Актуальність теми. Сучасний корпоративний сектор розвивається у винятково складних умовах ринкових перетворень у національному господарстві, докорінних змін внутрішньовиробничих і зовнішніх відносин в економіці України. Нові вимоги зумовлені розгортанням ринкових відносин, формуванням підприємницької діяльності, змінами функцій і методів державного управління та регулювання, станам навколишнього середовища.

У сучасних умовах глибоких ринкових перетворень в економіці України центральне місце починають посідати питання раціонального та ефективного державного управління діяльністю суб'єктів корпоративних відносин, удосконалення механізмів управління, зумовлених переходом до ринкової економіки. Перехід до використання ефективної системи макроекономічного управління корпоративними структурами на наукових принципах повинен стати одним з головних засобів здійснення економічних реформ. Негативний вплив на діяльність корпоративних структур справляє неупорядкована, недієздатна система управління діяльністю акціонерних товариств, відсутність чіткого розмежування прав і відповідальності власників та керівників, невпорядкованість їх діяльності. Дезорганізація зв'язків між владними структурами та господарюючими корпоративними суб'єктами доповнюється неузгодженістю внутрішніх управлінських структур, фактичною безгосподарністю акціонерних підприємств. Потребує вирішення проблема забезпеченості правового захисту договірних відносин, довірчого управління власністю. Стає все більш очевидним, що ці та інші питання вимагають негайного розв`язання. Це особливо актуалізує проблему теоретичного дослідження розвитку системи державного управління корпоративними структурами в ринковій економіці, яка може і має стати основою переходу від посткризового відновлювального зростання до етапу динамічного розвитку в рамках соціально орієнтованої моделі розвитку.

Питанням визначення ролі системи державного управління діяльністю корпоративних підприємств, принципів ефективного функціонування первинних організаційних ланок управління, взаємодії сукупності управлінських відносин з економічною системою в цілому приділено багато уваги в дослідженнях економістів і управлінців. Особливо слід відзначити наукові праці зарубіжних учених: М. Альберта, Р. Акоффа, Д. Вурворда, Дж. мол. Грейсона, П. Друкера, Р. Дорнбуша, Б. Карлоффа, Е. Мейо, Ф. Котлера, А. Маслоу, М. Мескона, У. Оучі, М. Портера, Г. Саймона, Ф. Тейлора, Р. Фалмера, Г. Форда, С. Фішера, Ф. Хедоурі, Л. Якоккі.

Однак застосування теоретичних положень західної науки має обмежений характер. Тому в сучасній економічній теорії та теорії державного управління українські й російські дослідники інтенсивно нагромаджують аналітичний матеріал, що дає змогу формулювати вихідні теоретичні положення, на яких можна будувати системи управління підприємством, адекватні реальним створеним умовам. Важливі аспекти теорії державного управління досліджується у працях таких українських учених як О. Амосов, В. Бакуменко, З. Варналій, В. Воротін, Л. Воротіна, О. Галушко, В. Геєць, Г. Губерна, А. Дєгтяр, В. Дорофієнко, В. Євтушевський, Ю. Єхануров, М. Ермошенко, В. Ільяшенко, Г. Козаченко, А. Мерзляк, О. Мордвінов, Т. Мотренко, В. Огаренко, В. Павлов, Е. Панченко, О. Поважний, В. Рижих, І. Розпутенко, А. Чухно, В. Шамрай, А. Шегда та інші. Плідно працюють російські дослідники Л. Абалкін, Р. Белоусов, І. Бєляєва, П. Буніч, С. Ленська, Г. Попов, З. Румянцева та інші.

Але в цілому відчувається дефіцит теоретичних досліджень з концептуальних проблем державного управління діяльністю корпоративних підприємств. Необхідні узагальнення теорії державного управління, що стосуються періоду формування ринкових відносин в Україні, становлення нової парадигми управління корпоративним підприємством. Відсутні дослідження, де аналізувалися б системні підходи в теорії державного управління, проблеми вибору ефективної системи управління корпоративними підприємствами в умовах глибоких ринкових перетворень.

Особливо бракує узагальнень світового досвіду використання існуючих систем макроекономічного управління діяльністю корпоративних структур у розвиненій економіці для вирішення низки проблем виходу з кризового стану українських акціонерних підприємств. Недостатньо досліджені системи макроекономічного управління в умовах реформування власності підприємств і формування підприємницької діяльності в корпоративному секторі національної економіки. Отже, потреба в комплексній науковій розробці механізму державного управління корпоративними структурами за умов якісних ринкових перетворень зумовила вибір теми, визначила мету та завдання роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснена в межах комплексного наукового плану Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління" відповідно до наукового проекту "Механізми управління об'єктами і процесами ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0105U002566). Роль автора полягає в узагальненні сучасних методів державного управління діяльністю суб`єктів господарювання в корпоративному секторі національної економіки, опрацюванні сучасного стану механізмів макроекономічного регулювання корпоративних відносин і запропонуванні практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності корпоративного управління.

Водночас дисертаційна робота є складовою частиною проектів Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України, Спілки союзу економістів України, проектів Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Світового банку, Інституту конкурентного суспільства.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне дослідження проблем розвитку та модифікації системи державного управління корпоративними структурами з урахуванням економічного стану України та специфіки сучасних ринкових перетворень; розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення управління на макро- та мікро рівні і визначення пріоритетних напрямів, методів і чинників впливу макроекономічного управління на підприємницьку діяльність корпоративних структур.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

дослідити науково-теоретичні основи формування системи державного управління корпоративними структурами в умовах глибоких ринкових перетворень національної економіки;

здійснити аналіз нормативно-правової бази та практики становлення й розвитку макроекономічного управління діяльністю суб'єктів господарювання в корпоративному секторі національної економіки;

розкрити зміст, цілі, завдання та функції державного управління акціонерними підприємствами в конкурентному середовищі;

узагальнити досвід державного управління діяльністю корпоративних структур на макро- та мікрорівні в країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин;

обґрунтувати теоретичні підходи до розробки основних напрямів модифікації механізмів, методів, стилів управління підприємницькою діяльністю корпоративних підприємств як основи забезпечення їх конкурентоспроможності;

визначити концептуальні підходи до моделювання державного управління підприємницькою діяльністю акціонерних товариств з метою встановлення критеріїв для обґрунтування напрямів розвитку систем управління підприємницькими структурами;

охарактеризувати концептуальні положення і принципи становлення корпоративного управління та його вплив на формування підприємницького середовища в Україні;

державне управління корпоративна структура

удосконалити методологічні підходи до розробки основних напрямів модифікації механізму, методів, стилів управління підприємницькою діяльністю підприємств як основи забезпечення їх конкурентоспроможності;

виявити зміни в українській практиці макроекономічного управління в окремих сферах господарювання та розробити перспективну структуру ринкової моделі раціонального управління корпоративними підприємствами;

науково обґрунтувати практичні пропозиції щодо створення в національній економіці ефективної системи засобів, інструментів і механізмів управління корпоративними підприємствами в умовах ринкової орієнтації розвитку економіки.

Об'єктом дослідження є процес державного управління корпоративними структурами у єдності та взаємодії її складових в умовах глибоких ринкових перетворень національної економіки.

Предметом дослідження є формування системи державного управління діяльністю корпоративних структур в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що необхідною умовою сталого економічного зростання корпоративного сектору національної економіки є розвиток і модифікація дієвої системи державного управління за умов глибоких ринкових перетворень в економіці України.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення сучасних теорій - економічної та теорії державного управління, теорії відтворення, циклічності, рівноваги (загальної і часткової), а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань управління та розвитку системи макроекономічного управління в умовах глибоких ринкових перетворень. Для перевірки гіпотези та виконання поставлених завдань у роботі було використано сучасні методи дослідження: системно-аналітичний, який дав змогу узагальнити наукові концепції, розробки та пропозиції провідних вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені проблемі макроуправління; історичний та логічний методи - для дослідження еволюції функцій управління, зокрема в ринкових умовах господарювання; метод функціонально-структурного аналізу, що передбачав постановку досліджуваної проблеми і дав змогу простежити причинно-наслідкову зумовленість її виникнення; економіко-статистичний метод - для дослідження еволюції системи корпоративного управління, розуміння динаміки, структури та ефективності управління підприємством; метод порівняльного аналізу (SWOT-аналіз) - для визначення сильних і слабких сторін, зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на формування системи управління підприємницькими структурами; програмно-цільовий метод - для надання науково-практичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення та оптимізації систем управління й обґрунтування практичних пропозицій щодо створення в національній економіці ефективної системи засобів, інструментів і механізмів державного управління акціонерним підприємством в умовах ринкової орієнтації розвитку економіки.

Інформаційну базу дослідження становлять звітні дані Держкомстату України, основоположні законодавчі й нормативно-правові акти і програмні документи державних органів України, зокрема Конституція України, закони України, Укази Президента України, нормативні документи Верховної ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки, монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів, особисті дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному науковому дослідженні розвитку системи державного управління корпоративними структурами та розробці науково-теоретичних засад забезпечення розвитку корпоративного сектора у тому числі корпоративних прав держави, в умовах глибоких ринкових перетворень та модифікації впливу ринкового механізму на суб'єкти господарювання. Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається в таких положеннях:

уперше:

розкрито сутність системи макроекономічного управління корпоративними структурами, що зумовлена єдністю об'єктивного (об'єктивних економічних законів) і суб'єктивного, свідомої управлінської діяльності, спрямованих на функціонування та розвиток економіки підприємств, досягнення певного рівня виробництва обсягу товарів і послуг при дотриманні суспільно необхідних витрат для задоволення потреб суспільства шляхом впровадження нової системи державного управління корпоративними підприємствами (єдність соціально-економічної та організаційно-економічної сторін, централізму і децентралізації, галузевого та територіального управління);

визначено об'єктивні передумови формування системи макроекономічного управління корпоративним сектором, що породжуються вимогами ринку та конкурентного середовища, зумовлені впливом світових, державних, міждержавних, регіональних, субрегіональних процесів і визначаються такими факторами: необхідністю розширеного та індивідуального відтворення, забезпечення довгостроковості інтересів роботодавців, власників підприємств і працівників, забезпечення єдності та цілісності ринкового середовища діяльності підприємницьких корпоративних структур і входження їх у світовий економічний простір;

обґрунтовано критерії, визначено цілі та розкрито генезис системи управління державними пакетами акцій, які не мають статусу контрольних, у тому числі захисту прав держави як міноритарного акціонера;

удосконалено:

теоретичне обґрунтування причин, які перешкоджають реалізації державної регуляторної політики у корпоративному секторі. Визначено, що головні з них - невідповідність дій центральних, місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування щодо прийняття нових актів принципам, закладеним в ідеологію державної регуляторної політики та лобіювання органами виконавчої влади галузевих інтересів всупереч процедурам регуляторної політики;

систематизація принципів формування ринкової моделі корпоративного управління за формами (прямого та непрямого впливу) та засобами (економічні, правові, адміністративні), результативність яких підвищується, якщо вони застосовуються не випадково або під тиском груп спеціальних інтересів і кон'юнктури, а системно, виходячи із стратегічних цілей і тактичних завдань розвитку акціонерних товариств з метою вдосконалення форм господарювання та підвищення їх ефективності;

інструментарій механізму державного управління згідно із структурно-функціональними та системними ознаками, основними елементами якого є: формування та реалізація економічних інтересів господарюючих суб'єктів корпоративного сектору економіки; визначення та результативне застосування організаційних і економічних механізмів управління; регламентація господарського життя; формування дієвої системи корпоративного управління та корпоративної культури;

визначення напрямів впливу системи державного управління корпоративними підприємствами на економічне зростання, а саме: формування стратегії розвитку акціонерних підприємств у конкурентному середовищі; орієнтація на переважне використання в господарській діяльності корпоративних структур сучасних форм впливу ринкової моделі управління на підвищення результативності; запровадження інструментів громадського контролю над діяльністю суб'єктів корпоративного сектора шляхом обов'язкового оприлюднення результатів їх фінансово-економічної діяльності, уведення представників громадськості до наглядових рад стратегічно важливих корпоративних підприємств національної економіки.

дістало подальшого розвитку:

положення теорії державного управління, що в умовах ринкової економіки не існує якоїсь єдиної, універсальної моделі управління корпоративними підприємствами, а існує їх множинність. При виборі моделі управління слід орієнтуватися на такі структуроутворювальні елементи, як організація структури управління, спрямування дії системи на економічні інтереси, потреби учасників корпоративної підприємницької діяльності (власників, роботодавців і працівників підприємств).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здійснені в дисертації дослідження втілені в конкретні пропозиції, методики, рекомендації, прикладні моделі та мають придатну для використання на практиці державного управління корпоративними підприємствами в ринкових умовах господарювання. Результати та основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій. Вони можуть використовуватися при опрацюванні довгострокових програм соціально-економічного розвитку України та корпоративного сектору економіки, підготовці відповідних розділів проектів законодавчих і нормативно-правових актів з питань макроекономічного управління, розробці дієвих механізмів реалізації програм розвитку акціонерних підприємств і формування національного корпоративного сектору.

Матеріали дисертаційного дослідження використані як пропозиції та зауваження до проектів законів, методичних розробок. Основні результати викладені в наукових публікаціях автора, доповідях на наукових конференціях, аналітичних записках до державних органів.

Результати дослідження впроваджені:

використані Інститутом конкурентного суспільства та Аналітичною групою Координаційно-Експертного Центру Об'єднань Підприємців України під час підготовки зауважень і пропозицій до проектів Законів України "Про Державний бюджет на 2005 рік", "Про Державний бюджет на 2006 рік", "Про основні засади державного контролю (нагляду) за господарською діяльністю в Україні" та "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності" (довідка №123 від 10 жовтня 2006 р.);

запроваджені Спілкою підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України при підготовці зауважень і пропозицій до проектів законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (довідка №23 від 20 листопада 2006 р.);

основні положення дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Гуманітарного університету "ЗІДМУ" в процесі викладання курсів "Теорія державного управління", "Регіональне управління", "Бізнес планування" (довідка №56 від 18 листопада 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно. Особистий внесок автора в наукові праці, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися й одержали схвалення на науково-практичних конференціях "Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації" (Київ, 2005); "Дні науки" (Запоріжжя, 2004-2006); "Адміністративно-територіальна реформа та проблеми реалізації потенціалу економічного зростання в Україні" (Одеса 2005).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 14 наукових працях загальним обсягом 4,5 друк. арк., у тому числі 8 - у наукових фахових виданнях, обсягом 3,2 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, переліку умовних позначень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації - 237 сторінки, в тому числі 21 рисунок, 15 таблиць. Список використаних джерел містить 196 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, визначено його мету й завдання; розкрито рівень наукової розробленості теми, визначено об'єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження й публікацій за темою.

У першому розділі - "Науково-теоретичні основи державного управління корпоративними підприємствами в умовах ринкової орієнтації розвитку економіки" - досліджено теоретичні проблеми державного управління корпоративними підприємствами та визначено економічну стратегію і тактику розвитку акціонерних підприємств в умовах глибоких ринкових перетворень в економіці України.

Теоретичне дослідження засвідчило, що у ХХІ ст. у світовому господарстві центральне місце посідають трансформаційні, економічні та фінансові проблеми, що спонукає вчених шукати відповіді на запитання: яку роль мають відігравати нові форми макроекономічного управління діяльністю корпоративних підприємств? Якими мають бути ринкові системи управління акціонерними підприємствами в конкурентному середовищі?

Існує наукова проблема, яка потребує розв'язання, а саме: уточнення концепції й подальше коригування напрямів модифікації системи державного управління корпоративними підприємствами, надання йому сучасних ринкових форм, необхідність знаходження шляхів реалізації ринкової моделі раціонального управління підприємницькою діяльністю акціонерних підприємств, що забезпечить створення дієвого механізму входження в сучасне ринкове середовище. Це дало б змогу максимально скористатися позитивними наслідками глибокого ринкового реформування економіки та водночас мінімізувати економічні, й особливо соціальні, труднощі, пов'язані з адаптацією корпоративних структур до закономірностей розвитку національної економіки.

Наголошено на тому, що сучасний стан макроекономічного управління корпоративним підприємством характеризується надто повільним зародженням сучасних управлінських технологій та організацією переорієнтації підприємств на ринок і ризикові, підприємницькі шляхи розвитку. За роки трансформації національної економіки в ринкову зроблено досить багато, але проблема полягає в тому, що, відійшовши від командної економіки, підприємства ще повністю не увійшли в ринкову економіку, а лише перебувають на етапі переходу до ринку.

Аналіз теоретико-методологічних основ державного управління корпоративними підприємствами засвідчив, що управлінські відносини як економічна категорія зумовлені, насамперед, поділом праці та її кооперацією. Функція управління як результат кооперативної форми праці полягає в забезпеченні координації спільних дій органів державного управління і відповідних цим діям виробничих відносин.

Одночасно, доводячи об'єктивність управлінських відносин, в розділі зазначаємо, що функція управління здійснюється через свідому організаторську діяльність управлінців на всіх рівнях. Зовнішня видимість вольової, начебто незалежної, діяльності суб'єкта управління ні в якому разі не означає заперечення об'єктивності управлінських відносин, що реалізуються через цілеспрямовану діяльність людей.

У реальній дійсності державне управління є формою та засобом свідомої реалізації об'єктивних закономірностей економічних відносин на національному рівні. В основі управлінської діяльності лежать історичні, реальні можливості, які мають об'єктивний характер - учасники цих відносин не в змозі їх переформувати на власний розсуд. Це означає, що питання управління корпоративними підприємствами займають важливе місце в дослідженнях економічної теорії та теорії управління. У свою чергу, це пояснюється не тільки змістом управлінських відносин як складової всієї системи економічних відносин, а й багатогранністю теорії державного управління, нерозривним зв'язком і взаємозумовленістю економічних та управлінських процесів. При цьому теоретико-економічний аналіз державного управління корпоративними підприємствами полягає в розкритті змісту економічних відносин, форм їх прояву та реалізації, що складаються і безперервно розвиваються в процесі відтворення між суб'єктами ринкової системи господарювання з приводу координації та узгодження їх дій. Теорія державного управління досліджує сукупність об'єктивних зв'язків між суб'єктом і об'єктом управління та всередині кожного з них. Ці зв'язки відображають розвиток виробництва й обміну, цілі та способи організації функціонування підприємства у єдності його внутрішньої та зовнішньої складових. Таке розуміння сутності державного управління корпоративним підприємством об'єктивно зумовлює необхідність з'ясування концептуальних засад розвитку теорії державного управління, розкриття взаємозв'язку змін в об'єкті управління (корпоративному підприємстві).

Аналіз сучасних наукових публікацій з теорії управління дає змогу стверджувати, що розвиток уявлень про організації органічного типу найбільшою мірою адекватний динамічним ринковим перетворенням. У таких організаціях визначальною рисою є здатність адаптуватися до змін зовнішнього середовища із збереженням власних якостей і функцій.

Зіставлення та системний аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел стосовно питань розвитку системи державного управління сучасними корпоративними підприємствами засвідчило, що спроби вирішити проблеми підвищення ефективності системи макроекономічного управління були і у представників вітчизняній теорії управління. Науковці, які досліджували загальну систему макроекономічного управління корпоративними підприємствами у специфічних умовах господарювання, намагалися поєднати планомірність з використанням ринкових відносин. Однак таке поєднання виявилось досить суперечливим, що знайшло своє відображення як у практиці, так і в теоретичних підходах до цієї проблеми.

Здійснено наукову експертизу історії становлення та розвитку систем державного управління корпоративними підприємствами на різних рівнях. Це дає підстави стверджувати, що типи управління підприємствами розрізняються від їх організаційно-правових форм. Так, для партнерського підприємства переважним є підприємницький тип управління, при якому функції володіння капіталом і управління його рухом, використання в процесі діяльності збігаються. Інша справа - корпорація, де управління здійснюється професійними менеджерами в інтересах власників капіталу. Створення ієрархічної структури управління, жорстка регламентація функціональних обов'язків ведуть до появи та подальшого розвитку системи корпоративного управління. Це означає, що в дослідженні ключових питань теорії макроекономічного управління слід ураховувати залежність типу управління від життєвого циклу акціонерного підприємства.

Шляхом системного аналізу літературних джерел визначено найважливіші аспекти проблеми, що до цього часу належно не розкриті та потребують поглибленого наукового дослідження. До них слід зарахувати тривалий процес зміни традиційних стереотипів мислення, неусвідомлення на державному рівні важливості та виняткової складності проблеми управління акціонерним підприємством у ринкових умовах, відсутність управлінської культури. Таким чином, сучасні вимоги та стандарти системи державного управління діяльності корпоративних підприємств потребують поєднання новітніх теоретичних підходів з національними особливостями та особливостями ринкових перетворень. Якнайшвидше усвідомлення та практичне втілення здобутків у розвитку теорії державного управління має, зрештою, якісно змінити загально-управлінські відносини в національній економці.

У другому розділі - "Формування моделі та механізмів державного управління в корпоративному секторі національної економіки" - проведено комплексне дослідження формування моделі та механізмів державного управління підприємствами корпоративного сектору в ринковій економіці України.

У процесі дослідження механізму макроекономічного управління на рівні корпоративного сектору слід зазначити, що його предметом є управління безпосередньо виробництвом, фінансами, ринками, кадровою роботою. З погляду стратегії воно також націлене на забезпечення сталого розвитку корпорації шляхом формування найбільш ефективної організаційної структури. Ця структура ґрунтується на оптимальному співвідношенні компетенції та відповідальності учасників корпоративного управління. Важливим фактором, що відрізняє корпоративну структуру, є специфічні умови діяльності, які вимагають участі багатьох організацій і груп, цілі яких поєднуються із загальними цілями корпорації. Усі характеристики організаційної структури формуються відповідно до корпоративних цілей, стратегій, інтересів і цінностей. Пріоритетною характеристикою корпоративної структури є поєднання інтересів акціонерів, персоналу та управлінців у реалізації корпоративної стратегії.

Доведено, що процес макроекономічного управління - це функціонування прийнятої організаційної структури, яка відображає хід виконання функцій корпоративного управління та характеризує його динаміку. Цей процес має особливий зміст, зумовлений його сутністю, що передбачає певну послідовність дій у просторі й часі (див. рис.).

Виявлено, що в країнах з розвиненою ринковою економікою було здійснено перехід до нової системи макроекономічного управління, складовою якого є дієва система управління корпоративними структурами. З переходом на нову систему управління реалізація корпоративних прав здійснюється через реальну участь акціонерів в управлінні корпоративних структур.

Дослідження автора засвідчують, що система державного управління акціонерними товариствами в Україні в цілому є така сама, як і в країнах з розвиненими ринковими відносинами. Вона більшою мірою має риси німецької системи управління корпоративними структурами, оскільки передбачає наявність в акціонерних товариствах окремих органів з наглядовими функціями. Це, на думку автора, визначає загальну внутрішню структуру та окремі інструменти механізму управління підприємствами корпоративного сектору національної економіки.

Отже, на органи внутрішньої структури механізму корпоративного управління припадають: на правління - виконавчі функції, на наглядову раду - контрольні та виконавчі (деякі) функції, на ревізійну комісію - тільки контрольні функції. Така структура механізму корпоративного управління визначає специфіку здійснення управління в акціонерних підприємствах.

Подальше поглиблення дослідження практики розвитку корпоративних відносин підтвердило висновок, що типи процесу корпоративного управління можна класифікувати за характером виконання його етапів як лінійний, коригований, розгалужений, ситуаційний, пошуковий.

Рис. Зміст процесу макроекономічного управління корпоративними структурами в умовах якісних ринкових зрушень

Досліджуючи формування механізму макроекономічного управління діяльністю корпоративних структур, автор дійшов висновку, що реалізація функцій управління та його процес є основою діяльності підприємств корпоративного сектору і пануючої в ньому корпоративної культури. Раціональна організація цього процесу є передумовою ефективного функціонування механізму корпоративного управління та його впливу на ефективну діяльність товариства в цілому.

У третьому розділі - "Удосконалення системи державного управління корпоративними структурами та підвищення її ефективності" - досліджено специфічну особливість впливу системи державного управління на діяльність корпоративних підприємств і підвищення її ефективності, розкрито механізми й технологію удосконалення системи макроекономічного управління суб'єктами господарювання корпоративного сектору національної економіки.

Доведено, що докорінне вирішення проблем в державній управлінській сфері має відбуватися в умовах глибоких ринкових перетворень економіки шляхом пошуку нових суспільних рис і нової якості діяльності корпоративних структур. В управлінських корпоративних системах домінуючу роль треба віддати не суто мотиваційним, а суспільнозначущим процесам включення акціонерного товариства в цілісну ринкову систему господарювання з усіма її атрибутивними ознаками. Звідси випливає теоретична проблема - вибір шляху соціально-економічного розвитку, на основі якого можна було б визначити взаємодію органів державного управління та системи управління корпоративним підприємством.

Кожна зі складових системи макроекономічного управління факторами успіху має свій власний зміст. Управління знаннями в структурі стратегічного управління полягає у цілеспрямованому здобутті знань з їх наступним збереженням. При цьому головним елементом управління знаннями стає їх розподіл серед персоналу або перетворення у форму, зручну для внутрішньофірмового користування. Для цього можуть бути використані концепції ідентифікації знань, їх відповідна систематизація з виділенням принципів формування міжфункціональних груп управління. Крім того, стають можливими побудова комп'ютерних систем на базі постійно оновлюваних знань, перетворення управлінців в організацію, яка сама навчається.

Не менш важливого значення набуває державне управління суперечностями, які виникають у наслідок змін у ринковому середовищі. Зокрема, поєднання одночасної конкуренції з необхідністю альянсу з конкурентами у реалізації розвитку корпоративних підприємств потребує визначення перспективних напрямів подальшої діяльності акціонерних товариств на ринках збуту, завданням якого стає з'ясування тих тенденцій, ризиків, можливостей і надзвичайних ситуацій, що здатні змінити формоутворювальні тенденції. Аналогічно може складатися ситуація при одночасній пропозиції товарів високої якості та пропозицією на "краях попиту", тобто за зниженими цінами. Акціонерне товариство в цьому випадку може бути конкурентом в певній мірі самому собі, або знижувати ефективність позиціювання продукту на ринках збуту. З цього випливає, що система державного управління передбачає встановлення всіх цілей товариства у поєднанні з ресурсами, які будуть використані для досягнення цілей розвитку підприємств корпоративного сектору. Формування напрямів розвитку корпоративних структур передбачає уміння враховувати увесь спектр ринкових змін, управляти змінами на основі їх передбачення або принаймні на основі гнучких екстенсивних рішень.

Для практичного управління суперечностями, змінами, що відбуваються в ринковому середовищі, треба створювати, на думку автора, максимально наближені до ринку умови, генерувати ресурси для використання їх корпоративним сектором. Надалі ефективна діяльність акціонерних товариств може бути можливою лише за умов створення необхідних макроекономічних умов для переорієнтації підприємств щодо ринкових вимог господарювання, становлення відповідної цим умовам системи управління корпоративним підприємством. Модифікація системи державного управління тісно пов'язане з інституціональними змінами, необхідністю створенням дієвого правового поля діяльності корпоративних підприємств у ринковому середовищі.

Дослідження модифікації системи державного управління діяльністю корпоративних підприємств дає змогу зробити певні узагальнення. Насамперед, зміна концепції сутності корпоративного підприємства та управління ним означає переміщення його з низу управлінської ієрархії, коли воно було "основною ланкою", до центру економічної системи господарювання, коли воно стає самостійним ключовим її елементом.

В основу авторської концепції удосконалення системи державного управління та підвищення її ефективності закладено необхідність додержання принципів дієвого управління корпоративними відносинами. Принципи ефективного державного управління являють собою своєрідний "рецепт" успішної діяльності суб'єктів акціонерного ринку. Це складові методології управління як сукупності послідовних кроків - уміння бачити, розпізнавати, розуміти, правильно оцінювати та враховувати взаємозалежності економічних явищ і процесів, які розкривають глибинний зміст проблем корпоративної підприємницької діяльності та допомагають знайти найкращі шляхи їх вирішення. Автор доводить, що дотримання цих принципів дає змогу реалізувати модель державного управління на наукових засадах. При цьому слід урахувати, що формування практичних кроків щодо втілення нових принципів державного управління перебуває під значним впливом процесів адаптації корпоративних підприємств до ринкових умов господарювання та загальнонаціонального сталого економічного розвитку. Тому узагальнення вітчизняного та світового досвіду визначення базових принципів реалізації моделі державного управління має враховувати зазначені процеси.

Дослідження дають підставу сформулювати концепцію виміру ефективності системи державного управління діяльністю корпоративних структур. Згідно з цією концепцією, на думку автора, вимір ефективності повинен бути заснований на визнанні положення про пріоритет якісних показників над кількісними одиницями виміру.

Узагальнення досвіду розвитку системи управління в умовах розвинених ринкових систем господарювання дає змогу зробити висновок про те, що за своєю спрямованістю концепція виміру ефективності державного управління базується на дотриманні певних умов, що забезпечує її високу ефективність функціонування.

Висновки