Перевищення посадових повноважень

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Питання кваліфікації злочинів, скоєних шляхом перевищення посадових повноважень, традиційно викликають інтерес у вітчизняній кримінально-правовій науці, що обумовлено комплексом факторів. влада посада злочинність кримінальний

По-перше , публічна влада виконує в суспільстві дві основні функції - функцію соціального регулювання і соціального контролю. Їх успішна реалізація, в кінцевому підсумку, повинна забезпечувати стабільність і порядок у соціумі. Довготривала ситуація, коли особи, складові апарат публічної влади, перевищуючи свої повноваження, заподіюють шкоду правам і законним інтересам громадян, суспільства і держави, веде до порушення роботи всієї інституційної системи, зниження її ефективності і, відповідно , зниження керованості соціальних процесів і об'єктів. Більш того, множинні випадки вчинення посадовими особами злочинів призводять до дискредитації державної влади, зниження її авторитету, і , як наслідок, відбувається відторгнення населенням владних структур.

Другий фактор-морально-етичний. Систематична практика зловживань і перевищень повноважень з боку посадових осіб державних і муніципальних органів влади призводить до того, що подібні дії сприймаються як соціальна норма як самими публічними службовцями , так і населенням в цілому. У суспільстві починають переважати уявлення про фактичну допустимості заборонених форм поведінки. Основним мотивом вступу на державну службу стає можливість використовувати адміністративний ресурс до особистої вигоди шляхом зловживання або перевищення повноважень. Зрештою, можна говорити про поступове «розмивання» етичних засад населення.

В даний час має місце постійне зростання числа зареєстрованих злочинів проти державної влади, інтересів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. У 2012 р. було зареєстровано 4,1 тисяч злочинів, що на 2,4 % більше ніж у 2011 році.

У поточній правозастосовчій практиці кваліфікація посадових злочинів, скоєних шляхом перевищення посадових повноважень, викликає суттєві складнощі, які обумовлені як недосконалістю кримінального законодавства, так і тим, що у правозастосовчій практиці не вироблені типові правила стосовно загальним і спеціальним питань їх кваліфікації. Перераховані обставини у своїй сукупності визначили актуальність роботи.

Ступінь наукової розробленості теми. Активність вчених у дослідженні проблем кримінальної відповідальності за посадові злочини є досить високою. Питанням перевищення посадових повноважень присвятили свої праці такі автори, як Аксюк В., Греков К., Єгорова Н., Ковалів П. , Курбанова П., Плехова О., Пономаренко С., Романенко М., Сичинава І. , Смелова С., Сулайманова Н. та ін Однак багато важливих питань так і не стали об'єктом пильної наукової уваги. Йдеться, зокрема, про спеціальні питаннях кваліфікації посадових злочинів, скоєних шляхом перевищення повноважень, - кваліфікація злочинів, скоєних у співучасті, і незакінчених злочинів ; про кримінально - правову оцінку приховування злочинів.

Об'єктом даного дослідження є суспільні відносини, пов'язані з нормальним порядком несення державної та муніципальної служби , які піддаються зазіханням в разі вчинення посадовими особами злочині шляхом перевищення повноважень.

Предметом виступають теоретичні концепції вчених-правознавців, що займаються проблемами служби і службових злочинів, норми кримінального законодавства, що встановлюють відповідальність за злочини, що вчиняються посадовими особами шляхом перевищення повноважень, судова практика застосування зазначеної групи норм.

Метою роботи є кримінально-правова характеристика перевищення посадових повноважень.

Для досягнення зазначеної мети вирішуються наступні завдання:

1 ) аналіз поняття та сутності перевищення посадових повноважень ;

2) дослідження елементів складу перевищення посадових повноважень;

3) вивчення судової практики по перевищенню посадових повноважень;

4) виявлення критеріїв розмежування перевищення посадових повноважень і суміжних складів злочинів.



РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ

1.1 Поняття посадових злочинів

Поняття посадових злочинів до теперішнього моменту відноситься до розряду дискусійних. Зважаючи значну кількість робіт з даної проблематики, написаних в останні десятиліття, стають зрозумілі всі труднощі пов'язані з освітленням даного питання. Нижче спробуємо розглянути проблеми , пов'язані з визначенням посадових злочинів, а також близькі за змістом поняття, приділивши основну увагу їх кримінологічним аспектам . Одне з перших визначень посадових злочинів належить В. Ширяєва , «зловживання посадовими повноваженнями , що полягає в посяганні або на правові блага , доступні для впливу лише з боку посадових осіб , або й на інші правові блага, але учинені за допомогою такого способу , який знаходиться в руках тільки посадової особи ».

Нормативне визначення посадових злочинів було дано лише в КК УРСР: «порушення посадовою особою обумовлених його службовим становищем обов'язків, що заподіяло істотну шкоду державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян». Однак, як писав Б. Здравомислов, відзначаючи певну неповноту даного визначення : «Що містяться в законі визначення посадових злочинів звужують їх коло, оскільки для деяких з них не потрібно фактичного заподіяння істотної шкоди, і, крім тог , скоєння посадового злочину може виражатися не тільки в порушенні обов'язків по службі , але і у використанні свого службового становища» Борзенков Г.И., Комиссаров В.С. Курс уголовного права. Особенная часть. Учебник для вузов. М., Зеркало. 2002.-132 с. .

16.12.1993 був прийнятий Закон № 3723-XII, який вніс зміни до КК України, КПК України , КпАП України , Закон України «Про державну службу». Закон в перерахованих вище нормативних актах , замінив термін « службова особа » на « посадова особа» , встановивши єдину термінологію в різних галузях права. Приймаючи в 2001 році КК України , термін « посадова особа» був замінений на « службова особа » , що призвело до появи двох понять: « посадова особа» і « службова особа » , і відповідно різних трактувань даних термінів. Визначення терміна « службова особа » міститься в ст. 364 КК України Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III рел. Від 28.03.2014, - це особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади або займають на підприємствах , установах, організаціях незалежно від форм власності посади пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих обов'язків або адміністративно - господарських обов'язків , або виконують зазначені обов'язки за спеціальним повноваженням . Визначення терміна « посадова особа» надано в Законі України «Про державну службу», Законі України «Про господарські товариства» , ХК України , а також в Наказі ДПАУ № 1020 від 24.12.10. (регулює відносини між платниками податків та податковим органом). Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про державну службу» Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, ред.. від 02.03.2014, посадові особи, це керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці , на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно - розпорядчих та консультативно - дорадчих функцій. З визначення випливає , що поняття «посадова особа», яке вживається у цьому Законі і поняття «службова особа», що міститься в КК України, за змістом частково збігаються. Відмінністю є те , що службовими особами не є посадові особи , на які покладено лише виконання консультативно - дорадчих функцій. До службових осіб належать посадові особи - представники влади , які пов'язані з виконанням адміністративно - господарських функцій . ГК України і Закон України «Про господарські товариства» Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII, ред.. від 28.03.2014 , дають таке визначення поняттю посадової особи. Посадова особа - це голова і член виконавчого органу товариства, голова ревізійної комісії , а у товариствах , де створена наглядова рада - голова та члени спостережної ради. Отже, поняття « посадова особа» вже поняття « службової особи ». Це положення підтверджується і постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.02.2002 р. « Про судову практику практику у справах про хабарництво» Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 , в якому до службових особи відносяться завідувачі складами , начальники цехів , майстри та інші особи , які під визначення посадової особи не підпадають. Таким чином , заміна в КК України терміна « посадова особа » на « службова особа » (при тому , що в КПК України залишилася колишня термінологія « посадова особа» ) , дає підставу для висновку про те , що не на всіх залучених до кримінальної відповідальності службових осіб поширюються обов'язки , передбачені КПК України для посадових осіб, тому що не всі службові особи є посадовими. Для визнання особи службовим , необхідною умовою є :

а ) постійне або тимчасове здійснення функцій представників влади або заняття особою певної посади на підприємстві , установі , організації; Суть функцій представника влади полягає в наявності права приймати рішення , обов'язкові для виконання будь-якими юридичними та фізичними особами , які не підкоряються йому по службі. Це так звані публічні службові особи (наприклад : народні депутати України , депутати місцевих рад , керівники державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, судді, прокурори, слідчі, оперативний склад служби безпеки, працівники кримінальної та податкової міліції, та інші) Дулов А.В. Основы расследования преступлений, совершенных должностными лицами. - Минск; Народная освита 1985.-118 с. .

б) наділення повноваженнями, виконання яких пов'язане із здійсненням організаційно - розпорядчих , адміністративно - господарських обов'язків або спеціально уповноваження на виконання таких обов'язків .

1.2 Фактори посадової злочинності

Насамперед посадову злочинність зумовлюють економічні фактори.

Аналіз результатів більшості сучасних досліджень проблеми показує, що визначальним стимулом зростання їх є економічна нестабільність, що виявляється, зокрема, в неконтрольованих інфляційних скачках, які провокують чиновництво шукати будь-які джерела доходів . Наприклад , в результаті останнього найбільшої фінансової кризи середній розмір місячного грошового утримання співробітників правоохоронних органів протягом двох місяців зменшився. Парадокс полягає в тому, що нестабільність зумовлює зростання корупції незалежно від своєї спрямованості. Бурхливе економічне зростання, втім, нерідко супроводжується таким же розвитком корупції , як і стрімкий спад Авдеев С.В. Злоупотребления должностными полномочиями криминологический анализ// Иркутск; Изд-во Вост.-Сиб. ин-та МВД РФ, 2007..

Що ж до так званої низової корупції, з якою люди постійно стикаються в повсякденному житті, то вона , як правило , є більшою чи меншою мірою наслідком бідності Мекеня А.А. Специальные составы превышения должностных полномочий в условиях военной службы // Юридический мир. - 2010. - №3. - С. 61. Середньостатистичний міліціонер , чиє платню зазвичай не покриває мінімального прожиткового мінімуму однієї людини , фактично приречений на «годування » за допомогою нелегальної експлуатації своїх владних повноважень.

Економічна неспроможність держави почасти проявляється в нездатності платити чиновникам зарплату , що забезпечує нормальний рівень життя. Проте , абсолютно очевидно , що досягти повної відповідності між рівнем оплати праці чиновників і економічним еквівалентом ціни їх повноважень неможливо в принципі.

Важливу роль у збільшенні динаміки посадовий злочинності відіграють і політичні чинники. В історії людства можна знайти чимало підтверджень тому , що між прагненням до влади і отриманням переваг від володіння нею існує об'єктивна зв'язок . Відсутність якої б то не було особистої зацікавленості у йде у владу видається майже неймовірним.

Будь-яка форма управління справами держави не здатна повністю обійтися без відчуження більшої або меншої частини населення від влади, зокрема від управління майном , від правотворчості і застосування законів. Одна з найбільш привабливих ідей комунізму - кожен може безпосередньо управляти державними справами - на початку ХХ1 століття здається ще більш утопічною , ніж на початку ХХ в . Зберігається необхідність такого відчуження сама по собі буде відтворювати підстави залежності громадянина від чиновника протягом всієї осяжній перспективи . Найбільш ефективні моделі вирішення цієї проблеми за допомогою сучасних інформаційних технологій все ще не очевидні Плехова О.А. О злоупотреблениях властью и превышениях должностных полномочий // Экономические и гуманитарные исследования регионов. - 2010. - №1. - С. 134. Очевидно лише те , що тих , кому делеговано (або ким присвоєно ) право керувати людьми або майном , має скорочуватися.

Далі - правові чинники . Якби можна було замінити загальні для всіх правила поведінки індивідуальними , корупція зникла б разом з правовими нормами, оскільки б тоді відпала б проблема вибору, тлумачення і застосування останніх.

Сучасний стан і темпи розвитку української правової системи такі , що пік її невизначеності, мабуть ще не пройдений . Сьогодні суд без будь-яких однозначно сприймаються підстав може призначити за отримання хабара у великому розмірі покарання у вигляді позбавлення волі і на сім і на дванадцять років. І це не є виключно російською специфікою . Навіть заходи боротьби з корупцією можуть бути корупціогенних .

Традиційно вважається , що відсутність нормативних визначень понять корупції , корупційного злочину та інших корупційних правопорушень є одним з основних перешкод до створення ефективного механізму боротьби з корупцією. Ця «аксіома», проте, потребує уточнення. Законодавче визначення корупційних проявів - це лише передумова до того , щоб « ворог» був найбільш точно ідентифікований і над ним міг би бути встановлений ефективний контроль Бугаевская Н.В. Должностное лицо как субъект преступления. Автореф. дис…канд. юрид. наук. Рязань, 2004.. Не всяке визначення корупції може грати цю роль , а лише таке, яке виключає неоднозначність і для застосування якого не потрібно утримувати «армію » тлумачів .

Також цілком очевидно , що сучасна система правових заходів боротьби з корупцією неадекватна самого явища з точки зору пропорційності.

Необхідність забезпечення пріоритету попередження корупції перед покаранням за неї сміливо можна віднести до числа аксіом. Насправді ж більшість сучасних держав витрачає на переслідування за корупційні правопорушення набагато більше коштів , ніж на їх попередження . Разом з тим , профілактика корупції , в основі якої лежить усунення або послаблення її криміногенних факторів , коштує набагато дорожче звичайних заходів кримінальної репресії Аксюк В.А. Проблемные вопросы квалификации преступлений, направленных на превышение и злоупотребление военнослужащими должностных полномочий // Право и образование. - 2010. - №3. - С. 142.

Поширеність корупційних злочинів в значній мірі залежить від їх розкриваності, точніше , від невідворотності відповідальності за них. За статистикою практично всі виявлені факти хабарництва розкриваються. Покарання призначається лише в кожному четвертому-п'ятому випадках. Навряд чи середньостатистичний корупціонер в змозі сприйняти подібну загрозу відплати як серйозну перешкоду до вчинення корупційних дій. Можна без перебільшення сказати , що невідворотність відповідальності за корупцію - абсолютна утопія і з теоретичної , і з практичної точки зору.

Разом з тим , наслідки корупції завдають істотної шкоди державі. До таких наслідків належать наступні:корупція не дозволяє державі домогтися здійснення перед ним стратегічних завдань , якщо ці завдання суперечать інтересам олігархічних груп, які мають величезні вільні ресурси для підкупу ;корупція у вищих ешелонах влади підриває довіру до них;корупція безпосередньо веде до зниження рівня життя переважної частини населення , примушуючи до систематичних незаконних платежів ;корупція створює загрозу демократії , оскільки населення не бачить моральних стимулів до участі у виборах ; корумпований управлінський персонал психологічно не готовий поступатися своїми особистими інтересами заради процвітання суспільства і держави.



РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ

2.1 Зміст, ознаки та види посадових злочинів

Відповідно до ст. 19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР ред.. від 02.03.2014. Від реалізації цього положення значною мірою залежить правильна діяльність державного апарату, функціонування підприємств, установ і організацій усіх форм власності, своєчасне і справедливе вирішення соціальних проблем, забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб.

Кримінальний кодекс 2001 р. вживає термін "службова особа", яке за своїм змістом є ідентичним поняттю "посадова особа", що вживалось у Кримінальному кодексі 1960 р. Назва розділу XVII Особливої частини КК 2001 р. видасться більш вдалою за ту, яку мала відповідна глава КК 1960 р. (глава VII Особливої частини КК "Посадові злочини"), оскільки, по-перше, суб'єктами окремих злочинів, передбачених у цьому розділі (давання хабара), можуть бути і не службові особи, і, по-друге, низка злочинів, які можуть бути вчинені лише службовими особами, знаходяться за межами розділу XVII.

Залежно від конкретних особливостей окремих посадових злочинів та їх законодавчої конструкції всі вони віднесені за ознаками безпосереднього об'єкта посягання до різних глав Особливої частини Кримінального кодексу. У чинному Кримінальному кодексі України посадовими є злочини, передбачені статтями 158, I 59, 160, 172, 1735 207, 210, 211, 236, 238, 244, 272, 273, 285, 364-368, 371-375 КК України. Частково посадовими можна назвати злочини, передбачені статтями 271, 272-275, 287, 334, 340 КК України. Певну кількість цих злочинів вчинюють посадові особи з використанням своїх посадових Повноважень або з невиконанням чи неналежним виконанням своїх посадових обов'язків.

Головним у визначенні посадових злочинів є ознаки Суб'єкта -- посадової особи. Відповідно до закону (ст. 364 КК) Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III рел. Від 28.03.2014 посадовими визнаються особи, які постійно чи тимчасово виконують функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Таке визначення поняття посадової особи не дуже вдале. На нашу думку, кращим було б таке: посадовою особою є особа, наділена владними юридичними повноваженнями відносно певного кола осіб -- надавати їм певні права чи покладати на них певні обов'язки. Не можуть визнаватися посадовими особи, які виконують власне технічні обов'язки, заборони-дозволи чи контроль (кондуктори, вахтери, охоронці тощо).

Певне суспільно небезпечне діяння може бути визнане посадовим злочином і кваліфікуватися за відповідною статтею Кримінального кодексу лише у тому випадку, якщо воно вчинене посадовою особою, тобто особою, яка була наділена повноваженнями представника влади або виконувала обов'язки, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Якщо на певну особу у встановленому порядку такі обов'язки покладені не були, то ця особа не може бути відповідальною за посадові злочини Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. - 4-є вид., перероб. і доповн. - К.: Право, 2010. -258 с. .

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що до представників влади належать працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від Їх відомчої належності чи підлеглості.

Організаційно-розпорядчі обов'язки -- це функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції, зокрема, виконують керівники міністерств, відомств, державних, колективних чи приватних підприємств, державних, колективних чи приватних установ і організацій. Їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами, Їх заступники тощо), керівники дільниць (майстри, виконроби, бригадири і т.п.).

Адміністративно-господарські обов'язки -- це повноваження по управлінню чи розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження у тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, їх заступників, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів цих підприємств, відомчих ревізорів і контролерів тощо Динека В.И. Уголовная ответственность за превышение власти или служебных полномочий сотрудников органов внутренних дел. М., 2002-467 с. .

Особа є службовою не тільки тоді, коли вона виконує відповідні функції чи обов'язки постійно, а й тоді, коли вона їх виконує тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що ці обов'язки чи повноваження покладені на неї у встановленому законом порядку правомочним органом або посадовою особою.

Посадовими можуть бути визнані лише ті особи, коло повноважень яких визначено в примітці до ст. 364 КК Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III рел. Від 28.03.2014 , за умови, що такими повноваженнями вони були наділені у встановленому порядку (призначені чи обрані на посаду) або виконували певні обов'язки за спеціальним розпорядженням, вказівкою відповідних органів або осіб. Не можуть бути визнані посадовими особи, які видавали себе за осіб, наділених певними адміністративно-владними повноваженнями, або самовільно присвоїли собі певні звання чи повноваження. Дії таких осіб, що видавали себе за посадових, пов'язані із заподіянням злочинної шкоди громадянам або державі, кваліфікуються як шахрайство за ст. 191 КК як самовільне присвоєння влади або звання посадової особи Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III рел. Від 28.03.2014 .

Для визнання особи посадовою не має значення, постійно чи тимчасово вона обіймала певну посаду, була призначена на цю посаду чи обрана, працювала за платню чи безоплатно. Посадовими визнаються також особи, які виконують посадові обов'язки на громадських засадах. Посадовою особою є, наприклад, керівники самодіяльної туристської групи за умови, що вони були затверджені керівниками походу відповідною організацією (установою), яка проводить такий похід чи мандрівку.

Не визнаються посадовими особи, які виконують у державних або громадських організаціях, установах чи на підприємствах не організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, а функції виробничо-професійні або тільки професійні (лікарі, вчителі, адвокати тощо). При цьому для кваліфікації діяння вирішальне значення мас не найменування посади чи установи (організації), а характер обов'язків, що їх виконує певна особа. Тому для правильної кваліфікації посадового злочину необхідно чітко визначити правовий статус притягнутої до відповідальності особи, коло її посадових повноважень і характер покладених на неї обов'язків Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. - [4-е вид.] - Х. : Одиссей, 2009. -159 с. .

Лікар, який отримує від хворого винагороду за виконання своїх професійних обов'язків, а не за виконання функцій посадової особи не може бути визнаний суб'єктом посадового злочину. Безпідставно, наприклад, був засуджений за ч. 2 ст. 168 КК 1960 р. С., який працював завідуючим хірургічним відділенням районної лікарні і не раз одержував від оперованих ним хворих винагороду за якісне проведення операцій та за післяопераційний догляд.

Судова колегія Верховного Суду України, розглянувши справу, зазначила, що С. отримував винагороду не за виконання функцій посадової особи, а за належне виконання ним професійних обов'язків. На цій підставі судова колегія Верховного Суду України ухвалені судові рішення щодо С. скасувала і справу провадженням закрила за відсутністю в його діях складу злочину.

Характерна особливість посадових злочинів полягає в тому, що вони завжди проявляються як спосіб використання наданих особі за посадою повноважень для виконання покладених на неї обов'язків. Посадова особа може бути відповідальною лише в межах наданих їй прав і покладених на неї обов'язків Малиновский А.А. Злоупотребление правом. М., Пресс, 2005-89 с. . Будь-яке інше суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з виконанням особою своїх посадових обов'язків або з використанням наданих їй повноважень, не може кваліфікуватися як посадовий злочин.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що діяння може кваліфікуватися як посадовий злочин у випадках, коли дії винної особи були зумовлені її службовим становищем і перебували у зв'язку зі службовими повноваженнями цієї особи. Діяння, не пов'язані з використанням особою своїх посадових повноважень, кваліфікуються як злочини проти особи, власності, громадського порядку.

Разом з тим і дії осіб, які не є посадовими, кваліфікуються КК лише в тому разі, коли ці особи одержують незаконну винагороду шляхом вимагательства за виконання своїх безпосередніх службових обов'язків, пов'язаних з обслуговуванням населення. Якщо ж ці особи одержують винагороду із застосуванням і внаслідок обману, то їхні дії кваліфікують як шахрайство.

Особливість посадових злочинів полягає і в тому, що суспільна сфера вчинення їх не має обмежень. Аналіз слідчо-судової практики та керівних постанов Пленуму Верховного Суду України свідчить, що посадові злочини вчинюються у всіх сферах господарської, культурної та громадської діяльності. Пленум у своїх керівних роз'ясненнях вказав, що:

1) дії службових осіб виправно-трудових закладів, які пов'язані з незаконною передачею засудженим заборонених предметів, за наявності необхідних ознак злочину і залежно від обставин справи можуть кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених статтею 188 КК;

2) дії працівників контрольно-ревізійного апарату, а також інших посадових осіб, які з корисливої чи іншої особистої заінтересованості умисно приховують розкрадання і нестачі, кваліфікуються як зловживання посадовим становищем, а якщо такі дії були поєднані із співучастю в розкраданні або з хабарництвом -- за сукупністю та розкрадання або хабарництва;

3) шахрайство, вчинене посадовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довір'ям зловживала владою або посадовим становищем, слід кваліфікувати по ст.. 191,193,194 за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей КК;

4) дії посадових осіб, які допустили внаслідок зловживання владою чи посадовим становищем або халатності введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд, коли при цьому заподіяно істотну шкоду державним чи громадським інтересам, мають кваліфікуватися за ст. 228.

2.2 Об'єктивні та суб'єктивні ознаки зловживання посадовими повноваженнями

Поряд з основним безпосереднім об'єктом, в якості якого, як у всякому злочині аналізованої групи, може виступати будь-який з елементів видового об'єкта (залежно від того, в якій сфері скоєно злочин), зловживання посадовими повноваженнями зазіхає на конкретні права і законні інтереси громадян або організацій, складові додатковий або факультативний об'єкт посадового зловживання. З об'єктивної сторони цей злочин полягає у використанні посадовою особою своїх службових повноважень всупереч інтересам служби, що спричинило істотне порушення прав і законних інтересів громадян або організацій або охоронюваних законом інтересів суспільства чи держави. Таким чином , об'єктивна сторона злочину включає три обов'язкові ознаки:

1 ) суспільно небезпечне діяння ,

2) суспільно небезпечні наслідки ;

3 ) причинний зв'язок між діянням і наслідками Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К., Дудоров О.О. та ін. ; За ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І. - [6-те вид., перероб. та доповн.] - К. : Юридична думка, 2009. -523 с. .

Суспільно небезпечне діяння може виражатися як в дії, так і в бездіяльності. Воно полягає у вчиненні посадовою особою конкретних дій , які формально не виходять за межі службової компетенції винного, але вчиняються ( або в порушення обов'язку не відбуваються ) ним всупереч інтересам служби , тобто на шкоду тим цілям і завданням, які поставлені перед даною посадовою особою відповідно до його статусом.

Дії ( бездіяльність) посадової особи, яка зловжила службовими повноваженням, повинні перебувати у причинному зв'язку з заподіянням зазначених вище наслідків .

Склад цього злочину сконструйований як матеріальний, тому закінченим злочин слід вважати з моменту настання суспільно небезпечних наслідків .

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини і спеціальним мотивом. Умисел може бути як прямим ( що характерно для посадового зловживання ), так і непрямим. В якості обов'язкової мотиву альтернативно виступає корислива чи інша особиста зацікавленість. Корислива зацікавленість означає прагнення витягти майнову вигоду або позбавитися від матеріальних витрат без заволодіння чужим майном ( інакше діяння стане розкраданням ) Прудников В.В. Преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в органах местного самоуправления (уголовно-правовые аспекты). Краснодар, Кубанский государственный ун-т. 2003.117 с. . А інша особиста зацікавленість означає прагнення отримати вигоду немайнового характеру, в основі якого лежать міркування кар'єризму, протекціонізму, сімейності, бажання отримати взаємну послугу, заручитися впливовою підтримкою і т. п.

Суб'єктом злочину , передбаченого м. 364 КК , може бути лише посадова особа, яка постійно чи тимчасово виконують функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Кваліфікований склад зловживання посадовими повноваженнями передбачає вчинення злочину посадовою особою особливого рангу - займає державну посаду. До осіб , які займають державні посади , закон відносить осіб, які займають посади, встановлені Конституцією. Такими особами є Президент, Голова Верховної Ради, голова Кабінету Міністрів, депутати Верховної Ради, міністри, судді та інші вищі посадові особи.



РОЗДІЛ ІІІ. ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ

3.1 Кримінально-правова відповідальність за посадові злочини

Притягнення до кримінальної відповідальності за посадовий злочин (як і за будь-який інший) вимагає повного і всебічного дослідження всіх обставин вчинення злочину, встановлення всіх ознак складу злочину. Пленум Верховного Суду України вимагає, щоб у справах про посадові злочини глибоко досліджувалися обставини справи про перевищення влади чи посадових повноважень, були забезпечені повнота, всебічність І об'єктивність попереднього слідства, щоб вирок грунтувався на доказах, ретельно перевірених у ході судового розгляду. При цьому необхідно з'ясувати всі фактичні обставини, в тому числі посадове становище і коло повноважень особи, обвинуваченої у вчиненні посадового злочину, її поведінку до вчинення злочину, мотив, мету і характер вчинених дій, їх зв'язок з посадовим становищем притягнутої до відповідальності особи та наслідки, що настали Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. К.; Наукова думка. - 1978.-210 с. . До кримінальної справи мають додаватися колії положень, інструкцій та інших документів, що розкривають характер повноважень посадової особи.

Як вірно відзначав О.Я Свєтлов, через різноманітність форм прояву не можна повністю перелічити всі наслідки при зловживаннях, які б заподіювали збиток

Кримінальна відповідальність публічного службовця полягає в обов'язку відповісти за вчинення злочину та понести кримінальне покарання. Відповідно до Кримінального кодексу України, службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Крім того, законодавець виокремлює поняття:

· службові особи, які займають відповідальне становище (це особи, посади яких згідно зі статтею 25 Закону «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць) Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, ред.. від 02.03.2014;

· службові особи, які займають особливо відповідальне становище (це особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону про державну службу, та особи, посади яких віднесені до першої та другої категорій державних службовців).

Державний службовець може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за порушення (недотримання) законодавства, якщо він вчинив дії (дію або бездіяльність), які передбачені статтями Кримінального Кодексу України (далі -- КК), і при цьому він порушив правила, забезпечення яких входить до його службових обов'язків.

Отже, підставою притягнення до кримінальної відповідальності є сукупність двох обставин: вчинення злочину (кримінального правопорушення) і порушення своїх службових обов'язків.

Відповідно до Кримінального кодексу України злочином визнається кримінально протиправна, суспільно небезпечна винувата дія (або бездіяльність), вчинена суб'єктом злочину Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III рел. Від 28.03.2014 .

Державні службовці підлягають кримінальній відповідальності за недодержання лише тих правил, забезпечення виконання яких належить до їх службових обов'язків.

Причини притягнення службовців до кримінальної відповідальності

У переважній більшості випадків кримінальна відповідальність публічних службовців настає за вчинення службових злочинів, передбачених у розділі XVII «Злочини у сфері службової діяльності» Кримінального кодексу України. Серед них - зловживання владою та службовим становищем, їх перевищення, службова недбалість, службове підроблення, отримання хабара та ін.

Отже, кримінальна відповідальність державних службовців, зазвичай, настає за так звані службові злочини, які за характером та проявом порушень поділяють на три види:

ь порушення повноважень: невиконання (неналежне виконання) повноважень (недбалість, бездіяльність);

ь перевищення повноважень: вчинення службовою особою акту, на який вона не мала законної влади, вихід за межі такої або недотримання відомих форм, процедур (одноосібне вирішення справи, що повинна вирішуватися колегіально, або вчинення дій, які ніхто не має права здійснювати чи дозволяти тощо);

ь вчинення акту, що входить до повноважень, але з метою, яку не передбачає закон (зловживання владою або службовим становищем, хабарництво, службове підроблення) Кримінальне право України. Загальна частина : [Підручник] / П.Л. Фріс. - [2-ге вид., доп. і перероб.] - К. : Атіка, 2009. -249 с. .

В процесі дослідження виявилось, що має значення територія, на якій застосовується кримінальний закон. На окремих територіях - більша кількість випадків притягнення до кримінальної відповідальності публічних службовців, на окремих - менша. Найменше виявлено випадків притягнення до кримінальної відповідальності публічних службовців на сході та півдні України.

Так,в у Луганській області, взагалі, не виявлено жодного рішення суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності публічного службовця за період з 2009 по 2011 рік.

У Донецькій, Запорізькій, Одеській та Автономній Республіці Крим під час дослідження виявлено незначну кількість судових рішень щодо притягнення до кримінальної відповідальності публічних службовців, порівняно з іншими регіонами. У Харківській, Дніпропетровській та Миколаївській областях дещо більша кількість випадків притягнення до кримінальної відповідальності публічних службовців. Єдиним регіоном південного сходу України, де виявлено значну кількість рішень з притягненням до відповідальності службовців в порівнянні з вищенаведеними регіонами є Херсонська область: практично за кожною із досліджуваних статей Кримінального кодексу України в цій області до кримінальної відповідальності притягувалася значна кількість державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування. Проте, найбільше судових рішень щодо кримінальної відповідальності вказаних службовців було виявлено на заході, півночі та в центральній частині України.

Дослідження продемонструвало, що найчастіше до кримінальної відповідальності притягують службовців нижчого рівня:

Ш в органах місцевого самоврядування - це голови сільських та селищних рад в порівнянні з головами міських, районних та обласних рад;

Ш в державних органах - це службовці райдержадміністрацій та службовці відділів та управлінь державних органів в районах областей Халиков А.Н. Насилие при превышении должностных полномочий и принуждении к даче показаний // Уголовное право. - 2009. - №3. - С. 49.

Трапляються випадки притягнення до кримінальної відповідальності службовців органів місцевого самоврядування та державних органів вищих рівнів (були випадки притягнення до відповідальності службовців міністерств і Кабінету Міністрів України), проте такі факти носять поодинокий характер порівняно із загальним правилом.

Якщо порівняти кількість випадків притягнення до кримінальної відповідальності публічних службовців місцевого самоврядування з кількістю випадків притягнення до кримінальної відповідальності службовців державних органів, варто відзначити, що частіше притягують саме перших. Натомість, кількість звільнень від кримінальної відповідальності серед держслужбовців орієнтовно на чверть перевищує цей показник щодо кількості звільнень від кримінальної відповідальності службовців органів місцевого самоврядування Плехова О.А. О злоупотреблениях властью и превышениях должностных полномочий // Экономические и гуманитарные исследования регионов. - 2010. - №1. - С. 135.

Виявлено значну кількість випадків притягнення до кримінальної відповідальності окремої специфічної категорії осіб - працівників виборчих комісій. Це можна пояснити фактом проведення у 2010 році президентських виборів, коли внаслідок порушень законодавства та вчинення злочинів у сфері виборчих правовідносин було притягнуто до кримінальної відповідальності значну кількість працівників виборчих комісій. Як правило, вони притягалися за службове підроблення та привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

За весь період дослідження (три останні роки) до кримінальної відповідальності притягнуто 905 осіб за 860 вироками. Встановлено, що публічні службовці, яких вироком суду визнано винуватими, подекуди призначеного покарання не відбувають. В переважній більшості випадків їх засуджують до позбавлення волі, проте з випробувальним терміном, рідше застосовується амністія. Трапляються поодинокі випадки винесення судом виправдувального вироку.

У близько половині випадків справи просто закривають

Слід зауважити, що значна частина кримінальних справ щодо державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування суди закривають у зв'язку із закінченням строків давності (53 постанови), зміною обстановки (53), дійовим каяттям (35), взяттям на поруки трудовим колективом (21). Досить значна кількість службовців була звільнена від кримінальної відповідальності в зв'язку із застосуванням Закону України «Про амністію у 2011 році».

Частина 1 ст. 364 за передбачені в ній дії передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III рел. Від 28.03.2014.

Частина 2 ст. 364 КК, передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем у випадку спричинення тяжких наслідків. Тяжкими наслідками, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, є наслідки, які в двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Під тяжкими наслідками немайнового характеру слід розуміти загибель людей, заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, заподіяння серйозної шкоди навколишньому середовищу, рослинному й тваринному світу та ін.

Стаття 365 КК визначає перевищення влади або службових повноважень як умисне вчинення службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відповідальність за перевищення влади або службових повноважень за ч. 1 ст. 365 КК настає у випадку, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Так, О. Я. Свєтлов стверджував, що наша теорія і практика обґрунтовано дотримуються думки, що протиправні дії можуть бути спрямовані тільки проти таких осіб, стосовно яких винний був наділений визначеними службовими чи владними повноваженнями.

Частина 2 ст. 365 КК передбачає відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалось насильством, застосуванням зброї чи болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.

Слід мати на увазі, що на практиці одночасно можуть мати місце не одна, а дві, а можливо й усі обставини перевищення влади або службових повноважень, згадані в ч. 2 ст. 365 КК України, що саме по собі на кваліфікацію вчиненого впливу не впливає, але цей факт обов'язково беруть до уваги судові органи при визначенні міри покарання винному.

Частина 2 ст. 365 КК передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III рел. Від 28.03.2014.

Частина 3 ст. 365 КК передбачає відповідальність за дії, визначені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

При перевищенні влади або службових повноважень намір може бути тільки прямим. Мотиви злочинного діяння, як і його мета, значення для кваліфікації не мають.

Стосовно наслідків учиненого може мати місце прямий і непрямий умисел, а також необережність.

Стаття 366 КК визначає посадове підроблення як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видачу за відомо неправдивих документів. Це - спеціальний вид зловживання владою і службовим становищем (за об'єктивною стороною) і спеціальний вид підроблення документів (за суб'єктом злочину).

Службове підроблення, відповідальність за яке передбачає ч. 1 ст. 366 КК, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю також на строк до трьох років.

Частина 2 ст. 366 КК України передбачає відповідальність за службове підроблення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III рел. Від 28.03.2014.

У випадку, коли службове підроблення вчинюється за винагороду в будь-якій формі, в тому чи іншому вигляді, відповідальність для особи, яка здійснює такі діяння, настає за сукупністю - за підробку та за одержання хабара.

Особа, яка одержала такий документ за винагороду й використовує його, підлягає відповідальності за давання хабара та за використання підробленого документа (або за готування до здійснення такого роду дій).

У тому випадку, коли та чи інша особа одержує підроблений документ з метою його використання при здійсненні інших злочинів (підроблена перепустка на завод отримана з метою збору відомостей, що складають державну таємницю, і наступної їхньої передачі іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам; державна зрада у формі шпигунства (ст. 111 КК); підроблені документи, що дають право на переміщення вантажів через митний кордон з метою здійснення контрабанди (ст. 201 КК) тощо, відповідальність для посадової особи, якщо це охоплювалося її наміром, настає за сукупністю - за службове підроблення і за пособництво у вчиненні відповідного злочину.

Якщо ж службова особа не була інформована про злочинні наміри одержувача підробленого документа, відповідальність її в цій частині виключається.

Частина 1 ст. 367 КК України визначає службову недбалість як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III рел. Від 28.03.2014.

Характеризуючи об'єктивну сторону цього злочину, слід зазначити, що найчастіше (найбільш характерним це є для службової недбалості) вона проявляється в бездіяльності (при невиконанні покладених на службову особу службових обов'язків), але може проявлятися і в діях (при неналежному виконанні цих обов'язків).

У випадку службової недбалості необхідно встановити той факт, що службова особа не здійснила (чи здійснила неналежним чином) ті чи інші дії, які вона зобов'язана була здійснити в силу свого службового становища.

При розслідуванні справ про службову недбалість обов'язково має бути встановлено, що службова особа не тільки була зобов'язана, а й мала реальну можливість виконати дії, передбачені відповідними нормативними актами.

Обов'язковою ознакою службової недбалості, відповідальність за яку передбачає ч.1 ст. 367 КК, є заподіяння істотної шкоди (шкоди, яка при заподіянні матеріальних збитків у сто й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

У разі, якщо істотна шкода виразилась не в заподіянні матеріального збитку, а в іншому вигляді, її “істотність” у кожному конкретному випадку оцінюються, виходячи з обставин певної справи. Це може бути порушення нормальної діяльності підприємств, установ, організацій; забруднення навколишнього середовища; перебої в постачанні великого населеного пункту водою, газом, електроенергією, продуктами; заподіяння шкоди здоров'ю людей чи їх законним правам та інтересам.

Частина 2 ст. 367 КК України передбачає відповідальність за службову недбалість, що заподіяла тяжкі наслідки. Матеріальний збиток має при цьому в двісті п'ятдесят і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Під тяжкими наслідками нематеріального характеру в таких випадках слід розуміти, наприклад, радіоактивне забруднення навколишнього середовища, заподіяння збитків здоров'ю багатьох людей, їхню смерть, поширення епідемій, епізоотій та епіфітотій тощо.

Службова недбалість зазвичай вчинюється з необережності.



ВИСНОВКИ

Отже , посадовий злочин - це вчинене особою , яка займає посадове становище , у зв'язку з цим положенням допомогою використання наданих їй прав чи невиконання покладених на нього обов'язків суспільно небезпечне передбачене кримінальним законом під загрозою покарання винне діяння , що посягає, за рідкісними винятками , на два обов'язкових безпосередніх об'єкта, одним з яких є суспільні відносини, що забезпечують інтереси службової діяльності в різних сферах , заснованої на дотриманні і виконанні законів і (або) інших нормативних правових актів і їм відповідної.

Перевищення посадових повноважень закон визначає як вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі його повноважень і спричинили істотне порушення прав і законних інтересів громадян або організацій або охоронюваних законом інтересів суспільства чи держави". Суспільна небезпека перевищення посадових повноважень полягає в тому, що в результаті його вчинення порушується нормальна, регламентована законом діяльність апарату законодавчої , виконавчої та судової влади , а також органів місцевого самоврядування.

Безпосередній об'єкт аналізованого складу злочину - інтереси конкретного органу державної влади , державної служби чи служби органів місцевого самоврядування. Додатковий об'єкт - охоронювані інтереси громадян або організацій, суспільства або держави .

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні посадовою особою дій , пов'язаних з виходом за межі повноважень. До числа обов'язкових ознак відносяться наслідки у вигляді істотного порушення прав і законних інтересів , а також причинний зв'язок між діями і наслідками.

Судова практика і наука виділяють чотири основні форми перевищення посадових повноважень :