Реалізація принципів трудового права при проходженні служби в органах внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

УДК 349.2 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Реалізація принципів трудового права при проходженні служби в органах внутрішніх справ України

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

Проскуряков Павло Дмитрович

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Лавріненко Олег Володимирович, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, професор кафедри цивільного права та процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Іншин Микола Іванович, Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України, начальник навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання;

доктор юридичних наук, доцент, Заслужений юрист АР Крим Попов Сергій Вікторович, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, заступник начальника інституту

Захист відбудеться «22» січня 2011 р. о «13» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1 (8 корпус).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний 20а.

Автореферат розісланий «21» грудня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шамшина

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Належна реалізація конституційних, у т. ч. трудових, прав громадян неможлива без наявності науково обґрунтованого, ефективного правового механізму реалізації принципів права загалом та трудового права зокрема. Особливої гостроти ці питання набули сьогодні у сфері трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання міліції (далі - працівники ОВС).

У філософії принципи права розглядаються як накопичені людською цивілізацією ідеї, котрі є своєрідними «згустками правової матерії», виявом «соціального капіталу», «тотальним соціальним інтегратором», які об'єктивно детерміновані наявними потребами і рівнем суспільного розвитку. Необхідність розмежування і водночас поєднання загальносоціального права і його принципів та юридичного права і його принципів зумовлена відомими діалектичними постулатами, а також завданням забезпечення ефективного правового регулювання.

Сформоване за умов панування нормативістських підходів до права та, відповідно, характеристики його принципів учення в сучасних умовах - під час розроблення нового Трудового кодексу України (далі - ТКУ) потребує вдосконалення, почасти - перегляду. Дослідження механізму реалізації галузевих принципів трудового права при проходженні держслужби працівниками ОВС торкається ще і низки проблемних питань, зокрема: тенденції розширення змісту (диверсифікації) предмета цієї галузі, установлення меж і сфер диференціації правового регулювання, необхідності вдосконалення систем індивідуально- та колективно-договірного регулювання умов праці та створення дієвого механізму захисту трудових прав з огляду на стійку тенденцію суттєвого зниження рівня і навіть скасування деяких форм соціально-правового захисту працівників ОВС України, а відтак є гостро актуальним і зумовлене як теоретичними, так і практичними сучасними потребами.

Дослідженню окремих питань приділяли увагу такі вчені, як: Н. Б. Болотіна, А. М. Васільєв, В. С. Венедіктов, І. С. Войтинський, Т. З. Гарасимів, Д. Ю. Гладкіх, В. Я. Гоц, Г. І. Гуляєв, І. К. Дмітрієва, В. В. Жернаков, А. О. Замченко, М. І. Іншин, Я. А. Карасьов, І. Я. Кисельов, А. М. Колодій, Р. І. Кондратьєв, О. Я. Лаврів, О. В. Лавріненко, Л. І. Лазор, В. В. Лазор, Р. З. Лівшиц, А. М. Лушніков, С. П. Маврін, В. І. Нікітинський, А. Є. Пашерстнік, П. Д. Пилипенко, С. В. Попов, С. М. Прилипко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, В. Г. Ротань, О. В. Смірнов, А. А. Снєгур, О. В. Старчук, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишева, О. М. Ярошенко та ін. Однак, незважаючи на отримані ними вагомі здобутки, слід наголосити, що в Україні немає жодної комплексної наукової роботи, присвяченої дослідженню особливостей реалізації принципів трудового права в системі правового регулювання трудових відносин працівників ОВС. Означеним і зумовлюються своєчасність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов'язаних з удосконаленням механізму реалізації принципів трудового права в системі службово-трудових відносин, що і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до п. 3.5 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., відповідає Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затвердженим Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 та виконувалася на підставі планів наукових досліджень кафедри цивільного права та процесу Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначення засобів, форм і особливостей реалізації галузевих принципів трудового права у сфері правового регулювання трудових відносин працівників ОВС України, а також обґрунтування конкретних шляхів удосконалення спеціального понятійного апарату, механізму їхньої практичної реалізації і подальшої нормативної структуризації на підставі комплексного аналізу структурно-функціональних аспектів сучасного вчення про принципи права, безпосереднього дослідження системи загального і спеціального законодавства про працю та відповідних міжнародних трудових стандартів.

Для досягнення поставленої мети в дисертації ставляться такі основні завдання:

- висвітлити роль, значення та здійснити загальнотеоретичну характеристику принципів права («загальносоціальних принципів») на основі постулатів сучасної теорії розмежування принципів права;

- визначити сутність, виявити ознаки правових принципів («принципів юридичного (позитивного) права») та здійснити їхню загальну структурно-видову класифікацію;

- виокремити основні етапи становлення і розвитку вчення про принципи трудового права, а також проаналізувати сучасні доктринальні підходи до онтолого-правової характеристики та систематизації галузевих («основних») принципів трудового права;

- визначити сутність, юридичне значення, а також особливості реалізації та напрями вдосконалення наявного механізму реалізації трудо-правового принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці в законодавстві про службу в ОВС України;

- визначити місце в наявній системі правових принципів та здійснити дослідження термінологічного апарату, спеціальних засобів і форм реалізації принципу єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин у системі загального та спеціального трудового законодавства про службу працівників ОВС;

- виявити проблемні питання сучасної нормативної структуризації, а також охарактеризувати сутність та дослідити наявні особливості реалізації галузевого принципу оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання в сфері службово-трудових відносин працівників ОВС;

- розкрити зміст і проаналізувати спеціальний понятійний апарат, а також обґрунтувати шляхи вирішення наявних проблем практичної реалізації галузевого трудо-правового принципу соціального партнерства і договірного встановлення умов праці в сучасному механізмі правового регулювання трудових відносин працівників ОВС;

- охарактеризувати сутність і значення, сфери застосування, а також обґрунтувати шляхи вдосконалення наявного механізму реалізації галузевого принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників, у сфері реалізації службово-трудових відносин працівників ОВС України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації принципів вітчизняного трудового права.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють засоби, форми та особливості реалізації галузевих принципів трудового права в системі правового регулювання порядку та умов проходження служби працівниками ОВС України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальновизнаних методів і прийомів наукового пізнання. Їхнє застосування базується на засадах методологічного плюралізму, комплексності і системності. За допомогою історико-правового методу досліджено становлення і розвиток учення про принципи права загалом та принципи трудового права зокрема (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2-2.4). Діалектичний та системний методи пізнання дозволили здійснити як загальнотеоретичну характеристику принципів загальносоціального права, дослідити сутність і ознаки правових принципів, здійснити їхню класифікацію (підрозділи 1.1-1.2), так і дослідити наявні у теорії підходи щодо характеристики сутності і систематизації галузевих принципів трудового права (підрозділи 1.3), а також додатково обґрунтувати наявність органічного зв'язку між такими принципами та спеціальним понятійним апаратом, засобами і формами їхньої реалізації (підрозділи 2.1-2.5). Формально-юридичний метод дозволив здійснити аналіз нормативних актів, за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових відносин загалом (підрозділ 1.3) та службово-трудових працівників ОВС зокрема (підрозділи 2.1-2.5). Системно-структурний, формально-логічний і порівняльно-правовий методи застосовувалися під час з'ясування сутності і ознак правових принципів (підрозділ 1.2), виявлення і дослідження розбіжностей у тлумаченні термінологічного апарату трудового законодавства (підрозділи 2.1-2.5), аналізу юридичних норм із метою встановлення відповідності вітчизняного законодавства міжнародним трудовим стандартам (підрозділ 2.1-2.5).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження вперше комплексно розглянуто сучасні проблеми реалізації галузевих принципів трудового права в системі правового регулювання трудових відносин працівників ОВС України, а також виявлено особливості реалізації принципів трудового права при проходженні служби в органах внутрішніх справ України. За його результатами сформульовано авторські основні положення, які виносяться на захист і які містять елементи наукової новизни. Назвемо основні з них:

Уперше:

- обґрунтовано доцільність під час визначення сфери дії, меж і напрямів диференціації правового регулювання у новому ТКУ, розроблення закону про службу в ОВС України та вдосконалення чинного Положення про проходження служби і інших актів спеціального законодавства про службу, а також характеристики правової природи і механізму реалізації трудових відносини працівників ОВС, концептуально виходити з того, що нормативне регулювання наразі здійснюється на основі системи галузевих принципів трудового права;

- запропоновано у законодавстві закріпити дефініції таких понять, як «типові» та «зразкові (примірні)» нормативні акти, роз'яснити їхню сутність і значення, виходячи з того, що «типові» акти мають не юридичну силу, а «конститутивний» характер, оскільки безпосередньо не забезпечують регулювання трудових відносин, а передбачають прийняття на їхній основі інших актів, за допомогою котрих і здійснюється вже регулятивна функція. Типові акти, на відміну від примірних (зразкових), мають імперативний характер, є обов'язковими для суб'єктів трудових відносин;

- обґрунтовано необхідність розширення сфери застосування (реалізації) принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством, шляхом доповнення ст. 9 КЗпП України (ст. 3 ТКУ) вказівкою на положення підзаконних актів, які також не повинні погіршувати становище працівників ОВС, порівняно із законами - актами вищої юридичної сили.

Удосконалено:

- визначення поняття «принципи трудового права» як засадничих положень, котрі характеризують сферу дії його норм, визначають особливості порядку та умов установлення прав і обов'язків суб'єктів, а також систему і механізм реалізації основних гарантій захисту трудових прав і законних інтересів учасників трудових відносин;

- характеристику сутності принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці: вирішальним наразі є факт укладення особою трудового договору, а вживання в законодавстві про службу в ОВС інших назв такого договору не заперечує його відповідність положенням ч. 1 ст. 21 КЗпП та факт використання найманої праці;

- учення про механізм реалізації принципу єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин, що пов'язане з визнанням спеціальних норм у якості основних засобів реалізації цього принципу і обмеженням випадків застосування спеціальних трудових «норм-дублерів» у законодавстві про службу працівників ОВС України;

- підходи (критерії) щодо визначення ступеня оптимальності поєднання централізованого і локального правового регулювання трудових відносин в межах відповідного трудо-правового принципу, що слід здійснювати крізь призму аналізу ефективності захисту передусім трудових прав «слабшої» сторони трудових відносин - найманого працівника, незалежно від сфери застосування здатності до праці та наявних особливостей його трудової діяльності.

Дістало подальшого розвитку:

- розуміння сутності, основних ознак та підходи до побудови сучасної системи галузевих принципів національного трудового права;

- методологічні основи дослідження принципів трудового права у частині доцільності застосування як системного, так і комплексного підходу, який передбачає аксіологічний, генетичний, гносеологічний, методологічний та онтологічний аспекти;

- класифікація і система форм реалізації правових принципів, що застосовуються у механізмі правового регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС на сучасному етапі.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

а) у науково-дослідницькій роботі - для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем механізму реалізації принципів трудового права;

б) у правотворчості - в процесі підготовки нових і вдосконалення змісту чинних законодавчих актів у сфері правового забезпечення трудових відносин (при розробці ТКУ, закону «Про державну службу працівників ОВС України», внесенні змін і доповнень до чинного Положення про проходження служби в ОВС та інших підзаконних нормативно-правових актів);

в) у правозастосовній діяльності - при використанні наданих конкретних пропозицій з питань удосконалення термінологічного апарату, спеціальних засобів і форм реалізації принципів трудового права у практичній роботі ОВС, органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, судів та інших суб'єктів правозастосування;

г) у навчальному процесі - положення і висновки, наведені в дисертації, можуть бути використанні у навчальних закладах під час вивчення такої дисципліни, як «Трудове право», в процесі опрацювання та вдосконалення змісту і структури робочих програм і планів, при підготовці підручників, посібників і лекцій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в наукових статтях автора, а також доповідях на таких науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика '2006» (м. Дніпропетровськ, 16-30 червня 2006 р.); «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (м. Харків, 25-27 травня 2006 р.); «Наукові дослідження - теорія та експеримент '2007» (м. Полтава, 14-16 травня 2007 р.); «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (м. Чернігів, 31 травня - 2 червня 2007 р.); «Efektivni nastroje modernich ved - 2008» (Praha, 03-15 kvetna 2008 r.); «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 22-23 квітня 2009 р.); «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 р.) та «Господарсько-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи» (м. Донецьк, 27 листопада 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднено в 11-ти наукових статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях, включених до переліку ВАК України, та 8-ми тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети і поставлених завдань дослідження, дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (617 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 276 сторінок, з яких основного тексту 213 сторінок.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження; визначаються мета, об'єкт, предмет та завдання дослідження; вказується на зв'язок із науковими планами та програмами; формулюється наукова новизна роботи, положення і висновки, які виносяться на захист; визначається методологічне підґрунтя роботи; розкривається теоретичне і практичне значення досягнутих результатів, а також їхня апробація.

Розділ 1. «Загальнотеоретичні основи сучасного вчення про принципи трудового права та їхня загальна характеристика» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Принципи права: філософсько-правові аспекти» дисертант виходить у своїх міркуваннях із того, що принципи права належать до системи структурних елементів правової системи, але зауважує, що на відміну від методів принципи права є явищами більш високого порядку абстрагування.

Дисертант, проаналізувавши наявну доктрину, вдається до заперечення абсолютизації ролі і значення нормативістської концепції праворозуміння, додатково аргументує її недосконалість у царині вчення про принципи.

У роботі аргументовано заперечується позиція тих дослідників, котрі обстоюють обов'язковість (необхідність) закріплення правових принципів у нормах законодавства. Безпосереднє закріплення в нормативно-правових актах змісту правових принципів не є обов'язковою формальною передумовою набуття конкретними положеннями статусу правових принципів, а є лише ідеальним (передусім із позиції правозастосовної діяльності) варіантом їхньої нормативної структуризації.

У підрозділі 1.2. «Поняття та структурно-видова класифікація правових принципів» дисертант наголошує, що термінологічний аспект учення про правові принципи, у т. ч. трудового права, передбачає з'ясування насамперед характеру співвідношення таких термінів, як «принципи права» та «правові принципи». Проаналізувавши наявні в теорії права різні, інколи - діаметрально протилежні, підходи в цій сфері, автор аргументовано заперечує коректність вживання означених двох термінів як рівнозначних, синонімічних.

Виходячи з багатогранності змісту права, дисертант обстоює доцільність застосування під час дослідження правових принципів не лише традиційного - системного, а і комплексного підходу, який передбачає аксіологічний, генетичний, гносеологічний, методологічний та онтологічний аспекти. Виявивши у літературі і дослідивши позиції дослідників, котрі вдаються до повного або часткового ототожнення таких понять, як «правові принципи» та «принципи правотворчості», «принципи правозастосування», «принципи тлумачення норм (законодавства)», «принципи форми права (нормативно-правових актів)», «принципи правової політики» у тій чи іншій, у т. ч. галузевій (у праві), сфері, «принципи будови законодавства», дисертант вдається до заперечення обґрунтованості останніх з огляду на те, що означені види принципів мають різну сутнісну характеристику, природу, сферу реалізації, а також роль, значення і місце в системі правових явищ.

У теорії права існують різноманітні класифікації правових принципів, проте результати здійсненого у роботі аналізу останніх, свідчать, що найбільш поширеними підставами для поділу принципів у правознавстві є їхня класифікація відповідно до галузевого розподілу права. На думку дисертанта, класифікація принципів у правознавстві відповідно до галузевого розподілу права є конструктивною: поділ принципів на чотири основні групи, як-от загальноправові, міжгалузеві, галузеві та внутрігалузеві (інституційні) принципи, характеризуються (за сферою реалізації) наявністю ієрархічної структури.

У підрозділі 1.3. «Генезис учення про принципи трудового права та загальна системна характеристика галузевих принципів сучасного трудового права» автор, досліджуючи основні етапи становлення і розвитку галузевого вчення про принципи трудового права, дійшов, зокрема, висновку про неспроможність концепції ототожнення принципів трудового права та змісту трудових прав і обов'язків учасників трудових відносин. У роботі аргументовано наголошується на хибності підходів, коли в якості «принципів будови» трудового законодавства України наводяться за суттю галузеві принципи трудового права.

Дисертант заперечує висловлену в науці пропозицію щодо необхідності скасування ч. 2 ст. 3 КЗпП України, де йдеться про спеціальне правове регулювання умов праці окремих категорій працівників: без належного правового закріплення меж і сфер застосування механізму диференціації неможливе ефективне правове регулювання особливостей умов праці, серед іншого і працівників ОВС.

Автор, піддає сумніву доцільність віднесення у сучасній доктрині «принципу соціальної справедливості» до «нових» та ще і «основоположних» принципів, на яких базується виключно трудове законодавство, оскільки останній відноситься до загальноправових принципів. Дисертант оспорює доцільність підходу, за яким пропонується обов'язкове встановлення мінімального рівня трудових прав і гарантій для працівників локальними актами, позаяк останні акти не є первинними і головними в ієрархічній структурі вітчизняного трудового законодавства.

У роботі піддається сумніву доцільність і обґрунтованість закріплення в ст. 3 «Основні засади правового регулювання трудових відносин» проекту ТКУ вельми «громіздкої» системи з 19-ти галузевих принципів. Це призведе до «розмивання» сутності, змішування видового статусу тощо таких принципів. До системи галузевих принципів трудового права України дисертант відносить принципи: обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці; поєднання єдності і диференціації правового регулювання умов праці; оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання трудових відносин; соціального партнерства і договірного встановлення умов праці та визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством.

Розділ 2. «Проблеми правового забезпечення та особливості реалізації галузевих принципів трудового права у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС України» складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Сутність, юридичне значення та напрями вдосконалення механізму реалізації галузевого принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці» дисертант доходить висновку, що ключовою характеристикою сутності означеного принципу є те, що саме і лише трудовий договір є юридичною формою використання найманої праці. А тому з усього розмаїття наявних трудових відносин трудове право регулює виключно ті з них, що постають у результаті укладання трудового договору, незалежно від форм і видів останнього. Попри відсутність термінологічної чіткості у змісті та необхідної узгодженості чинних норм Закону «Про міліцію», КЗпП та Положення про службу в ОВС, підставою виникнення службово-трудових відносин виступає трудовий договір у формі контракту про службу. Зважаючи на недосконалість механізму реалізації зазначеного принципу, автор вдається до заперечення обґрунтованості приписів ст. 17 Закону України «Про міліцію», де встановлено виключно «контрактну основу» комплектування ОВС і пропонує застосовувати під час прийняття на службу, за загальним правилом, безстроковий трудовий договір, у випадках, зазначених у ст. 23 КЗпП України, - строковий трудовий договір, а, якщо є необхідність - його особливу форму - контракт про службу.

Дисертант дійшов висновку, що редакція ст. 7 КЗпП України має зазнати змін у напрямі конкретизації переліку категорій працівників, трудові відносини яких регулюються спеціальним законодавством про працю, а також установлення чітких критеріїв, допустимих меж і обсягу диференціації правового регулювання, у т. ч. стосовно порядку та умов укладення, зміни та припинення контракту. Виявивши розбіжності між положеннями ст. 21 КЗпП України та наявною практикою, пропонується в цій статті Кодексу однозначно визначити характер такої умови контракту, як строк його дії, акцентувавши увагу на його обов'язковому або факультативному (диспозитивному) характері, та розробити в межах системи спеціального законодавства Примірну форму контракту про службу працівників ОВС. Автор висновує, що службово-трудові відносини, які виникають на підставі контракту про службу, мають виключно і незмінно строковий характер, що унеможливлює його «трансформацію», у порядку ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України, у безстроковий трудовий договір. Застосування контракту як найбільш гнучкого виду трудового договору, попри позицію розробників ТКУ, слід зберегти і надалі.

Пропонується в новому ТКУ чітко вказати саме на трудо-правову природу норм, що регламентують відносини, які виникають під час проходження служби працівниками ОВС, та водночас наголошується на недосконалості запропонованого у проекті ТКУ концептуального підходу, за яким «відносини, пов'язані із проходженням служби в ОВС» регулюються трудовим законодавством, якщо «інше не передбачено спеціальними законами»: це спотворює сутність розглядуваного принципу та вможливлює порушення трудових прав працівників ОВС, декларатизацію загальних нормативних положень Кодексу через використання в законодавстві про службу норм-винятків.

У підрозділі 2.2. «Місце в системі правових принципів, термінологічний апарат та спеціальні засоби реалізації принципу єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин у законодавстві про службу» дисертант виходить із того, що зазначений принцип має особливе значення в регулюванні всіх видів трудових відносин, а тому заперечує позицію дослідників, котрі не визнають існування означеного галузевого принципу, або кваліфікують його виключно в якості міжгалузевого, чи «звужують» його зміст до характеристики сутності лише одного зі складників - диференціації правового регулювання.

Погоджуючись зі змістовною кореляцією, дисертант вдається до заперечення обумовленості поділу норм на «загальні» та «спеціальні» у сфері правового регулювання службово-трудових відносин фактом наявності розглядуваного принципу. Такі норми є не «похідним» явищем, що витікає зі змісту принципу єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин, а важливими юридичними засобами його реалізації.

Межі диференціації правового регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС мають бути науково-обґрунтованими і обумовленими особливостями їхньої праці. Водночас, правове регулювання трудових відносин потребує уніфікації, зокрема, процедури атестування працівників ОВС. Тому доцільно в КЗпП України, новому ТКУ закріпити єдину (універсальну) процедуру атестування всіх категорій працівників, а випадки, ступінь і межі диференціації правового регулювання цих питань, у т. ч. у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС, установити законодавчо.

Проаналізувавши термінологічний аспект учення про розглядуваний принцип, автор пропонує «ввести» в законодавство про службу, окрім наявного поняття - «звільнення», ще і такі терміни, як «припинення», «розірвання» договору про службу, а характер їхнього співвідношення встановлювати, виходячи з доктринального тлумачення. Задля вдосконалення правозастосовної практики доводиться необхідність легального розкриття змісту і характеру співвідношення названих термінів.

Автор, погоджуючись із тезою про те, що диференціація правового регулювання службово-трудових відносин здійснюється шляхом «конкретизації» загальних норм спеціальними, заперечує факт диференціювання під час прийняття локальних норм з питань, взагалі не врегульованих у централізованому порядку. Як необґрунтоване кваліфікується дисертантом ототожнення «локального» та «договірного» правового регулювання службово-трудових відносин, адже останні підсистеми змістовно накладаються лише частково.

Дисертант доходить висновку, що найоптимальнішому поєднанню «загального» і «особливого» в забезпеченні єдності та диференціації регулювання з використанням локальних норм слугує прийняття «примірних» (взірцевих) і «типових» актів, а тому нагальним убачає прийняття Типової форми контракту про службу в ОВС України.

У підрозділі 2.3. «Проблемні питання сучасної нормативної структуризації і характеристики сутності та особливості реалізації галузевого принципу оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання у сфері службово-трудових відносин» дисертант, загалом схвалюючи закріплення в проекті ТКУ принципу «поєднання державного і договірного регулювання трудових відносин» (ст. 3), заперечує обґрунтованість використання замість термінів «централізоване» і «локальне», відповідно, «державне» і «договірне». Централізоване правове регулювання здійснюється не завжди виключно державою чи її органами, а договірне - не лише на локальному рівні.

Дисертант, розглядаючи механізм реалізації службово-трудових відносин як результат синтезу приватно- та публічно-правових засад, не поділяє «виправданість» звуження сфери локального регулювання таких відносин працівників ОВС. Це суперечить сутності розглядуваного принципу та завданням забезпечення ефективного правового регулювання.

Виявивши невідповідність колективно-договірного регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС України наявним міжнародно-правовим стандартам і приписам вітчизняного законодавства про колдоговори, дисертант наголошує, що існує низка трудових прав, котрі не можуть бути реалізованими за відсутності колдоговору, що є неприпустимим.

Дослідження етимологічних аспектів спеціального понятійного апарату стало підґрунтям для висновку автора про те, що з'ясування ступеня «оптимальності» поєднання складових розглядуваного трудо-правового принципу доцільно здійснювати крізь призму пріоритетності захисту суб'єктивних прав «слабшої» сторони - працівника, незалежно від сфери застосування його здатності до суспільно-корисної праці.

У підрозділі 2.4. «Трудо-правовий принцип соціального партнерства і договірного встановлення умов праці: характеристика спеціального понятійного апарату, змісту та проблем його практичної реалізації на сучасному етапі» дисертант убачає сутність принципу в залученні до регулювання трудових відносин як державних, так і недержавних інституцій, котрі шляхом укладання колективних договорів і угод, співробітництва установлюють правила регулювання умов праці. Автор критично ставиться до відсутності в чинному законодавстві базового поняття - «соціальне партнерство», а також заперечує доцільність використання в новому ТКУ суміжного поняття «соціальний діалог», оскільки цей термін, на відміну від «соціального партнерства», характеризує власне процес, динаміку партнерських відносин, а не їхній кінцевий статичний стан, загальну систему організації тощо.

Дисертант доходить висновку, що система спеціальних принципів соціального партнерства є єдиною для всіх його моделей. Відсутність, на відміну від актів МОП та, зокрема, Трудового кодексу Білорусі (ст. 353), у національному законодавстві переліку таких принципів породжує розмаїття поглядів та суперечливі тлумачення їхнього змісту. Належне функціонування системи соцпартнерства передбачає легальне вирішення означених питань. Більш коректним убачається використання не «широкого», а «звуженого» терміну, як-от «соціальне партнерство в сфері найманої праці», адже сфери застосування суспільно-корисної праці людини є різними, і не завжди регламентуються нормами трудового права. Дисертант критикує наявний стан, коли в КЗпП України містяться положення лише стосовно одного з видів актів соцпартнерства - колдоговорів, це є суттєвим недоліком.

Наявні недофінансування, переважно централізована система регулювання оплати праці, непослідовність у діях держави та «вибірковість» сфер застосування - у практичних підрозділах ОВС колдоговори не укладаються, механізм реалізації розглядуваного принципу в сфері службово-трудових відносин не є і не може бути досконалим. Слід повернутися до практики 20-30 рр. ХХ ст. використання «зразкових», «типових» колдоговорів у системі органів НКВС СРСР та укладати колдоговори на місцях, а не обмежуватися, усупереч закону, підписанням відомчою профспілкою лише генеральних угод. У роботі також спростовуються аргументи на користь обмеження передбаченої законом захисної функції відомчої профспілки межами лише «захисно-рекомендаційної» функції та щодо необхідності «термінового» розроблення і закріплення в підзаконному акті - Положенні про службу - «спеціального механізму» створення профспілок у системі ОВС України.

У підрозділі 2.5. «Зміст, сфера застосування та шляхи вдосконалення наявного механізму реалізації галузевого принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників» наголошується, що такий принцип належить до системи галузевих принципів. Попри те, що розглядуваний принцип відомий не лише в національному, а і закордонному (принцип in favorem) трудовому праві, у закордонному трудовому законодавстві сфера його застосування є ширшою, що є більш конструктивним із позиції ефективності захисту трудових прав.

Дисертант заперечує підхід авторів, які не відносять такий принцип до системи галузевих принципів трудового права чи звужено характеризують його зміст, ігноруючи наявність окремих видів договорів про працю, колективних угод. Зважаючи на широке тлумачення в ст. 9 КЗпП України змісту терміну «договори про працю», автором доводиться безпідставність закріплення аналогічних положень у ст. 16 Кодексу та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» стосовно лише окремого виду таких договорів - колдоговору.

Автор не вважає досконалим підхід розробників проекту ТКУ, оскільки: а) наявність розглядуваного принципу презюмується змістом ст.ст. 54, 347, 348, 352, 354 ТКУ під час характеристики умов трудових договорів, колдоговорів і угод, але сам принцип безпідставно не включено до переліку «основних засад» правового регулювання трудових відносин (ст. 3); б) у проекті сфера реалізації розглядуваного принципу звужена лише до випадків укладення трудових договорів, колдоговорів і угод, що всупереч ст. 22 Конституції України, призведе до звуження змісту і обсягу існуючих трудових прав працівників.

Проаналізувавши правозастосовну практику, дисертант дійшов висновку про доцільність уточнення механізму реалізації та додаткового розширення сфери застосування розглядуваного принципу: всі наявні непереборні сумніви, протиріччя і неясності у змісті договорів про працю слід тлумачити на користь інтересів працівника, а сферу реалізації принципу розширити ще і на інші, окрім договірних, акти трудового законодавства. Останнє передбачає внесення доповнень до ст. 9 КЗпП України, де має йтись про умови не лише договорів про працю, а і положення підзаконних нормативних актів, які також не повинні погіршувати становище працівників порівняно з приписами актів вищої юридичної сили - законів.

Висновки

У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, щодо проблем реалізації галузевих принципів трудового права у системі службово-трудових відносин, яке виявляється у вдосконаленні понятійного апарату, юридичних засобів і форм реалізації означених принципів і формулюванні науково-практичних рекомендацій, що мають бути покладені в основу подальшого реформування законодавства про службу працівників ОВС України.

1. Абсолютизація ролі і значення нормативістської концепції праворозуміння є безпідставною і заперечною. Сучасне вчення про принципи трудового права має ґрунтуватися на природно-правовій доктрині та, відповідно, теорії поділу принципів права на загальносоціальні (первинні) та принципи юридичного права (похідні, вторинні). Безпосереднє закріплення в нормативно-правових актах змісту правових принципів не є обов'язковою формальною передумовою набуття конкретними положеннями статусу правових принципів.

2. Концепція ототожнення принципів трудового права зі змістом суб'єктивних трудових прав і обов'язків є неспроможною. Дослідження правових принципів передбачає застосування не лише традиційного - системного, а і комплексного підходу, який передбачає аксіологічний, генетичний, гносеологічний, методологічний та онтологічний аспекти.

3. Сучасну систему галузевих принципів трудового права формують п'ять принципів: обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці; поєднання єдності і диференціації правового регулювання умов праці; оптимальне поєднання централізованого і локального правового регулювання трудових відносин; соціальне партнерство і договірне встановлення умов праці та визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище найманих працівників порівняно із законодавством. Загальне та спеціальне законодавство, що регулює проходження служби працівниками ОВС України, мають єдині принципи.

4. Зміст принципу обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці пов'язаний зі сферою дії трудового права, а вирішальним у характеристиці його сутності є саме факт укладення особою трудового договору. Уживання в законодавстві про службу інших назв такого договору не заперечує факт використання найманої праці.

5. Принцип єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин має галузевий статус, а вдосконалення механізму його реалізації пов'язане з упорядкуванням спеціальної термінології та впорядкуванням системи наявних критеріїв диференціації, а також визнанням спеціальних норм у якості «засобів», а не «наслідків» реалізації цього принципу і обмеженням випадків застосування спеціальних трудових «норм-дублерів» у законодавстві про службу працівників ОВС України. Диференціація правового регулювання трудових відносин - це встановлені на певних підставах та за допомогою спеціальних норм, передбачених законодавчими або прийнятими відповідно до них підзаконними актами, відмінностей (порівняно із загальними) у змісті і обсязі трудових прав, обов'язків та повноважень певних категорій учасників трудових відносин.

6. Принцип оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання тісно пов'язаний зі змістом принципу єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин, але єдність і диференціацію не слід розглядати як співвідношення трьох типів норм за їхньою ієрархічною структурою: загальних, спеціальних, локальних, а централізоване і договірне регулювання - як більш загальне співвідношення двох груп приписів: з одного боку, загальних і спеціальних, а з іншого - локальних. Зміст термінів «локальне» та «договірне» накладається лише частково. Використання в проекті ТКУ замість термінів «централізоване» і «локальне», відповідно, термінів «державне» і «договірне», є недоцільним.

7 «Типові» акти мають не юридичну силу, а «конститутивний» характер. У Загальних положеннях нового ТКУ слід закріпити дефініції таких понять, як «типові» та «зразкові (примірні)» нормативні акти, роз'яснити їхню сутність і значення, виходячи з того, що типові акти, на відміну від примірних (зразкових), мають імперативний характер, є обов'язковими для суб'єктів трудових відносин.

8. Важливою складовою галузевого трудо-правового принципу оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання трудових відносин є система локального правового регулювання, але реалізація останньої у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС України не відповідає ратифікованим міжнародно-правовим актам МОП та чинному вітчизняному трудовому законодавству.

9. Слід закріпити і розтлумачити в законі більш вузьке поняття, як-от «соціальне партнерство в сфері найманої праці»; установити систему принципів самого соцпартнерства; запровадити в законодавство повноцінну «договірну» нормативну термінологію та повернутися до колишньої практики укладання колдоговорів у органах МВС. Звуження обсягу захисної функції профспілки працівників ОВС України межами лише «захисно-рекомендаційної» функції є необґрунтованим, а паралельне розроблення «спеціального» механізму діяльності такої профспілки і закріплення його в підзаконному акті - Положенні про службу в ОВС - недоцільними.

10. Принцип визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством, має галузевий статус, а його сутність не коректно характеризувати звужено, без урахування всіх різновидів договорів про працю. Задля більш ефективного захисту трудових прав слід розширити сферу реалізації цього принципу шляхом доповнення ст. 9 КЗпП України вказівкою на положення підзаконних актів, які також не повинні погіршувати становище працівників порівняно із законами - актами вищої юридичної сили.

11. Наявні приписи ст. 16 Кодексу і ч. 2 ст. 5 Закону «Про колективні договори і угоди», з огляду на широке тлумачення змісту терміну «договори про працю» у ст. 9 КЗпП України, підлягають скасуванню, адже є тавтологічними за суттю. Підхід розробників проекту ТКУ не є досконалим з огляду на невключення до переліку «основних засад» правового регулювання трудових відносин (ст. 3) галузевого принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством, та необґрунтоване звуження сфери його застосування лише випадками укладення трудових договорів та колективних договорів і угод.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Проскуряков П. Д. Сфера дії трудового права: сучасність та перспективи (у контексті розробки нового Трудового кодексу України) / П. Д. Проскуряков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2005. - № 2. - С. 304-314.

2. Проскуряков П. Д. Актуальні питання правового регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС України // Актуальні проблеми політики: збірник наукових праць / голов. ред. С. В. Ківалов. - О. : Фенікс, 2006. - Вип. 29. - С. 282-284.

3. Проскуряков П. Д. Дослідження концептуальних засад визначення поняття й сутності основних принципів галузі трудового права / П. Д. Проскуряков // Право і безпека. - 2006. - № 3. - Т. 5. - С. 147-151.

4. Проскуряков П. Д. Дефініція поняття й структурно-видова класифікація принципів трудового права України: теоретичні аспекти / П. Д. Проскуряков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2006. - № 3. - С. 292-302.

5. Проскуряков П. Д. Принципи трудового права: їхня сутність та значення на сучасному етапі розбудови правової держави / П. Д. Проскуряков // Вісник Донецького національного університету. - 2006. - Вип. 2. - Т. 2. - С. -421.

6. Проскуряков П. Д. Реалізація принципу єдності й диференціації правового регулювання в сфері трудових відносин працівників ОВС України: онтологічний та аксіологічний аспекти / П. Д. Проскуряков // Вісник Донецького національного університету. - 2007. - Вип. 1. - Т. 2. - С. -526.

7. Проскуряков П. Д. Принцип соціального партнерства й договірного встановлення умов праці: генезис, тлумачення сутності та особливості його реалізації у сфері правоохоронної діяльності / П. Д. Проскуряков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2007. - № 2. - С. 343-353.

8. Проскуряков П. Д. Реалізація трудо-правового принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників, у контексті аналізу законодавства про відшкодування немайнової шкоди, заподіяної працівникові / П. Д. Проскуряков // Вісник Донецького національного університету. - 2008. - Вип. 1. - С. 318-325.

9. Проскуряков П. Д. Принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці: аналіз понятійного апарату та його значення у структурі трудового права / П. Д. Проскуряков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2008. - № 2. - С. 233-242.

10. Проскуряков П. Д. Проблемы структурирования системы и характеристики содержания принципов правового регулирования трудовой деятельности работников органов внутренних дел Украины (в контексте анализа современных научных разработок) / П. Д. Проскуряков // Вісник Донецького національного університету. - 2009. - Вип. 2. - С. 382-388.

11. Проскуряков П. Д. Понятійний апарат учення про принципи трудового права: проблемні аспекти його становлення і розвитку / П. Д. Проскуряков // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2009. - № 3. - С. 182-189.

12. Проскуряков П. Д. Учення про принципи права в сучасній доктрині трудового права / П. Д. Проскуряков // Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика '2006 : матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції, (м. Дніпропетровськ, 16-30 червня 2006 р.). - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - Т. 1. - С. 30-32.

13. Проскуряков П. Д. Проблемні питання реалізації принципу свободи праці в сфері службово-трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України / П. Д. Проскуряков // Трудове право України в контексті європейської інтеграції: матеріали науково-практичної конференції, (м. Харків, 25-27 травня 2006 р.). - Х. : УАФТП ; ХНУВС, 2006. - С. 340-344.

14. Проскуряков П. Д. Щодо особливостей реалізації принципу оптимального поєднання централізованого і децентралізованого правового регулювання у сфері службово-трудових відносин працівників ОВС України / П. Д. Проскуряков // Наукові дослідження - теорія та експеримент '2007 : матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції, (м. Полтава, 14-16 травня 2007 р.). - Полтава : ІнтерГрафіка, 2007. - Т. 5. - С. 92-96;

15. Проскуряков П. Д. Особливості застосування механізму соціального партнерства в сфері правового регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС України / П. Д. Проскуряков // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин : матеріали науково-практичної конференції, (м. Чернігів, 31 травня - 2 червня 2007 р.). - Чернігів : УАФТП ; ЧДІПСТтаП, 2007. - С. 327-330.

16. Проскуряков П. Д. Система критеріїв визначення галузевих (основних) принципів трудового права України / О. В. Лавріненко, П. Д. Проскуряков // Efektivni nastroje modernich ved - 2008 : materiдly IV Мezinдrodni vedecko-praktickд konference, (Praha, 03-15 kvetna 2008 r.). - Praha : Education and Science, 2008. - D. 8. - S. 15-19.

17. Проскуряков П. Д. Щодо місця принципів у структурі правового статусу суб'єктів суспільно-трудових відносин / П. Д. Проскуряков // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, (м. Харків, 22-23 квітня 2009 р.). - Х. : НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2009. - С. 373-374.

18. Проскуряков П. Д. Принципи трудового права України: онтолого-правові характеристики / П. Д. Проскуряков // Запорізькі правові читання : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 р.). - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - Т. 1. - С. 309-312.

19. Проскуряков П. Д. Гармонізація галузевого принципу визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників порівняно із законодавством, та міжнародних трудових стандартів у світлі розробки нового Трудового кодексу України / П. Д. Проскуряков // Господарсько-правове забезпечення розвитку економіки України в період економічної кризи : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, (м. Донецьк, 27 листопада 2009 р.). - Донецьк : ДЮІ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. - Ч. 2. - С. 88-90.

Анотація

Проскуряков П. Д. Реалізація принципів трудового права при проходженні служби в органах внутрішніх справ України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2010.

Дисертацію присвячено аналізу актуальних теоретичних і практичних питань, пов'язаних із механізмом реалізації галузевих принципів трудового права у сфері спеціального правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України. У роботі, на основі теорії розмежування принципів права на загальносоціальні та принципи юридичного права, усебічно досліджуються сутність, спеціальний понятійний апарат, наявні організаційно-правові засоби і форми, сфера та особливості реалізації окремих галузевих принципів сучасного трудового права в означеній сфері. Окрему увагу приділено дослідженню основних етапів становлення і розвитку вчення про принципи трудового права, а також сучасних доктринальних підходів до характеристики та систематизації таких принципів. На підставі проведеного дослідження сформульовано низку конкретних пропозицій щодо напрямів удосконалення трудового законодавства з урахуванням наявного зарубіжного досвіду та відповідних міжнародно-правових стандартів у сфері найманої праці.

Ключові слова: принципи трудового права, механізм реалізації галузевих трудо-правових принципів, правове регулювання трудових відносин працівників ОВС, особливості, засоби і форми реалізації галузевих принципів.

Проскуряков П. Д. Реализация принципов трудового права при прохождении службы в органах внутренних дел Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2010.

Диссертация посвящена анализу актуальных теоретических и практических вопросов, связанных с механизмом реализации отраслевых принципов трудового права в сфере специального правового регулирования трудовых отношений работников органов внутренних дел Украины. На основе теории размежевания принципов права на общесоциальные и принципы юридического права, всесторонне исследуются сущность, специальный понятийный аппарат, имеющиеся организационно-правовые средства и формы, сфера и особенности реализации отдельных отраслевых принципов современного трудового права в указанной сфере. Особое внимание уделяется исследованию основных этапов становления и развития учения о принципах трудового права, а также современных доктринальных подходов к характеристике и систематизации таких принципов.