Дисциплінарна відповідальність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Дана тема вкрай актуальна на сьогоднішній час, тому що дисциплінарні правопорушення виникають в усіх галузях діяльності і немає жодного підприємства, жодної організація або установи, в якій би не зустрічалася ця проблема. Органи внутрішніх справ є правоохоронними органами виконавчої влади. Міністерство внутрішніх справ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів. Тому дисципліна в органах внутрішніх справ є досить важливою і повинна бездоганно дотримуватися.

Для написання цієї роботи було використано цілий ряд літератури. Література представлена не тільки монографічними виданнями, але й журнальними та газетними статтями. Серед авторів, якими були написані монографічні видання з цієї теми є Бандурка О. М., Соболєв В. О, які написали книгу „Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ”, в якій описали принципи не тільки дисциплінарних заохочень та стягнень в органах внутрішніх справ, але й інші методи та форми роботи з персоналом в ОВС. Також проблема дисциплінарної відповідальності описана також в ряді журнальних статей. Найяскравіше вона зображена в таких журналах як „Право і безпека”, „Вісник НУВС”, „Вісник УніВС”, „Право України”, „Юридичний вісник України” та багато інших. Вченими, праці яких з цієї теми опубліковані в журналах є Бандурка О.М., Синявська Ю.О., Городянко С.В. та інші.

Окрім монографічних та журнальних видань стосовно питання про розподіл влад існують ще багато нормативно-правових актів в законодавчій базі України. Вони представлені насамперед законами України. Проблема поділу влад в цій роботі висвітлюється за такою структурою: в першому пункті йде загальна характеристика дисциплінарної відповідальності, в другому - дисциплінарна відповідальність саме юристів-практиків (суддів, адвокатів та ін.), в третьому йде мова безпосередньо про дисципліну в органах внутрішніх справ, про дисциплінарну відповідальність за скоєння протиправних дії, тобто про стягнення, про дисциплінарні провадження, в четвертому пункті мова йде саме про дисциплінарні проступки: про суб'єкти та об'єкти цих проступків, а також про суб'єктивний та об'єктивний бік цих проступків, в п'ятому - про методи та форми зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ, шостому - про методи контролю службової дисципліни і в останньому сьомому пункті представлено аналіз стану службової дисципліни, а саме аналіз за останні 5 років, який показує динаміку кількості дисциплінарних проступків у цілому й за конкретними напрямками.

Метою даної роботи є дослідження загальних принципів дисциплінарної відповідальності, як правової форми впливу на порушника трудової дисципліни, визначення характерних ознак дисциплінарної відповідальності юристів та працівників органів внутрішніх справ України, а також висвітлення принципів і засобів зміцнення дисципліни та методів контролю дисципліни на основі аналізу стану службової дисципліни.

Практична реалізація ідеї дисциплінарної відповідальності пов'язується з необхідністю не тільки запобігти здійсненню дисциплінарних проступків, а й забезпечити стабільність і сталість в діяльності юристів та органів внутрішніх справ.

1. Загальні правила дисциплінарної відповідальності

трудовий дисципліна юрист

Дисциплінарна відповідальність -- правова форма впливу на порушника трудової дисципліни. Накладається на порушника за наказом (розпорядженням) органу, якому надано право прийняття на роботу даного працівника, у вигляді дисциплінарного стягнення -- догани або звільнення. Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

У юридичній літературі під дисципліною прийнято розуміти суворе і неухильне виконання норм і заснованих на них розпоряджень, що надходять від держави в особі його органів і посадових осіб.

У широкому розумінні службова дисципліна є визначеною формою суспільного зв'язку між людьми по зміцненню правопорядку в процесі їх спільної діяльності. У ст. 139 Кодексу законів про працю України сказано, що працівники повинні працювати чесно і самовіддано, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватись трудової та технічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудову угоду.

Дане визначення дисципліни має як правовий, так і соціологічний аспекти. Правовий аспект дисципліни полягає в тому, що обов'язки людей займатися суспільне корисною діяльністю (працювати, вчитися, нести службу, дотримуватись правил розпорядку) регулюються нормами трудового права. Соціологічний аспект дисципліни полягає в тому, щоб рольові функції в суспільному виробництві виконувались ефективно, а точніше - забезпечувався його постійний рух. Досі вважалось, якщо в суспільстві, в організації створити необхідні матеріальні, фінансові умови, правове поле, демократичний стиль керівництва, то люди добровільно й свідомо будуть дотримуватись правових норм, ефективно працювати. Безперечно, умови мають певне значення у формуванні свідомого ставлення людей до свого обов'язку. Але вирішальною мірою зміцнення правопорядку в суспільстві, регіоні, установі й організації залежить від самих людей, їх бажання, прагнення до дисциплінованої поведінки, оскільки дисципліна увійшла до внутрішнього світу людини, стала її ціннісною настановою, стала складовою частиною її свідомості, поведінки, способу життя. Інакше кажучи, соціологія досліджує фактори, мотиви, що детермінують перетворення одних людей у законослухняну, дисципліновану частину населення, а інших - у частину населення з формами поведінки, що відхиляються від норми.

У різноманітних галузях діяльності дисципліна виявляється по-різному, що дає можливість диференціювати її за низкою ознак, у тому числі і за галузевою. Галузеві види дисципліни (військова, службова в органах внутрішніх справ, транспортна), тісно пов'язані з певними галузями управління, регулюють суспільні відносини у визначеній сфері, мають властиву правову характеристику. Найважливіші вимоги галузевих видів дисципліни містяться, як правило, у відповідних дисциплінарних статутах. Оскільки такі статути не вичерпують всього змісту вимог дисципліни, тому що відповідають тільки на питання про те, як необхідно нести службу, містять розпорядження, що конкретно треба робити, яким є конкретний зміст діяльності посадової особи, то дисциплінарні норми можуть міститися і в інших нормативних актах: у наказах, інструкціях, настановах.

2. Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів

За вчинення посадового або іншого проступку юрист-практик (суддя, адвокат, нотаріус та ін.) несе відповідальність згідно з чинним законодавством при дотриманні встановлених гарантій його недоторканності. Дисциплінарна відповідальність працівників юридичної служби будь-якого профілю наступає у випадку порушення ними дисциплінарних статутів, учинення дисциплінарних проступків. Всі сфери юридичної діяльності мають визначені режими притягнення працівників до відповідальності.

Відповідальність юристів може бути загальною або пов'язаною з професійною діяльністю. Загальна відповідальність (юридична, моральна тощо) має непрофесійний характер і наступає на загальних підставах. Дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, до якої юрист Стаття 31. «Підстави дисциплінарної відповідальності суддів», стаття 32. «Види дисциплінарних стягнень», стаття 36. «Строки для застосування і зняття дисциплінарного стягнення» Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ; Стаття 16. «Дисциплінарна відповідальність адвоката» Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-ХІІ; Стаття 21. «Відповідальність державного нотаріуса» Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 № 3425-ХІІ. притягується за вчинення дисциплінарного проступку, тобто за порушення:

Ш законодавства при виконанні професійних функцій;

Ш присяги, яка їм прийнята;

Ш вимог статуту відповідного об'єднання юристів.

За вчинений дисциплінарний проступок до юристів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

Ш попередження;

Ш догана;

Ш пониження кваліфікаційного класу;

Ш пониження у посаді та звільнення з посади;

Ш зупинення на певний строк дії свідоцтва (ліцензії) про право на заняття приватною юридичною практичною діяльністю або його анулювання.

За порушення вимог деонтологічних кодексів (кодексів честі, раритетів, канонів етики тощо) передбачається дисциплінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними комісіями професійних об'єднань юристів. При цьому враховуються всі обставини зробленого проступку, його вага і збиток, заподіяний престижу професії. Проступком, що ганьбить честь і гідність юриста-професіонала, признається така дія або бездіяльність, що хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна з високим званням судді, адвоката, нотаріуса, слідчого та ін. За вчинення такого проступку кваліфікаційна комісія (колегія) може припинити повноваження юриста (судді, адвоката, нотаріуса) у порядку, що передбачається законом.

Так, закон передбачає, що підставою юридичної (дисциплінарної) відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку -- протиправної, винної (навмисної або необережної) дії або бездіяльності -- зазіханні на службову дисципліну в державному органі внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків; порушенні заборон і обмежень, зловживанні правами; вчиненні проступку, що ганьбить його як державного службовця і дискредитує орган, де він працює.

До загальних правил притягнення юристів до дисциплінарної відповідальності відносяться такі:

Ш за кожний дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення;

Ш дисциплінарне стягнення до юриста застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не беручи до уваги час тимчасової непрацездатності або перебування його у відпустці;

Ш якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення юриста не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення;

Ш дисциплінарне стягнення може бути достроково знято відповідною комісією;

Ш рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії, вищому державному органу або в судовому порядку. Так, рішення про накладення стягнення адвокатові може бути оскаржене протягом 3 місяців у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури або в судовому порядку. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури від 5.05.1993 р. із змінами і доповненнями від 27.01.1999 р. та 30.09.1999 р..

Ш якщо юристом не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки, то скасування або зміна рішення, яке прийняв юрист, невизнання його дій або неприйняття доказів, тлумачень нормативно-правових актів не тягнуть за собою його дисциплінарної відповідальності.

За дисциплінарні проступки, які потягли за собою істотні негативні наслідки приватні юристи можуть бути позбавлені права на здійснення професійних повноважень, а юристи-державні посадові особи звільнені з посади, наприклад, суддю Стаття 37. «Звільнення судді з посади» Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХП. може бути звільнено з посади в порядку дисциплінарного провадження за неналежне виконання обов'язків, якщо до нього раніше застосовувались дисциплінарні стягнення; грубе порушення службових обов'язків; вчинення аморального проступку, не сумісного з зайняттям посади судці; порушення вимог, передбачених статтею 5 Закону України «Про статус суддів»; з підстав, передбачених пунктами 4, 5 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Питання про дисциплінарну відповідальність юристів вирішуються, як правило, кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями. Наприклад, дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.

Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати Стаття 13. «Кваліфікаційне-дисциплінарні комісії адвокатури та їх повнова-ження» Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року

№ 2887-ХП.. Рішення на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури Стаття 14. «Вища кваліфікаційна комісія адвокатури» Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-ХІІ., яка утворюється при Кабінеті Міністрів України. До її складу входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.

Скарги щодо рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів розглядаються Вищою Радою юстиції Стаття 3. «Повноваження Вищої ради юстиції» Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР., яка також вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад, чи розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, а також здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.

Розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне провадження здійснюється в установленому нормативно-правовими актами порядку і включає:

Ш перевірку даних про дисциплінарний проступок;

Ш відкриття дисциплінарного провадження;

Ш розгляд дисциплінарної справи;

Ш прийняття рішення.

За наслідками перевірки складається висновок з викладенням фактів і обставин, виявлених під час перевірки, і пропозицій. Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо юриста (за виключенням заяв та повідомлень, які є анонімними або не містять конкретних відомостей про проступки юристів) можуть бути:

Ш подання управлінь юстиції за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

Ш подання судів, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;

Ш повідомлення в засобах масової інформації тощо.

Відповідальність юриста виражається не тільки у виконанні дисциплінарного покарання. Відповідальність повинна полягати в тому, що юрист і без покарання відчуває так би мовити «розкаяння совісті», якщо підвів колектив або з його провини (недбалості) постраждав законослухняний громадянин. Бути деонтологічно (етично) відповідальним -- це, насамперед, визнавати і захищати цінності співтовариства юристів, сприяти реалізації його цілей.

3. Дисциплінарна відповідальність в органах внутрішніх справ

Дисциплінарна відповідальність в органах внутрішніх справ може визначатися як особливі правовідносини, що виникають між органом внутрішніх справ (посадовою особою) та співробітником органів внутрішніх справ у зв'язку із скоєнням останнім правопорушення. Як форма дисциплінарного примусу вона спрямована на виховання особового складу та зміцнення службової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ -- це застосування до даної категорії осіб заходів дисциплінарного впливу за скоєне дисциплінарне правопорушення (проступок).

Згідно з чинним законодавством дисциплінарна відповідальність державних службовців настає за:

Ш невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;

Ш перевищення своїх повноважень;

Ш порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби;

Ш вчинок, який плямує особу як державного службовця або дискредитує державний орган, а якому вона працює (Закон України «Про державну службу» Закон України «Про державну службу» від 16.12.93. № 3723-XII. // Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- № 52. -- ст. 490., ст. 14).

Одна з особливостей дисциплінарної відповідальності в органах внутрішніх справ - специфічні заходи дисциплінарного впливу. Дисциплінарне стягнення в органах внутрішніх справ - це захід дисциплінарного впливу, який застосовується до осіб рядового і начальницького складу за скоєння ними дисциплінарних проступків. Цей захід має на меті:

Ш зміцнення службової дисципліни;

Ш виховання порушника у дусі дотримання законів та моральних норм;

Ш попередження скоєння нових порушень як самим, правопорушником, так і іншими співробітниками.

На осіб рядового і начальницького складу можуть накладатися такі стягнення:

Ш зауваження;

Ш догана;

Ш сувора догана;

Ш затримка у присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його присвоєння на строк до 1 року;

Ш попередження про неповну посадову відповідність;

Ш пониження в посаді;

Ш пониження в спеціальному званні на один ступінь;

Ш звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі ст. 16 Дисциплінарного статуту Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ від 29.07.91. , у навчальних закладах і навчальних підрозділах МВС України, крім зазначених стягнень, можуть застосовуватись:

Ш позбавлення звільнення з розташування навчального закладу, підрозділу на строк до одного місяця;

Ш позачергове призначення в наряд по службі (за винятком призначення в караул або черговим по підрозділу) чи на роботу до 5 нарядів.

За характером санкцій дисциплінарні стягнення, передбачені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, можна поділити на:

Ш заходи дисциплінарного впливу, які не змінюють правового стану порушника дисципліни і не пов'язані безпосередньо з негативними для нього матеріальними наслідками (зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, позбавлення нагрудного знака);

Ш заходи дисциплінарного впливу, які змінюють правовий стан порушника дисципліни і тягнуть за собою негативні матеріальні наслідки (пониження в посаді, пониження в спеціальному званні на один ступінь);

Ш виключний (надзвичайний) захід дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;

Ш спеціальні заходи, які застосовуються лише в навчальних закладах і iv навчальних підрозділах МВС України (позбавлення звільнення з розташування навчального закладу, позачергове призначення в наряд по службі, відрахування з навчального закладу).

Дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, ст. 26).

Реалізація дисциплінарної відповідальності в органах внутрішніх справ передбачає дисциплінарне провадження. Процесуальні норми, які регулюють дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ, мають деякі особливості:

Ш вони не кодифіковані;

Ш орієнтовані на простоту та оперативність дисциплінарного провадження;

Ш застосовуються тільки до співробітників органів внутрішніх справ;

Ш застосовуються посадовими особами та громадськими організаціями, наділеними дисциплінарною владою в органах внутрішніх справ;

Ш застосовуються в зв'язку з настанням дисциплінарної відповідальності порушника, основу якої становлять як дисциплінарні проступки, так і інші правопорушення;

Ш результат застосування даних норм - дисциплінарні стягнення;

Ш регулюють порядок реалізації не тільки дисциплінарно-правових, але й норм моралі.

Основні завдання дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ можна сформулювати так:

Ш своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне встановлення обставин кожної справи про дисциплінарне правопорушення, вирішення якої повинно ґрунтуватися на чинному законодавстві і з метою зміцнення дисципліни;

Ш виявлення причин і умов, що сприяють здійсненню дисциплінарних правопорушень;

Ш попередження дисциплінарних правопорушень, виховання у співробітників органів внутрішніх справ дисциплінованості;

Ш забезпечення виконання винесених у справі рішень.

Реалізація цих завдань можлива лише за умов дотримання принципів дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ. До основних принципів дисциплінарного провадження можна віднести: законність, презумпцію невинності, об'єктивну істину, офіційність та доступність, рівність усіх перед законом, гласність та економічність, участь у провадженні громадськості, право на захист.

Принцип законності випливає з вимог Конституції України, де говориться, що органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, передбачені Конституцією та законами України (Конституція України, ст.19). У дисциплінарному провадженні в органах внутрішніх справ даний принцип означає, що відповідний процес повинен застосовуватися тільки прямими начальниками в межах наданих їм прав (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, ст.6, 8). Цей принцип зумовлює захист прав тих осіб, які є учасниками дисциплінарного провадження, а також відповідальність посадової особи за належне ведення провадження. Гарантіями принципу законності є право кожної особи рядового або начальницького складу оскаржити неправомірні щодо неї дії начальників, а також обов'язок доповісти по команді чи надіслати пропозицію, заяву або скаргу при виявленні порушень чинного законодавства, зловживань або недоліків у службовій діяльності (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, ст.ст. 39,40).

Принцип презумпції невинності полягає в тому, що співробітник органів внутрішніх справ, що притягується до дисциплінарної відповідальності, повинен вважатися невинним доти, доки його вина не доведена постановою у справі дисциплінарного провадження, що вступила в законну силу: наказом посадової особи (прямого начальника) або рішенням суду честі. Тому, по-перше, особа рядового або начальницького складу, що притягується до дисциплінарної відповідальності, не повинна доводити свою невинність. Обов'язок доказування вини покладений на посадову особу, компетентну розслідувати дану справу. По-друге, усякі сумніви необхідно тлумачити на користь особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності. Якщо наявні два докази, не спростовані під час службової перевірки за фактом порушення службової дисципліни, один з яких свідчить про винність, а інший - про невинність, інших доказів не виявлено, - висновок у справі необхідно робити на користь невинності особи.

На практиці даний принцип часто порушується, в одних випадках - внаслідок "тиску" вищого керівництва, громадськості, потерпілого тощо; в інших - через недостатньо високу правосвідомість як посадової особи, так і особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності. Через це остання досить часто не використовує своє право на захист: право на оскарження накладеного на неї дисциплінарного стягнення.

Принцип об'єктивної істини в дисциплінарному провадженні означає, що в результаті розгляду у справі повинно бути встановлене дійсне становище. Процес встановлення фактів з метою прийняття правозастосувального акту посадовими особами з використанням законних методів називається доведенням. Не дивлячись на те, що дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ відносно нескладне, необхідна робота по збиранню та дослідженню доказів. Ігнорування цієї вимоги веде до поверхового ознайомлення з дисциплінарним проступком та винесення необґрунтованого рішення.

Як уже говорилося раніше, будь-яке дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. Критерії оцінки цих категорій не визначені в законодавстві. Ці оцінки визначаються правосвідомістю та внутрішнім переконанням посадової особи і повинні базуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в сукупності.

Принцип офіційності (публічності) та доступності полягає у веденні дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ уповноваженою посадовою особою від імені держави, в забезпеченні учасникам провадження змоги безперешкодно використовувати процесуальні права та виконувати відповідні обов'язки. Збирання доказів, розгляд і вирішення справи про дисциплінарний проступок є юридичним обов'язком відповідних посадових осіб як офіційних представників держави. Вони несуть відповідальність за результати розгляду.

При розгляді скарг дисциплінарні особи зобов'язані в межах своєї компетенції приймати і розглядати відповідні звернення зацікавлених осіб, забезпечувати особистий прийом з метою найбільш ефективного вирішення виникаючих питань. «Начальник, який допустив незаконні чи несправедливі дії щодо підлеглого за подані ним пропозицію, заяву або скаргу, підлягає дисциплінарній відповідальності» (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, ст. 42).

Принцип рівності усіх перед законом виявляється в тому, що всі особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ однаково повинні додержуватися Дисциплінарного статуту і при порушенні його вимог рівною мірою несуть відповідальність незалежно від спеціальних звань або посад.

Принцип гласності дисциплінарного провадження вказує на його відкритий характер і виявляється у можливості ознайомлення з результатами розгляду усього особового складу органів внутрішніх справ. Як правило, дисциплінарні стягнення накладаються і оголошуються перед строєм чі^г на нараді (зборах). Принцип гласності гарантує учасникам дисциплінарного провадження право на ознайомлення з матеріалами справи, що є однією з умов всебічного і повного розгляду і вирішення. Однак, організаційне забезпечення даного принципу в дисциплінарній практиці посадових осіб належним чином не урегульоване. Розгляд справ про дисциплінарні правопорушення часто здійснюється керівником в службовому кабінеті поряд з виконанням інших справ. Це ускладнює, а часто виключає можливість присутності при розгляді справи правопорушника, що, безумовно, порушує принцип гласності.

Принцип економічності дисциплінарного провадження проявляється у відсутності будь-яких матеріальних та організаційних затрат на ведення справи, а також у коротких строках його ведення і виконання накладених стягнень.

Принцип участі в провадженні громадськості має місце, в основному, при розгляді справ про дисциплінарні правопорушення в органах внутрішніх справ судами честі (товариськими судами). У разі порушення дисципліни підлеглим начальник зобов'язаний з урахуванням необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення (порушити клопотання про накладення стягнення старшим начальником) або передати матеріали про проступок на розгляд товариського суду.

Право на захист як принцип реалізується наданням співробітникові органів внутрішніх справ, який притягується до дисциплінарної відповідальності, необхідних правових можливостей для доказування своєї невинності або приведення обставин, що пом'якшують його вину. У зв'язку з цим він може знайомитися з усіма матеріалами справи, давати пояснення, докази, оскаржити рішення у справі тощо.

Урегульованість дисциплінарного провадження сприяє нормальній роботі органів внутрішніх справ у сфері підтримання службової дисципліни, зменшує вірогідність порушень дисциплінарної практики посадовими особами, що наділені дисциплінарною владою в органах внутрішніх справ України.

Одним із галузевих видів дисципліни є дисципліна в міліції. Згідно закону України „Про міліцію” Закон України «Про міліцію» від 20.12.90. № 565-XII. // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 4. -- ст. 20. міліція в Україні -- державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Міліція є органом держави, особливості діяльності якої вимагають від усіх її працівників високої дисциплінованості й самовідданості, точності й організованості при виконанні службового обов'язку. До працівників міліції повною мірою відносяться загальні вимоги дисципліни у всіх її проявах: дисципліни особистого поводження, побуту, трудової дисципліни. У той же час специфічний характер функцій, виконуваних працівниками міліції, зумовлює низку особливостей їх державно-службового становища (підвищені вимоги до моральних і фізичних якостей, прийняття присяги й ін.). З огляду на це для міліції встановлено дисципліну військового типу. Дисципліна в міліції являє собою суворе і точне дотримання всіма працівниками порядку і правил, установлених законом, а також статутами, наказами й іншими нормативними актами. Вона ґрунтується на усвідомленні кожним працівником свого службового обов'язку й особистої відповідальності за справу охорони громадського порядку.

Дисципліна в міліції відрізняється низкою особливостей від дисципліни, встановленої в інших органах управління. Це виражається, по-перше, у застосуванні щодо рядового і начальницького складу спеціальних заходів заохочення і стягнення. Наприклад, до осіб начальницького складу застосовуються такі заходи заохочення, як зняття раніше накладеного стягнення, дострокове присвоєння звання й ін. Крім того, особа, на яку накладено стягнення, може оскаржити його у винятковому порядку, спеціально передбаченому Дисциплінарним статутом. Дисципліна в міліції тісно пов'язана з дисциплінованістю кожного окремого працівника. До службовців, окрім дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством про працю України, можуть бути застосовані також такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність, затримання до одного року присвоєння чергового звання або призначення на більш високу посаду.

При дослідженні службової дисципліни важливо враховувати низку методологічних ознак. Перш за все необхідно чітко визначити межі поняття службової дисципліни. У нормативних документах і в літературі зустрічається різноманітне тлумачення дисципліни, коли дисциплінарна поведінка охоплює практично усі види життєдіяльності людей. Так, ст.139 Кодексу законів про працю України подає трудову дисципліну як обов'язок працівника дотримуватись не тільки правових, але й моральних норм. Але практика знає, що виконання вимог юридичних норм регулюється законом, і за їх порушення особа може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності, порушення ж моральних норм оцінюється громадською думкою (схвалення, засудження).

Нечітка визначеність у межах дії службової дисципліни, поширення службової дисципліни на всі види життєдіяльності працівника є не чим іншим, як відлунням тоталітарного режиму, коли навіть інтимний бік життя службовця підлягав державному контролю.

Дисципліна для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є одним із різновидів державної дисципліни. Характерною її особливістю є також те. що вона має яскраво виражений нормативний (правовий) характер. Всі основні її положення встановлені Дисциплінарним статутом. У ньому визначено поняття дисципліни, її характер, встановлено перелік застосовуваних заохочень, стягнень. На основі Дисциплінарного статуту наказами й іншими актами міністерства, управління, начальства загальні положення дисципліни піддаються подальшій деталізації, конкретизації. Наявність суворо визначених норм, правил поводження осіб рядового і начальницького складу ОВС, закріплених у Дисциплінарному статуті, наказах та інструкціях, складає правову основу дисципліни в органах внутрішніх справ. Державно-правовий характер дисципліни в ОВС полягає в тому, що вона забезпечується високою вимогливістю начальників і командирів щодо підлеглих, підтримкою суворого статутного порядку в органах внутрішніх справ. Начальник, пред'являючи до підлеглих вимоги щодо неухильного дотримання дисципліни, точного виконання службових обов'язків, завжди виступає як носій державно-владних повноважень. Для підтримки необхідної дисципліни і порядку начальники наділяються правами по застосуванню щодо підлеглих осіб заходів дисциплінарного примусу. Дисципліна в ОВС, якій притаманні всі властиві державній дисципліні ознаки, водночас має свої відмінні риси, що випливають з особливостей завдань і функцій, виконуваних органами внутрішніх справ, та особливостей правового становища працівників. Саме на них покладено завдання по безпосередній охороні громадського порядку, забезпеченню громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, розслідуванню злочинів. Ця категорія істотно відрізняється своїм правовим становищем від службовців інших установ і організацій. Саме відмінність визначає особливості дисципліни і дисциплінарної відповідальності.

Відмінні властивості їхнього правового становища органічно випливають зі специфіки трудової діяльності, спрямованої на охорону громадського порядку і боротьбу зі злочинністю, що неможливе без суворої дисципліни, підпорядкування, виконання наказів. До специфіки слід віднести те, що міліціонер є носієм державно-владних повноважень, наділеним правом пред'являти громадянам вимоги, обов'язкові для виконання. Багато міліціонерів наділені державними повноваженнями на застосування заходів державного примусу; працівники ОВС та їхні сім'ї користуються певними пільгами. Статут органів внутрішніх справ зобов'язує працівників додержуватись дисципліни не тільки в умовах служби, але і поза нею. Дисциплінарний статут покладає на працівника обов'язок виконувати свої функції і в тих випадках, коли це пов'язано із ризиком і небезпекою.

4. Дисциплінарні проступки

Особливий інтерес для дослідження представляє група працівників, які порушують вимоги дисципліни. Для того, щоб методично правильно вивчити поведінку даної групи, необхідно визначити показники дисциплінарного проступку.

Згідно з Дисциплінарним статутом ОВС дисциплінарний проступок визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього службових обов'язків, яке тягне за собою накладання дисциплінарного стягнення. У залежності від серйозності громадської небезпеки порушення службової дисципліни працівник може нести кримінальну, адміністративну й дисциплінарну відповідальності.

В юридичній літературі дисциплінарний проступок характеризується як протиправна дія (або бездіяльність), що порушує дисципліну в сфері державного управління; що тягне за собою шкідливі наслідки (соціальні, економічні та ін.) для організації, закладу, суспільства. Йому властиві також: причинний зв'язок між протиправними діями (або бездіяльністю) й шкідливими наслідками; провина працівника, котрий його скоїв.

Дисциплінарний проступок тягне застосування до винного заходів державного примусу, що накладаються уповноваженою на це особою або органом, від яких залежить призначення працівника на посаду, або особами й органами, вищестоящими за лінією підлеглості.

Вид дисциплінарного стягнення залежить від визначення складу того чи іншого правопорушення, дисциплінарного проступку, аналізу його об'єктивних і суб'єктивних ознак, об'єкта й об'єктивного боку, суб'єкта й суб'єктивного боку.

З об'єктів дисциплінарних проступків найбільше значення мають безпосередні об'єкти, які найбільш повно впливають на характер дисциплінарних порушень. Відомі три групи безпосередніх об'єктів:

а) службові обов'язки, визначені за кожною посадою в органах внутрішніх справ, порушення яких може потягти за собою ущемлення прав, інтересів, гідності, достоїнства, особистої недоторканності окремих громадян і посадових осіб, інтересів державних і громадських організацій, спричинення шкоди фінансовій і штатній дисципліні;

б) правила дотримання службової дисципліни (режим робочого часу; розпорядок дня працівників; правила поводження із службовими документами; правильне застосування зброї і спецзасобів; збереження й експлуатація обладнання, машин, інструментів, інвентаря і т.п.; режим загальної і протипожежної охорони службових будівель, приміщень тощо);

в) загальні правила поведінки працівників органів внутрішніх справ поза службою, а також норм етикету, що пред'являються до них.

До об'єктивного боку дисциплінарних проступків відносять як основні елементи - протиправні дії або бездіяльність (дії працівника, протиправні, суспільне шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і спричиненою шкодою), так і додаткові (факультативні) - предмет посягання, обстановку протиправного діяння, місце, спосіб, умови скоєння правопорушення.

Суб'єкт дисциплінарного проступку - це працівник, який скоїв винну, протиправну дію або бездіяльність, що порушує вимоги державної дисципліни. Основні ознаки суб'єкта дисциплінарного проступку: він повинен виконувати певні службові функції, перебувати в певних правовідносинах з конкретним підрозділом, органом внутрішніх справ, нести відповідальність за наслідки, що виникли в результаті правопорушення.

Суб'єктивний бік дисциплінарного проступку створюють елементи, що характеризують психічне ставлення правопорушника до своєї протиправної поведінки (дії або бездіяльності) та її можливих шкідливих наслідків (результатів). Однією з обов'язкових умов, необхідних для того, щоб порушення обов'язків оперативно-службової діяльності потягло за собою накладання дисциплінарного стягнення, виступає провина особи, котра скоїла дане правопорушення. Провина працівника може виражатися у формі умислу, коли він усвідомлює протиправність скоєного дисциплінарного проступку, передбачає його суспільно шкідливі наслідки й бажає (прямий умисел) або свідомо припускає (непрямий умисел) настання цих наслідків, і у формі необережності, коли порушник дисципліни передбачає можливість настання суспільно шкідливих наслідків свого проступку, але легковажно сподівається на їх попередження (самовпевненість) або хоча й не передбачає настання таких наслідків, але зобов'язаний і може їх передбачати (необхідність}.

Залежно від тяжкості й шкідливих наслідків дисциплінарні проступки працівників органів внутрішніх справ класифікуються на:

а) дисциплінарні проступки, що характеризуються як злочин Г такі, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність;

б) дисциплінарні проступки, що виявилися в невиконанні чи неналежному виконанні своїх основних службових обов'язків, що потягли за собою шкоду державним або громадським інтересам громадян, а також у наданні громадянам не передбачених законом пільг (недбале ставлення до службових обов'язків, зловживання по службі, перебільшення своїх прав і т.п.);

в) дисциплінарні проступки, що не потягли спричинення шкоди державним або особистим об'єктам чи забезпеченим законом інтересам громадян, або надання громадянам не передбачених законом пільг;

г) дрібні порушення й упущення по службі, що не вплинули на хід роботи підрозділів і органів внутрішніх справ.

5. Зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ

Умовами, що сприяють зміцненню дисципліни в органах внутрішніх справ, і засобами, за допомогою яких її забезпечують, є соціальні вирішальні і постійно діючі чинники, що впливають на всі сторони громадського і державного життя, у тому числі і на правоохоронну, оперативно-службову, організаційну діяльність ОВС. До них насамперед варто віднести сформовані в суспільстві виробничі відносини, наявність і характер соціальних причин порушень законності і державної дисципліни. Рівень загальної і спеціальної фахової освіти сприяє постійному підвищенню загальної і правової культури працівників, свідомості і розуміння важливості цілей і завдань, що створює необхідні умови для свідомого дотримання вимог дисципліни.

Працівник органів внутрішніх справ здійснює різноманітну за характером діяльність з охорони громадського порядку, захисту особистих прав громадян, виконує визначені функції, покладені на нього за посадою, несе персональну відповідальність перед державою і суспільством за результати своєї роботи. Від того, як працівник ОВС підходить до виконання своїх прав і службових обов'язків, залежить ефективність роботи підрозділу, служби, органу внутрішніх справ.

Дотримання працівником ОВС своїх прав і обов'язків по виконанню службової діяльності забезпечується нормами як адміністративного, так і трудового права. Цим пояснюється той факт, що правові норми, які регулюють дисципліну праці, одночасно регулюють поведінку працівників органів внутрішніх справ у процесі здійснення ними службових повноважень, тобто службову дисципліну. Можна сказати, що службова дисципліна - це обов'язкова складова частина трудової дисципліни працівника ОВС.

Зміцнення службової дисципліни залежить і від правильного поєднання й застосування методів її забезпечення, їх застосування здійснюється за допомогою організаційних заходів, інформаційних, виховних і спеціальних правових засобів. До норм, що визначають методи забезпечення службової дисципліни відносять:

Ш норми, що регламентують комплектування кадрів в ОВС;

Ш норми, що встановлюють форми й методи контролю за дотриманням службової дисципліни;

Ш норми, що закріплюють форми переконання й виховання свідомої дисципліни.

Правові норми, що регламентують питання комплектування кадрів, можна поєднати в три групи, що відповідають закріпленим в Інструкції про відбір кандидатів на службу в ОВС України, у положенні «Про проходження служби» та в інших нормативних документах. Це норми, що визначають, по-перше, умови вступу на службу в ОВС; по-друге, норми, що встановлюють правовий статус кожної посади в органах внутрішніх справ, визначають її організаційні положення, обсяг повноважень; по-третє, норми, що регламентують порядок оформлення й припинення службових відносин.

6. Методи контролю службової дисципліни

Форми й методи контролю й перевірки виконання прав і обов'язків працівниками ОВС визначають, які органи здійснюють контроль (органи державної влади, органи управління, представники громадськості та ін.), зміст контрольної діяльності (загальний або спеціальний контроль), регламентують характер відносин між тими, хто перевіряє, і тими, кого перевіряють (внутрішній та зовнішній контроль), встановлюють, на якій стадії діяльності підконтрольного об'єкта може проводитися перевірка (попередній, поточний або наступний контроль), регулюють методи контролю (перевірка виконання, інструктування, обстеження та ін.).

Найважливішим методом забезпечення службової дисципліни продовжує залишатися виховна робота серед особового складу. Норми права, які закріплюють норми виховання свідомої дисципліни серед особового складу, поділяються на норми, що визначають форми правового, морального, громадянського, естетичного виховання, що встановлюють форми розвитку змагальності серед особового складу, підбиття його підсумків.

До норм, що сприяють забезпеченню службової дисципліни, відносять норми, що регламентують заходи заохочення працівників органів внутрішніх справ. Вони висловлюють схвалення, визнання й позитивну оцінку роботи тих, хто заслуговує на заохочення. Норми, що визначають досягнення в роботі, поділяються на такі:

Ш норми, що зобов'язують відповідні органи представляти працівників, які відзначилися, до раніш означених заохочень (норми права, що передбачають порядок і умови заохочення працівників відповідно до конкретних преміальних положень). Це стосується порядку представлення до заохочення працівників, які відзначилися, до встановлених урочистих свят, затверджених державними органами (День незалежності, День міліції та ін.), або порядку представлення працівника до визначених нагород;

Ш норми, в яких юридичний склад визначено в менш категоричній формі, після чого для органів, що застосовують заохочення, відкриваються більш широкі можливості варіювати свою діяльність щодо представлення до заохочення працівників, які відзначилися, з метою виховання підрозділу, служби (норми права, що передбачають порядок та умови одноразового преміювання й морального заохочення працівників).

У забезпеченні службової дисципліни важливу роль відіграють норми, що встановлюють заходи впливу за порушення службової дисципліни рядовим та начальницьким складом ОВС. Норми, що передбачають відповідальність працівника органів внутрішніх справ за порушення дисципліни та законності, поділяються на ті, що встановлюють дисциплінарну, матеріальну, адміністративну й кримінальну відповідальність.

Службова дисципліна в тому чи іншому аспекті знаходить свій вираз у фактичній поведінці рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ при виконанні ними своїх повноважень. У цьому зв'язку при вивченні реального стану дисципліни й законності важливо знати групи факторів, що впливають на поведінку працівників ОВС.

Під динамікою службової дисципліни розуміють зміни в дисциплінарній поведінці працівників органів внутрішніх справ, викликані появою нових умов, факторів, їх спрямованість та наслідки. Зміни в дисциплінарній поведінці мають кількісні й якісні характеристики, можуть бути висвітлені в об'єктивному та суб'єктивному аспектах.

Раніш уже зазначалося, що службова дисципліна містить у собі три основні компоненти: обов'язок і право працівника ОВС виконувати по відношенню до громадян організаційно-розпорядчі й консультативно-дорадчі функції, дотримання заборон і встановлених обмежень при вступі на державну службу, і проходженні її, а також права й обов'язки працівника, пов'язані з удосконаленням його фізичної, професійної, ідейно-політичної підготовки.

7. Аналіз стану службової дисципліни

Аналіз структурних компонентів показує, що стан службової дисципліни залежить, з одного боку, від чіткого й конкретного визначення прав і обов'язків працівника, а з іншого - від моральних і особистісних його якостей. Такий взаємозв'язок продиктований достатньою невизначеністю й наднормованістю правових документів. Жоден з них не містить однозначних рішень для конкретної ситуації. Будь-який документ пропонує лише обмежувальні рамки, у яких рішення повинно бути прийняте. У той же час ці межі настільки величезні, що будь-яка ситуація, що створилась, може бути вирішена кількома способами. Таким чином, в усіх документах, які регламентують діяльність працівника, визначається коло обов'язків. Усе, що не підпадає під це коло, визначається велінням совісті, рівнем моральної культури кожного конкретного працівника. Тому закономірним є те, що дисциплінарні вимоги, будучи нормативними пропозиціями, нічого не значать без певних рис особистості, негативний розвиток яких блокує дисципліновану й правослухняну поведінку. Особисте ставлення працівника правопорядку, повага й солідарність з правовими нормами, сприймання їх як своїх, як внутрішніх переконань, є важливим чинником у зміцненні службової дисципліни. Тому не треба переоцінювати роль правових знань. Практика показує, що більша частина порушень дисципліни і злочинів, які допускають працівники ОВС (крадіжки, пограбування, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, фальсифікація матеріалів розслідування, рукоприкладання), не пов'язана із незнанням правових норм.

Взаємодія повноважень (прав і обов'язків, заборон і обмежень) працівника органів внутрішніх справ з його особистісними характеристиками дозволяє вичленити ряд типів працівників за їх ставленням до службової дисципліни.

Перша група - це ті працівники ОВС, які на підставі дотримання загальних і спеціальних обов'язків і прав, а також заборон і обмежень, встановлених Конституцією й законодавством України, статутами, положеннями, нормативними актами МВС, наказами начальників, досягли значних успіхів у своїй професійній діяльності. Другу групу складають працівники, які суворо й сумлінно виконують покладені на них службові функції, так звані «функціонери». Третя група представлена працівниками, що ухиляються від виконання покладених на них обов'язків і прав, ігнорують заборони й обмеження. Дану групу можна поділити на ряд підгруп у залежності від ступеня порушення нормативних вимог і характеру правової відповідальності. До четвертої групи можна віднести таких працівників міліції, котрі діють за принципом «Переможців не судять». До цієї категорії, як правило, належать працівники, які в боротьбі зі злочинцями не завжди дотримуються правових норм.

Присутність вказаних норм в органах внутрішніх справ України доводять як дані статистики, так і результати соціологічних опитувань.

Практика показує, що дисципліна не формується сама собою. Більш того, ослаблення уваги до проблем дисципліни веде до зниження її рівня. Комплексний підхід щодо зміцнення дисципліни потребує точного і повного врахування і дотримання чинників, що впливають на її стан. До них відносяться економічні, соціальні, організаційні, виховні, юридичні чинники.

Для того, щоб робота щодо зміцнення дисципліни була цілеспрямованою й ефективною, необхідно постійно вивчати стан дисципліни в ОВС, підрозділі, виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню проступків. Все це може бути досягнуто тільки повсякденним аналізом стану службової дисципліни.

Існує декілька методів, за допомогою яких можна здійснити такий аналіз. Серед методів дослідження дисципліни в підрозділах ОВС слід виділити статистичний і соціологічний. Послідовний, регулярний аналіз показників статистики щодо порушення дисципліни й законності дозволяє досить чітко виявляти динаміку змін і простежувати тенденції зростання або зменшення кількості порушень, демографічні характеристики порушників дисципліни (вік, вислуга тощо), їх службову приналежність. Все це є предметом дослідження, в результаті якого ми одержуємо важливі висновки щодо стану дисципліни і законності в ОВС.

Однак статистичний метод має і свої недоліки. Він дозволяє працювати тільки з тією інформацією, котра «лежить на поверхні», залишаючи без уваги такі важливі теми, як латентні порушення, мотивація і ціннісні орієнтації порушників, причини порушень, службова підготовленість й оснащеність у підрозділах. Виявлення й аналіз цих проблем стає доступним завдяки соціологічному методу. Своєчасне й регулярне проведення соціологічних досліджень дозволяє вести спостереження за дисципліною у підрозділах, настроєм особового складу, задоволеністю населення.