Організація роботи Президента України як вищої посадової особи в державі

Ст. 131 Конституції України визначає повноваження Президента України щодо формування Вищої ради юстиції. Положення цієї статті Основного Закону та прийнятий на її основі Закон України “Про Вищу раду юстиції” [2, с. 146] (ст. 5) регулюють питання порядку створення цього колегіального органу, відповідального за формування високопрофесійного суддівського корпусу. Відповідно до норм законодавства, Вища Рада юстиції складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до неї по 3 члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - 2 членів Вищої ради юстиції. До її складу входить за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. Згідно з п. 1 ст. 131 Конституції, п. 1 ст. 3 Закону “Про Вищу раду юстиції України” до повноважень цього органу належить, зокрема, внесення подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Зазначимо, що в Україні не існує чіткого визначення статусу Вищої ради юстиції в системі державної влади. Відповідно до позиції одних авторів, органи, подібні Вищій раді юстиції України (наприклад, у Франції, Італії, Португалії - це Вища рада магістратури), належить до органів суддівського самоврядування. Поряд з цією точкою зору існує думка, що Вища рада юстиції разом із прокуратурою, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Рахунковою палатою, Центральною виборчою комісією та деякими іншими органами належить до системи контрольно-наглядових органів [7, с. 663]. Але, як нам видається, з утворенням у 2002 р. відповідно до Закону України “Про судоустрій України” Судової адміністрації як центрального органу виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи, стає зрозумілим, що Вищу раду юстиції належить віднести до органів суддівського самоврядування.

Повноваження Президента України щодо першого призначення на посаду професійного судді (ч. 1 ст. 128 Конституції України). Вказана конституційна норма містить припис, згідно з яким “перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України”. Відповідно до статей 3 і 29 Закону України “Про Вищу раду юстиції України” та ст. 72 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” подання Президентові України про перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років вносить Вища рада юстиції на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Рішення про призначення особи на посаду судді строком на п'ять років оформляється Указом Президента України, у якому вказується конкретний суд, посада, на яку його призначено і строк повноважень. Перед тим як призначений уперше суддя одержить можливість реалізувати повноваження щодо здійснення судової влади, він зобов'язаний пройти ще один етап - стадію вступу на посаду. Відповідно ст. 55 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” [4, с. 529], уперше призначений суддя в урочистій обстановці приносить присягу перед Президентом України.

У юридичній літературі висловлюється слушна думка деяких дослідників про те, що на даний час є необхідність у доопрацюванні нового Закону, його вдосконаленні у тій частині, яка присвячена порядку попереднього розгляду подань щодо кандидатур на посади суддів, включаючи і стадію їх проходження в Адміністрації Президента. Повністю підтримаємо таку позицію.

Право помилування (п. 27 ст. 106 Конституції України) є важливим елементом компетенції Президента України щодо осіб, засудженими судами за вчинення злочину. З точки зору конституційного права помилування - правовий акт найвищого органу державної влади (глави держави), за яким конкретна особа звільняється від відбування покарання або це покарання пом'якшується. В Україні помилування здійснюється Президентом України щодо індивідуально-визначених осіб у формі заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк; повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання; заміни покарання або невідбутної його частини більш м'яким покаранням [9, с. 654-656].

Положення, пов'язані із застосуванням помилування, регламентуються Положенням про порядок здійснення помилування, затвердженим Указом Президента України від 16.09.2010 р. № 902/2010 [10]. Клопотання про помилування надсилається до Адміністрації Президента України. Підготовку матеріалів до розгляду клопотань про помилування здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України. Управління для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку запитувати й одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію. Клопотання про помилування і підготовлені Управлінням матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування. Про помилування засудженого Президент України видає Указ. Отже, прерогативи глави держави у цьому питанні надзвичайно важливі та вирішальні.

Право звернення до Конституційного Суду України (ст. 150, ч. 1 ст. 151 Конституції України, статті 13, 40, 41 Закон України “Про Конституційний Суд України”). Норми, що містяться у вказаних статтях Основного Закону України та Закону про Конституційний Суд України надають право Президента України звернутися до єдиного органу конституційної юрисдикції в нашій державі. Предметами звернення Президента України до Конституційного Суду є: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів (п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції); 2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України (п. 2 ч. 1 ст. 150 Конституції); 3) отримання висновків стосовно відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України.

У цьому зв'язку доцільно підкреслити, що Президент України активно використовував дане повноваження. Наведемо тільки окремі приклади. Так, за конституційним поданням Президента України Конституційний Суд України розглянув і прийняв рішення № 2-рп/99 від 2 березня 1999 р. у справі про відповідність Конституції України (конституційність) Закону України “Про тимчасову заборону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, які надаються громадянам України” (справа про комунальні послуги). Конституційний Суд України визнав, що Верховна Рада України вийшла за межі повноважень визначених Конституцією, і втрутилась у повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Даний Закон був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) і він втратив чинність з дня ухвалення цього Рішення [6, с. 342-346].

Ще один приклад. У Рішенні № 2-рп/2001 від 28.03.2001 р. Конституційний Суд України вказав, що положення ст. 93 Конституції України у цілому регулюють відносини, що виникають на стадії ініціювання законопроекту шляхом внесення його до Верховної Ради України. Із цього, зокрема, випливає, що визнаний Президентом України законопроект як невідкладний повинен бути терміново включений Верховною Радою України до порядку денного її сесії і розглянуті у пріоритетному порядку [6, с. 355-358].

Висновки. Проаналізувавши повноваження Президента України щодо судової гілки влади, можна стверджувати, хоча і можна на даний час говорити про певну незалежність глави держави від вищих органів судової влади, однак, на нашу думку, треба усе ж створити більш реальний механізм незалежності судової влади від Президента. Разом із тим, як показує досвід Франції, Польщі та інших держав, Президент має бути більше наближеним до судової влади. У цьому зв'язку пропонуємо закріпити за ним повноваження головування у Вищій раді юстиції. Це логічно з огляду на те, що Президент України бере найважливішу участь у формуванні судової гілки влади.



Список літератури

Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / А.З. Георгіца. - Чернівці: Рута, 2000. - 431 с.

Закон України “Про Вищу раду юстиції”// ВВР. - 1998. - № 25. - Ст. 146.

Закон України “Про Конституційний Суд України” // ВВР. - 1996. - № 49. - Ст. 272.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” // ВВР. - 2010. - № 41-42, 43, № 44-45.

Конституционное право зарубежньїх стран: Учебник для вузов / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю. И. Лейбо/ М. В. Баглай, Ю.И. Лейбо. - М.: НОРМА, 2002. - 832 с.

Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001. Книга 2 / Відп. ред. П.В. Євграфов. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 504 с.

Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер'янов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Гроше-вой та ін. / В.Б. Авер'янов, Ю.В. Баулін та ін. - Харків: Право; К.: Ін Юре, 2003. - 808 с.

Монтескье Ш.Л. О духе законов / Изб-ранные произведения / Ш. Л. Монтескьє. - М.: Государственное издательство политической ли- тературьі, 1955. - 733 с.

Музика А.А. Помилування // Юридична енциклопедія / А. А. Музика. - Т. 4. - К., 2002. - С. 654-656.

Положенням про порядок здійснення помилування, затверджене Указом Президента України від 16.09.2010 р. № 902/2010 // Див.: http://zakon.rada.gov.ua.

Стефанюк В. Судова система України та судова реформа / В. Стефанюк. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 174 с.

Судебная власть / Под ред. ИЛПетру- хина. / И. Л. Петрухин. - М.: Проспект, 2003. - 720 с.

Фараон - титул царя у Стародавньому Єгипті / Див.: Словник іншомовних слів / Уклад. С.М .Морозов, Л.М. Шкарапута / С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. - К.: Наук. думка, 2000. - 680 с.

Чиркин В. Е. Элементы сравнительного государствоведения / В.Е. Чиркин. - М.: ИГП РАН, 1994. - 152 с.

Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / В. М. Шаповал. - К.: АртЕк, Вища шк., 2000. - 264 с.



Розділ 3 Рада національної безпеки і оборони України

3.1 Виникнення і основи статусу Ради національної безпеки і оборони України при Президентові України

Для подальшого становлення і розвитку України як незалежної, впливової на міжнародній арені держави, необхідним є врахування багатьох чинників, серед яких чинники, пов'язані із загрозами її подальшому розвиткові і навіть існуванню.

Серед повноважень Президента України ст.106 Конституції України визначає, що Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави (п. 17 ст.106 Конституції України) [3].

Відповідно до Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року національна безпека визначається як стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам [7].

Національні інтереси являють собою життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. В свою чергу загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України

Для того, щоб вчасно виявляти та долати негативні чинники, що загрожують національній безпеці, при главі Української держави створено Раду національної безпеки і оборони України. Остання є спеціальним органом з питань національної безпеки і оборони, який координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у цій сфері [58; с.81].

Рада національної безпеки і оборони, на відміну від дорадчого органу при Президентові України - колись Адміністрації Президента, сьогодні - Секретаріату Президента, є конституційним органом, тобто органом, склад і повноваження якого встановлені Конституцією України і конкретизовані у спеціальному Законі України „Про Раду національної безпеки і оборони України” від 5 березня 1998 р.

Ст. 4 Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р. серед суб'єктів забезпечення національної безпеки, поряд із Президентом України; Верховною Радою України; Кабінетом Міністрів Україн називає також Раду національної безпеки і оборони України [7].

Рада національної безпеки і оборони України була створена Указом Президента України від 15 січня 1992 року N 41 “Про Раду національної безпеки України". Пізніше її структура, повноваження і діяльність регулювалася Указами Президента України "Про Раду національної безпеки України" від 1 липня 1992р.; "Про Положення про Раду національної безпеки при Президентові України" від 23 серпня 1994 року; "Про зміни у складі Ради національної безпеки та Президії Ради національної безпеки" від 14 вересня 1995 р. [53 ; с.40].

З 28 червня 1996 р., тобто з прийняттям Конституції України статус Ради національної безпеки і оборони України був врегульований Основним Законом нашої держави. Відповідно до ст. 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. У вказаній статті також встановлено перелік осіб, які входять до складу ради за посадою [3].

Незважаючи на ту обставину, що ст. 107 Конституції України було зазначено, що компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом, спеціальний закон на виконання вказаної статті був прийнятий лише 5 березня 1998 р.

Натомість, 30 серпня 1996 р. на виконання ст. 107 Конституції України було підписано Указ Президента України „Про Раду національної безпеки і оборони України”, яким утворено Раду національної безпеки і оборони України у складі, встановленому Конституцією, затверджено її персональний склад та Тимчасове положення про Раду національної безпеки і оборони України [12].

Для забезпечення виконання завдань, покладених на Раду національної безпеки і оборони України, було утворено Апарат Ради, який безпосередньо підпорядковувався Секретареві Ради національної безпеки і оборони України і був йому підзвітний.

Згідно п. 3 Тимчасового положення про Раду національної безпеки і оборони України від 5 березня 1998 р. головними завданнями Ради визначалися:

забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері національної безпеки і оборони України;

аналіз стану і тенденцій розвитку зовнішньо- та внутрішньополітичної ситуації, визначення на цій основі стратегії та пріоритетних напрямів забезпечення національної безпеки і оборони;

комплексна оцінка та прогноз потенційних і реальних загроз державному, економічному, суспільному, оборонному, інформаційному, ядерному, екологічному та іншим видам і об'єктам безпеки України; планування, організація та контроль за здійсненням заходів політичного, економічного, воєнного, соціального, науково-технічного та іншого характеру, адекватних цим загрозам;

розгляд питань фінансування витрат на національну безпеку і оборону, а також контроль за витрачанням відповідних коштів;

розгляд проектів законів України та указів Президента України, інших нормативних актів, наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, концепцій, доктрин, державних програм у сфері національної безпеки і оборони України тощо;

підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони України, у тому числі щодо утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у даній сфері;

підготовка пропозицій щодо оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а також щодо оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

координація наукових досліджень у галузі національної безпеки і оборони;

розгляд і вирішення інших актуальних проблем національної безпеки і оборони України.

Рада відповідно до покладених на неї завдань мала координувати і контролювати діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, а також

Комісії з питань ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові України,

Генеральної військової інспекції при Президентові України,

Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України та інших [13].

Слід зазначити, що з метою базового державного науково-дослідного забезпечення діяльності Ради були створені установи аналітично-прогнозного супроводження, серед яких Центр стратегічного планування та аналізу при Раді та Національний інститут стратегічних досліджень, який підпорядковувався Секретареві Ради, Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів, підпорядкований Раді, та Національний інститут українсько-російських відносин при Раді.

Забезпечення діяльності Ради здійснював Секретар Ради, якого призначався і безпосередньо підпорядковувався Президентові України. Характерно, що і заступники Секретаря Ради призначалися Президентом України.

Секретар Ради, відповідно до Тимчасового положення про Раду національної безпеки і оборони України, наділявся широким колом повноважень. Визначалося, що останній:

формує плани роботи Ради, порядок денний її засідань, координує підготовку матеріалів і проектів рішень до розгляду Президентом України та Радою, проводить робочі наради з членами Ради;

доповідає Президентові України пропозиції з усіх питань національної безпеки та оборони;

узгоджує з відповідними органами проекти указів щодо введення в дію рішень Ради та подає їх на підпис Президентові України;

організовує розробку концептуальних підходів до проведення єдиної державної політики у сфері національної безпеки і оборони; здійснює функції радника Президента України з питань національної безпеки і оборони;

представляє за дорученням Президента України його інтереси з питань національної безпеки і оборони в органах виконавчої влади, а також у відносинах з іноземними державами та міжнародними організаціями;

забезпечує підготовку матеріалів з питань національної безпеки і оборони для щорічних і позачергових послань Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

здійснює заходи щодо забезпечення взаємодії Президента України та Ради національної безпеки і оборони України з Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування з питань національної безпеки і оборони;

координує роботу з підготовки проектів законодавчих актів, які вносить Президент України до Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, та бере участь в опрацюванні проектів актів Президента України з цих питань;

організовує розроблення та запровадження заходів щодо захисту територіальної цілісності, зміцнення державної безпеки та громадського порядку, додержання прав і свобод людини, підвищення рівня роботи правоохоронних органів;

спрямовує підготовку проектів воєнної доктрини, концепції та державних програм будівництва Збройних Сил, інших військових формувань України, положень щодо їх структури, чисельності, дислокації та розташування, розвитку озброєнь та військової техніки, повноважень, організації та порядку діяльності органів військового управління;

забезпечує координацію і контроль діяльності органів виконавчої влади, на які покладено функції здійснення зовнішньої політики, зовнішньоекономічних зв'язків, військового, військово-технічного та інших напрямів співробітництва України з іноземними державами;

здійснює контроль за виконанням указів Президента України, якими вводяться у дію рішення Ради;

організовує документальну перевірку роботи органів виконавчої влади щодо забезпечення безпеки і оборони держави;

здійснює за дорученням Президента України та Ради інші повноваження, що стосуються підтримання національної безпеки і оборони України.

Для виконання своїх функцій Секретар Ради наділявся наступними правами:

одержувати в установленому порядку від державних та інших органів, установ, організацій документи, письмові висновки, звітні дані, інші матеріали з питань національної безпеки і оборони;

брати участь у розгляді органами виконавчої влади питань, пов'язаних з організацією забезпечення національної безпеки і оборони;

залучати в разі потреби, у тому числі на договірній основі, науковців, спеціалістів, працівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади до опрацювання окремих проблем національної безпеки і оборони.

Окрім іншого, Секретар Ради здійснював керівництво діяльністю Апарату Ради, що визначався як ключовий орган Ради національної безпеки і оборони України [13].

Для визначення Апарату Ради як ключової структури Ради національної безпеки і оборони України 4 жовтня 1996 р. був підписаний Указ Президента України за № 927/96 „Питання Ради національної безпеки і оборони України”. Відповідно до якого Апарат Ради національної безпеки і оборони України є органом виконавчої влади, який забезпечує діяльність Ради національної безпеки і оборони України. У своїй діяльності Апарат Ради керується Конституцією України, законами України, указами, розпорядженнями і вказівками Президента України, рішеннями Ради, а також Положенням про нього [14].

Визначалося, що основними завданнями Апарату Ради є підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів, пропозицій та проектів рішень відповідно до повноважень Ради та її Секретаря. Зазначалося також, що для виконання основних завдань Апарат Ради здійснює такі повноваження:

1) збирає, нагромаджує і опрацьовує дані щодо стану та розвитку зовнішньо - і внутрішньополітичної ситуації;

2) розробляє прогнози змін умов і факторів, які впливають на стан національної безпеки і оборони;

3) вивчає і оцінює потенційну та реальну загрозу національним інтересам, визначає засоби і шляхи її відвернення та локалізації;

4) обґрунтовує пріоритети зовнішньої, зовнішньоекономічної, військової, військово-технічної, ядерної, екологічної, інформаційної та інших напрямів політики національної безпеки;

5) координує проведення аналітичних та прогнозних досліджень стратегічних, геополітичних, соціально-економічних, державно-правових та інших аспектів національної безпеки;

6) аналізує з питань національної безпеки і оборони діяльність органів виконавчої влади, на які покладено здійснення державної політики у зовнішній, зовнішньоекономічній, військовій і військово-технічній сферах, опрацьовує рекомендації щодо комплексного забезпечення національних інтересів та готує висновки щодо проектів нормативно-правових актів і міжнародних договорів України з цих питань;

7) забезпечує постійний моніторинг стану та ходу виконання концепцій, державних програм, нормативно-правових актів та доручень Президента України з питань національної безпеки і оборони;

8) здійснює організаційне і методологічне забезпечення роботи міжвідомчих комісій та інших консультаційно-дорадчих органів у сфері національної безпеки і оборони;

9) узагальнює пропозиції:

а) щодо вдосконалення механізмів координації діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони;

б) підвищення рівня роботи правоохоронних органів з питань захисту територіальної цілісності держави, зміцнення державної безпеки та громадського порядку, посилення боротьби зі злочинністю, додержання прав і свобод людини;

в) проектів воєнної доктрини, концепції та державних програм будівництва Збройних Сил, інших військових формувань України, їх структури, чисельного складу та розташування, розвитку озброєнь і військової техніки, повноважень, організації та порядку діяльності органів військового управління;

г) утворення міжвідомчих комісій та інших органів у сфері національної безпеки і оборони, їх функцій та персонального складу;

д) стосовно проекту Закону про Державний бюджет України та звіту про його виконання в частині, що стосується фінансування національної безпеки і оборони;

е) складу делегацій України та директив для участі в міжнародних заходах з питань безпеки і оборони, готує висновки на звіти про їхню роботу;

10) налагоджує системи інформаційного забезпечення діяльності Ради;

11) підбирає кадри Апарат Ради, контролює та перевіряє їх роботу;

12) оформляє документи про засідання Ради, веде діловодство Апарату Ради;

13) планує і впроваджує спеціальні заходи щодо запобігання несанкціонованому витоку інформації з Апарату Ради, технічної безпеки його робочих приміщень, додержання режиму таємності;

14) виконує за дорученням Секретаря Ради інші функції [14].

Указом Президента України за № 927/96 „Питання Ради національної безпеки і оборони України” визначалися наступні права Апарату Ради:

1) одержувати у встановленому порядку від державних та інших органів, установ, організацій документи і матеріали, необхідні для забезпечення діяльності Ради;

2) користуватися в установленому порядку державними бібліотеками, інформаційними системами, масивами та мережами і архівами державних підприємств, установ і організацій;

3) надавати органам виконавчої влади науково-методичні розробки з питань національної безпеки і оборони;

4) формувати групи експертів (консультантів) для опрацювання окремих проблем національної безпеки і оборони та вироблення узгоджених рішень, залучати, у тому числі на договірній основі, до їх складу науковців, спеціалістів, працівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади [14].

Працівники Апарату Ради наділялися правом брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України, колегій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міжвідомчих комісій, інших органів під час розгляду питань національної безпеки і оборони. Апарат Ради у процесі виконання покладених на нього завдань при необхідності взаємодіяв з відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Керівництво Апаратом Ради покладалося на Секретаря Ради, що визначав його повноваження, обов'язки та відповідальність посадових осіб та працівників Апарату Ради. Безпосереднє керівництво Апаратом Ради здійснював керівник Апарату Ради. При цьому керівника Апарату Ради, його двох заступників, першого помічника Секретаря Ради, керівників управлінь та самостійних відділів Апарату Ради призначав на посади і звільняв з посад Президент України за поданням Секретаря Ради. Інших працівників Апарату Ради призначав на посади і звільняв з посад Секретар Ради.

Належним чином забезпечувалася безпека працівників апарату. Так, Апарат Ради забезпечувався фізичним та спеціальним технічним захистом, відповідними засобами урядового, спеціального та відомчого зв'язку.

Таким чином, Рада національної безпеки і оборони України від моменту свого створення була наділена надто важливими повноваженнями і стала потужним органом для забезпечення національної безпеки і обороноздатності Української держави.

3.2 Повноваження, склад і структура Ради національної безпеки і оборони України на сучасному етапі

З 5 березня 1998 р. правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структура, компетенція і функції на сучасному етапі визначаються Законом України „Про Раду національної безпеки і оборони України”

Раду національної безпеки і оборони України як один із суб'єктів забезпечення національної безпеки, у відповідності до закону України „Про основи національної безпеки України” здійснює наступні функції:

вироблення і періодичне уточнення Стратегії національної безпеки України і Воєнної доктрини України, доктрин, концепцій, стратегій і програм у сфері національної безпеки, планування і здійснення конкретних заходів щодо протидії і нейтралізації загроз національним інтересам України;

створення нормативно-правової бази, необхідної для ефективного функціонування системи національної безпеки;

удосконалення її організаційної структури;

комплексне кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне та інше забезпечення життєдіяльності складових (структурних елементів) системи;

підготовка сил та засобів суб'єктів системи до їх застосування згідно з призначенням;

постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці;

систематичне спостереження за станом і проявами міжнародного та інших видів тероризму;

прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз, дестабілізуючих чинників і конфліктів, причин їх виникнення та наслідків прояву;

розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень з метою захисту національних інтересів України;

запобігання та усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси;

локалізація, деескалація та врегулювання конфліктів і ліквідація їх наслідків або впливу дестабілізуючих чинників;

оцінка результативності дій щодо забезпечення національної безпеки та визначення витрат на ці цілі;

участь у двосторонньому і багатосторонньому співробітництві в галузі безпеки, якщо це відповідає національним інтересам України;

спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних організацій та договорів у галузі безпеки.

Ст. 3 Закону України „Про основи національної безпеки України” передбачає наступні функції Ради національної безпеки і оборони України:

1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України [6].

Компетенція Ради національної безпеки і оборони України відповідно до виконуваних нею функцій передбачена ст. 4 Закону України „Про Раду національної безпеки і оборони України”, відповідно до неї Рада національної безпеки і оборони України:

1) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:

визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та інших сферах;

проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони;

удосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;

проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України;

матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого забезпечення виконання заходів з питань національної безпеки і оборони;

заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України;

доручень, пов'язаних з вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;

залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, введених в дію указами Президента України;

забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні і в світі, визначення потенційних та реальних загроз національним інтересам України;

питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

2) здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;

3) залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;

4) ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;

5) координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;

6) координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;

7) координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Прикладами важливих рішень Ради національної безпеки і оборони України можуть слугувати рішення від 29 червня 2005 року "Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель"; рішення від 20 травня 2005 року "Про заходи щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі"; рішення від 20 травня 2005 року "Про формування Єдиного економічного простору рішення Ради національної безпеки і оборони України”; рішення від 14 березня 2005 року, "Про засади реформування системи центральних Органів виконавчої влади"; рішення від 6 липня 2004 року “Про дальший розвиток відносин з НАТО з урахуванням результатів засідання Комісії Україна -- НАТО на найвищому рівні 29 червня 2004 року”.

Вказані рішення вводяться в дію спеціальними Указами Президента України, в яких одночасно вказуються заходи, необхідні для виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України, а ткож органи та посадові особи, на яких покладається їх впровадження.

Склад і структура Ради національної безпеки і оборони України станом на даний час визначається Конституцією України та Законом України „Про Раду національної безпеки і оборони України”. Визначення складу і структури Ради національної безпеки і оборони України на конституційному рівні свідчить про важливість цього органу для діяльності держави в цілому.

Ст. 107 Конституції України визначає, що Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України [3]. Положення Конституції України стосовно складу і структура Ради національної безпеки і оборони України частково дублює, розширює і доповнює Закон України „Про Раду національної безпеки і оборони України”.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України у разі відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту, смерті, тобто при вакантності поста президента. виконання обов'язків Голови Ради національної безпеки і оборони України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України.

Президент України, як голова Ради національної безпеки і оборони України шляхом підписання окремого указу формує персональний склад Ради. Відповідно до ст. 107 Конституції України до складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Тобто, особи, що обіймають вказані посади входять до складу Ради національної безпеки і оборони України з моменту обрання їх на відповідну посаду. Додаткового закріплення Указом президента як таких, що входять до складу вказаної Ради не потрібно [3].

Ст.6 Закону України „Про Раду національної безпеки і оборони України” встановлює, що членами Ради національної безпеки і оборони можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади. Такі особи можуть входити до складу Ради національної безпеки і оборони лише після прийняття відповідного указу президентом України [6].

Окремою посадовою особою Ради національної безпеки оборони України відповідно до ст.6 Закону України „ Про Раду національної безпеки і оборони України” є її Секретар.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Останній забезпечує організацію роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України. Секретар Ради національної безпеки і оборони України має заступників, які за його поданням призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України [61; с.32].

Особливістю Ради національної безпеки і оборони України є те, що незважаючи на ту обставину, що Рада призначена для забезпечення національної безпеки і оборони, на посади Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників можуть призначатися як цивільні особи, так і військовослужбовці. Тобто, вказаний орган поєднує у собі цивільні і військові структури, що забезпечує йому можливість найбільш ефективно здійснювати покладені на нього функції [58; с.83].

Складовою Ради національної безпеки і оборони України є Апарат Ради національної безпеки і оборони України. Поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, який підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України.

Апарат Ради національної безпеки і оборони України є державним органом, який здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України. Для регламентації його статусу Президентом України В.Ющенко 14 жовтня 2005 року було прийнято Указ „ Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України”, згідно якого Апарату Ради надані такі повноваження:

1) готує матеріали для розгляду на засіданнях Ради, проекти рішень Ради та указів Президента України про введення в дію відповідних рішень Ради;

2) забезпечує здійснення контролю за станом виконання рішень Ради;

3) готує для розгляду Радою питання щодо організації роботи з виявлення загроз національним інтересам і національній безпеці, визначення шляхів та засобів їх відвернення та нейтралізації, щодо пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки і оборони;

4) готує на основі Стратегії національної безпеки України для розгляду Радою пропозиції щодо Стратегії воєнної безпеки, уточнення, в разі потреби, положень Воєнної доктрини України, завдань Збройних Сил України та інших військових формувань, проектів концепцій і програм їх розвитку та інших документів з питань національної безпеки і оборони;

5) бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, міжнародних договорів та інших документів з питань національної безпеки і оборони;

6) готує в установленому порядку висновки щодо проектів нормативно-правових актів з питань національної безпеки і оборони;

7) вивчає та аналізує діяльність Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, їх готовність до виконання покладених на них завдань, здійснення правоохоронними органами заходів щодо профілактики і боротьби зі злочинністю;

8) аналізує стан забезпечення національної безпеки, зокрема щодо матеріальних, фінансових, кадрових, організаційних аспектів, готує відповідні пропозиції;

9) опрацьовує пропозиції щодо вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;

10) аналізує стан виконання законодавства з питань національної безпеки і оборони, готує пропозиції щодо його вдосконалення;

11) готує пропозиції щодо утворення тимчасових міжвідомчих комісій, робочих та консультативних органів Ради;

12) бере участь у підготовці пропозицій щодо складу українських делегацій для участі в міжнародних переговорах та роботі міжнародних організацій з питань безпеки і оборони;

13) організовує підготовку та узагальнення пропозицій щодо проектів перспективних та поточних планів роботи Ради;

14) здійснює документальне забезпечення діяльності Ради;

15) виконує інші функції відповідно до законів України, актів Президента України [27].

Для реалізації покладених на нього повноважень Апарат Ради національної безпеки і оборони України наділений правами:

1) одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

2) користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних органів виконавчої влади;

3) скликати наради з окремих питань національної безпеки і оборони;

4) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

5) виступати замовником проведення наукових досліджень у сфері національної безпеки і оборони.

Апарат Ради у процесі виконання покладеного на нього завдання взаємодіє з Секретаріатом Президента України, Апаратом Верховної Ради України, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями. Посадові особи Апарату Ради можуть в установленому порядку залучатися до роботи урядових комітетів, колегій органів виконавчої влади під час розгляду питань національної безпеки і оборони.

Загальне керівництво Апаратом Ради здійснює Секретар Ради національної безпеки і оборони України, якого призначає на посаду та припиняє його повноваження на цій посаді Президент України. Секретар Ради національної безпеки і оборони України:

1) організовує підготовку пропозицій щодо перспективного і поточного планування діяльності Ради;

2) подає на розгляд Президентові України проекти актів Президента України про введення в дію рішень Ради та щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

3) організовує роботу, пов'язану з підготовкою та проведенням засідань Ради та контролем за виконанням прийнятих нею рішень;

4) порушує в установленому порядку за результатами здійснення контролю за виконанням рішень Ради питання щодо відповідальності посадових осіб;

5) інформує Президента України та членів Ради про хід виконання рішень Ради, а також за дорученнями Президента України про стан реформування і розвитку Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, їх боєздатність, здійснення правоохоронними органами заходів щодо профілактики і боротьби зі злочинністю;

6) координує діяльність тимчасових міжвідомчих комісій, робочих та консультативних органів Ради;

7) представляє за дорученням Голови Ради позицію Ради у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями і громадськими організаціями та засобами масової інформації, з міжнародними організаціями;

8) вносить до органів виконавчої влади обов'язкові для розгляду пропозиції та рекомендації з питань національної безпеки і оборони, поліпшення координації заходів, що здійснюються цими органами у зазначеній сфері;

9) погоджує проекти актів Президента України з питань національної безпеки і оборони, в тому числі щодо призначення на посади в органах виконавчої влади, діяльність яких пов'язана з питаннями національної безпеки і оборони України;

10) затверджує в установленому порядку штатний розпис, кошторис видатків Апарату Ради;

11) реалізовує в межах повноважень, визначених законодавством, державну політику у сфері охорони державної таємниці в Апараті Ради;

12) здійснює в установленому порядку розпорядження бюджетними коштами;

13) призначає на посади та звільняє з посад працівників Апарату Ради, вирішує відповідно до законодавства інші питання проходження державної служби в Апараті Ради;

14) вирішує питання щодо заохочення працівників Апарату Ради, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

15) порушує в установленому порядку питання про присвоєння працівникам Апарату Ради військових і спеціальних звань, відзначення їх державними нагородами України;

16) виконує інші функції відповідно до законів України, актів Президента України [27].

Секретар Ради національної безпеки і оборони України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України має Першого заступника та чотирьох заступників, яких призначає на посади за поданням Секретаря та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України.

Обов'язки між Першими заступниками та заступниками Секретаря Ради національної безпеки і оборони України розподіляє Секретар в межах їх повноважень, визначених Президентом України.

При цьому апарат Ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Апарат Ради використовує у роботі бланки встановленого зразка.

Структура Апарату Ради національної безпеки і оборони України визначений наступним чином:

Секретар Ради національної безпеки і оборони України

Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України

чотири Заступники Секретаря Ради національної безпеки і оборони України

Служба Секретаря Ради національної безпеки і оборони України

Департамент з питань воєнної безпеки

Департамент зовнішньополітичних аспектів національної безпеки

Департамент з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки

Департамент з питань державної безпеки

Департамент організаційно-технічного забезпечення

Управління стратегічних розробок

Служба забезпечення діяльності Комітету з питань розвідки

Служба по зв'язках з громадськістю

Контрольне управління

Юридична служба.

Посадові особи апарату Ради національної безпеки і оборони України є державними службовцями.

Основною організаційною формою діяльності Ради національної безпеки і оборони України є її засідання. На засіданнях Ради національної безпеки і оборони України її члени голосують особисто. Делегування ними обов'язку бути присутніми на засіданні Ради національної безпеки і оборони України іншим особам не допускається.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. На запрошення Голови Ради національної безпеки і оборони України у її засіданнях можуть брати участь голови комітетів Верховної Ради України, інші народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади та інші особи, які не є членами Ради національної безпеки і оборони України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Голова Верховної Ради України може висловлювати думку щодо прийнятих рішень, яка протоколюється. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.

При цьому Президент України як Голова Ради національної безпеки і оборони України:

1) спрямовує діяльність і здійснює загальне керівництво роботою Ради національної безпеки і оборони України;

2) затверджує перспективні та поточні плани роботи Ради національної безпеки і оборони України, час і порядок проведення її засідань;

3) особисто головує на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України;

4) дає доручення членам Ради національної безпеки і оборони України, пов'язані з виконанням покладених на неї функцій;

5) заслуховує поточну інформацію Секретаря Ради національної безпеки і оборони України про хід виконання її рішень, у разі необхідності виносить питання про стан виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України на її засідання;

6) затверджує Положення про апарат Ради національної безпеки і оборони України, його структуру і штат;

7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Члени Ради національної безпеки і оборони України:

1) вносять до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо розгляду будь-яких питань, що входять до її компетенції;

2) здійснюють попередню підготовку питань та беруть участь у їх розгляді Радою національної безпеки і оборони України;

3) вносять зауваження та пропозиції, голосують з питань, що розглядаються Радою національної безпеки і оборони України;

4) висловлюють у разі потреби свою окрему думку щодо проектів рішень Ради національної безпеки і оборони України;

5) беруть участь у плануванні роботи Ради національної безпеки і оборони України;

6) координують та контролюють у межах своїх посадових повноважень виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України [58; с.84].