Адміністративні засади взаємодії державної служби карантину рослин з правоохоронними органами

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З КАРАНТИНУ РОСЛИН З ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ

Виконала Пілявська Ірина Володимирівна

Київ - 2011



АНОТАЦІЯ

адміністративний правоохоронний державний влада

Пілявська І.В. Адміністративні засади взаємодії державної служби карантину рослин з правоохоронними органами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2011.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних засад та практичних аспектів реалізації адміністративно-правового регулювання взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами. В роботі розкрито основні риси цієї державної служби, які характеризують її як орган державного управління. На цій підставі опрацьовано структура правового статусу цього державного органу. На думку автора, вона представляє собою системне утворення, яке складається з певних блоків (нормативно-цільового (цілі, завдання та функції), структурно-організаційного (розташування органу в системі інших державних органів, порядок створення, підпорядкованості, діяльності, управління і символи органу) та функціонального (компетенція державного органу). В роботі висвітлено зміст елементів, які входять до складу правового статусу цієї державної служби.

На цій підставі автором проведено змістовне дослідження реалізації Державною службою з карантину рослин її правового статусу під час взаємодії з правоохоронними органами. Розкрито нормативні основи та правові засади організації та функціонування взаємодії цих органів державного управління. Окрему увагу звернуто на форми взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами як зовнішній прояв окремого аспекту її діяльності. Досліджено процес організації взаємодії, який за своєю сутністю є різновидом управлінської діяльності. Висвітлено питання оцінювання ефективності взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами.

Ключові слова: правовий статус органу державного управління, правові засади, правові форми діяльності державних органів, взаємодія органів державного управління, оцінювання якості управлінської діяльності.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальший процес державотворення в Україні, продовження адміністративної реформи, інтеграція нашої держави до міжнародних об'єднань, інтенсифікація економічних зв'язків з іншими країнами обумовлюють необхідність зміни підходів до реалізації державою її функцій, що пов'язується із формуванням нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного управління, створенням виконавчої влади нового типу.

Слід відзначити, що саме органи виконавчої влади, до компетенції яких віднесено вирішення більшості питань державного управління, забезпечують розвиток вказаних вище процесів на шляху подальшого становлення нашої держави як дійсно правової, соціальної та демократичної. Це вказує на доволі важливу роль та значення цієї гілки влади щодо практично всіх сфер життєдіяльності особи, суспільства та держави, а також провідну роль цих органів у впорядкуванні відповідних правовідносин, що виникають у цих сферах. У цьому контексті актуальними є питання проведення наукових досліджень діяльності окремих складових системи органів виконавчої влади - самостійних її органів, зокрема Державної служби з карантину рослин України. Вважаємо, що такий підхід, де на рівні окремого закладається основа для вдосконалення загального, найбільше відповідає тим сучасним тенденціям розбудови апарату державного управління, що реалізується в Україні. Наприклад, на необхідності удосконалення діяльності центральних та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів виконавчої влади, як окремому напряму реформування системи державного управління свого часу вказувалося у Концепції адміністративної реформи в Україні. Свою реалізацію ці положення знайшли в Указі Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вiд 09.12.2010 р. № 1085/2010. За нашим глибоким переконанням реалізація положень цього указу потребує проведення та практичної реалізації наукових досліджень діяльності як всієї системи органів виконавчої влади, так і окремих її складових, де прикладом такого дослідження є розробка питань функціонування Державної служби з карантину рослин України.

В процесі роботи були опрацьовані роботи вчених в галузі адміністративного, аграрного права які приділяли увагу питанням державного управління, взаємодії різних державних органів і посадових осіб, діяльності сільськогосподарських інспекцій, правоохоронних органів, тощо, серед яких В.Б. Авер'янов, І.В. Арістова, О. О. Бандурка, А.Г. Бобкова, О.М. Браніцький, О.Ю. Горбунова, Л.В. Коваль, В. К. Колпаков, Н.В. Лебідь, К.Б. Левченко, О.В. Кузьменко, В.В. Курзова, Н.Р. Нижник, Ю.І. Пивовар, А.М. Подоляка, М.В. Пушкар, К.А. Рябець, О.Ф. Скакун, С. Г. Стеценко, Ю.В.Ярмоленко.

Проте, в даних наукових працях відчувається вектор дослідження або в бік сільськогосподарських інспекцій, або в бік правоохоронної діяльності, що послужило приводом для визначення напряму досліджень даної роботи. На нашу думку,зазначене питання вимагає відповідного наукового обґрунтування і правового забезпечення, про що свідчить попереднє ознайомлення із науковою літературою та практикою діяльності цієї служби, що безпосередньо вказує на актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана з урахуванням та у зв'язку із основними положеннями Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджена Указом Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 р. № 810/98 зі змінами, внесеними Указами Президента України від 10 вересня 1998 р. № 1000/98 та від 21 вересня 1998 р. № 1048/98), відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України в межах НДР «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації - 0109U003356).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системна розробка теоретичних засад та практичних пропозицій і рекомендацій з питань адміністративно-правового регулювання взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами.

Для досягнення цієї мети визначені такі завдання дослідження:

- виявити основні риси, що складають загальну характеристику Державної служби з карантину рослин як органу державного управління;

- розробити необхідний понятійний апарат, для комплексного відображення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами;

- розкрити структуру та виявити зміст складових елементів адміністративно-правового статусу цієї державної служби, як комплексного та системного явища;

- з'ясувати основні особливості Державної служби з карантину рослин як суб`єкта взаємодії з правоохоронними органами;

- оцінити стан правового забезпечення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, виявити його структуру та зміст;

- дослідити фундаментальні правові засади, покладені в основу правового регулювання взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами;

- визначити поняття та виявити основні напрями організації взаємодії цієї державної служби з правоохоронними органами;

- розкрити зміст та види форм взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами;

- виявити зміст та значення діяльності з оцінювання ефективності взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами;

- розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання існуючих форм взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами.

Предметом дослідження виступають адміністративно-правові засади взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано як загальнонаукові методи (діалектичний, структурно-функціональний, історичний тощо), так і спеціальні (формально-правовий, догматичний метод тощо).

Застосування діалектичного методу сприяло розкриттю взаємодії цього органу державного управління у її взаємозв'язку з іншими правовими явищами та поняттями, забезпечило визначення сутності і ролі цього аспекту діяльності Державної служби з карантину рослин у співвідношенні з іншими повноваженнями та напрямами діяльності цієї служби.

Формально-логічний та системно-структурний методи сприяли виявленню правової природи взаємодії як прояву реалізації правового статусу органу державного управління, встановленню характерних особливостей його структури та змісту, а також формуванню відповідного понятійного апарату. Системно-структурний метод також був покладений в основу дослідження особливості формування та впливу правових норм, які регулюють взаємодію Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, системи принципів, на яких вона заснована, а також системності правових форм діяльності органів державного управління. Метод правового аналізу (догматичний метод) застосовано під час аналізу змісту конституційних, адміністративно-правових норм, які регламентують діяльність Державної служби з карантину рослин, а також її взаємодію із правоохоронними органами. Цей метод також сприяв опрацюванню пропозицій до законодавства України.

Дисертаційне дослідження базується на широкій джерельній базі, де поряд із науковою літературою з адміністративного права широко використано джерела з теорії держави та права, конституційного, цивільного та господарського, кримінально-процесуального права, теорії управління, а також літературу з філософії, мовознавства.

Емпіричну базу дослідження складає аналіз чинного законодавства та практики його реалізації у сфері забезпечення карантину рослин - діяльності з запобігання занесення та поширення відсутніх на території України регульованих шкідливих організмів (Конституція та законодавчі акти України, рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму та узагальнення Верховного Суду України, інші нормативно-правові акти).

Системний підхід є методологічною основою всього дисертаційного дослідження та використовується для досягнення більшості поставлених у дослідженні завдань. Глибокий аналіз проблем взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, що знаходиться на стику теорії управління й адміністративного права, використання загальнонаукових методів і методів спеціальних наук дозволили здобувачу детально розглянути зміст та структуру взаємодії та запропонувати низку пропозицій з її удосконалення.

Наукова новизна одержаних результатів. Ця робота є першим у сучасній правовій науці України дисертаційним дослідженням проблем взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, в якому предмет дослідження розглянуто в адміністративно-правовому аспекті комплексно та визначено перспективи його подальшого удосконалення.

До найбільш суттєвих наукових результатів, що мають наукову новизну належать:

уперше:

- запропоновано розглядати взаємодію Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами з позиції циклічності її розвитку, де поступове накопичення та врахування кількісних змін у самій системі взаємодії своїм наслідком має якісну зміну цієї системи діяльності;

- визначена можливість виділення типового правового статусу Державної служби з карантину рослин, який має типовий структурний склад та зміст його елементів, що забезпечує єдність та однаковість як теоретичного вирішення, так і правового регулювання питання існування і реалізації правового статусу цього державного органу та його структурних підрозділів;

удосконалено:

- зміст, структуру принципів взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами в частині виділення їх системи (загально-правові принципи; спеціальні організаційні принципи; спеціальні функціональні принципи);

- зміст понять «взаємодія» (заснована на чинному законодавстві спільна узгоджена діяльність відповідних державних органів та їх посадових осіб) та «компетенція» за рахунок обмеження його об'єктивно притаманними елементами: владними повноваженнями (правами і обов'язками державного органу) та предметом відання (обсяг діяльності), який визначає межі реалізації повноважень в сфері державного управління;

- систему напрямів організації взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними, що носить замкнений характер, як відображення циклічності взаємодії;

- запропоновано зміни та доповнення до чинного законодавства, які мають на меті вдосконалення правового забезпечення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами;

дістали подальшого розвитку:

- погляди на структуру та зміст правового статусу органу державного управління, який виступає як змістовна статус-модель, що складається з трьох взаємопов'язаних блоків: нормативно-цільовий (цілі, завдання та функції), структурно-організаційний (розташування органу в системі інших державних органів, порядок створення, підпорядкованості, діяльності, управління і символи органу) та функціональний (компетенція державного органу);

- понятійний апарат аспекту взаємодії Державної служби з карантину рослин у частині визначення понять: «взаємодія Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами», «принципи взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами», «організація взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами», «правове забезпечення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами», «ефективність взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами».

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні висновки і пропозиції, загальні теоретичні положення, які сформульовано дисертантом, мають як науково-теоретичне, так і практичне значення:

- у науково-дослідній сфері - матеріали дослідження можуть стати основою для подальшого розроблення теоретичних питань діяльності органів державного управління;

- у законодавчому процесі - у дослідженні сформульовано низку пропозицій та рекомендацій, які можуть бути використані при підготовці адміністративно-правових актів у частині вдосконалення правового регулювання системи органів виконавчої влади;

- у правозастосовній діяльності - результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності державних органів під час їх взаємодії з виконання завдань та функцій держави;

- у навчальному процесі при викладанні курсу «Адміністративне право України», «Державне управління».

Особистий внесок здобувача. Робота виконана здобувачем особисто, з використанням наукового матеріалу в межах та на умовах, визначених ВАК України, а загальні теоретичні положення і висновки, рекомендації та пропозиції, які виносяться на захист, одержані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені у виступі на Науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій 60-річчю з дня прийняття Загальної декларації прав людини 1948 року в березні 2009 року в НУБіП України. Також матеріали доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми юридичної науки очима молодих вчених» 25 лютого 2011 року в Донецькому юридичному інституті ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 3 статтях, включених до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України, та 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, списку використаної літератури (233 найменування). Повний обсяг дисертації 232 сторінки, з яких обсяг основного тексту роботи 206 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі проведено постановку завдання дослідження, визначено методологічні засади та прийоми дослідження, актуальність і наукову новизну.

У розділі 1 «Адміністративно-правовий статус Державної служби зкарантину рослин та її особливості як суб`єкта взаємодії» основна увага приділялась розкриттю специфіки та особливостей цієї служби як органу державного управління.

У підрозділі 1.1 «Загальна характеристика Державної служби зкарантину рослин як органу державного управління» розкриті загальні та особливі риси цього орану, які обумовлюють його існування саме як органу державного управління.

Основою наукового пошуку в цьому підрозділі став визнаний в науці взаємозв'язок філософських категорій загального, особливого і одиничного, що знаходить свій прояв в характеристиці Державної служби з карантину рослин України. На думку автора, якщо загальне можна співвіднести із єдністю органів державної влади, що входять до складу механізму державного управління, а особливе вважати саме системно об'єднаною сукупністю органів виконавчої влади, то окреме являє собою одиничне явище, яким є Державна служба з карантину рослин України. Як висновок з цього припущення стала авторська позиція, що характеристика цього державного органу управління являє собою взаємопов'язану систему ознак нормативного, організаційного, функціонального та соціального плану.

Зміст цих ознак, що складають характеристику Державної служби, має будуватися з урахуванням вказаних понять «загального» (риси, що притаманні взагалі органу державного управління), «особливого» (риси, що притаманні органу виконавчої влади) та одиничного (риси, що відображують специфіку окремого органу державного управління). Відповідно, до структури загальної характеристики цього органу виконавчої влади слід віднести наступні положення (риси), які повинні знайти своє нормативно-правове закріплення: рівень в системі апарату державного управління; мета і порядок створення органу; функціональна спеціалізація органу в сфері державного управління; організаційно-структурна побудова органу; компетенція органу; територіальний масштаб дії; форми та засоби діяльності; джерела фінансування. Своє об'єднання та втілення наведені риси знаходять у правовому статусі цієї служби.

У підрозділі 1.2 «Поняття та структура адміністративно-правового статусу Державної служби з карантину рослин» присвячено розкриттю сутності, значення та характерних рис основної форми існування цього державного органу - його правового статусу.

У підрозділі автором проаналізовано та узагальнено основні точки зору вчених з приводу такої категорії права як «правовий статус»; підтримано позицію тих вчених, які поняття «правовий статус» та «правове становище» визнають синонімами, що відображує єдину правову природу цих понять. В роботі підкреслюється, що як і будь-яке складне явище в праві, правовий статус будь-якого органу державного управління, є системним, комплексним поняттям, яке характеризується за допомогою низки ознак: нормативної визначеності; наявності структурної будови (сукупності взаємопов'язаних елементів статусу); визначення місця та призначення органу в системі органів державного управління; спрямованість на забезпечення виконання завдань і функцій державного управління.

Результатом змістовного аналізу загального родового поняття «правовий статус державного органу» стало визначення видового поняття «правовий статус Державної служби з карантину рослин України», під котрим автор пропонує розуміти закріплену нормами адміністративного права систему юридично-значущих рис цієї служби як органу державного управління, що характеризує її як суб'єкта державно-владних повноважень, реалізація яких забезпечує виконання покладених на цей орган завдань і функцій державного управління у сфері карантину рослин.

З приводу структури правового статусу органу державного управління автором підтримано позицію вчених (В.Б.Авер'янова, Г.В. Атаманчука, Д.М. Бахраха) щодо виділення в ній трьох блоків: нормативно-цільового (цілі, завдання та функції), структурно-організаційного (розташування органу в системі інших державних органів, порядок створення, підпорядкованості, діяльності, управління і символи органу) та функціонального (компетенція державного органу). На думку автора, їх сукупність утворює змістовну модель статусу, зокрема Державної служби з карантину рослин.

У підрозділі 1.3 «Характеристика окремих елементів адміністративно-правового статусу Державної служби з карантину рослин» розкрито зміст складових правового статусу цієї державної служби.

На підставі характеристики адміністративно-правового статусу Державної служби з карантину рослин України як комплексного, системного утворення, яке складається із низки блоків, що мають власне змістовне наповнення, автором проведено висвітлення кожного з окремих компонентів змісту статусу цього державного органу.

Так, на думку автора, яка ґрунтується на дослідженні організаційних та функціональних особливостей діяльності органів виконавчої влади, узагальненні точок зору науковців, блоки, що утворюють структуру правового статусу мають наступний зміст:

1) нормативно-цільовий блок складається з таких елементів, що мають наступну підпорядкованість: мета діяльності органу, функції його діяльності, завдання органу, які не тільки сприяють виокремленню цього органу з числа інших органів виконавчої влади, а й характеризують його особливості як окремого органу державного управління;

2) функціональний блок правового статусу цього органу втілюється в його компетенцію, яка містить в собі предмет відання та повноваження цього органу, які забезпечують належну реалізацію змісту нормативно-цільового блоку;

3) структурно-організаційний блок правового статусу вказаного органу державного управління містить в собі організаційний поділ на відповідні служби та поділ на посади в межах Державної служби з карантину рослин України, де саме через службовців цього органу здійснюється безпосередня реалізація правового статусу цієї служби.

Узагальнюючим висновком цієї частини роботи, котрий базується на системно-структурному підході до аналізу правового статусу Державної служби з карантину рослин України, стала позиція здобувача щодо підтвердження існування такої його властивості як системність прояву правового статусу цього державного органу, що дозволяє виділити типові правові статуси структури цієї державної служби, які мають типовий структурний склад. Це, на думку здобувача, знаходить свій прояв у наступній системі статусів: правовий статус Головної державної інспекції з карантину рослин України; правовий статус Центральної науково-дослідної карантинної лабораторії; правовий статус державні інспекції з карантину рослин Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя; правовий статус пунктів карантину рослин; правовий статус зональних та обласних карантинних лабораторій; правовий статус працівників Державної служби з карантину рослин України.

У розділі 2 «Правові засади взаємодії державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами» основна увага присвячена дослідженню специфіки основоположних засад діяльності цієї служби як органу державного управління.

У підрозділі 2.1 «Особливості Державної служби з карантину рослин як суб`єкта взаємодії» висвітленні із урахуванням специфіки цієї служби як органу державного управління, який є складовою системи органів виконавчої влади.

Насамперед автором відмічено, що реалізація досліджуваною службою її правового статусу має місце в межах відповідних адміністративно-правових відносин, які є тим середовищем, в якому відбувається взаємодія. На підставі аналізу загальних рис цих відносин, виділені їх особливості, адміністративно-правові відносини за участю Державної служби з карантину рослин України розглядаються як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, що складаються під час реалізації Державною службою з карантину рослин України функцій державного управління у сфері карантину рослин, в яких ця служба виступає носієм державно-владних повноважень, забезпечуючи захист та реалізацію приватних та публічних прав і законних інтересів.

На цій підставі акцентовано увагу, що центральним аспектом адміністративно-правових відносин, що виникають за участю Державної служби з карантину рослин, що і визнає їх особливість, є здійснення цим органом державного управління своїх управлінських функцій. Цей висновок знайшов своє підтвердження під час аналізу структури цих правовідносин. На підставі чого здобувачем вказано, що сама участь цієї служби в правовідносинах як форма реалізації її повноважень передбачає відповідну взаємодію між службою та іншим суб'єктом (суб'єктами) цих правовідносин. З урахуванням аналізу чинних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Державної служби з карантину рослин України, та узагальнення точок зору науковців на поняття «суб'єкт адміністративного права», автором виділено та досліджено основні види взаємодії, учасником яких є Державна служба з карантину рослин: за суб'єктним складом; за характером підпорядкування учасників правовідносин; за характером зв'язків між сторонами правовідносин. Підкреслено, що ця служба як учасник правовідносин, в їх межах може мати різне положення відносно іншої сторони, по-різному використовувати надані їй повноваження (або як право, або як обов'язок), а самі відносини характеризуються неоднаковою формою їх здійснення (взаємодія, управлінський вплив, підпорядкування тощо).

З урахуванням наведеного, окрему увагу в підрозділі приділено змістовному та різнобічному дослідженню поняття «взаємодія». Зауважується, що в юридичній науці це поняття використовується в таких значеннях: взагалі зв'язку між суб'єктами правовідносин, напряму спільної діяльності, як результату діяльності. Аналіз наукових визначень, які наводяться щодо поняття «взаємодія» іншими науковцями, дав можливість зробити висновок, що, найбільш повно та об'єктивно відображує сутність цього поняття саме аспект спільної діяльності. Тому, під взаємодією слід розуміти засновану на чинному законодавстві спільну узгоджену діяльність, зокрема відповідних державних органів та їх посадових осіб. З урахуванням цього положення до особливостей Державної служби з карантину рослин як суб'єкта взаємодії можна віднести наступні моменти: відбувається лише на підставі норм чинного законодавства; здійснюється у формі спільної узгодженої діяльності; переважно здійснюється із правоохоронними органами; спрямовано на виконання як загальних завдань цього органу, так і на забезпечення виконання завдань державного управління в цілому.

У підрозділі 2.2. «Правове забезпечення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами» розкриті особливості юридичного регулювання взаємодії цих органів, його зовнішнього прояву та змісту.

У підрозділі акцентується увага на тому, що за своєю природою правове забезпечення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами є проявом правового регулювання діяльності органів виконавчої влади і, відповідно базується на таких же конституційних принципах (верховенства права, законності), які мають значення системоутворюючих факторів (правова основа - єдиний фундамент взаємодії, взаємодія здійснюється на ґрунті неухильного дотримання та виконання вимог законів);

Автор, з урахуванням аналізу наукових джерел та чинного законодавства, прийшов до висновку, що правове забезпечення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами має два аспекти свого існування - статичний (визначає правовий статус цієї служби) та динамічний (регулює участь цієї служби у правовідносинах). Такий поділ, на думку здобувача, дає можливість безпосередньо оцінити стан та ступінь правового забезпечення взаємодії, а окремий аналіз кожного з аспектів показує наскільки він виражений та закріплений в праві.

Проведений в підрозділі аналіз точок зору науковців, став основою для формування визначення поняття «правове забезпечення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами», під яким автор пропонує розуміти - здійснюване з боку держави на ґрунті принципів права формальне закріплення системи взаємоузгоджених правових норм з метою упорядкування відносин, які виникають під час взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, що забезпечує ефективність та результативність виконання відповідних завдань цих органів з боку їх посадових осіб.

Узагальненням підрозділу стало дослідження чинних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів виконавчої влади, та точок зору науковців щодо їх ефективності. Результатом став висновок щодо сутності недоліків правового забезпечення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, які обумовлені системно-структурною кризою вітчизняного законодавства та незавершеністю процесу його реформування (наведено основні види недоліків нормативно-правового характеру).

У підрозділі 2.3 «Принципи взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами» досліджені основні засади організації та здійснення взаємодії.

Дослідження основного питання підрозділу було пов'язано із висвітленням основних рис та значення понятійного ряду «принцип», «принцип права», «принципи діяльності органів держави» «принципи взаємодії». На підставі отриманих результатів автор прийшов до висновку, що категорія «принцип» є однією з центральних в праві, оскільки: впливає на організацію та функціонування системи органів виконавчої влади, одним з яких і є Державна служба з карантину рослин, визначаючи межі та форми її діяльності; знаходить своє відображення в правовому забезпеченні взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами; проявляється в поведінці посадових осіб як Державної служби з карантину рослин, так і правоохоронних органів під час їх взаємодії в межах відповідних правовідносинах

У підрозділі здійснено аналіз системи принципів, які покладено в основу організації та здійснення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами. Здобувачем відмічено, що стосовно взаємодії принципи відіграють наступну роль: закладають основні вимоги до організації і функціонування Державної служби з карантину рослин; є засадами, на яких безпосередньо базується діяльність цієї служби; відображують основні форми та методи реалізації повноважень в сфері карантину рослин; закладають основи правового статусу цього органу та визначають взаємне розташування цього органу з іншими органами в системі виконавчої гілки влади; виступають як певні еталони оцінювання діяльності цієї служби.

Окремо проаналізовано точки зору науковців щодо системи принципів взаємодії, з урахуванням чого автором запропоновано їх груповий поділ, який відображує вищенаведений понятійний ряд. Так, система принципів взаємодії включає такі групи: загально-правові принципи (законність, демократизм тощо); спеціальні організаційні принципи (науковість, економічність, об'єктивність, дієвість, плановість тощо); спеціальні функціональні принципи (принцип оптимального розподілу і використання можливостей взаємодіючих суб'єктів, оперативна маневреність, пропорційно-компетентна відповідальність, незалежність суб'єктів взаємодії, принцип контролю в процесі організації і реалізації взаємодії тощо). За переконанням здобувача, такий підхід повністю відображує існуючий зв'язок загального, особливого, одиничного, який існує між принципами права, принципами управління, принципами взаємодії.

Розділ 3 «Організаційні аспекти взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами» присвячено дослідженню окремих напрямів організації та реалізації взаємодії цих органів державного управління.

Підрозділ 3.1. «Форми взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами» присвячено розкриттю зовнішнього прояву взаємодії цих органів державного управління.

В основу наукового пошуку був покладений аналіз загальнонаукових понять «форма» та похідного від нього «правова форма», які, на думку здобувача, у сфері адміністративного права, як правило, характеризують відповідну діяльність, що призводить до появи іншого понятійного ряду «правова форма діяльності», «правова формам управлінської діяльності», наприклад, органів виконавчої влади. Саме ці поняття і відображають взаємодію Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами з точки зору прояву в зовнішньому оточенні (правовідносинах) виконавчо-розпорядчої діяльності суб'єкта управління (його компетенції), тобто є зовнішніми виявами реалізації її правового статусу.

Окрему увагу приділено правовому опосередкуванню форм управлінської діяльності державних органів. Піддано критиці існуючий поділ форм, зокрема взаємодії на правові та неправові, як такий, що не відповідає принципу законності. На цій підставі запропоновано низку заходів щодо посилення дії цього принципу в діяльності державних органів (виключна регламентація правом, систематичне виявлення неврегульованих правом форм діяльності та їх нормативне впорядкування тощо).

На підставі проведеного в підрозділі дослідження, автором виявлено низку найістотніших рис форми діяльності органу виконавчої влади. Це обумовило висновок про те, що форма діяльності державного органу відображає два основних аспекти: статусний (реалізація правового статусу) та взагалі взаємодії (участь у правовідносинах). Відмічено, що конкретні форми взаємодії різняться залежно від: правового статусу органу державного управління; сфери управління; характеру діяльності органу.

Узагальнюючи точки зору науковців з приводу форм взаємодії між органами виконавчої влади, здобувачем опрацьовано перелік типових форми взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами (проведення засідань; обмін інформацією; створення спільних робочих груп; спільна діяльність; впровадження єдиних банків даних; спільна розробка та планування заходів; взаємний обмін кадрами; проведення спільних семінарів; видання методичних рекомендацій; обмін досвідом; спільні наукові дослідження; підписання договорів про спільну діяльність; взаємна матеріально-технічна та консультативна допомога; прийняття спільних відомчих нормативних актів; проведення роз'яснювальної роботи; підготовка аналітичних оглядів; міжнародне співробітництво; узгодження правил оформлення матеріалів про результати взаємодії; внесення до вищих органів влади пропозицій з питань зміцнення законності та правопорядку) .

У підрозділі 3.2 «Поняття та основні напрями організації взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами» проаналізовано основні аспекти здійснення управління взаємодією цих органів за допомогою організаційної функції.

Взаємодія між цими державними органами розглядається як системний динамічний процес, що проходить певні етапи свого розвитку (прийняття рішення про взаємодію та його узгодження; забезпечення реалізації цього рішення; безпосередня взаємодія органів; отримання результату від взаємодії, його оцінювання), де основним засобом його впорядкування є управління, зокрема організаційна його функція. У підрозділі проведено змістовний аналіз понять «організація», «організаційна функція» як основних елементів управлінської діяльності, що забезпечують взаємозв'язок та взаємне доповненням між складовими (етапами) взаємодії, створюючи для цього необхідні умови. Узагальнення точок зору науковців, аналіз чинних нормативно-правових актів в сфері карантину рослин, дозволили авторові виокремити основні ознаки поняття «організація взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами» та навести його визначення (заснована на нормах чинного законодавства сукупність дій, спрямованих на створення належних умов та введення оптимальних способів реалізації спільної взаємно узгодженої діяльності Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, з метою забезпечення якості, ефективності та дієвості здійснення взаємодії).

Досліджено структуру організаційної діяльність, яку складають: суб'єкти (уповноважені особи державних органів, до компетенції яких належить прийняття рішення про взаємодію), об'єкт (діяльність відповідних осіб Державної служби карантину рослин та правоохоронних органів під час їх безпосередньо взаємодії), зв'язок (керуючого впливу суб'єкта на об'єкт).

Здобувачем визначені конкретні напрями організації взаємодії, які здійснюються в межах внутрішнього та зовнішнього напрямків (аналітична робота; прогнозування; планування; інструктування; діловодство; забезпечення; безпосередня організація взаємодії та її координація; контроль; коригування взаємодії; аналітична робота (оцінювання результату).

Як висновок вказано, що процес взаємодії та її організації є динамічними явищами, що розвиваються. На думку здобувача, їх розвиток має циклічний характер і відбувається по спіралі. В такому разі завершення певного циклу взаємодії обумовлює перехід її на наступний рівень розвитку, що базується на оцінці та врахуванні результатів попереднього циклу Такий підхід забезпечує накопичення кількісних змін, що згідно до закону «переходу кількісних змін в якісні» повинно призвести до суттєвого вдосконалення як змісту правозастосовної (взаємодії), так і управлінської (організації взаємодії) діяльності.

У підрозділі 3.3 «Оцінювання ефективності взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами» висвітлено сутність діяльності з оцінювання в її взаємозв'язку із вдосконаленням взаємодії між цими органами.

Здобувачем доведено, що оцінювання ефективності діяльності державних органів є невід'ємною складовою сучасного процесу реформування системи державного управління з метою створенням виконавчої влади нового типу. Це обумовлює необхідність включення оцінювання ефективності в управлінську діяльність, зокрема за взаємодією Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами.

Проведений в підрозділі аналіз поняття «ефективність» дозволив виокремити його загальні риси (оціночне поняття; характеризує зовнішній бік діяльності; встановлення базується на певних критеріях; визначення здійснюється зовнішнім суб'єктом; виступає основою для подальшого вдосконалення; показує ступінь задовольняє потреб заради котрих здійснювалася діяльність та відповідність затрачених ресурсів отриманому результату) на підставі чого здобувачем сформульовано визначення видового поняття «ефективність взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами», під якою пропонується розуміти показник, отриманий під час оцінювання результатів взаємодії з позиції ступеня досягнення її мети та витрачених при цьому ресурсів, що може бути покладений в основу рішення про подальше вдосконалення взаємодії.

Зазначається, що ефективність може бути визначена через діяльність з її оцінювання, котра представляє собою використання системи оціночних критеріїв, наприклад, якості. В зв'язку з цим звернуто увагу, що в сучасних умовах розвитку суспільства актуальним є використання сучасних управлінських технологій, які були опрацьовані в приватному секторі економіки, зокрема, технології оцінювання якості, приклади чого вже мають місце в системі державного управління. Аналіз прикладів застосування котрої дозволив авторові запропонувати можливість запровадження такої технологій щодо будь-якого управлінського процесу, у тому числі і взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами.

З метою практичного реалізації вказаної пропозиції, на підставі узагальнення точок зору науковців, дисертантом опрацьовано загальні критерії оцінювання ефективності взаємодії. Акцентовано особливу увагу на тому, що результати оцінювання ефективності взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами є основою для подальшого вдосконалення діяльності цих органів. Це передбачає їх обов'язкове врахування, що обумовлює безперервність процесу вдосконалення, його циклічність.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання системної розробки теоретичних засад та практичної реалізації адміністративно-правового регулювання взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами. Отримані в процесі дослідження результати дали можливість сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Наведено основні риси, які визначають Державну службу з карантину рослин України як особливий, спеціально створений орган - орган виконавчої влади (державного управління). До їх числа віднесено:

1) заснування державою з метою здійснення державної влади (функцій держави);

2) включення в ієрархію органів державного управління;

3) відносна автономність (підконтрольна) як частина апарату державного управління;

4) виключно правовий та підзаконний характер діяльності;

5) оформлення в організаційну та штатну структури органу;

6) наявність мети діяльності;

7) функціональна спеціалізація органу у сфері державного управління;

8) наявність власної компетенції

9) наявність специфічних форм та засобів діяльності;

10) державні джерела фінансування;

11) наділення правом видавати регулюючі нормативні акти;

12) власна атрибутика.

2. Удосконалено погляд на структуру та зміст правового статусу органу державного управління, який виступає як змістовна статус-модель, що включає три взаємопов'язані блоки: нормативно-цільовий (цілі, завдання та функції), структурно-організаційний (розташування органу в системі інших державних органів, порядок створення, підпорядкованості, діяльності, управління і символи органу) та функціональний (компетенція державного органу).

3. Акцентовано на характер діяльності органів виконавчої влади по здійсненню завдань з управління суспільством та державою (державне управління) за сучасних умова розбудови України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави певним чином змінює свій характер, що пов'язується із необхідністю пристосування діяльності органів виконавчої влади до об'єктивних закономірностей розвитку суспільства. Тому ми вважаємо, що доцільно вести мову про те, що діяльність Державної служби з карантину рослин як органу державного управління повинна характеризуватися як взаємодія з об'єктом управління. Вважаємо, що такий підхід більшою мірою відповідає сучасній концепції адміністративних послуг.

4. Доведено, що зміст правового забезпечення діяльності Державної служби з карантину рослин відповідає чинному законодавству, яке представляє собою систему нормативно-правових актів, що має відповідні рівні, включаючи підзаконні нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, яким за своїм статусом є Міністерство аграрної політики та продовольства України та відповідних правоохоронних органів; акти власне Державної служби з карантину рослин України. Виділення кожного рівня правового забезпечення відбувається з урахуванням юридичної сили нормативно-правових актів, що його формують, де кожний рівень має власне значення (визначення правового статусу; закріплення організаційно-правових засад діяльності; закріплення організаційно-функціонального аспекту діяльності тощо).

5. Визначено систему принципів взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, до якої включено: загально-правові принципи (законність, демократизм, гуманізм, гласність, розмежування функцій, поєднання охорони інтересів особистості й держави); спеціальні організаційні принципи (науковість, економічність, об'єктивність, дієвість, плановість, безперервність та систематичність, комплексність, доцільність, паритетність (рівності), професіоналізм і компетентність, своєчасність, активність та ініціативність, поєднання централізації і децентралізації); спеціальні функціональні принципи (принцип оптимального розподіл і використання можливостей взаємодіючих суб'єктів, оперативна маневреність, пропорційно-компетентна відповідальність за наслідки взаємодії, поінформованість суб'єктів взаємодії щодо можливостей кожної із сторін, незалежність суб'єктів взаємодії, правомочність суб'єктів та виключна юрисдикція суб'єктів взаємодії на території України, поєднання єдиноначальності і колегіальності, принцип контролю в процесі організації і реалізації взаємодії).

6. Вказано, що взаємодія Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами має два основних напрями: внутрішній (управлінська діяльність суб'єктів організації взаємодії із упорядкування відносин усередині кожного з органів взаємодії, що має організаційно-забезпечувальний характер, а змістом її є відповідна підготовка та забезпечення майбутньої взаємодії) та зовнішній (управлінську діяльність суб'єктів організації взаємодії по впорядкуванню відносин, що виникли між органами різної компетенції під час їх взаємодії, яка має організаційно-виконавчий характер, а змістом її є забезпечення реалізації повноважень цих органів по взаємодії).

7. Доведено, що процес взаємодії та її організації є динамічними явищами, що розвиваються, а їх розвиток має циклічний характер і відбувається по спіралі. В такому разі завершення певного циклу взаємодії обумовлює перехід її на наступний рівень розвитку, що базується на оцінці та врахуванні результатів попереднього циклу. Такий підхід забезпечує накопичення кількісних змін, що згідно закону переходу кількісних змін в якісні, повинно призвести до істотного удосконалення як змісту правозастосовної (взаємодії), так і управлінської (організації взаємодії) діяльності.

8. Уточнено понятійний апарат за рахунок визначення наступних понять:

- правовий статус Державної служби з карантину рослин України, який виступає видовим поняттям відносно загального родового поняття «правовий статус органу державного управління». Під ним пропонується розуміти закріплену нормами адміністративного права систему юридично-значущих рис Державної служби з карантину рослин України, що характеризує її як суб'єкта державно-владних повноважень, реалізація яких забезпечує виконання покладених на цей орган завдань і функцій державного управління у сфері карантину рослин;

- адміністративно-правові відносини за участю Державної служби з карантину рослин України. Під цим правовим явищем пропонується розуміти урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, що складаються під час реалізації Державною службою карантину рослин України функцій державного управління у сфері карантину рослин, в яких ця служба виступає носієм державно-владних повноважень, забезпечуючи захист та реалізацію приватних та публічних прав і законних інтересів;

- взаємодія Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, під яким пропонуємо розуміти засновану на нормах чинного законодавства спільну взаємно узгоджену діяльність вказаної служби з правоохоронними органами, метою якої є забезпечення виконання відповідних завдань цих органів;

- принципи взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, під яким пропонуємо розуміти основоположні засади, що відображають об'єктивні закономірності спільної узгодженої діяльності цих органів, закріплені в нормативних актах та покладені в основу організації та здійснення механізму взаємодії;

- організація взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, під яким пропонуємо розуміти засновану на нормах чинного законодавства сукупність дій, спрямованих на створення належних умов та введення оптимальних способів реалізації спільної взаємно узгодженої діяльності Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, де метою цих дій є забезпечення якості, ефективності та дієвості здійснення взаємодії;

- правове забезпечення взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, під яким пропонуємо розуміти - здійснюване з боку держави на ґрунті принципів права формальне закріплення системи взаємоузгоджених правових норм з метою упорядкування (регулювання) відносин, які виникають під час взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, що забезпечує ефективність та результативність виконання відповідних завдань цих органів з боку їх посадових осіб;

- ефективність взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами, під якою пропонуємо розуміти показник, отриманий під час оцінювання результатів взаємодії з позиції ступеня досягнення її мети та витрачених при цьому ресурсів, що може бути покладений в основу рішення про подальше вдосконалення взаємодії;

- оцінювання ефективності взаємодії Державної служби з карантину рослин з правоохоронними органами розумється як встановлення системи показників (критеріїв), що охоплює всі етапи взаємодії і забезпечує керуючого суб'єкта необхідною інформацією про ступінь досягнення мети взаємодії та витрачених при цьому ресурсів, результати якого можуть бути покладені в основу рішення про подальше вдосконалення взаємодії;

- уточнено поняття «взаємодія», під якою пропонується розуміти засновану на чинному законодавстві спільну узгоджену діяльність відповідних державних органів та їх посадових осіб;

- уточнено зміст поняття «компетенція» за рахунок обмеження його об'єктивно притаманними елементами: владними повноваженнями (правами і обов'язками державного органу) та предметом відання (обсяг діяльності), який визначає межі реалізації повноважень у сфері державного управління.

9. Визначено особливості Державної служби з карантину рослин як суб'єкта взаємодії, до яких підставно віднести такі: взаємодія відбувається лише на підставі норм чинного законодавства; здійснюється у формі спільної узгодженої діяльності; переважно здійснюється із правоохоронними органами; спрямована на виконання як загальних завдань цього органу, так і забезпечення виконання завдань державного управління в цілому.