Державне управління медичним захистом за умов надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

25.00.02 - Механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

Державне управління медичним захистом за умов надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру

Терент'єва Анна Валеріївна

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті державного управління в сфері цивільного захисту Університету цивільного захисту України та Українському науково-практичному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України.

Наукові консультанти

доктор наук з державного управління, професор

РАДИШ Ярослав Федорович,

Національна академія державного управління при Президентові України,

професор кафедри управління охороною суспільного здоров'я

доктор медичних наук, професор

ГУР'ЄВ Сергій Омелянович,

Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров'я України,

заступник директора з науки

Офіційні опоненти

доктор наук з державного управління, професор

СИТНИК Григорій Петрович,

Національна академія державного управління при Президентові України,

завідувач кафедри національної безпеки

доктор наук з державного управління, доцент

КАРАМИШЕВ Дмитро Васильович,

Національний фармацевтичний університет Міністерства охорони здоров'я України, завідувач кафедри менеджменту і адміністрування

Захист відбудеться 26 квітня 2010 р. о 14 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.00.02 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 24 березня 2010 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З набуттям Україною у 1991 р. державної незалежності важливою проблемою стало гарантування національної безпеки, що відповідно до Закону України “Про основи національної безпеки України” визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Невід'ємною складовою системи забезпечення національної безпеки України є медичний захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій (НС) природного і техногенного характеру.

Необхідність удосконалення державного управління медичним захистом населення як важливої складової єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій зумовлюється значним антропогенним і техногенним навантаженням на територію України, зростанням ризиків виникнення НС, зношеністю гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на Дніпрі, з одного боку, та відсутністю загальноприйнятих поглядів щодо правових, організаційних та інших механізмів державного управління у сфері медичного захисту населення за умов НС - з другого.

Теоретико-методологічні засади державного управління, його механізми, шляхи вирішення ключових питань реалізації державної політики в різних сферах суспільства в умовах трансформаційних перетворень досліджували у своїх працях В.Бакуменко, В.Богданович, В.Воротін, В.Голубь, В.Гошовська, Н.Грицяк, О.Ігнатенко, В.Князєв, В.Куйбіда, О.Лазор, О.Лебединська, В.Ліпкан, А.Мерзляк, Н.Нижник, О.Оболенський, В.Олуйко, І.Розпутенко, Г.Ситник, Ю.Сурмін, В.Трощинський та інші науковці.

На важливості вивчення різних аспектів державного регулювання сфери охорони здоров'я України наголошують дослідники цієї проблеми: Т.Бахтєєва, М.Білинська, С.Бугайцов, Д.Карамишев, Н.Кризина, В.Лобас, З.Надюк, Я.Радиш, Н.Рингач, І.Рожкова, Г.Слабкий, І.Солоненко, І.Хожило, О.Черниш, О.Шаптала, Н.Ярош та ін.

Характеризуючи загальний стан дослідженості проблеми медичного захисту населення за умов НС природного і техногенного характеру, слід зазначити, що переважна більшість наукових праць останнього десятиліття стосувалась організації лікувально-профілактичного (лікувально-евакуаційного) процесу (А.Котуза, І.Кочін, Є.Лопін, В.Пасько, П.Сидоренко, Г.Черняков, Ф.Шевченко). Лише поодинокі дослідження були присвячені медичному забезпеченню міжнародних миротворчих операцій (М.Бадюк, В.Волошин, А.Галушка, О.Мельник) та подоланню медико-санітарних наслідків НС (В.Варус, С.Гур'єв, Н.Клименко, О.Шекера).

Проблемі реформування медичної служби цивільного захисту в Державну службу медицини катастроф були присвячені численні наукові праці таких учених, як Л.Жукова, С.Іванов, Г.Рощин, Ю.Скалецький, В.Торбін та ін.

Удосконалення підходів щодо державного регулювання у сфері природно-техногенної безпеки досліджував І.Шпильовий. А.Качинський, вивчаючи питання ризиків в Україні, значну увагу приділив такому фактору нестабільності, як НС природного і техногенного характеру, та визначив їх як одну з головних причин нестійкого управління.

Недостатній рівень наукової розробки згаданих вище проблем, а також їх важливе значення для забезпечення системи національної безпеки потребують комплексної розробки різних аспектів державного управління медичним захистом населення за умов НС природного і техногенного характеру, що й визначило актуальність дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт, державних проектів і програм та висвітлює результати наукових розвідок автора, отриманих у процесі виконання комплексного наукового проекту Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (УНПЦ ЕМД та МК) “Наукове обґрунтування організації розбудови та уніфікації функціонування системи екстреної медичної допомоги сільському населенню України на етапах первинної медичної допомоги та стаціонарної медичної допомоги (в повсякденних умовах та за умов надзвичайних ситуацій мирного часу)” (номер державної реєстрації 0106U004110). Автор дисертації була виконавцем відповідних фрагментів, присвячених організації та управлінню наданням медичної допомоги за умов НС, зокрема здійснила аналіз нормативно-правового забезпечення функціонування мобільних формувань Державної служби медицини катастроф (ДСМК) та науково обґрунтувала акредитаційні вимоги до формувань і закладів цієї служби.

Дисертаційна робота також пов'язана з темою “Наукове обґрунтування організації медичної допомоги населенню України в особливий період (воєнний час)” (номер державної реєстрації 0106U004108), у якій здобувач як виконавець фрагмента дослідження концептуально обґрунтувала механізми державного управління процесом подолання медико-санітарних наслідків НС.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науковому обґрунтуванні механізмів державного управління медичним захистом за умов НС природного і техногенного характеру та виявленні на цій основі шляхів упровадження отриманих результатів у практику державного управління системою охорони здоров'я. Для досягнення мети передбачалася реалізація таких завдань:

проаналізувати стан дослідженості проблеми державного управління медичним захистом за умов НС природного і техногенного характеру українськими та зарубіжними науковцями для виявлення напрямів реформування галузі охорони здоров'я;

провести комплексний аналіз функціонування системи медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру та оцінити їх відповідність завданням Стратегії національної безпеки у сфері гуманітарної політики;

оцінити стан управління мобільними формуваннями Державної служби медицини катастроф (ДСМК) України та розробити модель державного управління цими формуваннями в процесі подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру на територіальному рівні;

розробити модель оптимізації механізмів державного управління системою медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру;

сформулювати та ввести в науковий обіг дефініції основних понять категорійно-понятійного апарату державного управління медичним захистом за умов НС природного і техногенного характеру: “медична компонента єдиної системи цивільного захисту населення і території України”, “медичний захист постраждалих за умов НС” та “управління системою медичного захисту населення за умов НС природного і техногенного характеру”;

здійснити наукову оцінку та проаналізувати функціонування системи медичного захисту постраждалих за умов НС;

виявити основні суперечності та їх наслідки, що існують у процесі управління подоланням медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру; державний управління надзвичайний медичний

визначити достовірність прогнозування небезпечних природних явищ та ступінь їх впливу на прийняття управлінських рішень у процесі подолання медико-санітарних наслідків НС;

науково обґрунтувати пропозиції щодо практичного застосування форм, механізмів і методів державного управління системою медичного захисту як компонентою системи цивільного захисту населення та території України і запропонувати заходи щодо зміни організаційної структури Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України та вдосконалення нормативно-правової бази щодо функціонування Державної служби медицини катастроф.

Об'єкт дослідження - процес державного управління медичним захистом населення і території за умов НС природного й техногенного характеру.

Предмет дослідження - організаційно-правові, ресурсні та технологічні механізми державного управління системою медичного захисту населення за умов НС природного і техногенного характеру.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою реалізації дослідницької мети слугує використання таких загальнонаукових, спеціально-наукових та філософських методів, як: історичний (розкрито основні передумови та фактори виникнення НС, генезис створення мобільних медичних формувань), логічний (здійснено теоретичне відтворення сутності подолання наслідків НС природного і техногенного характеру), опис (проведено комплексний аналіз характеру і масштабу НС, їх наслідків та визначено ступінь їх впливу на державне управління), порівняння (зіставлення особливості розбудови служб медицини катастроф), аналіз (конкретизовано різні типи побудови ДСМК та виокремлено підходи до подолання наслідків НС), синтез (визначено особливості та загальні механізми впливу НС на системи державного управління), індукція (виявлено основні форми організації та механізми функціонування служб медицини катастроф), дедукція (розкрито сутність та форми прояву природно-техногенного ризику медико-санітарних наслідків НС), узагальнення (проаналізовано загальні властивості й закономірності функціонування систем медичного захисту на випадок НС природного і техногенного характеру), моделювання (розроблено моделі та механізми управління системою медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру та мобільними формуваннями ДСМК України в процесі подолання наслідків НС природного і техногенного характеру), аналітичний (проаналізовано специфіку і типові проблеми трансформації державного управління, зокрема в процесі розбудови єдиної системи цивільного захисту населення і території), сходження від абстрактного до конкретного (охарактеризовано особливості та загальні форми впливу НС на розвиток системи державного управління медичним захистом за умов НС природного і техногенного характеру), ідеалізації (сформульовано окремі поняття категорійно-понятійного апарату досліджуваної проблеми), аксіоматизації (визначено основні принципи та концептуальні засади управління мобільними формуваннями ДСМК катастроф під час подолання наслідків НС), гіпотетико-дедуктивний (визначено стратегічні та сучасні можливості й перспективи розвитку та функціонування системи державного управління при подоланні медико-санітарних наслідків НС), аналогії (розроблено типову модель медичного забезпечення постраждалих в процесі подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру), системний (досліджено взаємодію та внутрішній зв'язок природно-техногенних ризиків і їх вплив на державне управління мобільними формуваннями ДСМК), комплексний (проаналізовано різноманітні фактори впливу НС на розвиток єдиної системи цивільного захисту населення і території як складової системи забезпечення національної безпеки).

Завдяки використанню цих методів виявлено специфіку та механізми впливу НС на систему державного управління медичним захистом за умов НС природного і техногенного характеру й на основі цього розроблено нову парадигму їх розвитку в сучасних умовах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в науці державного управління запропоновано цілісний авторський підхід щодо наукового обгрунтування особливостей здійснення державного управління медичним захистом за умов НС природного і техногенного характеру, а також розроблено практичні рекомендації з удосконалення функціонування мобільних формувань ДСМК України.

Найважливіші наукові результати, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:

уперше:

створено модель оптимізації механізмів державного управління системою медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру, в основу якої покладено безперервне підвищення якості медичної допомоги; рівня матеріально-технічного забезпечення; удосконалення кадрового забезпечення; організаційно-правові заходи з удосконалення управління та структурної перебудови ДСМК України;

розроблено модель державного управління мобільними формуваннями ДСМК при подоланні медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру на територіальному рівні;

обґрунтовано та сформульовано дефініції понять “медична компонента єдиної системи цивільного захисту населення і території” (сили і засоби ДСМК, на які покладено відповідальність за надання медичної допомоги постраждалим за умов НС); “медичний захист населення за умов НС” (організація надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного і техногенного характеру); “управління системою медичного захисту населення за умов НС природного і техногенного характеру” (свідомий цілеспрямований вплив суб'єкта управління на множину потреб населення, що виникли в результаті НС природного і техногенного характеру, з метою надання постраждалим своєчасної та якісної медичної допомоги);

уточнено особливості функціонування системи державного управління мобільними формуваннями ДСМК у процесі подолання медико-санітарних наслідків НС шляхом скорочення періоду підготовки та розгортання мобільного госпіталю під час надання медичної допомоги великим контингентам постраждалих в умовах автономного режиму роботи;

удосконалено:

існуючу модель державного управління подоланням медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру, що забезпечує координацію діяльності сил і засобів ДСМК державного і територіального рівня, залучення до цього процесу підрозділів системи охорони здоров'я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності шляхом застосування методів мережевого планування й оптимізації технологічних процесів, уточнення каналів передачі інформації та впровадження протоколів інформаційної взаємодії між учасниками процесу подолання наслідків НС;

методологічні підходи щодо дослідження медичного захисту постраждалих унаслідок НС природного і техногенного характеру як компоненти системи цивільного захисту населення і території;

дістали подальшого розвитку:

систематизація основних передумов, чинників та етапів виникнення медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру;

підходи до створення єдиного медичного простору держави шляхом побудови ефективної системи державного управління з використанням сил і засобів медичних служб МОЗ України та Воєнної організації держави в різних умовах їх діяльності;

напрями поглиблення взаємозв'язків та взаємодії (внутрішньовідомчої - в межах МОЗ України, міжвідомчої - в межах держави - Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) та Міністерства оборони України) і міждержавної - у складі багатонаціональних аварійно-рятувальних формувань у процесі подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні положення доведені до рівня методологічних розробок та прикладних рекомендацій, що використовуються в практичній діяльності органів державної влади на національному і територіальному рівнях. Зокрема, важливе практичне значення мають результати дослідження, які відкривають можливості для подолання характерної для сучасної України кризи в методології та практиці реформування системи медичного захисту як важливої складової єдиної системи цивільного захисту населення і території.

Отримані в процесі дослідження наукові результати стали підставою для обґрунтування низки програмних документів на державному і галузевому рівнях. Практична реалізація сформульованих автором пропозицій і рекомендацій сприятиме розв'язанню різних аспектів проблеми забезпечення національної безпеки України як стратегічних пріоритетів держави, що спрямовані на збереження життя і зміцнення здоров'я людей.

Окремі положення дисертаційного дослідження використовувались:

МОЗ України при підготовці проекту Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року” № 1290 від 5 листопада 2007 р. (акт впровадження від 12 березня 2009 р.);

Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи при організації робіт з подолання наслідків НС природного і техногенного характеру державного рівня в Україні (акт впровадження від 17 листопада 2009 р.);

Інститутом державного управління у сфері цивільного захисту Університету цивільного захисту України в процесі кваліфікації посадових осіб керівного складу управлінь з питань НС (акт впровадження від 14 жовтня 2009 р.);

Українським науково-практичним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України при підготовці проектів низки документів, що регламентують функціонування ДСМК України. Окремі теоретичні положення дисертаційної роботи були впроваджені в діяльність УНПЦ ЕМД та МК при роботі інформаційно-аналітичної групи оперативного штабу з подолання наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 р. на території Львівської області (акт впровадження від 15 травня 2009 р.);

Українським науково-практичним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України при підготовці проекту Закону України “Про загальнодержавну систему екстреної медичної допомоги”, зокрема при підготовці проектів розділів: Розділ 4. Управління системою. Стаття 11. Управління Системою за умов надзвичайної ситуації та в особливий період; Розділ 6. Матеріально-технічне забезпечення системи; Розділ 7. Фінансове забезпечення системи; Стаття 16. Ресурси Системи; Стаття 17. Застосування ресурсів (довідка про впровадження від 1 лютого 2010 р.);

Кримським територіальним центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ АР Крим при підготовці нормативно-правових актів, що регламентують функціонування територіальної ланки ДСМК України; окремі теоретичні положення дисертаційної роботи були впроваджені в діяльність Центру при роботі оперативного штабу з подолання наслідків вибуху житлового будинку в м. Євпаторія (акт впровадження від 5 жовтня 2009 р.);

Державним підприємством “Міжрегіональний рятувальний центр” МНС України при організації робіт з подолання наслідків НС природного і техногенного характеру державного рівня в Україні, при організації та управлінні наданням гуманітарної допомоги великим контингентам постраждалих внаслідок потужних землетрусів в Ірані (2003-2004 рр.) і Пакистані (2005 р.) в автономному режимі роботи мобільного госпіталю МНС України (акт впровадження від 10 вересня 2009 р.).

Розроблені в дисертації теоретико-практичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані:

суб'єктами законодавчої ініціативи, зокрема Кабінетом Міністрів України, під час розробки концептуальних положень щодо підвищення якості державного управління процесом подолання наслідків НС природного і техногенного характеру шляхом подальшого реформування системи медичного захисту;

центральними органами виконавчої влади з метою вдосконалення засобів формування механізмів взаємодії в процесі подолання наслідків НС, що дасть змогу координувати діяльність відомчих медичних служб у межах системи медичного захисту;

органами місцевого самоврядування під час розробки та реалізації регіональних програм щодо підвищення якості територіальної складової системи медичного захисту населення на випадок НС природного і техногенного характеру;

Національною академією державного управління при Президентові України у науковій та навчальній роботі.

Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення та практичні розробки, які характеризуються новизною і становлять цінність для розвитку науки державного управління, отримані автором самостійно. Ідеї та розробки, що належать Я.Ф.Радишу, С.О.Гур'єву, Г.Г.Рощіну та Я.С.Кукурузу, разом з якими було підготовлено низку публікацій, у дисертаційному дослідженні не використовувались. Зокрема, в працях у співавторстві внесок дисертанта полягає: у монографії [2] - у дослідженні причин виникнення і розвитку землетрусів, характеристики і структури санітарних втрат серед населення внаслідок землетрусу; у монографії [3] - у виявленні особливостей створення і функціонування систем управління, теоретичних принципів формування структури і функцій системи управління ресурсами, а також інформаційно-аналітичного супроводу прийняття управлінських рішень за умов НС; у монографії [4] - у дослідженні питань управління подоланням медико-санітарних наслідків повеней в Україні та за кордоном; у монографії [5] - у вивченні питань медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру. У статті [16] авторський внесок полягає у виявленні чинників, що впливають на діяльність персоналу мобільних формувань ДСМК катастроф при подоланні наслідків НС; у [17] - в обґрунтуванні вимог до управлінських кадрів для керівництва заходами з подолання наслідків НС; у [18] - в аналізі досвіду участі ДСМК у міжнародних цивільно-військових навчаннях; у [19] - у визначенні методологічних підходів до управління ризиками за умов НС природного і техногенного характеру; у [20] - у виокремленні фаз процесу управління подоланням наслідків НС природного і техногенного характеру; у [25-27] - в аналізі результатів роботи мобільного госпіталю під час подолання наслідків землетрусів у центрально-азійському регіоні; у [28] - у визначенні принципів взаємодії цивільних і військових підрозділів під час подолання наслідків НС природного і техногенного характеру; у [29] - в аналізі нормативно-правового забезпечення діяльності ДСМК; у [30] - у визначенні фаз надання медичної допомоги в зоні НС; у [31] - у формулюванні принципів концепції медичного захисту; у [32] - в аналізі та узагальненні досвіду роботи мобільного госпіталю в зоні НС; у [33] - у дослідженні питань інформаційного забезпечення роботи мобільного госпіталю в зоні НС; у [34] - у визначенні структури санітарних втрат серед постраждалого населення внаслідок землетрусу; у [35] - у дослідженні засад медичного захисту як складової системи забезпечення національної безпеки України.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження апробовані в інформаційно-методичних вісниках, оприлюднені на комунікативних заходах, зокрема на 11-й Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організація управління в надзвичайних ситуаціях” (Київ, 2009) та інших науково-практичних конференціях: “Проблемні питання медицини невідкладних станів” (Київ, 2007); “Актуальні питання теорії і практики медицини катастроф і медичного забезпечення Збройних сил України на сучасному етапі” (Тернопіль, 2006); “Політравма - сучасна концепція надання медичної допомоги” (Київ, 2006); “Організаційні, медико-фармацевтичні і методичні аспекти медицини катастроф” (Тернопіль, 2005), а також на вчених радах УНПЦ ЕМД та МК, колегіях МОЗ України, засіданнях оперативних штабів МОЗ України з ліквідації наслідків НС природного характеру, зокрема наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 р. на території Львівської області.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у п'яти монографіях та 30 наукових працях (з них 22 - у фахових виданнях).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів і висновків. Повний обсяг дисертації - 461 сторінка. Робота містить 33 рисунки, 5 таблиць та 7 додатків. Список використаних джерел складається із 386 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, показано його зв'язок з науковими програмами, планами й темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, подано інформацію щодо впровадження та апробації роботи, наведено загальні відомості про публікації за темою дисертації, її структуру та обсяг.

У першому розділі - “Державне управління подоланням медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій (аналітичний огляд джерел наукової інформації)” - проводиться комплексний аналіз офіційних документів та наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів з питань державного управління у сфері медичного захисту населення на випадок виникнення НС природного і техногенного характеру, розглядаються передумови становлення та розвитку ДСМК України.

Аналіз літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів стосовно державного управління подоланням медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру свідчить, що проблема формування і реалізації державної політики у сфері забезпечення медичного захисту населення на випадок НС вітчизняними дослідниками висвітлена недостатньо.

Кліматичні й географічні особливості України, досить розвинута інфраструктура її промислового і сільськогосподарського потенціалу, моральна і фізична зношеність технологічного обладнання в промисловості та на транспорті створюють потенційну загрозу виникнення великомасштабних катастроф зі значними людськими жертвами, які можуть стати причиною стану, що характеризується як НС. Крім того, Україні притаманна досить висока частота виникнення НС, пов'язаних із вибухами складів військового озброєння.

На підставі вивчення даних джерел наукової інформації у розділі підтверджено, що існує тісний взаємозв'язок між розробкою теоретичних засад щодо управління подоланням медико-санітарних наслідків НС і процесом формування підрозділів медицини катастроф. Зазначено, що розвиток служб екстреного реагування на виникнення НС у розвинутих країнах (США, Франція) розпочався в 90-х рр. ХХ ст., коли пріоритети в суспільстві змінилися із захисту матеріальних цінностей на збереження життя і здоров'я людини. Цей процес триває і в наш час.

Пошук та утвердження нових концепцій, принципів, підходів, форм і методів управління медичними формуваннями при подоланні наслідків НС датується початком ХХІ ст., коли розпочався перехід від системи цивільної оборони до системи цивільного захисту. Державне управління подоланням медико-санітарних наслідків НС здійснюється відповідно до еволюції суспільства і держави та проходить певні етапи, а його становлення відбувається в міру розвитку науки “державне управління” з набуттям професійного досвіду керівниками галузі.

На особливу увагу заслуговує система медичного захисту на випадок НС у Російській Федерації (РФ), яка створена з використанням досвіду колишнього СРСР щодо подолання наслідків НС і катастроф. За сучасних реалій РФ усе більш актуальними стають питання медичного захисту населення та організації надання медичної допомоги постраждалим унаслідок терористичних актів, у військових конфліктах та у воєнний час. Тому в РФ формується єдина система федеральної медичної служби цивільної оборони та медицини катастроф.

Зважаючи на це повне копіювання структури, методів організації та управління системою Всеросійської служби медицини катастроф є недоцільним. На нашу думку, заслуговує на увагу позитивний досвід щодо створення потужного державного рівня управління та фінансування за виділеним бюджетним напрямом, встановлення тісного зв'язку між аварійно-рятувальними службами різних міністерств і відомств, а також проведення різнопланових наукових досліджень з питань медицини катастроф як у клінічному, так і в управлінському напрямах.

В умовах європейської інтеграції України та активної участі формувань ДСМК України в гуманітарних операціях з надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного характеру становить інтерес вивчення зарубіжного досвіду організації та управління системами медичного захисту в провідних країнах світу - США та Франції.

У США державну систему надзвичайного реагування очолює Федеральна Агенція з управління в НС, яка безпосередньо пов'язана з регіональними центрами та центрами надзвичайного реагування штатів. У разі великих катастроф, коли на рівні штату або місцевої влади немає можливості подолати їх наслідки самостійно, негайно надсилається запит про допомогу до Федерального Уряду США, який вводить у дію Федеральний план реагування на НС. Видається доцільним запозичення досвіду створення потужного кадрового потенціалу медичних формувань та забезпечення тісного зв'язку між аварійно-рятувальними службами різних міністерств і відомств США.

Для надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС у Франції залучаються всі необхідні сили і засоби системи охорони здоров'я незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності. Система подолання медико-санітарних наслідків НС у Франції є досить чіткою, структурованою та ефективною.

Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що в разі виникнення НС пріоритет віддається заходам з подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру, забезпеченню нормальних умов життєзабезпечення на постраждалих територіях. Для цього у більшості розвинутих країн Європи та Америки створено спеціальні медичні системи, основним завданням яких є реагування на виникнення НС і забезпечення медичного захисту населення за умов НС природного і техногенного характеру.

У процесі дослідження встановлено, що аналіз проблем управління наданням медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного і техногенного характеру в Україні розпочався відразу після здобуття незалежності. Кращі досягнення дослідників колишнього СРСР у цьому напрямі були творчо опрацьовані та скориговані, зважаючи на реалії незалежної України.

З огляду на кліматичні та географічні особливості території України, стан об'єктів промислового комплексу і використання в технологічних процесах виробництва великої кількості небезпечних хімічних речовин і сполук, наявність численних військових об'єктів та сховищ хімічно небезпечних речовин, сумний досвід Чорнобильської катастрофи в Україні розробка дієвих заходів із запобігання НС природного і техногенного характеру є однією з найважливіших функцій держави стосовно забезпечення життя і здоров'я населення.

Акцентується увага на тому, що для надання безкоштовної медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного і техногенного характеру громадянам, рятувальникам і особам, які беруть участь у подоланні наслідків таких НС, діє ДСМК України як особливий вид державної аварійно-рятувальної служби. Основним документом, що регламентує організаційні засади діяльності ДСМК, є “Положення про Державну службу медицини катастроф”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 827.

У дисертації обґрунтовано, що для забезпечення розбудови системи медичного захисту населення, надання йому екстреної медичної допомоги в повсякденному режимі та за умов НС доцільно запровадити європейські стандарти під час надання медичної допомоги. З цією метою прийнято Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року” від 5 листопада 2007 р. № 1290. Наголошується на тому, що згаданий вище документ та підготовлений керівництвом МОЗ України план дій “Про затвердження плану реалізації заходів щодо забезпечення виконання Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року” відображають нову парадигму державної політики України у сфері медичного захисту населення України.

У розділі робиться висновок про те, що державне управління у сфері медичного захисту населення базується на удосконаленні функціонування ДСМК України, яка покликана забезпечити надання своєчасної медичної допомоги населенню України за умов НС природного і техногенного характеру.

У другому розділі - “Теоретичні та методологічні засади дослідження державного управління процесом подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій” - проаналізовано стан і тенденції розвитку нормативно-правового забезпечення функціонування системи медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру. Крім того, особливу увагу приділено уточненню тлумачення основних понять, що характеризують систему медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру.

Так, поняття “медична компонента єдиної системи цивільного захисту населення і території” пропонується тлумачити як сили і засоби ДСМК, на які покладено відповідальність за надання медичної допомоги постраждалим за умов НС). “Медичний захист населення за умов НС” автор розуміє як організацію надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного і техногенного характеру. Зміст словосполучення “управління системою медичного захисту населення за умов НС природного і техногенного характеру” трактується як свідомий цілеспрямований вплив суб'єкта управління на множину потреб населення, що виникли в результаті НС природного і техногенного характеру, з метою надання постраждалим своєчасної та якісної медичної допомоги.

Науково-теоретичне обґрунтування та розробка функціонально-організаційної моделі управління процесом подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру в межах реалізації програми створення єдиної системи цивільного захисту потребували підготовки спеціальної програми дослідження з використанням системного підходу, що сприяло послідовному розкриттю цілої низки завдань дослідження, визначенню його предмета, об'єкта та етапності. Все це забезпечило можливість отримання досить повної та достовірної інформації щодо кожного з поставлених завдань.

Дослідження проводилося в п'ять основних етапів. Така багаторівнева структуризація його завдань забезпечувала системність, оскільки результати, отримані на кожному попередньому етапі, ставали логічною основою не тільки для наступних етапів, а й для узагальнення і наукового обґрунтування досягнення мети дослідження.

На першому етапі основна увага зосереджувалася на виборі напряму дослідження, визначенні його мети, завдань, об'єкта, предмета, концептуальної основи та пріоритетних методів.

Результати першого етапу дослідження використані в першому, третьому, четвертому та п'ятому розділах дисертації.

Другий етап присвячений аналізу вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з проблем державного управління у сфері медичного захисту, а саме подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру. Одним з його завдань стало вивчення стану формування та реалізації державного управління у сфері медичного захисту, що дало можливість виявити основні суперечності досліджуваного процесу і довести необхідність розробки нової моделі.

Процес формування та реалізації державного управління у сфері медичного захисту населення на випадок НС природного і техногенного характеру досліджувався на основі аналізу діяльності органів управління подоланням медико-санітарних наслідків та організаційно-штатних структур формувань ДСМК державного і територіального рівнів, матеріалів і звітів про стан подолання медико-санітарних наслідків НС природного характеру в центрально-азійському регіоні та нормативно-правової бази охорони здоров'я.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рис. 1. Структурно-логічна схема етапності дослідження

На цьому самому етапі детально розглянуто питання державного управління у сфері медичного захисту, висвітлені в зарубіжній літературі, проаналізовано зарубіжний досвід правотворчості в регулюванні діяльності національних спеціалізованих медичних служб (служб медицини катастроф), їх особливості та можливості адаптації тих з них, які відповідають умовам України.

Завдання щодо конкретизації дефініцій, які утворюють категорійно-понятійний апарат досліджуваної проблеми, виконувалися з використанням металогіки - науки, яка вивчає відношення виразів логічної мови до позначуваних ними об'єктів і змісту, який вони виражають.

Третє завдання другого етапу дослідження стосовно аналізу внутрішніх недоліків та суперечностей у системі формування та реалізації державного управління у сфері медичного захисту вирішувалося із застосуванням системного підходу. Результати другого етапу дослідження використані в першому, третьому, четвертому та п'ятому розділах дисертації.

Метою третього етапу дослідження стало вдосконалення нормативно-правової бази для реалізації державного управління України у сфері медичного захисту. Її досягнення потребувало вирішення двох додаткових завдань - обґрунтування створення законодавчого поля функціонування мобільних формувань Державної служби медицини катастроф України та необхідності розробки схеми прийняття управлінських рішень з подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру.

Результати третього етапу дослідження використано в третьому, четвертому та п'ятому розділах дисертації.

Згідно з програмою дослідження його особливістю є передбачення не тільки вивчення генезису та основних тенденцій розвитку державного управління у сфері медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру, а й обґрунтування та розробка шляхів удосконалення механізмів його формування та реалізації, що виконано на четвертому етапі дослідження й використано в п'ятому розділі дисертації.

На заключному, п'ятому, етапі узагальнено отримані результати і науково обґрунтовано досягнення мети дослідження щодо науково-теоретичного аналізу й розробки механізмів оптимізації державного управління системою медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру. Логічним завершенням усіх етапів є аналіз результатів дослідження і формулювання висновків.

Таким чином, комплексний аналіз літературних джерел дав змогу виявити найголовніші складові досліджуваної проблеми, визначити напрями, що й досі достатньо не розкриті і потребують поглибленого наукового вивчення та підкреслюють актуальність теми дисертаційної роботи. Це, насамперед, виявлення особливостей державного управління мобільними формуваннями ДСМК України в процесі подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру; дослідження місця та ролі медичного захисту в єдиній системі цивільного захисту населення і територій на випадок НС; необхідність розробки нормативно-правового забезпечення діяльності ДСМК України за умов функціонування в повсякденному режимі та режимі подолання наслідків НС; забезпечення соціальних гарантій співробітників цієї служби.

Ставиться акцент на тому, що сучасна парадигма гуманітарного розвитку людства передбачає перехід від зосередження основної уваги на економічному зростанні, збільшенні обсягів виробництва і застосуванні нових технологій до усвідомлення цих процесів як передумови досягнення головної мети - гарантування безпечних умов життєдіяльності людства, збереження життя і здоров'я кожної людини.

Визначено, що в основу державного управління медичним захистом за умов НС покладено принцип, згідно з яким держава має забезпечити всі необхідні підстави для збереження життя і здоров'я людей, а головними чинниками формування концепції медичного захисту населення за умов НС є: гарантії держави щодо надання безоплатної адекватної медичної допомоги; залучення сил і засобів незалежно від відомчого підпорядкування і форми власності; організація надання екстреної медичної допомоги за умов НС на загальних підставах охорони здоров'я з урахуванням специфіки цих умов та створення особливого виду аварійно-рятувальних служб - ДСМК України.

Основну увагу в розділі приділено виявленню низки суперечностей та їх наслідків у процесі державного управління медичним захистом за умов НС природного і техногенного характеру:

між складністю оцінки ситуації та прийняттям оперативних рішень і відсутністю ресурсу часу для прийняття і реалізації управлінських рішень;

між еволюцією в напрямі все більшої спеціалізації при вирішенні завдань на ділянках зони НС та необхідністю загальної системної інтеграції під час прийняття в оперативному штабі управлінських рішень з подолання медико-санітарних наслідків НС;

між необхідністю централізації управління для забезпечення взаємоузгодження дій, сил і засобів, а також оперативності координації та управління, і децентралізації для забезпечення сталості в управлінні, що підвищує оперативність вирішення локальних завдань та ініціативність керівників ділянок зони НС;

між обґрунтованістю рішень, що приймаються за умов НС природного і техногенного характеру, та оперативністю державного управління подоланням наслідків НС.

Наведені суперечності визначають наявність загальної проблеми формування й реалізації державного управління процесом подолання медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру.

Метою державного управління системою медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру є організація надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного і техногенного характеру мобільними формуваннями ДСМК України та створення умов для забезпечення безпечної життєдіяльності на постраждалих територіях.

Для теоретичного розв'язання проблеми державного управління мобільними формуваннями ДСМК України в процесі подолання медико-санітарних наслідків НС необхідно вирішити два малодосліджених питання: забезпечення медичного захисту населення, постраждалого внаслідок НС природного і техногенного характеру, та взаємозв'язку процесу подолання медико-санітарних наслідків НС і механізмів управління мобільними формуваннями ДСМК України у цьому процесі.

Природний і техногенний ризик (потенційна небезпека) є факторами, що визначають якість життя в регіонах країни. Ступінь природного і техногенного ризику, що загрожує індивіду, залежить від трьох факторів: вірогідності виникнення НС, важкості її наслідків та рівня захищеності населення, що забезпечується діяльністю спеціалізованих аварійно-рятувальних служб у разі виникнення НС. Імовірність виникнення техногенних НС і важкість їх наслідків багато в чому визначаються конкретними характеристиками промислових об'єктів, захисних споруд, особливостями розміщення промислових комплексів, виробничої, соціально-побутової та житлової забудови адміністративної території, якості будівельних робіт, дотримання під час їх проведення установлених норм і правил тощо. Природний ризик залежить від географічних умов території та змін погодно-кліматичних умов.

Зниження сукупного ризику території та особливості роботи за умов НС передбачає розв'язання багатьох проблем фундаментального та прикладного характеру, і передусім створення ефективної системи планування та оперативного управління комплексними заходами з подолання наслідків НС, зокрема медико-санітарних.

Комплексний аналіз нормативно-правових актів функціонування ДСМК України як основної компоненти системи медичного захисту дає підстави сформулювати основоположні принципи організації та управління наданням медичної допомоги за умов НС:

наявність координаційного центру в зоні НС, який здійснює управління наданням медичної допомоги постраждалим;

ефективність управління маневруванням наявних сил і засобів системи охорони здоров'я постраждалої території, а також використання залучених сил;

доступність медичної допомоги в зоні НС.

У розділі обґрунтовано, що дотримання зазначених принципів у процесі подолання наслідків НС сприятиме оптимальному використанню наявних ресурсів, які зазвичай є обмеженими, та підвищенню рівня реагування системи медичного захисту на виникнення медико-санітарних наслідків НС природного і техногенного характеру.

У третьому розділі - “Організаційні механізми державного управління медичним захистом як компонентою єдиної системи цивільного захисту населення і територій України” - розглянуто медичний захист як компоненту єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, засади функціонування системи медичного захисту населення і територій за умов НС, а також досвід використання мобільного госпіталю МНС України у процесі подолання медико-санітарних наслідків НС природного характеру в Україні та за її межами.

Зазначається, що медичний захист є компонентою єдиної системи цивільного захисту населення України. До головних завдань державної політики у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки належать забезпечення надійних гарантій безпечної життєдіяльності людей, технологічної та техногенної безпеки, безаварійної роботи на об'єктах підвищеної небезпеки, досягнення високих норм і стандартів захисту населення від наслідків НС природного і техногенного характеру. Реалізація цих завдань базується на вдосконаленні механізму запобігання виникненню НС природного і техногенного характеру та державного управління подоланням наслідків НС, особливо медико-санітарних.

Визначено, що основною метою створення єдиної державної системи цивільного захисту населення і території є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання НС і реагування на них, захисту населення на випадок виникнення НС будь-якого характеру. А сам процес запобігання виникненню НС автор розуміє як підготовку і практичну реалізацію комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на зміцнення техногенної та природної безпеки, оцінку рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС з використанням даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання в НС або пом'якшення її можливих наслідків.

Доведено, що для запобігання НС, своєчасного і ефективного реагування на них організується взаємодія органів управління та підпорядкованих їм сил, а саме:

визначаються центральні і територіальні органи управління, які взаємодіють у кризових (надзвичайних) ситуаціях; обумовлюється їх склад та кількість сил і засобів реагування на НС;

узгоджується порядок і координація спільних дій сил реагування на виникнення НС з визначенням основних завдань, місця, часу і способів їх виконання;

вирішуються питання всебічного забезпечення спільних заходів, що здійснюватимуться органами управління з питань НС та підпорядкованими їм силами, у тому числі взаємного надання допомоги транспортними, інженерними, матеріальними, технічними та іншими засобами;

установлюється порядок приведення в готовність та організації управління спільними діями органів управління з питань НС і сил у процесі подолання наслідків НС природного і техногенного характеру.

Аналіз взаємодії елементів єдиної системи цивільного захисту населення і територій дав змогу виявити низку проблем забезпечення зв'язку між різними підсистемами, які значною мірою впливають на ефективність функціонування системи в цілому. Основними з них є такі:

незавершеність законодавчого і нормативно-правового супроводу системи цивільного захисту та доцільність його адаптації до загальноєвропейських стандартів;

необхідність подальшого вдосконалення функціонування ДСМК України для перетворення її в дієвий механізм медичного захисту постраждалих унаслідок НС природного і техногенного характеру.

За результатами дослідження визначені напрями подальшого розвитку системи медичного захисту за умов НС природного і техногенного характеру, методичні підходи щодо підготовки і підвищення кваліфікації працівників ДСМК України як головної компоненти системи медичного захисту та обґрунтована організація взаємодії всіх сил і засобів цієї служби.

Обґрунтовано, що створення та організація роботи центральної і регіональних координаційних комісій ДСМК України забезпечать стале функціонування та сприятиме вдосконаленню структури цієї служби.

З урахуванням змін у поглядах на визначення природно-техногенних ризиків та нових сучасних підходів до забезпечення комплексних вимог щодо безпеки та суспільного розвитку з'ясовано, що перетворення загальнодержавної системи цивільної оборони в єдину систему цивільного захисту населення на випадок виникнення НС природного і техногенного характеру є одним з чинників стабілізації системи забезпечення національної безпеки України.

Доведено, що пріоритетними напрямами подальшого вдосконалення системи медичного захисту як компоненти єдиної системи цивільного захисту населення і території є:

реформування ДСМК України в загальнодержавну систему екстреної медичної допомоги;

координація (взаємодія) МОЗ з іншими міністерствами і відомствами та системами реагування на виникнення НС;

наявність у складі системи медичного захисту багатопрофільних мобільних медичних формувань (мобільних загонів швидкого реагування). Сьогодні у складі ДСМК державного рівня створений та діє мобільний медичний госпіталь, що віднесений до сфери управління МНС України.

Акцентується увага на тому, що співробітники УНПЦ ЕМД та МК у складі мобільного госпіталю МНС України впродовж останніх шести років брали участь у подоланні наслідків потужних землетрусів у центрально-азійському регіоні (Туреччина, 1999 р.; Індія, 2001 р.; Іран, 2003-2004 рр.; Пакистан, 2005 р.). Обґрунтовано, що за весь період роботи у складі мобільного госпіталю МНС України в осередках потужних землетрусів співробітниками Центру було надано медичну допомогу понад 24 тис. постраждалим, з яких майже 3 тис. лікувались стаціонарно. При цьому більш ніж 20% від загальної кількості постраждалих становили діти до 14 років.