Міжнародний захист економічних прав жінок

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 341.231.14

Міжнародний захист економічних прав жінок

Спеціальність 12.00.11 -- міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Слатвицька Анна Володимирівна

КИЇВ 2010

Робота виконана на кафедрі міжнародного права та порівняльного правознавства Київського університету права Національної академії наук України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Мацко Анатолій Степанович,

Київський університет права Національної академії наук України, завідувач відділення міжнародного права, професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Тимченко Леонід Дмитрович, Національний університет Державної податкової служби України, начальник відділу вивчення міжнародного досвіду у сфері оподаткування Науково-дослідного центру з проблем оподаткування, професор кафедри теорії та історії держави і права;

кандидат юридичних наук, професор Вінгловська Олена Іванівна,

Міжнародний Соломонів університет, заступник декана юридичного факультету, професор кафедри публічного права.

Захист відбудеться «30» березня 2010 р. о 12.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в залі засідань Вченої ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кімн. 12.

Автореферат розісланий «24» лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.О. Медведєва

жінка суспільство державний

АНОТАЦІЯ

Слатвицька А.В. Міжнародний захист економічних прав жінок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню міжнародних механізмів та процедур захисту економічних прав жінок.

У дисертації висвітлюються питання розвитку прав жінки у філософії та праві різних країн і цивілізацій, юридична природа та зміст прав жінок, умови реалізації економічних прав жінок, причини їх порушень. Розглядається поняття механізму захисту прав жінок і його складові.

Досліджується специфіка міжнародного механізму захисту економічних прав жінок на рівні ООН, Європейського Союзу, Ради Європи, а саме: проблеми правового забезпечення діяльності механізму; діяльність міжнародних організацій та їх органів по захисту економічних прав жінок; проблеми практики застосування міжнародних документів; особливості міжнародних контрольних процедур і розгляду спорів у цій сфері.

Ключові слова: права людини жінки, економічні права жінок, реалізація економічних прав жінки, порушення прав жінок, механізм захисту прав жінок, міжнародний захист економічних прав жінок, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

АННОТАЦИЯ

Слатвицкая А.В. Международная защита экономических прав женщин. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию международных механизмов и процедур защиты экономических прав женщин.

В диссертации показано, что трансформация правового положения женщин всегда происходила под воздействием разных цивилизаций, а на сегодняшний день еще и в условиях глобализации. Будучи неотъемлемой частью прав человека, права женщин не реализуются в полной мере ни в одном государстве, что вызвано традиционным подходом к роли женщины в обществе.

Проанализированы основные направления деятельности государств, международных правительственных и неправительственных организаций по обеспечению и защите экономических прав женщин. Отмечено, что правовой основой этой деятельности являются нормы Конвенции про ликвидацию всех форм дискриминации в отношении женщин 1979 г.

Аргументирована разработка национальной стратегии улучшения положения женщин в экономической сфере как один из способов выполнения положений Конвенции про ликвидацию всех форм дискриминации в отношении женщин 1979 г.

Проанализированы элементы международного механизма защиты экономических прав женщин: международно-правовые нормы, практика международных организаций по применению норм международных документов, создание и использование международных контрольных процедур защиты прав женщин. В целом международный механизм защиты экономических прав женщин имеет комплексный характер и предусматривает взаимодействие всех выше названых элементов

Исследованы контрольные механизмы защиты экономических прав женщин, существующие в рамках ООН: «процедура 1503» Совета по правам человека, процедуры Комитета по ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин, процедура Комиссии по положению женщин. В процессе исследования выявлены их позитивные и негативные стороны, аспекты взаимодействия процедуры Совета по правам человека и Комиссии по положению женщин.

Указано, что контрольные процедуры Комиссии по положению женщин необходимо пересматривать и усовершенствовать, а процедуры Комитета по ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин имеют большой потенциал, так как направлены на выполнение положений Конвенции про ликвидацию всех форм дискриминации в отношении женщин 1979 г.

Аргументировано, что создание Совета по правам человека повысит эффективность деятельности международных органов по защите экономических прав женщин посредством включения вопросов, которые касаются экономических прав женщин, в деятельность Совета и его механизмов.

В диссертации также исследована деятельность институциональных механизмов Совета Европы и Европейского Союза по защите экономических прав женщин. Основное внимание уделено практике Европейского суда по правам человека и Суда Европейского Союза, которая свидетельствует о создании достаточно эффективных механизмов защиты экономических прав женщин.

Доказано, что в современном международном праве возникла новая важная тенденция: право любой женщины непосредственно обратиться в международные органы для защиты нарушенных прав, что свидетельствует о расширении международной правосубъектности женщин как лиц, которые реализуют делегированные государством права в процессе имплементации международных норм в национальное законодательство.

Ключевые слова: права человека женщины, экономические права женщин, реализация экономических прав женщины, нарушение прав женщин, механизм защиты прав женщин, международная защита экономических прав женщин, Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин.

ANNOTATION

Slatvytska A.V. The International Protection of Women's Rights. - Manuscript.

Thesis for candidate of law sciences under speciality 12.00.11 - International Law. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the research of the international mechanisms and procedures of women's economic rights protection.

The thesis is about the evolution of the women's rights in the philosophy and legal systems of different countries and civilizations, the legal nature and the sense of women's rights, the conditions of women's economic rights realization and the reasons for their violation.

The author examined the specific features of the international mechanisms aimed at women's economic rights protection within the framework of the UN system, the European Union and the Council of Europe. More particularly, the author examined such questions as: how to guarantee the legal basis for this mechanisms; the activity of international organizations and their bodies in terms of protecting women's economic rights; practical implementation of international documents; peculiarities of international supervisory procedures and dispute settlement in this field.

Key words: woman's human rights, women's economic rights, realization of the woman's economic rights, women's rights violation, women's rights protection mechanism, international protection of the women's economic rights, the Convention on abolition of any kinds of women's rights discrimination.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією із сфер суспільного життя, де особливо відчутна різниця у статусі жінок і чоловіків, є економіка. Так, жінки порівняно з чоловіками мають обмежений доступ до економічних ресурсів. У більшості регіонів світу жінки практично не беруть участі у процесі прийняття економічних рішень, зокрема в розробці фінансової, бюджетної, комерційної й інших видів економічної політики, а також системи оподатковування і норм, що регулюють заробітну плату. Розподіл оплачуваної та неоплачуваної праці, економічних ресурсів здійснюється переважно чоловіками з урахуванням, насамперед, їх інтересів, що приводить до різних економічних можливостей жінок і чоловіків, до нерівномірного розподілу власності і впливає, відповідно, на ступінь особистої, сімейної й суспільної рівності між ними.

Протягом останніх десятиліть у багатьох країнах значно збільшилася кількість жінок, які займаються оплачуваною працею та які зайняті у малому та середньому бізнесі. У деяких регіонах жінки домінують у неорганізованому секторі; вони все частіше починають працювати за власним бажанням, більш чітко усвідомлюючи свої права й вимагаючи їхнього дотримання. Деяким із них вдається одержати роботу і просунутися службовими сходами, а також домогтися підвищення заробітної плати й поліпшення умов праці. Цьому великою мірою сприяє зміна правового статусу жінок на міжнародному рівні. Як зазначає Р. Дебнатх, з утворенням Організації Об'єднаних Націй і прийняттям її Статуту захист прав жінок став одним із першочергових завдань світової спільноти. У статтях 1, 8, 13, 55 та 75 Статуту ООН стверджується найвища цінність прав людини, без будь-якої відмінності та дискримінації за ознакою статі, тобто рівність і повна рівноправність чоловіків та жінок. Загальна декларація прав людини, 60-річчя прийняття якої відзначалося у 2008 р., також чітко і ясно проголосила рівні та невідчужувані права всіх чоловіків і жінок.

На міжнародному рівні найважливіші економічні права закріплені в Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 р., Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 р., у Протоколі №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 р., в Європейській соціальній хартії (переглянутій) від 3 травня 1996 р. та низці інших документів. У кожному з них закріплюється принцип недискримінації за ознакою статі. На сучасному етапі розвитку суспільства склалася така практика, що відповідні положення міжнародних актів про захист економічних прав жінок інкорпоруються в конституції країн в якості основних принципів. Це свідчить про універсальність, неподільність та взаємозалежність прав жінок.

Однак, незважаючи на досягнутий прогрес у питаннях поліпшення становища жінок у суспільстві, залишається проблема відповідності формального закріплення економічних прав та їх фактичного дотримання, оскільки сьогодні жінки найменш захищені саме в економічній сфері. Через складне економічне становище багато жінок змушені погоджуватися на низькооплачувану роботу й погані умови праці; більшість із них зайняті в неформальному секторі через відсутність інших можливостей. Участь жінок в економічних відносинах стримується правовими перепонами, існуючими стереотипами, що ґрунтуються на традиційних уявленнях стосовно доступу до землі й володіння землею, природними ресурсами, капіталом, кредитами, технологіями й іншими засобами виробництва, а також різницею в заробітній платі. Слід підкреслити, що жінки здійснюють значний внесок у економічний розвиток суспільства не тільки за рахунок оплачуваної роботи, але й завдяки виконанню великого обсягу неоплачуваної, кількісно не оціненої і належним чином не врахованої роботи. Отже, внесок жінок у економічний розвиток серйозно недооцінюється, а його суспільне визнання обмежене, за що відповідальність повинні нести, передусім, держави.

Актуальність даного дослідження обумовлюється усвідомленням того факту, що економічні права жінок є складовою і невід'ємною частиною прав людини, що має сприяти формуванню нового розуміння змісту економічних прав жінок, визнанню необхідності їхнього забезпечення всіма державами для побудови демократичного суспільства, а також потреби розроблення механізмів захисту економічних прав жінок. Тому сьогодні слід перейти від формального закріплення рівних можливостей чоловіків і жінок до реального їх втілення в життя та прискорення викорінення ще існуючих проявів дискримінації щодо жінок в економічній сфері. З огляду на це вважаємо за доцільне звернення до теоретичних і практичних аспектів міжнародного захисту економічних прав жінок.

Теоретичну основу даного дослідження становлять праці вітчизняних учених, які досліджували теоретичні проблеми міжнародного універсального та регіонального захисту прав людини, серед яких можна назвати В.Г. Буткевича, В.Н. Денисова, В.І. Євінтова, Л.Г. Заблоцьку, С.В. Ісаковича, А.С. Мацка, В.В. Мицика, П.М. Рабіновича, Л.Д. Тимченка, А.Л. Федорову та інші. Різні аспекти проблеми міжнародно-правового захисту прав людини висвітлювали зарубіжні дослідники: В.В. Гаврилов, Л.І. Глухарьова, П. Джонс, В.А. Карташкін, Л.М. Ентін, П. Ласло, К. Лозіньскі, Е.А. Лукашева та інші.

Проблемою захисту прав жінок у тих або інших аспектах займалися такі українські дослідники, як Н.В. Аніщук, Н.Б. Болотіна, М.В. Буроменський, О.І. Вінгловська, Т. Гурська, К.Б. Левченко, Ю.В. Лисюк, Т.М. Мельник, К.І. Чижмарь, В.Х. Ярмакі та ін. За кордоном цієї проблеми торкалися С. Айвазова, С. Айзекс, А. Бернс, Е. Бредлі, Д. Гом'єн, Т. Мерон, А. Молкомме, Аль-Нсур Мухаммед, С.В. Полєніна, Рекха Р. Дебнатх, М. Родрігес, А.С. Чеботарьова та інші. Їхні праці стосувалися різнопланових напрямів і не розглядали проблему міжнародного захисту економічних прав жінок як самостійний предмет комплексного юридичного дослідження.

Зв'язок роботи з навчальними програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до науково-дослідної роботи Київського університету права НАН України (назва роботи: «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні»; державний реєстраційний номер 01050001907).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз міжнародного захисту економічних прав жінок та імплементації міжнародно-правових норм у цій сфері в національне законодавство. На основі дослідження наукових праць, міжнародних і національних нормативно-правових актів, судової практики, досвіду діяльності міжнародних інституційних механізмів ставиться за мету виявити особливості й тенденції розвитку засобів міжнародного захисту економічних прав жінок в умовах інтернаціоналізації прав людини, а також розробити рекомендації щодо вдосконалення законодавства і правозастосовної практики захисту економічних прав жінок.

Для досягнення мети автором було визначено такі завдання:

простежити етапи розвитку прав жінки у філософії та праві різних суспільств і проаналізувати сучасну динаміку еволюції прав жінок у рамках міжнародного права;

проаналізувати існуючі концепції поняття прав жінки, виділити головні аспекти і дати наукове визначення такої категорії, як права жінок;

визначити ступінь реалізації економічних прав жінок у суспільстві, а також основні напрями діяльності міжнародних органів, державних інституцій і суспільства щодо забезпечення зазначених прав;

розкрити поняття механізму захисту прав жінок у міжнародному праві;

охарактеризувати стан існуючої системи міжнародного захисту економічних прав жінок на універсальному рівні;

дослідити специфіку європейської системи захисту економічних прав жінок;

здійснити аналіз сучасних тенденцій щодо розширення співробітництва держав у справі захисту економічних прав жінок.

Об'єктом дисертаційної роботи є комплексні міжнародно-правові відносини, пов'язані зі становленням економічних прав жінок, їх реалізацією, функціонуванням механізму захисту економічних прав жінок та його впливом на національні державні й недержавні інституції.

Предметом дослідження є норми міжнародно-правових актів, національного законодавства країн, рішення судових і несудових міжнародних та національних органів, які містять визначення прав жінок, а також встановлюють особливості міжнародного механізму захисту економічних прав жінок, включаючи діяльність міжнародних інституційних механізмів, практику застосування норм в сфері захисту економічних прав жінок і міжнародні контрольні та судові процедури захисту економічних прав жінок.

Методи дослідження. У процесі дослідження міжнародно-правових питань захисту економічних прав жінок використовувались різноманітні методи пізнавальної діяльності: діалектичний, історичний, філософський, формально-логічний, логіко-юридичний, соціологічний, статистичний, системно-структурний, метод порівняльного аналізу та структурно-функціональний. Зокрема, при дослідженні теорій щодо визначення змісту правового статусу жінки у суспільстві застосовувався діалектичний метод. Для комплексного аналізу розвитку прав жінки у філософії та праві було використано історичний і філософський методи. Поняття прав жінки та їх реалізації сформульовано за допомогою формально-логічного методу. З метою з'ясування стану реалізації економічних прав жінок і причин їх порушення застосовувався логіко-юридичний, соціологічний та статистичний методи. Системно-структурний метод дозволив здійснити класифікацію міжнародних організацій, які захищають економічні права жінок.

Оскільки дисертаційна робота базується на застосуванні значного масиву нормативного матеріалу (міжнародні документи та національне законодавство), одним із основних у дисертаційній роботі виступає метод порівняльного аналізу. Структурно-функціональний метод використано для вивчення взаємозв'язку елементів механізму захисту економічних прав жінок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному підході до проблеми міжнародного захисту економічних прав жінок. У роботі вперше предметно й різнобічно вивчено міжнародні документи із захисту економічних прав жінок, розглянуто існуючі універсальні та регіональні механізми забезпечення закріплених у них прав. Автор виявляє недоліки діяльності міжнародних і національних організацій із захисту економічних прав жінок і пропонує шляхи підвищення ефективності їх роботи.

Основні положення дисертаційної роботи, які визначають його наукову новизну і виносяться на захист, такі:

вперше:

аргументовано позицію про те, що один із шляхів забезпечення виконання зобов'язань Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. - розроблення та прийняття національної стратегії поліпшення становища жінок в економічній сфері;

доведено, що міжнародний захист економічних прав жінок є частиною загального механізму захисту прав жінок, має комплексний характер, який виявляється у взаємодії всіх його елементів, як-то: міжнародного законодавства, практики діяльності міжнародних організацій та їх органів по застосуванню міжнародних документів, створення і використання міжнародних контрольних процедур захисту прав жінок;

визначено, що основними контрольними механізмами захисту економічних прав жінок на міжнародному універсальному рівні є «процедура 1503» Ради з прав людини, процедури Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок (розгляд доповідей країн-учасниць, розгляд індивідуальних скарг, процедура розслідування) та процедура Комісії ООН зі становища жінок. Зазначені механізми взаємодіють та взаємодоповнюють один одного і є оптимальною формою міжнародного захисту економічних прав жінок;

аргументовано, що створення в рамках ООН Ради з прав людини підвищить ефективність діяльності міжнародних інституцій із захисту економічних прав жінок завдяки включенню питань, які стосуються економічних прав жінок, в діяльність Ради з прав людини, у тому числі на всіх етапах універсальних періодичних оглядів; у роботу Консультативного комітету; в діяльність із огляду мандатів. Важливе значення цього універсального органу обумовлене існуванням «процедури 1503», яка передбачає розгляд індивідуальних скарг фізичних осіб щодо порушення їх економічних прав, зокрема в результаті гендерної дискримінації;

встановлено важливу нову тенденцію, що надалі сприятиме розвитку міжнародного механізму захисту економічних прав жінок: право будь-якої жінки особисто звернутися за захистом своїх порушених прав до міжнародних органів, що свідчить про розширення обсягу міжнародної правосуб'єктності жінок як індивідуумів, які реалізовують делеговані державою права у випадках імплементації міжнародних норм щодо захисту прав людини;

доведено, що особливістю захисту економічних прав жінок в Європейському суді з прав людини є те, що їх порушення розглядаються в контексті права на соціальний захист як права на отримання від держави комплексу гарантій та послуг економічного, соціального, культурного характеру, що забезпечують соціальне благополуччя людини;

запропоновано заходи щодо вдосконалення міжнародних універсальних механізмів захисту економічних прав жінок: створення інформаційної бази порушень прав жінок в економічній сфері як основи для вирішення Комісією ООН з прав жінок завдань із визначення напрямків дій та розробки стратегій у сфері покращення економічного становища жінок; призначення спеціального тематичного доповідача Комісії з прав жінок для розгляду скарг про порушення економічних прав жінок; створення міжнародної спеціалізованої інституції із захисту економічних прав жінок; включення до складу міжнародних судових органів спеціальних жіночих відділів;

удосконалено:

поняття прав жінок, а саме, що їх визначення слід давати з урахуванням норм Конвенції про охорону материнства 1952 р. як природну свободу особи жіночої статі, незалежно від віку, національності, раси, релігії, сімейного стану, діяти чи залишатись бездіяльною для задоволення своїх різноманітних потреб, щоб мати можливість нормально жити і розвиватись, яка залежить від рівня розвитку суспільства в цілому й одночасно впливає на цей розвиток, а також є формально визначеною та юридично гарантованою як на міжнародному, так і на внутрішньому рівні;

положення про те, що, хоча Комітет з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок має незначний досвід у сфері захисту їх економічних прав, проте його основні процедури (розгляд доповідей країн-учасниць, розгляд індивідуальних скарг, процедура розслідування), мають значний потенціал, оскільки спрямовані на забезпечення виконання положень Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р.;

отримали подальший розвиток наступні положення:

підтверджено роль і вплив міжнародно-правових норм на розвиток національного законодавства та функціонування національних механізмів захисту економічних прав жінок, а саме норм Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р.;

показано, що важливе значення для захисту економічних прав жінок відіграє діяльність Суду Європейського Союзу (ЄС), адже Суд у своїй практиці використовує норми Римського договору у сфері захисту жінок від дискримінації, які мають вищу юридичну силу порівняно з національним законодавством країн-учасниць Європейського Союзу, що сприяє більш ефективному виконанню рішень Суду, і, відповідно, формуванню дієвих механізмів захисту економічних прав жінок в Європейському Союзі;

обґрунтовано, що досвід діяльності універсального та європейського механізму індивідуального оскарження свідчить на користь Європейського суду з прав людини, оскільки механізми індивідуального оскарження в рамках ООН є досить складними, рішення відповідних органів часто блокуються, протягом десятиліть не змінюється сама система оскарження, чого не можна сказати про Європейський суд з прав людини.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення дослідження визначається багатоплановістю й складністю розглянутих проблем. Положення та висновки дисертаційної роботи висвітлюють існуючий сучасний механізм захисту економічних прав жінок на міжнародному рівні у нерозривному взаємозв'язку з діяльністю держав у цьому напрямі. Результати дослідження можуть бути враховані при перегляді й внесенні доповнень до низки міжнародних договорів, а також до актів внутрішньодержавного законодавства у сфері економічних прав жінок із метою підвищення ефективності їх реалізації та забезпечення принципу рівноправності чоловіків і жінок. Матеріали дисертації можуть бути застосовані при розробленні національних програм із поліпшення становища жінок, при визначенні шляхів взаємодії урядів і жіночих неурядових організацій із питань ліквідації дискримінації щодо жінок. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці курсу «Міжнародне право прав людини», спецкурсів «Міжнародно-правові механізми захисту прав людини», «Універсальні та регіональні системи захисту прав людини», як матеріал для навчальних і практичних посібників.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем особисто, всі результати роботи, сформульовані висновки, положення і рекомендації обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. Одна з наукових праць опублікована у співавторстві:

Інститут захисту прав людини на звернення та дія принципу пріоритету міжнародно-правових норм у внутрішньому правопорядку України // Часопис Київського університету права. - 2004. - №1. - С. 94-100 (у співавторстві з А.С. Мацком). Не менше половини обсягу статті є науковим доробком здобувача, внесок якого полягає в аналізі норм міжнародно-правових актів, які регламентують право на звернення, та дослідженні проблем, які виникають в процесі імплементації цих норм у національне законодавство.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на Другій всеукраїнській науковій конференції «Політичні, економічні та психологічні виміри перехідного суспільства» (24 - 26 листопада 2003 р., м. Суми), 56-й науковій конференції професорів, викладачів, наукових працівників, аспірантів та студентів ПНТУ ім. Ю. Кондратюка (13 - 15 квітня 2004 р., м. Полтава), Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Економіко-правові аспекти ґендерної політики» (6 грудня 2005 р., м. Полтава) та на «круглому столі» «Права людини як фактор авторитету та стабільності держави» (27 грудня 2007 р., м. Київ).

Публікації. Результати дисертації відображені в п'яти статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України. Одна з цих статей видана у співавторстві. Крім того, опубліковано тези доповіді на конференції.

Структура та обсяг дисертації. Структура та обсяг дисертації зумовлені метою і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (поділених на дев'ять підрозділів), висновків, списку використаних джерел (253 найменування), семи додатків. Повний обсяг роботи становить 277 сторінок, із них 219 сторінок - основний текст.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається рівень дослідженості теми у науковій літературі, визначені мета, завдання, об'єкт, предмет, метод, сформульовані положення, в яких розкривається наукова новизна дисертації, її теоретичне й практичне значення, апробація одержаних результатів.

У Розділі 1 «Поняття та генезис прав жінки» досліджується історія розвитку прав жінки у філософії та праві основних цивілізацій, розкриваються особливості правового статусу жінки в Україні, а також визначається поняття та ознаки такої юридичної категорії, як права людини жінки.

У підрозділі 1.1. «Проблема визначення правового статусу жінки» розглядається питання визначення правового статусу жінки. Автор зазначає, що саме зміст правового статусу жінки обумовлює її становище, взаємовідносини чоловіків і жінок, ставлення суспільства і держави до жінки. Визначальною обставиною при цьому є родові особливості. Необхідність продовження роду пов'язана з інстинктом самозбереження, а тому постає першорядним завданням, невід'ємною рисою існування людської спільноти. Головну роль у цьому процесі незмінно відіграє жінка, оскільки це передбачено самою природою. Тому статус жінки має подвійний характер: вона і член суспільства (наприклад, як громадянин і як особистість, що задіяна у суспільному житті, роботі, створенні економічного добробуту тощо) і мати.

У теорії та суспільній практиці існує не один підхід до визначення юридичного статусу жінок. Серед них такі: концепція патріархального суспільства, теорія фемінізму і неофемінізму, гінекоцентризм, гендерна теорія як система наукових поглядів на відносини і статус жінки і чоловіка. Ці теорії на сучасному етапі розвитку найбільше впливають на трансформацію правового становища жінок.

У підрозділі 1.2. «Історія розвитку прав жінки у філософії та праві» автором приділена основна увага генезису прав жінки у філософії та праві окремих суспільств. Показано, що дане питання можна розглядати, використовуючи формаційний або цивілізаційний підхід. Досліджується, яку роль культура, релігія, звичаї, соціальні, економічні інститути відіграють у розвитку прав жінки в різних цивілізаційних системах - мусульманській, західній (європейській), японській.

Окрема увага приділяється правовому статусу жінки в Україні. Автор зазначає, що сьогодні на розвиток прав жінок в Україні справляє вплив функціонування міжнародних механізмів та інституцій у сфері прав людини. Підкреслюється, що значний внесок у формування міжнародного захисту прав жінок зробили Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН), Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОР), спеціалізовані установи Організації Об'єднаних Націй та Міжнародна організація праці (МОП), в рамках якої прийняті конвенції і рекомендації щодо прав людини в галузі праці, які безпосередньо або опосередковано стосуються захисту соціально-економічних прав жінок.

У підрозділі 1.3. «Поняття прав жінки» автор вказує на те, що стрижневим елементом дефініції «дискримінація» згідно зі ст.1 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок є поняття прав жінки. Для того, щоб розробити засоби і методи боротьби з дискримінацією жінок, відпрацювати механізм захисту прав жінки, необхідно розкрити сутність правової категорії «права людини жінки». Виходячи з цього, дисертантом здійснений аналіз існуючих концепцій прав людини, які значною мірою впливають на розуміння прав жінок, адже права жінки є невід'ємною і неподільною складовою універсальних прав людини; виділено основні характеристики прав жінок, як-то: універсальність, неподільність, взаємозалежність і взаємопов'язаність; сформульоване поняття прав жінки.

У дисертації акцентується увага на тому, що при визначенні поняття прав жінки, слід враховувати таке: 1) в міжнародному праві використовується термін «права людини жінок», а не просто «права жінок»; 2) норми Конвенції МОП про охорону материнства №103 від 28 червня 1952 р. визначають жінку як будь-яку особу жіночої статі, незалежно від віку, національності, раси, релігії, одружену чи неодружену.

Розділ 2 «Реалізація економічних прав жінки у суспільстві» містить три підрозділи, в яких розглядаються питання забезпечення реалізації економічних прав жінок як в окремих державах, так і в рамках міжнародного співтовариства (універсальні, регіональні системи) в цілому, а також причини порушень економічних прав жінок.

У підрозділі 2.1. «Поняття реалізації економічних прав жінки» досліджується поняття реалізації економічних прав жінок як однієї з форм забезпечення прав і свобод людини поряд з їх охороною і захистом. Зазначається, що реалізація економічних прав жінки нерозривно пов'язана з реалізацією їх соціальних, культурних, політичних, громадянських прав. Жінка не може ефективно реалізувати право обирати або бути обраною, якщо вона живе в бідності й не має засобів існування. У свою чергу, саме реалізація політичних прав, прав на участь у громадському житті, рівень такої участі дає змогу жінкам формувати економічну та соціальну політику в країні.

На міжнародному рівні найважливіші економічні права закріплені в Загальній декларації прав людини 1948 р., Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права 1966 р., у Протоколі №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1952 р., в Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 р. та низці інших документів. У кожному з цих міжнародно-правових документів закріплюється принцип недискримінації за ознакою статі, який інкорпорується в національне законодавство. Водночас у суспільстві спостерігаються прояви дискримінації в економічній сфері щодо жінок, тому існує необхідність створення дієвих механізмів ліквідації дискримінації жінок у цій сфері. Особливе місце серед цих механізмів посідають заходи позитивної дискримінації, передбачені Конвенцією з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. Автором досліджуються позитивні і негативні наслідки їх застосування.

У межах даного питання також вивчається ступінь повноти реалізації економічних прав жінок у різних країнах світу. Предметом такого вивчення є право на працю, право на отримання винагороди за працю, право на належні умови праці, право на підприємницьку діяльність. Особлива увага приділяється порівнянню становища жінок в публічній та приватній сферах.

У підрозділі 2.2. «Діяльність міжнародних органів, держав та суспільства щодо забезпечення і захисту економічних прав жінок» визначено, що умови для забезпечення і захисту економічних прав жінок повинні створити не тільки держава, а й суспільство загалом, у тому числі й міжнародні інституції.

Автором була здійснена класифікація міжнародних універсальних, регіональних та національних організацій, які займаються забезпеченням і захистом економічних прав жінок. Особливу увагу приділено такому напрямку їх діяльності, як співробітництво з міжнародними неурядовими організаціями, такими як Жіночий Фонд розвитку ООН (ЮНІФЕМ), Міжнародний навчальний і науково-дослідний інститут з питань поліпшення становища жінок, Інформаційна система мереж для підвищення поінформованості з гендерних питань (ГАІНС), Міжпарламентський союз (МПС).

Діяльність щодо забезпечення і захисту економічних прав жінок базується, насамперед, на виконанні державами положень Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, що передбачає приведення національного законодавства у відповідність до неї. Так, держави мають вжити ряд заходів, передбачених Конвенцією: включити принцип рівності між статями в правові системи; внести зміни до законодавства, які б скасовували та забороняли дискримінацію жінок; створити суди та інші державні інститути, щоб забезпечити ефективний захист прав жінок тощо.

Міжнародні документи у галузі прав жінок також містять зобов'язання щодо створення національних механізмів забезпечення гендерної рівності. Тому законодавства країн включають відповідні норми про створення таких механізмів як на урядовому, так і на парламентському рівнях. Це можуть бути: інститут омбудсмена, розроблення національних планів дій, реформування галузевого законодавства тощо. У дисертаційній роботі вивчено досвід створення і функціонування юридичних механізмів захисту економічних прав жінок у різних країнах, у тому числі і в Україні.

Автором обґрунтовано розроблення національної стратегії покращення становища жінок в економічній сфері. Щоб здійснювати політику, яка б сприяла фактичній реалізації економічних прав жінок, держава повинна створити відповідні юридичні гарантії і загальносоціальні умови. Світовий досвід доводить, що такі гарантії включаються до національних стратегій покращення становища жінок. Розроблення подібної стратегії як комплексного юридичного документа - один із шляхів забезпечення виконання зобов'язань Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та, відповідно, один із напрямів державної політики у сфері захисту економічних прав жінок. При виробленні такої стратегії доцільно враховувати досвід країн, в яких уже тривалий час ефективно реалізується політика, спрямована на досягнення фактичної рівності між чоловіками та жінками.

У підрозділі 2.3. «Порушення економічних прав жінок» визначено поняття порушень прав людини, розглядаються конкретні причини порушень економічних прав жінок.

У підрозділі наведено приклади найпоширеніших порушень, які потребують якнайшвидшого попередження, подолання і профілактики: фемінізація бідності, безробіття, порушення при прийнятті та звільненні з роботи, обмежений доступ до керівних посад, низька оплата за однакову працю рівної цінності; нерівномірне співвідношення між професійною діяльністю і виконанням сімейних обов'язків порівняно із чоловіками, неврахування та неотримання належної винагороди за роботу жінок у неформальному секторі економіки, зокрема в домашніх господарствах, а також у сільському господарстві тощо.

Фактичні дані щодо економічного статусу жінок у різних країнах та у світі в цілому, наведені в даному підрозділі, свідчать про те, що в суспільстві й досі порушуються права жінок, незважаючи на досягнутий прогрес. Як зазначають дослідники, у жодній іншій сфері прав людини розрив між міжнародними стандартами і їхнім впровадженням у життя не настільки очевидний, як щодо прав жінок.

Розділ 3 «Механізми захисту економічних прав жінок» складається з трьох підрозділів, в яких ідеться про систему засобів захисту від порушень економічних прав жінок, які створюються і використовуються державами та міжнародними організаціями, а також пропонуються шляхи вдосконалення цих засобів.

У підрозділі 3.1. «Поняття механізму захисту прав жінок» обґрунтовується доцільність функціонування і вдосконалення механізму захисту прав жінок як частини механізму захисту прав людини. Автор зазначає, що основними елементами юридичного механізму захисту прав жінок є такі : міжнародне право та національне законодавство, їх ефективне впровадження в будь-які сфери життя; діяльність спеціалізованих державних органів і недержавних структур з ефективної реалізації засобів захисту прав жінок; практика застосування відповідних норм захисту прав жінок як на національному, так і на міжнародному рівні. Причому законодавство є фундаментом, базою функціонування такого механізму.

Автором доведено, що на практиці національні механізми захисту прав жінок найчастіше розуміються як спеціалізовані органи, що займаються захистом прав жінок, поліпшенням їх становища та питаннями рівності жінок і чоловіків. До них включають інституційні урядові та парламентські структури. Автор підкреслює, що до списку необхідно додати ще й неурядові організації, оскільки функціонування цих механізмів не може бути повноцінним без взаємодії трьох названих елементів. У підрозділі досліджується діяльність національних механізмів США, Англії, Канади, скандинавських країн, України та інших країн.

У підрозділі 3.2. «Міжнародний захист економічних прав жінок на універсальному рівні» досліджено проблеми міжнародного захисту економічних прав жінок на універсальному рівні; надане визначення міжнародного механізму захисту економічних прав жінок.

Обґрунтовано, що головним елементом міжнародного механізму виступає держава, яка забезпечує створення і застосування всіх інших елементів безпосередньо чи через міжнародні організації.

Дисертантом здійснено аналіз міжнародно-правових актів у сфері економічних прав жінок, прийнятих у рамках ООН. Першорядне значення з точки зору захисту економічних прав жінок мають документи Міжнародної організації праці. Їх специфіка полягає в тому, що вони допускають можливість пристосовування міжнародної норми до національного права і практики з метою поступового їхнього розвитку.

При аналізі практики застосування міжнародних норм захисту економічних прав жінок виявлено, що міжнародні організації та їх органи стикаються з низкою проблем, серед яких такі: співвідношення міжнародного і внутрішнього законодавства щодо впровадження міжнародних стандартів економічних прав жінок; виконання Конвенції ООН про ліквідацію дискримінації щодо жінок 1979 р., а також деякі аспекти створення і функціонування процедур захисту економічних прав жінок. Дисертант зауважила, що реформування системи ООН у сфері захисту прав людини позитивно вплине на діяльність міжнародних структур із захисту економічних прав жінок. Адже створена в 2006 році Рада з прав людини є постійно діючим органом і має більше коло повноважень, ніж попередня Комісія з прав людини, що сприяє більш ефективному захисту прав людини, в тому числі й економічних прав жінок.

Вивчено особливості процедур контролю і захисту економічних прав жінок, позитивні та негативні наслідки їх дії на прикладі функціонування «процедури 1503» Ради з прав людини та процедур, які становлять основу діяльності Комісії ООН зі становища жінок і Комітету ООН із ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок.

«Процедура 1503» і процедура подання конфіденційних повідомлень Комісії ООН зі становища жінок мають спільну історичну основу - вони були засновані згідно з резолюціями ЕКОСОР. У цих резолюціях тоді ще для Комісії з прав людини була встановлена процедура подання повідомлень, аналогічна тій, яка була створена для Комісії зі становища жінок. Відрізнятися вони почали з кінця 60-х рр., коли ЕКОСОР прийняла резолюцію 1253 (XLII) від 6 червня 1967 р. та резолюцію 1503 (XLVIII) від 27 травня 1970 р. Після цього «процедура 1503» ще не раз зазнавала реформування. А процедура Комісії з прав жінок не зазнала змін: повідомлення про порушення розглядаються лише як джерело інформації для визначення тенденцій і характеру порушень прав жінок. І на цій основі Комісія готує загальні рекомендації і розробляє напрямки подальшої політики в цій сфері.

Також Комісія не уповноважена розглядати ситуації в конкретних країнах, проводити розслідування або застосовувати будь-які інші конкретні заходи щодо певної країни, в якій виявлені порушення прав жінок. У свою чергу, основна мета «процедури 1503» якраз і полягає у виявленні і розслідуванні серйозних порушень прав людини в конкретних країнах і, відповідно, прийняття заходів запобігання таким порушенням. Подібні відмінності зумовили різні критерії прийнятності повідомлень щодо цих двох процедур, що суттєво впливає на прийняття рішення про розгляд того чи іншого повідомлення. Водночас порядок отримання і розгляду повідомлень обумовлює певний зв'язок між ними: Рада з прав людини може використовувати результати роботи Комісії та інформацію Відділу з поліпшення прав жінок.

Комісія ООН зі становища жінок може лише навати рекомендації і не має конкретних засобів правового впливу на захист прав приватних осіб, на відміну від Ради з прав людини і Комітету з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Разом з тим, процедура Комісії з подання і розгляду скарг-повідомлень має потенціал: чим більше правозахисників будуть її використовувати, тим дієвішим контролюючим органом може стати Комісія.

Комітет ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок створений відповідно до ст. 17 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок для контролю за виконанням державами зобов'язань у рамках цього договору. Контрольними процедурами Комітету є такі: розгляд доповідей країн-учасниць, розгляд індивідуальних скарг, процедура розслідування. В рамках Комітету готуються рекомендації для всіх держав-учасниць, а не для окремих держав, вони носять доволі загальний характер і не мають обов'язкової сили, що ускладнює контроль за їх виконанням. І як наслідок, держави-учасниці далеко не завжди дотримуються своїх зобов'язань щодо надання періодичних звітів про хід виконання Конвенції. Дисертант робить висновок, що це повинно стати предметом спеціального реагування з боку компетентних органів ООН.

Крім державної доповіді, яку належить подати до Комітету, є можливість для національних неурядових організацій подати альтернативну або додаткову доповідь. Ця доповідь має вплив на оцінку офіційної доповіді від держави. Неурядові організації різних країн, у тому числі й України, вже мають досвід такого впливу. Виходячи зі своєї незалежної позиції, неурядові організації можуть брати участь у підготовці офіційної доповіді для Комітету, а також висловлювати свої коментарі та зауваження до офіційного звіту держави.

Другою контрольною процедурою Комітету є механізм подання індивідуальних заяв про гендерні правопорушення Конвенції 1979 р., імпульс якому дало схвалення 6 жовтня 1999 р. Генеральною Асамблеєю Факультативного протоколу до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Процедура дає можливість для відшкодування шкоди в окремих випадках, коли держава порушує права жінок; дає можливість використовувати міжнародні засоби захисту жінкам, права яких були порушені; дозволяє Комітету давати рекомендації країнам-учасницям про необхідність створення більш ефективних засобів правового захисту на національному рівні; допомагає країнам-учасницям визначитися зі змістом своїх зобов'язань щодо Конвенції і таким чином сприяє їх виконанню; дозволяє Комітету створити новий правовий орган, який би гарантував права жінок. Проте ефективність цієї процедури значно нижча, ніж у Комітеті з прав людини передусім тому, що вона існує зовсім недавно - лише з 2000 року, тоді як у Комітеті з прав людини - з моменту його заснування, тобто з 1977 року. При тому, що останній є єдиним універсальним експертним органом з прав людини. Робота Комітету ускладнена ще й обмеженістю ресурсів.

Відповідно до ст. 8 Факультативного протоколу Комітет має право проводити процедуру розслідування у разі, якщо ним отримана достовірна інформація про серйозні або систематичні порушення державою-учасницею прав, які викладені в Конвенції. У такому разі Комітет пропонує цій державі співробітництво у вивченні інформації шляхом представлення своїх зауважень щодо справи. З урахуванням наданих зауважень та будь-якої достовірної інформації про порушення Комітет може призначити одного або декількох своїх представників для проведення розслідування і надання відповідних рекомендацій. Звіт про розслідування направляється країні-учасниці, яка протягом шести місяців з моменту його отримання надає свої зауваження Комітету. На всіх етапах розслідування має проводитися конфіденційно й за умови забезпечення співробітництва з боку країни-учасниці. Перевагами цієї процедури є те, що вона дозволяє рекомендувати державі-порушниці засоби боротьби зі структурними причинами дискримінації щодо жінок.

У підрозділі 3.3. «Європейська система захисту економічних прав жінок» розглядаються ключові аспекти захисту економічних прав жінок в Європейському Союзі та Раді Європи.

Аналізуються базові документи ЄС на предмет закріплення в них принципу заборони дискримінації за ознакою статі, ст. 119 Римського договору 1957 р., а також Хартія основних прав ЄС 2000 р. На рівні Ради Європи - це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року та 14 протоколів до неї, Європейська соціальна хартія (ЄСХ) від 18 жовтня 1961 року, Додатковий протокол від 5 травня 1988 року, Протокол про внесення поправок до ЄСХ від 21 жовтня 1991 року та Додатковий протокол від 9 листопада 1995 року (набув чинності у 1998 році), Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року.

Автор зазначає, що з того часу, як у законодавстві Європейського Союзу був закріплений принцип поваги до прав людини, включаючи заборону дискримінації за ознакою статі, встановився тісний зв'язок між документами Ради Європи та Європейського Союзу у сфері захисту прав людини. На певному етапі ЄС почав активно посилатися на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Сьогодні ЄС уже прямо включає матеріальні норми Конвенції та прецедентне право, яке формується Європейським судом із прав людини, у своє внутрішнє право.

У підрозділі також досліджується діяльність інституційних механізмів Ради Європи та Європейського Союзу як один з елементів європейського механізму захисту економічних прав жінок. Увага приділена, зокрема, практиці Європейського суду з прав людини та Суду Європейського Союзу. Діяльність цих органів свідчить про створення досить ефективних механізмів захисту економічних прав жінок як у рамках Ради Європи, так і в Європейському Союзі.

ВИСНОВКИ

У Висновках сформульовані найбільш суттєві результати дисертаційного дослідження, наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в проведенні різностороннього аналізу системи міжнародного захисту економічних прав жінок, визначенні основних напрямів діяльності щодо їх забезпечення, дослідженні особливостей універсальної та регіональної системи захисту економічних прав жінок та з'ясуванні сучасних тенденцій розвитку засобів міжнародного захисту економічних прав жінок в умовах інтернаціоналізації прав людини. До найважливіших узагальнених результатів дослідження відносяться наступні.

В сучасному міжнародному праві жіночі права розглядаються як невід'ємна і неподільна складова універсальних прав людини. Їх розвиток обумовлений, з одного боку - процесами глобалізації, які сприяють уніфікації прав людини, їх узагальненню, а з другого - ускладненням і збільшенням різноманітності проявів прав людини та цивілізаційних систем прав людини.

Вивчення статусу жінки в сучасному суспільстві є актуальним за умови, що він стимулює створення міжнародних угод, які заперечують обмеження у використанні прав і свобод залежно від статі людини у різних сферах діяльності, в тому числі й в економіці. Але незважаючи на прийняття цілої низки міжнародних договорів у сфері захисту економічних прав жінок, вони піддаються дискримінації. Ліквідація дискримінації в економічній сфері потребує узгодження внутрішньодержавного і міжнародного права у сфері застосування «позитивної» дискримінації, насамперед приведення у відповідність норм національного законодавства з нормами Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

У справі забезпечення і захисту економічних прав жінок важливу роль відіграє взаємодія держав для підтримки міжнародних, регіональних та національних програм, спрямованих на розвиток і дотримання прав жінок. Співробітництво між державами має також сприяти діяльності спеціалізованих установ, фондів і програм ООН та інших міжнародних організацій, які захищають права жінок. Слід відзначити, що неурядові організації відіграють не останню роль у діяльності із захисту економічних прав жінок як на внутрішньодержавній, так і на міжнародній арені, зокрема в тому, що вони сприяють співробітництву держав у цьому напрямі. До того ж позиція неурядових організацій, як правило, більш радикальна, ніж позиція офіційних делегацій.