Нормативна грошова оцінка земель с. Орджонікідзе Дніпропетровського району Дніпропетровської області

Грошова оцінка земель житлової забудови становить:

Цз = 1104 м2 ? (1,299 ? 1,0 ? 50,66909) грн. = 72664,34 грн.

Приклад № 2

Мал. 3.2

Земельна ділянка кладовища площею 2827м2 розташована в північно-східній південній частині села, у районі №2 другої економіко-планувальної зони (Км2=0,959). Ділянка знаходиться у зоні пішохідної доступності до догори, але не примикає до вулиці з твердим покриттям. Оскільки дана ділянка за функціональним використанням(кладовище) відноситься до «інших земель», то Кф=0,5.

Нормативна грошова оцінка всієї земельної ділянки площею 2827 кв. метрів складає:

Цз = 2827 м2 ?(0,959 ? 0,5 ? 50,66909) грн. = 68684,31грн.

Приклад № 3

Мал. 3.3

Земельна ділянка, на якій розташовано дитячий садок (за функціональним використанням відноситься до земель громадської забудови, тому має коефіцієнт Кф=0,7) знаходиться в 3-му районі першої економіко-планувальної зони (Км2=1,299), має площу 1896 м2 розташована в центральній частині села та примикає до вулиці з твердим покриттям.

Таким чином грошова оцінка даної земельної ділянки площею 1896 м2 становить:

Цз = 1896 м2 ?(1,299 ? 0,7 ? 50,66909) грн. = 87355,17 грн.

3.9 Розгляд погодження та затвердження матеріалів грошової оцінки земель населеного пункту

Згідно з п. 1.8 Порядку грошової оцінки матеріали грошової оцінки земель населеного пункту розглядаються та погоджуються органами місцевого самоврядування, районним відділом земельних ресурсів, будівництва та архітектури.

За наданням комісії по грошовій оцінці земель, райдержадміністрація виносить рішення про затвердження даних грошової оцінки земель населеного пункту.

Затверджені дані грошової оцінки земель є базовою для справляння податків за власність та користування землею, в тому числі орендної плати.

РОЗДІЛ ІV ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Охорона праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях

Охорона праці - це система законодавчих соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, направлених на забезпечення безпеки та збереження здоров'я працівників в процесі виробництва, а також їх трудових прав і прав на відпочинок.

Охорона праці вивчає умови виникнення і причини виробничих травм і захворювань працюючих, аварій, вибухів, пожеж, розробляє заходи по їх попередженню, створенню здорових і безпечних умов праці.

Охорона праці є соціально-правовою дисципліною, заснованою на законодавчих актах, таких як: Конституція України , Закон України «Про охорону праці», прийнятому і введеному в дію Верховною радою України 14 жовтня 1992 року. Цей закон визначає основні положення реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відношення між власниками підприємств, закладів, організацій і працівниками в питаннях безпеки, гігієни праці і виробничого устаткування, встановлює спільний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія закону поширюється на всі підприємства, заклади і організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють на цих підприємствах, закладах і організаціях.

Безпека життєдіяльності - це стан оточуючого людину середовища, в якому дину середовища, в якому виключається можливість ушкодження організму в процесі різноманітних видів та способів предметної діяльності.

В процесі діяльності незалежно від складності завдання можна виділити декілька загальних рис:

-кожне завдання, що вимагає вирішення має набір альтернатив, з яких особа, що приймає рішення повинна зробити обґрунтований вибір прийняти той чи інший варіант дій;

-кожний варіант дій має відповідні наслідки для особи, яка приймає рішення;

- кожний наслідок має для цієї особи відповідну цінність чи вигоду.

При прийнятті рішень, пов'язаних з ризиком, поряд з об'єктивними умовами обставин важливе значення мають індивідуальні риси тієї особи, яка йде на ризик, її особисті характеристики та здібності.

В довіднику С. Ожегова ризик пояснюється як "можлива небезпека" або як "вчинок у надії на щасливий вихід". Таке трактування дає можливість розцінювати "ризик" як вчинок, який здійснюється а умовах невизначеності. Невизначеність в цьому випадку може мати дві категорії:

1. Людина ризикує, щоб досягти бажаної мети.

2. Людина ризикує, щоб уникнути фізичної небезпеки.

Отже, ризик може виступати в різних якостях:

1. Ризик як небезпечна умова (небезпеки системи, середовища).

2. Ризик як вчинок (небезпечна дія людини як елемента системи).

Прикладом цього може бути робота монтажника - висотника. Маючи всі засоби захисту ця діяльність відноситься до категорії небезпечних робіт, тому, що її виконання носить елементи ризику. Це буде ризик як небезпечна умова. Прикладом ризику як вчинку може бути те, що монтажник навмисно порушує правила безпеки; працює без засобів захисту в надії, на те що все минеться. Існує визначення, що небезпека - це обставини негативного характеру, які можуть реалізуватися в небажану подію, а ризик - статистична частота ймовірності їх виникнення, це кількісна характеристика небезпек.

Ризик визначається як відношення тих чи інших небажаних наслідків за одиницю часу до можливого числа полін.

Таким чином, поняття про ризик включає а себе комбінацію двох компонентів: наслідки небажаних подій до частоти виникнення цих подій.

Ризик буває індивідуальний та соціальний. Індивідуальний ризик - це відповідна небезпека для окремого індивіду. Соціальний ризик - це ризик для групи людей.

В структурі предметної діяльності ризик може виконувати різноманітні психологічні функції Він може бути метою діяльності людини. Це такий ризик коли людина хоче створити про себе бажану думку або показати іншим, що вона не боїться фізичної небезпеки. Ризик може виступати в ролі мотиву. Це трапляється тоді коли людина без особливої необхідності вибирає небезпечний спосіб діяльності. Ризикує заради того, щоб отримати гострі відчуття, задоволення від ризику.

Існують різні прояви ризикових дій: навмисні, мотивовані і немотивовані, реальні та уявні. Психолога вважають, що в тій чи іншій мірі потреба до ризику - є у кожної людини. Навіть робиться спроба пояснити це з фізіологічної точки зору. Є думка про те, що в організмі людини є особливий фізіологічний апарат, який формує емоції задоволення і страждання. Цей апарат має систему підвищення задоволення та систему мінімізації страждання.

Коли виникає небезпечна ситуація вважається, що власне друга система є джерелом отримання позитивних емоцій (покалічили трохи, могло бути гірше). Психологи вважають, що коли система тривалий час була бездіяльною, тоді у людини виникає потреба до небезпеки, щоб дати вихід енергії, яка накопичилась в другій системі, що призведе до позитивних емоція, насолоди за рахунок "лоскотання нервів".

В трактовці поняття про ризик існує два принципово різних підходи: європейський та американський.

Європейський підхід трактує ризик як чинник фізичної небезпеки - як приваблюючий спосіб виконання праці з наявністю фізичної небезпеки. Цей підхід використовується при вивченні питань безпеки праці

Американський підхід трактує ризик як азартний процес, коли людина вибирає більш складний шлях для досягнення мети, замість більш гарантованого та безпечного. Цей підхід використовується для оцінки поведінки людини в умовах невизначеності, коли існують різні шанси на успіх чи невдачу які залежать від випадкового чи альтернативного вибору.

Обидва підходи в трактовці ризику страждають односторонністю: перший не враховує момент досягнення мети, другий - момент небезпеки.

Тільки єдність цих походів може зробити ризик особливим видом поведінки.

Необхідно враховувати те, що метою діяльності є не тільки факт отримання бажаних результатів, але і досягнення їх без шкоди для здоров'я та життя людини. В небезпечних ситуаціях важливою якістю людини є стратегія її поведінки Поведінка людини в цих умовах має більше значення ніж схильність людини до самозбереження, що проявляється в умовах фізичної небезпеки.

Ризикова поведінка може бути виправданою тоді коли вона спрямована на досягнення суспільно значимої мети, а у всіх інших випадках є не припустимою. Неприпустимий ризик - це бажання отримати насолоду від переживання небезпеки, або задовольнити

Характерною рисою осіб здатних до такого ризику є перебільшення своїх можливостей. Для характеристики ступеня та рівня ризику існує таке поняття як "маргіналій впевненості" - це запас безпеки та впевненості у своїх діях, коди людина здійснює вибір в умовах небезпеки.

Цей показник є чисто суб'єктивний, він формується у людини на базі уяви про діючу небезпеку та життєвий досвід. Наприклад, коли людина тримає в руках предмет, тоді надлишкова сила руки порівняно з вагою цього предмету буде запасом, який називають "маргінадієм впевненості".

До чинників ризику якими може супроводжуватися предметна, діяльність можна віднести:

-Відсутність відповідних засобів праці (інструментів, відповідного устаткування і т. ін.)

-Недостатню надійність технічних систем (інструменти, обладнання непридатні або знаходяться у неробочому стані).

-Недоліки у проектуванні споруд, будівель, робочих місць, технологічних процесів.

-Відсутність засобів захисту.

-Особисті якості людини.

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

де Пчт - показник частоти травматизму;

А - кількість випадків травматизму за звітний період;

Т - середньоспискова чисельність працівників;

Птт - показник тяжкості травматизму;

Д -кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності -- це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму не підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочогс місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналіз: небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лшш тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставині' нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові; прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість і загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким: чином, нещасний випадок вивчається комплексно.

Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного] обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі, вперше виявлені, хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.

Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно булб помічено, що особи, які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо), що ці хвороби проходять у них важче, а процес одужання йде повільніше. Тому, окрім показників частоти та тяжкості профзахворюваності (визначаються аналогічно f/чт та /7тт)> важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань f]43 та показник днів непрацездатності Пдн> як* припадають на 100 працюючих:

де 3 -кількість випадків захворювань за звітний період;

Д -кількість днів непрацездатності за цей же період;

Т - загальна кількість працюючих.

На основі отриманих показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.

Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці згідно нормативних вимог.

Роботи пов'язані з проведенням грошової оцінки земель виконуються як в польових так і в камеральних умовах.

Польові роботи перш за все пов'язані зі збором вихідної інформації, обстеженням населеного пункту, встановленням меж населеного пункту, уточненням розташування інженерно-транспортної інфраструктури, виявленням факторів та об'єктів, які негативно впливають на життєдіяльність населення і розвиток населеного пункту.

Перед початком польових робіт спеціаліст повинен провести працівників своєї бригади, а потім, безпосередньо на робочому місці, навчити практичним прийомам безпечного виконання тих видів робіт, які їм були доручені.

При проведенні польових робіт слід дотримуватися таких правил:

• не наближатися ближче 2 м до обривистих стрімких берегів рік та ярів;

• роботу проводити в суху погоду при гарній видимості, а в спекотні дні слід переривати роботу і переносити її на ранок чи вечір;

• при наближенні грози завершити роботу і перечекати її в укритті, при цьому всі металеві речі скласти якомога далі від місцезнаходження людей;

• при роботі з інструментами на дорогах слід розставити попереджувальні знаки;

• ріжучі інструменти (сокири, лопати, шпильки) під час пересування повинні знаходитися в чохлах, а рейки, штативи, віхи - в згорнутому вигляді.

При користуванні транспортними засобами потрібно дотримуватися таких правил безпеки:

• по шосейним та поліпшеним ґрунтовим дорогам дозволяється їхати лише з правої сторони;

• вантаж повинен бути закріплений так, щоб не загрожувати безпеці людей;

• забороняється перевезення людей з паливно-мастильними матеріалами.

Перед виїздом на місцевість для проведення польових робіт, всіх робітників забезпечують спецодягом, перевіряють справність транспорту та інструментів. При перевезенні теодоліту на великі відстані його обов'язково закріпляють у чохлі, а рейки, штативи, віхи акуратно складають у транспортний засіб, таким чином, щоб не травмувати сидячих поруч людей. При перенесенні теодоліту з точки на точку його закріпляють на штативі та переносять обов'язково штативом вперед, щоб не зачепити тих, хто йде позаду. Віхи, рейки, штативи, що розкладені, носити на плечах забороняється.

Виконання всіх польових робіт на вулицях міст і населених пунктів, автомобільних дорогах повинно бути узгоджене з відділом регулювання вуличного руху. Роботи на дорозі повинні проводитися в період спаду інтенсивності руху транспорту. Всі виміри мірною стрічкою необхідно проводити вдень по бровці доріг та вулиць. При роботі на залізничних і автотранспортних дорогах необхідно знаходитись в спеціальному демаскуючому одязі, а виконавці робіт зобов'язані знати і виконувати правила дорожнього руху.

Забороняється проводити роботи в зоні відчуження високострумних ліній електромереж, електропідстанцій, на антенних полях без узгодження з відповідними організаціями.

Роботи на територіях спеціального призначення (військові полігони, аеродроми) проводяться лише після отримання дозволу.

Забороняється залишати без нагляду геодезичні інструменти і обладнання.

Життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях

Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» «громадяни України мають право на захист свого життя і здоров 'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру».

Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання у разі виникнення НС є захист населення та організація його життєзабезпечення.

Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Водночас характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об'єкти -- за категоріями стосовно засобів захисту населення у разі надзвичайної ситуації. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України. Для міст встановлені наступні групи:

- особливої важливості;

- першої групи;

- другої групи;

- третьої групи.

Для підприємств та організацій встановлені наступні категорії:

- особливої важливості;

-першої категорії;

- другої категорії.

Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику.

Для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій -- ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.

Передусім вирішуються завдання щодо термінового захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення впливу надзвичайної ситуації і завдання з підготовки та виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.

Організація життєзабезпечення населення в умовах НС -- це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров 'я і працездатності людей.

Цей комплекс включає:

- управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС;

- захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

- забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;

- захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

- житлове забезпечення і працевлаштування;

- комунально-побутове обслуговування;

- медичне обслуговування;

- навчання населення способам захисту і діям в умовах НС;

- розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

- санітарну обробку;

- знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

- підготовку сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження;

- забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

- заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.

Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управління цивільної оборони при чіткому погодженні між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення НС.

З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організовано евакуацію.

Сповіщення населення здійснюється усіма доступними способами: через телебачення, радіомережу, радіотрансляційну провідну мережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.

Евакуація -- це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов'язане з виробництвом, -- за територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

Для проведення евакуації використовуються всі види транспорту: залізничний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використовується для вивезення на короткі відстані. В деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, які не зайняті перевезеннями.

Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти, які розташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішого руху, в школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах.

Про початок та порядок евакуації населення сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно взяти документи, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Для організації приймання, розташування населення, а також забезпечення його всім необхідним створюються евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти, які вирішують проблему розташування, забезпечення та обслуговування прибулого населення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів проживання. В місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (за необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі евакуйовані.

Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичного обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування цивільної оборони сільського або іншого району, який прийняв евакуйованих.

Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезеними з собою. В разі їх відсутності харчування здійснюється через мережу громадського харчування або в сім'ях, в яких вони підселені.

Інструкція з пожежної безпеки в офісі регламентує дії персоналу під час небезпеки виникнення пожежі або задимлення робочих приміщень. Зміст інструкції розподіляє обов'язки осіб, відповідальних за евакуацію співробітників і матеріальних цінностей компанії.

Як свідчить інструкція з пожежної безпеки, при виявленні факторів, що характеризують наявність спалаху (запах диму, гару, задимлення, підвищення температури в приміщенні, виявлення кіптяви і відкритого вогню), персонал організації зобов'язаний:

- без зволікання подзвонити в службу пожежної охорони по телефону «01» або «112» (з стільникових операторів зв'язку), повідомити свої координати (адреса, назва організації, місце і час виявлення пожежі, а також свої особисті дані та номер телефону);

- відключити всі прилади, що працюють від електричної мережі;

- приступити до ліквідації вогнищ займання;

- оповістити про загорянні співробітників і вище начальство;

- при сигналі небезпеки терміново залишити приміщення відповідно до плану евакуації на підприємстві.

Типова інструкція з пожежної безпеки регламентує дії керівника організації. Керівник підрозділу організації, який дізнався про загорання, зобов'язаний:

- викликати службу пожежної охорони по телефону «01» або за телефоном стільникових операторів «112»;

- оповістити всіх працівників і керівництво підприємства про подію;

- повідомити про загорання відповідальному на об'єкті (в організації) за пожежну безпеку особі;

- до прибуття пожежних необхідно самостійно вжити можливих заходів з ліквідації вогнища спалаху, евакуації працівників, цінного майна та документації.

Типова інструкція з пожежної безпеки визначає особа, що відповідає за пожежну безпеку на даному об'єкті, яке після прибуття до місця події зобов'язана:

- повторно повідомити в пожежну охорону інформацію про виникнення осередків займання, а також проінформувати керівника (засновника) організації про те, що трапилося;

- при загрозі життю і здоров'ю людей вжити заходів до їх порятунку та евакуації всіма доступними засобами;

- в терміновому порядку припинити будь-які роботи в будівлі, крім тих, які спрямовані на ліквідацію вогнищ пожежі;

- провести відключення електроенергії та запобігти загорянню і задимлення у приміщеннях;

- видалити з небезпечної зони весь персонал і інших осіб, які не беруть участь у ліквідації осередків загоряння;

- здійснити управління заходами з ліквідації пожежі до прибуття розрахунків служби пожежної охорони;

- разом з ліквідацією пожежі вжити екстрених заходів з евакуації співробітників і матеріальних цінностей з підприємства;

- забезпечити виконання вимог безпеки при пожежі співробітниками, які беруть участь у ліквідації загоряння;

- зустріти пожежні розрахунки, які прибули до місця, і вказати найкоротший шлях під'їзду до осередку займання.

Як свідчить інструкція з пожежної безпеки, після прибуття підрозділів пожежної охорони до місця події відповідальна за пожежну безпеку особа повинна дати інформацію керівнику пожежних розрахунків про особливості конструкції будівлі, прилеглих до неї споруд та різних будівель, пожежонебезпечних речовин, що зберігаються або застосовуються на підприємстві, їх кількості і властивості. Також потрібно надати іншу інформацію, що вимагається пожежним для запобігання появи вогнищ спалаху.

4.2 Розрахунок освітлення для робочого приміщення

Оскільки всі земельнооціночні роботи проводянься в камеральних умовах, то приміщянням для роботи є офісне приміщення з робочими місцями, що оснащені комп'ютерами та іншою обчислювальною технікою.

Велике значення в життєдіяльності людини відіграє світло. Нестача освітлення гнітюче діє на організм, виникає роздратування, напруженість, знижується гострота зору. Освітлення робочих місць повинно відповідати умовам і характеру праці, воно повинно бути оптимальним по величині. Норми виробничого освітлення встановлені СНіП 11-4-79 для природного і комбінованого освітлення.

При поганому освітленні виникає необхідність наблизити предмет до очей, а це призводить до напруги зору. Велика кількість світла також несприятливо діє на очі, тобто осліплює їх і тому виникає головний біль. На робочому місці світло повинно падати ліворуч або прямо, при дуже високоточних роботах необхідно давати очам відпочинок, закривши їх на 2 - 3 хвилини.

Для забезпечення належних умов праці потрібно розрахувати оптимальну кількість світильників і провести переоснастку робочого офісу. Основні вихіднів дані, які ми враховуємо при розрахунку:

- Приміщення, яке необхідно освітити - довжина (а), ширина (b), висота (h), коеффіцієнти відображення стелі, стін і підлоги,

- Світильники - коефіцієнт використання світильника, розрахункова висота (відстань між світильником і робочою поверхнею);

- Лампи - тип лампи і потужність;

- Норми - необхідна освітленість.

Розрахунок по світловому потоку:

Допоміжні матеріали: таблиці коефіцієнтів використання, таблиці коефіцієнтів відбиття, таблиця рекомендованих рівнів освітленості, таблиця початкового світлового потоку люмінесцентних ламп.

Мал. 4.1

Приклад розрахунку:

Вихідні дані:

Довжина А =14 м;

Ширина В = 12 м;

Висота Н = 3,5 м;

Висота розрахункової

поверхні = 0,9 м;

Висота підвісу

світильника = 0,10 м;

Нормований рівень

= 300 лк. Стеля біла матова, стіни - світлі, Рис. 4.1 Схема робочого місця підлога - темна. Освітлення забезпечується люмінесцентними лампами.

Розрахунок:

1. Визначаємо висоту робочої поверхні :

= H - - = 3,5м - 0,10м - 0,9м = 2,5(м)

2. Визначаємо індекс приміщення:

І = = = 2,58

3. Визначаємо коефіцієнт відображення стелі, стін і підлоги по методичним вказівкам «Виробниче освітлення»:

стеля - 0,7 ( );

стіни - 0,5 ( );

підлога - 0,1 ( ) .

4. Визначаємо коефіцієнт використання світлового потоку виходячи з методичних вказівок:

? = 65,4

5. Визначаємо відстань між рядами світильників:

L = ( 1,5 ? 2 )

? = , L = (1,5-2) ?

відступ від краю стіни - ( 0,3 - 0,5 ) ? L

B=12 м

L = 1,6 ? 2,5 = 4 (м) ;

0,5 ? L = 2 (м) ;

n = 2 (м) ;

отступ від краю - 2 м.

6. Визначаємо світловий потік ряду:

= = = 42385,3

k - коефіцієнт запасу;

z - коефіцієнт мінімального освітлення;

- кількість рядів.

7. Визначаємо кількість ламп робочого приміщення:

Лампа 40 Вт, марки ДД, 2340 лм

= = = 14(штук)



Мал. 4.2 Схема розміщення рядів світильників

Оскільки кількість ламп 14 штук, то кількість світильників - 7 штук.

8. Визначаємо розрахункове значення рівня освітленості і порівнюємо його з нормативним ( ):

= = = 297 (лк)

Таким чином, ми бачимо, що вибраний нами тип світильників ДД з потужністю лампи 40 Вт, задовольняе умови нормативного освітлення приміщення.

Значення охорони праці на підприємстві важко переоцінити, тому що тільки здорові умови праці і сучасна техніка безпеки гарантують успіх справи.

ВИСНОВКИ

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Грошова оцінка земель населених пунктів здійснюється на основі нормативів витрат на освоєння та облаштування території з урахуванням:

- місця розташування населеного пункту у загальнодержавній, регіональній, місцевій системах виробництва та розселення;

- природно-кліматичних та інших інженерно-геологічних умов;

- архітектурно-ландшафтної та історійко-культурної цінності;

- екологічного стану;

- функціонального призначення.

Вихідними даними для здійснення грошової оцінки с документи про межі населеного пункту, дані державного земельного кадастру про правовий, природний та господарський стан земель, матеріали чергових планів району та архітектури.

При визначенні базової вартості одного квадратного метра земель населеного пункту зібрані статистичні та нормативні дані про витрати на освоєння та облаштування території селища. Загальна вартість витрат на освоєння та облаштування території села Орджонікідзе на 1 січня 2014 року становить 6 472,62 тис. грн., з яких основна частка припадає на облаштування вулично-дорожної мережі.

Площа села становить 99 га, з них забудована територія, що приймається до розрахунку середньої (базової) вартості складає 38,32 га.

Середня (базова) вартість 1 м? населеного пункту становить 50,67 грн.

Середня вартість одного квадратного метра земель населеного пункту в залежності від регіональних факторів місця розташування для села Орджонікідзе становить 55,5 грн / м?.

Грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь в селі проведена окремо по орних землях, під багаторічними насадженнями, пасовищами. Таксономічною одиницею грошової оцінки земель є агровиробничі групи ґрунтів. Середньозважене значення вартості по угіддях складає: рілля - 197,06 тис.грн/га, багаторічні насадження - 2,91 тис.грн/га, пасовища - 0,94 тис.грн/га.

1. Дипломна робота розроблена і оформлена в чотирьох розділах текстової частини та містить графічну частину.

2. Нормативну грошову оцінку земель проведено згідно нормативно-законодавчих матеріалів і актів.

3. Враховуючи ґрунтово-рельєфні, соціально-інфраструктурні показники території села Орджонікідзе виділено 3 оціночних райони, які об'єднані у 3 економіко-планувальних зони.

4. На основі показників залишкової вартості інфраструктури, витрат на їх освоєння і облаштування визначена базова вартість 1м2 земель - 55,67 грн/м2

5. Коефіцієнт, який враховує значення та статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній місцевій системах розселення і виробництва дорівнює 1,50. Зональний коефіцієнт , отриманий в результаті розрахунків визначений в таких розмірах для села Орджонікідзе: І економіко-планувальна зона - 1,299, ІІ економіко-планувальна зона - 0,959, ІІI економіко-планувальна зона - 0,742.

6. З використанням вищенаведених параметрів і показників проведено нормативно-грошову оцінку земель різного функціонального використання, за якою встановлено, що найвищу вартість 1м2 мають землі комерційного використання - 126,67 грн/м2, а найнижчу - інші землі (землі зелених насаджень, кладовищ, землі під водою, іншу відкриті землі) - 5,07 грн/м2 .

7. Отримані матеріали нормативної грошової оцінки земель послужать підставою для визначення податку на землю та передачі земель в оренду, а також при передачі у спадковість, дарування і в певній мірі для експертної оцінки земель.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України.

2. Земельний Кодекс України.

3. Про форми власності на землю: Закон України //Земельні відносини в Ураїні: Законодав. акти і нормат. док. - Урожай, 1998.

4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України// Уряд. Кур'єр. - 2003. - № 862 .

5. Про оцінку земель: Закон України // Уряд. Кур'єр. - 2003.- № 1378-IV.

6. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України // від 12.07.2001 № 2658-ІІ.

7. Про основи містобудування: Закон України // - К.: Урожай, 1998.

8. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України // Уряд. Кур'єр. 2003. - № 860

9. Про державне мито: Декрет Кабінету Міністрів Україні від 21.01.1993 № 7-93.

10. Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів: Постанова Кабінету Міністрів України // Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. К.: Урожай, 1995 - № 213.

11. Про проведення індексації грошової оцінки земель: Лист Держземагентства України від 10.01.2013 р. № 328/22/7-13

12. Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів. Інших земель несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 4 лютого 2000р. // Офіційний вісник України.

13. Про затвердження Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів: Наказ від 26.08.97 N 85, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 31.10.1997. - № 522/2326.

14. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України // Земельні відносини в Ураїні: Законодав. акти і нормат. док. - К.: Урожай, 1995. -№ 213.

15. Статистичний щорічник України 2001 р. - К.: “Техніка”, 2002.

16. Д.И. Гнатович «Організація території на основі даних оцінки земель» II Земледеліе 1986р.

17. Беліков А.С. та ін. «Основи ОП».

18. Гандзюк М.П. та ін. «Основи ОП» - К.:Каравела, 2007.

19. Пистун «ОП в галузі сільського господарства» - Суми, 2007.

20. Желібо Е.П. та ін. «Безпека життєдіяльності» - К., 2003.

21. Навакатикян О.О. та ін. «ОП користувачів камп'ютерних терміналів» - К.:Основа,1996.

Размещено на Allbest.ur