Формування інноваційних механізмів державного регулювання розвитку агропромислового комплексу

У четвертому розділі - «Оцінка механізмів непрямого впливу держави на розвиток АПК» - досліджено ефективність механізмів державної підтримки розвитку АПК через здешевлення кредитів, через пільгове оподаткування та митно-тарифне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції.

За результатами досліджень встановлено, що у фінансово-кредитному забезпеченні аграрної сфери економіки практично всіх економічно розвинених країн важливе місце посідає спеціалізована система надання аграріям кредиту, в основу якої покладено принцип пільгового кредитування - часткової компенсації діючої процентної ставки коштами бюджету. В Україні також діє пільговий режим кредитування аграріїв, запроваджений постановою Кабінетів Міністрів України «Про додаткові заходи щодо кредитування комплексу сільськогосподарських робіт» від 25 лютого 2000 р., який за десятиріччя свого функціонування пройшов певні етапи розвитку, зазнав змін і продемонстрував результати впровадження.

Доведено, що, незважаючи на зазначені здобутки, діючий механізм державної підтримки через здешевлення відсоткових ставок за кредитами не позбавлений недоліків, що перешкоджають ефективній його дії, зокрема це нестабільність умов здешевлення кредитів (майже щорічне змінення); громіздкість процедури часткової компенсації комерційним банкам кредитної ставки за надані аграрним підприємствам пільгові кредити та ін.

Для подолання існуючих недоліків на підставі світового досвіду запропоновано удосконалити механізм державної підтримки через здешевлення відсоткових ставок за кредитами, який, на відміну від існуючого, передбачатиме диференціацію розміру часткової компенсації відсоткової ставки залежно від пріоритетності цілей використання кредитів, що дасть можливість стимулювати розвиток тих інвестиційних напрямів, які більшою мірою потребують державної підтримки (розвиток галузі тваринництва, забезпечення основними засобами, впровадження нових технологій, поповнення обігових коштів), строків кредитування (короткострокове, середньострокове й інвестиційне довгострокове) та позичальників (сільськогосподарських підприємств та дрібних сільськогосподарських товаровиробників).

Механізм державної підтримки через здешевлення відсоткових ставок за кредитами зображено на рис.1. Проте запропоновані заходи щодо удосконалення механізму державного регулювання розвитку АПК через механізм здешевлення кредитів є недостатнім для вирішення існуючих проблем кредитування аграріїв, оскільки нині в умовах трансформаційного переходу до економіки знань існує нагальна потреба у вирішенні питань довгострокового (іпотечного) кредитування товаровиробників аграрного сектора економіки, яке супроводжуються проблемою забезпечення кредитів активами аграрних товаровиробників. Доведено, що одним з числа найбільш надійних об'єктів забезпечення довгострокових кредитів у світовій практиці визнано земельні ділянки. Однак парадокс полягає у тому, що державне регулювання іпотеки землі в Україні практично відсутнє з тієї причини, що визначені Земельним кодексом України умови застави земельних ділянок передбачають передачу у заставу лише земельних ділянок, які належать громадянам та юридичним особам на правах власності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Механізм державної підтримки підприємств АПК через здешевлення відсоткових ставок за кредитами

Оскільки аграрне виробництво переважно здійснюється на орендованих землях, то об'єкт земельної іпотеки практично відсутній. Вирішенню проблеми довгострокового (іпотечного) кредитування аграріїв, в першу чергу, сприятиме вирішення питань передачі в заставу не лише земель, а й прав на їх оренду. З цією метою найближчим часом рекомендовано прийняти окремий закон «Про заставу земель сільськогосподарського призначення», принципові положення й особливості якого передбачатимуть перехід до довгострокового (іпотечного) кредитування аграріїв на основі передачі в заставу не тільки земель сільськогосподарського призначення, а й права на їх оренду.

За результатами проведеного порівняльного аналізу трьох моделей іпотечного кредитування аграріїв, що останнім часом сформувались у світовій практиці: усічено-відкритої (Великобританія, Франція), розширено-відкритої (США), збалансовано-автономної (Німеччина) - встановлено, що для України найбільш ефективним є застосування останньої, оскільки в порівнянні з іншими моделями вона має більш широкий спектр умов кредитування та передбачає створення спеціалізованих іпотечних банків, що є хорошим прикладом для України в її подальшому розвитку бюджетної підтримки аграріїв через механізм здешевлення кредитів

Наголошено на ролі у розвитку АПК механізму державної підтримки через пільгове оподаткування аграріїв, у формі спеціального пільгового режиму прямого та непрямого оподаткування. В основу спеціального режиму прямого оподаткування покладено фіксований сільськогосподарський податок (ФСП), в основі ж спеціального режиму непрямого оподаткування підприємств АПК -. сплата ПДВ переробними підприємствами за реалізовані їм молоко, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі.

Запровадження в Україні механізму державної підтримки через пільгове оподаткування, без сумніву, має ряд позитивних моментів, проте дотепер вимагає подальшого удосконалення. Так, за результатами досліджень науковців-аграріїв, доведено наявність циклічності урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби.

Циклічні коливання в динаміці урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби, а також відповідні зміни в обсягах валового виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції функціонально впливають на показники виробництва валової та товарної продукції, валового доходу та результативності діяльності в цілому. Оскільки ж розрахунок ФСП, що підлягає сплаті до бюджету, не пов'язаний з фінансовими результатами господарської діяльності аграріїв, а сплачується лише з урахуванням площі сільськогосподарських угідь, оцінки їх вартості та ставки податку у розрахунку за 1 га, то в неврожайні роки податковий тиск на аграріїв значно підвищується, що призводить до зменшення і так мізерної частки їх фінансових ресурсів та погіршення фінансового стану.

Рекомендовано внести корективи до механізму державної підтримки аграріїв через пільгове оподаткування шляхом доповнення методичних підходів розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку коефіцієнтом циклічності аграрного виробництва, який має визначатись шляхом співвідношення урожайності звітного року до середньої урожайності культури за останні 3-5 років (в залежності від тривалості циклу) Застосування коефіцієнта циклічності при розрахунку ФСП дозволить уникнути циклічності податкового тиску на аграріїв у середньо- та низьковрожайні роки та сприятиме запобіганню їх банкрутства.

Щодо податкових преференцій по сплаті аграріями ПДВ, то слід зазначити, що відповідно до домовленостей стосовно підтримки сільського господарства, досягнутих під час переговорів після вступу до СОТ, Україна зберегла право застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ для аграрних товаровиробників, що в умовах нестачі вільних бюджетних коштів є вагомим та дієвим механізмом непрямої підтримки аграріїв.

У стимулюванні розвитку АПК суттєву роль відіграє механізм державного регулювання через митно-тарифну політику обсягів імпорту сільськогосподарської продукції. Доведено, що митно-тарифна політика України відповідає вимогам членства в СОТ, вона спрямована як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію тіньових потоків імпорту, так і на легалізацію торгівлі та збільшення надходжень до Державного бюджету. Проте її визнано невиваженою, оскільки наслідками реалізації даної політики став занепад окремих галузей аграрного сектора економіки, зокрема галузі тваринництва. Як свідчить світова практика, ринки багатьох розвинутих країн захищені високими тарифами. Так, середньозважені тарифи на м'ясо та м'ясопродукти в ЄС складають 67,3 %, на молочні продукти - 56 %, зернові - 78,3 %, цукор - 129%. Після застосування знижень, які пропонуються Уругвайським раундом, вони мають становити відповідно 22,2 %, 19,7 %, 25,2 % та 39,2 %.

Для порівняння: зв'язаний тариф на м'ясо та м'ясопродукти для України зафіксовано на рівні 12-15 % та молочні продукти - 10 % (поза тарифною квотою). Навіть після знижок Уругвайського раунду тарифний захист агропродовольчого ринку України буде набагато нижчим від бажаного (звичайно, до формування зони вільної торгівлі з ЄС).

Значні обсяги імпорту м'яса та м'ясопродуктів загострили проблему конкурентоспроможності української продукції, особливо за ціновим фактором. Імпортні м'ясопродукти за ціною дешевші, ніж аналогічні м'ясопродукти вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, тобто за ціною є більш конкурентоспроможними, ніж вітчизняні, оскільки навіть за умови сплати ставки ввізного митного тарифу на рівні зв'язаного, все ж спостерігається перевищення позитивного значення різниці цін над зв'язаним (граничним) тарифом.

Доведено, що оптимальною для суспільства, держави та аграрних товаровиробників є така ситуація, коли рівень еластичності попиту і пропозиції за ціною був би умовно близьким до нуля, у такому разі величини безповоротних економічних втрат також майже були б відсутні. Зрозуміло, що такі обставини є швидше абстракцією, ніж реальністю, оскільки практично немає таких товарів, попит і пропозиція яких є повністю нееластичними за ціною. Однак при методиці обчислення оптимального імпортного тарифу в теоретичному аспекті дана умова має ключове значення.

Для покращення ситуації та сталого розвитку галузі тваринництва запропоновано удосконалити методичні підходи до митно-тарифного регулювання імпорту сільськогосподарської продукції в умовах обов'язковості виконання вимог СОТ та САП країн ЄС шляхом визначення митного тарифу як відношення суми за абсолютним значенням коефіцієнтів цінових еластичностей внутрішнього попиту та пропозиції до еластичності пропозиції імпорту певного виду сільськогосподарської продукції, що дозволить водночас поєднати інтереси держави, сільськогосподарських товаровиробників та споживачів.

У сучасній економіці України дотримання курсу на повну лібералізацію торгівлі є необгрунтованим і нераціональним кроком. За ситуації, коли держава активно захищає внутрішній ринок від іноземної конкуренції, використовуючи цілий ряд зовнішньоторговельних обмежень (тарифних та кількісних) та застосовуючи заходи щодо покращення процесу просування вітчизняних товарів на світовий ринок, уряд має встановити той оптимальний рівень тарифного захисту, який дозволить отримати найбільший позитивний ефект як для вітчизняних товаровиробників, так і для споживачів та держави.

У п'ятому розділі - «Організаційно-правові механізми державного регулювання розвитку АПК» - обґрунтовано можливість залучення для розвитку АПК у вигляді інвестицій коштів недержавних пенсійних фондів (НПФ), що можуть акумулювати в собі значні суми пенсійних резервів, доведено необхідність активізації державного регулювання екологізації агропромислового виробництва через формування механізму державного регулювання сталого розвитку еколого-орієнтованого виробництва суб'єктами АПК, визначено шляхи активізації державного регулювання страхування аграрних підприємств.

Для розширення можливості залучення фінансових ресурсів аграріями запропоновано механізм інвестування розвитку АПК шляхом використання пенсійних резервів недержавних пенсійних фондів під забезпечення земельними активами, загальну схему якого подано на рис.2.

Для правового забезпечення земельно-іпотечних відносин НПФ необхідно в спеціальному законодавстві з регулювання професійної накопичувальної пенсійної системи в сільському господарстві передбачити:

- можливість кредитування господарюючих суб'єктів за рахунок пенсійних активів під заставу земельних ділянок;

- обов'язкове оформлення земельної іпотеки заставними;

- максимальну величину коштів, що спрямовуються на кредитування на рівні 20% загальної суми пенсійних активів НПФ (при цьому з розрахунку на одного позичальника - не більше 5%);

- порядок надходження, відчуження та обліку заставних у НПФ тощо.

Розвиток ринку землі надасть можливість розмістити в аграрному секторі значну частку пенсійних активів і, таким чином, активізувати інвестиційний потік коштів для розвитку АПК в інтеграції до ЄС.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Загальна схема механізму інвестування пенсійних резервів НПФ на розвиток АПК під забезпечення земельними активами

Перехід АПК на модель сталого розвитку й подальше його функціонування на цих засадах передбачає забезпечення збалансованого зростання економіки, нарощування обсягів виробництва якісної і конкурентоспроможної агропродовольчої продукції, підвищення економічної ефективності виробничої діяльності, раціональне використання, відтворення й охорону природних ресурсів, зниження екодеструктивного впливу аграрного господарювання на довкілля та є необхідною передумовою інтеграції в європейські інституції.

Проте, не дивлячись на те, що Україна обрала шлях до євроінтеграції, в країні продовжує спостерігатися низька віддача земельного потенціалу АПК, яка є наслідком безгосподарного ставлення до землі, тривалої відсутності реального власника, помилкової стратегії максимального залучення земель до обробітку, недосконалості техніки і технології виробництва сільськогосподарської продукції, невиваженої цінової політики, недотримання науково обгрунтованих систем ведення землеробства і, зокрема, повсюдного недотримання сівозмін, внесення недостатньої кількості органічних добрив, низького науково-технічного рівня проектування, будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконалості системи використання і внесення мінеральних добрив та невиконання природоохоронних, комплексно-меліоративних, протиерозійних та інших заходів.

Досвід роботи АПК протягом останніх років свідчить, що якісний стан земельного фонду постійно погіршується. Доведено, що існує нагальна потреба внесення змін до механізму державного регулювання сталого розвитку екологічно орієнтованого агропромислового виробництва, під яким рекомендовано розуміти створення умов для соціально-економічного розвитку агропромислового виробництва, заснованого на екологічно оптимальних обмеженнях техногенезу і орієнтованого на збереження та відтворення земельно-ресурсного потенціалу АПК. Розроблено основні блоки такого механізму: соціально-правовий, еколого-економічний, організаційно-природогосподарський (рис.3). Для ефективного державного екологічного регулювання агропромислового виробництва першочергове значення має вибір правильного методу та інструментарію (важелів) державного регулювання. На ранніх стадіях екологічного регулювання, яке виходило з ідеології стримування зростання забруднення, застосовувались в Україні в основному адміністративно-розпорядчі (регламентаційні) інструменти, екологічні стандарти й норми - пасивне регулювання. Проте під час переходу до нової ідеології варто зробити зміщення до активного державного регулювання., яке передбачатиме не тільки важелі примусового характеру, а водночас поєднувати і важелі стимулюючого характеру.

Для вдосконалення механізму державного регулювання екологічної безпеки агропромислового виробництва необхідно:

- при розробці довгострокових прогнозів, напрямів розвитку галузі, розміщення підприємств обов'язково пов'язувати господарську діяльність з екологічними вимогами;

- посилити роль економічних методів управління, тобто кінцеві результати роботи підприємств мають бути тісно пов'язані з ефективністю природоохоронних заходів, а за перевищення допустимих норм викидів в оточуюче середовище необхідно стягувати підвищену плату, джерелом якої є дохід підприємства;

- економічно стимулювати зниження забруднення, надавати пільгові кредити для реалізації екологічних робіт та впровадження екологічно чистих технологій;

- широко впроваджувати пільгове оподаткування підприємств, що застосовують безвідходні технології та отримують екологічно чисту продукцію агропромислового виробництва;

- удосконалити систему управління охороною природи і підвищити відповідальність місцевих органів за організацію раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3 Механізм державного регулювання сталого розвитку екологічно орієнтованого агропромислового виробництва

Отже, позачерговими, а в найближчій перспективі невідкладними завданнями розвитку вітчизняного агропромислового виробництва має стати всебічна екологізація з метою усунення негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Говорячи про дієві механізми державного регулювання розвитку АПК, не можна залишити без уваги аграрне страхування. Однією з основних умов ефективного розвитку аграрного страхування є участь держави. Головним учасником аграрного страхування - урядом - поки ще не розроблено ефективної інституціональної структури аграрного страхування. Характерними рисами сучасного стану розвитку аграрного страхування є: по-перше, низький попит на страхування з боку аграрних виробників; по-друге, недостатня пропозиція з боку страхових компаній; по-третє, нереалізовані завдання держави щодо стабілізації виробництва і доходів у аграрному секторі економіки (час від часу постає питання про необхідність надання прямої державної допомоги у випадку настання катастрофічних збитків). Виходячи з того, що уряд є виразником загального інтересу суспільства, а також спостерігається певний брак довіри між аграрним і страховим сектором, саме уряду належить головна роль у консолідації зусиль інших учасників і збалансуванні їх інтересів.

При цьому в системі аграрного страхування до компетенції уряду слід віднести: планування і управління програмами державної підтримки страхування; державне перестрахування на випадок настання катастрофічних ризиків для страхових продуктів у рамках державної підтримки аграрного страхування; сприяння розробці нових продуктів для страхування всіх або більшості видів сільськогосподарської продукції

Як показує міжнародний досвід, для планування і управління програмами державної підтримки страхування необхідно створити Державне Агентство з управління аграрними ризиками. Воно буде забезпечувати умови для співпраці всіх учасників аграрного страхування; здійснювати акумулювання, управління і розподіл фінансових ресурсів, що спрямовуються на державну підтримку аграрного страхування; збирати, обробляти і розповсюджувати необхідні дані та інформацію; проводити необхідні наукові та статистичні дослідження у сфері аналізу ринку; щорічно розробляти і подавати на затвердження Кабінету Міністрів України програму державної підтримки страхування аграрних ризиків.

З метою здійснення державного перестрахування катастрофічних ризиків для страхових продуктів у межах державної підтримки аграрного страхування, необхідно створити установу, яка б: забезпечувала покриття катастрофічних ризиків за державними програмами підтримки аграрного страхування; здійснювала контроль за правильністю проведення експертизи з оцінки збитку; брала участь у переговорному процесі щодо розробки нових страхових продуктів; забезпечувала досудовий розгляд і врегулювання спірних ситуацій між страхувальниками і страховими компаніями.

Окремий сільськогосподарський виробник практично позбавлений можливості вливати на умови страхування, які йому пропонують страхові компанії, брати участь в розробці нових страхових продуктів. Тому повноцінне функціонування системи аграрного страхування потребує також розвитку допоміжних організацій - об'єднань сільськогосподарських виробників, які брали б участь у переговорах щодо розробки нових страхових продуктів; розповсюджували серед сільськогосподарських виробників інформацію про страхування і страхові послуги; надавали консультативну допомогу сільськогосподарським виробникам на всіх етапах страхування.

Водночас держава повинна допомагати в розробці нових страхових продуктів і підтримувати страховиків адміністративними заходами й інфраструктурними інвестиціями.

Здійснення рекомендованих заходів з розбудови системи аграрного страхування в Україні шляхом ефективного використання державних коштів і максимального використання можливостей аграрного і страхового ринку забезпечать зростання стабільності сільськогосподарського виробництва і доходів сільського населення як необхідних передумов стабільного розвитку АПК.

У шостому розділі - «Напрями формування адміністративних механізмів державного регулювання розвитку АПК» - визначено напрями активізації державного регулювання первинного ринку сільськогосподарської продукції, розвитку стандартизації органічного агровиробництва та посилення державного контролю за дотриманням вимог раціонального землекористування

Доведено нагальну потребу внесення коректив до антимонопольного законодавства України стосовно державного регулювання закупівельних цін на первинному ринку сільськогосподарської продукції, зокрема на ринку молока.

Запропоновано органам державної влади внести доповнення до Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме:

ст.1 «Загальні положення» доповнити визначенням термінів «монопсонія» та «монопсонічно низька ціна».

Монопсонію рекомендовано розглядати як різновид ринкової влади покупця, яка забезпечує суб'єкту господарювання можливість впливати на ціну товару під час його придбання та маніпулювати обсягами закупівель.

Монопольно низьку ціну рекомендовано розглядати як ціну, яка не покриває собівартість продукції, що закуповується і не забезпечує її виробникові одержання нормативного прибутку на законодавчо встановленому рівні;

ст.12 «Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання» доповнити умовами, за яких суб'єкт господарювання визнається тим, що займає монопсонічне (домінуюче) становище на ринку. Рекомендовано вважати, що суб'єкт господарювання займає монопсонічне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

1) на цьому ринку він має монопсонічну змову з конкурентами про рівень закупівельних цін;

2) не зазнає значної конкуренції внаслідок специфіки товару;

п.2 ст. 13 «Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку» доповнити переліком дій, які визнаються зловживаннями суб'єкта господарювання, що займає монопсонічне (домінуюче) становище на ринку дією «встановлення монопсонічно низьких цін»;

ст. 50 «Порушення законодавства про захист економічної конкуренції» доповнити пунктом «Зловживання суб'єктом господарювання монопсонічним (домінуючим) становищем»;

ст. 52 «Штрафи» доповнити штрафами за порушення ст.50 (з урахуванням запропонованих доповнень).

Рекомендовано науково-дослідним установам розробити Методичні рекомендації щодо визначення монопсонічно низької ціни, в основу яких буде покладено визначення науково обґрунтованого значення собівартості на підставі технологічної карти виробництва продукції рослинництва та тваринництва з урахуванням нормативів витрат матеріальних ресурсів та витрат на оплату праці.

Доведено, що при визначенні монопсонічно низької ціни розмір нормативного прибутку має встановлюватись на мінімальному рівні (на рівні 10%-вої рентабельності), який забезпечив би мінімальні умови розширеного відтворення. Такий норматив має бути диференційованим за різними видами сільськогосподарської продукції, але бути єдиним для всіх регіонів.

Застосування на практиці поданих рекомендацій надасть можливість вірно визначити рівень монопольно низької ціни, виявити зловживання суб'єктами господарювання монопсонічним (домінуючим) становием і своєчасно вжити заходів для подолання такого явища, як монопсонія.

Формування і ефективне функціонування ринку конкурентоспроможної агропродовольчої продукції тісно пов'язане з розвитком органічного агровиробництва. Європейський досвід показує, що нині основним завданням Спільної аграрної політики країн ЄС (САП) є одночасний ефективний розвиток сільського господарства та охорона довкілля. Саме органічне агровиробництво розглядається як цілісна аграрна система та реальна альтернатива традиційним методам аграрного виробництва.

У зв'язку зі зростаючою зацікавленістю споживачів на вітчизняному та світових ринках у здоровому й повноцінному харчуванні одночасно з безпосереднім внеском у збереження навколишнього природного середовища запропоновано на державному рівні:

розробити та впровадити спеціальні програми економічного стимулювання органічного агровиробництва, що дозволить зміцнити внутрішній ринок аграрної продукції, збільшити її експорт та розв'язати ряд економічних і екологічних проблем АПК.

прийняти відповідний закон про органічне агровиробництво;

розробити національну систему сертифікації продукції органічних господарств, узгоджену з вимогами світових стандартів;

передбачити компенсаційні виплати господарствам за кожний гектар землі (ріллі, пасовища, багаторічних насаджень), переведених на органічне агровиробництво;

належну державну фінансову підтримку здійснювати не тільки в період конверсії, а й після отримання статусу органічного агровиробничого господарства.

Доведено зорієнтованість приватних господарств на отриманні максимального прибутку, а не на дотриманні раціонального землекористування.

З метою посилення контролю за раціональним використанням земель (дотримання технологій вирощування та сівозмін) у відповідності до вимог САП країн ЄС запропоновано розширити перелік контрольних функцій Державної земельної інспекції та повноважень місцевих органів влади стосовно контролю за використанням земельних угідь та дотриманням сівозмін як селянськими домогосподарствами, так і іншими землекористувачами.

Підгрунттям для активізації контролю за раціональним використанням земель має стати Програма охорони навколишнього середовища, що передбачатиме здійснення комплексу невідкладних природоохоронних заходів на господарських об'єктах і в населених пунктах, з функціонуванням яких пов'язані найгостріші екологічні проблеми АПК, вирішення яких дозволить стабілізувати екологічну ситуацію і створить передумови для її поступового покращення.

Висновки

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування інноваційних механізмів державного регулювання розвитку АПК у контексті економічних трансформацій та глобалізації світової економічної системи. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дають змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Констатовано, що результати досліджень еволюції механізмів державного регулювання економічного розвитку переконують в тому, що зі зміною економічних систем змінюються і механізми державного регулювання. Отже кожен новий етап розвитку економіки країни вимагає пошуку інноваційних механізмів державного регулювання.

Встановлено, що в умовах інтеграції до європейського простору держава має визначити загальні правила, рамки та механізми державного регулювання розвитку АПК з урахуванням вимог СОТ та САП країн ЄС. Зміщення акцентів у використанні регуляторних методів, зміна цілей і спрямування, ступеня проникнення в господарське життя, пов'язані з євроінтеграцією, зумовлюють необхідність вирішення наукової проблеми формування інноваційних механізмів державного регулювання розвитку АПК в умовах євроінтеграції.

2. Базуючись на результатах проведеного теоретичного дослідження поняття, сутності та основних підходів до визначення поняття «інновацїі», доповнено існуючу систематизацію підходів трансформаційним підходом, необхідність доповнення якого зумовлена безпосередньо інтеграцією України до європейського простору. За даним підходом сутність інноваційного механізму державного регулювання розвитку АПК полягає у якісній елементній або кардинальній зміні вже існуючих методів та засобів державного регулювання впливу зовнішніх та внутрішніх подразників на функціонування АПК з метою забезпечення його сталого розвитку.

3. Визначено, що в умовах євроінтеграції уряд в контексті забезпечення європейських стандартів рівня життя, здійснюючи державне регулювання розвитку АПК, має спрямувати свої зусилля за наступними векторами: дотримання вимог СОТ та САП країн ЄС щодо державної підтримки аграріїв; захист вітчизняних аграрних товаровиробників на внутрішньому продовольчому ринку від імпорту сільськогосподарської продукції шляхом застосування помірного протекціонізму; перехід до прозорих адресних схем надання державної підтримки безпосередньо аграрним товаровиробникам; запровадження європейських принципів державної підтримки аграрних виробників з урахуванням обсягу обробленої землі, одиниці випущеної продукції, одиниці експортної продукції; розробки та здійснення комплексу заходів з метою створення досконалого ринку землі; перехід до європейської моделі забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції; активізації розвитку сільських територій до рівня європейських стандартів життя.

4. Встановлено, що державне регулювання аграрного сектора дотепер не враховує досвіду європейських країн. Форми бюджетної підтримки не співвідносяться з механізмами, передбаченими САП країн ЄС.

Обґрунтовано основні пріоритети в напрямах бюджетної підтримки розвитку АПК, зокрема це, по-перше, нарощування обсягів виробництва продукції відповідної якості, що дозволить вирішити проблему продовольчої безпеки; по-друге, формування конкурентоспроможного аграрного сектора економіки, що буде виступати вагомим джерелом економічного зростання економіки; по-третє, активізація науково-дослідної роботи, яка, спираючись на інноваційну складову, забезпечить конкурентну перевагу вітчизняних товаровиробників у довгостроковій перспективі.

Розроблено модель державного регулювання розвитку АПК через механізм розподілу державних дотацій та компенсацій аграрним товаровиробникам, що, на відміну від зрівняльного розподілу коштів враховує, адресність їх надання за показником прибутковості.

5. Доведено, що державна підтримка за програмно-цільовим підходом нині здійснюється у відповідності до принципів, передбачених чинним законодавством. Проте, оскільки її визнано неефективною, перелік принципів державної підтримки за програмно-цільовим підходом доповнено наступними принципами: відповідальності, ефективності, системності й комплексності, розвитку «сільськогосподарські підприємства - галузь» (господарської ініціативи, розвитку «знизу - догори»), рівності та дотримання інтересів держави, тому що на перших етапах реалізації державних програм розвитку державі варто поступитися власними інтересами на користь сільськогосподарських підприємств, потім на користь населення, а розвиток цих суб'єктів якраз і забезпечить реалізацію інтересів держави.

6. Обґрунтовано, що державна підтримка аграріїв через здешевлення кредитів має бути заснована на фіксованому розмірі часткової компенсації відсоткової ставки, що забезпечить його прогнозованість як для позичальників, так і для державного бюджету, і встановлюватись диференційовано залежно від пріоритетності цілей використання (розвиток галузі тваринництва, забезпечення основними засобами, впровадження нових технологій, поповнення обігових коштів), строків кредитування (короткострокове, середньострокове й інвестиційне довгострокове), позичальників (високоприбуткових, із середнім рівнем прибутковості, низькоприбуткових).

7. Встановлено, що удосконалення механізму державного регулювання розвитку АПК через механізм здешевлення кредитів є недостатнім для вирішення існуючих проблем кредитування аграріїв. В умовах інноваційного розвитку існує нагальна потреба у вирішенні питань довгострокового (іпотечного) кредитування товаровиробників АПК.

Запропоновано механізм довгострокового (іпотечного) кредитування АПК під заставу земель сільськогосподарського призначення сформований з урахуванням переваг усічено-відкритої (Великобританія, Франція), розширено-відкритої (США), збалансовано-автономної (Німеччина) моделей іпотечного кредитування.

8. Механізм державної підтримка аграріїв через пільгове оподаткування потребує уточнення розрахунку ФСП, оскільки за результатами досліджень урожайності та дохідності сільськогосподарських товаровиробників встановлено наявність циклічності урожайності сільськогосподарських культур. Циклічні коливання в динаміці урожайності сільськогосподарських культур, а також відповідні зміни в обсягах валового виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції функціонально впливають на показники виробництва валової та товарної продукції, валового доходу та результативності в цілому по сільському господарству. Отже, в неврожайні роки податковий тиск на аграріїв значно підвищується.

Обґрунтовано необхідність внесення коректив до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» стосовно методики визначення суми ФСП, що підлягає сплаті до бюджету з урахуванням поправочного коефіцієнта - коефіцієнта циклічності аграрного виробництва, що дозволить уникнути циклічності податкового тиску на аграрних товаровиробників у середньо- та низьковрожайні роки, сприятиме запобіганню їх банкрутства.

9. Удосконалено методику митно-тарифного регулювання імпорту сільськогосподарської продукції шляхом визначення митного тарифу як відношення суми за абсолютним значенням коефіцієнтів цінових еластичностей внутрішнього попиту та пропозиції до еластичності пропозиції імпорту певного виду сільськогосподарської продукції. Вона дозволить поєднати інтереси держави, сільськогосподарських товаровиробників та споживачів.

Обґрунтовано доцільність дотримання в Україні політики помірного протекціонізму, оскільки дотепер існує нагальна потреба у тимчасовій підтримці вітчизняних аграрних товаровиробників, продукція яких залишається недостатньо конкурентоспроможною у порівнянні з імпортом. І лише за умови досягнення певного рівня конкурентоспроможності та визнанні продукції українських аграріїв на світових ринках політика протекціонізму має бути замінена політикою поступової лібералізації зовнішньої торгівлі, ліквідації торговельних бар'єрів у вигляді тарифних та нетарифних обмежень.

10. Запропоновано механізм інвестування розвитку АПК шляхом використання пенсійних резервів недержавних пенсійних фондів під забезпечення земельними активами.

Для правового забезпечення земельно-іпотечних відносин НПФ необхідно в спеціальному законодавстві з регулювання професійної накопичувальної пенсійної системи в сільському господарстві передбачити: можливість кредитування господарюючих суб'єктів за рахунок пенсійних активів під заставу земельних ділянок; обов'язкове оформлення земельної іпотеки заставними; максимальну величину коштів, що спрямовуються на кредитування на рівні 20% загальної суми пенсійних активів НПФ (при цьому з розрахунку на одного позичальника - не більше 5%); порядок надходження, відчуження та обліку заставних у НПФ тощо.

11. Обґрунтовано сутність механізму державного регулювання сталого розвитку екологічно орієнтованого агропромислового виробництва, що передбачає створення умов соціально-економічного розвитку агропромислового виробництва, заснованого на екологічно оптимальних обмеженнях техногенезу і орієнтованого на збереження та відтворення земельно-ресурсного потенціалу АПК. Розроблено основні блоки такого механізму: соціально-правовий, еколого-економічний, організаційно-природогосподарський. Визначено основні принципи дії даного механізму, а саме: встановлення пріоритету екологічних цілей над цілями економічної та соціальної систем; обов'язкове узгодження в рамках ієрархічної підпорядкованості цілей економічної та соціальної систем з цілями екологічної системи; послідовне усунення чинників, що зумовлюють появу зовнішніх ефектів в АПК; обов'язкове відтворення природних ресурсів (їх якостей, обсягів, функцій), що споживаються в АПК.

12. Визначено проблему зорієнтованості приватних господарств у отриманні максимального прибутку, а не у дотриманні раціонального землекористування, що призводить до зниження родючості ґрунтів через їхнє переущільнення (особливо чорноземів), втрат грудкувато-зернистої структури, водопроникності тощо. З метою посилення контролю за раціональним використанням земель у відповідності до вимог САП країн ЄС запропоновано посилення зі сторони Державної земельної інспекції контрольних функцій та розширення повноважень місцевих органів влади шляхом доповнення функцією контролю раціонального використання земельних ресурсів, а саме: забезпечення використання сільськогосподарських угідь відповідно до потреб, пов'язаних з веденням сільського господарства або необхідністю переробки виробленої продукції рослинництва і тваринництва; захисту земель від ерозії, заболочення, засолення, підтоплення, забруднення відходами виробництва, інших несприятливих природних і техногенних процесів; забезпечення збереження родючості ґрунтів шляхом дотримання сівозмін.

13. Доведено нагальну потребу внесення коректив та доповнень до антимонопольного законодавства України стосовно державного регулювання закупівельних цін на первинному ринку сільськогосподарської продукції, зокрема на ринку молока.

Запропоновано органам державної влади внести доповнення до Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: ст.1 «Загальні положення» доповнити визначенням термінів «монопсонія» та «монопсонічно низька ціна»; ст.12 «Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання» доповнити умовами, за яких суб'єкт господарювання визнається тим, що займає монопсонічне (домінуюче) становище на ринку; п.2 ст. 13 «Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку» доповнити перелік дій, які визнаються зловживанням суб'єкта господарювання, що займає монопсонічне (домінуюче) становище на ринку дією «встановлення монопсонічно низьких цін»; ст. 50 «Порушення законодавства про захист економічної конкуренції» доповнити пунктом «Зловживання суб'єктом господарювання монопсонічним (домінуючим) становищем»; ст. 52 «Штрафи» доповнити штрафами за порушення ст.50 (з урахуванням запропонованих доповнень).

Рекомендовано науково-дослідним установам розробити Методичні рекомендації щодо визначення монопсонічно низької ціни.

14. На основі проведеного дослідження запропоновано наступні науково- прикладні рекомендації органам державної влади:

- внести корективи до Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 р., шляхом перегляду державної підтримки аграріїв через механізм розподіл дотацій та компенсацій аграрним товаровиробникам;

- на законодавчому рівні внести зміни до Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», де передбачити конкретні механізми, пріоритети, принципи й обсяги підтримки аграрних товаровиробників на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу у відповідності до вимог СОТ та ЄС;

- прийняти окремий закон «Про заставу земель сільськогосподарського призначення», принципові положення й особливості якого передбачатимуть перехід до кредитування на основі передачі в заставу земель сільськогосподарського призначення, що значно розширить можливість аграріїв залучати додаткові фінансові ресурси та створить передумови подальшого розвитку АПК;

- на державному і регіональному рівнях більш широко застосовувати механізми захисту сільськогосподарських товаровиробників від монопсонії на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» ( з урахуванням запропонованих доповнень);

- на законодавчому рівні внести зміни до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» стосовно методики визначення суми ФСП, що підлягає сплаті до бюджету з урахуванням поправочного коефіцієнта - коефіцієнта циклічності аграрного виробництва;

- врегулювати розроблений Закон України «Про Державний земельний (іпотечний) банк» стосовно питань формування фондів даного банку.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографія

1. Левченко Н.М. Інноваційні механізми державного регулювання розвитку АПК в умовах євроінтеграції: теорія та методологія: [монографія] / Н.М. Левченко. - Харків: Вид-во «С.А.М.», 2011. - 464 с.

Статті в наукових фахових виданнях

2. Левченко Н.М. Напрямки вдосконалення державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки / Н.М. Левченко // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління». Вип. 1(3). Механізми державного управління та місцеве самоврядування. - К.: ВПЦ АМУ, 2008. - С. 131-142.

3. Левченко Н.М. Удосконалення механізму розподілу державних дотацій та компенсацій підприємств АПК / Н.М. Левченко // Економіка та держава. - 2008. - № 2. - С. 138-144.

4. Левченко Н.М. Умови розвитку аграрного сектору регіону як економічної системи з урахуванням невизначеності та ризику / Н.М. Левченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 11. - С. 41-48.

5. Левченко Н.М. Державна підтримка фінансового забезпечення розвитку аграрного сектора економіки [Електронний ресурс] / Н.М. Левченко // Державне будівництво. - 2008. - № 2. - Режим доступу: httр: // www.nbuv.gov.ua

6. Левченко Н.М. Оцінка бюджетної підтримки розвитку АПК України / Н.М. Левченко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - Вип. 1(24). - С. 209-217.

7. Левченко Н.М. Порівняльний аналіз сформованих у світовій практиці моделей державної підтримки розвитку АПК / Н.М. Левченко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - Вип. 2(25). - С. 233-241.

8. Левченко Н.М. Сутність державної політики інноваційного розвитку АПК та її основні напрямки / Н.М. Левченко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. - Вип. 2 (29). - С. 178-183.

9. Левченко Н.М. Державне регулювання розвитку АПК - об'єктивна потреба сьогодення / Н.М. Левченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - № 19. - С. 44-47.

10. Левченко Н.М. Коеволюційний процес інтеграції підприємств АПК / Н.М. Левченко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х.: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. - Вип. 1(28). - С. 167-172.

11. Левченко Н.М. Фіксований сільськогосподарський податок як надієвіший важіль державного регулювання економічних процесів в АПК / Н.М. Левченко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. - № 1 (37). - С. 305-313.

12. Левченко Н.М. Світова практика державного регулювання іпотеки земель сільськогосподарського призначення / Н.М. Левченко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. - № 3 (30). - С. 149-154.

13. Левченко Н.М. Функції державних органів влади по регулюванню інноваційного розвитку АПК / Н.М. Левченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 23. - С. 88-90.

14. Левченко Н.М. Засади формування механізму державного регулювання сільського господарства / Н.М. Левченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 7. - С. 87-89.

15. Левченко Н.М. Оптимізація ввізного мита - запорука ефективного державного регулювання імпорту м'яса / Н.М. Левченко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х.: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. - Вип. 4 (31). - С. 134-139.

16. Левченко Н.М.Форми та методи державної підтримки інноваційного розвитку АПК / Н.М. Левченко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. - № 2 (38). - С. 87-96.

17. Левченко Н.М. Обумовленість державного управління аграрним сектором регіону / Н.М. Левченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №3. - С. 73-76.

18. Левченко Н.М. Оцінка діючого механізму тарифного регулювання державою імпорту м'ясопродуктів в умовах євроінтеграції / Н.М. Левченко // Економіка та держава. - 2011. - № 1. - С. 157-159.

19. Левченко Н.М. Ціновий паритет як інструмент державного регулювання та реформування АПК / Н.М. Левченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 1. - С. 108-111.

20. Левченко Н.М. Оцінка ефективності державної підтримки АПК через механізм здешевлення кредитів / Н.М. Левченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 7. - С. 41-44.

21. Левченко Н.М. Основні принципи та відмінні риси північноамериканської моделі бюджетної підтримки розвитку АПК / Н.М. Левченко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. - Вип. 1 (32). - С. 139-143.

22. Левченко Н.М. Основні принципи та відмінні риси європейської моделі бюджетної підтримки розвитку АПК / Н.М. Левченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 9. - С. 44-48.

23. Левченко Н.М. Державне регулювання сталого розвитку екологічно орієнтованого аграрного виробництва в умовах євроінтеграції / Н.М. Левченко // Економіка та держава. - 2011. - № 4. - С. 34-38.

24. Левченко Н.М. Принципи державного регулювання розвитку АПК в умовах інтеграції до європейського простору / Н.М. Левченко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. - № 1 (32). - С. 145-149.

25. Левченко Н.М. Сутність державної політики інноваційного розвитку АПК в умовах розвитку економіки знань / Н.М. Левченко // Економіка та держава. - 2010. - № 12. - С. 104-106.

Статті в інших виданнях

26. Левченко Н.М. Земельні ділянки як єдиний реальний шлях забезпечення довгострокових кредитів сільськогосподарським товаровиробникам / Н.М. Левченко // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2009. - Вип. 253. - С. 365-374.

27. Левченко Н.М. Удосконалення методики аудиту нематеріальних активів з метою систематизації результатів аудиторських процедур / Н.М. Левченко // Вісник Хмельницького національного університету. - Хмельницький, 2011. - № 2 (172). - С. 176-182.

Тези конференцій

28. Левченко Н.М. Необхідність упровадження державної інноваційної політики розвитку аграрного сектора економіки / Н.М. Левченко // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: наук.-практ. конф., 27 листопада 2007 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - С. 351-353.

29. Левченко Н.М. Шляхи вирішення проблем державної підтримки фінансового забезпечення розвитку АПК / Н.М. Левченко // Університетські наукові записки: зб. наук. праць. Спец. вип. «Управління сьогодні та завтра». - Хмельницьк, ХУУП, 2008. - №3 (ІІ). - С. 182-183.

30. Левченко Н.М. Державне регулювання діяльності суб'єктів господарювання в аграрній сфері / Н.М. Левченко // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: міжнар. наук.-практ. конф., 21 березня 2008 р.: [у 2 т.]. - Дніпропетровськ, ДДФА, 2008. - Т.1. - С. 136-137.

31. Левченко Н.М. Державне регулювання темпів розвитку агропромислового виробництва / Н.М. Левченко // Державне управління та місцеве самоврядування: міжнар. наук. конгрес, 27-28 березня 2008 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. - С. 41-42.

32. Левченко Н.М. Напрями вдосконалення механізму дотаційної державної підтримки підприємств АПК / Н.М. Левченко // Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір: міжнар. наук. конф., 17-18 травня 2008 р.: [у 2 ч.]. - Мелітополь.: МІДМУ «КПУ», 2008. - Ч.1. - С. 10-13.

33. Левченко Н.М. Державне регулювання інноваційної моделі розвитку аграрного сектора економіки / Н.М. Левченко // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: міжнар. Наук-практ. конф., 20 травня 2008 р.: [у 3 ч.]. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.2. - С. 253-254.

34. Левченко Н.М. Зобов'язання України щодо перебудови бюджетної підтримки розвитку АПК за європейською моделлю державного регулювання / Н.М. Левченко // Сучасні проблеми й тенденції формування ефективної системи державного управління та місцевого самоврядування в Україні: міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р.: [у 2 т.]. - Запоріжжя, КПУ, 2008. - Т. 2 - С. 36-39.

35. Левченко Н.М. Ефективне функціонування аграрного виробництва під регулюючим впливом держави / Н.М. Левченко // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: міжнар. Наук-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р.: [у 3 ч.]. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.1. - С .226-227.

36. Левченко Н.М. Напрямки державного регулювання розвитку АПК в умовах світової економічної кризи / Н.М. Левченко // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: міжнар. наук. конф., 20 березня 2009 р.: [у 3 ч.]. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - Ч.2. - С. 295-296.

37. Левченко Н.М. Напрями удосконалення пільгового механізму здешевлення кредитів для підприємств АПК / Н.М. Левченко // Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: міжнар. наук.-практ. Інтернет-конф., 18 травня 2009 р. - Тернопіль, 2009. - С. 192-194.

38. Левченко Н.М. Оптимізація податкового навантаження сільськогосподарських товаровиробників / Н.М. Левченко // Модернізація суспільного сектора економіки в умовах глобальних змін: міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 жовтня 2009 р. - Тернопіль, ТНЕУ, 2009. - С. 218-221.

39. Левченко Н.М. Удосконалення методики встановлення мінімальної закупівельної ціни на окремі об'єкти державного цінового регулювання / Н.М. Левченко // Соціально-економічний розвиток України і регіонів: міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 листопада 2009 р. - Запоріжжя, КПУ, 2009. - С. 219-220.

40. Левченко Н.М. Оптимізація розміру ввізного мита як один із напрямків активізації митно-тарифного регулювання / Н.М. Левченко // Управління у сферах фінансів, оподаткування, страхування і кредиту: всеукр. наук.-практ. конф., 18-21 листопада 2009 р. - Львів, Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2009. - С. 20-22.

41. Левченко Н.М. Недержавний пенсійний фонд як джерело фінансового забезпечення інноваційного розвитку підприємств АПК / Н.М. Левченко // Інституціональні зміни системи державного управління України в умовах суспільних трансформацій та посилення вимог антикорупційного законодавства: семінар, 11 грудня 2009 р. - Запоріжжя, КПУ, 2009. - С. 190-191.

42. Левченко Н.М. Посилення державного впливу на підвищення капіталізації інноваційно-активних аграрних підприємств України / Н.М. Левченко // Державне управління та місцеве самоврядування: міжнар. наук. конгрес, 26 березня 2010 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. - С. 218-219.

43. Левченко Н.М. Державне регулювання активізація використання інноваційного потенціалу регіону з метою забезпечення розвитку АПК / Н.М. Левченко // Проблеми управління економічним потенціалом регіонів: всеукр. наук.-практ. конф, 28 жовтня 2010 р. - Запоріжжя: ЗНУ, 2010. - С. 58-59.