Правове регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності

26

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

УДК 347.76:347.464

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правове регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Удалов Олег Станіславович

Київ - 2010

Дисератацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Кузьменко Олена Анатоліївна Київський національний університет внутрішніх справ, докторант

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Колпаков Валерій Костянтинович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права і процесу кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник Бутузов Віталій Миколайович, Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, головний науковий співробітник

Захист відбудеться “15” вересня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська площа, 1

Автореферат розісланий “02” серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В.Савченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток національної економіки - багатогранний та плинний процес, підтримання динамічної рівноваги якого є передумовою досягнення довгострокових тенденцій такого розвитку. Трансформація галузевої структури господарства, пов'язана із реформаційними процесами економіки України, постійно вимагає від суб'єктів господарювання нових ідей, що сприяли досягненню позитивних результатів. У наш час виникає необхідність у більш досконалих інвестиційних проектах. Але при реалізації їх виникають певні ризики, які можуть негативно вплинути на фінансовий стан інвестора та реалізатора інвестиційної програми.

Сьогодні, найбільш раціональним захистом є інститут страхування інвестиційних ризиків, а саме ризиків, що можуть спричинити часткову або повну втрату чи неповернення вкладень; неодержання прибутку від інвестиції; ліквідацію юридичної особи або смерть фізичної особи - отримувача інвестиції; банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності; додаткові витрати при реалізації застрахованої інвестиційної діяльності тощо. Разом із тим, в Україні з одного боку, страхові компанії не наважуються широко запроваджувати надання послуг зі страхування інвестиційних ризиків, з іншого - учасники цих проектів практично не використовують страхування для зменшення рівня інвестиційного ризику. Причиною цього є невідповідність існуючого механізму надання відповідних страхових послуг змісту нівелювання інвестиційних ризиків в цілому та окремі проблемні аспекти його функціонування. Тому актуальним напрямом дослідження є розробка теоретичного та методичного обґрунтування оптимізації правового регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності.

Варто зазначити, що теоретичним підґрунтям дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема, А.А. Агаркова, С.С. Алексєєва, Є.М. Білоусова, М.І. Брагинського, С.М. Братуся, В.М. Бутузова, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, В.В. Воблого, М.В. Гордона, А.К. Граве, В.П. Грибанова, В.Р. Ідельсона, О.С. Йоффе, В.К. Колпакова, О.В. Копана, О.А. Кузьменко, О.В. Кузьменко, Н.Я. Легздинга, Л.А. Лунца, Я.М. Магазинера, В.К. Мамутова, А. Манеса, С.В. Михайлова, В.А. Ойгензіхта, В.І. Олефіра, В.К. Райхера, С.А. Рибнікова, Н.О. Саніахметової, В.І. Серебровського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Ю.К. Толстого, Ю.Б. Фогельсона, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, М.Я. Шимінової, В.С. Щербини, В. Янішена, Р. Дж. Хобарта, Б. Едвардса, а також інших науковців, які торкалися питань правового регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг. Однак, не дивлячись на інтенсивність та широкий спектр досліджень, багато питань у цій сфері залишаються ще дискусійними. Це стосується насамперед розуміння сутності таких категорій як “страхування”, “страхова діяльність”, “інвестиції”, “інвестиційна діяльність”, “інвестиційні операції” та їх розмежування; визначення системи органів, що здійснюють державне управління у сфері страхування, їх функцій, завдань та повноважень. Більше того, нині в Україні відсутня структурно визначена та нормативно закріплена система суб'єктів з управління страховою діяльністю в інвестиційній сфері. Існує лише єдиний державний (уповноважений) орган - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - ДКРРФПУ). Відсутність розгалуженої системи органів місцевого рівня даного центрального контрольно-наглядового органу, а також нормативно-правова неврегульованість його взаємодії з іншими органами виконавчої влади в цій сфері негативно відображаються на ефективності функціонування цілої системи правовідносин.

Таким чином, необхідність ефективного забезпечення реалізації конституційних положень щодо забезпечення охорони майнових та деяких інших прав учасників інвестиційної діяльності за допомогою інституту страхування та значення правового регулювання у цій сфері як самостійного виду державного управління та фінансово-правового інституту, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень, ряд організаційно-правових проблем, наявність законодавчих прогалин у цій сфері обумовлюють актуальність обраної автором теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з основними напрямами наукового забезпечення реалізації Указу Президента України “Про заходи щодо вдосконалення інвестиційної діяльності в Україні” від 11.11.2009 № 912/2009, Плану першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності, затвердженого Указом Президента України вiд 10.04.2006 № 300/2006, Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998, Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14.09.2000 № 1072, Концепції Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої Законом України від 21.11.2002. Дисертація тісно пов'язана з темами, передбаченими планом наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ, кафедри економіко-правових дисциплін. Тема дослідження зареєстрована та схвалена відділенням державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України (п. 700, 2010).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо можливих шляхів вдосконалення правового регулювання страхування в сфері інвестиційної діяльності з метою мінімізації збитків учасників інвестиційного та страхового ринків, зменшення регуляторного навантаження на страхові компанії, оптимізація інтересів страховиків та страхувальників (інвесторів), створення нових юридичних конструкцій, адекватних існуючим економічним відносинам вищезгаданих суб'єктів.

Окреслена мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

– з'ясувати поняття та сутність “страхування”, “інвестиції”, “інвестиційна діяльність”, “інвестиційний ризик” в фінансово-правовому аспекті;

– уточнити класифікацію видів інвестиційної діяльності;

– визначити поняття “страхове законодавство у сфері інвестиційної діяльності”, “правове регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності”;

– виділити основні засади державної страхової політики у сфері інвестиційної діяльності;

– охарактеризувати основні ознаки страхового інтересу у сфері інвестиційної діяльності;

– класифікувати види суб'єктів, які здійснюють страхування у сфері інвестиційної діяльності;

– виокремити функції страхування в сфері інвестиційної діяльності;

– охарактеризувати стан та напрями оптимізації державного нагляду за страхуванням у сфері інвестиційної діяльності;

– розкрити зміст фінансового контролю у сфері страхування інвестиційної діяльності, як форми державного контролю;

– визначити основні цілі та напрями державного регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що пов'язані зі страхуванням інвестиційних ризиків на ринках фінансових послуг, у рамках яких виникають публічні і приватні інтереси уповноважених суб'єктів й методи їх реалізації.

Предмет дослідження - правове регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності.

Методи дослідження обрані з урахуванням мети і завдань дослідження, його об'єкта і предмета. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність сучасних загальних та спеціальних методів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Домінуючим є загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що полягає у дослідженні єдності та взаємодії суспільних явищ. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1-3), визначено поняття та сутність страхування, інвестиційної діяльності (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод використано для характеристики повноважень ДКРРФПУ у сфері контрольно-наглядової діяльності за страхуванням інвестиційної діяльності (підрозділи 3.2-3.3). Системно-структурний метод використано для здійснення класифікації нормативно-правових джерел у сфері регулювання страхових правовідносин, а також інвестицій, інвестиційної діяльності, інвестиційних ризиків (підрозділи 1.3, 2.2).

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, показники звітів окремих страхових компаній України, результати особистих досліджень, а також результати анкетування 210 фахівців в галузі страхової справи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що ця робота є першим у сучасній українській фінансово-правовій науці спеціальним комплексним монографічним дослідженням проблем правового регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності.

У результаті дисертаційного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:

вперше:

– класифіковано нормативно-правові джерела у досліджуваній сфері за наступними критеріями: 1) за сферою регулювання правовідносин (законодавство у сфері страхування; законодавство у сфері інвестиційної діяльності); 2) за юридичною силою (конституційні положення; кодифіковані законодавчі акти; спеціальні закони; закони загальної компетенції; підзаконні нормативно-правові акти; ратифіковані Україною міжнародні угоди та договори України; локальні (корпоративні) нормативні правові акти суб'єктів страхової та інвестиційної діяльності);

– сформульовано авторське визначення понять: “страхування у сфері інвестиційної діяльності”, як врегульованої державою діяльності уповноважених державних організацій та спеціальних суб'єктів господарювання (страховиків), спрямованої на захист майнових і немайнових інтересів громадян та юридичних осіб (страхувальників-інвесторів) від настання страхових випадків шляхом виплати страхового відшкодування або страхового забезпечення за рахунок страхових грошових фондів; “страхове законодавство у сфері інвестиційної діяльності”, як сукупність нормативно-правових актів, що містять норми адміністративного, фінансового, цивільного та інших галузей права, спрямованих на регулювання суспільних відносин у галузі страхування інвестиційної діяльності; “правового регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності”, як сукупність органічно пов'язаних, єдиних форм і засобів юридичного впливу на суспільні відносини у сфері страхування інвестиційної діяльності; “фінансовий контроль у сфері страхування інвестиційної діяльності”, як різновид фінансової діяльності держави, що здійснюється органами влади і управління, спеціальними контролюючими органами, та яка полягає у перевірці законності і доцільності дій по формуванню, розподілу і використанню грошових фондів держави, у тому числі страхових (стабілізаційних), інвестиційних, а також незалежними органами громадського контролю із застосуванням спеціальних форм і методів його проведення;

– запропоновано створити централізований державний страховий фонд з метою забезпечення відшкодування збитку та відвернення негативних наслідків державним суб'єктам господарювання та іншим юридичним особам за результатами державної інвестиційної діяльності. Джерелом формування даного страхового фонду мають стати щорічні відрахування до нього визначеної законодавством суми, що залежить від вартості інвестиційного проекту;

– виокремлено та охарактеризовано функції страхування в сфері інвестиційної діяльності. Зокрема, таких як: попереджувальну (превентивну), відновлювальну (захисну), ощадну, інвестиційну, контрольну;

– сформульовано низку пропозицій з удосконалення національного законодавства щодо регулювання суспільних відносин у сфері страхування та інвестицій України;

удосконалено:

– форми страхового нагляду в сфері інвестиційної діяльності: ліцензування діяльності суб'єктів страхової справи, атестація страхових актуаріїв, ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів страхування, реєстру об'єднань суб'єктів страхової справи і контроль за дотриманням ліцензіатами необхідних вимог; контроль за забезпеченням фінансової стабільності і платоспроможності страхувальників; припинення монополістичної діяльності і недобросовісної конкуренції на страховому ринку; видача дозволів на збільшення розмірів статутних капіталів страхових організацій за рахунок коштів іноземних інвесторів, на здійснення за участю іноземних інвесторів угод з відчуження акцій страхових організацій, на відкриття представництв іноземних страхових, перестрахових, брокерських та інших організацій, що здійснюють діяльність у сфері страхування інвестицій, на відкриття філіалів страховиків з іноземними інвестиціями; загальний державний контроль за діяльністю страховиків (фінансовий, податковий, банківський, валютний, митний та ін.); запит необхідної інформації від суб'єктів страхової справи у сфері інвестиційної діяльності; інші заходи у сфері страхування інвестицій;

– основні ознаки страхового інтересу у сфері інвестиційної діяльності, до яких віднесено: суб'єктивний інтерес учасника інвестиційної діяльності; майновий характер; юридичний зміст; ризиковість завдання шкоди майновому інтересу;

– класифікацію видів інвестиційної діяльності, виділяючи такі критерії її поділу: 1) залежно від суб'єктів інвестування, джерел інвестування і форм власності; 2) залежно від сфери здійснення та об'єкта інвестування; 3) за критерієм походження інвестицій та інвесторів, місцем розташування об'єктів інвестування;

– аспекти системної характеристики страхування у сфері інвестиційної діяльності, якими є: історичний, економічний, політичний, юридичний та міжнародний аспекти;

дістало подальшого розвитку:

– визначення основних цілей та напрямів державного регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності;

– класифікація видів державного нагляду за страхуванням у сфері інвестиційної діяльності. Так, за змістом запропоновано розмежовувати такі його види: попередній нагляд; поточний нагляд; пруденційний нагляд; нагляд за бізнесом страховика;

– дефініція поняття “інвестиційний ризик”, як відносини між економічно самостійними суб'єктами з питань оптимізації співвідношення доходів і втрат на основні незалежно руху капіталів (інвестицій) та умови економічної зацікавленості і відповідальності цих суб'єктів;

– система загальних принципів страхування у сфері інвестиційної діяльності. Зокрема, до них віднесено: вільний вибір страховика і виду страхування; страховий ризик; страховий інтерес; максимальна сумлінність відшкодування; суброгація; контрибуція; диверсифікація; співстрахування і перестрахування; франшиза; причинно-наслідковий зв'язок;

– аргументація виділення складових фінансової системи України: державні фінанси (державний бюджет, державний кредит, позабюджетні фонди; фінанси підприємств, установ, організацій (фінанси підприємств, що функціонують на комерційних засадах; фінанси установ і організацій, що здійснюють комерційну діяльність; фінанси громадських об'єднань); страхування;

– нормативно-правове забезпечення страхування у сфері інвестиційної діяльності, та запропоновано доповнити перелік видів обов'язкового страхування, зокрема державних інвестицій.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці конкретних рекомендацій щодо удосконалення фінансового правового регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності. Наукові розробки автора прийняті до впровадження: в законотворчій діяльності - прийняті Комітетом ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (акт впровадження № 04-19/14-725 від 30.03.2010); у навчальному процесі - при підготовці підручників і посібників з навчальних курсів фінансового, адміністративного, страхового, інвестиційного та цивільного права, а також при розробці текстів лекцій і навчально-методичних матеріалів проведення семінарів і практичних занять з цих дисциплін (акт впровадження Поліцейської фінансово-правової академії від 07.04.2010 та акт впровадження Національного університету ДПС України від 15.04.2010); у правоохоронній сфері - використовуються Головним слідчим управлінням МВС України (акт впровадження №13/6-546 від 01.04.2010 та акт впровадження у практичну діяльність ДЗБЕЗ ГУМВС України у Вінницькій області від 05.04.2010).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, висновки та пропозиції дисертанта обговорені і схвалені кафедрою економіко-правових дисциплін та оприлюднені на 3 науково-практичних конференціях, зокрема: “Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції” (м. Київ, 2009 р.); “Восьмі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 р.); “Імперативи розвитку юридичної та безпекової науки” (м. Київ, 15 квітня 2010 р.).

Публікації. Основні наукові положення та результати дисертації відображено у шести публікаціях, з яких, три - у фахових виданнях за переліком ВАК України та три - у збірниках тез доповідей і наукових повідомлень науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, трьох додатків та списку використаних джерел (208 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 227 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 194 сторінки.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 “Теоретико-правові засади страхування у сфері інвестиційної діяльності як інституту фінансового права” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню сутності страхування у взаємозв'язку з інвестиційною діяльністю, а також проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення страхування у сфері інвестиційної діяльності України.

У підрозділі 1.1. “Поняття та сутність страхування у сфері інвестиційної діяльності” досліджуються питання поняття страхування у сфері інвестиційної діяльності як інституту фінансового права з позицій правового та доктринального його розуміння.

Дослідивши правову природу сутності поняття страхування, та на підставі узагальнень проведеного анкетування страховиків автором зроблено висновок про відсутність єдиного уніфікованого підходу у визначенні поняття страхування. У зв'язку з цим, для формулювання авторського поняття “страхування” у досліджуваній сфері здійснено ґрунтовне вивчення даної категорії за трьома напрямами: нормативно-правовим, доктринальним, і енциклопедичним. інвестиційний страховий державний контроль

В результаті виділено спільні для всіх трьох напрямів два підходи у розумінні поняття страхування, зокрема це: 1) страхування є видом господарської діяльності; 2) страхування полягає у формуванні страхового фонду.

Розвиваючи думку однієї з груп науковців, які обґрунтовано відносять страхування до інститутів фінансового права, автор ставить під сумнів позицію більшості (61 %) анкетованих страховиків, що вважають страхування самостійною галуззю права. В результаті виділення основних ознак страхування та детального розгляду однієї з них - основою страхування є формування цільового страхового фонду грошових коштів, дисертантом додатково аргументовано про приналежність правової категорії страхування до фінансової системи.

На підставі узагальнення різноманітних поглядів вчених щодо принципів та функцій страхування у роботі визначено дві групи принципів страхування у сфері інвестиційної діяльності: загальні та спеціальні, а також названо та охарактеризовано наступні функції страхування в досліджуваній сфері: попереджувальну (превентивну), відновлювальну (захисну), ощадну, інвестиційну, контрольну.

Підсумовуючи автором наводиться власне визначення поняття страхування у сфері інвестиційної діяльності як врегульованої державою діяльності уповноважених державних організацій та спеціальних суб'єктів господарювання (страховиків), спрямованої на захист майнових і немайнових інтересів фізичних та юридичних осіб (страхувальників-інвесторів) від настання страхових випадків шляхом виплати страхового відшкодування або страхового забезпечення за рахунок страхових грошових фондів.

Підрозділ 1.2. “Поняття та види інвестиційної діяльності” присвячений дослідженню категорійного апарату сфери інвестиційної діяльності, а також характеристиці та розмежуванню основних її категорій.

При аналізові різних наукових поглядів щодо визначення сутності інвестицій сформульовано узагальнення, що:

– переважна більшість вчених солідарні у розумінні інвестицій як капіталовкладень, які інвестуються відповідними суб'єктами в об'єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту. У процесі цього виникають правовідносини з приводу інвестування, які завжди врегульовані державою, а саме ці правовідносини регулюються різними галузями права (конституційного, фінансового, адміністративного, цивільного і господарського), що доводить комплексний характер інвестиційної діяльності;

– з метою отримання прибутку або досягнення будь-якого іншого позитивного ефекту, інвестору необхідно вкладати інвестиції до економіки підприємства, галузі господарства, держави, регіону. Процес вкладення при цьому обов'язково носить публічний характер його здійснення.

На основі узагальнень сформульовано авторське визначення поняття інвестицій, як фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, спрямованих на забезпечення інвестиційної діяльності з метою створення необхідних активів для задоволення потреб держави, суб'єктів господарювання й одержання прибутку у майбутньому від виробництва продукції з об'єктів, що інвестуються.

Додатково аргументовано, що інвестиційна діяльність є складною за своїм змістом і включає комплекс різноманітних дій, які називаються інвестиційним циклом. Під цією категорією варто розуміти комплекс заходів від моменту прийняття рішення щодо інвестування до завершальної стадії - досягнення окупності вкладень і отримання запланованого результату - прибутку або соціального ефекту.

Беручи до уваги наведені ознаки, сформульовано визначення даної категорії: інвестиційна діяльність - врегульована державою діяльність організаційно-майнового характеру, спрямована на вкладення фінансових і матеріальних джерел як інвестицій, що забезпечують виконання конкретних робіт і заходів щодо створення нових і модернізації діючих об'єктів виробничого і соціального призначення, необхідних державі й інвестору, на довготривалій або постійній основі з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту.

У підрозділі 1.3. “Джерела правового регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності” проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення страхової та інвестиційної діяльності у комплексному їх поєднанні.

Предметом правового регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності визначено сукупність якісно однорідних економічних відносин, урегульованих нормами фінансового, господарського та адміністративного права. Дана правова категорія вказує, на яку групу відносин спрямований вплив, зокрема, норм фінансового права. Сутнісними ознаками фінансово-правового регулювання, як правило, визнаються: юридична рівність учасників страхових відносин, незалежний організаційно-майновий статус суб'єктів даних відносин, ініціативно-диспозитивний характер норм фінансового права, відновлювально-компенсаційний зміст захисних заходів порушеного права.

Зроблено висновок, що сучасний стан правового регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності має розгалужений та безсистемний характер, що підтверджується використанням законодавцем правових категорій, в які вкладається різний зміст, у залежності від виду об'єкта страхування.

За результатами вивчення національної законодавчої бази, що регулює відносини у сферах страхування і інвестиційної діяльності, сформульовано поняття “страхове законодавство у сфері інвестиційної діяльності”, як сукупність нормативно-правових актів, що містять норми адміністративного, фінансового, цивільного та інших галузей права, спрямованих на регулювання суспільних відносин у галузі страхування інвестиційної діяльності, а також розроблено класифікацію нормативно-правових джерел у цій сфері за наступними критеріями: за сферою регулювання правовідносин (законодавство у сфері страхування; законодавство у сфері інвестиційної діяльності); за юридичною силою (конституційні положення; кодифіковані законодавчі акти; спеціальні закони; закони загальної компетенції; підзаконні нормативно-правові акти; ратифіковані Україною міжнародні угоди та договори України; локальні (корпоративні) нормативні правові акти суб'єктів страхової та інвестиційної діяльності).

Розділ 2 “Фінансово-правові відносини у сфері страхування інвестиційної діяльності” містить три підрозділи, в яких автором досліджуються засади страхової політики у сфері інвестиційної діяльності, а також характеризуються об'єкт та суб'єкт правовідносин у даній сфері.

Підрозділ 2.1. “Основні засади страхової політики у сфері інвестиційної діяльності”. За результатами аналізу чинного законодавства України, зокрема, яким визначено основні напрями економічної політики держави, автор, керуючись основними характеристиками страхування в інвестиційному процесі економіки, що викладені у попередніх підрозділах, вказуючи на його важливу роль, пропонує доповнити відповідну норму законодавчого акту окремим її напрямом - “страхова політика”.

Керуючись мікроекономічною точкою зору, згідно з якою окремими суб'єктами страхової політики зі значно меншою роллю в ній виділяються страхувальники, а також страхові посередники, акцентовано, що вони мають свої власні страхові інтереси, реалізація яких вимагає відповідних засобів і методів дій.

Характеризуючи державну страхову політику зазначено, що її ефективність в значній мірі визначає всебічне і повне вивчення господарських зв'язків в галузі страхування як вихідної реальності і утворення для себе, опираючись на відповідне заперечення, придатної для реалізації картини постулованої реальності.

При дослідженні питання обов'язковості страхування, автором аргументовано необхідність рішучого розширення сфери дії економічної обов'язковості, зокрема у сфері інвестиційної діяльності. Необхідно намагатись, щоб економічна обов'язковість знаходила якнайповніше розуміння і схвалення інвесторів. Економічна обов'язковість, яка в значній мірі визначає розміри і структуру попиту на страхові послуги, повинна бути відповідно узагальнена в розрахунках між суб'єктами господарювання і державним бюджетом, тобто вимоги і деякі цілі страхової політики повинні серйозно узгоджуватися переважно в податковій, бюджетній, інвестиційній політиці держави.

У підрозділі 2.2. “Поняття та система суб'єктів страхування у сфері інвестиційної діяльності” здійснюється аналіз суб'єктів досліджуваної сфери з метою формування їх системи та формулювання визначення поняття даної категорії.

На підставі детального аналізу положень основних законодавчих актів правової бази України, що регламентують сферу страхування інвестиційної діяльності, здійснено класифікацію видів суб'єктів даної сфери в залежності від їх правового статусу поділивши на групи: а) страховики (страхові компанії), товариства взаємного страхування; б) страхові посередники (страхові агенти, страхові та перестрахові брокери); в) об'єднання страховиків тощо.

За результатами характеристики змісту даних видів з метою досягнення більшої юридичної чіткості, уникнення підміни хоч і пов'язаних між собою, але різних юридичних явищ, позначених одним поняттям, запропоновано для позначення організацій-страховиків використовувати категорію “страхова компанія”. Це відповідає і світовій практиці, і, певною мірою, практиці страхової справи в Україні.

Виходячи з детального аналізу статусу суб'єктів страхових правовідносин, та підтримуючи позицію науковців-адміністративістів, які категорію “суб'єкт” за змістом вважають більш об'ємною та, відповідно такою, що включає категорію “учасники”, зроблено висновок, що систему суб'єктів страхування у сфері інвестиційної діяльності утворюють дві групи:

1) суб'єкти страхової діяльності, до яких належать страховики, страхові посередники, об'єднання страховиків;

2) учасники страхової діяльності, які включають зокрема страхувальників, застрахованих осіб, отримувачів страхового відшкодування.

Суб'єктами страхування у сфері інвестиційної діяльності є юридичні та фізичні особи, які беруть участь у страхових правовідносинах при страхуванні інвестиційних ризиків, а також матеріальної відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань в інвестиційній сфері у зв'язку з настанням страхового випадку.

У підрозділі 2.3. “Страховий інтерес та об'єкти страхових правовідносин у сфері інвестиційної діяльності”, дослідивши об'єкт страхування у вигляді страхового інтересу доведено, що саме останньому характерне об'єднання усіх напрямів страхування (майнове, особисте і страхування відповідальності). З метою повноти визначення страхового інтересу шляхом розмежування економічної і правової його природи виділено основні ознаки страхового інтересу у сфері інвестиційної діяльності: суб'єктивний інтерес учасника інвестиційної діяльності; майновий характер; юридичний інтерес; ризиковість завдання шкоди майновому інтересу.

Для вдосконалення системи страхового захисту інвестиційної діяльності проаналізовано класифікаційну структуру ризиків у цій сфері, зокрема інвестиційних ризиків. Автор заперечує традиційне віднесення інвестиційних ризиків до сфери майнового страхування, віддаючи перевагу поглядам, згідно з якими страхування інвестиційних ризиків поєднує у собі елементи майнового страхування та страхування відповідальності.

Підтримуючи думку респондентів (понад 45 % опитаних), автором зазначається про особливість страхування інвестиційних ризиків, яка полягає у подвійності природи об'єкта страхування, тобто майнового інтересу страхувальника, який передається на страхування. Здійснення інвестиційної діяльності передбачає формування і вкладення інвестиційного капіталу та досягнення запланованих результатів від інвестування, тобто отримання доходів. Недосягнення з різних причин кінцевої мети інвестиційної діяльності запланованого прибутку викликає ризик невиконання інвестором взятих на себе зобов'язань за відповідним договором. Такий ризик також пропонується розглядати як інвестиційний, оскільки він безпосередньо пов'язаний із здійсненням інвестиційної діяльності інвестора.

У розділі 3 “Організаційно-правові засади державного регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності”, що складається з двох підрозділів, досліджується система органів управління страховою діяльністю у сфері інвестиційної діяльності, розмежовується наглядова та контрольна функції цих органів, зосереджуючи увагу на фінансовому контролі.

Підрозділ 3.1. “Система органів державного управління і регулювання страховою діяльністю в інвестиційній сфері”. Керуючись класичним підходом щодо визначення форм державного нагляду у страховій сфері, на підставі аналізу відповідних положеннях нормативно-правових актів визначено форми страхового нагляду в сфері інвестиційної діяльності: ліцензування діяльності суб'єктів страхової справи, атестація страхових актуаріїв, ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів страхування, реєстру об'єднань суб'єктів страхової справи і контроль за дотриманням ліцензіатами необхідних вимог; контроль за забезпеченням фінансової стабільності і платоспроможності страхувальників; припинення монополістичної діяльності і недобросовісної конкуренції на страховому ринку; видача дозволів на збільшення розмірів статутних капіталів страхових організацій за рахунок коштів іноземних інвесторів, на здійснення за участю іноземних інвесторів угод з відчуження акцій страхових організацій, на відкриття представництв іноземних страхових, перестрахових, брокерських та інших організацій, що здійснюють діяльність у сфері страхування інвестицій, на відкриття філіалів страховиків з іноземними інвестиціями; загальний державний контроль за діяльністю страховиків (фінансовий, податковий, банківський, валютний, митний та ін.); запит необхідної інформації від суб'єктів страхової справи у сфері інвестиційної діяльності; інші заходи у сфері страхування інвестицій.

Особливу роль автором відведено такій формі державного регулювання страхової діяльності у сфері інвестицій як примусова санація страховика.

На підставі аналізу чинного національного законодавства дисертантом стверджено, що нині в Україні реалізація державної політики щодо розвитку страхового ринку у сфері інвестиційної діяльності та його державно-правове регулювання здійснюються через відповідну систему органів законодавчої, виконавчої та судової влади таких рівнів: 1) вищий; 2) центральний; 3) місцевий. Крім того, окрему групу суб'єктів системи регулювання страхування в сфері інвестиційної діяльності утворюють суб'єкти, що здійснюють недержавне (громадське) регулювання.

Підрозділ 3.2. “Фінансовий контроль у сфері страхування інвестиційної діяльності як форма державного регулювання”. Синтезуючи проаналізовані у роботі підходи щодо розуміння “фінансового контролю” автором сформульовано визначення поняття фінансового контролю у сфері страхування інвестицій, як різновид фінансової діяльності держави, яка здійснюється органами влади і управління, спеціальними контролюючими органами, що полягає у перевірці законності і доцільності дій по формуванню, розподілу і використанню грошових фондів держави, у тому числі страхових (стабілізаційних), інвестиційних, а також незалежними органами громадського контролю із застосуванням спеціальних форм і методів його проведення.

Акцентовано, що у сучасних умовах з розвитком інформаційних технологій моніторинг діяльності страховиків та ефективний пруденційний нагляд неможливий без якісного збору інформації. І хоча в державних програмах передбачається вжиття заходів щодо встановлення вимог до програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання для провадження страхової діяльності, а також запровадження електронної звітності учасників страхового ринку, на жаль й до нині відповідні інформаційні даних не функціонують.

Дослідивши різні форми фінансового контролю, зроблено висновок, що для фінансового контрою за страхуванням у сфері інвестиційної діяльності характерним є застосування двох, передбачених законодавством, видів аудиту: аудит, що здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення; державний аудит, що полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Висновки

У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження страхування у сфері інвестиційної діяльності здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає в розв'язанні питань удосконалення правового регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності. Основні результати дослідження можуть бути сформульовані у вигляді наступних висновків.

1. Дисертантом додатково аргументовано, що страхування поряд із державними фінансами (державний бюджет, державний кредит, позабюджетні фонди) і фінансами підприємств, установ та організацій (фінанси підприємств, що функціонують на комерційних засадах; фінанси установ і організацій, що здійснюють комерційну діяльність; фінанси громадських об'єднань) є важливою складовою фінансової системи України.

Визначено, що інвестиції це фінансові ресурси і матеріальні цінності, спрямовані на забезпечення інвестиційної діяльності з метою створення необхідних активів для задоволення потреб держави, суб'єктів господарювання й одержання прибутку у майбутньому від виробництва продукції з об'єктів, що інвестуються.

У процесі удосконалення ознак інвестиційної діяльності сформульовано доктринальне її визначення. Інвестиційна діяльність - врегульована державою діяльність організаційно-майнового характеру, спрямована на вкладення фінансових і матеріальних джерел як інвестицій, що забезпечують виконання конкретних робіт і заходів щодо створення нових і модернізації діючих об'єктів виробничого і соціального призначення, необхідних державі й інвестору, на довготривалій або постійній основі з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту.

Під інвестиційним ризиком запропоновано розуміти відносини між економічно самостійними суб'єктами з питань оптимізації співвідношення доходів і втрат на основні незалежно руху капіталів (інвестицій) та умови економічної зацікавленості і відповідальності цих суб'єктів.

Страхуванням у сфері інвестиційної діяльності є врегульована державою діяльність уповноважених державних організацій та спеціальних суб'єктів господарювання (страховиків), спрямована на захист майнових і немайнових інтересів громадян та юридичних осіб (страхувальників-інвесторів) від настання страхових випадків шляхом виплати страхового відшкодування або страхового забезпечення за рахунок страхових грошових фондів.

2. Основними критеріями класифікації видів інвестиційної діяльності є: 1) залежно від суб'єктів інвестування, джерел інвестування і форм власності; 2) залежно від сфери здійснення та об'єкта інвестування; 3) за критерієм походження інвестицій та інвесторів, місцем розташування об'єктів інвестування.

3. Правовим регулюванням страхування у сфері інвестиційної діяльності визначено сукупність органічно пов'язаних, єдиних форм і засобів юридичного впливу на суспільні відносини у сфері страхування інвестиційної діяльності. А страховим законодавством у сфері інвестиційної діяльності є сукупність нормативно-правових актів, що містять норми адміністративного, фінансового, цивільного та інших галузей права, спрямованих на регулювання суспільних відносин у галузі страхування інвестиційної діяльності. На підставі аналізу чинної нормативно-правової бази у досліджуваній сфері здійснено класифікацію нормативно-правових джерел за наступними критеріями: 1) за сферою регулювання правовідносин (законодавство у сфері страхування; законодавство у сфері інвестиційної діяльності); 2) за юридичною силою (конституційні положення; кодифіковані законодавчі акти; спеціальні закони; закони загальної компетенції; підзаконні нормативно-правові акти; ратифіковані Україною міжнародні угоди та договори України; локальні (корпоративні) нормативні правові акти суб'єктів страхової та інвестиційної діяльності).

4. Дослідження правової регламентації правовідносин у сфері страхування інвестиційної діяльності дозволило визначити, що нині в Україні реалізація державної політики щодо розвитку страхового ринку у сфері інвестиційної діяльності та його державно-правове регулювання здійснюються через відповідну систему органів законодавчої, виконавчої та судової влади трьох рівнів:1) вищий рівень; 2) центральний рівень; 3) місцевий рівень. Крім того, виділено окрему групу суб'єктів недержавного (громадського) регулювання страхування в сфері інвестиційної діяльності. Найбільш типовим прикладом такого суб'єкта є Будівельний страховий пул. На підставі аналізу форм та окремих методів формування страхового фонду автором акцентовано, що саме держава, в особі вищих та центральних органів влади, встановлює обов'язкові вимоги щодо методу формування страхових фондів, у зв'язку з чим запропоновано створити централізований державний страховий фонд із метою забезпечення відшкодування збитку та відвернення негативних наслідків державним суб'єктам господарювання та іншим юридичним особам за результатами державної інвестиційної діяльності. Джерелом формування даного страхового фонду мають стати щорічні відрахування до нього визначеної законодавством суми, що залежить від вартості інвестиційного проекту.

5. Основними ознаками страхового інтересу у сфері інвестиційної діяльності виділено: а) суб'єктивний інтерес учасника інвестиційної діяльності; б) майновий характер; в) юридичний інтерес; г) ризиковість завдання шкоди майновому інтересу.

6. Систему суб'єктів страхування у сфері інвестиційної діяльності утворюють дві їх групи: 1) суб'єкти страхової діяльності, до яких належать страховики, страхові посередники, об'єднання страховиків; 2) учасники страхової діяльності, які включають зокрема страхувальників, застрахованих осіб, отримувачів страхового відшкодування.

7. Зважаючи на позицію окремих науковців, які, базуючись на характеристиці страхування як фінансової категорії, виділяють функції страхування аналогічні фінансам, дисертантом виокремлено та охарактеризовано такі функції страхування в сфері інвестиційної діяльності як: попереджувальна (превентивна), відновлювальна (захисна), ощадна (накопичувальна), інвестиційна, контрольна.

8. На підставі аналізу наявних в науковій літературі класифікацій видів страхового нагляду зроблено висновок, що переважна більшість країн світу, включаючи країни-члени ЄС, визнають поділ страхового нагляду за страховиками на ліцензування, пруденційний нагляд та нагляд за бізнесом страховика. Аргументовано, що в Україні подібний поділ страхового нагляду абсолютно необхідний з метою надання можливості подальшої імплементації законодавства ЄС в сфері нагляду за страховою діяльністю, а також ефективної діяльності ДКРРФПУ. Запропоновано класифікувати види державного нагляду за страхуванням у сфері інвестиційної діяльності за змістом на: 1) попередній нагляд; 2) поточний нагляд; 3) пруденційний нагляд; 4) нагляд за бізнесом страховика.

9. Синтезуючи проаналізовані автором наукові підходи щодо розуміння поняття “фінансового контролю”, сформульовано визначення поняття згідно з предметом дослідження. Так, фінансовий контроль у сфері страхування інвестиційної діяльності - це різновид фінансової діяльності держави, яка здійснюється органами влади і управління, спеціальними контролюючими органами, що полягає у перевірці законності і доцільності дій з формування, розподілу і використання грошових фондів держави, у тому числі страхових (стабілізаційних), інвестиційних, а також незалежними органами громадського контролю із застосуванням спеціальних форм і методів його проведення.

10. Дисертантом сформульовано основні цілі державного регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності, якими є: встановлення нормативних вимог (в законодавчих та підзаконних актах) щодо здійснення операцій страхування інвестиційних ризиків, а також щодо діяльності страховиків, які забезпечують гарантований захист матеріальних, нематеріальних цінностей інвесторів (юридичних і фізичних осіб), їх майнових інтересів; забезпечення ефективного формування та використання (розміщення) страховиками страхових резервів та інших грошових фондів. Напрямами даного регулювання визначено наступні: забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг у сфері інвестиційної діяльності; створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм, з урахуванням різних форм та видів інвестиційної діяльності; недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників; дотримання вимог законодавства України про страхування та інвестиційну діяльність.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Удалов О. С. Інвестиційна діяльність як об'єкт страхування / О. С. Удалов // Право і суспільство. -- 2009. -- № 4. -- С. 66--69.

2. Удалов О. С. Щодо визначення поняття страхування у сфері інвестиційної діяльності / О. С. Удалов // Підприємництво, господарство і право. -- 2009. -- № 12. -- С. 68--71.

3. Удалов О. С. Класифікація видів страхування у сфері інвестиційної діяльності / О. С. Удалов // Підприємництво, господарство і право. -- 2010. -- № 4. -- С. 66--69.

4. Удалов О. С. Окремі фінансово-правові аспекти класифікації страхування державних інвестицій / О. С. Удалов // Актуальні проблеми юридичної науки : Збірник тез міжнародної наукової конференції “Восьмі осінні юридичні читання” (Хмельницький, 13-14 листопада 2009 р.) : У 4-х частинах. -- Частина друга : “Конституційне право. Адміністративне право. Фінансове право. Інформаційне право. Земельне право. Аграрне право. Екологічне право. Природоресурсне право. Трудове право і право соціального забезпечення”. -- Хмельницький : Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2009. -- С. 208--209.

5. Удалов О. С. Щодо сучасних проблем інвестиційної діяльності страховиків / О. С. Удалов // Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції (пам'яті професора Ю. І. Римаренка) : Збірник тез міжвузівської науково-теоретичної конференції. -- К. : КНУВС, 2009. -- С. 181--184.

6. Удалов О.С. Засади страхової політики у сфері інвестиційної діяльності / О.С. Удалов // Імперативи розвитку юридичної та безпекової науки : матеріали науково-практичної конференції (Київ, 15 квітня 2010 р.). -- К. : Ліпкан О. С., 2010. -- С. 57--60.

Анотація

Удалов О.С. Правове регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2010.

У дисертації досліджується правова природа страхування у сфері інвестиційної діяльності як суспільного явища. З одного боку, це елемент фінансової системи країни, з іншого - механізм захисту інвесторів від негативних наслідків певних непередбачуваних подій, зокрема, що охоплюються поняттям інвестиційного ризику. У дисертації розвивається правове та наукове визначення страхової та інвестиційної діяльності як категорій, що притаманні і публічному, і приватному праву. На підставі синтезу даних категорій формулюється дефініція страхування у сфері інвестиційної діяльності. Надається характеристика видів страхування і інвестицій, розмежовуються інвестиційні операції і інвестиційна діяльність. Визначаються особливості державного управління і регулювання страхування у сфері інвестиційної діяльності та фінансового контролю за процесом його здійснення. Розглянуто місце та правова природа страхового інтересу та інвестиційного ризику у фінансових правовідносинах. Внесені пропозиції щодо зміни діючого законодавства у сферах страхової і інвестиційної діяльності.

Ключові слова: страхування, інвестиційна діяльність, страховий інтерес, фінансовий контроль, нагляд за страховою діяльністю, інвестиційний ризик.

Аннотация

Удалов О.С. Правовое регулирование страхования в сфере инвестиционной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2010.