобігання фінансовим правопорушенням.

Для обґрунтування фінансово-процесуального примусу як інституту фінансового права відзначено, що система державного примусу у сфері фінансової діяльності держави (разом із заходами фінансової, адміністративної і кримінальної відповідальності) включає також інші правові засоби - заходи процесуального примусу, передбачені фінансовим (бюджетним, податковим, валютним), адміністративним законодавством. Заходи процесуального примусу у сфері публічних фінансів застосовуються уповноваженими органами державної влади в чіткій відповідності з передбаченим законодавством процесуальним порядком щодо зобов'язаних осіб з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня виконання та підтримки фінансової дисципліни. На відміну від інших процесуальних заходів, що використовуються у сфері публічних фінансів, їх застосування супроводжується додатковими обтяженнями організаційного характеру.

Слід розмежовувати заходи фінансово-процесуального примусу й заходи фінансово-правової відповідальності. Якщо підставою для притягнення до фінансово-правової відповідальності завжди є факт здійснення фінансового правопорушення, то застосування заходів фінансово-процесуального примусу пов'язується з протиправною поведінкою не в усіх випадках. Заходи фінансово-процесуального примусу є специфічною групою заходів державного примусу у сфері мобілізації грошових фондів, створення та витрачання грошових фондів для ефективного виконання державою своїх завдань і функцій. Вказані заходи застосовуються в передбаченому законом процесуальному порядку органами державної влади з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня виконання й підтримки фінансової дисципліни.

Існування фінансово-правового та фінансово-процесуального примусу є свідченням дії методу владних приписів у фінансово-правових відносинах, який характерний для всіх галузей публічного права. Відмітною особливістю фінансово-правового й фінансово-процесуального примусу є безспірний порядок їх застосування. До суб'єктів фінансового права може бути застосований фінансово-правовий примус у вигляді фінансово-правових санкцій, які поділяються на два види: правопоновлювані (пеня, яка може стягуватися, наприклад, податковим органом на підставі закону із платника, який пропустив строк сплати податку) і штрафні.

Призупинення бюджетних асигнувань, зупинення операцій з бюджетними коштами, обов'язкове повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету є заходами фінансово-процесуального примусу й мають організаційний характер, а не майновий, як при застосуванні фінансово-правової відповідальності у вигляді штрафу та/чи пені. Тому заходи фінансово-процесуального примусу можуть зупиняти правопорушення у фінансово-бюджетній сфері, вони не мають карального характеру, на відміну від фінансово-правової відповідальності.

Отже, формою прояву фінансово-процесуального примусу є безпосередній вплив на зобов'язаного суб'єкта з метою досягти реалізації покладеного на нього процесуального обов'язку. Заходи фінансово-процесуального примусу визначено як специфічну групу заходів державного примусу у сфері мобілізації та витрачання грошових фондів для ефективного виконання державою своїх завдань і функцій, а також у сфері фінансового контролю. Вказані заходи застосовуються в передбаченому законом процесуальному порядку органами державної влади з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня підтримки фінансової дисципліни.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового проблеми розвитку фінансово-правового примусу. Отримані в процесі дослідження результати дають змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають вагоме теоретичне й практичне значення.

1. Примус як правовідношення складається безпосередньо в процесі використання державно-примусових заходів відповідними правозастосовними органами та посадовими особами. Будучи врегульованим нормами права, примус у своєму здійсненні виступає переважно як акт його застосування, тобто як індивідуально-правове розпорядження компетентного органу держави (посадової особи). Державний примус є комплексним правовим інститутом як вид правовідносин, засіб і метод правового регулювання. У зв'язку із цим нами виділено такі ознаки державного примусу: є методом правового регулювання суспільних відносин; мета застосування примусових заходів полягає в охороні й захисті прав та свобод людини і громадянина, забезпеченні безпеки та громадського порядку; виявляється як зовнішній психічний або фізичний вплив на свідомість і поведінку людей; фактичною підставою застосування примусових заходів служить правопорушення, а також інші обставини, що вказують на необхідність запобігання правопорушенню або захисту порушеного права чи законного інтересу; юридичною підставою застосування примусових заходів є вказівка на відповідний захід примусу в санкції або диспозиції правової норми; застосування заходів державного примусу можливе лише в обумовлених законом процесуальних формах і покладається на компетентні державні органи та посадових осіб; заходи державного примусу можуть застосовуватися безпосередньо до правопорушника або в інших ситуаціях з метою забезпечення безпеки та громадського порядку; застосування примусових заходів завжди пов'язане із спричиненням особі обмежень особистого, майнового або організаційного характеру; у своєму розвитку процес застосування примусових заходів проходить декілька стадій, кількість і зміст яких визначається мірою державного примусу; акт застосування примусових заходів може мати письмову форму, а також міститися в усній вимозі уповноваженої посадової особи про здійснення тих чи інших дій, що мають примусовий характер; існування наглядово-контрольних органів за застосуванням примусових заходів, а також можливість оскарження суб'єктом права будь-якого факту застосування щодо нього примусового заходу як однієї з правових гарантій законності застосування державного примусу.

2. Визначено фінансово-правовий примус як вплив уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб на поведінку суб'єктів фінансово-правових відносин шляхом застосування до них у встановленому процесуальному порядку примусових заходів, вказаних у санкціях фінансово-правових норм і пов'язаних з настанням для них негативних наслідків майнового характеру з метою боротьби з правопорушеннями та іншими небажаними наслідками, а також охорони і подальшого розвитку суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави.

З'ясовано, що до системи заходів фінансово-правового примусу належать: 1) державно-примусові заходи, що є реакцією держави на дії конкретного суб'єкта фінансового права, на факт його протиправної поведінки (основна група): а) юридичні санкції; б) заходи, які застосовують з метою припинення протиправних дій суб'єктів фінансового права, - заходи припинення; 2) запобіжні (превентивні) заходи, які передують застосуванню фінансових санкцій і метою яких є запобігання вчиненню правопорушень у сфері фінансової діяльності, вчасне їх припинення та контроль за мобілізацією, розподілом і використанням фондів коштів. Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб'єктів фінансового права у випадку вчинення ними протиправних діянь, є юридичні санкції - передбачені правовою нормою заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб'єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.

Встановлено, що основне призначення фінансово-правового примусу полягає в боротьбі з правопорушеннями та іншими небажаними наслідками, а також в охороні й подальшому розвитку суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави. Встановлено, що фінансово-правовому примусу властиві такі основні ознаки: є специфічною формою правозастосовної діяльності спеціально уповноважених на те органів держави, посадовців; як вид державного примусу впливає на свідомість і поведінку суб'єктів, може набувати форми психічного, фізичного або іншого впливу, проте, незважаючи на відмінності цих форм, усі вони є результатом зовнішнього примусового впливу, пов'язаного з обмеженням свободи суб'єкта та інших його прав; полягає в реальному застосуванні санкцій норм фінансового права до конкретних суб'єктів правовідносин; супроводжується спричиненням суб'єктові обмежень, які, як правило, мають негативний для нього характер і нерідко пов'язані з покладанням на нього додаткових правообмежувальних обов'язків. До системи заходів державного примусу входять різні за своєю природою форми примусу, що відрізняються одна від одної підставами, цілями, процесуальними особливостями застосування; необхідною умовою реалізації фінансово-правової відповідальності є фінансове правопорушення, яке має чотирьохелементний склад, що охоплює об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт і суб'єктивну сторону; застосування заходів фінансово-правового примусу здійснюється в передбачений законом процесуальній формі; система державного примусу у сфері фінансової діяльності держави разом із заходами фінансово-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності включає також інші правові засоби - заходи процесуального примусу, передбачені фінансовим (бюджетним, податковим, валютним), адміністративним і кримінально-процесуальним законодавством.

3. За результатами дослідження класифіковано бюджетні правопорушення за такими критеріями: 1) стадією бюджетного процесу: а) бюджетні правопорушення на стадії складання проектів бюджетів; б) бюджетні правопорушення на стадії розгляду та прийняття закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет; в) бюджетні правопорушення на стадії виконання бюджету, в тому числі при внесенні змін до закону про Державний бюджет України, до рішень про місцеві бюджети: нецільове використання бюджетних коштів; г) бюджетні правопорушення на стадії підготовки, розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього; 2) за суб'єктним складом: а) правопорушення, що здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування; б) правопорушення, що вчиняються головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня; 3) сферою вчинення: а) правопорушення, що вчиняються у сфері Державного бюджету України; б) правопорушення, що вчиняються у сфері місцевих бюджетів; 4) безпосереднім об'єктом: а) нецільове використання бюджетних коштів; б) незаконне виділення коштів з резервного фонду Державного бюджету України; в) неналежне ведення бухгалтерського обліку; г) використання коштів Державного бюджету України з порушенням Бюджетного кодексу України; ґ) несвоєчасне перерахуванняння коштів міжбюджетних трансфертів; д) виділення субсидій за відсутності правових підстав тощо.

4. З метою розробки практичних пропозиції щодо внесення змін до чинного фінансового законодавства України запропоновано внести зміни до чинного Бюджетного кодексу України, суть яких полягає у визначенні поняття бюджетного правопорушення, під яким визначено протиправне діяння у сфері утворення доходів і здійснення видатків бюджетів усіх рівнів бюджетної системи України, бюджетного процесу й контролю, за що встановлена юридична відповідальність.

5. Фінансово-правову відповідальність визначено як форму державного примусу у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, що полягає в застосуванні компетентними органами державної влади до правопорушника обтяжень майнового характеру у вигляді штрафу та/або пені. З метою більш детальної регламентації фінансово-правової відповідальності запропоновано розробити Закон України «Про фінансову відповідальність», метою якого є забезпечення дотримання фінансової дисципліни усіма учасниками фінансово-правових відносин, запобігання та припинення фінансових правопорушень, накладання стягнень і застосування заходів до порушників фінансового законодавства. Прийняття зазначеного проекту закону створить правове поле для належного функціонування системи контролю за дотримання фінансового законодавства та посилення відповідальності за його порушення.

6. З метою відокремлення фінансово-правової відповідальності як виду юридичної відповідальності визначено такі критерії: предмет правового регулювання; правова природа фінансового правопорушення; система заходів фінансово-правової відповідальності. Основним критерієм розмежування фінансово-правової відповідальності від інших видів відповідальності є предмет правового регулювання. Фінансово-правова відповідальність має специфіку, зумовлену особливостями фінансово-правового регулювання. Фінансово-правова відповідальність настає за фінансове правопорушення, встановлена державою у фінансово-правових нормах, які є охоронними й містять у своїй структурі фінансово-правові санкції. Фінансово-правова відповідальність передбачає для правопорушника певні негативні наслідки, зокрема позбавлення майнового характеру. Формально це зумовлено специфікою фінансово-правових санкцій, що мають майновий характер, та особливостями впливу правопорушників на економічні інтереси. По суті, це визначено прагненням держави, насамперед, отримати відшкодування фінансового збитку, заподіяного йому фінансовим правопорушенням, а також покарати правопорушника, але у формі, властивій сфері фінансово-правового регулювання, тобто грошовій.

Відокремлення фінансово-правової відповідальності як самостійного виду зумовлено таким критерієм, як правова природа фінансового правопорушення, відмінна від природи адміністративного, кримінального або цивільно-правового порушення. Це означає, що фінансовому правопорушенню властиві ознаки, які в сукупності дають змогу стверджувати, що здійснення такого правопорушення спричинить не адміністративну, кримінальну чи цивільно-правову, а саме фінансово-правову відповідальність як різновид юридичної відповідальності.

Заходи фінансово-правової відповідальності як третій критерій відокремлення фінансово-правової відповідальності в самостійний вид юридичної відповідальності, виступаючи як правові обмеження, справляють превентивний вплив. Самим фактом свого існування вони «гальмують» протизаконну поведінку зобов'язаного суб'єкта в регульованому фінансовому правовідношенні, забезпечуючи тим самим досягнення мети цього правовідношення. Саме за допомогою заходів фінансово-правової відповідальності досягається відповідність індивідуальної волі зобов'язаного суб'єкта в податковому правовідношенні з волею держави, вираженою в нормі об'єктивного права.

7. Визначено, що фінансово-процесуальний примус є регламентованим нормами фінансового права впливом державних та спеціально уповноважених органів державної влади на поведінку суб'єктів фінансово-правових відносин шляхом застосування до них у встановленому процесуальному порядку примусових заходів організаційного характеру, пов'язаних з настанням для них негативних наслідків, з метою припинення, недопущення та запобігання фінансовим правопорушеням. Фінансово-процесуальний примус є видом фінансово-правового примусу. Доведено, що фінансово-процесуальний примус має організаційний характер, а не майновий. Фінансово-процесуальний примус може зупиняти та/чи призупиняти правопорушення у фінансово-бюджетній сфері.

8. Заходи фінансово-процесуального примусу класифіковано на: запобіжні заходи; заходи припинення та відновлювальні. Такий поділ більш чітко відображає правоохоронне значення фінансово-процесуального примусу. Заходи фінансово-процесуального примусу й заходи фінансово-правової відповідальності слід розмежовувати. В основі фінансово-правової відповідальності лежить факт здійснення фінансового правопорушення. Застосування заходів фінансово-процесуального примусу не завжди пов'язано з протиправною поведінкою зобов'язаної особи. Заходи фінансово-процесуального примусу застосовуються уповноваженими органами державної влади в чіткій відповідності з передбаченим законом процесуальним порядком щодо зобов'язаних осіб з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня виконання та підтримки фінансової дисципліни. Основною метою застосування заходів фінансово-процесуального примусу є зміцнення режиму законності й правопорядку у сфері утворення, розподілу, використання грошових фондів держави та органів місцевого самоврядування; припинення, запобігання протиправній і стимулювання належної поведінки зобов'язаних осіб; розвивається й здійснюється в рамках охоронних правовідносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Ровинський Ю.О. Державний примус у системі фінансового права України: монографія / Ю.О. Ровинський. - Запоріжжя : КПУ, 2011. - 404 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Ровинський Ю.О. Теоретичні аспекти виділення фінансово-правового примусу як виду державного примусу / Ю.О. Ровинський // Наше право. - 2008. - № 3. - С. 45-49.

2. Ровинський Ю.О. Поняття фінансово-правового примусу відповідно до чинного законодавства України / Ю.О. Ровинський // Європейські перспективи. - 2009. - № 1. - С. 32-36.

3. Ровинський Ю.О. Особливості фінансово-правового примусу в системі фінансового права / Ю.О. Ровинський // Наше право. - 2009. - № 3. - С. 51-55.

4. Ровинський Ю.О. Значення фінансово-правового примусу для розвитку системи фінансового права / Ю.О. Ровинський // Держава та регіони. Серія: Право. - 2009. - № 4. - С. 61-65.

5. Ровинський Ю.О. Поняття та види державного примусу / Ю.О. Ровинський // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. - Вип. 49. - С. 27-33.

6. Ровинський Ю.О. Органи державної податкової служби України як суб'єкти застосування державного примусу / Ю.О. Ровинський // Фінансове право. - 2010. - № 4. - С. 18-20.

7. Ровинський Ю.О. Правовий аналіз державного примусу у сфері фінансової діяльності держави / Ю.О. Ровинський // Наше право. - 2010. - № 3. - С. 113-119.

8. Ровинський Ю.О. Особливості фінансово-правової відповідальності платників податків / Ю.О. Ровинський // Європейські перспективи. - 2010. - № 3. - С. 114-122.

9. Ровинський Ю.О. Фінансово-правовий примус і засоби правового забезпечення законності / Ю.О. Ровинський // Наше право. - 2010. - № 4. - Ч. 2. - С. 153-157.

10. Ровинський Ю.О. Позитивний аспект фінансово-правової відповідальності / Ю.О. Ровинський // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 11. - С. 169-172.

11. Ровинський Ю.О. Концептуальні основи фінансово-правових норм / Ю.О. Ровинський // Держава та регіони. Серія: Право. - 2010. - № 2. - С. 29-32.

12. Ровинський Ю.О. Поняття та види відповідальності за порушення фінансового законодавства України / Ю.О. Ровинський // Право України. - 2010. - № 11. - С. 147-153.

13. Ровинський Ю.О. Співвідношення понять фінансово-правова відповідальність і фінансово-правова санкція / Ю.О. Ровинський // Держава та регіони. Серія: Право. - 2010. - № 3. - С. 92-95.

14. Ровинський Ю.О. Заходи фінансово-правового примусу за порушення бюджетного законодавства / Ю.О. Ровинський // Центральноукраїнський правничий часопис. - Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2010. - № 2. - С. 106-111.

15. Ровинський Ю.О. Види фінансових санкцій при застосуванні фінансово-правового примусу / Ю.О. Ровинський // Держава та регіони. Серія: Право. - 2010. - № 4. - С. 130-135.

16. Ровинський Ю.О. Аналіз проблем чинного законодавства України щодо застосування фінансових санкцій / Ю.О. Ровинський // Наше право. - 2011. - № 1. - Ч. 1. - С. 180-186.

17. Ровинський Ю.О. Забезпечення фінансової дисципліни та законності у міжбюджетних відносинах / Ю.О. Ровинський // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. - Вип. 50. - С. 450-456.

18. Ровинський Ю.О. Фінансово-правова відповідальність: підстави та умови / Ю.О. Ровинський // Фінансове право. - 2011. - № 1. - С. 45-48.

19. Ровинський Ю.О. Санкції як міра фінансово-правового примусу та їх співвідношення з юридичною відповідальністю / Ю.О. Ровинський // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 1. - С. 15-18.

20. Ровинський Ю.О. Особливості здійснення бюджетних правопорушень та застосування фінансово-правового примусу / Ю.О. Ровинський // Центральноукраїнський правничий часопис. - Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2011. - Спецвипуск. - С. 78-82.

21. Ровинський Ю.О. Особливості застосування заходів податково-правового примусу в Україні / Ю.О. Ровинський // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. - Вип. 51. - С. 405-411.

22. Ровинський Ю.О. Застосування фінансово-правового примусу органами і агентами валютного контролю / Ю.О. Ровинський // Держава та регіони. Серія: Право. - 2011. - № 1. - С. 54-59.

23. Ровинський Ю.О. Правове регулювання валютних відносин в призмі застосування фінансово-правового примусу / Ю.О. Ровинський // Право та державне управління. - 2011. - № 2. - С. 68-77.

Матеріали та тези конференцій:

1. Ровинський Ю.О. Види державного примусу: поняття та особливості застосування / Ю.О. Ровинський // Правова система України у світлі європейського вибору : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених, Київ, 13 червня 2008 р. - К. : Юридична думка, 2008. - С. 325-326.

2. Ровинський Ю.О. Роль фінансово-правового примусу в забезпеченні фінансової дисципліни / Ю.О. Ровинський // Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах глобалізації : матеріали IV (X) міжнародної науково-практичної конференції 19-21 березня 2008 р., м. Сімферополь «Центр Стабілізації». - Сімферополь, 2008. - С. 149-150.

3. Ровинський Ю.О. Проблеми правового регулювання фінансової діяльності держави / Ю.О. Ровинський // Наука і освіта : матеріали 4-ї міжнародної наукової практичної конференції - Софія. “Бял ГРАД-БГ” ООД, 2008. - Том. 9. Закон. Історія. - С. 54-55.

4. Ровинский Ю.А. Определение финансово-правовой ответственности
/ Ю.А. Ровинский // Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития : материалы IX Междунар. науч. конф. (Минск, 16-17 окт. 2008 г.): в 4 т. / редкол.: С.С. Полоник [и др.]. - Мн.: НИЭИ Мин-ва экономики Респ. Беларусь, 2008. - Т. 2. - С. 53-55.

5. Ровинский Ю.А. Применение превентивных и мер присечения в финансово-процессуальном принуждении / Ю.А. Ровинский // Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития : материалы IX Междунар. науч. конф. (Минск, 21-22 окт. 2009 г.) : в 3 т. / редкол.: С.С. Полоник [и др.]. - Мн. : НИЭИ Мин-ва экономики Респ. Беларусь, 2009. - Т. 2. - С. 89-91.

6. Ровинський Ю.О. Розмежування понять фінансово-правової відповідальності та фінансових санкцій / Ю.О. Ровинський // Nauka: teiria I praktyka - 2010 : мaterialy VI Miкdzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji. - Vol. 3. Ekonomiczne nauki. Paсstwowy zarz№d. Prawo. Politologija. - Przemyњl : Nauka i studia, 2010. - Str. 51-52.

7. Ровинський Ю.О. Роль, місце та завдання фінансового права в ринкових умовах / Ю.О. Ровинський // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави : збірник накових праць. - Черкаси : Видавець Чебаненко Ю.А., 2010. - С. 185-187.

8. Ровинський Ю.О. Санкція фінансово-правової норми / Ю.О. Ровинський // Научният потенциал на света : материали за 6-а международна научна практична конференция, 17-25 септември, 2010. - София, 2010. - Т. 3. История. Закон. - С. 47-49.

9. Ровинський Ю.О. Застосування фінансово-правового примусу за порушення податкового законодавства / Ю.О. Ровинський // Актуальні проблеми юридичної науки - 2010 : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 26 листопада 2010 року) : у 2 ч. / за заг. ред. В.К. Матвійчука, Ю.В. Нікітіна, Н.Б. Болотіної. - Київ, 2011. - Ч. 1. - С. 167-169.

10. Ровинський Ю.О. Податкові правопорушення та особливості притягнення до відповідальності за їх вчинення / Ю.О. Ровинський // Актульні проблеми боротьби з корупцією: теолрія та практика : матеріали всеукраїнського наукового-практичного семінару, 23 грудня 2010 року (м. Дніпропетровськ). - Дніпропетровськ : Державний університет внутрішніх справ, 2010. - С. 101-103.

11. Ровинський Ю.О. Фінансово-правовий примус в системі державного примусу / Ю.О. Ровинський // Науково-практичні аспекти оптимізації управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування : зб. тез доповідей Всеукр. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 3 грудня 2010 р.) / [ред. кол.: В.М. Огаренко, М.О. Фролов та ін.]. - Запоріжжя : КПУ, 2010. - С. 187-188.

12. Ровинський Ю.О. Бюджетні правопорушення і притягнення до юридичної відповідальності за їх вчинення / Ю.О. Ровинський // Юридична осінь 2010 : зб. тез доповідей та наук. повідомлень учасників всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів 23-24 листопада 2010 року / за заг. ред. А.П. Гетьмана. - Харків : НЮА ім. Ярослава Мудрого, 2010. - С. 201-204.

13. Ровинський Ю.О. Аналіз чинного законодавства України в контексті міжнародних принципів державного фінансового контролю / Ю.О. Ровинський // Сучасні проблеми правової системи України : зб. матеріалів ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 28 жовтня 2010 р.) / Київський ун-т права НАН України; [редкол.: Шемшученко Ю.С., Бошицький Ю.Л., Чернецька О.В. та ін.]. - К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2010. - Вип. 2. - С. 158-159.

14. Ровинський Ю.О. Особливості застосування фінансово-правового примусу згідно з чинним законодавством України / Ю.О. Ровинський // Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми : зб. тез доповідей VIII Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (м. Тернопіль, 5 листопада 2010 р.). - Тернопіль : ТНЕУ, 2010. - С. 254-256.

15. Ровинський Ю.О. Відповідальність за порушення валютного законодавства / Ю.О. Ровинський // Правова система України у світлі сучасних активних реформаційних процесів : Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ : у 2 т. - К. : Центр правових наукових досліджень, 2010. - Т. 2. - С. 42-44.

16. Ровинський Ю.О. Застосування фінансово-правового примусу органами і агентами валютного контролю / Ю.О. Ровинський // Правові реформи в Україні: проблеми реалізації : Міжнародна науково-практична конференція, м. Киів, 16-17 лютого 2011 року : у 4 т. - К. : Центр правових наукових досліджень, 2011. - Т. 3. - С. 70-71.

17. Ровинський Ю.О. Iнститут фінансового контролю у фінансовому праві / Ю.О. Ровинський // Національні інтереси та проблеми правової системи України : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, Україна, 12-13 березня 2011 р., Одеса : у 2 ч. - Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2011. - Ч. 2. - С. 59-60.

АНОТАЦІЯ

Ровинський Ю.О. Фінаносово-правовий примус в Україні: проблеми та перспективи розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011.

Дисертацію присвячено розкриттю теоретичних і практичних проблем застосування фінансово-правового примусу в Україні, формулюванню науково обґрунтованих висновків та розробці практичних пропозицій щодо напрямів розвитку теоретичних положень фінансово-правової науки, формулюванню авторських пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері застосування фінансово-правового примусу. Досліджено сутність державного примусу та його ознаки в системі фінансового права України. Визначено поняття та особливості застосування фінансово-правового примусу в Україні. Охарактерезовано основні заходи фінансово-правового примусу. Проведено класифікацію бюджетних правопорушень за відповідними критеріями. Визначено необхідність застосування державного примусу у сфері бюджетних відносин. Розроблено практичні пропозиції щодо внесення змін до чинного фінансового законодавства України. Визначено та охарактерезовано інститут податково-правового примусу. Удосконалено понятійний апарат науки фінансового права, й визначення критеріїв відокремлення фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності. З'ясовано роль державного фінансового контролю у процесі формування, розподілу й використання грошових фондів держави в спектрі застосування фінансово-правового примусу. Дано визначення інституту фінансового права фінансово-процесуального примусу та описано особливості його функціонування.

Ключові слова: заходи припинення, превентивні заходи, пеня, фінансово-правовий примус, фінансово-процесуальний примус, фінансово-правова відповідальність, фінансова санкція, фінансово-правова норма, штрафні санкції.

Ровинский Ю.А. Финансово-правовое принуждение в Украине: проблемы и перспективы развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право, информационное право. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2011.

Диссертация посвящена раскрытию теоретических и практических проблем применения финансово-правового принуждения в Украине, формулировке научно обоснованных выводов и разработке практических предложений относительно направлений развития теоретических положений финансово-правовой науки, формулировке авторских предложений относительно совершенствования действующего законодательства Украины в сфере применения финансово-правового принуждения.

Государственное принуждение является комплексным правовым институтом как вид правоотношений, средство и метод правового регулирования. В связи с этим нами выделены такие признаки государственного принуждения: является методом правового регулирования общественных отношений; цель применения принудительных мероприятий заключается в охране и защите прав и свобод человека и гражданина, обеспечении безопасности и общественного порядка; проявляется как внешнее психическое или физическое влияние на сознание и поведение людей; фактическим основанием применения принудительных мероприятий служит правонарушение, а также другие обстоятельства, которые указывают на необходимость предотвращения правонарушения или защиты нарушенного права или законного интереса; юридическим основанием применения принудительных мероприятий является указание на соответствующее мероприятие принуждения в санкции или диспозиции правовой нормы; применение мероприятий государственного принуждения возможно лишь в строго обозначенных законом процессуальных формах и полагается на компетентные государственные органы и должностные лица; мероприятия государственного принуждения могут применяться непосредственно к правонарушителю или в других ситуациях с целью обеспечения безопасности и общественного порядка; применение принудительных мероприятий всегда связано с причинением лицу ограничений личного, имущественного или организационного характера; в своем развитии процесс применения принудительных мероприятий проходит несколько стадий, количество и содержание которых определяется мерой государственного принуждения; акт применения принудительных мероприятий может иметь письменную форму, а также содержаться в устном требовании уполномоченного должностного лица об осуществлении тех или иных действий, которые носят принудительный характер; существование наблюдательно-контрольных органов за применением принудительных мероприятий, а также возможность обжалования субъектом права любого факта применения относительно него принудительного мероприятия как одной из правовых гарантий законности применения государственного принуждения.

Определено финансово-правовое принуждение как влияние уполномоченных на это органов государственной власти, их должностных лиц на поведение субъектов фінансово-правовых отношений путем применения к ним в установленном процессуальном порядке принудительных мероприятий, указанных в санкциях фінансово-правовых норм, и связанных с наступлением для них негативных последствий имущественного характера с целью борьбы с правонарушениями и другими нежелательными последствиями, а также охраны и последующего развития общественных отношений в сфере финансовой деятельности государства.