Проблематика трудового стажу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У нашому житті дуже часто зустрічається поняття "трудовий стаж". І це не дивно. Адже майже кожній повнолітній громадянин нашої держави займається трудовою діяльністю чи то на державному підприємстві, чи на приватному. Кожний працює і трудова діяльність це невід'ємна частина нашого життя. Праця допомагає людині жити.

Основний закон України встановлює, що кожен має право на працю, яка включає можливість заробити собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це право людина реалізує, набуваючи трудового стажу.

Трудовий стаж, будучи узагальнюючим показником внеску працівником внеску працівника в суспільне виробництво, виступає в той же час як підстава для одержання певних виплат і послуг та інших соціальних благ.

Трудовий стаж як правова категорія базується на фактичних обставинах, закріплених нормами права. Як юридичний факт він він у сукупності з іншими правовими складами і фактичними обставинами утворює фактичний юридичний склад, який веде до виникнення або зміни окремих видів правовідносин. Трудовий стаж - це трудова діяльність людини. Остання не може бути обмежена певними раз і назавжди встановленими рамками.

Виникнувши, вона може назавжди припинитися чи перерватися, призупинитися чи продовжуватися. Трудова діяльність поєднує в собі елемент необхідності: щоб існувати, людина повинна працювати. В такому випадку виникає життєвий факт, якому правова норма надає значення юридичного.

Вибір трудового стажу темою курсової роботи обумовлений тим, що низка теоретичних питань трудового стажу, а саме його поняття, види, класифікація залишаються дискусійними і понині. Їх вирішення в умовах сучасного державотворення має важливе значення для нормотворчої діяльності.

Предметом дослідження є аналіз, вияв суті трудового стажу, закономірностей і тенденцій розвитку трудового стажу в праві соціального забезпечення, його впливу на формування рівня оплати праці та на соціальне забезпечення громадян.

Метою мого дослідження є вивчення і дослідження проблематики трудового стажу, яка дуже гостро на сьогодні стоїть в діючому правовому полі.

За науково-теоритичну та джерельну основу моєї праці взяті праці та висновки, як спеціалістів теорії права, так вчених практиків трудового та пенсійного права.

Розділ 1. Поняття і види трудового стажу

1.1 Поняття і правова природа трудового стажу

Одним з головних юридичних фактів, що становить необхідну передумову пенсійних правовідносин, є наявність відповідного трудового стажу. Треба сказати, що різні види діяльності існували і до включення їх у норми права.

Проте їм стали надавати певного значення тоді, коли з`явилися працівники найманої праці й виникла необхідність у їх матеріальному забезпеченні в разі втрати працездатності. Одночасно, відповідне значення надавалось і періодам роботи. Так поступово формувався такий важливий юридичний факт, як трудовий стаж. У правовій літературі поширена думка, що трудовий стаж - це факт-дія, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються певні права та обов`язки [1]. Він виступає, зокрема, як елемент інтегрального фактичного складу пенсійних правовідносин. При його наявності виникають і змінюються вказані правовідносини. Трудовий стаж не може бути підставою для припинення правовідносин щодо забезпечення пенсіями, тобто він виступає як правовстановлюючий юридичний факт.

Виникає питання: до простих чи складних юридичних фактів відноситься трудовий стаж? Безперечно, до складних, бо в його склад входить ряд елементів, а саме:

1) точно визначені види діяльності працівника;

2) відповідна тривалість цієї діяльності.

Трудовий стаж розглядається у взаємозв`язку з такими обставинами, як стать працівника, його вік, стан здоров`я, освітній та професійний рівень тощо. Не можна не звернути увагу й на характеристику трудового стажу як юридичного факту, яку дає Н.М. Бодерськова, виділяючи при цьому три основні моменти:

· тривалість діяльності працівника;

· наявність трудових правовідносин;

· певні правові наслідки [2].

Правда, третій момент не є характерним для трудового стажу. В усіх випадках, коли встановлюється юридичний факт, з`ясовується, які правові наслідки він породжує, тобто цей момент характерний для всіх без винятку правових обставин. До трудового стажу відносяться всі види діяльності, яким законодавець надає правового значення. Закон таке значення надає не тільки діяльності працівника у трудових правовідносинах, але і в інших (йдеться про навчання, службу в армії). Наявність трудових правовідносин (або інших) є не самостійним моментом, а рисою, що характеризує тривалість роботи або її види.

Трудовий стаж не може відноситись до фактів-подій, бо виникає на підставі суб`єктивних факторів. Трудова діяльність завжди є дією (і ніколи бездіяльністю), оскільки залежить від волі людей. Так само від волі законодавця залежать види діяльності, що включаються до трудового стажу. І тривалість трудової діяльності також залежить від волі працівника і від волі законодавця, який з трудовим стажем певної тривалості пов`язує правові наслідки.

Не можна трудовий стаж як юридичний факт відносити і до фактів-станів, що є третім, самостійним видом юридичних фактів при їх класифікації за вольовою ознакою. Погоджуючись з ним, Н.М. Бодерськова в той же час підкреслює, що трудовий стаж є фактом безперервної або повторюваної дії, яка виражається станом і в процесі якого відбувається активна діяльність суб`єктів правовідносин. Такий стаж відрізняється від фактів обмеженої (однократної) дії тим, що він існує не в даний момент або у відомий відрізок часу, а потім зникає, породжуючи певну юридичну дію, а тривалий час, протягом суми таких моментів і відрізків часу. Заперечуючи проти розгляду трудового стажу як факту стану, Безугла Я.І. зауважила, що в будь-якому факті-дії проходить активна діяльність суб`єктів правовідносин.

Що ж стосується тривалості цієї дії, то поняття стажу передбачає сааме триваючу дію. Тим більше, що стаж не перестає існувати і викликати певні наслідки після припинення трудових правовідносин з даним підприємством або організацією, а в передбачених законом випадках, і після припинення трудової діяльності взагалі. трудової діяльності взагалі.

У той же час за характером тривалості в часі трудовий стаж можна віднести як факт-дію до станів. Трудовий стаж як факт-стан лише вказує на те, що він накопичується протягом тривалого часу. З цієї точки зору бажано проводити дослідження його правової природи.

Трудовий стаж як юридичний факт конструюється правовою нормою і створюється певними діями людей, які можуть і не усвідомлювати, чи вписуються їхні дії в дозволене правовою нормою. Він як правова категорія може існувати незримо, без явного прояву і викликати правовий ефект лише за певних обставин. трудовий стаж пенсійне вислуга

Трудовий стаж існує незалежно від того, чи буде його власник вступати в конкретні трудові правовідносини. Трудовий стаж як юридичний факт характеризується двома властивостями: якісною і кількісною. Перша пов`язана з трудовою діяльністю, тобто виконанням будь-якої роботи, роботи за конкретною спеціальністю, на певній посаді, в певних умовах і кліматичних районах країни або іншої діяльності, в якій зацікавлені держава і суспільство. Друга вказує на тривалість у часі трудової діяльності.

Трудовий стаж відноситься до фактів, що вимагають спеціального закріплення. Він породжує юридичні наслідки лише за умови, якщо буде належним чином визначений. Встановлення стажу - це особлива процедура, яка полягає в обчисленні стажу за передбаченими законодавством правилами і закінчується фіксацією тривалості стажу в певному документі.

Встановлення трудового стажу входить до компетенції органів соціального захисту населення на підставі доказів, що точно визначені законом.

1.2 Види трудового стажу

В соціальному забезпеченні громадян велике значення має класифікація трудового стажу на окремі види. Розрізняють стаж загальний, спеціальний та безперервний. Така класифікація трудового стажу дозволяє диференційно підходити до призначення різних видів пенсій. На сьогодні не всі види трудового стажу використовуються. Втрачає своє попереднє значення безперервний трудовий стаж, проте зростає роль загального і спеціального стажу роботи, а реально сьогодні - страхового стажу. Для призначення пенсії за віком на загальних засадах необхідно загальний стаж роботи, а для встановлення пенсії на пільгових умовах - спеціальний.

Існуючі в літературі точки зору про класифікацію трудового стажу можна звести в три групи.

Перша група авторів ділить трудовий стаж на три види: загальний трудовий стаж, стаж певної роботи і безперервний трудовий стаж. Зазначена точка зору була традиційною і найбільш поширеною у минулі роки. Вважалось, що загальний трудовий стаж - це загальна тривалість роботи працівника. Стаж певної роботи - загальний стаж роботи певного роду, на певних посадах, у певних галузях народного господарства. Безперервний стаж - це остання безперервна тривалість роботи на одному підприємстві.

Така класифікація трудового стажу має вразливі сторони хоча б тому, що в ній відсутні критерії, закладені в її основу. Стаж певної роботи протипоставлено загальному стажу за ознакою змісту. Але ж такий стаж - це тільки час роботи за даною спеціальністю, наприклад, лікаря, педагога чи роботи в певній галузі. Безперервний стаж протипоставлено загальному за ознакою протікання роботи на одному чи на декількох підприємствах. Якщо на одному підприємстві, то стаж - безперервний, якщо на багатьох, то, в передбачених законодавством випадках, - це загальний.

Інша думка щодо класифікації трудового стажу у Бодерськової Н.М. Суть її в тому, що останній нею поділяється на два види: загальний і спеціальний. Поряд з цим розглядаються сумарний і безперервний способи їх обчислення. Загальний стаж може бути сумарним і безперервним.

Спеціальний стаж розглядається як вид загального і також передбачає сумарний і безперервний його облік. Бодерськова Н.М. розглядає поняття загального і спеціального стажу, виходячи із змісту роботи. Андрєєв В.С. вказував, що законодавство встановлює різні правила встановлення стажу в залежності від правової норми, в якій здійснювалася суспільно корисна діяльність, а також від того, для яких цілей він суспільно корисна діяльність, а також від того, для яких цілей він обчислюється. Такої думки дотримується і Безугла Я.І., яка зазначає, що класифікація повинна служити певній меті, інакше немає сенсу її проводити.

Вона (класифікація) має показати значення кожного із видів і підвидів стажу, враховуючи при цьому інтереси держави, суспільства і працівників.

Зазначені вище міркування більшою мірою відображають класифікацію стажу переважно на базі законодавства про соціальне забезпечення. Протее треба мати на увазі й те, що концепція реформи соціального забезпечення передбачає посилення дії мотивів і стимулів до праці і створення умов для повної їх реалізації з метою створення для громадян відповідного рівня життя, встановлення пенсій в першу чергу в залежності від тривалості стажу.

Це означає, що за критерії класифікації необхідно брати оцінку праці кожного громадянина державою і суспільством. У цьому відображена особливість специфіки трудового стажу, яка проявляється в певних рисах, у показниках, що охоплюються правом соціального забезпечення і трудовим правом.

Вважаючи визначаючими підставами обчислення і класифікації трудового стажу його кількісну і якісну сторони, треба сказати, що кожна з них характеризується певними рисами, які вказують на можливі критерії поділу стажу.

Умови праці можуть бути: нормальні, шкідливі і важкі, особливо шкідливі і особливо важкі. За властивостями трудового стажу(що впливають на правовідносини соціального забезпечення особи) його можна поділити на стаж будь-якої роботи і спеціальний стаж роботи, а також на загальний і безперервний (у тому числі на одному підприємстві, в установі, організації).

Спробуємо розглянути встановлення різних видів трудового стажу як юридичних фактів і показати їх юридичне значення.

Одночасно слід сказати, що будь-яка із якісних сторін трудової діяльності - стаж будь-якої роботи чи спеціальний стаж - можуть бути представлені кожною із кількісних сторін.

Тобто і той і інший може бути: загальним та безперервним. При цьому загальний стаж може включати певні періоди безперервного або повністю бути таким.

Загальний стаж будь-якої роботи, як факт для призначення пенсії - це сумарна або безперервна тривалість роботи працівника за трудовим договором (контрактом) чи на основі членства та іншої діяльності, включення якої до трудового стажу передбачено законодавством. Слід зазначити, що у загальний стаж будь-якої роботи в передбачених законом випадках, крім фактичної тривалості роботи, враховується більший час, ніж фактична робота.

Це можливо або при пільговому обчисленні стажу (наприклад, громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, необґрунтовано репресованим і згодом реабілітованим, час тримання під вартою, час відбування покарання в місці позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховуються до стажу у потрійному розмірі), або у зв'язку з тим, що, в передбачених законом випадках, у стаж роботи включається також час перерв у ній. Так як загальний стаж будь-якої роботи, як було зазначено, є загальним, збірним поняттям по відношенню до спеціального та безперервного, то це правило поширюється відповідно і на останні види стажу.

Своєю поведінкою суб'єкти створюють фактичну основу, з якою право пов'язує ті чи інші юридичні наслідки. Знаючи про те, що правова норма з тією чи іншою трудовою діяльністю пов'язує певні правові наслідки, і будучи зацікавленим саме в цих наслідках, суб'єкт трудових правовідносин співставляє свою поведінку з правовими наслідками. При цьому держава дає правову оцінку його поведінці, враховуючи інтереси як його самого, так і суспільства.

Характеризуючи загальний стаж у зв'язку з пенсійним законодавством, слід мати на увазі, що загальний трудовий стаж - це сумарна або безперервна тривалість роботи працівника за трудовим договором (контрактом) чи на основі членства та іншої його діяльності, включення якої до трудового стажу передбачено законодавством. Розглянемо ці положення детальніше, оскільки зарахування до стажу періодів роботи чи іншої діяльності, передбаченої законодавством, має важливе значення при виникненні у громадян права на пенсію.

До загального трудового стажу зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, товариствах незалежно від форм власності й господарювання, а також на підставі членства в колективних сільськогосподарських підприємствах, інших приватних підприємствах, незалежно від характеру й тривалості роботи та тривалості перерв.

Трудовий договір є основною, переважною підставою виникнення трудових правовідносин. Навіть тоді, коли застосовуються інші підстави їх виникнення, такі як адміністративний акт призначення на посаду, обрання на посаду або конкурсне її заміщення, розподіл на роботу після закінчення навчання в певних навчальних закладах тощо. Оформлення трудових відносин в усіх цих випадках проводиться укладенням трудового договору, конкретний зміст якого встановлюється вільним волевиявленням і угодою міжсторонами.

Що стосується інших видів діяльності, включення яких у загальний трудовий стаж передбачено, то їх перелік чітко дано в законодавстві. Так, відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", нею може бути будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Будь-якою іншою роботою, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, може вважатись, наприклад, робота в домашньому господарстві окремих громадян (домашні працівниці, няні, сторожі й інші).

Вони підлягають державному соціальному страхуванню незалежно від режиму їх роботи і від того, чи було укладено письмовий трудовий договір з працівником, чи ні. Також до таких робіт відноситься діяльність у релігійних організаціях за умови, що працівник підлягав державному соціальному страхуванню або сплачував страхові внески до Пенсійного Фонду України. Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено обов'язкове соціальне страхування громадян, які працюють у релігійних організаціях, включаючи священнослужителів і церковнослужителів. У зв'язку з цим релігійні організації, їх підприємства і заклади зобов'язані зареєструватись у Пенсійному Фонді України як платники внесків, вносити до Пенсійного фонду відрахування на державне соціальне страхування у порядку і розмірах, визначених для громадських організацій, їх підприємств і установ (роз'яснення Мінсоцзахисту населення України від 09.07.92 №19).

Період одержання допомоги по безробіттю зараховується як в загальний, так і в безперервний трудовий стаж (стаття 29 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.92).

Робота в'язнів зараховується до трудового стажу за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, про що видається довідка уповноваженим обласного управління Пенсійного фонду України. Робота в'язнів до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" може зараховуватися до трудового стажу за умови сплати повністю необхідної суми страхових внесків до Пенсійного Фонду України.

До загального трудового стажу зараховується і творча діяльність членів творчих спілок, а також інших творчих працівників, які не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кіноматографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки, починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора.

Військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та в органах внутрішніх справ зараховується до стажу незалежно від місця проходження служби. Особи на зазначеній службі підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. Служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання, зараховується до стажу незалежно від того, чи розповсюджується на працівників соціальне страхування.

Період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі зараховується до стажу незалежно від того, чи закінчила особа навчальний заклад, чи припинила навчання або не закінчила повний курс навчання. В трудовий стаж зараховується час фактичного навчання, зазначений у дипломі чи в довідці. Якщо є дані про те, що у студента впродовж навчання булла тривала перерва у зв'язку з наданням йому відпустки внаслідок захворювання або з інших причин, то тривалість такої перерви в трудовий стаж не зараховується.

Тимчасова непрацездатність зараховується до стажу, якщо вона почалася в період роботи внаслідок професійного захворювання або трудового каліцтва.

При цьому не має значення, чи одержував працівник допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, підлягає зарахуванню в трудовий стаж. Зарахування до стажу зазначеного періоду відбувається незалежно від родинних відносин і від того, чи сам інвалід (пенсіонер) працює, але за умови спільного з ним проживання.

Згідно з чинним законодавством час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку 6 років зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю (частина 2 статті 181 КЗпП України).

Час догляду за дитиною, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, зараховується до стажу роботи одному з батьків до досягнення нею віку 12 років (пункт 13, статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, зараховується до стажу, але не більше 10 років.

Працівникам, які працювали робітниками, службовцями чи колгоспниками до тимчасової окупації території України в період Великої Вітчизняної війни, перебування на окупованій території України або інших держав, а також на території держав, які знаходились у стані війни з Україною, зараховується до стажу роботи, крім випадків, коли вони в зазначений період здійснили злочин проти Батьківщини, що підтверджується довідками органів служби Національної безпеки України (роз'яснення Мінсоцзахисту України від 21.01.92 №10).

Відповідно до п.3 постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення час" перебування за кордоном дружин працівників державних установ і міжнародних організацій зараховується до трудового стажу.

Тривалість перерв у трудовій діяльності, причини звільнення і характер праці, при визначенні загального трудового стажу, значення не має.

Але з урахуванням практичного його застосування дані ознаки є суттєвими, оскільки вказують на додаткову оцінку стажу з точки зору можливих різновидностей його обчислення. У більшості випадків у загальний трудовий стаж зараховується (підсумовується) не тільки фактична робота працівника за трудовим договором (контрактом) на основі членства, а й інша діяльність, передбачена законодавством. Такий підвид чи таку різновидність загального стажу прийнято називати сумарним.

Сумарний загальний трудовий стаж має велике значення в праві соціального забезпечення. Тільки при визначенні його тривалості виникає право на пенсію за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання, а також в разі втрати годувальника, що помер в результаті загального захворювання. В деяких випадках він впливає на розмір допомог (допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною до досягнення нею 14 років).

Для призначення пенсій на загальних умовах особі, крім досягнення визначеного пенсійного віку (60 років - для чоловіків, 55 років - для жінок), необхідно мати відповідний трудовий стаж. В нашій державі він, як і пенсійний вік різний: для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше - 20 років. Варто наголосити, що подібна диференціація тривалості стажу для чоловіків і жінок в пенсійних системах багатьох різних країн зустрічається не так часто. В більшості з них (Німеччина, Швеція, Італія) вимоги щодо стажу для представників обох статей однакові.

Спеціальний трудовий стаж - це тривалість роботи, як правило, тільки у суспільному виробництві в певних умовах (на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці і т.п.) чи місцевостях (в гірських населених пунктах України, територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в районах Крайньої Півночі і в місцевостях до них прирівнених колишнього СРСР), а також на таких посадах, з якими пов'язано пільгове пенсійне забезпечення.

Зазначене визначення стосується загального спеціального стажу, оскільки за своєю тривалістю спеціальний трудовий стаж може бути загальним, безперервним, безперервним на одному підприємстві. Крім трудового стажу, який характеризує загальну трудову діяльність працівника, для виникнення окремих видів пенсійних правовідносин необхідний спеціальний трудовий стаж.

Цей вид стажу лежить в основі виникнення правовідносин по забезпеченню працівників пенсіями на пільгових умовах і в пільгових розмірах, пенсіями за вислугу років як по Закону України "Про пенсійне забезпечення", так і на підставі інших нормативних актів.

Спеціальний трудовий стаж охоплює всі ознаки роботи в особливих умовах. Л.Я. Гінцбург, характеризував його як стаж роботи специфікований або змістом праці, або галуззю народного господарства, або умовами праці, або географічним районом.

Спеціальний стаж як тривалість роботи в певних умовах праці, в певних регіонах країни і на певних посадах, з наявністю яких право пов'язує надання пільг або окремих видів забезпечення.

Існування декількох видів стажу зовсім не означає, що вони носять взаємовиключний характер. Діюче законодавство показує, що особливості кожного виду стажу і наявні зв'язки між ними, враховуються при встановленні пенсійних правовідносин і в певних випадках від цього залежить саме право на забезпечення, або перше і друге одночасно.

Безсумнівно, в загальний стаж спеціальної роботи можуть бути зараховані періоди безперервної роботи за спеціальністю і безперервної спеціальної роботи на одному підприємстві, в установі, організації.

Безперервним стажем спеціальної роботи слід вважати трудову діяльність в окремих галузях народного господарства, певного змісту, на певних посадах, в певних умовах праці і кліматичних районах країни, яка відбувається безперервно чи з перервами, передбаченими законодавством.

Безперервним спеціальним стажем роботи на одному підприємстві слід вважати трудову діяльність працівника за певною професією, спеціальністю чи посадою, яка відбувається тільки на одному підприємстві, в одній установі чи організації. Такий безперервний спеціальний стаж може охоплювати всю трудову діяльність працівника, складатися із окремих періодів безперервності чи бути його останньою безперервною роботою.

За змістом праці та юридичними наслідками спеціальний трудовий стаж можна поділити на певні групи. Першу групу складає спеціальний стаж, який характеризується певними умовами праці.

Кожен підвид такого стажу має свій конкретний зміст - в нього зараховується робота, яка зазначена у відповідних Списках. Всі списки зазначених робіт, затверджені Кабінетом Міністрів України. Роз'яснення про порядок застосування списків даються Міністерством соціального захисту населення України.

Про пенсійні пільги, підстави їх надання власник або уповноважений ним орган зобов'язані інформувати працівника. Вони звичайно складають витяги із відповідних списків робіт, що дають право на пенсійні пільги, і вивішують їх для ознайомлення.

Друга група спеціального стажу виділяється за кліматичними, геологічними умовами, в яких відбувалася трудова діяльність. Це робота в гірських населених пунктах України, на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також робота в районах Крайньої Півночі і місцевостях до них прирівняних (колишнього СРСР). Стаж цієї групи не змішується з іншими видами спеціального стажу: вони не прирівнюються до нього, так як і він до них.

Третю групу складає спеціальний стаж, встановлений залежно від займаної посади працівника. Даній ознаці відводиться особливе місце, оскільки вона має важливе значення при призначенні пенсій за вислугу років.

Діюче законодавство в порівнянні з минулим значно розширило число пільг, в залежності від яких нараховуються пенсії. Складний процес реформування законодавства, орієнтація пенсійного забезпечення на принципи обов'язкового пенсійного страхування - вказують на зміну місця і ролі трудового стажу в майбутньому.

Загальний трудовий стаж будь-якої роботи є обов'язковою умовою, для призначення пенсій за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання, якщо на день смерті він мав стаж, який був би йому необхідний для призначення пенсії по інвалідності. Від тривалості загального трудового стажу залежить право на допомогу по догляду за непрацездатним членом сім'ї віком до 14 років. Тут досить важливим є питання встановлення стажу як юридичного факту. По суті, стаж по-різному обчислюється при призначенні пенсій, допомог, при наданні відпусток тощо. Як правило, обчислення пенсійного стажу покладено на фахівців сфери соціального захисту. При цьому існують певні правила, що передбачають таке обчислення. Однак, такі правила є тільки в "усній формі". Відсутній нормативний акт, який регулював би порядок і правила обчислення трудового стажу. Назріла необхідність єдиного уніфікованого акта, що передбачав би порядок і правила обчислення стажу.

Підтвердження (встановлення) трудового стажу - це важливий юридичний факт у соціальному забезпеченні. Одним із засобів доказування його є показання свідків. Однак, порядок опитування свідків в органах соціального захисту ще не врегульований. Мінсоцзахистом населення України розроблена лише форма протоколу опитування свідків, в якій ця процедура викладена тільки в загальних рисах. Також не визначене й правове положення свідка. За ним не зберігається середній заробіток і не відшкодовуються інші види витрат. Він не несе відповідальності за неявку до органу соціального захисту і за дачу неправдивих показань або за відмову від дачі показань.

Крім того, оскільки держава не несе перед свідком ніякої відповідальності, обов'язок по доставці свідка в орган соціального захисту населення повністю лежить на заявнику. А все це може призвести до дачі останнім необ'єктивних показань, що відповідно впливає на оцінку показань свідка. Висновок може бути таким: слід поновити (він існував в минулі роки) порядок підтвердження стажу роботи показаннями свідків районними (міськими) судами. Це значною мірою вирішить існуючі проблеми і підвищить відповідальність свідків.

Спеціальний стаж роботи дає право на одержання пенсії на пільгових умовах чи в пільгових розмірах, на пенсію за вислугу років. Спеціальний стаж роботи (стаж роботи за спеціальністю) є однією з умов для роботи на певній посаді і в деяких випадках визначає розмір заробітної плати (в алежності від стажу). Пільги, що стосуються права працівників на ідвищення до заробітної плати, які визначаються характером виробництва, наченням галузі, умовами праці, географічними та кліматичними собливостями, надаються при наявності спеціального безперервного стажу евної роботи.

Безперервний стаж - це тривалість безперервної трудової діяльності ацівника на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації. Протее ині безперервний трудовий стаж не має визначного значення в праві оціального забезпечення.

Розділ 2. Юридичне значення трудового стажу

2.1 Значення трудового стажу в трудових правовідносинах

Важлива загальносоціальна функція трудової діяльності полягає в тому, о практично всі суспільні відносини починаються в трудовій сфері. Праця - та головна матеріальна сила, яка об`єднує всіх членів суспільства, всі його оціальні верстви і групи в єдине ціле, в єдиний соціальний організм і изначає співвідношення та взаємодію між його елементами [10]. Трудові равовідносини являються результатом реалізації закріпленого в Конституцію країни права на працю. Основою реалізації права на працю є юридичні факти, якими норми права пов`язують виникнення таких правовідносин.

На відміну від юридичних фактів, які породжують інші правовідносини, ідставами виникнення трудових правовідносин є тільки юридичні факти-дії, обто правомірні волевиявлення людей, мета яких - встановлення саме рудових правовідносин. Для встановлення останніх необхідний двосторонній ридичний акт: правомірне волевиявлення працівника і правомірне олевиявлення власника чи підприємства, організації, установи. Таким двостороннім юридичним актом виступає трудовий договір.

Як відомо, для переважної більшості трудових правовідносин на момент їх виникнення трудовий стаж не має визначного значення. Це означає, що трудові правовідносини при правомірному волевиявленні його сторін виникають незалежно від наявності чи відсутності трудового стажу працівника. Однак трудове законодавство знає і низку посад, перебування на яких, крім інших фактів, вимагає наявності стажу роботи в даній галузі чи на певній посаді.

У цьому випадку стаж роботи стає додатковим фактом виникнення трудових правовідносин. При цьому трудовий стаж є складовою частиною важливого фактичного складу як підстави виникнення трудових правовідносин. Це й зрозуміло, оскільки в ряді випадків, крім трудового договору, трудові правовідносини виникають із складних фактичних складових. До таких можна віднести: призначення державних службовців на посади, що пов`язані зі здійсненнями владних або розпорядчих повноважень; обрання на виборні посади; направлення на роботу молодих спеціалістів після закінчення ними відповідних навчальних закладів.

Саме сукупність цих фактів, необхідних для виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин у поєднанні х трудовим договором і створюють складний юридичний фактичний склад. Усі вони становлять собою правомірні волевиявлення, що здійснюються саме з метою встановлення трудових правовідносин.

Говорячи про значення трудового стажу як про умову займати певну посаду, необхідно вказати, що що трудовий стаж стає такою умовою лише тоді, коли це стаж спеціальної, а не будь-якої роботи. Стаж роботи за певною спеціальністю як умова займати посаду використовується передусім для виконання роботи, що вимагає професійних знань виробництва в цілому, його окремих дільниць; для працівників, які володіють умінням організовувати роботу окремих підрозділів, відділів і мають практичні навички по даній чи суміжній роботі.

Так, відповідно до Закону України "Про статус суддів", право обіймати посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше як десять років, у тому числі не менше як п`ять років на посаді судді. До складу Конституційного суду може бути обраний громадянин України, який має виборчі права, досяг на день обрання не менше 40 років і має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної діяльності в галузі права не менше як 15 років (Закон України "Про Конституційний Суд України").

На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорівпризначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів - віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років (Закон України "Про прокуратуру").

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років. (Закон України "Про адвокатуру").

Нотаріусом може стати громадянин України, який має вищу юридичну освіту і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою.(Закон України "Про нотаріат").

Довідник тимчасових тарифно-кваліфікаційних посад спеціалістів, службовців та професій робітників, загальних для всіх бюджетних установ і організацій, у розділі кваліфікаційні вимоги встановлює рівень загальної і спеціальної підготовки, який необхідний для виконання роботи чи зайняття посади з урахуванням практичного стажу роботи за даною чи аналогічною посадою. Так, наприклад, для посади юрисконсульта зазначених установ, необхідна вища освіта (спеціаліст або бакалавр) певного професійного спрямування або певної спеціальності без вимог до стажу роботи. Для юрисконсульта ІІ категорії - вища освіта (спеціаліст або бакалавр) певного професійного спрямування або певної спеціальності і стаж роботи на посаді юрисконсульта: для спеціаліста - не менше 2 років, бакалавра - не менше 3 років. Юрисконсульт І категорії - вища освіта (магістр або спеціаліст) певного професійного спрямування або певної спеціальності: для магістра - без вимог до стажу роботи і стаж роботи на посаді юрисконсульта ІІ категорії - для спеціаліста не менше 3 років. Провідний юрисконсульт - вища освіта (магістр або спеціаліст) певного професійного спрямування або певної спеціальності і стаж роботи на посаді юрисконсульта І категорії: для магістра - не менше 2 років, спеціаліста - не менше 3 років.

Як бачимо, в одних випадках стаж як умова обіймати посаду застосовується поряд з умовою щодо спеціальної освіти, а в інших випадках - спеціальна освіта компенсує тривалість такого стажу.

Посадові кваліфікаційні характеристики для більшості працівників свідчать, що вимога до стажу як умова займати посаду, в основному, обмежується тривалістю такого стажу 2-3 роки. При цьому слід зауважити, що для займання посад працівників апарату судів та арбітражних судів, працівників прокуратури та інших державних службовців Закони України встановлюють значно більшу тривалість спеціального стажу. І це виправдано.

Адже прийняття Верховною Радою України в липні 1990 року Декларації про державний суверенітет України, 24 серпня 1991 року - Акту проголошення незалежності України, 5 листопада 1991 року - Закону України "Про прокуратуру", 15 грудня 1992 року - Закону України "Про статус суддів",3 червня 1992 року - Закону України "Про Конституційний Суд України", 16 грудня 1993 року - Закону України "Про державну службу". 28 червня 1996 року - Конституції України, що вказує на нагальну потребу проведення судовоправової реформи. Мета її - реальне затвердження принципу верховенства права, забезпечення прав і свобод громадян. Для цього необхідно мати укомплектований аппарат державних органів компетентними і досвідченими кадрами.

Вимоги до стажу містять лише вказівку про характер роботи і загальну її тривалість, незалежно від переривів у цій роботі і самих причин переривів. Це означає, що загальний стаж спеціальної роботи за даною чи аналогічною спеціальністю визначає рівень кваліфікації того чи іншого працівника. Подібне має місце і при оплаті праці за спеціальний стаж.

В даний час не можна ігнорувати безперервний стаж за спеціальністю, оскільки саме безперервна робота здатна забезпечити більш високий рівень кваліфікації. У зв`язку з цим, було б доцільним зробити відповідну "переоцінку" значення загальної тривалості стажу роботи і вимоги про безперервний стаж практичної спеціальної роботи. Адже, наприклад, 2-річний безперервний стаж роботи бухгалтером сприяє більш вищій кваліфікації, ніж загальний 3-5 річний зі значними перервами.

У ряді випадків, крім трудового договору, трудові правовідносини виникають із складних юридичних фактичних складів. Це стосується, крім призначення державних службовців на посади, що пов`язані зі здійсненням владних або розпорядчих повноважень, обрання на виборні посади, а також направління на роботу молодих спеціалістів і молодих робітників після закінчення ними відповідних навчальних закладів.

Обрання на виборні посади є найбільш демократичним порядком заміщення посад у різних державних органах. Перед обранням на виборну посаду з кандидатом проводиться бесіда і досягається згода на заняття цієї посади, в окремих випадках від кандидата вимагається згода на участь у виборах - у письмовій формі.

Особливим порядком підбору працівників на посади є конкурс, який дозволяє відбирати на заняття певної посади кращого з претендентів. При конкурсі право підбору працівників належить не керівнику підприємства, установи, організації, а колективному органу, який таємним голосуванням вирішує питання, хто з претендентів на посаду найбільш відповідає вимогам цієї посади. Дані про вакансії посад публікуються і поширюються через засоби масової інформації, не пізніше як за один місяць до проведення конкурсу.

Конкурсний порядок заміщення посад застосовується для вступу на державну службу, в науково-дослідних установах, в театрально-видовищних організаціях. Заміщення посад педагогічних працівників вищих навчальних закладів на конкурсній основі проводиться у випадках, коли іншим шляхом ці посади не можна заповнити.

До конкурсу запрошуються особи з вищою освітою і певним досвідом роботи. Як бачимо, і в цих випадках трудовий стаж є важливим компонентом виникнення зазначених трудових відносин.

Однією з підстав виникнення трудових відносин відповідно до Указу Президента України від 23 січня 1996 року "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" є договірна форма підготовки і працевлаштування зазначених в Указі осіб. Особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менш як три роки. Указом також визначено, що підготовка спеціалістів можлива за рахунок коштів, фізичних і юридичних осіб. Порядок працевлаштування випускників, які закінчили вищі навчальні заклади за рахунок коштів відповідних та фізичних осіб, визначається угодами між ними.

В усіх цих випадках, основою виникнення трудових правовідносин у майбутньому (після закінчення навчального закладу) є вимоги щодо наявності спеціальної освіти. Однак, не слід забувати, що відповідно до пункту "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі хоч і зараховується до стажу роботи, але в даному випадку мова йде про загальний, а не спеціальний стаж конкретної роботи.

Говорячи про значення трудового стажу як юридичного факту виникнення трудових правовідносин слід нагадати і про його значення у формуванні кадрового резерву керівників державних підприємств, установ і організацій, який створюється для заміщення цих посад. На виконання Указу Президента України від 19 травня 1995 року № 381 "Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій" Кабінет Міністрів постановою від 20 жовтня 1995 року № 847 затвердив "Положення про формування кадрового резерву керівників підприємств, установ, організацій. До кадрового резерву зараховуються професіно підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов`язків, виявляють ініціативу, мають організаторські здібності, досвід роботи. Переважне право на заміщення вакантної посади має працівник, зарахований до кадрового резерву на цю посаду.

Практика свідчить про те, що до займання певних посад подекуди допускаються особи, які не мають як певної спеціальної освіти, так і практичного стажу роботи за аналогічною чи тією ж спеціальністю. Чи може таке порушення при прийнятті на роботу служити підставою припинення трудового правовідношення? Не завжди і не скрізь. Стаж практичної роботи для займання тієї чи іншої посади можна розглядати як фактор, який визначає рівень кваліфікації. Тому, якщо це не призвело до негативних наслідків при виконанні працівником своїх обов`язків, немає підстав для припинення трудових правовідносин. У цьому випадку умова про стаж направлена на забезпечення певних галузей народного господарства висококваліфікованими кадрами (практиками). Однак, такі випадки повинні сприйматися як виняток.

Бо запорукою розбудови та розвитку держави зміцнення її економічних і соціальних гарантій є підготовлені, висококваліфіковані кадри.

2.2 Трудовий стаж у пенсійному забезпеченні

Пенсійні правовідносини виникають, розвиваються, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів. Завдяки встановленню їх наявності або відсутності органи соціального захисту населення ухвалюють рішення про призначення пенсії, збільшення чи зменшення її розміру тощо. Юридичні факти у пенсійних правовідносинах відіграють різну роль. Одні з них характерні для всіх пенсійних правовідносин, інші - для якоїсь групи цих правовідносин, а окремі - тільки для певних правовідносин. Одним з головних юридичних фактів є наявність відповідного трудового стажу.

Трудовий стаж - це час, протягом якого працівник займався різними видами діяльності, котрі згідно з діючим законодавством дають право на пенсійне забезпечення (ст. 12-14; 16-18, 20, 25, 27, 30, 43, 45, 54-55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"). Розкриваючи зміст поняття трудового стажу слід визначити, що тривалість трудового стажу вимірюється, як правило, у місяцях, а в деяких випадках - у роках. Але в одних випадках ураховуються тільки повністю відпрацьовані місяці (повне число робочих днів), а в других - місяці, протягом яких працівник займався суспільно-корисною діяльністю більш половини робочих днів.

До стажу роботи зараховується час оплачуваної суспільно-корисної діяльності; час виконання робіт без оплати до трудового стажу не зараховується (виключення складає випадок, наприклад, час навчання у вищих учбових закладах); при цьому правові форми оплати праці не мають значення.

В деяких випадках, передбачених законодавством, до трудового стажу працівника зараховується час, коли він не працював, але за ним зберіглося місце роботи (посада). Наприклад, час хвороби, виконання державних та суспільних обов`язків з відривом від основної роботи, час чергової та додаткової відпустки. Право на деякі види пенсійного забезпечення або їх розмір знаходяться в прямій залежності не тільки від факту суспільно-корисної діяльності, але і від тривалості трудового стажу. Наприклад, для виникнення права на пенсію за віком встановлюються вимоги загального стажу роботи: для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років. Цей стаж не змінюється протягом десятиріч. Значення трудового стажу як юридичного факту в соціальному забезпеченні багатогранне: він породжує виникнення ряду пенсійних правовідносин, впливає на основний розмір пенсії суб`єкта цих правовідносин (по інвалідності, за віком, в разі втрати годувальника), від нього залежить загальний розмір пенсії за віком (зверх встановленого стажу пенсія збільшується на один відсоток заробітка за кожний повний рік роботи). Законодавство підняло роль та значення трудового стажу у сфері соціального забезпечення.

2.3 Обчислення трудового стажу

Законодавством встановлено певний порядок обчислення стажу і включення в нього різних видів трудової та іншої суспільно-корисної діяльності.

Розглянемо цей порядок за видами стажу. Із визначення поняття загального стажу роботи бачимо, що до нього включається будь-яка робота, що виконується працівником на підставі трудового договору (контракту), на підприємствах, в установах, організаціях, а також на підставі членства в колективних та кооперативних господарствах, незалежно від форм власності часу роботи.

Стаж роботи має рівне значення для всіх соціальних груп. Діючим законодавством скасовано раніше існуючі кордони для членів СГП, коли їх трудовий стаж не тільки не прирівнювався до стажу працівників та службовців, але і не зараховувався до стажу роботи за умов невиконання встановленого в господарстві мінімуму трудової участі.

Законом встановлено, що до стажу роботи зараховується будь-яка робота, під час якої працівник повинен мати обов`язкове державне соціальне страхування. Це означає, що в пенсійний стаж включається робота не тільки за наймом, але і індивідуальна трудова жіяльність громадян, в тому числі зайнятих в колективах арендаторів, в селянських (фермерських) господарствах, робота за громадянсько-правовим договором, якщо сплачувались страхові внески в пенсійний фонд.

До стажу роботи включається творча діяльність письменників, художників, композиторів та інших творчих працівників, військова служба і служба в органах безпеки та внутрішніх справ, в воєнізованій охороні і спеціальному зв`язку, в горнорятувальних частинах незалежно від установчої підпорядкованості та наявності спеціального чи військового звання.

До трудового стажу зараховується навчання у вищих навчальних закладах, в школах та на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. Раніше таке навчання зараховувалось до трудового стажу, якщо йому передувала робота чи служба в армії, в органах безпеки та внутрішніх справ.

До стажу роботи зараховується і час догляду за деякими категоріями непрацездатних. Мається на увазі час догляду за інвалідом у віці до 16 років, а також за пенсіонером, що за свідченням медичного закладу потребує постійного догляду.

До стажу роботи при призначенні пенсії включається також час прибування на інвалідності в зв`язку з нещаснним випадком на виробництві чи професійним захворюванням.

Не забуті також непрацюючі жінки, що виховують дітей: при призначенні пенсії до трудового стажу зараховується час догляду непрацюючої матері за малими дітьми, але не більше досягнення кодною дитиною трирічного віку при призначенні пенсії за віком.

До трудового стажу зараховується і період проживання дружин військовослужбовців офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і службовців зверхстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де відсутні можливості їх працевлаштування за спеціальністю (тільки до невистачаючого). Період проживання з чоловіком-військовослужбовцем в таких місцевостях підтверджується довідками, що їх надають командири (начальники) військових частин, військові комісаріати.

Стаж обчислюється за фактичною тривалістю трудової діяльності, тобто з дня найму на роботу працедавцем і до дня її припинення (звільнення). Але іноді він може обчислюватись на пільгових умовах. Таке обчислення стажу, необхідного для призначення пенсії, встановлено перш за все для військовослужбовців, що брали участь в бойових діях, в тому числі при виконанні миротворчих операцій за рішенням ООН. Використовується пільговий порядок обчислення стажу - один місяць за три.