Проблеми господарсько-правового забезпечення відносин в сфері охорони здоров’я

На підставі цих досліджень, в господарсько-правовому аспекті, дане визначення таких понять, як «заклад охорони здоров'я», «медичний заклад», «аптечний заклад», «фармацевтичний заклад» та «виробник фармацевтичної продукції». І як наслідок, запропоновано внести доповнення до ст. 12 ГК щодо засобів регулюючого впливу держави не лише для суб'єктів некомерційного господарювання, а й для негосподарюючих суб'єктів, таким засобом може бути акредитація закладів охорони здоров'я. Також доведено, що при наданні медичної допомоги принцип безоплатності медичної послуги для громадян діє у разі, коли замовником медичних послуг є держава або уповноважені нею органи та організації в особі негосподарюючих суб'єктів публічного права, а виконавцем таких послуг - будь-який заклад охорони здоров'я також у вигляді суб'єкта некомерційного господарювання, що фінансується з бюджету або суб'єкта некомерційного господарювання, що знаходиться на повному госпрозрахунку, принцип безоплатності при цьому полягає у відшкодуванні витрат відповідно до порядку ст. 904 ЦК України з боку замовника. Механізм реалізації цього принципу полягає в укладені державою господарського договору з посиленим публічним інтересом з закладом охорони здоров'я на користь третіх осіб.

На підставі існуючої нормативно-правової бази в контексті проведених досліджень відпрацьована класифікація закладів охорони здоров'я як учасників господарських відносин.

У підрозділі 2.2. «Суб'єкти організаційно-господарських повноважень в сфері охорони здоров'я» проведено дослідження правового становища органів державної влади та місцевого самоврядування як суб'єктів організаційно-господарських повноважень які не знайшли свого достатнього втілення на відміну від інших груп організаційно-господарських повноважень. Встановлено, що за своєю суттю організаційно-господарські повноваження органів влади в сфері охорони здоров'я характеризується відносинами між державою, органами державної виконавчої влади та/чи місцевого самоврядування, що виникають у зв'язку з підготовкою та впровадженням нормативно-правових актів і контролем за їх дотриманням; відносинами між уповноваженими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, закладами охорони здоров'я і іншими суб'єктами господарювання, що здійснюють медичну і фармацевтичну діяльність у сфері охорони здоров'я, а також громадянами стосовно забезпечення конституційних гарантій щодо охорони здоров'я населення. В організаційно-господарському аспекті органами державної влади та місцевого самоврядування забезпечення охорони здоров'я здійснюється за такими напрямами: 1) прийняття відповідних правових норм, які встановлюють: засоби забезпечення немайнового блага - права на здоров'я; умови здійснення діяльності в сфері охорони здоров'я суб'єктами господарювання; завдання та компетенцію відповідних державних органів і органів місцевого самоврядування щодо забезпечення здоров'я громадян; заходи юридичної відповідальності, що застосовуються до суб'єктів господарювання - порушників правових норм; процесуальний порядок здійснення превентивних заходів; порядок прийняття правозастосовчих актів, спрямованих на запобігання порушенню права на охорону здоров'я. 2) регламентування діяльності компетентних органів щодо застосування юридичних норм з метою запобігання порушенню права на охорону здоров'я шляхом забезпечення належного контролю за дотриманням законодавства про охорону здоров'я тощо.

Автором проаналізована господарська компетенція органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо організаційно-господарських повноважень в сфері охорони здоров'я та приділена увага саморегулівним організаціям в сфері охорони здоров'я.

Обґрунтовано необхідність внесення доповнень до ст. 24 ГК в частині здійснення управління у комунальному секторі економіки, зокрема комунальними закладами охорони здоров'я, також з боку уповноважених органів державної виконавчої влади.

Розділ 3 «Правові особливості господарсько-договірних відносин в сфері охорони здоров'я» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Система та види господарсько-правових договорів у сфері охорони здоров'я» розглянуто основні підходи розподілу господарсько-правових договорів у сфері охорони здоров'я і значну увагу приділено такій формі реалізації державних замовлень на медичні послуги як державний контракт. Запропоновано поновити в ГК такий засіб регулюючого впливу держави як державне завдання, яке повинно бути обов'язковим для виконання для закладів охорони здоров'я у вигляді суб'єктів некомерційного господарювання, що повністю фінансуються з бюджету і призначених для медичного обслуговування соціальних хвороб та окремих груп населення, або у вигляді негосподарюючих суб'єктів в межах спеціальних програм.

Автором виявлено, що в сфері надання безоплатних медичних послуг державний контракт, укладений на підставі державного замовлення як засобу державного регулювання, - це правова форма закріплення та узгодження приватних і публічних інтересів у рамках акту державного управління, тобто договір, укладений державним замовником від імені держави із окремо визначеним державним або комунальним закладом охорони здоров'я як суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, із визначенням взаємних прав та обов'язків сторін, в тому числі на дотримання медичних стандартів. Крім того, виникає необхідність запровадження державного замовлення з наступним укладенням державних контрактів на постачання для державних потреб нормативно затвердженого переліку лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичної техніки, а для останнього із застосуванням лізингових операцій з боку спеціально створеної державної структури. Впровадження зазначеного потребує нормативного конкретизування процедури визначення виконавців державного замовлення за критеріями, пов'язаними не лише з вартістю, а й з фармакологічними властивостями ліків, інноваційного медичного обладнання тощо.

Автором розроблено власне визначення поняття господарсько-правовий договір надання медичних послуг, договір обов'язкового державного соціального медичного страхування, та договір добровільного медичного страхування. З'ясовано, що в сфері охорони здоров'я як елементами забезпечення немайнового блага - права на здоров'я можна визнати наступні види договорів: державний контракт, укладений на підставі державного замовлення; господарсько-правовий договір надання медичних послуг; договір обов'язкового цивільно-правового медичного страхування; договір обов'язкового державного соціального медичного страхування; договір добровільного медичного страхування.

У підрозділі 3.2. «Господарська компетенція учасників договірних відносин у сфері охорони здоров'я» автор досліджує коло учасників господарсько-договірних відносин у сфері охорони здоров'я та визначає своє бачення їх господарської компетенції. В сфері охорони здоров'я серед учасників господарсько-договірних відносин з суб'єктами господарювання як контрагентами ним відокремлено: юридичні особи публічного права, що функціонують як заклади охорони здоров'я та здійснюють діяльність як суб'єкти некомерційного господарювання, що фінансуються з бюджету; юридичні особи публічного права, що функціонують як заклади охорони здоров'я та здійснюють діяльність як суб'єкти некомерційного господарювання на підставі повного госпрозрахунку; юридичні особи приватного права, що здійснюють некомерційну діяльність як суб'єкти господарювання у вигляді благодійних організацій; юридичні особи публічного права, що здійснюють некомерційну діяльність як негосподарюючі суб'єкти в структурі органів виконавчої влади або місцевого самоврядування; юридичні особи публічного права, що функціонують як заклади охорони здоров'я та здійснюють комерційну діяльність як господарюючі суб'єкти; юридичні особи приватного права, що функціонують як заклади охорони здоров'я.

Розділ 4 «Засади формування державою господарсько-правової політики у сфері охорони здоров'я» охоплює два підрозділу.

У підрозділі 4.1. «Правові форми та механізми об'єктивації державної політики у сфері охорони здоров'я як чинники господарсько-правового регулювання» приділено увагу формам здійснення державного регулювання економіки серед яких доречно відокремити державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України як один із основних напрямів економічної політики держави та форму державного управління економікою. Обґрунтовано, що покращання стану охорони здоров'я залежить від спроможності держави забезпечити ефективне господарське правове регулювання в сфері охорони здоров'я та ресурсну основу виконання нагальних та стратегічних планів і програм. Саме ці умови є базовими для переходу до законодавчо збалансованих моделей охорони здоров'я. Відповідно до принципів та вимог соціально-правової держави, розробити єдину національну концепцію реформування сфери охорони здоров'я.

Автором обґрунтовано запровадження такого терміну як «вітальна безпека», як юридичної категорії. Вітальна безпека як частина соціальної безпеки є органічною складовою національної безпеки держави, що підтверджується логікою соціального розвитку держави та суспільства і має забезпечуватися виваженою й ефективною державною політикою всіх рівнів; вітальна безпека як складова державної політики має внутрішню структуру, методологію та методику вивчення, певні умови реалізації - нормативно-правове забезпечення формування і впровадження політики соціальної безпеки та стратегічне планування; стратегічне планування політики вітальної безпеки як соціальної домінанти національної безпеки має ґрунтуватися на принципах: соціальних пріоритетів діяльності в сфері охорони здоров'я, збалансування та взаємного доповнення національних та регіональних пріоритетів, науково-технічного обґрунтування стратегічного планування, громадського контролю, що визначають ефективність стратегічного планування у цій сфері, та перспективності соціальної політики держави загалом.

У підрозділі 4.2. «Інноваційні аспекти змісту державної політики в сфері охорони здоров'я» наголошено, що у правовому аспекті інноваційну діяльність у сфері охорони здоров'я умовно можна розмежувати на діяльність, по-перше, пов'язану з організаційною сферою; по-друге, пов'язану із науково-виробничою сферою.

Організаційна сфера інноваційної діяльності галузі охорони здоров'я характеризується декларативністю нормативно затверджених програм та концепцій щодо впровадження медичних стандартів, багатоканального фінансування, зокрема шляхом запровадження обов'язкового медичного страхування; відсутністю взаємозв'язку проектів, що впроваджуються існуючим законодавством України, що пов'язано з відсутністю правового захисту продуктів інтелектуальної діяльності. Реалізація соціальних напрямів інноваційних перетворень в організаційній сфері охорони здоров'я, які стосуються модернізації її матеріально-технічної бази, впровадження нових прогресивних засобів і методів лікування, встановлення гарантованого державного обсягу безоплатної медичної допомоги та запровадження багатоканального фінансування повинна також бути спрямована на удосконалення нормативно-правової бази, а саме захисту авторського права соціальних напрямів інноваційної діяльності організаційної сфери в галузі охорони здоров'я, правової легалізації шляхом внесення до ст. 327 ГК України доповнень такого змісту: синтезування нових ідей, розроблення нових теорій і моделей, включаючи проекти, концепції та програми, зосереджені на науково-дослідній діяльності, розробленні програмних засобів опрацювання інформації, удосконаленні існуючих методів діагностики і лікування та модернізації технологічних процесів, освоєнні нового обладнання, впровадженні нових технологій, а також реформуванні системи управління охороною здоров'я шляхом створення нових моделей функціонування галузі і відповідної підготовки та перепідготовки кадрів. науково-виробнича сфера інноваційної діяльності в сфері охорони здоров'я характеризується відсутністю відповідної державної підтримки наукових досліджень щодо фінансового і непрямого стимулювання, недосконалістю галузевих нормативно-правових актів щодо правової ідентичності застосування торговельної назви лікарського засобу і торговельної марки.

Дослідження свідчать про наявність розбіжностей щодо стимулювання витрат соціальної інноваційної діяльності організаційної сфери галузі охорони здоров'я та інноваційної сфери науково-виробничою сфери галузі охорони здоров'я, пов'язаних з бажанням високоефективного лікування хворих, з одного боку, та виробництвом і ввезенням перш за все недорогих генеричних лікарських засобів і виробів медичного призначення та застарілої медичної техніки - з іншого.

Розділ 5 «Забезпечення державою національної безпеки в сфері охорони здоров'я як імператив господарсько-правового регулювання» складається з чотирьох розділів.

У підрозділі 5.1. «Вітальна безпека як чинник правового господарського порядку» порушено проблему забезпечення вітальної безпеки яка виходить за рамки повноважень МОЗ України і при цьому потребує негайного вирішення. З огляду на те, що мета реформування сфери охорони здоров'я як соціальної домінанти національної безпеки полягає у підтриманні нормального функціонування системи охорони здоров'я, виявленні загроз для життєдіяльності і вжиття адекватних заходів щодо їх відвернення та нейтралізації, у захисті здоров'я громадян, необхідно визначити, що система забезпечення сфери охорони здоров'я як невід'ємної частини соціальної безпеки повинна відповідати таким основним вимогам: функціонування в межах, визначених законодавством; забезпечення надійного захисту національних інтересів у сфері охорони здоров'я як невід'ємної частини соціальної сфери; прогнозування та своєчасне відвернення загроз здоров'ю громадян з метою забезпечення соціальної безпеки; ефективне функціонування сфери охорони здоров'я як у звичайних, так і в надзвичайних умовах; наявність чіткої структури галузі охорони здоров'я і функціональне розмежування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо охорони здоров'я. За своєю сутністю, механізм формування правової політики в сфері охорони здоров'я опосередковує процес трансформації завдань вітальної безпеки як чиннику господарсько-правової політики - об'єктами якої є такі категорії як ринок медичного та фармацевтичного обслуговування, якісного продовольчого забезпечення, природоохоронного, екологічного та забезпечення питною водою, інноваційна діяльність в сфері охорони здоров'я, відповідний ефект від підтримки необхідного життєвого рівня населення, ризики в сфері охорони здоров'я, рівновага між загрозами вітальної безпеки та господарсько-правовими аспектами їх нейтралізації в контексті регулюючої ролі держави - в завдання вітальної безпеки як чиннику господарсько-правової політики, які стосуються таких елементів правового регулювання як правовий статус учасників відносин у сфері охорони здоров'я на всіх етапах реалізації, договірно-правове забезпечення діяльності в сфері охорони здоров'я, господарсько-правові засоби та механізми її державного регулювання, компетенція органів держави щодо формування та реалізації Державних програм в сфері охорони здоров'я тощо.

Реалізація господарсько-правової політики має забезпечуватися засобами господарсько-правовими засобами державного регулювання в сфері охорони здоров'я, державної законодавчої політики в сфері охорони здоров'я та механізмами юридичної відповідальності органів влади за невиконання вимог чинного законодавства, зокрема, недосягнення показників вітальної безпеки.

Автором викладено пропозицію включення до переліку конституційних основ правового господарського порядку (ч. 2 ст. 5 ГК) положення про забезпечення державою вітальної безпеки - обов'язкової складової державних концепцій, програм, яка на етапі їх розробки має включати аналіз негативних чинників, пов'язаних із можливістю застосування основних засобів регуляторного впливу держави (ч. 2 ст. 12 ГК), формування необхідних функцій захисту та постановку перед відповідними органами завдань щодо запобігання впливу цих чинників на реалізацію вітальної безпеки.

У підрозділі 5.2. «Класифікація загроз вітальній безпеці в контексті господарсько-правового регулювання» розглянуто ключові ризики для охорони здоров'я та подано структуру загроз національної безпеки. Встановлено, що структура загроз національній безпеці в сфері охорони здоров'я характеризується: недостатнім рівнем фінансування та нераціональним використанням бюджетних коштів і пов'язаними з ним загрозами втрати наукових кадрів та інтелектуальної власності; занепадом виробництва інноваційної продукції і пов'язаними з ним загрозами підвищення імпортозалежності від наукоємної продукції; зростання тіньової економіки в сфері охорони здоров'я і пов'язаними з ним загрозами збільшення обігу фальсифікованих лікарських засобів; низькою ефективністю державного регулювання в сфері охорони здоров'я. Відзначено, що чинниками забезпечення вітальної безпеки є гарантії надання медичної допомоги та якісного медичного обслуговування; здійснення ефективної санітарно-профілактичної діяльності; державна підтримка фармацевтичного сектору сфери охорони здоров'я; державна підтримка науково-інноваційної діяльності в цій сфері; дієвий контроль за імпортом лікарських засобів і виробів медичного призначення; контроль за екологічною чистотою продуктів харчування, питною водою, повітрям - як єдиної проблеми забезпечення здоров'я нації, що пов'язано зі створенням єдиного контролюючого органу; створення відповідних господарсько-правових режимів щодо запровадження господарсько-правових стимулів та обмежень.

У підрозділі 5.3. «Господарсько-правові аспекти нейтралізації загроз вітальній безпеці» розглянути особливості застосування господарсько-правових засобів нейтралізації негативних чинників у сфері охорони здоров'я.

Відзначено, що нейтралізація загроз вітальній безпеці повинна реалізуватися шляхом: забезпечення співвідношення наукових можливостей із державними цільовими програмами щодо створення інноваційних лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичної техніки нового покоління; встановлення для національних фармацевтичних виробників квот щодо створення та випуску інноваційних лікарських засобів; встановлення у зовнішньоекономічній діяльності квот в частині ввезення генеричних препаратів; встановлення для фармацевтичних виробників життєво необхідних ліків мінімального внеску держави у статутному фонді; створення інноваційного фонду для сфери охорони здоров'я; концентрації капіталу у сфері охорони здоров'я в державних цільових програмах; встановлення вітальної безпеки як окремого напрямку діяльності РНБО; забезпечення координації зусиль МОЗ, РНБО та інноваційних органів у частині створення лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичної техніки нового покоління; створення державної інвестиційної компанії, на яку покласти обов'язок придбання акцій фармацевтичних підприємств з виробництва життєво необхідних ліків з метою забезпечення відповідного впливу в цілому на державну політику у сфері охорони здоров'я через державні корпоративні права; застосування господарсько-правової договірної форми як засобу державного регулювання; впровадження господарсько-правового засобу державного регулювання в частині встановлення обмежень на господарську діяльність, а саме роздрібної реалізації на території навчальних закладів СХП, БАД, продуктів харчування, які містять ГМО, канцерогени (чіпси, гумові продукти тощо), обов'язкове маркування продуктів харчування, що містять ГМО.

У підрозділі 5.4. «Місце правового регулювання охорони здоров'я в системі інститутів господарського права» зроблено висновок, що українське законодавство про охорону здоров'я є сукупністю норм різних інститутів та галузей права, які регулюють публічний та приватний аспекти відповідних суспільних відносин. Але саме цей факт й обумовлює наявність численних дефектів в правовому регулюванні відносин у сфері охорони здоров'я та відповідно низьку ефективність такого регулювання. Адже в такому випадку сфера охорони здоров'я як системний і достатньо автономний предмет правового регулювання розподіляється на різні «сектори», що регулюються окремим і неузгодженим з іншим нормативним масивом специфічним, в першу чергу, за своїми методами регулювання.

Отже, аналіз закордонної практики та тенденції розвитку української правової науки дозволяє зробити висновок про те, що господарсько-правове забезпечення сфери охорони здоров'я з точки зору захисту прав споживачів необхідно розглядати як окремий інститут господарського права. При цьому його нормативний зміст повинен розвиватися в комплексі з іншими публічно-правовими інститутами господарського права.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці концепції господарсько-правового забезпечення системи охорони здоров'я в сучасних ринкових умовах, визначення господарсько-правового статусу закладів охорони здоров'я та вирішення пов'язаних з цим питань законодавчого забезпечення господарських договірних відносин при здійсненні медичного та фармацевтичного обслуговування.

За результатами проведеного дослідження викладено найбільш важливі наукові положення, сформульовані конкретні пропозиції з вдосконалення господарсько-правового регулювання системи охорони здоров'я та зроблені основні висновки, які полягають у наступному:

1. Суспільні відносини у сфері охорони здоров'я, що підлягають господарсько-правовому регулюванню, поділяються на відносини: пов'язані із забезпеченням здорового навколишнього середовища, продуктами харчування, питною водою, санітарно-епідеміологічного благополуччя, медикаментозного забезпечення населення та соціальних факторів; що виникають з приводу реалізації права на безоплатну медичну допомогу та якісні медичні послуги, що включають в себе: стан нормативно-правового забезпечення, діяльності спеціально уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, до господарської компетенції яких віднесено забезпечення охорони здоров'я, а також система господарсько-правових засобів реалізації останньої; щодо інноваційного розвитку, що безпосередньо впливають на конкурентоспроможність вітчизняних фармвиробників.

2. Господарсько-правовому регулюванню у сфері охорони здоров'я підлягають відносини, що виникають між: 2.1. суб'єктами господарювання, які діють з метою отримання прибутку та/чи суб'єктами некомерційного господарювання, у вигляді закладів охорони здоров'я, що безпосередньо реалізують право громадян на медичну допомогу та медичне обслуговування, що наділяються законодавством специфічними якостями, - правовим статусом, що складається із господарської компетенції, законодавчо закріплених основних прав, обов'язків та гарантій зазначених прав, що дає можливість брати участь у конкретних правовідносинах, пов'язаних із правом на безоплатну медичну допомогу та оплатне медичне обслуговування; 2.2. суб'єктами господарювання, які діють з метою отримання прибутку, суб'єктами некомерційного господарювання і негосподарюючими суб'єктами публічного права, що діють як заклади охорони здоров'я та державою, що через спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування.

3. Медичне обслуговування - це господарська діяльність в межах господарської компетенції з виконання робіт та послуг, пов'язаних з виробництвом медичної техніки та медичних протезів, а також санітарно-профілактичних, лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих, санаторно-курортних, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних, науково-медичних послуг за державним завданням, державним замовленням, або господарсько-правовими договорами з посиленим публічним інтересом на користь третіх осіб (пацієнтів), що спрямовані на зміну або збереження фізичного та психічного здоров'я, або з метою отримання споживчої користі пацієнтом, не завжди спрямованої на збереження здоров'я.

4. Фармацевтичне обслуговування - це господарська діяльність в межах господарської компетенції з виконання робіт та послуг, пов'язаних з розробкою лікарських засобів, клінічними випробуваннями, їх реєстрацією, виробництвом, доставкою, зберіганням, реалізацією, у тому числі шляхом застосування договорів консигнації, відпуском їх лікувально-профілактичним установам та іншим медичним закладам або безпосередньо пацієнтам, а також виготовленням лікарських засобів в умовах аптеки за індивідуальними прописами лікарів, в тому числі виробництвом виробів медичної діяльності, контрольно-аналітична робота з аналізу лікарських засобів і виробів медичного призначення, за державним завданням, державним замовленням або господарсько-правовими договорами з посиленим публічним інтересом на користь третіх осіб (пацієнтів), що спрямована на зміну або збереження фізичного та психічного здоров'я.

5. Організаційно-господарські повноваження органів влади в сфері охорони здоров'я характеризуються відносинами між: а) державою, органами державної виконавчої влади та/чи місцевого самоврядування, що виникають у зв'язку з підготовкою та впровадженням нормативно-правових актів і контролем за їх дотриманням; б) уповноваженими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, закладами охорони здоров'я і іншими суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами, що здійснюють медичну і фармацевтичну діяльність у сфері охорони здоров'я, а також громадянами стосовно забезпечення конституційних гарантій щодо охорони здоров'я населення.

6. Аналіз господарсько-правових відносин, що виникають при наданні безоплатної медичної допомоги або безоплатного за рецептом лікаря відпуску лікарських засобів з боку державних та комунальних закладів охорони здоров'я, з наступним відшкодуванням витрат з боку державного бюджету, який свідчить про можливість застосування у засобах регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів некомерційного господарювання, які фінансуються з бюджету такої господарсько-правової категорії як державне завдання.

7. В сфері охорони здоров'я серед учасників господарсько-договірних відносин з суб'єктами господарювання як контрагентами можна відокремити: юридичні особи публічного права, що функціонують як заклади охорони здоров'я та здійснюють діяльність як суб'єкти некомерційного господарювання у вигляді медичних і науково-медичних закладів, що фінансуються з бюджету; юридичні особи публічного права, що функціонують як заклади охорони здоров'я та здійснюють діяльність як суб'єкти некомерційного господарювання у вигляді медичних і науково-медичних закладів, на підставі повного госпрозрахунку; юридичні особи приватного права, що здійснюють некомерційну діяльність як суб'єкти господарювання у вигляді благодійних організацій - лікарняних кас; юридичні особи публічного права, що здійснюють некомерційну діяльність як негосподарюючі суб'єкти в структурі органів виконавчої влади або місцевого самоврядування; юридичні особи публічного права, що функціонують як заклади охорони здоров'я та здійснюють комерційну діяльність як суб'єкти господарювання у вигляді державних та комунальних аптечних закладів та фармацевтичних підприємств; юридичні особи приватного права, що функціонують як заклади охорони здоров'я та здійснюють комерційну діяльність як суб'єкти господарювання з медичної практики, а також фармацевтичну діяльність.

8. При укладенні державних контрактів на підставі державного замовлення, учасниками господарсько-правових договорів є: 8.1. при здійсненні державної закупівлі медичних послуг у межах державної програми про безоплатну медичну допомогу: замовником виступають уповноважені органи державної влади або місцевого самоврядування як юридичні особи публічного права, що здійснюють діяльність як негосподарюючі суб'єкти в структурі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у вигляді відділів охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад; виконавцем виступають окремо визначені або спеціалізовані залежно від виду лікувально-профілактичної допомоги юридичні особи публічного права, що функціонують як заклади охорони здоров'я та здійснюють діяльність як суб'єкти некомерційного господарювання, що фінансуються з бюджету за наявності ліцензії на медичну практику, на конкретно визначений вид медичної діяльності, або як суб'єкти некомерційного господарювання, що здійснюють діяльність на підставі повного госпрозрахунку; 8.2. при здійсненні державної закупівлі лікарських засобів, виробів медичного призначення та медичної техніки: замовником виступають уповноважені органи державної влади або місцевого самоврядування як юридичні особи публічного права, що здійснюють діяльність як негосподарюючі суб'єкти в структурі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у вигляді відділів охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад; виконавцем виступають на підставі конкурсного відбору юридичні особи публічного або приватного права, що функціонують як фармацевтичні підприємства або аптечні заклади, в тому числі засновані приватними підприємцями, здійснюють комерційну діяльність як суб'єкти господарювання та мають на конкретно визначені види діяльності відповідну ліцензію, у вигляді державних та комунальних фармацевтичних або приватних підприємств та аптечних закладів.

9. Аналіз чинного законодавства дозволяє вести мову про запровадження такої юридичної категорії як «вітальна безпека», а також запропоновано створення спеціального органу щодо забезпечення вітальної безпеки та внесення до переліку конституційних основ правового господарського порядку положення про забезпечення вітальної безпеки. Визначенні загрози вітальній безпеці та шляхи їх нейтралізації.

10. Господарсько-правове забезпечення у сфері охорони здоров'я з точки зору прав споживачів необхідно розглядати як окремий інститут господарського права, в якому можна відокремити групи норм, що визначають: предмет господарсько-правового регулювання суспільних відносин у сфері охорони здоров'я; господарсько-правовий статус закладів охорони здоров'я, що реалізують забезпечення немайнового блага - права на здоров'я; правовий статус органів державного регулювання у сфері охорони здоров'я - носіїв організаційно-господарських повноважень; засоби державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я.

СПИСОК ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Пашков В. М. Напрямки оптимізації господарсько-правового забезпечення суспільних відносин у галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков - К.: МОРІОН, 2006. - 360 с.

Пашков В. М. Господарсько-правова політика у сфері охорони здоров'я: проблеми вітальної безпеки / В. М. Пашков. - К.: МОРІОН, 2007. - 152 с.

Пашков В. М. Господарсько-правовий статус закладів охорони здоров'я / В. М. Пашков. - К.: МОРІОН, 2008. - 148 с.

Пашков В. М. Проблеми правового регулювання відносин у сфері охорони здоров'я (господарсько-правовий контекст) / В. М. Пашков - К.: МОРІОН, 2009. - 448 с.

Публікації у фахових виданнях з юридичних наук затверджених Вищою атестаційною комісією України:

1. Пашков В. М. Господарська компетенція органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо управління комунальними закладами охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2006 р. - №3. - С. 28 - 31.

2. Пашков В. М. Проблеми державного регулювання правовідносин у галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2006 р. - №4. - С. 14 - 17.

3. Пашков В. М. Проблеми визначення учасників господарсько-договірних відносин у галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2006 р. - №5. - С. 34 - 38.

4. Пашков В. М. Суспільні відносини в галузі охорони здоров'я як об'єкти господарсько-правового регулювання / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2006 р. - №7. - С. 71 - 75.

5. Пашков В. М. Державне регулювання діяльності в галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2006 р. - №8. - С. 46 - 49.

6. Пашков В. М. Зміст і класифікація суспільних відносин у галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Проблеми законності. - 2006 р. - вип. 81. - С. 112 - 121.

7. Пашков В. М. Правове положення суб'єктів господарювання в галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Проблеми законності. - 2006 р. - вип. 84. - С.75 - 84.

8. Пашков В. М. Державний сектор надання медичних послуг та забезпечення медичною допомогою / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2006 р. - №12. - С. 14 - 17.

9. Пашков В. М. Проблеми державного регулювання соціальної інноваційної діяльності в організаційній сфері галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2007 р. - № 1. - С. 68 - 71.

10. Пашков В. М. Питання правового регулювання науково-технічної інноваційної діяльності в галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2007 р. - № 4. - С.104 - 107.

11. Пашков В. М. Інституціональний механізм господарсько-правового забезпечення регулюючого впливу держави на здійснення діяльності в галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2007 р. - № 5. - С.50 - 53.

12. Пашков В. М. Проблеми об'єктивації правової політики держави в галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Проблеми законності. - 2007 р. - вип. 86. - С. 113 - 122.

13 Пашков В. М. Господарсько-правові аспекти забезпечення охорони здоров'я як соціальної домінанти національної безпеки / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2007 (142) - №10. - С. 105 - 108.

14. Пашков В. М. Вітальна безпека як основа правового господарського порядку / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2007 (143) - № 11. - С.48 - 51.

15. Пашков В. М. Господарсько-правова характеристика та класифікація загроз у галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2007 (144) - №12. - С.134 - 137.

16. Пашков В. М. Господарсько-правові аспекти елементів публічного права в системі забезпечення вітальної безпеки / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (146) - №2. - С. 105 - 108.

17. Пашков В. М. Господарсько-правові проблеми функціонування державного сектору медичних послуг та медичної допомоги / В. М. Пашков // Проблеми законності. - 2007 р. - вип. 89. - С.65 - 75.

18. Пашков В.М. Правовий господарський порядок в Україні як основа забезпечення державою національної безпеки в галузі охорони здоров'я / В.М. Пашков // Проблеми законності. - 2007 р. - вип. 91. - С.58 - 67

19. Пашков В. М. Господарсько-правові засоби нейтралізації загроз вітальної безпеки / В. М. Пашков // Проблеми законності. - 2007 р. - вип. 92. - С. 66 - 74.

20. Пашков В. М. Соціальні інновації у галузі охорони здоров'я в контексті правового регулювання інноваційної діяльності / В. М. Пашков // Вісник Академії правових наук України. - № 2 (49). - 2007. - С. 138 - 147.

21. Пашков В. М. Вітальна безпека та господарсько-правові аспекти в системі регулювання відносин охорони здоров'я / В. М. Пашков // Вісник Академії правових наук України. - № 3 (50). - 2007. - С. 133 - 142.

22. Пашков В. М. Вітальна безпека як чинник господарсько-правової політики / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (147) -№3. - С.81 - 84.

23. Пашков В. М. Ознаки господарських правовідносин в контексті забезпечення вітальної безпеки / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (148) - № 4. - С. 16 - 20.

24. Пашков В. М. Ознаки господарсько-правових відносин при здійсненні медичного та фармацевтичного обслуговування / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (149) - № 5. - С.53 - 57.

25. Пашков В. М. Господарсько-правові аспекти медичного та фармацевтичного обслуговування / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - 2008 (151) - № 7. - С.16 - 19.

26. Пашков В. М. Державний контракт як засіб господарсько-правового регулювання / В. М. Пашков // Проблеми законності. - 2008 р. - вип. 94. - С.67 - 76.

27. Пашков В. М. Викладання дисципліни господарського права в медичних і фармацевтичних закладах освіти / В. М. Пашков // Проблеми законності. - 2008 р. - вип. 96. - С.77 - 85.

28. Пашков В. М. Господарсько-правовий договір як підстава виникнення господарсько-правових відносин у галузі охорони здоров'я / В. М. Пашков // Проблеми законності. - 2008 р. - вип. 97. - С.53 - 62.

29. Пашков В. М. Господарсько-правові аспекти забезпечення вітальної безпеки / В. М. Пашков // Проблеми законності. - 2008 р. - вип. 98. - С.35 - 45.

30. Пашков В. М. Законодавство про охорону здоров'я в системі підготовки юристів-господарників / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - №10 (154). - 2008. - С. 43-46.

31. Пашков В. М. Господарсько-правовий статус суб'єктів некомерційного господарювання та негосподарюючих суб'єктів / В. М. Пашков // Вісник Академії правових наук. - № 4 (55). - 2008. - С. 143-153.

32. Пашков В. М. Господарсько-правовий статус закладів охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - № 4 (160). - 2009. - С. 15-18.

33. Пашков В. М. Правовий господарський порядок і урядова фармацевтична політика, її наслідки та уроки / В. М. Пашков // Вісник Академії правових наук. - №2 (57). - 2009. - С. 84 - 95.

34. Пашков В. М. Ринкове саморегулювання господарських відносин у сфері охорони здоров'я / В. М. Пашков // Підприємництво, господарство і право. - №9 (165). - 2009. - С. 86-89.

АНОТАЦІЯ

Пашков В.М. Проблеми господарсько-правового забезпечення відносин в сфері охорони здоров'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько - процесуальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2010.

У дисертаційному дослідженні теоретично узагальнено та запропоноване нове розв'язання наукової проблеми, що полягає у розробленні концептуальних та методологічних засад системного господарсько-правового забезпечення відносин в сфері охорони здоров'я.

Досліджено правову природу та особливості суспільних відносин у сфері охорони здоров'я, сформульовано визначення такого поняття як «медична діяльність» та «фармацевтична діяльність», визначені суспільні відносини, що підлягають господарсько-правовому регулюванню. Особливу увагу приділено найбільш важливим на думку автора аспектам розподілу господарсько-правового статусу закладів охорони здоров'я. У першу чергу - це державні та комунальні лікувально-профілактичні заклади у вигляді суб'єктів некомерційного господарювання, що фінансуються з бюджету, які згідно з ст. 49 Конституції України повинні надавати безоплатну медичну допомогу, замовником якої повинна виступати держава в особі спеціально уповноважених органів. Серед закладів охорони здоров'я окреме місце займають негосподарюючи суб'єкти, основою діяльності яких є здійснення публічних функцій не пов'язаних з наданням медичної допомоги або послуг.

В роботі доведенні підстави виникнення та функціонування господарських правовідносин при медичному та фармацевтичному обслуговуванні. Розглянуто сутність та особливості закладів охорони здоров'я, а серед них й медичних закладів, аптечних та фармацевтичних закладів і виробників фармацевтичної продукції. Запропоновано їх авторське визначення.

Досліджено питання щодо організаційно-господарських повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування в сфері охорони здоров'я. Проаналізовано господарську компетенцію органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в сфері охорони здоров'я та проведена класифікація господарської компетенції цих органів. Приділена відповідна увага саморегулюючим організаціям, яким можуть бути делеговані відповідні механізми реалізації публічних інтересів у сфері охорони здоров'я.

Запропоновано, з метою внесення в Основи законодавства України про охорону здоров'я дефініцію такого поняття як господарсько-правовий договір надання медичних послуг.

В залежності від виду договорів приділено увагу учасникам господарсько-договірних відносин як контрагентів. Обґрунтовано запровадження такої юридичної категорії як «вітальна безпека», - це складова національної безпеки, яка за допомогою системи правових норм, інших державно-правових і соціальних засобів гарантує забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина щодо права на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, а також права на життя, права на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю і особисте немайнове благо - право на здоров'я і життя.

На основі аналізу норм чинного та перспективного законодавства України сформульовані загрози вітальній безпеці, а також шляхи їх нейтралізації.

Ключові слова: сфера охорони здоров'я, медична та фармацевтична діяльність, господарсько-правовий договір надання медичних послуг, господарсько-правовий статус закладів охорони здоров'я, вітальна безпека.

АННОТАЦИЯ

Пашков В.М. Проблемы хозяйственно-правового обеспечения отношений в сфере здравоохранения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно - процессуальное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2010.

В диссертационном исследовании теоретически обобщено и предложено новое решение научной проблемы, которое состоит в разработке концептуальных и методологических основ системного хозяйственно-правового обеспечения отношений в сфере здравоохранения.

Исследована правовая природа и особенности общественных отношений в сфере здравоохранения, проанализированы участники и особенности общественных отношений в сфере здравоохранения. Установлены проблемы хозяйственно-правового регулирования в сфере здравоохранения.

Сформулировано обозначение такого понятия как «медицинская деятельность» и «фармацевтическая деятельность», обозначены общественные отношения, которые подлежат хозяйственно-правовому регулированию. Особенное внимание уделено наиболее важным, с точки зрения автора, аспектам разделения хозяйственно-правового статуса учреждений здравоохранения. В первую очередь - это государственные и коммунальные лечебно-профилактические учреждения в виде субъектов некоммерческого хозяйствования, что финансируются с бюджета, которые в соответствии с ст. 49 Конституции Украины обязаны предоставлять бесплатную медицинскую помощь, заказчиком которой обязано выступать государство в особе специально уполномоченных органов. Среди учреждений здравоохранения отдельное место занимают нехозяйствующие субъекты, основою деятельности которых есть осуществление публичных функций не связанных с предоставлением медицинской помощи или услуг.

В работе доведены основания возникновения и функционирования хозяйственных правоотношений при медицинском и фармацевтическом обслуживании. Рассмотрена сущность и особенности учреждений здравоохранения, а среди них непосредственно медицинские учреждения, аптечные и фармацевтические учреждения и производители фармацевтической продукции в контексте их хозяйственно-правового статуса. Предложено их авторское обозначение в этом контексте.

Исследованы вопросы относительно организационно-хозяйственных полномочий органов государственной власти и местного самоуправления в сфере здравоохранения. Проанализировано хозяйственную компетенцию органов государственной власти и местного самоуправления в сфере здравоохранения и проведена классификация хозяйственной компетенции этих органов. Уделено определенное внимание саморегулирующим организациям, которым могут быть делегированы определенные механизмы реализации публичных интересов в сфере здравоохранения.

Предложено, с целью внесения Основ законодательства Украины о здравоохранении дефиницию такого понятия как хозяйственно-правовой договор медицинских услуг.

Изучена инновационная деятельность в сфере здравоохранения с ее делением на организационную или социальную и научно-производственную.

Обосновано внедрение такой юридической категории как «витальная безопасность», - это составляющая часть национальной безопасности. Она с помощью системы правовых норм, иных государственно-правовых и социальных средств гарантирует обеспечение конституционных прав и свобод граждан относительно права на здравоохранение, медицинскую помощь и медицинское страхование, а также права на жизнь, права устранение опасностей, которые угрожают жизни и здоровью и личное неимущественное право - право на здоровье и жизнь.

На основании анализа норм современного и перспективного законодательства Украины сформулированы угрозы витальной безопасности, а также пути их нейтрализации.

Ключевые слова: сфера здравоохранения, медицинское и фармацевтическое обслуживание, хозяйственно-правовой договор предоставления медицинских услуг, хозяйственно-правовой статус учреждений здравоохранения, витальная безопасность.

ANNOTATION

Pashkov V.M. Problems of economic-legal provision of relations in health protection sphere. - Manuscript.

The dissertation on a scientific degree of the doctor of juridical sciences on a specialty 12.00.04 - Economic law; Economic-procedural law. - Yaroslav the Wise National Law Academy of Ukraine, Kharkiv, 2010.

In dissertational research it is theoretically summarized and the new solution of a scientific problem which consists in working out the conceptual and methodological bases of system economic-legal provision of relations in health protection sphere is proposed.

The legal nature and peculiarities of public relations in health protection sphere is researched, definition of such concepts as «medical activity» and «pharmaceutical activity» is formulated, and public relations which are coming under economic-legal regulation are defined. The special attention is paid to the most important, according to the author, aspects of distribution economic-legal status of health protection establishments. First of all, these are state and municipal medical-and-prophylactic establishments in the form of subjects of the noncommercial managing, financed from the budget which according to the Article 49 of the Constitution of Ukraine should render the free medical aid the customer of which the state in the name of special representative bodies should act. Among health protection establishments the separate place is occupied by non- managing subjects, the basic activity of which involves performing of public functions not connecting with rendering medical aid or services.

In the work the reasons for arising and functioning of economic legal relations in medical and pharmaceutical service are proved. The essence and peculiarities of health protection establishments, and among them medical institutions, chemist's and pharmaceutical establishments and manufacturers of pharmaceutical production, are considered. Their author's definition is proposed.

The question concerning organizational-economic powers of public authorities and local government in health protection sphere is researched. The economic competence of executive authorities and local government in the sphere of health protection is analyzed and classification of the economic competence of these bodies is made. The due attention is paid to the self-regulated organizations to which the proper mechanisms in realization of public interests in health protection sphere can be delegated.

It is proposed, for the purpose of inserting in Fundamentals of legislation of Ukraine about public health protection, the definition of such concept as the economic-legal contract on rendering medical services.

Depending on a kind of contracts the attention is paid to participants of economic-contractual relations as counterparts. Introduction of such legal category as «vital safety» is proved, that is a component of national safety which by means of system of rules in law, other state-legal and social means guarantees provision of constitutional rights and freedoms of a person and a citizen as for the right to health protection, medical aid and medical insurance, and also the right to life, the right to elimination of danger which threatens life and health and the personal non-property blessing - the right to health and life.

On the basis of the analysis the norms of present and perspective legislation of Ukraine threats of vital safety, and also a way of their neutralization are formulated.

Keywords: health protection sphere, medical and pharmaceutical activity, the economic-legal contract on rendering medical services, economic-legal status of health protection establishments, vital safety.

Размещено на Allbest.ru