Криміналістичне забезпечення обігу розрахункових документів у банківській системі з метою запобігання вчинення злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 343.982.35

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБІГУ РОЗРАХУНКОВИХ ДОКУМЕНТІВ У БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ З МЕТОЮ ЗАПОБІГАННЯ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

ПОПОВИЧ ІННА ІВАНІВНА

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ.

Науковий керівник:

ІЩЕНКО Андрій Володимирович, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, професор кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ.

Офіційні опоненти:

ГОНЧАРЕНКО Владлен Гнатович, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, Академія адвокатури України, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики;

ГОРА Ірина Віталіївна, кандидат юридичних наук, доцент, Національна академія Служби безпеки України, професор кафедри криміналістики.

Захист відбудеться 28 вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ (03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1).

Автореферат розісланий 27 серпня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні Україна перебуває на непростому шляху свого розвитку. Сучасний період становлення держави характеризує та обставина, що за досить короткий проміжок часу в країні здійснено спробу переходу від застарілої системи господарювання, що базувалася на загальнодержавній та суспільній власності на основні засоби виробництва, централізоване планування народного господарства, загальну обов'язковість праці та загальну трудову зайнятість дорослого населення, розподіл матеріальних благ за трудовим внеском у поєднанні із соціальними гарантіями на основі громадських фондів споживання до нової системи економіки. Нова економічна система України виразно орієнтована на домінування приватної власності, котру так нещадно притискали аж до намагання повного знищення за часів радянської держави, свободи підприємництва й вибору форм господарювання, здорової конкуренції, свободи ціноутворення та розподілу прибутків. Як свідчить практика не лише нашої держави, а й країн СНД та Східної Європи, така трансформація системи народного господарства супроводжується низкою деструктивних негативних процесів і явищ, що формують не тільки соціально-економічну базу країни, а й певною мірою складають базу криміналізації суспільства та господарської діяльності. Варто також зазначити, що реорганізація господарського комплексу нашої держави відбувається в умовах кризових явищ світової економіки, економічного спаду, негараздів у світовій фінансовій системі, непевності динаміки розвитку провідних світових держав, нестабільності валютних курсів та цін на сировину, енергоносії.

Сьогодні жодна з держав світової спільноти не може існувати ізольовано від інших, навіть територіально віддалених держав. Взаємопроникнення національних капіталів, інтегративні процеси в галузі економіки й господарювання, зміцнення й розриви колишніх міжнародних економічних зв'язків та формування нових також мають свій не завжди позитивний вплив на сучасний економічний стан в Україні. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою показує, що рівень економічної злочинності загалом не знижується. Загалом феномен злочинності в сфері економіки й банківської діяльності полягає в тому, що поряд з традиційними формами, які збереглися з часів адміністративно-командної системи, наприклад, розкрадання, зловживання службовим становищем, хабарництво, ухилення від податків та ін., водночас виникають нові, надзвичайно небезпечні види економічних злочинів, такі як легалізація коштів та майна, здобутих злочинним шляхом, фіктивне підприємництво, фіктивне банкрутство, порушення порядку зайняття банківською діяльністю, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті та інші. Водночас відбувається модифікація відомих здавна способів вчинення злочинів, наприклад, розкрадання банківських коштів шляхом підроблення авізо, розкрадання грошей шляхом підроблення банківських пластикових карток, численні способи шахрайства з фінансовими ресурсами тощо.

Зростання економічної злочинності є тим фактором, що становить загрозу економічному розвитку української держави. Ступінь цієї загрози визначається не тільки розміром завданої шкоди, але й тим, що таким чином підриваються основи ділової активності в країні, втрачається віра в економічну стабільність та сталість економічних перетворень. В зв'язку з цим Я.Ю. Кондратьєв зазначав, що "... структурні зміни в економіці України, які спостерігаються протягом останніх років, не завжди адекватно відбиваються на політичній, соціальній та інших сферах суспільного буття. Крім того, окремі економічні процеси мали ознаки криміногенного спрямування та прямо чи опосередковано впливали на поширення різних видів злочинних виявів. Набуття економічною злочинністю організованих форм стає одним із найбезпечніших чинників, що ускладнюють протягом кількох років оперативну обстановку в нашій державі" [64, с. 3-4].

За нових соціально-економічних умов центральною ланкою у сфері господарських відносин стає банківська система, котра відіграє виключно важливу роль у нормальному функціонуванні економіки держави. Головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Дотримання законності на ринку банківських послуг забезпечується встановленням державою правових гарантій у формі застосування поряд з фінансовими санкціями адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинені правопорушення [58, с. 2]. Водночас зростають та наповнюються новим змістом і криміногенні процеси, що мають місце в діяльності цієї системи. Переважна більшість злочинів, що вчиняються в банківській системі, пов'язана з підробленням злочинцями чи використанням ними підроблених документів, а сучасні інформаційні процеси передбачають можливість широкого використання з цією метою новітніх комп'ютерних технологій.

Такі обставини висувають перед наукою криміналістикою невідкладні завдання щодо вивчення кримінальних процесів та явищ під новим кутом зору, розроблення нових криміналістичних рекомендацій та удосконалення існуючих з метою активізації й підвищення ефективності боротьби із злочинністю взагалі та злочинами в банківській сфері, зокрема.

Окремим питання боротьби з цим видом злочинів присвячені наукові праці С.І. Аннєнкова, А.І. Долгової, О.П. Бущана, В.П. Головіної, В.Д. Ларичева, О.А. Луценка, В.М. Поповича, Р.С. Сатуєва, С.С. Чернявського, В.Ю. Шепітька та інших, що вийшли останніми роками. Загальним питанням розкриття й розслідування злочинів, котрі вчинені з використанням підроблених документів та криміналістичному дослідженню документів приділили належну увагу такі відомі вчені-криміналісти як Т.В. Аверьянова, Н.М. Ахтирська, В.Г. Гончаренко, І.В. Гора, А.В. Іщенко, В.О. Коновалова, В.К. Лисиченко, В.П. Лютов, С.П. Мітрічєв, С.Ю. Петряєв, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, М.О. Селіванов, І.Я. Фрідман та багато інших. Проте комплексного криміналістичного дослідження сучасних способів підробки та використання підроблених документів у банківській сфері, взаємодії спеціалістів банківських установ з експертними підрозділами правоохоронних органів, профілактики злочинів шляхом удосконалення системи захисту банківських документів від підроблення до сьогодні в нашій країні не здійснено. З урахуванням таких обставин, обрана для дослідження тема вбачається актуальною, та такою, що відповідає сучасним потребам суспільної практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана для дослідження тема відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженій Указом Президента України №1376 /2000 від 25 грудня 2000 р. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України, на 2001-2009 роки. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ України (протокол № 2 від 28 лютого 2006 р.)

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розроблення на підставі вивчення й узагальнення теоретичних положень криміналістики та сучасної практики виявлення, розкриття й розслідування злочинів у банківській сфері криміналістичних рекомендацій щодо запобігання вчиненню злочинів в банківській сфері з використанням підроблених розрахункових документів. Відповідно до мети дослідження поставлені такі взаємопов'язані завдання:

- виявити криміналістичні особливості вчинення злочинів у банківській сфері з використанням злочинцями підроблених розрахункових документів;

- визначити криміналістичне поняття розрахункового банківського документа та здійснити криміналістичну класифікацію розрахункових банківських документів;

- охарактеризувати сучасну систему захисту документів від підроблення та визначити особливості захисту розрахункових банківських документів;

- на підставі вивчення сучасних способів підроблення документів визначити ознаки такої підробки та способи виявлення підроблених документів в ході здійснення банківського контролю та подальших криміналістичних досліджень;

- запропонувати рекомендації з вивчення документів банківськими працівниками на окремих етапах їх перевірки;

- розкрити основні напрямки та зміст профілактичної діяльності спеціалістів банківських установ та експертів судово-експертних підрозділів з метою запобігання підробленню документів;

- визначити основні напрями удосконалення захисту розрахункових банківських документів від їх підроблення.

Об'єктом дослідження є злочини в банківській сфері, що вчиняються з використанням підроблених розрахункових документів та діяльність співробітників банківських установ і спеціалістів в галузі техніко-криміналістичного дослідження документів з перевірки й дослідження банківських документів.

Предмет дослідження складає криміналістичне забезпечення обігу розрахункових документів у банківській системі з метою запобігання вчиненню злочинів.

Методи дослідження зумовлені його об'єктом, предметом та завданнями. Методологічну основу дослідження становить всезагальний метод наукового пізнання, що відбиває взаємозв'язок теорії й практики. Також застосовані: системний метод для пізнання кількісних характеристик ознак підроблення документів та окремих способів вчинення злочинів в банківській сфері з використанням підроблених документів; структурно-функціональний аналіз як метод дослідження дав змогу дослідити зовнішні та внутрішні зв'язки між досліджуваними явищами, прослідкувати їх динаміку та взаємодію при вивченні способів підроблення документів і криміналістичних можливостей щодо їх виявлення. Такі методи як спостереження, аналіз результатів діяльності дали змогу вивчити зміст та сутність досліджуваних явищ. Порівняльно-правовий метод використаний для аналізу кримінального, кримінально-процесуального, цивільного законодавства України та інших країн, а також відомчих нормативних актів, що регулюють окремі напрями діяльності в банківській сфері та правоохоронну діяльність, пов'язану з виявленням злочинів. Історично-правовий метод використано для визначення етапів запровадження засобів захисту документів від підроблення та правового забезпечення боротьби зі злочинами в банківській сфері. Також використовувалися закони і категорії: аналіз і синтез, узагальнення, абстракція.

Наукова новизна одержаних результатів насамперед визначається тим, що в цій праці вперше на дисертаційному рівні комплексно досліджені криміналістичні питання виявлення підроблених розрахункових документів, що використовуються з метою вчинення злочинів у банківській сфері, та їх подальшого дослідження працівниками банківських установ і судово-експертних підрозділів і розроблені пропозицій з удосконалення захисту таких документів з метою запобігання вчиненню злочинів. Найбільше повно новизну одержаних результатів відбивають такі положення:

- отримали подальший розвиток положення щодо криміналістичної класифікації документів за різними підставами;

- вперше розроблено та обґрунтовано криміналістичну класифікацію розрахункових банківських документів;

- вперше визначено та розкрито зміст етапів дослідження розрахункових банківських документів з метою виявлення їх підроблення, зокрема, первинний, спеціалізований і кваліфіковане дослідження документів;

- вперше виокремлено й охарактеризовано цілісні блоки захисту банківських документів від підроблення, якими є технологічний, поліграфічний, хімічний та комбінований;

- уточнено поняття реквізитів документів та визначено їх класифікацію: реквізити заповнення, посвідчувальні реквізити та реквізити захисту від підроблення;

- вперше обґрунтовано необхідність запровадження комплексу реквізитів для захисту розрахункових банківських документів у готівковій та безготівковій формах розрахунків;

- вперше виокремлено та докладно охарактеризовано як особливий вид банківських розрахункових документів пластикові картки;

- дістали подальшого розвитку питання щодо потреби комплексного характеру досліджень документів та особливостей судово-експертного дослідження розрахункових банківських документів;

- виокремлено основні напрями удосконалення захисту документів від підроблення: розроблення й запровадження нових технологічних матеріалів та процесів, що забезпечують підвищений захист документів, введення до документів в процесі їх виготовлення спеціальних ознак, котрі можна швидко, просто і вірогідно виявити візуально під час попереднього вивчення документу та використання спеціальних латентних ознак справжності, для виявлення та ідентифікації яких потрібне застосування відповідних допоміжних засобів;

- з метою підвищення ефективності протидії злочинам у банківській сфері запропоновано Типову навчальну програму підготовки спеціалістів банків, що працюють з розрахунковими банківськими документами;

- обґрунтовано доцільність надання доступу до відповідних криміналістичних обліків МВС співробітників банківських установ, котрі здійснюють перевірку розрахункових банківських документів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні рекомендацій щодо вдосконалення криміналістичного дослідження документів і розрахункових банківських, зокрема, що може бути використано працівниками банківських установ, слідчими та експертами з метою перевірки документів на визначення ознак їх підроблення. Запровадження пропонованих заходів з посилення захисту розрахункових банківських документів сприятиме своєчасності виявлення підроблених документів та запобігатиме вчиненню злочинів в банківській сфері. Реалізація Програми підготовки спеціалістів банківських установ підвищить рівень їх професійної підготовки.

Матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі Київського університету права НАН України при викладанні спеціального курсу "Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів" (акт впровадження від 21.10.2005 р. №413). Розроблена "Програма підготовки спеціалістів банків з дослідження розрахункових банківських документів" використовується при підготовці та підвищенні кваліфікації співробітників банків: Закарпатського центрального відділення Промінвестбанку (акт впровадження від 26.10.2005 р.); Комерційного банку ТОВ "Коопінвестбанк" (акт впровадження від 25.11.2005 р.) та Закарпатської філії ВАТ "Електрон Банк" (акт впровадження від 23.12.2005 р.).

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на спільному засіданні кафедр: криміналістики, криміналістичних експертиз, організації розслідування злочинів, теорії кримінального процесу та судоустрою Національної академії внутрішніх справ України, на засіданні кафедри криміналістики Національного університету внутрішніх справ України і дістала позитивну оцінку. Основні положення дисертації доповідалися на Міжнародній науковій конференції "Стан, проблеми та перспективи інтеграції України у Європейський освітній і науковий простір" (м. Ужгород (Україна) - м. Сніна (Словаччина), 12-15 квітня 2005 р.); на науково-практичній конференції "Теорія і практика євроінтеграційних процесів вищої освіти і науки" (м. Ужгород, квітень 2006 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки проведеного дослідження відображені в 6 наукових публікаціях, з яких - 4 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України та 2 у матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації визначається її метою, завданням та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 199 найменувань, та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з яких 209 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробленості, мета, завдання й методи дослідження; висвітлюється зв'язок роботи з науковими програми та планами; визначаються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, вказуються конкретні форми їх апробації і впровадження в навчальний процес та практику діяльності банківських установ.

Розділ 1 "Криміналістична характеристика розрахункових документів, котрі використовуються в банківській системі України" складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Злочини, що вчиняються в банківській системі з використанням підроблених розрахункових документів" подано характеристику сучасної банківської системи та негативних процесів, пов'язаних із вчиненням злочинів у цій сфері, розкрито їх криміналістичну характеристику. Саме банківська сфера викликає найбільший інтерес злочинців, тому що через неї можна знайти найкоротший шлях для зловживань під час використання національного доходу та національного багатства. Серед комплексу причин, що сприяють вчиненню злочинів у сфері банківської діяльності та криміналізації банківської системи, існують причини як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Об'єктивно активізації криміногенності в банківській системі сприяють: специфічний характер банківської діяльності; недосконалість законодавства, що регулює цю діяльність; неналежний контроль за діяльністю кредитних організацій з боку Національного банку України; відсутність дієвих заходів щодо забезпечення захисту системи передачі інформації. До суб'єктивних причин треба віднести проникнення організованої злочинності у сферу банківської діяльності і кримінальну активність банків у використанні "брудних грошей", необґрунтоване залучення грошових коштів населення, інфляційну спекуляцію та привласнення кредитів держави.

Злочини, що вчиняються у сфері банківської діяльності, відрізняються складними високоінтелектуальними способами їх вчинення і приховування. Серед них виокремлюють злочини проти власності, злочини у сфері економічної діяльності та злочини у сфері використання комп'ютерної інформації. Заслуговує на увагу криміналістична класифікація злочинів у банківській сфері за суб'єктами з урахуванням відношення суб'єкта до банку, де виокремлюють: злочини, що вчиняються власниками з числа засновників (учасників) банку чи його співробітниками, та злочини, що вчиняються іншими особами. В першій групі посягань виокремлюють три підгрупи: що вчиняються власниками та керівниками банку; що вчиняються керівниками підрозділів банку; що вчиняються звичайними співробітниками банку. У другій групі існує дві підгрупи посягань: злочини, що вчиняються клієнтами банків та злочини, що вчиняються сторонніми для банку особами.

Особливостями криміналістичної характеристики злочинів у банківській сфері є: об'єктом злочинного посягання є за звичне грошові кошти, рідше - інше майно; суб'єктом злочину здебільшого є особа, що здійснює економічну діяльність або перебуває у трудових відносинах з банком; місцем вчинення злочину є банківська установа або її підрозділи; спосіб залежить від суб'єкта злочину та від предмету посягання; наслідки злочину проявляються у збитках та специфічних слідах.

Окремою складовою підготовки, вчинення й приховування злочинів у банківській сфері, окремим об'єктом, що містить в собі сліди цих злочинів, а отже й окремим об'єктом криміналістичного дослідження є документи, що циркулюють у банківському обігу. Ось чому за кримінальними справами цієї категорії особливого значення набуває робота з банківськими документами, котра має на меті встановлення їх справжності, встановлення осіб, що виготовили документи. Отже, криміналістичне дослідження банківських документів охоплює розв'язання питань як банківського захисту, так і питань виявлення, розкриття та розслідування злочинів у цій сфері.

У підрозділі 1.2 " Поняття та класифікація розрахункових документів" на підставі аналізу законодавчого визначення поняття "документ", а також розробленого науковцями в галузі кримінального права, кримінального процесу та криміналістики, спираючись на думки провідних вчених, зокрема, В.К. Лисиченка, В.Д. Арсеньєва, А.І. Вінберга, М.С. Польового, С.І. Тихенка та ін. запропоновано авторське визначення криміналістичного поняття розрахункового банківського документа та криміналістичну класифікацію розрахункових банківських документів.

На думку автора, поняття документа у загально-правовому розумінні повинно містити в собі сукупність певних ознак, зокрема: документ - це насамперед матеріальний предмет, що виготовлений на тканині, папері, магнітній плівці, дискеті чи будь-якому іншому носієві; у документі повинна міститися зафіксована будь-яким способом фіксації інформація про факти чи події; спосіб фіксації інформації повинен забезпечувати можливість її збереження у часі та сприйняття іншими особами; зафіксована в документі інформація про факти чи події повинна мати певне юридичне значення.

Автор поділяє думку В.К. Лисиченко, стосовно того, що під документом у криміналістиці розуміють письмовий акт або спеціально виготовлений предмет, на якому за допомогою письма або інших знакових систем зафіксовані відомості про обставини, що стосуються справи і які потребують спеціальних досліджень з метою з'ясування їх доказового значення. Криміналістичній теорії та практиці відомі різні класифікації документів, для неї, залежно від мети розподілу документів, можна використовувати різні підстави.

Автор вважає, що самостійне криміналістичне значення має класифікація банківських документів за ознакою їх використання як засобів платежу за такими підставами: за формою використання у банківському обігу; за наявністю реквізитів; за ступенем захисту документів від підроблення; за способом фіксації інформації; за юридичною ознакою.

Виокремлення розрахункових з інших банківських документів та пропонована їх класифікація за підставою використання у готівковому та безготівковому грошовому обігу має окреме криміналістичне значення. Кожен із цих документів має певні особливості оформлення й застосування у платіжному обороті. Проте, з огляду на загальне функціональне призначення таких документів слугувати засобами платежу, вони найчастіше стають і засобами вчинення злочинів у банківській сфері. Знання вимог щодо створення й оформлення таких документів, реквізитів їх захисту дасть можливість банківським працівникам та працівникам контролюючих і правоохоронних органів своєчасно виявити ознаки підроблення документів, попередити вчинення злочину з використанням таких документів, а в разі його вчинення - викрити винних й довести їх причетність до злочину. Аналіз злочинів цієї категорії і виявлених недоліків щодо недостатнього захисту розрахункових банківських документів може бути підставою для розроблення та внесення пропозицій з питань посилення захисту банківських документів з метою попередження злочинів.

Підрозділ 1.3 "Особливості захисту розрахункових документів, що використовуються в банківській системі" присвячено дослідженню сучасних реквізитів захисту розрахункових банківських документів від їх підроблення. Зазначається, що технічний захист документів становить собою різноманітні прийоми впливу на бланк документа або на матеріали, із котрих його виготовлено чи якими здійснено заповнення реквізитів, на друкарську форму й умови друку. Основною метою технічного захисту документів є: ускладнення повного підроблення документів; утруднення часткового підроблення документа шляхом підчистки, дописки, травлення, змивання тексту; використання засобів захисту для створення можливостей з виявлення здійсненого повного або часткового підроблення документа під час його огляду й дослідження.

Автор вважає, що усі способи технічного захисту документів можна поділити на прості, складні і комбіновані. До простого захисту документів відносять докладну регламентацію правил оформлення документів. Складний захист являє собою введення у документ окремих ускладнень, що викликають труднощі в разі спроби підробки. В окремих випадках - це виготовлення документів на папері з водяними знаками, захисними фоновими сітками, кольоровими волокнами тощо, в інших - використання паперу чи іншого носія інформації з реактивами або спеціальних друкарських фарб, що реагують на спроби внесення змін до записів у документі. Комбінований захист передбачає наявність різноманітних (хімічних, поліграфічних, технологічних) прийомів впливу на матеріали, із котрих виготовляють документ, а також одночасне застосування особливих вимог щодо оформлення документа. Серед розрахункових документів, що використовуються у безготівкових банківських розрахунках, лише розрахункові чеки мають три види реквізитів: реквізити захисту від підроблення, реквізити заповнення та засвідчувальні реквізити. Інші ж документи мають лише реквізити заповнення та засвідчувальні, що покликані виконувати водночас і функції захисту від підроблення. Захист електронних розрахункових документів забезпечується в основному системою захисту електронної інформації від несанкціонованого доступу до комп'ютерної мережі банку та клієнта. банківський розрахунковий підроблення злочин

У підрозділі 1.4 "Пластикові картки як окремий вид банківських документів" висвітлюються основні і характерні лише для пластикових карток особливості захисту документів від підроблення. Цей платіжний засіб має назву "пластикові гроші" і призначений для оплати покупок з власного банківського рахунку. Пластикові картки бувають в основному двох видів: кредитні і дебетні. Кредитна картка передбачає ліміт кредиту, що наданий банком клієнту протягом певного проміжку часу. Клієнт, що має рахунок у банку, оплачує товари і послуги грошима емітентів картки. Дебетна картка передбачає можливість" внесення клієнтом власником картки на свій рахунок у банку певної суми, у межах котрої він може в майбутньому здійснювати свої витрати.

Для виявлення ознак підроблення пластикових карток важливе значення має знання технічних та технологічних ступенів їх захисту від підроблення, а також окремих ознак, що свідчать про несанкціоновані зміни зовнішнього вигляду, змісту зафіксованої у картці інформації або ж використання її не за призначенням. Усі пластикові картки, яким би виробником рони не були розроблені та яким би емітентом не випущені до обігу, мають унікальні елементи захисту, призначенням котрих є забезпечення можливості відрізнити справжню картку від підробленої. Кожний такий елемент є унікальною фізичною позначкою. Для протидії загрозі підроблення карток, їх виробники постійно ускладнюють окремі захисні елементи та додають різні нові елементи захисту, що забезпечують безпеку карток та унеможливлюють або роблять надзвичайно складним для зловмисників їх підроблення.

Автором розкрито основні захисні реквізити пластикових карток, способи їх підроблення та методи візуального виявлення підробки, що повинні знати співробітники банківських установ та правоохоронних органів.

Підрозділ 1.5 "Способи підроблення розрахункових банківських документів та їх ознаки" присвячено розкриттю основних способів повної і часткової підробки розрахункових банківських документів - та визначенню ознак, що характерні для кожного з цих способів. Для попередження повного підроблення справжніх документів, а також внесення до них будь-яких змін з метою часткового підроблення, більшості банківських документів надають захисні засоби - систему прийомів навмисного надання реквізитам таких властивостей, що утруднюють або виключають повне відтворення чи часткову підробку. Повне підроблення банківських документів передбачає відтворення бланку та усіх його складових елементів з імітацією справжнього зразка. Отже, повне підроблення потребує використання відповідного паперу, виготовлення печатки, штампу, подібних до оригіналу, а також відповідного тексту та підпису. Тому, повне підроблення документів передбачає необхідність складного технічного обладнання для відтворення усіх захисних елементів конкретного документа, а також високої кваліфікації особи, що підробляє документ. Часткове підроблення документів полягає в тому, що до реквізитів справжнього бланка документа вносяться зміни, доповнення, або підміняються окремі елементи документа. Вибір прийоми часткового підроблення залежить від кваліфікації зловмисника, наявності технічних засобів, ступеню захисту документа, а також того, які з елементів піддаються підробленню.

Для повного підроблення бланків документів переважно використовують такі способи як використання саморобних форм високого друку або виготовлення друкарського набору, застосування засобів фотоцинкографії та електрографії, високий друк за еластичних друкарських форм - флексографію, використання оргтехніки. Сучасні поліграфічні технології дають змогу виготовляти підроблені документи не тільки із ступенем схожості із справжніми, але й у великих кількостях. Найбільше поширеними на сьогодні способами повного підроблення банківських документів є такі: використання засобів репрографії (апаратно-програмні комплекси на базі ЕОМ, електрофотографія, оптична фотографія, зокрема, цифрова); застосування засобів поліграфії; малювання і комбіновані способи.

Порівняно з повним часткове підроблення документів є більше розповсюдженим видом підроблення банківських документів. Пояснюється це тим, що для його здійснення не треба складного поліграфічного обладнання, тому що зміни вносять у справжній бланк документа. Для цього використовують такі способи як дописка, підчищення, хімічне травлення та змивання. Що стосується підроблення електронних розрахункових банківських документів, то основні їх способи пов'язані із несанкціонованим доступом до систем електронного документообігу, використанням несертифікованих закритих і відкритих ключів. Вивчаючи такі способи підроблення, слід пам'ятати про можливість існування електронних документів в паперовій формі.

Ефективність діяльності з перевірки банківських документів з метою виявлення їх підробок залежить від знання співробітниками банківських установ та правоохоронних органів властивостей і окремих особливостей справжніх банківських документів, а також вміння на цій основі швидко і правильно розпізнавати ті відхилення, котрі мають місце у певному документі і є наслідками підроблення.

РОЗДІЛ 2. Використання криміналістичних знань в процесі дослідження банківських розрахункових документів складається з трьох підрозділів, в яких висвітлено результати вивчення питань дослідження банківських розрахункових документів спеціалістами банківських установ та правоохоронних органів з метою виявлення ознак підробки.

У підрозділі 2.1 "Виявлення ознак підроблення банківських розрахункових документів в прогресі їх огляду" розглянуто проблемні питання організації та здійснення контролю банківських документів працівниками банку з метою виявлення ознак їх підробки.

Перевірка співробітниками банку змісту й форми документів дає можливість не лише здійснювати відповідні банківські операції, а й виявити серед величезного масиву документів ті, що мають ознаки підроблення. На підставі вивчення досвіду роботи з перевірки документів працівниками банківських установ, автор пропонує розрізняти три види контролю документів: первинний, спеціалізований і кваліфіковане їх дослідження.

У захисті банківських розрахункових документів необхідно заздалегідь передбачити диференційовані елементи захисту, котрі повинні бути розраховані на первинний контроль, спеціалізовану перевірку та детальне дослідження. Залежно від того, на який ступінь перевірки документів розраховано захист, методи безпомилкового виявлення елементів захисту можуть бути різними. Виявлення ознак підробки документа передбачає наявність у спеціаліста певних криміналістичних знань в галузі техніко-криміналістичної ідентифікації та дослідження документів.

В процесі перевірки готівкових банківських документів для визначення їх справжності співробітниками банку не повинні робитися висновки на підставі виявлення лише однієї ознаки. Перш за все необхідно перевірити: якість паперу, у тому числі із використанням джерела ультрафіолетового випромінювання; відповідність та співвідношення реквізитів; колір барвників і наявність феромагнетику; ефект поліграфічного друку тощо. Усі випадки виявлення співробітниками банків підроблених документів чи виникнення у них підозри щодо справжності поданого на відповідне банківське опрацювання документа потребують прийняття негайних рішень. Насамперед, за наявності таких фактів здійснення банківських операцій на підставі сумнівних документів не припустиме. Документи, що мають ознаки підроблення, їх подавачу не повертаються, а затримуються для докладного вивчення і поглибленого контролю. Це стосується як готівкових грошей, так і документів, що використовуються для безготівкових розрахунків. За найменшої наявності ознак злочину про це треба повідомляти правоохоронні органи і надати їм разом з іншими відповідними матеріалами ті документи, що стали предметом підозри. Подальше дослідження підроблених документів здійснюється в межах дослідчої перевірки матеріалів або слідчими та спеціалістами в процесі розслідування кримінальної справи і проведення судово-експертних досліджень. Для цього призначаються науково-технічні дослідження та судові експертизи з техніко-криміналістичного дослідження документів.

У підрозділі 2.2 "Сучасні можливості експертного дослідження документів" розглянуто окремі проблемні питання, що стосуються техніко-криміналістичного дослідження документів спеціалістами експертних підрозділів та установ. Техніко-криміналістична експертиза документів відноситься до широко розповсюджених у судовій та слідчій практиці криміналістичних експертиз. Сьогодні характерною рисою зазначеного роду судово-експертних досліджень є значне збільшення в них долі досліджуваних документів, що виготовлені в умовах застосування комп'ютерних технологій. Останні відносять до базових для способів виготовлення і копіювання оригіналів, що реалізовані у сучасних цифрових засобах оргтехніки. Вони також глибоко впроваджені в технологію поліграфічного друку, де широко використовують засоби автоматизації додрукарських і друкарських процесів. Експерти сьогодні виявилися в складному становищі: вони не мають достатніх відомостей щодо властивостей сучасних засобів поліграфічної та оргтехніки, стосовно ознак, у котрих вони відбиваються, способів виготовлення документів. Як результат недостатнього вивчення об'єкта дослідження, мають місце складнощі методологічного характеру. Коло об'єктів техніко-криміналістичної експертизи документів постійно розширюється. Це приводить до необхідності розробки нових методик дослідження документів. Складним завданням є встановлення факту зміни змісту документів, що виготовлені способом електрофотографії. Зумовлено це тим, що для видалення таких текстів використовують вплив джерел лазерного випромінювання, ультразвуку тощо, в результаті чого відбувається "випаровування" речовини, яка закріплює тонер на папері. При цьому тонер відокремлюється з поверхні паперу, не залишаючи ніяких слідів. Як правило, такому впливу піддають цінні папери, розрахункові банківські документи, нотаріальні документи та ін. Існуючі методики дослідження цих об'єктів потребують удосконалення, а окремі з них - "ревізії" для визначення їх ефективності застосування в сучасних умовах.

Певні складнощі у експертів викликає розв'язання питань стосовно хронологічної послідовності виконання реквізитів документів. Проведені експерименти на документах-зразках, що виконані за допомогою сучасних матеріалів, показали, що раніше розроблені методики встановлення відносної давнини документів неспроможні, тому в багатьох випадках експерти змушені відмовлятися від розв'язання подібних питань. Аналогічний ситуація склалася і при встановленні абсолютної давнини виготовлення документів.

Для розв'язання питань діагностики та ідентифікації документів, що виконані з використанням комп'ютерних засобів, застосовують проведення комплексної техніко-криміналістичної експертизи документів та комп'ютерно-технічної експертизи. Об'єктами такої комплексної експертизи повинні бути поліграфічне обладнання, що поєднане з комп'ютерними засобами, принтери, факси, копіювальні апарати. Персональні комп'ютери, принтери, факсимільні апарати, цифрові копіри поліграфічних машин, виготовлення кліше печаток та штампів за новими технологіями зумовлюють появу нових об'єктів технічної експертизи документів. Специфіка та особливості документів - речових доказів, що виготовлені за допомогою сучасних технічних засобів якісно змінюють традиційні підходи до дослідження таких документів, що зумовлює потребу в розробленні нових експертних методик.

На сучасному етапі в судово-технічній експертизі документів відбуваються процеси, рівні за своїм значенням новому зародженню. В процесі дослідження різноманітних нових об'єктів цього виду експертизи експерти мають справу із певними складнощами, що викликані низкою причин. Найважливішими з таких причин можна назвати: не визначено можливостей дослідження всіх видів документів та меж розв'язуваних завдань; не вивчено і не систематизовано ознак окремих вузлів та деталей механізмів сучасних пристроїв друку, що відбиваються у документі; не розроблено методик ідентифікаційних та діагностичних досліджень документів, що виготовлені з застосуванням засобів комп'ютерної техніки; відсутнє відповідне інформаційне забезпечення проведення цього виду експертизи.

Підрозділ 2.3 "Шляхи удосконалення захисту документів від їх підроблення з метою запобігання злочинам" присвячено висвітленню питань запобігання злочинам в банківській сфері шляхом своєчасного виявлення підроблених документів.

До криміналістичних засобів й методів запобігання злочинам відносять: засоби й методи встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню або приховуванню злочинів; засоби і методи отримання інформації про злочин, що готується; засоби і методи захисту різних об'єктів від злочинних посягань і створення сприятливих умов для виникнення доказової інформації. На думку автора, до останньої групи заходів запобігання злочинам, котрі розробляються криміналістикою, відносяться також і засоби захисту документів від підроблення. Найбільш докладно такі заходи розробляються в межах експертної профілактики. Використання можливостей судової експертизи для виявлення й усунення обставин, що сприяли або можуть сприяти в майбутньому вчиненню злочинів, має важливе значення для профілактики окремих видів злочинів та запобігання злочинності. Стосовно встановлення при виконанні конкретних експертиз обставин, які сприяли виготовленню підроблених документів, розроблення конкретних профілактичних заходів слід розглядати не тільки як право, але і як обов'язок експерта.

Розроблення рекомендацій щодо посилення захисту документів від підроблення є одним з напрямків профілактичної діяльності не лише експертних підрозділів чи судових експертів, а й спеціалістів окремих підрозділів банківських установ та спеціальних підприємств, де розробляються захисні реквізити та виготовляються документи з реквізитами захисту. Підтвердженням цьому є те, що, наприклад, за ініціативою Міністерства юстиції України в межах Державної програми боротьби із злочинністю комплексно і цілеспрямовано здійснюються дослідження та розробки технологій виготовлення голографічних елементів захисту документів, грошей, цінних паперів.

На думку автора, оскільки окремою метою створення та використання криміналістичного обліку, який ведеться в МВС, є попередження злочинів, то і доступ до певних масиві інформації, що міститься в цій системі, повинен бути також наданий тим спеціалістам банківських установ, чия діяльність також сприяє запобіганню злочинам та своєчасному їх виявленню. В межах цього виду криміналістичного обліку повинні також вестися: облік підроблених грошових знаків, що зареєстровані на території суміжних держав; облік індикативів підробок, що зареєстровані Інтерполом. Нагальним питанням було і залишається формування колекції зразків справжніх національних грошових знаків та грошових знаків іноземних держав, зразків підроблених банкнот, зразків паперу справжніх банкнот, досьє на сучасні технології виготовлення і способи захисту грошових знаків. Широкі можливості в цьому плані надає запровадження інформаційно-пошукових систем на базі комп'ютерних мереж.

З позицій техніки та технології проблема запобігання підробленню документів повинна вирішуватися за трьома основними напрямами:

1. Розроблення й запровадження нових технологічних матеріалів та процесів, що забезпечують підвищений захист документів від підроблення.

2. Введення до документів в процесі їх виготовлення спеціальних ознак справжності, котрі можна швидко, просто і вірогідно виявити візуально під час попереднього вивчення документу.

3. Використання спеціальних латентних ознак справжності, для виявлення та ідентифікації яких потрібне застосування відповідних допоміжних засобів.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення і полягають у такому:

1. Банківська сфера є об'єктом посягання з боку злочинців і насамперед з боку організованої злочинності. Серед комплексу причин, що сприяють вчиненню злочинів у цій сфері та криміналізації банківської системи, існують як об'єктивні, так і суб'єктивні;

2. Криміналістичній теорії та практиці відомі різні класифікації документів. Самостійне значення має класифікація банківських документів за ознакою їх використання як засобів платежу. Реквізити банківських документів можуть мати не лише юридичне, а й криміналістичне значення, зокрема, якщо вони є елементами захисту документа від підроблення. їх треба поділяти за призначенням на: реквізити заповнення, засвідчувальні та реквізити захисту від підроблення. Кількість і зміст окремих реквізитів індивідуальні для кожного з видів документів;

Особливе криміналістичне значення має класифікація розрахункових банківських документів за такими підставами: - за формою використання у банківському обігу: ті, що є виразом готівкових коштів та ті, що використовуються для безготівкових розрахунків; - за наявністю реквізитів: ті, що мають засвідчувальні реквізити, реквізити заповнення та реквізити захисту; ті, що мають засвідчувальні реквізити і реквізити заповнення; ті, що мають реквізити захисту та реквізити заповнення; - за ступенем захисту документів від підроблення: документи, що мають технологічний, поліграфічний, хімічний та комбінований захист; документи, що мають технологічний та поліграфічний захист; документи, що мають лише один вид захисту; - за способом фіксації інформації: рукописні; друковані, виготовлені за допомогою засобів поліграфії; електронні та їх копії; - за юридичною ознакою: справжні та підроблені. Виокремлення розрахункових з інших банківських документів та їх класифікація за підставою використання у готівковому та безготівковому грошовому обігу має окреме криміналістичне значення;

Варто розрізняти три види контролю документів з метою виявлення їх підробки за рівнем використання співробітниками банку спеціальних знань з дослідження документів: первинний, спеціалізований і кваліфіковане дослідження документів. У захисті документів необхідно заздалегідь передбачити диференційовані елементи захисту, котрі повинні бути розраховані на первинний контроль, спеціалізовану перевірку та детальне дослідження. Візуальний контроль справжності розрахункових банківських документів, котрий здійснюють працівники відповідних служб банку, на сьогодні є обов'язковим етапом їх перевірки і не може бути заміненим лише інструментальними, машинними методами;

Сьогодні ще передчасно констатувати факт створення нового підвиду судової експертизи - експертизи пластикових карток, але варто вести мову про створення передумов для виокремлення такого підвиду експертизи із техніко криміналістичної експертизи документів. Прикладом тому може бути вже визнане науковцями та практиками виокремлення судової експертизи паперових грошей;

Техніко-криміналістична експертиза документів - це той рід криміналістичних експертиз, виконання яких часто пов'язане з дослідженням нових об'єктів та таких, що потребують використання комплексних знань для відповіді на поставлені перед експертами питання. Тому, на практиці завжди виникає питання щодо необхідності призначення та проведення комплексної судової експертизи;

Сьогодні комп'ютерно-технічна експертиза немає науково обґрунтованих і апробованих на практиці експертних методик для вирішення ідентифікаційних завдань з комплексного дослідження документу та програмного забезпечення, що використане для створення документа. Такі дослідження повинен здійснювати експерт з технічної експертизи документів, що має навички ототожнення документів, зокрема і в їх електронному вигляді. В процесі дослідження різноманітних нових об'єктів цього виду експертизи експерти мають справу із певними складнощами, що викликані низкою причин. Найважливішими з таких причин можна назвати: - не визначено можливостей дослідження всіх видів документів та меж розв'язуваних завдань; - не вивчено і не систематизовано ознак окремих вузлів та деталей механізмів сучасних пристроїв друку, що відбиваються у документі; - не розроблено методик ідентифікаційних та діагностичних досліджень документів, що виготовлені з застосуванням засобів комп'ютерної техніки; - відсутнє відповідне інформаційне забезпечення проведення цього виду експертизи;

Розроблення рекомендацій щодо посилення захисту документів від підроблення є одним з напрямів профілактичної діяльності не лише експертних підрозділів чи судових експертів, а й спеціалістів окремих підрозділів банківських установ та спеціальних підприємств, де розробляються захисні реквізити та виготовляються документи з реквізитами захисту. Для здійснення відповідної підготовки спеціалістів банківських установ необхідно залучення і спеціалістів експертних установ і підрозділів;

Внесено пропозиції щодо змін та доповнень Положення НБУ "Про порядок навчання працівників, які працюють з готівкою іноземною валютою та дорожніми чеками, щодо визначення ознак справжності та платіжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків": - розширити категорію працівників банків, включивши до неї і тих, що працюють з розрахунковими документами у безготівковій формі та готівкою у валюті України; - надати право на проведення навчання крім вищих навчальних закладів експертним установам та підрозділам, що оснащені відповідною технічною базою та мають у своєму штаті відповідних експертів в галузі дослідження документів; - встановити два рівні підготовки банківських співробітників залежно від кола вирішуваних ними завдань з питань дослідження документів. Для працівників з поглибленим рівнем підготовки передбачити надання права доступу до таємної інформації;

10. Профілактична діяльність спеціалістів банківських установ з метою запобігання вчиненню злочинів з використанням підроблених документів, грошових знаків та цінних паперів має важливе значення, проте ці спеціалісти на сьогодні позбавлені можливості звертатися до даних криміналістичних обліків, які накопичені у ДНДЕКЦ. Оскільки окремою метою створення та використання криміналістичного обліку є попередження злочинів, то і доступ до певних масиві інформації, що міститься в цій системі, повинен бути також наданий тим спеціалістам банківських установ, чия діяльність також сприяє запобіганню злочинам та своєчасному їх виявленню.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Курах І.І. Криміналістичне розуміння поняття "документ" //Міліція України. - К., 2004, №12 (90). - С. 8-11.

2. Попович І.І. Криміналістична характеристика банківських розрахункових документів // Часопис Київського університету права. - К., 2005. - №1.- С. 126-130.

3. Курах І.І. До питання класифікації та криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються в банківській сфері // Міліція України. - К., 2006. - №1 (91).- С. 5-9.

4. Іщенко А.В., Попович І.І. Криміналістична класифікація розрахункових банківських документів //Криміналістичний вісник. - К., 2006. - №1(5). - С. 30-34.

5. Попович І.І. До питання підробки розрахункових банківських документів // Стан, проблеми та перспективи інтеграції України у Європейський освітній і науковий простір: Матеріали міжнародної наукової конференції Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина) 12-15 квітня 2005 р. - Ужгород, 2005. - С. 103-107.

6. Попович І.І. Основні види злочинів, що вчиняються в банківській сфері з використанням підроблених розрахункових документів // Теорія і практика євроінтеграційних процесів вищої освіти і науки. / Науковий вісник Закарпатського державного університету. Спеціальний випуск. - Ужгород, 2006. - С. 212-216.