Концептуальні засади діяльності міліції в умовах формування громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МІЛІЦІЯ ЯК СУБ'ЄКТ СИСТЕМИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

1.1 Поняття, завдання та структура міліції

1.2 Характеристика обов'язків, які виконує міліція

1.3 Головні функції міліції як суб'єкта правоохоронних органів

РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

РОЗДІЛ 3. ПОКРАЩЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

3.1 Сутність та сучасний стан нормативно-правової бази діяльності системи МВС України, шляхи її удосконалення

3.2 Аналіз правового і соціального захисту працівників міліції та заходи щодо його покращення

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

міліція правоохоронний орган



ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Подальший розвиток демократії, якість охорони, захисту та забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян безпосередньо пов'язані з підвищенням ефективності діяльності правоохоронних органів, серед яких міліція займає провідне місце, оскільки виконує найбільший обсяг завдань та повноважень щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та протидії правопорушенням. Національна правоохоронна система, невід'ємним суб'єктом якої є органи міліції, вже не один рік функціонує в умовах постійного реформування, наслідками якого стали зміна її організаційно-штатної структури, зменшення мілітаризованості та дещо більша відкритість для населення. Проте таке реформування не вирішило основного завдання, а саме переорієнтації діяльності правоохоронних органів у цілому та міліції зокрема із каральної у соціально-обслуговуючу (сервісну), основним об'єктом охорони та захисту якої повинні стати права, свободи і законні інтереси фізичних осіб та права і законні інтереси юридичних осіб. Правоохоронна система України сьогодні не здатна ефективно виконувати покладені на неї державою функції та завдання і ще не позбулася таких негативних наслідків радянської правоохоронної системи, як надмірна централізація, мілітаризація, бюрократизм і карально-репресивний характер службової діяльності. Усі ці вади характерні й для сучасної міліції, свідченням чого є численні нарікання на її діяльність з боку населення та громадських організацій, у тому числі й правозахисних. Крім того, кардинального перегляду потребує перелік завдань, функцій та повноважень міліції, а її структура, форми та напрямки взаємодії і координації з іншими правоохоронними органами, методика оцінювання якості правоохоронної діяльності міліції - удосконалення. Більш дієвим повинен стати цивільний контроль за її діяльністю.

З іншого боку, потребує суттєвої переорієнтації та інтенсифікації діяльність держави щодо належного матеріально-фінансового забезпечення правоохоронної діяльності міліції, адекватного соціально-правового захисту їх працівників, що є важливою і необхідною умовою та гарантією ефективного виконання правоохоронних завдань і функцій.

Мета курсової роботи полягає у тому, щоб на основі аналізу системи адміністративно-правового регулювання та практики його реалізації визначити місце, призначення та подальші напрями і перспективи діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

сформулювати поняття та принципи організації і функціонування системи правоохоронних органів держави;

з'ясувати особливості адміністративно-правового статусу міліції;

розглянути проблемні питання організації діяльності міліції як державного органу виконавчої влади;

розв'язати проблемні питання взаємодії міліції з іншими правоохоронними органами держави, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації, визначити перспективні її форми та можливі напрямки координації;

з'ясувати сутність та значення цивільного контролю за діяльністю міліції як правоохоронного органу держави, надати пропозиції щодо підвищення його дієвості;

сформулювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правових та організаційних засад функціонування міліції в системі правоохоронних органів держави.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час правоохоронної та внутрішньо-організаційної діяльності міліції.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні положення, нормативні основи та організаційні засади становлення, розвитку і функціонування міліції, як суб'єкту системи правоохоронних органів держави.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Порівняльно-правовий метод використано для дослідження суб'єктного складу системи правоохоронних органів держави, характеристики правових засад діяльності міліції в системі правоохоронних органів. Системно-структурний метод використано для уточнення сутності правоохоронної функції держави та системи суб'єктів її реалізації, визначення системи принципів організації й функціонування правоохоронних органів держави, характеристики взаємодії міліції з іншими правоохоронними органами держави, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації. Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення діяльності міліції.

Слід зазначити, що загальні проблеми становлення, розвитку та функціонування правоохоронних органів України у цілому й міліції зокрема досліджували такі вітчизняні науковці, як В.Б. Авер'янов, І.В. Арістова, М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, В.Л. Грохольський, В.С. Гуславський, В.С. Журавський, Р.А. Калюжний, В.В. Коваленко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Конопльов, О.Л. Копиленко, О.В. Кузьменко, К.Б. Левченко, Н.П. Матюхіна, О.В. Негодченко, В.І. Олефір, Н.М. Оніщенко, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, В.М. Плішкін, Г.О. Пономаренко, Т.О. Проценко, С.Т. Стеценко, О.О. Теличкін, О.Г. Фролова, В.К. Шкарупа, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиш та ін.



РОЗДІЛ 1. МІЛІЦІЯ ЯК СУБ'ЄКТ СИСТЕМИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

1.1 Поняття, завдання та структура міліції

Держава - це складна система, якій притаманні властивості пристосування до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища і здатності до самоуправління та саморегуляції свого розвитку. Вплив держави будується на ієрархічній структурі державних органів, зокрема спеціальних правоохоронних, регулюється прямими взаємозв'язками з керованою системою, здійсненням контролю за виконанням поставлених завдань.

Наявність державних правоохоронних органів є найбільш чітким проявом державної організації суспільства, державної влади . У Конституції України поняття „правоохоронні органи” зустрічається в ст.17, де завдання щодо забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави [1]. Науково-практичний коментар до цієї статті, до правоохоронних органів відносить: Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України, Збройні сили України, міліцію, внутрішні війська МВС України, статус яких визначено законодавчими та підзаконними актами.

Одне з центральних місць у системі правоохоронних органів України посідає спеціальний правоохоронний орган - міліція.

Завдання і обов'язки, покладені державою на міліцію, виконують різні апарати загальної (територіальної), транспортної і спеціальної міліції, які в організаційному відношенні належать до складу центральних і місцевих органів внутрішніх справ або є самостійними підрозділами.

Згідно із Законом України "Про міліцію" міліція України -- це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань[2].

Правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закон України "Про міліцію", інші законодавчі акти держави, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гласності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням. Вона інформує органи влади і управління, населення, засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За узгодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, які являють собою державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, які переслідують політичну мету. При виконанні службових обов'язків співробітники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних громадських об'єднань. Державні органи, громадські об'єднання, посадові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; попередження правопорушень і їх припинення; охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної, правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків [7, с. 35-36].

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку співробітники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування [9,
с. 480].

Співробітник міліції повинен поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого становища, расової і національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, відношення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами він повинен виявляти високу культуру і такт, не розголошувати відомостей, які стосуються особистого життя, принижують честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, у межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.

До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатися інші співробітники органів внутрішніх справ (установ виконання покарань, пожежної охорони, курсанти, слухачі, ад'юнкти, викладацький склад навчальних закладів МВС України), військовослужбовці внутрішніх військ. Національної гвардії. На них, а також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують ці завдання або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Міліція належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і є складовою частиною апарату державного управління. Разом з тим міліція -- надзвичайний орган управління. Вона не тільки організує, але й безпосередньо практично здійснює охорону громадського порядку і боротьбу із злочинністю. Правове положення міліції , форми і методи практичного здійснення завдань щодо охорони правопорядку зумовлені її призначенням:

- її апарати, служби і підрозділи здійснюють заходи з попередження і припинення протиправних діянь, розкриття злочинів, розшуку і затриманню злочинців;

- її співробітники згідно з законом можуть застосовувати спеціальні засоби фізичного впливу і вогнепальну зброю;

- дисципліна в міліції і проходження служби встановлені стосовно до військової: особи рядового і начальницького складу міліції приймають Присягу на вірність державі, віддану і бездоганну службу своєму народу [23, с. 9-10].

Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України. Наприклад, положення про Головне управління охорони громадського порядку, Головне управління Державної автомобільної інспекції МВС України.

Міліція України складається з підрозділів:

кримінальної міліції;

міліції громадської безпеки;

транспортної міліції;

державної автомобільної інспекції;

міліції охорони;

спеціальної міліції [9, с. 480].

До кримінальної міліції належать служби карного розшуку, по боротьбі з організованою злочинністю, кримінального пошуку, боротьби з економічною злочинністю, слідчої роботи і дізнання.

Міліцію громадської безпеки складають служби охорони громадського порядку (патрульно-постової служби міліції, приймальники-розподільники для затриманих за бродяжництво, медичні витверезники, приймальники-розподільники для неповнолітніх, охорони, утримання і конвоювання затриманих та взятих під варту осіб, спецприймальники, підрозділи міліції швидкого реагування "Беркут") паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дозвільної системи, дільничних інспекторів міліції, забезпечення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів при проведенні боротьби з епізоотією.

Завдання, що стоять перед міліцією громадської безпеки, мають досить широкий діапазон і є одним з найбільш об'ємних напрямів роботи міліції. Це адміністративна діяльність, яка полягає в захисті прав і свобод людини і громадянина, забезпеченні громадського порядку, спокою та безпеки, попередженні і припиненні правопорушень у містах та інших населених пунктах держави, а також боротьба зі злочинністю, здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Основу міліції громадської безпеки складає служба охорони громадського порядку, до якої входять підрозділи патрульно-постової служби, «Беркут». Патрульно-постова служба здійснює нагляд за виконанням окремими громадянами і посадовими особами правил, що регулюють громадський порядок, з метою запобігання та припинення правопорушень, а також притягнення правопорушників до відповідальності. Значну роботу проводять дільничні інспектори міліції, які забезпечують безпеку громадян і громадський порядок на закріплених за ними дільницях. Міліція громадської безпеки організує роботу спеціальних установ, а саме: приймальників-розподільників для затриманих за бродяжництво та спеціальних приймальників для осіб, підданих адміністративному арешту, забезпечує безпеку працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. В систему підрозділів цієї міліції входить дозвільна система, до компетенції якої належать питання забезпечення правил виготовлення, реалізації, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної зброї та інших предметів на об'єктах дозвільної системи, організація роботи щодо ліцензування підприємницької діяльності по виробництву, ремонту і реалізації спортивної, мисливської, вогнепальної зброї та ін. [9, с. 481].

До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, які забезпечують охорону громадського порядку і боротьбу із злочинністю на залізничному, водному та повітряному транспорті.

Державна автомобільна інспекція являє собою сукупність підрозділів дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду, реєстраційно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку транспортних засобів, пропаганди та агітації з безпеки руху [7, с. 39-41].

Міліція охорони складається з підрозділів, які забезпечують на договірних засадах охорону усіх видів власності, об'єктів майна та вантажів, фізичних осіб, грошових коштів (управління, відділи охорони при територіальних органах внутрішніх справ, які мають у своєму складі окремі дивізіони, роти, взводи, спеціальні підрозділи міліції охорони "Титан").

До спеціальної міліції належать підрозділи внутрішніх справ на закритих об'єктах (наприклад, підприємства з особливим режимом функціонування).

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи. Міністерство внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України може створювати спеціальні підрозділи міліції.

1.2 Характеристика обов'язків, які виконує міліція

Відповідно до поставлених перед міліцією завдань вона виконує різноманітні за своїм характером і змістом обов'язки, які можуть бути поділені на чотири основні групи [23, с. 11-12]:

1) охорона громадського порядку;

2) боротьба із злочинністю;

3) охорона власності і фізичних осіб;

4) попередження правопорушень.

При охороні громадського порядку міліція здійснює широкий комплекс заходів, спрямованих на попередження і припинення правопорушень на вулицях, площах, у парках, на транспортних магістралях, вокзалах, пристанях, в аеропортах та інших громадських місцях; здійснює адміністративний нагляд за виконанням посадовими особами і громадянами рішень органів державної влади та державного управління з питань охорони громадського порядку, виявляє при цьому правопорушників і забезпечує притягнення винуватців до відповідальності; у межах своїх повноважень сприяє народним депутатам, представникам органів державної влади у виконанні ними своїх обов'язків. Разом з іншими державними органами та громадськими організаціями міліція веде боротьбу проти пияцтва і алкоголізму, вилучає з громадських місць осіб, що знаходяться у п'яному вигляді, розпивають спиртні напої у невстановлених для цього місцях, здійснює додержання правил торгівлі спиртними напоями, оформляє, а також подає до суду матеріали на осіб, які хворі, на алкоголізм і наркоманію для вирішення питання про їх примусове лікування; веде боротьбу з хуліганством та дрібною спекуляцією; проводить роботу щодо попередження бродяжництва і дитячої безпритульності та боротьби з правопорушеннями неповнолітніх.

Законодавством України встановлені загальні для усіх працівників міліції обов'язки, згідно з якими співробітник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місця знаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, установлення та затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події, а також повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

У питаннях забезпечення боротьби із злочинністю і громадського порядку на працівників міліції покладений обов'язок виявляти, попереджувати, припиняти та розкривати злочини, використовувати з цією метою оперативно-розшукові і профілактичні заходи; приймати, а також реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісті, та інших осіб; охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб; забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру, виконання загальнообов'язкових рішень місцевих Рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі у невстановлених для цього місцях.

З метою забезпечення громадської безпеки міліція зобов'язана повідомляти відповідальні державні органи і громадські об'єднання про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів до ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду; брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; у встановленому порядку виявляти і повідомляти заклади охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику на СНІД, та здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я, з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання та хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні речовини шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування [9, с. 480-481].

У сфері боротьби із злочинністю міліція забезпечує прийом, реєстрацію, облік і вирішення заяв, повідомлень про скоєні і ті, що готуються, злочини, а також іншої інформації про події і факти, які мають відношення до боротьби із злочинністю. Вона проводить роботу по попередженню злочинів і вживає необхідних заходів щодо їх припинення, а також оперативно-розшукові та інші передбачені законом заходи з метою розкриття злочинів і виявлення осіб, що їх вчинили; порушує кримінальні справи, здійснює невідкладні слідчі дії для установлення і закріплення слідів злочину; провадить у межах своєї компетенції дізнання по кримінальних справах; охороняє та конвоює затриманих і взятих під варту, виконує вироки судів відносно осіб, засуджених до позбавлення волі умовно з відстрочкою, а також до виправних робіт; у передбачених законом випадках здійснює адміністративний нагляд за особами, які відбули покарання.

У сфері охорони власності міліція попереджує, припиняє і розкриває посягання на власність у промисловості, будівництві, торгівлі, на транспорті, у сфері економіки; виявляє та викриває осіб, які займаються спекуляцією, забороненим промислом і т. ін. Особлива увага у цій роботі приділяється боротьбі з замаскованим розкраданням власності, порушенням правил заняття підприємницькою діяльністю, незаконними валютними операціями, хабарництвом.

Охорону найбільш важливих та інших об'єктів різних форм власності (державної, колективної, кооперативної, громадської і особистої), а також фізичних осіб на договірних засадах виконують підрозділи Державної служби охорони при органах внутрішніх справ. Окремі підприємства, споруди та інші найважливіші об'єкти (установ Національного банку України, державні архіви, музеї, водосховища з питною водою, гідровузли і водозабірні станції, метрополітен) охороняються спеціальними підрозділами міліції також на основі договорів, які укладаються з відповідними відомствами (юридичними особами). Взаємодіючи з іншими службами міліції, підрозділи охорони виконують також обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю в місцях охорони об'єктів. Дедалі більшого поширення у діяльності служби охорони набувають пункти централізованої охорони, які забезпечують збереження майна або об'єктів від злочинних посягань за допомогою технічних засобів [23, с. 11-12].

Великий обсяг обов'язків виконують дільничні інспектори міліції. Вони безпосередньо попереджують правопорушення, ведуть боротьбу із злочинністю, здійснюють нагляд за додержанням актів, які регулюють громадський порядок, вживають заходів щодо охорони державної та особистої власності, забезпечують паспортний режим і виконання правил дозвільної системи, здійснюють нагляд за безпекою дорожнього руху. Це визначає першорядну роль дільничних інспекторів у практичному вирішенні покладених на міліцію завдань.

Обов'язки міліції при виконанні охоронної функції полягають у тому, що вона має охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства; забезпечувати захист фізичних осіб, охорону свідків, потерпілих та інших осіб за їх зверненням, якщо їх життя, здоров'я і майно знаходяться в небезпеці у зв'язку з поданням ними допомоги правоохоронним органам у запобіганні та розкритті злочинів.

Інші обов'язки міліції полягають у сприянні забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості; здійсненні приводу до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу; поданні у межах наданих прав допомоги народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників; подані у межах наявних можливостей невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у небезпечному, для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування; забезпеченні збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вжитті заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна.

1.3 Головні функції міліції як суб'єкта правоохоронних органів

Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Виконуючи адміністративні функції, міліція зобов'язана припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них; забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил, нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію, облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; давати дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлені спеціальні правила, а. також на відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та функціонування згаданих об'єктів; контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства [21, с. 99].

Реалізуючи профілактичні функції, міліція зобов'язана виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення; проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Попередження правопорушень (профілактична діяльність) -- важливий напрям роботи міліції, пов'язаної з попередженням злочинів та інших правопорушень, виявленням причин і умов, що сприяють їх скоєнню. На цій основі здійснюються заходи профілактичного характеру відносно осіб, які займаються пияцтвом, хворіють на алкоголізм і наркоманію та ведуть антигромадський спосіб життя, безпритульних підлітків та неповнолітніх правопорушників.

Міліція проводить серед населення правову пропаганду, використовуючи засоби масової інформації (радіо, телебачення, пресу, кіно). Багато в чому успіх профілактичної роботи міліцейських служб залежить від зв'язку з громадськістю, взаємодії з правоохоронними та іншими державними органами, глибокого аналізу причин правопорушень, цілеспрямованої роботи і правильного використання сил і засобів. Значна частка у загальному змісті виконуваних міліцією обов'язків належить патрульно-постовій службі, наряди якої попереджують і припиняють злочини та інші правопорушення, охороняють державне майно і особисту власність. Важливу роль в охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю відіграють спеціальні установи міліції (медичні витверезники, спеціальні приймальники для заарештованих в адміністративному порядку, приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, ізолятори тимчасового утримання затриманих і взятих під варту осіб) [7, с. 47-49].

Для забезпечення виконавчої функції міліція зобов'язана виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення, а також прийняті в установленому законом порядку рішення прокурора, слідчого, суду.

Забезпечуючи кримінально-процесуальні функції, міліція зобов'язана здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання, а також слідство у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях.

Здійснюючи охорону громадського порядку і боротьбу із злочинністю, міліція, керуючись нормами кримінально-процесуального законодавства, виконує функції дізнання; порушує кримінальні справи, провадить невідкладні слідчі дії щодо встановлення та закріплення слідів злочину -- огляди, обшуки, виїмки, затримання і допит підозрюваних, допит потерпілих, свідків. Це регулює відношення міліції з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, адже у таких випадках міліція виступає як орган дізнання і в межах своєї компетенції бере участь у розслідуванні злочинів [21, с. 99].

Розглянуті напрями роботи міліції становлять окремі сторони єдиної діяльності міліції щодо охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю, охорони власності, профілактики правопорушень, які тісно взаємозв'язані.



РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Громадянське суспільство передбачає, що головною діючого особою в суспільстві є громадянин, як автономна особистість, тобто суб'єкт, який бачить себе вільним і рівноправним членом суспільства, наділений правами і обов'язками, відчуває свою відповідальність перед суспільством. Громадянське суспільство - самоврегульована система взаємовідносин громадян з метою задоволення власних інтересів за допомогою потреб інших, яка базується на праві приватної власності й захищена законом і державою від прямого втручання у свою життєдіяльність.

Громадянське суспільство - явище складне. Деякі автори зазначають, що це суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами i зв'язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії та права [12]. Інші автори зміщують акцент на особистість i стверджують, що громадянське суспільство - це суспільство людей з високою суспільною свідомістю, суспільно вільних, відповідальних i незалежних, що вимагають дотримання своїх людських та громадянських прав i вміють користуватися цими правами [19].

Незалежно від зміщення акцентів та різниці в перерахуванні складових елементів громадянського суспільства усі автори підкреслюють, що реалізація прав i свобод людини i громадянина становить основу правової держави [15, с.157-158]. Немає потреби доводити, що без певних державних інститутів громадянське суспільство існувати не зможе. Згідно з напрямком роботи, визначимо місце i роль у такому суспільстві міліції як правоохоронного органу держави.

Виконання найважливішої соціальної функції держави (охорона громадського порядку) передбачає співпрацю міліції з різними державними і недержавними органами і організаціями, зокрема органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування наділяються владними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність. Крім того, їм можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади [3].

Можна класифікувати та аналізувати напрямки діяльності міліції щодо вирішення завдань, притаманних місцевому самоврядуванню, так:

1. Діяльність міліції державного масштабу.

Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам.

Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів здійснюється працівниками міліції на всіх рівнях влади.

Запобігання правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань реалізуються на таких рівнях:

По-перше, на державному і регіональному - розробка, організація і реалізація програм, спрямованих на боротьбу зі злочинністю та ліквідацію причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та адміністративних правопорушень, а також прогнозування тенденцій розвитку злочинності з метою поліпшення форм і методів боротьби з ними [6].

По-друге, на місцевому рівні - безпосередня діяльність міліції, регламентована нормами кримінально-процесуального та адміністративного права, спрямована на попередження, припинення і розкриття злочинів та адміністративних правопорушень, а також виявлення й усунення обставин, що сприяють їх реалізації.

Охорона і забезпечення громадського порядку, участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам реалізується працівниками міліції лише на місцевому рівні і регламентована також Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Діяльність міліції місцевого масштабу.

Міліція сприяє в межах своєї компетенції органам державної влади, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Сприяння означає кооперацію сил, засобів і методів, спрямованих на ефективне вирішення проблем, які забезпечити лише силами окремих державних органів, підприємств, установ чи організацій було б не можливо.

Міліція допомагає органам місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення. Вивчення наукової літератури щодо даного питання свідчить про неоднозначність підходів його вирішення.

Так, Г.А. Туманов розглядає міліцію в цілому як систему "масового обслуговування" [27, с.205].

Міліція допомагає органам місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення щодо охорони об'єктів муніципальної власності на основі договорів, контролю за дотриманням громадянами та іноземцями правил реєстраційного обліку, в'їзду і виїзду на територію України, допомоги депутатам і кандидатам у депутати, посадовим особам місцевого самоврядування, представникам громадських об'єднань у реалізації їх законної діяльності, якщо їм спричиняється протидія або загрожує небезпека, сприяють в охороні громадського порядку [2]. Міліція зобов'язана надавати виборчим комісіям, за їх запитами, відомості про наявність не знятої або непогашеної судимості зареєстрованих кандидатів у депутати або на виборні посади до органів державної влади та органів місцевого самоврядування [2]. Міліція (насамперед - позавідомча охорона) укладає угоди з органами місцевого самоврядування щодо охорони належного їм майна. Даний перелік не є вичерпним.

За таких обставин можна говорити про сприяння органів внутрішніх справ органам місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення за такими формами:

а) спільні громадські пункти охорони порядку;

б) спільні наради і семінари, науково-теоретичні й науково-практичні конференції;

в) поточні робочі зустрічі;

г) планування спільних заходів;

д) спільний (комплексний) аналіз криміногенної обстановки;

е) взаємний обмін інформацією;

є) обмін досвідом;

ж) прийняття спільних (регіональних) нормативних актів;

з) спільне укладення договорів по охороні громадського порядку;

и) надання взаємної допомоги;

і) взаємне використання сил і засобів; мобілізація коштів;

ї) спільний аналіз матеріалів преси, скарг та інших звернень громадян, прийняття відносно них узгоджених рішень.

Міліція сприяє органам місцевого самоврядування під час проведення мирних зборів або інших масових заходів; виконує функцію охорони з метою підтримки громадського порядку під час проведення місцевих виборів і референдумів (охорона виборчих дільниць, перехід міліції на посилений режим роботи, охорона кандидатів у депутати, а також осіб, відповідальних за організацію і проведення виборів з метою припинення можливого тиску на них).

Одним із напрямків спільної роботи міліції та органів місцевого самоврядування могло б стати створення молодіжних центрів і клубів за інтересами. Наприклад, центр підготовки молодих помічників міліції, головним завданням якого було б зниження злочинності та інших правопорушень серед дітей та молоді.

Важливим і новим чинником зміцнення зв'язків міліції із населенням є формування і врахування громадської думки, яка базується на високому рівні правової і політичної культури, направлена на пошук компромісів з проблемних питань у сфері правоохорони. При вирішенні таких проблем повинні бути оголошені, розглянуті і враховані всі існуючі в суспільстві точки зору. Система прийняття рішення "за" і "проти" призводить до конфронтації, оскільки не врахована думка меншості, а це, в свою чергу, є ігноруванням принципу справедливості. Принцип соціальної справедливості є одним із найголовніших в діяльності системи МВС України.

Протягом останніх років у нашій державі здійснюються перші кроки в напрямку відродження громадських формувань з охорони громадського порядку. Згідно із Законом України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22 червня 2000 р. громадяни України мають право створювати в установленому Законом порядку громадські об'єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяти органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам та іншими органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя і здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійних лих та інших надзвичайних обставин [4].

Право громадян на об'єднання визначено одним з найважливіших конституційних прав людини в Україні.

Указом Президента України від 23 лютого 2007 р. № 139 "Питання Ради громадськості" затверджено положення про Раду громадськості, яка є дорадчим органом при Президентові України. Головними завданнями такої Ради є сприяння реалізації громадянами конституційного права брати участь в управлінні державними справами; обговорення найбільш значущих політико-правових, соціально-економічних, культурних та інших проблем суспільного життя, підготовка та внесення Президентові України пропозицій щодо шляхів їх розв'язання; забезпечення врахування громадської думки, в тому числі представників політикуму, вчених, фахівців, у процесі проведення консультацій, обговорення та підготовки проектів найважливіших рішень глави держави, а також під час розробки проектів законів, що передбачаються для внесення Президентом України до парламенту.

Взагалі, під взаємодією міліції із населенням розуміють діяльність працівників міліції з членами територіальної чи професійної громади з метою забезпечення ефективного виконання покладених на спеціальні правоохоронні органи функцій.

Сьогодні практично у всіх провідних службах органів внутрішніх справ є штатні працівники, на яких покладено обов'язок вести роботу щодо взаємодії із засобами масової інформації та населенням.

Їх основними завданнями є:

І. Розроблення та здійснення комплексу заходів, спрямованих на реалізацію інформаційної політики міністерства, формування позитивного іміджу міліції України шляхом упровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ гласності як одного з основних принципів діяльності міліції.

II. Організація взаємодії із засобами масової інформації, населенням, трудовими колективами, громадськими організаціями з метою інформування про стан правопорядку в державі, заходи органів внутрішніх справ щодо його зміцнення, формування позитивного іміджу міліції України. Відповідно до програми "Населення і міліція - партнери", керівники обласних управлінь і управлінь на транспорті, ректори вищих навчальних закладів зорієнтовані на посилення взаємодії з депутатами всіх рівнів, громадськістю, представниками ЗМІ, на всебічне поліпшення іміджу органів внутрішніх справ.

ІІІ. Сприяння в поширенні інформації правового характеру з метою підвищення рівня правової свідомості населення, позитивного ставлення до чинного законодавства, роз'яснення заходів органів внутрішніх справ щодо зміцнення правопорядку та громадської безпеки.

IV. Вивчення громадської думки щодо діяльності органів внутрішніх справ, інформування керівництва МВС, УМВС про його результати, внесення пропозицій щодо шляхів формування сприятливої думки населення про міліцію [5].

Основними організаційними формами сприяння в забезпеченні правопорядку силами громадян можуть бути:

а) безпосередня реалізація своїх прав на захист від протиправних посягань у порядку реалізації норм цивільного, адміністративного і кримінального законодавства;

б) сприяння правоохоронним органам у поширенні вивчення правових норм, проведенні роботи з попередження злочинів та інших правопорушень, у тому числі шляхом позаштатного співробітництва;

в) членство або участь у громадських об'єднаннях правозахисної спрямованості, статутні цілі яких передбачають сприяння правоохоронним органам ;

г) участь в загонах сприяння міліції, самозахисту;

д) участь у роботі громадських пунктів охорони порядку;

е) участь у роботі добровільних народних дружин;

є) участь у роботі козацьких загонів;

ж) надання іншої допомоги правоохоронним органам у формах, не заборонених законодавством України.

Вищезазначені форми взаємодії з громадськістю забезпечать налагодження партнерських стосунків між міліцією та населенням. Але слід звернути увагу на те, що під час бесід із громадянами заборонено поширювати інформацію, яка є державною чи службовою таємницею, інформацію про особисте та сімейне життя громадян, яка була отримана працівниками міліції під час виконання ними службових обов'язків. У процесі спілкування з громадянами недоречно поширювати інформацію, що може певним чином дестабiлiзувати ситуацію у громаді.

Питання про функціонування громадських формувань з охорони громадського порядку не є новим для України. У колишньому Радянському Союзі добровільні народні дружини (далі ДНД) відігравали помітну роль у сфері правопорядку. Але протягом кінця перебудови і перших років незалежності ДНД втратили свої позиції, здебільшого через відсутність державної підтримки цих громадських організацій.

Основними спільними функціями взаємодії міліції з різними об'єднаннями громадян правоохоронної спрямованості є:

- вивчення стану громадського порядку на закріпленій території, використовуючи різні форми роботи, у тому числі проведення соціологічних опитувань, бесід із населенням, спільних з дільничними інспекторами міліції прийомів громадян, робота з різними документами, відомостями та ін.;

- розроблення і внесення на розгляд відповідних державних органів і органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення, інших зацікавлених осіб пропозицій з питань посилення охорони громадського порядку і профілактики правопорушень на відповідній території;

- сприяння встановленню постійної взаємодії та обміну досвідом роботи з охорони громадського порядку і профілактики правопорушень з іншими зацікавленими особами;

- сприяння іншим правоохоронним органам та організаціям у забезпеченні охорони громадського порядку, залучення до цього місцевих мешканців;

- діяльність з пропаганди правових знань серед населення. У цих цілях сприяти організації виступів на правові теми працівникам органів внутрішніх справ і прокуратури, використовувати інші форми підвищення правової культури населення;

- виявлення осіб, що порушують громадський порядок, забезпечення проведення з цими особами профілактичної роботи, організація обговорення поведінки таких осіб на зборах мешканців району та інших засіданнях;

- координація діяльності органів самоорганізації населення, громадських формувань і трудових колективів по проведенню індивідуальної виховної роботи з правопорушниками;

- проведення окремих заходів щодо здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі;

- надання допомоги органам місцевого самоврядування, органам самоорганізації населення, громадським формуванням у проведенні зборів мешканців району для обговорення питань про зміцнення громадського порядку;

- вести спільний прийом громадян з питань охорони громадського порядку;

- заслуховування повідомлень та звітів членів таких об'єднань про виконання обов'язків і виконання запланованих заходів щодо зміцнення громадського порядку і профілактики правопорушень;

- подавати клопотання до відповідних адміністрацій, державних органів, підприємств, установ і організацій про заохочення громадян, що активно беруть участь у роботі з охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями;

- інші функції відповідно до покладених на них завдань.

Отже, виконання міліцією найважливішої соціальної функції держави - охорони громадського порядку, у першу чергу передбачає її співпрацю з різними державними і недержавними органами і організаціями, зокрема органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями.



РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВИ

3.1 Сутність та сучасний стан нормативно-правової бази діяльності системи МВС України, шляхи її удосконалення

За сучасних умов розвитку України в адміністративно-правовій науці та практиці діяльності системи правоохоронних органів держави велике значення набуває чітке правове регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері управління внутрішніх справ.

Правова регламентація організації та діяльності правоохоронних органів в правовій державі має нове значення, оскільки вдосконалюються процеси демократизації суспільства, громадська думка звільняється від контролю з боку держави, більш широкої гласності набувають прорахунки, що мають місце в діяльності правоохоронних органів. Для їх подолання треба провести низку заходів щодо вдосконалення організаційної структури та правової основи діяльності усієї системи правоохоронних органів держави.

Сучасні тенденції удосконалення системи МВС України орієнтують керівників усіх рівнів ОВС на максимально повне використання можливостей правових засобів для підвищення ефективності діяльності міліції щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення законності й правопорядку в суспільстві; на зміцнення принципів законності в діяльності самої міліції. Досягнення цих цілей пов'язується, в першу чергу, з подальшим поліпшенням правової бази діяльності міліції [28, с.27-28].

Інструкція про вимоги щодо оформлення документів у системі МВС України, затверджена Наказом МВС України від 20 січня 2004 р. № 55, закріплює визначений перелік видів (найменувань) нормативно-правових актів МВС, їх визначення і критерії обмеження, а також встановлює для кожного їх виду загальний порядок підготовки, оформлення, опублікування, сфери дії.

Нормативно-правовий акт МВС України - це прийнятий і оформлений з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури Міністром внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов'язки, в односторонньому порядку офіційний письмовий документ на основі та на виконання положень законів, яким встановлюються, змінюються або скасовуються правила загальнообов'язкової поведінки об'єктів управління, окремого напрямку діяльності служб і підрозділів МВС України, дія якого не обмежується одноразовим застосування.

Відповідно до Положення про МВС України удосконалення нормативної правової бази діяльності міліції є одним з основних завдань Міністерства.

Добре відпрацьовані відомчі акти мають важливе значення у справі регулювання суспільних відносин, у них конкретніше, ніж у законі, визначено зміст суспільних відносин, враховано особливості тієї чи іншої ситуації, усунено нечіткості, що виникають на практиці, - писав С.С. Алексєєв

Аналіз нормотворчих повноважень МВС України дозволяє зробити висновки:

1. МВС України, здійснюючи управління у сфері правопорядку, повинно мати у своєму розпорядженні законодавчо закріплені повноваження нормативного регулювання не тільки функціонування своєї системи, але й суспільних відносин у сфері внутрішніх справ.

2. Однією з найбільш актуальних проблем відомчої нормотворчості є забезпечення пріоритету закону в правовому регулюванні діяльності міліції.

Ю.П. Соловей писав: “В умовах бюрократичної системи відомчі акти набули значення первинних нормативних документів. Практика свідчить, що працівник міліції більше сприймає відомчі інструкції. Він хоче спиратися на прямі вказівки керівництва замість того, щоб шукати юридичне обґрунтування своїм діям у численних правових джерелах. Навіть якщо він і прочитає опублікований закон, йому цього буде недостатньо для того, щоб почати його реалізовувати; він не займається юридичним аналізом, а чекає додаткових відомчих вказівок”.

3. Останнім часом досить інтенсивно розвивається договірна форма реалізації державної влади. Мова йде не тільки про удосконалення і розширення дії договорів як юридичної форми господарсько-економічних відносин, але й про те, що договір може, а можливо і повинен бути покладений в основу правового регулювання і політичних, і навіть управлінських відносин [20, с.340]. В основі сучасної системи правоохоронних органів держави лежить взаємна згода (договір) громадян, консенсус, що виражається в конституюванні, визнанні та підтримці державної влади. Проблема договірних відносин у державному управлінні пов'язана з їх децентралізацією.