Суддя - носій судової влади

Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 2862-ХІІ, де визначено види дисциплінарних стягнень (догана та пониження кваліфікаційного класу), звільнення з посади не є дисциплінарним стягненням. На противагу трудовому законодавству, яке визначає, що звільнення може бути застосоване за вчинення працівником дисциплінарного проступку, законодавство про статус суддів такої можливості не передбачає. Це зумовлено тим, що Конституцією та ст. 11 Закону № 2862-ХІІ незалежність суддів гарантується, зокрема, спеціально встановленим порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади.

Суддя не пізніш як за місяць до досягнення 65-річного віку повинен подати особисту заяву про припинення своїх повноважень на ім'я голови суду чи голови вищестоящого суду або голови Ради, до компетенції якої належить обрання судді. В разі неподання у встановлений термін особистої заяви повноваження судді припиняються через місяць з дня досягнення відповідного віку без права на відставку.

Досягнення суддею граничного віку перебування на посаді не означає автоматичного припинення його повноважень, а відповідно до ч. 5 ст.126 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про статус суддів» та ст. 17 та Закону України «Про порядок обрання та звільнення з посади професійного судді Верховного Радою України» є лише правовою підставою для прийняття відповідного рішення компетентним органом в установленому законами порядку. Тому до прийняття компетентним органом рішення про припинення його повноважень суддя здійснює свої повноваження на загальних підставах і користується правовим статусом судді.

Згідно з ст. 3 Закону про звільнення зазначена процедура щодо судді, обраного безстроково, відбувається в такому порядку:

ініціювання перед Вищою радою юстиції (територіальним управлінням державної судової адміністрації до відповідної кваліфікаційної комісії суддів, а щодо суддів ВСУ та судді спеціалізованого суду - головами цих судів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів) питання про звільнення з посади судді в порядку, передбаченому ст. 17 Закону про звільнення;

розгляд питання Вищою радою юстиції та прийняття рішення щодо внесення подання до ВР України про звільнення судді, обраного безстроково;

подання Вищої ради юстиції до ВР України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково;

розгляд подання Вищої ради юстиції відповідним Комітетом ВР України і прийняття рішення по суті цього подання;

розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету на пленарному засіданні і прийняття ВР України рішення стосовно звільнення судді з посади.

Закон про звільнення стосується лише суддів, обраних безстроково, упускаючи суддів, призначених Президентом на 5 років. Нормативного акта, який би безпосередньо врегульовував дане питання, немає. Щоправда ст. 3 Закону України «Про Вищу раду юстиції» містить положення, що Вища рада юстиції вносить подання Президенту України про звільнення суддів з їх посад. У свою чергу, з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звернутися відповідна кваліфікаційна комісія суддів та член Вищої ради юстиції. До 2002 року даним правом володіли ще народний депутат України та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Але відповідно до рішення КСУ вони втратили дане право як таке, що не відповідає Конституції.

Неможливість виконання суддею своїх повноважень за станом здоров'я встановлюється на підставі письмової заяви судді та доданого до неї медичного висновку. За результатами розгляду заяви судді приймає рішення за наявності підстав про звільнення судді з посади з дня наступного після прийняття рішення.

Звільнення з посади судді за порушення присяги відбувається наступним чином. У разі порушення у питання про порушення присяги суддею проводить перевірку і, за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики, приймає одне з таких рішень:

- про наявність підстав для розгляду Верховною Радою України питання про звільнення з посади судді ;

- про відсутність підстав для звільнення з посади судді

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді , підтвердження факту втрати суддею громадянства України, набрання законної сили судовим рішенням про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, а також подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням приймається рішення про звільнення його з посади із зазначених підстав.

На сьогодні єдиним випадком автоматичного припинення повноважень судді, передбаченим чинним законодавством України, є смерть судді.

Статус суддів -- це сукупність прав і обов'язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльності та відповідальності.

Статус суддів закріплено та гарантовано Конституцією України, законами України «Про статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України».

Звільнення судді або припинення його повноважень розглядають у контексті незалежності й недоторканності суддів. У Конституції (ст. 126) та Законі України «Про статус суддів» (ст. 15) дано вичерпний перелік випадків припинення повноважень або звільнення з посади.

Процедура звільнення судді з посади є досить складною в її процедурному плані, що, як неодноразово підкреслювалось, пов'язано зі специфікою суддівської роботи, а саме: здійсненням правосуддя та гарантованим і закріпленим за суддею принципом недоторканності.

Припинення повноважень суддів

Припинення повноважень суддів досить близько межує з припиненням статусу судді. Однак ці два явища не є тотожними, хоча у певних випадках і збігаються одне з одним. Звільнення судді з посади є юридичним фактом припинення суддівських повноважень. Однак позбавлення судді повноважень не завжди позбавляє його статусу. Тобто статус судді не втрачається, а трансформується навіть після припинення суддівських повноважень. Наприклад, коли суддя на законних підставах виходить у відставку та позбавляється права здійснювати правосуддя, за ним зберігаються звання судді, а також певні гарантії статусу судді (правові засади статусу судді, що перебуває у відставці, закріплені в розд. X Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), або він за його заявою відряджається для роботи у ВРЮ, ВККС, Національній школі суддів України.

Підстави і порядок припинення повноважень судді встановлені ч. 5 ст. 126 Конституції України, розд. VII Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 31, 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції". Особливості та порядок припинення повноважень судді КСУ передбачено ст. 23 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Підстави припинення повноважень суддів

Конституція містить положення, відповідно до якого звільнити суддю з посади може лише відповідний суб'єкт, котрий призначив (обрав) його на посаду. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" уточнює, що подання про звільнення судді з посади вносить компетентному органу Вища рада юстиції. Рішення про звільнення судді з посади міститься у відповідному акті Президента чи Верховної Ради України із вказівкою підстав його винесення. Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Підстави набуття статусу судді нерозривно пов'язані з підставами припинення повноважень носія судової влади. Утрата або порушення якоїсь вимоги, обов'язкової для набуття статусу судді, призводить до порушення питання про припинення повноважень.

Згідно зі статтями 31,32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" розрізняється звільнення судді з посади на загальних (пп. 1-3, 7-9 ст. 126 Конституції) та особливих підставах (пп. 4-6 ст. 126 Конституції).

Аналіз конституційного положення дозволяє виділити такі групи підстав звільнення судді з посади:

1) настання певної умови, що перешкоджає подальшому перебуванню судді на посаді: а) закінчення строку, на який його було обрано чи призначено; б) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; в) хвороба судді, що перешкоджає подальшому виконанню обов'язків судді; г) подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

2) у порядку дисциплінарного провадження у випадках: а) порушення суддею вимог щодо несумісності; б) порушення суддею присяги;

3) у зв'язку з установленням певного юридичного факту: а) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді; б) припинення його громадянства; в) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Смерть судді імперативно визначено як підставу для автоматичного припинення його повноважень. Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, повідомляє ВККС. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстави для припинення повноважень судді.

Слід зазначити, що закінчення строку, на який обрано чи призначено суддю, стосується тільки суддів КСУ та суддів, які вперше призначаються на посаду. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може виконувати свої повноваження із здійснення правосуддя з наступного дня після закінчення строку, на який його було призначено. Стосовно суддів судів загальної юрисдикції подання про звільнення судді з посади у зв'язку із закінченням строку призначення вноситься Президенту України ВРЮ, в якому зазначається дата, з якої суддя має бути звільнений. Решта суддів обіймає посади безстроково, але відповідно до п. 2 ст. 126 Конституції України вони повинні бути звільнені з посади після досягнення шістдесяти п'яти років.

Звільнення судді з посади внаслідок порушення присяги. У встановленому Конституцією переліку підстав звільнення з посади немає таких підстав, як звільнення судді з посади в порядку дисциплінарного провадження, за професійною невідповідністю чи невідповідністю судді займаній посаді. Суддя може бути звільнений із посади за дисциплінарні правопорушення тільки у випадку порушення ним вимог щодо несумісності чи присяги. Водночас порушення суддею вимог несумісності є однією з форм порушення присяги, що випливає із сутності присяги судді. Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені ВККС або ВРЮ. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається компетентним органом за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції". На підставі такого подання Президент України видає указ, а Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Набрання законної сили обвинувальним вироком відносно судді є підставою припинення не тільки суддівських повноважень, але й статусу судді. Суддя звільняється з посади у разі вчинення злочину, обвинуваченні якого його віддано до суду та у встановленому порядку визнано винним. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо судді, негайно повідомляє про це ВККС. Обвинувальний вирок стосовно судді повинен набути законної сили. Також якщо стосовно судді набере законної сили обвинувальний вирок суду іншої країни, він підлягає звільненню з посади за цією підставою. У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо судді ВККС повідомляє про це ВРЮ, яка вносить подання про звільнення судді з посади. Суддя, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення.

Припинення громадянства України є неодмінною та безумовною підставою звільнення судді з посади. Підстави, умови та порядок припинення громадянства України визначаються Законом України "Про громадянство України". Суддя з моменту припинення його громадянства не може продовжувати здійснювати свої повноваження.

Суддя звільняється з посади у випадку визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим відповідно до порядку, передбаченого цивільно-процесуальним законодавством. Суд, який ухвалив рішення про визнання судді безвісно відсутнім або оголосив його померлим, негайно повідомляє про це ВККС. У разі набрання таким рішенням законної сили ВККС повідомляє про це ВРЮ, яка вносить подання про звільнення судді з посади.

Судді можуть припинити свою судову діяльність за власним бажанням. Заява про звільнення судді за власним бажанням повинна подаватись до Вищої ради юстиції, яка згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, а також, чи не мав місце сторонній вплив на нього або примус. Протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ВРЮ вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання ВРЮ повідомляє про це ВККС. Загальні підстави звільнення за власним бажанням передбачені ст. 38 Кодексу законів про працю України. Якщо суддя відпрацював на посаді судді не менше 20 років, він має право на вихід у відставку та набуття статусу судді у відставці (ст. 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

При досягненні суддею 65-річного віку він звільняється з посади за віком. ВККС не пізніш як за місяць до дня, наступного за днем, коли судді виповнюється шістдесят п'ять, зобов'язана повідомити ВРЮ про наявність підстави для звільнення судді. Остання вносить відповідне подання про звільнення судді до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п'ятнадцять днів до настання цієї календарної дати. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

У разі неможливості здійснювати повноваження за станам здоров 'я суддя звільняється з посади за наявності медичного висновку або за рішенням суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили. Визнавши, що стан здоров'я не дає змоги судді протягом тривалого часу або постійно здійснювати свої повноваження, ВРЮ вносить подання про звільнення судді до органу, який його обрав або призначив.

Процедура припинення повноважень судді

Правові засади порушення та вирішення по суті питання про припинення повноважень відповідних категорій суддів передбачено законами "Про судоустрій і статус суддів" (ст. 111), "Про Вищу раду юстиції" (ст. ЗІ), "Про Конституційний Суд України" (ст. 23).

Так, рішення про припинення повноважень судді КСУ у випадках закінчення строку призначення, досягнення суддею шістдесяти п'яти років, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, припинення його громадянства, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням приймається на засіданні КСУ, а у випадках припинення повноважень за підставою порушення суддею присяги або порушення суддею вимог щодо несумісності - Верховною Радою України.

Щодо суддів судів загальної юрисдикції, то за наявності законних підстав рішення про припинення повноважень судді приймається тим органом, який призначив (Президентом України) або обрав (Верховною Радою України) суддю. Попередню процедуру припинення повноважень суддів судів загальної юрисдикції здійснює ВРЮ, яка за пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади ВККС або члена ВРЮ приймає рішення про внесення відповідного подання до органу, який їх призначив або обрав.

Рішення про внесення подання про звільнення суддів за обставин: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням - приймається на засіданні ВРЮ більшістю голосів її членів, які беруть участь у засіданні.

Рішення щодо внесення ВРЮ подання про звільнення судді з підстав порушення вимог щодо несумісності та порушення присяги приймається не менш як двома третинами голосів членів цього органу, які взяли участь у засіданні, а у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді - більшістю голосів членів від конституційного складу органу, тобто не менше 11 голосів. Член ВРЮ, який порушив питання про звільнення з посади судді, не бере участі в голосуванні.

У разі прийняття рішення про звільнення судді з посади ВРЮ надсилає своє подання з матеріалами перевірки та розгляду до органу, який уповноважений прийняти остаточне рішення - щодо суддів, яких призначено на посаду строком на 5 років - до Президента України, а щодо безстроково обраних суддів - до Верховної Ради України.

Президент України на підставі внесеного подання ВРЮ видає указ про звільнення судді з посади. Після набуття указом чинності суддя припиняє службові повноваження.

Що стосується суддів, обраних на посади безстроково, то процедуру їх звільнення закріплено в ст. 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Регламенті Верховної Ради України.

Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку її комітетів та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови ВРЮ або її члена, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України й оформляється постановою Верховної Ради України. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності зазначеною постановою Верховної Ради України.

Порядок звільнення судді з посади.

Механізм припинення повноважень суддів схожий на припинення статусу судді. Однак ці два явища не є тотожними, хоча в певних випадках і збігаються один з одним. Звільнення судді з посади виступає юридичним фактом припинення суддівських повноважень. Однак позбавлення судді повноважень виконувати функції судової влади не завжди позбавляє його статусу. Інакше кажучи, статус судді не втрачається, а трансформується навіть після припинення суддівських повноважень. Наприклад, коли суддя на законних підставах виходить у відставку та позбавляється права здійснювати правосуддя, але за ним зберігається звання судді, а також перелік прав, обов'язків і гарантій статусу судді. Правові основи статусу судді, що перебуває у відставці, закріплені ст. 43 Закону України "Про статус суддів".

Підстави і процедура звільнення судді установлені ч. 5 ст. 126 Конституції України; ст. 15 Закону України "Про статус суддів"; ст. 31, 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

Підстави звільнення суддів. Конституційна норма містить положення, за яким звільнити суддю з займаної посади може лише відповідний суб'єкт, що призначив (обрав) його на посаду. Рішення про звільнення судді з посади міститься у відповідному акті Президента України чи Верховної Ради України з вказівкою на підставу його винесення. Рішення є остаточним, оскарженню не підлягає.

Згідно зі ст. 31, 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" розрізняється звільнення судді з посади на загальних (п. 1-3, 7-9 ст. 126 Конституції) та особливих підставах (п. 4-6 ст. 126 Конституції).

Аналіз конституційного положення дозволяє виділити такі блоки підстав для звільнення судді з посади.

Настання певної умови, що перешкоджає подальшому перебуванню судді на посаді:

закінчення строку, на який його було обрано чи призначено;

досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

хвороба судді, що перешкоджає подальшому виконанню обов'язків судді;

подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

У порядку дисциплінарного провадження у випадках:

порушення суддею вимог щодо несумісності;

порушення суддею присяги;

у зв'язку з встановленням певного юридичного факту;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді;

припинення його громадянства;

визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Смерть судді імперативно визначена як підстава для автоматичного припинення його повноважень.

Слід зазначити, що закінчення строку, на який обрано чи призначено суддю, стосується тільки суддів Конституційного Суду і суддів, які вперше призначаються на посаду. Решта суддів обіймає посади безстроково, але відповідно до п. 2 ст. 126 Конституції України вони повинні бути звільнені після досягнення шістдесяти п'яти років.

Звільнення судді з посади внаслідок порушення присяги судді. У встановленому Конституцією переліку підстав звільнення з посади немає таких підстав, як звільнення судді з посади в порядку дисциплінарного провадження, за професійною невідповідністю чи невідповідністю судді займаній посаді. Суддя може бути звільнений з посади за дисциплінарні правопорушення тільки у випадку порушення ним вимог щодо несумісності чи присяги. Водночас порушення суддею вимог несумісності є однією з форм порушення присяги, що випливає із сутності присяги судді.1*

Набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді є підставою припинення не тільки суддівських повноважень, але й статусу судді. На такій підставі суддя звільняється з посади у разі вчинення злочину, в обвинуваченні якого його віддано до суду та у встановленому порядку визнано винним. Однак обвинувальний вирок стосовно судді повинен набути законної сили. Як відомо, вирок суду з кримінальних справ набуває законної сили не з моменту його проголошення. Згідно зі ст. 349, 354 КПК України на вирок суду першої інстанції може бути подана апеляція протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Подання апеляції на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Тільки після остаточного вирішення справи в апеляційній інстанції вирок набуває законної сили. Також, якщо стосовно судді набере законної сили обвинувальний вирок суду іншої країни, він підлягає звільненню з посади за цією підставою.

Припинення громадянства України є неодмінною та безумовною підставою звільнення судді з посади. Підстави, умови та порядок припинення громадянства України визначаються Законом "Про громадянство України". До прийняття Указу Президента України про припинення громадянства та набуття ним чинності суддя не може бути звільнений з підстави припинення громадянства.

Суддя звільняється з посади у випадку визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим. За загальними умовами, передбаченими ст. 43, 46 ЦК України, особу може бути визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою в порядку, визначеному гл. 35 ЦПК України.

Судді судів загальної юрисдикції можуть припинити свою судову діяльність за власним бажанням. Заява про звільнення судді за власним бажанням повинна подаватись до Вищої ради юстиції, яка згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України "Про Вищу раду юстиції" вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус. Загальні підстави звільнення за власним бажанням передбачені ст. 38 Кодексу законів про працю України. Якщо суддя відпрацював на посаді судді не менше 20 років, він має право звільнитись за власним бажанням на підставі виходу у відставку та набути статусу судді у відставці (ст. 43 Закону "Про статус суддів").

Конституція не вказує на вичерпаність переліку підстав припинення повноважень судді. Отже, доцільно передбачити в законі про статус суддів додаткові підстави звільнення судді з посади: а) систематичне або грубе порушення Кодексу професійної етики судді; б) набрання законної сили ухвали суду про визнання судді недієздатним чи обмежено дієздатним або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру; в) скасування чи реорганізація суду, якщо суддя не згоден на переведення в інший суд; г) невідповідність рівня професійних знань судді займаній посаді.

Процедура звільнення судді з посади. В Україні поки що немає єдиного закону, який регламентував би процедуру звільнення суддів з посади. Окремі положення Законів "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" (гл. 3), "Про статус суддів" (ст. 15), "Про Вищу раду юстиції" (ст. 31), "Про Конституційний Суд України" (ст. 23) закріплюють лише деякі процедурні моменти чи етапи припинення суддівських повноважень. Адже принцип єдності статусу суддів вимагає єдиного та прозорого підходу до вирішення цього питання.

Рішення про припинення повноважень судді суду загальної юрисдикції за наявності законних підстав приймається тим органом, який призначив (Президентом України) або обрав (Верховна Рада України) його на посаду.

Попередню процедуру припинення повноважень суддів судів загальної юрисдикції здійснює Вища рада юстиції, яка за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав. До Вищої ради юстиції з пропозицією внести подання про звільнення судді з посади можуть звернутися відповідна кваліфікаційна комісія суддів або член Вищої ради юстиції.

Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров'я; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням - приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів, які беруть участь у засіданні.

Питання про звільнення судді з причин порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього Вища рада юстиції розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою. Суддя, справа якого розглядається, обов'язково запрошується на засідання.

Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді з підстав порушення вимог щодо несумісності та порушення присяги приймається не менш як двома третинами голосів членів Вищої ради юстиції, які взяли участь у засіданні, а у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді - більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції, тобто не менше 11 голосів. Член Вищої ради юстиції, який порушив питання перед Вищою радою юстиції про звільнення з посади судді, не бере участі в голосуванні при прийнятті рішення.

У разі прийняття рішення про звільнення судді з посади Вища рада юстиції надсилає своє подання з матеріалами перевірки та розгляду до органу, який уповноважений прийняти остаточне рішення.

Про наявність підстав для припинення повноважень судді голова суду або голова вищого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, у строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді (ч. 2 ст. 15 Закону "Про статус суддів"). Отже, законодавець мав на увазі очевидні підстави, тобто ті, що не потребують попереднього розгляду у Вищій раді юстиції, а саме: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Або ж у даному випадку ми маємо колізію законів, адже, з одного боку, повноваження щодо внесення подання про припинення повноважень судді згідно зі ст. 31 "Про Вищу раду юстиції" надано Вищій раді юстиції, а з другого - в обов'язки голів судів входить лише "інформування" Президента України або Верховної Ради України про наявність підстав для звільнення судді з посади?

Суддя, якого призначено вперше на строк п'ять років, звільняється з посади Президентом України. Матеріали провадження стосовно звільнення судді надсилаються до Секретаріату Президента, де вони перевіряються і готується проект Указу Президента про припинення повноважень судді.

Щодо суддів, які обрані на посади безстроково, то процедура їх звільнення з посад закріплена Законом України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" та Регламентом Верховної Ради України.

Ініціювання питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, відповідно до п. 1-3, 6-9 ч. 5 ст. 126 Конституції України здійснюється в такому порядку:

у випадках, передбачених п. 1-3, 9 ч. 5 ст. 126 Конституції, суддя з відповідною заявою звертається до територіального управління ДСА, а судді Верховного Суду України або вищого спеціалізованого суду - до голови відповідного суду;

подання про звільнення з посади судді на підставах, передбачених п. 1-3, 6-9 ч. 5 ст. 126 Конституції, вноситься територіальним управлінням ДСА до відповідної кваліфікаційної комісії суддів, а щодо судді Верховного Суду України та судді вищого спеціалізованого суду - головами цих судів у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України;

пропозиція щодо прийняття подання про звільнення з посади судді вноситься відповідною кваліфікаційною комісією суддів до Вищої ради юстиції;

Вища рада юстиції за пропозицією відповідної кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення з посади судді у Верховну Раду України.

Ініціювання питання про звільнення з посади суддів на підставах, передбачених п. 4, 5 ч. 5 ст. 126 Конституції, здійснюється в такому порядку:

відповідна кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада юстиції розглядають та перевіряють звернення Комітету Верховної Ради України, депутатські звернення, звернення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, звернення інших посадових осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадян, якщо вони містять відомості про наявність підстав для звільнення з посади судді, передбачених п. 4, 5 ч. 5 ст. 126 Конституції;

відповідна кваліфікаційна комісія суддів або член Вищої ради юстиції вносять до Вищої ради юстиції пропозиції про прийняття подання про звільнення з посади судді;

Вища рада юстиції розглядає пропозицію про звільнення з посади судді в порядку, передбаченому законом "Про Вищу раду юстиції України".

Вища рада юстиції вносить подання про звільнення з посади судді до Верховної Ради України.

Таким чином, згідно із Законом процедура звільнення з посади судді, обраного безстроково, здійснюється в декілька етапів:

ініціювання перед Вищою радою юстиції питання про звільнення з посади судді;

розгляд питання Вищою радою юстиції й прийняття рішення щодо внесення подання у Верховну Раду України;

надання Вищою радою юстиції у Верховну раду України матеріалів щодо звільнення судді з посади;

розгляд подання Вищої ради юстиції відповідним Комітетом Верховної Ради України (до компетенції якого входить розгляд питань про звільнення суддів, обраних безстроково) та прийняття рішення по суті цього подання;

розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету на пленарному засіданні Верховної Ради України та прийняття рішення.

Порядок розгляду Комітетом подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, перевірку звернень або повідомлень щодо діяльності судді аналогічний порядку при обранні його на посаду. Участь судді, щодо якого розглядається подання про звільнення, є обов'язковою, а у випадку повторного нез'явлення без поважних причин розгляд питання щодо цього судді провадиться за його відсутності.

Кожна кандидатура на звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної Ради України представником Комітету. Коли суддя не згоден з поданням про звільнення, його пояснення заслуховуються в обов'язковому порядку. Якщо при обговоренні виникає необхідність здійснити перевірку звернень стосовно діяльності судді або витребувати додаткову інформацію, Верховна Рада доручає Комітету здійснити таку перевірку.

Рішення про звільнення судді, якого було обрано безстроково, з посади приймається шляхом відкритого нефіксованого голосування більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України.

Аналіз чинного законодавства, чинні закони передбачають різні механізми звільнення суддів з посади. Однак, на наш погляд, принцип єдності статусу суддів та єдність підстав для звільнення суддів, закріплених у Конституції, передбачають можливість прийняття єдиного Закону, в якому була б деталізована процедура відсторонення судді від посади, а саме: зазначений суб'єкт її ініціювання, процедуру встановлення наявності однієї з передбачених Конституцією підстав для звільнення судді, порядок і підстави розгляду матеріалів про звільнення з посади судді, наслідки винесення рішення про звільнення з посади по кожній підставі та інші процедурні питання. Принцип єдності статусу судді вимагає одноманітного підходу до процедури звільнення з посади всіх категорій суддів.

На жаль, Законом № 1625-IV (1625-15) від 18.03.2004 р. було виключено ст. 38 із Закону України "Про статус суддів", яка регламентувала підстави та порядок зупинення повноважень суддів. Унаслідок таких дій законодавця створились умови, за яких суддя, щодо дій якого здійснюється провадження по кримінальній справі або дисциплінарне провадження, фактично продовжує вионувати повноваження судді, тим самим дає підстави сумніватись сторонам судового розгляду у його належній кваліфікації та справедливості винесених рішень.

Вважаємо, що поки розглядається питання, які стосуються професійної репутації судді, останній повинен бути відстороненний від виконання суддівських функцій, але зі збереженням усіх гарантій, передбачених суддівським статусом. Зокрема, доцільно зупиняти повноваження судді, якому пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, до закриття справи або винесення виправдувального вироку. Звичайно, якщо буде винесено обвинувальний вирок, то повноваження судді залишаються зупиненими до набуття законної сили обвинувальним вироком та винесення рішення відповідного органу про припинення повноважень судді. Також доцільно зупиняти повноваження судді на час здійснення дисциплінарного провадження щодо нього з підстав порушення несумісності посади судді з іншою діяльністю до вирішення справи по суті. Слід також зупиняти повноваження судді у випадку порушення процедури звільнення судді з посади з інших підстав, передбачених Законом. У якості підстав зупинення повноважень судді треба додати закінчення строку повноважень судді, коли щодо нього розпочата процедура безстрокового обрання на посаду на строк до остаточного ухвалення відповідного рішення Верховною Радою України.

Рішення щодо зупинення повноважень судді варто приймати на засіданні кваліфікаційної комісії суддів, з наступним повідомленням про прийняте рішення голови відповідного суду, в якому працює суддя.

На нашу думку, запровадження інституту зупинення повноважень судді сприятиме підвищенню авторитету та незалежності судової влади в цілому.

(АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС, ФІНАНСОВЕ ПРАВО,

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО

УДК 342.5+342.56

А. Л. БОРКО,

кандидат юридичних наук, доцент,

суддя апеляційного суду Херсонської області

Першочергове значення для забезпечення законності та ефективності судової діяльності має формування високопрофесійного суддівського корпусу, в основу якого покладений адміністративно-правовий механізм зайняття посади та звільнення з посади суддів. У той же час на сьогодні існує потреба більшого гарантування незалежності і незмінюваності суддів, що виявляє недосконалість існуючого порядку припинення повноважень судді. З огляду на це, в контексті вдосконалення статусу суддів в Україні і вбачаються актуальними питання адміністративно-правового регулювання механізму звільнення судді з посади.

Зазначимо, що деякі аспекти набуття та припинення повноважень судді вже розглядалися такими вченими, як В. С. Єгорова, А. М. Марцинкевич, Л. М. Москвич, О. К. Намясенко, С. В. Прилуцький, Л. В. Скомороха та ін. Разом з тим ці дослідження здебільшого розкривають лише загальні засади звільнення з посади судді поза комплексною характеристикою адміністративно-правового регулювання статусу суддів в Україні, що на сьогодні має враховувати останні реорганізаційні зміни у сфері судоустрою. Саме тому метою нашої роботи є аналіз адміністративно-правового регулювання підстав і порядку звільнення судді з посади як гарантії незалежності суддів, визначення сутності та особливостей припинення повноважень судді, а також обґрунтування пріоритетних напрямків вдосконалення механізму звільнення судді з посади.

Передусім, відмітимо, що порядок звільнення з посади судді, так само як і механізм її зайняття, становить одну з ключових гарантій незалежності та незмінюваності суддів. Встановлення об?єктивних підстав і прозорої правової процедури припинення повноважень судді, її достатнє адміністративно-правове забезпечення створюють умови для належного виконання суддями своїх професійних обов?язків. При цьому гарантується відсутність впливу на суддю через можливість його незаконного звільнення та правомірна діяльність повноважного судді, невідповідність особи якого встановленим вимогам до судді чи відповідне порушення чинного законодавства невідворотно має призводити до припинення його повноважень.

Підстави звільнення з посади судді закріплюються на конституційному рівні ч. 5 ст. 126 Конституції України [1] і визначають найбільш суттєві об?єктивні та суб?єктивні обставини,

настання яких несумісне з подальшим виконанням суддівських повноважень. І, передусім, слід вказати таку підставу, як закінчення строку, на який обрано чи призначено суддю, що стосується суддів, призначених вперше, і суддів Конституційного Суду України. Ця підстава втрачає свою актуальність в частині суддів судів загальної юрисдикції у разі переходу

до одноступеневої системи зайняття посади судді (тобто призначення їх одразу безстроково), як це передбачається проектом змін до Конституції України [2]. При цьому звертаємо увагу, що закінчення строку повноважень судді, втім так само як і смерть чи досягнення особою граничного віку перебування на посаді судді, є цілком об?єктивним і зрозумілим фак том, що не потребує особливої юридичної верифікації органом, який обрав або призначив суддю, а тому задля спрощення адміністративної процедури може бути підставою не для звільнення з посади судді, а автоматичного припинення його повноважень.

Тут також можна погодитись із пропозицією О. К. Намясенко [3, с. 6] щодо забезпечення правонаступництва у Конституційному Суді України шляхом продовження службової діяльності суддею, строк повноважень якого закінчився, до набуття повноважень його наступником.

Такий підхід знайшов своє відображення і у проекті змін до Конституції України [2]. Вважаємо його прийнятним саме щодо Конституційного Суду України (а не судів загальної юрисдикції) з огляду на специфіку його формування та повноважень, а також місце і значення у державі, що вимагає насамперед узгодженості та стабільності функціонування єдиного органу

конституційної юрисдикції в Україні.

Крім цього, проектом змін до Конституції України [2] передбачається й підвищення граничного віку судді, досягнення якого є підставою припинення його повноважень, із шістдесяти п?яти до сімдесяти років. Таке підвищення граничного віку для судді слід розглядати в контексті аналогічного підвищення мінімального віку для кандидатів на посаду судді за вказаним проектом змін до Конституції України. Збільшення максимального віку перебування на посаді судді до сімдесяти років свого часу передбачалось й відповідними пропозиціями в межах Проекту «Україна: верховенство права» Агентства США з міжнародного розвитку [4].

На рівні із цим Л. М. Москвич також пропонує встановити й граничний вік для претендентів на посаду судді [5, с. 12, 13], проте, як на нас, це призведе до необґрунтованого порушення рівності громадян у праві на зайняття посади судді. Єдино прийнятним обмеженням тут може бути вимога, аби їх вік на момент набуття суддівських повноважень був менший за вік, досягнення якого є підставою для звільнення з посади судді. У будь-якому разі нормативне визначення граничного віку судді як підстави припинення його повноважень має зумовлюватись світовою практикою, загальним рівнем і тривалістю життя в країні, системою підготовки юридичних кадрів та станом здоров?я суддів.

Неможливість виконувати суддівські повноваження за станом здоров?я незалежно від віку виступає самостійною підставою звільнення з посади судді. Здійснення обов?язків професійного судді пов?язано зі значним розумовим і нервово-психічним напруженням, вимагає від особи постійної зосередженості й емоційної стійкості, що цілком логічно ставить не тільки перед кандидатами на посаду судді, але і вже діючими суддями вимоги до певного

стану їх здоров?я. Насамперед йдеться про відсутність у таких осіб хронічних психічних або інших захворювань, що перешкоджають виконанню обов?язків судді. У той же час, з метою недопущення виконання суддівських повноважень особою, яка має захворювання, що перешкоджають виконанню обов?язків судді, й запобігання звільненню судді з посади через наявність в нього захворювань, що не перешкоджають виконанню обов?язків судді, першочерговим постає адміністративно-правове врегулювання вичерпного переліку захворювань, що протягом тривалого часу або постійно перешкоджають виконанню обов?язків судді.

Також нами вбачається доцільним запровадження і нормативне визначення порядку обов?язкового щорічного комплексного медичного обстеження у спеціально відібраних медичних установах всіх суддів, за результатами якого й має вирішуватись питання продовження виконання ними суддівських повноважень.

Лише у такий спосіб може реально гарантуватись відправлення правосуддя в Україні суддями, які є для цього достатньо здорові.

Відмітимо, що згідно з ч. 1 ст. 103 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [6] неможливість виконувати повноваження судді за станом здоров?я може підтверджуватись не

лише відповідним медичним висновком, але й рішенням суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним. Раціональний підхід у цьому дійсно є, адже, виходячи з положень ч. 1 ст. 36, ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України [7], в основу обмеженої дієздатності та недієздатності покладено саме медичний критерій. Так, підставою визнання особи обмежено дієздатною виступає наявність у неї психічного розладу, який істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та / або керувати ними, а підставою

визнання особи недієздатною - наявність хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та / або керувати ними.

В. С. Єгоровою [8, с. 7] пропонується визначення визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним як самостійної підстави припинення повноважень судді. Проектом змін до Конституції України [2] на рівні з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров?я визнання судді недієздатним (але не обмежено дієздатним) вже прямо передбачається як окрема підстава звільнення його з посади. Із цим не можна погодитись, оскільки у цьому разі медичний критерій недієздатності вже охоплюється змістом неможливості виконання повноважень судді за станом здоров?я.

До того ж і у процесуальному плані визнання у судовому порядку судді недієздатним згідно з

ч. 1 ст. 239 Цивільного процесуального кодексу України [9] має ґрунтуватись на результатах кваліфікованої судово-психіатричної експертизи, що дає підстави для звільнення з посади судді у зв?язку з неможливістю виконання суддівських повноважень за станом здоров?я значно раніше набрання законної сили рішенням суду про визнання такого судді недієздатним.

Натомість окремою підставою звільнення з посади судді могло би виступати визнання особи обмежено дієздатною з підстав, передбачених ч. 2 ст. 36 Цивільного кодексу України [7], а саме зловживання нею спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, чим вона ставить себе чи свою сім?ю у скрутне матеріальне становище. Перелічені обставини самі по собі ще не вказують на неможливість виконання суддівських повноважень за станом здоров?я. Однак наявність у судді алкогольної, наркотичної чи іншої залежності не тільки шкодить авторитету судової влади, але й обґрунтовано ставить під сумнів здатність судді професійно здійснювати об?єктивний і неупереджений розгляд і вирішення справ, є додатковим фактором вчинення корупційних правопорушень тощо.

До інших конституційних підстав звільнення з посади судді також відноситься подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням й визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Звільнення з посади судді за цими підставами відбувається за в цілому не досить складної правової процедури на підставі особистої заяви судді або відповідного рішення суду. При цьому важливою гарантією статусу суддів вбачається обов?язкове попереднє з?ясування Вищою радою юстиції під час розгляду заяви судді про звільнення з посади за власним бажанням його дійсного волевиявлення та відсутності стороннього впливу на нього або примусу (ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції» [10]). Проте, як на нас, така перевірка Вищої ради юстиції має проводитись і під час розгляду нею заяви про відставку судді, подання якої так само могло відбуватись під тиском і не відповідати дійсному волевиявленню судді. Відзначимо, що з?ясування дійсного волевиявлення судді, який подав заяву про відставку, передбачається п. 4 § 2.1 Регламенту Вищої ради юстиції від 04.10.2010 [11], що у той же час не відповідає вищевказаним законодавчим положенням. Належного врегулювання потребує й порядок повторного обрання судді у відставці на посаду судді, призначення (обрання) на посаду судді особи, яка раніше була звільнена з неї за власним бажанням, а також гарантії та механізм поновлення на посаді й інші правові наслідки появи судді, який був визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим.

Одним із позитивних положень проекту змін до Конституції України [2] є віднесення до підстав звільнення з посади судді не тільки припинення його громадянства, але й виїзду на постійне проживання за межі України. Зазначимо, що припинення суддею громадянства України означає його невідповідність законодавчо визначеним вимогами до судді, що цілком логічно повинно мати наслідком припинення виконання такою особою суддівських повноважень. Згідно із Законом «Про громадянство України» [12] у кожному випадку рішення про припинення громадянства України приймається Президентом України, який також бере участь у формуванні суддівського корпусу. Тому внесення Вищою радою юстиції Президентові України подання про звільнення судді у зв?язку з припиненням його громадянства матиме суто формальне значення, лише ускладнюючи таку процедуру припинення повноважень судді.

У разі ж виїзду судді на постійне проживання за межі України він втрачає можливість виконувати (щонайменш протягом тривалого часу) свої повноваження у судах, які розташовані та поширюють свою юрисдикцію лише на територію України. Запровадження цієї підстави звільнення з посади судді має супроводжуватись детальним адміністративно-правовим регулюванням порядку, суб?єктів і строків підтвердження виїзду судді на постійне проживання за межі України та наступного ухвалення рішення про його звільнення з посади.

Крім виїзду на постійне проживання за межі України проектом змін до Конституції України [2] пропонується і така підстава звільнення з посади судді, як «ненадання суддею згоди на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду загальної юрисдикції, в якому він займає посаду». Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [6] суддя не може бути переведений до іншого суду без його згоди, що становить одну з гарантій статусу суддів. Тут також слід вказати норму абз. 6 п. 3 розд. XIII названого Закону, за якою судді, що у зв?язку з реорганізацією Верховного Суду України не наддали згоду на переведення до інших судів, мали бути звільнені з будь-якої конституційно визначеної підстави. Однак наврядчи викладене можна розглядати як дійсне порушення суддею присяги, оскільки надання ним згоди на переведення до іншого суду є його правом, а не обов?язком. Ненадання ж суддею згоди на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду загальної юрисдикції, в якому він займає посаду, безпосередньо не включається до традиційних випадків порушення суддею присяги (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» [10]) й може визначатись окремою підставою звільнення з посади судді.

Поза цим звільнення з посади судді виступає і своєрідною мірою відповідальності судді за вчинення ним різних порушень у сфері організації та реалізації судової влади в Україні.

Зокрема, підставами для звільнення з посади судді визначається порушення суддею вимог щодо несумісності та набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього. Наголосимо, що вчинення суддею злочину (навіть якщо він не пов?язаний з його професійною

діяльністю) не тільки дискредитує цю особу, яка за своєю репутацією і моральними якостями (незалежно від конкретного виду й міри покарання) надалі вже не може здійснювати правосуддя, але й в цілому завдає шкоду авторитету усієї судової влади. У цьому аспекті необхідно погодитись із В. С. Єгоровою [8, с. 7] з приводу доцільності проробки механізму припинення повноважень судді у зв?язку із закриттям за його згодою щодо нього кримінального провадження за нереабілітуючими підставами (скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення тощо). Це побічно підтверджує вчинення суддею кримінального правопорушення, що також повинно мати наслідком припинення його повноважень.

Дотримання принципу несумісності є вимогою і одночасно гарантією незалежності суддів, які не можуть займати будь-які інші посади в органах публічної влади, займатися іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), а також належати до політичних партій чи професійних спілок (ч. 2 ст. 127 Конституції України [1] та ст. 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [6]). Вказане насамперед має на меті недопущення конфлікту інтересів судді, його підпорядкування за іншим місцем роботи, політизації судової діяльності й порушення авторитету судової влади, її незалежності, неупередженості та безсторонності. Задля виявлення фактів порушення суддею вимог щодо несумісності Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Вищою радою юстиції має регулярно проводитись перевірка суддів як зазверненнями громадян і повідомленнями у пресі, так і за власною ініціативою. При цьому проблемним у порядку звільнення з посади судді у зв?язку з порушенням ним вимог щодо несумісності і таким, що потребує належного нормативно-правового регулювання, вбачається оцінка і підтвердження факту «виявлення прихильності до політичної партії чи професійної спілки» як різновиду порушення суддею вимог щодо несумісності.