Адміністративна відповідальність за порушення правил полювання та рибальства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 342.951

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ПОЛЮВАННЯ ТА РИБАЛЬСТВА

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

СУХОРЕБРА Тетяна Іванівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор Гіжевський Володимир Казімірович, Університет економіки та права «КРОК», проректор - декан юридичного факультету

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Грохольський Володимир Людвігович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри управління в органах внутрішніх справ

кандидат юридичних наук, професор Коваль Микола Васильович, Національний університет державної податкової служби України, начальник кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

Захист відбудеться «19» квітня 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці у Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий «17» березня 2011 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Ю. Піддубний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Мисливство і рибальство та охорона природи є нероздільними і кожен мисливець, рибалка, відповідно до приписів ст. 13 Конституції України, повинен докладати всіх зусиль для поліпшення стану природних екосистем і використовувати природні ресурси згідно із вимогами природоохоронного законодавства України. Крім того, мисливство і рибальство є важливим культурним та історичним спадком українського народу. Ці види використання тваринного світу виховують екологічну культуру та вимагають знати і любити природу та цінувати її дари.

Неефективна державна політика щодо розвитку рибного і мисливського господарства та відсутність належної державної підтримки протягом багатьох останніх років дає підстави констатувати негативні тенденції в рибальстві та рибництві, мисливському господарстві та полюванні. За часи незалежності України спостерігається значне, на 30-70% зменшення чисельності диких видів тварин, які мають важливе екологічне та економічне значення. Особливо це стосується видового різноманіття риб, чисельність яких скоротилась за даний період в 10 - 15 разів, та чисельності багатьох мисливських тварин. Ця тенденція спостерігається і на території Вінницької області, так в період з 2000 року по 2009 рік кількість копитних з 11841 голів зменшилась до 9333 голови, хутрових звірів з 144505 до 78172 (майже вдвічі) голів, пернатої дичини з 345933 штук до 330152 штук.

За рішенням засідання Колегії Державного комітету рибного господарства України від 28 вересня 2010 року «Про стан рибної галузі та основні показники роботи рибогосподарського комплексу та органів рибоохорони за 8 місяців 2010 року», лише за 8 місяців 2010 року органами рибоохорони виявлено 71 тис. порушень правил рибальства, з яких 23 % - грубі порушення. Порушено 25,5 тис. справ про адміністративні правопорушення, 380 справ передано до суду та надіслано до слідчих органів для прийняття рішення для порушення кримінальної справи.

Відповідно до ст. 16 Конституції України, підтримання екологічної рівноваги на території України визначено обов'язком держави. Саме такий підхід законодавця до цієї проблеми характеризують закони, прийняті протягом 2010 року (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства, полювання та рибальства, охорони, використання і відтворення тваринного світу» від 21 січня 2010 року, Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення боротьби з браконьєрством» від 23 вересня 2010 року).

Аналізуючи чинне законодавство з питань адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства, можна відзначити, що державна політика спрямована на посилення адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства. Підтвердженням цього факту є Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення боротьби з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу)» від 4 лютого 2009 року, який знаходиться на розгляді у Верховній Раді України. Даним проектом пропонуються зміни до ст. 85 КУпАП, санкція якої передбачає збільшення розмірів штрафів на громадян і посадових осіб майже в 10 разів.

Існуюча адміністративна відповідальність, яка передбачена ст. 85 КУпАП не сприяє належному усуненню причин цих порушень, саме тому чинне законодавство у цій сфері потребує повного та комплексного вивчення, з метою його подальшого вдосконалення, результатом такого вдосконалення, на думку дисертанта, повинно вплинути на позитивні тенденції в боротьбі із браконьєрством і відповідно - зменшення кількості таких порушень.

Дослідження проблеми адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства є необхідним та актуальним, адже недостатня теоретична розробленість обраної теми, прикладний її характер зумовлюють потребу в поглибленому комплексному досліджені. На сьогоднішній день практично відсутні наукові дослідження на теоретичному рівні питань адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства, які б ґрунтувалися на сучасному національному та міжнародному законодавстві.

Проблему історії розвитку мисливства і рибальства висвітлювали у своїх працях такі вчені: М.М. Аркас, К.М. Бер, В.Є. Борейко, Ф.К. Волков, В.Д. Гончаренко, В.В. Дьожкін, А.П. Корнєєва, М.О. Косвін, А.Й. Рогожін, Т.С. Пасека та інші.

Питанням юридичної відповідальності за екологічні правопорушення взагалі, та адміністративної відповідальності зокрема, приділялась увага в наукових працях Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, М.П. Волика, Є.В. Додіна, А.П. Гетьмана, В.Р. Кісіна, Л.В. Коваль, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Костицького, О.С. Колбасова, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, М.С. Студенікіної, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, М.В. Шульги та інших.

Окремі питання досліджуваної проблеми розглядали вчені-криміналісти: М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, С.Б. Гавриш, П.С. Дагель, З.Г. Корчева, Д.П. Котов, В.К. Матвійчук, П.С. Матишевський, А.І. Рарог, А.А. Піонтковський, В.С. Трахтєров, В.Я. Тацій та інші науковці цієї галузі.

Законодавче вирішення досліджуваної проблеми сьогодні залишається дискусійним, а проведені раніше дослідження не містили комплексного аналізу адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства, і, взагалі, не торкались історико-правового аспекту даної питання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджується з напрямами реформування інституту адміністративної відповідальності згідно з Концепцією адміністративної реформи України та Основними напрямами державної політики України в сфері охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямків наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних і практичних проблем адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства та розроблення висновків і науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за дані правопорушення.

Виходячи з поставленої мети в дисертації основну увагу зосереджено на вирішенні наступних завдань:

- провести історико-правове дослідження охорони та використання тваринного світу, зокрема: з'ясувати, які способи та знаряддя людина застосовувала для добування та вилову диких тварин; проаналізувати правові документи, які видавались органами держави для охорони тваринного світу; визначити зміст нормативних актів різних періодів української державності; з'ясувати які види тварин охоронялися і яка наступала відповідальність за порушення правових заборон та обмежень;

- сформулювати визначення безпосереднього об'єкту та предмету порушення правил полювання і рибальства і деталізувати відповідні суспільні відносини;

- уточнити ознаки об'єктивної сторони досліджуваних адміністративних деліктів та здійснити класифікацію порушень правил полювання і рибальства з наступною їх характеристикою;

- охарактеризувати суб'єктів адміністративної відповідальності зазначених деліктів і з врахуванням загальнотеоретичного понятійного апарату та особливостей, притаманних цим порушенням, розробити їх класифікацію;

- уточнити ознаки суб'єктивної сторони формальних і матеріальних складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1-4 ст. 85 КУпАП;

- на підставі аналізу чинного національного та міжнародного законодавства розробити пропозиції щодо його удосконалення.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини щодо загального і спеціального використання тваринного світу (полювання і рибальство) та їх адміністративно-правова охорона.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні положення щодо інституту адміністративної відповідальності, правові норми, що регламентують застосування заходів адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства.

Методологічною основою дослідження є сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання. Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі цілей і завдань, з урахуванням об'єкта й предмета дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на системному підході до досліджуваного об'єкта, так і окремі методи наукового пізнання.

Діалектичний підхід використовувалися до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів вдосконалення інституту адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства. У ході дисертаційного дослідження застосовувався історичний метод під час історико-правового аналізу охорони та використання тваринного світу. Формально-логічний (аналіз та синтез) метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження.

Застосування серед спеціальних методів формально-юридичного та порівняльно-правового дозволило проаналізувати систему адміністративно-деліктного законодавства на предмет ефективності охорони мисливських тварин та водних живих ресурсів. Застосування порівняльно-правового методу дозволило виявити спільні та відмінні риси правового регулювання полювання і рибальства як на рівні національного, так і міжнародного законодавства. полювання рибальство законодавство порушення

Структурний та функціональний методи використовувались при вивченні існуючих теоретичних розробок адміністративної відповідальності за порушення норм, які встановлюють певні обмеження і заборони щодо охорони і використання тваринного світу.

Використання статистичного методу дало змогу відстежити динаміку порушень правил полювання і рибальства як по Україні, так і на території Вінницької області.

Комплексний підхід до аналізу проблем, що знаходяться в сфері адміністративного права, і використання зазначених методів дозволили всебічно розглянути роль адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства.

Емпіричною основою дослідження стали матеріали узагальнень Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури; Вінницької обласної державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства; Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства за період з 2005 по 01.10.2010 роки щодо виявлення і притягнення правопорушників.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці наукових комплексних досліджень, присвячених проблемі адміністративної відповідальності за порушення правил полювання і рибальства. Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні низки нових теоретичних висновків, уточненні змісту окремих термінів та понять, котрі мають наукове і практичне значення, що знайшло своє відображення в конкретних теоретичних положеннях і пропозиціях, які виносяться на захист:

Уперше:

- конкретизовані суспільні відносини в сфері полювання і рибальства, які в сукупності є безпосереднім об'єктом досліджуваних деліктів;

- розроблена класифікація заборонених знарядь, способів та засобів полювання з врахуванням положень Бернської Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, на підставі чого запропоновані зміни до ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» і п. 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, що затверджено наказом МВС від 21 серпня 1998 року;

- представлені авторські дефініції понять «знищення тварини», «поранення тварини» як наслідок порушення правил полювання, «рибальство»;

- запропоновано виключити із ст. 12 «Право на полювання» Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ч. 3 і 4, у зв'язку з тим, що зазначена стаття охоплює різні за своїм змістом норми. Зазначені у ч. 3 і 4 ст. 12 Закону доцільно вмістити у загальні положення, в яких представлено законодавче визначення полювання.

- запропонована авторська класифікація посадових осіб, в компетенцію яких входять повноваження щодо контролю за спеціальним використанням мисливських тварин і використанням водних живих ресурсів;

- досліджено мотив і мету як факультативні ознаки суб'єктивної сторони порушень правил полювання і рибальства.

Удосконалено:

- біологічні, територіальні, соціальні та юридичні ознаки диких тварин як об'єктів тваринного світу, що можуть бути предметом досліджуваних деліктів;

- загальне розуміння водних живих ресурсів, на підставі якого запропоновано авторське визначення цього поняття;

- відмінні ознаки мисливства та полювання, на підставі чого зміст полювання розкривається у вузькому та широкому розумінні;

- розуміння такої кваліфікуючої ознаки порушення правил полювання як «повторність»;

- коло суб'єктів, уповноважених вирішувати питання щодо проведення судово-психіатричної експертизи;

- можливість вчинення формальних деліктів, передбачених ч. 1, 3 ст. 85 КУпАП із непрямим умислом.

Обґрунтовано:

- потреба залучення громадськості до діяльності у сфері використання та охорони природних ресурсів, адже діяльність громадських інспекторів є суспільно корисною і спрямована на надання допомоги державним органам у виконанні ними функції держави щодо охорони природних ресурсів;

- необхідність прийняття Закону України «Про рибне господарство та охорону водних живих ресурсів»;

- внесення відповідних змін і доповнень до спеціальних законів і ст. 85 КУпАП.

Набуло подальшого наукового розвитку:

- дослідження історико-правові аспекти охорони водних живих ресурсів та мисливських звірів і птахів в різні періоди української державності;

- класифікація водних живих ресурсів, які можуть бути предметом порушень правил рибальства;

- характеристика суб'єктного складу порушень правил полювання і рибальства;

- розмежування понять «посадова» і «службова» особа, враховуючи специфіку досліджуваної сфери суспільних відносин;

- дослідження форм і видів вини, з урахуванням особливостей вказаних деліктів.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що розглянуті в ньому положення дозволяють визначити підходи до вирішення як науково-теоретичних, так і прикладних завдань:

- у науково-дослідній сфері - для подальших досліджень юридичної відповідальності стосовно порушень правил полювання і рибальства взагалі, та адміністративної відповідальності, зокрема;

- у правотворчій діяльності - для подальшого вдосконалення спеціальних законів та інших нормативно-правових актів у досліджуваній сфері суспільних відносин (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження за № 04-30/18-400 від 10 лютого 2010 року, наданий Комітетом з питань правосуддя Верховної Ради України);

- у сфері практичної діяльності органів рибоохорони, органів мисливського господарства та державної охорони природно-заповідного фонду України - при кваліфікації порушень правил полювання і рибальства;

- у навчальному процесі - матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Екологічне право», а також при підготовці відповідних посібників, науково-методичних розробок по зазначеним дисциплінам, у науково-дослідній роботі студентів і науковців. Основні положення проведеного дослідження використовуються особисто автором у навчальному процесі при проведенні лекційних, семінарських і практичних занять з курсів «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Екологічне право» у Вінницькому соціально-економічному інституті університету «Україна» (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес у Вінницькому соціально-економічному інституті університету «Україна» (від 13 жовтня 2010 року)).

Особистий внесок аспіранта. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідних правових актів та наукових джерел.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, на відповідних етапах, неодноразово обговорювалася на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України та кафедри «Правознавство» Вінницького соціально-економічного інституту університету «Україна». Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки оприлюднені на наукових і науково-практичних конференціях, у тому числі всеукраїнській і міжнародній.

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли своє відображення у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та чотирьох доповідях, опублікованих за матеріалами конференцій.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить__ сторінок. Список використаних джерел складається з ___ найменувань і займає __ сторінок. Додатки займають __ сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її наукової розробки, зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета і завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методологічна основа, особистий внесок здобувача, наукова новизна роботи, практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, публікацію основних положень роботи, її структуру та обсяг.

Розділ 1 «Охорона та використання тваринного світу: історико-правове дослідження» складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню історичних витоків правового регулювання мисливства і рибальства, зокрема, охорони та використання тваринного світу, починаючи з доісторичного і завершуючи сучасним періодом.

У підрозділі 1.1. «Історико-правовий аналіз охорони та використання диких тварин та птахів» представлено дослідження зазначеної проблеми відповідно до загальновизнаної історичної періодизації. Полювання розглядається як вид людської діяльності, що своїм корінням сягає глибочінь століть. В епоху палеоліту, неоліту і початку бронзового віку полювання займало значну частину в житті первісної людини, оскільки було важливим, а в окремі місяці року навіть єдиним джерелом її існування.

При дослідженні перших юридичних документів Київської Русі, дисертант звертає увагу на те, що охорона мисливських тварин здійснювалась не в класичному її розумінні, а переважно як захист особистої власності князів і феодалів. Представлена характеристика руських літописів і договірних грамот. Акцентується увага на тому, що у Володимиро-Волинському князівстві вперше на території Київської Русі була запроваджена заповідна справа.

При дослідженні регламентації полювання у Польсько-Литовський період аналізуються відповідні норми Литовських статутів 1529, 1566, 1588 років.

В роботі приділена окрема увага дослідженню норм, що регулюють боброві гони, які майже у всі історичні періоди були об'єктом правової охорони.

Автором аналізується відповідні норми Соборного уложення 1649 року, «Зібрання малоросійських прав» 1807 року, Ловецького закону 1871 року.

На підставі аналізу закону про полювання від 1890 року зроблений висновок про те, що вперше у законодавстві того часу була встановлена така кваліфікуюча ознака порушень як повторність.

При дослідженні правового регулювання полювання післяреволюційного періоду, дисертант аналізує положення Декретів «Про соціалізацію землі», «Про ліси», «Про полювання», які створили правові можливості громадянам використовувати землі і ліси у задоволенні власних різних потреб, в тому числі і полювання, в межах передбачених законодавством.

У 30-х роках Український уряд прийняв більше 10 різних постанов щодо розвитку мисливського господарства, характеристика їх положень представлена в роботі. Дисертант в роботі простежує тенденцію створення нових заповідників на території України у післявоєнні роки.

У 70-ті роки проблема охорони дикої фауни на території України дещо ускладнилась, оскільки збільшилась кількість випадків порушення правил полювання (браконьєрства), що в певній мірі негативно вплинуло на динаміку чисельності диких звірів. При дослідженні цих негативних моментів дисертант аналізує положення Постанови «Про заходи по посиленню боротьби з порушенням правил полювання» від 26 лютого 1973 року. Значним внеском у розвиток правових засад охорони тваринного світу було прийняття Закону СРСР від 25 червня 1980 року «Про охорону і використання тваринного світу» та аналогічного закону з цього питання УРСР від 27 листопада 1981 року.

Одним із етапів розвитку правового регулювання охорони та використання диких тварин стало прийняття у 1984 році КУпАП, положення якого характеризує дисертант, порівнюючи його норми з відповідними нормативними актами, про що зроблений висновок.

Дисертант аналізує останні зміни в чинному законодавстві, що передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства, полювання та рибальства, охорони, використання і відтворення тваринного світу» від 21 січня 2010 року, та робить висновок про стійку тенденцію щодо посилення ролі адміністративної відповідальності за даний вид порушень.

В роботі представлена авторська оцінка Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення боротьби з порушеннями правил використання об'єктів тваринного світу) від 4 лютого 2009 року, який знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.

Окрема увага приділяється дисертантом дослідженню регулювання даного питання на території Вінницької області у різні історичні періоди.

Другий підрозділ роботи 1.2. «Охорона та використання водних живих ресурсів: історико-правові аспекти» присвячений дослідженню основних етапів розвитку рибальства, вивченню нормативно-правових актів, які регулювали досліджувані відносини у різні історичні періоди.

Досліджуючи історичні джерела, дисертант дійшов висновку, що рибальство в Україні було відомим віддавна, про його виникнення ще у пізньому палеоліті свідчать археологічні знахідки. В мезоліті рибальство мало допоміжне значення при вирішальному місці в економіці полювання, а в епоху неоліту особливо у лісних та лісостепних районах України є провідною галуззю давньої економіки поряд із полюванням.

Заслуговує на увагу представлене у роботі дослідження питання про розвиток рибальства у слов'ян.

При дослідженні питання про становлення промислового лову, дисертант звертає увагу на аналізі законодавства того часу, в якому вже були передбачені заборонені знаряддя та способи лову.

В роботі представлена характеристика правил рибальства та відповідальності за їх порушення, що передбачена Литовськими статутами (1529, 1566, 1588 років), окрема увага приділяється дослідженню норм Уставу «Про волоки» Сигізмунда ІІ Августа

Дисертант відзначив, що першими спеціальними нормативними актами, що регламентували безпосередньо рибальство були укази царя Михайла Федоровича, що визначали порядок вилову риби, заборони ловити певні сорти риби тощо. В роботі досліджується значний внесок Петра І у становлення рибоохоронного законодавства та розвиток промислового рибальства.

Дисертант відзначає, що починаючи з 19 сторіччя регулювання досліджуваної сфери здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному рівні була прийнята низка указів (1804, 1828, 1852), які посилювали відповідальність за повторне використання самоловів), а на регіональному - затверджувались риболовні правила, що встановлювали відповідні правові режими на певних водоймах.

В роботі дисертант аналізує норми Статуту сільськогосподарства 1903-1912 років, в якому були зібрані практично всі дореволюційні російські рибоохороні закони.

Після 1917 року діяльність органів державної влади щодо охорони і розвитку рибальства в Україні була спрямована, в першу чергу, на націоналізацію і створення на її основі відповідно державних рибних заповідників. В роботі запропонований аналіз нормативно-правових актів РНК 20-х, 30-х, 40-х, 50-х років.

При досліджені зазначеної проблеми дисертант аналізує норми Закону СРСР від 25 червня 1980 року «Про охорону і використання тваринного світу» і аналогічного Закону Української РСР 1981 року та ст. 85 КУпАП.

В роботі відзначено, що для періоду незалежності України характерним є те, що рибоохороне законодавство, як на рівні законів, так і підзаконних актів було оновлено. Автор звертає увагу, що сьогодні безпосередньо відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства регулюються Тимчасовим порядком ведення рибного господарства і здійснення рибальства від 28 вересня 1996 року.

Проведене у підрозділі ретроспективне дослідження визначеної проблеми дало підстави дисертанту стверджувати, що належна охорона та використання водних живих ресурсів повинна включати низку організаційно-правових заходів щодо удосконалення правових (адміністративних) основ здійснення всіх видів рибальства на території України з метою запобігання порушень правил рибальства при вилученні водних живих ресурсів. Досягненню цієї мети також сприятиме прийняття спеціального закону про ведення рибного господарства і здійснення рибальства.

Розділ 2 «Об'єктивні ознаки порушення правил полювання і рибальства» складається з двох підрозділів.

У підрозділ 2.1. «Об'єкт порушення правил полювання і рибальства» досліджуються об'єктивні ознаки складу порушення правил полювання і рибальства.

При дослідженні об'єктивних ознак складу порушення правил полювання і рибальства, дисертант звертається до визначення об'єкта цього проступку, проаналізувавши при цьому сучасні теоретичні розробки щодо об'єкта правопорушення. Аналізуючи загальнотеоретичні аспекти цього питання, автор, на підставі аналізу вчених - фахівців адміністративного та кримінального права в роботі представлена класифікацію об'єктів досліджуваних деліктів.

З метою повного та науково-теоретичного обґрунтування сутності безпосереднього об'єкта правопорушень, передбачених ч.1-4 ст. 85 КУпАП, дисертант вважає проаналізував точки зору науковців з цього питання.

На думку дисертанта, безпосереднім об'єктом, що сформульований у частинах 1-4 статті 85 КУпАП є суспільні відносини в сфері використання та охорони об'єктів тваринного світу. Сама проблема розкриття змісту безпосереднього об'єкта порушень правил полювання та рибальства значно складніша, ніж формулюється в наукових працях та коментарях КУпАП, в зв'язку з цим дисертант деталізував безпосередній об'єкт: 1) суспільні відносини, які виникають при легалізації права на полювання або рибальство; 2). суспільні відносини, що виникають між мисливцем та користувачами мисливських угідь щодо безпосередньо здійснення полювання, або між суб'єктами рибальства та користувачами водойм з цього приводу; 3). суспільні відносини, які виникають в разі порушення заборон та обмежень при полюванні або рибальстві.

Визначивши безпосередній об'єкт порушення, передбаченого ч.1-4 ст. 85 КУПАП дисертант визначає предмету делікту. З метою деталізації предмету деліктів за ч.1-4 ст. 85 КУпАП дисертант аналізує у загальнонауковому і юридичному сенсах поняття «тваринний світ».

На основі проведеного в роботі дослідження дисертант під предметом порушень правил полювання, передбаченого ч.1-2 ст. 85 КУпАП розуміє мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі, а також утримуються в напіввільних умовах або у неволі в межах угідь державних мисливських господарств, і які належать до державного мисливського фонду і охороняються законом.

До предмету адміністративного проступку, що сформульований у ч. 3 і 4 ст. 85 КУпАП відносяться риби та інші водні живі ресурси. Враховуючи те, що на сьогодні відсутнє єдине як наукове, так і законодавче визначення, пропонується авторську дефініція поняття «водні живі ресурси».

Підрозділ 2.2 «Об'єктивна сторона порушень правил полювання та рибальства» складається з двох підрозділів, в яких розглянуті конкретні ознаки об'єктивної сторони порушень правил полювання і рибальства.

У підрозділі 2.2.1 «Об'єктивна сторона порушень правил полювання»

дисертант, перш ніж безпосередньо проаналізувати ознаки об'єктивної сторони порушення правил полювання надає характеристику понять «мисливство» та «полювання» на підставі порівняльного аналізу національного та міжнародного законодавства та робить висновок про доцільність визначення полювання як вузькому, так і в широкому розумінні, де для першого характерні певні дії особи, а для другого - відповідний стан.

Порушення, які пов'язані із незаконним полюванням мисливських тварин дисертант аналізує відповідно до обставин, що перераховані у ч. 1 ст. 85 КУпАП наступним чином: 1. Полювання без належного на те дозволу.

2. Полювання в заборонених місцях.

3. Полювання у заборонений час.

4. Полювання забороненими знаряддями або способами. При характеристиці полювання забороненими знаряддями, дисертант пропонує узгодити порядок використання мисливської зброї, а саме заборона використання мисливської зброї із магазином більше як два патрони із нормами Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19 вересня 1979 року. З цією метою, пропонується внести зміни до національного законодавства. А саме у п. 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, що затверджено наказом МВС від 21 серпня 1998 року.

5. Полювання на заборонених для добування тварин.

6. Допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, а також без наявності відповідних документів на мисливські собаки.

7. Полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання.

8. Транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання, а також у дозволі на їх полювання.

Окрема увага приділяється характеристиці такої кваліфікуючій ознаки як повторність щодо таких проступків (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин). У зв'язку з тим, що у диспозиції зазначеної норми не визначені порядок застосування цієї ознаки, то на практиці виникають певні труднощі при кваліфікації таких проступків. Тому дисертант схиляється до думки окремих вчених, що у подібних випадках необхідно застосовувати стандартний термінологічний стереотип, а саме таке формулювання: «повторне протягом року вчинення правопорушення передбаченого чинною ч.1 названої статті після застосування до особи адміністративного стягнення за таке правопорушення».

У ч. 2 ст. 85 КУпАП передбачено наявність матеріального наслідку як кваліфікуючої ознаки, а саме: добування, знищення або поранення тварин.

Враховуючи, що термінологічна конструкція «знищення або поранення» як кваліфікуюча ознака в адміністративному законодавстві взагалі і стосовно ч. 2 ст. 85 КупАП і в коментарях до даної статті не розкривається, на основі вивчення спеціальної екологічної та біологічної літератури представлена авторська дефініція понять «знищення та поранення тварин».

Аналіз причинного зв'язку між діями порушника правил полювання та їх наслідками в роботі представлено на підставі загальнотеоретичного розуміння, визначеного представниками науки адміністративного та кримінального права.

З метою удосконалення національного законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних актів у даному підрозділі роботи дисертант пропонує свою редакцію ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство і полювання».

У підрозділі 2.2.2 «Об'єктивна сторона порушень правил рибальства» на підставі аналізу чинного законодавства безпосередньо визначаються ознаки об'єктивної сторони порушень правил рибальства.

Порушення, які пов'язані із незаконним спортивним та любительським рибальством, в тому числі підводним полюванням, а також промисловим рибальством дисертант аналізує відповідно до обставин, що перераховані у ч. 3 ст. 85 КУпАП, Правилах любительського і спортивного рибальства, Правилах промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України та Тимчасовому положенні про підводне полювання, зокрема: 1) рибальство без належного дозволу. 2) рибальство у недозволених місцях. 3) рибальство у заборонений час. 4) рибальство заборонених видів водних живих ресурсів. 5) рибальство з порушенням розмірів водних живих ресурсів. 6) рибальство із порушенням кількісних параметрів знарядь лову.7). рибальство забороненими способами.

В роботі також детально проаналізовані грубі порушення правил рибальства, які включені у диспозицію ч. 4 ст. 85 КУпАП як кваліфіковані види порушень, а саме:1) рибальство забороненими знаряддями лову. 2) промисел без належного дозволу. 3) рибальство із перевищенням встановлених лімітів та норм вилову.

Розділ 3 «Суб'єктивні ознаки порушення правил полювання і рибальства» складається з двох підрозділів.

В підрозділі 3.1. «Суб'єкт порушення правил полювання і рибальства»,характеризуючи цей елемент складу адміністративного правопорушення, дисертант представляє загальнотеоретичне та спеціальне дослідження цього питання. Аналізуючи особливості адміністративної відповідальності фізичних осіб за ст. 85 КУпАП, дисертант характеризує загальний суб'єкт проступку, спеціальний суб'єкт проступку і особливий суб'єкт адміністративної відповідальності.

При дослідженні питання про суб'єктів порушень правил полювання і рибальства, дисертант представив статистичні дані Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури про виявлені порушення правил полювання і рибальства у 2005-2010 роках, які свідчать про те, що найбільшу частку цих порушень вчиняють фізичні (приватні) особи. За вказані роки частка порушень цією категорією осіб є найбільшої і становить майже 90 %.

Окрему увагу дисертант приділяє дослідженню такої ознаки суб'єкта, при кваліфікації адміністративного делікту як осудність.

У теорії адміністративного права існує поняття «спеціальний суб'єкт». Дисертант визначає, що особливістю суб'єкта досліджуваних правопорушень є те, що у диспозиції норм ст.85 КУпАП прямо не названі суб'єкти, а лише мають на увазі їх як певних осіб. У більшості випадків законодавець презуміює вчинення зазначених порушень тільки приватною особою, тому що їх вчинення пов'язане із традиційними, звичними видами природокористування та доступністю самих природних об'єктів (диких тварин, водних живих ресурсів). З іншого боку, досліджувані делікти так чи інакше пов'язані із природним середовищем, в якому окремі категорії посадових осіб, використовуючи свої владні повноваження теж можуть вчиняти названий делікт.

Диспозиція норм ст. 85 КУпАП (ч.1 і ч.3) сконструйовані таким чином, по-перше, що їх зміст містить, як правило, «доступний» рівень бланкетності, тобто ці порушення пов'язані із елементарними нормами і відомими правилами (наприклад, мисливці складають екзамен перед отриманням мисливського посвідчення). По-друге, у диспозиціях відсутні прямі або непрямі ознаки, що дають підстави вважати, що суб'єктами можуть бути будь-яка фізична особа (приватна) чи посадова. По-третє, за характером і специфікою знарядь та засобів вчинення правопорушення, його вчинення можливе як приватною особою (наприклад: мисливець чи рибалка) або посадовою особою. По-четверте, відкритість природного середовища, зокрема, мисливських угідь та водойм дає можливість вчиняти правопорушення різними категоріями осіб, як приватними, так і посадовими.

Характеризуючи фізичних осіб як суб'єктів досліджуваних деліктів в роботі представлений аналіз ознак посадової особи як суб'єкта досліджуваного делікту і з метою чіткої диференціації застосування санкцій до посадових осіб у цій сфері запропонована їх класифікацію.

До особливих суб'єктів порушень правил полювання та рибальства дисертантом віднесені: військовослужбовці; іноземні громадяни та особи без громадянства; неповнолітні особи.

В підрозділі 3.2. «Суб'єктивна сторона порушення правил полювання і рибальства» дисертант аналізує складові елементи досліджуваних деліктів: вину, як основну ознаку та мотив і мета, як факультативні ознаки.

Проаналізувавши загальнотеоретичні наукові положення щодо такої обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення як вина, дисертант досліджує її особливості щодо формальних деліктів. Проведене дослідження суб'єктивної сторони порушень правил полювання і рибальства, зокрема, такого елементу як вина, дало можливість дисертанту зробити висновок, що делікти, передбачені ч.1-4 ст. 85 КУпАП можуть вчинятися переважно у межах однієї форми вини:

1. у межах умислу: а) прямий умисел у формальних деліктах особа усвідомлює протиправність своїх дій та бажає вчинити такі дії; б) у матеріальних деліктах особа усвідомлює протиправність своїх дій передбачає шкідливі наслідки і бажає досягти такого наслідку (результату); в) непрямий умисел у формальних деліктах особа усвідомлює протиправність своїх дій, але її бажання (її дії) спрямовані на іншу мету; г) у матеріальних деліктах особа усвідомлює протиправність своїх дій, передбачає їх суспільну шкоду, але можливість настання матеріальних наслідків допускає, як побічний результат.

2. у межах необережності: а) легковажна самовпевненість можлива тільки щодо матеріальних деліктів, в яких особа передбачає можливість настання шкідливих наслідків, але розраховує на певні конкретні обставини, які здатні відвернути настання шкідливих наслідків, але такий розрахунок є невірним, тобто легковажним; б) недбалість можлива щодо матеріальних деліктів, при яких особа не передбачає шкідливі наслідки, але повинна їх передбачити. Таке передбачення ґрунтується на об'єктивній (повинна) та суб'єктивній (могла) можливостях.

В роботі також представлений аналіз проблеми мотивації та мети протиправної поведінки. При дослідженні мотивів деліктів, передбачених ч. 1, 2 ст. 85 КУпАП, сформульований висновок, що привалюючими мотивами порушень правил полювання є корисливість та жадоба, тобто це реалізація наявних потреб правопорушника у будь-яких формах.

Мета, яка є також факультативним елементом суб'єктивної сторони складу адміністративного проступку, для правопорушень, які передбачені ч. 1-4 ст. 85 КУпАП чітко не встановлена в диспозиції даної статті, але оскільки мета це очікуваний або наявний результат протиправної поведінки, то відповідно у досліджуваних деліктах, на думку дисертанта, вона безспірно присутня, наприклад: добування, знищення тварин (ч.2) або перевищення встановлених лімітів промислового лову або добової норми вилову при любительському і спортивному рибальстві (ч. 4).

Отже, для об'єктивного вирішення питання про адміністративну відповідальність необхідно розуміння не тільки вини, але і встановлення таких факультативних елементів суб'єктивної сторони як мотив і мета.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження проблем адміністративної відповідальності за порушення правил полювання та рибальства, аналізу чинного законодавства України, практики його застосування запропоновано авторське бачення основоположних висновків, визначень, змін і доповнень до чинного законодавства в сфері охорони та використання мисливських тварин та водних живих ресурсів. Серед них найбільш суттєвими є такі:

1. Полювання та рибальство було відомо людству ще з давніх давен, але у різні історичні періоди воно мало різне значення та відігравало певну роль у суспільстві (від споживацького характеру і до промислового сьогодні).

Тенденції правового регулювання мисливства та рибальства мають характерні риси:

- у доісторичні період здійснювалось виключно на звичаєвих засадах;

- першими юридичними документами, які регламентували охорону тваринного світу і відповідальність за порушення охоронних норм у сфері полювання та рибальства були документи Київської Русі, зокрема: «Руська Правда»;

- подальша регламентація даних відносин на території України здійснювалась нормативними актами, що приймались у різні історичні періоди та відбивали політичну ситуацію в країні. Зокрема це були акти Польщі та Литви, Гетьманщини, російське законодавство («Зібрання малоросійських прав», Укази 1740, 1763, 1827 років), акти Австрійської імперії тощо;

- на правове регулювання полювання і рибальства у радянський період вплинула націоналізація природних ресурсів, у зв'язку з чим була оновлена по усті вся правова сфера щодо охорони, використання та відтворення тваринного світу (розвивається заповідна справа);

- основоположними нормативно-правовими актами часів незалежності України стали Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 року, «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року, «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року та інші підзаконні нормативно-правові акти;

- прийняті останнім часом нормативні акти спрямовані на підвищення ролі адміністративної відповідальності за даний вид порушень (збільшення розмірів штрафів на громадян і посадових осіб майже в 10 разів).

2. Першим кодифікованим актом, який передбачав адміністративну відповідальність за порушення правил полювання і рибальства був Адміністративний кодекс України від 12 жовтня 1927 року, наступним кодифікованим актом, що ввів спеціальну статті за дані порушення став КУпАП від 7 грудня 1984 року.

3. Зміст безпосереднього об'єкта порушень правил полювання та рибальства конкретизований наступним чином: - суспільні відносини, які виникають при легалізації права на полювання або рибальство; - суспільні відносини, що виникають між мисливцем та користувачами мисливських угідь щодо безпосередньо здійснення полювання, або між суб'єктами рибальства та користувачами водойм з цього приводу; - суспільні відносини, які виникають в разі порушення заборон та обмежень при полюванні або рибальстві.

4. На думку дисертанта, предмет загального і спеціального використання тваринного світу, у розумінні ч. 1-4 статті 85 КУпАП має відповідати наступним критеріям: по-перше, щоб дикі тварини находились у сфері правового регулювання; по-друге, повинні відповідати біологічним, територіальним, соціальним та юридичним ознакам, на підставі яких їх можна розглядати як складові елементи екосистеми.

До предмету адміністративного проступку, що сформульований у частині 3 і 4 статті 85 КУпАП відносяться риби та інші водні живі ресурси. Але на сьогодні немає єдиного гармонійного (наукового та законодавчого) розуміння поняття водні живі ресурси. Дисертант пропонує ввести до законодавства України єдину загальноприйнятну дефініцію поняття «водні живі ресурси», зокрема: «водні живі ресурси - це сукупність водних живих організмів (риб, водних тварин, та інших водних організмів), які постійно або на окремих стадіях свого розвитку перебувають у воді, знаходячись при цьому в стані природної волі, напіввільних умовах чи неволі, які є об'єктами загального і спеціального використання та державної охорони.

5. Представлена у роботі характеристика понять «мисливство» і «полювання», їх спільних та відмінних ознак, дозволила дійти висновку, що дані категорії не є тотожними, а розглядаються як загальне та спеціальне, що доцільно врахувати в дефініціях, які передбачені нормативно-правовими актами.

Отже, виходячи із трактування полювання у вузькому та широкому розумінні, виникає потреба виключення із ст. 12 «Право на полювання» Закону ч. 3 і 4, у зв'язку з тим, що зазначена стаття охоплює різні за своїм змістом норми. На думку автора, норми, що зазначені у ч. 3 і 4 ст. 12 Закону доцільно вмістити у загальні положення, в яких представлено законодавче визначення полювання.

6. При характеристиці полювання забороненими знаряддями, дисертант пропонує узгодити порядок використання мисливської зброї, а саме заборона використання мисливської зброї із магазином більше як два патрони із нормами Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19 вересня 1979 року. З цією метою, пропонується внести зміни до національного законодавства. А саме у п. 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, що затверджено наказом МВС від 21 серпня 1998р. та викласти в наступній редакції:

«…видача органами внутрішніх справ дозволів на придбання та використання напівавтоматичної і автоматичної зброї із магазинами, що містять більше, як два патрони повинно супроводжуватись відповідною забороною щодо використання її на полювання».