Теоретико-методологічні засади дослідження суспільної стабільності в науці державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління

при Президентові України

УДК 35:002.5+002.8

25.00.01 - теорія та історія державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

Теоретико-методологічні засади дослідження суспільної стабільності в науці державного управління

Руденко Ольга Мстиславівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий консультант - доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України Бакуменко Валерій Данилович, Академія муніципального управління, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

- доктор наук з державного управління, професор Куц Юрій Олексійович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування;

- доктор наук з державного управління, професор Діденко Ніна Григорівна, Донецький державний університет управління, декан факультету менеджменту;

- доктор наук з державного управління, доцент Тимцуник Василь Іванович, Київський національний торговельно-економічний університет, професор кафедри менеджменту.

Захист відбудеться 27 квітня 2011 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 у Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 24 березня 2011 року.

Виконувач обов'язків вченого секретаря спеціалізованої вченої ради В.М. Козаков.

Анотація

Руденко О.М. Теоретико-методологічні засади дослідження суспільної стабільності в науці державного управління. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2011.

У дисертації розв'язано актуальну наукову проблему, що полягає у виробленні комплексного підходу до формування теоретико-методологічних засад дослідження суспільної стабільності в науці державного управління, та розроблено науково-прикладні положення, моделі й процедури, які забезпечують теоретичне й практичне використання одержаних результатів.

У роботі визначено зміст та роль суспільної стабільності в контексті завдань державного управління, а також теоретико-методологічні проблеми її формування та забезпечення з огляду на сучасні парадигми державного управління. Сформовано базові науково-теоретичні й концептуальні положення, поняття та категорії дослідження суспільної стабільності в державному управлінні. Визначено методологічні засади аналізу суспільної стабільності та її забезпечення в державному управлінні, за рахунок чого розширено існуючу методологію дослідження складних суспільних явищ у державному управлінні. Здійснено аналіз процесу стабілізації суспільства, визначено його основні етапи та характеристики. Запропоновано систему моделей дослідження й забезпечення суспільної стабільності в державному управлінні. Розкрито сутність державно-управлінських механізмів забезпечення суспільної стабільності, охарактеризовано їх роль і місце в системній трансформації державного управління. Обґрунтовано доцільність використання принципів інноватики в державному управлінні та визначено основні елементи інноваційної системи забезпечення суспільної стабільності. Запропоновано систему аналізу й оцінювання суспільної стабільності в межах методології державного управління. Розроблено науково-прикладні рекомендації щодо забезпечення суспільної стабільності в державному управлінні.

Ключові слова: державне управління, суспільна стабільність, суспільний розвиток, забезпечення суспільної стабільності, державно-управлінські механізми, методологія державного управління, теорія державного управління.

Аннотация

Руденко О.М. Теоретико-методологические основы исследования общественной стабильности в науке государственного управления. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2011.

В диссертации решена актуальная научная проблема, заключающаяся в разработке комплексного подхода к формированию теоретико-методологических основ исследования общественной стабильности в науке государственного управления и выработке научно-прикладных положений, моделей и процедур, которые обеспечивают теоретическое и практическое использование полученных результатов.

В работе определены содержание и роль общественной стабильности в контексте задач государственного управления; сформированы базовые научно-теоретические и концептуальные положения, понятия и категории исследования общественной стабильности в государственном управлении; определены методологические основы анализа общественной стабильности и ее обеспечения в государственном управлении; исследован процесс стабилизации общества, определены его основные этапы и характеристики; предложена система моделей исследования и обеспечения общественной стабильности в государственном управлении; раскрыта сущность государственно-управленческих механизмов обеспечения общественной стабильности, охарактеризованы их роль и место в системных трансформациях государственного управления; обоснована целесообразность использования принципов инноватики в государственном управлении и определены основные элементы инновационной системы обеспечения общественной стабильности; предложена система анализа и оценки общественной стабильности в рамках методологии государственного управления.

Разработаны и предложены научно-прикладные рекомендации органам государственной власти, позволяющие эффективно решать проблемы обеспечения общественной стабильности в государственном управлении.

Ключевые слова: государственное управление, общественная стабильность, общественное развитие, обеспечение общественной стабильности, государственно-управленческие механизмы, методология, государственного управления, теория государственного управления.

Summary

Rudenko O.M. Theoretical and methodological principles of studies of public stability in the science of the public administration. - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree (Doctor of Science) of the public administration on specialty 25.00.01 - theory and history of public administration. - National academy of public administration, Office of the President of Ukraine. - Kyiv, 2011.

In the dissertation the actual scientific problem that consisting in working out of the complex approach to formation of theoretical and methodological bases of public stability research in a science of the public administration and development of scientifically-applied positions, models and procedures which provide theoretical and practical use of the received results is solved.

In the work the maintenance and a role of public stability in a context of problems of the public administration are defined; base scientific-theoretical and conceptual positions, concepts and categories of public stability research in the public administration is generated; the methodological bases of the public stability analysis and its maintenance in the public administration are defined; process of stabilisation of a society is investigated, basic stages and characteristics of it are defined; the system of models of public stability research and maintenance in the public administration is offered; the essence of the public administration's mechanisms of public stability maintenance is opened, their role and a place in system transformations of the public administration are characterised; the expediency of the innovatics principles use in the public administration is proved and basic elements of innovative system of public stability maintenance are defined; the system of the public stability analysis and estimation within the framework of public administration methodology is offered.

The concept of public stability is defined: such condition of interaction and interrelation of the subsystems structural elements of a society which in the process of system provides dynamic development making for it conditions for preservation of integrity and long functioning under the influence of internal and external factors. In aspect of the public administration the public stability is a controllability of a condition of the system integrity.

As a difficult phenomenon of social being, public stability is presented by the basic levels of social development on basis of which subsystems of its maintenance in the public administration (socially-valuable, political, economic, social, cultural) are defined.

The theoretical positions that formulated in work allow to expand a classical paradigm of the public administration until the understanding of a modern problematics of the social development management, which formed in frameworks of a postmodern paradigm.

Process of the public stability formation has cyclic character that underlines determinancy by gradual simplification of system. Under these conditions important actively apply in practice of the public administration a principle of the strategic prediction and prognostic functions realisation too.

The axiological content and priority directions of the public and political stability state regulation is revealed. The necessity of the problem-focused approach application for the maintenance of public stability in the public administration is shown.

The prognostic models of social and economic stability of a society (model of the synergetic balance of an economic subsystem and model of the intertime economic balance) are developed. The essence of the public administration mechanisms by maintenance of public stability is opened, their role and place in the system transformations of the public administration are characterised. Within the framework of public administration methodology the system of the analysis and valuating the public stability is developed. Perspective and strategic priorities of the public administration by maintenance of public stability in frameworks scenarios models of the society and state development are outlined.

The scientifically-applied recommendations for the public authorities are developed and offered. They allow effectively solve a problem of the public stability maintenance in the public administration.

Key words: public administration, public stability, social development, maintenance of public stability, mechanisms of public administration, public administration methodology, theory of public administration.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Орієнтація курсу держави на глибокі системні реформи, які дадуть змогу вивести Україну на шлях сталого соціально-економічного розвитку, ставить перед державним управлінням важливе завдання щодо побудови сучасного, стійкого, відкритого і конкурентоспроможного суспільства, формування професійної та ефективної системи державного управління. Важливість цього зумовлюється наявністю ознак загальної духовної кризи та певним соціально-економічним відставанням держави від розвинених країн світу. В контексті сучасних системних реформ, які охоплюють усі сфери суспільно-політичного та соціально-економічного життя країни, стратегічною метою суспільного розвитку та державного управління ним стає суспільна стабільність. При цьому стабілізація системи державної влади та державного управління є обов'язковою та важливою з огляду на те, що саме вона виступає основним суб'єктом управління суспільним розвитком.

Проте сучасна суспільно-політична ситуація зумовлює розуміння того, що система державного управління є не досить ефективною і не відповідає реальним потребам суспільних трансформацій, спрямованих на модернізацію та забезпечення суспільної стабільності. Розв'язання проблеми здатності системи державного управління забезпечувати суспільну стабільність на основі узгодження та відтворення стійких зв'язків між інтересами і потребами всіх суб'єктів суспільного розвитку вимагає коригування процесів розвитку всіх сфер суспільного життя, взаємодії державної влади і громадянського суспільства, вироблення теоретико-методологічних підходів до розуміння суспільної стабільності як комплексного складного явища суспільного розвитку. Однак це поки що не знайшло належного відображення не лише в науці державного управління, а й у суміжних наукових галузях, де головна увага приділяється окремим елементам її розуміння в політичному, економічному або соціальному аспектах, а отже потребує його теоретичного наповнення та конкретизації.

В основу дисертаційної роботи покладено ґрунтовні наукові дослідження з теорії та методології державного управління В. Авер'янова, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, В. Бодрова, В. Бондаренка, Р. Войтович, В. Голубь, І. Грицяка, Н. Грицяк, Б. Гурне, Н. Діденко, Ю. Кальниша, В. Князєва, Ю. Ковбасюка, Ю. Куца, В. Лугового, А. Михненка, П. Надолішнього, І. Надольного, Н. Нижник, Г. Райта, В. Ребкала, В. Рижиха, І. Розпутенка, В. Романова, С. Серьогіна, Г. Ситника, Ю. Сурміна, В. Тертичка, В. Тимцуника, В. Трощинського, С. Фареніка, В. Цвєткова, Г. Щєдровіцкого та інших учених.

Міждисциплінарний характер державного управління та складність досліджуваного об'єкта зумовили необхідність звернення до теоретико-методологічних розробок суспільствознавчих наук - соціальної філософії (В. Андрущенко, П.Дж. Бьюкенен, О. Валевський, Л. Губерський, В. Князєв, В. Козаков, А. Колодій, В. Кремень, М. Михальченко, М. Мокляк, Б. Парахонський, В. Скуратівський); політології (О. Галкін, О. Кіндратець, О. Крупська, Ю. Левада, Ю.Павленко, О. Павлова, А.Соловйов, С. Телешун, О. Шабров, Л. Шкляр); економічної теорії (В. Бодров, Г. Гамідов, В. Геєць, Р. Грінберг, С.Демченко, Т. Ісмаілов, В. Микитенко, В. Найдьонов, І. Поспєлов, В. Решетило, І. Розпутенко, Й. Шумпетер); синергетики (Л. Бєвзєнко, Р. Євстігнєєв, Л. Євстігнєєва, М. Єльчанінов, С. Єрохін, Є. Князєва, С. Курдюмов, Г. Малинецький, А. Назаретян, І. Пригожин, І. Стенгерс, Г. Хакен, І. Черленяк). Творче опрацювання автором наукового доробку згаданих вище вчених сприяло формуванню концептуального бачення специфічного поля дослідження та виробленню системного підходу до аналізу суспільної стабільності в науці державного управління.

Дослідження феномена суспільної стабільності базується на наукових доробках таких сучасних вітчизняних та зарубіжних учених, як В. Бакуменко, О. Галкін, А. Гуц, В. Коневей, Н. Луман, А. Макаричєв, Ю. Ніснєвич, А. Панарін, Г. Пастернак-Таранушенко, Л. Паутова, М. Руткевич, М. Савєльєва, Є. Циммерман, О. Шабров, в яких активізовано обговорення зазначеної проблематики в державному управлінні.

Вагомим теоретичним джерелом для розробки парадигм суспільної стабільності стали також дослідження В. Кохановського, Т. Куна, І. Лакатоса, Т. Лєшкевича, Л. Мікешиної, В. Стьопіна, В. Уфімцева та інших науковців, у працях яких порушуються проблемні питання формування загальної дослідницької позиції щодо осмислення складних явищ і процесів.

Проте, навіть не зважаючи на численні наукові розробки щодо загальних питань стабільності, переважна більшість яких стосується окремих аспектів політичної та економічної стабільності або належить до сфери дослідження складних систем, проблеми суспільної стабільності практично перебувають поза увагою науковців. На сучасному етапі в державному управлінні відсутня комплексна наукова теорія, предметом якої є явище суспільної стабільності, внаслідок чого процес управління суспільним розвитком залишається редукованим, обмеженим класичними уявленнями загальної теорії управління. Зокрема, у вітчизняній державно-управлінській науці подібні дослідження досі не здійснювалися цілеспрямовано і системно.

Саме тому автор зосереджує увагу на визначенні теоретико-методологічних засад дослідження суспільної стабільності в науці державного управління та виробленні на цій основі стратегічного бачення основних напрямів і підходів до забезпечення суспільної стабільності в державно-управлінській практиці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, одержаних у процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України "Державне управління та місцеве самоврядування" за темами науково-дослідних робіт: "Розроблення філософсько-методологічних засад функціонування суб'єктів державного управління" (ДР №0103U006813), "Виявлення та діагностування проблемних ситуацій державного управління" (ДР №0103U007469), "Методологія дослідження, аналізу та оцінки соціально-політичних проблем і процесів реформування сучасного українського суспільства" (ДР №0106U000469), "Розроблення методологічних засад філософії державного управління" (ДР №0106U004375), "Закономірності, особливості та тенденції розвитку державотворення та державного управління" (ДР №0106U004367), "Концептуальні засади аналізу та оцінювання ефективності механізмів регулювання інтеграційних процесів в Україні" (ДР №0107U005896), "Розроблення короткого термінологічного словника з державного управління" (ДР №0108U002014), "Механізми забезпечення реалізації державної політики у сфері реформи місцевого самоврядування" (ДР №0108U002010), "Моніторинг діяльності Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади: методологічний підхід" (ДР №0108U002011), "Науково-методологічне забезпечення формування кадрового потенціалу місцевого самоврядування в Україні" (ДР №0109U003006), "Науково-методичні засади розвитку галузі науки "Державне управління" (ДР №0109U003005), "Проектне та програмне забезпечення інституційного розвитку Національної академії державного управління при Президентові України" (ДР №0110U000420) та за договірними темами: "Аналітично-інформаційне забезпечення проблем реформування органів виконавчої влади та підвищення ефективності механізмів державного управління" (ДР-ОК №0103U007471), "Розробка словника системного аналізу проблем державного управління" (ДР-ОК №0103U007727), "Проведення соціологічних досліджень щодо динаміки змін відношення різних верств населення до процесу інтеграції України в НАТО" (ДР-ОК №0103U007471), "Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування" (ДР №0108U008164), "Розроблення науково-методичного та організаційного забезпечення включення питань європейської та євроатлантичної інтеграції України до змісту підготовки студентів за спеціальністю "Міжнародні відносини" у вищих навчальних закладах і його пілотне впровадження на регіональному рівні" (ДР-ОК №0108U006092) протягом 2003-2010 рр., у яких відповідно розкрито методологічні проблеми підвищення ефективності управління, здійснено діагностику й оцінку проблемних ситуацій у сфері державного управління та визначено методологічні підходи щодо прийняття державно-управлінських рішень для їх врегулювання, узагальнено закономірності розробки і впровадження механізмів стабілізації соціально-економічного розвитку, встановлено основні чинники, що впливають на рівень ефективності управління соціальним розвитком, виявлено взаємозв'язок державної політики з державним управлінням, досліджено закономірності розвитку інтеграційних процесів, їх теоретико-методологічне підґрунтя в контексті сучасних філософських та державно-управлінських концепцій, охарактеризовано науково-методологічні засади формування та розвитку галузі науки "Державне управління", особливості її інфраструктури тощо.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних засад дослідження суспільної стабільності в науці державного управління, обґрунтування шляхів застосування отриманих результатів у державно-управлінській практиці.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

- здійснити системний аналіз наукових напрацювань щодо дослідження суспільної стабільності; визначити дефініцію суспільної стабільності, виокремити проблемне поле її аналізу; визначити зміст та роль суспільної стабільності в контексті завдань державного управління;

- сформулювати базові науково-теоретичні й концептуальні положення, поняття та категорії дослідження суспільної стабільності в науці державного управління;

- окреслити методологічні засади аналізу суспільної стабільності та її дослідження в науці державного управління;

- дослідити процес стабілізації суспільства, визначити його основні етапи та характеристики;

- запропонувати систему моделей дослідження суспільної стабільності в науці державного управління;

- виявити аксіологічний зміст та пріоритетні напрями державного регулювання суспільно-політичної стабільності;

- розробити прогнозні моделі соціально-економічної стабільності суспільства та визначити змістові характеристики державного управління її забезпеченням;

- розкрити сутність, охарактеризувати роль і місце державно-управлінських механізмів забезпечення суспільної стабільності в системній трансформації державного управління та встановити їх науково-прикладне значення;

- обґрунтувати доцільність використання принципів інноватики в державному управлінні та визначити основні елементи інноваційної стратегії стабільного розвитку;

- розробити систему аналізу та оцінювання суспільної стабільності в межах методології державного управління;

- визначити перспективні напрями державного управління забезпеченням суспільної стабільності та розробити науково-прикладні рекомендації щодо стабілізації суспільного розвитку.

Об'єкт дослідження - державне управління суспільним розвитком.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади дослідження суспільної стабільності в науці державного управління.

Методологія дослідження. Для реалізації мети й завдань дослідження використовувався комплекс сучасних загальнонаукових та специфічних принципів, підходів, методів, зокрема:

- принципи сходження від абстрактного до конкретного - від розкриття загального змісту поняття "суспільна стабільність" до з'ясування особливостей формування теоретико-методологічних засад суспільної стабільності в державному управлінні; збіжності законів розвитку об'єкта і законів його пізнання, що зумовлює необхідність дослідження суті розвитку суспільної стабільності в державному управлінні, її впливу на формування і функціонування самої держави, системи управління та громадянського суспільства із застосуванням методів, які найбільше відповідають обставинам сучасного розвитку; проблемної вмотивованості для окреслення проблемного поля суспільної стабільності в державному управлінні та розробки на цій основі конкретних державно-управлінських механізмів її забезпечення; самоорганізації соціальних систем для визначення функції самоорганізації суспільної системи щодо здатності самостійно формувати свою структуру, визначати напрями та механізми взаємодії основних підсистем забезпечення суспільної стабільності;

- діалектичний підхід, який детермінує гіпотезу, проблемне поле та одержані результати; синергетичний підхід, що пояснює дослідження процесів стабільності/нестабільності складних динамічних відкритих нелінійних систем та управління ними; комплексний та системний підходи, які дали змогу підійти до розгляду феномену суспільної стабільності в державному управлінні шляхом вивчення основних сфер суспільного життя; ситуаційний підхід, що визначає методологію вивчення підсистем суспільної стабільності, адекватну меті, в її взаємозалежності від внутрішніх факторів та факторів зовнішнього середовища;

- методи аналізу та синтезу: системний метод, що дає змогу розглядати феномен суспільної стабільності як складне суперечливе явище та систему, зумовлену її структурою і функціями; ситуаційний метод, за допомогою якого аналітичним шляхом досліджуються проблеми формування суспільної стабільності відповідно до змін соціального середовища; причинно-наслідковий метод, який дає змогу вивчати взаємодію підсистем з погляду стабільності/нестабільності; аксіологічний метод, що використовується для формування розуміння суспільної стабільності в контексті державного управління, досліджуваного в межах системи цінностей; інституційний метод, який виявляє певні характеристики об'єкта, розкриває систему цінностей, норм, пріоритетів, визначає стійкі форми взаємодії та інструменти впливу у процесах суспільного розвитку; структурно-функціональний метод, що дає змогу аналізувати структуру суспільної системи як сукупності зв'язків між її основними підсистемами, виявляючи характеристики та закономірності цих зв'язків; метод ефективності, що зумовлює співвідношення рівня суспільної стабільності та механізмів її забезпечення; метод ієрархій, що використовується для визначення ієрархічної послідовності та пріоритетності підсистем суспільної стабільності, а також методи сценаріїв, систематизації та порівняння.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням у науковій галузі державного управління, що розкриває та встановлює теоретико-методологічні засади дослідження суспільної стабільності в науці державного управління, забезпечуючи розробку науково-прикладних положень та моделей для практичного використання одержаних результатів.

У дисертаційній роботі:

уперше:

- обґрунтовано доцільність виділення явища суспільної стабільності як об'єкта державного управління та виявлено концептуальні засади її дослідження з урахуванням особливостей перехідного суспільства; визначено та розкрито рівні забезпечення суспільної стабільності (свідомісний, політичний, економічний, соціальний, культурний) у контексті завдань державного управління;

- уведено в науковий обіг поняття суспільної стабільності як стану взаємодії та взаємозв'язку всіх структурних елементів основних підсистем суспільства, який утворюється в процесі динамічного розвитку і забезпечує системі умови для збереження цілісності й тривалого функціонування під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників; визначено змістові складові суспільної стабільності, зокрема: мету (ситуативна адаптація, самозбереження системи, самоорганізація системи, системні трансформації, стабілізаційна транзитивність, стабілізація, закріплення стабілізації, якісні зміни, інноваційне моделювання), етапи (дестабілізація, нестабільність, престабілізація, нестабільність/стабільність, усвідомлення необхідності стабілізації, стабілізація системи, суспільна стабільність, пост-стабілізація, пост-стабілізаційна інноваційність) і типологічні ознаки (хаотичність, дискретність, інваріантність, варіативність, адаптивність, динамічність, адекватність, поліморфність, поліваріативність);

- запропоновано синергетичні підходи в державному управлінні до моделювання процесу стабілізації суспільства в межах основних фаз проявів останньої (дестабілізація, хаотичний розвиток, вибір альтернативи, адаптація, стабілізація) та виділено відповідні типи стану системи (динамічний, стабільний, транзитивний, сталий, нестабільний);

- розроблено систему аналізу і оцінювання суспільної стабільності на основі поєднання методів транзитивного (метод імітаційного моделювання, який ґрунтується на визначенні поведінки реальних систем шляхом установлення особливостей перехідних станів системи) та інноваційного (імовірнісний метод, що базується на використанні динамічних моделей стабільного розвитку системи) моделювання, інноваційної редукції (зведення структури суспільних інновацій до складових елементів процесу їх утворення за допомогою інноваційних фільтрів) та стабілізаційного аналізу (спосіб вирішення проблеми розвитку складних систем з використанням стабілізаційних моделей);

удосконалено:

- підходи до вироблення державної політики (інституційний, проблемно-орієнтований, програмно-цільовий тощо) шляхом пріоритетного застосування принципів системності та комплексності у визначенні стратегічних цілей, напрямів і орієнтирів державного управління забезпеченням суспільної стабільності на перехідних етапах розвитку системи;

- підходи до моделювання соціально-економічних процесів шляхом упровадження принципів економічної синергетики (динамічна рівновага, міжчасова економічна рівновага, специфікація структурних рівнів, фазових пріоритетів, ідеальних уявлень про симетричність систем, часових параметрів і факторів часу тощо) в методологію державного управління, що дало змогу довести інтегративний характер державного управління забезпеченням суспільної стабільності;

дістали подальшого розвитку:

- розуміння державно-управлінських механізмів шляхом визначення їх стабілізуючої функції в аспекті системних трансформацій державного управління, на підставі чого державно-управлінські механізми забезпечення суспільної стабільності розглядаються як упорядкована система взаємоузгоджених та взаємообумовлених елементів усіх підсистем, скерованих управлінським впливом на забезпечення стабілізації суспільного розвитку;

- соціально-ціннісні засади державного управління через установлення аксіологічного змісту та пріоритетних напрямів державного регулювання суспільно-політичної стабільності, в межах яких стабільність набуває значення однієї з найбільш важливих цінностей розвитку держави й суспільства, що визначає систему соціальних цінностей і відповідних засобів досягнення суспільної стабільності;

- методологія державного управління на основі виявлення закономірностей ієрархічної послідовності та рівневої взаємодії (суспільна система являє собою чіткий порядок взаємопов'язаних підсистем), суспільної стабільності (суспільна система є стабільною тільки відносно стану нестабільності) та інноваційності (будь-які зміни приводять до виникнення нового);

- принципи інноватики державного управління (цілеорієнтованості, інноваційної орієнтації механізмів, інноваційної модернізації форм тощо) через визначення основних елементів інноваційної системи забезпечення суспільної стабільності та впровадження індикаторної системи моніторингу, конкретизованих у відповідних моделях, що сприяє інноваційній орієнтації функцій, механізмів, форм системи інноваційного суспільства; забезпеченню здатності системи державного управління інноваційно відповідати викликам соціуму, а також формуванню механізмів запобігання руйнуванню цілісності та нормальної життєдіяльності суспільства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення й висновки щодо теоретико-методологічних засад дослідження суспільної стабільності в державному управлінні можуть бути використані для розробки теорії суспільної стабільності в державному управлінні, формування стратегії суспільної стабільності на державному рівні, державних програм стратегічного спрямування, покладених в основу вироблення механізмів стабілізації суспільного розвитку. Теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть бути також застосовані в процесі підготовки державно-управлінських рішень у галузі правової, економічної та інформаційної політики, розробки практичних рекомендацій органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в діяльність центральних та місцевих органів державної влади України, знайшли застосування в прикладних дослідженнях державних аналітичних структур, у підготовці довідкових видань, у навчальній практиці. Так, оригінальні методики і практичні рекомендації, що містяться в дисертаційному дослідженні, використовувалися Національним інститутом стратегічних досліджень у процесі підготовки аналітичних матеріалів до Адміністрації Президента України, зокрема при розробці методики оцінки ефективності економічного потенціалу України, типології загроз національним інтересам держави, що спричиняють політико-економічну дестабілізацію в Україні, та визначенні стратегічних підходів до обґрунтування економічної моделі розвитку України (акт про впровадження від 23 липня 2010 р.); у соціально-психологічній роботі Адміністрації Державної прикордонної служби України при типологізації соціальних параметрів інноваційної системи забезпечення стабільності колективів (акт про впровадження від 2 грудня 2009 р.); у діяльності Державного комітету інформатизації України при визначенні теоретико-методологічних засад формування адаптивних механізмів інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням суспільної стабільності, методів політичної комунікації в аспекті підвищення ефективності взаємодії органів державної влади, суб'єктів громадянського суспільства на різних рівнях забезпечення суспільної стабільності; при встановлені ролі ідеології як інформаційної складової процесів державного управління у сфері забезпечення суспільної стабільності (довідка про впровадження від 16 листопада 2009 р. №50/06-09); у роботі Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту при підготовці проекту Національної доктрини молодіжної політики в частині визначення шляхів участі молоді у процесах прийняття рішень, формулювання умов сталого розвитку та шляхів забезпечення державою сталого розвитку молодіжного середовища; Концепції національно-патріотичного виховання в частині визначення мети, завдань та напрямів реалізації Концепції, формування методичних засад національно-патріотичного виховання молоді (акт про впровадження від 3 листопада 2009 р.); у роботі Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України при розробці пропозицій щодо вдосконалення національної системи державного управління політичними, науково-технічними, економічними, оборонними та соціальними процесами в Україні та в країнах світу - лідерах економічного і соціального розвитку (довідка про впровадження від 28 квітня 2009 р. №1/4-55); у навчальній діяльності Закарпатського державного університету при написанні навчальних посібників, що використовуються для підготовки студентів-бакалаврів та магістрів IV-V курсів факультету міжнародних відносин денної та V-VI курсів заочної форми навчання за напрямом 03.04 "Міжнародні відносини" зі спеціальностей 6.030400 та 8.030405 "Країнознавство" (довідка про впровадження від 22 травня 2008 р. №462/01-21).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею і містить отримані автором результати у сфері науки державного управління, що в сукупності розв'язують важливу наукову проблему формування теоретико-методологічних засад дослідження суспільної стабільності в державному управлінні. У дисертаційній роботі не використовувалися оригінальні ідеї або розробки, що належать співавторам окремих наукових праць. У наукових статтях, що висвітлюють загальні питання стабільного розвитку суспільства, дисертантом визначено поняття "суспільна стабільність" та окреслено підсистеми її забезпечення [6]; вказано на основні закономірності забезпечення суспільної стабільності, виділено чинники суспільної нестабільності, що порушують цілісність систем усіх рівнів [35]; проаналізовано головні шляхи забезпечення суспільної стабільності в контексті інтеграції та глобалізації [51]; узагальнено фактори, що впливають на процес зміни кризових станів системи стабільними з огляду на визначення завдань стратегічного управління в напрямі європеїзації національної моделі державного управління [17]; установлено напрями формування методології інноваційної системи державного управління України з урахуванням геополітичних інтересів держави [37]; здійснено аналіз змін у політичній структурі пострадянських країн Центральної та Східної Європи перед вступом до Альянсу [50]; наведено визначення базових понять стабільного зовнішньополітичного розвитку держави в контексті інтеграції та глобалізації [56]. У роботах з історії, теорії та методології державного управління визначено найважливіші складові системи державного управління та розкрито зміст поняття "суб'єкти державного управління" [19]; окреслено основні підходи до методології інноваційних фільтрів [36]; з'ясовано роль інноваційних фільтрів як ефективного методологічного засобу виявлення соціальних інновацій у процесах самоорганізації суспільства [44]; запропоновано концептуальні підходи до розуміння понять суспільної стабільності та парадигм державного управління [49]; наведено дефініцію поняття "інновація", яка утворюється в процесі наукового дослідження [7]; розроблено змістову модель засобів установлення новизни наукового дослідження [16]. У навчальних посібниках визначено напрями взаємодії держави та громадянського суспільства в контексті пріоритетів зовнішньої політики держави [52]; розкрито суть понять інтеграції та глобалізації в аспекті інноваційних трансформацій та наведено їх категоріальні характеристики [53]; визначено основні економічні інституції Європейського Союзу [54].

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях, семінарах, конгресах, зокрема: "Перспективи громадської співпраці. Моделі та механізми впровадження" (Київ, 2003), "Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції" (Київ, 2003), "Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика" (Львів, 2003), "Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції" (Львів, 2004), "Менеджмент у ХХІ столітті: розвиток організацій та управління персоналом" (Львів, 2004), "Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління" (Київ, 2004), "Муніципальний менеджмент: становлення та розвиток в Україні" (Дніпропетровськ, 2004), "Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення" (Київ, 2005), "Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія" (Львів, 2005), "Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні" (Київ, 2006), "Духовні цінності в сучасному інформаційному суспільстві та український вибір" (Київ, 2006), "Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні" (Львів, 2006), "Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика" (Львів, 2007), "Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання фахівців на міжнародному ринку вищої освіти" (Сніна, Словаччина, 2007), "Пріоритети транскордонного співробітництва в руслі регіонального розвитку України після розширення Євросоюзу: практика і досвід Закарпаття" (Ужгород, 2007), "Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування" (Київ, 2007), "Інновації в навчальному процесі вищих навчальних закладів: міжнародний та національний досвід" (Сніна, Словаччина, 2007), "Актуальні аспекти реалізації євроінтеграційних прагнень України" (Ужгород, 2007), "Інформаційно-аналітичне та науково-організаційне забезпечення вступу України до НАТО" (Ужгород, 2007), "Європейські орієнтири муніципального управління" (Київ, 2008), "Політична система і політичні ризики в сучасній Україні" (Київ, 2008), "Державне управління та місцеве самоврядування" (Харків, 2008), "Лісабонська стратегія як визначальний чинник європейської інтеграції в галузі освіти і науки" (Гирляни, Словаччина, 2008), "Взаємовідносини України з НАТО: соціально-політичний аспект" (Ужгород, 2008), "Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій" (Львів, 2008, 2009), "Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування" (Київ, 2009), "Демократичне врядування: наука, освіта, практика" (Київ, 2009), "Россия: ключевые проблемы и решения" (Москва, Росія, 2009), "Духовные ценности в науке, культуре, образовании" (Ярославль, Росія, 2009), "Перспективні напрями і способи реалізації інноваційних технологій у системі європейської вищої освіти" (Високі Татри, Словаччина, 2009), "Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку" (Київ, 2010), "Міжнародне співробітництво у впровадженні інноваційних технологій навчання у вищій школі" (Кошице, Словаччина - Мішкольце, Румунія, 2010).

Окремі положення дисертації обговорювалися на фахових науково-методичних семінарах і круглих столах, під час публічних виступів автора в органах державної влади і навчальних закладах. Дисертацію в цілому обговорено й рекомендовано до захисту на розширеному засіданні Вченої ради Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи висвітлено у 59 наукових працях, у тому числі: одноосібній монографії, розділах у двох колективних монографіях, 26 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 17 тезах у матеріалах науково-комунікативних заходів. Серед публікацій, які додатково висвітлюють результати дисертації, 6 статей в інших наукових виданнях, 7 навчальних посібників, словників та навчально-методичних розробок. Загальний обсяг публікацій автора за темою дослідження становить 46,5 обл.-вид. арк.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 490 сторінок. Обсяг основного тексту становить 391 сторінку. Список використаних джерел на 51 сторінці включає 480 найменувань, у тому числі 75 іноземними мовами та 33 Інтернет-джерела. Дисертація містить 22 таблиці, 39 рисунків та 3 додатки.

2. Основний зміст дисертації

У вступі розкрито сутність і стан розробленості досліджуваної проблеми, обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження, вказано на зв'язок роботи з напрямами наукових досліджень; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації й публікацій за темою дисертації.

У першому розділі - "Суспільна стабільність як об'єкт науки державного управління: підходи до дослідження" - розкрито сучасний теоретичний аспект дослідження суспільної стабільності у державно-управлінській науці; визначено проблемне поле та перспективні напрями дослідження суспільної стабільності в науці державного управління; охарактеризовано зміст та роль суспільної стабільності в контексті завдань державного управління.

Аналіз сучасного стану розробки проблематики дослідження суспільної стабільності, розглядуваної в дисертаційній роботі, засвідчив, що дослідження суспільних процесів, вирішення проблем управління суспільним розвитком у межах державного управління здійснюються на основі поступового відходу від класичної парадигми та заміщення її новою, що утворюється в межах "постмодерного державного управління", зумовлюючи необхідність розробки відповідних теорій, концепцій та підходів. У результаті аналізу виділено класичну (характеризується практичною орієнтованістю, раціоналістичністю, одновимірністю та лінійністю), модерну (характеризується технологізмом, нелінійністю, індетермінізмом) та постмодерну (характеризується релятивізмом, інструменталізмом, інноваційністю, міждисциплінарністю) парадигми державного управління. Одним з важливих елементів постмодерної парадигми є здатність державного управління регулювати зміни, що відбуваються в суспільстві. Такий підхід ґрунтується на процесах соціальної взаємодії між системою державного управління та суспільством, впливаючи на підвищення ефективності конкретних державно-управлінських рішень. При цьому державне управління набуває якісно нових рис міждисциплінарної наукової галузі.

Проведений аналіз сутності явища суспільної стабільності з використанням сучасних дослідницьких підходів (теорії системи, системного аналізу та синергетики) дав змогу розкрити теоретико-методологічні засади її розуміння в межах сучасних парадигм державного управління. Указано на тенденцію до виділення на теоретичному рівні суспільної стабільності як окремого специфічного предмета.

Важливим аспектом дослідження стало розмежування понять "стабільність", "стабільність системи", "стабільність суспільства", "соціальна стабільність" та визначення поняття "суспільна стабільність" у теорії державного управління. Було запропоновано базову ідею, що суспільна стабільність є результатом динамічного розвитку основних підсистем суспільства (свідомісна, політична, економічна, соціальна, культурна) в межах їх ієрархічної взаємодії, в якому відбувається трансформація стійкості, єдності та цілісності суспільства. В роботі наведено авторське тлумачення поняття суспільної стабільності як такого стану взаємодії та взаємозв'язку всіх структурних елементів основних підсистем суспільства, який у процесі динамічного розвитку системи забезпечує їй умови для збереження цілісності й тривалого функціонування під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

Установлено основні типи стабільності підсистем суспільства та розроблено специфічний категоріальний апарат предметної сфери суспільної стабільності в державному управлінні, згідно з яким: стабільність свідомісної підсистеми розглядається в контексті ціннісно-ідеологічних установок і може бути визначена як базова орієнтуюча та спрямовуюча складова суспільної стабільності, в якій виокремлюються соціально значимі пріоритети суспільного розвитку; стабільність політичної підсистеми являє собою управлінську складову суспільної стабільності і, відповідно, один із найважливіших механізмів відтворення всіх складових суспільної стабільності, що реалізується на рівні державної влади; стабільність економічної підсистеми детермінована конкретним типом суспільних (виробничих) відносин і є складовою стабільності сталого розвитку; стабільність соціальної підсистеми являє собою структурно-орієнтуючу складову суспільної стабільності, яка формує загальні та індивідуальні пріоритети суспільного розвитку; стабільність культурної підсистеми визначається як ціннісно-орієнтуюча та ціннісно-формуюча складова суспільної стабільності на основі відтворення та об'єктивації процесу духовного виробництва.

Запропоновано класифікацію суспільної стабільності в державному управлінні (за підсистемами, рівнем реалізації влади, суб'єктами управління, функціональним призначенням, формою прояву, способами організації, типом політичної влади, ступенем надійності, станом) та розкрито основні види нестабільності (внутрішня, зовнішня або міжрівнева, внутрішня нестабільність, що провокує зовнішню, зовнішня нестабільність, що провокує внутрішню, глобалізаційна).

Розглянуто суспільну стабільність у контексті завдань державного управління та визначено пріоритетні напрями її забезпечення: випереджальні уявлення як основа для визначення шляхів трансформації сучасної моделі державного управління і можливих наслідків її впровадження в процесі суспільного розвитку; запровадження принципу достатньої різноманітності в процес розвитку системи державного управління з коригуванням з боку основних пріоритетів стабілізації суспільства; створення умов для досягнення необхідного рівня еволюції системи державного управління відповідно до цілей і завдань щодо забезпечення суспільної стабільності як підгрунття формування ефективної державної політики, механізмів реалізації її основних принципів та пріоритетів; вироблення методології дослідження складних суспільних явищ з метою розробки адекватних методів, механізмів і технологій державного управління у сфері суспільного розвитку; вироблення стратегії розвитку суспільства та держави з урахуванням спрямованості всіх сфер суспільної діяльності на стабільність; визначення впливу ціннісних, політичних, соціально-економічних чинників на процес державного управління забезпеченням суспільної стабільності, а також шляхів державного регулювання соціально-ціннісної, політичної, економічної, соціальної сфер у процесі стабільного розвитку суспільства; розроблення сучасних методів і технологій державного управління із застосуванням принципів синергетики та інноватики до дослідження суспільних явищ; розроблення нових підходів у державному управлінні, які мають стати основою державних реформ в усіх сферах суспільного і державного життя в умовах суспільних трансформацій.

У другому розділі - "Методологія дослідження суспільної стабільності в науці державного управління" - запропоновано і розкрито концептуальні засади дослідження суспільної стабільності в державному управлінні; розроблено й обґрунтовано базову теоретичну модель формування суспільної стабільності та здійснено на її основі моделювання процесу стабілізації суспільства. суспільний стабільність державний управління

Обґрунтовано концептуальні положення дослідження і формування суспільної стабільності в державному управлінні в межах комплексного підходу до сучасних наукових парадигм осмислення складних суспільних феноменів та з урахуванням взаємозв'язків між основними підсистемами забезпечення суспільної стабільності, доповнені методологією синергетики, що притаманна сучасним дослідженням у межах постмодерної парадигми державного управління, і конфліктологічним підходом до визначення чинників нестабільності та механізмів управління процесом стабілізації.

Концептуалізовано рівні забезпечення суспільної стабільності на основі розроблення науково-теоретичної моделі інноваційного розвитку, що в методологічному аспекті базується на конкретно-науковому підході до вироблення, адаптації та впровадження в практику державного управління механізмів забезпечення суспільної стабільності. За такого підходу одним із важливих теоретичних завдань є забезпечення державного управління інноваційною методологією аналізу та оцінювання процесів суспільного розвитку (на рівні кожної з підсистем суспільства з подальшим узагальненням) щодо їх відповідності конкретному рівню суспільної стабільності.

Серед основних методів, що використовуються в процесі аналізу суспільної стабільності, виділено загальнонаукові методи, методи комплексного та міждисциплінарного аналізу, методи, спрямовані на дослідження системи, а також специфічні методи державного управління - морально-етичні, соціально-політичні, економічні та адміністративні. Показано, що в основу розробки концепції суспільної стабільності в державному управлінні покладено основні закони, які відображають найбільш суттєві зв'язки між підсистемами та елементами всередині їх, а також формують систему сталих відносин між елементами суспільної системи в процесі забезпечення суспільної стабільності.