Міжнародний захист економічних прав жінок

Порушення економічних прав жінок досить різноманітні й залежать від багатьох факторів: їх можна умовно розподілити на ті, які випливають із гендерно обумовлених потреб (специфічних потреб), і ті, які пов'язані з реалізацією основних або конкретних потреб жінок. Права жінок вимагають співробітництва та координації між державою і міжнародними організаціями, однак на практиці простежуються часті випадки порушення державами своїх зобов'язань у сфері прав людини, незважаючи на те, що подібні порушення завжди засуджуються іншими державами та міжнародними організаціями.

З огляду на існування дискримінаційних явищ щодо жінок в економічній сфері, існує нагальна необхідність розроблення національної стратегії поліпшення становища жінок на законодавчому рівні, в якій було б варто передбачити розв'язання таких завдань: 1) просування жінок на ринку праці, у тому числі доступ до нетрадиційних професій, збільшення представництва жінок серед топ-менеджерів, оцінка оплачуваної та неоплачуваної жіночої праці; 2) підвищення справедливого розподілу робочих і сімейних обов'язків; створення і доступ до соціальних послуг та ресурсів; 3) реформа страхування безробіття; 4) підтримка сімей із дітьми, зокрема пільги з оподаткування для сімей із дітьми із середнім та нижчим за середній рівнем статку; 5) забезпеченість ресурсами, які б допомагали жінкам отримати доступ до навчання професіям, які відповідають сучасним тенденціям на ринку праці; 6) створення умов для участі жінок у бізнесі; 7) пенсійне забезпечення жінок; 8) програма забезпечення жінок житлом; 9) поліпшення становища жінок, які проживають у сільській місцевості, зокрема розв'язання питання про доступ жінок до землі та природних ресурсів.

Міжнародне право характеризується новим етапом міждержавного співробітництва щодо захисту прав жінок, особливістю якого є максимально ефективне забезпечення виконання й дотримання норм, що сформувалися у сфері жіночих прав, у тому числі й економічних прав жінок. Це завдання розв'язується шляхом створення різного роду міжнародних механізмів, які мають на меті підвищити ефективність дії норм міжнародного права.

Особливістю захисту прав жінок в рамках Міжнародної організації праці є те, що її діяльність базується на принципі співробітництва з державами, роботодавцями та профспілками, а специфіка конвенцій в рамках МОТ передбачає можливість пристосування міжнародної норми до національного права і практики.

Взаємодія «процедури 1503» Ради ООН з прав людини та процедури Комісії ООН зі становища жінок є досить ефективним елементом механізму захисту економічних жінок. Процедури доповнюють одна одну, оскільки Комісія за допомогою своїх рішень створює інформаційну базу, визначає напрями дій і розробляє стратегії в області поліпшення становища жінок. А Рада з прав людини може використовувати результати роботи Комісії та інформацію Відділу з поліпшення становища жінок, щоб більш об'єктивно розглядати скарги приватних осіб та проводити розслідування за конкретними порушеннями прав жінок.

Комісія зі становища жінок і Комітет із ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок є спеціалізованими структурами ООН щодо захисту економічних прав жінок. Результати їх діяльності свідчать, що контрольні механізми захисту прав жінок Комітету з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок є більш ефективними порівняно з контрольними механізмами Комісії зі становища жінок. Подібна ситуація обумовлена різною метою створення цих міжнародних організацій, нерівномірним ресурсним забезпеченням і правовим регулюванням, а також специфікою діяльності саме договірних органів. Причому правозахисна процедура Комісії потребує перегляду, адже на даному етапі діяльності не можна стверджувати, що вона є важливим джерелом інформації про порушення прав жінок або сприяє їх ліквідації.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що ефективній реалізації економічних прав жінок перешкоджають порушення в соціальній сфері, які породжують дискримінацію за ознакою статі. Крім того, порушення економічних прав жінок є наслідком дискримінації ще й на підставах приналежності до іншої раси чи національних меншин, або за ознакою національного, соціального походження, народження. У цілому ж Європейський суд демонструє достатньо жорсткий підхід щодо заборони дискримінації за ознакою статі, народження, релігії, громадянства та взагалі у всіх випадках, коли така відмінність стосується невід'ємних елементів прав і свобод, гарантованих Конвенцією. Коли ж ідеться про регулювання соціально-економічних відносин, стаття 14 тлумачиться вужче й органи Конвенції схильні надавати державам-учасницям більш широкі межі компетенції в даних питаннях.

Захист економічних прав жінок в Європейському Союзі здійснюється в різних формах: через законодавче регулювання, діяльність Суду ЄС, створення програм-дій, адресованих державам-членам, діяльність різних фондів і органів ЄС. Важливе значення в цій сфері відіграє діяльність Суду ЄС, адже його практика підтверджує, що правова система, створена Римським договором у сфері захисту жінок від дискримінації, є досить ефективним механізмом.

Сьогодні для міжнародних і національних механізмів захисту економічних прав жінок характерно те, що уряди все частіше використовують Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок; збільшується кількість країн, які приєдналися до Факультативного протоколу до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, що передбачає можливість подавати індивідуальні і колективні скарги про порушення прав, які охороняються Конвенцією, і дозволяє Комітету з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок розслідувати обставини грубих або систематичних порушень прав жінок; договірні органи у сфері прав людини займаються узгодженням і спрощенням своїх методів роботи. Спостерігається тенденція збільшення звернень до міжнародних органів жінками за процедурою скарг.

У цілому ключовим аспектом функціонування міжнародного механізму захисту економічних прав жінок є його комплексний характер і обов'язкова взаємодія всіх елементів: міжнародного законодавства, практики діяльності міжнародних організацій та їх органів щодо застосування міжнародних документів, створення і використання міжнародних контрольних процедур захисту прав жінок.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Слатвицька А.В. Розуміння поняття прав жінки у філософії та праві / А.В. Слатвицька // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - С. 560-565.

2. Слатвицька А.В. Інститут захисту прав людини на звернення та дія принципу пріоритету міжнародно-правових норм у внутрішньому правопорядку України / А.В. Слатвицька, А.С. Мацко, // Часопис Київського університету права. - 2004. - №1. - С. 94-100.

3. Слатвицька А.В. Захист прав людини: ґендерний аспект / А.В. Слатвицька // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична. Збірник. - Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. - Вип. 3. - 2005. - С. 246-253.

4. Слатвицька А. Діяльність міжнародних організацій із захисту прав жінок / А. Слатвицька // Юридична Україна. - 2006. - №2. - С.102-106.

5. Слатвицька А.В. Деякі аспекти процедури міжнародного захисту прав жінок на звернення / А.В. Слатвицька // Вісник ХНУВС. - Випуск 40. - 2008. - С. 58-67.

6. Слатвицька А.В. Принципи ґендерної рівності в національному та зарубіжному законодавстві / А.В. Слатвицька // Збірник матеріалів Другої всеукраїнської наукової конференції «Політичні, економічні та психологічні виміри перехідного суспільства». - Суми, 2004. - С.159-163.

Размещено на Allbest.ru