Актуальність теми. Усі зміни, які відбуваються в бюджетній системі України з введенням Бюджетного кодексу, спрямовані на її удосконалення відповідно до соціальних потреб і завдань щодо створення демократичної держави та її невід'ємної складової - дієздатного місцевого самоврядування. Це зумовлює необхідність перенесення значного обсягу здійснюваних витрат бюджету на рівень адміністративно-територіальних одиниць, що, в свою чергу, вимагає вирішення низки питань щодо забезпечення стійкого та стабільного фінансового наповнення місцевих бюджетів.

Особливо актуальними в цьому контексті є питання щодо фінансування власних і делегованих повноважень місцевого самоврядування. За тою практикою, що напрацьована за роки незалежності, делеговані та власні повноваження виконуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України. Проте, унаслідок невирішеності проблеми задоволення найважливіших потреб населення України на рівні, гарантованому Конституцією, набула постійного характеру дискусія відносно регламентування розподільчих і перерозподільчих процесів у межах як загальної бюджетної системи країни, так і системи місцевих бюджетів.

Питанням подальшого розвитку місцевого самоврядування, зокрема розподілу повноважень у процесі децентралізації і деконцентрації управління та забезпечення методологічного, адміністративно-правового та фінансового підґрунтя здійснення цього процесу присвячено праці І. Грицяка, О. Батанова, О. Долгальової, І. Дробуш, Н. Ісаєвої, В. Калашнікова, В. Куйбіди, В. Мамонової, Н. Нижник, І. Розпутенка, С. Осадчук, С. Саханенка, С. Серьогіна, В. Федотова, Ю. Шарова та ін. З початком трансформаційних перетворень із запровадження в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки, проблема місцевих фінансів дістала потужного розвитку в наукових працях таких вітчизняних учених, як О. Амоша, В. Андрющенко, В. Бесєдін, Й. Бескид, Д. Богиня, І. Бондар, О. Василик, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Грищенко, Н. Дєєва, М. Долішній, С. Дорогунцов, Б. Кваснюк, О. Кириленко, В. Кравченко, С. Криниця, І. Луніна, І. Лукінов, С. Мочерний, О. Новикова, К. Павлюк, Ю. Пахомов, В. Пила, С. Слухай, О. Сунцова, В. Федосов, І. Чугунов, М. Чумаченко, С. Юрій та ін.

Незважаючи на значну кількість пропозицій щодо різних аспектів удосконалення міжбюджетних відносин, поки що відсутні системні комплексні дослідження стосовно розподілу видатків між бюджетами різних рівнів. Видатки на конкретному рівні управління мають відповідати обсягам стандартних потреб у соціальних послугах і виходити зі стабільних ресурсних квот. Тільки за такого підходу можна приймати раціональні рішення відносно реальних споживачів послуг, а не бюджетних установ.

Проте незбалансованість місцевих бюджетів за доходами й видатками вимагає подальших розробок як у теоретичному, так і в прикладному аспекті, оскільки розпочаті практичні перетворення та подані до розгляду наукові пропозиції мають багатоваріантний характер. Сукупність цих чинників та нагальна потреба в забезпеченні стабільного характеру фінансування діяльності органів місцевого самоврядування зумовили вибір теми, визначили мету та завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось на кафедрі економіки та регіональної економічної політики Дніпропетровського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України в рамках наукової теми "Розробка методологічних засад державної політики сталого регіонального розвитку" (державний реєстраційний номер 0106U006529) та "Управління регіональним розвитком в умовах його соціальної зорієнтованості" (державний реєстраційний номер 0108U003402), в яких дисертант брала участь як науковий співробітник. Автором було досліджено практику формування доходної частини місцевих бюджетів та обґрунтовано напрями підвищення фінансової самодостатності місцевих бюджетів.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є концептуалізація побудови та функціонування бюджетної системи місцевого самоврядування з урахуванням базових теоретико-методологічних основ забезпечення стійкості складних соціально-економічних систем.

Для досягнення визначеної мети дослідження передбачено вирішення таких завдань:

узагальнити наукові погляди на систему фінансового забезпечення місцевого самоврядування задля реалізації соціального призначення держави;

дослідити науково-теоретичні та нормативно-правові основи фінансування власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування;

проаналізувати стан та оцінити динаміку фінансового забезпечення повноважень місцевого самоврядування в різні періоди розвитку країни;

установити склад суб'єктів фінансових відносин на місцевому рівні та визначити тенденції фактичного співвідношення розподілених між ними фінансових ресурсів;

визначити та обґрунтувати способи підвищення ефективності системи розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів за рівнями бюджетної системи із використанням системного підходу;

обґрунтувати параметри забезпечення стабільності процесів фінансового наповнення бюджетів місцевого самоврядування різних рівнів;

розробити науково-методичні підходи до оцінювання та моніторингу стійкості та фінансової достатності бюджетів місцевого самоврядування.

Об'єктом дослідження є процеси побудови та функціонування бюджетної системи місцевого самоврядування в частині формування доходів для забезпечення видаткових потреб.

Предметом дослідження є система наукових поглядів на побудову та функціонування бюджетної системи місцевого самоврядування.

місцеве самоврядування бюджетна система

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що в межах наявних фінансових ресурсів при досягненні раціонального співвідношення між рівнями бюджетної системи за рахунок дотримання збалансованих пропорцій можна більш ефективно забезпечити соціальні потреби населення, реалізувати потенціал впливу місцевого самоврядування на економіку територій та рівень життя територіальних громад.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є концептуальні положення теорії держави, науки про місцеві фінанси, теорії розвитку складних систем, теорії державного регулювання соціально-економічних процесів.

Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові та спеціальні методи наукових досліджень. Зокрема, для вивчення концепцій соціального призначення держави, ролі місцевого самоврядування в наданні соціальних послуг та законодавчо-нормативних актів функціонування бюджетної системи місцевого самоврядування використовувався діалектичний метод пізнання. Застосування системного підходу дозволило встановити склад суб'єктів фінансових відносин на місцевому рівні та обґрунтувати способи підвищення ефективності системи розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів за рівнями бюджетної системи.

Методи логічного узагальнення світового досвіду щодо розподілу повноважень між центром і територіями використано для обґрунтування параметрів забезпечення стабільності процесів фінансового наповнення бюджетів місцевого самоврядування різних рівнів. Економіко-статистичний аналіз використано під час дослідження динаміки можливостей місцевих бюджетів стосовно забезпечення виконання соціальних повноважень. Методи математичної статистики, порівняння, експертних оцінок та імітаційного моделювання були застосовані під час розробки методологічних положень щодо оцінювання стану, структури та керованості бюджетів місцевого самоврядування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень щодо забезпечення раціонального співвідношення фінансових ресурсів за рівнями бюджетної системи місцевого самоврядування та розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо забезпечення стабільності процесів фінансового наповнення місцевих бюджетів різних рівнів. У результаті наукового дослідження за темою дисертаційної роботи

уперше:

обґрунтовано підхід щодо розподілу сукупних фінансових ресурсів за рівнями бюджетної системи, який базується на використанні класичного принципу "золотий перетин" як засобу забезпечення стійкості складних систем, що дозволяє концептуалізувати й об'єктивізувати механізм формування, наповнення й розподілу ресурсів фінансової системи та її складових, які потребують удосконалення;

удосконалено:

дефініцію поняття "соціальна держава", що дозволяє більш глибоко зрозуміти зміст і призначення ролі місцевого самоврядування в структурі публічної влади;

науково-методологічні підходи до формування системи розподілу фінансових ресурсів за рівнями бюджетної системи, що дає можливість забезпечити їх стійкість та самодостатність;

інструментарій оцінювання стану й стабільності фінансування повноважень місцевого самоврядування, що дозволяє дати оцінку ступеня забезпечення фінансування за рівнями бюджетної системи та визначати й обґрунтовувати подальші напрями їх раціоналізації й упорядкування;

дістало подальшого розвитку:

модель первинного розподілу доданої вартості, створеної суспільною працею господарюючих суб'єктів, яка враховує задіяні фактори виробництва і закони ринку, що започатковує рух до самодостатності місцевих бюджетів через узгодження рівноважності суспільної значущості суб'єктів економіки;

наукові положення щодо впорядкування процесів формування й розподілу бюджетних коштів, підвищення стабільності і стійкості фінансування повноважень органів місцевого самоврядування як основи реалізації соціального призначення держави;

науково-методичні основи оцінювання та моніторингу фінансової стабільності бюджетної системи місцевого самоврядування, що дозволяє визначити міру її наближення до параметрів стійкості.

Практичне значення одержаних наукових результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й обґрунтовані дисертантом методологічні положення можуть бути застосовані в практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в процесі розподілу бюджетних ресурсів за рівнями бюджетної системи та формуванні організаційно-економічного механізму забезпечення фінансової самодостатності місцевих бюджетів різних рівнів; у розробці навчальних програм, посібників і спецкурсів за спеціальностями "Державне управління", "Публічне адміністрування", "Державна служба"; для розробки і запровадження спеціальних курсів і семінарів з підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, до функціональних повноважень яких належать планування та виконання місцевих бюджетів.

Основні положення дисертаційного дослідження були використані: у практичній діяльності Запорізької міської ради, Петровської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Головного фінансового управління Кіровоградської обласної державної адміністрації при обґрунтуванні показників місцевих бюджетів на 2008 - 2009 рр., підготовці пропозицій щодо удосконалення положень Бюджетного кодексу України (довідка № 1052 від 20.09.2009 р., довідка № 789 від 16.09.2009 р., довідка № 344 від 10.09.2009 р.); у навчальному процесі при підготовці слухачів зі спеціальності "Державна служба" в Дніпропетровському національному університеті ім.О. Гончара (довідка № 80-300 від 05.10.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, у якій вирішено актуальне конкретне наукове завдання щодо функціонування місцевих фінансів. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї й положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Зокрема, у статті "Фінансова самодостатність регіонів як складова децентралізації управління" (у співавторстві з Савостенко Т. О.) автору належить обґрунтування пропозицій щодо використання правила "золотого перетину" для перерозподілу бюджетних коштів, у тезах доповіді "Проблеми забезпечення фінансової самодостатності місцевого самоврядування й можливості її досягнення в сучасний період" (у співавторстві з Савостенко Т. О.) автору належать пропозиції щодо посилення власної дохідної бази місцевого самоврядування; у тезах доповіді "Збалансування доходів суб'єктів економіки як основа забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку" (у співавторстві з В.І. Попругою та Т.О. Савостенко), автору належить обґрунтування пропозицій щодо удосконалення моделі первинного розподілу доданої вартості, створеної суспільною працею господарюючих суб'єктів, яка враховує задіяні фактори виробництва і закони ринку; у тезах доповіді "Фінансова самодостатність як основа реалізації концепції посилення бюджетів місцевого самоврядування" (у співавторстві з Савостенко Т. О.) автору належить тлумачення категорії "фінансова самодостатность".

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені автором на: міжнародному управлінському форумі "Управління сьогодні та завтра" (м. Хмельницький, 2008 р.); міжнародних науково-практичних конференціях "Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства" (Дніпропетровськ, 2007 р.), "Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації" (Одеса, 2007 р.), "Пріоритети економічного та соціального розвитку регіонів України" (Одеса, 2008 р.), "Динаміка досліджень" (Софія, 2008 р.), "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (Київ, 2008 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю "Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації" (Одеса, 2008 р.); науково-практичних конференціях "Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України" (Дніпропетровськ, 2007 р.); "Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком" (Дніпропетровськ, 2007, 2008 рр.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковано у 16 наукових працях, з них 1 публікація у колективній монографії, 5 статей у наукових фахових виданнях, 10 - тези доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 186 сторінок. Дисертація містить 26 таблиці, 17 рисунків (схеми, діаграми, графіки), які займають 20 сторінок, 51 формулу та 7 додатків на 67 сторінках. Список використаних джерел (206 найменувань) на 19 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, ступінь наукової розробленості теми, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, визначено особистий внесок здобувача та ступінь апробації й опублікування отриманих результатів.

У першому розділі ? "Місцеве самоврядування та його фінансові можливості щодо забезпечення соціального розвитку суспільства" ? розглянуто генезис наукових ідей щодо соціального призначення держави, обґрунтовано теоретичну концепцію держави соціального спрямування в контексті процесів упорядкування, структурування, узгодження та контролювання різноманітної та різноспрямованої діяльності соціальних груп, територіальних спільнот і окремих людей із приводу забезпечення та підвищення їх добробуту, обґрунтовано роль органів місцевого самоврядування в наданні конституційно ґарантованих соціальних послуг та доцільність реалізації в сучасний період на національних теренах концепції бюджетної самодостатності місцевого самоврядування та стабільності фінансування його власних і делегованих йому повноважень з надання соціальних послуг.

Виходячи з узагальнення вітчизняних і зарубіжних наукових праць, сутність соціальної держави пропонується сприймати як особливу реальність сьогодення через спосіб організації та здійснення державної влади в країні з надання суспільних благ у необхідних обсягах і досягненню на основі збалансування потенцій саморозвитку та можливостей держави щодо захисту конкретних, соціально вразливих верств населення, суспільної злагоди. У формулюванні відтворено факт набуття державою здатності до вирішення низки соціальних проблем суспільства за наявних у неї ресурсів.

Держава від початку покликана створити таку систему інститутів і так організувати їх діяльність, щоб забезпечити ефективне надання соціальних послуг. Унаслідок цього сформувалася позиція, за якою тільки ті органи управління, що перебувають у безпосередньому постійному контакті з відповідними споживачами суспільних послуг, спроможні створювати належні умови життя і забезпечувати соціально-економічну динаміку. З системного погляду структура державного управління в Україні являє собою інтегроване системне утворення, між складовими якого з одного боку, існує пряма підпорядкованість, а з іншого - опосередкована цілями як загальнонаціонального, так і територіального соціально-економічного розвитку. При цьому повноваження щодо надання суспільних послуг не концентруються на одному рівні управління, а розподіляються між різними рівнями з тяжінням до різнорівневих представницьких і виконавчих органів місцевого самоврядування. З бюджетів останніх, які формуються через розподіл державних податків і зборів та закріплення їх конкретних видів за державним та місцевими бюджетами, фінансуються соціальні потреби суспільства.

Упродовж усіх років після набуття незалежності в Україні приймалися законодавчі акти щодо прямого або опосередкованого посилення фінансової достатності того чи іншого рівня місцевого самоврядування або бюджетної галузі. Проте до останнього часу, за висновком автора, ставляться питання про зміну співвідношення у розподілі мобілізованих до зведеного бюджету фінансових ресурсів на користь місцевих бюджетів. Питання нарощування фінансової основи місцевого самоврядування найменшою мірою корелюються з бюджетною самостійністю, а більшою - з раціональним розподілом бюджетних ресурсів за рівнями бюджетної системи відповідно до соціальних повноважень. Виходячи з існування раціонального співвідношення, для даного періоду, централізації і децентралізації в управлінні, у розділі обґрунтовується висновок щодо необхідності розподіляти фінансові ресурси місцевих бюджетів за рівнями відповідно до теорії забезпечення структурної стійкості у функціонуванні складних системних утворень.

У другому розділі - "Дослідження процесів побудови та функціонування бюджетної системи місцевого самоврядування в Україні" ? на підставі офіційних статистичних даних здійснено моніторинг стабільності надходжень і фінансування повноважень місцевого самоврядування, досліджено практику формування доходної частини місцевих бюджетів та стан забезпечення соціального призначення органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами.

За розрахунками автора, питома вага доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни в період 1992 - 2006 р. знизилася на 24,4 відсоткових пункти й становила на початок 2007 р. тільки 23,2 %. Водночас питома вага видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни зросла за той же період з 37,8 % до 41, 2 %, або на 3,4 відсоткових пункти.

Для відтворення бюджетної політики та підтвердження її спрямованості на стабілізацію фінансування повноважень місцевого самоврядування автор у даному дослідженні зупинився на 2000 - 2006 рр. Цей часовий проміжок залишив позаду всі неадекватні стратегії фінансової децентралізації, законодавчі акти й відповідні деструктивні дії. Тим більше, що 21 червня 2001 р. набрав чинності Бюджетний кодекс України, за яким до останнього часу визначаються обсяги доходів та видатків місцевих бюджетів і здійснюються міжбюджетні відносини.

Однак, із введенням Бюджетного кодексу України в межах бюджетної системи країни сформувалася особлива форма відносин між центром і місцевими органами самоврядування, яка спотворює розподільчі механізми й вводить деструктивні з погляду стійкості та посилення фінансової самодостатності способи перерозподілу ресурсів. За даними моделювання (рис.1) можна з достатньою ймовірністю стверджувати, що на національних теренах з 2000 по 2006 рр. була започаткована й стає перманентною бюджетна політика послаблення власної дохідної бази органів місцевого самоврядування й посилення їх залежності від центральних органів влади.

Щороку питома вага доходів у зведеному бюджеті країни зменшується на 1,557 відсоткових пункти, а видатки зростають на 0,257 відсоткових пункти. На кожний відсоток зростання частки видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни суб'єкти бюджетного процесу місцевого рівня зменшували на 6 відсоткових пунктів питому вагу власної доходної бази. Якщо провести порівняння національної бюджетної політики щодо потенцій основних суб'єктів надання громадських послуг з країнами, які є взірцем соціалізації серед європейських країн, то її можна кваліфікувати як зворотний рух від суспільства добробуту.

Рис.1. Фактична й вирівняна динаміка питомої ваги доходів і видатків бюджетів місцевого самоврядування в зведеному бюджеті України в 2000 - 2006 рр.

За відсутності самодостатньої дохідної бази виконання бюджетних повноважень поставлено в залежність від політики трансфертів. Частка трансфертів у видатках місцевих бюджетів складала у 2000 р.23,8 %, у 2004 - 50,6 %, у 2005 - 43,6 % і у 2006 р. - 47,5 %. За період 2000 - 2006 рр. обсяги трансфертів до місцевих бюджетів зросли більше ніж у 5,1 раза, тоді як власні доходи місцевого самоврядування лише в 1,7 раза. Динаміка трансфертів була такою, що наприкінці 2006 р. вони за обсягами склали понад 90 % від власних доходів бюджетів органів місцевого самоврядування. Певною мірою подібний стан із надходженням доходів до бюджетів місцевого самоврядування свідчить про незацікавленість суб'єктів місцевого рівня в зростанні потужності джерельної бази фінансових ресурсів.

Індикатором, який відображає участь місцевого самоврядування в нарощуванні потенціалу країни та розв'язанні проблем розбудови соціальної держави, є частка місцевих бюджетів за доходами в перерозподілі валового внутрішнього продукту (ВВП). Середній рівень питомої ваги доходів місцевих бюджетів у ВВП за період з 1991 р. по 2006 р. зменшився з 12,0 до 7,4 %.

За станом на кінець 2006 р. через власні доходи місцевих бюджетів перерозподілялося 7,4 % ВВП, що на 4,6 відсоткових пункти менше від 1991 р. і на 4,7 відсоткових пункти від 1992 р., який є роком початку незалежного господарювання. Такі тенденції зміни перерозподілу ВВП через доходи місцевих бюджетів дозволяють стверджувати про зародження кризи стійкості та фінансової самодостатності на місцях ще до її реального прояву і появи певних нестабільних станів суб'єктів бюджетної системи. Збереження існуючої моделі формування фінансової самодостатності самоврядних органів у перспективі неминуче призведе до прогресуючого уповільнення економічної активності господарюючих суб'єктів територій і, урешті-решт, до призупинення реальної соціальної динаміки. Існуючий механізм регулювання доходів бюджетів місцевого самоврядування не сприяє забезпеченню задоволення ґарантованих державою соціально-культурних, адміністративних та інших послуг.

Динаміка розвитку джерел формування доходів бюджетів місцевого самоврядування свідчить про те, що держава надала регіональній та місцевій владі у внутрішніх фінансових відносинах досить пасивну роль. Динаміка змін частки доходів, які не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (кошик № 2), слабо кореспондувалася із соціальним призначенням органів самоврядування, з огляду на забезпечення ресурсами власних повноважень. Упродовж 2000 - 2006 рр. вона зменшилася в 3,5 раза й склала на кінець 2006 р. близько 6,8 % від податкових надходжень. Щодо іншої частки податкових надходжень, які враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів (кошик № 1), то й вона в період 2003 - 2006 рр. стала зменшуватися. Якщо з 2000 р. по 2003 р. питома вага доходів кошика № 1 зросла з 35,7 % до 42 %, то в наступні роки знизилася на 10,2 відсоткових пункти.

Результати дослідження свідчать, що за час введення й достатнього апробування основних положень Бюджетного кодексу України (БКУ) щодо формульного обчислення видатків і прогнозного рівня доходів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, виявилася чітка тенденція до зменшення потенціалу податкових надходжень до місцевих бюджетів. Згідно з проведеними розрахунками, податки у 2006 р. забезпечували тільки 40,8 % доходів місцевих бюджетів, що було на 22,1 відсоткових пункти менше від 2000 р.

Про необхідність закріплення частки фінансових ресурсів місцевих бюджетів не тільки на вищому рівні бюджетної системи місцевого самоврядування, а й на інших свідчать проведені автором розрахунки по регіонах України, які визначають втрату позитивного взаємозв'язку між видатками місцевих бюджетів та обсягом податків і зборів, зібраних у тому чи іншому регіоні. Обсяги трансфертів у 2006 р. перевищували власні доходи місцевих бюджетів у 14 регіонах (Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області) тоді як у 1998 р. - тільки у трьох (Волинська, Житомирська, Тернопільська області).

Використання методів кореляційного аналізу дозволило довести, що закріплення певних часток фінансових ресурсів за місцевими бюджетами забезпечить стійкість, самодостатність та стабільність функціонування.

У третьому розділі - "Обґрунтування наукових підходів щодо забезпечення стабільності функціонування бюджетної системи місцевого самоврядування" - запропоновано використання системного підходу до формування бюджетної системи місцевого самоврядування, обґрунтовано модель первинного розподілу сукупних фінансових ресурсів за рівнями бюджетної системи, запропоновано індикатори оцінювання бюджетної стійкості.

Спираючись на системний підхід, у роботі зазначено, що бюджетна система місцевого самоврядування може бути віднесена до складної системи через притаманні їй характерні властивості: велика кількість різноманітних складових (елементів) системи та взаємозв'язків, як між підсистемами й елементами, так і з іншими системами і надсистемою (державою) загалом; динамічність, пов'язана із суттєвими змінами в часі стану складових (підсистем та елементів) і зовнішнього середовища; невизначеність можливих напрямів розвитку, що пов'язано з відкритим характером ринкових відносин між підсистемами; адаптивність у формі самоорганізації та наявності внутрішнього механізму самозбереження; цілеспрямованість розвитку.

Будь-яка складна система являє собою динамічну єдність, яка створюється в процесі взаємодії її складових. Доведено, що фонд фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні органів виконавчої влади відповідного органу місцевого самоврядування для виконання покладених на нього функцій, є складовою частиною регіональної фінансової системи. Обґрунтовано, що суб'єктами регіональної фінансової системи є підприємства, населення й органи місцевого самоврядування. Формування продуктивних здатностей здійснюється державою - через органи місцевого самоврядування та домогосподарствами безпосередньо. За умови вкладання практично відповідних або майже тотожних витрат ресурсів суб'єкти регіональної фінансової системи повинні мати приблизно порівнянні частини виробленого ними доходу. Будь-яка спроба збільшення обсягу доходів одного із суб'єктів фінансової системи без узгодження з іншими буде розбалансовувати систему. За результатами дослідження фінансова система впродовж 2000 - 2006 рр. знаходиться в розбалансованому стані, від якого потерпають державний та місцеві бюджети. Для відновлення цілісності системи слід раціоналізувати структуру доходів різних інституційних секторів економіки. Для визначення обґрунтованих активністю суб'єктів фінансової системи обсягів доходів проведено розрахунки за офіційними статистичними даними і здійснено їх порівняння з реально досягнутими. Це дало змогу дійти висновку щодо необґрунтованого отримання надлишкових доходів сектором нефінансових корпорацій і недоотримання бюджетним сектором економіки.

Для забезпечення збалансування структури доходів суб'єктів фінансової системи й зміни на краще обсягу місцевих бюджетів запропоновано коригувати темп приросту доходу будь-якого інституційного сектору економіки з його активністю в нарощуванні ВВП.

У визначенні міри децентралізації бюджетної системи, тобто обґрунтованої частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни, автор виходив з цілісного методу теорії систем, який передбачає розглядати властивості підсистем в ракурсі властивостей цілого. Автором доведено, що реалізація цілісного підходу по осі "державний бюджет - місцеві бюджети" з метою встановлення раціонального співвідношення між ними можлива на основі розподілу фінансових ресурсів на базі принципу "золотого перетину". Така позиція обґрунтована практикою досягнення максимальної стійкості й стабільності складних соціальних систем у зарубіжних країнах, які формуються з конкуруючих ієрархічних рівнів у співвідношенні 62: 38 або, наближено як 2/3 і 1/3.

Принцип "золотого перетину" вже використовується в управлінні складними економічними системами зарубіжних країн, зокрема в Німеччині, Великобританії, Японії, Росії для аналізу рівноважного стану економіки. У США цей інструментарій застосовується безпосередньо для розподілу податків і соціальних виплат між федеральними органами управління і штатами.

Якщо екстраполювати принцип "золотого перетину" на бюджетну систему, то поділ зведеного бюджету на "державний" і "місцеві" має здійснюватися на дві частини, які складають орієнтовно 62 % і 38 %. Проте визначення часток державного і місцевих бюджетів у складі зведеного бюджету країни є лише початком у вирішенні проблеми стабільності фінансування бюджетних повноважень місцевого самоврядування. Виходячи з наявності трьох бюджетних рівнів (обласні бюджети, бюджет АРК та міст Києва й Севастополя; районні бюджети та бюджети міст обласного (республіканського по АРК) значення; бюджети міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань) системи місцевих бюджетів, у роботі здійснено поділ загальної частки місцевих бюджетів між ними за різними сценаріями. Внутрішньо узгодженою з якісними основами реалізації бюджетних повноважень, на погляд автора, було б переструктурування системи місцевих бюджетів І, ІІ, та ІІІ рівнів у співвідношенні 1,60: 1,62: 1.

Прогнози щодо фінансової самодостатності бюджетів місцевого самоврядування з переходом на подібний сценарій розподілу оптимізованої частки місцевих бюджетів за ієрархічними рівнями свідчать, що видаткові можливості обласних бюджетів, бюджету АРК та міст Києва та Севастополя за питомою вагою у зведеному бюджеті країни навіть підвищаться на 0,1 відсоткових пункти; видатковий потенціал районних бюджетів та бюджетів міст обласного (республіканського по АРК) значення знизиться на 5,8 відсоткових пункти, а видатки бюджетів міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань зростуть на 5,2 %. Але з переходом до стійкої системи фінансування повноважень органів місцевого самоврядування за тих самих загальних обсягах трансфертів їх частка до обласних та районних бюджетів зменшиться, а зросте до бюджетів базового рівня.

У розділі висловлено позицію щодо змісту оцінювання управлінської діяльності на тому чи іншому ієрархічному рівні в контексті прагнень до забезпечення фінансової стабільності. Оскільки практично всі місцеві бюджети відчувають нестачу коштів на фінансування повноважень щодо задоволення соціальних потреб населення, діагностика обсягів фінансування тієї чи іншої функції в абсолютному вимірі або в розрахунку на особу наявного населення не буде показовою. Цьому сприятиме запровадження методики оцінювання та моніторингу міри наближення бюджетної системи місцевого самоврядування до параметрів стійкості. Під стійкістю бюджетної системи автор розуміє таку збалансованість у фінансуванні бюджетних галузей (упорядковане співвідношення взаємопов'язаних частин цілого) за якої перехід до будь-якого іншого поєднання призводить до пригнічення фінансово-економічних інтересів учасників бюджетної системи.

Подібну діагностику можна здійснювати за допомогою ряду коефіцієнтів, методика визначення й задіяння яких у практику бюджетування розроблена автором. Зокрема, локальний коефіцієнт стійкості або відповідності частки видатків на виконання конкретної функції суб'єктом певного бюджетного рівня її запропонованому розрахунково-раціональному значенню за параметрами стійкості можна описати формулою:

, (1)

де - питома вага видатків на і-у функцію, здійснюваних суб'єктами j-го бюджетного рівня в t-й період часу;

- нормоване значення частки видатків на і-у функцію суб'єктом j-го бюджетного рівня в t-й період часу.

Залежно від характеру останнього дотримання єдиної шкали виміру забезпечується використанням безрозмірних коефіцієнтів, а саме:

, (2)

, (3)

де , - значення фактичних часток конкретного виду соціальних видатків за умови відповідного недосягнення (перевищення) рівня нормованого показника.

Тому гаму показників згідно з укрупненими функціями і виділеними трьома бюджетним рівням слід звести до одного інтегрального індикатора стійкості за формулою

, (4)

де n - кількість функцій;

k - кількість бюджетних рівнів;

M - узагальнюючий показник забезпечуючих функцій і рівнів ().

Стабільність бюджетів на конкретному рівні визначається за формулою

. (5)

Особливістю оцінки бюджетної стійкості за даною методикою буде факт отримання локальних коефіцієнтів стійкості і рівневого коефіцієнта (індикатора) стійкості за другим бюджетним рівнем у двох варіантах. Це закономірно, оскільки стійкість цього рівня визначається як відносно першого, так і відносно третього бюджетних рівнів. Тому рівневий індикатор стійкості за місцевими бюджетами другого рівня визначається як середнє арифметичне:

, (6)

де , - коефіцієнт (індикатор) стійкості другого рівня, визначений відповідно щодо першого та третього рівнів.

Оскільки в кількісному аспекті індикатори , , знаходяться в одній системі координат і навіть квадранті, вважаємо обґрунтованим введення такої шкали якісного тлумачення їх кількісних значень: в інтервалі від 0 до 0,25 бюджет за видатками по тій чи іншій функції (рівнем і т. ін.) є нестійким; від 0,26 до 0,5 - в стадії формування стійкості; від 0,51 до 0,75 - середньої стійкості і від 0,76 до 1,0 - достатньої стійкості.

На підставі розрахунку цих показників в роботі констатується, що система місцевих бюджетів України перебуває у стані середньої стійкості. Але за бюджетними рівнями досягнута принципово різна стійкість. По бюджетах першого рівня досягнута середня стійкість (), по бюджетах другого започатковано перехід в систему координат стійкості, вищу за середню (), а по суб'єктах третього рівня стійкість знаходиться в початковому стані.

Висновки