Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МЕРЕЖКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 34:339

ТЕОРІЯ ТА ПРИНЦИПИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВОГО ПРАВА (LEX MERCATORIA)

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

КИЇВ - 2002

Дисертацією є рукопис

Дисертація виконана на кафедрі міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

транснаціональний торговий право середньовічний

Офіційні опоненти

доктор юридичних наук, професор

Євінтов Володимир Ісакович, Інститут держави і права ім. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу міжнародного права;

доктор юридичних наук, професор

Кузнєцова Наталія Семенівна, Київський національний Університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права

доктор юридичних наук, професор

Тимченко Леонід Дмитрович, Академія державної податкової служби України професор кафедри міжнародного права

Провідна організація

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (м. Харків)

Захист відбудеться 02 грудня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Мельникова 36/1, Зал засідань вченої ради).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано 31 жовтня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.В. Бурлай

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Досягнення єдності людства на засадах миру та гуманізму значною мірою залежить від всеохоплюючого розвитку світової торгівлі, яка об'єктивно сприяє зближенню різних народів, а також від створення універсального правопорядку, що обслуговує транскордонний торговельний оборот, і який веде до єдиної нормативної регламентації міжнародних комерційних відносин. Відповідно надзвичайно важливими для України виявляються питання нормативної регламентації міжнародних торгово-економічних зв'язків, оскільки український бізнес активізує свою участь у міжнародній торгівлі, а Україна як держава продовжує процес інтеграції в світову економіку та реформування своєї правової системи.

У цьому плані особливої актуальності набуває у наш час давня ідея створення "наднаціонального міжнародного приватного права" як протилежності внутрішньому міжнародному приватному праву, котра була висунута ще в кінці XIX -- на початку XX століття. На наш погляд, до створення наднаціонального міжнародного приватного права ведуть два шляхи: "шлях зверху" та "шлях знизу". "Шлях зверху" передбачає, насамперед, процес гармонізації та уніфікації комерційного та торговельного законодавства різних держав шляхом створення в рамках національних правових систем відповідних матеріально-правових норм. "Шлях знизу" представляє собою стихійний процес виникнення сукупності норм, що регулюють комерційні відносини в межах міжнародного ділового співтовариства, кінцевим результатом якого є виникнення та розвиток транснаціонального торгового права (lex mercatoria).

На жаль, до нашого часу у вітчизняному правознавстві питання транснаціонального торгового права (lex mercatoria) на концептуальному рівні фактично не опрацьовувалося; це нове та цікаве з юридичної точки зору явище залишилось без належної уваги. В кращому випадку згадувалося лише про деякі його аспекти. Між тим ще в 1928 році видатний юрист-міжнародник, фундатор української школи міжнародного права В.М.Корецький, досліджуючи проблеми міжнародного господарського права переконливо обґрунтував об'єктивну потребу нормативного забезпечення міжнародного торгового обороту і поступового розвитку явище, відомого сьогодні під назвою "транснаціонального торгового права (lex mercatoria). "… Якщо існують світогосподарські відносини, - писав з цього приводу В.М. Корецький, - відтак повинні існувати (і дійсно існують) норми, котрі регулюють ці відносини. А якщо існують норми, що регулюють цю групу відносин, тоді… мала народитися система цих норм" Корецкий В.М. Избранные труды. -- Киев: Наук. думка, 1989. -- Кн. 1. -- С. 120..

Дане дослідження є спробою проаналізувати в теоретичному аспекті явище транснаціонального торгового права (lex mercatoria), визначити його природу, принципи, місце в системі транснаціонального правопорядку, основні тенденції його розвитку з урахуванням накопиченого на сьогоднішній день значного практичного та нормативного матеріалу. Крім усього іншого, актуальність обраної теми обумовлена необхідністю зрозуміти сутність, взаємозв'язки та реальні регулятивні можливості транснаціонального торгового права, враховуючи роль, яку воно відіграє у функціонуванні правових систем національного рівня, включаючи таку їх важливу складову, як арбітражна та судова практика.

Слід, крім того, зазначити, що транснаціональне торгове право займає особливе місце в загальній системі права і цікаво співвідноситься з іншими системами та галузями права, у першу чергу з національним, міжнародним публічним та міжнародним приватним правом. Актуальність теми дослідження зумовлена відповідно недостатнім рівнем дослідження цього явища в доктрині міжнародного права; в рамках вітчизняної науки ще не створено логічно завершеної концепції транснаціонального торгового права, яка б давала б цілісну картину відносно його поняття, системи, джерел, особливостей реалізації тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямки дослідження пов'язані з розробкою законодавчих і нормативних актів, навчальних планів і програм, що стосуються питань міжнародного права. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукового проекту комплексної програми науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розробка міжнародно-правових, політичних і економічних основ Української Держави" -- № 97128, і наукового дослідження Інституту міжнародних відносин "Міжнародно-правові основи зміцнення державності України" -- № 97132.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу доктрини, міжнародної арбітражної і національної судової практики розробити теорію транснаціонального торгового права і сформулювати основні і спеціальні принципи цієї специфічної системи права.

Зазначена мета зумовлена необхідністю вирішення наступних завдань:

визначити значення дослідження юридичної природи і змісту транснаціонального торгового права у світлі основних етапів еволюції міжнародних економічних відносин;

виявити основні характерні риси транснаціонального торгового права, що визначають його сутність як особливої системи права, автономної від національних правових систем;

розкрити поняття транснаціонального торгового права і запропонувати авторське визначення цього специфічного явища юридичного життя;

проаналізувати роль транснаціонального торгового права і його основних джерел у міжнародних торгово-економічних відносинах;

узагальнити і проаналізувати основні доктринальні підходи щодо теорії транснаціонального торгового права;

виявити основні і допоміжні джерела транснаціонального торгового права, проаналізувати їхню значимість з наукової і практичної точок зору, а також запропонувати їхню наукову класифікацію;

показати роль міжнародних урядових і неурядових організацій у створенні норм транснаціонального торгового права;

ідентифікувати суб'єкти транснаціонального торгового права і виявити роль держави в міжнародній торгівлі в якості одного із суб'єктів цього права;

проаналізувати юридичну природу та значимість транснаціонального торгового права і визначити його функції;

проаналізувати поняття “міжнародне ділове (комерційне) співтовариство” (societas mercatorum), охарактеризувати зміст та функціональні особливості останнього як матеріального джерела транснаціонального торгового права;

виявити головні етапи історії виникнення і розвитку транснаціонального торгового права, а також продемонструвати типологічну подібність між сучасним транснаціональним торговим правом і старим (середньовічним) lex mercatoria;

розглянути співвідношення транснаціонального торгового з міжнародним публічним, міжнародним приватним та національним правом;

установити особливості впливу національного і міжнародного публічного порядку на функціонування транснаціонального торгового права;

узагальнити і проаналізувати основні і спеціальні принципи транснаціонального торгового права;

розглянути юридичний механізм реалізації норм транснаціонального торгового права;

проаналізувати міжнародні зобов'язання з купівлі-продажу товарів, міжнародні транспортні зобов'язання, міжнародні фінансові зобов'язання, а також питання міжнародного захисту іноземних інвестицій у контексті теорії транснаціонального торгового права;

виявити основні тенденції і проблеми розвитку транснаціонального торгового права.

Об'єктом дослідження є міжнародне право в частині його найбільш суттєвих структурних елементів, спрямованих на регулювання міжнародних торгово-економічних відносин.

Предметом дослідження є транснаціональне торгове право як своєрідний правовий феномен, його історія, принципи, природа та механізми функціонування.

Методи дослідження. Дослідження побудоване на принципі методологічного плюралізму, відповідно до якого при аналізі проблематики транснаціонального торгового права як комплексного явища юридичної дійсності необхідно спиратися на цілий ряд наукових методів і підходів, а не віддавати виняткову перевагу позитивістському методу.

Центральне місце в роботі займає порівняльно-правовий метод, оскільки транснаціональне торгове право за своєю юридичною природою тісно пов'язане з загальними принципами права і торговими звичаями, у процесі формування яких вирішальну роль зіграв порівняльно-правовий метод і компаративістика. Велике значення в розкритті змісту теорії транснаціонального торгового права мала еволюційна епістемологія, яка дозволила обґрунтувати транснаціональне торгове право як результат еволюційного розвитку. У роботі використано психологічний метод школи професора Л.Й.Петражицького і соціологічний метод з метою виявлення характерних рис соціально-психологічних механізмів реалізації норм транснаціонального торгового права, а також аналізу його матеріального джерела у вигляді міжнародного ділового співтовариства (societas mercatorum). За допомогою методу історичного аналізу в роботі був досліджений генезис транснаціонального торгового права, проаналізовані його джерела і попередні історичні форми. Використання структуралістського методу дозволило представити транснаціональне торгове право як систематичну організованість зі своєю специфічною структурою. За допомогою діалектичного методу в дослідженні продемонстровані взаємозв'язок і динаміка розвитку світової економічної системи і правової форми її регламентації. Герменевтичний метод дозволив проаналізувати принципи і способи тлумачення, застосовувані в рамках транснаціонального торгового права.

Разом з тим, при обґрунтуванні теоретичних висновків дисертації автор керувався загальноприйнятими положеннями загальної теорії права і теорії міжнародного права. У роботі також були використані інші загальнотеоретичні і спеціально-наукові методи юридичного пізнання.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим всебічним та комплексним дослідженням питань становлення і розвитку транснаціонального торгового права у контексті міжнародного права. Проведено історичний, порівняльний та системний аналіз розвитку транснаціонального торгового права та його принципів, досліджено основні тенденції розвитку цієї системи права, а також узагальнено міжнародну арбітражну і національну судову практику стосовно транснаціонального торгового права. У рамках проведеного автором дослідження досягнуті наступні результати, що мають наукову новизну і виносяться на захист:

Вперше представлена цілісна теорія транснаціонального торгового права як автономної системи права, а також розкрито поняття і запропоновано наукове визначення транснаціонального торгового права як сукупності норм, котрі регулюють транснаціональні торгові відносини. При цьому проаналізовано юридичну природу і розглянуті функції транснаціонального торгового права;

Вперше здійснено наукову класифікацію основних і спеціальних джерел транснаціонального торгового права, показано взаємозв'язок між ними, а також проаналізовано роль Принципів УНІДРУА як одного з найбільш перспективних джерел сучасного транснаціонального торгового права, в якому втілилися основні принципи цього права;

Ідентифіковані суб'єкти транснаціонального торгового права і продемонстрована роль міжнародних (урядових та неурядових) організацій в процесі створення і реалізації норм транснаціонального торгового права;

Досліджено співвідношення транснаціонального торгового права й інших галузей права, визначене його місце в загальній системі права, а також обґрунтовано тезу про поступове перетворення транснаціонального торгового права в приватноправову підсистему міжнародного права;

Розглянуто ймовірні варіанти розвитку транснаціонального торгового права в контексті тенденцій розвитку міжнародного публічного і міжнародного приватного права, і зроблено висновок про те, що найбільш доцільним варіантом взаємовідносин між транснаціональним торговим і міжнародним приватним правом була б тісна взаємодія між ними, оскільки колізійні норми міжнародного приватного права допомагають усувати прогалини, що існують в рамках транснаціонального торгового права;

Сформульовано висновок про те, що поряд з універсальним транснаціональним торговим правом формується регіональне європейське транснаціональне торгове право, яке являє собою регіональну підсистему універсального транснаціонального торгового права і сприяє його розвитку;

Вперше представлено періодизацію історії розвитку транснаціонального торгового права і визначено зв'язок між основними історичними етапами його становлення;

Аргументовано тезу про типологічну подібність між середньовічним lex mercatoria і сучасним транснаціональним торговим правом. Водночас виявлені відмінності між цими видами транснаціонального торгового права на тлі науково-технологічного прогресу;

Обґрунтовано тезу про те, що матеріальним джерелом транснаціонального торгового права виступає міжнародне ділове співтовариство як елемент міжнародного громадянського суспільства, що обумовлює специфіку функціонування цього права та його позадержавний характер. Визначено основні характерні риси міжнародного ділового співтовариства;

Розкрито специфіку соціально-психологічного і юридичного механізмів реалізації норм транснаціонального торгового права в рамках міжнародної арбітражної практики і національної судової практики, і зроблено висновок про взаємодоповнення і певну координацію між цими механізмами;

Узагальнено практику міжнародних комерційних арбітражів і національних судів різних країн стосовно транснаціонального торгового права та його джерел і зроблено висновок про поступове підвищення ролі і авторитету транснаціонального торгового права як серед міжнародних арбітражів, так і серед національних судів.

Вперше узагальнені і класифіковані основні і спеціальні принципи транснаціонального торгового права. Зокрема, виявлено і розкрито конкретний юридичний зміст загальних принципів права, які входять в нормативну систему транснаціонального торгового права. Крім того, виявлені і узагальнені принципи і способи тлумачення міжнародних комерційних контрактів;

Висунуто й обґрунтовано тезу про формування в рамках транснаціонального торгового права своєрідних підгалузей, що регулюють договірні, транспортні, фінансові й інвестиційні аспекти міжнародних торгово-економічних відносин. При цьому підкреслюється важливість процесів уніфікації і гармонізації норм права міжнародної торгівлі з точки зору подальшого розвитку транснаціонального торгового права у контексті сучасних тенденцій інтернаціоналізації та глобалізації світової економічної системи.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання в процесі вдосконалення українського законодавства в торгово-економічній сфері, при формулюванні зовнішньоекономічного курсу та політики української держави на світовій арені, а також в процесі приєднання України до системи ГАТТ/СОТ та її участі в міжнародних економічних організаціях і конвенціях, в практичній діяльності міністерств і підприємств, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності. Положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути корисними для подальшого вивчення проблем теорії і практики транснаціонального торгового права; забезпечення належної реалізації норм транснаціонального торгового права на рівні національної правової системи України; зокрема, для створення необхідних передумов для більш широкого використання норм і принципів транснаціонального торгового права в арбітражній і судовій практиці; популяризації знань про транснаціональне торгове право серед юристів-практиків і комерсантів, що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності. Матеріали дисертації можуть бути використані в процесі підготовки загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, підручників і навчальних посібників з міжнародного і міжнародного приватного права.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені у виступах на 6 наукових конференціях і семінарах -- міжнародній науково-практичній конференції "Геополітичне майбутнє України" в Дипломатичній академії України при МЗС України та Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 19-20 березня 1998 року; міжнародній науково-практичній конференції в Дипломатичній академії України в грудні 1998 року; науково-практичній конференції "Сучасна дипломатія: світовий досвід, національна специфіка. ООН у світовій політиці" у рамках проекту "Підвищення потенціалу МЗС України" 21 червня 1999 року; науково-практичній конференції в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 20 квітня 1999 року; науковій конференції в школі права Дікінсона Пенсільванського університету (США, Карлайл, 6 січня 2000 р.).

По закінченні своїх наукових стажувань у школі права Денверського університету (США, Денвер, квітень 1997 -- жовтень 1997), школі права Дікінсона Пенсільванського університету (США, Карлайл, серпень 2000 -- травень 2001) і школі права імені Б. Кардозо (Нью-Йорк, травень-липень 2001) автор виступав з лекціями перед колективами зазначених шкіл права відповідно на теми: "Сучасне Lex Mercatoria", "Транснаціональне торгове право: юридичні й економічні аспекти", "Lex Mercatoria і його перспективи".

Результати досліджень апробовані автором при читанні лекцій і проведенні семінарських занять по навчальним курсам "Транснаціональне торгове право" в Інституті міжнародних відносин Київського університету імені Шевченка, "Колізійне право" і "Порівняльне комерційне право" у школі права Дікінсона Пенсільванського університету; "Право міжнародних договорів" і "Міжнародне приватне право" у Дипломатичній академії України.

Основні положення дисертаційного дослідження були використані при підготовці до третього читання у Верховній Раді України проекту Цивільного кодексу України.

Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри міжнародного приватного і митного права Інституту міжнародних відносин.

Публікації. Наукові положення дисертаційного дослідження опубліковані в п'ятьох монографіях і 25 наукових статтях, тезах виступів на наукових конференціях, а також у статтях Юридичної енциклопедії, підготовленої Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Структура й обсяг дослідження. Дисертаційна робота загальним обсягом 388 сторінок складається з вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, пункти і підпункти, висновків і списку використаних джерел (382 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкривається сутність і обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок з науковими програмами, планами, темами Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сформульовано мету і завдання дослідження, визначається об'єкт, предмет і використані методи дослідження, викладається наукова новизна, продемонстровано теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їхня апробація, характер публікацій, а також практичне впровадження результатів дослідження.

В першому розділі "Поняття і юридична природа lex mercatoria", який включає сім підрозділів, аналізується поняття та термін транснаціонального торгового права (lex mercatoria), його джерела та суб'єкти, юридична сила та функції, а також історичні аспекти розвитку та становлення цього явища.

В першому підрозділі "Поняття і термін lex mercatoria" дисертант розглядає об'єктивні передумови виникнення транснаціонального торгового права в контексті процесів інтернаціоналізації та глобалізації міжнародних торговельно-економічних відносин. Як вважає автор, на нинішньому етапі становлення глобального громадянського суспільства спостерігається невідповідність між змістом світової економіки як цілісної, інтегрованої системи і децентралізованою формою її правового регулювання. На його думку, це спричинило гостру необхідність пошуку нових, більш адекватних засобів і методів правового регулювання зовнішньоекономічних операцій з метою подолання того розриву, що існує і продовжує поглиблюватися між інтернаціональним характером світового торгового обороту і переважно національною формою його нормативної регламентації.

У цьому зв'язку учасники світового торгового обороту, керуючись не стільки теоретичними, скільки суто прагматичними міркуваннями, почали самостійний пошук альтернативних міжнародному приватному праву засобів правового регулювання їхніх взаємин. У результаті цього пошуку в другій половині ХХ століття починається спонтанний процес формування нового правового явища, яке отримало в юридичній літературі назву транснаціональне торгове право або "lex mercatoria".

Прихильники нового (сучасного) lex mercatoria обстоюють тезу про появу відокремленої від національних систем права сукупності юридичних норм, що регламентують зовнішньоекономічні операції, які виникли в результаті поширення елементів саморегуляції в діяльності учасників міжнародного торгового обороту. Основний зміст теорії lex mercatoria полягає в обґрунтуванні автономності, відособленості регламентації міжнародних торгових угод від національних правових систем.

Виходячи з різних визначень lex mercatoria, що пропонувалися в юридичній літературі, автор виділяє його характерні риси і визначає транснаціональне торгове право (lex mercatoria) як систему норм, що регулюють транснаціональні торгові відносини, які складаються між приватними особами.

Автором проаналізовані питання розвитку наукової думки щодо транснаціонального торгового права та сформульовані висновки, що ґрунтуються на загальних досягненнях науки міжнародного права. Зокрема, на результати дисертаційного дослідження вплинули праці М.В.Буроменського, О.Ф.Висоцького, В.Н.Денисова, Г.К.Дмитрієвої, А.С.Довгерта, В.І.Євінтова, В.К.Забігайла, В.І.Кисіля, Н.С.Кузнєцової, І.І.Лукашука, К.К.Сандровського, В.С.Семенова, Л.Д.Тимченка та інших вчених.

У радянській юридичний науці та науці країн СНД розглядалися лише окремі аспекти теорії транснаціонального торгового права (зокрема, у працях таких авторів, як В.М.Корецький, Г.К.Дмитрієва, І.С.Зикін, Я.Функ, В.Хвалєй, Г.Ю.Федосєєва, А.Н.Жильцов, А.І.Муранов, В.П.Звєков, В.Г.Єрмолаєв, О.В.Сіваков, А.С.Комаров та інші).

У той час як в зарубіжній юридичній науці даній проблематиці присвячено багато монографічних та інших наукових досліджень. Найбільшу увагу теорії та принципам транснаціонального торгового права приділили такі зарубіжні автори, як М.Бонелл, Г.Буйсен, Б.Гольдман, Р.Давід, Ж.Шапіра, Нгуен Куок Дінь, К.Шмітгофф, В.Нанда, А.Голдстейн, Ф.Кан, О.Ландо, Ф.Юнгер, П.Лалів, Е.Паасівірта, Б.Селден, Р.Стокер, Г.Тойбнер, Л.Тракман, Р.Ціммерманн та інші правознавці.

У своїх основних рисах концепція lex mercatoria сформувалася на початку 60-х років, і її головними прихильниками стали представники французької юриспруденції. Разом з тим, теорія lex mercatoria знайшла своїх прихильників і серед представників інших країн.

Як зазначає автор, у рамках вітчизняної доктрини відбувається поступове визнання значимості lex mercatoria для юридичної науки і практики, і усе більше коло вчених, хоча і з деякими застереженнями, бачать у цій теорії значні перспективи, особливо з погляду підвищення ефективності регулювання міжнародної торгівлі.

У другому підрозділі "Джерела lex mercatoria" автором всебічно досліджуються і класифікуються основні та допоміжні джерела транснаціонального торгового права.

Автор обґрунтовує висновок, що норми lex mercatoria також мають форми свого існування, однак їм властива певна специфіка, зумовлена неофіційною, недержавною сутністю самого lex mercatoria. Усі джерела lex mercatoria автор умовно розділяє на основні і допоміжні. При цьому він зазначає, що на сьогоднішній день не існує вичерпного переліку джерел lex mercatoria. Причому різні вчені по різному оцінюють і значимість того чи іншого джерела lex mercatoria.

До числа основних джерел lex mercatoria в юридичній літературі найчастіше відносять: міжнародні торговельні звичаї та узвичаєння (usages); норми міжнародного публічного права; загальні принципи права, визнані всіма чи більшістю країн, які беруть активну участь у міжнародній торгівлі; типові (модельні) закони, що розробляються на міжнародному рівні як модель для національних нормативних актів з певного питання; рішення міжнародних комерційних арбітражів; типові форми контрактів.

Допоміжними джерелами lex mercatoria, що мають менше значення в порівнянні з основними джерелами, є такі: ділова практика; кодекси поведінки; рекомендаційні документи міжнародних організацій; доктрина і праці видатних юристів; “саморегульовані контракти” (тобто контракти, які сторони вважають самодостатніми, і які сторони не підпорядкували праву якоїсь держави).

Дисертант розглядає всі згадані джерела транснаціонального торгового права, приділяючи особливу увагу торговим звичаям, міжнародним договорам та загальним принципам права.

Підбиваючи підсумки розгляду джерел lex mercatoria, автор робить наступні висновки: по-перше, в сучасній доктрині міжнародного права не має єдності думок з приводу чіткого переліку усіх джерел lex mercatoria; по-друге, дієвість того чи іншого джерела lex mercatoria безпосередньо залежить від його здатності до самореалізації й авторитетності в очах учасників міжнародного ділового співтовариства; по-третє, вдаючись до допомоги певного джерела, міжнародне комерційне співтовариство керується не міркуваннями теоретичного порядку, а такими критеріями, як зручність, справедливість і доцільність використання того чи іншого джерела; по-четверте, джерелом lex mercatoria стає та форма існування його норм, що визнається як така міжнародним комерційним співтовариством, незалежно від визнання державою; по-п'яте, більшості джерел lex mercatoria властивий тісний взаємозв'язок і іноді навіть взаємопроникнення.

У третьому підрозділі "Міжнародні організації та їхня роль у створенні норм lex mercatoria" аналізується діяльність міжнародних урядових та неурядових організацій з точки зору їхнього впливу на механізм нормотворення в рамках транснаціонального торгового права.

Дисертант, зокрема, досліджує діяльність таких організацій з точки зору їхнього впливу на функціонування та розвиток lex mercatoria: ООН, ЮНСІТРАЛ, ЮНКТАД, система ГАТТ/СОТ, ОЕСР, УНІДРУА, Гаазька конференція з міжнародного приватного права, МТП (Міжнародна торгова палата) тощо.

По результатах аналізу діяльності цих організацій автор робить кілька загальних висновків: по-перше, такі міжнародні міжурядові організації, як ООН, ЮНСІТРАЛ, ЮНКТАД, СОТ й ОЕСР, хоча в принципі і не справляють безпосереднього впливу на lex mercatoria, проте створюють певні правові рамки, в межах яких воно функціонує і розвивається; по-друге, такі міжнародні міжурядові організації, як УНІДРУА і Гаазька конференція з міжнародного приватного права, безпосередньо впливають на формування lex mercatoria і їхні документи можуть розглядатися як джерела, в яких можуть міститися його норми; по-третє, міжнародні неурядові організації, які діють в області міжнародної торгівлі, в першу чергу МТП і торговельні палати різних країн, являють собою своєрідні органи міжнародного ділового співтовариства, котрі в силу свого авторитету цілком можуть відігравати роль свого роду неформальних законодавчих органів цього співтовариства, що кодифікують і навіть продукують норми lex mercatoria.

У четвертому підрозділі "Суб'єкти lex mercatoria" досліджуються основні суб'єкти транснаціонального торгового права.

Дисертант зазначає, що lex mercatoria як особливий, автономний правопорядок виникло в рамках міжнародного торгового (комерційного) співтовариства (societas mercatorum), яке представляє собою співтовариство фізичних і юридичних осіб, котрі беруть участь у міжнародному торговому обороті, а також створюють міжнародні торгові звичаї та узвичаєння, що регулюють їхні взаємини. Члени міжнародного торгового співтовариства одночасно є суб'єктами lex mercatoria, оскільки саме вони створюють його норми і їм адресовані норми lex mercatoria.

Основними суб'єктами lex mercatoria є: транснаціональні корпорації (ТНК), міжнародні банки, підприємства й індивіди, котрі беруть участь у зовнішньоекономічних операціях, а також держави (тією мірою, якою вони виступають як міжнародні комерсанти, а не як носії суверенної влади). Дисертант аналізує особливості кожного з цих основних суб'єктів lex mercatoria, висвітлюючи при цьому проблемні питання їхньої діяльності та правового статусу.

У п'ятому розділі "Роль держави в міжнародній торгівлі" увагу зосереджено на ролі держави в міжнародній торгівлі та в рамках транснаціонального торгового права.

Розглядаючи у цьому контексті роль держави, дисертант зазначає, що, з одного боку, вона регулює міжнародну торгівлю як на національному, так і на міжнародному рівні, з іншого ж боку, держава виступає в якості досить активного самостійного учасника міжнародної торгівлі поряд з фізичними і юридичними особами. Причому, у міжнародній торгівлі держава часто діє не як носій суверенної влади, а як комерсант по відношенню до іноземних комерсантів і корпорацій.

В цьому підрозділі, зокрема, досліджуються такі питання, як: правовий статус угод між державою та приватними особами, юридичні конструкції, спрямовані на захист інтересів приватних осіб у таких угодах, а також імунітет держави в міжнародній комерційній діяльності.

Підбиваючи підсумки розгляду правового положення і ролі держави в міжнародній торгівлі, автор підкреслює, що lex mercatoria, ґрунтуючись на принципі рівності сторін договору і принципі pacta sunt servanda, вимагає, щоб усі суб'єкти lex mercatoria (як фізичні і юридичні особи, так і сама держава) добросовісно і сумлінно виконували свої зобов'язання за контрактом і мали рівні права.

У шостому підрозділі "Юридична сила та функції lex mercatoria" висвітлюються питання матеріального джерела транснаціонального торгового права, його юридичної сили та функцій.

Матеріальним джерелом lex mercatoria, як вважає дисертант, є міжнародне комерційне (ділове) співтовариство (societas mercatorum), якому властиві певні риси.

Досліджуючи юридичну природу lex mercatoria, автор спирається на соціологічний метод аналізу права, і підкреслює, що право взагалі і lex mercatoria зокрема є результатом самоорганізації суспільства, а не виразом волі держави, підкріпленої санкцією чи примусом. З метою довести факт існування транснаціонального торгового права автор наводить і аналізує результати емпіричних досліджень, які переконливо підтверджують реальність існування lex mercatoria у рамках міжнародного ділового співтовариства. На думку дисертанта, у міжнародному діловому співтоваристві lex mercatoria виконує ряд важливих соціальних і юридичних функцій. Розглянувши ці функції дисертант робить узагальнюючий висновок, який полягає в тому, що об'єктивна необхідність існування і юридична сила lex mercatoria, матеріальним джерелом якої виступає societas mercatorum, обумовлені головним чином тими соціальними і юридичними функціями, які воно здійснює в міжнародному економічному житті. Що стосується юридичної сили lex mercatoria, то, в кінцевому підсумку, вона базується не на примусі, а на високому рівні правосвідомості його суб'єктів, тобто на всьому тому, що ми називаємо правовою культурою.

У сьомому підрозділі "Історія виникнення та розвитку lex mercatoria" висвітлюються основні історичні етапи розвитку транснаціонального торгового права. На думку автора, lex mercatoria послідовно пройшло три етапи розвитку, у зв'язку з чим він пропонує наступну періодизацію історії становлення lex mercatoria: 1) Jus gentium як історичний попередник lex mercatoria (242 рік до н.е. -- 212 рік н.е.); 2) Старе (середньовічне) lex mercatoria (XI ст. -- XIX ст.); 3) Нове (сучасне) lex mercatoria (50-і роки -- наш час).

Перший етап, який можна позначити як передісторію lex mercatoria, пов'язаний з існуванням давньоримського jus gentium (права народів), яке є, по суті, історичним попередником lex mercatoria. Існування jus gentium продемонструвало, що: по-перше, існують такі правові принципи і норми універсального характеру, які поширюються на всі народи, і які здатні досить ефективно регулювати торговельні відносини між ними; і по-друге, що єдиний спосіб правового регулювання торгового обороту більш доцільний, ніж колізійний метод.

Другий етап історії lex mercatoria пов'язаний з існуванням середньовічного lex mercatoria, яке склалося на рубежі ХІ-ХІІ століть. Вихідним принципом середньовічного lex mercatoria був принцип справедливості, який мав пріоритет перед законами різних країн і який був адаптований до динаміки торгового обороту. Середньовічне lex mercatoria було досить ефективною і гнучкою нормативною системою регламентації тодішньої торгівлі, і в його рамках виникла ціла низка інститутів, запозичених пізніше національними правовими системами (наприклад, такі інститути, як вексель, морське страхування, банкрутство, застава рухомого майна тощо).

Щодо нового (сучасного) lex mercatoria, то, з погляду дисертанта, у XX ст. міжнародне співтовариство комерсантів поступово дійшло висновку про необхідність створення універсальної системи норм, на основі якої можна було б досить ефективно і швидко вести торгівлю. У кінцевому підсумку відбулося відродження lex mercatoria, але у новій якості. Разом з тим, нове lex mercatoria відрізняється від старого, оскільки не має станового характеру і у більшій ступені впорядковано, будучи значною мірою результатом зусиль різних міжнародних організацій.

Дисертант досліджує перспективи і проблеми сучасного lex mercatoria в контексті розвитку глобальної мережі Інтернет та електронної торгівлі. Він також розглядає кілька концептуальних моделей регулювання відносин у кіберпросторі, побудованих на базі теорії lex mercatoria. На основі аналізу перспектив lex mercatoria з погляду науково-технічного прогресу, автор доходить висновку, що у нового lex mercatoria є певне майбутнє, оскільки національні правові системи окремо, а також традиційний колізійний метод правового регулювання, властивий міжнародному приватному праву (МПрП), меншою мірою, ніж lex mercatoria, здатні вирішувати проблеми, які виникають на міжнародному рівні і пов'язані з розвитком світової торгівлі та невпинним технологічним прогресом.

У другому розділі дисертації "lex mercatoria в системі права і юридичний механізм реалізації його норм" автор визначає місце транснаціонального торгового права в системі права, розглядає його співвідношення з іншими галузями та системами права, а також аналізує особливості юридичного механізму реалізації lex mercatoria в національному праві та міжнародній арбітражній практиці.

У першому підрозділі "Lex mercatoria і міжнародне публічне право" досліджуються подібності та відмінність між lex mercatoria та міжнародним публічним правом (МПП). Подібність виявляється, насамперед, у тому, що норми lex mercatoria, так само як і норми МПП, створюються самими суб'єктами цього права, а не якоюсь владою, яка знаходиться над суб'єктами. Крім цього, як у lex mercatoria, так і у МПП, джерелами є звичай, міжнародний договір і загальні принципи права. Розходження між ними полягає в тому, що первинними суб'єктами міжнародного публічного права є держави, а суб'єктами lex mercatoria є, насамперед, фізичні і юридичні особи.

Розглянувши тенденції підвищення правового статусу індивіда в міжнародному праві, автор погоджується з тезою про те, що міжнародне право поступово втрачає свою суто публічну природу й у ньому, як і в будь-якій національній правовій системі, відбувається поява приватноправового елемента у вигляді lex mercatoria, яке, у кінцевому рахунку, являє собою “приватноправове відгалуження міжнародного права” (private-law leg of international law). Таким чином, загальний висновок полягає в тому, що між lex mercatoria і МПП існує тісний взаємозв'язок і взаємовплив, які виявляються в їхньому поступовому зближенні і зростаючій взаємозалежності.

У другому підрозділі "Lex mercatoria і національне право" проводиться порівняльний аналіз lex mercatoria та національного права. Порівнюючи lex mercatoria та національне право, автор зазначає, що в цілому lex mercatoria не суперечить нормам національного (внутрішнього) права, оскільки lex mercatoria базується на принципах, властивих всім основним національним правовим системам. Крім того, норми середньовічного lex mercatoria були значною мірою інкорпоровані в національні правові системи протягом XVIII-XIX століть, перетворившись на норми національного, в першу чергу цивільного і торгового права.

Другий підрозділ "Lex mercatoria і міжнародне приватне право" присвячено розглядові спільних рис і відмінностей між транснаціональним торговим правом та міжнародним приватним правом (МПрП).

Спільне між lex mercatoria і МПрП полягає в тому, що їхньою метою є правове регулювання міжнародних торгових і комерційних відносин між особами, які належать до різних національних правопорядків. Різниця між lex mercatoria і МПрП полягає, насамперед, у тому, що міжнародне приватне право розв'язує конфлікти (колізії) між колідуючими правовими системами і юрисдикціями різних держав шляхом вказівки конкретної правової системи, яка повинна регулювати певні правовідносини з іноземним елементом, тоді як дія норм lex mercatoria спрямована на недопущення подібних колізій шляхом застосування універсальних юридичних норм, здатних безпосередньо регулювати правовідносини, обтяжені іноземним елементом. Крім того, якщо кожна держава має своє особливе МПрП, відмінне від міжнародного приватного права будь-якої іншої держави, то lex mercatoria являє собою однакове, універсальне право. Відмінність між lex mercatoria і МПрП виявляється ще й у тому, що якщо предметом правового регулювання lex mercatoria є в основному відносини торгового характеру, то предмет правового регулювання міжнародного приватного права охоплює ще й сімейні та трудові відносини.

Дисертант розглядає ставлення до теорії lex mercatoria з боку зарубіжної та вітчизняної доктрини МПрП, а також простежує динаміку цього ставлення в контексті різних шкіл та напрямків у МПрП, зокрема, з погляду "інтернаціоналістів" і "конфліктуалістів".

Автор підкреслює, що хоча на поверхні взаємини між lex mercatoria і МПрП виявляються як конфлікт, проте, у глибині ці взаємини переростають у своєрідне творче змагання, яке сприяє розвитку обох правопорядків.

У четвертому підрозділі "Універсальне lex mercatoria і європейське lex mercatoria" увагу зосереджено на формуванні європейського lex mercatoria і його співвідношенні з універсальним lex mercatoria.

У юридичній літературі неодноразово робилися спроби обґрунтувати існування “європейського загального права” (Common Law of Europe) -- своєрідного європейського lex mercatoria, яке складається з юридичних принципів приватного права, спільних для європейських держав, котрі історично сформувались в межах Європи. Автор досліджує історичні корені та тенденції розвитку європейського lex mercatoria в контексті процесу "європеїзації" (europeanization) приватного права держав-членів ЄС. Він узагальнює та аналізує спільні риси та відмінності між універсальним і європейським lex mercatoria і доходить висновку, що європейське lex mercatoria фактично є регіональною підсистемою універсального lex mercatoria. Автор пропонує розглядати розвиток європейського lex mercatoria в контексті руху країн Європи до створення загальноєвропейського цивільного кодексу, основою якого мають стати Принципи європейського контрактного права. Разом з тим, автор досліджує питання методологічного порядку, які виникають в процесі уніфікації норм приватного права різних європейських країн. Зокрема, аналізуються два основних методологічних підходи: функціональний і постмодерністський. Якщо прихильники функціонального підходу підкреслюють реальність і необхідність уніфікації приватного права різних країн, то представники постмодерністського підходу заперечують можливість такої уніфікації з огляду на існування культурних розбіжностей між різними державами і системами права. В результаті аналізу робиться висновок, що функціональний підхід є більш продуктивним і раціональним з погляду уніфікації юридичних норм європейських держав і перспектив створення загальноєвропейського кодексу приватного права.

Автор переконаний у тому, що створення "загального європейського права" є не тільки можливим, але також необхідним етапом еволюції права, а саме формування загального європейського права або європейського lex mercatoria відбувається не тільки в рамках транснаціональної практики європейських комерсантів, але також за активною участю і підтримкою з боку провідних представників європейської доктрини приватного права.

П'ятий підрозділ "Юридичний механізм реалізації норм lex mercatoria" присвячено дослідженню механізмів реалізації норм lex mercatoria в міжнародній арбітражній практиці та судовій практиці держав, а також питанню публічного порядку.

Крім соціально-психологічних механізмів реалізації lex mercatoria, які діють у рамках міжнародного ділового співтовариства (наприклад таких, як необхідність підтримувати позитивну ділову репутацію та різні форми психологічного тиску з боку міжнародного ділового співтовариства), lex mercatoria має юридичний механізм, завдяки функціонуванню якого відбувається реалізація його норм у національному праві різних країн. Під юридичним механізмом реалізації норм lex mercatoria автор розуміє систему міжнародних комерційних арбітражів і національних судів, чия діяльність сприяє реалізації його норм і подальшому удосконалюванню його джерел.

На думку дисертанта, міжнародні комерційні арбітражі відіграють провідну роль в процесі реалізації норм lex mercatoria, що є одним з головних свідчень на користь факту реальності lex mercatoria. Як свідчить практика, міжнародні арбітри, вирішуючи конкретні справи, пов'язані з міжнародною торгівлею, більшою мірою, ніж національні суди, схильні виносити рішення на основі чи з урахуванням джерел lex mercatoria, в першу чергу таких джерел, як торговельні звичаї та узвичаєння. В цілому практика застосування норм lex mercatoria набула найбільшого поширення саме серед міжнародних комерційних арбітражів, що і дало привід вважати їх головним елементом юридичного механізму реалізації норм lex mercatoria. Виходячи з того факту, що на сьогоднішній день існує значна кількість арбітражних рішень, винесених на основі lex mercatoria або на основі його основних джерел, автор аналізує найбільш відомі з цих рішень, звертаючи особливу увагу на арбітражну практику МТП в Парижі, а також на використання в міжнародній арбітражній практиці ще такого досить нового джерела lex mercatoria, як Принципи УНІДРУА.

Як підкреслює дисертант, якщо в рамках міжнародної арбітражної практики концепція lex mercatoria майже одразу почала завойовувати серйозні позиції, то досягти визнання цієї концепції в національному праві виявилося набагато складніше. Найчастіше перед національними судами виникало питання відносно lex mercatoria у зв'язку з розглядом тієї категорії справ, у яких необхідно визначити, чи є арбітражне рішення, прийняте на основі lex mercatoria або одного з його джерел, юридично дійсним і таким, що підлягає виконанню в межах юрисдикції національного суду. Проаналізувавши судову практику та національне законодавство різних країн, автор робить наступні висновки: По-перше, в даний час до числа європейських країн, чиї суди визнають застосування lex mercatoria, відносяться: Франція, Австрія, Італія, Нідерланди, Бельгія, а також Швейцарія; по-друге, у Німеччині та Швеції хоча і зберігається певний скептицизм в академічних колах щодо самої теорії lex mercatoria, проте, імовірність того, що національні суди цих країн можуть анулювати чи відмовити у виконанні арбітражним рішенням, винесеним на основі lex mercatoria, є дуже незначною. Внаслідок аналізу національного права і судової практики різних держав щодо теорії lex mercatoria, автор зазначає, що хоча ще рано говорити про повне визнання національними судовими органами lex mercatoria у якості самостійного повноправного правопорядку, проте загальна тенденція розвитку судової практики дає підстави стверджувати, що поступово національні суди переходять від однозначно негативного до більш терпимого ставлення до lex mercatoria, підтверджуючи, таким чином, тезу про його реальність.

Іще одним важливим питанням, яке розглядається в цьому підрозділі, є питання щодо концепції публічного порядку і його впливу на транснаціональне торгове право. В процесі дослідження концепцій національного та міжнародного (транснаціонального) публічного порядку (тобто сукупності імперативних норм міжнародного права) автор робить наступні висновки: 1) концепція міжнародного публічного порядку має особливе значення для міжнародних комерційних арбітражів у зв'язку з тим, що арбітражі в принципі не зв'язані у своїй діяльності обмеженнями, які накладаються національним публічним порядком, а зобов'язані керуватися вимогами міжнародного публічного порядку; 2) що стосується практики національних судів, перед якими виникає питання про визнання і виконання арбітражного рішення, винесеного на основі норм lex mercatoria, то для цих судів концепція національного публічного порядку доповнюється вимогами, які випливають з концепції міжнародного публічного порядку.

Автор також зазначає, що як концепція національного публічного порядку, так і концепція міжнародного публічного порядку мають достатню ступінь гнучкості і знаходяться в процесі постійного розвитку.

У третьому розділі "Принципи lex mercatoria" досліджуються основні та спеціальні принципи транснаціонального торгового права, а також принципи і методи тлумачення міжнародних контрактів.

У першому підрозділі "Основні принципи lex mercatoria" відзначається, що однією з характерних рис lex mercatoria як нормативної системи є наявність у ній основних принципів, які користуються вищим авторитетом у рамках цієї специфічної нормативної системи.

Принципи, які справляють вплив на lex mercatoria, можна умовно поділити на дві категорій: основні і спеціальні принципи. Ті принципи, котрі є принципами загального міжнародного права і визначають параметри функціонування lex mercatoria, є основними принципами lex mercatoria. Хоча ці принципи, будучи нормами міжнародного права, в цілому спрямовані на регулювання міждержавних відносин і, як правило, не регулюють відносини за участю фізичних і юридичних осіб безпосередньо, водночас згадані принципи можуть застосовуватися щодо індивідів опосередковано, тобто за посередництвом держави. Приватні особи можуть також обрати дані принципи як норми, що застосовуються до приватноправових угод між ними.

Автор виділяє наступні види основних принципів lex mercatoria: 1) основні принципи міжнародного публічного права, які застосовуються до міжнародних приватноправових відносин; 2) принципи міжнародного економічного права; 3) принципи міжнародної торгівлі; 4) загальні принципи права; 5) загальні принципи приватного (цивільного і торгового) права; 6) загальні принципи міжнародного приватного права (МПрП).

Досліджуючи основні принципи міжнародного публічного права (МПП) в контексті теорії lex mercatoria, автор особливу увагу приділяє таким принципам, як: принцип суверенної рівності держав та принцип pacta sunt servanda. Зокрема, автор детально аналізує проблеми юридичного характеру, які виникають у зв'язку з принципом суверенної рівності держав у світлі екстратериторіального застосування іноземного законодавства в торгово-економічній сфері. Стосовно інших основних принципів МПП, то вони, будучи імперативними нормами, які зобов'язують держави, являють собою основу міжнародного публічного порядку, у рамках якого відбувається становлення lex mercatoria.

Серед принципів міжнародного економічного права (МЕП), які стосуються lex mercatoria, дисертант розглядає такі, як: принцип невід'ємного суверенітету держави над своїми природними ресурсами, багатствами й економічною діяльністю; принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків; принцип розвитку економічного співробітництва; принцип взаємовигідності економічного співробітництва; принцип незастосування економічної сили; принцип економічної недискримінації; договірний принцип найбільшого сприяння; принцип національного режиму; принцип вільної торгівлі; а також принцип вільної міжнародної конкуренції.

Важливе місце серед основних принципів lex mercatoria посідають також принципи міжнародної торгівлі, котрі багато в чому переплітаються з принципами МЕП, і навіть конкретизують ці принципи стосовно умов ведення міжнародної торгівлі. Принципи міжнародної торгівлі мають рекомендаційний характер і були вироблені Конференцією ООН по торгівлі і розвитку (Заключний акт від 15 червня 1964 р.). Послідовне проведення в життя цих принципів безсумнівно буде сприяти створенню сприятливих умов для подальшого розвитку світової торгівлі та lex mercatoria.