Дисциплінарна відповідальність

Вивчення й адекватне реагування у вигляді відповідних управлінських рішень і повинні скласти каркас дисциплінарної політики в органах внутрішніх справ. Проте аналіз, що претендує на відбиток дійсного стану справ, може бути проведений тільки при використанні сукупності різноманітних методів. Аналіз дисципліни починається насамперед із вивчення фактів, що характеризують людей, їхні дії і вчинки. Вибір найбільш характерних, що вказують на тенденції розвитку дисциплінованості особового складу, дозволить правильно визначити зміст і напрямок організаторської і виховної роботи. Крім того, аналіз стану дисципліни містить у собі аналіз настроїв особового складу. На основі аналізу виробляють плани й обирають найбільш ефективні форми виховної й організаторської роботи щодо зміцнення дисципліни. Вченими Університету внутрішніх справ для соціологічного дослідження стану дисципліни та законності в ОВС використовувалися такі шкали:

Ш шкала розповсюдженості видів порушень;

Ш шкала «Порушник».

У табл. 1 наведено підсумкові результати першої шкали «Розповсюдженість порушень». У відповіді респонденту потрібно було вказати, як часто він зустрічався з тим чи іншим видом порушень. У табл. 25 наведено шкали, переведені в індекс розповсюдженості шляхом присвоєння рангів (-3; -2; -1; 0; 1; 2; 3 ). Порушення, з якими зустрічалися респонденти, можна умовно поділити на три групи: порушення в службовій сфері; фактори ризику; порушення законності.

Дані, які подані в таблиці, свідчать, що кожний з видів порушень отримав значне розповсюдження в ОВС. Особливо розповсюджені порушення в службовій сфері та фактори ризику. Й хоча вони менш небезпечні, ніж безпосередні порушення закону, проте є базисом для порушення законності, формують несприятливий клімат у колективах, значно впливають на авторитет та діяльність ОВС.

Не менше занепокоєння викликає блок «порушення законності» -- більше ніж 40% респондентів вказали на розповсюдження таких порушень, як зв'язки з кримінальними колами та тіньовою економікою. Це є показником того, що відбувається інтенсивний процес корупції в ОВС, коли часто через важке фінансове становище деякі працівники порушують закон.

Дані табл. 2. свідчать про значну розповсюдженість вказаних порушень, тим більше, що в дослідженні спостерігається викривлення в бік зменшення показників.

Порівняння даних дослідження з даними офіційної статистики МВС показує, що більша частина порушень дисципліни й законності є латентною (прихованою). Так, у 1998 р., за даними МВС (доповідна записка від 11 лютого 1999 р.), було засуджено, зокрема за хабарництво, 56 чол.

Таблиця 1.

У той же час серед працівників, які були нами опитані, 44,8% (275 чол.) вказали на розповсюдженість хабарництва.

Це свідчить про те, що значна частина порушень дисципліни й законності працівниками органів внутрішніх справ запишається латентною (прихованою) Наявність, крім зареєстрованих офіційною статистикою, латентних порушень дозволяє зробити висновок, що на сьогодні міліція України переживає справжній кримінальний вибух, наслідки якого можуть мати руйнівний характер як для діяльності ОВС взагалі, так і для їх авторитету.

Аналіз стану дисципліни в ОВС України за останні 5 років показує динаміку кількості дисциплінарних проступків у цілому й за конкретними напрямками. Простежується збільшення дисциплінарних правопорушень через конкретні причини. Так, якщо в 1992 р. до дисциплінарної відповідальності було притягнуто 9,7% працівників від загальної чисельності особового складу ОВС, то у 1993 р. - 11,3%, у 1994 р. - 12,0%, 1995 р. - 14,9%, 1996 р. - 15,9%, у 1997 р. - 15,1%. У цілому ж за період з 1994 по 1995 роки кількість притягнених до дисциплінарної відповідальності зросла на 33%, з 1995 по 1996 роки - на 8%. Але завдяки рішучим діям керівництва МВС України цю негативну тенденцію вдалося частково змінити. Так, у 1998 р. кількість порушених кримінальних справ відносно працівників ОВС зменшилась на 17, 7%. Однак дані дослідження підтверджують усю гостроту проблем, що постали перед ОВС, й необхідність їх негайного вирішення.

Таблиця 2.

Серед методів соціально-психологічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ складається особлива батарея методик, спрямованих на забезпечення дисципліни. Ними стають методи, спрямовані на вивчення психологічного клімату в колективі, особистості працівника, системи життєвих цінностей. На сьогодні активно впроваджуються методи соціально-психологічного навчання (тренінги), спрямовані на формування дисциплінованого і законослухняного поводження, адаптацію до діяльності молодих працівників. Потребують перегляду й засоби оцінки дисципліни в підрозділах, види дисциплінарних впливів, система заохочень. Так, одним із засобів впливу на порушника в сучасній теорії роботи з персоналом є «некаральна дисципліна». Методика «некаральної дисципліни» спрямована на запобігання цим проблемам. Вона спрямована на прийняття службовцем правил організації і скорочення каральних заходів. Десслер Г. Управление персоналом. М, 1997.

Висновки

Дисциплінарна відповідальність, як невід'ємна та важлива складова національної правової системи, є надійним і дієвим засобом, що попереджає та блокує: протиправну поведінку працівників органів внутрішніх справ України, стимулює їх до високоякісного виконання своїх функціонально-посадових службових обов'язків, дотримання різних за характером і змістом правових приписів, встановлених загальними й спеціальними нормами функціонування даної правоохоронної структури механізму державного апарату. За своєю сутністю дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ України -- це особливий правовий стан їх службово-трудових відносин, який впливає зі змісту загальних і спеціальних правових приписів, покликаних регулювати діяльність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ шляхом забезпечення реалізації їх посадових прав і обов'язків.

Особовий склад органів внутрішніх справ виконує свої завдання та функції в умовах реального соціально-економічного та політичного становища в країні, тобто він не є якимось відірваним від суспільства, замкненим світом, а становить його невід'ємну частину. Тому різні соціальні негаразди безпосередньо впливають на стан справ з органах внутрішніх справ, ефективність їх діяльності. Численні негативні явища, які мають місце в суспільному житті, зокрема, такі як пияцтво, наркоманія, неетичність поведінки й грубість, незаконний пошук засобів виживання тощо, властиві також і деяким працівникам органів внутрішніх справ, на них також впливає поширення не кращих зразків масової культури з властивими їй елементами жорстокості, насильства, пропагандо»- вседозволеності, задоволення власних потреб за будь-яку ціну.

Службове правопорушення, тобто протиправне, винне невиконання або неналежне виконання службових обов'язків або етичних вимог, вчинене працівником органів внутрішніх справ, залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки може визнаватися або злочином, або адміністративним правопорушенням, або дисциплінарним проступком.

Обов'язки і права працівників органів внутрішніх справ дуже різноманітні, закріплюються рядом нормативних актів, які встановлюють також вимоги щодо службової дисципліни та засоби її забезпечення. При цьому варто зазначити, що дисциплінарні вимоги в органах внутрішніх справ включають не тільки приписи щодо службової, професійної діяльності працівників, а й щодо особистих якостей, тобто моральні правила поведінки як на службі, так і поза нею. Це правило чітко простежується в нормах Закону «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Положення про прохо-дження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.91, які в основному і регулюють питання державної служби в цих органах та службової дисципліни в них.

Дисциплінарні покарання за скоєння правопорушення традиційно мають дві потенційні хиби. По-перше, створюється конфліктна ситуація, можуть погіршитися відносини «начальник -- підлеглий», що, у свою чергу, негативно впливає на виконання службових завдань; по-друге, найчастіше особа, переконана всупереч її бажанню, не змінює своєї думки. Таким чином, примусове нав'язування правил працівникам дозволяє одержати короткострокову згоду, але не активне співробітництво. В таких випадках доцільні наступні дії.

Крок 1. Зверніться до усних нагадувань. Ваша мета - одержати згоду працівника на вирішення проблеми. Зустріч відбувається конфіденційно, і замість попередження про можливі санкції слід нагадати про правила і факти, що працівник відповідає за виконання роботи за визначеними стандартами.

Письмовий звіт про інцидент зберігається в керівника у блокноті.

Крок 2. Якщо наступний інцидент відбувся протягом шести тижнів, службовцю треба зробити офіційне письмове нагадування, копія якого зберігається в керівника. Проводиться друге конфіденційне обговорення із працівником його поведінки і роботи, без погроз. Коли переконаєтесь, що працівник розуміє правила і ваші пояснення того, що потрібно виконувати, постарайтеся висловити довіру щодо спроможностей людини діяти на роботі відповідально.

Якщо подібний інцидент відбувається ще протягом шести тижнів, може бути проведено ще одну зустріч. Дослідіть, що не задовольняє людину або здається їй нездійсненним, нецікавим у роботі.

Крок 3. Працівника усувають на один день від будь-якої діяльності «для прийняття рішення» - для того, щоб людина залишилася вдома і вирішила, підходить ця робота їй чи ні, чи бажає вона дотримуватись вимог дисципліни.

Коли працівник повертається до роботи, він повідомляє своє рішення про те, чи буде дотримуватися вимог дисципліни. Тут ми знову висловлюємо довіру і, якщо треба, розробляємо план для того, щоб змінити його поведінку.

Крок 4. Якщо ніяких подальших порушень не відбувається протягом року, запис про усунення від роботи спростовується. Якщо порушення мають місце, то потрібне звільнення або попередження про неповну службову відповідність.

Діяльність співробітників органів внутрішніх справ України як спеціальних суб'єктів трудового права передбачає чітке погодження їх поведінки з юридичними нормами, що регулюють процес їхньої праці, їх організованість та дисципліну, що є обов'язковою умовою високої ефективності управління суспільними процесами в сфері правоохоронної діяльності держави. Реальні ж пропозиції по підвищенню ефективності впливу заходів дисциплінарної відповідальності можливо дати лише в результаті серйозних наукових досліджень.

Наявні теоретичні розробки з проблем дисциплінарної відповідальності становлять собою добротний науковий фундамент для аналізу та досліджень дисциплінарної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ як специфічної категорії працівників в трудовому праві України. Назріла реальна необхідність у перегляді традиційних поглядів на теорію дисциплінарної відповідальності як відповідальності "репресивного" характеру, оскільки основне її призначення не в тому, щоб піддати працівника заходам карального впливу, а у забезпеченні реального виконання службових обов'язків, реалізації наданих прав та дотримання встановлених обмежень.

Для цього насамперед необхідно чітко визначити правовий статус Державних службовців, які працюють в органах внутрішніх справ.

Державний службовець, що працює в органах внутрішніх справ -- це громадянин, який виконує певну службову функцію на професійній основі, займає певну посаду в системі правоохоронних органів держави і наділяється и зв'язку з цим відповідними посадовими повноваженнями, є частиною особового складу державного апарату, діє від імені і за дорученням держави з метою практичного виконання завдань правоохоронної діяльності, отримуючи плату за працю, і користується встановленими для нього пільгами.

Державні службовці складають апарат відповідного органу внутрішніх справ, діяльність котрого є процес їх праці. Але для ефективного функціонування будь-якої соціальної спільноти, в тому числі і колективу державного органу, необхідна відповідальна організованість і дисципліна, що є умовою організації всякої колективної праці.

Тому необхідно визнати специфіку дисципліни пращі державних службовців - службової дисципліни, як спеціальної категорії трудового права України, яка обумовлює і специфіку дисциплінарної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ.

Отже, дисципліна в органах внутрішніх справ України - це встановлена для співробітників цих органів трудова дисципліна, яка полягає в виконанні загальних та спеціальних обов'язків, дотриманні прав та обмежень, встановлених Конституцією і законодавством України, статутами, нормативними актами МВС України, контрактами, наказами начальників органів внутрішніх справ, що видаються в межах їх повноважень.

трудовий дисципліна контроль юристі

Список нормативно-правових актів

1) Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ від 29.07.91.

2) Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- № 8. -- ст. 56.

3) Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- № 9. -- ст. 62.

4) Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 № 3425-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- № 39. -- ст. 383.

5) Закон України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР. // Відомості Верховної Ради України. -- 1998. -- № 25. -- ст. 146.

6) Закон України «Про державну службу» від 16.12.93. № 3723-XII. // Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- № 52. -- ст. 490.

7) Закон України «Про міліцію» від 20.12.90. № 565-XII. // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 4. -- ст. 20.

8) Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури від 5.05.1993р. із змінами і доповненнями від 27.01.1999 р. та 30.09.1999 р.

9) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.91

Размещено на Allbest.ru