Формування системи національної та міжнародної протидії сучасному наркобізнесу

3) Користуючись вже набутим позитивним досвідом розслідування фактів відмивання "брудних" капіталів, головну увагу відповідних правоохоронних органів України необхідно зосередити на виявленні процесу легалізації кримінальних коштів, джерел їх походження протиправних намірів учасників кримінальних оборудок та їх спільників. Важливим напрямом повсякденної роботи повинно бути й надання рекомендацій державним органам щодо усунення причин та умов, які сприяють незаконному обігу фінансових потоків.

У підрозділі 3.4. “Національна складова міжнародних заходів протидії наркобізнесу і тероризму” автор зазначає, що боротьба з тероризмом і пов'язаними з ним організованою злочинністю й наркобізнесом має глобальний загальнопланетарний характер. І хоча питання подолання терористичної діяльності не стоїть для України так гостро, як у США, Росії чи Великій Британії, для нашої країни це питання є актуальним. Засоби комунікацій, транспорту, зв'язку сьогодні не обмежують дії терористів територією країн, до яких вони мають головні, першочергові претензії.

Дисертант доходить висновку про те, що актуалізація реальних загроз національній безпеці України зумовлена, по-перше, функціонуванням у різних регіонах світу законспірованої мережі міжнародних релігійно-екстремістських організацій, метою яких є проведення терористичних актів, передусім в країнах, котрі беруть активну участь в антитерористичних операціях. По-друге, тимчасовим перебуванням на території України окремих прихильників релігійно-екстремістських організацій, намаганням представників неурядових ісламістських центрів впровадити механізми іноземного втручання на процеси в мусульманському середовищі України. По-третє, збільшенням в Україні проявів з ознаками терористичного характеру, в т.ч. у період виборів до вищих органів влади та місцевого самоврядування.

Проаналізувавши виокремленні на практиці та в наукових дослідженнях проблеми діяльності державних органів при виконанні завдань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, корупцією та наркобізнесом, а також запропоновані шляхи їх вирішення, дисертант доходить висновку про доцільність прийняття спільних рішень щодо: 1) підвищення рівня довіри населення до державних органів, передусім до тих, що безпосередньо реалізовують заходи протидії тероризму і наркобізнесу; 2) законодавчого врегулювання заходів щодо заморожування, конфіскації та вилучення доходів організованих злочинних угруповань, терористичних організацій і груп; сприяння цим заходам через відповідні судові процедури.

Четвертий розділ "Національні та міжнародні аспекти запобігання наркобізнесу", що складається з чотирьох підрозділів, присвячений дослідженню проблеми запобігання наркобізнесу як першочергового завдання держави та її правоохоронних структур.

Автор наголошує, що запобігання наркобізнесу, поєднане із заходами з припинення організованої злочинної діяльності наркобізнесменів, має бути забезпеченим налагоджуванням та самовдосконаленням гнучкої системи протидії, котра працюватиме на засадах превентивності, ефективного відвернення кримінальних загроз. Оскільки саме запобігання повинно розглядатися як змістовний гарант успіху у боротьбі з наркобізнесом, то вирішальною умовою цього гарантування є поліфункціональна єдність системи протидії. Тобто її головними змістовними складовими повинні бути такі функції: законодавче забезпечення запобігання як пріоритетної діяльності у системі протидії організованій злочинності та відмиванню доходів; глибоке відстеження криміногенної обстановки у сфері незаконного обігу наркотиків; здійснення наступальних довгострокових та оперативно-тактичних заходів із ліквідації центрів організації наркобізнесу та руйнування їх інфраструктури; локалізації або, по можливості, усунення причин та умов злочинності цього виду; створення необхідних соціальних умов для унеможливлення наркобізнесу як основи незаконного обігу наркотиків.

У підрозділі 4.1. „Створення соціальних умов для унеможливлення наркобізнесу” автор доводить, що система запобігання наркобізнесу має передбачати не лише здійснення заходів із нейтралізації чи, по можливості, усунення причин та умов даної злочинності, а й передбачати можливості формування у соціумі таких умов, котрі складали б противагу злочинним намірам, перешкоджали б розвитку криміногенних процесів та вчиненню злочинів.

У цьому зв'язку дисертант обґрунтовує положення, що система запобігання наркобізнесу повинна включати такі складові: 1) економічна; 2) політична; 3) правова; 4) загально-запобіжні заходи; 5) комплекс наукових досліджень.

В економічній складовій превентивної системи протидії найбільш ефективними є заходи із запровадження та розвитку альтернативних (заміщуючих) виробництв (як забезпечення системи зайнятості населення). Останні є дієвими лише за умов їх реалізації у комплексі з відповідними заходами правоохоронного, політичного та загальноекономічного характеру. Йдеться не лише про альтернативне виробництво, а й про своєрідну “конверсію”, тобто згортання та ліквідацію тих галузей промисловості, що виробляють наркотики.

Серед заходів політичного запобігання наркобізнесу актуальною є боротьба проти міжнародного тероризму та екстремізму, оскільки саме останні виступають головними споживачами нарконадприбутків, що використовуються для утримання терористичних організацій, закупівлі зброї, підготовки та проведення акцій терору. Як у теоретичному аспекті, так і з погляду практики запобігання тероризму (і відповідно пов'язаному з ним наркобізнесу), продуктивними виглядають ідеї так званої “гуманізації” війни з тероризмом і внесення коректив у інформаційно-пропагандистське забезпечення антитерористичних операцій.

Щодо організації та проведення загально-запобіжних заходів, то йдеться про морально-етичні, психолого-педагогічні, культурно-виховні заходи, спрямовані на зниження попиту на продукцію наркобізнесу. Аналіз цих чинників дозволяє автору виокремити такі види запобіжних заходів: а) первинні - виконуються у здоровому середовищі, спрямовані на запобігання немедичному вживанню наркотиків будь-якою особою; б) вторинні - орієнтовані на контингенти підвищеного ризику, створення перешкод на шляху наркотизації, спрямовані на раннє виявлення і лікування осіб, які вже вживають наркотики, але ще не мають залежності, а також інформування цього контингенту та його оточення; в) лікування та адаптація наркозалежних осіб під час їх перебування у лікувальних закладах.

Формування соціальних умов для запобігання наркобізнесу в Україні має здійснюватись у двох напрямах: 1) проведення чіткого державного курсу на поліпшення життєвого рівня наших громадян; зниження безробіття; зміцнення державності та усунення відцентрових тенденцій; піклування про недопущення у країні гострих політичних, етнічних або ідеологічних конфліктів, які суттєво посилюють позиції різних, у тому числі злочинних кланів; на підвищення духовності і моральності населення; зниження негативного впливу на суспільство, передусім на молодь, з боку злочинності; 2) створення належних умов, пов'язаних з організаційним, матеріально-технічним та кадровим зміцненням правоохоронних органів, покликаних здійснювати і координувати заходи щодо запобігання наркобізнесу та його припинення.

У підрозділі 4.2. „Законодавче забезпечення протидії організованій злочинності та легалізації (відмиванню) доходів як передумова локалізації причин і умов (детермінант) незаконного обігу наркотиків” аналізуючи впроваджені в оперативно-слідчу та судову практику норми і положення, які безпосередньо стосуються організованої злочинності, дисертант звертає увагу на суттєві аспекти боротьби з організованими формами сучасної злочинності, які не знайшли відображення у Кримінальному кодексі України. Йдеться насамперед щодо пропозицій вчених-правників про встановлення відповідальності для юридичних осіб. Враховуючи той факт, що чимало підприємств (фірм, установ) створюються організованими злочинними групами саме для здійснення злочинної діяльності й отримання незаконних прибутків, а також ґрунтуючись на зарубіжному досвіді, автор наголошує, що визнання юридичної особи суб'єктом злочину стає вагомим стимулом для подальшої ефективної боротьби з організованою злочинністю, у тому числі у сфері наркобізнесу.

Дисертант аналізує визначення злочинної організації (частина 4 статті 28 КК України) і наголошує, що окремі елементи цієї норми мають оцінний характер (зокрема, такі ознаки злочинної організації, як стійкість та ієрархічність), що може викликати правові колізії при кваліфікації злочину слідчим і прокурором, а також при розгляді справи у суді. Крім цього, обґрунтовується необхідність узгодження норм КК України та інших законодавчих актів щодо однозначного трактування термінів "організована група", "злочинна організація" та "організоване злочинне угруповання".

У цьому зв'язку судова практика щодо таких злочинів свідчить про те, що обвинуваченню часто надзвичайно складно довести такі організаційні ознаки, як стійкі об'єднання, організовані для вчинення злочинів; наявність ієрархічної структури; попередня домовленість про розподіл злочинних функцій між учасниками групи. З огляду на це, автор підтримує законодавчі ініціативи фахівців, які більш чітко регламентували б оцінні ознаки таких понять, як "організоване злочинне угруповання", "злочинна організація" та інші, оскільки такі уточнення сприятимуть належній і точній кваліфікації злочинної діяльності в усіх її формах і проявах.

Аналіз процесу становлення дворівневої системи фінансового моніторингу, запровадження санкцій щодо України з боку FATF дозволяє дійти висновку, що ставлення керівництва цієї міжнародної установи до нашої держави не можна назвати коректним. У цьому зв'язку автор звертає увагу на необхідність врахування економічної сторони проведених контрзаходів: такі звинувачення й санкції вигідні деяким заможним країнам, оскільки частина можливих інвестицій, які цілком імовірно мали б надійти в Україну, після широко розрекламованих звинувачень у порушеннях у правовій та фінансово-економічній сферах (частіше - упереджених і необ'єктивних), обминула українську економіку і на той час була залучена у державах, які, за визначенням керівництва FATF, вважалися надійними партнерами Групи.

У підрозділі 4.3. „Кримінологічна характеристика наркобізнесу та її використання правоохоронними органами України й інших держав при організації тактико-оперативних заходів запобігання наркобізнесу” виокремлюється низка чинників, внаслідок впливу яких Україна перетворюється на країну не лише транзиту, а й споживача та виробника наркотиків: 1) величезний, практично не освоєний ринок наркоторговців; 2) Україна є однією з ключових держав у схемі транзиту наркотичної речовини зі Сходу на Захід; 3) падіння життєвого рівня населення; 4) зубожіння основної частини українських громадян; 5) правовий нігілізм; 6) політична та економічна нестабільність у державі; 7) втягування у злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків широких верств населення; 8) послаблення та дисфункція соціальних інститутів, надмірно високі темпи соціально-економічних перетворень у зв'язку з переходом до ринкової системи господарювання; 9) недосконалість антинаркотичного законодавства або відсутність дієвого контролю за його виконанням; 10) корумпованість державних службовців і працівників правоохоронних органів; 11) стабільний та послідовний вплив транснаціонального наркобізнесу.

Автор розкриває загальну тенденцію щодо розгортання в Україні структур наркобізнесу та його реальний вплив на криміногенну ситуацію в цій сфері, а також виокремлює чинники, що ускладнюють виявлення фактів легалізації (відмивання) доходів від незаконного обігу наркотиків: проблеми, пов'язані із фіксацією операцій з готівкою при проведенні оперативно-розшукових заходів стосовно осіб, котрі відмивають доходи; висока конспірація незаконної діяльності у сфері боротьби зі злочинами, пов'язаними з незаконним обігом наркотиків; скрутний стан регламентації проведення процесуальних дій за кордоном, перешкоди в одержанні правової допомоги при розслідуванні злочинів. Крім цього, дисертант розкриває причини і умови ускладнень виявлення таких фактів: загального і спеціального характеру.

Розкриваються також кримінологічні особливості осіб, причетних до наркобізнесу, за такими групами характеристик особистості злочинців: 1) соціально-демографічні (громадянство, вік, стать, освіта, соціальний стан, заняття, сімейний стан, майновий рівень); 2) соціально-психологічні елементи (темперамент, потреби, інтереси, суспільні ролі тощо); 3) особливості протікання психічних процесів (вибірковість, обмеженість, акцентуйованість процесів відчуття, сприйняття навколишнього світу, уяви та мислення на діяльності, пов'язаній з причетністю особи до незаконного обігу наркотиків); 4) соціально-правові ознаки (наявність попереднього притягнення до кримінальної чи іншої відповідальності, рівень правового нігілізму, кримінальні ролі в угрупованні та при вчиненні злочинів, ознаки, передбачені диспозицією статей конкретних наркозлочинів, передбачених Особливою частиною КК України).

Автор наводить структуру вітчизняної наркомафії, яка складається з трьох частин, що становлять собою класичну піраміду: до першої входять роздрібні торговці, загальна чисельність яких становить кілька тисяч осіб; до другої - середні оптовики й перевізники з "групами охорони" товару під час транспортування і торговці на місцях; третя частина - верхній ешелон, що не має безпосередньої справи з наркотиками. Його завдання - планування операцій, їх проведення, "відмивання" отриманих коштів та їх розподіл. Особливість її структури полягає в тому, що через зрозумілі причини вона не може бути лише "українською мафією" в етнічному сенсі цього поняття.

Дисертант з'ясовує характерні кримінологічні ознаки організованих злочинних угруповань, що займаються наркобізнесом. Найбільш суттєвими з них є: 1) високий ступінь організованості, який включає наявність керівного ядра (лідера), диференціацію функцій виконавців усередині угруповання; 2) жорстка дисципліна, дотримання конспірації, безперечне підпорядкування чітко регламентованим правилам ієрархічних стосунків усередині групи; 3) прагнення мати зв'язки з корумпованими представниками адміністрації, правоохоронних органів, держпідприємствами й комерційними структурами, які використовуються для прикриття злочинної діяльності, легалізації (відмивання) одержаних прибутків; 4) тісний зв'язок керівників груп з кримінальним середовищем; 5) використання коштів та засобів, одержуваних за збут наркотиків, для організації протидії роботі правоохоронних органів (підкуп, шантаж, дезінформація, здійснення розвідувальних заходів, а також контрзаходів, які перешкоджають проникненню в угруповання негласних співробітників); 6) ретельне планування злочинів і підготовка до їх вчинення; 7) залучення до злочинних угруповань представників нетрадиційних для злочинного середовища прошарків суспільства - вчених, інженерів, лікарів, викладачів тощо. Високий ступінь організованості, а також необхідність жорсткого дотримання конспірації зумовлюють диференціацію кримінальних ролей учасників усередині угруповання: організатори злочинних угруповань; збувачі (оптові збувачі, перекупники, роздрібні збувальники); виробники наркотичної сировини і наркотичних засобів; розкрадачі наркотиків, прекурсорів або наркомісткої сировини.

У підрозділі 4.4. „Проблеми, перспективи та рекомендації щодо формування системи національної та міжнародної протидії сучасному наркобізнесу” автор розкриває складові системи національної та міжнародної протидії сучасному наркобізнесу, а також надає узагальнені рекомендації щодо вирішення проблем та перспектив формування цієї системи.

Дисертант доходить висновку, що в загальнонаціональному масштабі сучасні профілактичні стратегії протидії наркобізнесу застосовуються у вкрай обмежених обсягах. У зв'язку з цим у роботі обґрунтовується положення про те, що державна політика у зазначеній сфері повинна базуватися на стратегії зменшення шкоди і збалансовано поєднувати у собі заходи боротьби з нелегальним обігом наркотиків, різні форми профілактичної роботи й заходи щодо зменшення попиту на наркотики.

Перспективними шляхами вирішення цієї проблеми в Україні силами правоохоронних органів, на думку дисертанта, можуть стати наступні заходи:

1. Розробка і впровадження "Міжвідомчої програми налагодження та розвитку взаємодії спеціальних служб і правоохоронних органів України у сфері протидії злочинним посяганням транснаціональних наркоугруповань", розроблений зміст якої автор пропонує в дисертації.

2. Запровадження загальнодержавних заходів, спрямованих на консолідацію зусиль правоохоронних, державних органів та громадськості країни з метою запобігання та протидії наркобізнесу в Україні.

Дисертант доводить, що міжнародна складова системи протидії сучасному наркобізнесу має передбачати взаємне співробітництво у сфері боротьби з транснаціональним незаконним обігом наркотиків у більш твердому режимі наднаціональних науково-прикладних, виконавчих, законодавчих, судових і пенітенціарних ініціатив. У зв'язку з цим у роботі пропонується модель міжнародної стратегії боротьби з незаконним обігом наркотиків.

ВИСНОВКИ

кримінологічний наркобізнес міжнародний

За результатами дослідження у дисертації зроблені теоретичні узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми - розробки теоретичної моделі цілісної системи національної та міжнародної протидії сучасному наркобізнесу. На основі здійсненого дослідження зроблені такі основні висновки й запропоновані пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Щодо об'єкта дослідження. Проведений у дисертації аналіз свідчить, що серед проявів сучасної організованої злочинності наркобізнес посідає особливе місце. Це не стільки прояв, скільки суттєва складова найбільш небезпечних злочинів - корупції, тероризму, відмивання грошей - та інших протиправних діянь, що становлять загрозу національній безпеці України.

Сучасний наркобізнес набув глобалізованого характеру, став реальною загрозою для існування людства. Злочини, пов'язані з наркобізнесом, загрожують безпеці держави в цілому, оскільки знищують її генофонд. Водночас такі злочини виступають у системному вигляді й загалом впливають на психоактивну поведінку особистості.

2. Дослідження стратегії і тактики діяльності транснаціональних наркосиндикатів дає достатньо підстав вважати, що з подальшою глобалізацією та криміналізацією наркобізнесу наша держава все більше приваблює підпільні штаб-квартири головних наркоструктур світу.

3. Ще більшою мірою загроза від наркобізнесу усвідомлюється при розкритті його змістовно-функціональної спорідненості з іншими видами злочинів, передусім - з корупцією, економічною основою якої виступають надприбутки від наркобізнесу. Повнота змістовно-функціональної спорідненості корупції та наркобізнесу розкривається при аналізі тактики взаємодії наркобаронів та правлячої державної еліти. Проведений у праці аналіз означеного альянсу дає змогу дійти теоретичного висновку щодо природи сучасної організованої злочинності.

Запропоноване в дисертації визначення поняття мафії як різновиду організованої злочинності, котрий підтримується і діє разом із спільниками в органах влади і правоохоронних органах, є важливим з методологічного погляду, оскільки вказує на мафію як своєрідний механізм реалізації наркоприбутків в якості фінансово-економічного підґрунтя організованої злочинності. Водночас таке визначення розкриває спосіб взаємозв'язку наркобізнесу з організованою злочинністю.

4. Не менш важливим у розкритті змістовно-функціональної спорідненості наркобізнесу з іншими видами злочинів є з'ясування механізму зрощування наркобізнесу та тероризму. З одного боку, наркобізнес є живильним ґрунтом для тероризму, з іншого - він чинник політичних конфліктів, оскільки й наркоділки, й терористи, як правило, становлять опозицію офіційній владі. У роботі автор доводить, що наркоторгівля та тероризм у багатьох випадках мають спільну основу, єдині геополітичні інтереси.

Тероризм і наркобізнес як різновиди транснаціональної злочинності мають спільну мету - об'єднаними зусиллями дестабілізувати економічну, політичну та соціальну ситуацію в сучасному світі, сприяти деградації й розладу цивілізованого суспільства, розхитати та зламати міжнародний правопорядок, діючу фінансово-банківську систему, а в етично-психологічному плані - сприяти руйнуванню громадських та культурних цінностей, демократичного волевиявлення, історичної свідомості, самобутності, генетичної пам'яті й кращих традицій людства.

В основі взаємозалежності наркобізнесу й тероризму лежать їх спільні фінансові інтереси. Наркомафія забезпечує терористів грошима, необхідними для усіх стадій терористичної діяльності - від підготовки бойовиків до здійснення самого теракту. У свою чергу, терористичні угруповання організують збройне прикриття нелегальної наркодіяльності, забезпечують охорону підпільних заводів і лабораторій з виробництва наркотиків, супроводження наркотрафіку тощо.

5. Досліджуючи взаємозалежність наркобізнесу та відмивання доходів, одержаних незаконним шляхом, автор обґрунтовує такий висновок: без викорінення наркобізнесу неможлива ефективна протидія відмиванню доходів, одержаних від злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків. Враховуючи, що ці доходи є за своєю природою головною детермінантою наркобізнесу, слід комплексно вирішувати питання організації протидії цим явищам.

6. Синтезуючи викладене щодо об'єкта дослідження, можна констатувати новий компонент еволюції сучасного наркобізнесу, а саме: його соціальну мімікрію, витончену пристосовуваність до реалій, що постійно змінюються.

Виокремлюючи основне можна дійти висновку, що для викорінення наркобізнесу потрібна ефективна, чітко налагоджена національна та міжнародна система політичних, економічних, культурно-виховних, правових, оперативно-розшукових та інших заходів, створення теоретичної моделі якої становить предмет і основний зміст дисертації.

7. Щодо предмету дослідження. На відміну від раніше пропонованих і реалізованих проектів розроблена автором система базується на нових методологічних підходах як для вивчення об'єкта протидії, тобто власне наркобізнесу, так і для побудови та функціонування системи його викорінення: діалектика єдності змістовно-функціонального (діяльнісного) і формально-логічного (системного) аналізу, застосування всього арсеналу загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, використання епістемологічних засобів сучасної глобалістики, кримінології, правової психології тощо.

Системний підхід дає змогу розкрити наркобізнес як систему, тобто відокремлену, відносно самостійну множину взаємодіючих елементів, якій притаманні свої специфічні унікальні закони зародження, становлення та функціонування. За допомогою цього підходу визначається склад, структура та організація елементів даної системи, пошуки головних взаємодій між ними, і, насамкінець, виявлення зовнішніх зв'язків системи наркобізнесу з терористичними організаціями, “мафією”, організованою злочинністю в цілому.

8. Існуючі визначення наркобізнесу дають уявлення про його специфіку, відмінність від інших різновидів злочинної діяльності, але не розкривають його змісту. Застосування функціонально-діяльнісного підходу дає змогу цей зміст розкрити, виявити систему складових наркобізнесу та функцій, які ці складові виконують, зокрема, у сфері організованої злочинної діяльності.

Таким чином, автор пропонує новий підхід до розкриття сутності, змісту, форм і методів сучасного наркобізнесу як антисоціального феномена і, відповідно, пропонує комплекс заходів з його викорінення. Виходячи з головної мети дослідження - розробки теоретичної моделі системи національної та міжнародної протидії наркобізнесу в його тісному переплетінні з міжнародним тероризмом, корупцією, відмиванням грошей, етномафією тощо, - автор доводить, що основою протидії багатьом сучасним глобальним загрозам повинна бути єдність національних та міжнародних зусиль з викорінення одного з найнебезпечніших породжень глобалізованого злочинного світу - наркобізнесу.

9. Один із найвагоміших теоретичних здобутків дисертанта - концептуально-прогностична розробка запобіжної системи протидії наркобізнесу, упереджувальної його стратегічно-тактичної установки і дії. Рекомендована сучасній практиці, ця розробка може відіграти вирішальну роль у профілактиці наркобізнесу, а в перспективі і його викорінення.

10. У загальнонаціональному масштабі сучасні профілактичні стратегії протидії наркобізнесу застосовуються, на жаль, у вкрай обмежених обсягах. Формування державної політики у зазначеній сфері повинно базуватися на стратегіях зменшення шкоди і збалансовано поєднувати у собі заходи боротьби з нелегальним обігом наркотиків, різні форми профілактичної роботи й заходи щодо зменшення попиту на наркотики.

Перспективними шляхами вирішення цієї проблеми в Україні силами правоохоронних органів, на думку дисертанта, можуть стати:

1) розробка і впровадження "Міжвідомчої програми налагодження та розвитку взаємодії спеціальних служб і правоохоронних органів України у сфері протидії злочинним посяганням транснаціональних наркоугруповань";

2) загальнодержавні заходи: 1. Утворення міжвідомчого наукового центру (інституту) вивчення наркоситуації в Україні. 2. Створення правоохоронної структури (із функціями спецслужби) по боротьбі з наркобізнесом. 3. Закріплення в законодавстві функцій боротьби з незаконним обігом наркотиків і профілактики наркоманії за всіма зацікавленими відомствами, фактично зайнятими в цій сфері діяльності. 4. Організація державного і міжнародного банків даних, постійно поповнюваного детальними зведеннями, що відображають параметри наркобізнесу. 5. Науково-практичне обґрунтування необхідності налагодження додаткового фінансування боротьби з наркозлочинністю за рахунок грошових і інших матеріальних доходів, конфіскованих у ділків наркобізнесу. 6. Визначення критеріями ефективності роботи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків показників виявлення організаторів злочинів і їхніх спільників, установлення джерел фінансування і каналів надходження наркотиків. 7. Підвищення рівня технічного оснащення всіх служб, що борються з незаконним обігом наркотиків. 8. Залучення державних структур до участі в антинаркотичному русі всіх здорових сил суспільства: громадських організацій, трудових колективів і батьківських об'єднань. 9. Сприяння організації широкої і послідовної антинаркотичної пропаганди у всіх засобах масової інформації. 10. Організація системи постійного і повномасштабного моніторингу зловживання наркотиками, їх обігу і злочинності, пов'язаної з ними.

11. Міжнародна складова системи протидії сучасному наркобізнесу має передбачати взаємне співробітництво у сфері боротьби з транснаціональним незаконним обігом наркотиків у більш твердому режимі наднаціональних законодавчих, виконавчих, судових, пенітенціарних і науково-прикладних ініціатив. У зв'язку з цим пропонується модель міжнародної стратегії боротьби з незаконним обігом наркотиків:

1) з метою визначення реального наркопотенціалу суб'єктів світового співтовариства (країн, регіонів) провести міжнародне міждисциплінарне дослідження незаконного обігу наркотиків за єдиною методологією. У ролі головного виконавця тут може виступати ООН, а в регіонах, наприклад, у Європі - Рада Європи. На національних рівнях - компетентні в цьому питанні установи й організації;

2) для координації міжнародної антинаркотичної діяльності узгодити національну стратегію, програми і плани з контролю над незаконним обігом наркотиків для того, щоб ці документи не суперечили один одному;

3) організувати Міжнародну стратегічну розвідку, що включає Центр космічного сканування нарконебезпечних регіонів планети з метою контролю над виробництвом і транспортуванням препаратів у тих державах, що ініціюють незаконний обіг наркотиків у світове співтовариство;

4) через Управління ООН з наркотиків та злочинності вийти з пропозицією перед ООН про формування Міжнародних сил швидкого розгортання для їхнього застосування в нарконебезпечних регіонах планети;

5) на основі конвенцій ООН 1961, 1971 і 1988 років розробити, погодити і ратифікувати Міжнародний звід законів про злочини, що пов'язані з незаконним обігом наркотиків;

6) створити при ООН і ЄС секцію Міжнародного суду для розгляду справ, які пов'язані з незаконним транснаціональним обігом наркотиків.

12. Реалізація запропонованих ініціатив, на думку дисертанта, забезпечить необхідні передумови для локалізації причин і умов наркозлочинності, закладе фундамент для використання правоохоронними органами України й інших держав необхідних важелів при організації тактико-оперативних заходів запобігання наркобізнесу.

Усупереч численним песимістичним прогнозам стосовно наркобізнесу, зокрема, щодо його зростаючої динаміки, у проведеному дослідженні автор аргументовано стверджує: наркобізнес не є фатальною перспективою людства, йому можна ефективно протидіяти, його потрібно остаточно викорінити.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Тимошенко В.А. Легалізація кримінальних капіталів: сутність, механізми протидії: Монографія. - К.: НА СБ України, 2003. - 151 с.

2. Тимошенко В.А. Корупція, наркобізнес, організована злочинність в Україні: взаємозв'язок, взаємозалежність, засоби запобігання та протидії: Монографія. - К.: НА СБ України, 2004. - 100 с.

3. Тимошенко В.А. Наркобізнес: національна та міжнародна протидія новим викликам: Монографія. - К.: НА СБ України, 2006. - 440 с.

4. Бакаєв Ю.В., Василевська Т.Е., Мельник М.І., Тимошенко В.А., Клєбан С.О., Комар Т.М., Мельник А.М., Миримський Л.Ю., Петрук М.Є., Руденко О.М., Терехов В.І., Яковенко О.С. Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи: Монографія. - К.: Нора-прінт, 2002. - 160 с.

5. Тимошенко В.А., Пентєгов В.А., Фетисенко К.Г. Реалізація норм інституту звільнення від кримінальної відповідальності у сфері протидії органів СБ України організованій злочинній діяльності: Монографія. - К.: НА СБ України, 2006. - 202 с.

Статті у наукових фахових виданнях

6. Печериця В.В., Тимошенко В.А. До питання "компрометуючі матеріали": їх роль та місце у вербувальній роботі оперативних підрозділів СБ України // Науковий вісник. - К.: НА СБ України, 1999. - № 8. - С.19-30.

7. Timoschenko V., Semian A. Sonderabteilung gegen corruption // Offentliche sicherheit. - 2002.- N11-12, November/December, Wien. - p.41-42.

8. Тимошенко В.А., Данчук М.Д. Корупція як девіантна поведінка // Науковий вісник. - К.: НА СБ України, 2002. - № 14-15. - С.81-86.

9. Тимошенко В.А. Національна складова міжнародних заходів протидії наркобізнесу й тероризму // Науковий вісник. - К.: НА СБ України, 2004. - № 21. - С.51-67.

10. Сафін О.Д., Тимошенко В.А., Данчук М.Д. Корупційний делікт як прояв девіантної поведінки // Збірник наукових праць. - К.: НА СБ України, 2004. - № 12. - С.154-161.

11. Тимошенко В.А., Данчук М.Д. Корупційний делікт правоохоронця та його кількісно-якісні характеристики // Збірник наукових праць. - К.: НА СБ України, 2005. - № 13. - С.132-138.

12. Тимошенко В.А. Функціонування національної системи боротьби з відмиванням грошей у сфері наркобізнесу // Науковий вісник. - К.: НА СБ України, 2005. - № 22. - С.81-88.

13. Тимошенко В.А. Наркобізнес у соціальному вимірі: сутність, зміст, форми та методи // Науковий вісник. - К.: НА СБ України, 2005. - № 23. - С.63-73.

14. Тимошенко В.А. Наркобізнес і тероризм - небезпека транснаціональна // Україна-НАТО: інформаційно-аналітичний журнал Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. - 2005. - № 3 (7). - С.44-51.

15. Тимошенко В.А. Державна політика протидії тероризму, організованій злочинності та корупції як фактор забезпечення національної безпеки України на шляху до НАТО // Євроатлантикінформ: науково-аналітичний бюлетень Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. - 2005. - № 4. - С.23-26.

16. Тимошенко В.А., Ткачов І.В. Боротьба з тероризмом / Національна безпека в контексті євроатлантичної інтеграції України: нормативно-правові аспекти. - Науково-інформаційний збірник / Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України. - 2005. - Вип. 7. - С.201-241.

17. Тимошенко В.А., Гусейніков Ю.В. Протидія незаконному обігу наркотиків / Актуальні проблеми протидії злочинності у сфері національної безпеки в контексті європейської і євроатлантичної інтеграції України. - Науково-інформаційний збірник / Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України. - 2005. - Вип. 13. - С.157-184.

18. Тимошенко В.А. Незаконний обіг наркотиків в Україні: практика протидії // Євроатлантикінформ: науково-аналітичний бюлетень Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України. - 2006. - № 1(7). - С. 35-38.

19. Тимошенко В.А. Наркобізнес у системі транснаціональної злочинності // Збірник наукових праць. - К.: НА СБ України, 2006. - № 15. - С. 42-47.

20. Тимошенко В.А. Загально соціальне запобігання наркобізнесу: досвід і проблеми // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - Л., 2006. - Вип. 2. - С.11-19.

21. Тимошенко В.А. Створення соціальних умов для унеможливлення наркобізнесу: досвід і проблеми // Науковий вісник. - К.: НА СБ України, 2006. - № 24. - С. 59-66.

22. Тимошенко В.А. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом у сфері наркобізнесу: кримінологічний аспект // Науковий вісник. - К.: НА СБ України, 2006. - № 25. - С. 55-62.

23. Тимошенко В.А. Кримінологічна характеристика наркобізнесу - сутність та призначення // Право України. - К., 2006. - № 7. - С.89-93.

24. Тимошенко В.А. Взаємодія і механізм зрощування тероризму і наркобізнесу // Право України. - К., 2006. - № 9. - С.75-80.

25. Тимошенко В.А. Характеристика національних складових міжнародного наркобізнесу // Проблеми законності: Збірник наукових праць. - Х., 2006. - Вип. 82. - С. 166-175.

Навчальні посібники, методичні рекомендації, статті, тези доповідей і повідомлень, звіти про науково-дослідну роботу, що додатково відображають наукові результати дослідження

26. Тимошенко В.А., Ященко В.А. Організація і тактика вербування агентів по лінії боротьби з наркобізнесом: Навчальний посібник. - К.: НА СБ України, 1998. - 24 с.

27. Тимошенко В.А. Боротьба з наркобізнесом і тероризмом: організаційно-правовий та оперативний аспекти: Навчальний посібник. - К.: НА СБ України, 2002. - 44 с.

28. Тимошенко В.А. Наркобізнес у структурах організованої злочинності: Навчальний посібник. - К.: НА СБ України, 2003. - 56 с.

29. Козенюк В.О., Тимошенко В.А., Ткаліч А.І., Ященко В.А., Небелюк Ю.М., Погорецький М.А., Сафін О.Д., Шиделко Ю.М., Слюсарчук І.В., Богданов О.П., Старожицький С.В., Петрик В.М., Оборський В., Пупко С.Г., Левицький В.Б., Ніколаєв Є.Є., Скулиш Є.Д. Теорія та практика вербувальної роботи підрозділів СБ України в сучасних умовах: Навчальний посібник. - К.: НА СБ України, 2004. - 241 с.

30. Тимошенко В.А., Ященко В.А. Ведення оперативно-розшукових справ з класифікацією "незаконна діяльність у сфері наркобізнесу": Методичні рекомендації. - К.: НА СБ України, 1999. - 44 с.

31. Тимошенко В.А. Контрабанда наркотиков в Украине как составная транснационального наркобизнеса // Служба безопасности. - 1998. - № 9. - С.10-11.

32. Тимошенко В.А. На шляху транзиту наркотиків // Політика і час. - 1998. - № 1. - С.45-50.

33. Тимошенко В.А. У бік глобальної наркотизації // Політика і час. - 2000. - № 9-10. - С.72-76.

34. Тимошенко В.А. "Спрут-І" по-українськи // Україна. - 2000. - № 9. - С.38-39.

35. Мельник М.І., Тимошенко В.А. Інформаційне право та інформаційна безпека // Сучасний стан понять та визначень змістовної частини інкорпорації нормативних актів з правових питань у сфері інформації та її захисту. - Донецький інститут економіки та права України. Інститут економіки та права "КРОК". - Київ-Донецьк, 2001. - 230 с.

36. Тимошенко В.А. Проблеми практичного застосування норм Закону України "Про боротьбу з корупцією" // Взаємодія органів СБ України і МВС України у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю: Матеріали науково-практичної конференції, 18 грудня 2001 р., м. Київ. - К.: Вид-во НА СБ України, 2002. - С. 4-8.

37. Тимошенко В.А, Комар Т.М. Прогалини національного кримінально-виконавчого законодавства на тлі досвіду Польщі // Новий Кримінально-виконавчий кодекс України: реалії і перспективи: Матеріали науково-практичної конференції, 26 лютого 2002 р., м. Київ. - К.: Нора-прінт, 2002. - С.29-32.

38. Тимошенко В.А. Боротьба з корупцією: міжнародний досвід і його актуальність для України // Боротьба з корупцією: міжнародний досвід і його актуальність для України: Матеріали науково-практичної конференції, 12 грудня 2002 р., м. Київ. - К.: НА СБ України, 2003. - С.4-9.

39. Тимошенко В.А. Сучасні аспекти удосконалення протидії корупції в Україні // Корупція в Україні: досвід і практика протидії в сучасних умовах: Матеріали міжвідомчої науково-практичної конференції, 29 червня 2005 р., м. Київ. - К.: НА СБ України, 2005. - С.106-109.

40. Звіт про НДР "Проведення порівняльного аналізу законодавства у сфері національної безпеки України та країн-членів НАТО, підготовка рекомендацій щодо удосконалення національного законодавства з метою приведення його у відповідність до принципів і цінностей цих країн": розділ 6.4 "Боротьба з легалізацією злочинних коштів як фактор протидії тероризму (на матеріалах зарубіжної практики)" // Національна академія СБ України / Наук. керівник В.А. Ященко. - К.: НА СБ України, 2004. - 220 с.

41. Звіт про НДР "Розробка механізмів реалізації державної політики протидії тероризму та злочинності у сфері національної безпеки України у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції": розділ 7 "Протидія незаконному обігу наркотиків" // Національна академія СБ України / Наук. керівник В.А. Ященко. - К.: НА СБ України, 2005. - 581 с.

Размещено на Allbest.ru