Контент-аналіз як метод вивчення документів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

МВС України

Університет внутрішніх справ

Контент-аналіз як метод вивчення документів

(Методичні рекомендації працівникам міліції)

В.А. Болотова,

Г.В. Попова

Харків 2000

Болотова В.А., Попова Г.В. Контент-аналіз як метод вивчення документів / За заг. ред. проф. Соболєва В.О. - Харків: Університет внутрішніх справ, 2000 - 40 с.

Запропонований методичний посібник розрахован на працівників органів внутрішніх справ, діяльність яких пов'язана з аналізом різноманітної документації (працівникам ЦГЗів, відділів кадрів, інспекторам по зв'язках із громадськістю, психологам, соціальним працівникам тощо). В посібнику міститься схема проведення контент-аналізу і приклади його впровадження в практику роботи міліції.

© Університет внутрішніх справ, 2000

1. Документ як джерело соціологічної і психологічної інформації

Часто соціолог, психолог, соціальний працівник може дізнатися про індивідів, соціальні групи, заклади і навіть про соціальні інститути багато нового, якщо він вивчить пов'язані з ними інформаційні джерела. Безпосереднє вивчення різноманітних інформаційних джерел може дозволити виявити мотиви, інтереси, цінності, стереотипи, установки, стратегії поведінки індивідів, соціальних груп і організацій і прогнозувати їхню поведінку в майбутньому, встановлювати можливість і засоби впливу на їхнє функціонування і розвиток.

Документи нерідко виступають у якості головного джерела інформації, що доповнюється опитуванням або прямим спостереженням. Зазвичай це матеріали преси, а також листи читачів, статистичні звіти, картки персонального обліку (наприклад, бібліотечні формуляри при вивченні читацького попиту), адміністративні інструкції, рекламні тексти, політичні листівки і т.д.

Документальною у соціології і психології називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкарському або рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото- або кіноплівці. У цьому розумінні значення терміна відрізняється від загальновживаного: зазвичай документом ми називаємо лише офіційні матеріали.

У цілому документи можна підрозділити на 3 категорії:

документи внутрішнього походження і внутрішньо орієнтовані, тобто складені досліджуваним нами індивідом, соціальною групою або закладом (наприклад, службові циркуляри, що відбивають самий процес ухвалення рішення);

документи внутрішнього походження, але зовнішньо орієнтовані, у яких інформація навмисно подається таким чином, щоб сформувати в людей цілком визначений імідж джерела, і котрі, отже, можуть як точно відбивати, так і затемнювати процес і результати прийняття рішень;

документи зовнішнього походження, але внутрішньо орієнтовані (наприклад, передвиборна агітація, що надає реципієнту вихідний матеріал для прийняття рішень). Кожна з цих категорій джерел може бути більшою або меншою мірою доступною або корисною для дослідника, але при цьому всі вони рівною мірою забезпечують можливість більш глибокого проникнення в суть поведінки.

За способом фіксування інформації розрізняють: рукописні і друкарські документи; записи на кіно- або фотоплівці, на магнітній стрічці.

З погляду цільового призначення виділяються матеріали, що були провоковані самим дослідником. Ці документи називають цільовими. Але соціолог або психолог має справу і з матеріалами, складеними незалежно від нього, заради якихось інших цілей, тобто з наявними (нецільовими) документами. Зазвичай саме ці матеріали і називають власне документальною інформацією в соціологічному дослідженні.

За ступенем персоніфікації документи діляться на особисті і безособові. До особистих відносять картки індивідуального обліку (наприклад, бібліотечні формуляри або анкети і бланки, завірені підписом), характеристики і рекомендаційні листи, видані даній особі, листи, щоденники, заяви, мемуарні записи. Важливим джерелом вивчення політичного життя є документи поіменного голосування в представницьких органах влади. Безособові документи - це статистичні або подійні архіви, дані преси, протоколи зборів.

У залежності від статусу документального джерела виділимо документи офіційні і неофіційні. До першого відносяться урядові матеріали, постанови, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної і відомчої статистики, архіви і поточні документи різних закладів і організацій, ділова кореспонденція, протоколи судових органів і прокуратури, фінансова звітність і т.п.

Неофіційні документи - це багато які особисті матеріали, згадані вище, а також складені приватними громадянами безособові документи (наприклад, статистичні узагальнення, виконані іншими дослідниками на основі власних спостережень).

Особливу групу документів (до них ми ще повернемося) складають численні матеріали засобів масової інформації: газет, часописів, радіо, телебачення, кіно, відеоматеріали.

Нарешті, за джерелом інформації документи розділяють на первинні і вторинні. Первинні складаються на базі прямого спостереження або опитування, на основі безпосередньої реєстрації подій , що відбуваються. Вторинні являють собою опрацювання, узагальнення або опис, зроблений на основі даних первинних джерел.

Крім цього, можна, звичайно, класифікувати документи за їхнім прямим змістом, наприклад, літературні дані, історичні і наукові архіви, архіви соціологічних досліджень, відеохроніки суспільних подій.

Проблема достовірності документальної інформації

Розрізняють надійність, істинність самого документа і достовірність відомостей, що наводяться в ньому.

Достовірність інформації в першу чергу залежить від джерела доступного документа. Різні джерела володіють свого роду певним ступенем достовірності відомостей, що наводяться. В усіх випадках первинні дані є надійнішими за вторинні. Тому офіційний особистий документ, отриманий із перших рук, є більш надійним і достовірним, ніж неофіційний, безособовий і до того ж складений на основі інших документів.

При використанні вторинних документів важливо встановити їхнє першоджерело. Це можна робити вибірково, із тим, щоб оцінити загальну похибку вторинних матеріалів. Звичайні операції контролю, розглянуті вище, необхідно застосовувати і для цільових документів, запланованих дослідником.

Документалісти-історики і психологи виробили чимало прийомів, за допомогою яких визначають ступінь достовірності відомостей, судячи із самого змісту документальної інформації.

Одне з найважливіших правил у роботі з документами - чітко розрізняти описи подій і їх оцінку. Думки й оцінки потенційно мають меншу достовірність і надійність у порівнянні з фактичною інформацією. Нерідко в документі є відсутньою детальна характеристика ситуації, про яку висловлено думку або оцінку. Але саме конкретна ситуація дає ключ до розшифровування змісту висловлених оцінок і думок.

Далі варто проаналізувати, якими намірами керувався упорядник документа, що допоможе виявити навмисні або мимовільні перекручування. Приміром, автор звіту про виконану роботу, як правило, схильний намалювати ситуацію в сприятливому для себе світлі. Але якщо ми для збору інформації скористаємося, скажімо, звітами перевірочних комісій, картина буде іншою. Цільова настанова подібних документів спрямована на виявлення саме недоглядів і хиб, негативних сторін діяльності.

Дуже важливо знати, який метод одержання первинних даних використано упорядником документа. Всім відомо, що відомості "із перших рук" є надійнішими, ніж інформація з невизначеного джерела ("деякі стверджують, що... "), а записи по свіжих враженнях відрізняються від опису тих же подій через деякий час.

Якщо документ містить статистичне групування даних, важливо виявити підставу класифікації. Відповідно до цілі дослідження можливі перегрупування даних на інших підставах.

Нарешті, надзвичайно важливо виявити загальний контекст, у якому складався документ: сприяла вона об'єктивності (незалежно від цільових намірів автора) чи диктувала зсув інформації в якийсь бік?

Особливу обережність дослідник повинен виявити при роботі з особистими документами, такими, як автобіографії, щоденники, мемуари, листи і т.п. От декілька умов довіри до інформації з особистих документів:

(а) можна вірити повідомленням, якщо вони ніяк не торкаються інтересів автора документа;

(б) завдають певний збиток автору;

(в) напевно, достовірні ті відомості, що у момент "реєстрації" автором були загальновідомими;

г) достовірні деталі подій, несуттєві з погляду автора документа, а також

д) відомості, до яких автор ставиться не доброзичливо.

Перевірка істинності документа, аналіз мотивів, спонукань, умов його складання, цільової настанови автора, ситуації, у якій він діяв, характеру його оточення - от ті чинники, від яких залежить достовірність інформації з особистих документів.

Для дослідницьких цілей не завжди достатнім є просте ознайомлення зі змістом документа і джерелом його виникнення. Існує декілька типів наукового аналізу документів, застосовуваних у психології, соціології, криміналістиці, історії, літературі і т.д. Різноманіття способів аналізу документів можна звести до двох основних типів: традиційного (якісного, змістовного) аналізу і формалізованого (кількісного) аналізу.

Традиційний аналіз передбачає аналіз окремих документів як самостійних одиниць інформації і включає тлумачення документів, його всебічну інтерпретацію шляхом з'ясовування основних думок і ідей конкретного тексту, відтворення логічних зв'язків і протиріч між ними. Традиційний аналіз має на меті осягнути суть документа, оцінити його зміст відповідно до різних критеріїв (моральних, естетичних й ін.)

Традиційний аналіз буває зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній припускає відновлення обставин створення документа в історичному і соціальному планах. Внутрішній являє собою аналіз змісту документа. Традиційний аналіз може бути застосованим для аналізу всіх типів документів. Обмеженням даного методу є суб'єктивізм дослідника, обумовлений його світоглядною і науковою позицією, ситуативними установками.

Для зниження суб'єктивізму й одержання більш адекватної інформації застосовують формалізований (кількісний аналіз), під котрим частіше усього розуміють різноманітні модифікації контент-аналізу, спрямовані на одержання об'єктивної інформації щодо деякої сукупності однорідних документів шляхом виявлення важливих характеристик змісту і їхнього кількісного опису. Проте якісний аналіз документів - необхідна умова для всіх кількісних операцій.

До кількісного аналізу не варто вдавати, якщо ми маємо справу з унікальними документами, де головна мета вивчення - всебічна змістовна інтерпретація матеріалу. Не варто звертатися до кількісного аналізу, якщо перед нами описи дуже складних явищ, якщо документальних даних недостатньо для масового опрацювання або вони неповні (нерепрезентативні).

Кількісний аналіз є найбільше доречним, якщо потрібно мати високий ступінь точності при зіставленні однопорядкових даних або коли текстового матеріалу настільки багато, що його не можна охопити без сумарних оцінок.

Ці умови особливо чітко виявляються в масовій комунікації. Невипадково походження контент-аналізу пов'язане з дослідженнями саме в галузі масової комунікації. Проте ці умови ми знаходимо й у багатьох інших документах, у тому числі в документах соціально-психологічних досліджень, наприклад таких, як тексти відповідей на відкриті питання анкет, у матеріалах інтерв'ю, у даних проективних методик тощо.

Контент-аналіз текстового матеріалу одержав дуже широке поширення в 40-х рр. для вирішення завдань у галузі політики, бізнесу, засобів масової інформації. Цей прийом, який застосовувався спочатку для вивчення ефективності масової пропаганди, став нині сильним засобом аналізу всіляких офіційних і неофіційних документів. Контент-аналіз застосовують також у практиці вивчення листів, що надходять у різноманітні організації й органи управління, у політології, соціальній психології і педагогіці, у кримінології, мистецтвознавстві, етнографії і т.д. Вкрай трудомісткі процедури опрацювання даних контент-аналізу істотно полегшуються комп'ютерними програмами (вони входять у комплект SPSS і є у виді спеціальних розробок). Завдяки поширенню застосування персональних комп'ютерів і введенню в їхню пам'ять текстової інформації з'явилася можливість набагато інтенсивніше використовувати контент-аналіз відповідей респондентів на відкриті питання в анкетах.

документ контент текстовий

2. Контент-аналіз як метод вивчення документів

Контент-аналіз - це переклад у кількісні показники масової текстової (або записаної на плівку) інформації з наступною статистичною її обробкою.

Правомірність використання контент-аналізу в соціально-психологічних і інших соціальних дослідженнях визначається тим, що текст документа, який є для контент-анализу реальністю першого порядку, є завжди продуктом людської діяльності, соціального середовища в широкому значенні. Тому він несе в собі сліди впливу різноманітних соціальних і психологічних чинників. Звідси виникає можливість виявлення і виміру цих чинників шляхом реєстрації в тексті відповідних індикаторів або референтів цих чинників. Таким чином, метою контент-аналізу є розуміння позатекстової реальності, тобто на основі тексту документа, його аналізу ми робимо висновки про реальних людей або явища.

Основна мета контент-аналізу полягає в тому, щоб знайти такі процедури, за допомогою яких можна було б виявити в тексті відповідні індикатори досліджуваних явищ і характеристик, заміряти їх і потім адекватно інтерпретувати. Для вирішення цього завдання контент-аналіз застосовує процедури, зміст яких полягає в тому, щоб, виходячи з конкретного тексту документів і завдань дослідження, зробити таке:

а) сформулювати ключові, концептуальні поняття дослідження, які прийнято називати категоріями контент-аналізу;

б) надійно і систематично зафіксувати частоту (і обсяг) згадування цих категорій в окремих елементах тексту документів і в усій сукупності текстів документів, що аналізуються. Отримані в такий спосіб кількісні дані піддаються статистичній обробці і результати інтерпретуються відповідно до цілей дослідження.

В ОВС контент-аналіз може використовуватися в роботі центрів громадських зв'язків, управлінь і відділів по роботі з особовим складом, а саме служб соціальної, виховної роботи і психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності, штабу й ін. відділів.

Основними джерелами контент-аналізу в роботі цих підрозділів можуть бути:

заяви й звернення громадян, у тому числі анонімні; службова документація (накази, зведення, особові справи, інструкції тощо);

засоби масової інформації (газети, телепрограми, повідомлення по радіо, кінофільми, аудіо записи й ін.);

чутки;

особисті документи громадян (листи, щоденники);

відкриті питання анкет;

спеціально підготовлені в дослідницьких цілях документи (наприклад, твори кандидатів на службу в ОВС на тему: «Мій фаховий вибір»)

За допомогою контен-аналізу можна одержати інформацію про:

автора повідомлення (його норми, цінності, особисті особливості, групу, на яку він орієнтується, світогляд, установки, соціально-демографічні характеристики);

адресата повідомлення (кому воно адресоване);

мету створення повідомлення (пропаганда, погроза, скарга, маніпулятивний вплив складного характеру тощо);

причини створення повідомлення;

відношення автора повідомлення до адресата;

структуру повідомлення (чи містить підтекст), засіб викладання інформації, стилі повідомлення.

Контент-аналіз в ОВС може застосовувати з різноманітними цілями:

для виявлення відношення населення до міліції (оцінки міліції, готовності співпрацювати);

для виявлення стратегії подачі інформації в ЗМІ про міліцію;

для виявлення мотивів, цінностей, інтересів, установок працівників ОВС;

для виявлення мотивів, цінностей, інтересів, установок злочинців;

для виявлення стилю керівництва;

для виявлення особливостей стимулювання працівників ОВС;

встановлення авторства анонімних листів;

для аналізу злочинних стратегій.

Специфіка застосування контент-аналізу в кожному конкретному випадку значною мірою визначається метою і теоретичною основою дослідження. Жодний інший метод у соціології і психології не пов'язаний так безпосередньо з метою і теоретичними концепціями дослідження як контент-аналіз.

Достоїнствами контент-аналізу є:

При наявності документів його проведення не потребує спеціальних умов;

Його проведення не потребує великих матеріальних витрат;

З його допомогою можна вивчити минулі події;

З його допомогою можна вивчити особистість або групу навіть при відсутності можливості безпосередніх контактів із ними;

Контект-аналіз дає надійні дані.

Головні хиби описаного методу полягають в:

Трудомісткості методу;

Можливості виникнення етичних проблем (коли аналізу піддається конфіденційна або засекречена інформація);

Можливому відбитку результатів діяльності без відбитку процесу;

Певних складностях кодування інформації, а потім інтерпретації отриманих даних.

Головна складність контент-аналізу полягає в знаходженні таких процедур, за допомогою яких можна виявити ознаки досліджуваних явищ, заміряти їх і потім адекватно пояснити.

3. Основні етапи проведення контент-аналізу

У процесі контент-аналітичного дослідження можна виділити декілька етапів (див. схему процедури контент-аналітичного дослідження):

Схема процедури контент-аналітичного дослідження

Перший етап	1. Упорядкування програми дослідження (у тому числі виділення проблеми, визначення об'єкта і предмета дослідження, постановка мети, завдань, формування вибірки) 2. Виділення категорій, одиниць аналізу й одиниць обліку.
Другий етап	1. Упорядкування кодувальної інструкції 2. Проведення пілотажного дослідження 3. Коригування кодувальної інструкції
Третій етап	Кодування всього масиву досліджуваних документів
Четвертий етап	Статистичне опрацювання даних
П'ятий етап	Інтерпретація отриманих даних на основі цілей і завдань дослідження

Перший (підготовчий) етап проведення контент-аналізу.

На даному етапі здійснюється визначення завдань, теоретичної основи й об'єкта дослідження, побудова вибірки, вибір відповідних категорій, одиниць аналізу й одиниць обліку.

Першим кроком у підготовці до контент-аналізу є розробка програми дослідження, яка є науковим документом, де викладається обгрунтування логіки і методів дослідження, визначаються конкретні завдання дослідження. Складання програми передбачає:

Постановку проблеми

Визначення об'єкта і предмета дослідження

Опис цілей і завдань дослідження

Інтерпретацію основних понять

Формулювання робочих гіпотез

Розробку стратегічного плану дослідження

Опис методів збору даних

Опис схеми аналізу даних.

Докладний опис розробки програми дослідження наводиться в багатьох книгах по проведенню конкретно-соціологічних досліджень. (Наприклад, Рабочая книга социолога. - М. - 1983; Джарол Б. Мангейм, Ричард К. Рич Политология. Методы исследования. - М. - 1997; Ядов В.А. Социологические исследования: методология, программа, методы. - М. - 1999)

Другий крок у підготовці до контент-аналізу полягає у визначенні тієї генеральної сукупності документів, що підлягають вивченню. Генеральна сукупність - це множина соціальних об'єктів, що є предметом вивчення в даному дослідженні.

Наприклад, якщо об'єктом нашого дослідження є висвітлення діяльності органів внутрішніх справ у ЗМІ, то генеральною сукупністю є всі публікації про органи внутрішніх у газетах за поточний період. Якщо ж ми хочемо досліджувати динаміку висвітлення цієї діяльності, наприклад, із моменту перебудови, то генеральна сукупність може бути визначена, як усі газетні публікації про міліцію за останні 15 років.

Якщо ж ми хочемо з'ясувати специфіку приводів звернень громадян у міліцію, наприклад, по Харківській області, то генеральною сукупністю будуть усі заяви громадян по Харківській області за досліджуваний період. У кожному з наведених прикладів сукупність документів, які підлягають вивченню, визначається за допомогою набору заданих критеріїв, яким повинен відповідати кожний документ.

До цих критеріїв належать:

тип повідомлень (газетні публікації, листи, заяви, теле- і радіопередачі);

тип джерела документа (державна газета або приватне видання);

місце його поширення, можлива частота появи (наприклад, досліджуються газети, що виходять не менше 2 разів на тиждень);

мінімальний обсяг, спосіб поширення (наприклад, чутки про міліцію або офіційне повідомлення);

час появи повідомлень (наприклад, телепередача про міліцію у вечірні години).

При необхідності можуть бути використані й інші критерії, проте ті, що перераховані вище, зустрічаються в більшості досліджень, де застосовується контент-аналіз. Першочергове завдання при підготовці до контент-аналізу полягає в тому, щоб вибрати серед цих критеріїв ті, що мають найбільш безпосереднє відношення до конкретного дослідницького питання.

Після того, як ми визначили сукупність повідомлень, перед нами постає завдання вирішити, які з повідомлень ми будемо вивчати найбільше детально. Оскільки випадки (повідомлення), що підлягають аналізу, найчастіше обмежені за кількістю і цілком доступні й оскільки контент-аналіз у цілому коштує менш дорого (у розрахунку на кожне повідомлення), ніж інші методи (особливо опитування), іноді вдається докладно дослідити кожний випадок (документ) із даної сукупності, тобто, по суті, зробити опис усіх випадків. Саме можливість вивчення великої кількості випадків є однією з головних привабливих рис контент-аналізу як дослідницького методу. Частіше, проте, трапляється, що навіть контент-аналіз проводиться на обмеженій вибірці, сформованій на основі генеральної сукупності. Вибірка - це частина об'єктів генеральної сукупності, що виступає в якості об'єктів спостереження, тобто якщо генеральна сукупність включає усі без винятку одиниці, що складають об'єкт дослідження, то вибіркова сукупність являє собою спеціально відібрану частину генеральної сукупності.

Через те, що для документів зазвичай існують покажчики і переліки, або їх можна скласти, у контент-аналізі з вибіркових методів найчастіше застосовуються простий випадковий відбір і систематичний випадковий відбір. Випадкова вибірка - це вибірка, одиниці якої відбираються з генеральної сукупності за випадковим принципом (наприклад, за допомогою таблиці випадкових чисел).

Систематична випадкова вибірка - це вибірка, у якій одиниці відбираються з генеральної сукупності шляхом випадкового відбору першої одиниці і застосування вибіркового інтервалу для відбору наступних ознак. Наприклад, у сукупність досліджуваних газет першою потрапить газета, що стоїть у списку газет під випадково обраним номером (нехай це буде № 2). Наступні газети вибираються в залежності від обраного інтервалу (кроку вибірки). Наприклад, кожна десята від спочатку обраного номера.

Навіть при вибірковому дослідженні розмір вибірки для контен-аналізу завдяки його дешевості є значно більшим, ніж в інших видах досліджень, що підвищує рівень надійності узагальнень.

Готуючись до проведення контен-аналізу, ми повинні прийняти рішення про розробку категорій аналізу, виділення одиниць аналізу й одиниць обліку.

Категорії аналізу - це поняття, відповідно до яких будуть сортуватися одиниці аналізу (одиниці змісту).

Категоріями аналізу служать ключові поняття, що складають концептуальну схему дослідження. Категорії можуть бути настільки ж різноманітними, наскільки різноманітні цілі, характер і теоретична основа дослідження. Наприклад, у якості категорій контент-аналізу ЗМІ можуть виступати різноманітні типи підрозділів ОВС і їхні види діяльності, оцінка діяльності працівників ОВС, особисті якості працівників і ін.

У тому випадку, якщо дослідник хоче перевірити гіпотезу, категорії приймаються заздалегідь. При відсутності вихідної гіпотези добір категорій ускладнюється і повинен виходити із самого змісту документів. Таким чином, при виділенні категорій необхідно виходити з особливостей як завдань дослідження, так і тексту документів.

Оскільки в процесі контент-аналізу відбувається співвіднесення визначених елементів тексту саме з цими категоріями, то дуже важливо, щоб вони були такими:

а) чітко й однозначно сформульованими (у різних дослідників повинен бути щодо них високий рівень згоди);

б) вичерпними, тобто такими, які обхоплюють всі частини змісту документа, що визначені завданнями даного дослідження;

в) взаємовиключними, тобто одні й ті ж самі частини змісту документів не повинні відноситися до різних категорій.

Категорії можуть підрозділятися на більш дрібні якісні одиниці - підкатегорії. Так, наприклад, категорія "індивідуальні характеристики" може підрозділятися на такі підкатегорії, як зовнішні і внутрішні характеристики тощо.

При проведенні формалізованого аналізу змісту потрібно чітко вказати ознаки, за якими визначені одиниці відносяться до визначених категорій. Одиницею аналізу є та частина змісту, що виділяється як елемент, який підпадає під ту або іншу категорію. Змістовною одиницею контент-аналізу повинна бути соціальна ідея, соціально-значима тема. У тексті вона може бути виражена по-різному: одним словом, певним усталеним сполученням слів, може подаватися описово або знаходитися в заголовку абзацу, розділу, статті. У зв'язку з цим виникає завдання виділення показників, за якими визначається наявність у тексті значимої ідеї. Показники за своїм характером можуть бути неоднорідними: такі, що стосуються теми слова або словосполучення, терміни, імена людей, назви організацій, згадування яких-небудь подій.

У дослідженні повідомлень ЗМІ, де контент-аналіз є найбільш поширеним, визначилися певні стандартні змістовні одиниці:

поняття, виражене окремим словом, терміном або сполученням слів;

тема, виражена одиничним судженням, у змістовних абзацах, цілісних текстах;

імена людей, географічні назви, назви організацій, згадування якоїсь події.

При вивченні стратегії висвітлення діяльності ОВС у ЗМІ змістовні одиниці можуть включати внутрішні і зовнішні стосовно ОВС події, осіб і авторів, що описують ці події, відношення до подій у термінах: «За - проти», «вигідно - невигідно», «добре - погано», у чиїх це інтересах, наскільки доцільні дії, об'єкт спрямованої діяльності, спосіб досягнення мети, адресат діяльності і т.д.

Обравши змістовну одиницю і її показники, дослідник повинен визначити також і одиницю обліку, що стане основою для кількісного аналізу матеріалу.

Одиниці обліку можуть і збігатися і не збігатися з одиницями аналізу. У першому випадку підрахунок зводиться до визначення частот згадування виділеної змістовної одиниці стосовно інших категорій .

В другому випадку одиницею обліку обирають фізичну протяжність або площу текстів, заповнену змістовними одиницями: кількість рядків, абзаців, квадратних міліметрів, знаків, колонок - у друкарських текстах; тривалість трансляції по радіо або телебаченню, метраж плівки при магнітофонних записах.

Контент-аналіз тексту може бути дуже багатостороннім, причому одночасно використовуються декілька одиниць аналізу і декілька одиниць обліку.

У ході практичної роботи були виділені деякі загальні одиниці обліку, що відповідають різним дослідницьким вимогам:

Час - простір. Підрахунок у цій системі придатний, в основному, при дослідженні повідомлень, переданих засобами масової комунікації. За одиниці обліку тут приймаються число рядків, абзаців, квадратних сантиметрів площі, знаків, колонок друкарських текстів, присвячених тому або іншому питанню. Для кіно, радіо і телебачення одиницею обліку буде час, відведений висвітленню визначеної події або навіть метраж витраченої кіно- або магнітної плівки. Слід зазначити, що дана система обліку може виявити лише найбільш загальні характеристики змісту і не підходить для оцінки установок, намірів і т.д.

Поява ознак у тексті. Така система обліку передбачає необхідність відзначати наявність визначеної характеристики змісту в будь-якому її прояві в кожній з одиниць контекстів (тобто частин, на які розбитий аналізований текст). У цьому випадку іноді відзначається лише поява ознаки, а повторення даної характеристики усередині тексту не враховується. Наприклад, ми фіксуємо згадування в тексті певного підрозділу ОВС, але частоту згадування цього підрозділу не враховуємо. Дані, закодовані подібним способом, можуть бути подані в числовому вираженні (наприклад, процентне відношення елементів тексту, у яких дана змістовна одиниця з'явилася).

Частота появи. Найпоширенішим засобом виміру характеристики змісту є підрахунок частот їхнього вжитку, коли фіксується кожна поява будь-якої ознаки даної характеристики. У залежності від того, які одиниці обліку вибираються, частота може використовуватися для вирішення різноманітних завдань.

Частота появи теми в тому або іншому документі може служити показником її значимості з погляду автора документа. Підрахунок оціночних характеристик тексту (наприклад, усіх «за» і «проти» стосовно якогось питання або події) дозволяє підійти до дослідження установок автора повідомлення і виявлення намірів, який було продиктоване повідомлення.

Відмінною рисою сучасного періоду є усе більш широке застосування комп'ютерів при проведенні контент-аналізу. Проте, варто мати на увазі, що поряд із багатьма перевагами (значне прискорення обліку, зменшення трудомісткості процедур, можливість опрацювання великих масивів текстів, більш висока надійність і т.д.) тут є свої складності. Вони пов'язані, насамперед, із більш обмеженими можливостями комп'ютера в ідентифікації лексики тексту з категоріями контент-аналізу в порівнянні з можливостями людини. Комп'ютер може мати справу тільки з такими елементами тексту, як слово, і не в змозі ідентифікувати сукупні характеристики більш значних фрагментів тексту, таких як судження, тема і т.д. Правда, комп'ютер може кваліфікувати слово в будь-якому наборі і числі систем координат при наявності розроблених словників відповідних програм дослідження. Цікаво відзначити, що перші словники для комп'ютерного контент-аналізу в США, складені групою дослідників під керівництвом Ф.Стоуна і Р.Бейлса (автора схеми категорій взаємодій у групі) у 60-ті рр. призначалися, зокрема, і для психологічного дослідження таких текстів, як твори на задану тему (наприклад, про групову взаємодію різного роду). Розроблений даною групою так званий "універсальний аналізатор" являв собою комплекс програм для комп'ютерного аналізу текстових матеріалів, за допомогою якого можна підрахувати частоту згадувань різноманітних категорій змісту тексту, одержувати індекси на основі спільної появи категорій і т.д.

На сьогодні комп'ютери дуже широко застосовуються при статистичному опрацюванні даних контент-аналізу. Що ж стосується кодування тексту, то тут важливо визначити, коли варто звертатися до використання комп'ютера, а коли до ручного аналізу в залежності від завдань дослідження, складності категорій і наявності відповідних комп'ютерних програм.

Прийнявши рішення про сукупність повідомлень, вибірку й одиниці аналізу, ми можемо приступати до самого аналізу. Умовно виділяють два види контент-аналізу: змістовний контент-аналіз і структурний контент-анліз. Змістовний контент-аналіз - це контент-аналіз, заснований на дослідженні слів, тем і повідомлень, такий, що зосереджує увагу дослідника на змісті повідомлення, на тому, про що в ньому говориться. Таким чином, збираючись піддати аналізу ці елементи, ми повинні вміти передбачати їхній зміст і уміти визначати кожне можливе спостереження відповідно до наших очікувань. У випадку структурного аналізу нас цікавить не стільки - що говориться, а скільки - як говориться. Виміри такого роду дуже зверхньо торкаються самого змісту кожного повідомлення на відміну від детального й уважного обстеження, необхідного при змістовному аналізі. У результаті структурний контент-аналіз зазвичай є більш простим у розробці і проведенні, а тому і більш дешевим і надійнішем, ніж змістовний контент-аналіз.

Після визначення категорій, одиниць аналізу й одиниць рахунку контент-аналіза, виду бажаного контент-аналіза можна приступати до другого етапу контент-анализа - розробці кодованій інструкції і пілотажному кодуванню тексту.

Другий етап проведення контент-аналізу

На цьому етапі відбувається складання кодувальної інструкції, а саме - співвіднесення категорій і підкатегорій контент-аналізу з конкретними змістовними елементами тексту, тобто відбувається відшукування в тексті індикаторів обраних категорій дослідження. Тут або складається відповідний словник індикаторів категорій, або дається розгорнутий опис категорій у термінах досліджуваних текстів. Всі категорії і підкатегорії контент-аналітичного дослідження кодуються, тобто їм даються певні цифрові або літерні позначення, що складає код даного дослідження. До кодувальної інструкцію також включається позначення знака інформації. Зазвичай він визначається як "позитивне", "негативне" і "нейтральне" відношення, що відповідно кодуються як +. -. 0.

Упорядкування кодувальної інструкції має дуже велике значення, тому що по суті в ній знаходять своє конкретне вираження основні положення методики дослідження. Крім відповідного визначення категорій і підкатегорій та інших одиниць аналізу до кодувальної інструкції включаються правила кодування, обмовлюються спірні випадки і т.д. При впорядкуванні конкретного коду в категоріях передбачається підкатегорія "інше", до якої включаються ті індикатори даної категорії, що не ввійшли у виділені підкатегорії, але, проте, є її референтами і тому повинні бути зафіксовані в частоті (і обсязі) її згадувань. Необхідність введення підкатегорії "інше" викликається тим, що заздалегідь неможливо, а часто і не потрібно передбачати всі підкатегорії.

Після складання кодувальної інструкції здійснюється пілотажне кодування тексту. Тобто, на даному етапі здійснюється кодування частини досліджуваного масиву текстів із метою апробації методики, викладеної в кодувальній інструкції. Кодування тексту являє собою процедуру безпосереднього перекладу якісних, змістовних одиниць (категорій, підкатегорій) через знаходження їхніх індикаторів у тексті в кількісні одиниці, тобто переклад текстів в умовні позначення - коди (цифри або букви, якими позначені в кодувальній інструкції ті або інші категорії і підкатегорії).

Подібне пілотажне кодування дає можливість перевірити надійність методики, тобто випробувати її на обгрунтованість (відповідність завданням і теоретичним поняттям дослідження) і усталеність (відтворюваність результатів).

Надійність інформації, одержаної контент-аналізом, забезпечується такими способами:

а) Обгрунтування повноти обсягу одиниць аналізу, що виділяються методом "сніжної грудки". Це робиться в такий спосіб. Спочатку виділяються всі одиниці аналізу з першого аналізованого тексту, далі з другого тексту - ті ж плюс додаткові, що раніше не зустрічалися , із третього документу - знову ті ж, що вже зустрічалися в двох попередніх, плюс додаткові і т.д. Після вивчення наступних 3-5 текстів, у яких уже не попадається жодної нової одиниці, раніше фіксованої в попередніх документах, можна вважати, що "поле" змістовних одиниць із досліджуваного масиву вичерпано.

б) Контроль за обгрунтованістю змісту одиниць аналізу за допомогою суддів. Спеціалісти в даній галузі обговорюють, наскільки запропоновані одиниці відповідають поставленим завданням.

в) Обгрунтованість за незалежним критерієм. Наприклад, дані контент-аналізу творів кандидатів на службу в ОВС із метою виявити їхню фахову схильність вибірково перевіряються шляхом опитувань, або за даними спостережень, або тестом по відомій групі.

г) Усталеність даних визначається за допомогою кодування одного тексту різними кодувальниками на основі єдиної інструкції ("усталеність серед аналітиків") або за допомогою повторного кодування тих же документів тим же кодувальником ("усталеність у часі"). Можна використовувати стабільну одиницю аналізу і різні одиниці обліку (за частотами змістовних одиниць і за фізичною протяжністю одночасно). Якщо дані різних кодувань знаходяться в достатній відповідності (наприклад, розбіжність не перевищує 5% або коефіцієнт кореляції на рівні значимості 0,05), те можна вважати, що методика дозволяє отримувати надійні результати.

Варто мати на увазі, що висока надійність зазвичай властива простим формам контент-аналізу. Ускладнення, більш тонка диференціація категорій пов'язані зі зниженням надійності, проте це дає більшу інформацію про об'єкт дослідження. Рішення про співвідношення надійності і значимості категорій зазвичай приймається, виходячи з поставлених перед дослідженням завдань.

Перешкодами для одержання надійних результатів можуть служити різноманітні причини: хиби кодувальної інструкції, низька кваліфікація кодувальника тощо. Слід зазначити, що контент-аналітичне дослідження вимагає від кодувальника особливо великої уваги, терпіння, завзятості і сумлінності. Після проведення пілотажного дослідження в кодувальну інструкцію звичайно вносяться відповідні зміни для усунення виявлених перешкод.

Третій етап проведення контент-аналізу

На даному етапі здійснюється кодування всього масиву досліджуваних текстів, тобто процес їхньої квантифікації (переклад у цифрове вираження). Реєстрація частоти (і обсягу) згадування категорій і підкатегорій контент-аналізу може проводитися або в заздалегідь підготовлених таблицях, або на окремих картках.

Четвертий етап проведення контент-аналізу

На цьому етапі проводиться статистичне опрацювання отриманих кількісних даних. Це опрацювання здійснюється вручну або на ЕОМ. Нерідко обидва ці способи використовуються одночасно в сполученні. Статистичне опрацювання цифрового матеріалу, отриманого в процесі кодування, не відрізняється фактично за своїми методами від статистичного опрацювання даних, отриманих в інших видах соціально-психологічних досліджень. Звичайно використовуються процентні і частотні розподіли, різноманітні коефіцієнти кореляцій і т.д. Водночас варто зазначити і на особливі способи кількісного опрацювання даних, отриманих у контент-аналітичному дослідженні.

Сюди варто віднести формулу оцінки "питомої ваги" змістовних категорій у загальному обсязі тексту, запропоновану А.Н. Алексєєвим. Формула вказує на рівень інтенсивності подавання в тексті певної теми, аргументації, способів звернення до читача

Кгл +Кдр

П = ---------------- х 100%,

(2Кгл+Кдр)

де: П - "питома вага" даної змістовної одиниці;

Кгл - кількість випадків, коли змістовна одиниця виявилася головною;

Квт - кількість випадків, коли змістовна одиниця виявилася другорядною;

Спеціальним способом, розробленим для потреб контент-аналізу, є методика Ч.Осгуда аналізу залежності елементів змісту для розрахунку спільної зустрічаємості різноманітних елементів у тексті. Процедура даної методики полягає в тому, що після підрахунку спільної зустрічаємості одиниць аналізу, розраховується квадратна матриця можливих і фактичних спільних появ цих одиниць у тексті (див. табл. 1)

Табл. 1 Матриця можливих і фактичних спільних появ одиниць контент-аналізу

	А	В	З	* * *	n
А		0,08	0,24
У	0,06		0,12
З	0,38	0,02	-
...				-
n					-

Наприклад, одиниця А зустрічається в 40% аналізованих повідомлень (Ра = 0,4), а одиниця В - у 20% повідомлень (Рв = 0,2), тоді очікується, що за теоремою множення ймовірностей спільно ці одиниці з'являться з ймовірністю 0,08 (Рав = Ра х Рв = 0,4 х 0,2 = 0,08). Записуємо це значення у відповідну верхню від матричної діагоналі клітину. Але насправді одиниці А и В спільно зустрічаються тільки в 6% повідомлень (fав = 0,06). Це число записуємо у відповідну лінію від діагоналі клітину. Порівнюючи фактичні і ймовірні розміри, визначаємо, які фактичні залежності є невипадковими. У нашому прикладі спільна поява одиниць А і В - випадкова, тому що фактична величина є нижчою за імовірну. Далі можна розрахувати рівень значимості невипадкових залежностей, виділити плеяди взаємозалежних одиниць і т.д.

П'ятий етап проведення контент-аналізу

Сутність даного етапу - інтерпретація отриманих даних на основі завдань і теоретичного контексту дослідження. На даному останньому етапі дослідження, так само як і на першому, пов'язаному з упорядкуванням програми, особливо яскраво виступає якісна сторона контент-аналізу на відміну від кількісного аспекту, що переважає на проміжних етапах. Для адекватної інтерпретації результатів і їхнього співвіднесення з даними, отриманими за допомогою інших методів, особливо велике значення має урахування більш яскравого теоретичного і соціального контексту. Так, наприклад, при контент-аналітичному дослідженні певної тематики або "героя" у газеті або часопису, дуже важливо мати дані про цілі і завдання, що переслідувались комунікатором (редакцією) у даному питанні, а також про очікування аудиторії та її сприйняття відповідних повідомлень (текстів), отриманих, наприклад, за допомогою опитування, і співвіднести результати контент-апалізу з даними опитування.

При виконанні будь-якого контент-аналітичного дослідження необхідно суворо дотримуватися виконання вказаних процедур на кожному етапі, з урахуванням поставлених завдань дослідження.

Додаток 1

Приклад використання контент-аналізу з метою вивчення стратегії подачі інформації про діяльність ОВС у пресі

Проблемна ситуація:

На сьогодні сформувалася негативна громадська думка населення про міліцію. Існуючі шляхи і засоби впливу на масову свідомість із метою формування адекватного образу міліції не є ефективними. Особливо це стосується засобів масової інформації, яким населення не довіряє. Тому необхідно вивчити існуючу стратегію подачі інформації про міліцію й оптимізувати її.

Об'єкт аналізу: загальнонаціональні і місцеві газети.

Предмет дослідження: образ системи органів внутрішніх справ у періодичній пресі.

Мета дослідження: Вивчення стратегії подачі інформації про міліцію в загальнонаціональній і регіональній пресі.

Завдання дослідження:

Виявити наявність інформації про діяльність міліції, її обсяг і розташування у виданнях.

З'ясувати відношення до дій міліції, специфіку прикладів, що наводяться в публікаціях.

З'ясувати основні об'єкти (тип підрозділів міліції) уваги преси.

Виявити характеристику якостей працівників за матеріалами публікацій.

Категорії аналізу; одиниці аналізу; одиниці обліку:

Категорія: 1. Наявність статей із нагадуванням про діяльність міліції у випуску

Наявність статей

Відсутність статей

Одиниця аналізу: газетні статті

Одиниця обліку: кількість статей у номері

Категорія: 2. Місце кожної статті в номері

Одиниця аналізу: сторінки номера

Одиниця обліку: номер сторінки (сторінок)

Категорія: 3. Обсяг кожної публікації

Одиниця аналізу: стаття, присвячена діяльності міліції

Одиниця обліку: кількість рядків

Категорія: 4. Відношення до дій міліції

Позитивне відношення до дій міліції

Нейтральне відношення до дій міліції

Негативне відношення до дій міліції

Одиниця аналізу: ідея статті

Одиниця обліку: наявність певного відношення

Категорія: 5. Якість прикладів діяльності міліції

Приклади, що описують діяльність міліції в позитивному аспекті

Приклади, що описують діяльність міліції в негативному аспекті

Одиниця аналізу: пропозиції

Одиниця обліку: кількість прикладів

Категорія: 6. Тип підрозділу, діяльність якого висвітлюється.

Слідчий відділ

Розшук

Дільничні інспектори

ДАІ

ППС

Паспортний стіл

Інспекція у справах неповнолітніх

УБОЗ

БЕЗ

Інше

Одиниця аналізу: слова і словосполучення

Одиниця обліку: наявність слів і словосполучень

Категорія: 7. Характеристика якостей працівників міліції

Працездатність - непрацездатність

Ініціативність - пасивність

Акуратність у роботі - безладність

Знання своєї справи - непрофесіоналізм

Висока загальна ерудиція - низька загальна ерудиція

Ретельність - неретельність

Енергійність - млявість

Дисциплінованість - недисциплінованість

Відповідальність - безвідповідальність

Доброзичливість - недоброзичливість

Справедливість - несправедливість

Товариськість - замкнутість

Наявність почуття обов'язку - його відсутність

Чуйність - черствість

Витриманість - невміння володіти собою

Скромність - розв'язність

Високий культурний рівень - безкультур'я

Позитивна оцінка зовнішнього вигляду - негативна оцінка зовнішнього вигляду

Оперативність - тяганина

Одиниця аналізу: слова і словосполучення

Одиниця обліку: кількість слів і словосполучень

Кодувальна інструкція

Назва газети____________________

Тираж_______________

Кількість випусків на місяць______________

Джерело фінансування (державне або приватне)

Чиї інтереси переважно виражає _____________

Загальний стиль газети (офіційний, сленговий, побутовий, літературно-художній)

Кількість сторінок ____________

Кількість випусків, що містять статті про міліцію ___________

Кодувальна таблиця № 1

№ випуску і дата	Кількість статей про правоохоронну діяльність	№ кожної статті у випуску і її рубрика (статистика, повідомлення про подію, звіт про діяльність, нарис, інтерв'ю, анекдоти)	№ сторінки, на якій розташовано кожну зі статей	Обсяг кожної статті стосовно газетної сторінки в %
			Перші сторінки газети	Середні сторінки газети	Останні сторінки газети

Кодувальна таблиця № 2

№ випуску і дата	№ статті про правоохоронну діяльність її заголовок	Головна думка статті	Тип підрозділу, що згадується в статті	Відношення до кожного з перелічених підрозділів
				позитивне	нейтральне	негативне

Кодувальна таблиця № 3

Назва видання

Працездатність

Ініціативність

Акуратність

Професіоналізм

Ерудованість

Ретельність

Енергійність

Дисциплінованість

Відповідальність

Доброзичливість

Справедливість

Товариськість

Наявність почуття обов'язку

Чуйність

Витриманість

Скромність

Високий культурний рівень

Позитивна оцінка зовнішності

Оперативність

Номер випуску

Номер статті

Непрацездатність

Пасивність

Безладність

Непрофесіоналізм

Неерудованність

Неретельність

Млявість

Недисциплінованість

Безвідповідальність

Недоброзичливість

Кривда

Замкнутість

Його відсутність

Черствість

Невміння володіти собою

Розв'язність

Безкультур'я

Негативна

Тяганина

Таблиця № 4 Наявність інформації про міліцію в періодичних виданнях України

Назва газети	Кількість проаналізованих номерів	Кількість номерів зі статтями про міліцію (у %)	Кількість статей про міліцію	Частка статей із позитивним відношенням до міліції (у %)	Частка статей із нейтральним відношенням до міліції (у %)	Частка статей із негативним відношенням до міліції (у %)	Частка статей, розміщених на перших сторінках газет (у %)	Частка статей розміщених на середніх сторінках газет (у %)	Частка статей, розміщених на останніх сторінках газет (у %)
Время	72	54	59	70	24	6	58	27	15
День	120	42	67	48	49	3	63	24	13
Известия	120	50	76	47	38	15	69	19	12
АиФ	24	50	14	50	7	43	35	58	7
Вечірній Харків	72	40	45	66	28	6	40	22	38
Слобідський край	78	47	88	75	25	0	15	14	71
Комсом-кая правда	120	55	103	72	24	4	56	37	7
Слобода	59	38	42	50	50	0	66	30	4
Телескоп	20	35	13	77	23	0	69	31	0
Селянська газета	26	15	4	0	25	75	25	25	50
Панорама	27	48	27	59	41	0	66	22	11
Теленеделя	24	66	19	5	95	0	95	0	5
Усього:	762	55	557	51	35	14	57	25	18

Таблиця № 5 Обсяг інформації про міліцію в періодичних виданнях України

Назва газети	Частка статей з обсягом менше 15% аркуша	Частка статей з обсягом від 15% до 30% аркуша	Частка статей з обсягом від 30% до 50% аркуша	Частка статей з обсягом від 50% до 75% аркуша	Частка статей з обсягом від 75% до 100% аркуша
Время	84	12	4	0	0
День	90	9	0	0	1
Известия	69	17	8	3	3
АиФ	21	37	14	14	14
Вечірній Харків	80	20	0	0	0
Слобідський край	85	11	3	0	0
Комсомольськая правда	78	8	8	1	5
Слобода	97	3	0	0	0
Телескоп	84	16	0	0	0
Селянська газета	100	0	0	0	0
Панорама	78	11	11	0	0
Теленеделя	95	5	0	0	0
Усього:	77,5	15,5	3	2	2

Таблиця № 6 Типи подачі інформації про міліцію в періодичних виданнях України

Назва газети	Назва рубрики статті
	Доля очерків (в %)	Доля звітів (в %)	Доля статистики (в %)	Доля интерв'ю з працівниками міліції (в %)	Доля повдомлень про діяльність міліції (в %)	Доля анекдотів про міліцію (в %)
Время	10	7	7	0	66	0
День	7	15	4	1	72	1
Известия	15	9	3	4	69	0
АиФ	22	14	7	7	50	0
Вечерній Харків	15	6	9	9	61	0
Слобідський край	9	10	2	2	76	1
Комсомольская правда	11	18	1	5	61	4
Слобода	16	16	5	2	61	0
Телескоп	15	15	7	0	63	0
Селянська газета	50	0	0	0	0	50
Панорама	18	9	7	0	66	0
Теленеделя	21	10	0	0	64	5
Всего:	17	13	9	7	49	5

Таблиця № 7 Зміст публікацій про міліцію

Теми статей	Доля статей (в %)
Крадіжки	11
Вбивства	13
Наркотики	5
Зброя	4
Про життя міліції	8
Контакти с населенням	21
Шахрайство	5
Корупція	5
Тероризм	2
Контрабанда	1
Розбійні напади	2
Інше	23

Таблиця № 8 Тип підрозділів, діяльність яких висвітлюється

Тип підрозділів	Частка статей зі згадуванням підрозділу
УБОЗ	9
Внутрішні війська	1
Центр громадських св'язків	1
ВДСО	1
Спецпідрозділи	0,3
ППС	3
Велозагони	0,2
КР	9
ВБЕЗ	5
ДАІ	10
УніВС	3,3
Обласне і міське управління	4
Районний відділ	11
Міністерство внутрішніх справ	1
Кримнальная міліція	3
ВБНОН	0,2
ОВС без вказівки конкретного підрозділу	39,6

Інтерпретація отриманих даних

Проведений нами контент-аналіз 15-ти найбільш популярних українських газет за друге півріччя 1999 р. дає об'єктивну картину відбитку роботи міліції в засобах масової інформації.

Незважаючи на те, що відношення населення до інформації ЗМІ про діяльність міліції є дуже критичним, значна частина комунікантів (до 90%) вважає, що вона висвітлюється неповно або зайво прикрашається, значення цих джерел у формуванні громадської думки за останні три року істотно зросло. Аудиторія ЗМІ з правоохоронної проблематики, що користується цими каналами як першоджерелом, зросла більш ніж у два рази.

Для матеріалів газет характерною є апеляція до емоцій читачів і низька конструктивність, що, природно, у силу особливостей масової свідомості певним чином позначається на формуванні громадської думки про міліцію. Хоча для більшості матеріалів характерною в цілому є нейтрально-констатуюча оцінка діяльності міліції (частку критичних матеріалів складають 14% від числа публікацій про міліцію), аналіз ряду публікацій негативного характеру дозволяє все ж говорити про існуючу тенденцію до сенсаційних викриттів органів МВС, причому в більшості випадків це робиться на основі власної точки зору авторів, а не на підтверджених фактах. У публікаціях, вміщених у виданнях різної політичної спрямованості, позитивні оцінки міліції (а це 51%) у цілому, й окремих її працівників зокрема, відрізняються меншою конкретністю й емоційною насиченістю, ніж публікації критичної спрямованості. Крім того, позитивні оцінки, як правило, не пов'язані з будь-якими структурно-функціональними змінами в організації міліції, її кадрах і законодавчій регламентації діяльності. Навпаки негативні публікації як загального, так і приватного характеру здебільшого містять «набір» хиб, що лежать в основі негативної оцінки міліції. Серед хиб частіше усього згадуються: безкультур'я (18% від числа негативних і критичних оцінок), розв'язність, уседозволеність (13%), недоброзичливість (10 %), кривда (8%); а також пасивність, непрофесіоналізм і негативна оцінка зовнішнього вигляду. Слід зазначити також, що переважна більшість (біля 80%) публікацій негативного характеру містить загальну критику міліції, а не окремих її компонентів і осіб.

Таким чином, критика преси спрямована, насамперед, проти міліції в цілому, що, безумовно, підкріплює, а часом продукує її негативний імідж в очах населення. Часто зустрічається неперевірена інформація, тобто газети «працюють» на читача, намагаючись бути цікавими для певної аудиторії.