Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА МІЖНАРОДНОЇ ПРОТИДІЇ СУЧАСНОМУ НАРКОБІЗНЕСУ

ТИМОШЕНКО ВОЛОДИМИР АНДРІЙОВИЧ

Харків - 2006

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед найгостріших глобальних соціальних проблем, що невідкладно постали сьогодні перед всіма державами, і Україною зокрема, реальну загрозу представляють наркоманія та наркобізнес, що становлять реальну загрозу національній безпеці України. Наркобізнес згодом набув перманентного, транснаціонального характеру й перетворився у гігантську планетарну систему, яка брутально й цинічно експлуатує людські страждання, слабкості, знищує інтелект і здоров'я молоді. І все це задля стрімкого збагачення, накопичення величезних фінансових і матеріальних статків.

Здатність міжнародного криміналітету швидко пристосовуватися до ситуації у тому чи іншому регіоні, застосовувати найновіші досягнення науково-технічного прогресу, а також користуватися прогалинами в законодавствах деяких держав вимагає від міжнародного співтовариства максимальної мобілізації зусиль і особливо максимальної координації діяльності правоохоронних і спеціальних служб, подальшого вдосконалення й універсалізації нормативно-правових та інших механізмів боротьби з наркобізнесом.

Органи державної влади, медичні заклади та правоохоронні органи України здійснюють значний обсяг нормотворчих, медично-профілактичних і оперативних заходів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Протягом останніх років прийнято низку відповідних нормативно-правових актів, припинено злочинну діяльність багатьох наркоугруповань. Проте ці заходи поки що далеко не адекватні глобальній протиправній і досить гнучкій за своєю суттю діяльності наркомафії. І перш за все тому, що державні заходи передусім спрямовані не на запобігання злочинній діяльності наркоструктур. Сьогодні все ще відсутні єдина науково зважена міжнародна програма, теоретично розроблена стратегія запобігання діяльності світового та національного наркобізнесу і ефективної протидії його злочинним акціям.

Особливо нагальною є необхідність теоретико-концептуальних розробок такої стратегії, узагальнення існуючої практики наркобізнесу і сучасного досвіду протидії організованій злочинності як методологічної платформи прогнозування їх подальшої еволюції. Стосовно запобіжної функції вказаних заходів, то вона в ліпшому разі лише зароджується.

Аналіз наркоситуації, що склалася сьогодні в міжнародному вимірі, й зокрема в Україні, посилення взаємодії транснаціональних наркосиндикатів з міжнародними, регіональними структурами організованої злочинності та тероризму, встановлення і розширення конспіративних зв'язків наркомафії з корумпованим чиновництвом, а також інтенсивне відмивання наркокланами кримінальних коштів, у тому числі й шляхом їх інвестування в політичну, соціальну сфери та легальну економіку, зумовлюють актуальність цього дослідження.

Значний внесок в розвиток наукового пізнання наркобізнесу та його впливу на розвиток міжнародних і національних відносин зробили: С.А. Бандурка, Ю.В. Баулін, А.В. Беспалова, О.Г. Білоус, В.І. Борисов, О. Вінс, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, Л.В. Дорош, О.Ф. Дудар, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.М. Костенко, І.П. Лановенко, О.М. Лемішко, Ф.А. Лопушанський, Д.Г. Лук'яненко, М.І. Мельник, П.В. Мельник, Н.А. Мірошниченко, А.А. Музика, О.І. Перепелиця, В.О. Романюк, І.П. Руденко, А.Я. Свєтлов, А.О. Селіванов, С.В. Слінько, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.В. Устименко, Є.В. Фесенко, М.С. Хруппа, С.С. Яценко.

Досліджували різні аспекти проблеми наркобізнесу, поширення наркоманії, взаємозв'язку наркобізнесу з тероризмом, корупцією, відмиванням злочинних доходів зарубіжні вчені: І. Воробйов, Г. Геворгян, Э. Дах, Б.Ф. Калачов, Х. Кернер, Л.Є. Кесельман, В.Я. Кікоть, В.В. Лунєєв, М.Г. Мацкевич, І.С. Моднов, Л.І. Романова, Л.М. Тімофєєв та ін. Заслуговують на увагу праці іноземних вчених, що досліджували проблеми протидії незаконному обігу наркотиків, запобігання поширення наркоманії в інших країнах, зокрема: Н.М. Абдіров (Казахстан), С.В. Березін, К.С. Лисецький, Є.А. Назаров (Росія), Е.Г. Гасанов (Азербайджан).

У дисертації були використані висновки міжнародних експертів, що займаються цими проблемами: Ф. Вільямс, Д. Гамбетта, С. Гонсалес, А. Едвардс, Т. Кремптон, Д. Пікареллі, Д. Солонго, М. Фербах, А. Шеллі.

В останні роки з'явилися наукові розробки вітчизняних вчених: Ю.Л. Бєлоусов, С.А. Гадойбоєв, І.П. Голосніченок, І.М. Гриненко , І.О. Доброрез, Н.І. Золотарьова, Р.М. Павленко, Ю.Г. Пономаренко, В.Г. Пшеничний, Е.В. Расюк, О.О. Сердюк, Л.В. Сорока, Т.В. Сьомик, Д.О. Штанько та ін. Як правило, дослідники віддають перевагу тільки окремим аспектам зазначеної проблеми.

Це пояснюється тим, що джерела інформації стосовно боротьби з наркоманією і наркобізнесом досить обмежені для користування. Таке становище, зрозуміло, ускладнює системне бачення цього соціально-негативного явища. Воно за кілька останніх десятиліть зазнало значної трансформації, еволюціонуючи подібно розвитку мануфактурного виробництва в сучасні монополії-конгломерати, від ілюзорного засобу задоволення приватних індивідуальних потреб до способу негативного впливу на людство в світовому вимірі. Наркобізнес та його вплив на всі сфери життя суспільства і держави став чи не найголовнішим викликом існуванню цивілізації.

Особливе місце й роль наркобізнесу в сучасному глобалізованому світі та, відповідно, методологія, стратегія і тактика протидії йому як глобальній загрозі майбутньому стали предметом дисертаційного дослідження. Головну увагу кримінологічного аналізу було зосереджено на висвітленні інтеграції наркобізнесу з іншими особливо небезпечними різновидами злочинів, таємницю якої становить їх змістовно-функціональна спорідненість. Цю комплексну проблему дисертант розглядав використовуючи широкий спектр теоретичних знань кримінального, адміністративного права, соціології, політології, але в першу чергу науки кримінології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана автором тема дисертації базується на основних положеннях Програми реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 р. №877, Комплексної цільової програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України 24 квітня 1998 року №367, Указу Президента України від 6 лютого 2003 року № 84/2003 “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”, Указу Президента України від 18 лютого 2002 року №143/2002 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадянина”.

Дослідження проведено згідно з пріоритетними напрямами наукових досліджень у системі Служби безпеки України (Наказ СБ України від 11 січня 2003 р. № 06 “Про затвердження основних напрямків наукових досліджень в системі СБ України”), перспективним планом науково-дослідної роботи Національної академії Служби безпеки України на 2003-2007 рр., поточними планами науково-дослідної роботи Академії, в розробці і реалізації яких автор брав безпосередню участь.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці теоретичної моделі цілісної системи національної та міжнародної протидії сучасному наркобізнесу.

Для досягнення цієї мети у дисертації визначено такі завдання:

- розробити теоретико-методологічні засади аналізу сучасного наркобізнесу та системи протидії йому;

- розкрити сутність сучасного наркобізнесу як особливо загрозливого виклику суспільству;

- з'ясувати місце та роль наркобізнесу в системі транснаціональної злочинності;

- розкрити кримінологічну характеристику наркобізнесу, провести аналіз глобалізації та соціальної мімікрії як тенденції в динаміці сучасного наркобізнесу;

- здійснити науково-практичний аналіз існуючої системи протидії наркобізнесу та виробити шляхи її удосконалення;

- визначити організаційні та правові засади запобіжної діяльності вітчизняних та міжнародних суб'єктів протидії наркобізнесу.

Об'єктом дослідження є правові відносини, що складаються в сфері організації боротьби державних і міжнародних структур з наркобізнесом.

Предметом дослідження є правовий статус та кримінологічні складові системи суб'єктів національної та міжнародної протидії наркобізнесу.

Методи дослідження. Методологію дослідження складає єдність системно-структурного та функціонально-діяльнісного підходів до визначення природи сучасного наркобізнесу, особливо до побудови та забезпечення, функціонування всіх складових елементів системи протидії наркобізнесу.

При цьому системно-структурний аналіз розглядається як невід'ємна складова діалектичного підходу до пізнання закономірностей діяльності цієї системи, яка взаємообумовлена і взаємозв'язана з іншими системами, що функціонують в цій сфері.

Головна увага приділяється розгляду зазначених закономірностей з позиції діалектики суперечностей, єдності історичного та логічного, об'єктивного і суб'єктивного, глобального та субрегіонального, загального та окремого, що й сприяло головним чином всебічному, комплексно-цілісному висвітленню та розв'язанню сформульованої в дисертації наукової проблеми. Цим самим автором була застосована комплексна методологія дослідження, яка не виступає ззовні привнесеною в теоретичний арсенал роботи, а є його особистим концептуальним доробком.

Виходячи з логіки юридичної науки, як основної форми трактування змістовно-функціональних особливостей об'єкту та предмету дослідження, тобто сучасного наркобізнесу і системи протидії йому, автор вважає, що головним способом цієї логіки є кримінологічний аналіз феноменів, що розглядаються у дослідженні.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані і фактологічні матеріали щодо діяльності правоохоронних та інших органів у сфері запобігання і протидії наркобізнесу в Україні. Широко застосовувалися міжнародно-правові акти, рішення міжнародних органів і організацій, а також законодавство іноземних держав у сфері запобігання і протидії наркобізнесу; законодавчі та інші нормативно-правові акти у цій сфері; вітчизняні й зарубіжні монографічні праці, навчальна література та періодичні наукові видання з проблем теорії і практики протидії наркобізнесу.

Крім цього, дисертант вивчив більше 300 оперативно-розшукових справ з матеріалами щодо незаконної діяльності у сфері наркобізнесу, організованої злочинності, корупції та тероризму.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним концептуально-теоретичним, кримінологічним аналізом сучасного наркобізнесу. Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, у науково-теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях, що виносяться на захист, з яких найважливішими є наступні.

Вперше:

1. На рівні дисертаційного дослідження розроблено та запропоновано теоретичну модель цілісної системи національної та міжнародної протидії наркобізнесу.

2. Дослідження проблем протидії наркобізнесу здійснено на основі нової розробленої автором власної методологічної парадигми, а саме єдності системно-структурного та змістовно-діалектичного підходів до розуміння сутності явищ та протидії злочинності. Такий підхід, у свою чергу, дав можливість застосувати методологію та методику глобалістики для комплексного вивчення еволюції наркобізнесу, його сучасного стану, особливо прогнозування можливих видозмін.

3. Розв'язано складну теоретичну проблему, пов'язану з визначенням складних закономірних процесів та спільних рис законодавчо розрізнених видів злочинів, таких як корупція, тероризм та наркобізнес. Визначено один з додаткових принципів побудови системи протидії наркобізнесу - принцип запобігання як головний методологічний принцип побудови теоретичної моделі.

4. Виявлено та обґрунтовано нову закономірність, що глобалізація сучасного наркобізнесу є способом його вростання в систему транснаціональної злочинності. Доведено, що сутність цієї закономірності - в соціальній мімікрії наркобізнесу, атрибутивно спорідненій з іншими різновидами небезпечних викликів суспільству - корупцією, тероризмом і відмиванням доходів, здобутих незаконним шляхом.

5. Розроблено та запропоновано теоретико-правові засади запобіжної функції в діяльності системи протидії наркобізнесу, реалізація якої дасть можливість передбачити ті чи інші зміни в сфері наркобізнесу і, відповідно, їх нейтралізувати.

6. Визначено кримінологічні особливості осіб, причетних до наркобізнесу за такими групами характеристик особистості злочинців: соціально-демографічні; соціально-психологічні; особливості протікання психічних процесів; соціально-правові ознаки.

Удосконалено:

1. Визначення поняття мафії як різновиду організованої злочинності, котрий підтримується і діє разом із спільниками в органах влади і правоохоронних органах, є важливим з методологічної точки зору, оскільки вказує на мафію як своєрідний механізм реалізації наркоприбутків в якості фінансово-економічного підґрунтя організованої злочинності. Водночас таке визначення розкриває спосіб взаємозв'язку наркобізнесу з організованою злочинністю.

2. Уявлення про структуру вітчизняної наркомафії, яка складається з трьох частин, що становлять собою класичну піраміду: 1) роздрібні торговці; 2) середні оптовики й перевізники з "групами охорони" товару під час транспортування і торговці на місцях; 3) верхній ешелон, що не має безпосередньої справи з наркотиками, завдання якого - планування операцій, їх проведення, легалізація (відмивання) отриманих коштів та їх розподіл. Особливість її структури полягає в тому, що вона не може бути лише "українською мафією" в етнічному сенсі цього поняття.

3. Характерні кримінологічні ознаки організованих злочинних угруповань, що діють у сфері наркобізнесу.

4. Систему організаційних, соціально-політичних та правових заходів, спрямованих на запобігання і протидію наркобізнесу, його локалізацію та в підсумку викорінення наркозлочинності.

Дістало подальший розвиток:

1. З'ясування сутності небезпечного явища "відмивання грошей", зокрема запропоновано визначення поняття "переміщення та легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, які мають глобальний або регіональний характер".

2. Висновки вітчизняних та зарубіжних дослідників про зростання загрози з боку наркобізнесу, його все більшої інтеграції у транснаціональну злочинність, про існування та еволюцію національних наркокланів, їх зв'язків з міжнародними структурами.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони відкривають принципово новий напрямок досліджень у сфері протидії наркобізнесу: фактично закладається фундамент майбутньої теорії протидії наркобізнесу та інших різновидів злочинності у єдності її методологічного, теоретико-правового, кримінологічного та інших аспектів.

Розроблені і пропонуються шляхи, методи та способи практичного впровадження зазначеної вище теоретичної моделі цілісної системи національної та міжнародної протидії наркобізнесу. Дисертаційне вирішення цієї важливої наукової проблеми стимулюватиме подальшу розробку окремих складових системи протидії наркобізнесу, в тому числі й в підготовці кадрів для спецпідрозділів, написанні підручників, посібників, навчальних методик тощо.

Наукові висновки дисертанта можуть бути використані в процесі подальшої розробки теорії і практики запобігання і протидії наркобізнесу, теорії державної безпеки, а також галузевих теорій права, зокрема розвитку кримінології.

Висновки і пропозиції автора знайшли втілення в положеннях законів України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", і змінах до них, у наказах Служби безпеки України та інших відомчих і міжвідомчих нормативно-правових актах, у розробленні яких дисертант брав безпосередню участь.

Матеріали дисертації впроваджені в комплекс нормативних та спеціальних курсів навчальних дисциплін, які викладаються в Національній академії СБ України: теорія державної безпеки, контррозвідувальної діяльності, теорія і практика протидії наркобізнесу.

Особистий внесок здобувача полягає у розробленні нового методологічного підходу до аналізу сучасного наркобізнесу та запропонованій цілісній системі національної та міжнародної протидії наркозлочинності.

Свої висновки автор обґрунтовував, узгоджуючи їх із фахівцями з конкретних галузей наукового знання, тому низку статей написано у співавторстві. В цих працях внеском здобувача є, зокрема: “Теорія та практика вербувальної роботи підрозділів СБ України в сучасних умовах” (у співавторстві з В.О.Козенюком, А.І.Ткалічем, В.А.Ященком та ін.) - розробка теоретико-прикладних основ вербувальної роботи підрозділів СБ України з протидії наркобізнесу; "Корупція як девіантна поведінка", “Корупційний делікт як прояв девіантної поведінки”, “Корупційний делікт правоохоронця та його кількісно-якісні характеристики” (у співавторстві з М.Д.Данчуком, О.Д.Сафіним) - змістовно-функціональна спорідненість корупції та наркобізнесу; “Організація і тактика вербування агентів по лінії боротьби з наркобізнесом”, “Ведення оперативно-розшукових справ з класифікацією "незаконна діяльність у сфері наркобізнесу" (у співавторстві з В.А.Ященком) - сутність і зміст наркобізнесу, форми та методи протидії; “Боротьба з тероризмом” (у співавторстві з І.В.Ткачовим) - пропозиції з удосконалення боротьби з легалізацією злочинних доходів, отриманих від наркобізнесу; "Протидія незаконному обігу наркотиків" (у співавторстві з Ю.В.Гусейніковим) - розробка законодавчих ініціатив у сфері запобігання і протидії наркобізнесу в Україні; "Реалізація норм інституту звільнення від кримінальної відповідальності у сфері протидії органів СБ України організованій злочинній діяльності" (у співавторстві з В.А.Пентєговим, К.Г. Фетисенком) - розкрито зміст зазначеного кримінально-правового інституту з урахуванням можливості його використання у сфері протидії організованій злочинній діяльності.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обговорювалося на розширених засіданнях науково-організаційного центру Національної академії СБ України. Апробація результатів здійснювалася у виступах автора більше ніж на 25 науково-практичних конференціях, методологічних семінарах, міжвідомчих нарадах.

Основні результати дослідження оприлюднювалися, зокрема на таких міжнародних науково-практичних конференціях: „Національна безпека в контексті євроатлантичної інтеграції: організаційно-правові аспекти" (Київ, 2005 р.), „Актуальні проблеми протидії злочинності у сфері національної безпеки в контексті європейської і євроатлантичної інтеграції України" (Київ, 2006 р.), відомчих і міжвідомчих науково-практичних конференціях: "Взаємодія органів СБ України і МВС України у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю" (Київ, 2001 р.), "Боротьба з корупцією: міжнародний досвід і його актуальність для України" (Київ, 2002 р.), “Корупція в Україні: досвід і практика протидії в сучасних умовах" (Київ, 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в опублікованих автором 41 науковій публікації, з яких 5 монографій (із них 3 зараховані ВАК України як фахові публікації), 24 статті, з яких 20 у фахових виданнях з юридичних наук, 4 навчальні посібники, методичні рекомендації, 5 доповідей на науково-практичних конференціях та 2 звіти про науково-дослідні роботи.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, шістнадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (395 найменувань на 36 сторінках) та 5 додатків (на 9 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 463 сторінки, з яких 418 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на її зв'язок з науковими програмами, планами, визначено її мету, завдання, об'єкт, предмет, методологічну базу, а також наукову новизну отриманих результатів, окреслено інформаційну базу дослідження, вказано на особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Протидія наркобізнесу - важлива складова міжнародної протидії злочинності” автор виробляє методологічні засади з побудови моделі системи національної та міжнародної протидії сучасному наркобізнесу. Сутність зазначеного підходу полягає у зосередженні зусиль як у міжнародному, так і у національному масштабі на головному - соціальному чиннику, що зумовлює прогрес наркозалежності, а саме - наркобізнесі.

У підрозділі 1.1. "Теоретико-методологічні засади системи національної та міжнародної протидії сучасному наркобізнесу" автор зважає в першу чергу на функціонально-змістовну визначеність та структурну побудову моделі системи протидії сучасному наркобізнесу.

Змістовна визначеність системи протидії передбачає чітке усвідомлення мети - викорінення наркобізнесу, а також розробку та впровадження принципів побудови системи, а саме: єдність принципу боротьби з наркобізнесом як об'єктової зумовленості та принципу адекватності протидії з урахуванням політичного, правового, оперативного, психологічного, екологічного та інших аспектів.

Дисертант вперше розв'язав складну теоретичну проблему, пов'язану з визначенням складних закономірних процесів та спільних рис законодавчо розрізнених видів злочинів, таких як корупція, тероризм та наркобізнес. Це дозволило в ході дослідження визначити один із додаткових принципів побудови системи протидії наркобізнесу, а саме принцип запобігання як головного методологічного принципу побудови теоретичної моделі.

На основі системно-структурного методу, який застосовує автор при розкритті способів, форм поєднання, зв'язків між різними видами злочинів, які фактично створюють злочинну систему наркобізнесу, розкрито механізми цього зрощування, котрі, у свою чергу, зумовлюють способи, форми взаємодії різних сил і засобів (національних, міжнародних, економічних, політичних, законодавчих, оперативних тощо) у функціонуванні системи протидії наркобізнесу. Для всебічного розкриття та аналізу вказаних механізмів, запропоновано дотримуватися певних правил системного аналізу, а саме: 1) розглядати об'єкт діяльності - наркобізнес - як систему, тобто як відокремлену, відносно самостійну множину взаємодіючих елементів, котрій притаманні свої специфічні унікальні форми виникнення, становлення в умовах сучасного функціонування; 2) системний підхід передбачає визначення складу, структури та організації елементів та частин цієї системи (наркобізнесу), пошук головної взаємодії між ними; 3) виявлення зовнішніх зв'язків системи наркобізнесу: для сучасного наркобізнесу вкрай важливі як інструмент глобалізації та соціального виживання зв'язки зовнішні - корупційні, з терористичними організаціями, організованою злочинністю в цілому, “мафією” тощо.

У підрозділі 1.2. "Наркобізнес у соціальному вимірі: сутність, зміст, форми та методи" автор запропонував нову методологію дослідження - діалектику внутрішніх та зовнішніх зв'язків, яка в даному випадку є унікальною, коли зовнішні опосередкування переростають у внутрішні стимулювання наркозлочинної діяльності, закономірності якої беруть на озброєння інші види організованої злочинності і сприяють їх ескалації.

Доведено, що злочинна сутність наркобізнесу не обмежується лише виробництвом та збутом наркотиків: наркобізнес породжує систему наркозалежності, сприяє її розгортанню і, у свою чергу, використовує її як базу для власної еволюції. Саме тому наркобізнес за своєю природою не є і не може бути ізольованим, відокремленим різновидом злочинної діяльності. Навпаки - він зрощується, споріднюється з іншими злочинами і є фактично "комплексним" злочинним діянням, яке містить у собі ознаки кількох злочинів, що ускладнює його ідентифікацію і, відповідно, побудову системи протидії.

Виходячи з того, що зміст - це система складових та функцій, які ці складові виконують, застосування функціонального підходу дало можливість дисертанту розкрити складові наркобізнесу як організованої злочинної діяльності. Об'єктом цього злочину є державна безпека, оскільки наркобізнес посягає на її матеріальний і людський потенціал.

Що стосується суб'єкта наркобізнесу, то відправною точкою для окреслення його узагальнених рис може бути за аналогією кваліфікація суб'єкта злочинів у сфері обігу наркотиків: це особа, якій до вчинення нею злочину виповнилося 16 років (так званий загальний суб'єкт злочину). Автор доводить, що у сфері наркобізнесу не можна обмежуватися віковим цензом (до того ж лише безпосереднього виконавця злочинного діяння). Оскільки в наркобізнесі йдеться про наживу як мету, умову його існування, то при визначенні суб'єкта цього діяння слід враховувати належність до наркоіндустрії (виробник), підприємництва на наркоринку (продавець і споживач), транспортування (дистриб'ютор) тощо. Зазначене свідчить про багатоманітність суб'єкта наркобізнесу, що закономірно, бо зумовлюється поліфункціональністю об'єктивної сторони вказаного різновиду злочинів.

У роботі зазначається, що єдиної моделі транснаціональної злочинної організації, яка займається наркобізнесом, не існує. Діапазон транснаціональних злочинних організацій надзвичайно широкий: від організації із стійкою структурою до більш гнучких і динамічних мережних структур. Форми та методи наркобізнесу, що втілюють його злочинну сутність і зміст, дуже різноманітні. Дослідження суб'єкта наркозлочину передбачає і аналіз його суб'єктивної сторони. Коли йдеться про незаконний обіг наркотичних засобів, то цей злочин може вчинятися у формі умислу. Стосовно ж наркобізнесу, повинно йтися лише про прямий умисел.

Проведений у підрозділі 1.3. "Наркобізнес у системі транснаціональної злочинності" ретроспективний науковий аналіз шляхів та форм набуття глобальних масштабів злочинних дій у сфері незаконного обігу наркотиків дозволив дисертанту дійти висновку, що сучасний наркобізнес є явищем інтеграційним, глобалізованим (тобто явищем об'єктивно зумовленим загальносвітовими процесами) і його слід розглядати насамперед у контексті безпечного існування суспільства.

Автор довів, що наркобізнес посідає особливе (головним чином функціонально особливе) місце в системі транснаціональної злочинності, а також, що наркобізнес як в історичному, так і в сучасно-логічному вимірах, був і є відносно самостійним соціальним (чи антисоціальним) феноменом, якому властиві свої, особливі закономірності. Останні не є простим проявом сутності сучасної оргзлочинності, більше того, вони є не тільки її проявом, скільки самі значною мірою визначають її сутність, диктують їй правила сучасної поведінки, зумовлюють її мімікрію тощо. Наркобізнес - це не рядова, тим більше, похідна від інших складова оргзлочинності. Він набув статусу пріоритетності щодо всіх складових сучасної глобалізованої злочинності, а нині взагалі є першоосновою, першозасадним чинником найбільш небезпечних її різновидів (форм).

Дослідження та узагальнення стану сучасної транснаціональної організованої злочинності та одного з найсуттєвіших її сегментів - наркобізнесу, дає підстави дійти висновку: якщо найближчим часом не буде вжито кардинальних заходів до їх локалізації, то економіка, життєздатність та правопорядок у деяких регіонах планети можуть опинитися під загрозою. Злочинні клани окремих країн можуть об'єднатися з міжнародними кримінальними синдикатами, створивши єдину злочинну систему, подолати яку буде не під силу жодним національним спецслужбам.

Для припинення глобального поширення впливу міжнародної злочинності, яка активно діє у наднаціональному просторі, автор пропонує:

1. Об'єднати зусилля національних правоохоронних та контрольно-фінансових служб у боротьбі з організованою злочинністю (передусім у сфері наркообігу, незаконної торгівлі зброєю, а також фінансових злочинів і нелегальної міграції), забезпечивши не лише терміновий обмін інформацією та координацію заходів протидії, але й постійну спільну роботу щодо проникнення у кримінальне середовище, добування доказових матеріалів, які б визнавали судові та фінансово-банківські органи інших країн - учасниць міжнародного антимафіозного консорціуму. Організацію взаємодії національних органів та установ, а також опрацювання нормативних документів, які б регламентували умови і порядок такої взаємодії, рекомендується покласти на відповідні комітети ООН.

2. Забезпечити синхронність активних оперативно-розшукових заходів (військово-поліцейські операції, масові "зачистки", огляди і супроводження транспортних засобів, посилення контролю в портах, акваторіях морів та ін.) у країнах-виробниках наркотиків з аналогічними заходами спецслужб і поліції в країнах - споживачах наркопрепаратів. Координацію згаданих заходів доручити відповідним органам ООН, а в необхідних випадках - підрозділам Інтерполу та Європолу.

3. Розробити статус і прийняти за міждержавною угодою систему представництв офіцерів-координаторів для підтримання стабільного зв'язку між спеціальними та правоохоронними службами згаданих вище держав. Розгортання такої системи та обмін офіцерами-координаторами почати з організації представництв у країнах, що знаходяться на вірогідних шляхах наркотрафіку, транспортування зброї та нелегальної міграції.

Другий розділ “Глобалізація та соціальна мімікрія сучасного наркобізнесу: кримінологічний зріз” присвячений розкриттю змістовно-функціональної спорідненості наркобізнесу з іншими видами злочинів: організованою злочинністю, корупцією, відмиванням доходів, тероризмом.

У підрозділі 2.1. “Наркобізнес - фінансово-економічне підґрунтя організованої злочинності” автор розглянув основні тенденції сучасного наркобізнесу крізь призму глобалістики як комплексної міжгалузевої науки, предметом якої є дослідження глобальних проблем та процесів сучасності. Методологія глобалістики, як соціальної діагностики, потрібна не стільки для виявлення всіх таємниць сучасного наркобізнесу, скільки для побудови теоретичної моделі протидії йому. У ній повинні знайти своє місце: методи моделювання глобальних процесів; прогнозування можливих змін; заходи з попередження і запобігання негативним тенденціям.

Керуючись цими підходами, здобувач переконливо довів, що наркобізнес інтегрувався в сучасний злочинний світ, зокрема, в організовану злочинність, корупцію, тероризм. Крім того, результатом глобалізації стали нові, витонченіші форми злочинності, зокрема й наркобізнесу, які не обмежуються національними кордонами. Наркобізнес стає все більш транскордонним і в багатьох випадках набув глобального характеру. І тому, на думку автора, із методологічного погляду наркобізнес не можна вважати абсолютно незалежною від організованої злочинності кримінальною категорією. Функціонуючи як відносно самостійне злочинне явище з притаманними лише йому сутнісними ознаками, він залишається одним із стабільних сегментів організованої злочинності, яка існує і діє у складі транснаціонального криміналітету. Більше того, наркобізнес сьогодні залишається не лише одним із найбільш прибуткових видів діяльності організованих злочинних груп, але практично стає джерелом існування досить значної спільноти людей, які проживають в регіонах зі складною політичною, соціально-економічною ситуацією.

Саме через цю своєрідну "двовекторність", наркобізнес завоював і беззастережно утримує статус головного фінансово-економічного підґрунтя організованої злочинності. Для найбільш повного та вичерпного визначення наркобізнесу автор виокремив ознаки, що характеризують його підвищену суспільну небезпеку:

1) наркобізнес, маючи економічне підґрунтя є сукупністю заборонених нормами національного та міжнародного права дій, що полягають у виготовленні, зберіганні, транспортуванні або збуті наркотичних засобів;

2) суттєвою ознакою наркобізнесу є його організованість і тому його можна визначити як прояв організованої злочинності;

3) обов'язкова ознака наркобізнесу - його кримінальна протиправність. Наркобізнес - це діяльність, пов'язана із вчиненням цілого ряду злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, відповідальність за які передбачена розділом ХІІІ Особливої частини КК України;

4) головною метою наркобізнесу є отримання прибутку, що надалі може бути використаний як фінансова основа підтримки та діяльності організованої злочинності.

Зроблений ретроспективний аналіз ґенези національних та світових мафіозних кланів, як і логічне дослідження сучасного складу, структури, організаційних форм та методів злочинної діяльності кримінальних утворень мафіозного типу, дає здобувачеві можливість запропонувати власне визначення сучасної мафії (наркомафії): мафія (наркомафія) є одним із видів організованої злочинності, яка заручилася підтримкою і діє разом із спільниками в органах влади й правоохоронних органах, використовуючи їх для уникнення покарання і безперешкодного функціонування, має системний, довгостроковий, масштабний характер, чітко визначену ієрархію, стабільну професійно-кадрову та матеріальну базу, спільні заздалегідь визначені цілі і з метою отримання максимальних прибутків використовує всі можливості для здійснення ефективної протиправної діяльності як у сфері легального або нелегального (тіньового) підприємництва, фінансового шахрайства та незаконного виробництва, транспортування й реалізації наркотиків, так і шляхом здійснення інших тяжких та особливо тяжких (у тому числі насильницьких) злочинів.

У підрозділі 2.2. “Змістовно-функціональна спорідненість корупції та наркобізнесу” автор доходить висновку, що системною підвалиною існування та поширення корупції в Україні є її взаємозв'язок з наркобізнесом. Серед факторів, що деформують економіку і соціальну сферу держави, основну роль грають корупція і криміналітет.

Повнота злочинно-функціональної спорідненості корупції та наркобізнесу розкривається при аналізі тактики взаємодії наркобаронів та правлячої державної еліти. Саме високі надприбутки від наркобізнесу дають можливість його представникам підкуповувати державних чиновників найвищого рангу. Мета - створення легального "даху" для найбільш злочинної нелегальної діяльності з виробництва, транспортування та збуту наркотиків.

Автор переконливо доводить, що корупційна стратегія наркоділків в Україні здійснюється в двох магістральних напрямках: по-перше, у формі безпосереднього підкупу представників вищого ешелону влади та правоохоронних структур; по-друге, особливо активно практикується наркоділками "особиста унія", коли суб'єкти наркобізнесу стають одночасно можновладцями.

У цих умовах серйозного значення набувають проблеми теоретичного осмислення характеру корупційних діянь, насамперед у провідних галузях економіки, фінансово-банківської, податкової та митної справи, а також у сфері управління та правопорядку. Потрібно посилити нормативне регулювання правового статусу, посадових обов'язків і повноважень службових осіб від найнижчого до самого високого рівня (міністри, глави держадміністрацій, начальники департаментів і т. ін.), що, на думку дисертанта, помітно обмежило б можливості для здійснення корупційної діяльності та, що дуже важливо, сприяло б зростанню рівня відкритості й прозорості в діяльності апарату управління.

Автор зазначає, що система антикорупційних заходів буде неефективною, якщо в ній не передбачити викорінення наркобізнесу як чинника, що сприяє корупції в Україні. Крім заходів загальнодержавного характеру, не менш важливими мусять бути оперативні дії. Тому, на думку дисертанта, сьогодні є необхідним і доцільним відновлення інституту офіцерів діючого резерву як ефективного засобу перекриття нарконадприбутків - джерела живлення корупції, щоб завдати останній нищівного удару.

У підрозділі 2.3. “Кримінологічна характеристика легалізації (відмивання) доходів у сфері наркобізнесу” аналізуються визначення понять, що вживаються у міжнародних та національних правових актах, науковій літературі. При цьому здобувач звертає увагу на доцільність доповнення законодавчо закріпленого поняття "відмивання коштів та іншого майна" двома принципово важливими дефініціями. Перша з них мала б вказувати на глобальний або регіональний характер відмивання кримінальних капіталів; друга - на приховання власниками доходів, здобутих злочинним шляхом, не лише джерел походження, належності або власника цих доходів, але і їх цільового призначення. Упущено й таку суттєву ознаку процесу легалізації, як злочинний характер капіталів (поняття "незаконне походження", на погляд автора, не охоплює усієї сукупності кримінальних діянь, що становлять процес легалізації "брудних" коштів). Більш чітко належало б визначити й умисний характер цього злочину. Автор вважає, що такі доповнення диктуються самим характером злочинних операцій з легалізації коштів.

Виходячи з таких положень, у роботі пропонується визначення поняття "відмивання грошей" - "Переміщення та легалізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, які мають глобальний або регіональний характер, - це умисне вчинення будь-яких дій, спрямованих на приховання джерел, належності (володіння) та цільового призначення цих доходів, тобто надання правомірного характеру володінню, користуванню або розпорядженню цими доходами".

Дисертант розглядає цілі, які ставить перед собою криміналітет у процесі легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. Важливість їх визначення має практичний характер для організації оперативно-розшукових заходів і залежить від двох факторів: 1) у результаті яких злочинних дій здобуто гроші чи інші майнові цінності (торгівля наркотиками, зброєю, терор, контрабанда, корупція, участь у тіньовому бізнесі); 2) суми коштів, що відмиваються.

Автор доводить, що мета легалізації "брудних" грошей має переважно універсальний характер та полягає у такому: 1) прихованні джерел, власників та цільового призначення кримінальних доходів; 2) використанні кримінальних коштів для продовження і дальшого розвитку злочинної діяльності; 3) інвестуванні частини легалізованих грошей у тіньову або легальну економіку з метою подальшого проникнення в господарські та урядові структури і створення передумов для підпорядкування криміналітетові економічних, соціальних та політичних інституцій; 4) обміні певної частки відмитих капіталів на унікальні історичні та культурні цінності: картини, ікони, золоті вироби, старовинні манускрипти та ін.; 5) створенні видимості законного отримання "відмитих" капіталів; 6) заміні однієї валюти на іншу, більш поширену й прийнятну для здійснення кредитно-банківських операцій; 7) обміні готівкових грошей на банківські чеки, пластикові картки, акредитиви, страхові поліси та ін.; 8) ухиленні від сплати податків, зборів, митних платежів; 9) забезпеченні зручного й оперативного доступу до коштів, одержаних з нелегальних джерел.

У підрозділі 2.4. “Зарубіжне законодавство та практика боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом” особлива увага приділяється міжнародному характеру боротьби з відмиванням кримінальних капіталів. Величезні гроші, що відмиваються злочинними кланами, спрямовуються на розвиток організованої злочинності, зокрема потужних наркосиндикатів і терористичних угруповань, на підкуп чиновників й утримання мафіозних структур і фіктивних фірм, які широко використовуються криміналітетом.

Протидія цьому глобальному протиправному явищу повинна мати скоординований міжнародний характер. Особливо важливим є досвід з виявлення шляхів відмивання злочинних коштів, набутий фінансовими, правоохоронними та спеціальними службами країн з розвинутою ринковою економікою, які розгорнули цю роботу ще у 1980-1990-х роках. Серйозну увагу дисертант приділяє, зокрема, таким принциповим питанням, як характер взаємодії правоохоронних та фінансово-банківських структур у сфері виявлення кримінальних капіталів, значне обмеження використання готівки, система фінансового моніторингу за переміщенням коштів.

Автор аналізує багатогалузеву систему декларування прибутків, яка дає змогу виявляти факти безпідставного витрачання грошей (придбання нерухомості, цінних паперів, антикваріату тощо), а отже допомагає визначати кримінальне походження коштів; систему правового захисту й державних гарантій всім учасникам процесу боротьби з відмиванням коштів: працівникам банків і правоохоронцям, інформаторам спецслужб та свідкам, суддям і прокурорам, а також визначає, що для досягнення ефективності у процесі відстеження каналів фінансування терористичних організацій і відмиванням доходів злочинними угрупуваннями, необхідно здійснювати контроль практично усієї світової банківської системи на основі максимально уніфікованих нормативних актів в різних країнах.

У підрозділі 2.5. “Взаємодія та механізм зрощування наркобізнесу й тероризму” автор розкриває механізм зрощування наркобізнесу та тероризму, що є важливим у розкритті змістово-функціональної спорідненості наркобізнесу з іншими видами злочинів.

З одного боку, наркобізнес є живильним ґрунтом для тероризму, з іншого - він чинник політичних конфліктів, оскільки й наркоділки, й терористи, як правило, становлять опозицію офіційній владі. Не викликає сумнівів, що наркоторгівля та тероризм у багатьох випадках мають спільну основу, єдині геополітичні інтереси.

Дисертант доводить, що інтереси організованих злочинців і терористів тісно переплітаються, передусім в протидії політичним заходам із боротьби з корупцією чи наркоторгівлею, при просуванні до структур влади своїх представників, при здійсненні впливу на електорат під час виборчих кампаній, при залякуванні небажаних політичних конкурентів тощо. Такі можливості застосовуються суб'єктами наркобізнесу як прямий шлях впливу терористичних угруповань на процеси управління державою.

Автор зазначає, що тероризм і наркобізнес мають спільні цілі. На стратегічному рівні вони полягають у сприянні деградації й розладу суспільства; посяганні на міжнародний правопорядок, стабільність міжнародних відносин; руйнівному впливі на фінансово-банківську систему. На тактичному рівні - посягають на громадські та культурні цінності, основи демократичного ладу; об'єднаними зусиллями дестабілізують суспільно-політичну, економічну та ситуацію в країні, регіоні та світі.

Функціонування сучасних терористичних структур неможливе без потужної матеріально-фінансової бази, а її основою найчастіше є кримінальна діяльність. Одним із традиційних джерел фінансування тероризму, як зазначає дисертант, є наркобізнес - сфера діяльності високоорганізованих злочинних груп із розподілом функцій - вирощування сировини, виготовлення наркотиків, їх контрабанда, транспортування, розповсюдження.

Розділ третій "Стратегія і тактика боротьби з новими викликами наркобізнесу в Україні" складається із чотирьох підрозділів. У підрозділі 3.1. "Україна як суб'єкт міжнародного протиборства з наркобізнесом" досліджується сучасний стан наркобізнесу в Україні та шляхи боротьби з ним.

Розглядається сучасний стан організованої злочинності в Україні. При цьому дефініція "злочинність" розглядається як суспільне явище, яке становить систему, що складається з окремих елементів (видів, підсистем), яким притаманна певна самостійність. Виходячи із загальної дефініції злочинності, організовану її складову дисертант визначає як певною мірою масове, регулярне, стійке суспільне явище, що полягає в кількості вчинених злочинними угрупованнями злочинів.

Досліджується співвідношення і сумісність дефініцій "організована злочинність" і "мафія". Доводиться, що мафія в її старому, сицилійському форматі в Україні не існує, але стосовно сучасної, корпоративної мафії, окремих структур організованої злочинності як локального, так і регіонального, загальнонаціонального й транснаціонального рівня, такі структури існують та активно діють на території країни.

У роботі проаналізована динаміка вилучень наркотичних засобів під час контрабандного переміщення через митний кордон України, динаміка злочинності у сфері наркобізнесу; інформація щодо кількості осіб, які зловживають наркотиками; здійснено порівняння стосовно організованої злочинної діяльності у сфері наркобізнесу в Одеському й Київському регіонах. Відстежується ефективність митного контролю на автопереходах та залізничному транспорті. На підставі цього робиться висновок, що криміногенна ситуація у сфері незаконного наркообігу в Україні залишається напруженою, потребує постійної уваги та аналізу, вжиття реальних дійових заходів щодо її покращання, насамперед з боку органів влади, стосовно рішучого припинення наркобізнесу та владних зв'язків з ним, запобігання дії криміногенних чинників.

У підрозділі 3.2. "Національний досвід протидії корупційній наркозлочинності" автор дійшов висновку, що організована наркозлочинність намагається впливати і на політичне життя, лобіюючи вигідні для неї рішення, створюючи громадську думку за допомогою підконтрольних засобів масової інформації. Усе це відбувається на тлі підкупу й усунення небажаних осіб. Організовані злочинні угруповання підривають демократію шляхом корупції, а в деяких країнах їхня діяльність набуває нової форми авторитаризму. Накопичені від продажу наркотичних засобів кошти йдуть на підкуп політиків, створення позитивного іміджу в суспільстві.

Подолання корупції є однією з найбільш актуальних проблем нашої держави. Автор обґрунтовує положення про те, що головне місце в антикорупційній діяльності посідає ставлення до цієї проблеми структур влади, керівництва держави, їхня безпосередня участь в організації рішучої та безкомпромісної протидії корупційним проявам.

Посилаючись на останні судові процеси та об'єктивні оперативно-слідчі матеріали правоохоронних органів, дисертант доводить, що сьогодні корупцією найбільш уражені ті структури, діяльність яких пов'язана з питаннями державного цільового фінансування, розподілу і використання бюджетних асигнувань, кредитно-банківської сфери, експорту та імпорту, приватизації, ліцензування, митного й податкового контролю, підприємництва, зокрема малого та середнього бізнесу.

Дисертант також проаналізував позитивний досвід з локалізації та подолання посадової злочинності у Фінляндії, Швеції, Данії, де прояви корупції мають поодинокий характер. Автор зазначає, що для нашої країни, яка лише стала на шлях державотворення, економічного та соціального розвитку, досягнення такого рівня локалізації цього явища - надзвичайно складний та багатоплановий процес. Акцентується увага не на припиненні та остаточному викоріненні корупції, яка в тих чи інших формах існуватиме доти, доки функціонують структури влади, а на мінімізації масштабів корупційної діяльності, недопущенні її впливу на соціально-економічні та політичні процеси, що відбуваються в країні. Щодо подолання таких взаємопов'язаних категорій, як корупція та наркобізнес, то в цій сфері головним завданням, на думку автора, має стати позбавлення наркомафії економічної складової, виявлення та припинення транснаціональних каналів переміщення наркотиків.

У підрозділі 3.3. "Функціонування національної системи боротьби з відмиванням грошей у сфері наркобізнесу" зазначається, що всебічне дослідження проблеми легалізації кримінальних капіталів вимагає врахування принципово важливого методологічного питання: чітке розмежування між тіньовими капіталами, набутими в результаті ухилення від сплати податків, протиправної торговельної, банківської або підприємницько-промислової діяльності й коштами кримінального походження, зокрема здобутими в процесі зайняття наркобізнесом. Автор проводить розмежування між цими двома каналами надходжень кримінальних коштів і наголошує, що політика держави стосовно цих видів капіталів має бути вельми обережною та виваженою. Необґрунтоване віднесення капіталів, отриманих внаслідок економічних правопорушень, до таких, що мають кримінальне походження, на думку дисертанта, може завдати невиправної шкоди перспективам економічного розвитку та мати негативні соціальні наслідки.

Структура системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, досліджується з огляду на визначення таких параметрів, що притаманні відповідній системі: 1) криміналізації легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; 2) окреслення категорії злочинів, у зв'язку з вчиненням котрих виникають доходи, що легалізуються; 3) визначення засад розкриття таємниці банківських рахунків клієнтів, які підозрюються в легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; 4) встановлення вимог, що стосуються розміру квот операцій, які підлягають обов'язковій автоматичній реєстрації суб'єктами первинного фінансового моніторингу; 5) чітке визначення засад співпраці органів слідства з фінансово-банківськими установами.

Протидія відмиванню кримінальних капіталів має такі правові та оперативні складові:

1) Подолання цього виду злочинності поряд із вдосконаленням законодавчої бази та організаційно-управлінських форм боротьби з легалізацією кримінальних коштів має здійснюватися шляхом опрацювання різнопланових механізмів та методів відстеження, розслідування й аналізу у сфері банківської, фінансової, підприємницької діяльності. Кінцевий результат цих заходів - викриття злочинних капіталів, притягнення винних до встановленої законом відповідальності та конфіскації незаконно одержаних грошей, майна.

2) Виявлення та припинення відмивання коштів досягається лише за умов поєднання зусиль усіх державних структур, які згідно зі своєю компетенцією вживають заходів щодо боротьби з цим суспільно небезпечним явищем. Тому актуальним завданням правоохоронців є вдосконалення системи взаємодії всіх контролюючих органів насамперед шляхом створення єдиного інформаційного банку даних стосовно проведення протиправних операцій суб'єктами фінансової та господарської діяльності. Ще одне принципове питання - налагодження регулярного міжвідомчого обміну інформацією з питань протидії злочинам у фінансово-банківській сфері та пов'язаних з нею підприємницьких структур.