Специфічним видом криміналістичної експертизи в розслідуванні обману покупців і замовників є експертиза акцизних марок, пломб, засобів, якими прикріплюються етикетки до тих чи тих товарів.

Експертиза може відповісти на такі питання, як, наприклад, чи зривалися пломби і чим було зроблено відбиток. Можуть бути призначені й інші види криміналістичних експертиз із метою перевірки цілісності упаковки товарів або чи було переклеювання етикеток.

Товарознавча експертиза призначається для з'ясування таких питань: до якого сорту належать ті чи ті товари, чи відповідають фактична ціна, артикул і маркування товару даним, указаним на ярлику і прибутково-видаткових документах, чи відповідають маркувальні знаки або клейна, які є на товарі, його якості; яка справжня вартість одиниці вимірювання (кілограм, штука) цього товару, чи відповідають упаковка і тара, в якій містилися товари, під час продажу встановленим взірцям; яким підприємством виготовлено товари і тару; чи не виготовлені вони кустарним способом; чи виготовлено товар із доброякісної сировини або сировина була недоброякісною; чи відповідає ціна товару, що вказана на цінниках, прейскурантній ціні. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. - К.: Атака, 2007 - с.202

За допомоги хімічної (харчової) експертизи можна з'ясувати: фальсифікації товарів або страв (температуру гарячих страв), які продаються в торговій організації або підприємстві громадського харчування; способи фальсифікації, наприклад, розбавлення молока, спиртних напоїв тощо, процентне співвідношення спирту і води, молока і води тощо.

У проведенні технічної експертизи ваговимірювальних приладів ставляться питання: які дефекти є у цього ваговимірювального приладу і що спричинило утворення того чи того дефекту, чи відповідають фактична міра, маса, ємність даних ваговимірювальних приладів показникам, які вказані на ньому.

Цей вид експертизи доручається спеціалістам, які працюють у лабораторіях стандартів мір і вимірювальних приладів.

Судово-бухгалтерська експертиза в розслідуванні справ про обман покупців і замовників призначається переважно для перевірки результатів ревізії, для з'ясування питання про правильність методів розслідування, які застосовуються ревізією. Крім того, судово-бухгалтерська експертиза встановлює:

- рух товарів і тари;

- рух грошей у касі;

- справжню кількість товарів того чи того сорту, яка надійшла на це підприємство;

- правильність складання калькуляції вартості страв на підприємствах громадського харчування.

Наявність фактів зловживання, пов'язаних із обманом покупців і замовників, свідчить про те, що в організації роботи торгових підприємств і підприємств громадського харчування та комунального обслуговування існують серйозні хиби. Тому в розслідуванні таких кримінальних справ необхідно виявити якомога повніше причини і умови, які сприяють обману покупців і замовників. Такими причинами і умовами можуть бути:

- наявність у торгових організаціях і підприємствах побутового обслуговування осіб, у минулому засуджених за господарські злочини і розкрадання державної власності;

- відсутність виховної роботи;

- погана робота державних і громадських контролерів;

- порушення правил оформлення товарних документів;

- занедбаність ваговимірювального господарства;

- зайва роздрібненість сортів товарів;

- схильність працівників торгівлі і громадського харчування до корисливості;

- недоліки в роботі правоохоронних органів.

У розслідуванні злочинів необхідно звертати увагу на такі питання:

- як здійснюється контроль за матеріально відповідальними особами з боку керівництва вищих організацій і підприємств торгівлі та громадського харчування;

- чи проводилися спеціальні перевірки підлеглих працівників;

- чи проводилися ревізії та інвентаризації в магазинах, підприємствах побутового обслуговування та громадського харчування;

- як вони реагували на скарги покупців і замовників, на акти громадських і державних контролерів про обман, обважування, обрахування;

- як часто проводилися контрольні закупки і контрольні замовлення, чи були вони несподіваними для продавців;

- які заходи вживалися за результатами контрольних закупок і замовлень, якими встановлювалися факти обману покупців і замовників;

- чи не було фактів сприяння чи приховування зловживань, які виражалися в обмані покупців і замовників (хабар, випивання, пригощання);

- яка послідовність добору кадрів.

Всі питання з'ясовуються способом допиту свідків, огляду документів, ревізії та інших слідчих дій.

З'ясувавши причини та умови, які сприяють обману покупців і замовників, слідчий повинен вжити заходів щодо їх усунення. А саме, слідчий подає дані на адресу адміністрації вищих організацій і підприємств, інформує про факти обману покупців і замовників компетентні органи.

Позитивну роль відіграють узагальнення відомостей про аналогічні злочини.

Отже, обман покупців і замовників є злочином, який спричиняє великі збитки державним і громадським підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Боротьба з цими злочинами є невідкладним завданням працівників міліції, а також дільничних інспекторів міліції.

Успіх боротьби із злочинами цього виду залежить від спільних дій слідчих з іншими службами органів внутрішніх справ, службами з питань контролю і перевірок різної компетенції, з громадськістю.

Висновки

Отже, розглянувши основні питання курсової роботи, можна зробити наступні висновки.

Досліджуючи питання кримінологічної методики розслідування злочинів ми побачили і з'ясували, що у цілісній науковій системі кримінології, безпосередньо спрямованій на повне відображення досягнутих знань, властивостей і закономірностей об'єкта пізнання, методика розслідування є заключним розділом, синтезуючим наукові положення кримінологічної техніки й тактики щодо завдань і програм виявлення і розкриття окремих видів злочинів. У цьому розумінні методика розслідування злочинів може розглядатися як особлива частина кримінології.

Внутрішня система розділу методики розслідування складається з двох основних частин:

1. Загальної методики розслідування злочинів, яка включає в себе вивчення поняття методики розслідування злочинів, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце у системі кримінології та зв'язок з іншими галузями знань.

2. Окремих методик розслідування різних видів злочинів. Саме ця частина внутрішньої системи розділу методики розслідування і включає в себе поняття кримінологічної класифікації злочинів, окрім цього в цій частині розглядається питання структури окремих методик розслідування, які будуються та формуються на основі класифікації злочинів, яку дає нам кримінологічна наука.

Тобто в завершальному розділі кримінології (методика розслідування злочинів) розглядається питання кримінологічної класифікації злочинів, на основі класифікації злочинів, яка проводиться в рамках зазначеного розділу кримінології розробляються окремі методики розслідування різних видів злочинів, які допомагають компетентним органам ефективно та швидко виявляти та розслідувати злочини.

Якщо говорити безпосередньо про кримінологічну класифікацію злочинів, то в ході розкриття даного питання курсової роботи я з'ясувала, що вивченням проблем кримінологічної класифікації злочинів займалися такі вчені-кримінологи, як Р.С. Бєлкін, О.Н. Васильєв, І.О. Возгрин, І.Ф Герасимов, С.О. Голунський, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, Б.М. Шавера, В.Ю. Шепітько, І.М. Якимов та ін.

Найбільш ґрунтовно цю проблему досліджував В.О. Образцов у своїй монографії. Погляди зазначених вчених певною мірою відрізняються, тому спостерігаються різні підходи до підстав класифікації, назв класифікаційних груп, а також розробки кримінологічних методик розслідування окремих видів злочинів.

Але більшість вчених-криміналістів, які займалися дослідженням зазначеного питання дійшли висновку, що в основу кримінологічної класифікації злочинів мають бути покладені два взаємопов'язані критерії:

1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть класифікації, передбаченої законом;

2) кримінологічний, що враховує чинники, пов'язані зі специфікою виявлення і розкриття злочинів різних видів залежно від особливостей предмета посягання, обстановки приготування, вчинення і приховування злочину, його механізму та способів, типології особи злочинця, мети та мотивації злочинних дій тощо.

Кримінологічна класифікація злочинів повинна існувати і має досить важливе значення, оскільки вона дозволяє виділити безпосередньо кримінологічні підстави розподілу злочинів на види та різновиди та допомагає оптимізувати процес кримінологічної діяльності. Проте не потрібно забувати і про те, що кримінологічна класифікація злочинів повинна формуватись разом із кримінально-правовою, кримінологічною класифікаціями, оскільки методики розслідування, як зазначалося раніше, повинні бути гнучкими та пристосованими до ефективного вирішення завдань, які витікають із слідчих ситуацій. Основним призначенням кримінологічної класифікації злочинів є вироблення чітких та ефективних методик розслідування злочинів, які б допомагали правоохоронним органам у їх практичній повсякденній діяльності.

Також в ході написання курсової роботи я вирішила звернути увагу на проблемні питання вдосконалення кримінологічної класифікації окремих груп злочинів, які за певними ознаками подібні між собою, проте окремо не виділені в структурі Особливої частини Кримінального кодексу України. Це є економічні та податкові злочини.

Виокремлення їх в окремі групи, на мою думку, має не стільки теоретичне скільки практичне значення, оскільки як "економічні" так і "податкові" злочини за певними ознаками є досить подібними, мають певну схожість, і доцільність розглядати їх як окремі групи злочинів, полягає, насамперед в тому, що це створюватиме передумови формування комплексних кримінологічних методик розслідування зазначених злочинів, що в свою чергу полегшить діяльність компетентних органів держави.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня, 1996 р.\ Відомості Верховної Ради України. - № 30. - ст.141

2. Кримінальний кодекс України, прийнятий 05.04.2001.

3. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р.

4. Закон України від 23 вересня 1994 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

5. Закон України від 25 червня 1991 р. "Про систему оподаткування".

6. Закон України від 21 лютого 1992 р. "Про оподаткування доходів підприємств і організацій".

7. Закон України від 15 вересня 1995 р. "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби".

8. Закон України від 7 лютого 1991 р. "Про підприємництво".

9. Закон України від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Україні".

10. Закон України від 18 лютого 1992 р. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності".

11. Закон України від 7 червня 1996 р. "Про захист від недобросовісної конкуренції".

12. Закон України від 26 листопада 1993 р. "Про антимонопольний комітет України".

13. Закон України від 15 грудня 1993 року "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

14. Закон України від 14 травня 1992 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

15. Закон України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів".

16. Закон України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію".

17. Закон України від 4 грудня 1990 р. "Про державну податкову службу в Україні".

18. Декрет Кабінету Міністрів від 17 березня 1993 р. "Про податок на промисел".

19. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного контролю" від 19 лютого 1993 року.

20. Постановою Кабінету Міністрів від 9 серпня 1993 р. № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці".

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року "Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення".

22. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затверджена Наказом Держстандарту від 30 серпня 1993 р. № 95.

23. Положення про порядок надання ліцензій на відкриття юридичними особами-резидентами України рахунків в іноземних банках, затверджене постановою Правління Національного банку України від 5 травня 1999 р. № 212

24. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 13 "Про вдосконалення системи головних розпорядників коштів державного бюджету.

25. Постанова Пленуму Верховного Суду України: - від 2 березня 1973 р. "Про судову практику у справах про обман покупців"; - від 12 квітня 1996 р. "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів".

26. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - Київ, Атіка. Академія. Ельга-Н-2006.

27. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. - К.: Атака, 2006

28. Кримінальне право України. Особлива частина. За ред. проф. М.І. Бажанова. Київ-Харків. "Юрінком-Інтер". - 2007

29. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки. - К., Атіка, 2009.

30. Тарас Марінчак. Помилки в кваліфікації господарських злочинів. Підприємництво, господарство та право - № 7 - 2007 р. - с.77

31. Гаврилов Б.Я. Способна ли российская статистика о преступности стать реальной? // Государство и право. - 2008. - № 1

32. Скригонюк М.І. Криміналістика: Навчальний посібник. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Кмївський університет", 2007. - 516с.

33. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Підручник. - 2-ге видання, перероблене і доп. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - К.: Видавничий Дім., 2007. - 724 с.

34. М.В. Салтевський. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. - К.: Кондор, 2006. - 588 с.

35. Гора І.В., Іщенко А.В., Колесник В.А. Криміналістика: Посібник для підготовки до іспитів. - 3-е вид., стереотип. - К.:Вид. Паливода А.В., 2007. - 236 с.

36. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под. ред. заслуженного деятеля науки РФ, проф. Р.С. Белкина. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2006. - 992 с.

Размещено на Allbest.ru