Проблеми господарсько-правового забезпечення відносин в сфері охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Спеціальність 12.00.04 - Господарське право;

господарсько-процесуальне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Проблеми господарсько-правового забезпечення відносин в сфері охорони здоров'я

Пашков Віталій Михайлович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Вінник Оксана Мар'янівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри господарського права;

-доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Замойський Ігор Євгенович, Донецький університет економіки та права, завідувач кафедри господарського права і процесу;

- доктора юридичних наук, професор Устименко Володимир Анатолійович, Національна академія наук України, заступник директора Інституту економіко-правових досліджень (м. Донецьк).

Захист відбудеться 10 червня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 30 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиВ.П. Колісник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Внутрішня еволюція системи охорони здоров'я та методи регулювання її життєдіяльності підпорядковані законам суспільного розвитку. Саме виходячи із цих об'єктивних законів, визначаючих, з одного боку, сутність системи охорони здоров'я, як специфічної галузі державного устрою, з іншого, - формуючих науково обґрунтовані методи її регулювання, можливе забезпечення та практичне здійснення конкретних планів розвитку системи.

На сьогодні проблеми охорони здоров'я у більшості дослідників асоціюються лише через відносини лікаря та пацієнта або відносини адміністративного підпорядкування та бюджетного фінансування. А між тим, згідно з інформацією Держкомстату України кількість суб'єктів ЄДРПОУ, що здійснюють діяльність у сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги за організаційно-правовими формами господарювання складає: 163 державних підприємства, 395 комунальних підприємств, 11 іноземних підприємств, 259 дочірніх підприємств, 181 акціонерне товариство, 152 товариств з обмеженою відповідальністю, 2356 державних організацій та 6323 комунальних організацій у вигляді закладів та установ. Крім того, серед закладів охорони здоров'я можна виокремити: 2800 лікарняних закладів, 8000 амбулаторно-поліклінічних закладів. При цьому необхідно пам'ятати про той Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затверджений постановою КМУ від 17.09.1996 р. № 1138, який хоча й, на виконання Рішення Конституційного Суду України, приведений у відповідність до вимог ст. 49 Конституції України, все одно свідчить про активне здійснення господарської діяльності не лише з боку приватних закладів охорони здоров'я. Більш того виявляє комерційну природу державних та комунальних закладів охорони здоров'я.

Всі ці явища і складають господарську систему в рамках якої на вартісній основі надаються послуги, роботи в сфері охорони здоров'я та здійснюється реалізація лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичної техніки.

У контексті розгляду права на охорону здоров'я випливає питання й проблеми збереження генофонду Українського народу, розв'язання якої, відповідно до ст. 16 Конституції України, є обов'язком держави. Фактично йде мова про створення відповідних умов для забезпечення немайнового блага - права на здоров'я в межах ст. 49 Конституції України. Названі конституційно-правові положення перебувають з іншими конституційними принципами та тими, що зафіксовані в ГК України, у складному системно-ієрархічному зв'язку. Надзвичайно складна природа системно-структурних зв'язків у сфері охорони здоров'я, визначає спільну потребу певного правового алгоритму встановлення пріоритетів.

Проте відсутність системних цілісних досліджень статусу суб'єктів господарського права, діяльність яких повинна забезпечувати право громадян на охорону здоров'я, призводить до того, що втрачається комплексність у з'ясуванні різновекторних аспектів медикаментозного забезпечення населення. Тому, господарсько-правове забезпечення стає умовою функціонуванням сфери охорони здоров'я на сучасному етапі формування України, як соціальної держави.

Перехід до господарсько-правової моделі регулювання цих відносин є природним і цілком відповідає реаліям суспільного життя як відповідної реакції на стагнацію адміністративно-правової моделі системи охорони здоров'я. А переведення всіх відносин щодо медичного обслуговування у вартісний, контрольований, адресний характер з чітко визначеним суб'єктним складом та чітким розмежуванням прав, обов'язків і відповідальності учасників, може бути досягнуто лише в рамках переводу цих відносин у систему господарсько-правового регулювання, тобто в сферу дії господарсько-правових засобів державного регулювання з врахуванням реально функціонуючих господарських відносин, а також з врахуванням всіх соціальних специфічних особливостей їх реалізації.

Наведенні аргументи свідчать, що чинним законодавством України про охорону здоров'я не забезпечуються необхідні нормативні передумови господарсько-правового регулювання сфери охорони здоров'я в контексті його подальшого розвитку в комплексі з публічно-правовими інститутами господарського права, що в свою чергу свідчить про необхідність розгляду господарсько-правове забезпечення сфери охорони здоров'я з точки зору захисту прав споживачів як окремого інституту господарського права, без чого подальший розвиток сфери охорони здоров'я на національному рівні не може бути реалізовано.

Зазначенні вище обставини і спричинили вибір такої теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження обрано згідно з науково-дослідними роботами кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах комплексної цільової програми «Проблеми оптимізації правового регулювання економічних відносин в Україні» (номер державної реєстрації 0106U002289).

Мета і завдання дослідження. Метою цього дисертаційного дослідження є науково-теоретичне визначення змісту суспільних відносин у сфері охорони здоров'я, господарсько-правового забезпечення стимулювання розвитку охорони здоров'я, розробка на цьому ґрунті теоретичних засад господарсько-правового впливу на відносини у сфері охорони здоров'я. По-перше, встановлення господарсько-правового статусу закладів охорони здоров'я, а також доцільності нормативно-правової комерціалізації діяльності державних та комунальних лікувально-профілактичних закладів, в яких де-факто надаються платні медичні послуги, а також діяльності приватної медицини. По-друге, запровадження, крім приватного, у державний та комунальний сектори охорони здоров'я засобів господарсько-правового регулювання. По-третє, забезпечення вітальної безпеки як універсальної цінності, дієві результати якої вбачаються через господарсько-правові засоби як передумови найбільш ефективного господарського результату. Метою дослідження є також теоретичне обґрунтування господарсько-правового забезпечення сфери охорони здоров'я як окремого інституту господарського права.

Основні завдання дисертаційного дослідження, які підпорядковані досягненню поставленої мети і включають:

- встановлення основних напрямків розвитку суспільних відносин у сфері охорони здоров'я в контексті господарсько-правового регулювання;

- з'ясування механізмів реалізації публічних інтересів у сфері охорони здоров'я;

- визначення особливостей господарсько-правових відносин при здійсненні медичного та фармацевтичного обслуговування;

- з'ясування статусу закладів охорони здоров'я як учасників господарських відносин, а також організаційно-господарських повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування в сфері охорони здоров'я та основні господарсько-правові засоби їх реалізації;

- систематизацію видів господарсько-правових договорів у сфері охорони здоров'я та встановлення господарської компетенції учасників договірних відносин; правовий охорона здоров'я безпека

- характеристику засад формування господарсько-правової політики держави у сфері охорони здоров'я та господарсько-правового закріплення змісту інноваційної політики держави в сфері охорони здоров'я;

- встановлення особливостей забезпечення державою національної безпеки в сфері охорони здоров'я як чинника правового господарського порядку, а також класифікація загроз національної безпеки в контексті господарсько-правового регулювання та засобів їх нейтралізації;

- формулювання рекомендацій для подальшого розвитку господарського законодавства у сфері охорони здоров'я та пропонування концептуальних підходів удосконалення господарсько-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я в Україні.

Об'єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, що виникають в сфері охорони здоров'я, в тому числі відносин, які складаються при фактичному здійсненні господарської діяльності закладами охорони здоров'я.

Предметом дослідження обрано господарсько-правове забезпечення у сфері охорони здоров'я та господарсько-правові засоби реалізації державної законодавчої політики у сфері охорони здоров'я.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження ґрунтується на системному підході, що виявляється у використанні різних методів пізнання залежно від конкретних аспектів дослідження, що стало основою всебічного аналізу актуальних правових проблем у сфері охорони здоров'я. Історико-правовий метод застосовувався під час вивчення розвитку суспільних відносин у сфері охорони здоров'я та їх впливу на розвиток ринкових відносин. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі загальних та спеціальних законодавчих актів, що впливають на порядок здійснення медичного та фармацевтичного обслуговування, а також при аналізі законодавчих норм про забезпечення господарсько-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров'я. Під час аналізу сучасного стану законодавчих положень спрямованих на регламентацію господарсько-правових відносин у сфері охорони здоров'я використовувався формально-юридичний метод. Системно-структурний метод був задіяний для аналізу складу ринкових відносин в державному секторі медичних послуг, особливостей правового положення суб'єктів господарського права у сфері охорони здоров'я та правових особливостей регулювання відносин між ними, усунення дефектів законодавства в цій галузі. Метод комплексного аналізу дав змогу визначити фактичний зміст і основні тенденції розвитку відносин у сфері охорони здоров'я, що набувають договірної форми, а також економічні та правові чинники господарської компетенції учасників договірних відносин.

Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних науковців, Зокрема, значний вплив на одержанні результати справили наукові розробки та дослідження С.В. Агієвець, С.С. Алексєєва, Ю.Н. Андрєєва, Ю.Є. Атаманової, Є.М. Білоусова, О.А. Беляневич, М.І. Брагінського, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, О.П. Віхрова, В.М. Гайворонського, В.М. Гаращука, В.П. Жушмана, Д.В. Задихайло, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, О.С. Іоффе, В.В. Лаптєва, В.А. Ліпкана, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.С. Мартєм'янова, В.С. Мілаш, О.П. Подцерковного, П.М. Рабиновича, О.Ю. Рибакова, В.М. Рудого, А.П. Сергєєва, Є.А. Суханова, О.В. Старцева, Д.І. Степанова, Ю.А. Тихомирова, Ю.К. Толстого, В.А. Устименко, В.В. Хахуліна, О.В. Шаповалової, В.С. Щербини та ін.

Емпіричну основу дослідження становлять ГК і ЦК, міжнародні нормативно-правові акти, в тому числі міжнародні конвенції, що визнанні в Україні, закони та інші нормативно-правові акти, спрямовані на нормування господарсько-правових відносин у сфері охорони здоров'я України, а також роз'яснення Конституційного Суду України тощо.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим у сучасному українському правознавстві комплексним монографічним дослідженням теоретичних та практичних проблем господарсько-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров'я. В ній вперше визначено зміст суспільних відносин у сфері охорони здоров'я, що підлягають господарсько-правовому регулюванню на сучасному етапі, господарсько-правовий статус закладів охорони здоров'я, господарська компетенція учасників договірних відносин у сфері охорони здоров'я, запроваджено такий термін як «вітальна безпека» - складова національної безпеки, тобто безпеки життя та здоров'я громадян, обґрунтування розгляду господарсько-правового забезпечення у сфері охорони здоров'я як окремого інституту господарського права.

Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в теоретичних положеннях та висновках, найважливішими з яких слід назвати такі.

Уперше у вітчизняній юридичній науці:

1) розроблено диференціацію шляхів реалізації публічних інтересів у сфері охорони здоров'я за їх спрямуванням: а) конституційних прав на охорону здоров'я і в контексті публічного природного права включають в себе визначення господарсько-правових засобів забезпечення населення якісною медичною допомогою, а також встановлення видів юридичної відповідальності за невиконання або неналежне виконання імперативних норм; б) права на підприємницьку діяльність у сфері охорони здоров'я і в контексті приватного права включає в себе встановлення права на здійснення господарської діяльності у сфері охорони здоров'я в режимі диспозитивно-децентралізованого регулювання, а також самостійність суб'єкта щодо несення відповідальності за своїми зобов'язаннями; в) якісного медичного та фармацевтичного обслуговування і в контексті публічного негативного права включає в себе встановлення заборони займатися відповідною діяльністю у сфері охорони здоров'я при відсутності відповідних дозволів, а також встановлення юридичної відповідальності за недотримання заборон;

2) на основі аналізу господарсько-правових відносин спрямованих на забезпечення охорони здоров'я розроблено їх класифікацію щодо здійснення: а) господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом лікарських засобів, виробів медичного призначення, медичної техніки, їх реалізації, а також надання медичних послуг суб'єктами господарювання, які знаходяться на повному госпрозрахунку з метою або без мети отримання прибутку; б) господарської діяльності суб'єктами некомерційного господарювання, що фінансуються з бюджету, пов'язаної з наданням медичних послуг та медичної допомоги, а також пов'язаної з виготовленням лікарських засобів в умовах міжлікарняної аптеки без права торгівлі; в) господарського забезпечення негосподарюючими суб'єктами в межах господарської компетенції пов'язаної з виконанням адміністративних функцій; г) управління господарською діяльністю закладів охорони здоров'я шляхом застосування основних засобів регулюючого впливу держави;

3) розроблено визначення поняття видів діяльності, якими репрезентована сфера охорони здоров'я: а) медична діяльність - це господарська діяльність щодо медичного обслуговування в межах господарської компетенції медичних закладів з виконання робіт та послуг за державним замовленням або господарсько-правовими договорами з посиленим публічним інтересом; б) фармацевтична діяльність - це господарська діяльність щодо фармацевтичного обслуговування в межах господарської компетенції аптечних закладів та виробників фармацевтичної продукції з виконання робіт та послуг пов'язаної з обігом фармацевтичної продукції за державним замовленням або господарсько-правовими договорами з посиленим публічним інтересом;

4) на основі аналізу чинного законодавства у сфері охорони здоров'я запропоновано запровадити таку юридичну категорію як «вітальна безпека» - це складова національної безпеки, яка за допомогою системи правових норм, інших державно-правових і соціальних засобів гарантує забезпечення права на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, а також усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю;

5) запропонована дефініція поняття вітальна безпека - це організуючий вплив системи охорони здоров'я забезпечувати реалізацію немайнового блага - права на здоров'я, у тому числі репродуктивного, як основи стабільності громадянського суспільства та конституційної основи правового господарського порядку в Україні, її здатність до сталого функціонування за будь-яких несприятливих умов, а також здатність держави до захисту національних інтересів у сфері охорони здоров'я від можливих загроз;

6) встановлено, що при забезпеченні вітальної безпеки основною системною функцією господарсько-правових засобів державного регулювання у сфері охорони здоров'я є: а) прогностична функція та пов'язана з нею функція управління у вигляді прийняття юридично значущих рішень шляхом державної реєстрації суб'єктів господарювання, ліцензування певних видів господарської діяльності, ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, встановлення нормативів і медичних стандартів, реєстрації лікарських засобів і виробів медичного призначення, сертифікації лікарських засобів, запровадження митних та податкових пільг на ввезення обладнання для виробництва інноваційних лікарських засобів та допоміжних речовин для їх виробництва, координації роботи щодо встановлення нормативів якості питної води, продуктів харчування, в тому числі спеціальних харчових продуктів, повітря та екології тощо; б) функція контролю - як правова форма державного регулювання у вигляді сукупності організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на визначення компетентними органами ступеня відповідності фактичних напрямів і результатів діяльності суб'єктів господарювання встановленим державою правилам, нормам і нормативам, а також виявлення порушень у діяльності цих суб'єктів; в) функція застосування господарсько-правових санкцій;

7) теоретично обґрунтовано, що господарсько-правове забезпечення охорони здоров'я з точки зору захисту прав споживачів необхідно розглядати як окремий інститут господарського права, при цьому його нормативний зміст повинен розвиватися в комплексі з іншими публічно-правовими інститутами господарського права;

8) встановлено, що в зазначеному інституті господарського права забезпечення охорони здоров'я, можна відокремити групи норм, які визначають: предмет господарсько-правового регулювання суспільних відносин у сфері охорони здоров'я; господарсько-правовий статус закладів охорони здоров'я, що реалізують забезпечення немайнового блага - права на здоров'я; правовий статус органів державного регулювання у сфері охорони здоров'я - носіїв організаційно-господарських повноважень; засоби державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я;

9) з метою більш чіткого розмежування господарсько-правового статусу учасників відносин у сфері охорони здоров'я запропоновано: 1) ст. 55 ГК доповнити п. 5 такого змісту: діяльність суб'єктів некомерційного господарювання, що фінансуються з бюджету, регулюється спеціальними законами; 2) ч. 3 ст. 3 ГК доповнити наступним змістом: негосподарюючим суб'єктом публічного права є юридична особа, що фінансується з бюджету, основна ознака якої є публічна функція, діяльність якої при виконанні своєї основної діяльності спрямована на створення та підтримку необхідних матеріально-технічних умов її функціонування, що здійснюється за або без участі суб'єктів господарювання і є його господарчим забезпеченням;

10) з метою забезпечення ефективного впливу держави на діяльність не лише суб'єктів господарювання, а й негосподарюючих суб'єктів запропоновано: ч. 2 ст. 12 ГК по тексту після слів ліцензування доповнити словами таким засобом регулюючого впливу держави як «акредитація»;

11) з метою удосконалення господарської компетенції щодо управління комунальними закладами охорони здоров'я з боку місцевих державних адміністрацій запропоновано, при тлумаченні ст. 24 ГК системно з іншими законодавчими актами, внести уточнення в поняття «система організаційно-господарських повноважень», яка має включати можливість управління у комунальному секторі економіки, також з боку уповноважених органів державної виконавчої влади;

12) на основі аналізу відносин між органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування та державними або комунальними закладами охорони здоров'я запропоновано ввести в ГК норму, яка встановлює порядок виконання державних завдань лікувально-профілактичними закладами у вигляді суб'єктів некомерційного господарювання, що фінансуються з бюджету за рішенням органів державної виконавчої влади або місцевого самоврядування з метою надання медичної допомоги в межах спеціальних програм;

13) запропоновано внести доповнення до Основ законодавства України про охорону здоров'я та ГК (ст. 183 - 1) наступного змісту: в сфері надання безоплатних медичних послуг державний контракт, укладений на підставі державного замовлення як засобу державного регулювання, - це договір, укладений державним замовником від імені держави із окремо визначеним закладом охорони здоров'я, будь якої форми власності, як суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, із визначенням взаємних прав та обов'язків сторін;

14) запропоновано в залежності від видів лікувально-профілактичної допомоги, що гарантується державою передбачити в Основах законодавства України про охорону здоров'я наявність типових господарсько-правових договорів з первинної, спеціалізованої (вторинної) та високо спеціалізованої (третинної) лікувально-профілактичної допомоги, на підставі чого розроблено визначення господарського договору на надання медичних послуг якими пропонується доповнити Основи: а) господарсько-правовий договір на надання медичних послуг - це угода, укладена між учасниками господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, в силу якої одна сторона (виконавець) - заклад охорони здоров'я як суб'єкт господарювання зобов'язується за замовленням другої сторони (замовника) - як юридичної або фізичної особи, надати цій фізичній особі або третій стороні (послугоотримувачу), первинну, спеціалізовану або високоспеціалізовану лікувально-профілактичну допомогу в межах клінічних рекомендацій або медичних стандартів, а замовник зобов'язується оплатити зазначені медичні послуги, якщо інше не встановлено договором;

15) обґрунтовано і запропоновано, з метою правової легалізації напрямів інноваційної діяльності в організаційній сфері охорони здоров'я, внести до ст. 327 ГК України доповнення наступного змісту: синтезування нових ідей, розроблення нових теорій і моделей, включаючи проекти, концепції та програми, зосереджені на науково-дослідній діяльності, розробленні програмних засобів опрацювання інформації, удосконаленні існуючих методів діагностики і лікування та модернізації технологічних процесів, освоєнні нового обладнання, впровадженні нових технологій, а також реформуванні системи управління охороною здоров'я шляхом створення нових моделей функціонування галузі і відповідної підготовки та перепідготовки кадрів;

16) з метою координації зусиль у різних галузях економіки щодо забезпечення вітальної безпеки запропоновано створення спеціально-уповноваженого органу з питань вітальної безпеки, внесені конкретні пропозиції щодо його діяльності та функціонування, в контексті не лише забезпечення якості медичної допомоги, лікарських засобів, а й продуктів харчування, питної води, атмосферного повітря та інших чинників, що впливають на здоров'я громадян;

17) запропоновано включити до переліку конституційних основ правового господарського порядку (ч. 2 ст. 5 ГК) положення про забезпечення державою вітальної безпеки - обов'язкової складової державних концепцій, програм, яка на етапі їх розробки має включати аналіз негативних чинників, пов'язаних з можливістю застосування основних засобів регуляторного впливу держави (ч. 2 ст. 12 ГК) формування необхідних функцій захисту та постановку перед відповідними органами завдань щодо запобігання впливу цих чинників на реалізацію вітальної безпеки;

18) аналіз чинного законодавства України та статистичної інформації дозволяє визначити наступні загрози вітальній безпеці: втрати фармацевтичної незалежності України, поширення в сфері охорони здоров'я каналів тіньової економіки, а також розповсюдження без суттєвих обмежень через роздрібну торгову мережу СХП, БАД та продуктів харчування, які містять ГМО, втрати управлінської вертикалі та відсутність концепції вдосконалення управління сферою охорони здоров'я саме в умовах ринкової економіки, зменшення питомої ваги державного сектору економіки у сфері фармацевтичного виробництва, відсутністю дієвої координації органів, що контролюють, крім медичної та фармацевтичної продукції, якість питної води, продуктів харчування, повітря, екології тощо;

19) запропоновано шляхи нейтралізації загроз вітальної безпеки, які повинні стати предметом державної політики, через забезпечення співвідношення наукових можливостей з державними цільовими програмами щодо створення інноваційних лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичної техніки нового покоління; встановлення для національних фармацевтичних виробників квот щодо створення та випуску інноваційних лікарських засобів, що повинно бути забезпечено державним замовленням відповідно до цільових національних програм; встановлення у зовнішньоекономічній діяльності квот в частині ввезення генеричних препаратів у відповідності до медичних стандартів; встановлення для фармацевтичних виробників життєво необхідних ліків обов'язкового мінімального внеску держави у статутному фонді та обмеження максимального внеску у статутний фонд іноземного капіталу таких підприємств; створення інноваційного фонду для сфери охорони здоров'я за допомогою встановлення мінімальної націнки на кожну упаковку лікарського засобу; концентрації капіталу у сфері охорони здоров'я в державних цільових програмах через створення промислово-фінансових груп, фармацевтичних холдингів або господарсько-виробничих асоціацій для підтримки публічних інтересів у сфері охорони здоров'я; встановлення вітальної безпеки як окремого напрямку діяльності РНБО; забезпечення координації зусиль МОЗ, РНБО та інноваційних органів у частині створення лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичної техніки нового покоління; створення державної інвестиційної компанії, на яку покласти обов'язок придбання акцій фармацевтичних підприємств з виробництва життєво необхідних ліків з метою забезпечення відповідного впливу в цілому на державну політику у сфері охорони здоров'я через державні корпоративні права; застосування господарсько-правової договірної форми як засобу державного регулювання; впровадження господарсько-правового засобу державного регулювання в частині встановлення обмежень на господарську діяльність, а саме роздрібної реалізації на території навчальних закладів СХП, БАД, продуктів харчування, які містять ГМО, канцерогени (чіпси, гумові продукти тощо), обов'язкове маркування продуктів харчування, що містять ГМО;

20) встановлено, що з метою нейтралізації загроз вітальної безпеки необхідно внести зміни до наступних законодавчих актів: а) в Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» щодо встановлення обмежень на господарську діяльність в частині роздрібної реалізації в навчальних закладах СХП, БАД, продуктів харчування, які містять ГМО, канцерогени (чіпси, гумові продукти тощо); б) Основи законодавства України про охорону здоров'я щодо створення окремого спеціального урядового органу, на який покласти обов'язки з регулювання фармацевтичного сектору сфери охорони здоров'я в частині представлення державних прав та інтересів, управління корпоративними державними правами фармацевтичних підприємств, в тому числі в зовнішньоекономічній діяльності, та забезпечення державного замовлення на фармацевтичну продукцію, а також координації контролю якості питної води, продуктів харчування, повітря, екології тощо;

21) запропоновано Проект Концепції удосконалення господарсько-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я в Україні, а також з метою удосконалення забезпечення закладів охорони здоров'я медичною технікою, запропоновано створити державне лізингове підприємство, розроблений проект статутних документів та порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання медичної техніки і обладнання для державних та комунальних закладів охорони здоров'я на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу.

Отримали подальший розвиток:

1) розробка теоретичних визначень понять окремих видів суб'єктів господарського права у сфері охорони здоров'я: а) заклад охорони здоров'я - це установа з відповідною матеріально-технічною базою та працівниками відповідної кваліфікації, що створена суб'єктом господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в тому числі у вигляді структурного підрозділу, чи негосподарюючий суб'єкт публічного права, завданням якої є забезпечення різноманітних потреб населення в охороні здоров'я шляхом надання профілактичної медико-санітарної допомоги чи послуг медичного або фармацевтичного характеру, в тому числі, інформаційно-медичної, санітарно-освітньої та медико-статистичної діяльності на основі професійної діяльності фармацевтичних і медичних працівників; б) медичний заклад - це заклад охорони здоров'я, який діє як суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності або його структурний підрозділ, що складається із лікарняних, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортних і санаторно-профілактичних закладів, закладів медико-соціального характеру та інших, метою діяльності якого є надання медичних послуг або робіт населенню; в) аптечний заклад - це заклад охорони здоров'я, який діє як суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності або його структурний підрозділ у вигляді аптеки, що в свою чергу може мати такі свої структурні підрозділи як аптечний пункт, аптечний магазин та аптечний кіоск, аптечна база (склад), основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами, виробами медичного призначення, іншою фармацевтичною та медичною продукцією; г) фармацевтичний заклад - це заклад охорони здоров'я, який діє як суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності або негосподарюючий суб'єкт у формі юридичної особи публічного права у вигляді бази (складу) медичної техніки, бази спеціального медичного постачання, контрольно-аналітичної лабораторії, лабораторії з аналізу якості лікарських засобів, магазину медичної техніки та медичної оптики, органу державного контролю якості лікарських засобів, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом виконання послуг або робіт фармацевтичного характеру, в тому числі шляхом надання адміністративних послуг; д) виробник фармацевтичної продукції - юридична особа приватного або публічного права будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, метою діяльності якої є виробництво лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичної техніки;

2) класифікація учасників господарських відносин, що діють як заклади охорони здоров'я: а) лікувально-профілактичні заклади, що можуть діяти як: суб'єкти некомерційного господарювання публічного права, які фінансуються з бюджету; суб'єкти некомерційного господарювання публічного права, які здійснюють господарську діяльність на підставі повного госпрозрахунку; суб'єкти господарювання у вигляді юридичних осіб приватного права, які здійснюють господарську діяльність з метою отримання прибутку або їх структурні підрозділи; суб'єкти господарювання - фізичні особи-підприємці, які здійснюють підприємницьку медичну практику; б) санітарно-профілактичні заклади, що можуть існувати як: негосподарюючі суб'єкти публічного права, які фінансуються з бюджету та здійснюють діяльність шляхом реалізації владних повноважень; суб'єкти некомерційного господарювання публічного права, які знаходяться на повному госпрозрахунку; в) аптечні та інші фармацевтичні заклади, що можуть існувати як: негосподарюючі суб'єкти публічного права, що фінансуються з бюджету та здійснюють діяльність шляхом реалізації владних повноважень; суб'єкти господарювання у вигляді юридичних осіб приватного права, що здійснюють господарську діяльність з метою отримання прибутку, або їх структурні підрозділи; суб'єкти господарювання - фізичні особи-підприємці, які здійснюють підприємницьку діяльність; г) заклади медико-соціального захисту, що можуть існувати як: негосподарюючі суб'єкти публічного права, що фінансуються з бюджету; суб'єкти некомерційного господарювання публічного права, що фінансуються з бюджету; д) інші заклади, що можуть існувати як: негосподарюючі суб'єкти публічного права, які фінансуються з бюджету, або їх структурні підрозділи; суб'єкти некомерційного господарювання публічного права, що фінансуються з бюджету; суб'єкти некомерційного господарювання публічного права, що знаходяться на повному госпрозрахунку;

3) визначення ієрархії органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в сфері охорони здоров'я та зміст їх компетенції: а) в системі органів виконавчої влади: на центральному рівні головним органом загальної компетенції з галузевою спеціалізацією є МОЗ, що реалізує державну політику та здійснює державне управління у галузі охорони здоров'я; на місцевому чи територіальному рівні діють органи виконавчої влади загальної компетенції - місцеві державні адміністрації з органами спеціальної галузевої компетенції - управліннями охорони здоров'я, які виконують організаційне і методичне керівництво роботою всіх закладів охорони здоров'я з питань надання лікувально-профілактичної допомоги та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення і підзвітні та підконтрольні відповідному міністерству, а також виконують функції з управління комунальними закладами охорони здоров'я, крім віднесених до виключних повноважень обласних і районних рад, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст, і з цих питань підзвітні та підконтрольні відповідним радам; б) в системі органів місцевого самоврядування: у обласних та районних радах до власної виключної компетенції, що стосується сфери охорони здоров'я, належать питання прийняття у межах, визначених законами, рішень щодо боротьби з епідеміями, а також управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних та обласних рад, зокрема прийняття та звільнення їх керівників, а також делегування відповідних повноважень обласним та районним адміністраціям з подальшим їх звітуванням; на рівні територіальних громад сіл, селищ та міст в особі їх виконавчих органів до галузевої власної компетенції належать питання прийняття у межах, визначених законами, рішень щодо боротьби з епідеміями, а також повноваження з управління закладами охорони здоров'я, що є власністю територіальних громад, до делегованої - забезпечення у межах наданих повноважень доступності й безоплатності медичного обслуговування на відповідній території;

4) положення про такий тип саморегулюючих організації у вигляді суб'єктів приватного права, яким можуть бути делеговані відповідні засоби реалізації публічних інтересів, у вигляді акредитації закладів охорони здоров'я та атестації спеціалістів у сфері охорони здоров'я, що потребує підготовки проекту Закону України «Про професійне медичне та фармацевтичне самоврядування» та «Про саморегулівні організації»;

5) положення про види учасників господарсько-договірних відносин у сфері охорони здоров'я: 1) при укладенні договорів на надання медичних послуг: 1.1. на користь третіх осіб: замовником виступають суб'єкти господарювання всіх форм власності та організаційно-правової форми або негосподарюючі суб'єкти; виконавцем виступають суб'єкти господарювання, що функціонують як заклади охорони здоров'я за наявності ліцензії на медичну практику, на конкретно визначений вид медичної діяльності; 1.2. безпосередньо зі споживачем або його представником: замовником виступає безпосередньо громадянин або його представник; виконавцем виступають суб'єкти господарювання, що функціонують як заклади охорони здоров'я за наявності ліцензії на медичну практику, на конкретно визначений вид медичної діяльності; 2) при укладенні договорів медичного страхування: 2.1. у випадку запровадження договору обов'язкового цивільно-правового медичного страхування: страхувальником виступає фізична особа чи інший зацікавлений господарюючий або негосподарюючий суб'єкт; страховиком - юридична особа публічного або приватного права, що має ліцензію на відповідний вид діяльності з обов'язкового медичного страхування; виконавцем надання медичних послуг виступають суб'єкти господарювання, що функціонують як заклади охорони здоров'я, за наявності ліцензії на медичну практику, на конкретно визначений вид медичної діяльності; 2.2. у разі запровадження договору обов'язкового державного соціального медичного страхування: страховиком виступає цільовий медичний страховий фонд; страхувальниками - суб'єкти господарювання всіх форм власності та організаційно-правових форм або негосподарюючі суб'єкти; застрахованими особами виступають громадяни; виконавцем надання медичних послуг - юридичні особи публічного права у вигляді суб'єктів некомерційного господарювання, що функціонують як заклади охорони здоров'я, за наявності ліцензії на медичну практику, на конкретно визначений вид медичної діяльності; 2.3. у разі запровадження договору добровільного медичного страхування: страхувальником виступає фізична особа чи інший зацікавлений господарюючий або негосподарюючий суб'єкт; страховиком - юридична особа приватного права, що має ліцензію на відповідний вид діяльності з добровільного медичного страхування; виконавцем надання медичних послуг виступають суб'єкти господарювання, що функціонують як заклади охорони здоров'я, за наявності ліцензії на медичну практику, на конкретно визначений вид медичної діяльності;

6) положення про види договірних відносин у сфері надання медичних послуг та їх загальнотеоретичне визначення: а) договір обов'язкового державного соціального медичного страхування - це угода між страховиком у вигляді цільового медичного страхового фонду та страхувальниками у вигляді суб'єктів господарювання і застрахованих осіб, відповідно до якого страхувальник зобов'язується вносити солідарні внески пропорційно рівню доходу до цільового фонду, страховик зобов'язується при настанні страхового випадку в межах Програми обов'язкового медичного страхування згідно з медичними стандартами організувати та профінансувати надання застрахованому контингенту медичної допомоги; б) договір обов'язкового цивільно-правового медичного страхування - це угода, відповідно до якої фізична особа-страхувальник в силу закону зобов'язується за свій рахунок або за рахунок зацікавленої особи застрахувати своє здоров'я та забезпечити внесення фіксованих страхових платежів, а страховик у вигляді суб'єкта господарювання зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити визначеному закладу охорони здоров'я страхову виплату, обумовлену відповідною Програмою обов'язкового медичного страхування без несення взаємної відповідальності, страховика - за зобов'язаннями держави та держави - за зобов'язаннями страховика, а заклад охорони здоров'я здійснює медичне обслуговування в межах затвердженої програми медичного забезпечення; в) договір добровільного медичного страхування можна визначити як угоду між страхувальником у вигляді суб'єкта господарювання на користь фізичної особи або у вигляді громадянина та страховою медичною організацією як суб'єкта господарювання про те, що страхувальник своєчасно перераховує страхові платежі, а у разі настання страхового випадку вона виплачує ліцензованому медичному закладу вартість медичної послуги згідно з рахунком в обсязі, передбаченому договором та програмою добровільного медичного страхування, при цьому розмір страхової суми встановлюється за згодою сторін.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції дисертації можуть бути використанні в науково-дослідній роботі для подальшого розвитку загальної теорії господарських правовідносин; вдосконаленні положень господарського законодавства України в частині закріплення господарсько-правових відносин у сфері охорони здоров'я, встановлення господарсько-правового статусу негосподарюючих суб'єктів та суб'єктів некомерційного господарювання; при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних навчальних закладів та факультетів, а також викладення курсу «Господарське право».

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та практичні рекомендації знайшли своє відображення в положеннях Навчально-методичного посібника для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни «Господарське право, в розробці якого дисертант брав участь, оприлюднювалися на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також були предметом обговорення на науково-практичних конференціях, серед яких: Всеукраїнська науково-практична конференція «Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення» (27 - 28 жовтня 2006 року); Міжнародний науковий семінар «Проблеми державно-правового розвитку в умовах Європейської інтеграції і глобалізації» (16 травня 2008 року); Науково-практична конференція «Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах» (16 - 17 квітня 2008 року); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених та здобувачів «Юридична наука очима молодих вчених» з нагоди ІІ всеукраїнського Фестивалю науки (16 - 17 травня 2008 року); Щорічна ІІІ підсумкова наукова конференція Полтавського факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за результатами роботи у 2008/2009 навчальному році «Проблеми розвитку правової системи» (15 - 16 квітня 2009 року); Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми реформування місцевого самоврядування України в контексті наближення до Європейських стандартів» (м. Харків, 28 жовтня 2009 року); Науково-практична конференція «Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі» (м. Харків, 11 грудня 2009 року), а також обговорювались на сторінках галузевого щотижневика «Аптека».

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 4 індивідуальних монографіях, 34 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, а також 7 тезах науково-практичних конференцій. Результати дослідження використовувалися дисертантом також в науково-педагогічній діяльності.

Структура та обсяг роботи зумовлена предметом та метою дослідження. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів поділених на тринадцять підрозділів, висновку, списку використаних джерел і трьома додатками. Загальний обсяг роботи - 482 сторінок, з них основного тексту 396 сторінок. Список використаних джерел включає 429 найменувань (37 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету й завдання, об'єкт, предмет, методологічну та теоретичну базу дослідження, сформульовано основні положення, що відображають новизну одержаних результатів, висвітлено їх практичне значення та напрями апробації.

Розділ 1 «Господарсько-правове регулювання суспільних відносин у сфері охорони здоров'я» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Суспільні відносини у сфері охорони здоров'я як об'єкт господарсько-правового регулювання» проаналізовано стан господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, значущість її господарської системи в економічному розвитку країни та здійснена регламентація суспільних відносин в системі охорони здоров'я. На підставі аналізу досліджень у сфері охорони здоров'я та положень деяких нормативних актів у відповідній сфері встановлено, що суспільні відносини у сфері охорони здоров'я, що підлягають господарсько-правовому регулюванню, умовно можна поділити на такі групи: відносини пов'язані із забезпеченням здорового навколишнього середовища, якісних продуктів харчування, питною водою, санітарно-епідеміологічного благополуччя, медикаментозного забезпечення населення та соціальних факторів; відносини що виникають з приводу реалізації права на безоплатну медичну допомогу та якісні медичні послуги; відносини, що включають в себе: стан нормативно-правового забезпечення, діяльності спеціально уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, до господарської компетенції яких віднесено забезпечення охорони здоров'я, а також система господарсько-правових засобів реалізації останньої; відносини щодо інноваційного розвитку, що безпосередньо впливають на конкурентоспроможність вітчизняних фармвиробників та на визначення у сфері охорони здоров'я складових національної безпеки.

Автором сформульовано співвідношення публічних та приватних інтересів в сфері охорони здоров'я та механізми їх реалізації.

У підрозділі 1.2. «Аксіологічні засади господарсько-правового впливу на регулювання відносин в сфері охорони здоров'я» обґрунтовано підпорядкування державної правової політики завданням збереження здоров'я громадян, як основної цінності в теорії загальнозначущих принципів, що визначають напрямки людської діяльності та мотивацію поведінки людини. Встановлено, що суттєвий вплив на стан здоров'я населення справляють чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, конфлікти, засоби масової інформації, урбанізація, гігантські темпи індустріалізації тощо.

Автором встановлено, що в сфері охорони здоров'я суспільні відносини класифікуються так: 1. Відносини, що виникають між особами, які наділяються законодавством специфічними якостями, - правовим статусом, який складається з правосуб'єктності, законодавчо закріплених основних прав, обов'язків та гарантій зазначених прав, що дає можливість брати участь у конкретних правовідносинах, пов'язаних із правом на медичну допомогу і медичне обслуговування, та суб'єктами господарювання, що діють з метою отримання прибутку, суб'єктами некомерційного господарювання, у вигляді закладів охорони здоров'я, що безпосередньо реалізують право громадян на медичну допомогу та медичне обслуговування. 2. Відносини між суб'єктами господарювання, що діють з метою отримання прибутку, суб'єктами некомерційного господарювання, у вигляді закладів охорони здоров'я, або негосподарюючими суб'єктами, що беруть участь у реалізації права громадян на медичну допомогу та медичне обслуговування. 3. Відносини між суб'єктами господарювання, що діють з метою отримання прибутку, суб'єктами некомерційного господарювання або негосподарюючими суб'єктами у вигляді закладів охорони здоров'я та державою, що через спеціально уповноважені органи виконавчої влади, а також територіальні громади через виконавчі органи сільських, селищних та міських рад здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

У підрозділі 1.3. «Здійснення медичного та фармацевтичного обслуговування та його місце в системі правового регулювання» обґрунтовується визначення такого поняття як «медичне обслуговування» та «фармацевтичне обслуговування». Обґрунтовується необхідність введення поняття «обслуговування» з метою розподілу таких понять як «роботи» та «послуги» у сфері охорони здоров'я. Результатом здійснення медичного або фармацевтичного обслуговування можуть бути: настання повного позитивного для здоров'я ефекту відповідно до умов договору або бажань пацієнта; настання повного негативного для здоров'я ефекту відповідно до умов договору або бажань пацієнта; настання часткового позитивного для здоров'я ефекту відповідно до умов договору або бажань пацієнта; настання часткового негативного для здоров'я ефекту відповідно до умов договору або бажань пацієнта. Проте практичні результати надання медичної допомоги та медичних послуг потребують законодавчого регламентування питань, пов'язаних із: захистом прав пацієнтів; порядком надання медичної допомоги та медичних послуг, в тому числі в лікувально-профілактичних закладах державної і комунальної форми власності. Автором зазначенні господарсько-правові відносини, що складаються при здійсненні медичного та фармацевтичного обслуговування.

Обґрунтовується визначення поняття «медична діяльність» та «фармацевтична діяльність».

Розділ 2 «Суб'єкти господарського права у сфері охорони здоров'я: загальна характеристика» складається з двох підрозділів, в яких досліджується господарсько-правовий статус закладів охорони здоров'я й повноваження суб'єктів організаційно-господарських повноважень щодо учасників відносин у сфері охорони здоров'я.

У підрозділі 2.1. «Господарсько-правовий статус учасників господарських відносин у сфері охорони здоров'я» встановлено, що серед закладів охорони здоров'я особливо місце займають державні та комунальні лікувально-профілактичні заклади, як бюджетні установи. А серед них необхідно відрізняти суб'єкти некомерційного господарювання, що фінансуються з бюджету та й негосподарюючи суб'єкти. Досліджений статус закладів охорони здоров'я як суб'єктів публічного права так й суб'єктів приватного права. Розроблено власне визначення поняття негосподарюючий суб'єкт, запропоновано внести відповідні доповнення до ГК.