Позитивні тенденції щодо ситуації, коли чисельність прийнятих працівників перевищує чисельність тих, які вибули з підприємств, установ та організацій, спостерігається тільки у Дніпропетровській області та місті Києві [16].

За видами економічної діяльності найбільша плинність кадрів має місце в оптовій та роздрібній торгівлі, керуванні транспортними засобами, послугах з ремонту, у готелях та ресторанах, останнє спостерігається переважно у Дніпропетровській області та місті Києві [16].

Як і в 2010 році, чисельність прийнятих працівників перевищувала чисельність вибулих в установах державного управління, освіти, фінансової діяльності, оптовій й роздрібній, торгівлі транспортними засобами, послугах з ремонту.

Суттєвим у 2011 році було скорочення втрат робочого часу внаслідок відпусток з ініціативи адміністрації та чисельності працівників, що в них знаходилися (відповідно, в 2,2 разу та в 1,7 разу). Втрати робочого часу та чисельність працівників, які працювали в режимі неповного робочого часу, скоротилися порівняно з 2010 роком, відповідно, у 1,6 разу та 1,3 разу.

В середньому більше двох третин реальних безробітних користується послугами державної служби зайнятості, а у 13 регіонах України - понад 70 %.

В Тернопільській, Закарпатській та Полтавській областях майже кожний безробітний був клієнтом державної служби зайнятості.

Протягом 2011 року комплекс різноманітних послуг та матеріальне забезпечення отримали 2,9 млн. незайнятих громадян, що на 65,4 тис. Більше ніж у 2010 році. Збільшення чисельності незайнятого населення, яке скористалося послугами служби зайнятості, спостерігалося в 20 регіонах України. Чисельність громадян, які звернулися протягом 2011 року до служби зайнятості, зросла у більшості регіонів (загалом по Україні - на 6,6 %, а у місті Києві - на 54,7 %). Така ситуація склалася, у першу чергу, завдяки підвищенню інформованості громадян про діяльність центрів зайнятості.

До реєстрації в службі зайнятості не мав роботи з різних причин довше 1 року майже кожний четвертий. Серед громадян, у яких термін незайнятості тривав менше року, зменшується питома вага вивільнених працівників (з 9,2 % у 2010 році до 7,2 % у 2011 році) та питома вага осіб, звільнених за власним бажанням з 18,9 % до 17,0 %. Частка громадян, які були незайняті у зв'язку з закінченням строку договору, угодою сторін, збільшилось до 49,6 % (у 2010 році - 42,0 %).

Серед незайнятого населення, що перебувало на обліку в центрах зайнятості протягом 2011 року, кожний одинадцятий мав повну вищу освіту, кожний п'ятий - базову вищу, кожний треті - професійно-технічну, стільки ж осіб було з повною загальною середньою освітою, питома вага осіб з початковою та базовою загальною середньою освітою становила лише шість відсотків.

Одним із приоритетних напрямів є підвищення зацікавленості роботодавців у співробітництві з державною службою зайнятості. Зараз майже половина усіх підприємств та організацій співпрацює з державною службою зайнятості в підборі кадрів. Крім того, послугами центрів зайнятості почали користуватися комерційні структури і приватні підприємці. На перше січня 2012 року кількість зареєстрованих у службі зайнятості вакансій становила 166,5 тисяч, що на 20 % більше, ніж на відповідну дату 2011 року. В Одеській, Київській, Полтавській, Хмельницькій і Дніпропетровській областях потреба підприємств, установ і організацій у працівниках збільшилась в 1,4 - 1,6 рази.

Найбільший попит на ринку праці мають професії, пов'язані з наявністю високого рівня освіти та кваліфікації. Підприємницьким структурам, що пропонують високий рівень оплати праці, потрібні керівники, адміністратори, менеджери різних рівній, банківські працівники, дизайнери, бухгалтери високої кваліфікації, з відповідним досвідом роботи. А найголовніше, сьогодні існує дуже великий дефіцит висококваліфікованих робітників робочих спеціальностей, а також вчителів, лікарів, медичних сестер (особливо в сільській місцевості). Поряд із професіоналами і фахівцями на ринку праці існує потреба в охоронцях, двірниках, прибиральницях, сторожах, підсобних робітниках.

Серед активних програм сприяння зайнятості населення, що здійснює державна служба зайнятості - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - надання інформаційних, профорієнтаційних послуг, створення банку вакансій та пошук підходящої роботи, працевлаштування неконкурентоспроможних верств населення на заброньовані робочі місця, сприяння само зайнятості та підприємницькій діяльності, підвищення конкурентоспроможності незайнятих громадян шляхом організації професійного навчання, організації тимчасових громадських робіт тощо.

Чисельність громадян, охоплених активними заходами сприяння зайнятості населення у 2011 році, становила 1582,8 тис. Осіб і порівняно з 2010 роком збільшилася на 10,6 % (у Хмельницькій, Одеській, Сумській областях та в місті Києві на 18,1 % - 35,4 %). Найвищий рівень охоплення населення активними заходами сприяння зайнятості було досягнуто у Вінницькій, Сумській областях та місті Києві (67,9 - 89,5 %).

Чисельність громадян, які отримали роботу за направленням центрів зайнятості протягом 2011 року, становила 984,2 тисяч осіб і порівняно з 2010 роком збільшилася на 12,2 %, а в Одеській, Сумській областях та місті Києві в 1,2 - 1,6 разу. Найвищим рівень працевлаштування незайнятих громадян у 2011 році був у Сумській області м. Севастополі та Києві (41,4 - 59,6 %).

За рахунок надання дотацій роботодавцям було працевлаштовані 42,9 тис. неконкурентоспроможних осіб, що 16,3 % більше ніж у 2010 році, зокрема в Чернівецькій, Закарпатській, Івано-франківській, Одеській та Хмельницькій областях цей показник збільшився в 1,3 - 1,6 разу.

Для розвитку й підтримки підприємницької ініціативи безробітних державна служба зайнятості здійснює комплекс заходів для тих, хто бажає започаткувати власну справу. Проводить навчання основам підприємництва, складанню бізнес-планів, консалтингове супроводження, а також надає таким безробітним фінансову підтримку у вигляді одноразової виплати допомоги по безробіттю. Протягом 2011 року таку допомогу для організації підприємницької діяльності одержали 52,7 тисячі осіб (в 2011 році - 48,5 тисяч).

Найбільше зростання цього показника спостерігається в Закарпатській, Івано-Франківській областях і місті Севастополі (1,2 - 1,6 рази).

У заходах щодо реалізації активної політики зайнятості важливе значення має розвиток гнучкої і орієнтованої на працевлаштування системи профорієнтації та професійного навчання безробітних. Послуги із профорієнтації отримують практично всі відвідувачі центрів зайнятості, а поглиблені профорієнтаційні та профінформаційні - майже 80 % клієнтів.

У 2012 році було проведено понад 28 тисяч семінарів з техніки пошуку роботи, що в 1,5 рази більше ніж у 2004 році. Намітилися позитивні тенденції у проведенні профконсультацій з використанням діагностичних методик.

Протягом 2005 року за направленням державної служби зайнятості професійне навчання проходили 184,4 тисячі осіб або 8,2 % від загальної чисельності безробітних, які перебували на обліку, що на 5 % більше, ніж у 2010 році. Одночасно у 1,5 рази збільшилась кількість напрямів професійного навчання безробітних, розширено перелік напрямів, підвищення кваліфікації фахівців. У 2012 році професійне навчання безробітних здійснювалося за 451 професією (у 2010 - за 300 напрямками).

В цілому по Україні постійно підвищується питома вага громадян, які після проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації отримують роботу.

Розширюється професійне навчання безробітних під конкретне замовлення роботодавця, що дозволяє значно підвищити відсоток працевлаштування слухачів за набутою професією та адаптувати їх до умов конкретного виробництва ще у період навчання. Так, кількість угод, укладених з підприємствами та організаціями на професійне навчання безробітних у порівнянні з 2004 роком зросла втричі.

Подальшого розвитку набуває навчання за індивідуальними навчальними планами та програмами безпосередньо на виробництві. Вдвічі за рік збільшилась кількість підприємств, що залучаються до організації професійного навчання та кількість слухачів, які проходили навчання.

Протягом 2011 року у громадських роботах взяли участь 414,2 тис. осіб із числа незайнятих громадян, що на десяту частину більше, ніж у 2011 році, зокрема, в Тернопільській, Донецькій, Одеській та Хмельницькій областях обсяги громадських робіт зросли на 21,4 - 24,5 %. Крім традиційних робіт у сільському господарстві й будівництві розвиваються нові напрямки, триває активне співробітництво служби зайнятості з територіальними центрами соціального захисту населення, організаціями Товариства Червоного Хреста України щодо надання побутових і медико-соціальних послуг самотнім непрацездатним громадянам похилого віку й інвалідам. Слід зазначити, що на проведення громадських робіт, в основному, використовуються кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо надання побутових і медико-соціальних послуг самотнім непрацездатним громадянам похилого віку й інвалідам. Слід зазначити, що на проведення громадських робіт, в основному, використовуються кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування сезонних робіт за рахунок між територіального перерозподілу робочої сили. Протягом 2011 року до сезонних робіт було залучено понад 41,2 тисячі громадян, що на 5,1% більше ніж у 2010 році. Найбільш активна робота щодо організації сезонних робіт проводиться у Чернівецькій, Хмельницькій, Волинській, Вінницькій, Тернопільській, Харківській областях та АР Крим.

Зважаючи на значне зростання обсягів та якості послуг населенню, яке шукає роботу, тривалість зареєстрованого безробіття в середньому по Україні знизилася та становить 7 місяців (у 2010 році - 9 місяців).

Переважна більшість безробітних перебувала на обліку в центрах зайнятості близько пів року. При цьому в 2011 році вона не змінювалася в 17 областях, а 10 регіонах скоротилася лише на один місяць. У 2010 році понад 26 % безробітних громадян перебували на обліку в центрах зайнятості понад рік (з них 50 тисяч осіб або 2,5 % понад 2 роки). У Закарпатській та Львівській областях кожен третій безробітний шукав роботу через службу зайнятості понад рік.

Особливістю визначення розміру допомоги по безробіттю застрахованим особам в Україні є те, що цей розмір визначається як з врахуванням, так і без врахування страхового стажу. Так, особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, розмір допомоги визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), залежно від страхового стажу:

- 50 % для осіб, які мають страховий стаж до 2 років;

- 55 % для осіб, які мають страховий стаж від 2 до 6 років;

- 60 % для осіб, які мають страховий стаж від 6 до 10 років;

- 70 % для осіб, які мають страховий стаж понад 10 років.

Особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застрахованим особам, звільненим з останнього місця роботи за порушення трудової дисципліни або правил поведінки, розмір допомоги визначається без врахування страхового стажу у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю:

У прикінцевих положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що до досягнення стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір виплат, для осіб, яким допомога розраховується без врахування страхового стажу, визначається Верховною Радою України щороку одночасно зі встановленням розміру страхових внесків, виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Так, відповідно Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття виплати особам, для яких не враховується розмір страхового стажу, допомога по безробіттю встановлюється не нижче 23 % прожиткового мінімуму для працездатної особи. За розрахунками на початок 2011 р. це становило 145,6 грн. Проте, з метою поступового наближення розміру допомоги по безробіттю до прожиткового мінімуму правлінням Фонду на початок 2011 р. збільшено розмір мінімальної допомоги по безробіттю для осіб, яким допомога визначається без врахування страхового стажу, до 210 грн., що складає 33,2 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 13,8 % середньомісячної заробітної плати.

Також правлінням Фонду встановлюється мінімальний розмір допомоги по безробіттю окремим категоріям застрахованих осіб та військовослужбовцям, який з 1 січня 2011 р. становив 290 грн., що складає 45,8 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 19,1 % середньомісячної заробітної плати.

Особливої уваги потребує аналіз використання коштів фонду соціального страхування на випадок безробіття (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1

Використання коштів ФСС України на випадок безробіття у 2011 р.

№п/п	Статті бюджету	Тис. грн.
1	2	3
	Видатки всього	973300
	З них:
1.	Фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, всього	680641,1
	Питома вага у загальних видатках, %	69,9
1.1.	Виплата допомоги в зв'язку з безробіттям	570979,5
1.1.1.	В тому числі одноразова виплата для заняття підприємницькою діяльністю	25788,6
1.2.	Матеріальна допомога, допомога на поховання	20483,2
1.3.	Послуги банкам	2980,8
1.4.	Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних	58630,9
1.4.1.	В тому числі матеріальна допомога в період проф. навчання	25339,2
1.5.	Організація громадських робіт	8334,7
1.6.	Надання роботодавцям дотацій на створення додаткових робочих місць	10395,6
1.7.	Інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням	8836,4
2.	Відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із достроковим виходом працівників на пенсію	71575,6
	Питома вага у загальних видатках, %	7,4
3.	Утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції, її робочих органів, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, правління ФСС ВБ, всього	130664,3
	Питома вага у загальних видатках, %	13,4
	В ому числі:
3.1.	Утримання виконавчої дирекції та її робочих органів	128647,1
3.2.	Забезпечення поточної діяльності Правління	16,0
3.3.	Утримання Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості	1508,1
3.4.	Підвищення кваліфікації працівників виконавчої дирекції	105,1
3.5.	Проведення науково-дослідницьких робіт	388,0
4.	Розвиток матеріальної та інформаційної бази ФСС ВБ	9049,0
	Питома вага у загальних видатках, %	9,3
	В тому числі:
4.1.	Забезпечення виконавчої дирекції та її робочих органів службовими приміщеннями	42559,4
4.2.	Створення та утримання автоматизованої інформаційно-довідкової системи	478596
5.	Резерв Фонду	60843,1
	Залишок на 01.01.2012 р.	482716,2

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що розмір допомоги по безробіттю все ще залишається низьким. Крім того, за рахунок коштів Фонду здійснюється фінансування соціальних послуг та матеріального забезпечення безробітних з числа незастрахованих осіб, яке за даними правління Фонду здійснюється фактично на 99 %, що знижує ефективність надання соціальних послуг та матеріального забезпечення для застрахованих осіб.

В ході дослідження проведене порівняння стандартів, визначених Європейським кодексом соціального забезпечення та Конвенцією МОП «Про сприяння зайнятості та захист від безробіття», з стандартами та гарантіями, визначеними українським законодавством, які забезпечуються за рахунок коштів страхування на випадок безробіття.

Відповідно до положень Європейського кодексу соціального забезпечення розмір допомоги по безробіттю повинен становити принаймні 45 % від попереднього заробітку одержувача допомоги. А за Конвенцією МОП допомога по безробіттю надається у вигляді періодичних виплат, які нараховуються таким чином:

а) якщо допомога нараховується на основі внесків захищеної особи, або з урахуванням попереднього заробітку, вона встановлюється в розмірі, не меншому ніж 50 % від попереднього заробітку;

б) якщо допомога нараховується незалежно від сплачених внесків, або попереднього заробітку, то вона повинна становити не менше 50 % від встановленої законом мінімальної заробітної плати, або її розмір повинен забезпечувати мінімум, який необхідний для задоволення основних життєвих потреб, залежно від того, який з цих критеріїв є вищим.

Аналіз зазначених нормативних актів показав, що рівні виплат допомоги по безробіттю, що встановлені основними положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідають стандартам Європейського кодексу соціального забезпечення та Конвенції. Але, виконані порівняльні розрахунки свідчать, що реальні виплати є значно нижчими. Так, враховуючи "прикінцеві положення" вищевказаного Закону України, мінімальні рівні виплат допомоги по безробіттю, що встановлюються Правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, становили у 2011 р. лише 19,1 % середньомісячної заробітної плати (для застрахованих) та 13,8 % (для незастрахованих), що фактично не відповідає встановленим міжнародним стандартам та вказує на необхідність підвищення мінімальних виплат по безробіттю.

Протягом 2011 року послугами служби зайнятості скористалося 412,4 тисячі осіб які потребують додаткових гарантій соціального захисту. Для працевлаштування таких громадян на підприємствах, установах і організаціях було заброньовано понад 82,2 тисячі робочих місць, на які протягом 2011 року було працевлаштовані лише 48,2 тис. осіб. Таким, чином, рівень використання заброньованих робочих місць становить майже 60 %. Рівень працевлаштування соціально вразливих верств населення підвищився і становить 25 %. У Волинській, Рівненській областях та м. Києві вдалося працевлаштувати третину неконкурентоспроможних на ринку праці громадян. Зростання цього показника спостерігалось в 18 регіонах України.

У 2011 році для забезпечення зайнятості, переважно цієї категорії населення, запроваджено надання дотацій роботодавцям (у розмірі річної заробітної плати для кожного працівника) та виплата одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності.

Загалом рівень охоплення активними заходами осіб, що потребують додаткових соціальних гарантій, у 2011 році зріс порівняно з 2010 роком та становить 46,9 %.

У серпні 2010 року відбулася значна подія в міжнародному житті України - Державна служба зайнятості України стала 92-м членом Світової Асоціації громадських служб зайнятості. Головними напрямами діяльності Асоціації є: налагодження контактів між державними службами зайнятості - членами Асоціації; обмін інформацією та досвідом діяльності; навчальні програми; організація конференцій та конгресів.

Членство в цій міжнародній організації дозволяє вивчати та використовувати в Україні найсучасніший світовий досвід, застосовувати передові технології діяльності державних служб зайнятості та презентувати на світовому рівні надбання Державної служби зайнятості України.

Проведений аналіз рівня забезпечення основних соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що здійснюються за рахунок коштів бюджетів цільових страхових фондів, а також відповідності розмірів соціальних виплат державним соціальним стандартам та міжнародним нормам, дозволив зробити наступні висновки.

Базовому державному стандарту - прожитковому мінімуму, відповідають розміри наступних видів соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням:

- пенсія за віком; пенсія по інвалідності;

- допомога по тимчасовій непрацездатності;

- допомога по вагітності та пологах;

- допомога на поховання для всіх категорій населення (померлих пенсіонерів, працюючих, безробітних).

Не відповідають, або є нижчими за встановлений законом прожитковий мінімум, розміри наступних соціальних виплат: пенсія у зв'язку з втратою годувальника; допомога по безробіттю.

Дослідження положень Європейського кодексу соціального забезпечення та Конвенцій МОП, а також їх порівняння з положеннями українського законодавства, дозволило виявити наступне:

1. Методичні підходи до визначення типового одержувача та розмірів соціальних допоміг в Україні відрізняються від тих, що передбачені положеннями Кодексу та Конвенцій МОП.

Так, в основу розрахунку розмірів соціальних допоміг згідно із зазначеними міжнародними документами покладено норми періодичних грошових виплат, що визначені у відсотках до загальної суми попереднього доходу одержувача допомоги. При цьому, якщо допомога залежить від стажу працівника та заробітку, то враховується попередній заробіток одержувача допомоги, який не може бути нижчим від заробітку кваліфікованого робітника. А у випадку, якщо допомога не залежить від заробітку, а визначається на основі мінімальної фіксованої ставки, мінімальний розмір допомоги встановлюється у відсотках до загальної заробітної плати некваліфікованого робітника.

2. Проведене порівняння показало, що серед досліджених основних соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням нормам Європейського кодексу соціального забезпечення та Конвенцій МОП відповідають рівні виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, допомоги при народженні дитини. Вказаним нормам також відповідають середній рівень пенсії за віком та встановлені законом рівні допомоги по безробіттю для застрахованих осіб, що визначаються у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), залежно від страхового стажу. Разом з тим, їх реальні розміри залишаються низькими і недостатніми для забезпечення гідного рівня життя.

У всіх інших досліджених випадках розміри основних соціальних виплат, а саме пенсії по інвалідності, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, мінімальної допомоги по безробіттю, не відповідають міжнародним соціальним стандартам і є недостатніми для задоволення основних життєвих потреб (рисунок 2.1.).

Рис. 2.1. Динаміка загальних надходжень ФСС України на випадок безробіття за 2007-2011 рр.

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю для застрахованих осіб 500 грн. було встановлено з 1 жовтня 2008 року і на той час відповідав 74,7 % рівню прожиткового мінімуму.

У 2009 році мінімальний розмір допомоги не переглядався у сторону підвищення, тоді як фактичний прожитковий мінімум для працездатної особи зріс до 872 грн. станом на жовтень 2009 року, або у 1,3 рази. Співвідношення мінімального розміру допомоги по безробіттю до прожиткового мінімуму нині становить 67,2%. До кінця поточного року, з урахуванням індексу інфляції за листопад-грудень та прогнозу на 2010 рік (12,4 %), цей розрив може стати ще більшим (рисунок 2.2.).

Після обговорення сторонами, з метою збереження мотиваційної до праці функції допомоги по безробіттю, правлінням прийнято рішення залишити на 2010 рік мінімальний розмір допомоги по безробіттю для застрахованих осіб на рівні 500 грн. (що відповідає 56,3 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб), для незастрахованих осіб та осіб, які тривалий час не працюють - 360 грн. (40,5 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та прийнято протокольне рішення повернутись до обговорення питання щодо підвищення розміру допомоги по безробіттю за результатами І кварталу 2010 року.

Динаміка розподілу загальних надходжень ФСС України на випадок безробіття за період 2009 - 2011 рр. наведено на рисунку 2.2.

Рис. 2.2. Динаміка розподілу загальних надходжень ФСС України на випадок безробіття за період 2009 - 2011 рр.

Фонд перераховує кошти облдержадміністраціям після погодження з ним та затвердження облдержадміністраціями програм створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення, що перебуває на обліку в державній службі зайнятості вугледобувних регіонів, де ліквідовано шахти. Проекти програм погоджуються правлінням Фонду в терміни, визначені планом засідань правління Фонду, та затверджуються облдержадміністраціями протягом 10 календарних днів після погодження правлінням Фонду.

Рис. 2.3. Невикористані кошти ФСС України на випадок безробіття

Кошти, направлені на створення нових робочих місць та не використані протягом бюджетного періоду, повертаються на рахунки облдержадміністрацій з подальшим перерахуванням на рахунок Державного центру зайнятості до 25 грудня кожного року. Невикористані кошти Фонд повертає до Державного бюджету до закінчення бюджетного періоду. Динаміка акумулювання невикористаних коштів Фонду наведена у графічній формі на рисунку 2.3.

Контроль за цільовим використанням облдержадміністраціями спрямованих Фондом коштів здійснюється Головним управлінням КРУ. Кошти, використані не за цільовим призначенням або з порушеннями, повертається облдержадміністраціями до Державного бюджету на підставі рішення Головного управління КРУ про результати перевірки.

Страхові внески, які відповідно до цього Закону підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо взяття на облік як платника страхових внесків до дня його реєстрації в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах відповідно до цього Закону за весь зазначений період.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На порядок сплати цих внесків не поширюється податкове законодавство.

2.3. Економіко-математичне моделювання залежності величини витрат фонду соціального страхування на випадок безробіття від величини надходжень до Фонду

Використання економетричної моделі дозволяють глибше дослідити економічні явища або процеси, що нас цікавлять. Під економетричною моделлю розуміють рівняння регресії, побудоване на основі даних спостережень, яке встановлює залежність між економічними показниками. Проблема вивчення взаємозв'язків економічних показників є однією з найважливіших проблем економічного аналізу. Кожна економічна політика полягає в регулюванні економічних змінних, тому вона повинна ґрунтуватися на глибокому розумінні того, як ці змінні впливають одна на одну.

В цій моделі досліджена залежність обсягу витрат Фонду обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття України від обсягів надходжень у Фонд.

Таблиця 2.2.

Динаміка залежності витрат ФСС від розміру надходжень до Фонду 2007-2011 роки

Рік	2007	2008	2009	2010	2011
Витрати на трансферти, млн. грн.	38	57	78	126	193
Надходження до Фонду, млн. грн.	8952	9452	14567	24994	28688

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діаграма 2.1. Динаміка виручки від реалізації продукції та величини витрат на рекламу

Одним з основних структурних елементів часового ряду є тренд.

Під трендом розуміємо стійку систематичну зміну процесу протягом довготривалого періоду, тобто тренд визначає зміни, які зумовлюються тривалими постійно діючими факторами, що визначають основну тенденцію часових рядів.

Саме тому економіко-математична модель, де розвиток економічної системи моделюється через тренд, має назву трендової моделі.

У нашому випадку ми можемо спостерігати чітку тенденцію зростання обох показників.

Для моделювання тренду передусім необхідно провести попередній аналіз.

Попередній аналіз часових рядів економічних показників полягає насамперед у перевірці однорідності ряду, тобто у виявленні й усуненні аномальних значень рівнів ряду, а також визначенні повноти даних, можливості їх зіставлення і стійкості.

Щоб правильно підібрати найкращу криву зростання для моделювання економічного явища, необхідно знати особливості кожного виду кривих. Найчастіше в економіці використовуються поліноміальні, експоненціальні та 5-подібні криві зростання.

Існує кілька підходів до вибору форми кривої, що адекватна заданому динамічному ряду.

Найпростіший шлях - візуальний, тобто вибір форми тренду на основі графічного зображення динамічного ряду. На результат вибору впливає масштаб графічного зображення.

Незалежно від того, яким способом вибрано функцію зростання і розраховано її параметри, питання про можливість її застосування для аналізу і прогнозування того чи іншого економічного явища може бути розв'язане тільки після встановлення її адекватності, тобто встановлення відповідності розрахованої моделі досліджуваному об'єктові чи процесу.

Звичайно, адекватність розглядається не взагалі, а саме за тими властивостями моделі, що їх дослідник вважає істотними. Трендова модель y_t конкретного часового ряду у_t буде адекватною, якщо вона правильно відбиває систематичні компоненти часового ряду. Ця вимога еквівалентна тому, щоб сума залишків дорівнювала нулю, тобто задовольняли властивостям випадкової складової часового ряду: випадковість коливань послідовності залишків і відповідність їх нормальному законові розподілу; рівність нулю математичного сподівання; незалежність значень їхніх рівнів.

Висновок про адекватність трендової моделі робиться тоді, коли всі попередні перевірки властивостей залишків дають позитивні результати.

Для адекватних моделей повинно бути поставлене питання про точність моделі.

Точність характеризується величиною відхилень значень рівнів ряду за кривою зростання від фактичного рівня. Далі наведемо кілька показників, які можна застосувати як статистичні показники точності моделі.

Середнє квадратичне відхилення

(2.1)

де п - кількість рівнів ряду;

т - кількість параметрів, що має функція зростання;

у_t - фактичний рівень ряду;

y_t- значення рівня ряду за трендовою моделлю.

Середня відносна похибка апроксимації

(2.2)

Коефіцієнт збіжності

(2.3)

Коефіцієнт детермінації

(2.4)

За цими показниками можна зробити вибір із декількох трендових моделей і обрати найбільш точну. Слід зауважити, що можуть бути випадки, коли за деякими показниками буде існувати декілька „кращих” моделей. Тоді потрібні додаткові дослідження і уточнення моделі.

Використовуючи програмне забезпечення ПК “MS Excel” знайдемо рівняння лінійного та поліноміального 2-го ступеня (обрано візуально) трендів, що відображають залежність зміни величини виручки з реалізації продукції від витрат на рекламну діяльність з 2007 по 2011 рік:

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діаграма 2.2. Залежність величини виручки з реалізації продукції від величини витрат на рекламну діяльність

На основі побудованих трендів та їх коефіцієнтів детермінації можна зробити висновок, що найбільш вдало описує залежність величини виручки з реалізації продукції від величини витрат на рекламну діяльність поліноміальна лінія тренда (коефіцієнт детермінації найбільший і становить R = 0,96).

Рівняння поліноміальної моделі має вигляд:

y = - 0,6172 x 2 + 284,48 x - 2774,3;

лінійної:

y = 140,39 x + 3516,2

Коефіцієнт детермінації показує, яку частку від загальної варіації показника становить детермінована складова, що її виявляє і враховує регресія, або яку частку варіації вона пояснює. Коефіцієнт детермінації змінюється в межах від 0 до 1. Чим більше спостережувані значення показника наближаються до лінії регресії, тим ближче значення до одиниці.

У нашому випадку коефіцієнт детермінації поліноміальної моделі становить R²=0,96, тобто розсіювання значень величини виручки з реалізації продукції на 96 % залежить від величин витрат на рекламну діяльність, а решта 4 % зумовлена чинниками, що лежать поза межами цієї моделі.

Коефіцієнт детермінації лінійної моделі дещо менший та становить R²=0,93, тобто розсіювання значень величини виручки з реалізації продукції на 93% залежить від величин витрат на рекламну діяльність, а решта 7 % зумовлена іншими чинниками.

Перевіримо адекватність лінійної моделі за F-критерієм Фішера. Для цього за статистичними таблицями F-розподілу Фішера для 5 %-ого рівня значимості (задаємо довільно) та при ступенях вільності відповідно 1 і 3 найдемо критичне значення: FРАСПОБР(0,05;1;3)=10,13

Розраховане значення F-критерію Фішера відповідно дорівнює:

= 40,99

Таким чином, розраховане значення F більше ніж критичне:

F = 40,99 > 10,13.

Для поліноміальної моделі значення коефіцієнта детермінації більше (R²=0,96), але для впевненості перевіримо також адекватність поліноміальної моделі за F-критерієм Фішера. Для цього за статистичними таблицями F-розподілу Фішера для 5 %-ого рівня значимості та при ступенях вільності відповідно 1 і 2 найдемо критичне значення: FРАСПОБР(0,05;1;2) = 18,51

Розраховане значення F-критерію Фішера відповідно дорівнює:

= 27,32

Таким чином, розраховане значення F більше ніж критичне:

F = 27,32 > 18,51.

Отже, можна зробити висновок про адекватність обох моделей за

F - критерієм Фішера.

Знайдені за даними спостережень значення параметрів регресії являють собою статистичні оцінки цих параметрів, одержані на основі обмеженої інформації. Через обмеженість вибіркових даних можливі ситуації, коли істинне значення параметра дорівнює нулю, тоді як розраховане внаслідок випадкових коливань даних, на базі яких його обчислено, відмінне від нуля. Відтак виникає потреба у перевірці статистичної значущості параметрів регресії. Це можна зробити за допомогою критерію стьюдента , коефіцієнта регресії , до свого стандартного відхилення :

, (2.5)

для лінійної моделі:

t_розрах = 140,39 / 21,93 = 6,4

для поліноміальної моделі:

t_розрах = |-0,62| / 0,45 = |-1,37| =1,37

Лінійна модель має Т-розподіл Стьюдента з N = 3 ступенями вільності.

Для обраного рівня значущості Р=0,95 та числа ступенів вільності К = 3, за допомогою функції «СТЬЮДРАСПОБР(0,05;3)» знаходимо табличне значення, яке дорівнює Т_табл = 3,18 (додаток Г, Д).

Оскільки Т_{розрахункове} = 6,4 > Т_табл = 3,18, то з надійністю Р = 0,95 заперечується, що коефіцієнт А₁ може дорівнювати нулю.

Тобто величина витрат на рекламу відіграє істотну роль у поясненні величини виручки від реалізації продукції підприємства.

Поліноміальна модель має Т-розподіл Стьюдента з N = 2 ступенями вільності.

Для обраного рівня значущості Р=0,95 та числа ступенів вільності К = 2, за допомогою функції «СТЬЮДРАСПОБР(0,05;2)» знаходимо табличне значення, яке дорівнює Т_табл = 4,3

Оскільки Т_{розрахункове} = 1,37 < Т_табл = 2,26, то з надійністю Р = 0,95 не заперечується, що коефіцієнт А₁ може дорівнювати нулю.

Тобто величина витрат на рекламу, в поліноміальній моделі, не відіграє істотну роль у поясненні виручки від реалізації продукції підприємства.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛННЯ СОЦІАЛЬНОГО

СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

3.1. Державна політика зайнятості і новітні технології в роботі служби зайнятості

Державна служба зайнятості України створена в грудні 1990 року. У березні 1991 року прийнятий Закон України «Про зайнятість населення». Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, Кримського республіканського, обласних, міських, районних, районних у містах центрів зайнятості - усього 673 центри по всій території держави.

На 01 січня 2011 року в державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, Кримського республіканського, обласних, міських, районних, районних у містах центрів зайнятості зафіксовано - усього 673 центри по всій території держави.

Органами управління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є правління і виконавча дирекція. Правління складається з 45 чоловік - по 15 представників сторін соціального партнерства (органів державного управління, роботодавців і профспілок, які представляють інтереси застрахованих осіб). Функції виконавчої дирекції покладені на Державну службу зайнятості.

Діяльність Фонду, його правління та виконавчої дирекції спрямована на реалізацію норм і завдань, встановлених чинним законодавством у межах повноважень, визначених статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В основу інформаційної діяльності служби зайнятості покладено сучасні методи й найновіші PR-технології. Через засоби масової інформації налагоджено постійне інформування громадськості, роботодавців, урядових, державних, громадських інституцій, депутатів різних рівнів про стан ринку праці, державну політику зайнятості, роботу служби зайнятості по забезпеченню державних соціальних гарантій у разі настання безробіття, переваги системи державного соціального страхування на випадок безробіття тощо.

Усі регіональні центри зайнятості мають власні газети або видають так звану «газету в газеті» - сторінку, яка вміщується в обласних газетах.

Для підвищення ефективності роботи Державної служби зайнятості по наданню соціальних послуг клієнтам, що шукають роботу, і роботодавцям, творчим колективом з числа фахівців Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, фахівців Державного, обласних, міських і районних центрів зайнятості створена нова, адаптована до умов ринкової економіки система соціального захисту населення від безробіття - Єдина технологія обслуговування незайнятого населення ( ЄТОНН ), яка є передовим, єдиним такого масштабу напрацюванням у соціальній сфері.

Наприкінці 2011 року на роботу за ЄТОНН перейшли всі базові центри зайнятості України. Це дозволило підвищити їх пропускну спроможність, продуктивність праці працівників, забезпечити реалізацію концепції самодопомоги клієнтів, надання розгорнутої інформації роботодавцям і населенню.

ЄТОНН - це спосіб діяльності фахівців Державної служби зайнятості щодо надання відвідувачам передбачених законодавством соціальних послуг на основі раціонального розподілу дій на скоординовані процедури й операції з визначенням оптимальних методів і засобів їх застосування. ЄТОНН - це збалансована, динамічна, до дрібниць зорієнтована на максимальне задоволення потреб клієнтів служби зайнятості система, аналогів якої в країнах СНД поки не існує.

У 1998 році з метою створення інструменту інформаційного супроводження ЄТОНН та відповідно до «Національної програми інформатизації» Державний центр зайнятості розпочав упровадження Єдиної інформаційно-аналітичної системи служби зайнятості України ( ЄІАС ), що базується на сучасних ІНТЕРНЕТ - ІНТРАНЕТ технологіях.

ЄІАС - це глобальна інформаційна система, яка об'єднує всі центри зайнятості, розподіляючи функції між ними за ієрархією. Частина функцій з місцевого рівня переходить на обласний і ще вище - на державний, що дозволяє оптимізувати роботу базових центрів з надання послуг населенню.

ЄІАС передбачає створення уніфікованої оперативної бази даних про потребу в працівниках, пропозиціях робочої сили і можливостях професійного навчання в Україні, а також про можливості електронного взаємообміну Пенсійним фондом, органами державної влади, субсидій, статистики, податкової адміністрації, соціальними партнерами і т. д. Це допоможе скоротити термін обробки документів клієнтів, зменшити кількість довідок, що їм видаються, уникнути розбіжності даних. Крім того, будуть створені інструменти організації, а також інформаційної підтримки управлінських рішень щодо надання послуг, фінансових потоків, персоналу, документообігу служби зайнятості.

Створення єдиного інформаційного простору дозволяє формувати базу даних про вакансії та пропозицію робочої сили на базовому рівні (у межах одного району або міста - в режимі реального часу), за ніч передавати ці дані в регіональний (обласний) центр зайнятості, а з регіонального - в Державний. У результаті наступного дня в будь - якому центрі зайнятості України та на WEB - порталі служби будуть наявні дані про вакансії та професійно - кваліфікаційний склад претендентів на роботу не тільки у своєму районі, але й у будь-якому регіоні України.

За станом на 1 січня 2012 року на роботу в ЄІАС перейшли і успішно працюють 616 центрів зайнятості, або 95,5 % від загальної кількості.

Основні види соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надає населенню державна служба зайнятості:

- пошук підходящої роботи і сприяння в працевлаштуванні, у тому числі сприяння в створенні “власної справи”;

- інформаційні, консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням, у тому числі за кордон;

- професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації, профорієнтація;

- організація і фінансування громадських робіт для безробітних;

виплата допомоги по безробіттю;

- одноразова виплата допомоги для організації безробітними підприємницької діяльності;

- виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- виплата матеріальної допомоги безробітному, у тому числі на непрацездатних членів сім'ї, що перебувають на його утриманні, а також інші види матеріальної допомоги.

Основних видів соціальних послуг, які надає роботодавцям центр зайнятості налічується 22, а саме:

1. Інформування про стан, основні тенденції та процеси на локальному ринку праці.

2. Вивчення потреб роботодавця та надання допомоги щодо укомплектування підприємств персоналом.

3. Професійне навчання безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця, як у навчальних закладах, так і безпосередньо на виробництві.

4. Інформування роботодавців у відповідності з профілем підприємств про професійно-кваліфікаційний склад осіб, які зареєстровані в ЦЗ.

5. Інформування роботодавців про осіб, які шукають роботу та мають унікальні (рідкі) професії, спеціальності або особисті якості шляхом розміщення відомостей про них (без наведення прізвищ) на спеціальних стендах у секторі по роботі з роботодавцями та на відповідному файлі електронної бази даних ЄІАС.

6. Здійснення на замовлення роботодавця підбору необхідних працівників із використанням психодіагностичних методик - проведення тестування, оцінка та інтерпретація результатів.

7. Сприяння укомплектуванню кадрами підприємств, організацій, установ шляхом надання дотацій для фінансування частини витрат на оплату праці при прийомі на роботу певних категорій безробітних.

8. Задоволення потреб у робочій силі при виконанні певних видів робіт, які потребують тимчасових працівників.

9. Надання комплексу спеціальних послуг у розв'язанні проблеми роботи із трудовим колективом в ситуації запланованого вивільнення працівників. З цією метою здійснення превентивних та адаптаційних дій, спрямованих на підбір роботи, профнавчання, залучення до само зайнятості цих громадян, консультування щодо змісту їх прав і державних гарантій, психологічну адаптацію працівників до початку їх фактичного звільнення.

10. Консультування щодо впровадження певних норм законодавства про працю і зайнятість, державне соціальне страхування на випадок безробіття, в т.ч. при вивільненні працівників

11. Інформування про розміри витрат ЦЗ коштів страхового фонду з розкриттям досягнутого ефекту по кожній статті бюджету.

12. Забезпечення ПОУ повною інформацією щодо виконання ним обов'язків перед Фондом та його прав, як страхувальника, здійснення автоматизованого обліку надходження коштів до Фонду.

13. Допомога у підготовці текстів оголошень про вакансії і пошук кадрів для їх розміщення у ЄІАС, засобах масової інформації.

14. Допомога в оперативному підборі необхідних кадрів шляхом надання вакансій для потенційних працівників в ході проведення ярмарок вакансій.

15. Сприяння у проведенні роботодавцями співбесід із кандидатами на робочі місця - розробка і забезпечення відповідними рекомендаціями по техніці їх проведення, надання приміщень для зустрічі з кандидатами.

16. Проведення семінарів для керівників підприємств та представників кадрових служб.

17. Розміщення в центрах зайнятості у Паспортах ПОУ відомостей про підприємства, їх історію, продукцію, яку вони випускають, соціально-економічне становище, інформацію про вакансії, тощо.

18. Проведення ярмарків вакансій, конкурсу на звання Кращий роботодавець року, конкурсу на кращу публікацію в ЗМІ про роботодавця.

19. Реєстрація трудових угод та консультації з порядку їх укладання.

20. Консультування з використання праці іноземців.

21. Консультування з працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні конкурувати на рівних на ринку праці.

22. Консультування щодо надання послуг з посередництва в працевлаштуванні за кордоном.

3.2. Пропозиції щодо удосконалення механізму оптимізації надходжень та видатків Фонду

Вирішення проблем соціального страхування в Україні відбувається значно складніше й повiльнiше порівняно з розвинутими країнами. Ринкові трансформації, які розпочалися у 1991 р., на сьогодні ще не завершені, тому соціальна сфера відчуває значний вплив економічної ситуації. Темпи економічного зростання протягом багатьох років були від'ємними i, хоча на сьогодні відзначається певна стабільність виробничих показників, не можна вважати ріст ВВП надійною основою для збільшення розміру соціальних виплат.

Великі розміри внесків до державних соціальних фондів не збільшують надходження коштів від підприємств, організацій, що пов'язано з таким негативним явищем, як «тiнiзацiя» економіки.

В Україні погіршується демографічна ситуація, хоча вона i вiдповiдає загальній тенденції старіння населення, характерній для розвинутих країн. Протягом 1996 - 2000 рр. частка осіб, що досягли пенсійного вiкy, зросла з 22,7 % до 23,4 %. Ця проблема ускладнюється найнижчим рівнем пенсійного вiкy (для жiнок-55 років i для чоловiкiв - 60 pоків). Старiння населення i необхідність збільшення обсягу коштів для їх забезпечення призводить до зростання пенсійного навантаження на тих, хто працює. Кiлькiсть працюючих громадян скорочується в наслідок масового виїзду на роботу за кордон, прихованого безробіття, заняття індивідуальною трудовою діяльністю без офіційної реєстрації.

Система соціального страхування в нашій державі деякою мірою зберігає ще адміністративно - розподільний характер. Вона не завжди ув'язується з соціальною політикою, у зв'язку з чим немає очікуваного ефекту від певних змін. Дії органів законодавчої та виконавчої влади бувають некоординованими та непослідовними. Рішення парламенту можуть бути направлені на забезпечення соціальних гарантій, однак без визначення достатніх джерел фінансування прийнятих програм. Кабінет Міністрів України у своїх постановах звужує дію закону шляхом зменшення розмірів страхових виплат. На практиці мають місце диспропорції у формуванні вiдповiдних джерел доходів, незбалансованість загальної величини страхових платежів та розподілу фінансових ресурсів між окремими фондами соціального призначення. Не на високому piвнi поставлена правова та економічна відповідальність фондів перед страхувальниками та застрахованими особами за несвоєчасність страхових виплат, низьку якість медичних послуг тощо. Виявились недоліки при фінансуванні витрат, пов'язаних з виплатами компенсацій у разі страхового випадку.

Доходи страхових фондів на сьогодні формуються в основному за рахунок обов'язкових внесків роботодавців. Поки що незначна участь працюючих громадян у їх формуванні. Підвищення частки громадян у структypi платників повинно стимулювати їх зацікавленість у зниженні ризиків, турботі про здоров'я, дозволить включити в коло застрахованих непрацюючих членів сімей.

Наповнення бюджетів страхових фондів залежить як від низького рівня заробітної плати бiльшостi працюючих, так i від хронічної затримки з її виплатою, що відповідно відображається на страхових виплатах.

Уряд досить широко залучає досвід розвинутих держав при вирiшеннi ряду проблем соціального страхування, що не завжди є виправданим. В Україні поки що недостатні власний досвід управління i належні механізми суспільного контролю за діяльністю органів, які розпоряджаються коштами соціального страхування. Наслідками запровадження зарубіжного досвiдy в даній сфері є неефективне адміністрування при невиправданому зростанні адміністративних витрат. Тому використання апробованих в інших державах систем соціального страхування необхідно здійснювати з урахуванням національних особливостей шляхом проведення серйозних експериментів з ґрунтовним аналізом їх результатів.

Icнують проблеми організаційного характеру: вiдсутнi єдині принципи визначення критеріїв надання соціальних пільг, дублюються окремі соціальні виплати, відсутня чітка спрямованість соціальних виплат на допомогу сім'ям з низьким рівнем доходів, недостатня узгодженість соціальних виплат з іншими державними витратами тощо. Не вирішено питання узгодженого формування бюджетних видатків та видатків державних соціальних фондів на соціальні виплати на основі використання державних мінімальних соціальних стандартів.

Таким чином, система соціального страхування в Україні має недоліки i не повною мірою вiдповiдає новим реаліям ринкової економіки. Вона потребує глибокої трансформації, кардинальної зміни відносин у цій сфері.

Ряд вчених-економiстiв пропонують такі заходи подальшого розвитку системи соціального страхування в Україні:

- створення достатньої економічної основи забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтованого розмipy тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні cтраховії компанії;

- поступового запровадження трьох канальної схеми надходження коштів до страхових фондів, згідно з якою значна частина навантаження повинна припадати на роботодавця, а менша-розподiлятися між працівником та державою;

- розширення гарантій забезпечення страхових виплат шляхом створення соціального арбітражу, що дозволило б за допомогою страхових судів перевіряти правомiрнiсть дій страхових організацій, вирішувати конфлікти між суб'єктами страхування;