Організація роботи Президента України як вищої посадової особи в державі

Секретар Ради національної безпеки і оборони України:

1) готує пропозиції щодо перспективного і поточного планування діяльності Ради національної безпеки і оборони України;

2) подає на розгляд Президента України проекти актів Президента України про введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України, в тому числі стосовно пропозицій і рекомендацій по реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

3) організовує роботу, пов'язану з підготовкою та проведенням засідань Ради національної безпеки і оборони України та контролем за виконанням прийнятих нею рішень;

4) інформує Президента України та членів Ради національної безпеки і оборони України про хід виконання рішень Ради;

5) координує діяльність робочих та консультативних органів Ради національної безпеки і оборони України;

6) за дорученням Голови Ради національної безпеки і оборони України представляє позицію Ради національної безпеки і оборони України у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями і громадськими організаціями та засобами масової інформації, з міжнародними організаціями.

Слід зазначити, що повноваження заступників Секретаря Ради національної безпеки і оборони України визначає Президент України.

Для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжгалузевого характеру, забезпечення науково-аналітичного та прогнозного супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України за її рішенням в рамках коштів, передбачених Державним бюджетом України, можуть утворюватися тимчасові міжвідомчі комісії, робочі та консультативні органи.

Функції та повноваження цих органів визначаються окремими положеннями, які затверджує Президент України.

Таким чином, Рада національної безпеки і оборони України, на відміну від дорадчого органу Президента України є конституційним органом, статус, склад і повноваження якого закріплені Конституцією України та профільним Законом.

Така увага до цього органу може бути пояснена з огляду на важливість здійснюваних ним повноважень для подальшого ефективного розвитку і навіть існування нашої держави.

Висновки

В результаті проведеного дослідження було зроблено наступні висновки. Президент є вищою посадовою особою у державі і як глава держави виступає при вирішенні внутрішніх питань, так і у міжнародних відносинах.

Інститут президенства набув значного поширення в світі, що обумовлено низкою чинників, які визначають його значення і роль у державному та суспільному житті тієї або іншої країни. Треба мати на увазі, що порядок обрання президента та обсяг його повноважень напряму залежать від того, чи є країна президентською чи парламентською республікою. У президентських республіках президенти, як правило поряд з функціями глави держави виконують також функції глави виконавчої влади.

В Україні статус президента змінювався: якщо на початку формування інституту президенства, відповідно до Конституції УРСР Президент визначався главою і держави і виконавчої влади, то Конституція України визначила Президента лише главою держави. Станом на даний час у зв'язку з проведення політичної реформи по перетворенню України на парламентсько-президентську державу, роль і повноваження президента були істотно скорочені.

Однак за будь-якої політичної системи президент несе особливу відповідальність за збереження законності, злагоди і стабільності в суспільстві. Конституцією передбачено виконання Президентом більше тридцяти важливих функцій. Президент як вища посадова особа в державі наділений рядом важливих повноважень, серед яких представницькі; ті, що стосуються діяльності Верховної Ради України; пов'язані з призначенням і звільненням з посад високо посадовців; у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони нашої країни; установчі повноваження; в галузі правосуддя та ін.

Серед функцій, які здійснюються Президентом можна виділяти правозастосовну діяльність, пов'язану зі прийняттям указів, розпоряджень та інших юридичних актів Президента. Такі акти можуть бути як нормативними так і індивідуальними і є загальнообов'язковими для всіх, кого вони стосуються.

Одним зі способів реалізації Президентом України наданих йому Конституцією повноважень є послання Президента України до Верховної Ради України та народу України. Щорічні і позачергові посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України є офіційними документами глави держави, у яких визначаються найважливіші напрями розвитку країни. Послання Президента до народу України мають перш за все інформативне і виховне значення.

Президент України є одноособовим державним органом, і, в зв'язку з обширністю і важливістю покладених на нього функцій, зрозуміло, що без належного забезпечення він не в змозі здійснювати покладені на нього Конституцією обов'язки. Це обумовлює необхідність утворення спеціального органу, що здійснюватиме інформаційне, технічне, консультативне забезпечення Президента.

Про можливість існування такого органу дізнаємося зі змісту п.28 ст. 106 Основного закону, згідно якого Президент України у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень створює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Вказана норма встановлює право Президента України як вищої посадової особи у державі створювати один чи більше органів, що забезпечуватимуть його діяльність. Слід зазначити, що незважаючи на важливість такого дорадчого органу серед інших державних органів, його назва, структура і функції не визначені ні Конституцією, ні законами України.

Дорадчий орган Президента України - Адміністрація Президента, а пізніше Секретаріат Президента реально здійснювали значний вплив практично на всі гілки влади в Україні, політичну ситуацію в державі. При цьому номінально дорадчому органу окрім суто допоміжних функцій були притаманні і інші, більш важливі в масштабах держави, функції.

Президент України, як вища посадова особа держави, щодня вирішує величезне коло нагальних питань, а тому, так чи інакше, при здійсненні своїх повноважень змушений покладати на дорадчий орган аналітичні функції, функції по розробці актів президента та, фактично, функції по прийняттю рішень індивідуального характеру, наприклад з питань помилування. При цьому той факт, що Президент України особисто підписує розроблений і складений таким органом акт цю обставину не усуває.

Показово, що в моменти парламентських криз номінально дорадчий орган Президента називали „другим Кабінетом Міністрів”. Дійсно, важко назвати дорадчими функції, якими наділялася Адміністрація Президента щодо здійснення контролю за виконанням міністерствами, відомствами, а також органами виконавчої влади на місцях указів і розпоряджень Президента України; організації системи добору і розстановки кадрів, оформлення прийому на роботу і увільнення керівних працівників міністерств, відомств, державних комітетів України, які призначаються Президентом України і т.і. При цьому згідно Положенням про Адміністрацію Президента України. доручення Глави Адміністрації, його заступників у визначених Президентом України межах та з питань, що належать до їхніх повноважень, були обов'язковими для виконання органами виконавчої влади та їх посадовими особами.

Протиріччя конституційного і фактичного статусів дорадчого органу Президента України на протязі часу його існування і на даний момент полягає в тому, що такий орган, реально маючи значні повноваження для впливу на органи державної влади, а особливо на виконавчу її гілку, нормативно не є суб'єктом здійснення державної влади. Крім того, ст.106 Конституції України забороняє Президентові України передавати свої повноваження іншим особам або органам, що ставить під сумнів надання окремих функцій дорадчому органу Президента.

Одним із перших своїх указів, а саме, Указом Президента України „Про Секретаріат Президента України” від 24 січня 2005 року N 108/2005 Віктор Ющенко розпорядився реорганізувати тогочасну Адміністрацію. Так було створено новий дорадчий орган при Президентові України - Секретаріат Президента. Вказаний орган отримав не лише нову назву і структуру, а й має принципово нові засади функціонування і повноваження. Він перетворений з громіздкої ієрархічної бюрократичної системи на невеликий ефективний управлінський орган, структурований за сферами діяльності і виконуваних повноважень.

В дусі помаранчевої революції і проведення політичної реформи по перетворенню України у парламентсько-президентську республіку, було істотно звужено коло повноважень Секретаріату Президента і поетапно, а саме, шляхом прийняття Указів Президента України від 27 січня 2005 року та від 4 листопада 2005 р. перетворено його з неконституційного органу державної влади у канцелярію Президента.

Станом на даний час Секретаріат Президента наділений власне забезпечуваними, дорадчими і організаційними функціями, як це і зазначено Конституцією України.

Проте, незважаючи на ту обставину, що на даний час указами та розпорядженнями Президента належним чином врегульовано статус, повноваження і структуру Секретаріату Президента України, не зникла потреба у прийняття профільного Закону «Про дорадчий орган Президента України».

Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України та здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави. Рада національної безпеки і оборони, на відміну від дорадчого органу при Президентові України є конституційним органом, склад і повноваження якого встановлені Конституцією України і конкретизовані у Законі України „Про Раду національної безпеки і оборони України”

Ради національної безпеки і оборони України затверджує питання основ державної політики в галузях національної безпеки України, Воєнної доктрини України та ін.

Загалом можна сказати, що організаційне забезпечення діяльності Президента України здійснюється здебільшого дорадчим органом при Президентові України - на сьогодні - Секретаріат президента, а діяльність у сфері національної безпеки та оборони держави - Радою національної безпеки і оборони України. Їх діяльність на сьогодні потребує змін правового регулювання.

Список використаних джерел

Конституція (Основний Закон)України від 20 квітня 1978р. зі змінами і доповненнями згідно Закону від 5 липня 1991р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Конституційний договір 1995 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Конституція України від 28 червня 1996 р. зі змінами і доповненнями згідно Закону від 01.12.2004// Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР: Закон УРСР від 5 липня 1991 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про Президента України: Закон України від 5 липня 1991 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5 березня 1998 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про Адміністрацію Президента Україна: Указ Президента України від 13 грудня 1991 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Положення про Адміністрацію Президента України: затв. Указом Президента України від 13 грудня 1991 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Питання Адміністрації Президента України: Указ Президента України від 24 червня 1993 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про реорганізацію Адміністрації Президента України: Указ Президента України від 21 липня 1994 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про Раду національної безпеки і оборони України : Указ Президента України від 30 серпня 1996 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Тимчасове положення про Раду національної безпеки і оборони України: Указ Президента України від 30 серпня 1996 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Питання Ради національної безпеки і оборони України : Указ Президента України від 4 жовтня 1996 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Положення про Адміністрацію Президента України: Указ Президента України від 19 лютого 1997 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про щорічні послання Президента України до Верховної Ради України: Указ Президента України від 9 квітня 1997 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Тимчасове положення про Раду національної безпеки і оборони України : Указ Президента України від від 5 березня 1998 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про новий склад Ради національної безпеки і оборони України: Указ Президента України від 9 вересня 1998 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про контроль за виконанням указів, розпоряджень і доручень Президента України: Положення, затв. Указом Президента України від 19 лютого 2002 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про заходи щодо удосконалення діяльності Адміністрації Президента України: Указ Президента України від 20 серпня 2002 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про Секретаріат Президента України: Указ Президента України від 24 січня 2005р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Питання Секретаріату Президента України: Указ Президента України від 27 січня 2005 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Положення про Секретаріат Президента України: затв. Указом Президента України від 27 січня 2005 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про деякі питання діяльності Секретаріату Президента України: Указ Президента України від 22 вересня 2005 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Питання Секретаріату Президента України: Указ Президента України від 4 листопада 2005 р. зі змінами станом на 26 січня 2006 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Положенням про Секретаріат Президента України: затв. Указом Президента України від 4 листопада 2005 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України: Указ Президента України від 14 жовтня 2005 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Питання Кабінету Президента України: Розпорядження Президента України від 24 березня 2005 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про чисельність працівників Кабінету Президента України: Розпорядження Президента України від 11 липня 2005 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Про віднесення посад працівників Секретаріату Президента України до відповідних категорій посад державних службовців: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2005 р. // Комп”ютерна бібліотека законодавства „Інфодиск” № 15 станом на березень 2006р.

Білоус А.О. Політико - правові системи: світ і Україна.- Київ: Вентурі, 1997р. - 280с.

Бурчак Ф.Г. Президент України. -К.: Ін Юре, 1997.- 385 с.

Гладун З., Федчишин М. Основи конституційного права України. - Тернопіль: СМП Астон, 2001. - 587 с.

Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты / Пер. с фр. - М.: Наука, 2002. - 250 с.

Коментар до Конституції України/ за ред. Опришко В.Ф.- К.: Либідь, 1998. - 349с.

Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / за ред. В.В.Копєйчикова. - К.: Юрінком інтер, 1998. -- 580 с.

Конституционное право государств Європы/ Отв. ред. Д.А. Ковачев. - М.: ИНФРА-М., 2005.- 390 с.

Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. -- К.: КМ Академія-Алерта, 2001. -- 560 с.

Кон-ституційне право України / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. -- К .: Либідь, 2002.-- 410 с.

Конституційне право України / Під ред. В. В. Копейчиков. - Київ: Юрінком, 2001.- 567 с.

Конституції нових держав Європи та Азії. К.: Українська правнича фундація, 1996. - 254с.

Конституційне право України/ за ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики.- К: Український центр правничих студій, 1999.-376 с.

Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник.- Вид. 3-тє, виправл. Та доповн.- К.: Атака, 2004. -512 с.

Павленко Р. Президент і механізм здійснення державної влади. - К.: КМ Академія-Алерта. - 2002. - 30с.

Президентський аппарат: етапи формування / За ред. Колодія А. - К.: Либідь 2004.- 115с.

Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. - К. : Знання, 2000. - 215с.

Основи конституційного ладу України / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. - К.: Либідь, 2002. - 206 с.

Сахаров Н.А. Институт президенства в современном мире. -М.: Наука, 1994.- 534 с.

Серьогіна С.Г. Теоретико-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні. -- К.: Либідь, 1999. - 140 с.

Тодика Ю. Н. Основи конституционного строя Украини. -- X.: Одісей, 1999. -498 с.

Фрицький О.М. Конституційне право України: Підручник.- К.: Юрінком інтер, 2002 - 490 с.

Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави.-К.: Юрінком інтер. - 1995. - 385 с.

Шаповал В.М. Президент в механизме осуществления государственной власти: научные доклады. К.: Юрінком інтер, 1995. - с.120

Агафонов С. Історичний розвиток інституту глави держави в Україні// Право України. - 2001.- № 7. - С. 102-104

Агафонов С. Правовий статус Президента України//Право України. - 2000.- № 9.- С.24-26

Батракова І.В. Президентська влада та її різновиди// Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Вип..10-11. - Одеса: Юридична література, 2001. - С.649-654.

Бєлов Д. Роль глави держави в механізмі здійснення державної влади // Юридична Україна. - 2005. - № 5. - С.11-15.

Бойко О. Компетенція глави держави у сфері забезпечення національної безпеки// Право України.- 2003 р.- №6. -С. 80-85

Бойко О. Юридична природа інституту президентства // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 1. - С.69-71.

Бульба О. До питання поділу влади в Україні: пошук оптимальних варіантів// Право України. - 2003. - №4. -С. 8-11 Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999.- № 8: Президент в Україні: Законодавче забезпечення діяльності. - 416 с.

Головатенко В. Окремі аспекти конституційно-правового статусу Президента України// Право України. - 1999. - № 5. -С.30-33

Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції// Право України. - 2004. - №3. - С. 14-18

Долежан В. Василюк С. Реформа державної влади: шляхи і варіанти реалізації// Право України.- 2002.- № 12. - С. 33-37

Жук Н. Про конституційне реформування влади// Вісник Академії Правових наук україни. - 2005. - № 3 (42).- С. 76-83.

Кампо В. Нова роль Президента України: Оцінки і прогнози// Юридичний вісник України . - 2003. - № 28. - С.6-15

Кармазіна М. Деякі особливості президенства на пострадянському просторі (1991-2004 рр.) // Політичний менеджмент. - 2005.- №2. - С.28-41.

Кармазіна М. Інститут президенства в Україні: стан і перспективи досліджень // Політичний менеджмент. - 2004.- №5. - С.122-129.

Крищенко А. Конституційні моделі легітимізації глави держави і баланс повноважень між інститутами влади // Віче. - 2000.- №9. - С.19-37.

Кудряченко А. Президентуру України на рівень вимог часу// Розбудова держави.- 2004.- № 5. - С. 19-24.

Манюк П.Т. Глава держави в конституційних актах Української держави// Держава і право. Зб. наук. праць. Юр. і політ. науки. - Вип.12. - К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 145-163.

Назаренко Є. До питання про конституційну реформу державної влади України// Право України.- 1996. -№ 10.- С.6-12

Плахотнюк Н. Становлення і розвиток інституту президентства в Україні // Вісник Академії Державного управління. - 2004 - № 4. - С.47-56

Погорілко В.Ф. Закон України про внесення змін до Конституції як акт здійснення політичної реформи в Україні // Адвокат. - 2005. - № 2 (53). С.24-31.

Савчин М. Президент України у конституційній системі: забезпечення континуїтету та належного здійснення публічної влади главою держави // Вісник Академії правових наук України. -2005. - № 3 (42).- С. 65-75

Тимцуник І. Еволюція системи влади та її вплив на державне управління реформ// Вісник Національної Академії Наук. - 2002. № 4. - С. 67-75.

Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Вісник академії правових наук України.-1999.- № 1. - С.51-60.

Чиpкин В. Президентская власть // Государство и право. -- 1997. -- № 5. -- С. 23-28.

Шатіло В. Місце президента України в системі органів державної влади //Право України 2003 рік.- №5.- С. 12-19

Шатіло В. Сильний президент - не ознака слабкості держави// Віче. -2003. № 10 (139). С.39-42

Шатіло В. Щодо посилення статусу президента України// Право України. - 2002. - №6. - С. 128-132

Юлдашев О. Помаранчева реолюція і реформування Адміністрації президента // Юридична Україна.- 2005р. №32 с.33-38

Текст виступу Президента України Л. Кучми від 20 серпня 2002 року // http: www.president. com.ua.

Текст виступу Президента України В.Ющенка від 30 грудня 2005р.// http: www.ukrjurist. com.ua.

Размещено на Allbest.ru