Кримінально-процесуальні та тактико-криміналістичні особливості фіксації результатів огляду місця події

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія адвокатури України

УДК 343.132.1

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ТАКТИКО-КРИМІНАЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФІКСАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ

Скільська Любов Дмитрівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Юридичному інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Біленчук Петро Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри криміналістики

Офіційні опоненти:

- академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор Шепітько Валерій Юрійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри криміналістики

- кандидат юридичних наук, доцент Бояров Віктор Іванович, Академія адвокатури України, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики

Захист відбудеться "10"листопада 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032 Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032 Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

Автореферат розісланий 8 жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Кучинська О.П.

Анотації

Скільська Л.Д. Кримінально-процесуальні та тактико-криміналістичні особливості фіксації результатів огляду місця події. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Академія адвокатури України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному кримінально-процесуальному і криміналістичному дослідженню існуючих проблем фіксації результатів огляду місця події. На підставі аналізу норм кримінально-процесуального законодавства, теоретичного матеріалу, даних анкетування, проведено дослідження кримінально-процесуального та криміналістичного аспектів даної діяльності. У роботі визначаються та розкриваються: поняття фіксації доказової інформації та класифікація методів фіксації результатів слідчої дії; процесуальні особливості застосування основних та додаткових методів фіксації результатів огляду місця події; тактико-криміналістичні особливості фіксації результатів огляду місця події; висловлюються науково обґрунтовані пропозиції удосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регламентує проведення даної слідчої дії та фіксацію її результатів; формулюються практичні рекомендації ефективного застосування технічних засобів для фіксації результатів огляду місця події.

Ключові слова: слідча дія, огляд місця події, фіксація, технічні засоби, протокол, відеозапис, звукозапис, фотографія.

Скильская Л.Д. Криминально-процессуальные и тактико-криминалистические особенности фиксации результатов осмотра места происшествия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Академия адвокатуры Украины. - Киев, 2010.

В диссертации на основе изучения теоретического и практического материала, положений отечественного и зарубежного уголовно-процессуального законодательства, проводится исследование существующих проблем фиксации результатов осмотра места происшествия.

В диссертации определяются и раскрываются понятие и классификация методов фиксации результатов следственного действия. Дается авторское определение понятия фиксации результатов осмотра места происшествия. Под ним предлагается понимать закрепление специально уполномоченным субъектом, в четком соответствии с уголовно-процессуальным законом, с помощью записи, рисунка, фотографии и т. п., обстановки, хода и результатов осмотра места происшествия, а также найденных или обнаруженных с помощью технико-криминалистических средств и методов криминалистической техники объектов, которые имеют доказательное значение с целью их последующего использования в процессе расследования и раскрытия преступления.

Автором анализируются процессуальные особенности фиксации результатов осмотра места происшествия на основании действующего уголовно-процессуального законодательства Украины, так и проектов УПК.

В диссертации рассматриваются также правовые основания применения как основных так и дополнительных методов фиксации результатов осмотра места происшествия.

Обосновывается положение, суть которого состоит в том, что учитывая универсальный характер системы источников доказательств, место, которое в ней занимают технические средства фиксации, целесообразно материалы применения технических средств фиксации при проведении следственных действий допускать как доказательства, если они отвечают требованиям, установленным Уголовно-процессуальным кодексом, и указанны в протоколе следственного действия. Рассматриваются также необходимость использования фотографирования, аудио-, видеозаписи, киносъемки и других средств наглядного отображения в ходе проведения любых следственных действий, если этим самым не ограничиваются права и законные интересы участников уголовного судопроизводства.

Определяются и обосновываются тактико-криминалистические особенности фиксации результатов данного следственного действия, а именно: криминалистические приемы протоколирования как обязательного метода фиксации осмотра места происшествия, тактические рекомендации относительно использования криминалистической фотографии во время осмотра места происшествия, особенности применения видеозаписи и киносъемки во время осмотра места происшествия, правила и условия ведения звукозаписи во время осмотра места происшествия. В работе предлагаются пути развития применения технических средств для осмотра места происшествия; предлагаются научно обоснованные проекты изменений к действующему Уголовно-процессуальному кодексу Украины, которое регламентирует проведение данного следственного действия и фиксацию его результатов.

Ключевые слова: следственное действие, осмотр места происшествия, фиксация, технические средства, протокол, видеозапись, звукозапись, фотография.

Skilska L.D. Criminal-procedural and tactical-criminalistic characteristics of fixating the results of scene inspection. - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Law, Speciality 12.00.09 - criminal procedure and criminalistics; forensic investigation; special investigation activity. - Academy of Advocacy of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The thesis is devoted to the complex criminal-procedural and criminalistic research of the existing problems of fixating the results of the scene inspection. The research of criminal-procedural and criminalistic aspects of this activity is conducted on the basis of analyzing the norms of criminal-procedural legislation, theoretic material, questioning survey data. The following notions are defined and clarified in the thesis: the notion of fixation of evidentiary information and classification of the methods of fixating the results of the investigative activity; procedural characteristics of application of the principal and secondary methods of fixating the results of the scene inspection, tactical-criminalistic characteristics of fixating the results of the scene inspection; the scientifically substantiated proposals as to the improvement of the criminal-procedural legislation regulating the conduct of this investigative activity and fixation of its results are stated; practical recommendations as to the efficient use of technical equipment for the fixation of the results of the scene inspection are defined.

Key words: investigative activity, scene inspection, fixation, technical equipment, register, videotaping, sound recording, photography.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Докорінні зміни у всіх сферах суспільного життя, що відбуваються на сучасному етапі розвитку України, створили передумови для вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, подальшої демократизації його положень і приведення цієї галузі законодавства у відповідність до Конституції України та міжнародно-правових стандартів. Як передбачає п. 2. ч. 2 розд. 2 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 р. "Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів", одним із завдань реформування кримінального процесу є запровадження нової, позбавленої обвинувального ухилу процедури досудового розслідування, під час якої гласними і негласними методами, встановленими законом, здійснюватиметься збирання фактичних даних, що мають значення для кримінального судочинства.

Провадження досудового розслідування передбачає не лише збирання відповідними державними органами та їх посадовими особами фактичних даних про обставини вчиненого злочину, але й також належну процесуальну фіксацію ходу та результатів слідчих дій. Однією з найбільш поширених у кримінальному процесі слідчих дій є огляд місця події, який підлягає обов'язковій фіксації за допомогою закріплених у законі методів і засобів, що дозволяють документально відобразити хід і результати цієї слідчої дії.

Відповідно до норм КПК України, єдиним обов'язковим на сьогодні способом закріплення результатів огляду місця події є протоколювання, до якого пред'являється низка процесуальних і тактичних вимог. Незважаючи на важливість протоколу огляду місця події для своєчасного та повного розслідування злочину (як свідчить аналіз вивчених матеріалів кримінальних справ, 20 - 30 % наявних у них доказів складають відомості, що містяться в протоколах огляду місця події), протоколювання не завжди здійснюється на достатньому фаховому рівні. Нерідко нехтування посадовими особами, уповноваженими на проведення огляду місця події, процесуальними вимогами, тактичними прийомами і методами фіксації ходу та результатів цієї слідчої дії призводить до неповноти або необ'єктивності фіксації фактичних даних, порушення стійкої системи доказів у кримінальній справі.

У юридичній літературі питання фіксації результатів слідчих дій були предметом досліджень таких вітчизняних науковців, як В.Д. Басай, І.М. Бацько, В.П. Бахін, П.Д. Біленчук, В.І. Бояров, В.І. Гончаренко, В.Г. Гончаренко, Н.І. Клименко, В.О. Комаха, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, Є.Д. Лук'янчиков, В.Т. Маляренко, М.В. Салтевський, М.Ф. Сокиран, В.Ю. Шепітько та ін., а також зарубіжних, серед яких О.Я. Баєв, Р.С. Бєлкін, М.Б. Вандер, А.І. Вінберг, О.О. Ейсман, Л.М. Карнеєва, І.Ф. Крилов, А.А. Лєві, М.О. Селіванов, С.А. Шейфер, М.П. Яблоков та ін. У їх працях, в основному, розглядаються процесуальні вимоги до фіксації огляду місця події, її методи та способи, окремі рекомендації щодо закріплення слідів залежно від виду злочину та способу його вчинення тощо.

Незважаючи на наявність значної кількості наукових праць, присвячених фіксації результатів слідчих дій, комплексне кримінально-процесуальне і криміналістичне дослідження проблем фіксації результатів огляду місця події в повному обсязі не проводилося. У зв'язку з цим, недостатньо дослідженими залишаються тактичні особливості протоколювання огляду місця події та застосування додаткових методів фіксації: фотографування, відеозапису, кінозйомки, у тому числі й за допомогою застосування сучасних науково-технічних досягнень - комп'ютерної техніки, високотехнологічних методів відеозапису, фотографічної фіксації місця події і слідів злочину.

Вказані обставини зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження. Крім того, з огляду на підготовку проекту нового КПК України, особливої актуальності набувають проблемні питання процесуальної фіксації результатів огляду місця події.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника як складова теми "Політика Української держави у сфері боротьби зі злочинністю" (державний реєстраційний номер 0110U001541) та спрямована на реалізацію Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р.

Тема дисертації обговорена та затверджена на засіданні вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 5 від 12 грудня 2007 р.). Тема дисертації уточнена на засіданні Вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника протокол (№ 4 від 29 грудня 2009р.).

Мета і завдання дослідження. У рамках поставленої проблеми метою дослідження є розробка комплексного теоретичного та прикладного підходу до проблем протокольної і додаткової фіксації результатів огляду місця події, спрямованих на підвищення ефективності та якості кримінального процесу.

Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність постановки та вирішення низки взаємопов'язаних завдань, до яких відносяться:

– здійснити аналіз методів фіксації результатів слідчих дій та їх значення для процесу доказування;

– удосконалити понятійний апарат, концептуальні положення протоколювання як засобу фіксації результатів огляду місця події;

– дослідити чинне кримінально-процесуальне законодавство, що стосується методів фіксації огляду місця події;

– проаналізувати та узагальнити практику застосування протоколювання та додаткових методів фіксації огляду місця події, розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке передбачає підстави та порядок їх застосування, а також тактичні умови використання вказаних методів у діяльності правоохоронних органів;

– визначити критерії допустимості та форми взаємозв'язку з протоколом огляду місця події додаткових криміналістичних методів фіксації доказів;

– дослідити тактичні особливості протоколювання огляду місця події та використання його результатів у кримінальному процесі;

– розкрити зміст практичних рекомендацій щодо застосування фотозйомки в конкретних умовах огляду місця події;

– з'ясувати можливості застосування відеозапису та кінозйомки обстановки на місці події та окремих її елементів з метою об'єктивного та повного відображення дій та явищ, що мали місце під час проведення даної слідчої дії;

– розробити перелік практичних рекомендацій щодо підготовки та техніко-тактичного забезпечення зйомки відео- та кінофільму огляду місця події;

– встановити особливості використання звукозапису на місці події та внести пропозиції щодо варіантів поведінки слідчого для підвищення значущості інформації, отриманої за допомогою вказаного методу фіксації результатів слідчої дії.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері застосування кримінально-процесуальних норм, що регулюють умови та порядок фіксації результатів огляду місця події, а також використання тактичних прийомів закріплення результатів даної слідчої дії на стадії досудового розслідування кримінальних справ.

Предметом дослідження є кримінально-процесуальні та тактико-криміналістичні особливості протоколювання, відео-, кіно-, фотозйомки, звукозапису та інших способів фіксації результатів огляду місця події.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Методологічну основу дослідження складає сукупність загальнонаукових, спеціальних та окремих криміналістичних методів пізнання. Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що розглядаються в дисертації, представлені у вигляді єдності їх соціального змісту та юридичної форми, а також матеріалістичний підхід, що визнає об'єктивно існуючу дійсність, доступну пізнанню науковими методами.

Зі спеціальних методів дослідження в роботі застосовано логіко-семантичний метод (у підрозділах 1.1., 2.1., 3.1. та параграфі 3.2.2. для визначення та поглиблення понятійного апарату "фіксація", "метод", "протокол", "пояснення", "опис", "порівняння", "орієнтуюча зйомка", "параболічний мікрофон" та ін.); метод порівняння (у підрозділах 3.1., 3.2. та 3.3. для зіставлення ефективності протоколювання, фотозйомки та відеозапису для визначення повноти та об'єктивності відображення за їх допомогою ходу та результатів огляду місця події); структурний (у розділі 1. для дослідження системи основних та додаткових методів фіксації результатів слідчої дії); статистичний (у підрозділі 2.1. для визначення основних видів порушень, які найчастіше допускаються працівниками органів дізнання та досудового слідства під час складання протоколів огляду місця події); метод моделювання та прогнозування (у підрозділах 2.1., 2.2. для формулювання пропозицій із внесення змін до п. 20 ст. 32, ст. ст. 65, 82, 85, ч. 3 ст. 85-1, ст. 195 КПК України, що стосуються процесу проведення та фіксації результатів огляду місця події та ін. Завдяки порівняльно-правовому методу у підрозділі 2.2. визначено рівень урегульованості у кримінально-процесуальному законодавстві України та Росії порядку застосування цифрових технологій для фіксації результатів огляду місця події. З метою вивчення матеріалів кримінальних справ застосовувався соціологічний метод аналізу документів (проаналізовано 92 кримінальні справи та окремі процесуальні документи). У процесі дослідження використовувався також метод анкетування (за допомогою цього методу опитано 132 працівників оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ України, суддів місцевих та апеляційних судів). Для опрацювання отриманих результатів анкетування зазначених категорій практичних працівників застосовувалися статистичні методи обробки даних.

Теоретичну базу дослідження становлять наукові праці з філософії, історії та теорії держави та права, криміналістики, судової експертизи, кримінального, кримінально-процесуального права України та ряду зарубіжних країн.

Нормативно-правовою та інформаційною базою дослідження стали Конституція і закони України, КПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, інших міністерств та відомств.

Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті вивчення 92 кримінальних справ, розглянутих судами Івано-Франківської області протягом 2001 - 2009 р.р.; дані, отримані при опитуванні 132 суддів місцевих судів Івано-Франківської та Львівської областей, слідчих, дізнавачів. Це сприяло формуванню широкої емпіричної бази дослідження, яка забезпечує належну репрезентативність його висновків.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснене теоретичне узагальнення та запропоноване нове комплексне вирішення наукових завдань, яке полягає у необхідності розгляду поняття фіксації результатів слідчої дії з точки зору якісно нового підходу до протоколювання як основного та обов'язкового засобу відображення дій та явищ об'єктивної дійсності під час провадження слідчої дії, а також фотографування, кінозйомки, відео- та звукозапису як додаткових способів фіксації огляду місця події з точки зору положень кримінального процесу, криміналістичної техніки і тактики. У роботі обґрунтовується низка нових положень і висновків, що обумовлюють необхідність розширення змісту таких інститутів науки кримінального процесу як слідчі дії, докази та доказування, а також таких інститутів криміналістичної науки як криміналістична фотографія (аналогова і електронна) та відеозапис і тактика слідчого огляду.

Елементи новизни полягають у наступному:

Вперше:

- на підставі аналізу вчення про фіксацію результатів слідчих дій та основ криміналістичної тактики обґрунтовано положення про доцільність застосування тактичних прийомів не лише для проведення слідчої дії, але й для фіксації її результатів, що зумовлено відмінністю завдань, які ставляться перед ними;

- внесено пропозиції щодо порядку опису у протоколі огляду місця події окремих об'єктів та зміни обстановки на місці події;

- визначено основні фактори, які впливають на вибір точки та умов зйомки з метою фотографічної фіксації великих ділянок місцевості (у тому числі в умовах недостатнього освітлення), приміщень різної форми, замкнутого простору;

- обґрунтовано процесуальні та тактичні вимоги до використання звукозапису для фіксації пояснень і повідомлень осіб, присутніх на місці події, з метою дослівного відображення їх у протоколі слідчої дії.

Дістали подальшого розвитку:

- теоретичні положення та практичні рекомендації щодо виконання орієнтуючої фотозйомки методами кругової, лінійної та ярусної панорами;

- вчення про особливості використання загальних і спеціальних прийомів кінозйомки з урахуванням специфіки кінозаписуючої апаратури та процесуальні вимоги до оформлення її використання під час огляду місця події;

- концепція про мету, завдання, об'єкти, що підлягають фіксації, види криміналістичної відеозйомки на місці події;

- тактичні особливості та основні стадії відеозапису під час огляду місця події;

- організаційно-технічні аспекти кінозйомки та відеозапису.

Уточнено:

- вчення про поділ криміналістичних методів фіксації доказової інформації на види;

- концепцію використання перспективних методів фіксації результатів огляду місця події у процесі доказування;

- концепцію про єдність протоколу і матеріалів технічної фіксації з необхідністю надання останнім обов'язковості та доказового значення;

- обґрунтування потреби використання протоколу огляду місця події, складеного за кордоном, у разі відповідності чинному законодавству України; розроблено проект відповідної кримінально-процесуальної норми;

- тактичні операції та практичні рекомендації щодо можливості використання в огляді місця події цифрових технологій;

- перелік та зміст вимог, які пред'являються до структури та змісту відеофільму в цілому та окремих його частин;

- застосування тактичних прийомів протоколювання, зокрема, особливостей використання опису, порівняння, пояснення, вказівки, відмежування для повноти відображення у протоколі дій та явищ на місці події;

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження уможливило сформулювати та уточнити низку наукових положень, які сприяють розвитку наук криміналістики та кримінального процесу. Аналіз норм чинного українського та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, наукових праць та слідчої практики дозволив сформулювати науково обґрунтовані висновки, які є теоретичною основою для подальших розробок теоретичного і практичного характеру.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у правотворчій діяльності - для підготовки нового і вдосконалення чинного кримінально-процесуального та іншого законодавства України (акт впровадження комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності під час опрацювання проекту КПК України від 8 березня 2009 р.);

- у навчальному процесі - при читанні у вищих навчальних закладах лекцій та проведення лабораторно-практичних занять з курсу "Криміналістика", а також з дисциплін "Актуальні проблеми юридичної науки" та "Актуальні проблеми кримінального процесу і криміналістики", спецкурсів "Процесуальний порядок і тактика проведення слідчих дій", "Оперативно-розшукова діяльність" (акти впровадження у навчальний процес Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника від 13 травня 2009 р. та юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка від 7 травня 2009 р.);

- у практичній діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду, експертних підрозділів органів внутрішніх справ для фіксації, дослідження, оцінки та використання доказів, вилучених з місця події (акт впровадження від 15 травня 2009 р.);

- у науково-дослідницькій роботі - для подальшої розробки наукових та інформаційних основ щодо проблем фіксації доказової інформації під час провадження слідчих дій у процесі розкриття та розслідування злочинів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, обговорювались на засіданні кафедри кримінального права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та були оприлюднені на: 1) Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів "Теорія та методологія порівняльного правознавства у кримінально-правовій сфері. Четверті юридичні читання" (м. Одеса, 23 травня 2008 р.); 2) Регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 15-ій річниці Юридичного інституту "Верховенство права у правозастосовчій діяльності" (м. Івано-Франківськ, 12-13 травня 2007 р.); 3) Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Реформування сучасної правової системи" (м. Донецьк, 10-11 квітня 2009 р.); 4) Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Актуальні правові питання очима молодих вчених" (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.); 5) VI Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" Міністерство освіти і науки України, Волинський національний університет імені Лесі Українки (м. Луцьк, 29-30 травня, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 4 статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, що входять до переліку, затвердженого Вищою атестаційною комісією України, 5 - у тезах наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації відповідає меті і завданням дослідження і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (249 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінок, з них основний текст дисертації - 181 сторінка, додатки на 15 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробленості, мета, завдання й методи дослідження; висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами та планами; визначаються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів; вказуються форми їх апробації та впровадження у законодавчу діяльність, практику досудового слідства, науково-дослідну роботу і навчальний процес.

Розділ 1 "Поняття і класифікація методів фіксації результатів слідчої дії" складається з двох підрозділів і присвячується дослідженню розуміння фіксації доказової інформації та поділу її методів на види в кримінально-процесуальній та криміналістичній літературі.

У підрозділі 1.1 "Поняття фіксації доказової інформації" дається ґрунтовний аналіз підходів українських та зарубіжних учених щодо розуміння фіксації доказової інформації. Зазначається, що з метою дослідження відображення обставин вчинення злочину у матеріалах кримінальної справи в юридичній літературі застосовуються два терміни - "закріплення доказів" і "фіксація доказів", в які не завжди вкладається однаковий зміст, який залежить від кримінально-процесуального чи криміналістичного підходу до розуміння цих понять. Разом з тим, як вбачається з проведеного аналізу, правильним є використання єдиного поняття -"закріплення" ("фіксація"), оскільки співвідношення між матеріальним і процесуальним закріпленням є співвідношенням змісту і форми.

Вказується, що фіксація доказів, як правило, визначається як відображення їх змісту. Результат відображення повинен давати максимально повне уявлення про об'єкт, адекватно передавати ті його властивості й ознаки, які, власне, і роблять його доказом. Повнота відображення залежить від умов і засобів його відображення. Проте, оскільки у даному випадку відображення є цілеспрямованим процесом, його повнота залежить, окрім вказаних об'єктивних чинників, від тих цілей, які переслідує суб'єкт, що здійснює процес відображення. Тому відображення при фіксації носить вибірковий характер: відбивається тільки те і в такому об'ємі, що є необхідним для суб'єкта фіксації.

Призначення фіксації доказової інформації безпосереднім чином пов'язане з питанням про її об'єкти. Щоб отримана в ході розслідування інформація набула доказового значення, здобуті відомості повинні бути матеріально закріплені, засвідчені та мають отримати встановлену законом процесуальну форму. Зважаючи на те, що будь-який вид діяльності, спрямований на вирішення завдань кримінального судочинства, повинен регламентуватися КПК України, необхідно вказати, що об'єктом фіксації виступають не будь-які фактичні дані, а лише ті з них, на основі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, що вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На основі вивчених точок зору науковців щодо розуміння фіксації доказової інформації, в ракурсі теми дослідження, запропоновано авторську редакцію поняття фіксації результатів огляду місця події: фіксація результатів огляду місця події - це закріплення спеціально уповноваженим суб'єктом, у чіткій відповідності до кримінально-процесуального закону, за допомогою запису, малюнка, фотографії тощо, обстановки, ходу та результатів огляду місця події, а також знайдених чи виявлених за допомогою техніко-криміналістичних засобів і методів криміналістичної техніки об'єктів, що мають доказове значення з метою їх наступного використання в процесі розслідування і розкриття злочину.

У підрозділі 1.2 "Класифікація методів фіксації результатів слідчої дії" аналізуються різні класифікації методів фіксації результатів слідчої дії, подається їх загальна характеристика та вказується, які з методів фіксації результатів слідчої дії мають перспективи розвитку та необхідність подальшого вивчення.

У підрозділі зроблено висновок, що найбільш поширеними поділами методів фіксації результатів слідчої дії на види є наступні: з процесуальної точки зору методи фіксації доказової інформації доцільно поділяти на обов'язкові (протоколювання) та необов'язкові (застосування яких залежить від внутрішнього переконання слідчого чи суду); з криміналістичної точки зору методи фіксації доказової інформації можна поділити на такі види: 1) методи вербально-графічного характеру (вимірювання та опис; виконання планів, схем, малюнків); 2) методи, пов'язані з використанням аудіо-, відео- та фототехніки (фото-, кінозйомка, відео-, звукозапис); 3) методи, що носять характер моделювання (виготовлення зліпків із різних об'ємних об'єктів) або перенесення об'єктів на спеціальні матеріальні носії (перенесення поверхневих слідів на спеціальні плівки) або вилучення об'єктів в оригіналі.

Зазначається, що перспективними для подальшого удосконалення процесу фіксації доказової інформації є: експресні методи, голографічні методи та одорологічні методи фіксації доказової інформації.

Розділ 2 "Процесуальні особливості фіксації результатів огляду місця події" складається з двох підрозділів, у яких досліджуються кримінально-процесуальні особливості застосування основних та додаткових методів фіксації огляду місця події.

У підрозділі 2.1 "Поняття та процесуальні особливості складання протоколу огляду" вказується, що найбільш розповсюдженим методом вербально-графічної фіксації доказової інформації є протоколювання, що не втрачає свого значення і з розвитком технічних засобів фіксації доказової інформації.

У той же час, збереження за технічними засобами фіксації статусу додатку до протоколу слідчої дії все більше вступає у суперечність із сучасним рівнем злочинності, коли традиційних методів боротьби з нею стає вже недостатньо. Обумовлено це тим, що успіх боротьби зі злочинністю в значній мірі визначається впровадженням у практику розслідування злочинів технічних засобів, у тому числі і тих з них, що призначені для фіксації ходу і результатів проведення слідчих дій.

Автором обґрунтовується необхідність уточнити назву такого процесуального джерела доказів як протоколи слідчих і судових дій (ч. 2 ст. 65 КПК України) шляхом викладення в наступній редакції: "Протоколи слідчих, судових дій і матеріали застосування технічних засобів фіксації, що використовувались під час їх провадження". Про доцільність такого уточнення свідчить його підтримка практичними працівниками: так, 82 (62 %) зі 132 опитаних працівників органів досудового слідства, дізнання та суддів підтверджують необхідність внесення таких змін до КПК України.

Протоколом є процесуальний документ, в якому фіксуються хід, зміст і результати слідчої дії, а також технічні дані, передбачені законом (дата, час, дані про осіб, які беруть участь, відмітки про роз'яснення прав і обов'язків та ін.). Таким чином, протокол огляду місця події набуває статусу джерела доказів за умови, якщо він відповідає наступним вимогам: 1) точність і послідовність опису виявленого слідчим та іншими учасниками огляду на місці події. Разом з тим, в протоколі повинен міститися не тільки точний, але також чіткий та доступний опис місця події і його елементів. Чіткість і доступність протоколу забезпечується вживанням загальноприйнятої термінології (у протоколі не повинно бути невизначених виразів, таких, як "біля", "майже", "поряд", "недалеко" та ін.); 2) повнота опису всього виявленого на місці події, що має відношення до справи; 3) об'єктивність опису виявленого на місці події. У протоколі не повинно міститися пояснень, тлумачень виявлених фактів, явищ, викладення думок слідчого про механізм утворення тих або інших виявлених слідів, про походження і приналежність знайдених знарядь і т.п. Протокол являє собою опис виявленого, а не його пояснення; 4) цілеспрямованість: у ньому повинно бути відображено тільки те, що безпосередньо відноситься до огляду і не повинно бути нічого зайвого, що могло б перевантажити протокол своїм описом і не мало б значення для справи; 5) складення з дотриманням встановлених законом правил і наявність необхідних реквізитів.

Дисертантом звертається увага на особливі вимоги, які пред'являються до протоколу огляду місця події, складеного за кордоном. При визначенні вимог до фіксації доказів, отриманих за результатами провадження слідчих дій у зарубіжних країнах, потрібно керуватися загальновизнаними вимогами до кримінально-процесуальних документів. У зв'язку з цим, доцільно доповнити статтю 82 КПК України частиною другою наступного змісту: "Протоколи слідчих і судових дій, складені та оформлені уповноваженими на те особами іншої держави у порядку, передбаченому процесуальним законодавством цієї держави, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є джерелом доказів, якщо в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи, та можуть бути використані при провадженні у справі за умови наявності перекладу українською мовою, засвідченого уповноваженою на те особою."

У підрозділі 2.2 "Правове регулювання застосування додаткових методів фіксації огляду місця події" з'ясовано, що додатковими засобами фіксації обстановки на місці події, що підлягають опису в протоколі, служать фотознімки, плани, схеми, кіно- та відеофільми. Застосування методів і науково-технічних засобів при проведенні слідчих дій відіграє двояку роль: з одного боку, воно розширює можливості фіксації різних за походженням об'єктів та явищ як доказів існування розслідуваної події; з іншого боку забезпечує всебічність, повноту, об'єктивність і надійність доказування в справі.

На основі аналізу чинного законодавства та наукових поглядів вчених процесуалістів робиться висновок, що правове регулювання використання додаткових методів фіксації огляду місця події в цілому є достатнім.

Зазначається, що на сьогодні здійснюється переозброєння слідчих та оперативних підрозділів органів внутрішніх справ новими технічними засобами виявлення, фіксації, дослідження та надання суду доказів у наочному вигляді. У зв'язку з цим, криміналістам варто освоювати нові методи високих технологій, що можуть доповнити опис ходу слідчої дії у протоколі та забезпечити повну фіксацію доказів, отриманих під час розслідування.

Виходячи із вказаного, доцільно розробити в цих аспектах методичні рекомендації для спеціалістів-криміналістів і слідчих, а також визначити порядок застосування, оформлення та зберігання інформації, отриманої з використанням цифрової техніки при провадженні слідчих дій. Необхідною умовою ефективного використання цифрової техніки є забезпечення працівників слідчих підрозділів і спеціалістів-криміналістів відповідною апаратурою професійного або, як мінімум, напівпрофесійного рівня.

Стосовно окремих аспектів застосування додаткових методів фіксації огляду місця події зазначається, що закон містить пряму вказівку на необхідність повного відтворення учасникам слідчої дії матеріалів технічної фіксації (ст. ст. 85-1 і 85-2 КПК України). Очевидно, що цей запис повинен закінчуватися заявою осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії, що підтверджує його правильність або містять зауваження щодо нього. Для цього технічний запис необхідно відтворити, що істотно збільшує тривалість слідчої дії. Відмова від відтворення матеріалів технічної фіксації дозволить значно скоротити час, що витрачається на проведення слідчої дії. Проте, необхідно законодавчо передбачити правило про повне або часткове відтворення технічного запису за клопотанням учасників слідчої дії. З цією метою потрібно доповнити частину 3 статті 85-1 КПК України наступним положенням: "Матеріали аудіо-, відеозапису, кінозйомки відтворюються учаснику слідчої дії за його клопотанням повністю або частково."

Розділ 3 "Тактико-криміналістичні особливості фіксації результатів огляду місця події" складається з чотирьох підрозділів, в яких досліджуються тактичні прийоми протоколювання, фотозйомки, відеозапису, кінозйомки та звукозапису як способів фіксації результатів огляду місця події.

У підрозділі 3.1. "Криміналістичні прийоми протоколювання як обов'язкового способу фіксації огляду місця події" досліджується специфіка протоколювання результатів огляду місця події, яка обумовлює необхідність дослідження тих прийомів, що використовуються виключно для цього способу документування результатів слідчої дії. До них відносять опис, характеристика, вказівка, порівняння, пояснення, встановлення схожості.

На думку дисертанта, використання вказаних прийомів має свої особливості, які обумовлені характером події, різновидом предметів та явищ, які підлягають опису.

З урахуванням загальних вимог до складання протоколів огляду місця події автором пропонуються основні правила використання опису з метою повного та найбільш точного опису обстановки на місці події.

Дисертантом вказується, що для оптимізації процесу протоколювання доцільно використовувати різні методи опису. Одноступеневий метод реалізується при безпосередньому записі відомостей до протоколу без проміжного носія інформації. При двоступеневому методі фіксації інформація дослівно записується на проміжний носій, після чого складається протокол. Двоступеневий метод реалізується з використанням науково-технічних засобів.

Застосування опису під час складання протоколу огляду місця події повинно відповідати завданням, які вирішуються за його допомогою, а саме: 1) визначення об'єкта опису, його загальних та індивідуальних ознак; 2) фіксація точності ознак описуваних об'єктів; 3) відображення місця знаходження об'єкта щодо оточуючої обстановки; 4) закріплення ознак об'єкта, які є найбільш суттєвими і мають значення для розкриття та розслідування злочину; 5) фіксація змін обстановки на місці події; 6) встановлення причинного зв'язку між подіями, явищами та предметами, що підлягають опису; 7) відображення погодних умов, атмосферних явищ, освітлення та інших обставин, які впливають на хід і результати огляду.

На повноту та точність інформації, закріпленої у протоколі безпосередньо впливає також правильне використання прийому пояснення, який, на думку автора, доцільно застосовувати для з'ясування змісту і значення термінів. Використання цього методу має ситуативний характер і залежить від конкретних обставин справи та об'єктів, зміст і значення назви яких необхідно встановити. Застосування даного методу повинно відповідати ряду правил: воно не повинно підміняти висновків спеціаліста щодо визначення ознак і властивостей конкретного об'єкта; пояснення необхідно супроводжувати вказівкою на мету його застосування; у протоколі необхідно вказати на те, що учасникам огляду роз'яснено значення та зміст конкретного терміну. слідчий фіксація криміналістичний законодавство

У даному підрозділі дисертантом також звертається увага на проблеми визначення оптимального обсягу інформації, яка підлягає фіксації під час складання протоколу огляду місця події. Описати все, що знаходиться на місці огляду, включаючи безліч предметів, мікрочасток, властивості об'єктів, практично неможливо, тому вирішення проблеми фіксації відомостей, які можуть мати значення для кримінальної справи, вбачається у застосуванні методу багатоваріантного уявного моделювання події злочину з використанням версій, що зв'язують спостережуване з можливими обставинами злочину. Оскільки протокольна фіксація огляду носить цілеспрямовано-вибірковий характер, її завдання полягає в тому, щоб були враховані всі можливі варіанти розвитку подій, які мають значення для розслідування.

У підрозділі 3.2. "Тактичні рекомендації щодо використання криміналістичної фотографії під час огляду місця події" аналізуються переваги фотографування як методу фіксації доказів, які полягають у тому, що воно забезпечує швидкість фіксації об'єкта, повноту та наочність результатів фіксації, об'єктивність і точність фіксації, дозволяє фіксувати недоступні для візуального розрізнення відтінки кольору, що, з одного боку, сприяє правильному і точному розумінню змісту протоколу, а з іншого - дозволяє перевірити об'єктивність і повноту записів у ньому шляхом зіставлення опису та зображення.

Водночас автор вказує на недооцінку слідчими доказового значення фототаблиці як додатку до протоколу слідчої дії. Так, серед досліджених 68 кримінальних справ про викрадення майна (ст. ст. 185 і 186 КК України) було проведено 92 огляди місця події (місцевості або приміщення), за результатами яких складено відповідні протоколи. Із них лише у 28 (30 %) випадках застосовувалися фотографічні методи фіксації місця події, а в 64 (70 %) випадках фотозйомка не використовувалась взагалі.

У зв'язку з цим звертається увага на те, що метою фотозйомки є підтвердження факту виконання дій і вилучення об'єктів з місця події. Своєчасно вжиті заходи з фотографування сприяють отриманню оптимальної сукупності матеріальних та особистих доказів, що викривають винуватих у вчиненні злочинів. У зв'язку з цим, недооцінка значення фотозйомки у ході розслідування, побудова доказування виключно за допомогою протоколу, як підтверджує практика останніх років, дозволяє в суді ставити під сумнів об'єктивність відображення у ньому відомостей, отриманих під час огляду місця події. У свою чергу, це призводить до визнання недоказаними важливих обставин і до необґрунтованого постановлення виправдувальних вироків.

З огляду на результати вивчення матеріалів кримінальних справ та анкетування слідчих, дізнавачів та прокурорів, обґрунтовується позиція про необхідність встановлення переліку об'єктів які підлягають обов'язковому фотографуванню під час провадження огляду місця події. Зокрема, це: 1) об'єкти, що піддалися природним змінам; 2) об'єкти, словесний опис яких неможливий або ускладнений через складності їх форми або стану; 3) об'єкти, вилучені з місця події через особливі обставини (наприклад, при дорожньо-транспортних подіях транспортні засоби із проїжджої частини магістралей вилучаються для відновлення руху, з місця події також обов'язково вилучаються вибухонебезпечні предмети та ін.).

Дисертантом вказується на необхідність відображення на знімках наступних елементів: 1) обстановки місця події, тобто сукупності зовнішніх умов, у яких вона відбувалася, первинне розміщення та стан предметів, що містять інформацію про подію; 2) об'єкта, на який були спрямовані злочинні дії, його розміщення, стан та ознаки, що характеризують спосіб впливу, який був застосований; 3) слідів інших дій учасників і пересування їх на місці події; 4) наслідків злочину або події, причина якої встановлюється; 5) слідів, речових доказів і предметів, що мають значення для уточнення та з'ясування суті події, що відбулася.

Особлива увага у даному підрозділі автором звертається на методичну послідовність фотографування за допомогою орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної фотозйомки, а також на характеристику основних методів їх виконання.

У підрозділі 3.3. "Застосування відеозапису та кінозйомки під час огляду місця події" аналізуються позиції науковців-криміналістів щодо сутності та значення відеозапису та кінозйомки як самостійних способів фіксації результатів огляду місця події, а також щодо доказового значення отриманих за результатами їх застосування матеріалів.

Узагальнюючи підходи до правової природи кінодокументів автор висловлює точку зору згідно якої закріплення у чинному КПК України фотознімків і кінофільмів як додатків до протоколів відповідних слідчих дій не позбавляє їх значення самостійного джерела доказової інформації, зафіксованої в наочно-образній формі.

У зв'язку з цим обґрунтовується позиція про те, що додатками до протоколу доцільно було б розглядати ті способи фіксації, які за своєю суттю схожі з протоколом (плани, креслення, графіки, вилучені документи), оскільки належать до графічної та вербальної форми фіксації інформації. Суттєва відмінність між протоколом, фотознімком, кінофільмом як самостійними з точки зору криміналістичної науки способами фіксації результатів слідчої дії, на думку дисертанта, обумовлює можливість використання фотознімка, кінофільму як самостійного джерела доказів

Автор також зазначає, що кінофільм як результат використання кінозйомки під час проведення слідчої дії повинен відповідати вимогам, які пред'являються до нього. Передусім, це стосується правильного використання зображувальних засобів кінематографії: вибору внутрішньокадрової композиції і планів зйомки, створення світлової композиції кадрів, застосування операторських і спеціальних прийомів. Застосування зображувальних засобів повинно переслідувати конкретні цілі: виділення головного в групі об'єктів, що знімаються, орієнтування в обстановці місця провадження огляду місця події, показ зв'язків між діями і предметами, що фіксуються, і т.д.

Доведено, що незважаючи на відсутність відповідного положення чинного КПК України, доцільним є законодавче закріплення обов'язкового застосування відеозапису на місці події у таких випадках: 1) якщо огляд починається до закінчення події, що фіксується (наприклад, у справах про пожежі), коли продовжується зміна обстановки, що оглядається; 2) при терміновій необхідності усунути наслідки події, що зумовлюють зміну первинної обстановки (у справах про дорожньо-транспортні події, злочинні порушення правил техніки безпеки і т.п.); 3) якщо зміна обстановки місця події потрібна для відшукання слідів злочинних дій, речових доказів; 4) для відображення складної динаміки обстановки, яку важко описати у протоколі огляду; 5) коли для найбільш повного аналізу зафіксованої дії та кращого її сприйняття необхідним є її відтворення в сповільненому або прискореному темпах; 6) коли у зв'язку з несприятливими метеорологічними умовами (снігопад, дощ) або з інших причин виникає небезпека зникнення або пошкодження слідів злочину та потрібна швидка фіксація всього їх комплексу; 7) коли місцем події є велика та складна територія.

У підрозділі розкриваються вимоги, які пред'являються до оформлення відеофільму (відеодокумента). Найбільш доцільною вбачається така його структура, яка включає в себе, як і протокол, три умовні частини: вступну, основну та заключну. У вступній і заключній частинах фіксуються відомості, що пояснюють і засвідчують відеофільм; основна частина відображає зміст і результати огляду місця події.

У підрозділі 3.4. "Правила та умови ведення звукозапису під час огляду місця події" характеризуються переваги та недоліки звукозапису як способу фіксації слідчої дії, а також особливості його застосування під час огляду місця події. Результати проведеного анкетування дозволяють автору зробити висновок про те, що суб'єкти провадження огляду місця події не в повній мірі усвідомлюють призначення звукозапису для фіксації результатів даної слідчої дій. У підрозділі звертається увага на доцільності використання звукозапису як "акустичної чернетки" протоколу, що дозволяє виготовити його машинописний текст, економлячи час і сили слідчого.

Водночас автором звертається увага на необхідність під час застосування звукозапису дотримуватися ряду вимог, що випливають з положень чинного КПК України. Серед них виділяються наступні: 1) особи, чиї пояснення фіксуються, повинні бути повідомлені про застосування звукозапису до початку надання ними цих пояснень; 2) фонограма повинна відображати весь хід пояснень, що даються. Звукозапис лише частини слідчої дії не допускається, оскільки при цьому втрачається одна з основних її переваг - повнота відображення того, що мало місце; 3) повторення спеціально для звукозапису частини пояснень законом забороняється, хоча слідчий має право попросити опитуваного повторити частину своїх повідомлень, щоб краще з'ясувати їх; 4) переривати звукозапис можна тільки із технічних причин; 5) на фонограмі повинні бути відображені: місце, дата та час, початок проведення огляду місця події; посада та прізвище особи, яка його здійснює (ті самі відомості про інших учасників дії); коротка характеристика технічних засобів, що використовуються (марка магнітофона, тип магнітної стрічки, швидкість її руху); час початку запису; інші умови застосування звукозапису; 6) після закінчення слідчої дії фонограма повністю відтворюється особі, що дає пояснення, після чого на магнітофонну стрічку фіксуються заяви і доповнення учасників дії, що засвідчують правильність запису пояснень, і вказується час завершення звукозапису.