Державний лад України: поняття, система, гарантії

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 340.12 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

ДЕРЖАВНИЙ ЛАД УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА, ГАРАНТІЇ

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

НАЛИВАЙКО ЛАРИСА РОМАНІВНА

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий консультант:

Петришин Олександр Віталійович, доктор юридичних наук, професор, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри теорії держави і права, академік Національної академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

Дашковська Олена Ростиславівна, доктор юридичних наук, доцент, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри загальнотеоретичних дисциплін Полтавського факультету;

Колодій Анатолій Миколайович, доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри конституційного та міжнародного права, член-кореспондент Національної академії правових наук України;

Стеценко Семен Григорович, доктор юридичних наук, професор, Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри теорії держави і права.

Захист відбудеться 22 грудня 2010 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 20 листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Г. Данильян.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. При безперечній значущості питань державного ладу, на цю тему до останнього часу не було опубліковано фундаментальних монографічних досліджень, хоча прийняття Конституції України 1996 р. активізувало інтерес до зазначеної проблематики. Відсутність ґрунтовних теоретичних розробок, адекватних сучасному стану розвитку українського суспільства і вітчизняної юридичної науки, створює прогалину в державознавстві, без заповнення якої залишаються невирішеними завдання із оптимізації процесу розбудови України як демократичної, соціальної, правової держави. Сучасна динаміка державно-правового розвитку України висуває нові дослідницькі пріоритети, що особливо актуалізує дослідження всієї сукупності чинників, які формують основу демократичної правової держави.

Сьогодні в Україні триває пошук оптимальної моделі демократичного розвитку, зокрема концепції розвитку державного ладу, становлення демократичних інститутів, реформування різних сфер суспільного життя. Посилення уваги до проблематики державного ладу як з боку науковців, так і практичних працівників детерміновано глибокими трансформаційними змінами в політичній, соціально-економічній, культурній та інших сферах. Однією з важливих проблем є конструювання такої моделі сучасного державного ладу, яка б була сумісною з концепцією громадянського суспільства.

Важливість теоретичного аналізу зумовлюється тим, що категорія "державний лад" вживається часто і неоднозначно тлумачиться різними дослідниками, зокрема з огляду на різні концептуальні побудови та пояснювальні схеми, що застосовуються в емпіричних дослідженнях. Нині існує досить велика амплітуда подібних визначень, що ґрунтуються на тих чи інших методологічних підходах, які досить важко привести до спільного знаменника. Звідси виникає необхідність надання на основі теоретичного узагальнення цілісного уявлення про державний лад України, яке органічно поєднувало б його теоретичні та прикладні характеристики.

В Україні практично не розкрито науково обґрунтованої функціональної характеристики державного ладу, не проведено системного, ґрунтовного аналізу змісту функцій сучасної держави. Важливість розробки наукової проблематики форм і методів здійснення функцій держави в сучасних трансформаційних умовах обумовлюється їх рухливим характером, залежністю їх розвитку і сутності від змін у державному й суспільному житті, тому має як теоретичне, так і практичне значення для функціонування держави.

Актуальність наукового опрацювання теоретичної моделі механізму держави як інституціонального елементу державного ладу обумовлена тим, що на сучасному етапі розвитку української державності важливого значення набули питання організації й функціонування механізму держави і його вдосконалення з метою максимального наближення до механізму правової держави. Розбудова демократичної правової Української держави потребує реформування державного механізму з метою підвищення ефективності його функціонування і приведення у відповідність з вимогами сьогодення.

Формування в Україні правової держави та громадянського суспільства безпосередньо пов'язано з проблемою створення системи ефективних гарантій державного ладу, вирішення якої базується на розробці та застосуванні дієвих умов, прийомів та механізмів їх реалізації в суспільних відносинах.

Вищезазначене обумовлює важливість і необхідність теоретичного узагальнення та певного переосмислення накопичених поглядів щодо подальшого розвитку державного ладу, у тому числі формування теоретичних положень про перспективи та гарантії ефективної реалізації конституційної моделі державного ладу України в сучасних трансформаційних умовах з метою забезпечення його адекватності реаліям та перспективам суспільно-політичного розвитку. Державний лад не може розглядатися як надбання однієї науки. Це лише різні підходи до вивчення єдиного і складного предмету, не відокремлені один від одного, а органічно пов'язані й такі, що доповнюють один одного. Наголос потрібно робити на необхідності охопити предмет вивчення з усіх боків, в усіх зв'язках і "опосередкуваннях".

Джерельною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які належать до різних наукових напрямів та шкіл. Це наукові публікації юристів, філософів, істориків, політологів, соціологів, економістів тощо. Нормативну та емпіричну основу дослідження також становлять: радянське законодавство; чинне законодавство України, у тому числі міжнародні договори, ратифіковані Україною; зарубіжне законодавство; політико-програмні документи; матеріали преси тощо. У вітчизняній юридичній науці накопичилося багато розрізнених за тематикою робіт, присвячених тим або іншим аспектам державного ладу, але особливістю є те, що теоретичний аналіз, здійснюваний в їхніх межах, був спрямований на вирішення хоча і важливих, але окремих наукових завдань.

Проблеми дослідження окремих теоретичних аспектів державного ладу, аналізу його елементів, вивчення гарантій державного ладу, простеження взаємозв'язку з іншими правовими категоріями, а також питання функцій держави, державного механізму здійснювали вітчизняні та зарубіжні вчені: М. Баглай, О. Бандурка, Ю. Барабаш, Н. Боброва, Н. Богданова, А. Георгіца, О. Головко, В. Гончаренко, Ю. Грошевой, О. Данильян, О. Дзьобань, О. Дашковська, В. Єрмолаєв, В. Журавський, А. Заєць, О. Зайчук, К. Козлова, М. Козюбра, В. Колісник, А. Колодій, С. Комаров, В. Копєйчиков, О. Копиленко, М. Корнієнко, В. Кравченко, І. Кресіна, Б. Курашвілі, В. Лемак, В. Лучин, В. Маклаков, С. Максимов, О. Марцеляк, М. Марченко, В. Медведчук, О. Мироненко, Г. Мурашин, О. Негодченко, Ю. Оборотов, Н. Оніщенко, В. Опришко, М. Орзіх, О. Петришин, В. Погорілко, С. Погребняк, П. Рабінович, В. Рум'янцев, А. Селіванов, О. Скакун, О. Скрипнюк, С. Стеценко, Б. Страшун, В. Тацій, С. Телешун, В. Тененбаум, Ю. Тихомиров, Ю. Тодика, В. Федоренко, О. Фрицький, М. Цвік, В. Четвернін, В. Чиркін, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, О. Ярмиш та ін. Внесок цих вчених є вагомим, проте в юридичній науці до останнього часу немає єдності у поглядах щодо визначення поняття категорії "державний лад", періодизації основних етапів становлення та розвитку сучасного державного ладу України, визначення поняття та системи принципів державного ладу України, характеристики теоретичних і практичних питань гарантування державного ладу України та ін. Мають місце певні термінологічні і лінгвістичні розходження у визначенні одних і тих же понять, а також різні філософські погляди щодо меж застосування спеціальних методологічних засобів у науковому дослідженні правових проблем державного ладу.

Необхідність науково-теоретичної розробки питань державного ладу, його теоретична та практична значимість зумовлена також недостатністю системних вітчизняних досліджень з проблем державного ладу і відсутністю науково обґрунтованої цілісної концепції державного ладу, потребами юридичної практики та завданнями розвитку законодавства. Усе вищенаведене зумовило вибір теми і мети дослідження, його наукову новизну та практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Наказу МВС України від 5 липня 2004 року №755 "Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення, впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років", а також за планом науково-дослідницьких робіт кафедри загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ в рамках комплексної наукової теми "Сучасні проблеми державотворення і правотворення та діяльність держави в правоохоронній сфері".

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є створення теоретико-правових засад цілісної концепції державного ладу України з урахуванням взаємовпливу і динаміки його елементів та їх функціональної залежності, а також розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства в сфері формування державної стратегії розвитку з метою демократизації практики сучасного державотворення.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних дослідницьких завдань:

- вдосконалити категоріально-понятійний апарат теорії державного ладу, зокрема уточнити загальнотеоретичні визначення понять: "державний лад України", "принципи державного ладу України", "функції Української держави", "механізм Української держави", "принципи організації і функціонування державного механізму", "гарантії державного ладу";

- проаналізувати співвідношення правової категорії "державний лад" з такими категоріями, як "державність", "конституційний лад", "суспільний лад", "політична система", "тип держави", "форма держави" тощо;

- розробити та обґрунтувати періодизацію основних етапів розвитку сучасного державного ладу України та сформулювати пропозиції й рекомендації щодо його послідовного, комплексного і системного реформування;

- обґрунтувати засади концепції принципів державного ладу України; визначити їх сутність, ознаки, систему і зміст;

- конкретизувати функціональну характеристику державного ладу України шляхом розробки основ цілісної теорії функцій Української держави: розкрити їх модифікацію в умовах глобалізаційних процесів, зокрема уточнити змістовно-сутнісне наповнення терміну "функції Української держави", розкрити їх ознаки, дослідити історичний й теоретичний аспекти, проаналізувати конституційно-правові основи регламентації;

- конкретизувати класифікацію функцій держави: визначити її поняття, призначення, обґрунтувати класифікаційні критерії та види функцій держави;

- розкрити теоретико-правовий зміст внутрішніх об'єктних функцій Української держави на сучасному перехідному етапі;

- уточнити поняття та вдосконалити класифікацію форм і методів реалізації функцій держави в сучасних трансформаційних умовах;

- дослідити теорію механізму Української держави як інституціонального елементу державного ладу: конкретизувати поняття, зміст, ознаки, принципи організації та функціонування державного механізму, визначити співвідношення поняття "орган держави" з іншими суміжними поняттями, уточнити класифікацію державних органів;

- розробити теорію гарантій державного ладу, зокрема визначити поняття, ознаки, критерії класифікації та види гарантій державного ладу.

Об'єктом дослідження є основні закономірності суспільних відносин, які пов'язані із якісним станом державно-політичної організації суспільства.

Предметом дослідження є державний лад України як складна динамічна система, сукупність суспільних відносин в сфері організації і функціонування держави.

Методи дослідження. Для одержання достовірних і обґрунтованих наукових результатів у дисертації застосовувалась система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів з метою створення загальнотеоретичних засад цілісної концепції державного ладу. Методологічна основа дослідження визначається підходом, який спирається на принципи об'єктивності та цілісності.

Сучасна методологія держави і права, ґрунтуючись на результатах попередніх теоретичних досліджень, дає нам новий погляд на розуміння державного ладу, його реальної сутності. Одним з основних методів, використаних у дисертаційній роботі, є діалектичний метод пізнання державно-правових явищ, який дав змогу дослідити державний лад України у динаміці його становлення і розвитку, взаємозв'язку з іншими елементами держави і суспільства, забезпечив можливість проаналізувати чинне законодавство та практику його застосування у сфері функціонування та гарантування державного ладу. Для формулювання загальних понять застосовано діалектичні методи сходження від абстрактного до конкретного, з'ясування співвідношення особливого та одиничного, а також частини й цілого та деякі інші. державний лад україна

Системний підхід - основа методологічної конструкції всієї дисертації, що визначає стратегію дослідження державного ладу в єдності його соціального змісту і юридичної форми. Системний підхід дозволив врахувати взаємовплив і динаміку різних елементів державного ладу, концептуально сформувати й обґрунтувати теоретичні підвалини, розробити категоріально-понятійний апарат теорії державного ладу. Логіко-семантичний - для поглиблення понятійного апарату, визначення сутності й особливостей державного ладу. Метод міждисциплінарного аналізу використано для комплексного аналізу теоретичних підходів до визначення поняття "державний лад" і співвідношення його з іншими суміжними поняттями. Порівняльно-правовий метод дав можливість виявити подібні та відмінні ознаки категорії "державний лад", функцій держави, елементів державного механізму. При цьому сутність порівняння полягала в тому, щоб дослідити категорію "державний лад", функціональне призначення сучасної держави та їх механізм під новим кутом зору, враховуючи здобутки вітчизняних правознавців. Оскільки обраний предмет дослідження має виражений процесуальний вимір, це зумовило звернення до діахронічного методу, який зокрема дозволив виділити основні етапи становлення та розвитку державного ладу України. Метод аналогії надав можливість виявити подібність у структурі різних явищ безвідносно до їх природи, зокрема під час дослідження змісту термінів "функції держави", "механізм держави", "гарантії державного ладу" тощо. За допомогою методів сходження від абстрактного до конкретного, класифікації, узагальнення, поглибленого групування понятійного апарату, визначається сутність державного ладу України, його організація і функціонування. Шляхом застосування аксіологічного методу обґрунтовується основоположне, фундаментальне значення принципів державного ладу як сутнісних політико-правових установок. Застосування в роботі формально-юридичного методу дозволило дослідити функціонування держави з точки зору відповідності праву крізь призму правових категорій. Функціональний метод широко використовувався при аналізі форм і методів реалізації функцій держави, діяльності гарантів державного ладу. Метод системно-структурного аналізу застосовувався при класифікації органів держави, організаційно-правових гарантій державного ладу тощо. Аналітико-прогностичний метод та метод моделювання дозволили зробити певні висновки та узагальнення, теоретичні та практичні рекомендації щодо комплексного реформування державного ладу України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці монографічним загальнотеоретичним дослідженням особливостей становлення та розвитку сучасного державного ладу України. За змістом, сутністю, характером підходів і тенденціями наукова праця є першою в Україні спробою комплексного теоретико-правового аналізу проблем державного ладу України.

В результаті проведених досліджень в роботі сформульовано наукові основи теорії державного ладу України, сумісної з концепцією громадянського суспільства.

Висновки та основні положення дисертації, що мають концептуальний характер і важливе значення для практики, обґрунтовано на основі особистих досліджень автора та винесено на захист.

Уперше в українській юридичній науці:

– визначено загальнотеоретичне поняття правової категорії "державний лад України" як нормативно впорядкованої (унормованої) системи суспільних відносин з організації і діяльності держави та її основних інституцій, детермінованих синтезом історичних умов, закономірностей, традицій, новацій і тенденцій сучасного демократичного розвитку;

– проведено комплексний аналіз співвідношення змісту категорії "державний лад" зі змістом категорій "державність", "конституційний лад", "суспільний лад", "політична система", "тип держави", "форма держави" тощо, що дозволило розкрити їх міждисциплінарний зв'язок, врахувати взаємовплив і динаміку елементів державного ладу;

– визначено особливості сучасного якісно нового перехідного та змішаного за змістом державного ладу України;

– запропоновано періодизацію етапів становлення та розвитку сучасного державного ладу України, обґрунтовано науково-дослідницьке та прикладне значення урахування його історичних здобутків. Зокрема, основними етапами розвитку державного ладу України є: 1) перший етап - 1990-1995 рр. - етап проголошення незалежності України і внесення відповідних змін до чинної на той час Конституції України 1978 р.; 2) другий етап - 1995-1996 рр. - етап розбудови державного ладу України, закріплений Конституційним Договором між Верховною Радою України і Президентом України; 3) третій етап - 1996-2004 рр. - етап становлення й розвитку державного ладу, передбачений чинною Конституцією України, яка закріпила якісно новий державний лад; 4) четвертий етап - 2004-2010 рр. - етап внесення змін до чинної Конституції України та їх реалізації; 5) п'ятий етап - вересень 2010 р. - донині - визнання неконституційним Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08 грудня 2004 р. й приведення нормативно-правових актів та інститутів державного ладу у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення змін зазначеним Законом;

– обґрунтовано загальні основи теорії принципів державного ладу України, зокрема визначено їх поняття, ознаки, систему, логічну послідовність, зміст, конституційно-правову регламентацію та критеріальний вимір зрілості системи принципів державного ладу. Запропоновано визначення поняття "принципи державного ладу" як фундаментальних, відправних ідей, які виражають найважливіші закономірності розвитку державного ладу, мають політико-правовий, програмний, імперативний характер, юридичне верховенство щодо інших нормативних положень і відповідають об'єктивній необхідності розбудови демократичної держави. Доведено, що принципи державного ладу є не простою сукупністю, а органічною єдністю, цілісною системою, що виражає якісну визначеність її змісту;

– конкретизовано теоретико-правові основи функціональної характеристики державного ладу України, зокрема проведено системний аналіз змісту і шляхів реалізації функцій сучасної Української держави з урахуванням стандартів правової універсалізації та процесів глобалізації;

– проведено структурний аналіз функцій держави, який в теоретичному плані створює передумови для конкретизації їх змісту, дозволяє побудувати чітку, об'єктивно обумовлену модель системи функцій держави, а в практичному - виявити порушення, які перешкоджають їх оптимальній реалізації. Як напрями діяльності функції держави опосередковують собою, насамперед, зміст її діяльності, а як види - форми діяльності держави. У структурі функцій держави можна виділити два види елементів: 1) елементи, що виражають розвиток, рух, динамічну сторону функції; 2) елементи, що виражають стійку, статичну сторону;

– обґрунтовано теоретичний підхід щодо виокремлення чотирьох складових у змісті категорії "механізм держави": правової, структурної, функціональної, інструментальної;

– надано визначення поняття гарантій державного ладу як системи загальних умов і спеціальних (нормативно-правових та організаційно-правових) засобів, що забезпечують існування та дієвість інститутів державного ладу. Проаналізовано основні ознаки гарантій державного ладу (формальна визначеність; системність; цілеспрямованість; процесуальність; матеріальність; постійний характер дії гарантій та детермінованість повноважень суб'єктів державного ладу; ефективність; адекватність гарантій (зорієнтованість на реальний рівень розвитку суспільних відносин);

– розроблено класифікацію гарантій державного ладу: обґрунтовано класифікаційні критерії та розкрито види гарантій державного ладу, що забезпечило всебічну й цілісну характеристику системи гарантій державного ладу та специфіки їх практичної реалізації. Гарантії державного ладу класифіковано за такими критеріями: залежно від змісту та виду суспільної діяльності: загальні та спеціальні (юридичні) гарантії. Загальні гарантії за сферами державного ладу поділено на: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні та культурні гарантії. Спеціальні (юридичні) гарантії за способом забезпечення поділено на дві групи: нормативно-правові та організаційно-правові гарантії. Нормативно-правові гарантії державного ладу за змістом регулюючого впливу поділяються на: матеріальні та процесуальні гарантії; за формою об'єктивації: на конституційні та галузеві гарантії. Організаційно-правові гарантії державного ладу класифіковано за такими критеріями. За способом створення гарантів: державні та недержавні; залежно від сфери дії: внутрішньодержавні і міжнародні; за характером діяльності: органи-гаранти загальної компетенції та органи-гаранти спеціальної компетенції; за територією поширення компетенції органів-гарантів: загальнодержавні та місцеві; за функціональним призначенням: організаційно-політичні, організаційно-економічні, організаційно-соціальні, організаційно-культурні та організаційно-ідеологічні.

Удосконалено:

– зміст загальної функціональної цінності сучасної держави, яка полягає у її служінні громадянському суспільству;

– загальнотеоретичне визначення поняття "функції держави", в якому розкривається її сутність і соціальне призначення в суспільстві, виділено ознаки функцій держави;

– систему функцій сучасної Української держави як об'єктивну реальність, що неможливо спроектувати, на відміну від класифікації, яка є результатом логічної операції, за допомогою якої пізнається "система". Наголошується на тому, що система функцій Української держави є пов'язаними між собою напрямами та видами державної діяльності, що у своїй сукупності складають певну цілісність;

– класифікацію функцій держави за основними елементами її діяльності, за об'єктивно існуючими, суттєвими критеріями, яка забезпечила виявлення основних ознак, напрямів і видів діяльності держави та віднесення їх до відповідної класифікаційної групи, упорядкування функцій в систему; визначення ролі і місця кожної функції в цій системі з урахуванням нових цілей й завдань держави;

– загальнотеоретичні положення про правові та організаційні форми реалізації функцій держави (конкретизовано їх поняття, особливості та класифікацію) в трансформаційних умовах, обумовлені проблемами і перспективами сучасного стану функціонування інститутів державної влади;

– положення про методи як важливу складову процесу реалізації функцій держави, доведено, що правильне їх використання є передумовою ефективності цього процесу, в цьому контексті визначено поняття та ознаки методів реалізації функцій держави, уточнено їх класифікацію.

Набули подальшого розвитку:

– положення про трансформацію змісту внутрішніх об'єктних функцій сучасної Української держави, а саме визначено їх понятійний апарат через дослідження історичного й теоретичного аспектів, засад конституційно-правової регламентації;

– положення про те, що державний лад проявляється безпосередньо в організації держави, зокрема в її механізмі та в інших організаційно-правових інститутах;

– загальнотеоретичні положення концепції механізму правової держави, який формується на основі принципу розподілу влади, зокрема уточнені поняття "механізм держави", принципи його організації і функціонування, ознаки, структура та перспективи його вдосконалення;

– основи концепції органу держави: обґрунтовано узагальнення існуючих теоретичних підходів, їх умовна систематизація на групи з метою визначення поняття дефініції "орган держави", системи ознак державних органів, виведення класифікаційних критеріїв та видів органів сучасної держави;

– положення щодо співвідношення терміну "державний орган" та термінів "орган державної влади", "державна організація", "державний інститут", "орган публічної влади", "орган місцевого самоврядування".

Практичне значення отриманих результатів полягає в реальній можливості їх застосування в процесі управління сучасною державою. Зокрема, розглянуті в роботі питання і проблеми, їх системний аналіз дають змогу вдосконалювати технологію владних відносин на загальнодержавному та регіональному рівнях. Сформульовані в дисертації пропозиції та висновки можуть бути використані у правотворчій сфері як теоретичний матеріал для вдосконалення правових норм, що регулюють діяльність органів державної влади України, визначення загальних закономірностей при підготовці та прийнятті нормативних актів (акт впровадження у діяльність Апеляційного суду Запорізької області №7 від 26 лютого 2010 року та акт впровадження у діяльність прокуратури Запорізької області №9 від 3 березня 2010 року); у науково-дослідницькій - для подальшої розробки перспективних досліджень теоретико-правової моделі державного ладу, механізму держави, проблем функціонування держави, створення для цього необхідної теоретичної бази; у правозастосуванні - для удосконалення та розширення форм і методів забезпечення демократичного розвитку державного ладу України, його гарантування; у навчально-методичному процесі при підготовці підручників, навчальних посібників, при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій, а також при проведенні лекційних, семінарських та практичних занять з навчальних дисциплін: "Теорія держави і права", "Конституційне право України" тощо. Отримані результати дослідження використовуються в навчально-методичному процесі Запорізького юридичного інституту ДДУВС (акти впровадження №7 від 10 травня 2009 року та №21 від 10 грудня 2009 року).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових та науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: "Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз" (Київ, 2002); "Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції" (Київ, 2003); "Право і лінгвістика" (Сімферополь, 2003); "Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку" (Косів, 2004); "Юридичні читання молодих вчених" (Київ, 2004); "Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління" (Київ, 2004); "Другі юридичні читання" (Київ, 2005); "Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення" (Київ, 2005); "Альянс наук: ученый - ученому" (Днепропетровск, 2005); "Четверті осінні юридичні читання" (Хмельницький, 2005); "Международное сообщество и нормы международного права в борьбе против терроризма" (Россия, Пенза, 2005); "Государственно-правовые отношения в России ХХІ века" (Россия, Санкт-Петербург, 2005); "Правовая система и вызовы современности" (Россия, Республика Башкортостан, Уфа, 2005); "СПЕЦПРОЕКТ: аналіз наукових досліджень" (Дніпропетровськ, 2005); "Тенденции и противоречия развития Российского права на современном этапе" (Россия, Пенза, 2005); "Политическая наука и политические процессы в Российской Федерации и Новых Независимых Государствах" (Россия, Екатеринбург, 2006); "Вопросы теории и практики Российской правовой науки" (Россия, Пенза, 2006); "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку" (Луцьк, 2006); "Состояние и перспективы развития юридической науки" (Россия, Удмуртская Республика, Ижевск, 2006); "international conference comparative institutional transformations and institutional design in the post-soviet region" (Armenia, Yerevan, 2006); "Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво" (Луцьк, 2006); "Fundamental and applied researches. Education, economy and the jurisprudence" (Italia, Rimini, 2006); "П'яті осінні юридичні читання" (Хмельницький, 2006); "Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти" (Київ, 2006); "Другі Прибузькі читання" (Миколаїв, 2006); "Правовая система и вызовы современности" (Россия, Республика Башкортостан, Уфа, 2006); "Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти" (Суми, 2006); "Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні" (Тернопіль, 2007); "Вопросы теории и практики Российской правовой науки" (Россия, Пенза, 2007); "Актуальні питання реформування правової системи України" (Луцьк, 2007); "Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте?2007" (Одесса, 2007); "Треті Прибузькі юридичні читання" (Миколаїв, 2007); "Розвиток юридичної науки на сучасному етапі" (Тернопіль, 2007); "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку" (Луцьк, 2008); "Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку" (Одеса, 2008); "Сучасний вимір держави та права" (Миколаїв, 2008); "Права людини: теорія, реальність, перспективи" (Дніпропетровськ, 2008); "Національна ідея та національний інтерес України: єднання заради майбутнього" (Сімферополь, 2009); "Наука-2009: теоретичні та прикладні дослідження" (Черкаси, 2009); "Від громадянського суспільства - до правової держави" (Харків, 2009); "Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи" (Сімферополь, 2009); "Правове життя сучасної України" (Одеса, 2009); "Проблеми національної державності" (Одеса, 2010); "Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні" (Запоріжжя, 2010) тощо.

Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі роботи над темою дисертації, викладено в індивідуальній монографії та в 85 публікаціях, 26 з яких у наукових фахових виданнях України (перелік яких затверджений ВАК України) й інших країн та 53 тезах доповідей.

Структура дисертації. Мета й завдання дослідження визначили загальну логіку і структуру роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 535 сторінок, з них 403 сторінки основного тексту, список використаних джерел - 1141 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізуються сучасний стан її наукової розробленості, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; формулюються мета і завдання, об'єкт та предмет дослідження; характеризується методологічна основа; визначаються наукова новизна одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення; наводяться відомості про апробацію та публікацію основних положень дослідження, його структуру та обсяг.

Перший розділ дисертації "Загальнотеоретична характеристика державного ладу України" складається з трьох підрозділів, в яких розкриваються поняття та особливості державного ладу, запропонована періодизація основних етапів становлення та розвитку сучасного державного ладу України, надається визначення поняття принципів державного ладу, аналізуються основи теорії принципів державного ладу України.

У підрозділі 1.1 "Поняття державного ладу як загальнотеоретичної категорії" проведено комплексну теоретичну розробку питань, присвячених визначенню поняття, сутності та особливостей сучасного державного ладу, його співвідношенню з іншими взаємопов'язаними категоріями, їх взаємовпливу, що пов'язано з виокремленням світоглядної структури знань та необхідністю формування основ теоретико-правової моделі державного ладу. Закономірності розвитку державного ладу та його взаємодія з іншими явищами зумовили необхідність пошуку і застосування в процесі дослідження багатоаспектного й багатомірного підходів, синергетичного, міждисциплінарного розгляду його різних сторін за допомогою сукупності різноманітних методів та дефініцій, які виробляються різними науками. Такий комплексний підхід є ефективним при дослідженні державного ладу.

Державний лад розглядається як багатоаспектне і багатопланове комплексне утворення. Державний лад в найбільш загальних рисах є організацією й діяльністю держави, що передбачені законодавством України. Він інтерпретується також як певний порядок організації і діяльності держави.

З метою формулювання визначення поняття державного ладу проаналізовано основні наукові підходи щодо співвідношення змісту категорії "державний лад" з іншими суміжними категоріями. Такими підходами визначені наступні: державний лад тотожний конституційному ладу; державний лад є частиною конституційного ладу; державний лад є елементом державності; державний лад і суспільний лад - взаємопов'язані категорії "державний лад" з іншими суміжними категоріями. Такими підходами визначені наступні: державний лад тотожний конституційному ладу; державний лад є частиною конституційного ладу; державний лад є елементом державності; державний лад і суспільний лад - взаємопов'язані категорії; державний лад ототожнюється із політичною системою суспільства; управлінський процес є складовою суспільного і державного ладу; державний лад детермінується політичною і правовою свідомістю; державний лад є органічною єдністю типу та форми держави; державний лад - явище, тотожне формі держави; державний режим як підсистема державного ладу; державний устрій як елемент державного ладу тощо. Виділення різних підходів та їх різноманітність пов'язана з істотними змінами, що відбулися і відбуваються в Україні, а також із збагаченням юридичної думки щодо форми, сутності і змісту державного ладу. Наведені підходи визначили пріоритетні напрями наукового опрацювання цієї проблематики.

Державний лад України - це нормативно впорядкована (унормована) система суспільних відносин з організації і діяльності держави та її основних інституцій, детермінованих синтезом історичних умов, закономірностей, традицій, новацій і тенденцій сучасного демократичного розвитку.

Аналіз наукових визначень понять, якими оперують вчені дозволив подолати певну термінологічну неточність та понятійно-логічну невизначеність щодо співвідношення ряду понять та категорій. В роботі розкрито співвідношення цих понять з метою розробки загальної концепції організації й удосконалення державного ладу України, а також для застосування їх у практиці українського державотворення. Ці категорії досліджено як ідею, концепцію, процес і як реальність. Термінологічна чіткість та зрозумілість має стати фундаментом для подальших плідних наукових розробок.

У підрозділі 1.2 "Основні етапи становлення та розвитку сучасного державного ладу України" обґрунтовано, що процес становлення державного ладу в Україні на демократичних засадах безпосередньо пов'язаний із втіленням у практику цінностей конституціоналізму, врахуванням у державотворчому процесі вітчизняного і зарубіжного досвіду конституційно-правового регулювання суспільних відносин. Конституція створила правові передумови для новелізації державного ладу України в напрямку його демократизації, гуманізації, орієнтації на забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Наша держава та суспільство перебувають на перехідному етапі розвитку, тому іноді досить складно опановувати деякі конституційні новели, яких раніше не було у практиці українського конституціоналізму. Без урахування історичних здобутків дослідження проблем державного ладу є неповним, незавершеним. Відповідно, становлення державного ладу України має не тільки науково-дослідницьке значення, але й прикладне.

Державний лад України як і будь-який багатоаспектний складний феномен підпорядковується загальній закономірності, згідно з якою в його змісті так чи інакше акумулюється попередній досвід державо- і правотворення. Тому дослідження проведено в тому числі і на основі принципу історизму, який передбачає розгляд державного ладу у зв'язку з іншими явищами з метою визначення його місця в системі інших інститутів та суспільних відносин. Процес еволюції державного ладу позбавлений запрограмованої визначеності, йому властивий альтернативний характер і наявність варіантів подальшого демократичного розвитку. Метою реформування має стати забезпечення дієвості практичної реалізації норм Основного Закону у процесі регулювання суспільних відносин з врахуванням їх динаміки, рухливості без знищення демократичного духу як змісту Конституції України, так і основ існуючого державного ладу, а також подолання кризового стану. На сьогодні в Україні склалися як об'єктивні, так і суб'єктивні передумови для переходу до якісно нового етапу державотворення, головним змістом якого має стати реформування державного ладу на основі поглиблення демократичних засад розвитку суспільства. Історичне осмислення досліджуваного явища дозволило виділити періодизацію його становлення і розвитку, яка складається з п'яти основних етапів. Отже, пізнавати, а тим більше змінювати існуючий державний лад неможливо без знання його історичних закономірностей виникнення і трансформації.

У підрозділі 1.3 "Теорія принципів державного ладу України" досліджується проблема наукового розуміння змісту та сутності принципів державного ладу, яка концентрує політико-правові аспекти теорії держави і права, науки конституційного права, інших галузевих юридичних і неюридичних наук. Вони розглянуті в контексті формування на сучасному етапі демократичної, соціальної, правової держави в Україні. Принципи державного ладу є неодноманітним явищем, тому до його дослідження можна і необхідно підходити з різних сторін. У визначення поняття принципів державного ладу, їх ознак, переліку, логічної послідовності та змісту внесено певну узгодженість тією мірою, яка можлива в юридичній науці, тому що гармонізація наукової термінології є важливою передумовою розвитку політичних і юридичних відносин.

Визначення поняття принципів державного ладу як фундаментальної основи пізнання його сутності і змісту з метою подальшого реформування і вдосконалення виведено з об'єктивно існуючих державних відносин, що обумовлені як потребою забезпечення публічних інтересів, загального блага соціуму, передусім, збереження його цілісності, так і суб'єктивними цілями організації й функціонування держави. Принципами державного ладу є фундаментальні, відправні ідеї, які виражають найважливіші закономірності розвитку державного ладу, мають політико-правовий, програмний, імперативний характер, юридичне верховенство щодо інших нормативних положень і відповідають об'єктивній необхідності розбудови демократичної держави. Принципи відносно самостійні, спрямовані в майбутнє, є орієнтирами, перспективами розвитку держави. У принципах знаходить свій вияв сутність державного ладу.

В дисертації проаналізовано способи матеріалізації, ознаки, зміст, роль і місце принципів сучасного державного ладу України, які є надзвичайно істотними в діяльності держави. Адже саме принципи консолідують правотворчість, правозастосування і правосуддя, слугують зміцненню законності і правопорядку, гарантують реалізацію інтересів та прав громадян. Систему основних принципів державного ладу України складають: принцип суверенності і незалежності держави; принцип демократизму держави; принцип соціальної держави; принцип правової держави; принцип унітарності Української держави; принцип республіканської форми правління. Принципи державного ладу забезпечують організацію і діяльність держави, її органів, а також є основою вдосконалення і оцінки рівня й ефективності реалізації завдань та функцій держави, оскільки саме на основі принципів оцінюють рівень й ефективність реалізації завдань та функцій держави.

Другий розділ "Функціональна характеристика Української держави" складається з трьох підрозділів, в яких висвітлюються основні засади теорії функцій держави, розкриваються поняття, ознаки функцій держави, надається їх класифікація, досліджується теоретико-правовий зміст об'єктних функцій Української держави, аналізуються форми і методи реалізації функцій держави.

У підрозділі 2.1 "Функції держави на сучасному етапі державотворення" обґрунтовується положення, що характер державного ладу завжди відображається у функціях держави, оскільки саме основні напрями діяльності держави опосередковують собою її суть, тип, природу і призначення. Теорія функцій держави на сучасному етапі державотворення потребує вдосконалення, що обумовлено не тільки перехіднім станом державності, але і виникненням нових напрямів розвитку держави, нових цілей і завдань.

Теорія функцій розкрита у оновленому вигляді. Це зумовлюється тим, що останнім часом, після кардинальних змін у державному механізмі, формується основний вектор руху держави, здійснюються її реальні кроки до позбавлення від рудиментів минулого, знову актуалізується проблема правової природи функцій держави і виникає необхідність ґрунтовного їх вивчення з урахуванням здобутків юридичної науки радянського періоду.

Функції держави є обов'язковою передумовою дослідження інших її зовнішніх проявів (механізму, форм, методів діяльності держави). У плані визначення змісту, форм, методів реалізації та тенденцій подальшого розвитку функцій Української держави виправданим є використання досліджень різних галузей наукових знань, що зумовлюється інтегративним характером функцій держави, який проявляється в різноманітних сферах. Функції держави розглянуто через виокремлення двох основних підходів до розуміння їх дефініції. По-перше, функція держави визначається головним чином через її соціальне призначення, що полягає в розв'язанні певних завдань і досягненні цілей. По-друге, поняття функції держави пов'язується або прямо ототожнюється з поняттям її діяльності. Дослідження недоліків і переваг зазначених наукових підходів дозволили уточнити визначення поняття "функції держави", розкрити їх структуру, конкретизувати систему основних ознак та з'ясувати співвідношення з такими поняттями, як "діяльність держави", "функції органів держави", "соціальне призначення держави" та ін. Їх аналіз показав, що вони не є тотожними, але, разом із тим, тісно пов'язані одне з одним. Функціями держави є об'єктивно необхідні, взаємопов'язані напрями та види її діяльності, спрямовані на реалізацію завдань, досягнення відповідної мети в конкретних формах за допомогою спеціальних методів, які виражають сутність, соціальне призначення держави, роль та місце її в суспільстві на конкретному етапі розвитку. У структурі функцій держави виділено два види елементів: елементи, що виражають розвиток, рух, динамічну сторону функції (фактична діяльність держави); елементи, що виражають стійку, статичну сторону (об'єктна спрямованість функції, соціальне призначення держави).

Ґрунтовне вивчення критеріїв класифікації та видів функцій держави дозволило сформулювати теоретико-правові засади класифікації функцій Української держави на сучасному етапі. З метою всебічного і цілісного уявлення як про кількість функцій держави, так і про їх характер, а також виведення практичних рекомендацій щодо вдосконалення основних напрямів діяльності сучасної держави їх класифіковано за такими критеріями: об'єкти (сфери) діяльності держави; способи діяльності держави; тривалість дії; суб'єкти діяльності. Значення класифікації функцій держави у теоретичному плані полягає, насамперед, у виборі критеріїв та чіткому їх дотриманню, а у практичному плані - це питання повноти охоплення діяльності держави та її інституцій.

Глобалізаційні процеси суттєво впливають на функції держави, на вибір пріоритетів в її діяльності, тому модернізація структури і функцій сучасної Української держави повинні розроблятися і здійснюватися з урахуванням сучасних міжнародних принципів та стандартів правової універсалізації.

У підрозділі 2.2 "Внутрішні об'єктні функції Української держави: теоретико-правовий зміст" на підставі вивчення філософських категорій "зміст" і "форма" розкривається значення терміну "зміст функцій держави". Зміст кожної функції держави складається з багатьох однорідних і однопорядкових аспектів її діяльності.

Комплексний аналіз змісту об'єктних функцій Української держави в сучасних умовах набуває як теоретичного, так і практичного значення внаслідок відсутності фундаментальних досліджень характеристики їх змісту у трансформаційний період. Між внутрішніми і зовнішніми функціями існує тісний зв'язок, оскільки діяльність держави всередині країни у всіх сферах значною мірою залежить від зовнішніх умов. Значна частина зовнішніх функцій виступає продовженням внутрішніх. Сучасні глобалізаційні процеси роблять традиційний поділ функцій держави на зовнішні та внутрішні досить умовним. Будь-яка внутрішня функція має свій зовнішній аспект, а будь-яка зовнішня - внутрішній. Однак це не спрощує того факту, що кожна з функцій держави за своїм змістом в цілому належить чи до її внутрішньої, чи до зовнішньої сфери, чим і пояснюється як науковий, так і практичний їх поділ на внутрішні і зовнішні. Внутрішні політична, економічна, соціальна, екологічна, культурна функції держави досліджуються як об'єктні і виокремлюються за таким критерієм класифікації, як сфери внутрішньої діяльності держави. Детальний аналіз внутрішніх об'єктних функцій сучасної Української держави дозволив визначити їх місце і роль в системі функцій держави, розкрити зміст, висвітлити конституційно-правові основи, проаналізувати практичні проблеми реалізації на сучасному етапі та перспективи розвитку.

Сьогодні взагалі недослідженою залишається проблема цілісності і повноти правової регламентації об'єктних функцій Української держави. Чітке окреслення конституційно-правових основ об'єктних функцій закладає фундамент для подальших плідних наукових розробок з цієї проблематики, результатом яких мають стати ґрунтовні, методологічно правильні висновки.

У підрозділі 2.3 "Форми і методи реалізації функцій Української держави" форми і методи реалізації функцій держави розглядаються невідривно від змісту діяльності держави та її сутності. Теоретична концепція форм і методів здійснення функцій держави є однією з найбільш динамічних складових у державній діяльності, яка відображає реальне коло першочергових завдань, що постають перед Україною на сучасному етапі державотворення.

У підрозділі проводиться аналіз етимологічного походження та філософського визначення категорій "форма" і "метод", аналізуються їх взаємовплив та взаємозв'язок, розкриваються поняття та особливості. Форми реалізації функцій держави вивчаються як зовнішній вираз (об'єктивація) практичної діяльності держави щодо здійснення її функцій у конкретних умовах, а методи - як система засобів, способів і прийомів здійснення її діяльності.

Дослідження форм реалізації функцій держави надало можливість виокремити два теоретичні підходи щодо їх трактування, в основі яких лежать різні класифікаційні критерії. Наведені види форм реалізації функцій держави не мають взаємної суперечливості, вони не тільки сумісні, але й доповнюють одна одну. Незважаючи на багатоманітність форм реалізації функцій питання щодо їх правильного вибору має сприяти стабілізації умов розвитку суспільства і держави, у той же час, некоректний вибір форм може стати причиною кризової ситуації в суспільному та державному житті. Форми реалізації функцій держави характеризують зовнішню сторону діяльності з реалізації функцій держави та є виразом цієї діяльності, відповідно методи - внутрішню, є її змістом. Методи є важливою складовою процесу реалізації функцій держави, наявність прогресивних методів та їх правильне використання є передумовою ефективності процесу реалізації функцій держави. В роботі ґрунтовно аналізуються сучасні методи реалізації функцій держави та обґрунтовується їх поділ на дві групи: загальні та спеціальні.

Третій розділ "Теоретико-концептуальна модель механізму Української держави" складається з трьох підрозділів, у яких надається аналіз механізму Української держави як інституціонального елементу державного ладу, визначаються місце і роль механізму держави в системі категорій державознавства.

У підрозділі 3.1 "Механізм Української держави як інституціональний елемент державного ладу" визначено, що "механізм держави" є системоутворюючим поняттям, яке дозволяє сприймати державу як цілісне явище, динамічну систему із структурно-функціональними зв'язками. Механізм держави є її атрибутом і відбиває інституціональний аспект державності, державного ладу. Державний лад як форма організації держави безпосередньо проявляється у її механізмі. Саме механізм держави уособлює в собі "конструкцію" держави у вузькому значенні - як устрій, організацію держави.

Теорія механізму держави розглянута в контексті реформування держави, структурних перетворень, спроби побудувати демократичну, соціальну, правову державу, що вимагає детального з'ясування сутності, поняття та ґенези її механізму. Історичний екскурс дозволив відзначити, що основною відмінністю механізму Радянської держави від механізму сучасної Української держави є закріплення чинною Конституцією принципу розподілу влади й, відповідно, проголошення кардинально нової концепції розбудови державного механізму нашої країни. Проведений аналіз різноманітних визначень поняття "механізм держави" дозволив виокремити та систематизувати основні теоретичні підходи до його розуміння, уточнити загальнотеоретичне визначення дефініції "механізм держави", відмежувати зазначене поняття від інших суміжних понять. Механізм Української держави є нормативно визначеною ієрархічною системою державних інститутів - органів, підприємств, установ та інших структур, забезпечених необхідними організаційними, матеріально-технічними та фінансовими засобами з метою практичної реалізації функцій держави.