Суддя - носій судової влади

Відзначимо, що в Конституції України [1] закріплено ще одну підставу звільнення з посади судді - порушення суддею присяги. Найбільш складним етапом адміністративно правової процедури звільнення з посади судді у зв?язку з порушенням суддею присяги виступає встановлення самого факту порушення присяги, що згідно з ч. 2 ст. 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [6] покладається на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Вищу раду юстиції. Порушення присяги є узагальнюючою категорією і згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про вищу раду юстиції» [10] включає: вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів в об?єктивності, неупередженості та незалежності судді, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання антикорупційних вимог та обмежень; умисне затягування строків розгляду справи; порушення морально-етичних принципів поведінки судді. Наведені випадки порушення суддею присяги, особливо що стосується порушення морально-етичних принципів поведінки судді, доволі абстрактні за своєю суттю й залишають широкий простір для їх довільної інтерпретації. Це, у свою чергу, може мати наслідком звільнення з посади судді практично за будь-яке найменше порушення суддею не тільки чинного законодавства, але й норм суддівської етики.

На нашу думку, в більшій мірі інтересам гарантування статусу суддів в Україні відповідатиме конкретизація випадків порушення суддею присяги і їх чітке юридичне формулювання, що сприятиме спрощенню порядку підтвердження факту порушення суддею присяги, а також недопущенню необґрунтованого звільнення з посади судді. Зауважимо, що у пропозиціях в межах Проекту «Україна: верховенство права» Агентства США з міжнародного розвитку [4] також звертається увага на потребу запровадження об?єктивних критеріїв встановлення порушення присяги судді, їх розмежування зі злочинами та передбачення строків давності звільнення з посади у зв?язку з порушенням суддею присяги.

До речі, проектом змін до Конституції України [2] порушення суддею присяги замінюється іншою підставою звільнення з посади судді, а саме притягненням його до дисциплінарної відповідальності за вчинення передбаченого законом дисциплінарного правопорушення, несумісного з подальшим перебуванням судді на посаді. Вказане направлено на повернення традиційного (для законодавства про державну службу і трудового законодавства) розуміння

звільнення з посади як заходу дисциплінарної відповідальності. Подібна зміна підстави звільнення з посади судді вирішує й питання сутності такого явища, як порушення суддею присяги, що законодавчо не відноситься до жодного різновиду юридичної відповідальності суддів. При цьому підстави дисциплінарної відповідальності суддів (у вигляді догани) за ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [6] більшою частиною аналогічні вищерозглянутим випадкам порушення суддею присяги.

Наголосимо, що не кожен дисциплінарний проступок має призводити до припинення повноважень судді, а тому адміністративним законодавством має забезпечуватись співрозмірність дисциплінарного правопорушення і звільнення з посади судді. Тут також маємо дещо уточнити формулювання у проекті змін до Конституції України [2] цієї підстави не

притягнення судді до дисциплінарної відповідальності як підстава його звільнення з посади, а вчинення суддею певного дисциплінарного правопорушення як підстава застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.

На сьогодні проблема вдосконалення адміністративно-правового регулювання підстав і порядку звільнення з посади судді зумовлюється відомими прикладами недотримання конституційно і законодавчо визначеного механізму припинення повноважень судді, зокрема означимо скасування Указом Президента України від 10.10.2008 № 921/2008 [13] ст. 1 Указу Президента України від 02.02.2007 № 73/2007 [14], де було здійснено призначення на посаду судді. Вважаємо, що така практика скасування акта про призначення на посаду судді не вписується у загальну модель припинення повноважень судді і посуті являє собою порушення гарантій незалежності й незмінюваності суддів.

Таким чином, механізм звільнення судді з посади займає важливе місце у статусі суддів в Україні, забезпечуючи формування високо- професійного суддівського корпусу й виступаючи однією з основних гарантій незалежності та незмінюваності суддів. Підстави припинення повноважень судді загалом є обґрунтованими й спрямовуються на недопущення виконання суддівських повноважень неналежним суддею, проте на сьогодні з метою посилення гарантій незалежності суддів потребують деякого уточнення і конкретизації, забезпечення більшої узгодженості між собою. Вдосконалення механізму звільнення судді з посади вимагає комплексного й детального врегулювання адміністративним законодавством процедури, відповідальних суб?єктів і строків організації та проведення всіх стадій припинення повноважень судді, а також прав і обов?язків судді та уповноважених державних органів, можливості оскарження рішень останніх.

Список використаних джерел

1. Конституція України : від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№ 30. - Ст. 141.

2. Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів : постанова Верховної Ради України від 10.10.2013 № 636-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/636-18.

3. Намясенко О. К. Правовий статус судді Конституційного Суду України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Намясенко Ольга Кузьмівна. - К., 2009. - 19 с.

4. Пропозиції щодо наступних кроків судової реформи в Україні : від 12.11.2010 / USAID. Проект «Справедливе правосуддя» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fair.org.ua/content/library_doc/Judicial_Reform_Roundtable_Proposals_UKR3.pdf.

5. Москвич Л. М. Організаційно-правові проблеми статусу суддів : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Москвич Лідія Миколаївна. - Х., 2003. - 20 с.

6. Про судоустрій і статус суддів : закон України від 07.07.2010 № 2453-VI // Офіційний вісник України. - 2010. - № 55/1. - Ст. 1900.

7. Цивільний кодекс України : від 16.01.2003 № 435-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 461.

8. Єгорова В. С. Конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції : автореф. дис ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Єгорова Валентина Сергіївна. - К., 2008. - 17 с.

9. Цивільний процесуальний кодекс України : від 18.03.2004 № 1618-IV // Офіційний вісник України. - 2004. - № 16. - Ст. 1088.

10. Про Вищу раду юстиції : закон України від 15.01.1998 № 22/98-ВР // Офіційний вісник України. - 1998. - № 6. - Ст. 206.

11. Про затвердження Регламенту Вищої ради юстиції : Рішення Вищої ради юстиції від 04.10.2010 № 791/0/15-10 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vru.gov.ua/content/docs/reglament_zi_zminamy_17.09_.13_.pdf.

12. Про громадянство України : закон України від 18.01.2001 № 2235-III // Офіційний вісник України. - 2001. - № 9. - Ст. 342.

13. Про внесення зміни до Указу Президента України від 2 лютого 2007 року № 73 : указ Президента України від 10.10.2008 № 921/2008 // Офіційний вісник Президента України. - 2008. - № 37. - Ст. 1151.

14. Про призначення суддів : указ Президента України від 02.02.2007 № 73/2007 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/73/2007.

СТРАТЕГІЧНІ ЗАВДАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ НА 2013 - 2015 РОКИ

СТРАТЕГІЧНЕ ЗАВДАННЯ 1:

ЗМІЦНЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ ТА САМОСТІЙНОСТІ СУДІВ

Забезпечення незалежності суддів та самостійності судової системи на державному, інституційному та індивідуальному рівні, захист від незаконного державного, приватного чи політичного впливу є першим і найважливішим питанням стратегії української судової влади задля забезпечення справедливого, прозорого, ефективного та якісного відправлення правосуддя, а також для завоювання поваги та довіри громадськості.

Першочерговими завданнями судової влади України щодо розбудови та підтримки ефективних стосунків з іншими гілками влади, збереження незалежності та захисту від незаконного впливу з боку державних, приватних, чи партійних структур є наступні:

1.1. Підтримати запровадження безстрокового призначення на посаду суддів, задля уникнення неправомірного впливу, якого вони можуть зазнавати під час свого п'ятирічного строку призначення на посаду вперше.

1.2. Підняти питання покращення або можливої реструктуризації чи підпорядкування судам системи виконання судових рішень, що має вплив на загальну ефективність роботи судової системи та на рівень громадської довіри та впевненості.

1.3. Створити дієвий механізм реагування у разі посягання на незалежність та безпеку суддів, зокрема, встановивши законодавчі гарантії належного розгляду державними органами звернень Ради суддів України з зазначених питань.

1.4. Розглянути можливість підвищення ефективності служби судових розпорядників забезпечувати порядок у суді та безпеку суддів шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

СТРАТЕГІЧНЕ ЗАВДАННЯ 2:

ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ФІНАНСУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ

Забезпечення достатньої кількості необхідних ресурсів для покриття витрат щодо здійснення правосуддя, а також запровадження належного і прозорого управління та ефективного використання ресурсів, що вплине не лише на якість функціонування судової системи, але також створить передумови для захисту від неналежного державного, приватного, чи політичного впливу.

Першочерговими завданнями судової влади України щодо забезпечення належних ресурсів для належної підтримки своєї незалежності та покриття потреб щодо відправлення правосуддя, є такі:

2.1. Забезпечити реалізацію положень статті 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо поступового збільшення розміру суддівської винагороди. Розглянути питання щодо можливості ініціювання внесення змін до п. 2 ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо включення до суддівської винагороди доплат за кваліфікаційний клас та премій; до ст. 132 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" шляхом відновлення законодавчо-встановлених гарантій щодо забезпечення суддів житлом, які існували до прийняття зазначеного Закону.

2.2. Забезпечити запровадження додаткових законодавчих гарантій фінансування судової системи, зокрема, гарантій належної оплати праці працівників апарату суду та особливого порядку формування бюджету судової системи, який передбачав би внесення бюджетного запиту безпосередньо до профільного комітету парламенту, посилення ролі органів суддівського самоврядування в бюджетному процесі.

2.3. Забезпечити єдність підходів та ефективність у справлянні та використанні коштів судового збору.

2.4. Врегулювати на законодавчому рівні питання управління державним майном, яке забезпечує діяльність судів.

2.5. Підвищити ефективність та прозорість державних закупівель у судовій системі.

СТРАТЕГІЧНЕ ЗАВДАННЯ 3:

ЧЕСНІСТЬ У ВІДПРАВЛЕННІ ПРАВОСУДДЯ

Розробка та дотримання високих стандартів поведінки та етичних принципів, прозорість у інформування громадськості є необхідною основою для справедливого здійснення правосуддя, є запорукою протидії суддів та працівників суду неналежному впливу, а також сприяє зростанню громадської довіри до суду.

Першочерговими завданнями, що стоять перед судовою владою України щодо створення та дотримання принципів чесності, плекання поваги з боку громадськості та інших гілок влади, є такі:

3.1. Розробити проект нової редакції Кодексу суддівської етики, який включив би стандарти поведінки та чесності суддів, що відповідають європейським та міжнародним стандартам, прийняти цей Кодекс на З'їзді суддів України.

3.2. Забезпечити виконання Кодексу суддівської етики через:

- систему надання експертної дорадчої підтримки суддям та працівникам апарату суду щодо суперечливих етичних ситуацій.

- систему навчання, підвищення кваліфікації, створення умов для втілення та розвитку правил етичної поведінки в службовій та позаслужбовій діяльності суддів.

СТРАТЕГІЧНЕ ЗАВДАННЯ 4:

ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ

Українські суди повинні забезпечувати реалізацію права на рівний, справедливий, фінансово можливий доступ до правосуддя усіх громадян незалежно від їх раси, релігійних переконань, етнічного походження, статі, політичних поглядів, соціального статусу, стану здоров'я (зокрема, це стосується громадян із особливими потребами), та забезпечувати право громадян на справедливий суд через доступ до судових приміщень, судової інформації, якісної та доступної правової допомоги тощо.

Першочерговими завданнями, що стоять перед судовою владою України щодо забезпечення реалізації права на доступ до правосуддя, є наступні:

4.1. Підвищити відповідність приміщень суду потребам судової системи для забезпечення своєчасного та ефективного відправлення правосуддя, зокрема, створити належні умови для перебування громадян у приміщеннях судів та належні умови роботи суддів і працівників апарату суду.

4.2. Забезпечити належний доступ громадськості до судової інформації, включаючи інформацію про судові процедури, функціонування судової системи та порядок захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, забезпечити доступ сторін в процесі до повної та зрозумілої інформації щодо конкретних справ, а також доступ до судових рішень, тощо.

4.3. Вжити заходів щодо наповнення веб-сайтів судів.

4.4. Забезпечити належний доступ до приміщень суду, судової інформації, участі в судовому процесі для людей з особливими потребами.

СТРАТЕГІЧНЕ ЗАВДАННЯ 5:

ІННОВАЦІЙНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ СУДОВИХ ПРОЦЕДУР

Українські судді повинні підвищувати свій професійний рівень та покращувати якість здійснення правосуддя шляхом впровадження сучасних технологій, розробки та застосування систем уніфікованого автоматизованого діловодства.

Першочерговими завданнями, що стоять перед судовою владою України щодо вдосконалення роботи судів та якості здійснення правосуддя, зокрема, через розробку та використання сучасних технологій, є наступні:

5.1. Визначити показники ефективності роботи суду, відобразити їх у статистичній звітності, проаналізувати процедури діловодства, описавши процеси та порядок роботи з документами, в разі необхідності удосконалити їх.

5.2. Забезпечити відповідність програмного забезпечення удосконаленим процедурам роботи з документами та забезпечити інтеграцію програмних продуктів, які використовуються в судовій системі.

5.3. Розробити План інформатизації судів, який визначив би, зокрема, принципи, стандарти, часові рамки та бюджетні розрахунки, необхідні для функціонування єдиної судової інформаційної системи.

5.4. Удосконалити програмне забезпечення автоматизованої системи діловодства в судах та забезпечити системний контроль за її функціонуванням.

СТРАТЕГІЧНЕ ЗАВДАННЯ 6:

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І ПРОЦЕС ЙОГО БЕЗПЕРЕРВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Вдосконалити процедури підвищення кваліфікації в судовій системі України відповідно до приписів Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та міжнародних стандартів.

Першочерговими завданнями, що стоять перед судовою владою України щодо створення та підтримки високого рівня у відправленні правосуддя, зокрема, через високий рівень професіоналізму, є наступні:

6.1. Створити національну систему стандартів якості та ефективності роботи суду для належного оцінювання якості роботи суду і планування.

6.2. Використовувати результати внутрішнього та зовнішнього оцінювання роботи суду для удосконалення функціонування суду та здійснення судових процедур.

6.3. Розробити національні стандарти професійного навчання кандидатів на посаду судді, підвищення кваліфікації суддів та навчання працівників апаратів судів, врахувати їх при розробці та впровадженні навчальних програм для суддів та працівників апаратів судів, системи оцінки, вимог до викладачів, тощо, зокрема, при запровадженні спеціальної навчальної програми для керівників апаратів судів, навчальних програм щодо користування програмним забезпеченням, програм з етики та ін.

СТРАТЕГІЧНЕ ЗАВДАННЯ 7:

ГРОМАДСЬКА ДОВІРА

Судова система України спирається на повагу, довіру та впевненість громадськості в її незалежності, безсторонності та ефективності.

Першочерговими завданнями, що стоять перед судовою владою України щодо підвищення та підтримки високого рівня довіри громадськості до судів, навіть за умов, коли судова система може розраховувати більшою частиною на свої ресурси, є наступні:

7.1. Розробити і впровадити національну інформаційно-комунікаційну концепцію судової влади України, яка включатиме співробітництво зі ЗМІ, створення прес-центру судової влади для забезпечення єдності й одноголосності судової влади, належного реагування як на внутрішні, так і зовнішні інформаційні запити та інформування суспільства про потреби, проблеми і досягнення української судової влади, формування позитивного іміджу судової системи.

7.2. Вдосконалювати відносини між судами і суспільством з метою підвищення правової культури суспільства та сприйняття роботи судів, при цьому налагоджувати співпрацю таким чином, щоб запобігати конфлікту інтересів та не перешкоджати здійсненню правосуддя; включаючи належне й ефективне співробітництво з громадськими організаціями, навчальними закладами, зокрема, з метою виховання у дітей та підлітків поваги до судової влади, формування знань про їхні права та їх захист, та про функціонування судової системи загалом. Размещено на Allbest.ru