У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 "Теоретичні засади діяльності підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ" присвячено аналізу місця та ролі підрозділів по роботі з персоналом у системі МВС України, характеристиці змісту та напрямків кадрової політики в органах внутрішніх справ, дослідженню історико-правових аспектів створення та розвитку підрозділів по роботі з персоналом, з'ясуванню організаційної структури підрозділів по роботі з персоналом на місцевому рівні.

У підрозділі 1.1 "Місце та роль підрозділів по роботі з персоналом у системі органів внутрішніх справ" визначено, що удосконалення системи управління неможливе без забезпечення результативності роботи з кадрами, що безпосередньо пов'язане із врахуванням особистісних характеристик персоналу (розум, характер, мораль, виховання, професійна компетентність та ін.). Тому важливе розв'язання проблеми поповнення та добору кадрів для органів внутрішніх справ. Під добором персоналу розуміється процес оцінки професійних якостей кола претендентів, визначення придатності кожного з них для виконання посадових обов'язків.

Для дослідження місця і ролі підрозділів по роботі з персоналом органів та підрозділів системи МВС визначено, насамперед, поняття системи МВС України. Систему МВС України визначено як сукупність органів, підрозділів і служб та їх працівників, що виконують завдання з охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, охорони прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, боротьби з правопорушеннями, виконують інші завдання, у тому числі й забезпечувального характеру (фінансового, матеріального, медичного тощо). З позицій системно-структурного аналізу орган внутрішніх справ як складна соціальна система являє собою певним чином організований колектив працівників, що виконує покладені на нього функції та має для цього відповідну компетенцію і можливості. Іншими словами, орган внутрішніх справ являє собою складне сполучення людських, фінансових, технічних, матеріально-господарських та інформаційних ресурсів, що створюють своєрідні елементи даної системи. Підрозділи по роботі з персоналом являють собою невід'ємну складову системи МВС України. Їх організаційною формою є Департамент роботи з персоналом МВС України та підпорядковані підрозділи, на який покладені завдання щодо організації кадрової роботи, реалізації кадрової політики в органах внутрішніх справ.

В підрозділі 1.2 "Сутність та загальна характеристика кадрової політики в органах внутрішніх справ" кадрову політику в органах системи Міністерства внутрішніх справ України визначено як систему основних цілей, принципів, форм, методів, завдань та способів нормативно визначеної і цілеспрямованої діяльності спеціально уповноважених посадових осіб щодо професійної орієнтації, прогнозування і планування кадрових потреб, відбору, підготовки, розстановки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та їх соціально-правової захищеності, тобто забезпеченню органів та підрозділів внутрішніх справ кадрами, які володіють необхідними діловими, моральними та професійними якостями.

Персонал органів внутрішніх справ визначено як сукупність працівників (атестованих та не атестованих), що виконують службово-оперативні, організаційно-технологічні чи виробничо-господарські функції та зараховані до штатів системи МВС України.

У підрозділі зазначається, що суб'єкт кадрової політики - це носій певних повноважень, прав та обов'язків при виробленні та реалізації кадрової політики, активний учасник кадрових процесів. До суб'єктів кадрової політики віднесено: МВС України, Колегію МВС України, Міністра внутрішніх справ, Департамент по роботі з персоналом та його підпорядковані підрозділи на місцях, а також їх керівників. Об'єкт - це те, на що спрямована предметно-практична діяльність суб'єкта кадрової політики. До об'єктів можна віднести працівників органів внутрішніх справ в цілому або окремі їх категорії (управлінські кадри, слідчих, дільничних інспекторів тощо), які реалізують на практиці кадрову політику МВС України. Поняття об'єкта кадрової політики включає всі кадрові ресурси органів внутрішніх справ, як атестований, так і не атестований склад. Тому це поняття не можна зводити лише до керівних чи навіть управлінських кадрів.

Акцентується увага на тому, що у сучасних умовах реформування органів внутрішніх справ важливого значення набувають наступні аспекти кадрової політики. По-перше, підвищення ефективності та якості діяльності як підрозділів і служб, так і окремих працівників органів внутрішніх справ з усіх напрямків службової діяльності. По-друге, удосконалення системи управління структурними підрозділами та органами внутрішніх справ в цілому. По-третє, приведення діяльності органів внутрішніх справ України як за змістом, так і за формою до міжнародних стандартів. Ефективність кадрової політики визначається не кількістю завдань, які вона декларує, а результативністю діяльності органів внутрішніх справ - здійснення надійної охорони громадського порядку, оперативного розкриття злочинів, попередження та припинення правопорушень, забезпечення громадської безпеки, охорона прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Забезпечення результативності діяльності органів внутрішніх справ в кінцевому результаті позитивно вплине на імідж працівників органів внутрішніх справ, повагу до їх роботи з боку населення.

В підрозділі 1.3 "Історико-правовий аналіз становлення та розвитку кадрових служб" дослідження історико-правових аспектів створення та розвитку підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ здійснювалось: по-перше, відповідно до загальних засад створення та функціонування кадрових служб в органах державного управління на різних історичних етапах розвитку державності України; по-друге, відповідно до загально-прийнятної класифікації періодів розвитку державності України, а відповідно, - і розвитку правоохоронних органів, які існували у певні часи; по-третє, більшу увагу надано аналізу історичного досвіду функціонування кадрових служб органів внутрішніх справ у 90-х роках ХХ століття, оскільки принципи, структура та функціональні засади діяльності останніх стали основою для сучасного формування основ діяльності підрозділів по роботі з персоналом.

Зазначається, що за радянських часів існувало критичне ставлення до концепції державної служби, яка вважалась буржуазною та не потрібною для соціалістичної держави. Тому проблемою кадрового забезпечення державної служби фактично не займалися, а Вищою партійною школою готувалися кадри для управління радянською державою.

Після проголошення Акту незалежності України розпочався процес будівництва української державності, що у подальшому потребувало створення автономних державницьких структур, зокрема і правоохоронних. Відповідні зміни відбувалися і в системі МВС України, зокрема і в сфері кадрової роботи. Разом із організаційними змінами, зазнавали змін і пріоритети у завданнях кадрової роботи, що відображалось у відповідних нормативно-правових актах. Так, за період з 1990 по 2006 рік Головним управлінням роботи з особовим складом (правонаступник - Департамент роботи з персоналом) було розроблено та прийнято більше 100 нормативно-правових актів, що регламентують порядок організації професійно-орієнтаційної роботи, вивчення та добору кадрів, професійної підготовки працівників, психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності і виховання працівників тощо, розроблено методичні рекомендації з практичного їх застосування.

Наприкінці підрозділу зазначено, що вагомий позитивний історичний досвід кадрової роботи в органах внутрішніх справ може бути втілений в практичну діяльність з управління персоналом на даному етапі розвитку нашого суспільства, що в свою чергу актуалізує необхідність у проведенні подальших історико-правових досліджень розвитку роботи з персоналом як самостійної сфери управлінської діяльності.

У підрозділі 1.4 "Функціонально-організаційна структура підрозділів по роботі з персоналом на різних рівнях управління в системі МВС України" її визначено як внутрішню побудову певної організації, що включає склад взаємопов'язаних та взаємодіючих структурних підрозділів (посадових осіб), між якими у визначеному порядку розподілені функції та повноваження, а також відповідальність за результати їх виконання. Зв'язки функціонально-організаційної структури згруповані у три основних види: організаційно-предметні, що виникають між працівниками з приводу використання ними різних засобів; організаційно-функціональні, тобто взаємозв'язки між працівниками за ступенем їх участі в спільній професійній праці; організаційно-адміністративні, що обумовлені субординацією працівників, тобто зв'язки керівництва та підлеглості.

До основних напрямків організаційно-штатної роботи в органах внутрішніх справ віднесені: розробка типових структур, типових штатів, переліків посад та штатних нормативів; створення, реорганізація та ліквідація органів і підрозділів; затвердження штатів та внесення змін до них; розподіл штатної чисельності між органами і підрозділами; обґрунтування обсягів збільшення або скорочення штатної чисельності; контроль за дотриманням штатної дисципліни; облік штатів і лімітної чисельності, інформаційно-аналітична робота; вивчення позитивного досвіду роботи підпорядкованих органів і підрозділів; вивчення досвіду інших держав щодо організаційної побудови, чисельності працівників та особливостей функціонування правоохоронних органів.

На зміну функціонально-організаційної структури підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ впливають:

1) виникнення нових кадрових функцій (наприклад, із створенням у середині 90-х років ХХ століття в органах внутрішніх справ відділів виховної та психологічної роботи змінилась і структура управлінь, відділів та відділень роботи з персоналом);

2) відміна старих функцій;

3) актуалізація певних функцій у зв'язку з кількісними та якісними перетвореннями апаратів управління;

4) актуалізація певних функцій у зв'язку з впровадженням нових технічних засобів;

5) істотні зміни в кадровій політиці.

Проведеним дослідженням було виявлено те, що завдання Управління роботи з персоналом (УРП) УМВС України в Харківській області на 90 % співпадають із завданнями Департаменту роботи з персоналом (ДРП) МВС України, які визначено наказом МВС України № 1372 від 13 листопада 2003 р., що потребує вдосконалення. Так, ДРП МВС України повинен виконувати завдання координуючого, організаційного, забезпечувального та контролюючого характеру, а завдання підпорядкованих їм УРП ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті повинні носити практичну спрямованість, так як останні безпосередньо реалізують функцію кадрового забезпечення на місцях. Теж саме стосується і визначених в наказі основних функцій УРП УМВС України в Харківській області.

Розділ 2 "Правові основи організації діяльності підрозділів по роботі з персоналом ОВС" містить чотири підрозділи в яких аналізується правове регулювання організації діяльності підрозділів по роботі з персоналом в органах та підрозділах системи МВС України, з'ясовується особливість правового статусу працівників підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ, визначаються форми діяльності підрозділів по роботі з персоналом, досліджується вплив підрозділів по роботі з персоналом на забезпечення законності та дисципліни в органах внутрішніх справ.

В підрозділі 2.1 "Правове регулювання організації діяльності підрозділів по роботі з персоналом на різних рівнях управління в системі органів внутрішніх справ" усю нормативну базу, якою керуються працівники підрозділів по роботі з персоналом поділено на зовнішню, яка створюється поза межами системи органів внутрішніх справ (Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, міжнародні нормативно-правові акти), але до створення якої система органів внутрішніх справ має пряме відношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробці проектів тих чи інших нормативних актів, і внутрішню, тобто відомчу нормативну базу, якій належить значне місце.

Наголошується, що відомча нормотворча діяльність в сфері кадрової роботи має своїми цілями забезпечити: а) юридичне закріплення існуючих кадрових відносин та їх правове регулювання; б) формування нових кадрових відносин, відсутніх у поточний момент, але бажаних чи необхідних з огляду на виконання перспективних завдань; в) ліквідацію кадрових відносин та ситуацій, які гальмують розвиток нових прогресивних тенденцій. Названі цілі досягаються роботою в двох основних напрямах: правовою організацією галузі управління персоналом органів внутрішніх справ, яка передбачає юридичне закріплення завдань, компетенції, функцій та організаційної структури кадрових служб; правовою організацією здійснення функцій управління кожною її ланкою з нормативним визначенням форм, методів та прийомів найбільш ефективної діяльності системи.

Визначені напрямки подальшого удосконалення організації правового забезпечення роботи з персоналом. По-перше, для поліпшення якості нормативно-правового регулювання організації діяльності підрозділів роботи з персоналом в системі МВС об'єктивно необхідними є чітка організація нормотворчої роботи в апаратах не тільки міністерства, але й в управліннях внутрішніх справ, а також додержання єдиних організаційних і методичних принципів її здійснення, правил юридичної техніки. По-друге, підвищення ролі та відповідальності юридичної служби Міністерства внутрішніх справ, управлінь внутрішніх справ, її організації на основі чіткого окреслення завдань і функцій. По-третє, доцільно під час планування та розробки тих чи інших нормативних актів в сфері роботи з персоналом більш ретельно досліджувати питання щодо необхідності цих актів та узгоджувати їх з інспекторськими і юридичними підрозділами. По-четверте, актуальним є здійснення систематизації нормативно-правових актів в сфері роботи з персоналом органів внутрішніх справ, кінцевим етапом якої має стати прийняття Кабінетом Міністрів України або МВС України єдиного підзаконного кодифікованого нормативного акту в сфері роботи з персоналом.

В підрозділі 2.2 "Правовий статус працівників підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ" обґрунтовано, що правовий статус працівників підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ є похідним від правового статусу підрозділів по роботі з персоналом ОВС та має складний, багатогранний характер: по-перше, працівник кадрового підрозділу (як правило атестований) є представником озброєного органу державної виконавчої влади, посадовою особою; по-друге, є спеціалістом в сфері роботи з персоналом; по-третє, є особою найманої праці - суб'єктом службово-трудових відносин, які виникають під час проходження державної служби в органах внутрішніх справ.

Правовий статус працівників підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ визначено як передбачену в нормативно-правових актах систему прав, обов'язків та юридичну відповідальність окремої категорії працівників, що виконують завдання із добору, розстановка, підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації та звільнення кадрів їх соціального і психологічного забезпечення.

Основними системоутворюючими ознаками правового статусу працівників підрозділів по роботи з персоналом є: по-перше, його похідність від правового статусу працівника органів внутрішніх справ, як державного службовця; по-друге, наявність спеціальних знань і умінь та зарахування до відповідного штату як необхідної передумови виникнення статусу працівника кадрового підрозділу. Елементами правового статусу працівників підрозділів по роботи з персоналом названі: права, обов'язки та відповідальність.

Права працівників підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ - збірне поняття, що охоплює декілька рівнів: права людини, права громадянина, права державного службовця, загальні права працівника органів внутрішніх справ та їх безпосередні (спеціальні) права, як працівників кадрових підрозділів. Обсяг прав працівників підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ постійно збільшується, від прав людини до їх безпосередніх (спеціальних) права як фахівців в сфері кадрової роботи, що можна показати за допомогою наступної схеми: права людини - права громадянина - права державного службовця - загальні права працівника органів внутрішніх справ - безпосередні (спеціальні) права працівників підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ.

Зазначається, що обов'язки працівників є найважливішою складовою їх правового статусу, так як в процесі нормотворчої діяльності саме з їх закріплення починається формування даної юридичної конструкції. Обов'язки працівників є первинними щодо прав, останні спрямовані на забезпечення їх реалізації. Обов'язки працівників по роботі з персоналом органів внутрішніх справ можна поділити на загально-службові та спеціальні.

Особливість дисциплінарної відповідальності працівників підрозділів по роботі з персоналом полягає у тому, що вони притягуються до неї: по-перше, за порушення порядку проходження служби - це так, звана їх "загальна відповідальність”, як працівників органів внутрішніх справ при умові, якщо вони атестовані; по-друге, за невиконання чи неналежне виконання працівником підрозділу по роботі з персоналом його статусних обов'язків.

В підрозділі 2.3 "Види діяльності підрозділів по роботі з персоналом” визначено види діяльності підрозділів роботи з персоналом органів внутрішніх справ як однорідні за своїм характером та правовою природою, спрямовані на виконання конкретного завдання групи дій за допомогою яких здійснюється професійна орієнтація, відбір, професійне навчання, оцінка кадрів, виховна робота, соціальне та психологічне забезпечення персоналу, забезпечення законності та службової дисципліни працівників, а також порядок їх звільнення. До видів діяльності підрозділів роботи з персоналом віднесені:

1) професійно-орієнтаційна робота;

2) професійний відбір;

3) професійне навчання;

4) оцінка кадрів;

5) виховна робота;

6) соціальне забезпечення;

7) психологічне забезпечення персоналу;

8) забезпечення законності та службової дисципліни;

9) звільнення працівників.

Професійна орієнтація визначена як діяльність, направлена на сприяння вибору професії, яка найбільш відповідає бажанням та здібностям особи, а також потребам певної організації, ознайомлення широких верств населення з певними професіями, які існують у системі суспільного виробництва, можливістю їх одержання та характером і специфікою майбутньої праці чи служби.

Професійний відбір визначений як спеціально організований дослідницький процес, мета якого полягає у визначенні за допомогою науково обґрунтованих методів ступеню і можливості психофізичної та соціально-психологічної придатності претендентів на службу і навчання в органах внутрішніх справ. До елементів професійного відбору віднесені: а) професійно-психологічний відбір (розпочинається після письмової заяви кандидата про бажання працювати в системі МВС і про згоду на проходження професійного відбору); б) соціально-правовий відбір (попереднє вивчення та спеціальна перевірка); в) медичний відбір (соматичний, психіатричний, психофізіологічний); г) конкурсно-екзаменаційний відбір (проводиться на курсах початкової підготовки та під час вступу до навчальних закладів освіти системи МВС України).

До складових професійного навчання віднесені початкова підготовка, адаптація, наставництво, стажування, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів, професійна підготовка.

Оцінювання результатів службово-оперативної діяльності працівників органів внутрішніх справ, яке проводиться під час їх атестування.

Виховна робота з працівниками органів внутрішніх справ України - це комплекс організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на забезпечення формування і розвитку в працівників особистої відповідальності за свідоме виконання вимог чинного законодавства, високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, державного світогляду, засвоєння морально-етичних норм поведінки тощо.

Соціальне забезпечення - це передбачена законодавством система матеріального забезпечення та обслуговування громадян у старості, на випадок хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника, а також забезпечення сімей, в яких є малолітні й неповнолітні діти.

Психологічне забезпечення визначається як система організаційних та психологічних заходів, спрямованих на вдосконалення роботи з персоналом та підвищення ефективності оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України.

В підрозділі 2.4 "Місце та значення діяльності підрозділів по роботі з персоналом у забезпеченні законності та дисципліни в органах внутрішніх справ" виділені дві сфери (рівні) законності в діяльності органів внутрішніх справ. По-перше, професійна діяльність означених органів щодо профілактики правопорушень, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, розкриття й розслідування злочинів спрямована на забезпечення суворого, неухильного дотримання, виконання громадянами, посадовими особами, організаціями і установами норм права, які охороняють суспільство та його населення від протиправних посягань, забезпечують порядок в громадських місцях. Це зовнішня сфера законності в діяльності органів системи Міністерства внутрішніх справ, яка являє собою головну мету їх функціонування. По-друге, виокремлено й внутрішню сферу законності, тобто відповідність законам та підзаконним нормативно-правовим актам діяльності самих органів внутрішніх справ, їх служб і підрозділів та окремих працівників.

З'ясовано, що законність в діяльності органів внутрішніх справ знаходить своє виявлення в таких основних вимогах: в підзаконному характері всіх актів управління, які видаються органами внутрішніх справ, незалежно від того, нормативні вони чи індивідуальні; у відповідності всіх дій органів внутрішніх справ та їх представників вимогам законів та інших нормативних актів, які на них ґрунтуються, а також актам правозастосування; у невідворотності юридичної відповідальності за невиконанням вимог закону кожним працівником органів внутрішніх справ; у підтриманні суворої дисципліни усередині органів внутрішніх справ, тобто у їх внутрішньо-організаційній діяльності.

Дисципліна працівників органів внутрішніх справ визначена як стан за якого виконуються регламентовані нормативними актами, нормами моралі, правилами внутрішнього розпорядку та законними вказівками і розпорядженнями керівників (начальників) вимоги до їх поведінки, яка повинна полягати у чіткому виконанні службових обов'язків.

До основних способів забезпечення дисципліни в органах внутрішніх справ віднесено: а) створення належних умов для виконання службових обов'язків; б) виховання у осіб рядового і начальницького складу високих моральних та ділових якостей, свідомого ставлення до виконання службових обов'язків; в) повсякденну вимогливість начальників до підлеглих, постійну турботу про них, виявлення поваги до їх гідності, забезпечення соціальної справедливості; г) застосування засобів переконання та заохочення (стимулювання); д) застосування до порушників службової дисципліни заходів державного примусу.

Висновки

1. Дослідження структури управлінь, відділів (відділень) підрозділів роботи з персоналом органів внутрішніх справ надало змогу зробити висновок про її недосконалість, що як наслідок призводить до дублювання кадрових функцій. Вважаємо за доцільне такі відділи, відділення і групи підрозділів роботи з персоналом, як: бойової та службової підготовки, початкової підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; фізичної підготовки та спорту об'єднати в одну - відділ, відділення професійної підготовки. Доцільність такого об'єднання пояснюється тим, що відповідно до Настанови з організації професійної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України вогнева і фізична підготовка є складовими частинами службової підготовка, яка разом із початковою підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації є невід'ємними елементами професійної підготовки.

2. З метою усунення дублювання завдань та функцій структурних підрозділів МВС України, зокрема кадрових, на керівників структурних підрозділів та на юридичні підрозділи органів внутрішніх справ доцільно покласти додаткові функції контролю за виконанням правил юридичної техніки підчас розробки та прийняття відомчих нормативно-правових актів.

3. Зроблено висновок, що підвищення ефективності діяльності підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ можливе за умови: а) переведення роботи з кадрами на сучасну інформаційно-технічну базу; б) розвитку управлінської інфраструктури, яка б допомагала у виконанні найбільш складної кадрової роботи; в) підрозділи по роботі з персоналом органів внутрішніх справ повинні бути укомплектовані спеціалістами з менеджменту, здатними успішно вирішувати широкий спектр кадрових питань; г) в сучасних умовах необхідним є поступове перетворення кадрових служб у центри управління персоналом, що дасть можливість розширити сферу їх діяльності.

З удосконалення правового забезпечення діяльності підрозділів по роботі з персоналом:

Коптєв П.Б. Організаційно-правові засади діяльності підрозділів по роботі з персоналом ОВС. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України. - Харків, 2006.

Дисертацію присвячено аналізу та вирішенню організаційно-правових проблем діяльності підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ України. Проаналізовано місце та роль підрозділів по роботі з персоналом у системі МВС України. Досліджено сутність, зміст та напрямки кадрової політики в органах внутрішніх справ. В дисертації розглядаються особливості становлення і розвитку підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ. Особлива увага приділяється характеристиці організаційної структури підрозділів по роботі з персоналом на місцевому рівні. Проаналізовано правове регулювання організації діяльності підрозділів по роботі з персоналом в органах та підрозділах системи МВС України. Досліджено правовий статус працівників підрозділів по роботі з персоналом органів внутрішніх справ, визначено його елементний склад. З'ясовано місце та значення підрозділів по роботі з персоналом у забезпеченні законності та дисципліни в органах внутрішніх справ. Сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до нормативно-правових актів із зазначених питань.