Адміністративно-правові засади оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ КАРНОГО РОЗШУКУ

САМОФАЛОВ ОЛЕКСАНДР ЛЕОНІДОВИЧ

Ірпінь - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії управління МВС, МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

залужений юрист України

Білоус Віктор Тарасович,

Національний університет державної податкової

служби України,

професор кафедри фінансового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

Калюжний Ростислав Андрійович,

Національна академія внутрішніх справ,

провідний науковий співробітник

наукової лабораторії проблем боротьби

з незаконним обігом наркотиків;

доктор наук з державного управління,

професор, старший науковий співробітник

Долгий Олександр Андрійович,

Науково-дослідний центр з проблем оподаткування

Національного університету державної податкової служби України,

начальник відділу дослідження проблем фінансової безпеки.

Захист відбудеться «29» січня 2011 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д27.885.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 55.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий «28» грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Органи внутрішніх справ України і їх підрозділи карного розшуку, реалізуючи призначення демократичної, соціальної, правової держави, покликані створювати умови для захисту суспільства від злочинних посягань, сприяти реалізації прав і свобод громадян, до яких насамперед відносять право на недоторканість особи, житла, невтручання в особисте життя, право власності та інше.

Відповідальність за стан виконання поставлених завдань повною мірою несуть органи виконавчої влади, серед яких чільне місце посідають органи міліції. Вони зобов'язані діяти на підставі адміністративно-правових засад та передбачених повноважень з метою забезпечення беззаперечного виконання відповідних вимог Конституції України, законів, підзаконних актів.

Сучасні суспільно-політичні та економічні процеси в державі зумовлюють існування такого негативного явища, як злочинність. Це, у свою чергу, змушує державу і її правоохоронні органи вживати адекватних адміністративно-правових заходів, спрямованих на належну організацію боротьби з суспільно-небезпечними правопорушеннями. Держава у зв'язку з цим проводить адміністративну реформу, що охоплює правові та організаційні заходи щодо підвищення ефективності оперативно-розшукової діяльності. Переважна частина суспільства переконалася в тому, що така робота необхідна і її потрібно закріпити на відповідному законодавчому рівні.

Серед спеціальних оперативних служб, наділених правом здійснювати оперативно-розшукову діяльність, підрозділи карного розшуку є найбільш відомою в державі службою профілактики та розкриття правопорушень з використанням усього комплексу оперативно-розшукових заходів. Це вимагає від МВС України і його органів на місцях глибоко продуманих, науково обґрунтованих кроків, які базуються на законах та підзаконних нормативних актах, адміністративно-правових, матеріально-технічних, фінансових, кадрових, інформаційних і інших ресурсах, що забезпечували б ефективне державне управління оперативно-розшуковою діяльністю щодо укріплення правопорядку на рівні європейських стандартів. При цьому треба враховувати протидію організованої злочинності таким заходам, спробу обмежити таку діяльність, підвести її під багаторівневий контроль і відповідно знизити ефективність ОРД.

Для виконання поставлених завдань апарати карного розшуку намагаються постійно вдосконалювати форми і методи оперативно-розшукової діяльності, використовувати знання як юридичних, так і управлінських наук, приділяючи особливу увагу чіткій організації роботи підрозділів і дотримання законності.

Вирішення зазначених проблем повинно сприяти вдосконаленню нормативної та правозастосовної діяльності, режиму законності при охороні правопорядку в державі.

Дослідженню загальних проблем адміністративно-правових засад та організації управління у сфері правопорядку було присвячено ряд дисертацій, монографій, наукових статей учених-юристів, зокрема: В.Б. Авер'янова, В.Г. Афанасьєва, М.Н. Бідняка, Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, М.Д. Виноградського, Р.А. Калюжного, В.К. Колпакова, Ю.М. Козлова, О.В. Кузьменко, В.Я. Малиновського, Е.П. Масленікова, Н.Р. Нижник, В.П. Пєткова, Ю.А. Тихомирова, В.К. Шкарупи та інших.

Проблеми організації роботи органів внутрішніх справ досліджувались у працях М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, А.І. Берлача, В.Т. Білоуса, І.Л. Бородіна, І.П. Голосніченка, В.Л. Грохольського, С.М. Гусарова, О.А. Долгого, О.С. Доценка, В.О. Заросила, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, Ю.Ф. Кравченка, К.Б. Левченко, В.П. Лисюченка, В.Д. Малкова, Н.П. Матюхіної, В.І. Махініна, В.Л. Ортинського, О.І. Остапенко, В.М. Плішкіна, А.М. Подоляки, В.М. Поповича та інших.

Питання правових засад оперативно-розшукової діяльності та її організації були предметом дослідження В.І. Антипова, В.К. Антонова, Г.М. Бірюкова, Б.Є. Богданова, А.Ф. Возного, Е.О. Дідоренка, О.Ф. Долженкова, О.М. Клюєва, І.П. Козаченка, В.А. Некрасова, Д.Й. Никифорчука, І.В. Сервецького, О.П. Снігерьова, В.Ф. Усенка, І.Р. Шинкаренка та російських учених К.К. Горяїнова, Д.В. Гребельського, В.А. Лукашова, В.С. Овчинського, А.Ю. Шумілова та інших. Однак, незважаючи на наявність великої кількості наукових робіт із зазначеної проблематики, потрібно зауважити, що залишається чимало недостатньо досліджених питань і аспектів, що пояснюється складністю й багатогранністю адміністративно-правового забезпечення оперативно-розшукової діяльності, як частини сфери управління адміністративно-політичними процесами. Усе це свідчить про актуальність вибраної теми і необхідність комплексного дослідження окремої проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної діяльності Академії управління МВС та тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2004-2010 рр., затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755, і може слугувати подальшому вдосконаленню нормативної бази та форм і методів організації оперативно-розшукової діяльності апаратів карного розшуку. Крім того, цей напрям досліджень відповідає Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767), Указу Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 „Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року „Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів”, Указу Президента України від 27 жовтня 2009 року № 870/2009 „Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 вересня 2009 року „Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції”.

Тема дисертації розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України, має позитивний відгук щодо актуальності і доцільності дослідження у вигляді дисертації.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу нормативно-правових джерел, наукових теорій та прикладних засад визначити рівень адміністративно-правового забезпечення організації оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку, його сучасний стан та визначити шляхи і рекомендації щодо вдосконалення чинних нормативних актів і практичних підходів у сфері боротьби зі злочинністю, захисту прав і свобод громадян.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

-визначити правовий статус і проаналізувати стан правового регулювання організації оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку, як частини органів виконавчої влади;

-розглянути принципи оперативно-розшукової діяльності у їх адміністративно-правовому спрямуванні;

-проаналізувати складові системи, структуру та підпорядкованість підрозділів карного розшуку в системі МВС України і внести необхідні пропозиції щодо їх удосконалення;

-визначити зміст та соціальну природу завдань, цілей і функцій підрозділів карного розшуку, конкретизувати їх та дати теоретичне визначення;

-розглянути адміністративно-правові та практичні підходи до поняття „організація оперативно-розшукової діяльності”, визначити її зміст та значення для підрозділів карного розшуку;

-розкрити та аргументувати необхідність детермінації адміністративно- правових форм і методів до форм і методів оперативно-розшукової діяльності;

-встановити об'єктивні вимоги необхідності аналітичної роботи, планування, прогнозування та інформаційного забезпечення, їх вплив на ефективність оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку;

-застосовуючи адміністративно-правові методи субординації та координації, обґрунтувати значення та практичні шляхи удосконалення взаємодії підрозділів карного розшуку з іншими оперативними службами;

-проаналізувати проблеми кадрової роботи та критерії оцінки оперативно-розшукової діяльності апаратів карного розшуку;

– внести пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення оперативно-розшукової діяльності карного розшуку.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі адміністративно-політичного управління правоохоронною сферою, пов'язаною із застосуванням оперативно-розшукової діяльності.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку.

Методи дослідження. Враховуючи мету та завдання дисертації, методами наукового дослідження було обрано як загальнонаукові (діалектичний, історичний, системно-структурний аналіз), так і спеціальні (соціологічний, статистичний, порівняльно-правовий, функціональний) методи пізнання. Діалектичний метод дозволив вивчити предмет дослідження в процесі розвитку з урахуванням тих факторів, що впливають на його сутність (1.1, 2.1, 3.1). Історичний метод сприяв дослідженню процесу виникнення карного розшуку в Україні та його розвитку (1.1, 3.1). Метод системно-структурного аналізу використовувався для дослідження структурно-функціональної побудови апаратів карного розшуку, їх підпорядкування, місця в системі органів внутрішніх справ, сутності взаємодії та координації діяльності з іншими оперативними службами (1.2, 2.4). За допомогою соціологічного та статистичного методів дослідження визначено проблеми правового, матеріального, соціального забезпечення оперативних працівників і умови їх роботи, а також рівень загальнокримінальної злочинності і навантаження на співробітників (3.1, 3.2). За допомогою порівняльно-правового методу здійснено аналіз законодавства України, порівнянюючи його з відповідними нормами періоду СРСР та зарубіжних країн. Цей метод дозволив внести ряд пропозицій щодо удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють організацію оперативно-розшукової діяльності (2.2, 3.1). Функціональний метод дозволив проаналізувати завдання і функції карного розшуку, визначити механізм інформаційного забезпечення, прогнозування та планування роботи (1.3.1, 1.3, 2.3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці досліджень, в якому проблема адміністративно-правових засад оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку розглядається комплексно, з визначенням перспектив її удосконалення та дотримання вимог щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. У процесі розв'язання зазначеного завдання отримано наступні наукові результати:

вперше:

-на основі історіографічного підходу та аналізу нормативно-правового і організаційного забезпечення оперативно-розшукової діяльності карного розшуку сформовано авторське визначення поняття „правовий статус підрозділів карного розшуку” та адміністративно-правові засади їх функціонування;

-доведено, що система підрозділів карного розшуку і їх структура не є постійно однаковою і може змінюватися, удосконалюватися залежно від потреб і завдань, що виникають перед оперативними підрозділами органів внутрішніх справ;

-запропоновано основні завдання карного розшуку поділити на: організаційно-практичні, нормативно-методичні, організаційно-координаційні, кадрово-організаційні;

-визначено, що діяльності підрозділів карного розшуку як суб'єкту виконавчої влади притаманні адміністративні функції та функції конкретної практичної організації і здійснення оперативно-розшукової діяльності;

-функції підрозділів карного розшуку запропоновано класифікувати на загальні, спеціальні та допоміжні і відповідно внести зміни в чинні нормативні акти;

удосконалено:

-визначення принципів ОРД, як керівних ідей та основних засад, набутих у процесі здійснення державної виконавчої влади по захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб за допомогою оперативно-розшукової діяльності;

-теоретичні знання про взаємообумовленість адміністративно-правових та оперативно-розшукових форм і методів у процесі вирішення службових завдань підрозділів карного розшуку;

-визначення ролі аналітичної роботи в підрозділах карного розшуку, як основної функції належної організаційної діяльності;

дістали подальшого розвитку:

-поняття „організація діяльності” та його зміст;

-складові адміністративно-державного управління діяльністю підрозділів карного розшуку, такі як: інформаційне забезпечення, аналітична робота, прогнозування та планування;

-питання організації ефективної взаємодії підрозділів карного розшуку зі службами органів внутрішніх справ та іншими державними правоохоронними структурами, координація їх дій;

-обґрунтування про доцільність змін в організаційно-структурній побудові, організації кадрової роботи, спеціалізації діяльності підрозділів карного розшуку та удосконалення чинного оперативно-розшукового законодавства у напрямі забезпечення прав і свобод громадян;

-критерії оцінки організації ОРД підрозділів карного розшуку, як одного з напрямів державної діяльності органів внутрішніх справ по захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

-пропозиції відносно доповнення: а) Положення про Департамент карного розшуку МВС України стосовно завдань і функцій пунктами про цільове фінансове забезпечення підпорядкованих підрозділів; б) Положення про ДКР та функціональні обов'язки (посадові інструкції) розділами „Взаємовідносини з іншими органами та службами” і „Відповідальність керівників управлінь та відділів ДКР за виконання вимог Положення”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані:

-у науково-дослідній сфері - у процесі розробки проблем організації оперативно-службової діяльності підрозділів карного розшуку по виконанню завдань і функцій держави;

-у правотворчій роботі - при удосконаленні норм чинного законодавства, що регулює діяльність органів внутрішніх справ і відомчого нормативного забезпечення підрозділів карного розшуку (акт впровадження від 02.03.2010 року);

-у правозастосовній діяльності - при вирішенні завдань попередження та розкриття злочинів, захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

-у навчальному процесі - при викладанні курсів „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, „Управління в органах внутрішніх справ”, „Актуальні проблеми оперативно-розшукової діяльності” (акти впровадження від 19.02.2010 року та від 02.03.2010 року ).

Особистий внесок здобувача. Науково-аналітичні й теоретичні висновки, пропозиції та рекомендації, які виносяться на захист та викладені в дисертації, одержано автором самостійно. Наукові ідеї та розробки, що містяться у статтях, опублікованих у співавторстві, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях та круглих столах: „Реформування податкової системи України та її нормативно-правове забезпечення” (28 березня 2003 р., м. Ірпінь); „Податкові та інші правоохоронні органи у ХХІ столітті: управління, діяльність, взаємодія ” (30 травня 2003 р., м. Ірпінь); „ Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (16 квітня 2004 р., м. Ірпінь); „Актуальні проблеми розвитку та модернізації податкових і інших правоохоронних органів України у ХХІ столітті” (26 травня 2004 р., м. Ірпінь); „Актуальні проблеми управління у сучасний період розвитку державності України ” (26 жовтня 2007 р., м. Київ); „Взаємодія оперативних та слідчих підрозділів при розслідуванні справ у сфері оподаткування” (13 листопада 2009 р., м. Ірпінь); „Напрями удосконалення протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності ” (26-27 листопада 2010 р., м. Ірпінь).

Публікації. За темою дисертації опубліковано десять наукових статей і тези виступів на наукових конференціях. Із них п'ять статей надруковано у виданнях, затверджених ВАКом України як фахові.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів і одного параграфа, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 193 сторінки (основного тексту), список використаних джерел - 187 найменувань, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету та основні завдання дослідження, розкрито його зв'язок із науковими програмами, планами, темами, окреслено методи і прийоми пізнання, використані при написанні роботи, показано наукову новизну та практичне значення здобутих результатів, їх апробацію, наведено дані про публікації та структуру дисертації.

Розділ 1 „Правові основи оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку, їх організаційна структура, завдання та функції ” складається з трьох підрозділів і параграфа.

У підрозділі 1.1 „Правові основи та принципи оперативно-розшукової діяльності карного розшуку” вказано, що організація активної протидії злочинності потребує постійного удосконалення діяльності правоохоронних органів, всестороннього забезпечення їх потреб, визначення правового статусу, конкретизації завдань і функцій. Підкреслюється, що проблема удосконалення правового забезпечення діяльності міліції як органу виконавчої влади і її оперативних служб, зокрема, є надзвичайно актуальною. Специфіка правового регулювання діяльності служби карного розшуку полягає в її правоохоронному характері; в специфічних умовах функціонування системи; в наявності того, що працівники карного розшуку мають статус представників виконавчої влади.

На підставі аналізу чинного законодавства та відомчих нормативних актів, зокрема Положення про департамент карного розшуку, зроблено висновок, що на підрозділи карного розшуку покладено обов'язок виконувати значні функцій у сфері правоохоронної діяльності, особливо розкриття злочинів, передбачених більшістю розділів Кримінального кодексу України, тому правовий статус даної служби повинний бути визначений на законодавчому рівні.

Визначення правового статусу підрозділів карного розшуку здійснено на підставі аналізу різних думок ряду науковців.

Під час визначення нормативного забезпечення діяльності карного розшуку всі нормативні акти поділено на дві групи: а) ті, що становлять правову основу у цілому органів внутрішніх справ; б) акти, що безпосередньо регулюють діяльність карного розшуку.

Аналізуючи групу останніх нормативних актів, детально розглянуто Положення про ДКР і запропоновано доповнити його розділами „Відповідальність керівників управлінь і відділів ДКР за виконання вимог Положення” і „Взаємовідносини з іншими органами та службами”. Функціональні обов'язки (посадові інструкції) повинні мати аналогічні розділи.

Враховуючи існуючі принципи оперативно-розшукової діяльності та на основі аналізу різних позицій фахівців зроблено висновок, що однозначного підходу до визначення принципів ОРД, за винятком тих, що закріплені в Законі України „Про оперативно-розшукову діяльність”, не існує. Діяльність карного розшуку базується на загальних або конституційних, міжгалузевих і спеціальних принципах.

У підрозділі 1.2 „Система, структура та статус підрозділів карного розшуку на сучасному етапі” вказано на те, що організація роботи цієї служби органів внутрішніх справ як органів виконавчої влади передбачає наявність відповідної системи та структури, взаємопов'язаних між собою. На підставі аналізу поглядів учених обґрунтовується думка, що система - це не сукупність елементів, а чітко визначена будова, що складається з окремих взаємодіючих елементів (частин, органів) з визначеними завданнями і функціями. А наявність певних ознак, які характеризують систему, може бути сукупністю.

Підрозділи карного розшуку як частини галузевої системи - Міністерства внутрішніх справ, можна розглядати як окрему систему організації з делегованими їй правоохоронними і виконавчо-розпорядчими повноваженнями, та функціями відповідно до чинного законодавства і нормативних актів МВС України.

Система підрозділів карного розшуку не може розглядатися відірвано від системи МВС і має, на нашу думку, три рівні, зумовлені адміністративно-територіальним поділом держави. Це, у свою чергу, дає можливість виділити три рівні організації, а саме: стратегічний, оперативний та тактичний.

Розглядаючи дану систему, стверджується думка, що на сьогодні існує відповідна підсистема, пов'язана з прийняттям Положення про кримінальну міліцію, яким утворюється відповідно трирівнева система служб антикримінальної спрямованості, куди входять і апарати карного розшуку, утворюючи, відповідно, свою систему.

Проаналізовано систему підрозділів карного розшуку зверху донизу, починаючи з ДКР МВС України і закінчуючи низовою ланкою - сектором (групою) карного розшуку. Аналіз свідчить, що система даної служби як частини органів виконавчої влади змінювалася залежно від політичних процесів у країні і не завжди на користь справі. Існуюча сьогодні структура ДКР, УКР УМВС областей, ВКР міськрайвідділів міліції викликає ряд запитань. Наприклад, чому сектор у ДКР, УКР - це два, три співробітники, а у відділі або відділенні карного розшуку міста, району повинно бути 10 осіб за штатним розписом; чому відділ розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю включає тільки одного співробітника, що за функціональними обов'язками відповідає за роботу по боротьбі з груповою злочинністю тоді, коли існують підрозділи УБОЗ.

У підрозділі 1.3 „Завдання, цілі та функції організації діяльності підрозділів карного розшуку” розглянуто основні наукові підходи до визначення цілей організації оперативно-розшукової діяльності, їх нормативно-правове закріплення та обґрунтування. Визначено, що основні цілі карного розшуку закріплено в законах України та відомчих нормативних актах адміністративно-правового характеру.

Актуалізується питання, що для досягнення конкретної мети необхідне чітке визначення завдань і функцій, що ставляться перед суб'єктами даного процесу. Вивчення основних завдань МВС України, перерахованих у Положенні про Міністерство внутрішніх справ, показує, що шість з одинадцяти одночасно є завданнями Департаменту карного розшуку.

Водночас основні завдання Департаменту закріплено у другому розділі Положення про ДКР МВС України, аналіз яких дав підстави дисертанту поділити їх на такі групи: організаційно-практичні; кадрово-організаційні; організаційно-координаційні; нормативно-методичні.

Розглядаючи питання функцій карного розшуку, проаналізовано наукові підходи стосовно цього поняття і зроблено висновок, що існують функції чисто управлінські (адміністративні) і функції діяльності. Як перші, так і другі притаманні Департаменту карного розшуку і конкретизуються у функціях його структурних підрозділів, а ті, у свою чергу, - у функціональних обов'язках окремих працівників і проявляються в повсякденній діяльності.

Запропоновано функції підрозділів карного розшуку класифікувати на загальні, спеціальні та допоміжні. Доцільно доповнити Положення про ДКР МВС України завданнями і функціями, які вказували б на вирішення проблем цільового фінансового та матеріально-технічного забезпечення підлеглих підрозділів.

У параграфі 1.3.1 „Оперативно-розшукова функція - основний засіб реалізації завдань карного розшуку” визначено три групи закономірностей, що пояснюють її соціальну необхідність і цінність.

Перша група - це закономірності, що визначають потребу у здійсненні ОРД і передбачаються чинним законодавством.

Друга група - закономірності, що визначаються функціонуванням системи організації в сфері ОРД.

До третьої групи закономірностей ОРД належать ті, що визначають зміст форм, методів і тактичних прийомів боротьби зі злочинністю, тобто її найбільш практичний аспект.

Необхідність у оперативно-розшуковій функції підрозділів карного розшуку підтверджується положеннями ст. 6 (підстави для проведення ОРД) та ст. 7 (обов'язки підрозділів, які здійснюють ОРД) Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, на рівні МВС України, у Положенні про Департамент карного розшуку у розділі третьому „Функції” пункті 3.1 зазначено: „Безпосередньо займається агентурно-оперативною роботою та розкриттям злочинів за напрямом роботи Департаменту”.

На підставі здійсненого аналізу стану злочинності та результатів оперативно-розшукової діяльності за останні роки, який свідчать про стійку тенденцію зростання насильства і жорстокості злочинних посягань, консолідації злочинних угруповань, конспірації протиправних дій, робиться висновок щодо необхідності посилення адміністративно-правового забезпечення оперативно-розшукової функції апаратів карного розшуку.

Розділ 2 „Основи адміністративно-управлінського впливу на ефективність оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 „Поняття „організація”, її зміст та значення для оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку” на підставі аналізу наукових праць обґрунтовано думку, що категорія „організація” має не тільки різноплановий характер, але використовується в різних значеннях та пов'язується з відповідними соціальними процесами, особливо зі сферою управління, а також з адміністративно-правовою його організацією, з раціональними заходами виконавчої влади, спрямованими на удосконалення структури та управління, в тому числі правоохоронних органів.

Організація оперативно-розшукової діяльності не може здійснюватися без керівництва, обліку і контролю, правового забезпечення, планування і прогнозування. Усе це безумовно є діяльністю, в якій організація містить комплекс дій, прийомів і засобів, розподіл прав і обов'язків, відповідальності керівників і підлеглих за виконання конкретних посадових функцій і завдань, що перебувають у площині адміністративно-правового регулювання. Оперативно-розшукова діяльність карного розшуку організовується на підставі ряду нормативних актів, узгоджує функціонування елементів системи, враховуючи типові ситуації та стан оперативної обстановки.

Автором стверджується, що організаційні засади оперативно-розшукової діяльності карного розшуку приховані в трьох напрямах:

1) адміністративно-організаційному, який передбачає формалізованість, урегульованість і оновлення систем керівництва в підрозділах;

2) кадрово-ресурсному забезпеченні, пов'язаному з професійністю виконавців, їх зацікавленістю, матеріальним забезпеченням;

3) процесі організації безпосередньої діяльності, який передбачає плановість, підконтрольність і оцінюваність результатів роботи виконавців, тобто оперативних працівників.

У підрозділі 2.2 „Основні форми і методи організації оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку” зосереджено увагу на тому, що діяльність апаратів карного розшуку як і всяка виконавчо-розпорядча державна діяльність завжди виступає у відповідних формах, що виражають її зміст і спрямованість. Ці форми можуть називатися організаційними у зв'язку з тим, що передбачається певна організація чи управління або адміністративними. Водночас необхідно мати на увазі, що в оперативно-розшуковій діяльності існують свої специфічні форми і методи, але вони тісно пов'язані з організаційними і адміністративними формами та методами.

Враховуючи, що органи внутрішніх справ є виконавчо-розпорядчими, а підрозділи карного розшуку - частиною цих органів зі специфічною функцією здійснення оперативно-розшукової діяльності можна стверджувати, що:

-оперативно-розшукова діяльність карного розшуку є способом діяльності органу держави;

-така діяльність є проявом адміністративно-організаційних, цілеспрямованих дій, тобто управлінських;

-сама оперативно-розшукова діяльність є результатом організаційно-управлінського впливу;

-організація оперативно-розшукової діяльності - це дії державних органів, посадових осіб у межах компетенції із дотриманням законності.

Суттєве значення в організації і безпосередньому здійсненні оперативно-розшукової діяльності відіграють відповідні методи. Вказується на те, що організації оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку притаманні такі методи: розпоряджень, координації, узгодженості, інструктування, інспектування та метод контролю. Сьогодні знання про методи ОРД не обмежуються традиційним підходом, перелік їх розширюється. адміністративний оперативний карний розшук

У підрозділі 2.3 „Інформаційне забезпечення, аналітична робота, планування та прогнозування оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку” акцентовано увагу на тому, що інформаційне забезпечення багатоцільовою, статистичною, аналітичною, довідковою та іншою інформацією сприяє ефективному попередженню і розкриттю злочинів, розшуку злочинців та осіб безвісти зниклих.

На сьогодні, відповідно до адміністративно-територіального поділу України, існує трирівнева система інформаційних ресурсів. Основу формування та використання інформації формує останній рівень - міських і районних органів внутрішніх справ. Підрозділи карного розшуку є активними поповнювачами інформаційного забезпечення.

Аналіз 160 оперативно-розшукових справ показав, що у практиці організації отримання та використання інформації виникають наступні проблеми: а) в отриманні інформації існує стихійність, важлива цінна інформація у зв'язку з цим не надходить або надходить із запізненням; б) дані відносно одних і тих само осіб і фактів перебувають у різних джерелах, у результаті чого виникають проблеми з централізацією інформації; в) оперативно-розшукова інформація потребує чіткої класифікації; г) неповнота фіксації інформації; д) низька взаємодія оперативних працівників карного розшуку і СІЗО з метою отримання інформації.

На основі аналітичної роботи в ДКР і підрозділах карного розшуку проводяться аналіз оперативної обстановки, аналіз участі служб у виявленні і розкритті злочинів, професійності кадрів. Якісний аналіз дає також можливість орієнтуватись в оперативній обстановці, мати конкретне уявлення про стан розкриття злочинів, визначити позитивні і негативні сторони адміністративно-правового забезпечення ОРД конкретних підрозділів, бачити прорахунки в кадровій роботі, оцінити ефективність використання форм і методів ОРД, виявити прорахунки і невикористані резерви, розробити об'єктивні прогнози і плани заходів.

У практиці діяльності органів внутрішніх справ виділено такі види планів: перспективні, поточні, разового використання (цільові) і багаторазові - „Сирена”, „Грім”, „Буран”, а також індивідуальне планування. Вивчення планів роботи ряду підрозділів карного розшуку показує, що стан планування у ряді випадків не відповідає принципам і вимогам організації роботи та може вказувати на проблеми в освітній та професійній підготовці виконавців і керівників щодо вибору і здійснення оперативно-розшукових заходів.

Особливим видом є планування по оперативно-розшукових справах. Плановість забезпечує не тільки ефективність проведення оперативно-розшукових заходів, але й контроль за цією роботою. Вказується, що ефективність планування по ОРС залежить від ряду умов: підстав, тобто фактичних даних; знань у галузі ОРД, юридичних і інших наук; професійного і життєвого досвіду оперативного працівника.

У підрозділі 2.4 „Взаємодія співробітників карного розшуку з іншими службами та в слідчо-оперативній групі” наголошується, що взаємодія є одним із головних складових соціального управління і займає одне з провідних місць серед інших факторів, що впливають на ефективність спільної роботи всіх служб і співробітників органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю. Взаємодія і її ефективність базуються на вироблених теорією і перевірених практикою принципах законності, плановості, комплексному використанні сил і засобів, безперервності, самостійності, персональної відповідальності, довіри та інших. Форми взаємодії карного розшуку з іншими службами та установами можуть бути різні, але головними тут є: обмін інформацією, розробка і реалізація спільних рішень, проведення погоджених заходів. Особливе місце займає взаємодія працівників карного розшуку і слідчих, що може бути до порушення кримінальної справи, у процесі розслідування, існувати як у рамках діяльності слідчо-оперативної групи, так і поза нею.

Зазначається, що проблемами зазначеної взаємодії на сучасному етапі є: недосконалість нормативно-правового регулювання; відсутність нових, на даному етапі, підходів взаємодії по розкриттю і розслідуванню злочинів; недосконалість теоретичних розробок; неузгодженість дій різних служб, відсутність єдиного координаційного центру; суб'єктивний фактор, який полягає у недобросовісному ставленні до справи.

Розділ 3 „Основні напрями удосконалення організації оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку” складається з двох підрозділів, в яких розглянуто сучасні проблеми організаційної, кадрової, оперативної роботи та критерії оцінювання діяльності оперуповноважених.

У підрозділі 3.1 „Удосконалення структурної побудови, кадрової роботи та спеціалізації діяльності карного розшуку” наголошується на тому, що організаційна структура служби карного розшуку постійно змінювалася та удосконалювалася.

Сучасна структура Департаменту карного розшуку МВС України складається з керівництва - 6 осіб, шести управлінь, які включають 18 відділів та 2 сектори. Така структура, на думку автора, дає можливість Департаменту охопити увагою максимум виникаючих проблем, які витікають у зв'язку з реалізацією його завдань і функцій. Водночас, при цьому, відзначається паралелізм і дублювання в роботі окремих підрозділів, якого необхідно позбутися.

На рівні областей, наприклад у Чернігівській, управління карного розшуку потребує більшої наповнюваності особовим складом та утворенням нових спеціалізованих підрозділів. Це пов'язується зі значним ослабленням підрозділів карного розшуку в районах та містах, а також зі зміною способів вчинення злочинів. Пропонується створити підрозділи міжрегіонального характеру з фахівців по розшуку злочинців і безвісти зниклих і співробітників відділів по боротьбі зі злочинами проти особи, запозичивши досвід інших країн. Підкреслюється, що перейменування на місцях відділень карного розшуку в сектори позитивно не вплинуло на стан роботи.

За статистичними даними, у 2005 році надійшло заяв і повідомлень про злочини - 2,3 млн, у 2006 році - 2,6 млн, у 2007 році - 2,8 млн. У 2009 році наявна була тенденція до їх значного зростання. Некомплект кадрів працівників карного розшуку становить у середньому 15 %.

На сьогодні актуальним є створення у системі підрозділів карного розшуку власні служби по застосуванню оперативно-технічних засобів.

В організації роботи по розкриттю злочинів пропонується, щоб оперативні працівники діяли в групі з двох осіб, які матимуть близькі психологічні особливості. Такі групи повинні бути забезпечені автотранспортом і іншими технічними засобами. Удосконалення потребує і організація конфіденційного співробітництва.

Акцентується увага на ролі керівництва підрозділу карного розшуку. Соціологічне опитування показало, що на рівні міськрайвідділу міліції майже 80 % респондентів високо оцінило своїх безпосередніх керівників, але водночас 98 % відповіли, що при призначенні на посаду керівного складу необхідно враховувати думку колективу.

У підрозділі 3.2 „Критерії оцінки роботи підрозділів карного розшуку їх недоліки та шляхи удосконалення” зосереджено увагу на тому, що правильна і науково обґрунтована оцінка роботи органів внутрішніх справ дає можливість визначити правильність вибраного курсу по виконанню функціональних обов'язків, обсяг навантаження на виконавців, рівень ефективності діяльності та її оцінки з боку громадськості.

Упродовж 2008 року органами внутрішніх справ України було зареєстровано понад 2 млн 874 тис. звернень громадян про злочини й інші пригоди. Зареєстровано тяжких і особливо тяжких злочинів 199,6 тис., а всього загальнокримінальної спрямованості - 345,8 тис. З 2 715 навмисних вбивств розкрито 2 515. І це при тому, що особовий склад недоукомплектовано на листопад 2008 року на 15 - 19 %, велика кількість працівників недостатньо володіють професійними навичками, а також мають незадовільні умови праці. Ці та інші фактори вказують на проблеми визначення норм і порядку оцінювання навантаження на оперативних працівників карного розшуку.

Здійснено аналіз сучасних підходів, пропозицій і практики оцінювання роботи органів внутрішніх справ у цілому та підрозділів карного розшуку, на основі якого зроблено висновок, що існуюча система оцінки і запропоновані заходи тільки в загальних рисах дозволяють оцінити роботу конкретного уповноваженого. Звичайно, це не може стосуватися оперуповноважених, які працюють активно і мають високі результати. Водночас діяльність співробітників, які не повною мірою виконують свої функціональні обов'язки, оцінювати у середніх величинах не доцільно. Об'єктивно ця оцінка здатна впливати на організацію оперативно-розшукової діяльності, правильно підходити до розстановки кадрів, виявляти сильні і слабкі сторони кожного працівника і підрозділу в цілому.

Практика роботи накопичила значний досвід обліку і оцінки діяльності оперативних співробітників. Прикладом цього можна назвати „особисті рахунки”. Але якщо раніше в них заносилися тільки дані оперативного характеру, то нині позиції „особистого рахунку” можуть бути значно розширені завдяки удосконаленню відомчого нормативного регулювання.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі всебічного аналізу чинного законодавства України, нормативних актів Міністерства внутрішніх справ, теоретично осмислених наукових праць у різних галузях фундаментальних і прикладних юридичних наук, а також історичного досвіду, сформульовано положення, що становлять результати вирішення наукового завдання та стосуються обґрунтування доцільності удосконалення адміністративно-правового забезпечення оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку, а також зроблено наступні висновки і пропозиції:

1. Адміністративно-правове забезпечення ефективного застосування заходів оперативно-розшукової діяльності підрозділами карного розшуку полягає у належному прогнозуванні, плануванні, здійсненні та контролі за законністю у повсякденній роботі оперативних працівників, а також своєчасному внесенні змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють порядок та своєчасність застосування оперативно-розшукових заходів, пов'язаних з порушенням конституційних прав громадян, з метою розкриття небезпечних злочинів, якщо цього неможливо досягти іншим шляхом.

2. Під правовим статусом підрозділів карного розшуку потрібно розуміти регламентовані чинним законодавством і нормативними актами МВС України обов'язки, права та заходи правового і соціального захисту, необхідні для ефективного забезпечення організації оперативно-розшукової діяльності та виконання інших функцій, пов'язаних із реалізацією мети та завдань служби.

3. Принципи ОРД - це керівні ідеї, основні засади, вироблені оперативно-розшуковою практикою боротьби зі злочинністю, відображені в нормах законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини в галузі ОРД, не суперечать існуючим міжнародно-правовим нормам про права людини і громадянина і відображають політичний, економічний, соціальний стан суспільства, а також морально-правові уявлення людей стосовно сутності, мети, завдань і процедур оперативно-розшукової діяльності. Діяльність карного розшуку і її головний засіб -оперативно-розшукова робота - базуються на конституційних, міжгалузевих і спеціальних принципах. Перші закріплюються в Конституції України, чинному законодавстві, інші вироблені наукою та перевірені практикою і відображаються у нормативних актах МВС України.

4. Система підрозділів карного розшуку як частина органів виконавчої влади являє собою чітку будову, основану на принципі ієрархії і субординації, і є структурними одиницями МВС, ГУМВС (УВС), міськрайвідділів внутрішніх справ, входить до блоку кримінальної міліції і може змінюватися та удосконалюватися залежно від потреб і завдань суспільства і держави. На підставі цього обґрунтовується необхідність внести зміни до структури ДКР МВС України.

5. Відзначено, що цілі організації оперативно-розшукової діяльності карного розшуку - це визначені законодавством України та іншими нормативними актами в інтересах суспільства і держави досягнення позитивних результатів у сфері боротьби зі злочинністю, захисту прав та інтересів громадян за допомогою спеціальних форм, методів і заходів, без яких їх досягнення неможливе.

6. Теоретично обґрунтовано, що:

-основні завдання організації оперативно-розшукової діяльності необхідно класифікувати на: організаційно-практичні, нормативно-методичні, організаційно-координаційні, кадрово-організаційні;

-функції підрозділів карного розшуку потрібно розподілити на загальні, спеціальні та допоміжні;

-основною і специфічною функцією карного розшуку є оперативно-розшукова діяльність, тобто відповідний комплекс профілактичних, пошукових і розшукових заходів, спрямований на здобуття інформації та її використання в інтересах кримінального судочинства.

7. Визначено, що:

-аналітична робота в підрозділах карного розшуку - це функція організаційної діяльності, яка охоплює комплекс розумових і практичних прийомів, що застосовуються в процесі аналізу інформації про оперативну обстановку, сили та засоби підрозділів, результати їх роботи і умови, в яких виконуються покладені завдання та функції;

-аналітична робота є основою прогнозування та планування. Прогнозування дозволяє виробити чітку програму дій, що виступають ефективними заходами протидії злочинності з боку підрозділів карного розшуку, у практичній діяльності яких воно може бути короткострокове та середньострокове;

-планування роботи апаратів карного розшуку є організаційною функцією, мета якої - створення організаційно-нормативних умов процесів майбутньої діяльності виконавців. Якість планів, повнота заходів і реальність їх виконання залежать від багатьох чинників: життєвого досвіду працівників, професійної підготовки, наявності достовірної інформації, знання процесів і тенденцій у сфері ОРД та інших видах діяльності органів внутрішніх справ.

8. Організаційні засади оперативно-розшукової діяльності карного розшуку доцільно розглядати в трьох напрямах:

а) адміністративно-організаційному, який передбачає формалізованість, урегульованість і оновлення систем керівництва в підрозділах;

б) кадрово-ресурсному забезпеченні, пов'язаному з професійністю виконавців, їх зацікавленістю та матеріальним забезпечення;

в) процес організації безпосередньої діяльності, який передбачає плановість, підконтрольність і оцінюваність результатів роботи працівників.

Стосовно поняття „організація”, то:

-єдиного поняття „організація” наукою не вироблено;

-поняття „організація” і „управління” дуже близькі за значенням і вживаються у більшості випадків разом;

-організації притаманні ті самі характеристики, що й управлінню;

-організація передбачає використання адміністративних форм і методів;

-організація оперативно-розшукової діяльності карного розшуку, крім загальних форм і методів, має свої специфічні форми і методи.

9. На основі аналізу взаємозв'язків основних форм і методів організації оперативно-розшукової діяльності карного розшуку доведено, що:

-як і всяка державна виконавчо-розпорядча діяльність, спрямована на забезпечення соціальних потреб, оперативно-розшукова виступає у відповідних формах і використовує притаманні їй методи;

-організації роботи карного розшуку притаманні, крім специфічних форм, також адміністративні, до яких на підставі аналізу думок провідних учених відносяться: правозастосовна, правотворча, укладення адміністративних договорів, здійснення реєстраційних дій, проведення організаційних дій та матеріально-технічних операцій;

-виконання завдань і функцій неможливе без використання відповідних організаційних і специфічних методів ОРД, які тісно взаємодіють між собою;

-методи оперативно-розшукової діяльності одночасно можуть виступати як заходи, а заходи - методами; заходи можуть включати ряд методів, одночасно в одному методі можуть поєднуватися декілька методів ОРД.

10. Інформаційне забезпечення є основою ефективної діяльності підрозділів карного розшуку. Система інформаційного забезпечення має чітко визначену правову основу і складається з різних джерел і масивів інформації. Найбільш затребуваною є та, яка отримується на рівні місцевих і районних органів внутрішніх справ, а також та, що концентрується в ІПС „Розшук”, „Оріон” і підсистемі „Оріон-Злочин”, що потребує удосконалення на етапі накопичення отриманих даних.

11. Взаємодія та координація дій різних служб і співробітників впливають на ефективність вирішення спільних завдань, особливо при розкритті тяжких і особливо тяжких злочинів і реалізації оперативно-розшукових справ. Головними формами взаємодії є: обмін інформацією, розробка і організація спільних рішень, проведення різних погоджених заходів. Координація в організації є результатом взаємного впливу на процес діяльності всіх її учасників.

З метою вирішення проблем взаємодії та координації у сфері організації оперативно-розшукової діяльності карного розшуку пропонується:

-удосконалити відомче нормативне регулювання у даному напрямі;

-проаналізувати теоретичні розробки, що стосуються взаємодії служб органів внутрішніх справ, та визначити заходи по науковому відпрацюванню даної проблеми;

-узагальнити досвід взаємодії по розкриттю і розслідуванню злочинів у різних регіонах України та розробити рекомендації щодо усунення недоліків;

-на рівні УМВС - ГУМВС та міськрайвідділів органів внутрішніх справ створити координаційні центри з керівників служб для координації дій при розкритті тяжких і особливо тяжких злочинів, визначити персональну відповідальність кожного з учасників.

12. Аналіз існуючих методик і наукових розробок критеріїв оцінювання діяльності підрозділів карного розшуку та окремих співробітників свідчить, що такі підходи можуть бути дієвими за умови повної укомплектованості органів і підрозділів особовим складом, достатньої забезпеченості матеріально-технічними засобами та фінансовими ресурсами і рівнем заробітної плати, досягненням високої взаємодії всіх служб. Для оцінки персональної діяльності кожного оперативного співробітника пропонується нормативно визначити її критерії і ведення розгорнутих „особистих рахунків”.

13. Сучасний стан організації ОРД підрозділів карного розшуку вимагає:

-удосконалення ряду норм чинного Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, зокрема:

1) доповнити статтю 1 „Завдання оперативно-розшукової діяльності” чинного Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” після слів „… а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави” словами „шляхом проведення оперативно-профілактичних та інших заходів із заведенням справ додаткового оперативного обліку”;

2) доповнити статтю 6 ч. І п.1 стосовно підстав для проведення ОРД наступним положенням: „необхідність проведення оперативно-профілактичних заходів відносно осіб, схильних до злочинної діяльності та створення умов для відмови їх від вчинення правопорушень”;

3) статтю 8 „Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність” пункт 9 „знімати інформацію з носіїв зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації” доповнити „безперешкодно отримувати інформацію від операторів мобільного зв'язку стосовно осіб, причетних до злочинної діяльності”;

4) частину 15 статті 9 доповнити приміткою відносно того, що розуміється під невідкладністю здійснення оперативно-розшукових заходів, вказавши перелік найбільш поширених ситуацій;

5) статтю 9 „Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності” доповнити п. 17 такого змісту: „Забороняється проводити оперативно-розшукову діяльність в інтересах політичних партій, релігійних організацій та інших громадських об'єднань, а також в приватних інтересах фізичних та юридичних осіб”;

6) частину 4 ст. 12 „Соціальний і правовий захист працівників оперативних підрозділів” після слів „Не несе відповідальності працівник оперативного підрозділу, який заподіяв шкоду правам, свободам людини, інтересам держави” доповнити словосполученням „чи вчинив адміністративне правопорушення” - далі по тексту;

7) пункт 2 статті 14, після слів „…здійснення оперативно-розшукових заходів” доповнити „за винятком особових справ на негласних співробітників, залучених до співпраці на конфіденційній основі”.