Державне регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

УДК 354:65.014.1.477

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

ЖОВНІРЧИК Ярослав Федорович

МИКОЛАЇВ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий консультант - доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович, ДУ “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”, учений секретар, завідуючий науково-організаційним відділом.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент ХАЛЕЦЬКА Аліна Анатоліївна, Донецький державний університет управління, професор кафедри загального та адміністративного менеджменту;

доктор наук з державного управління, доцент ПІСЬМАЧЕНКО Людмила Миколаївна, Академія митної служби України, професор кафедри обліку і аудиту;

доктор економічних наук, доцент ЦАРЕНКО Оксана Вячеславівна Академія муніципального управління, завідуючий кафедрою бухгалтерського обліку та аудиту.

Захист відбудеться 21 травня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.053.03 у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул.68 Десантників, 10, к.107.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили (54003, м. Миколаїв, вул.68 Десантників, 10, к.107).

Автореферат розісланий 20 квітня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

д. держ. упр., доц. Л.В. Антонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ускладнення системи соціально-економічних взаємовідносин між регіонами у зв'язку з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин призвело до виникнення і поширення такого нового явища як міжрегіональні економічні зв'язки. Виходячи із зарубіжного і вітчизняного досвіду, можна стверджувати, що процеси розвитку міжрегіональних економічних зв'язків в широкому масштабі почали відбуватися з ХХ століття. Проте в теоретичному плані ці процеси, і пов'язане з ними специфічне явище міжрегіональних економічних зв'язків не отримали, на нашу думку, достатнього дослідження, обґрунтування і освітлення в наукових публікаціях.

Міжрегіональні економічні зв'язки відображають сучасний рівень і визначають перспективний розподіл праці в регіонах, взаємозалежність регіональних продовольчих комплексів, які є економічними зв'язками з виробництва, реалізації і обміну однорідних видів продовольства між їх виробниками та споживачами. Ці зв'язки виявляються в потоках продовольства та сировини з одних регіонів у інші, відображають ті, які склалися в даний період часу, територіальний розподіл праці, ефективність розміщення і ступінь спеціалізації виробництва продукції.

Розглядаючи принципи державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків на різних рівнях можна відзначити наступні найбільш значущі чинники: поглиблення розподілу праці і спеціалізації регіонів всіх рівнів, розширення соціально-економічних зв'язків між ними; розвиток системи комунікацій і вдосконалення засобів зв'язку; розвиток ринкових відносин; посилення конкурентної боротьби, зокрема, із зарубіжними товаровиробниками; концентрація і централізація капіталу; глобалізація економіки.

Для забезпечення міжрегіональних економічних зв'язків в Україні необхідно розроблення в рамках регіональних стратегій соціально-економічного розвитку основних пріоритетів державного регулювання в напрямках зміцнення ресурсного потенціалу регіонів та підвищення їх конкурентоспроможності. Звідси виникає необхідність теоретичного обґрунтування пропозицій та розробки методологічних засад вдосконалення державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків.

Проблеми державного регулювання розвитку регіонів досліджуються як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Серед зарубіжних науковців слід відмітити праці П. Самуельсона, А. Сміта, І. Фішера, Д. Хікса, У. Шарпа; вітчизняних - О.М. Алимова, П.Ю. Бєленького, М.П. Бутка, О.І. Васильєвої, Г.І. Груби, М.І. Долішнього, В.В. Дорофієнка, О.О. Єрошкіної, О.М. Іваницької, О.В. Іванченко, Ю.Г. Кальниша, В.Ю. Керецмана, М.Х. Корецького, М.А. Латиніна, О.Ю. Лебединської, Л.М. Пісьмаченко, В.Т. Плакіди, Д.О. Плеханова, О.Г. Топчієва, Л.Г. Чернюк, О.В. Царенко, С.М. Шкарлета та інших.

Проте, відзначаючи значний вклад вчених у розвиток наукової теорії та методології державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків, системних комплексних досліджень у цій сфері щодо визначення необхідності участі державних структур у становленні й розвитку міжрегіональних економічних зв'язків та удосконалення механізмів управління розвитком економічних зв'язків між регіонами України на сьогоднішній день бракує, що зумовило вибір теми та структурно-логічну побудову дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукових тем відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193(39), 0106U005261(48)) і “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (номер державної реєстрації 0107U0004762). Роль автора, як співвиконавця, полягає в розробці теорії державного управління розвитком регіонів, удосконалення функцій державних структур, зменшення диференціації регіонального розвитку, розширення повноважень регіональних органів державної влади у залученні інвестиційних ресурсів, забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних та методологічних засад, розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків.

Для досягнення мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:

- розглянути стан досліджень теоретико-методологічних засад державного регулювання розвитку регіонів;

- визначити сутність поняття міжрегіональних економічних зв'язків як об'єкта державного управління;

- обґрунтувати необхідність участі державних структур у вирішенні питань розвитку міжрегіональних економічних зв'язків;

- здійснити аналіз розвитку функцій та повноважень державних структур у формуванні економічної політики розвитку регіонів;

- проаналізувати стан економіки України в контексті функціонування державних механізмів забезпечення розвитку міжрегіональних економічних зв'язків;

- запропонувати заходи державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків і зменшення диференціації регіонального розвитку;

- обґрунтувати напрями розширення повноважень регіональних органів державної влади у залученні інвестиційних ресурсів у регіональну економіку;

- запропонувати напрями сприяння державою поглиблення регіонального співробітництва щодо забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів;

- удосконалити механізми управління розвитком економічних зв'язків між регіонами України;

- удосконалити нормативно-законодавче забезпечення взаємодії державних і громадських структур у сфері міжрегіонального співробітництва;

- визначити склад та функції державних і громадських структур в умовах підвищення їх ролі у регулюванні взаємодії регіонів;

- обґрунтувати напрями ефективного регулювання економічних суб'єктів міжрегіональними державними та громадськими структурами.

Об'єкт дослідження - система державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків.

Предмет дослідження - механізми державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління, форми стимулювання державою галузі та спрямовані на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи - для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану державного управління розвитком регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків; методи аналізу і синтезу - для розробки системи державного управління розвитком регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків; розрахунково-конструктивний - з метою удосконалення механізму реалізації інвестиційно-інноваційних проектів державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків; експериментальний - для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків; порівняльного аналізу - для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки розвитку регіонів України. міжрегіональний співробітництво державний економічний

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Особистий внесок автора полягає в розробці теоретико-методологічних засад, методологічних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на розв'язання наукової проблеми в галузі державного управління щодо вдосконалення державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків.

Найсуттєвіші теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

- сформульовано базові положення теорії державного управління розвитком регіонів, що ґрунтуються на авторській концепції послідовної стратегії розвитку міжрегіональних економічних зв'язків, в якій передбачено взаємодію державних, громадських структур і бізнесу, удосконалення функцій державних структур, зменшення диференціації регіонального розвитку, розширення повноважень регіональних органів державної влади у залученні інвестиційних ресурсів, забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів;

- розроблено організаційно-структурний механізм реалізації державної політики щодо забезпечення комплексного та збалансованого розвитку регіонів, складовими якого є: поглиблення регіонального співробітництва, система горизонтальних та вертикальних взаємодій у державному апараті, стратегічне партнерство органів державної влади з органами місцевого самоврядування, бізнесом і громадськістю;

- сформульовано методологічні підходи до оцінки ефективності державного управління розвитком економічних зв'язків між регіонами України, що полягають у визначенні впливів державних і громадських структур на формування економічних зв'язків на основі синергетичного поєднання кількісних показників інтенсивності міжрегіонального обміну та якісних оцінок процесів регулювання;

удосконалено:

- систему участі державних структур у забезпеченні розвитку міжрегіональних економічних зв'язків, яка на відміну від існуючої, передбачає реалізацію наступних напрямків: забезпечення продовольчої безпеки на всіх рівнях; раціональне розміщення продуктивних сил на території регіонів; мінімізацію виробничих витрат і обігових витрат; оптимізацію оподаткування; підтримку і стимулювання розвитку міжрегіональних об'єднань; участь державних структур у міжрегіональних об'єднаннях; розділення функцій державного і господарського управління.

- інституційні механізми регулювання розвитку міжрегіональних економічних зв'язків шляхом створення Фонду інвестиційного розвитку регіонів у формі некомерційного партнерства, заснованого на добровільному членстві, головним напрямом якого є фінансова підтримка реального сектору економіки шляхом надання на пільгових умовах бюджетних кредитів на фінансування інноваційних програм і проектів.

- механізми управління розвитком економічних зв'язків між регіонами України, що на відміну від діючих враховують: застосування комплексного підходу до управління просторовим розвитком України та її регіонів; розширення повноважень регіональних органів державної влади щодо розвитку соціально-економічних територіальних систем; координацію системи державного управління розвитком регіонів;

- систему взаємодії державних і громадських структур у сфері міжрегіонального співробітництва, що на відміну від існуючої, передбачає створення асоціацій економічної взаємодії з виконавчою владою у сфері: підготовки, експертизи, супроводу рішень; наділення правом законодавчої ініціативи асоціацій, створених у регіонах; встановлення тісної взаємодії асоціацій з регіональними органами державної влади.

- склад та функції державних і громадських структур, що на відміну від існуючих передбачає: участь у розробці прогнозів і стратегій соціально-економічного розвитку регіонів України, зон пріоритетного розвитку та інших територій зі спеціальним статусом; створення сприятливих умови для залучення в регіони інвестиційних ресурсів, включаючи прямі іноземні інвестиції шляхом формування інвестиційних фондів, банківських об'єднань та інших структур; сприяння розвитку інфраструктури міжрегіональних економічних зв'язків - торгово-посередницьких, інформаційних, фінансово-кредитних та організаційно-правових структур; участь у підготовці та проведенні організаційних та інших заходів, спрямованих на об'єднання регіонів;

дістали подальшого розвитку:

- понятійно-категорійний апарат теорії державного управління, що, на відміну від існуючого, передбачає тлумачення понять: “міжрегіональні економічні зв'язки” як об'єкта державного регулювання економічних відносин регіонів, що формуються і розвиваються у процесі функціонування суспільного виробництва матеріальних благ та послуг, обумовленої цілим рядом факторів, таких як поглиблення поділу суспільної праці, спеціалізацією виробництва, характером розміщення продуктивних сил із природно-географічними умовами, розвитком інноваційних та інформаційних процесів, демографічною ситуацією і соціальними чинниками.

- концептуальні засади реформування регіональних міжбюджетних відносин в Україні у системі державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків та зменшення диференціації регіонального розвитку за наступними основними напрямами: розмежування повноважень щодо використання бюджетних коштів і відповідальності між органами влади й управління різних рівнів; розмежування дохідних джерел між рівнями бюджетної системи; вдосконалення методики формування і розподілу Фонду фінансової підтримки регіонів; інвестиційна підтримка розвитку територій;

- напрями сприяння державою поглиблення регіонального співробітництва щодо забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів, що передбачають: розвиток економічної інтеграції між прикордонними регіонами сусідніх держав, за допомогою підтримки культурних зв'язків, формуючи партнерство і контакти між ними; здійснення розбудови соціальної та виробничої інфраструктури прикордонних регіонів; підготовка спільних проектів із сусідніми державами (прикордонними регіонами сусідніх держав), які можуть бути реалізовані з використанням європейських регіональних фондів; участь у транскордонних проектах ЄС і програмах прикордонного співробітництва.

- система інформаційного забезпечення державного регулювання міжрегіональних зв'язків державних та громадських структур, що на відміну від існуючої передбачає створення бази даних “Міжрегіональні зв'язки” за наступною структурою даних: розділ 1 - керівні документи розвитку міжрегіональних зв'язків (закони регіону, розпорядчі документи тощо); розділ 2 - інформація про регіони, в т.ч. загальні відомості про населення, природно-кліматичні умови, природні ресурси, стан розвитку економіки в окремих галузях, соціальну сферу, адміністративний поділ, стан справ з укладанням договорів та угод регіонів; розділ 3 - статистичні дані про міжрегіональне співробітництво в торговельно-економічній, науково-технічній та соціально-культурній сферах, у галузі туризму.

Практичне значення одержаних результатів. Результати теоретико-методологічних досліджень знайшли впровадження у вирішенні питань державного регулювання розвитку регіонів України. Результати досліджень щодо удосконалення державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків використані при вдосконаленні нормативно-правої бази у сферах архітектури і будівництва Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики (довідка про впровадження від 15.01.2011 р. № 04-13/13-192). За пропозиціями автора у складі робочої групи Комітету внесені конкретні пропозиції щодо реалізації окремих положень Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” і Закону України “Про особливості передачі в оренду та концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності”; напрацьовано низку пропозицій до проектів законів України, зокрема, “Про засади державної регіональної політики” (реєстр. № 6462), Проект Містобудівного кодексу України (реєстр. № 6400), “Про регулювання містобудівної діяльності” (реєстр. № 7418). Методичні розробки використані Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету при підготовці пропозицій з удосконалення державної політики розвитку регіонів України (довідка про впровадження від 15.01.2011 р. № 04-14/14-32). Зокрема, автором внесено конкретні пропозиції щодо складу та функцій державних та громадських структур, які беруть участь у розробці прогнозів та стратегій соціально-економічного розвитку регіонів України. Практичні розробки використані при вдосконаленні механізмів державного регулювання розвитку регіонів України Міністерством промислової політики України (довідка про впровадження від 02.09.2010 р. № 01/4-3-639). Зокрема, автором внесено конкретні пропозиції щодо розробки Концепції загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року. Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні дисциплін з підготовки фахівців з державного управління (довідка про впровадження від 22.02.2011 р. № 01-34).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно. Особистий внесок автора у працях, що опубліковано у співавторстві, наведено у списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: “Європейські орієнтири муніципального управління” (м. Київ, 2008 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), “Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (м. Київ, 2009 р.), “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.),“Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (м. Київ, 2010 р.), “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (м. Київ, 2010 р.), “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес” (м. Київ, 2010 р.), “Проблеми формування та оцінки ефективності функціонування сучасних землегосподарських систем” (м. Київ, 2010 р.), “Розвиток легкої промисловості в умовах активізації евроінтеграційних процесів” (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 37 наукових працях загальним обсягом 37,8 обл.-вид. арк., у тому числі в авторській монографії, 23 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 2 - в інших виданнях.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 375 сторінок у комп'ютерному наборі. Дисертація містить 7 таблиць, 10 рисунків, 1 додаток. Список використаних джерел включає 374 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень розробленості обраної теми, її зв'язок із науковими програмами; визначено об'єкт, предмет, методи, мету й завдання дослідження, описано наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади державного регулювання розвитку регіонів” - розглянуто стан досліджень теоретико-методологічних засад державного регулювання розвитку регіонів, зокрема, зміст основних компонентів державного регулювання розвитку регіонів, методи державного регулювання господарської діяльності на рівні регіону та роль економічних зв'язків у розвитку регіонів України.

У процесі децентралізації управління, роздержавлення та приватизації підприємств державне втручання в економічну діяльність регіонів постійно звужується, а роль територій у проведенні економічних реформ, трансформації форм власності, розвитку ринкової та соціальної інфраструктури, розвитку підприємництва, заснованого на комунальній власності, постійно зростає.

Ускладнення системи соціально-економічних взаємовідносин між регіонами у зв'язку з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин призвело до виникнення і поширення такого нового явища як міжрегіональні економічні зв'язки. Виходячи із зарубіжного і вітчизняного досвіду, можна стверджувати, що процеси розвитку міжрегіональних економічних зв'язків на практиці відбуваються достатньо давно, в широкому масштабі починаючи з ХХ століття. Держава спрямовує й координує діяльність місцевих органів державної виконавчої влади у сфері організації економічної безпеки, зміцнення фінансово-економічної стабільності, грошового обігу, фінансово-бюджетної дисципліни, валютного й митного контролю, реалізації загальнодержавної структурно-промислової, науково-технічної політики та інших загальнодержавних пріоритетів та програм.

Отже, перехід до розгляду державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків спрощує вироблення наукових узагальнень про економічні процеси, дає змогу обґрунтовано підійти до оцінки розвитку міжрегіональних економічних зв'язків в Україні.

Необхідність удосконалення нормативно-законодавчого забезпечення взаємодії державних і громадських структур у сфері міжрегіонального співробітництва та удосконалення механізмів управління розвитком економічних зв'язків між регіонами України є на сьогодні, на наш погляд, основним завданням науки “Державне управління”.

Державне регулювання розвитку регіонів здійснюється, виходячи із законодавчих і нормативно-правових актів. В основі регулювання лежить, перш за все, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, в якому визначені основні засади територіального управління.

Визначено, що у процесі переходу України до ринкової економіки спостерігається послаблення державного впливу на економічні процеси, як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях. Разом з тим, світовий досвід розвитку ринкової економіки свідчить, що для ринкової економіки і, особливо, системи вільного ринку, притаманним є ряд значних недоліків. Основний недолік - ринок позбавлений механізму, який би забезпечував економічну стабільність. У зв'язку з чим, держава покликана відігравати активну роль у стабільному розвитку економіки.

До основних напрямів, до яких було запропоновано прикласти зусилля державного регулювання господарської діяльності на рівні регіону варто віднести: розвиток державного підприємництва в галузі; галузеве макропрограмування; розробка бюджетної політики з урахуванням державної підтримки промислового комплексу; кредитно-фінансове регулювання діяльності підприємств і організацій промисловості; застосування механізму стимулюючого оподатковування. Зазначена спрямованість впливу державного регулювання господарської діяльності на рівні регіону передбачає збереження відповідного співвідношення між ринком і державним втручанням. Принципом його дотримання, на нашу думку, може служити формулювання: конкуренція скрізь, де можливо, регулювання там, де необхідно.

Форми державного регулювання господарської діяльності на рівні регіону за своєю сутністю спрямовані на створення економічної бази, яка стабільно розвивається, як основи реальної самостійності розвитку всіх регіонів, що передбачає формування умов для оптимального поєднання адміністративних і економічних методів впливу.

Встановлено, що підприємства, установи, організації, що відіграють важливу роль у розвитку економічних зв'язків між регіонами, становлять базу економічного розвитку регіону (території). Розширення економічних зв'язків є основним джерелом економічного розвитку регіону або окремої території, яке відбувається за рахунок: створення нових та розширення сфери діяльності діючих підприємств усіх форм власності малого та середнього бізнесу; правильного вибору напрямків виробничої політики щодо підприємств усіх форм власності великого бізнесу; використання стратегічного планування економічного розвитку регіону; вдосконалення регуляторної політики органів державної влади та місцевого самоврядування; забезпечення достатньої бюджетної самостійності органів місцевого самоврядування; раціональної регіональної інвестиційної політики.

Стратегічною метою соціально-економічного розвитку регіону має бути істотне підвищення життєвого рівня населення на основі якісного поліпшення використання регіонального ресурсного потенціалу, принципово нових підходів до розвитку продуктивних сил, а також докорінного поліпшення екологічного стану. Виходячи з цього, регулювання розвитку регіону повинно бути спрямоване на розв'язання перспективних завдань соціально-економічного розвитку регіону, організацію пошуку та оцінювання альтернатив довгострокового економічного розвитку, а також розробку програм, що реалізують визначені пріоритети та розвиток економічних зв'язків.

Метою регулювання розвитку регіону має бути встановлення певного порядку дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного регіону. Основними формами регулювання при цьому повинні стати прогнозування та макроекономічне планування або програмування.

Своєрідність розвитку міжрегіональних зв'язків в Україні обумовлено істотними відмінностями у виробничому, науково-технічному і природно-ресурсному потенціалі регіонів, величезними відстанями між окремими територіями, недостатньою розвиненістю транспортних комунікацій, низьким рівнем життя значних верств населення. На розвиток і специфіку міжрегіонального співробітництва істотний вплив зробили: включення механізму ринкової конкуренції, що диференціювало регіони за їх конкурентними перевагами і недоліками; неоднакова ступінь адаптації до ринку регіонів з різною структурою економіки та різним менталітетом населення. Крім того, значно ослабла регулююча роль держави, що виразилося в скороченні державних інвестицій у регіональний розвиток, скасування багатьох регіональних форм соціальної та економічної підтримки. Позначилась також фактична нерівність різних регіонів в економічних відносинах. Дезінтеграція українського товарного ринку в 90-і роки виявилася у більш швидкому падінні міжрегіонального обміну продукцією в порівнянні з падінням виробництва.

У другому розділі - „Методологічні основи державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків” - визначено сутність поняття міжрегіональних економічних зв'язків як об'єкта державного управління; обґрунтовано необхідність участі державних структур у вирішенні питань розвитку міжрегіональних економічних зв'язків; здійснено аналіз розвитку функцій та повноважень державних структур у формуванні економічної політики розвитку регіонів.

Ускладнення системи соціально-економічних взаємовідносин між регіонами у зв'язку з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин призвело до виникнення і поширення такого нового явища як міжрегіональні економічні зв'язки. Тому в роботі дістав подальший розвиток понятійно-категорійний апарат теорії державного управління, що, на відміну від існуючого, передбачає тлумачення понять: “міжрегіональні економічні зв'язки” як об'єкта державного регулювання економічних відносин регіонів, що формуються і розвиваються в процесі функціонування суспільного виробництва матеріальних благ та послуг, обумовлених цілим рядом факторів, таких як поглиблення поділу суспільної праці, спеціалізацією виробництва, характером розміщення продуктивних сил і природно-географічними умовами, розвитком інноваційних та інформаційних процесів, демографічною ситуацією і соціальними чинниками.

Суб'єктами міжрегіональних економічних зв'язків можуть бути як окремий регіон, так і конкретні підприємства і організації. Завданнями міжрегіональної взаємодії є розширення можливості для нарощування внутрішнього потенціалу та задоволення життєво важливих економічних, соціальних і культурних потреб населення Україні. З точки зору реалізації та державного регулювання міжрегіональне співробітництво включає: створення сприятливих умов для широкого і взаємовигідного співробітництва між господарюючими суб'єктами сторін; ведення переговорів, укладення договорів, угод та їх виконання; обмін візитами офіційних осіб і делегацій, здійснення листування з питань реалізації та контролю над виконанням прийнятих рішень.

Розробка і оптимізація механізмів державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків спрямована на поглиблення інтеграційних процесів, розширення наявних і встановлення нових зв'язків, забезпечення продовольчої безпеки регіонів, підвищення добробуту населення.

Встановлено, що для забезпечення міжрегіональних економічних зв'язків в Україні потребує визначення в рамках регіональних стратегій соціально-економічного розвитку основних пріоритетів державного регулювання в напрямках зміцнення ресурсного потенціалу регіонів та підвищення їх конкурентоспроможності. Ці стратегії повинні забезпечити: створення економічних, організаційних та нормативно-правових передумов для реалізації основних принципів сталого розвитку регіонів; здійснення реструктуризації економіки регіонів на основі запровадження інвестиційно-інноваційної моделі з урахуванням особливостей їх потенціалу; широкий розвиток підприємництва, насамперед малого та середнього бізнесу як головного чинника соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення зайнятості населення, наповнення місцевих бюджетів; зміцнення економічної інтеграції регіонів на основі максимально ефективного використання їхніх конкурентних переваг; сприяння всебічному розвитку людського потенціалу на основі стабілізації та поліпшення демографічної ситуації, досягнення продуктивної зайнятості населення, розвитку соціальної інфраструктури; розбудову та модернізацію інфраструктури регіонального розвитку для підвищення інвестиційної привабливості регіонів, поліпшення умов запровадження передових інноваційних технологій; вдосконалення системи охорони довкілля та використання природних ресурсів, механізмів та інструментів вироблення та реалізації на регіональному рівні екологічної політики тощо.

Розглядаючи принципи державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків на різних рівнях було визначено, що найбільш значущими чинниками є: поглиблення розподілу праці і спеціалізації регіонів всіх рівнів, розширення соціально-економічних зв'язків між ними; розвиток системи комунікацій і вдосконалення засобів зв'язку; розвиток ринкових відносин; посилення конкурентної боротьби, зокрема, із зарубіжними товаровиробниками; концентрація і централізація капіталу; глобалізація економіки.

Регулювання розвитку економіки регіонів та міжрегіональних економічних зв'язків являє собою сукупність принципів, методів, форм і засобів впливу на господарську діяльність регіону і його включення в співробітництво з іншими регіонами на основі міжтериторіального поділу праці. Ефективність регулювання економічної взаємодії регіонів у значній мірі залежить від темпів і масштабів подолання роз'єднаності товарних ринків регіонів Україні, і створення єдиного для країни економічного простору. Структурно-функціональна модель системи регуляторних механізмів регіонального економічного розвитку зображено на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структурно-функціональна модель системи регуляторних механізмів регіонального економічного розвитку

У ході дослідження було встановлено, що державний механізм регулювання міжрегіональних економічних зв'язків, що склався в Україні, має свої переваги та недоліки. Перевагами державного механізму регулювання міжрегіональних економічних зв'язків є: ефективне формування попиту; концентрація ресурсів і зусиль задля розв'язання певної проблеми та створення можливостей її усунення; якісне забезпечення структурних зрушень; гарантування соціального захисту. Але серед переваг, існують і недоліки державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків: обмеження економічної свободи; спричинення дефіциту товарів; обумовлення неефективного й несправедливого розподілу ресурсів; породження корупції.

Визначено функції органів державного регулювання у становленні й розвитку міжрегіональних економічних зв'язків, які можна звести до таких основних напрямків: прийняття відповідних законів; затвердження державних програм розвитку секторів економіки та розробка прогнозів, стратегічне та тактичне регулювання.

Таким чином, обґрунтовано необхідність участі державних структур у вирішенні питань розвитку міжрегіональних економічних зв'язків, яка пов'язана з: забезпеченням продовольчої безпеки на всіх рівнях; раціональним розміщенням продуктивних сил на території регіонів; мінімізацією виробничих витрат і обігових витрат; вирішенням питань оподаткування, його міжрегіональної уніфікації; підтримкою і стимулюванням розвитку міжрегіональних об'єднань; участю державних структур в міжрегіональних об'єднаннях; розділенням функцій державного і господарського управління.

На сучасному етапі державна регіональна політика базується на використанні сукупності механізмів економічного прогнозування розвитку регіонів, до основних з яких належить віднести: програмування регіонального розвитку; регулювання міжбюджетних відносин; централізовані капіталовкладення та інвестиційні субвенції; регулювання транскордонного та прикордонного співробітництва.

У процесі державного регулювання міжрегіональним економічним співробітництвом помітну роль починають відігравати громадські об'єднання та спілки підприємців. Доведено, що ініціатива та активність громадських структур у цій сфері повинні всіляко підтримуватися державою.

Визначено, що державна підтримка регіонів має здійснюватися із застосуванням прозорого механізму на умовах тісного співробітництва органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, недержавних організацій, суб'єктів господарювання у розробленні та реалізації заходів щодо вирішення проблем розвитку регіонів. Для проведення ефективної економічної політики прогнозування розвитку регіонів головним і першочерговим завданням є інтенсифікація активної регіональної інвестиційної політики, одночасно із налагодженням механізму здійснення на постійній основі контролю місцевих органів виконавчої влади у забезпеченні соціально-економічного розвитку регіонів. Базовим інструментом для здійснення даного завдання економічної політики прогнозування розвитку регіонів має стати оцінка результатів діяльності регіональних органів виконавчої влади.

Першочерговим завданням реалізації ефективної економічної політики прогнозування розвитку регіонів було визначено пошук інструментів та вироблення механізмів стимулювання місцевих органів виконавчої влади до здійснення активної, ефективної діяльності у забезпеченні соціально-економічного розвитку відповідних територій.

У третьому розділі - „Особливості реалізації механізмів державного регулювання розвитку регіонів України в умовах посилення міжрегіональних економічних зв'язків” - проаналізовано стан економіки України в контексті функціонування державних механізмів забезпечення розвитку міжрегіональних економічних зв'язків; запропоновано заходи державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків і зменшення диференціації регіонального розвитку.

Всебічно обґрунтовані методи та механізми державного регулювання розвитку міжрегіональних економічних зв'язків мають базуватися на врахуванні та оптимальному поєднанні загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів. Причинами й аргументами на користь проведення державної регіональної політики є різні рівні розвитку регіонів і наявність специфічних регіональних проблем. Враховуючи масштаби території України, неоднаковий природно-ресурсний потенціал різних регіонів, відмінності у розміщенні їх продуктивних сил, особливості політичних поглядів населення, різницю у рівні зайнятості, потреба у проведенні всебічно обґрунтованої політики розвитку економічних зв'язків між регіонами є очевидною.

До основних причин, що зумовлюють виникнення загроз розвитку економічних зв'язків між регіонами через регіональні чинники, було визначено: наявність у регіонах негативних соціальних наслідків структурної перебудови економіки, якої потребують національні інтереси; незабезпечення регіонами виконання заходів у національних програмах, які мають ресурсну підтримку з боку держави; відсутність умов та механізмів забезпечення рівних стартових можливостей життєдіяльності населення з урахуванням мінімальних гарантій держави та бюджетної забезпеченості одного мешканця; незбалансованість формування та здійснення регіональних програм і цільових державних програм підтримки конкретних регіонів; відсутність балансу інтересів у системі “центр-регіон”; зростання кількості депресивних регіонів; критичний стан малих міст та сіл, шахтарських поселень у районах закриття вугільних шахт та відсутність ефективних заходів щодо їх відродження та підтримки; відсутність державної підтримки регіонів, які мають стратегічне значення; нечітка визначеність обов'язків, прав, повноважень та відповідальності між центром і регіонами; неефективний міжрегіональний розподіл праці, недосконалість механізму використання трудових ресурсів, несформованість регіональних ринків праці.

Виходячи з економічного стану України, в державній регіональній політиці повинні враховуватись напрямки розвитку міжрегіональних економічних зв'язків України, формування яких зумовлено регіонами. Відповідно до цього у складі державної регіональної політики було запропоновано такі напрями: відновлення обсягів вітчизняного виробництва у всіх регіонах держави з удосконаленням структури вітчизняного виробництва; збереження, ефективне використання та примноження фінансових, матеріальних, природних, трудових, інформаційних ресурсів регіонів; розробку та затвердження стандартизованої системи показників регіональної економічної безпеки, впровадження моніторингу регіональної економічної безпеки України в практиці державного та регіонального управління; розробку граничних значень показників структури промислового виробництва у регіонах і показників зовнішньоекономічної діяльності України та її регіонів; впровадження моніторингу економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності держави з урахуванням регіональних аспектів; впровадження системи показників регіональної економічної безпеки та контролю за дотриманням їх граничних значень.

Було визначено, що сучасна державна регіональна політика щодо стимулювання розвитку міжрегіональних економічних зв'язків і розв'язання проблем депресивних територій здійснюється за такими основними напрямками: державна підтримка соціально-економічного розвитку окремих територій чи регіонів; спеціальні галузеві програми, якими передбачається виділення коштів на підтримку депресивних територій; підтримка соціально-економічного розвитку гірських населених пунктів та соціальний захист жителів, що в них проживають; щорічне спрямування централізованих капіталовкладень для вирішення проблем соціально-економічного розвитку регіонів та державна підтримка окремих територій за рахунок коштів резервного фонду Державного бюджету; запровадження спеціального режиму інвестування з метою залучення інвестицій для вирішення соціально-економічних проблем депресивних територій; бюджетне вирівнювання.

Було встановлено, що одним із основних напрямків розвитку міжрегіональних економічних зв'язків є сировинно-ресурсна база, зміцнення якої потребує реалізація заходів, спрямованих на розвиток і технічне переоснащення гірничодобувної та гірничопереробної промисловості, комплексне освоєння копалин на основі новітніх технологій, досягнення сучасних стандартів якості продукції та безпеки праці; зменшення залежності від імпортної стратегічної сировини. Збільшення виробництва нафтопродуктів українського походження дасть змогу поступово зменшити залежність від імпортного палива (як це є зараз), що дуже важливо для України.

У ході дослідження було визначено, що найбільш прийнятною для проведення регіональної економічної політики в Україні є поділ країни на регіони і міста обласного значення. Це випливає і з теорії регіонального зростання, яка доводить про існування принципових відмінностей в особливостях розвитку між окремими міськими центрами і їх периферією, і зі світового досвіду регіональної політики, і з вищеперелічених особливостей динаміки економічного розвитку регіонів України. Відмінності всередині регіонів (між містами районного значення, селищами і селами) також істотні, але на практиці проводити їх оцінювання при розробці регіональної політики дуже складно.

Для оцінювання перспективних з погляду економічного зростання територій доцільно використовувати рейтинги інвестиційної привабливості регіонів. Сучасні методики складання рейтингів, так само як і оцінювання проблемної територій, призначаються, як правило, для регіонів. Найбільш відомими є рейтинги інвестиційної привабливості регіонів, що публікуються Інститутом реформ.

Було встановлено, що значну роль у рамках стимулювання економічного розвитку регіонів, повинні відіграти нефінансові заходи. Серед цих заходів було визначено такі: надання технічної допомоги місцевій владі в розробці ефективного інвестиційного законодавства і механізмів його впровадження; створення системи інформування потенційних інвесторів про політику територій щодо залучення інвестицій - участь органів державної влади в наданні інвесторам інформації про регіони могла б стати одним із чинників підвищення інвестиційної привабливості окремих регіонів, механізмом заохочення регіонів, які прагнуть до створення прозорого і сприятливого для економічного розвитку законодавства.

Було запропоновано розробити та затвердити Концепцію реформування регіональних міжбюджетних відносин в Україні, як основний напрямок державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків та зменшення диференціації регіонального розвитку, яка має наступні основні напрямки: розмежування повноважень щодо використання бюджетних коштів і відповідальності між органами влади й управління різних рівнів; розмежування дохідних джерел між рівнями бюджетної системи; вдосконалення методики формування і розподілу Фонду фінансової підтримки регіонів; забезпечення інвестиційної підтримки розвитку територій.

За кожним з напрямів Концепція має запропонувати основні положення, на яких ґрунтуватиметься реформа, а також перелік заходів, необхідних для вирішення поставлених завдань. Відповідно до Концепції, розрахункові величини трансфертів у проекті методики мають визначатися так, щоб довести приведені доходи місцевих бюджетів до рівня, що визначається обсягом Фонду. Для приведення середньоподушних місцевих доходів у порівняльний вигляд має використовуватися індекс бюджетних видатків, який слід розраховувати не по окремих регіонах, а по їх групах.

У разі схвалення Концепції з'явиться можливість: провести інвентаризацію повноважень щодо використання коштів Державного бюджету України і консолідованих місцевих бюджетів; виконати інвентаризацію видатків місцевих бюджетів; внести пропозиції до схем розмежування повноважень розпорядників бюджетних ресурсів; розробити нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості об'єктів соціальної інфраструктури; вдосконалити механізм розподілу ресурсів Фонду фінансової підтримки регіонів.

У четвертому розділі - „Концептуальні підходи та основні напрямки розширення повноважень органів державного управління в сфері взаємодії регіонів” - обґрунтовано напрями розширення повноважень регіональних органів державної влади у залученні інвестиційних ресурсів у регіональну економіку; запропоновано напрями сприяння державою поглиблення регіонального співробітництва щодо забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів; удосконалено механізми управління розвитком економічних зв'язків між регіонами України.

Основним завданням державного регулювання інвестиційної діяльності на рівні регіонів України на сучасному етапі є науково обґрунтована інвестиційна політика, направлена на формування сприятливого інвестиційного клімату. На регіональному рівні інвестиції необхідні в першу чергу для забезпечення нормального функціонування та розвитку діяльності підприємств у майбутньому. Вони необхідні для того, щоб: забезпечити розширення виробництва; запобігати моральному і фізичному зносу основних засобів і вдосконалення технічного рівня виробництва; підвищення якості продукції підприємств; здійснення заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; досягнення інших цілей підприємств.

Було встановлено, що в даний час досить важко забезпечити в необхідному обсязі фінансування міжрегіональних програм з наступних причин: недостатній обсяг дохідної частини бюджетів усіх рівнів, спрямований на програми розвитку та реалізацію інвестиційних проектів; високий ступінь інвестиційних ризиків; відсутній баланс економічних інтересів регіонів України; слабо розвинена вітчизняна банківська система і відсутній вторинний ринок фінансових інструментів; є диспропорція між реальною вартістю корпоративних активів та їх приватизаційною оцінкою; недостатня ефективність використання різних активів, що знаходяться у віданні органів державної влади територій та місцевого самоврядування; незбалансоване чинне законодавство і регіональні нормативні акти, що регламентують інвестиційну діяльність.

У роботі було запропоновано створити Фонд інвестиційного розвитку регіонів з метою сприяння інтеграції регіонів та зміцнення їх податкової бази. Фонд повинен бути створений у формі некомерційного партнерства, заснованого на добровільному членстві, а утримання апарату Фонду має здійснюватися за рахунок щорічних членських внесків та інших надходжень, визначених Статутом Фонду. Засновниками Фонду можуть бути адміністрації регіонів, а також юридичні та фізичні особи. Вищим органом управління Фонду є наглядова рада Фонду. Він формується на виборній основі з числа голів адміністрацій регіонів - засновників Фонду і здійснює нагляд за діяльністю виконавчих органів Фонду, діючи на безоплатній основі. Очолює наглядову Раду повноважний представник Президента України.