Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

1.1 Кримінально правова характеристика злочинності у сфері у сфері торгівлі та обслуговування населення

1.2 Стан злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення (рівень, динаміка, географія)

1.3 Причини і умови злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

2. Протидія злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

2.1 Загально-соціальне значення злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

2.2 Спеціально-кримінальне значення злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У ході реформи карного законодавства найбільшим змінам піддалися норми про відповідальність за злочини в сфері економічної діяльності та діяльності у сфері торгівлі та обслуговування населення, що цілком природно. Пішла в минуле система командно-адміністративного соціалізму з її незаперечним пануванням державної власності, обмеженим до мінімуму приватним підприємництвом, централізованим плануванням, твердим контролем держави в економічній сфері з метою вольового забезпечення виконання господарських планів, у тому числі і з використанням спеціально встановлених для цього кримінально-правових способів.

Перехід країни до ринкової багатоукладної економіки, розвиток підприємництва, заохочення конкуренції, розширення зовнішньої торгівлі об'єктивно зробили необхідним принциповий перегляд законів про так званих господарські злочини, прийнятих ще в період тотального контролю держави над всією економічною діяльністю. Карний кодекс, що діяв у той час, усе ще називав у якості злочинних цілий ряд діянь, що суперечать принципам соціалістичної економіки: приватнопідприємницьку діяльність і комерційне посередництво, спекуляцію, приписки й інші перекручування звітності про виконання планів, випуск недоброякісної продукції і т.п.

Нова економічна ситуація настійно вимагала встановлення кримінальної відповідальності за цілий ряд суспільно небезпечних діянь, що порушують основи підприємницької діяльності, за прояв монополізму й обмеження конкуренції, за різні порушення в сфері кредиту і банківської діяльності, за ухилення від сплати податків і митних платежів, за зловживання при емісії цінних паперів, за порушення комерційної чи банківської таємниці і деякі інші злочини.

За кримінально-правовою класифікацією економічна злочинність поділяється на такі групи:

1) злочини у сфері відносин власності, пов'язані зі службовою діяльністю: розкрадання державного чи колективного майна шляхом шахрайства, присвоєння, розтрати або зловживання посадовим становищем;

2) злочини у сфері використання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему України; видання нормативних актів, які змінюють доходи та витрати бюджету всупереч визначеному законом порядку;

3) злочини у сфері фінансових відносин: виготовлення чи збут підроблених грошей або цінних паперів; незаконні операції з валютними цінностями; приховування валютної виручки; ухилення від сплати податків; порушення порядку випуску (емісії) й обігу цінних паперів; підробка знаків поштової оплати та проїзних квитків; незаконне виготовлення, підробка, використання чи збут незаконно виготовлених й одержаних або підроблених марок акцизного збору; правовий бюджет торгівля дохід

4) злочини у сфері підприємництва: заняття забороненими видами підприємницької діяльності; порушення порядку заняття нею; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними; незаконна торговельна діяльність; протидія законній підприємницькій діяльності; приховування банкрутства; фіктивне банкрутство;

5) злочини у сфері захисту від монополізму та несумлінної конкуренції: незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю; розголошення комерційної таємниці; штучне підвищення та підтримання високих цін на товари народного споживання й послуги населенню; змова про фіксування цін; примушування до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань;

6) злочини у сфері обслуговування населення: випуск чи реалізація недоброякісної продукції; обман покупців; обман замовників; одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням населення; порушення правил торгівлі;

7) злочини у сфері митного регулювання - контрабанда.

У результати проведення зазначеної реформи карного законодавства коло злочинних і карних діянь у сфері економічної діяльності кардинально змінено. При цьому декриміналізовано деякі діяння, що вважалися до останнього часу злочинами, і сформульовані нові склади злочинів.

Обрана тема курсової роботи буде присвячена темі "Кримінологічна класифікація злочинів у сфері тогрівлі та обслуговування наслення".

Класифікаційним ідеям властиве глибоке історичне коріння. Як тільки людина набуває певну кількість знань про будь-який предмет, вона зразу ж намагається систематизувати їх у певному порядку, щоб краще було ними розпоряджатися, знаходити ці знання в найкоротші терміни та повідомляти їх при потребі іншим. Таке походження класифікацій, що сприяють збільшенню суми знань у кожному предметі, який вивчається, змушує розглядати ці предмети під різними кутами і відкривати нові можливості, котрі без цього, можливо, залишились би непоміченими. Як засіб упорядкування і систематизації матеріалу класифікація у кримінології використовується з часів становлення науки. Класифікація у будь-якій науці ґрунтується на єдиних законах і правилах діалектичної та формальної логіки. Криміналістичні класифікації відрізняються від класифікацій інших наук тільки об'єктами і цілями. Якщо говорити безпосередньо про криміналістичну класифікацію злочинів, що нас безпосередньо цікавить, то вона має досить важливе значення не лише в теоретичному, але й в практичному розумінні, оскільки ті методики розслідування різних видів злочинів, які розробляються саме на основі криміналістичної класифікації злочинів допомагають правоохоронним органам під час виявлення та розслідування злочинів.

Теоретичне розроблення проблем класифікації злочинів на кримінологічній основі має важливе значення для подальшого розвитку теорії кримінології, вдосконалення методики виявлення і розкриття злочинів, поліпшення процесу підготовки слідчо-оперативних кадрів, підвищення їх професійного рівня.

Метою написання курсової роботи є вивчення та дослідження класифікації злочинів у сфері торгівлі та обслуговування населення на кримінологічній основі, а також дослідження певних проблемних питань, пов'язаних із кримінологічною класифікацією злочинів.

Даній проблематиці присвятили свої наукові праці такі кримінологи як Р.С. Бєлкін, В.О. Образцов, О.М. Васильєв, М.П. Яблоков, І.Ф. Герасимов, В.Ю. Шепітько, І.О. Возгрин, І.С. Голунський та багато інших.

Під час написання курсової роботи будуть розглянуті загальні положення методики розслідування злочинів, оскільки саме цей завершальний розділ кримінології включає в себе поняття кримінологічної класифікації злочинів, також безпосередньо розглядатиметься головне питання - питання класифікації злочинів, буде звернуто увагу на певні проблемні питання кримінологічної класифікації окремих видів злочинів, які на даному етапі ще не досить повно досліджені в теорії кримінологічної науки, проте які мають досить важливе теоретичне та практичне значення під час розробки окремих методик розслідування злочинів, які відповідатимуть сучасним потребам практичної діяльності правоохоронних органів.

Отже, окресливши значення кримінологічної класифікації злочинів, мету написання даної роботи, а також визначивши основні питання, які необхідно дослідити в процесі написання курсової роботи, можна перейти до розкриття та характеристики першого питання.

1. Загальна характеристика злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

1.1 Кримінально правова характеристика злочинності у сфері у сфері торгівлі та обслуговування населення

За даними статистики, останнім часом в Україні збільшується кількість осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності за вчинені злочини, зокрема, у промисловості, торгівлі, сфері обслуговування та підприємницької діяльності, у галузі стандартизації, метрології, сертифікації (відповідно до статей 225 КК України - Обман покупців та замовників; 226 - Фальсифікація засобів вимірювання; 227 - Випуск або реалізація недоброякісної продукції; 229 - Незаконне використання товарного знаку).

Згідно з чинним законодавством України розслідування злочинних порушень правил торгівлі належить до компетенції слідчих ОВС.

Порушення правил торгівлі здійснюється різноманітними способами. Деякі з них указано в розділі VII ККУ. Так, основними способами вчинення обману громадян-споживачів є обважування, недомірювання, пересортування, пряме обраховування та ін. Гаврилов Б.Я. Способна ли российская статистика о преступности стать реальной? // Государство и право. - 2007. - № 1 С.12

Обважування - реалізація товарів неповної ваги. В обважуванні злочинці застосовують такі способи:

- знімають товар із ваги до того, як вона урівноважиться;

- неправильно визначають масу упаковки;

- використовують несправні або неправильно встановлені ваги;

- застосовують гирі меншої маси;

- для збільшення маси товару прикріплюють до ваг різні предмети;

- недоважують товар за попереднього його розфасування;

- зменшують кількість продуктів під час закладення в котли;

- виготовляють з відпущених продуктів більшу кількість порцій, ніж належить за нормою тощо.

Недоливания здійснюється різними способами, зокрема у металевих мірних кухлях роблять у дні вм'ятину, зменшуючи таким чином місткість кухля від 5 до 10 мл на кожні 500 мл, вставляють друге дно в мірну посудину, зрізають торець кухля. Найчастіше продавці не доливають спиртних напоїв, води, молока, олії тощо; пошкоджують горілчані дозатори.

Пересортування - продаж товарів нижчої якості за ціною вищою, або менших розмірів за ціною більшою.

Пряме обрахування - заздалегідь неправильне вираховування вартості товарів при оплаті. Обраховування буває замасковане - коли з покупця отримують повну суму грошей за оплату товару, але касові показники при цьому зменшують. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - Київ, Атіка. Академія. Ельга-Н-2007 - С.32

Окрім зазначених способів обману покупців, працівники магазинів вживають інші хитрощі, наприклад, фальсифікують товари, тобто штучно погіршують якість деяких товарів: розбавляють спиртні напої, соки, молоко водою, зволожують продукти з підвищеною гігроскопичністю (наприклад, цукор, сіль), підмішують у цукор, манну крупу тощо інші складники.

Дії оперативних і слідчих працівників у порушенні кримінальних справ цієї категорії визначаються характером вихідних матеріалів.

Підстави порушення кримінальних справ за обман покупців

1. Підставою для порушення кримінальної справи найчастіше буває повідомлення компетентних органів (Державної інспекції за якістю товарів і торгівлі, Міністерства торгівлі України, Держспоживстандарту, Управління у справах захисту прав споживачів) про факт обману. Для порушення кримінальної справи в цих випадках є дані про обман покупців.

Якщо у вихідних матеріалах йдеться про конкретні факти і є докази, які підтверджують наявність наміру, то кримінальну справу порушують негайно, щоб не дати злочинцям можливості приховати злочин.

Для порушення кримінальної справи за такими матеріалами необхідно, щоби до органів міліції було подано:

- акт контрольного закупу або перевірки магазину (наприклад, зняття залишків ревізором). В акті повинно бути вказано де, коли, ким, у чиїй присутності було проведено закуп (перевірку), що встановлено в результаті закупу (перевірки). Акт контрольного закупу підписують держторгінспектор або громадський контролер, директор магазину, продавець;

- рішення керівника торгу або інспекції про передання матеріалів перевірки магазину чи контрольного закупу до органу розслідування;

- доповідна (довідка) інспектора або громадського контролера про характер порушень торгівлі в магазині чи на підприємстві громадського харчування;

- акт про результати визначення якості, сорту товару, вилученого з магазину чи підприємства, які підлягали перевірці;

- пояснення працівників магазину чи підприємства про виявлені хиби;

- дані про потерпілих, ошуканих за продажу їм товарів, і про свідків;

- якщо в результаті перевірки торгового підприємства вилучаються вагові або вимірювальні прилади, про це складається акт, який також використовується як підстава для порушення кримінальної справи. Тарас Марінчак. Помилки в кваліфікації господарських злочинів. Підприємництво, господарство та право - № 7 - 2007 р. - с.77

Зазначені документи повинні складатися з дотриманням установленої форми. Їх зміст мусить чітко розкривати суть порушення правил торгівлі. Відсутність необхідних даних може ускладнити розслідування в подальшому.

Важливе значення для встановлення і фіксації фактів обману покупців має організація контрольного закупу. Відомо, що особи, схильні до ошуканства, уважно слідкують за покупцями і досить точно визначають, в який час, кого і як можна обманути з найменшим ризиком. Тож за контрольованого закупу доцільно спершу прослідкувати за роботою продавців, щоб з'ясувати, де допускаються порушення правил торгівлі, та продумати, в який момент доцільно провести контрольний закуп.

1.2 Стан злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення (рівень, динаміка, географія)

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217). Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини щодо захисту прав і законних інтересів споживачів у сфері господарської діяльності з виробами із дорогоцінних металів. Ці відносини регулюються Законом "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р.1 та іншими нормативно-правовими актами. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Підручник. - 2-ге видання, перероблене і доп. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - К.: Видавничий Дім., 2007. - с.78-79

Предмет злочину - державне пробірне клеймо, тобто знак установленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву. Для кожного виду дорогоцінних металів встановлено проби (державні стандарти), наприклад, для платини - 950-та проба.

Предметом злочину є як незаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо. Не є предметом злочину іменник - спеціальний знак, який засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

Об'єктивну сторону злочину характеризують альтернативні дії: незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

Під виготовленням слід розуміти як повне створення державного пробірного клейма, так і відновлення не придатного для використання клейма. У будь-якому випадку тут йдеться про виготовлення предмета (приладу), яким клеймується виріб, а не самого знака на виробі.

Збут державного пробірного клейма - це його відчуження будь-яким способом (продаж, дарування, обмін тощо). Збутом є відчуження як законно виготовленого, так і незаконно виготовленого державного пробірного клейма. В останньому випадку дії особи, яка сама незаконно виготовила клеймо, слід кваліфікувати як незаконне виготовлення та збут, а в інших випадках - тільки як незаконний збут.

Використання означає незаконне нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб. Таке нанесення можливе: 1) законно виготовленим або незаконно виготовленим клеймом; 2) на ювелірні та побутові вироби із дорогоцінних металів або на інші вироби (враховуючи ті, що виготовлені не із дорогоцінних металів); 3) особами, яким надано право клеймувати вироби, або іншими особами. М.В. Салтевський. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. - К.: Кондор, 2006. - с.62-63

Диспозиція ст. 217 є бланкетною і вимагає звернення до інших нормативних актів для визначення незаконності вказаних дій. Основне значення має вищевказаний Закон, а також Інструкція про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння у редакції наказу Міністерства фінансів України від 5 лютого 2004 р. № 1432. Згідно із Законом опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються Міністерством фінансів України та виготовляються за його замовленням. Право клеймувати ювелірні та побутові вироби, виготовлені з дорогоцінних металів, мають тільки органи Державної пробірної служби та за певних умов - виготовлювачі таких виробів.

Незаконним використанням державного пробірного клейма, зокрема, можуть визнаватися: клеймування виробів не власного виробництва чи незаконно виготовлених виробів; клеймування виробів, покритих іншим дорогоцінним металом, не за основним сплавом; нанесення відбитку пробірного клейма, яке не відповідає пробі сплаву, з якого виготовлено виріб.

Нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб, виготовлений не з дорогоцінного металу, і подальший продаж цього виробу під виглядом виробу з дорогоцінного металу вимагає додаткової кваліфікації за ст. 190 як шахрайство. Так само кваліфікується завищення проби при нанесенні клейма на виріб із дорогоцінного металу і подальший продаж цього виробу. Гора І.В., Іщенко А.В., Колесник В.А. Криміналістика: Посібник для підготовки до іспитів. - 3-е вид., стереотип. - К.:Вид. Паливода А.В., 2007. - с.56-58

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої з дій - виготовлення, збуту або використання.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел.

Суб'єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 217 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 217 - штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 217 - штраф від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від трьох до п'яти років.

Обман покупців та замовників (ст. 225). Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері реалізації товарів та надання послуг суб'єктами господарської діяльності. Додатковий об'єкт - власність покупців та замовників.

Предметом злочину можуть виступати товари або гроші.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: 1) діяння - обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг; 2) наслідок - матеріальна шкода громадянинові в сумі, що перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под. ред. заслуженного деятеля науки РФ, проф. Р.С. Белкина. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2006. - с.55-56

Обмірювання, як спосіб учинення цього злочину, характеризується тим, що особа вводить в оману покупця чи замовника щодо виміру, зокрема, довжини, площі чи об'єму, внаслідок чого при обчисленні оплати товарів чи послуг враховуються завищені результати виміру. При обважуванні аналогічний обман стосується виміру ваги.

Обмірювання та обважування під час реалізації товарів призводить до того, що покупці одержують їх у меншій, ніж оплачено, кількості вимірних одиниць, тобто менше за довжиною, площею, об'ємом, вагою тощо. Обманний вимір можливий як під час безпосередньої реалізації товарів, так і під час їх попереднього фасування. Обмірювання та обважування під час надання послуг, зокрема, може полягати в обмані щодо виміру наданих послуг (наприклад тривалості телефонних переговорів), отриманих від замовника предметів тощо.

Обраховування характеризується тим, що особа вводить в оману покупця чи замовника щодо розрахунку вартості товарів, послуг, використаних матеріалів, або щодо кількості одиниць товарів, які реалізуються, або щодо суми грошей, які приймаються чи видаються під час оплати товарів чи послуг.

Під іншим обманом покупців та замовників слід розуміти продаж фальсифікованих товарів (наприклад розбавлених водою молока чи пива) або неповного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, стягування плати за послуги, що надаються безкоштовно, перевищення встановлених цін на товари чи послуги, приписування робіт, що не виконувались, тощо.

Загальною ознакою обману в цьому складі злочину є те, що особа умисно повідомляє потерпілому неправдиві відомості або приховує певні обставини з метою ввести його в оману або продовжити стан омани щодо тих дій, якими завдається матеріальна шкода. Внаслідок цього потерпілий, перебуваючи в стані омани, більше передає або менше одержує грошей чи іншого майна. Кримінальне право України. Особлива частина. За ред. проф. М.І. Бажанова. Київ-Харків. "Юрінком-Інтер". - 2008 - с.44-46

Для кваліфікації обману покупців та замовників не має значення, де вчинюється цей злочин: на підприємствах торгівлі, комунального господарства, громадського харчування, побутового обслуговування населення, на ринках чи в інших місцях.

Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 є тільки окремі громадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфікується як шахрайство (ст. 190).

Злочин вважається закінченим із моменту, коли матеріальну шкоду у вищезазначеній сумі було фактично завдано покупцеві або замовникові. Як правило, це момент закінчення розрахунків за товари чи послуги.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел.

Суб'єкт злочину - особа, яка після досягнення 16-річного віку реалізує товари або надає послуги від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання (юридичної особи чи громадянина-підприємця). Суб'єктом злочину в судовій практиці визнаються не тільки працівники підприємств, а й інші особи, які реалізують товари в підприємствах.

Обман громадян при реалізації товару або наданні послуги не від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання (наприклад, під час продажу продукції, вирощеної в особистому підсобному господарстві) кваліфікується як шахрайство (ст. 190).

У частині 2 ст. 225 встановлено відповідальність особи, раніше судимої за обман покупців чи замовників.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 225 - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 225 - штраф від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. - К.: Атака, 2007 - с.67

Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226). Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення єдності вимірювань в Україні, захисту громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань. Ці відносини регулюються Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11 лютого 1998 р.3та іншими нормативними актами.

Предмет злочину - фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти.

Прилади та інструменти є видами засобів вимірювальної техніки - технічних засобів, які застосовуються під час вимірювань і мають нормовані метрологічні характеристики. Вимірювання приладами базується на дії самого приладу, який конструктивно здатний до самостійної роботи та відображення результатів вимірювання, наприклад, вимірювання лічильниками спожитої електроенергії, води чи газу. Інструменти використовуються людиною в процесі вимірювання як допоміжний засіб, наприклад, вимірювання мікрометром, штангенциркулем тощо. Порядок установлення належності технічних засобів до засобів вимірювальної техніки визначається Держстандартом України.

Вимірювання - це відображення фізичних величин їх значеннями за допомогою експерименту та обчислень із застосуванням спеціальних технічних засобів. Для кваліфікації за ст. 226 не має значення, які саме фізичні величини (вага, об'єм, сила току, відстань, швидкість тощо) відображаються при вимірюванні, а також в якій сфері людської діяльності планується використання приладів та інструментів.

Фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти зовні виглядають як такі, що мають нормовані метрологічні характеристики, а насправді не відповідають метрологічним вимогам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовні справні та точні терези насправді показують неточну вагу, оскільки перенастроєно роботу їх внутрішнього механізму чи програму. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - Київ, Атіка. Академія. Ельга-Н-2007 - с.55

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується виготовленням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

Виготовлення - це дії зі створення вимірювальних приладів чи інструментів, пов'язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифікація вже створених приладів чи інструментів. Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструментів.

Дії, якими фальсифікується прилад чи інструмент, можуть полягати в заміні деталей, частин чи блоків, внесенні змін до конструкторської схеми роботи приладу чи до його програми тощо. Фальсифікація може виражатися також в спеціальній технічній наладці, яка пов'язана з втручанням у внутрішню роботу приладу, проте її слід відрізняти від неправильних дій при використанні нефальсифікованого приладу, які можуть призводити до недостовірних результатів вимірювання, наприклад, неправильно виставляються механічні терези, прилад експлуатується в умовах надто високої або низької температури чи вологості тощо. Скригонюк М.І. Криміналістика: Навчальний посібник. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Кмївський університет", 2007. - с.122-123

Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди відчуження фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дарування тощо).

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої із вказаних у ст. 226 дій.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, причому виготовлення і перероблення фальсифікованих приладів чи інструментів учиняється з метою використання (винним або іншими особами) чи збуту.

Суб'єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 226 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 226 - штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців; за ч. 2 ст. 226 - штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227). Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини, що забезпечують випуск доброякісної та комплектної продукції та товарів. Додатковим безпосереднім об'єктом може бути життя і здоров'я споживача.

Під споживачами розуміються фізичні та юридичні особи, що одержують відповідну продукцію і товари для використання за функціональним призначенням.

Предметом злочину є недоброякісна або некомплектна продукція і товари.

Недоброякісність продукції та товарів у ст. 227 визначається як їх невідповідність встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 15 Господарського кодексу України. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под. ред. заслуженного деятеля науки РФ, проф. Р.С. Белкина. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2006. - с.92-93

Недоброякісну продукцію та товари взагалі не можна використовувати за призначенням або можна лише після суттєвої переробки. Причини такої недоброякісності можуть бути пов'язані безпосередньо з виробничим процесом, порушенням правил зберігання товару, закінченням кінцевих строків реалізації тощо. Окремі незначні відхилення від стандартів або технічних умов з огляду на малозначущість таких порушень кримінальної відповідальності не тягнуть.

Некомплектність продукції та товарів в цій статті розуміється як така їх невідповідність чинним вимогам за ознакою комплектності, за якої їх взагалі неможливо використовувати за цільовим призначенням або таке використання є значно ускладненим.

Об'єктивна сторона злочину виражається у випуску на товарний ринок або іншій реалізації споживачам недоброякісної або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинено у великих розмірах, тобто таких, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 227).

Під випуском продукції на товарний ринок слід розуміти передачу або відправлення такої продукції іншим суб'єктам, які діють на ринку: торговим посередникам, комісіонерам тощо.

Інша реалізація продукції споживачам передбачає оптову або роздрібну реалізацію, що може здійснюватися у вигляді продажу, обміну, бартеру тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту випуску на товарний ринок або іншої реалізації недоброякісної або некомплектної продукції та товарів у зазначеному вище розмірі. Гора І.В., Іщенко А.В., Колесник В.А. Криміналістика: Посібник для підготовки до іспитів. - 3-е вид., стереотип. - К.:Вид. Паливода А.В., 2007. - с.76-77

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел.

Суб'єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку, відповідальна за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам продукції та товарів. Це може бути як працівник підприємства, установи чи організації, так і підприємець.

Покарання за злочин: за ст. 227 - штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.3 Причини і умови злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

Кримінальна справа за фактами обману покупців може бути порушена на підставі затримання порушників правил торгівлі на місці злочину.

Затримання на місці злочину можливе у випадках:

- фальсифікації товарів (перемаркування), виготовлення сурогатів, підмішування малоцінних наповнювачів;

- завезення фальсифікованих товарів на підприємства торгівлі або громадського харчування;

- обман покупців у момент продажу.

У перших двох випадках затримання на місці злочину має ту перевагу, що воно забезпечує викривання не тільки учасників злочинної групи з працівників торгівлі, а й інших учасників злочинної групи, яких складніше викрити у скоєнні злочинних дій.

Водночас не можна не враховувати, що у відповідних випадках затримання проводиться до реалізації фальсифікованого товару. Ця обставина утруднює викриття інших співучасників групи - продавців, дозволяє затриманим висунути різні неправдиві пояснення.

Затримання на місці злочину за фальсифікації товару або завезення фальсифікованих товарів є доцільним, коли воно дозволяє розкрити злочин. Воно доцільно і в тих випадках, коли є дані про систематичну фальсифікацію товарів злочинцями, якщо ці дані можуть бути використані у проведенні невідкладних слідчих дій (оглядів, обшуків). М.В. Салтевський. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. - К.: Кондор, 2006. - с.65-66

Готуючи затримання, насамперед необхідно вивчити обстановку, в якій передбачається провести затримання, встановити розміщення кас, робочих місць за прилавком і ваговимірювальних приладів, з'ясувати, в який час буває найменша кількість покупців, хто з підозрюваних в яку зміну працює тощо. Згідно з цим визначаються точне місце і час операції, кількість її учасників.

Важливим етапом підготовки затримання на місці злочину є завчасне запрошення незацікавлених осіб, переважно з представників громадськості, які могли би бути понятими у проведенні цієї та подальших слідчих дій. Зрозуміло, такі особи запрошуються в тих випадках, коли є побоювання, що на місці потрібних людей знайти буде важко.

Готуючись до затримання на місці злочину, інколи слід запрошувати спеціалістів (експертних організацій, метрологів ДЦСМС); для зняття натурних і грошових залишків, огляду ваговимірювальних приладів та іншої кваліфікованої допомоги. Вибір необхідних спеціалістів відбувається так, щоб до них не потрапили особи, які могли би бути зв'язані з порушниками правил торгівлі. А саме, може бути недоцільним запрошення для участі в затриманні ревізорів або інспекторів, які постійно контролюють це торгове підприємство. Заздалегідь повідомляти місце затримання учасникам не слід.

У випадку затримання на місці злочину за фальсифікації товару або за завезення його на підприємство торгівлі та громадського харчування слід детально зафіксувати таке: кого конкретно затримано; у чому полягає обман покупців; які пристосування було використано злочинцями. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Підручник. - 2-ге видання, перероблене і доп. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - К.: Видавничий Дім., 2007. - с.57-59

Обставини, які підлягають доказуванню під час розслідування

Згідно з вимогами ст. 64 КПК України, під час розслідування справ про обман покупців розглядаються такі обставини:

1. Чи справді мають місце факти обважування, обмірювання та обману покупців (коли, де, відносно кого, за якими видами товарів, на яку суму).

2. Хто здійснив обман покупців.

З'ясовуючи ці обставини, треба встановити не лише тих, хто безпосередньо вручили товар покупцеві, а й усіх осіб, які брали участь в обмані, вдаючись до обважування, обмірювання, обрахування, фальсифікації товару тощо.

Необхідно також з'ясувати такі дані, які характеризують особи підозрюваних або звинувачуваних: з якого часу вони працюють у системі торгівлі або громадського харчування, їхня освіта, ставлення до роботи, сімейний стан, кількість утриманців, чи допускалися раніше цими особами порушення і в чому вони полягали. Ці дані повинні бути враховані у вирішенні питання про відповідальність осіб, винних в обмані покупців.

2. Протидія злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

2.1 Загально-соціальне значення злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217). Предмет цього злочину - державне пробірне клеймо, тобто знак встановленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і зміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву. Для кожного виду дорогоцінних металів встановлені проби (державні стандарти) (наприклад, для платини - 950 проба).

Предметом цього злочину може бути як незаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

Під виготовленням слід розуміти створення державного пробірного клейма, а під збутом - його відчуження (продаж, дарування, обмін тощо). Способи виготовлення і відчуження можуть бути різними.

Використання означає нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб. Скригонюк М.І. Криміналістика: Навчальний посібник. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Кмївський університет", 2007. - с.62-63

Диспозиція ст. 217 є бланкетною і вимагає звернення до інших нормативних актів для визначення незаконності вказаних дій. Основне значення має Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р.. Згідно із Законом опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються Міністерством фінансів України та виготовляються за його замовленням. Право клеймувати ювелірні та побутові вироби, виготовлені з дорогоцінних металів (тобто нанесення на них відбитку державного пробірного клейма), мають тільки органи, що здійснюють державний пробірний контроль.

Нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб, виготовлений не з дорогоцінного металу, і подальший продаж цього виробу під виглядом виробу з дорогоцінного металу вимагає додаткової кваліфікації за ст. 190 (шахрайство). Так само кваліфікується завищення проби при нанесенні клейма на виріб з дорогоцінного металу і подальший продаж цього виробу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій - виготовлення, збуту або використання.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину - будь-яка особа.

У частині 2 ст. 217 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно. Гаврилов Б.Я. Способна ли российская статистика о преступности стать реальной? // Государство и право. - 2007. - № 1.с.12-13

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 217 - штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 217 - штраф від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від трьох до п'яти років.

Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226). Предмет цього злочину - фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти. Зовні вони виглядають як такі, що мають нормовані метрологічні характеристики, а насправді не відповідають метрологічним вимогам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовні справні та точні терези насправді показують неточну вагу, оскільки перенастроєно роботу їх внутрішнього механізму чи програму.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується виготовленням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

Виготовлення - це дії зі створення вимірювальних приладів чи інструментів, пов'язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифікація вже створених приладів чи інструментів. Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструментів. Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди відчуження фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дарування тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій - виготовлення, перероблення чи збуту.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, причому виготовлення і перероблення фальсифікованих приладів чи інструментів вчиняється з метою використання (винним або іншими особами) чи збуту. Тарас Марінчак. Помилки в кваліфікації господарських злочинів. Підприємництво, господарство та право - № 7 - 2007 р. - с.76-77

Суб'єкт злочину - будь-яка особа.

У частині 2 ст. 226 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 226 - штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців; за ч. 2 ст. 226 - штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

Обман покупців та замовників (ст. 225). Об'єктивна сторона цього злочину включає три ознаки: 1) діяння - обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг; 2) наслідок - матеріальна шкода громадянинові в сумі, що, згідно з приміткою до ст. 225, перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Способи обману покупців та замовників можуть бути різними: обмірювання, обваження, обраховування, продаж фальсифікованих товарів або неповного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, завищення об'єму виконаних робіт або кількості витраченої сировини, стягування плати за послуги, що надаються безкоштовно тощо. Для кваліфікації цього злочину не має значення місце його вчинення.

Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 виступають тільки окремі громадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфікується як шахрайство (ст. 190).

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення матеріальної шкоди покупцеві або замовникові.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, що реалізовує товари або робить послуги від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання. Останнім визнається як юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, так і фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки. - К., Атіка, 2009.

Обман громадян при здійсненні незареєстрованої підприємницької діяльності, а також в інших випадках, коли він вчиняється при реалізації товару або наданні послуг не від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання, кваліфікується як шахрайство (ст. 190).

У частині 2 ст. 225 встановлена відповідальність особи, раніше судимої за обман покупців чи замовників.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 225 - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 225 - штраф від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227). Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують випуск доброякісної продукції. Додатковим безпосереднім об'єктом є життя і здоров'я споживача.

Згідно з Законом України "Про захист прав споживачів" від 15 грудня 1993 р., під споживачем слід розуміти громадянина, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Предметом злочину виступають недоброякісна або некомплектна продукція чи товари.

Недоброякісною визнається продукція, яка не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам. Недоброякісну продукцію або взагалі не можна використовувати за призначенням, або можна, але після істотної переробки. Окремі незначні відхилення від стандартів або технічних умов внаслідок ма-лозначності таких порушень кримінальну відповідальність не спричиняють.

Некомплектна продукція є видом недоброякісної продукції, оскільки її взагалі неможливо використати за цільовим призначенням або таке використання викликає труднощі. До такої слід віднести також продукцію, випущену без запасних частин, інструментів, інструкцій з експлуатації, креслень, технічних описів за умов, що це перешкоджає її нормальному використанню. Некомплектна продукція не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, що визначають її якість.

Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 1. - От. 1.

Об'єктивна сторона злочину виражається у випуску на товарний ринок або іншій реалізації споживачам недоброякісної або некомплектної продукції та товарів, вчинених у великих розмірах, тобто в таких, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (див. примітку до ст. 227).

Під випуском продукції на товарний ринок слід розуміти передачу або відправку такої продукції споживачу (одержувачу), а так само здачу продукції в оренду (лізинг, прокат), повернення продукції споживачу після ремонту, передачу продукції для подальшої реалізації торговому посереднику, комісіонеру тощо. Реалізація продукції передбачає оптову або роздрібну реалізацію, яка може здійснюватися у вигляді продажу, обміну, бартеру тощо. Кримінальне право України. Особлива частина. За ред. проф. М.І. Бажанова. Київ-Харків. "Юрінком-Інтер". - 2008 с.72-73

Злочин вважається закінченим з моменту випуску на товарний ринок або іншої реалізації недоброякісної або некомплектної продукції у зазначеному розмірі.

Суб'єктивна сторона цього злочину - прямий умисел.

Суб'єкт злочину - особа, відповідальна за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію продукції споживачу.

Покарання за злочин: за ст. 227 - штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посаді чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2.2 Спеціально-кримінальне значення злочинності у сфері торгівлі та обслуговування населення

У справах про обман покупців і замовників доводиться опитувати широке коло свідків. Це - державні та громадські інспектори, особи, які були присутні під час виявлення фактів обману чи які брали участь у контрольних закупах або замовленнях і підписали складені акти, співпрацівники підозрюваних (звинувачуваних), їхні сусіди, особи, встановлені за книгами скарг, за заявами у вищі організації, під час бесід з покупцями і замовниками.

Переважно на допиті свідків з'ясовують такі основні питання:

- чи були раніше факти обману покупців і замовників;

- яким чином і за допомоги яких засобів здійснювалися злочини;

- яким способом вилучалися з каси залишки грошей, що утворилися в результаті обману покупців і замовників;

- хто і яким чином фальсифікував товари;

- хто є постачальником неврахованих товарів або неврахованої сировини в торгові організації або підприємства громадського харчування; якщо невраховані товари чи страви вироблялися або готувалися на цьому підприємстві, то за рахунок чого це робилось;

- хто є організатором виготовлення і продажу неврахованих продуктів, а також обману замовників. Яких заходів було вжито щодо особи, яка здійснила обман.

Крім того, на допиті свідків-покупців з'ясовуються питання:

- коли, де і щодо кого здійснювався обман;

- в якій формі виразився обман;

- хто ще може підтвердити факти обману.

Якщо свідок є учасником або очевидцем контрольного закупу або контрольного замовлення, його необхідно детально допитати про обставини їх проведення. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - Київ, Атіка. Академія. Ельга-Н-2007 - с.66

Допитуючи свідків, які є співпрацівниками підозрюваних, слід враховувати, що вони неохоче дають свідчення, побоюючись змови з боку винуватців, але цю складність можна усунути, пояснюючи свідкові необґрунтованість його побоювань. Крім указаних питань, у свідків-співпрацівників необхідно з'ясувати:

- протягом якого часу здійснюється обман;

- чи відомі факти обману адміністрації, як вона відреагувала на них;

- який спосіб життя вели особи, які здійснили ошукування, і як вони характеризуються (спосіб життя підозрюваних і дані, які характеризують їх, з'ясовуються і на допиті сусідів підозрюваних).

Якщо виявлено факти завищення прейскурантних цін, продажу товарів нижчого сорту за ціною вищого, факти пересортування товарів, необхідно допитати осіб, які відпускали і приймали товар, сортували його, заповнювали цінники, оформляли документи.

Необхідно виявляти і допитувати свідків серед колишніх працівників підприємства, де здійснено злочин, і звільнених за різними причинами.

Ці свідки можуть дати показання про співучасників злочинної групи, підозрюваного. Слідчий обвинувачує його за статтями 132, 143 КПК України і допитує.

На допиті звинувачуваного необхідно з'ясувати такі обставини:

- протягом якого часу він учиняв обман покупців і замовників;

- які причини спонукали його здійснити ошукування;

- в чому полягав обман;

- чи були відомі факти обману адміністрації та іншим працівникам цього підприємства (продавцям і т. д.);

- чи не є злочин одним із способів приховування нестач, які виникали внаслідок систематичного розкрадання державного або громадського майна, скоєного організованою групою. Слід мати на увазі, що звинувачувані за цими справами часто пояснюють факти обману помилкою або стомленістю, недосвідченістю, відсутністю необхідних умов для роботи тощо.

У цьому випадку свідчення звинувачуваного перевіряються способом проведення інших слідчих дій (допит свідків, очної ставки, слідчий експеримент тощо).

Допит обвинувачуваного необхідно використовувати для з'ясування всіх обставин обману покупців і замовників. Обвинувачуваний, який визнав себе винуватим у вчиненні обману, може надати допомогу у виявленні інших скоєних злочинів у сфері торгівлі та побутового обслуговування, у виявленні розкрадачів державного майна, хабарників і т. д.

До подальших слідчих дій належать:

- допит обвинувачуваного - для зібрання достатньої кількості фактичних даних, які викривають злочинну діяльність;

- пред'явлення для впізнання, що виконується з дотриманням усіх тактичних вимог цього виду слідчих дій, при цьому особливу увагу приділяють підготуванню для пред'явлення для впізнання;

- експертизи.

У розслідуванні кримінальних справ про обман покупців і замовників виникає необхідність проведення різних видів експертиз, зокрема криміналістичних, товарознавчих, хімічних (харчових), бухгалтерських, технічних та ін.

Під час проведення криміналістичної експертизи ставляться питання про встановлення фактів обману і способів підроблення документів, наприклад, виправлень і дописувань про сорт і ціну товарів (почеркознавча або техніко-криміналістична експертиза) щодо встановлення осіб, які роблять записи в різних документах. Нерідко виникає необхідність у призначенні дактилоскопічної експертизи з метою з'ясування, чи є відбитки пальців обвинувачуваних на фальсифікованих товарах (на пляшках зі спиртними напоями, на поверхні взуття з підробленими позначеннями цін або якості).