Адміністративно-правове забезпечення сфери екологічної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 347.959.09

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СФЕРИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Москаленко Сергій Іванович

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Класичному приватному університеті, м. Запоріжжя

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент ЗАСТАВСЬКА Лариса Павлівна, Інститут права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету, доцент кафедри трудового, земельного та господарського права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент КУНЄВ Юрій Дем'янович, Академія митної служби України, професор кафедри кримінально-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук ЛІСНИЙ Дмитро В'ячеславович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, заступник начальника інституту з кадрового забезпечення.

Захист відбудеться «24» жовтня 2011 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.09 в Класичному приватному університеті за адресою: 69902, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69902, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розіслано «24» вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення екологічної безпеки на сьогодні розглядається як пріоритетний напрям діяльності держави. І одним із найважливіших засобів її реалізації є адміністративно-правове забезпечення. Бурхливий розвиток промислового виробництва в ХХ ст., інтенсифікація господарської діяльності, хімічної промисловості, стрімкий науково-технічний прогрес, численні "експерименти людини над природою" призвели до загострення екологічної кризи. Природним проявом цих процесів є зміни навколишнього середовища, що загрожують існуванню суспільства, та негативний вплив на генетичний фонд, енергетичну, продовольчу забезпеченість, демографічні процеси, якість довкілля.

Без забезпечення належного стану екологічної безпеки існування людства неможливе. Саме тому ця сфера має перебувати під державним контролем, а питання вдосконалення засобів адміністративно-правової охорони, відповідальності за правопорушення в цій сфері набувають особливого значення.

Сучасний стан адміністративно-правової охорони відносин у сфері екологічної безпеки потребує суттєвого вдосконалення у напрямі його впорядкування, уніфікації процедур та забезпечення їх прозорості. Тому підвищення ефективності адміністративно-правової охорони шляхом застосування певних заходів має спиратися на наукове підґрунтя, завдяки якому створюються теоретичні основи адміністративної відповідальності за проступки у зазначеній сфері.

Важливого значення після прийняття Концепції адміністративної реформи, затвердженої Указом Президента України від 22.07.98 р. № 810/98, набула кодифікація законодавства у сфері екологічної безпеки та створення окремого нормативного акта - Екологічного кодексу України. Зазначені обставини зумовили вибір теми дослідження та засвідчують її актуальність.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи є наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених-правознавців у сфері державного контролю, адміністративної відповідальності та екологічної безпеки.

У ході дослідження використано теоретичні здобутки вчених-правознавців, які безпосередньо працювали над проблемами вдосконалення державного контролю та питаннями адміністративної відповідальності, зокрема: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, Г. П. Бондаренка, І. П. Голосніченка, Ю. В. Делії, О. Л. Жильцова, О. Т. Зими, О. С. Йоффе, М. С. Кельман, С. В. Ківалова, В. Ю. Кобринського, Л. В. Коваля, О. В. Кузьменко, С. Л. Лисенкова, О. Г. Мурашина, С. В. Пєткова, С. В. Подлінува, О. Ф. Скакун, І. Й. Слубського, К. В. Смірнової, В. В. Сухоноса, С. М. Тараненка, В. С. Шестак та багатьох інших.

Крім того, у процесі дослідження було використано праці вітчизняних і зарубіжних учених, які безпосередньо розглядали проблеми екологічної безпеки: В. І. Андрєйцева, Е. І. Басманова, Ю. П. Битяка, Г. І. Балюк, А. П. Гетьмана, О. С. Заржицького, О. Б. Качинського, В. К. Колпакова, І. В. Куян, Н.Р. Малишевої, М. І. Малишка, В. К. Попова, С. В. Размєтаєва, К. А. Рябець, К. Б. Сакаджи, В. М. Сіряк, О. М. Хіміч, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги та багатьох інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки й у межах теми кафедри конституційного та адміністративного права Класичного приватного університету "Актуальні проблеми адміністративно-правого регулювання діяльності публічної влади в Україні" (номер державної реєстрації 010U80008955).

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного підходу з урахуванням праць вітчизняних і зарубіжних учених у галузі адміністративного права визначити сутність, зміст і значення адміністративно-правового забезпечення сфери екологічної безпеки, розробити й сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо його вдосконалення та покращення.

Зазначена мета дослідження зумовила постановку та вирішення таких завдань: адміністративний право екологічний безпека

визначення вихідних теоретичних положень щодо поняття "екологічна безпека";

теоретичне формулювання сутності та підстав адміністративної відповідальності у сфері екологічної безпеки;

з'ясування особливостей державного контролю у сфері екологічної безпеки та пропонування шляхів його вдосконалення;

встановлення елементів юридичного складу адміністративних проступків у сфері екологічної безпеки;

розкриття специфіки провадження у справах про адміністративні проступки у сфері екологічної безпеки;

визначення системи та видів адміністративних стягнень, що застосовуються до правопорушників, за вчинення проступків у сфері екологічної безпеки;

розроблення рекомендацій та надання пропозицій, спрямованих на вдосконалення механізму адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час здійснення адміністративно-правого забезпечення сфери екологічної безпеки.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення сфери екологічної безпеки.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено сукупність загальнотеоретичних принципів та методів наукового пізнання. У процесі дослідження застосовувались: історичний метод - для аналізу етапів становлення екологічної безпеки (підрозділ 1.1); системний метод - під час дослідження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність правоохоронних органів у сфері екологічної безпеки (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3); порівняльно-правовий метод - з метою аналізу співвідношення вітчизняного законодавства та законодавства Європейського Союзу у сфері екологічної безпеки та вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства (підрозділи 1.1, 3.1). За допомогою формально-логічного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Формально-юридичний метод використовувався під час дослідження проблемних питань з організації взаємодії державних органів у сфері екологічної безпеки (підрозділи 1.3, 2.2). Метод прогнозування застосовувався для розробки пропозицій до КУпАП, проекту Екологічного кодексу України (підрозділи 2.1, 3.1).

Нормативну базу роботи становлять Конституція України, чинне адміністративне законодавство України, нормативно-правові акти інших галузей права, окремі норми, що регулюють питання правового статусу державних органів у сфері екологічної безпеки. Під час дослідження використовувались також наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів у галузі теорії держави та права, адміністративного й екологічного права.

Емпіричну базу дослідження становлять судова практика, дані статистичної звітності про діяльність окремих органів виконавчої влади у сфері екологічної безпеки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці досліджень, у якому проблема адміністративного забезпечення у сфері екологічної безпеки розглядається комплексно, з урахуванням основних напрямів Концепції адміністративної реформи. Наукову новизну дослідження відображають такі основні положення:

уперше:

запропоновано теоретичне підґрунтя кодифікації законодавства у сфері екологічної безпеки шляхом прийняття Екологічного кодексу України, який повинен містити: склади екологічних проступків, понятійний апарат, перелік суб'єктів, їх прав і обов'язків, норми щодо забезпечення екологічної безпеки;

запропоновано створення інформаційної системи обліку правопорушень у сфері екологічної безпеки з покладанням обов'язку щодо її ведення на екологічну інспекцію. Визначено, що інформаційна система обліку повинна містити такі дані: розширена фабула проступку; суб'єкт правопорушення (юридична, фізична особа, державне підприємство, установа, організація та ін.); період його вчинення; результати розгляду кримінальних та адміністративних справ (судові рішення; санкції, вжиті до правопорушника; завдані збитки та факт їх відшкодування); перелік підприємств, установ та організацій, які систематично порушують норми екологічного законодавства; дані про осіб, яким заборонено займатися певними видами підприємницької діяльності у сфері екології;

удосконалено:

поняття проступку у сфері екологічної безпеки як винної, протиправної (умисної чи необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на екологічний правопорядок, суспільні відносини в цій сфері і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність;

поняття екологічної безпеки та запропоновано визначати її як компонент національної безпеки, що забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, які виникають унаслідок антропогенних факторів, природних подій, екологічно небезпечної діяльності фізичних та юридичних осіб;

визначення державного контролю у сфері екологічної безпеки як діяльності уповноважених державних органів, спрямованої на забезпечення дотримання екологічного правопорядку в країні, з метою забезпечення права особи, суспільства на безпечне навколишнє середовище;

набуло подальшого розвитку:

аналіз стадій адміністративного провадження у справах, що виникають у сфері екологічної безпеки. Визначено, що особливостями провадження є такі: 1) порядок провадження регулюється, крім КУпАП, рядом інших нормативно-правових актів; 2) протокол про порушення законодавства у сфері екологічної безпеки складають посадові особи органів державного контролю спеціальної компетенції, громадські, екологічні інспектори; 3) є специфічним предмет доказування;

критерії класифікації проступків у сфері екологічної безпеки, зумовлені суб'єктивним складом: а) правопорушення, вчинені фізичними особами; б) правопорушення, вчинені юридичними особами;

система та види адміністративних стягнень у сфері екологічної безпеки; виокремлено ті з них, які можуть застосовуватись до юридичних і фізичних осіб.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані:

у науково-дослідній роботі - основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшої розробки теоретико-правових питань щодо адміністративно-правового забезпечення у сфері екологічної безпеки;

у правотворчій діяльності - під час підготовки проектів, внесення змін та доповнень до чинного законодавства України, прийняття Екологічного кодексу України;

у правозастосовній діяльності - запропоновано заходи, спрямовані на адміністративно-правове забезпечення сфери екологічної безпеки, запобігання адміністративним правопорушенням та протидію їм, захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб (акт впровадження в діяльність міжрайонної природоохоронної прокуратури Кіровоградської області від 04.03.2011 р.);

у навчальному процесі - під час викладання дисциплін "Адміністративне право", "Правознавство", (акт впровадження в навчальний процес Державної льотної академії України від 21.02.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею. Науково-аналітичні й теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, які містяться в дисертації та виносяться на захист, одержано автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюдненні на: науково-практичній конференції "Актуальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ" (м. Кіровоград, 2008 р.), науково-практичній конференції "Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки України" (м. Кіровоград, 2008 р.), VІІ науково-практичній конференції "Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності" (м. Кіровоград, 2009 р.), Х Міжнародній науково-практичній конференції "Україна на шляху соціально-економічних перетворень в умовах глобалізації" (м. Кіровоград, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми публічного права" (м. Запоріжжя, 2011 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у дев'яти наукових працях, із них чотири - у наукових фахових виданнях, п'ять - тези конференцій. Загальний обсяг публікацій - 2,8 авт. арк.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 203 сторінки; з яких 185 - основний текст, список використаних джерел (181 найменування) займає 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру й обсяг дисертації.

Розділ 1 - "Загальна характеристика адміністративно-правового забезпечення сфери екологічної безпеки" - присвячений висвітленню теоретичних та практичних аспектів адміністративно-правового регулювання у сфері екологічної безпеки і складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Екологічна безпека як об'єкт адміністративно-правового забезпечення" досліджено особливості розвитку адміністративно-правового регулювання екологічної безпеки в Україні.

Проаналізовано розвиток та становлення придоохоронного законодавства України; виокремлено три періоди: 1) 1016-1917 рр.; 2) 1917-1991 рр.; 3) 1991 р. - до сьогодні.

Перший період - з 1016-1917 рр. - характеризується становленням природоохоронного законодавства в Київській Русі, а з часом - у Російській імперії. У цей період історичного розвитку Україна перебувала у складі Російської імперії, що зумовило поширення нормативно-правових актів останньої і на її територію. Одним із перших нормативних документів, що регулював питання незаконної вирубки лісу, полювання в Київській Русі, був звід законів "Руська Правда". Охорона природних ресурсів поєднувалось у стародавніх слов'ян з невід'ємністю права власності. Поштовхом для прийняття нових нормативно-правових актів з метою захисту природного середовища став розвиток промисловості у Російській імперії. Вирубування лісів, розвиток водної та вітряної ерозії ґрунту у степових краях Російської імперії у ХІХ ст. зумовили прийняття ряду нормативно-правових актів щодо збереження довкілля. Так, у 1888 р. було ухвалено "Положення про збереження лісів"; у 1892 р. - закон "Про полювання". У 1883 р. у Росії було видано Положення про видачу дозволу на будівництво промислових підприємств, яке вперше виокремлювало три категорії підприємств залежно від ступеня створюваного ними забруднення повітря; 1917 р. характеризується пожвавленим розвитком громадських рухів у сфері охорони природи.

Другий період - 1917-1991 рр. - характеризується бурхливим розвитком прироохоронного законодавства та прийняттям ряду нормативно-правових актів галузевого екологічного спрямування, що пояснюється інтенсивним розвитком промислового виробництва, необхідністю регулювання екологонебезпечної діяльності. За радянських часів питання охорони природи були поставлені на державний рівень, що було зумовлено посиленням впливу людини на навколишнє природне середовище. Так, уже в перші роки існування радянської влади було прийнято близько 100 нормативних актів з охорони та раціонального використання природних ресурсів. Закінчення цього періоду характеризується техногенною катастрофою планетарного масштабу на Чорнобильський атомній електростанції навесні 1986 р. Після вибуху на ЧАЕС в УРСР виникла необхідність забезпечення радіаційної безпеки.

Третій період - з 1991 р. - до сьогодні - характеризується суттєвими змінами природоохоронного законодавства, що пов'язані з проголошенням незалежності України та оновленням усієї законодавчої бази новоствореної держави. Цьому передував ряд факторів: необхідність посиленого втручання держави в господарську діяльність, швидкий розвиток науково-технічного прогресу, збільшення кількості катастроф природного та техногенного характеру. Визначено, що вперше на законодавчому рівні категорія "екологічна безпека" офіційно була закріплена в Декларації про державний суверенітет від 16.07.90 р. № 55-ХІІ, розділ VІІ якої присвячений встановленню законодавчих гарантій екологічної безпеки Української держави. Законодавче визначення поняття "екологічна безпека" вперше закріплено в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.91 р. № 1264-ХІІ.

Відзначено, що адміністративно-правове забезпечення відбувалось постійно, прогресивно, з огляду на збільшення впливу людини на навколишнє природне середовище. Підвищення рівня адміністративно-правового забезпечення історично відбувалось разом із науково-технічним прогресом та загостренням екологічної небезпеки.

Запропоновано розгляд правової категорії "екологічна безпека" в трьох вимірах: на регіональному, державному (національному) та глобальному рівнях. На регіональному рівні "екологічна безпека" включає в себе стан екологічної захищеності людини, навколишнього середовища в межах регіону, області, району, а на державному (національному) охоплює стан екологічної захищеності людини, навколишнього середовища в межах держави (при цьому вона вже ототожнюється з національною безпекою, що зумовлює виникнення питання про співвідношення цих двох понять). На глобальному рівні питання екологічної безпеки фактично охоплює відносини екологічної безпеки, що виникають між державами - суб'єктами міжнародного права з питань загрози довкіллю, порушення екобалансу, засмічення водних ресурсів та ін.

Проаналізовано поняття: "природокористування", "екологічний правопорядок", "навколишнє природне середовище", а також співвідношення понять "екологічна безпека", "безпека", "національна безпека", "відносини у сфері екологічної безпеки". Зазначено, що основоположним нормативним актом, який визначає об'єкти екологічної безпеки (а отже, і відносини, пов'язані з адміністративною відповідальністю), є Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19.06.03 р. № 964-ІV.

Ґрунтуючись на висновках В. І. Андрєйцева, Ю. С. Шемшученка, Г. І. Балюк запропоновано авторське бачення поняття екологічної безпеки як компонента національної безпеки, що забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, які виникають внаслідок антропогенних факторів, природних подій, екологічно небезпечної діяльності фізичних та юридичних осіб.

Було виявлено засоби адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки в країнах Європейською Союзу різних правових систем: Великобританії та Федеративної Республіки Німеччини. З'ясовано, що в цих країнах для забезпечення рівня екологічної безпеки функціонують система екологічного страхування, екологічного оподаткування, розвинута система екологічних платежів.

У підрозділі 1.2. "Адміністративна відповідальність у сфері екологічної безпеки" досліджено поняття "адміністративна відповідальність", "підстави адміністративної відповідальності", "суб'єкти адміністративної відповідальності", "склад адміністративного правопорушення" у сфері екологічної безпеки.

Підкреслюється справедливість існуючих у науці поглядів на адміністративну відповідальність у сфері охорони навколишнього природного середовища як на застосування адміністративних стягнень уповноваженими на те органами до громадян і посадових осіб за порушення норм природоохоронного законодавства.

Зазначено, що єдиною підставою адміністративної відповідальності юридична наука визнає вчинення правопорушення.

Визначено, що в юридичній науці виділяють такі принципи адміністративної відповідальності: законність, гласність, індивідуалізацію відповідальності, невідворотність відповідальності.

Основним нормативним актом, який встановлює відповідальність за адміністративні проступки у сфері екологічної безпеки, є КУпАП. Разом з тим адміністративна відповідальність у цій сфері встановлена також численними Законами України, зокрема "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" вiд 24.02.94 р. № 4004-ХІІ, "Про виключну (морську) економічну зону" від 16.05.95 р. № 162/95, "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.95 р. № 39/95, "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.00 р. № 1393-XIV.

Запропоновано авторське бачення проступку у сфері екологічної безпеки як винної, протиправної (умисної чи необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на екологічний правопорядок, суспільні відносини у цій сфері і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

З'ясовано, що адміністративні проступки у сфері екологічної безпеки мають ознаки, властиві адміністративним проступкам у будь-якій іншій сфері суспільних відносин.

У підрозділі 1.3. "Державний контроль за дотриманням законодавства у сфері екологічної безпеки" розглянуто особливості державного контролю у сфері екологічної безпеки, його суб'єктивний склад.

Державний контроль в екологічній сфері є складовою контрольної функції держави і забезпечується діяльністю державно-владних органів. Досліджено поняття: "контроль", "нагляд", "державний контроль", "суб'єкти державного контролю", "об'єкти державного контролю", "екологічний контроль".

Державний контроль у сфері екологічної безпеки являє собою діяльність уповноважених державних органів, спрямовану на гарантування дотримання екологічного правопорядку в країні з метою забезпечення права особи, суспільства на безпечне навколишнє середовище.

Суб'єктами здійснення державного контролю у сфері екологічної безпеки є органи виконавчої влади спеціальної компетенції. До системи державних органів спеціальної компетенції віднесено: екологічну інспекцію, інспекцію з ядерної та радіаційної безпеки, санітарно-епідеміологічну службу України, природоохоронну прокуратуру. Зазначено, що основним державним органом виконавчої влади спеціальної компетенції є екологічна інспекція.

Виокремлено такі групи повноважень суб'єктів здійснення державного контролю у сфері екологічної безпеки: міжнародне співробітництво; взаємодія з іншими органами державної влади; інформування інших органів виконавчої влади щодо стану дотримання екологічного законодавства в країні; здійснення державного контролю на місцях.

Запропоновано створення інформаційної системи обліку правопорушень у сфері екологічної безпеки з покладанням обов'язку щодо її ведення на екологічну інспекцію. Впровадження такої системи дасть змогу: систематизувати інформацію екологічної спрямованості та покращить ведення документообігу, статистичної роботи; отримувати оперативний доступ до інформації; аналізувати інформацію протягом незначного проміжку часу; систематизувати правопорушення у сфері екологічної безпеки.

Визначено, що інформаційна система обліку повинна містити такі дані: розширена фабула проступку; суб'єкт правопорушення (юридична, фізична особа, державне підприємство, установа, організація та ін.); період його вчинення; результати розгляду кримінальних та адміністративних справ (судові рішення; санкції, вжиті до правопорушника; завдані збитки та факт їх відшкодування); перелік підприємств, установ та організацій, які систематично порушують норми екологічного законодавства; дані про осіб, яким заборонено займатися певними видами підприємницької діяльності у сфері екологічної діяльності.

У розділі 2 - "Адміністративні проступки у сфері екологічної безпеки як підстава адміністративно-правової відповідальності" - класифіковано адміністративні проступки у сфері екологічної безпеки на види залежно від суб'єкта вчинення; розглянуто сутність та особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення; проаналізовано юридичні склади таких правопорушень, причини їх скоєння; досліджено види стягнень за правопорушення у сфері екологічної безпеки.

У підрозділі 2.1. "Види та юридичні склади адміністративних правопорушень у сфері екологічної безпеки" здійснено юридичний аналіз проступків у сфері екологічної безпеки.

Досліджено поняття "екологічний ризик", "суб'єкт адміністративного правопорушення", "радіаційна безпека", "відходи", "екобаланс".

Обґрунтовано необхідність класифікації проступків у сфері екологічної безпеки за суб'єктивним складом на дві групи: правопорушення, що вчиняють фізичні особи, та правопорушення, що вчиняють юридичні особи. До першої групи віднесено правопорушення у сфері екологічної безпеки, визначені розділом 7 КУпАП "Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури" та іншими нормативно-правовими актами. Об'єктом цієї групи правопорушень є суспільні відносини у сфері екологічної, радіаційної та санітарно-епідеміологічної безпеки. Об'єктивна сторона цих правопорушень може бути виражена у: 1) порушенні вимог щодо отримання дозволу (ліцензії, квоти) поводження з відходами; 2) недотриманні вимог, норм, правил щодо здійснення діяльності у сфері екологічної безпеки; 3) ненаданні або наданні недостовірної інформації у сфері екологічної інформації; 4) бездіяльності керівників підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, фізичних осіб-підприємців, інших фізичних осіб. Зазначено, що суб'єктами цієї групи правопорушень можуть бути фізичні особи: керівники підприємств, установ, організацій, їх посадові особи, фізичні особи-підприємці, інші фізичні особи. Визначено, що вина суб'єктів цих проступків може бути виражена у формі умислу або необережності.

На підставі аналізу юридичної літератури, вітчизняного законодавства до другої групи проступків, суб'єктом вчинення яких є юридична особа, було віднесено склади правопорушень, визначені Законами України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" вiд 24.02.94 р. № 4004-ХІІ, "Про виключну (морську) економічну зону" від 16.05.95 р. № 162/95, "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.95 р. № 39/95, "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.00 р. № 1393-XIV. Об'єктом складу цієї групи правопорушень є суспільні відносини, що виникають у сфері екологічної, санітарно-епідеміологічної та пожежної безпеки.

Аналізуючи чинне законодавство, зроблено висновок, що об'єктивна сторона може бути виражена у формі дій, а саме: 1) недотриманні вимог, норм правил у сфері екологічної безпеки (санітарно-епідеміологічного законодавства, пожежної безпеки); 2) неотриманні необхідного дозволу (ліцензії, квоти тощо), а також бездіяльності. Суб'єктами цих правопорушень є юридичні особи.

Запропоновано доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення ст. 111-1 і викласти її в такій редакції: "Невиконання вимог екологічної безпеки під час проведення авіаційно-хімічних робіт - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти п'яти до п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян".

Обґрунтовано необхідність викласти ст. 82-5 "Порушення правил передачі відходів" Кодексу України про адміністративні правопорушення у такій редакції: "Передача відходів з порушенням установлених правил на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи організаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих операцій - тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян".

Запропоновано ст. 82-5 "Порушення правил передачі відходів" доповнити частиною 2 та викласти її у такій редакції: "Ті ж дії, вчинені повторно протягом року - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян".

Також обґрунтовано необхідність доповнення ст. 82-5 "Порушення правил передачі відходів" частиною 3 та запропоновано викласти її у такій редакції: "Дії, визначені частиною 1 цієї статті, що призвели до порушення вимог радіаційної безпеки - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян".

Запропоновано доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення ст. 95-1 "Допуск до роботи з іонізуючими джерелами випромінювання працівників без спеціального дозволу" і викласти її в такій редакції: "Допуск до роботи з іонізуючими джерелами випромінювання працівників без спеціального дозволу або з перевищенням строку дії відповідного дозволу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян".

У підрозділі 2.2. "Особливості провадження у справах про адміністративні проступки у сфері екологічної безпеки" визначено специфіку провадження у справах про адміністративні проступки у сфері екологічної безпеки.

Досліджено поняття "адміністративне провадження", "стадії адміністративного провадження", "адміністративний процес". Зазначено, що адміністративне провадження розуміється як вид адміністративного процесу, що об'єднує послідовно здійснювані уповноваженими суб'єктами процесуальні дії щодо розгляду та вирішення індивідуальних справ.

Визначено, що до системи принципів адміністративного процесу входять загальні принципи адміністративного процесу, принципи особливого рівня, які, у свою чергу, включають принципи адміністративно-процедурної діяльності, принципи адміністративно-юрисдикційного процесу, а також принципи окремих видів провадження. Установлено, що основними з них є такі: законності; правової рівності; охорони інтересів особи та держави; публічності; об'єктивної істини; гласності; права користування рідною мовою та обов'язковості державної мови; швидкості та економічності; самостійності прийняття рішень; дотримання правових презумпцій адміністративного провадження.

Проаналізовано стадії адміністративного провадження: 1) порушення справи та адміністративне розслідування; 2) розгляд та винесення рішення у справі; 3) оскарження рішення у справі; 4) виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

З'ясовано, що особливостями провадження у справах у сфері екологічної безпеки є такі: 1) процес провадження регулюється, крім КУпАП, рядом підзаконних актів екологічної спрямованості; 2) протокол про порушення законодавства у сфері екологічної безпеки складають суб'єкти органів державного контролю спеціальної компетенції у сфері екологічної безпеки, громадські, екологічні інспектори; при цьому особі-порушнику видається припис про усунення порушень законодавства; 3) специфічний предмет доказування, яким є факт спричинення шкоди навколишньому природному середовищу, відсутність дозволу на проведення певної екологонебезпечної діяльності, невиконання норм та приписів.

Зазначено, що причинами правопорушень у сфері екологічної безпеки є: неналежне виконання своїх обов'язків посадовими особами підприємств, установ та організацій, у тому числі окремими громадянами; неотримання дозволів на здійснення певних видів екологонебезпечної діяльності; неналежне здійснення державного, відомчого контролю; низький рівень екологічної правосвідомості населення; прогалини у чинному законодавстві; корумпованість; низький освітній рівень суб'єктів здійснення державного контролю.

У підрозділі 2.3. "Адміністративні стягнення за порушення законодавства у сфері екологічної безпеки" розкрито сутність та значення адміністративних стягнень за порушення законодавства у сфері екологічної безпеки.

З'ясовано, що до фізичних осіб - порушників законодавства у сфері екологічної безпеки можуть бути застосовані такі види стягнень: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, що є знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом правопорушення, конфіскація предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом правопорушення, позбавлення спеціального права, наданого особі. Зазначено, що як захід спеціальної превенції може бути застосовано адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства.

На підставі аналізу юридичної літератури, чинного законодавства визначено, що до юридичних осіб - порушників законодавства у сфері екологічної безпеки можуть бути застосовані такі види адміністративних стягнень: штраф, анулювання ліцензії, дозволу на право займатися екологонебезпечною діяльністю; призупинення дозволу, ліцензії на право займатися екологонебезпечною діяльністю; заборона використання державного мисливського фонду; припинення, призупинення діяльності філій, представництв іноземних підприємств; припинення підприємницької діяльності у країні; вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції.

Зазначено, що більшість стягнень, які передбачені чинним законодавством, завдає особі-порушнику матеріальних збитків, які певною мірою спрямовані на компенсацію шкоди, заподіяної його діями. Зроблено висновок, що на сьогодні частина адміністративних стягнень у вигляді штрафу, залишається неадекватною скоєному правопорушенню.

У розділі 3 - "Перспективи розвитку адміністративного законодавства у сфері екологічної безпеки в Україні" - визначено перспективи розвитку адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки в Україні.

Основоположним нормативним актом у сфері реформування адміністративного законодавства є Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.11.98 р. № 810/98. Автор акцентує увагу на слушності пропозицій В. Б. Авер'янова, В. К. Колпакова, С. В. Пєткова, що Кодекс про адміністративні правопорушення України має містити кодифікацію норм, які регулюють діяльність владних органів і посадових осіб та їх відповідальність.

Аналіз поглядів учених дає підстави для обґрунтування необхідності прийняття Екологічного кодексу України, який повинен містити: понятійний апарат; вичерпний перелік прав та обов'язків осіб щодо забезпечення екологічної безпеки; норми, що визначають еколого-правовий статус юридичних осіб - власників підвищеної небезпеки; повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, повноваження місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища; перелік суб'єктів здійснення екологічного контролю на регіональному і загальнодержавному рівні; функції державного управління у сфері екологічної безпеки; правові основи моніторингу; порядок інформування населення про екологічний стан у державі; правові засади ведення обліку особливо шкідливих об'єктів; забезпечення прогнозування екологічного стану країни та окремих регіонів; порядок проведення екологічної експертизи, державний контроль за її проведенням, перелік об'єктів екологічної експертизи, особливості її здійснення; сутність державних, екологічних стандартів, нормативів, порядок їх визначення; поняття, завдання громадського і прокурорського контролю (нагляду); види використання природних ресурсів; визначення джерел фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища; утворення, розміщення відходів; встановлення нормативів збору та його розмірів із використання природних ресурсів; шкідливий вплив на навколишнє середовище забруднювальних речовин, інших видів шкідливого впливу; правове регулювання розміщення відходів; утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання їх виробниками, надання юридичним і фізичним особам податкових, кредитних, інших пільг у разі впровадження маловідходних, енерго- і ресурсозабезпечувальних технологій; порядок фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; перелік екологічних вимог до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд, інших об'єктів; систему природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, особливості їх законодавчого регулювання; правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій, порядок запобігання аваріям і ліквідації їх шкідливих наслідків; порядок вирішення спорів у сфері екологічної безпеки; види відповідальності, до яких може бути притягнуто осіб, винних у порушенні законодавства у сфері екологічної безпеки; перелік складів проступків у сфері екологічної безпеки, перенесених з чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення; визначення співвідношення національного екологічного законодавства і міжнародно-правових актів.

Зроблено висновок, що до Екологічного кодексу України мають увійти склади проступків, визначені в розділі 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури". При цьому необхідно враховувати норми існуючих на сьогодні Водного, Земельного, Лісового, Санітарно-епідеміологічного кодексів України.



ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу зробити висновки і внести ряд пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення сфери екологічної безпеки. Основні з них такі:

1. Сформульовано авторське бачення поняття "екологічна безпека" як компонента національної безпеки, що забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, які виникають унаслідок антропогенних факторів, природних подій, екологічно небезпечної діяльності фізичних та юридичних осіб.

2. Сформульовано авторське бачення поняття "проступок у сфері екологічної безпеки" як винної, протиправної (умисної чи необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на екологічний правопорядок, суспільні відносини в цій сфері і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

3. Сформульовано авторське бачення поняття "державний контроль у сфері екологічної безпеки" як діяльності уповноважених державних органів, спрямованої на забезпечення дотримання екологічного правопорядку в країні, з метою забезпечення права особи, суспільства на безпечне навколишнє середовище.

4. Запропоновано створення інформаційної системи правопорушень у сфері екологічної безпеки з покладанням обов'язку її ведення на екологічну інспекцію. Визначено, що інформаційна система обліку повинна містити такі дані: розширена фабула проступку; суб'єкт правопорушення (юридична, фізична особа, державне підприємство, установа, організація та ін.); період його вчинення; результати розгляду кримінальних та адміністративних справ (судові рішення; санкції, вжиті до правопорушника; завдані збитки та факт їх відшкодування); перелік підприємств, установ та організацій, які систематично порушують норми екологічного законодавства; дані про осіб, яким заборонено займатися певними видами підприємницької діяльності у сфері екології.

5. Визначено критерії класифікації проступків у сфері екологічної безпеки, зумовлені суб'єктивним складом: а) правопорушення, вчинені фізичними особами; б) правопорушення, вчинені юридичними особами. До першої групи віднесено правопорушення у сфері екологічної безпеки, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами. До другої групи - правопорушення, що передбачені окремими законодавчими актами.

6. Зроблено висновок, що особливостями провадження у справах у сфері екологічної безпеки є такі: 1) процес провадження регулюється, крім Кодексу України про адміністративні правопорушення, рядом нормативно-правових актів; 2) протокол про порушення законодавства у сфері екологічної безпеки складають суб'єкти органів державного контролю спеціальної компетенції, громадські, екологічні інспектори; 3) специфічний предмет доказування, яким є факт спричинення шкоди навколишньому природному середовищу, відсутність дозволу на проведення певної екологонебезпечної діяльності, невиконання норм та приписів.

7. Обґрунтовано, що до фізичних осіб - порушників законодавства у сфері екологічної безпеки можуть бути застосовані такі види стягнень: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, що є знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом правопорушення, конфіскація предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом правопорушення, позбавлення спеціального права, наданого особі. Як превентивний захід може бути застосоване адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства.

Визначено, що до юридичних осіб - порушників законодавства у сфері екологічної безпеки можуть бути застосовані такі види адміністративних стягнень: штраф, анулювання ліцензії, дозволу на право займатися екологонебезпечною діяльністю; призупинення дозволу, ліцензії на право займатися екологонебезпечною діяльністю; заборона використання державного мисливського фонду; припинення, призупинення діяльності філій, представництв іноземних підприємств; припинення підприємницької діяльності у країні; вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції.

8. Запропоновано теоретичне підґрунтя кодифікації законодавства у сфері екологічної безпеки шляхом прийняття Екологічного кодексу України, який повинен містити: склади екологічних проступків; категоріальний апарат; перелік суб'єктів, їх прав та обов'язків; норми щодо забезпечення екологічної безпеки.

9. До прийняття Екологічного кодексу України запропоновано внести зміни до:

чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнивши його ст. 111-1, і викласти її в такій редакції: "Невиконання вимог екологічної безпеки під час проведення авіаційно-хімічних робіт - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти п'яти до п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян";

ст. 82-5 "Порушення правил передачі відходів" Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнивши її частинами 2, 3 та виклавши в такій редакції: "Передача відходів із порушенням установлених правил на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи організаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих операцій - тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ті ж дії, вчинені повторно протягом року - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Дії, визначені частиною 1 цієї статті, що призвели до порушення вимог радіаційної безпеки, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян".

ст. 95-1 "Допуск до роботи з іонізуючими джерелами випромінювання працівників без спеціального дозволу" і викласти її в такій редакції: "Допуск до роботи з іонізуючими джерелами випромінювання працівників без спеціального дозволу або з перевищенням строку дії відповідного дозволу -тягне за собою накладення штрафу в розмірі від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян".



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Москаленко С. І. Екологічна безпека, як об'єкт адміністративно-правового регулювання / С. І. Москаленко // Ринкова економіка: Сучасна теорія та практика управління. - 2009. - Т. 12 (Вип. 25). - Ч. 2. - С. 259-267.

2. Москаленко С. І. Підстави адміністративної відповідальності у сфері екологічної безпеки / С. І. Москаленко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - № 3. - С. 147-149.

3. Москаленко С. І. Державний контроль за дотриманням законодавства в сфері екологічної безпеки / С. І. Москаленко // Держава та регіони. Серія: Право. - 2010. - № 4. - С. 171-174.

4. Москаленко С. І. Перспективи розвитку регулювання адміністративно-правової відповідальності в сфері екологічної безпеки в Україні / С. І. Москаленко // Держава та регіони. Серія: Право. - 2010. - № 2. - С. 161-165.

5. Москаленко С. І. Провадження в справах, що виникають в сфері екологічної безпеки / С. І. Москаленко // Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки України : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Кіровоград, 19 березня 2008 р.). - Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, 2008. - С. 92-94.

6. Москаленко С. І. Стягнення за порушення адміністративного законодавства в сфері екологічної безпеки / С. І. Москаленко // Актуальні проблеми діяльності ОВС : матеріали науково-практичного семінару (м. Кіровоград, 29 квітня 2008 р.). - Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, 2008. - С. 143-146.

7. Москаленко С. І. Види та юридичні склади правопорушень в сфері екологічної безпеки / С. І. Москаленко // Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності : матеріали VІІ звітної науково-практичної конференції (м. Кіровоград, 14 травня 2009 р.). - Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, 2009. - С. 247-249.

8. Москаленко С. І. Екологічна безпека України в умовах глобалізації та її регулювання в країнах ЄС / С. І. Москаленко // Україна на шляху соціально-економічних перетворень в умовах глобалізації : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Кіровоград, 21 травня 2010 р.). - Кіровоград : Кіровоградський національний технічний університет, 2010. - С. 170-173.

9. Москаленко С. І. Перспективи розвитку адміністративної відповідальності в сфері екологічної безпеки // С. І. Москаленко // Актуальні проблеми публічного права : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 21 травня 2011 р.). - Запоріжжя : Класичний приватний університет. - С. 121-124.



АНОТАЦІЯ

Москаленко С. І. Адміністративно-правове забезпечення сфери екологічної безпеки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню організаційних та функціональних засад адміністративно-правового забезпечення сфери екологічної безпеки. Запропоновано авторське визначення понять "екологічна безпека", "проступок у сфері екологічної безпеки", "державний контроль у сфері екологічної безпеки".

Визначено шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки.

Запропоновано створення кодифікованого акта у сфері екологічної безпеки - Екологічного кодексу України, у якому необхідно згрупувати всі склади проступків у сфері екологічної безпеки в окрему главу шляхом їх трансформування з КУпАП. Цей нормативний акт повинен містити перелік прав та обов'язків суб'єктів здійснення контролю у сфері екологічної безпеки, перелік обов'язків користувачів джерел підвищеної небезпеки, перелік правопорушень у сфері екологічної безпеки.

Обґрунтовано, що з метою вдосконалення та забезпечення державного контролю актуальним є створення єдиної бази адміністративних правопорушень у сфері екологічної безпеки. Актуальність бази полягає в тому, що вона дасть змогу виявляти більшу кількість правопорушень, систематизувати їх та вчасно здійснювати профілактичні заходи, впроваджувати науковий підхід, проводити на належному рівні аналіз учинених правопорушень, планувати перелік перевірок на наступний період (рік, місяць, квартал). Зазначено, що ведення такої бази доцільно покласти на екологічну інспекцію. Обґрунтовано, що створення такої бази можливе у формі комп'ютерної програми.

Визначено і досліджено особливості провадження у справах про адміністративні проступки у сфері екологічної безпеки, а саме: основні етапи адміністративного провадження, види та принципи накладення адміністративних стягнень за порушення законодавства у сфері екологічної безпеки. Запропоновано власну класифікацію поділу адміністративних правопорушень у сфері екологічної безпеки на види, зроблено порівняльний аналіз адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки в Україні та зарубіжних країнах.

Ключові слова: екологічна безпека, адміністративна відповідальність, державний контроль, адміністративне правопорушення, органи управління спеціальної компетенції, адміністративне провадження, адміністративний процес, адміністративні стягнення, екологічне оподаткування.



АННОТАЦИЯ

Москаленко С. И. Административно-правовое обеспечение сферы экологической безопасности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2011.

На основе анализа научных, научно-публицистических источников, а также действующего законодательства Украины и обобщения практики его реализации в работе рассматриваются теоретические и практические положения, касающиеся административно-правового обеспечения сферы экологической безопасности и подходы к её обеспечению.

Исследованы понятия "экологическая безопасность", "государственный контроль в сфере экологической безопасности", "проступок в сфере экологической безопасности" и даны их определения. Все перечисленные элементы являются составляющими административно-правого обеспечения сферы экологической безопасности, и в диссертации рассмотрена их структура.